| Сторінки (1/48): | « | 1 | » |
Я знаю ознаки стилю:
Ти, битий, але не збитий,
Чекаєш високу хвилю,
Аби на ній злетіти.
Над прірвою з водограю
Стрибок - у вітри солоні!
А Всесвіт тебе тримає -
Як малюка в долоні..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783803
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2018
- Была когда-то молода ты -
Шальной задор, огонь в крови,
Но стала с возрастом мордатой
Пузатой теткой. Се ля ви.
Зачем рисуешь эти бровки,
Румяна жирные кладешь?
Как будто ты стоишь на бровке,
Как будто бы кого-то ждешь…
(Я это вслух не говорила,
А просто думала внутри.
МилА приятельница МИла,
Но скоро ей 53!)
- Скажи-ка, милочка, откуда
Такой густой пахучий мусс?
А эта пудра, тени – чудо!
О, у тебя отменный вкус!
Вот так приятно, ненатужно
Привыкли мы кривить душой.
Зовется это "женской дружбой" -
Изящной на уши лапшой.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401059
рубрика: Поезія, Шутливые стихи
дата поступления 14.02.2013
«Всі храми – місця для зв’язку з трансцендентним», -
Промовить філософ.
А люди, ті йдуть собі - просто молитися Богу,
Просити за себе, за інших і знову за себе.
Тут сльози і шепіт, відлуння від голосу, звуку
Та очі святих нескінченно сумні та суворі.
І щось у душі відбувається дуже величне
У стінах готичних, в церквах православних, в мечетях,
Коли налаштовані вірою чистити душу,
Коли завмирають під поглядом суддів сакральних.
Та в храмі у Реймсі, буквально праворуч від входу,
Усіх зустрічає раптово – усміхнений Янгол!
Він наче жива напівземно-небесна істота,
Що дивиться кожному в очі поблажливо- мудро.
Стоїть на межі між світами як стражник Любові.
Багато є посмішок добрих, відкритих і милих,
Пронизує світ таємничістю вираз Джоконди.
Проте саме цей незбагненно усміхнений Янгол
Дарує теплом доброзичливим вищу Надію.
*Собор Нотр-Дам (присвячений Мадонні) у Реймсі – відомий храм французької готики, побудований у XIII столітті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401057
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 14.02.2013
Когда опять навеивают смуту
Все новости и прелести страны,
Задумайтесь хотя бы на минуту:
А если бы вы были влюблены?...
Тогда бы вам, наверно, показалось,
Что эти пробки, лед и толкотня –
Такая чепуха, такая малость
И даже, грубо говоря, фигня.
У вас - вулканы радости и страсти,
И бабочки летают в животе,
И сердце, замирая, просит счастья,
А мир пускай завязнет в суете!
Какая бы была альтернатива! –
А впрочем, она есть у нас всегда.
Чтоб жизнь казалась доброй и красивой -
Влюбляйтесь поскорее, господа!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400683
рубрика: Поезія,
дата поступления 13.02.2013
Світанок. День приховує інтригу -
Зачинено шкатулку допори.
Що знайдеш там –
Морози чи відлигу,
Відверті почуття, оману гри?
А може, несподіване завзяття,
А може, заспокоєність і сум,
Надій минулих спалене багаття,
Цеглини непід’ємні давніх дум,
Розсудливі поради і докори,
Розведені і зведені мости…
Та тільки б – не лихий сундук Пандори,
І тільки б не було там пустоти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400682
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.02.2013
Тяжка вогнепальна зброя –
Твій погляд.
Ти цілиш в душу.
Здивована,
За тобою
Принижено
Бігти мушу.
До тебе,
А не від тебе.
Накреслено рамки-
Фрейми.
А люди кричать:
«Не треба!
Це снайпер,
Це просто геймер!»
У пристрасті
Слуги-монстри
Заб’ють голоси
Рингтоном.
Ти цілишся –
Постріл!
Постріл! –
А все ж –
Холостим патроном.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400391
рубрика: Поезія,
дата поступления 12.02.2013
Художник перед аркушем як бог.
Він творить образ наче із нічого.
Ось тільки фарби набере чуток
Та виб’є іскру духу вогневого.
Ось-ось він покладе один мазок,
А потім – ще, продумає відтінки.
Художник перед аркушем як бог.
В його уяві бігають картинки:
-Йде вернісаж, юрба, фуршет, абсент,
Дівчата зазирають у обличчя,
Картину озирнув кореспондент,
Назвав її «шедевр тисячоліття».
О боже, як він високо злетить!
Він, може, у Майямі приземлиться.
Пізнавши слави магнетичну мить,
Вже заживе шикарно, як годиться.
І будуть в нього гроші - не грошІ!
Та чутно голос – неба одкровення:
«Ти можеш не писати? –
Не пиши.
Корисливим не зійдеться натхнення».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400081
рубрика: Поезія,
дата поступления 11.02.2013
Прийшли на грядку брехуни –
Чи-то пани, чи пахани.
Брехня розквітла, як будяк,
Не виривається ніяк,
Відкрила у горОді хост.
Пора би їй надати ГОСТ,
Пора б їй видати патент
І дарувати як презент
На фестивалі брехунів:
«Будяк найбільш солодких слів»,
«Будяк найбільш брудних пліток»,
«Будяк залізних решіток».
Та кажуть люди – правда є,
Десь поряд з грядкою снує,
І вже видна її стерня!
(Якщо це, звісно, не брехня).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400079
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 11.02.2013
Париж, ти як обійми давніх друзів!
Ну як тут не сказати «cher ami»,
Коли стоїш на цій життєвій смузі –
В магічному егрегорі Землі,
Де у юрбі багатокольоровій -
Така горюча суміш мов і рас!
Та у Парижа власна група крові,
Збентежено збережена крізь час.
І ти плекаєш дивну радість серця,
Крокуючи неспішно авеню,
Неначе раптом доля посміхнеться
З обличчям моділ’янівської ню.
Неначебто на пагорбі Монмартра,
Як і раніш, співає Даліда,
А у Сорбонні зустрічають Сартра,
І світ деконструює Дерріда.
Та понесе у дійсність товкотнеча -
У Луврі напівпошепки бринить
Урок живопису, що слухає малеча.
І ти чомусь запам’ятаєш мить,
Коли, з китайським ранцем за плечима,
Таке уважне чорне дитинча
Поглянуло бездонними очима -
І вічність віддзеркалилась в очах…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400041
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 10.02.2013
Коли у Києві ще й близько не було
Макдональдсів, ТЦ і мерседесів,
Я до бабусі їздила в село,
Дорогою у напрямку Одеси.
Дитинство – то наївна іпостась:
Усе здається напричуд казковим,
І захват викликає навіть грязь,
А ще й поля, і кози, і корови!
Автобусик неначе стрибунець
Підскакував на ямах та ухабах.
І ось дороги довгої кінець -
Там радо зустрічали Дід та Баба.
Не у казках вони жили-були,
В житті перегорнули купу лиха.
Ніяких благ собі не нажили –
Стирчала на хатинці сіра стріха.
А на заборі - глечики у ряд,
Старенька вишня у тісному дворі,
Зате квіток усміхнений наряд -
Що килимки багатокольорові.
Кімната, фото, лавка в пів-стіни,
Оглушливий годинник під віконцем,
А вранці – півники, горласті крикуни,
Викочують на небо дивне Сонце.
І що там за проблеми є, хтозна,
Коли чекають річка, човен, друзі,
Природа соковита і рясна
Навіює красу в усій окрузі,
Коли вночі небачені зірки
Летять униз яскраві, величезні…
Розтанули в минулому роки,
А полохливі спомини не щезли.
Там зараз – майже вимерло село,
Пиячать безупинно дідугани.
Та витре Час спітнілеє чоло
І далі буде йтиме без догани.
Але душа щемить по сій порі,
Що на мобільці не існує зваба -
Ніколи не набрати номери,
Де буде те казкове: Дід та Баба.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400040
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.02.2013
Чи правда, що слова й думки
Творять реальність потайки?
А, може, зовсім навпаки –
Керує доля –
Щоб ти не думав, не казав,
Давно прописано устав,
На кожен крок, де впав, де встав,
Є божа воля?
Шукає розум точний знак,
Шукає вітер свій вітряк,
Шукає море свій маяк
І зве у вирій.
Та що посієш – те й пожнеш,
Ще й шишок болісних наб’єш,
А мудрий відповість: «Авжеж,
Дано – по вірі».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398587
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.02.2013
Стоїш на Акрополі. Тут відчувається велич
Палаців, зруйнованих часом, а все-таки вічних
Могутніх атлантів, що досі тримають Європу.
Якась невгамовна енергія радості суне
І наскрізь стрілою летить через тисячоліття.
Афіни – у страйках, у струсах дефолту і кризи,
А тут наверху наче боги призначили спокій
Цим кам’яним свідкам людської бурхливої долі.
А може, то тіні Перикла, Сократа, Платона
І непереможений дух бунтівний Демосфена
Літають над стінами, тишу їх оберігають
Від часу, а ще - від нахабних всеїдних туристів.
Вони ж, тільки гід відвернеться, хапають камінчик
На пам’ять, бо вірять що в ньому заховано сили.
Не знають, наївні, що ближче до півночі вгору
Підійметься хлопець з візком камінців для крадіжок…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398345
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 05.02.2013
Ніхто не любить водіїв маршруток,
Юрба в салоні злиться, гомонить,
Лютує чи впадає в тихий смуток,
Коли пів-міста на шляхах стоїть.
І все-таки потрібно бути в силі,
Терпіти і тягнути це ярмо,
Бо треба, аби всім дійти до цілі,
Кому-небудь сідати за кермо.
У водія для страху є причини.
І що йому до зайвих нарікань,
Коли усі дороги України –
Минулої доби Тмутаракань.
Аби ж усі залишилися цілі,
І вчасно було тиснуте гальмо!
Усім потрібно рухатись до цілі.
То хто ж наступний сяде за кермо?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398344
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.02.2013
Ты читаешь «Секреты Ст-рвы»:
- Как талантливо продинамить,
Как спокойно, не тратя нервы,
Познакомиться, заарканить,
Как победно идти по жизни,
Все проблемы решая четко,
И, не ведая укоризны,
Брать вершины своей походкой.
Быть звездою во всем и сразу,
Бить контрастами настроений,
И однажды услышать фразу:
«Эта женщина - просто гений!»
Все, прочитана чудо-книга:
- Ты теперь заживешь иначе!
Это будет началом сдвига,
Это будет финалом плача.
Приоткроются двери, дверцы
И дворцов, и машины Bentley,
Ну а парни, мужчины, перцы
Будут падать к ногам как кегли.
Не споткнешься теперь ни разу,
Ты – величественная фигура.
Но однажды услышишь фразу:
«Эта женщина - просто дура!»
………………………………
Дам тебе два секрета верных,
Может, как-нибудь пригодится:
Чтобы стать настоящей ст-рвой,
Ею нужно просто родиться!
А для радости и удачи,
Чтоб довольствоваться судьбою,
Есть единственная задача:
БЫТЬ
СОБОЮ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364873
рубрика: Поезія,
дата поступления 18.09.2012
Прибой лохматою лапой трогает берег
И, громко вздыхая, назад отгребает, в глубины,
Чтоб снова подняться, коснуться пушистою пеной
Скалистых осколков, ковров из обточенной гальки.
Она ж, как рассыпанный бисер, поскачет по склону –
Стуча на ударных, озвучит стаккато ноктюрна.
И Солнце погаснет
До завтра.
Ночью летучие мыши устроят погоню
В луче фонаря над облупленным старым откосом.
Цикады внизу вдохновенно дополнят перформенс,
И звездные стразы расцветят небесное поле.
Пульсар маяка растревожится сквозь километры,
Как друг, что поможет – укажет на пристань в пространстве.
И Месяц зажжет
Свой экслибрис.
У моря изменчивы волны и краски и звуки,
Нет двух одинаковых нот, это- полифония.
И только душа человека в каком-то изломе
Звучит монотонным вопросом над синею бездной,
Где сходятся море и небо, и суша и море:
Кто здесь дирижер, кто хранит камертон и текстуру?
Но стихнут аккорды
С рассветом…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364656
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 17.09.2012
Хвилі суму, забарвлені в сірий колір,
Тихо сунуть услід за осіннім димом.
Плаче дощ апатично на гілки голі,
Тільки музика кличе мені: «Ходімо!»
Всі її почуття і пориви щирі,
Можна скинути сум як непотріб-одяг
І поринути в той небокрилий вирій,
Де мелодії прямо до Бога cходять.
Легкі пальці на клавішах роблять диво,
Творять звуки неначебто із нічого,
І ти віриш у щастя, і все можливо,
Коли є для душі і така дорога,
Де забути можливо образи, болі,
Щоби вбачити світло в густім тумані
Та із вдячністю посміхнутись долі,
Так, триває «Елегія». Це - Рахманінов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364655
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.09.2012
І.П.
Коли приходять сумніви тягнучі,
Як гумка, що жуєш автоматично,
Як бісер, що в серцях перебираєш,
Як дощ, що не стихає три доби,
Ти відчуваєш: дах потроху їде…
О Зеланд, де твій «простір варіантів»,
Який дарує начебто свободу?
Насправді, вибір – це ще ті тортури -
Не кожний може витримати їх.
Чи психоаналітиків забракло?..
І Гамлета фатальне запитання
Готове поставати щохвилини,
Коли потрібно чітко відповісти
На виклик та ще й рішення знайти!
А може, просто кинути монетку?..
А ще ж є інтуїція, напевно,
Поради родичів і добрих друзів,
Ще є підказки долі за Куельо,
А також – підсвідома маячня.
Чи все це – атрибути божевілля?..
О логіка жіноча невгамовна,
Ти ж послугуй надійним інструментом,
Збудуй таку лінійну послідовність,
Щоб результатом було: так чи ні,
І, звісно, іншого б не існувало.
Та справа в тому, що існує Інший…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355975
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 08.08.2012
У житті не буває дрібниць.
Відкидаєш маленькі нюанси,
А це - вітер нарощує міць,
А це - доля нарощує шанси.
І зернятко мале проросте,
І з краплини народиться злива,
А ти кажеш: "дрібниці, пусте"
І відмахуєшся гордливо.
Непомічені погляд чи жест
Розгортають глибинні уроки.
Може, так задають тобі квест
Вищі ієрархічні потоки.
Доленосний імпресіонізм -
Напівтон, напівзвук, напівхвиля.
Навіть через махровий цинізм
Пробиваються знаки довкілля.
Придивляйся до них силоміць,
ПрислухАйся до кожної миті.
У житті не буває дрібниць,
І в "Алхіміка" двері відкриті!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295008
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.11.2011
Под впечатлением от "Кармы Украины" Юджина
Между правдой и ложью
Едем по бездорожью
Под раскачивание рессор.
Между злостью и грустью
Едем по захолустью
УкраИнских дорожных ссор.
Мы отстроили хутор вроде,
Только наперекор природе
Птицы весело не поют.
И дорога ведет не к храму,
А дорога открыта хаму
И тому, кому дань дают.
Мы же едем толпой не робкой
Через душные топки-пробки,
Что ни мало свели с ума,
И надеемся на прозренье,
На движение, возрожденье,
А решает все жизнь сама.
То ли карма у нас такая,
То ли мы не дошли до края,
То ли слишком судьба строга,
В лихорадке надежды бредим,
Будто правильным курсом едем,
И дорога нам дорогА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294235
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 18.11.2011
Ми дивимось на Захід чи на Схід,
Минулого підносимо величність,
А треба нам на перепутті літ
Знайти себе, не канути у вічність.
А треба чисту душу зберегти
У бруді, що несе лиха година,
Щоб крізь безладдя, сльози та хрести
Прийшла-таки до ладу Україна.
Хто ми? –
Куди
Ідемо, загадкові?
Де наша зірка – надія заблукала?
Дайте долоні,
Візьміть дар любові,
Щоб нас любов повела і врятувала.
Як швидко час над нами проліта,
Як швидко підростають наші діти,
Як полонить буденна суєта,
А хочеться, так хочеться радіти.
Шукаємо освітлені шляхи,
Майбутнє відкриваємо собою,
Змиваємо спокучені гріхи
Дніпровською священною водою.
Хто ми?...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293486
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 15.11.2011
Друзья – горячие сердца
За друга искренне болеют
И, неподкупные, умеют
Любить и верить до конца,
Друзья, горячие сердца,
Считают, что они в ответе
За все погрешности на свете,
И не возропщут на Творца.
И те, кто не терял лица
В палитре пошлого наряда,
Всегда заметят, счастье рядом:
Друзья – горячие сердца.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293482
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 15.11.2011
Подивлюсь тобі у вічі –
Бачу жах:
Бачу відчай, сірий відчай
У твоїх очах.
Бачу сивину на скроні,
Незнайомі лінії на долоні
Та надії попіл на плечах.
Кажеш ти, що зовсім пусто
На душі,
Що ідеш серед заплутаних
Стежин,
Що несеш лише одні сумління,
А ми – загублене покоління
На межі епохи, на межі.
Та тільки-но торкнешся струн,
Зникає сум,
Вмикає струм життя,
Та тільки-но торкнешся струн,
Вертається надія з небуття,
Та тільки-но торкнешся струн –
Душа співа, душа співа.
Це означає, що вона жива.
Подивлюсь тобі у вічі – не згори.
33 – це ще не вічність, 33.
Розумієш біль розчарування,
Бачиш сни розбитого кохання,
Що несуть гарячиї вітри.
Кажеш ти, давно в минулім
Міражі,
У буденність повернули
Віражі.
Відчува лише земне тяжіння,
А ми - загублене покоління
На межі епохи, на межі.
Та тільки-но торкнешся струн...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292350
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 11.11.2011
Поэты слушают поэтов
Особым слухом:
В пол-уха слушают, при этом
Их сердце глухо.
Ловя обрывки фраз, тона созвучий,
Кичатся тайно каждый раз:
"Я - лучше!"
Но иногда,
В какой-то миг
Встревожено
Услышат Слово, и -
Мороз по коже:
Инсайт, катарсис, вспышка, озарение! –
И зал летит в другое измерение...
Потом - обратно, нехотя, нечаянно -
Туда, где ждет
Великое Молчание.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292349
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 11.11.2011
Смугастим шляхом йде життя.
Дорога ця єдина,
І скільки в тебе співчуття,
Настільки ти – людина.
Коли під каву і музон
Читаєш вісті з NETу,
Де землетрус, а де мусон
Розгойдують планету,
Хто захворів, а хто помер,
Хто в ДТП загинув,
Упав літак, гелікоптер,
Чи хтось там «лоха кинув»,
Ти, позіхаючи, стаєш
Махровим пофігістом,
Бурмочеш пісню, каву п’єш,
Крокуєш собі містом.
Споживши .медіапродукт,
Махнеш на все та й годі,
Відкинеш «месседжі» як брухт,
Як жертву злій природі.
Мабуть, щоб нерви зберегти
Задля імунітету,
Одного разу вимкнеш ти
Новини з Інтернету.
І прийде дивне каяття.
Хто зна, де тут провина?
Та скільки в тебе співчуття,
Настільки ти – людина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291737
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.11.2011
Я не знаю, как это случилось:
Солнце памяти в море скатилось,
И примчались лукавые тени
С очертаньями тел и растений.
Окровавленной лентой заката
Хмурый вечер уполз воровато,
А деревьев лохматые кроны
Закачались, как вихри Горгоны.
Латакия —
этот город хорош
и жесток.
Вот так и я
Через дебри запутанных строк
Из сияющей выси добра —
На озлобленный черный песок.
Я не знаю, что думать о прошлом:
То ли жить, причитая истошно
Над рассказанной сказкою детства,
То ли в завтрашний берег
вглядеться.
Этот город — немое прозренье,
Астероидов в небе движенье
Под прицелом застывших орудий,
Судный день без виновных и
судей.
Латакия —
это порт
из потерянных снов,
Агония
и рождение красок и слов,
Нарушение правил реальности
Материков - Латакия.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290683
рубрика: Поезія, Авторская песня
дата поступления 04.11.2011
У вечірнім домі
Темрява і тиша,
І холодна осінь
Заганяє в кут.
У вечірнім домі
Все на місці, лише
Ти повинен бути тут.
У вечірнім домі
Звуки фортеп’яно
Наче кришталеві
Пелюстки ростуть,
І дзвенять угорі
Ніжно і благально:
Ти повинен бути тут.
У вечірнім домі
День і ніч побрались,
І смугасті тіні
Вирвалися з пут.
Як би не жили ми
І не помилялись,
Ти повинен бути тут.
У вечірнім домі –
Гомін пересуддя,
Зібралися друзі
І посмішки квітуть!
А мені здається –
Навкруги безлюддя.
Бо ти повинен бути тут.
Ти маєш бути тут.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290682
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 04.11.2011
(диалог в коридоре универ-а)
ОНА: Ты что меня игнОришь? Приколи,
Мне, блин, наверно, это как бы больно.
Прикинь, я засыхаю от любви,
А ты «вне зоны», это не прикольно.
ОН: Отклейся. блин, и не гони волну,
От нервных телок так уже колбасит!
Преподка объявила мне войну,
Расчетку делал дома, не на Марсе.
ОНА: А Серый говорил мне, что вчера
Тебя видал с одной крутой герлухой,
Что типа телка модная была,
И ты шептал ей что-то там на ухо.
ОН: Урод токсичный, Серый, затупил
И обкурился – накатили глюки,
А я тебя одну всегда любил,
Забей на сплетни и не делай буки.
ОНА: Ну ладно, котя, баиньки, цьом- цьом,
Я от тебя в осадке и угаре,
Наверно, ты и вправду ни при чем,
Почешем,блин,попаримся на паре.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289980
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 01.11.2011
39 и 6°.
Кошка вздыбила шерсть -
Неприятности чувствуют кошки.
39 и 6°.
Мир сужается весь
До мерцающей ртутной дорожки.
Но пылающий жар что-то прочь отсечет,
Ведь болезни предостерегают.
Бьют на вахте часы смену чет и нечет,
И чуть слышно, как Ангел летает.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289926
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 31.10.2011
Лежать на пляже, на песке горячем,
Под Солнцем обжигающим турецким,
Глядеть лениво на точеных мачо,
Завидовать девицам не по-детски,
Листать журналы, попивать мартини,
Затягиваться томно сигареткой,
Попробовать одеть бикини, мини
И осознать: уже не быть нимфеткой,
Потом устало завернуться в простынь
В прохладном номере ночного Гранд-отеля
И вдруг увидеть: над балконом - звезды,
И вдруг почувствовать: конец апреля,
Вдруг вспомнить о Наташе, о Ростовой,
О тайне аустерлицкого неба…
И захотеть чего-нибудь простого –
Воды студеной и горбушки хлеба,
Хорошей книги, добрых разговоров
От вечера до самого рассвета,
И, может быть, восторженного вздора,
И, может быть, любви нетрафаретной.
Но утром на фуршете быть холодной,
Позвякивая ложечкой в креманке,
Бранить официантов неугодных
С достоинством богатой иностранки,
А Он – встревоженный, сидящий недалече,
Увидит грусть под тонким макияжем,
Поднимется - и ступит шаг навстречу.
Она пройдет -
И не заметит даже.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289925
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 31.10.2011
"Так случилось - мужчины ушли..." (В. Высоцкий)
Уходят мужчины
Не в бой, не на сечу,
Не в поисках пищи,
А так , недалече -
К удобству альфонса,
Пай-мальчика, пажа,
Туда,
Где проводится
Купля-продажа.
Уходят мужчины,
От них остаются
Окурки и пепел,
Разбитые блюдца,
Разбитые души
И много печали
В глазах,
Что когда-то
С любовью встречали.
От них остаются
Их малые дети,
Подарки, подачки
И пыль на паркете.
Где крепкие спины?
Где сильные плечи?
Уходят мужчины,
И так недалече.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289405
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 29.10.2011
Вначале
Перестают мучать мировые
проблемы.
Затем,
Помахав на прощанье страницами,
Улетают в чужие края серьезные
книги.
Уходят (в себя или в прошлое?)
старые друзья.
Тают розовые надежды
и несбыточные мечты.
Остаешься
Среди неподвижных и прочных
вещей,
А напротив —
Немеркнущий глаз Телевизора-
Рабовладельца.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289404
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 29.10.2011
Хтось чаклує надворі -
Зорі, вітер?
Хтось співає поволі
Тихі ритми.
Ти ж,
Ти цього не чуєш.
Ти ж
Удома ночуєш.
Ти ж
Цінуєш свій спокій.
А поки, а поки
Ти спиш -
Тривають години
Нічного ґатунку,
І серце людини
Чекає рятунку.
Від суму до радості -
Наче безодня,
І в колі самотності -
Коло безсоння.
Коли вже зачиняться
Бари і клуби,
Роз'їдуться пари-
Закохані люди,
Коли розвидніє
Небесне горище,
Тоді зрозумію,
Навіщо, навіщо -
Як тисячу років,
А може, мільйони,
Підніметься дивнеє
Сонячне світло,
І я зрозумію,
Які є резони,
Для чого та пісня -
північна молитва -
Все тільки для того,
Аби на світанку
Я мала сказати тобі:
"З ДОБРИМ РАНКОМ!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288871
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 27.10.2011
Р-у
Есть в мужчинах талант дрессуры.
Вот идет Укротитель дев.
Гордый взгляд, поворот фигуры -
Царь зверей,
Повелитель,
Лев.
Не нужны ему кнут и пряник,
Есть врожденные сила и власть.
Он спокойно так, томно глянет -
И любая
Готова
(В) пасть.
Все пантеры, пумы, тигрицы,
Замирают у его ног,
Но не знают красы-девицы,
Как он
В сущности
Одинок.
И на даче уснуть не может.
Даже если ему не мешать, -
Все боится до слез, до дрожи
Серых маленьких
Злых
Мышат.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288868
рубрика: Поезія,
дата поступления 26.10.2011
Бентежне кохання -
Затьмарені очі,
Душа у полоні,
Звільнятись не хоче.
Чекає, чаклує
На краю безодні.
Було так учора,
Так буде сьогодні.
Колись ми жили,
Підкидаючи монети,
Заламували руки
Та читали газети,
Блукали у сутінках
Зайвих побачень,
Плили без надії
На течії вдачі.
У зоряному човні
Мандруємо удвох
Над холодом безодні,
Над безліччю тривог.
I буде до світання
У дотику долонь -
Бентежного кохання вогонь.
Бентежне кохання -
Це спрага у пустелі,
Це - коло обертання,
Небесні каруселі.
Це - те, про що забули
Заклопотані люди.
Було так учора,
Сьогодні так буде.
Колись ми жили,
Неначе у півсили,
I тягари нудьги
За собою носили,
I ранок зустрічали
Із присмаком болю,
I так руйнували
Себе або долю.
У зоряному човні
Мандруємо удвох
Над холодом безодні,
Над безліччю тривог...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288614
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 25.10.2011
Друзья – горячие сердца
За друга искренне болеют
И, неподкупные, умеют
Любить и верить до конца,
Друзья, горячие сердца,
Считают, что они в ответе
За все погрешности на свете,
И не возропщут на Творца.
И те, кто не терял лица
В палитре пошлого наряда,
Всегда заметят, счастье рядом:
Друзья – горячие сердца.
FAMILIARITER* (лат.) - дружески
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288611
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 25.10.2011
Вот привычки игры:
Говоря,
Наблюдать за канвой разговора,
За узором, сплетенным из фраз
И заученных жестов,
За звучанием слов
В резонаторе фальши
И молиться:
О боже, избавь нас от пауз.
А порой,
Повстречавшись со старым
знакомым,
Пол часа покопавшись в золе
прошлых истин,
Нажимаешь лишь клавиши
манипуляций:
Быт.
Политика.
Фильмы.
Нет темы. Нет роли.
На закате,
Взглянув на кровавое солнце,
Ощутив эту ноту всемирной
печали,
Размечтаться:
С рассветом зажить бы иначе –
Вдохновенно, светло и без
краеугольных…
Но крадется
Огромною черною кошкой
Вдоль домов, как по контурам
галлюцинаций, -
Полночь.
Ночь.
Очи звезд.
Неразгаданный космос.
А наутро – все то же. И это –
навечно?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287281
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 19.10.2011
Закоханість - це мерехливий сон,
Тендітне полум’я, що треба затулити
Від вітру осені, аби відчути ритми
Сердець, що палко б’ються в унісон,
Закоханість – це ніжні пелюстки,
Це гість весни, що стукає у двері,
Аби накреслити на чистому папері
Таке просте рівняння: Я + Ти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287279
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.10.2011
Когда
в магазине все есть,
Когда
в кошельке не беда,
Когда
тебе кажется, здесь
Лучше некуда.
Когда
все родные с тобой,
Когда
нет печалей, измен,
Когда
ты доволен судьбой,
То
Что -
Взамен?
Годы, годы, годы на плечи -
Там, где вырастут крылья,
Чтобы, чтобы было полегче
Взлетать с эскадрильей.
Где-то за пультом пилот
Хочет в небо подняться,
Четко выучил код:
2012.
Когда
в доме выключен свет,
Когда
за окном снегопад,
Когда
лучше вечера нет
И нет
преград.
Когда
никуда не спешим,
Когда
нет плохих перемен,
Когда
улыбается жизнь,
То
Что -
Взамен?
Годы, годы, годы на плечи...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285968
рубрика: Поезія, Авторская песня
дата поступления 13.10.2011
На світанні
День новий
настає.
Не в останнє
Сонце нам
тепло дає.
Що ж за думка дивная
тебе займає:
«Чи тебе немає,
Чи ти є?»
Тінь твоя
по Землі блукає,
У дзеркалах
чітко постать
постає.
Що ж за туга дивная
тебе займає:
«Чи тебе немає,
Чи ти є?»
На світанні
День новий
настає.
Не в останнє
Запитання
подає.
Та життя – це гра,
Яку не підгадаєш.
В ній, бува,
не кожний
виграє.
Тільки не кажи,
Що ти не знаєш,
Чи тебе немає, чи ти є.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285925
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 12.10.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285653
рубрика: Поезія,
дата поступления 11.10.2011
Галя живет на горе.
А говорит - во французской дыре:
Альпы.
Дочь Николь.
Муж Мишель,
Он работает
инженером.
Есть еще утешение:
Рядом – Женева.
Три часа – и Париж.
Два часа – и Турин.
Блин...
Только вот что бывает:
В ночь душа на восток уплывает,
Из Женевского озера смотрит Луна,
И качается в памяти бездна без дна.
Эта жизнь. Этот смысл.
Как его обрести?..
Украина, прости.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285388
рубрика: Поезія,
дата поступления 10.10.2011
Коли Павло підняв на жінку
Свою тяжку робочу руку,
Усі здригнулися в будинку
Від несподіваного звуку.
Заверещала Настя гучно
І, cтрімко підхопивши склянку,
В Павла шпульнула вельми влучно,
І тим завершила гулянку.
Міліціянт був досить грубий,
Сусідам дав пересторогу:
«Якщо у вас немає трупів,
Не треба кликать допомогу!»
І звідкіля, скажіть на милість,
В цих самих у Павла та в Насті
Малеча влітку народилось –
Чи то від горя, чи від щастя?
Отак зненацька серед лиха,
Бува, від різних вправ фізичних,
Росте неабияка втіха
Для перемог демографічних.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285308
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 10.10.2011
Какая яркая натура! –
Обнявшись, по дорожке вниз
Идут Халява и Халтура,
А следом скачет Пофигизм.
Еще поодаль Жаба сунет -
Та, что умеет задавить.
И всяк другого рьяно судит,
Хоть в этом некого винить.
Такая, видимо, культура,
Такой народ, такой исход:
Халява, Жаба и Халтура
И Пофигизм – из рода в род.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285109
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 09.10.2011
Как все раздражает:
И звук пенопласта сухого,
Который соседи выносят к засоренным бакам,
Где бомж бородатый, с глазами больного Толстого,
Бросает объедки драчливым котам и собакам.
Как все раздражает:
Преимущества и недостатки,
Противные тролли, портачащие на портале,
И эти соседи, в своем буржуазном припадке
Включившие максимум «volum» на порноканале,
Придирки, притирки, разборки, враги и адепты,
Как все достает – в совокупности и поэтапно.
Кто знает лекарство, кто выпишет чудо-рецепты,
Когда раздраженье наваливается внезапно?
Мы - в жестком миноре, в отрыве, в раздоре и ссоре,
И это – причина крушения мирозданья.
Но STOP, на экране я вижу волшебное SORRY,
И пульс учащается, и замирает дыханье,
И двор расцветает, коты и собаки – мир-дружба,
А бомж бородатый - какой он умильный и кроткий,
Соседи смешные затихли, ну да, им же нужно
Скорей подлатать надувные любовные лодки.
Зачем эти чаты и форумы хитросплетений?
Обнять бы весь мир, и соседей, и всех домочадцев!
Пишу, что я тоже прошу у тебя извинений.
И знаешь, давай постараемся
Не разлучаться?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285107
рубрика: Поезія,
дата поступления 09.10.2011
Утром на станции «Левобережная»
Спорхнула с перрона студентка Ритка,
Красиво-красивая, нежно-нежная
Спортсменка, отличница, суицидка.
Что-то заклинило там, в инстинктах…
Зря ей рассказывали о пирамиде
потребностей
и о рынках
труда
и об Эврипиде.
Зря проверяли ее зачетку,
Зря похвалил ее сам проректор.
Там, в голове, под кудрявой челкой,
роились мысли не из конспектов.
Может,
девица любви хотела?
Может,
Не рада была ребенку?
Может, она
на иглу подсела,
и превысила дозировку?
Может быть, странно самооценка
ее не совпала с наивысшим баллом?
Что говорить? -
Горе- студентка
Прыгнула _______
и упала…
Но вел состав этим утром Миша!
И будь наученным даже стО раз,
Была б у него не на месте крыша,
Он не успел бы
Нажать на тормоз.
Но парень не знал треволнений сессий,
Не подпирал в коридоре стенку,
Он знал свое дело и был на месте,
Нажал на тормоз - и спас студентку.
___________________________
Эй, феминистки, заткните уши,
Утихомирьте крикливый голос!
Vivat спасающим наши души
Мужчинам,
способным
нажать
на тормоз!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284937
рубрика: Поезія,
дата поступления 08.10.2011
Этот поезд - последний,
И в последнем вагоне
Есть заветное место,
И оно лишь одно.
По проверенным сведениям,
От последней платформы
Отправляется скорый
Прямо в Счастье мое.
Я бегу по перрону
И сжимаю купюру,
Чтоб скорей рассчитаться
С жадным проводником,
Не заметив препоны,
Спотыкаюсь и сдуру
Торможу, чтобы дальше
Не лететь кувырком.
И я вижу таблоид.
Указания кратки.
В расписании все есть -
Куда ехать, идти…
На последней платформе
Никакой нет посадки!
………………………..
Там стоит бронепоезд
На запАсном пути.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284935
рубрика: Поезія,
дата поступления 08.10.2011
ВІрші - живі істоти,
Народжені боротьбою,
Енергетичні дроти
Між Космосом і тобою.
Коли тобі волі треба,
Коли тобі тяжко дуже,
Рядки наче сходять з неба.
Ти це розумієш, друже?
Ти кажеш, вони невдалі,
Ти думаєш їх спалити.
Не треба, дай жити далі
Віршам,бо вони як діти -
Беззахисні і нервові,
Не знають, кому потрібні.
Вони - однієї крові
З тобою, як діти рідні.
Палають вогнем невтомним,
Захоплюються сюжетом,
Та є часи безсоромні:
Соромно
Бути
Поетом.
Брати мої, атеїсти,
Невже ви ще не відчули
Оті шляхи променисті
Над поверхнею кулі?
Вірші - живі істоти,
Напружені струми серця,
Тонкий, але вірний дотик
До вічності, до безсмертя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284846
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.10.2011
Чи княгиня, чи повія,
Чи-то Пенелопа –
Україна – не Росія,
Та і не Європа.
То когось вона чекає,
То комусь продасться,
Чи-то розуму немає,
Чи немає щастя?
Є лани широкополі,
і Дніпро, і кручі…
Та чому ж бракує долі,
Чому невезучі?
Люди є талановиті,
У піснях найкращі,
Тільки страхом оповиті
І причуд ледащі.
Тільки дуже полюбляють
Свої хатки з краю,
Сидять вдома і благають,
А чого, не знають.
Та я вірю, сила зріє,
Підростають діти,
І знайдуться ті, хто сіє
Зерна соковиті.
Щоб розквітнула надія,
І кожний второпав:
Україна не Росія,
Та і не Європа.
Має власну честь і вроду,
Приведе до ладу
І нарешті дасть народу
Чесну владу (?)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284845
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 07.10.2011