ГАЛИНА КОРИЗМА

Сторінки (3/264):  « 1 2 3 »

І СВІТАЄ СВІТ НЕОЗОРИЙ

Я  без  тебе  у  цьому  світі  -  
Рання  зірка  перед  світанком.
Загубилася  між  хмарини
За  прозорим  легким  серпанком.

І  не  сяю,  не  грію  й  тішу...  
Тут  без  тебе  в  душі  знемога.
Знаю,  ти  не  прийдеш  ніколи,  
Бо  до  неба  -  одна  дорога.

Як  закрию  від  суму  очі,
Бачу  поруч  -  тебе  і  зорі...
Гріють  весни  і  сяє  місяць
І  світає  світ  неозорий.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841773
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 13.07.2019


Я ТАК МРІЮ ГАЙНУТИ НА МОРЕ…

А  сьогодні  вже  червень  сягнув  за  свою  половину.
За  вікном  прохолодно,  війнув  свіжий  ранок  -  озон.
Кілька  тижнів  назад  розміняла  весна  хуртовину,
На  вікні  -  моє  сонце!..  Цвіте  жовтим  цвітом  вазон.

Притулилась  до  шибки...  Цей  шум,  як  космічні  ракети,
У  мільйонному  місті  доріг,  як  в  хатині  -  мурах.
Тут,  навпроти  у  парку,  не  чутно  пташині  бенкети,
На  зеленому  кедрі  зморився  знеможений  птах.

Скоро  вже  вихідні.  Я  так  мрію  гайнути  на  море,  
Щоб  зануритись  в  хвилях,  відчути  солоний  прибій.
Якнайшвидше  бери,  обійми,  таємничий  просторе,
Щоб  аж  тіло  віддалося  лону  -  воді  голубій.

Із  піску  золотого  ввібрати  енергію  світла
І  хай  спрагло  цілує  настирливий  вдень  промінець.
А  як  вечір  спаде  на  містечко  спекотного  літа,
Я  люблю  закидати  у  море  плоский  камінець.

Поки  що,  я  до  праці...  Розніжилась,  як  ця  природа.
Якнайпéрше  -  робота,  а  потім  вода  й  камінці.
Та  на  думці  одне:  бризки  хвиль,  беріжок,  прохолода...
І  як  сонце  танцює  ламбаду  на  тому  кінці...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841772
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 13.07.2019


ЗОЛОТИЙ ГОРІХ

Мого  дитинства  золотий  горіх  -
Широкий  стовбур  в  дві  розлогих  крони,
Вбирав  з  роками  сонце  і  мій  сміх
І  знав  думки,  що  каркають  ворони.

А  скільки  літ  йому  було:  хтозна?..
Казали  з  подивом:  «Багато...  Ого-го!».
Цвіла  на  ньому  не  одна  весна...
Такий  горіх  —  один  на  все  село!

Кремезний,  моцний*  (хоч  й  похилий  вік),
Що  не  під  силу  двом  навкруг  обняти.  
На  гілці  тій,  що  виросла  убік,
Татусь  надумав  дещо  змайструвати.

Мені  цікаве  все  булó  тоді,  
Ловила  кожен  рух  його  і  вдачу...
Татусь  рідненький  спорядив  мені
На  шну́рках  гойдалку!  Радію,  скачу...

—  Сідай,  дитинко,  і  тримайсь  міцніш.
І  я  біжу,  біжу  на  неї  сісти,
Сміюся  дзвінко  і  лечу  хуткіш,
Не  страшно,  аж  до  неба  полетіти.  

Старенький  коц*  на  скошеній  траві,
Була  весела  ззаду  наша  хата.
Ми  лущили  горіхи  золоті,
Гойдав  горіх  також  сестру  і  брата.

Течуть  сльозинки...  спогади  -  щемкі...
Закрию  очі,  хай  ніхто  не  бачить.
Я  пів  життя  живу  на  чужині  
Чи  Бог  мені  за  все  оце  пробачить?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841598
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 11.07.2019


МАЮ НА СЕБЕ ПРАВО

Місто  -  бджолиний  вулик,  а  люди,  немов  бджолярі.
Поїзд,  метро,  автóбуси  вéртяться  аж  до  зорі.
Поки  ще  вперті  хмари,  сонце  тримають  за  чуба,
Встигнути,  ще  б  зібрати  меду,  хоча  би  з  два  пуда.

Труд  -  в  стільникáх    медових,  з  пóту  квітóк  -  по  краплині...
Ловлю  щасливий  погляд,  в  кожного  -  ду’мки  орлині.
Люди,  мов  закодовані,  мрії  по  кругу  водять,
Вчора  була  весна,  а  нині  сніги  хороводять.

Весь  календар  зачерканий,  тикаю  пальцем  в  дату,
Ранок  втікає  у  вечір  -  знову  ховаюсь  в  хату.
Наче  би  і  не  жúла,  щастя  з-під  ніг  утікало?!..
Жінко  роками  зморена,  маєш  на  себе  право.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841568
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 11.07.2019


РАЙ - ТО МОЄ ДИТИНСТВО

Тихенько  тече  Левада,  сріблиться  надчиста  гладь,
Поміж  очеретів  буйних  хвильки  дрібні  біжать.  
Пахне  квітками,  зіллям...  аж  перехоплює  дух.  
Сіла  в  траву  з  головою.  Тихо.  Наводжу  слух.  

Шурхіт  осоки  вчувся,  тож  затаїлась  вмить,
Світло-зелене  листя  ледь  на  вітрí  дрижить.  
Враз,  мов  тоненькі  стріли,  звідкись  взялися  бáбки*,  
Срібні,  прозорі  крила,  як  павутинки  лапкú.  

Може,  вони  кусають  (мені  лиш  минуло  п’ять)?
Мама  город  наш  поле,  нíкого  запитать…
Маю  вербовий  прутик,  враз  –  і  махну  по  воді:
Ну  ж  бо,  мерщій  втікайте,  бáбки  ви  голубі!  

З-поміж  зеленої  ряски  висунувсь  павучок,  
Йде  по  воді  й  не  тоне,  жвавий  який  дивачок.  
Певно,  не  їв  сьогодні,  лéгкий,  як  в  гуски  пір’я.  
Ближче  повзе  до  мене,  страшно,  нема  довір’я.  

Робить  водою  кола,  довруж  розставлених  ніг,  
Мабуть,  шукає  хатку,  де  би  то  він  приліг.
Впало  у  воду  небо.  Гляну  –  таке  ж  наді  мною,
Хмáрки  –  цукрова  пудра,  хлюпну  ледь-ледь  рукою.  

Кладка  –  вузенька  дошка,  півники*  манять  цвітом,  
Йду  під  вербу  розлогу,  нюхаю  –  пахнуть  літом.
Світ  –  на  шнурках  колиска,  поміж  гілок  звисає,
Сонце  –  медова  миска  –  поміж  хмарин  блукає.
Вчулось  далеко:  «Доню!»  Мати  додому  кличе.  
Швидко  біжу  до  хати  стежкою  ближче  й  ближче.  

В  білій  хустині  мама  жде  мене  на  городі.
Два  оберемки  квітів  нені  несу  сьогодні.  
Кажуть,  що  рай  на  небі,  рай  –  то  моє  дитинство,  
Скільки  його  пам’ятаю,  сяє  в  душі  барвисто…
 
Бабки*  (Odonata,  рос.  Стрекоза)  —  ряд  комах.    
Пі́вники  *(Iris)  —  рід  рослин  з  родини  півникових.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839868
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 24.06.2019


НІЧОГО НЕ СТАЛОСЬ…

Нічого,  нічого  не  сталось...
Не  треба  мені  вибачатись.
Маленька  життєва  драма,
Так  мало  усе  з  нами  статись.

Дощі  також  в  планах  -  віщі,
І  вкотре  сади  відцвітають.
Любов  -  білосніжне  пелюстя  
Від  вітру  додолу  спадає.

Зібрались  дрібниці  у  буднях,
На  серці  печалі  та  шрами.
Для  тебе  я  квіткою  квітла,
Як  білі  ромашки  садами.

Нічого,  нічого  не  сталось...
Ще  прийдуть  світанки  і  ночі.
Вже  осінь  стоїть  поміж  нами
Й  заплакані  зморені  очі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838969
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 16.06.2019


ТАКОЇ НЕ БУДЕ

Такої,  як  я,  не  буде:
Ні  завтра,  ні  післязавтра...
Дарую  вам  щире  слово,
А  в  серці  палає  ватра...

А  шлях,  не  такий  простенький  
І  люди  у  ньому  різні.
Десь  плакало  моє  серце  
І  ду́мки  були  нарізно.

І  сльози  тепер  -  не  сльози.  
Із  досвідом  в  серці  -  криця.
Де  була  в  житті  невдача,  
Там  стала  мала  дрібниця.

І  була  у  мене  радість,  
Кохання  й  маленькі  діти.
Я  досі  щаслива  мама  
Для  того,  щоби  горіти.

Для  того,  щоб  бути  світлом,  
Тому  називали  «Сонцем».
Заходили  в  хату  мрії  
І  хмари  в  моє  віконце.

А  я  понад  все  на  світі  -  
Любила,  хто  і  не  любить.
І  знала,  що  Бог  -  предвічний  
Прощає,  хто  душу  студить.

Знаю,  такої  не  буде:    
Ні  завтра,  ні  післязавтра...
Бо  кожна  людина  в  світі  
Є  цінність  і  чогось  варта.

Тому  не  у  тіні  серце,  -
Відкрите,  справдешнє...  в  шрамах.
Живу,  бо  насправді  -  сонце,  
Із  серцем  -  «гостинна  брама».

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837374
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 02.06.2019


УКРАЇНЕЦЬ ГЕТЬМАНОМ БУТИ ДОСТОЇН

«Не  воюють  діти  царів,
Не  вмирають  за  рідну  державу...»
О.  Кузів

Як  же  мені  за  нього  «галочку»  на  папері?
Скільки  питань  волає,  люди  брудних  імперій!

«Діти  царьків  не  воюють»  за  Україну-неню.
Мій  син  воював  на  фронті  і  цілував  землю!

«А  Іловайськ  кровавий.  Зраду  «своїх»  й  ворожу,
Той  коридор  зелений»,  -  пам`ять  свою  ворушу.

А  однокласник  сина  шрам  на  обличчі  має.
Знак  цей  Савур-Могила  клята  війна  залишає!

А  за  Небесну  Сотню  є  покарані  люди?!
Навіть  дерева  спиляли,  гублять  сліди  облуди!

Реквієм.  Плине  «Кача»,  аж  переймає  подих.
Дітям  потрібен  батько,  а  не  медаль  і  подвиг.

Плаче  вдовиця  й  мати...  Дітки  не  мають  тата.
Розкіш  у  них  цукерки,  пусткою  стала  хата.

Ви  же  клялись  на  Біблії  і  булаву  тримали,
А  чи  синки  вельможних  в  Мар’янці  воювали?

Не  люстровано  владу,  вкотре  правду  розп’яли...  
Ми  же,  панове,  вірили  і  за  мужів  обирали!

Голос  мій  ігноровано.  Зброя  кровава  у  бізнесі.
Як  же  мені  «галочку»,  значить  і  я  у  підписі?

Як  же  собі  збрехати,  Богу  дивитись  в  очі?
Кажуть,  що  «По»  за  Вкраїну,  твердять,  що  «Зе»  -  ворожі!

Кожного  ранку  в  новинах  гострим  ножем  по  тілу.
Капала  кров  із  серця...  Боже,  мене  боліло!

Люди  хочуть  правди!  Вибрані  правлять  землею.
Боже,  не  дай  хитнутись,  не  возз’єднатись  з  брехнею!  

Тільки  митець  з  народу  -  в  нації    справжній  воїн.
Вірним  лише  українець  Гетьманом  бути  достоїн!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835843
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 17.05.2019


ДОЛЕ МОЯ РОЗПИСАНА

Доле,  моя  розписана,
Відати  тільки  Небу.
Зір  мій  глядить  у  вúсочінь  
Черпати  в  нього  потребу.

Віронько,  незагублена,
Виплекана  під  сонцем!
Скільки  привітних  ранків
Благістю  в  моє  віконце.

Доля  велить  не  падати,
Втриматись  між  вітрами...
Силу  подасть  по  милості  -  
Той,  котрий  є  понад  нами.



ДОЛЕ  МОЯ  РОЗПИСАНА
Слова  Galyna  Koryzma,  музика  Олесі  Франко
1
Доле,  моя  розписана,
Відати  лиш  Небу.
Зір  мій  глядить  у  височінь  
Черпати  в  нього  потребу.
Приспів
Віронько,  незагублена,
Виплекана  під  сонцем!
Скільки  привітних  ранків
Благістю  в  моє  віконце.

2
Доля  велить  не  падати,
Втриматись  між  вітром...
Силу  подасть  по  милості  -  
Той,  котрий  є  понад  нами.
Приспів
Віронько,  незагублена,
Виплекана  під  сонцем!
Скільки  привітних  ранків
Благістю  в  моє  віконце.
30.06.2019  рік

[img]https://a.radikal.ru/a15/1907/61/6d73c3047467.jpg[/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835840
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 17.05.2019


СОЛОВІЙ

Бачу,  ти  у  душі  -  соловій.
Не  тривож  моє  серце,  не  смій!
Будуть  марні  натомість  старання.  
Я  не  знаю  таке,  що  кохання!

Не  старайся  весь  світ  пригорнути,  
Моє  серце  снігами  закуте.
Принесу  тобі  тільки  страждання,
Я  ж  кажу,  що  не  знаю  кохання!

Ти  даруєш  мені  ночі-бранки
І  безхмарні  ясні  світанки.
Запечалені  мої  зітхання,  
Я  не  відаю,  що  є  кохання!

В  твоїм  голосі  радість  й  тривога,
А  мені  відповісти  -  незмога.
У  поезії  узи  єднання,
Чи  є  більше  від  цього  кохання?

Знаю,  вибрала  долю  нелегку,
Творчість  має  самотню  стежку.
Либонь,    кожного  вечора  й  зрання  -
Поетичне  з  Пегасом  кохання!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835778
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2019


ЦВІЛА АКАЦІЯ ДУХМ‘ЯНО

Якось  зустріла  вас  неждано,  
коли  співали  солов’ї.
Цвіла  акація  духмяно  
біленьким  цвітом  на  гіллі.

Ваш  погляд  впав  мені  на  плечі,
а  потім  в  очі  поринав.
Я  пригадала  літній  вечір
котрий  із  пам`яті  зринав.

Ви  усміхнулися  між  цвіту,
сказали  лагідно:  «Привіт!»
За  мене  шепнули  лиш  віти:
«Я  вас  не  бачила  сто  літ».

Пасмо  волосся  з  сивиною
лягло  легенько  на  чоло.
А  ви  дивилися  з  журбою,  
немов  учора  це  було.

Де  ви  були  такі,  ще  юні
і  я,  із  ранньої  весни.
Цвіла  акація  духмяно  -  
Роки,  роки,  роки,  роки...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835385
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2019


БЕЗКІНЕЧНЕ БЛАГОВІСТЯ

Все,  що  було,  уже  минуло...
Не  повернути  і  не  дійти...
Відцвітали  сади,  натомість,
Дозрівали  смачні  плоди.
Пролетіло  поспіль  літо,
Багряніли  дерева  від  стуж.
Осипалось  під  ноги  листя,
Тільки  небо  -  ось,  доокруж
над  тобою,  як  добрий  вісник.
Чуєш,  птаха  несе  пісні!
Безкінечне  благовістя  -
Це  від  Бога  даровані  дні!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835383
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 13.05.2019


ВСЕ СУПЕР!

Їй  добре  живеться...
-  Аякже!..  Живу  за  кордоном.
Тут  з  медом  грушки  і  бананові  райські  сади.
Та  тільки  одне  хочу  «мудрим»  на  слові  вповісти:
Буває  лиш  добре,  де  там  не  бували  ще  ви.

Далека  країна  серед  незнайомого  люду,
Традиції  інші  і  мова,  повірте,  -  чужа.
Іду,  як  бувало,  серед  величезного  гурту
І  бачу  в  уяві  дорогу  до  свого  села.

Тут  квітне  магнолія,  прошу:  «Мене  зазнимкуйте!»
Просила  не  раз,  бо  вона,  мов  черешня,  цвіте.
Ось  там,  недалечко,  хвилинку  мені  подаруйте  -
Ростуть  чорнобривці,  зробіть  мені  фото  оце!

І  ніби  уже  побувала  в  садку  біля  мами
Так  легко  крокую  поміж  незнайомих  людей.
Життя  не  своє  і  чужі  не  болітимуть  рани
Бо  кожна  людина  є  світло  і  є  Прометей.

Їй  добре  живеться...  У  кожного  свої  вершини
А  що  непосильне,  долаємо  кожного  дня.
Не  плачу...  Бувають  ці  сльози  на  вигляд  дитинні
У  мене  все  супер.  Дивіться,  всміхаюся  я.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834112
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 01.05.2019


Я ПРИНЕСЛА ГІЛОЧКИ ВЕРБОВІ

Я  принесла  гілочки  вербові,
У  червону  стрічку  зав’язала.  
Щоби  всю  любов,  яку  я  маю
До  Ісуса  в  серці  передала.

Я  прийшла  сьогодні  в  храм  Святині,
Очі  звожу  з  сумом  до  обличчя.
Ти  -  Святий,  Любове,  ще  з  яскині
Й  воскресаєш  в  Правді  всі  сторіччя!

Як  багато,  вибач,  завинила.
Досконалий  -  Ти  лише  єдиний!
У  молитвах  душу  підносила
І  тримав  Твій  погляд  голубиний!

В  Тебе  мрій  багато  не  попрошу.
Між  людей  далеко  у  куточку.
Сум  і  радість  у  вербі  орошу,
Всі  прохання  в  світлім  сповиточку.

Хай  свята  Любов  людей  пригорне...
Дай  здоров’я  всій  моїй  родині,
А  сльоза,  тяжку  війну  відверне.
Миру  й  злагоди  благаю  Україні!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833497
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 21.04.2019


ХАЙ КВІТНЕ УКРАЇНА МОЯ

Сплять  у  небі  зірки  на  хмаринах,
Світить  місяць,  схиливши  ріжок,
Спить  крилечком  до  крильця  пташина
І  в  ромашках  -  густий  моріжок.

Сад  заснув  між  біленьких  хатинок,
На  рожевому  цвіті  бджола,
Пахне  медом  нектар  з  пелюстинок,
Квітне  в  сні  Україна  моя.

Сплять  ворота  і  вулиця  тьмяна,
Де-не-де  між  дерев  -  ліхтарі.
Сплять  щасливі  і  тато,  і  мама
На  найкращій  Богом  землі.

Спи,  маленька  дитинко,  будь  ласка,  -  
Заглядає  у  шибку  сова.
Хай  у  кожному  серденьку  казка
Буде  завжди  в  Країні  Добра.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833494
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 21.04.2019


НЕМАЄ ПОДІБНИХ

Коханий!  Без  тебе  я  так  постаріла  і  стала  дорослою...
А  в  нас  народились  в  гнізді  ластів’ята  із  піснею-ласкою.

Красна  яблуня  цвітом  рясна,  опадає  пелюстя  додолу.
Скільки  ранків  і  безліч  ночей  виглядаю  тебе  все  додому.

Зачекався  старезний  горіх.  Внуки  лущать,  присівши  під  хату.
Придивляюся  в  їхнє  чоло  і  плекаю  надію  крилату.

Все  нагадує  вдома  тебе.  Стала  я  -  не  зігрітою  пташкою.
Певно,  доля  у  мене  скупа,  хоч  безмежно  за  все  завдячую.

Стільки  було  вагомих  стрічань...  Між  людей  почувалась  чужою.
Бо  немає  подібних,  як  ти.  Залишив  ти  навіки  вдовою.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832759
рубрика: Вірші, Присвячення
дата поступления 14.04.2019


У НЕЗВОРОТНИЙ ВИМІР - ПІВ СТОЛІТТЯ

Твоє  життя,  немов  шляхи  лелечі...
Земля  і  небо,  а  між  ними  -  ти!
З  тобою,  ось,  навпроти,  явори
І  ці  дуби  -  столітні  та  пророчі.

У  цім  веснянім  раю  все  говорить.
І  твого  серця  чують  глибину,
Рясних  сльозин  на  присмак  полину
Досвітній  ранок  росами  відтворить.

Побудь,  поговори...  Ліс  лічить  рани,
Він  знає  все  і  чує  серця  стук.
На  відстані  років,  прощань,  розлук...
Люби  людей,  коли  наносять  шрами.

Тут,  ти  своя.  Цій  тишині  -  століття!
Крилатим  -  вольність,  небо  над  землею.
-  О  мій  далекий,  світлий  апогею*!  
У  незворотний  вимір  -  півстоліття.

Апогей*  —  найвищий  ступінь  чого-небудь;  вершина,  розквіт.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832758
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 14.04.2019


МИЛІШЕ, ТАМ ДЕ НАРОДИВСЯ

Пройтися  б  стежкою  між  трав,
Вдихнути  свіжого  повітря
І  поміж  лагідних  уяв  -
Зайти  до  рідного  подвір’я.

Там  батько  лагодить  косу.
-  Дивись,  дитино,  не  торкнися!
Клепає  пісню  голосну,
Де  «дзінь-дзелень»    переплелися.

А  я  все  слухаю  його,
Присівши  на  пеньок  від  зруба.
Дивлюсь  на  змочене  чоло
Ще  з-під  густого,  в  хвилях,  чуба.

Заснув  під  лускіт  вітерець  
На  яблуневім  верховітті.
Зелених  яблучок  -  вінець
Згубили  в  китицях  суцвіття.

А  мати  з  стайні  вечерком
(Немов,  морозиво  з  вершками)
Несе  в  горнятку  молоко  -  
Кортить  напитися  вустами.

Відкрила  очі  -  чужина,
Далекий  спогад  розчинився...
В  Мадрид  навідалась  весна.
Миліше  там,  де  народився.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829103
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 15.03.2019


ХАЙ ОБНІМЕ ПРИЙДЕШНЯ ВЕСНА

Я  втікаю  від  тебе,  як  птаха...
Полохлива  душа  аж  тремтить,
Бо  для  тебе  я  -  тільки  розвага;
До  розпуки  у  грудях  щемить.

Не  бери  у  полон  щохвилини,
Дай  кохати  весни  таїну...  -
Бруньки  глоду  і  гілки  калини
У  ярку,  що  збудився  од  сну.

Це  розніжене  поле,  розкуте,
Змолоділе  довкола  зело.
Твоє  серце  снігами  закуте,
Навіть  дотиком  студиш  крило.

Я  ж  приречена  -  небо  любити...
На  чотири  шляхи...  відпусти!
Щоби  пісню  нову  народити
Там,  де  теплі  огорнуть  вітри.

Я,  немов,  не  від  світу  земного,  
Чуєш,  Лелю,  -  мої  небеса!
Я  від  тебе  втікаю,  -  чужого,
Хай  обніме  прийдешня  весна.


ПРЕРЕЧЕНИЙ
Муз.  Володимира  Сірого

https://youtu.be/0kUD4QpbvL0

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829102
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 15.03.2019


ЩАСЛИВА…

Тут  у  мене  маленькі  зморшки,
Ближче  гляну  -  в  очах  є  сум.
Певно,    дзеркало  бреше  трошки,
Зріє  ж  стільки  вагомих  дум.

Мої  руки  у  шрамах,  згрубілі...
Напрацьовані  у  роках.
А  були  делікатні,  білі...
Кожен  пальчик  гладкий  по  боках.

Гладжу  шию,  торкнусь  підборідка...
Повз  чола  світле  пасмо  лягло.
Гарна  жінка  ще,  ніби  лебідка
Всі  вагання,  як  вітром  знесло.  

У  легені  вдихнула  повітря,
Геть  прогнала  всі  думи  сумні!
Я  така  ще,  як  зірка  досвітня,
І  чого  б  це  збагнулось  мені?  

На  устах  спалахнула  усмішка,
Став  румянець  на  круглих  щоках.
На  виду,  як  рудесенька  кішка...
І  збрело  казна-що  у  думках.  

А  у  мене  ще  й  постать  нівроку,  
Як  смерека  до  неба  тягнуся...
Чую,  стукає  серденько  збоку.
Воно  каже:  «Щаслива  бабуся!»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827433
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 02.03.2019


НАЙБЛИЖЧА БОГУ

Сплять  тихим  сном,  до  забуття  -  
знайомі  люди.
Дивлюся  в  темні  небеса  -  
такі,  як  всюди.

А  там,  далеко,  не  сягну  -
в  моїй  країні,
Розквітнуть  яблуні  в  саду,  
а  я  -  в  чужúні.

Ця  довга  ніч  безсила  дню  
і  кане  в  Лéту*.
Когось  згубила,  кимось  сню...  
з  могó  сюжету.

Надходить  сон.  У  рай  пірну  -  
бо  він  з  казками...
До  себе  ковдру  пригорну...  -  
так  хочу  мами!

Мережку  слів  серед  ночей...
сказать  -  нікому.
Серед  всіх  друзів  і  людей  -  
найближча...  -  
Богу.

Лéта  -  річка  забуття

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827088
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 27.02.2019


ДІВЧИНКА ДАРИНКА

За  минулим  липнем  -  медоносна  бджілка,
В  голубім  світанні  липа  у  росі.
На  листках  кульбаби  озерця  в  пуделках,
А  у  тих  пуделках  -  хмарки  у  воді.

Сонна  вишня  мріє  про  високе  небо,
Начепила  зірок,  гілки  як  дуга.
Пробудилась  пташка,  сипле  ніжний  щебет,
Стрепенула  роси  аж  злягла  трава.

В’ється  по  стежині  низком  повитиця,
У  віночок  стали  білі  квіточки.  
Тільки  хвощ  зелений,  як  в  зимі  ялиця
Гордо  край  городу  виставив  гілки.

Розпустила  коси  кукурудза-пава,
В  кожусі  молочні  зуби  проросли.
Достигає  сонях.  Горобцям  забава
З’їсти  кілька  зерен  поки  ходять  сни.

Вийшла  у  садочок  дівчинка  Даринка,
Обросила  капці,  мокрі  ремінці...
Ну,  чому  ж  зі  мною  у  сльозах  стежинка?
Аж  здійняла  в  небо  грайку  горобців.

Розбудила  тишу,  стрепенувся  промінь,
Крізь  густу  хмаринку  сонце  на  виду.
За  далеким  липнем  –  голубиний  спомин
Загубився  в  стежці  й  сліду  не  знайду.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825096
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 12.02.2019


САМОТНЯ ЖІНКА ТИХА І ПЕЧАЛЬНА

Самотня  жінка  тиха  і  печальна  -  
Навіяв  вітер  з  осені  журби.
Старих  дверей  загойдане  мовчання,
Лише  з  вікон  -  розгорнуті  світи.

Грудневе  сонце  ковзає  крізь  крона
Оголеної  яблуні  в  саду.
Сидить  принишкла  на  гіллі  ворона
Між  кілька  яблук,  що  не  упадуть.

Руденький  кіт  пригрівсь  на  підвіконні,
Принишк  на  шибці  й  змочений  листок.
О,  ця  пора...  О,  дні  ці  безборонні,
Немов  вино  з  настояних  грушок.

Чекає  день  вечірнього  зеніту,
Червоне  пасмо  вкрило  горизонт.
Сидить  мовчазно  жінка,  жде  одвіту
І  до  портрета  тулиться  чолом.

Всі  стіни  в  хаті  -  то  світи  безмежні.
Куди  не  гляне  -  погляди  живі.
Поговорила...  взяла  хлібчик  в  жмені
Й  пішла  у  двір  погодувать  птахів...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823656
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 01.02.2019


ЛЮБЛЮ МАДРИД КОЛИ РІЗДВО ХРИСТОВЕ

Люблю  Мадрид,  коли    Різдво  Христове,
Коли  гірлянди  в  золотих  вогнях.
Витає  дух  небесних  янголят
І  наповняє  відчуття  святкове.

Здається,  десь  між  нами  Йосип  ходить,
Витає  дух  із  двох  тисячоліть.
Укотре  пáстор  промовля:  «Хваліть
Дитятко  Боже,  що  зронило  сльози!».

Співають  про  «belen»*  церковні  хори,
Орган  велично  видає  хорал.
Закриєш  очі,  наче  ти  і  сам
Тихесенько  у  стáєнку  заходиш.

Святково  дзвони  линуть  в  суголоссі,
Що  аж  дзвонар  випрошує  сльозу.
Весь  світ  святкує  Нічку  Різдвяну,
І  світить  зірка  та  ж  сама  ще  досі.

Багатолюдні  -  Аренáл*,  Ґран  Вíя*
І  вулиця  Майóр*  така  гучна,
Гарячим  шоколадом  із  вікна
Ввійнуло  із  різдвяного  застілля.

Такі  смачні  роскони*  у  цукатах,  
Подрібнені  горішки  навкруги
Наступне  свято  буде  дітвори  -
Трьох  королів*  чекає  кожна  хата.

Мені  знайомі  вулиці  готичні,
Де  дух  Бурбонів*  до  сих  пір  забрів,
Палац  розкішний,  свити  королів
На  гобеленах  в  одязі  містичнім.

Люблю  столицю,  я  звикла  до  життя.
Мине  Святвечір,  потім  новий  рік...
Вже  й  не  питаю  календарних  літ  -
Фарбую  долю  у  кольори  Різдва.

Бelen*  (белéн)  -  вертеп,  стаєнка,  шопка  де  народився  Син  Божий.

Arenál*,  Gran  Vía*,  Mayór*  -  вулиці  в  столиці  Мадриді.

Roscón*  (pоскóн)  -  новорічний  колач,  називають  також  колач  королів.

Трьох  королів*  -  три  королі,  які  прийшли  привітати  Дитятко  Боже.  В  цей  день  дарують  дітям  подарунки,  як  на  Святого  Миколая.

Бурбони*  -    королівська  династія,  яка  управляла  в  Франції,  Іспанії,  Південній  Італії.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822760
рубрика: Вірші, Вірші до Свят
дата поступления 25.01.2019


ВПАЛА ДІВЧИНКА МАЛА

Впала  дівчинка  мала,
Ранка  на  колінцях.
Миле  личко  у  сльозах,
Щічки  у  багрянцях.

Подивіться,  хто  тут  є,  -
То  велика  рана!
З-під  повік  сльоза  паде,
У  дитини  драма.

Мати  доню  обняла,
Злéгка  пожаліла:
«Ти  куди  біжиш,  мала,  -
Вся  дорога  рівна.

Краще,  пташко,  не  спіши,
Годі  вже  ревіти!
Щоби  впевнено  іти  -
Треба    не  летіти».


ВПАЛА  ДІВЧИНКА  МАЛА  
пісенька  для  дошкільнят
Слова  Galyna  Koryzma,  музика  Олесі  Франко
1
Впала  дівчинка  мала,
Ранка  на  колінцях.
Миле  личко  у  сльозах,  Двічі
Щічки  у  багрянцях.
2.
Подивіться,  що  тут  є,  -
То  велика  рана!
З-під  повік  сльоза  паде,  Двічі
У  дитини  драма.
3.
Мати  доню  обняла,
Злéгка  пожаліла:
«Ти  куди  біжиш,  мала,  -Двічі
Вся  дорога  рівна.
4.
Краще,  пташко,  не  спіши,
Годі  вже  ревіти!
Щоби  впевнено  іти  -  Двічі
Треба  не  летіти»
29.06.2019  рік.

[img]https://b.radikal.ru/b38/1907/21/525fb85a1734.jpg[/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821565
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 16.01.2019


ХРИСТОС НАРОДИВСЯ!

[youtube]https://youtu.be/hTTWi-Ap9DI[/youtube]


Зірко,  зіронько,  зійди,
Нічка  вже  надходить.
Місяць  дивиться  згори,
Хмарки  хороводить.

В’ється  стежечка  крута,
Місто  у  долині.
Йосип  змучений  здаля
Йде  навстріч  чужúні.

А  за  ним  ослятко  вслід,
Підтоптало  ніжки.
Зупинило  слушне  хід
До  осель  ще  трішки.

За  вуздечку  Йосип  взяв.
Скоро  вечоріє.
Ослик  ношу  Божу  знав,  -
Радуйся,  Маріє!

Не  пустили  на  ночліг
У  юдейськім  місті.
Лиш  стаєнку  в  зимну  ніч
Дали  на  обійсті.

Засвітилася  вгорі  
Вифлиємська  зірка!
Вже  по  знаку  три  царі
Рушили  до  світла.

Мудреці  несуть  дари  -  
Золото  в  офіру,
Ладан,  миро  принесли
І  велику  віру.

У  яскині  між  бидлят  
На  пахучім  сіні
Народилося  дитя
В  матінки  Марії.

Нахилились  корівкú,
Дві  овечки  скраю,
Пробудилися  пташки,
Спатки  не  лягають.

Сонні  в  полі  пастухи
Вчули  про  Месію,  
Взяли  в  руки  посохи  -
Йдуть  вітать  Марію.

Чуєш,  світе?  Вже  сурмить
В  дудку  янголятко!
На  руках  у  Діви  спить  
Боже  отрочатко.

Зоря  землю  освітила,
Син  Божий  з’явився.
Всьому  світу  сповістила:
«Христос  народився!»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820499
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 07.01.2019


ВІТРИСЬКО

Земля    припорошена    снігом,
Край  берега    видно    траву,
Вітрисько    хитаючи    гіллям
Стрічає  красуню  весну.

Навіює  в  лузі  піснями,
Розлогу    калину    хитне,
То  проліски    сипне    ярами,
Зворушить  ялинки  плечем.

Розбурхує  талі    крижини,
То  берегом    вдаль  пробіжить.
У  лісі    маленькі  пташини
Промінчиком  розвеселить.

Обтрушує  сніжні  дерева,
Задує  на  іній  здаля.
Злітає  краса  кришталева,
У  подиху  лютого  дня.    

Під  вечір  засвічує  зорі.
Все  небо  в  нічних  ліхтарях!
Прощається  лютий  сьогодні
Й  засвідчує  березню  шлях.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820448
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 07.01.2019


ТИХО-ТИХО ПЛИНЕ ЗИМА

Мені  холодно  не  від  зими,  
Ні  від  вітру  з  сірими  днями.
Облетіли  з  дерев  листки
І  злетіли  роки  за  роками.

І  так  сумно  під  вечір  цей,
Мов  тумани  згорнула  й  грію...
Запечалений  сум  очей  -  
Не  від  стужі  і  сніговію.

Тихо-тихо  плине  зима.
Що  там  дальше  -  ніхто  не  знає.
Моє  серце,  як  те  зерня  -
Світла  мрія    запеленає.́

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817888
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 17.12.2018


В ДУМКАХ ПРОЙДУСЬ ЛУГАМИ ВДАЛЬ РІКИ

В  думках    пройдусь  лугами  вдаль    ріки,
Де  верболози  з  вітром  розмовляють,
Там  срібні  води  у  Дністер  збігають,
А  я,  мов  Мавка  -  бризки  від  руки.

Я  знала  кожен  брід  і  глибину,
Пручалася  у  хвилях  з  валунцями,
Не  раз  щербила  пальці  камінцями,
А  потім  засмагала  на    піску.  

Серед  сільських    веселих  пастухів,
Ціну  собі  тримала  і  цнотливість,
Хоч  грала  в  карти  і  була  сміливість,  -
В  руках    -  «козирні»,  хлопцям  -  «дураків».  

Була  відважна,  навіть  не  проста...
Під  вечір,  відшукали  всі  корови,
Стоптали  кеди  всі  стежки    від  змоги,
Гукали:  «Ласка,  де  ти  відійшла?»

Ніхто  мене  не  смикав  за  косу,
Де  дві  Галини  -  то  велика  сила,
Була  і  в  тезки  вдача  норовлива
І    в  Таньки,  що  пастушила  козу.

Були  -  «горою»  хлопці  за  дівчат,
В  сільському  клубі  мужня  оборона,
Моє  дитинство  -  золота  підкова,
А  мрії  -  діаманти  у  стократ.

А  доля  жереб  кожному  вручила,  
Живем  в  країнах  різних  і  світах.
Моїх  думок  -  вечірній  зорепад...
Летить  в  дитинство  птаха  сивокрила.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816970
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 10.12.2018


ЯБЛУКА Й ДВІ ШОКОЛАДКИ

Автор:  
З  неба  летить  сніжок  -  білий,  пухкий,  блискучий...  
У  будці  сидить  Сірко,  песик  за  літом  скучив.  
В  білім  садку  калина  пишну  вдягла  хустину,  
Вдосталь  упало  снігу,  всюди  пухка  перина.  

В  шубку  вдягнувся  горіх,  а  виноград  у  шапку,  
А  у  вікні  Христинка  й  Мурчик  у  чорну  цятку.  
Донька  чекає  тата,  як  вона  вірить  мамі!  -      
Біля  воріт  лопата,  в  сінях  його  сандалі.  

Дівчинка:  
Матінко,  бачиш,  рідна,  справжня  прийшла  зима,
Стежечку,  по  коліна,  всю  замело  до  Сірка!  
Ти  обіцяла  літом,    коли    упадуть  сніги,
Татко  до  нас  приїде...  І  вже  не  буде  війни?..

Навіть  до  нас  у  гості  прийде  Святий  Миколай?
Казала,  -  Христинко,  доню,  за  татка  молись  і  чекай...  
Щиро  молилися  Бозі    я  і  сусід  Максимко,  
Татко  його  герой!  Він  також  приїде  взимку?  

У  друга  є  гарний  ранець,  мама  йому  купила,  
Чому  ж  тітка  Люба  каже,  що  син  її  нещасливий?  
Я  бачила,  як  Максимко  плакав  і  був  сумний...  
Він  запевняв  всім  друзям,  що  татко  його  живий!  

Мама:  
Доню,  моя  маленька,  моє  дорогеньке    сонце...  
Дай  пригорну  до  себе  крихітні  дві  долонці.  
За  літо  й  осінь,  Христю,  стала  ти  вже  велика.  
А  через  рік  у  школу...  тільки  б  не  було  лиха...  

Ти  моя  помічниця,  втіхо  моя,  розрада...  
Горе  принесла  нам  ця  московицька  навала!
Знову  сьогодні  будем  в  Бозі  просити  миру,  
А  Україні  долю  -  світлу,  міцну,  щасливу!  

Автор:  
А  за  вікном  сніжинок  вселено  так  багато,  
На  підвіконні  Мурчик  нявкнув  дивакувато.  
Хвіртка  ледь  відчинилась,  сніг  до  землі  звалився,  
Песик  назустріч  вибіг,  в  білі  сніги  зарився.  

Дівчинка:  
Таточку?  Мій  татусько!!!  Снігом  бреде...  веселий!  
Знала,  що  ти  прийдеш!  Ми  так  чекали  на  тебе.  
Таточку,  стільки  снігу,  все  навкруги  замело,  
Зранку  я  все  гадала,  як  ти  приїдеш  в  село?  

Автор:  
Тато  обняв  матусю,  доня  -  маму  і  тата,  
Мурчик  з  віконця  скочив,  тулиться  ніг  завзято.
І  не  страшні  морози,  коли  щаслива  сім’я!  
Смуток  -  коли  чекають...  Горе,  як  татка  нема!  

Впав  від  ваги  наплічник,  мокрий  і  важкуватий...  
Донька  така  щаслива,  хоче  все  розказати,  
Що  найдорожчі  в  світі  –  татко  і  люба  мама,  
Песик  Сірко  і  Мурчик  й  Боженька  преласкава.  

Тато:
Маю  для  вас  гостинці,  ось  передав  їжачок  -    
Яблук  червонобоких,  що  начепив  на  бочок.  
Біля  дороги  в  полі  зайчик  замерз  у  лапки,  
Я  йому  -  рукавички,  він  мені  -  дві  шоколадки.  

Друга  -  це  для  Максимка!  Я  обіцяв,  братане!..  
Хто  цю  війну  почав,  проклятий  буде  віками.  
Хай  ці  маленькі  дітки  не  бачать  холодної  зброї,
За  Україну  вільну  віддали  життя  Герої!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815586
рубрика: Вірші, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 28.11.2018


А МОЇЙ ДОЛІ…

Стою,  немов  та  липа  перед  груднем,
Немов,  це  поле,  що  цілує  вись.
Вдихають  синь  блакитну  спраглі  груди,
Моя  душа  в  Едемі  цім,  зцілись!

Отут,  у  цьому  раю,  перед  Світом,  
Вже  й  мак  червоний  небу  оголивсь
І  я  подібна  до  маленьких  квітів,
Бо  в  моїм  серці  також  безліч  див.

Стою  перед  тобою,  дню  привітний,
Тобі  одному  я  повім  думки,
Бо  лиш  тепер,  коли  опали  квіти  -  
Усе  таке  відкрите  і  близьке.  

Мій  кожен  слід  -  у  видимих  сузір’ях,
Думки  мої  -  у  книгах  серед  вас.
Пливе  зі  Сходу    тихе  підвечір’я,
І  навіває  Захід  зимний  час.

Стою.  Мовчу.  Вдивляюся  у  небо,
Ще  поки  сонце  в  душу  миготить...
Комусь  -  для  щастя  так  любові  треба,
А  моїй  долі  -  цілий  світ  любить!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814788
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2018


ТОБОЮ НА ЦИХ ДНЯХ ПЕРЕХВОРІЛА

 
Тобою  на  цих  днях  перехворіла,  
Неначе  осінь  в  зиму  відійшла.
Берізка  та,  що  літом  зеленіла
Стоїть  в  задумі,  скута  в  холодах.  

Й  до  тебе,  любий,  як  до  травня  в  році...
Куди  спішити?  Тепла  тут  зима.
До  нас  лелек  принесла  мокра  осінь
І  жовтим  листом  вкрилася  земля.

Гарцює  грудень,  дихає  вітрисько,
Аж  в  душу  простогони  лопотять.  
В  моїх  літах  живе  чудне  дівчисько,
Бо  ще  когось  посміла    покохать.

Снують,  до  болю,  мовні  монологи,
Так  студить  душу  зимний  вітровій,
Тепер  шукаю  розлюбити  змоги,
Ще  трохи...  Крижанію...  Вітре,  вій...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814786
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2018


ДУША ПОЕТА

Душа  поета  відчуває  
Усі  життєві  перешкоди,
Вона  тонка,  як  лист  осоки,  
Вона  ж  така,  як  сонце  сходить!

Душа  поета  дуже  ніжна,    
Її  так  легко  осквернити,
Вона,  як  аркуш  білосніжний,  
Що  родить  рясно  первоцвіти.

Її  не  треба  розуміти,  
Її  глибин  не  почитаєш,
Її  висот  не  усвідомиш,  
Коли  Пегаса  осідлає.

Тому  поетам  в  житті  важко,  
Бо  перше  було  в  світі  —  Слово,
Вони  навчилися  любити,    
Бо  їх  поезія  від  Бога.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811217
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 24.10.2018


ВАРТОВИЙ

Музика  Володимира  Сірого

Світить  місяць,  сяють  зорі,    нічка  йде  землею,
Сивий  туман    налягає  білою  змією.

Тихо-тихо,  ні  шелесне,  в  думах  птах    дрімає.
Під  крислатою  вербою  воїн  варту  має.

І  ліворуч  і  праворуч,  в  темноті  скрізь  тихо,
Хай  засне  за  полем  крайнім  все  московське  лихо.  

Світить  в  небі  Ведмедиця,  наче  віз    чумацький,
Юнакові  пригадався  Крим  та  шлях  козацький.

Пахне  зіллям  молочаю,  хмелем  та  вербою,
Стережи,  юначе,    землю,  —  Ангел  над  тобою!

Дике  поле  під  Луганськом,  де  шуміло  жито  —
Кров’ю,  потом  просочилось  вже  четверте  літо.  

Стережи,  юначе,  в  нічку  кожен  клаптик  в  полі
Й  за  плечима  —  Україну    від  орди  лихої.

Смутні  очі  не  закриє  також  рідна  мати,
Молить  Бога  беззупинно    —  сина  дочекати.

Світить  місяць,  сяють  зорі,  холод  обіймає,
Ген  у  полі,  край  дороги    де-не-де  світає.

Заспівала  птаха  лунко,  серце  аж  пройняла.
Світе  Божий,  Краю  милий,  наче  вдома,  стало...


https://youtu.be/NYaaJ3qW6WY

 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811216
рубрика: Вірші, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 24.10.2018


КОЛИ ОСІНЬ ГОВОРИТЬ

Коли  осінь  говорить  з  дощами  і  я  прислухаюсь,
Так  люблю  побродити  в  осінньому  парку  сама.
Усміхаються  очі  каштанів  в  обгортці  з  каймою,
І  додолу  спадають,  де  пахне  духмяно  трава.  

Криштальне  намисто  нанизує  осінь  на  голі  дерева,
І  стікають  краплини,  немов  діаманти  блищать.
Тут  і  я,  заховавшись,  від  неба  під  колір  зелений,
У  руці  парасолю  тримаю,    як  літа  печать.

Легко  так...  серед  осені  й  бурих  до  лиску  каштанів.
Мов  пелюстка,  закуталась  в  теплу  бавовняну  шаль.
В  цій  порі  я  щаслива...  Нічого,  що  десь  заблукала,
За  плечима  любов...  А  попереду  -  зоряна  даль.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810527
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 18.10.2018


МЕНІ Б НА ЩАСТЯ

Навчилася  з  собою  розмовляти.
Мовчу,  мовчу...    а  думи,  як  вулкан.
А  ще  вони,  як  море  необняте,
Глибокі,  як  просторий  океан.

Такі  думки,  як  каравани  довгі,
Вирує  відчай,  то  бринить  сльоза.
Чи  то  весна,  а  чи  осіння  повінь,
Аж  надривається  від  роздумів  душа.

О  думи,  думи,  сплетені  нитками  —
Одна  в  одній...    Гачок  лапає  край
І  вишиває  доля  рушниками:
Мені  б  на  щастя,  якщо  можна,  дай!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810514
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 18.10.2018


НЕМОВ БЕРІЗКА В ПОВІНЬ ЗОЛОТУ

А  я  любила  з  вітром  розмовляти,
Коли  в  житті  до  краю  добрела,
Коли,  здавалось,  вже  не  мала  сили...
Мені  вітри  давали  два  крила.

Тоді  з  вітрами  я  вела  розмову,
Крізь  всі  негоди  й  бурі  дощові.
О,  скажете...  що  сльозам  волю  дала?  
То  замість  мене  плакали  дощі.  
 
Я  гартувалась,  я  збирала  сили...
Який  по  духу  схожий  листопад!
Крізь  всі  осінні  жовті  заметілі  —
Цвіла,  як  хризантеми  у  садах!

А  я  ішла,  ішла  осіннім  садом,
Вели  вітри  молитву  дощову.
Оголена  душа  під  віщим  небом,
Немов  берізка  в  повінь  золоту.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809916
рубрика: Вірші, Пейзажна лірика
дата поступления 14.10.2018


МАЮ ВІЖКИ - ПЕРО ЗОЛОТИСТЕ

Я  для  тебе  чужа,  козаче,
В  тебе  мрій,  що  хоч  греблю  гати!
Хоч  плекаю  надію,  одначе,
Знаю  вартість  на  слово  «люблю».

Скільки  раз  оббивала  коліна,
Бач,    дороги  не  з  пуху  -  тверді,
І  не  раз  загоїлася  рана,
І  не  раз    присипала  жалі.

Дула,  щоби,  не  так  боліло,
А  від  щему  ховала  лице.
Я  ішла  по  житті  як  уміла,
Перемігши,  хто  ставив  сільце.

Знаю,  що  і  куди,  по  чому,
Я  нікуди  ніде  не  спішу.
Закохалася  в  поле  і  волю,
А  в  самотністі    Музу  вершу.  

Стала  в  тілі  така  норовиста,
Надихнув  мені  вольність  Пегас.
Маю  віжки  -  перо  золотисте,
Аоніда*  така  не  для  вас.  

Аоні́ди*  (грец.  Aonides)  —  наймення  муз,  яке  походить  від  назви  частини  Беотії,  де  був  центр  культу  муз.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809915
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 14.10.2018


ШКІЛЬНІ СПОГАДИ

Я  пригадую  клас,  рідну  школу
Й  ту  берізку  навпроти  вікна,  
Коли  вчителька  рідної  мови  
Вчила  кожного  нас  з  Букваря.

Швидкоплинні  роки  -  день  за  днями...
Там  горіх  шелестів  за  вікном...
І  перерви  гучні    із  піснями,
І  лелек  у  танку  над  гніздом.

З  крейди  «класики»  -  в  десять  квадратів,  
Ще  й  скакалку,  як  той  моторець
І  усмішок,  веселих  дитячих,
Між  городів  -  стежки  навпростець.

Дві  косички  у  бантиках  білих,
Мов  кульбаби  -  сполоханий  цвіт.
Карі  очі,  немов  би  гречаний
Із  сотильника,  зібраний  стік.

Скільки    зим,    зелен-весен  та  літа
Промайнуло  за  обрієм  дня.
Перших  дзвоників  в  зоряних    квітах
І  уроків  науки  щодня.

Несподівано  юність  обняла,
Подорослішав  рідний  клас.
Однокласники    мужніми  стали
Ув  усмішках    щасливих  дівчат.

Я  пригадую,  як  за  уроком
Ти  не  раз  задивлявся  з-під  брів,
Мов  збиточник  кидав  ненароком
За  комірчик  кульки  папірців.

Не  забуду  той    «Ранок»  у  класі,
З  Днем  весни!  -  жартома  привітав,
В  березневому  ніжному  вальсі
З  хвилюванням  не  в  ритм  танцював.

Заплітались  під  музику    ноги,
Скільки  радості  було  в  душі!
Полетіли  у  світ  -  за  пороги,
Найщасливіші  роки  шкільні.

А  з  літами  стирались  пороги,
Відлітали  не  раз  ластівки,
Лиш  береза  й  горіхи    розлогі
Зустрічали  дітей  до  пори.  

Зустрічали  і  нас  на  світанні,
Шурхотіли    між    втішних  розмов,
А    шкільне  незабутнє  признання
Напророчили  першу  любов.

А  ти  знаєш  -  вже  внуки  дорослі,  
В  їх  очах  я  тебе  впізнаю.
Ті  стежки    де  ходили  ми  й  досі
Так  роз’ятрюють  душу  мою.

В  нас  на  Сході  війна  почалася,
Син  тримав  у  руках  автомат.
Зла,  голодна,  в  роки  затяглася  
Й  поміж  нашого  брата  -  розбрат.

Попустити  хулу  та  насильство,  -  
Якби  жив  ти,  то  певно  б,  не  зміг  -  
Не  простив  би  дитяче  сирітство
І  безруких,  безногих  калік.  

Щоб  воскресла  з  руїн  Україна,
Я  за  двох  нашу  лепту  даю:
За  дзвінку,  за  п’янку,  солов’їну
І  за  землю  найкращу  мою!  

За  онуків  так  схожих  на  тебе,
Як  дві  краплі  води  у  дощу.
Я  над  нашою  хатою    в    Бога
Все  благаю  спинити  війну.

Я  пригадую  клас,  рідну  школу
Й  ту  берізку  навпроти  вікна...
Й  діточок  -  неймовірно  щасливих,  
Що  не  відають  слова  «війна».

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808047
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 27.09.2018


У РУКАХ ТИ БОЖИХ

Я  зблудилася  поміж  людей...
Якось  так  -  посеред  міста,  
Задивилася  в  погляд  чужий,
А  тут  вуличка  дуже  тісна.

Йду  спокійно,  чомусь  не  спішу...
Може,  раптом,    впізнаю  когось?
В  монотонному  шумі  гублюсь,
Між  людей  -  веремії  повінь.  

Тут  усі  не  такі...  не  своя...
Мені  туго  в  юрбі  мільйонній,  -  
Он  -  веселий,  а  я  -  сумна,
Ось  -  цікавий,  в  цупкій  погоні.

Йде  байдужий  -  любові  брак...
Голосного  не  хочу,  -  тиха.
Хтивий  кидає  легкий  знак,
А  облесний  -  ласкаво  зиркне.  

З  балакучого  -  мова  пуста,
В  мовчазного  -  не  витягнеш  й  мудрість.
В  мудаків  -  я  у  клітці,    марна,
А  в  холодного  -  айсберг  студить.

Кожен  мріє  про  свій  зеніт,
Кожен  свою  співає  пісню.
Аж  закрила  очей  своїх,  
Розгубилася  в  місті  дійсно.

В  цій  миттєвості  хтось  штовхнув...
Дивний  голос...    На  кого  б  схожий?  -    
«Не  шукай,  Я  тебе  не  забув...
Вір,  людино,  в  руках  ти  Божих».

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808046
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2018


КОРОЛЕВОЮ Я НЕ СТАНУ

Королевою  я  не  стану  та  й  корони  -    не  на  меті.
Звичайнісінька  українка  із  родимкою  на  щоці.

Із  очима,  як  мед  гречаний,  брів  -  шнурочком,    під  край  чола.
Скільки  весен  цвіло  у  мене,  хай  загадкою  стану    я...

Не  належу  до  перших  леді,  хоч  в  душі  не  один  порив,  
В  перевазі  -  Богиня  Лада  із  далеких  віків-прадив.

В  мене  голос  дзвінких  цимбалів,  водоспадів  танець  взяла.
Веселкову  вдягла    вишиванку  до  найкращого    скрипаля.

-  Хочеш  яблука  чи  винограду,  хліба,  меду  чи  молока?
Подарую  веселу  пісню,    хай  злітає  у  небеса.

Маю  вдачу  з  племен  Амазонок  -  не  лякатись  хистких  предтеч.
Бо  немає  слабкості  жінка,  як  потрібно  -  то  візьму  й  меч.

І  у  цьому  -  моя  перевага.  Королева  -  людина    інша.
Я  в  кімнаті  корону  вдягаю,  коли  пишу  свого  вíрша.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807860
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 26.09.2018


ТАКА СОБІ ТИХА І МИРНА

О  Боже,  який  мужчина  -  
Валет*    з  чотирьох  Тузів!  
На  думку  мою,  то  ще  вам:
Бракує  кручених  вусів.

І  вдосталь    широкі  плечі,  
І  груди,  як  в  Цезаря  щит,
А  руки  такі  крислаті,
Що  й  в  пальців  до  всього  хист.  

Як  глянеш  -  пікантний  мачо*:
В  обтяжку  вузькі  штани,
Одне  хвилювало  -  пузо...
В  сорочці  тріщали  шви.

Ішов,  як  герой...  Красунчик...
І  тут...  щось,  збрело  в  голові,
Очима  обвів  -  нахабник...
І  шепнув  тихенько  мені:

-  А  може?..    -  світилися  очі,
Що  ладен  нести  на  руках...
Козак  до  розмови  охочий...
Та  з  тої    розмови...  ні  в  знак.

Така  собі  -  тиха  і  мирна...
Ще  й  ставить  у  безмір  ціну...
Та  жінка  лише  посміхалась
Й  ловила  розмову  пусту.

На  слово  він  був  небідака  -  
Нераз  підкоряв  моря
І  був  відсотково  згідний,
Що  зловить  мале  каченя.

Йому  би  в  Верховну  Раду,  -  
В  гурті  там  усі  мудреці.
Таких,  не  одна  я  знала,
Що  в  слові,  а  що  на  лиці.

Підлесним  не  вірить  й  собака:
Та  в  байці  я  теж  не  ягня.
Здається,  він  ледь  не  заплакав,
Коли  вимовляв  слова.

І  тут  вже  терпець  урвався:
Зав’язувать  треба  кінці.
Масненький  язик  я  дістала:
«Мені  до  вподоби...  худі!»

Валет*  -  гральна  карта.
Мачо*  (ісп.  macho  —  буквально  «самець»)  —  чоловік  з  яскраво  вираженими  чоловічими  якостями,  такими  як  сила  чи  агресивність.  У  іспаномовних  країнах  агресивний,  прямолінійний  чоловік.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807858
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2018


ЯБЛУКА ЙДУ ЗБИРАТИ

Яблука  впали  в  траву,
Жовті  й  червонобокі.
Ранок  зросив  траву,
Світяться  роси  мокрі.

Свіжий  війнув  вітерець,  
Прілою  чути  травою.  
Крапелька  за  комірець  
Шию  змочила  водою.

Пахло  сливками  в  саду,
Груші  -  медові  лампадки!
Легко  ступаю  в  траву,
Яблука  позбирати.

Жовтий,  як  сонце  кіт  -  
Вистрибом,  змочені  лапи,
Наче  іде  у  брід
Літо  наздоганяти.

Вересень  тихо  пливе,
В  небі  овечі  отари.  
Бабине  літо  снує,
Шнурком  тримає  хмари.

Літа  би  ще  схопити,
На  золотий  гачок,
Ранок  увесь  залитий
Сонцем  поміж  грушок.

В  мисці  під  чубчик  вверх
Яблук  несу  до  кухні.
Кіт  аж  хвоста  задер,
Йдемо  щасливі  вкупі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806650
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 15.09.2018


ВОЇНИ-ЯНГОЛИ

А  день,  ще  і  не  думав  випливати,
Світили  зорі  місяцю    стежки.
Так  було  тихо-тихо  біля  хати,
Лиш  де-не-де  зірвалися  листки.
 
Вогка  з  туманів  впала  прохолода,
Купався  сад  у  крапельках  роси.
Крізь  темінь,  з  неба,    золота  підкова,
Світилася  на  щастя  восени.  

Прорвав  досвітню  тишу  сич,  і  стихло...
Ще  півні  не  співали  до  зорі,
Село  дрімало  і  дрімало  лихо,
Ввижалося  у  снах,  що  по  війні.

Лиш  плакала  калина  край  дороги,
Схлипнуло  десь  дитятко  від  жалю.
Вже  п’ята    осінь  відчаю  й  тривоги,
Спиняють  воїни,  як  янголи,  війну.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806625
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 14.09.2018


ЯКОЮ ТИ ЗАХОТІВ, ТАКОЮ Й СТАЛА

Якою  ти  захотів,  такою  й  стала.
У  мене  -  безліч  років.  Отож  назбирала!
У  тебе  -  свої  стежки,  свої  вітрила,
Латає  життя  нас  двох,  де  горстка  сили.

Від  тебе  летять  птахи  -  ключ  з  журавлями,
А  в  мене,  усе  як  є  -  живу  з  піснями.
У  тебе  вже  осінь  там,  а  в  мене  -  літо,
Та  інколи  сняться  в  снах  липневі  квіти.

Ну  що  ж...  усе  як  є.  Життя,  як  казка.
Щасливий  ти,  щаслива  я...  на  цьому  крапка.
Усе  не  так!  
Хапкóм  сльозу  змахну  рукою...
Весь  битий  шлях  я  покладу  на  Божу  волю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806559
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2018


БЛАГОСЛОВЕННА ЗЕРНИНА

А  світ,  як  жорна  -  з  каменів  і  зерен,
Одвічна  твердь  поміж  обох  єрем*.
Вітри,  негоди,  кукіль  і  пшениця...
І  час-млúнар,  в  якому  ми  живем.

І  ти,    у  цьому  світі,  як  зернина,
Ось,  Всесвіт,  -  глянь!  За  небокрай  —  межа...
З  якої  глини  зліплена  людина,
І  де  той  Бог,    що  дав  її  життя?!

Живуть  кати,  злодії  та  бездушні,
Ще  блазні  і  тирани  вікові.
І  щоби  підкорити  всі  народи,
Вершать  епохи    грізні  королі!

Коли  холодні  війни,  як  розп’яття,
Ідеш  під  горб  і  двигаєш  хреста.
І  атом,  затаївшись  в  оболонці,    
Подібний  до  щербленого  яйця.

Весь  зміст  буття  —  у  двох  долоньках,
У  грудях,  мов  вогонь,  що  не  згаса.
Коли  ти  знаєш,  що  любов      воскресне,
Стаєш  подібним  до  розп’ятого  Христа.

І  меле  млин  і  камінь  тисне  мливо,
Просіяна  полова  -  пух,  сміття...
Благословенна  тільки  та  зернина,
В  стеблі  важкого  колоска!  

Єрем,  єрм*    -  Ручний  млин  —  пристрій  для  ручного  розмелу  зерна,  який  складається  з  двох  рам  (єрем),  верхньої  і  нижньої,  між  якими  поміщені  жорна.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806143
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 10.09.2018


ГРОШІ, ГРОШІ І ЗНОВУ ГРОШІ…

«Немає  нічого  страшнішого  за  необмежену  владу  
в  руках  обмеженої  людини».
В.  Симоненко

Гроші,  гроші  і  знову  гроші...
Хабар,  бізнес  і  крутизна...
Люди  голови  мають  не  з  мозку,
Паперова  у  них  душа!

Мрій  багато  і  понад  міру,
Того  хтів  би  і  цього  -  дай!
А  людині  чого  потрібно?
Чи  у  грошах  блаженний  рай?

Скільки  пруться  у  Президенти,
Їм  би  корону  і  булаву!
Серед  хаосу  і  зневіри,
Серед  пафосу  -  у  брехню!

На  війні  заробляють  гроші,
Біля  моря  -  вілли  ростуть!
Що  ж  ти  робиш,  хистка  людино,
Чи  у  грошах  в  усьому  суть?

А  людина,  скажи,  людина?!
Це  -  не  гроші  і  то  ж  не  річ...
Обтягнула  всебіч  павутина  -
З  доларів,  єврів  і  різних  гріш...

А  країна  -  суцільна  рана!
Там  не  сохне  в  очах  сльоза!
Убивають  за  правду,  віру...
Смерть,  корупція,  біль,  війна...

Серед  блазнів  і  гречкосіїв
В  новій  іпостасі  постав  Пилат.
Вік  двадцять  перший,  та  ще  Україну
Розпинає  облесний  кат!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805223
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 01.09.2018


ТО ДНІВ МОЇХ — ПЕЧАЛІ ЗОЛОТІ

Мадридське  літо.    Вересень  спекотний  
Ще  гріє  вдосталь  сонячним  теплом.
Зморились  кедри,  вітровій  сухотний
Удень  лоскоче  довгим  літеплом.

Четвертий  місяць.  Місто  натомилось...
Бредеш  в  Ретіро*  під  крислату  тінь.
Озону  б  трішки,  щоб  душа  напилась
У  цих    дерев  і  з  неба  голубінь.

Злетілась  зграйка  голубів,  воркочуть...
Знайшли  в  траві  поживу  для  життя.
Такі  чуднацькі,  крилами  тріпочуть,
Неначе  щастя  в  грінці  м’якуша...

Ось  озеро  свої  хитає  води,
Бреду  до  краю  берега,  тихцем.  
Серед  такої  прілої  погоди
Вже  й  риби  припливать  за  хлібцем.  

Кидаю  крихти.  Не  бояться  сіті,
Ані  гачка...  Із  рук  беруть  хуткіш.
Блищать  на  сонці  луски  малахітні
Й  зелено-сіруватий  мокрий  ніс.  

Вже  день  марнúй,  а  літа  ще  краплинка,
Ще  дрібка  часу  й  осінь  промайне.
Ось  так  живу...  Як  згублена  пір’їнка,
В  чужому  краю  де  й  життя  мине.

Та  попри  все,  живуть  в  душі  —  весняні,
Мойого  краю  квіти  запашні.
Дарма  тужити,  бо  листки  багряні  —
То  днів  моїх  —  печалі  золоті!

Ретіро*  -  міський  парк
В  Іспанії  -  чотири  місяці  літнього  періоду.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805198
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 01.09.2018


ТАМ НА КРАЄЧКУ ЗЕМЛІ

У  великому  мегаполісі,  
Там,  на  краєчку  землі,
Між  людей,  у  чужому  погляді,  
Я  шукаю  очей  твоїх.

День  згасає  у  Атлантичному,  
Небо  —  зоряний  вернісаж.
Сонце  втомлене  й  заколисане,  
Вкрилось  хвилями  в  тихих  снах.

Навіть  птахи,    і  то  задúвлені...
Вже  у  вікнах  вогнів  нема.
У  кімнаті,    в  роках  і  з  тишею,  
Причаїлася  доля  сумна.  

Книги  дивляться  своїм  пóдивом,  
Перечитані  безліч  раз.
Відболú  мене,  своїм  поглядом,
Щоб  згубитися  в  цих  краях.

У  великому  мегаполісі,
Найщасливіші  щастям  снять.
Я  втомилася...  
Віджурилася...
Моя  доленько  незагоєна...
Заколисуйся,  спати  час.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804222
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2018


ТИХИЙ ПРОВУЛОК

В  Тихім  провулку  мого  дитинства  —
Хата  між  яблунь  і  груш.
Там,  біля  мами,  —  я  пташка  крилата,
Що  не  спізнала  стуж.

А  біля  батька  —  вертлюх  невгамовний
(Мала  хлопчиська  думки).
Вчив  він  на  ровері*  полем  гасати
І  мудрував  казки.

Вірила  в  щастя,  а  світ  неосяжний  
Руки  у  даль  простягав.
У  нерозгаданім  безмірі  часу
Було  удосталь  уяв.

В  світлім  дитинстві  —  Тихий  провулок,
Гуси-лебéди*  мої...
Вуйни  Лесевої  папирівки*,
З  білим  наливом  краї.      

Галі  —  сусідки,  Славко  і  Люба,
І  сміхованець  Василь.
Часто  ми  їли  наші  горіхи,
Скільки  ставало    зусиль.  

З  променів  літа  всі  ми  засмаглі,
Пальці  -  як  шоколад.
Мати  гукала,  що  місяць  на  небі,
Йшла  нас  шукати  у  сад.  

Скільки  вже  часу  того  злетіло,
Тихим  провулком  живу!
Ровер  у  руки  —  й  га́йда  полетіла  
Там,  де  батьки  живуть!

PS.  
Перша  Галя  у  Венеції
Друга  Галя  у  Нижнім  Новгороді
Третя  у  Мадриді.


[i]Ровер*  -  велосипед
Гуси-лебéди*  -  китайська  порода  гусей.  
Паперівка*    (Алебастрове,  Кальвіль  білий  королівський)  —  сорт  яблуні  народної  селекції[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804061
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 22.08.2018


ЯК ПЕРЕЖИТИ ЦЕ

Вмирають  люди,  як  мухи...  
То  когось  убили...  
Ось  той,  відійшов...
По  всій  Україні  -  могили
І  ллється  невинна  кров.
Ходить  землею  горе,
смуток    туманами  ліг...
Шепче  молитви  мати  
у  невідомий  світ.
Діти  чекають  татка,    
прагнуть  його  тепла...
Біля  воріт  калина  
квітами  одцвіла.
Бідна  вдова  копійку
жертвує  на  війну.  
Бродить  сівач  у  полі,
Гострять  жерці  косу.
Мати  зварила  борщик  -
сина  давно  нема.
Змилосердися,  Боже,  -  
Просить  в  кутку  дитя.
Скільки  могил  у  квітах!
Серце  в  розпуці  мре...
Йде  Україною  горе,
Як  пережити  це!?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803713
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 19.08.2018


ЩЕ ТРІШКИ І БУДЕ ВЕСНА!

Земля    припорошена    снігом,
Край    берега    видно    траву,
Вітрисько    хитаючи    гіллям
Стрічає    красуню    весну.

Навіює  нишком  піснями,
Розлогу    калину    хитне,
То    проліски    сипне    ярами,
До    гілок    притулить    плече.

У    річці    розбурхує    кригу,
Стежиною    вдаль  пробіжить.
Ще  в  лісі    маленьку    пташину
Промінчиком    розвеселить.

Деревця  обтрушує    сніжні,
На    іній  задує    здаля.
Сніжинками    в    шибку    посіє,
Немов    пустотливе    дитя.    

Під  вечір  засвічує    зорі,
Такі  вже    тремкі    почуття!
Прощається  лютий    сьогодні,
Ще    трішки    і    буде    весна!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803585
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 18.08.2018


СПЕКА

День  догорає...
Небо  шовком  прозорим
Вітер  закрив.
Душно  і  млісно.
Дихати  тісно...
Піт  вже  в  десяте  укрив.

Хочу  у  Арктику!
Там,  де  пінгвіни,
там,  де  білий  ведмідь!
Шубу,  подайте,  -  
шаль,  рукавиці...
Сонце  взамін  візьміть.

Я  не  капризна.
Вдосталь  терпляча.
Віялом  лéгіт  гоню‘.
Швидше  би  нічка,  -  
година  третя...
Трохи  до  ранку  засну.

А  як  згадаю
рідний  зарінок*,
Прута  божественний  рай...
Хочу  додому,  хочу  у  воду,
Хлюпнуть  по  вуха  у  край.

Градусник  шкалить  -
Сорок  чотири.
Листя  обвисло,  дрижить...
Небо  бездонне...  Вúдійте,  прошу,
Душу  б  у  ливні  змочить.

[i]Зарінок*  -  Пологий  берег  річки,  вкритий  рінню
Рінь,  ринь  -  і,  жін.  1.  Крупний  пісок,  гравій,  галька  і  т.  ін.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802810
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 12.08.2018


ХЛОПЦІ ВАРИЛИ БОРЩ

           [i]присвячений  воїнам-куховарам[/i]

Хлопці  варили  борщ!  Пахло  дровами  й  димом,
Понад  вкраїнським  полем,  птахи  летіли  клином.
Кухня  як  чорногуз,  дзьобом  уверх  до  неба,
Ласий  вогонь  тріщить,  палить  поліно*  грáба.

«Друже,  подай  води!  -  Глянь,  у  кутку  відерко!
Бач,  на  плиті  казан,  вже  червоніє  декó.
Сонце  обід  пасе,  впоратись  би  швиденько.
Ось  бурячки  лежать!  Їх  покриши  хутченько».

Вправно  забулькотіла  бульба  з  лавровим  листом,
Додати  солі  вмірку,  кухар  знавець  із  хистом.
Морква  лежить  на  дошці  й  біла  як  сніг  сметана...
А  за  широким  полем,  ворог  пихтить  незваний.

Ласо  у  скóвороді  смажаться  цибулини,
Жастко  шкварчить  сальцé,  в  роті  додало  слини.
Хлопці  творили  борщ!  Згадали  кухню  і  маму,
Бувало  рідко  м’яса,  хоч  би  удавсь  на  славу.

Дві  капустини  тлусті  –  тріснуть...  аж  перестиглі!
Ріжуть  ножем  на  двоє...  Хлопці  такі  щасливі!
Пріє  навариста  юшка,  мліє  у  нірці  миша,
В  пахощах  замлоїло,  певно  і  томну  тишу.

В  мисці  петрушка-пані,  пучки  у  три  китиці*,
В  перців  і  помідорів  -  зачервонілись  лиці.
А  часники  бородаті  -  горді  у  зеленині,
Буде  смачненький  борщик,  хлопці  радіють  днині!

«Слава!»  -  хтось  крикнув  збоку  -  кухарям  польовим,
Хлопці  вже  ріжуть  хліба,  збавився  в  трубі  дим.
Черпає  в  дно  полóник*,  кожному  свою  мірку,
Дух  поміж  всіх  вітає,  як  у  козацькому  війську.

Треба  їм  силу  мати,  борщик  не  із  сокири,
Страва  -  це  екзотична,  справляться  богатири.
Воїн  високий  ростом,  хрестик  поцілував,
Дай  нам  сьогодні,  браття,  вдосталь  зробити  справ.

Хлопці  поїли  борщик...  В  кожного  була  мрія,
Бачите  мирне  небо,  там  де  його  Україна.

[i]  Поліно*  -  
дровина,  (обрубок)  оцупок;  полінце,  поліняка,  зб.  поліняччя.

Декó*  -  бляха,  жарівниця.

Ки́тиця*  —  суцвіття,  букет.

Полóник*  -  те  саме,  що  ополóник,  розливна  ложка.[/i]    

[img]https://d.radikal.ru/d07/1808/0a/289773b12116.jpg[/img]

[img]https://a.radikal.ru/a26/1808/1f/a342dedfbb14.jpg[/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802807
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 12.08.2018


СПІВАЙ СОЛОВЕЙКУ, СПІВАЙ

Співай,  моя  пташко,  співай!
Дзвінкий  і  палкий  соловейку,
Як  пахне  квітками  розмай!
Так  щемно  моєму  серденьку.

Колиску  з  вишневих  суцвіть
Гойдають  небесні  вітрила,
В  цій  пісні  в  нічній  тишині,
Здається  і  маю  я  крила.

Хай  квітне  у  душах  любов
У  цьому  весняному  гаї,
Хтось  вперше  когось  цілував,
Хтось    когось  з  далека  чекає.  

Співай,  соловейку,  співай
Хай  любо  на  серденьку  стане.
Кохай  мене,  милий,  кохай!
Цілуй  мене  палко  устами.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802040
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2018


Я ПОЛОВИНКА ТВОЯ

Знаєш,  небо  для  двох,
Чуєш,  душа  навпіл!
Першим  зробив  ти  крок,
В  серці,  отут,  моїм.

Йду!  Ось  -  Чумацький  шлях
Світиться  аж  на  Схід!
Довгий  у  відліку  час,
Збутися  долям  слід.  

Впала  зоря  з  небес,
Кажуть,  на  щастя  нам!
Ніжиться  світ  увесь,
Вірю  твоїм  очам.

Дай  мені  руку?  Тремчу...
Мужню...  у  кулачок.
Хай  заховаю  свою,
Будемо  йти  удвох.

Відстань  -  у  пів  життя!
Вітром  гонимі  птахи.
Гілочки  для  гнізда
Будем  шукати  наші.

Знаєш,    любов  навпіл!
Квітне  моя  душа!
Став  кольоровим  світ  -
Я  половинка  твоя!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800830
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2018


ЛІТНЄ

Ось  уже  і    липень  на  порозі,
Нині  -  сонце,  завтра  -  вже  гроза.
Вдаль  за  Прутом  -  небо  на  облозі  
Шарувата  хмара  обняла.  

Там  Перун  своє  готує  військо,
З  божества  невидимих  висот,
Пріє  спека,  нітиться  вітрисько,
З  водяних  кристалів  дрібить  дощ?

За  горами  чути  гуркіт  грому,  
В  колісниці,  з  маминих  казок,  
Над  землею  в  купелі  густому
Колачі*  везе  Ілля  пророк.  

Літо,  літо  збігло  в  ясних  ранках,
В  теплих  вечорах  понад  селом,
Поки  гріє  сонце  в  сизих  хмарках,
Я  скупаюсь  сонячним  теплом.  

Знаю,  дощ  збирає  грізну  силу,
Прохолодою  дмухне  з-за  хмар,
Аж  тоді  скупаюсь  понад  міру,
Світе  любий,  повний  Божих  чар!

[i]Кала́ч,  кола́ч*  —  білий  обрядовий  хліб  особливої  форми,  випечений  із  крученого  й  переплетеного  тіста.  [/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800801
рубрика: Вірші, Пейзажна лірика
дата поступления 26.07.2018


ЦЯ ЛІТНЯ НІЧ

Ця  літня  ніч,  з  тепла  у  прохолоду...
О  ця  краса,  з  світанків  й  до  зорі!..
Ловлю  очима  незбагненну  вроду,
Як  ясний  день  в  обпечений  зеніт.  

Якось  отак:  знемога  і  безсилля...
Одне  і  теж...  І  так  ціленький  вік!
Іду  землею  вільна  і  невільна,
У  круглім  світі,  свій  закон  доріг.  

А  я  у  ньому  —  лиш  звичайна  жінка.
Вершити  долю  --  не  людська  рука.
Минає  день,  мов    вишита  сторінка,
Світає  ніч  у  прописі  вірша.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799443
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 15.07.2018


ДЯКУЮ, ЩО ТЕБЕ ЗНАЮ

(Присвячений    Оксані  Кузів)

Жінка  з  любові  зліплена,
Трішечки  із  ребра.
В  неї  добра  —  незміряно,  
І  не  бракнуть  слова.

Жінка  на  світ  народилася
Звична,  як  всі  жінки,
Тільки  у  ній  оселилися  
Промені  із  весни.

Жінка  у  цвіт  закохана,
В  квітах  вона  —  жива!
Музою  зачарована,
Спити    б  її  до  дна!

Йду  поряд  з  нею,  втішена...
Ні,  поруч    з  нею    —  лечу!
Ладо  земна,  що  зіткана
З  сонця,  зір,  кришталю!

Жінко,  що  пишеш  віршами,
Словом  людей  зціляєш,
Знаю,  на  нас  помічено,
Дякую,  що  тебе  знаю!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799002
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2018


ЛЕТИ!

Вільний,  як  у  небі  птах,  -  
Літай,  собі  високо!
Крилами,  -  сильний  змах,
Світ,  -  ось  такий,  широкий!

Можеш  висот  досягти,
Вільному  -  воля  й  простір!
Бо  у  твоєї  мети  -  
Сонце  у  високості.

Крил  своїх  не  обпали,
Птахо,  палких  ілюзій!
Дують  спекотні  вітри,
Будеш  просити  стужі.

Також  за    підвіконням,    -  
Дощі  з  крúжаних  туманів.  
Крилоньки  безборонні,
Сили  віддаш  останні.

А  як  покриє  снігом?
Змерзне  серце...    Що  буде?
Мариш  ти  тільки  світом,  
Пруться  у  далеч  груди.

Вікна,  -    навстіж    розпахну,
Боляче  -  відпускати...
Пташку  в  долоньку  беру,  -  
Хочеш,  лети,  Крилатий!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798745
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2018


НЕ ВСІ…


Для  тебе  -  променем,
Теплом  і  ласкою...
Досвітним  сонечком,
Під  вечір  -  казкою.

Слова  нанизую  
На  білу  ниточку.
Криштальні  бусинки,
В  міцнім  сповиточку.

Щоби  не  рвалися,
Кожну  зав’язую.
Ось  так,  -  тримайтеся,-
Собі  наказую!

Цвіла  -  фіалкою,  
Тепер  -  барвіночком...
Опало  листячко,  
Спекотним  літечком.

Горю  -  жоржиною,
Цвіт  осипається.
Чи  я  втомилася,
Чи  я  прощаюся?

Хотіла  -  хмаркою,
А  стала  -  зливою.
Доля  в  абстрактності  -
Була  примхливою.

А  люди  -  річкою,
А  я  -  водоймою.
Беру  у  пригощі,  
Що  заслуговую.

Приснився  вчора  сон
Та  й  із  субтитрами:  
«Не  всі  народжені  -  
бути  щасливими!»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797137
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2018


ВПЕРШЕ

Боюсь  торкнутись  руки...  
Думками  схибити...
Притулися,  спочатку  -  ти,  
Приголубити...

Щоб  відчути  твоє  тепло,  
Пальців  порухи.
Розпашілось  моє  лице,  
Наче  соняхи.

Щоб  блаженства  спинити  мить...  
Не  приховую.
Розцвіла,  у  вечірній  час  -
Матіолою.

Твоє  дихання  -  ближче  уст,  
Гублюсь  поземки.
В’язка  слів  не  складається,  
Навіть  пошепки.

А  вселенна  у  літню  ніч  -  
Підслуховує,
Відчуття  поміж  двох  -  
Закодовує...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796384
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2018


А МОЇ ВСІ ДОРОГИ - ПРЯМІ

Переболію,  пройду...  
Знаєте,  я  сильна!
Ваш  рентген  перейшов  межу,
А  мені  що  до  того?  
-  Вільна!

Мої  мешти  -  розмір  якраз!  
Аби  взутись,  якось  під  силу.
Скільки  різних  в  житті  гримас:
Добрих,  скритих  і  навіть  хтивих.

А  мої  всі  дороги  -  прямі!
Невідомому  -  невідомі...
Йду  по  лезу,  як  по  стерні,
В  кулаки  затуливши  долоні.

А  у  мене  -  погляд  ясний!
Крізь  незгоди,  ламаю  призму.
Хтось  зустрівся  в  житті  чужий,
За  грабунок  співали  б  Тризну!

А  у  мене  -  ноги  міцні!
Ось  пройду...  ще  чимало  шляху.
Жінка  сильна  лише  тоді:
Коли  вірить  -  ні  каплі  страху!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796383
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2018


77-й

І  знову  вже  77-й!
Годуєте  нас!?  
Авжеж!?  
Бандитам-сепарам  підмогу  
торує  залізний  кортеж.  

І  знову  
плюндруєте  землю,  
нащадки  ординських  заброд!
Вас  муляє  заздрість  чорна,  
що  тут  український  народ?!  

Для  нас  понад  все  -  Батьківщина!  
-  У  думці,  у  слові,  в  житті...
 Так  знайте!  -  
Стрілятиме  й  жінка.
Ось  кулі!
Ладуй!
По  орді!

Бо,  
жінка  не  тільки  -  матір,
Вона  -  Берегиня  і  воїн!
Чекає  на  вас  тут  могила!
Тримай!  
Закладай!
Набої!

Не  вмерла  в  нас  -  
Слава  і  Воля!
Воскресла  країна  з  оков!
Бо  краще  вже  смерть,  
ніж  неволя!
Й  за  неньку  віддати  -    любов!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795811
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 16.06.2018


ХОЧУ ТЕПЛОГО ЛІТА

Я  хочу  так  теплого  літа!  Сховатись  в  зелених  травах,
Де  бджілка  сидить  на  кульбабці,  мов  золотиста  пава.
А  я,  примостившись  збоку,  мов  заєць  чи  дика  кішка,
Рахую  у  небі  хмарок,  у  пахощах  літнього  ліжка.

Співати  -  романи,  сонати,  -  нікому  ще  невідомі,
Така  вже  напала  радість,  що  гублю  на  мить  свідомість!
Таке  біля  серця  диво,  нікому  ще  несказане,
А  може,  й  комусь  складати,  глибоке  признання  –  віршами?

А  може  і  Бог  почує,  підхопить  крилатий  павітер?
Це  слово,  що  так  голублю  між  писаних  свіжих  літер.
Це  слово,  що  гріє  душу,  напишу  -  йому  відішлю́,
А  пишеться    з  п’яти  літер:  Люблю!  Люблю!  Люблю!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793072
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2018


НЕ МІЙ

Зупинилась    
на  півдороги.    
Щось  казало  мені:    
«Постій!
Він  же  з  весен,  
а  ти  –  осіння
Ну,  задумайся:
Він  не  твій!»

Мою  думку  зламало...        
Стерло…    
Захворіла.
Слабка,  злягла...
Чи  насправді,    
ось  так  буває,    
що  на  світі  любов  одна?

Що  на  світі  
вона  єдина!    
Як  позбутись  отих  оков?
Божевóлію...    
Боже,  волíю!..
Біль  розгойдує  –
першу  любов.  

Не  вернути  її  ніколи!
Та  й  до  другої  –  не  дійти.
Як  згадаю,
То  спогад  коле,
Як  між  люди  –  
То  всі  не  ти!  

Ти  ж  повір,  -
немає  людини...
Не  у  тих  ти  живеш  світах!
Час  лікує,
А  ти  безсила.
Глянь  –  світає
Довірся...
Страх?..

Загоряюсь    
з  ранковим  сонцем,    
Як  стеблинка    
пнусь  крізь  траву.
Хочу  жити,                                                
як  люди  жити!
Та    його    вже    немає...
Не  йму!

Вже  немає  його!    
Немає!
Ось  дивись,  -
буяє  весна!
Краще  равликом...    
День  догорає...
Відстань…    
Холодно...    
Стій!..
Зима…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792235
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 18.05.2018


ГРУШКА

ГРУШКА

Зацвіла  старенька  грушка  в  безліч  квіточок,
Кожна  гілка,  як  маївка,  а  над  нею  Бог.    
Глянеш  вúсоко,  кружляють  сині  небеса,
Наймиліша,  найрідніша  -  грушка,  мама  й  я.

Перстач*  нюхаю,  мов  бджілка.  Ось  ромашок  цвіт!
Розпашілись  пелюстками,  не  столочу  квіт.
Збоку  в’язіль  конюшинка,  в  сéрдечка  листки,
Я  малесенька  Галинка,  ну  і  ти  –  рости.

Пролетіло  безліч  весен,  скільки  збігло  літ,
Не  одні  вітри  торкались  цих  біленьких  віт.
Підростала  я  з  роками.  Груші  Медункú,
Малювала  кожна  осінь  –  сонячні  боки.

Разом  з  вирієм  пташиним,  свій  обрала  шлях,
Полетіла  в  світ  незнаний,  де  чужа  земля.
Поверталась  в  рідні  весни,  в  незабутній  рай,
Бо  любила,  до  нестями  -  свій  батьківський  край.

Мати  –  цвітом  забілілась,  в  коси  заплела,
Там  де  була  біла  грушка,  виросла  мала.
В’ється  стежка  споришами,  назирком  біжу,
За  собою  в  сад  матусин  внученьку  веду.

Розкажи  мені,  бабусю,  що  це  за  квітки?        
Ось  лягай  в  траву,  Іринко,  і  дивись  сюди:
Це  –  ромашки!  Ось  кульбабка,  щавель,  лобода...
Там  росте  маленька  грушка,  де  була  стара.

А  над  нею,  бачиш,  хмарки,  мов  овечий  пух?
Онде  та,  що  є  кошлата,  одягла  кожух.
Глянь,  хуткіше!  -  Божі  птахи,  звать  їх  -  ластівки.
Тут  це  місце  є  казкове,  все  угледіш  ти.

Світ  такий,  як  біла  грушка!  А  над  нею  –  Бог!
Все  минає  в  цьому  світі,  вічністю  –  любов.
Україна  –  найдорожча,  за  усі  світи!
Ти  сюди,  мала  Іринко,  часто  приходи.

[i]Перстач*  -  гусячі  лапки[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791767
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 15.05.2018


УБИЛИ

Убили  ординці  хлопчину...
Йому  лише  двадцять  було.
Ой  людоньки!  Лишенько,  сину...
Вже  вирій  бере  під  крило.  

А  очі  -  все  в  небо,  і  в  небо...
Завмерли  і  снять  про  весну.
Якого  страждання  ще  треба,
Щоб  вбити  дитину  оцю?

Щоб  кулями  груди  розп’яти?
Зламати  у  скрипці  струну?
Зеленого  дуба  зрубати?
Знівечити  долю  чужу?

Забрати  у  матері  сина?
Кровинку  від  серця  урвать?
Це  сонечко,  що  золотило?
Цю  Божого  роду  печать.  

Цю  пісню,  що  линула  дзвінко!
Замовкли  навіки  уста.
Я  плачу...  Не  мій,  але  гірко...
Хай  проклята  буде  війна!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791322
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 12.05.2018


НАМАЛЮЙ МЕНЕ

Намалюй  мене  фарбами,
Поміж  квітів,  у  саду
Між  вишневими  гілками,
Що  до  себе  пригорну.  

Підбери  рожевий  колір,  
Ніжне  личко  розфарбуй,
У  очах  -  вечірні  зорі
Ти  для  мене  подаруй.

Губи,  з  меду  трав’яного,
Довгі  коси,  мов  ріка.
Щоби  поглядом  -  казково,
Я  у  серці  ожила!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788960
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 25.04.2018


В МАДРИДІ ДОЩ

В  Мадриді  -  дощ,  весна  якась  плаксива,
Лупцює  небо,  наче  решето.
Сріблясті  краплі  падають  курсивом,
Біжать  струмочки  на  вологе  скло.  

Вже  місяць  дощ  -  такого  ще  не  бу’ло!
Холодні  хмари  клубчасто  снують...
Блищить  дорога  під  ранковим  гулом,
Вода  малює  смужок  каламуть.

Нема  качок,  не  скиглять  сірі  чайки,
Вже  й  Мансанáрес*  баранці*  несе...
А  понад  берегом,  де  змочені  алейки,
Змокрілий  голуб  пір’я  одтрясе.

Зелені  кедри  -  скупані  весною,
Ось-ось  оливки  цвітом  палахнуть.
Спізнілий  квітень  не  дає  спокою,
Струнчати  в  небо  -  парасолів  суть.

Природа  знає  різну  витинанку...
Мадридський  циган  вкрав  усе  тепло!
Ґран  Вія*  мокра  із  самого  ранку,  
Почулось  збоку:  «Нам  не  повезло...»

Підперли  небо  сірі  хмарочоси,
Дахів  не  видно...  Де  їх  височінь?
Глядиш  у  простір,  аж  тебе  заносить,  
А  ти  -  метелик...  втриматись  зумій!

В  Мадриді  -  дощ...  У  шаль  ховаю  шию,
Навстріч  попутним,  ніжно  усміхнусь...
Я  від  погоди  у  душі  не  нию  -  
Розбурхую  запізнену  весну!

[i]Мансана́рес*  -  річка
Баранці*  -  білі  пінисті  гребені  хвиль
Ґран  Вія*  -  одна  із  головних  вулиць  Мадрида[/i]
       

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787043
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 11.04.2018


НЕЗНАЙОМЦЮ

Де  ти  ходиш,  в  яких  світах?
Об  каміння  сколола  ноги.
Був  по-різному  битий  шлях,  -
І  вузькі,    і  широкі  дороги...

Так  буває,  -  ніяк  не  встою́,
Вже  й  не  раз  одцвітали  весни...
Світ  з  ілюзій,  грошей,  з  кришталю́  -  
Розбивається,  губиться,  гасне...

Заблудилася...  лячно...  Як  лань,  
Б’ється  серце  листком  осиним.
День  із  тисячі  різних  питань,  -  
Все  гладке,  не  моє,  чужоплинне...

Люди...  долі...  із  хмар  –  кораблі...
Всі  спішать,  бо  й  комусь  щось  треба  –  
Лотереї,  призи,  граблі...
Я    шукаю  в  людині  -  Неба!

Люба  жінко,  -  почулось  враз  –  
Я  дарую  тобі  найбільше!
Із  любові,  мов  скáрби-час,
Ти  писатимеш  людям  -  вірші!
         

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785149
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2018


ЯК ЗВАТИ ВАС

Дивись,  в  очах  у  неї  зорі!..
Світ  нерозгаданих  мірил!..
Така  безкрайня  неба  повінь,
Що  не  торкнутися  глибин.

Як  не  розгадані  планети...
Ідеш  за  нею  наосліп.
Згорають  у  душі  комети
І  рветься  думка  у  політ.

Душа  -  розтоплена  крижина,
Все  тіло  скаче  гопака,
Любові  першої  зернина
Веде  за  нею  навмання.

Втопитися  в  очах,  охочий,
Блаженне  серцю  відчуття.
Був  він  для  неї  -  перехожий...
З  доріг  заплетені    в  життя.

Спинись!  Думки  волали  гучно.
І  він  спинивсь...  
-  Красуне,  стій!
Мені,  ніяково...  не  зручно...  
Коли  побачив  вас...  не  свій.

Коли  побачив  ваші  очі,
Я  проминути  не  зумів...
Здається  ми  не  перехожі,
Свою  любов  навік  зустрів.  

В  його  очах  -  лісні  озера,
Як  сонце  -  радісний  привіт.
Вона  усміхнена  вдивлялась:
-  Як  звати  вас,  з  яких  доріг?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782100
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2018


СОЛОВЕЙКО

Пташко  моя  сизокрила,
Грудка  в  коричневий  пух,
Крильця,  як  два  вітрила,
Змахом  легеньким  -  пурх.

Очка  -  зернятонька  льону,    
Боязні  скільки  й  тривог...
Ти  не  хвилюйся,  в  чужому  
Серденьку  також  є  Бог.

Ніжки,  мов    гілочки  з  вишні,
Хвостиком  -  круть  та  верть.
Горлечко    рветься  від  пісні,
Дзьобик  -  олівчика  чверть.

Ти  не  тривожся,  як  листячко
Впаде  в  багряну  в  траву,
Поки  ще  гріє  літечко,  
Пісню  неси  дзвінку.  

Лащиться  сонечко  в  затінку,
Квітне  черемха  п’янка,
Місяць  колише  ніченьку
В  трелях  гучних  солов’я.                                                  

Краю  нема  наймилішого,
Як  соловейко  співа.
Зіроньки  світять  над  стріхою  -
Це  Україна  моя!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781107
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 09.03.2018


Я ВІРЮ У ТЕБЕ УКРАЇНЦЮ

[img]https://c.radikal.ru/c28/1801/29/c0278afe6d17.jpg[/img]

Не  знищите  нас,  сраколижці!
Не  знищите  нас  холуї*!
Хай  лихо  приспить  у    колисці,
Під  горе-роздуми  пісні.

Всіх  тих,  в  кого  серце,  як  камінь,  
Гординею  тіло  жере,  
У  кого  людина  вже  навіть,
Немає  ціни  понад  все.  

Всіх  тих,  що  купили  мандати,
Хто  сват,  хто  барига,  хто  брат...
Від  Юди  навчились  брехати
І  є  не  один  з  вас  Пилат.

Коли  в  Україну  стражденну
Із  зброї  пускали  вогні,
Хвалили  себе  поіменно,
Плескали  в  долоні  масні.

Ви  ницо  тоді  роздирали,
Ділили  сорочку,  мов  скарб
І  кров’ю  по  тілі  писали
Під  шепіт  зміїний:  «Ти  раб».

А  що  вам,  до  того,  що  плачуть?
Чекають  дітей  матері?  
Політику  ви  без  означень
Так  хитро  вели  не  в  умі.

Чи  можу  простити  Майдану?
Чи  можу  простити  війну?
Ні!  Лукаві  впадуть  з  п'єдисталу,
А  Юрій  протне  сатану!

Я  вірю  у  тебе  українцю!


[i]Холуй*  -  Той,  хто  запопадливо  прислужується  кому-небудь,  плазує  перед  кимсь.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773214
рубрика: Вірші, Воєнна лірика
дата поступления 25.01.2018


ВЕЧЕРЯ В ЧУЖИНІ

[youtube]https://youtu.be/hTTWi-Ap9DI[/youtube]

У  хаті  прибрано.  Рідзв'яник  
зацвів  квітками  на  вікні.
Вже  вечоріє  над  хатами,
легким  серпанком  димарі.

У  кухні  страви  запашіли,
в  каструлі  булькає  кутя.
Пшениця,  мов  бруньки  весняні  
розкрилась  в  пахощах  зернят.

В  макітрі  мак  свого  чекає  
й  горіхи  лущені  лежать.
Запахло  в  хаті  рідним  краєм,  
грибів  карпатських  аромат.

Лягла  святкова  скатертина,  
немов  засніжені  поля.
Їде  вечеряти  родина,  
бо  в  чужині  усі  -  рідня.

Сідає  мати  з  сином  впоспіль,  
бабуся  лічить  скільки  страв,
Згадали  рідний  свій  Тернопіль,  
і  тих,  кого  вже  Бог  забрав.

І  я,  неначе  човник  в  морі,  
немов  радію  чи  пливу...
Уже  тринадцятий  минає,  
як  подалася  в  чужину.

Сідає  з  нами  літня  жінка,
Її  осиний  ніжний  стан
такий  тендітний,  вся  привітна,
В  очах  -  любові  океан.

Четвірко  діток,  вже  дорослих,
Майдан  один  з  них  перебув.
Найстарший  мовив:  «З  мене,  досить!»
Поїхав  нишком  на  війну.

І  мій  побачив  теє  пекло...
Молила  Бога,  бо  один.
Щоби  прожити  в  світі  чесно,
За  Україну,  йшов  мій  син.

Сумний  Святвечір.  Зірка  сяє
і  спить  Ісусик  в  ясельцях.
Молитву  тихо  починаєм,
Також  помилуй,  Боже,  нас.

І  ще:  "Не  вмерли  -  слава  й  воля..."
Співаєм  за  столом  усі,
Щоб  для  дітей  щаслива  доля
була  здобута  у  борні.

І  щоб  на  рідній  Батьківщині
цвіла  калина  й  зелен-гай.
Молись  сьогодні  до  яскині,
молитву  з  нами  починай.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773001
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 24.01.2018


КОЛИ ПРИЇДУ В УКРАЇНУ

Коли  приїду  в  Україну,  не  надивлю́ся  на  поля,
Така  красива  й  неповторна  –  краю  батькі́вського  земля.

Які  зелені  краєвиди  –  солодка  серцю  благодать!
Країни  кращої  не  знаю,  де  грає  море  в  пшеницях.

Яке  то  щастя  йти  землею,  торкатись  кришталевих  трав,
Де  срібні  роси-самоцвіти  встеляють  ки́лими  з  отав.

Яка  то  вишита  доріжка  на  отчий  батьківський  поріг,
Аж  переповнює  чуття,  де  батько  й  матінка  стоїть.

Яке  повітря  свіже  й  чисте...  Безкрайність  неба  -  повнота,
У  надвечір’ї  тепле  сонце  понад  тополею  у  снах.

Коли  приїду  в  Україну,  співають  трелі  солові’ї,
Це  неможливо  передати,  натхненні  ангельські  пісні.

Коли  ти  любиш  Батьківщину,  то  рветься  серце  із  грудей,
Шаную  Господа  завіти  -  любити  землю  і  людей.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756911
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 24.10.2017


НЕ ТВОЄ Ж ТАМ…

Розміняв  мене  на  монети!
На  дрібні...  що  не  мають  блиску  
І  поставив  на  всьому  риску,
Як  лишають  сліди  комети.

Розгубилася...  Мить  слабнула...
Не  по  собі  якось  ввижалося...
Чей  справді  сама  зосталася?
Навіть  крапля  сльози  капнула.  

Віддала...  Хай  Боже,  тішиться!  
Дві  кишені  наверх  витрясла.
Відшумів  буревій  листями,
Що  аж  з  капців  порох  сиплеться.

День  минув,  наче  грім  осінню,
Прошуміли  вітри  гонисті
І  не  стало  в  душі  боязні,
Усміхнулась  взором  просині.

Не  така  вже  й  слабка  я  жінка!
День  зронив  у  нове    натхнення.
Ну,  скололась  в  дорозі  терням...
Не  твоє  ж  там,  де  злоба  підла.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756508
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 22.10.2017


ЗДРАСТУЙ, СЕРПНЮ!

Здрастуй,  серпню,  літа  тиха  сповідь,
Лагідний  серпанку  стиглих  днів.  
Над  рікою  хмарів  біла  повінь  
Димкою  лягають  по  воді.

Десь  далеко  вчувся  клекіт  дивний,
Ледь  прорізав  вранішню  імлу.  
На  легкім  обвислім  павутинні  –  
Росяне  намисто  на  шнурку.

Свіжий  ранку,  скупаний  ще  літом,
Крок...  і  вже  осінні  кольори...
Пахнуть  медом  з  сонячним  привітом
Перестиглі  жовті  гнилички.

У  траві  нескошеній,  в  ту  гущу,
В  час  мовчання  ніжних  верболоз,
Крок  за  кроком,  затаївши  душу,
Йде  по  їжу  хитрий  їжачок.

Краю  мій,  досвітку  журавлиний,
На  долонях  у  природи  –  рай!
Із  душі  моєї  пісня  лине,
Розбудивши  сонця  небокрай.

Світе  Божий,  казко  сновидіння,
Дякую  за  теплі  вечори
І  за  ці  світанки  –  білі-білі,  
Величі  Господньої  дари.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750485
рубрика: Вірші, Пейзажна лірика
дата поступления 14.09.2017


З ДНЕМ НЕЗАЛЕЖНОСТІ

[img]http://s019.radikal.ru/i613/1709/d9/01e92dd67970.jpg[/img]

Моя  Україно!  Моя  найдорожча  Святине!
Вітаю  тебе  із  далеких  доріг  та  країн.
Де  б  я  не  була  і  куди  б  мене  світ  не  закинув,
Тебе  я  довічно  носитиму  в  серці  своїм.

Співає  душа,  коли  бачу  тебе  в  кінофільмах,
Гортаю  сторінки  альбомів  і  серце  щемить.
Від  думки  такої  щаслива,  немов  породілля,
Де  родиться  поле  і  пісня,  і  гай,  і  блакить.

Ця  мова  моя  в  переливі,  як  жайвір  у  небі,
Як  вечір  надходить  —  мереживо  стелять  зірки.
Я  згадую  матір  і  батька  у  рідній  оселі  -  
Мою  Україну,  де  доля  на  два  береги.

Усе  в  мене  є  —  надароване  духом  і  словом,
Оте,  що  не  купиш  і  навіть  не  силі  продать.
За  тебе,  моя  Україно,  вимолюю  Бога,
Щоб  рідному  краю  послав  із  небес  благодать.

Моя  Україно!  Ти  земле  сколотів-русинів,
Із  давніх-давен  ти  плекала  героїв  в  борні.
Я  міцно  стискаю  руками  наш  стяг  жовто-синій
Бо  я  -  українка!  Це  ім'я  ти  дала  мені.

Із  Днем  Незалежності,  нене  моя  колискова,
Вітаю  тебе  і  на  серце  долоню  кладу.
Хай  вічністю  дихає  мова    твоя  калинова,
Бо  я  у  майбутнє  вкраїнця-онука  веду.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750241
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 12.09.2017


СВІТЕ БОЖИЙ, ЗДРІБНИ НА ДРУЗКИ

Світе  Божий,  здрібни  на  друзки...
Наче  хліба  окраєць,  бери!
З  виноградини  на  галузці
Втамуй  спрагу  з  моєї  сльози.

Порозкришуй  мене  на  крихти,  
Наче  борони  у  чорнозем.
Ще  зори,  як  в  березні  брили,
Ріж  глибоко  навпіл  лемішем!

Можеш  в  серце  моє  встромити!
В  когось  –  сонце,  а  в  когось  є  грім.
Тільки  б  було  для  чого  жити
У  шаленому  світі  оцім.

Я  відкрита  книжка...  на  сповідь...
На  дві  сторони  –  ось  дві  руки.
Тільки  знаю  -    Бог  бла́гословить,
Розпинають  все  ж  люди...  не  Ти!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745339
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 09.08.2017


СИЛЬНА ДУХОМ

Він  розхитував  в  ме́ні  бурю,
В  закапелках    душі    бурив.  
Гроз-вітра́ми  і  сильних  злив,
Словесну  виточував  зброю.  

І  сміявся,  йдучи́,  дивак,
Ось  з-під  брів  він  облесно  зиркув.
Мої    думки  з  корінням  смикав...
Наче  жертву  спіймав  хижак.

Сколихнути  хотів  цунамі,
Навіть  дихав,  як  вітровій,
Бо  замислював  намір  свій
У  злютованій,  дикий  спазмі.

Кидав  цвяхами  вслід  слова́...
Кмітив,  будуть  нанесені  рани.
Та  взнемозі  в  безодню  канув,
Наче  хвіст  метеора...  згорав.

Його  злість,  як  вольтметра  стрілка,
У  напрузі  тремтить  вельможно
Та  змиритись  ніяк  не  може,
Що  стійка  я,  на  вдачу,  жінка.

Велич  жінки  у  світі  -  гідність!
За  легендою,  хоч  "з  ребра",
Берегиня  вона  -  добра́  !
Сильна  духом...  не  йде  на  підлість!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743762
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 28.07.2017


ПОВЕРНУСЬ

[img]http://s019.radikal.ru/i602/1707/c7/e1d6d518b9e6.jpg[/img]

[url=""][/url]

муз.  В.  Бідуляка
     
[i]пісня[/i]
Рідним  спогадом  плаче  душа  
Там  де  ти  моя  рідна,  смерічко,
Намалюю  я  спів  солов'я,
Кину  лист,  там  де  твоє  сердечко.

Ти  візьми  мене,  сестро,  туди
Там  де  сонце  ховається  в  морі,
І  де  пальми  й  магнолій  краса,
Теплий  вечір  розкидує  зорі.  

Приспів:
Полечу,  полечу,  
У  далеку  незнану  країну.
І  на  згадку  з  собою  візьму  —  
Цвіт  калини,  журбу  солов'їну.

Заколишуться  в  полі  хліба,
Жайвір  пісню  співатиме  дзвінко.
Буде  снитись  вкраїнська  земля
І  дитячі  голівки  в  барвінку.

Де  смерічок  п'янка  купина,
Срібні  хвилі  розкидує  річка.
Найдорожча  моя  сторона,
Впала  в  серце  у  мене  навічно.

Приспів:
Полечу,  полечу
У  далеку  незнану  країну.
І  на  згадку  з  собою  візьму  —  
Цвіт  калини,  журбу  солов'їну.

Прийде  час,  я  назад  повернусь
І  немає,  де  правду  нам  діти.
Часто,  часто  я  бачу  у  снах  —  
Руки  матері  і  свої  діти.

Хоч  і  тепла  чужа  ця  земля
І  красива  і  гарна  країна.
Та  ріднішої  в  світі  нема,
Ніж  моя  дорога  Україна.

Приспів:
Повернусь,  повернусь,
Як  до  матері  тягнуться  діти.
Бо  люблю,  більше  всього  люблю  —  
Мою  рідну  Вкраїну  на  світі!
Повернусь,  повернусь,
Як  лелека  розкину  я  крила,
Бо  любов'ю  своєю  й  добром,
Я  би  всю  Україну  накрила.
           2003  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742200
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2017


ГРАЙ, СКРИПАЛЮ, ГРАЙ!

[i]Присвячено  скрипалю  Василю  Попадюку[/i]

Грай,  скрипалю,  грай,  
Жалю  завдавай.
Нехай  серце  плаче,
Бо  не  всім  одначе.

Смичок  душу  крає
У  чужому  краю.
Як  сльозина  впаде,
Хто  кому  розкаже.

Доля,  наша  доля,
Вибрана  неволя.
По  цілому  світі
Богом  обігріті.

Як  струна  озветься,
Серденько  здригнеться.
Бо  далеко  діти,
Та  й  батьки  вже  літні.

Квітка  зелен-рута,
Що  цвіла  й  забута.
Перше  і  останнє  –  
Сплакане  кохання.

Час  роки  мережить,
Ніченька  бентежить.
Грай,  скрипалю,  пісню,
Бо  любові  тісно.

Юність  не  вернеться,
Стисне  біль  на  серці.
Українська  доля  -  
Вільному  –  неволя.

Грай,  скрипалю,  грай
Жалю  завдавай.
Бо  як  скрипка  плаче,
Не  усім  одначе...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741309
рубрика: Вірші, Присвячення
дата поступления 09.07.2017


ДВІ ЖМЕНЬКИ ВИШЕНЬ

[img]http://s1.radikale.ru/uploads/2017/7/5/7047d3acce48412b18f93a211bd75034-full.jpg[/img]

Ви  їли  морелі*,  що  пахнуть  літом,
Такі,  що  вкусиш  і  сік  тече?
Садив  деревця  напевно  дідо,
Чи  може  бабця,  чи  прадід  ще...

А  я  маленька,  в  дрібних  косичках,
Рожевий  бантик  спадав  набік.
Була  сховатись  від  мами  звичка,
Поміж  високих  крислатих  віт.

Квітчасте  плаття,  в  червоних  плямах,
Що  скаже  мама,  було  дарма!
Сиділа  тихо  на  хистких  кронах,
Неначе  справді  у  рай  зайшла.

Губи  злипались  і  пахли  медом,
Оси  з  малини  сьорбали  сік...
Яка  ж  то  втіха  під  синім  небом,
Що  навіть  збоку  шептав  горіх.  

І  наїдалась,  як  хитра  пташка,
Гойдали  долю  легкі  вітри...
Мого  дитинства  -  вишнева  казка,  -  
Дві  жменьки  вишень  в  два  кулаки.

[i]Морелі*  -  сорт  вишень[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740176
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 02.07.2017


З МАКУ ПЕЛЮСТКА ВПАЛА В ТРАВУ

З  маку  пелюстка  впала  в  траву,
Тихо  сюркоче  коник.
Там  на  вúгині  хмарку  малу,
Ніжно  випещує  промінь.

Леститься  небо  до  краю  землі
Й  сонця  вуста  круглобокі,
Море  хвилюється  в  ясі  рясній,
Глянеш  і  губляться  очі.

Поміж  осоки  Рудка*  блищить,
Ряску  легенько  гойдає.
Ген  в  піднебессі  жайвір  летить,
Днину  нову  зустрічає.  

Срібними  нитками  майстер-павук,
Човники  в  гавані  в'яже.
Тихо  колосся  вишурхує  звук,  
Наче  застілля  княже.

День  –    як  настояний  липовий  чай,
Червень  на  зілля  багатий.
Ступиш  у  трави  –    хоч  пісню  співай,
Линуть  пташині  сонати.

Літо  багате  на    щедрі  дари,    
Осінь  комори  готує.
А,  поки  час,  то  бери  і  лови
Дні,  що  природа    дарує!

Ключик  від  щастя  –  радості  мить,
Вмій  насититись  в  любові!
Час  на  баскому  коні  вже  біжить,  
Креше  з  копит  ясні  зорі.

А  вечорова  як  вкриє  роса
Кожну  стеблинку  і  листя,
В  небі  засвітиться  перша  зоря,
Наче  парча  золотиста.

[i]Рудка*  -  потік,  який  впадає  в  річку  Прут.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736829
рубрика: Вірші, Пейзажна лірика
дата поступления 07.06.2017


А ЛИПИ ЦВІТУТЬ У МАДРИДІ

А  липи  цвітуть    у    Мадриді
І    бджоли    роями  гудуть!
А    очі,    в    зеленім  овиді
І  хмари,  як  човни  пливуть...

Це    видиво    раю    земного,
Цвітінь    з    усебіч    на    гілках    -
Тулюся  до  вицвіту  цього,
Неначе  окрилений  птах

А    що    мені    люди?    Хай    бачать...
Медового    соту    -    дари!
Примружую    очі,    згадавши
Ті    липи,    що    вдома    цвіли.

Я    ж    маму    свою    зустрічаю,
І    батька    -    дотепні    казки!
В    тій    хаті    із    запахом    чаю,
Хрумтять    до    оскоми    булки.

Ще    пахнуть        п'янкі    сінокоси,
Трелі    в    Леваді*    виводять  жaбú.
Дитинство    моє  стоголосе
Не    йди,    я    прошу,    ну...    не    йди!..

Занурилась    в    липові    храми,
На    мить    -    Україна    моя!
Я    хочу    до    рідної    мами,
Я    хочу    -    де    отча    земля!

А    липи    цвітуть    у    Мадриді
Розквітла    і    моя    душа!

Левада*  -  потік,  який  спадає  в  річку  Прут.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735375
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 28.05.2017


ЙДУ ДО ТЕБЕ

Йду    до    тебе    сонячна    і    світла,
Наче    першого    проліска        цвіт.
Я    така,    як    кульбабка    привітна,
Що    летить    у    незвіданий    світ.

Мої    ноги    біжать    в    диволеті
І    вискакує    серце    хмільне.
Ой,    тримайте    мене    на    планеті,
Щоб    не    впало    дівчисько    мале!

І  метеликом  серце  тріпоче,
Гублю  очі  в  зеленій  траві,
Те,  здається,  кохання  дівоче
Переповнює  душу  мені.
 
Вся    залюблена,    свіжо-весняна.
Закохалася,    Боже,    люблю!
Перші    зустрічі,    перше    кохання,
Мов  нектар  дорогий  пригублю..

Йду    до    тебе    розмаєна,    люба,
Ти    для    мене  –    вселесенький    світ!
Я  до  тебе  –  як  біла  голубка,
Як    весна,  закосичена  в  квіт!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735372
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2017


А ЩО В МЕНЕ Є ЗА ПЛЕЧИМА?

А    що    в    мене    є    за    плечима?    –  Усе    пережите...
І  дні  неповторні,  що  канули  в  часі  життя.
А    що    в    мене    є    за    плечима?    Любові    спожиток
І  зовсім  малесенька    риска  земного  буття…  

А    що    в    мене    є    за    плечима?    Безжурне    дитинство,    
Матусина    хата    і    батьківська    тепла    рука.
А    що    в    мене    є,    що    так    гріє    мене    золотисто?
Від  спогадів  тих  на  устах  лиш  усмішка  легка.

А    що    в    мене    є    за    плечима?  –  Розмай    з    первоцвітом
І    перше    кохання,  як  спогад  про  нашу  весну.
А    що    в    мене    є    із    дарів?  –  Онуки  мої,  діти,
Як    сива    голубка    воркочу    й    до    себе    горну.

А    що    в    мене    є    за    плечима?  –  Лиш  Рими  в  сандалях  –  
Все  те,    що    не    купиш    за    будь-  які    гроші    вартні.
А    що    в    мене    є?  Замріяний  погляд    у  далі…  
І    дякую    Богу  за  всі  подаровані  дні.

А    що    в    мене    є...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733494
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 15.05.2017


ЧОРНИЙ ЛЕБЕДЮ

Чорний    лебедю,    в    смутку    зажуро,
Віддзеркалення    душ    на    воді.
Розколисує  березень    тужно
Напівсонні    у    снах    вітражі.

Я    прийшла,    мов    закохана    діва,
Поміж    цих    нерозквітлих    дерев.
Ось    принесла    шматочок    хліба
І    такий,    як    у    березня,    щем.

Серед    шуму    великого    міста
Ледь  відчутний  оголений    нерв.
Йде    весна    до    людей    благовісна
І    заквітчує    бруньки    дерев.

До    життя    набубнявіло    гілля
І    осанну    співа    небесам.
Й    на    твоє,    мій    лебедику,    пір'я
Зиркне    промінь  –  не  будеш  ти  сам.              

Скоро,    скоро    весна  по  алеях
І    омріяний    світ    оживе.
Ну  і  нам  закосичена  фея
Щось  на  крилах  весняних  несе…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729556
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 20.04.2017


Я ВІРУЮ В ТЕБЕ, БОЖЕ

 [i]    Хай  пробуде  в  віках  —  десниця  твоя  простерта,  багряна  твоя  тога  і  голубий  хітон.  (П-1:106).  [/i]

Забили  церковні  дзвони,  гармонія  гучно  лине,
Серце  здригнулось,  смиренно,  чекаючи  день  святий.
Котилися  раннім  небом,  зливались  звуки  в  єдино,
Сьогодні  Воскрес  із  гробу,  Ісус  поміж  нас  –  живий!

Із  о́страхом  шестикрилі  наспівують  трисвятý  пісню,
Благохвалити  небо,  у  осанні,  тремтять  ягнці.  
А  церква  Христова  кличе,  зронивши  росу  досвітню,
Спішімо  сьогодні,  люди,  молімось  Добру  і  Красі!

Аж  небо,  схилилось  низько  і  навстіж  у  Храмах  Двері,
Відкрите  Господнє  Серце,  до  кожного,  хто  прийшов.
Десниця  Твоя  простерта,  тога́*  у  цвіту́  багрянім
І  неземний,  як  просінь  -  божественний  білий  хітон*.

Я  вірую  в  Тебе,  Боже!  -  Господня,  Дорого  правди!  
Предобрий  розп'ятий  Сину:  «Прости  нам  провини  ці...»
А  сльози  мої  із  болю,  лукавства,  невіри,  зради...
За  збиті  до  крові  ноги,    за  Очі,  що  завше  -  живі!

З'явився  в  чистих  шатах,  обличчя  заплаканих  втерти
І  голосом  ніжним  до  люду,  з  Оливної  ще  речеш.
"Осанна  в  вишніх,  Осанна...",  Світло  правдиве,  Христе,
Любов  з  великодним  дзвоном  у  душу  мою  несеш.

І  кожну  вкраїнську  душу,  хто  вдома,  хто  на  чужи́ні  -
Зігрій!  Із  лози́  правові́р'я  -  розквітла  моя  земля.
Цей  гімн  світанко́вий  з  Храму  у  Небо  Господнє  лине,
А  в  оченятах  чистих  розвітла  назустріч  -  весна.


[i]ТО́ГА,  и,  ж.  Чоловічий  верхній  одяг  громадян  у  стародавньому  Римі.
ХІТО́Н,  а,  ч.  Чоловічий  і  жіночий  лляний  або  вовняний  одяг  у  стародавніх  греків,  що  нагадував  сорочку  (перев.  без  рукавів),  підперезану  поясом  з  напуском.
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728853
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 15.04.2017


ДОБРОГО РАНКУ, «НАШЕ СЛОВО!»

Доброго  ранку,  «  Наше  слово»!
Хай  починається  все  з  того,
Як  обіймає  проміння  землю,
Будить  у  серці  музу  таємну…

З  доброго  слова,  ясної  думки,
Щирого  погляду,  а  не  розлуки.
Хай  починається  з  кави  смачної,
Хліба  скоринки  та  дяки  святої.

Теплих  долонь,  краси  поцілунку,
Ніжно  коли  на  плече  вам  руку,
В  світлім  бажанні  дня  золотого,
Успіхом  стелить  вашу  дорогу.

Я  вам  бажаю  –  світлої  долі,
Будьте  щасливі:  завтра,  сьогодні.
Кожному  –    квітку,  яку  забажає,
Легкої  праці  най  день  посилає.

Вже,  коли  схилить  сонце  голівку,
Хай  повертає  кожен  в  домівку.
В  рідному  домі  хай  вас  чекають,
Любляче  серце  смутку  не  знає.

Нехай  натхнення  всіх  окриляє
І  «Наше  слово»  лише  процвітає!
Хай  подарує    вам    світлий    Пегас
Слова    любові,    Рими    та    Час!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728560
рубрика: Вірші, Присвячення
дата поступления 13.04.2017


А ВІН УСМІХАВСЯ…

А  очі,  мов  вуглики  чорні  з  під  вій  до  весни,
До  неба  блакитного,  що  зачекалось  лелек.
Вже  вкотре  летять  над  землею  вогнів  валуни,
Земля  пошматована  від  смертоносних  пащек.

А  він  усміхався,  як  день  ще  не  спитий,  новий!
Радів  мов  дитя  і  стискав  до  грудей  автомат.
Ще  вірив  у  світле  майбутнє  такий  молодий,  
Що  стало  по  звичці  в  бою  не  боятись  гармат.

Ще  трохи  -  і  вщухне.  Ці  гради  -  від  демона  зиск  -
Шматують  зело,  що  здається  немає  кінця...
Упав  біля  нього  від  вибуху  попелом  лист,
Гамселить  неспокій  траву  та  коротить  життя.
 
А  він  уявляв  –  в  Україні  жаданий  мир,
Молився  до  Бога  і  землю,  як  хліб  цілував.
Хлопчина  у  грудях  серде́нько  гаряче  носив
І  вірив  як  Данко,  як  перший  до  бою  вступав.

А  десь  там  далеко  у  рідній  хатині  свіча
горить  і  молитви  до  Бога  вишіптує  мама:
О,  світе  єдиний,  моя  ти  кровинко  жива
Спаси  і  помилуй  над  нами,  над  нами,  над  нами...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721625
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 04.03.2017


ВІЙНА

[img]http://s1.radikale.ru/uploads/2017/3/4/3924a4dbb25e0a8da930890e54881429-full.jpg[/img]


Ми    не    граємось    в    панібрата,
Не    жартуємо    у    війну!
Ми    втрачаємо    сина,    брата...
Витираєм    кров    і    сльозу.    

Тут    не    "гральні    машини"    в    барі,    
Автомати    тут    не    ті.
БеТееРи    і    танки    справжні,    
АКаеМи    в    нас    на    плечі.

Тут    не    зорі    падають    з    неба,
Через    поле    -    вогні,    вогні...
Відстояти!        -    кричу    -        нам    треба,
Кожен    клаптик    Лелі-землі.

Тут    не    пляж    під    сонцем    на    морі,
Звідусіль    тут    шкіриться    тать.
Брату    брат    подає    набої
І    спекотно    під    сорок    п'ять.    

Та    життя    вартніше    за    гроші
І    за    злото    на    всій    землі,    
Ми    тут,    наче    ангели    Божі,    
Бережемо    святі    рубежі.

Всі    тут    рідні    -    один    за    одного,    
Як    брати    і    не    треба    слів!    
Присягалися    перед    Богом    -    
Україна    єдина    всім!

Ми    не    граємось    в    панібрата,
Пекельний    АТО    рубікон.
Пише    кров'ю    війна    проклята,
Зневажаючи    Божий    закон.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721479
рубрика: Вірші, Воєнна лірика
дата поступления 04.03.2017


НЕ ЗРІЗАЙТЕ КАРПАТИ

[img]http://s1.radikale.ru/uploads/2017/3/4/4e9016305cffe74e77fec4409d4e4bc7-full.jpg[/img]
[img]http://s1.radikale.ru/uploads/2017/3/4/8ee755b9c1f9a19b74f32093612f82d3-full.jpg[/img]

Зупинися,  безжальна  людино!
Не  зрізай,  не  зрізай  деревину!
Душу  рве  бензинова  пила,
Аж  вчувається  -  плаче  сосна.

Плаче  дуб  і  карпатська  ліщина,
Скиглить  бук  та  мала  ясенина.
Що  ж  ви  робити,  іроди  кляті,
Ви  встромили  ножа  у  Карпати!

Під  горою  росте  яворина,
Щось  із  світом  вона  говорила...
Майте,  люди,  не  камінь  у  серці!
По  якій  ж  то  ціні  мірка  честі?

Бо  лиш  тільки  безжальна  рука
Ріже  все  до  останнього  пня.
Бо  лиш  тільки  за  гроші  бариги  -  
Рідну  матір  продати  змогли  би.

Знайте,  ліс  -  то  є  наше  повітря!
Ліс  -  карпатська  краса  й  довголіття!
Ліс  спиняє  у  зливу  потоки,
Тут  гуцулів  коріння  глибоке.

Ліс  -  народне  і  спільне  багатство!
У  Карпати  з  країн  їдуть  часто.  
Ліс  -  лікує  душевні  рани,
Ліс  -  здоров'я  дає  віками!

Тут  зимою  краса  незбагненна!
Тут  Говерла  торкає  неба!
Знайте,  тут  є  мольфари  й  відьми,
Також  звірі  і  птахи  різні.

Ви  спитались,  пихаті  біси,
А  чи  маєте  право  до  лісу?  
Українців  спиталися  ви,
Чи  пиляти  під  зруби  ліси?

Не  зрізайте,  Мамони    й  Пилати!
Серце  лісу  не  треба  пиляти!
Бо  до  сьомого  роду  коліна  -  
Не  простять  ані  ліс,  ні  Вкраїна!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721464
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 03.03.2017


ВЕЧІРНІЙ ПРУТ


[img]http://s19.radikal.ru/i192/1702/5e/276551e55baf.jpg[/img]

Коли    запалає    зірка    і    крутяться    лугом    сни,
Співає    цвіркун    лунко,    колише    ріка    береги.

Дурманить    чебрець    квітками,  хилиться    в    травах    лоза.
Під    нею,    немов    царівна,    цвіте    материнка    рясна.

Так    тихо    і    щемко    в    лузі  –      ні    шелесту,    ані    пісень.
На    гілці  терпкого    глоду    спочили      пташки    за    день.

Під    небом    вечірньо-синім    і    хмарами,    що    пливуть,
Хлюпочуть    невтомно    хвилі,  збігає  у    далеч    Прут.

Виблискує    місячна    стежка  –      така    вже    нічна    світлотінь!
Розходяться    кола    водою,    як    риба    плисне́    в    глибочінь.

Ось    так    прохолодою    ніжно    обкутує    ніч    село,
Срібляться    роси    до    ранку,    як    видиво    на    зело.

Дрімає    у    пахощах    літо    й    мого    дитинства    роки...
Розбуджують    ранішню    тишу    з    села    до    ріки    пастухи.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718868
рубрика: Вірші, Пейзажна лірика
дата поступления 18.02.2017


БОЖЕ, ЙОГО ВБЕРЕЖИ

Юний  хлопчина  з  вогником  в  серці,
Мрій,  як  без  меж  океан!
В  тебе  на  долю  випало  в  герці
Стати  навстріч  -  ворогам.

В  тебе  ще  стільки  всього  непочато,
Юність,  кохання  -  тримай!
Вибір  у  мене,  -  сказав  він  завзято  -
Це  боронити  мій  Край!

Знов  в  Україні  московська  навала.
Ось  вже  сімнадцятий  рік!
Вік  електронний,  космічний,  -  що  правда,
В  світі  абстрактності  збіг.

Знаю,  що    роду  -  нема  переводу,  -
Я  замість  тих,  хто  поліг!
Юний  хлопчина  вірність  народу
В  серці  своєму  зберіг.

В  нього  ще  будуть  забави  й  кохання,
Тихі  в  гаю  вечори.
Тихо  шептала  лиш  мати  до  рання:
Боже,  його  вбережи!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717723
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 12.02.2017


ХУРДЕЛИЦЯ

Засніжило.  
Вся  земля  в  снігах,  в  снігах...
А  душа,  як  птаха  білокрила,
А  сама,  немов  Різдвяний  час.

Засріблилось.
За  вікном  зима,  зима...
Купотять  збитошники  вітрила
І  упали  хмари  у  поля.  

Відчиняю.  
З-за  дверей  хурделить  Бородух!  
Перші  кроки  грузнуть,  поринають,
А  дмухну  -  летить  сріблястий  пух!

Спозаранку,
Ген  на  небосхилі
Білі  коні  риссю  навмання.
Лиш  калина  білу  вишиванку
Та  коралі  зоряні  вдягла.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715986
рубрика: Вірші, Пейзажна лірика
дата поступления 03.02.2017


НА ЩАСТЯ

А  я  собі  не  відаю  журби,
Літа  мої    позолотила  осінь.
Іду,    усміхнена    й  простоволоса,    
Під  небом  голубої  далини́.

Летять    назустріч    золоті    листки,
Налиті    сонцем,    скупані    дощами.
Схопивши  три,    сміюся    до    безтями:  
Щаслива    жінка,    що  мені  роки...

Таке    блаженство    в    душу    залягло,
Аж  серденько  вискакує  на    волю?!
Спасибі,    Боже,    за  всіх  днів  добро,
Люблю    цей    світ,  сотворений    Тобою!

Люблю    людей,    бо    Ти    казав:  «Любіть!»
Виспівують  осінні    колорити.
Нехай    Господь  усіх    благословить,
Щоби    в  любові    кожному    прожити.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715985
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 03.02.2017


ЗАГАДКОВІСТЬ У ЖІНКИ ЖИВЕ

[img]http://s1.radikale.ru/uploads/2017/2/1/9295fc22fe8527b061d02087b253bf98-full.jpg[/img]

Загадковість    у    жінки    живе,
Тишина    лісової    конвалії.
Часом    любить    вона    понад    все  –
Заховатись    в    своїй    реалії.

Розмовляти    з    вітрами    у    ніч,
Жінка    пише    романи    про    мрії.
Бути    впертою    у    протиріч,
Як    на    диво  –  наївною    в    цілі.

Свою    слабкість    оберне    в    граніт,
Заворушить    віднайдену    силу!
В    ній    орлиний    до    волі    політ,
Має    душу    вона  –  лебедину.

Не    вгамується    жінка    й    на    мить,
В    неї    цілий    вулкан    енергії!
В    неї    лава    гаряча    кипить
І    тепер    вона,    не    з    конвалії!

В    ній    бажання    –  гарячий    струм,
Її    жили  –  дроти    електричні.    
Хай    нещастя    не    править    "бум",
Світло    й    радість    її    індентичність.

Загорається    й    меркне    вогонь,
Як    вечірня    й    досвітня    зірка.
В    ній    усе,    що    з    небесних    долонь:
Від    зими    до    весни    і    до    літа.

Випромінює    серце    любов,
Мов    червона    троянда    під    осінь.
Світ  ще  досі  її  не  спізнав,
Жінка    й    справді  –  загадка    досі.

Вона    з    тисячі    Божих    натхнень,
Загадковості    в    жінки    доволі!
Чи    митець,    чи    поет,  чи  з  пісень  –
В    непрочитаній    книзі    мелодій.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715623
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 01.02.2017


ДИВНА ЖІНКА



ДИВНА  ЖІНКА    
Хтось  шептав  тихенько  –  богомільна...
-  Відрікатись...  –  то  не  вірити  в  Христа.
Жінка  повернулася  повільно,  
Усміхнулась  на  чужі  слова.      
 
Хтось  сказав:  Вона  любúть  не  вміє,
Скільки  літ,  а  досі  ще  сама...
А  у  ній  –  весняні  заметілі,
А  у  ній  –  заквітчана  зима...
 
Співчували  нишком  –  нещаслива.
Певно,  доля  випала  за  гріх?..
Вірші  із  душі  вона  творила,
Їй  здавався  милим  Божий  світ.
 
Хтось  казав,  хтось  говорив  і  мислив  –  
Різні  дýмки  (писані  й  на  слух)...
Жінка,  –  наче  небо  променисте,
Доброти  –  повнісінький  ланту́х...
 
Вся  вона  –  залюблена  й  багата,
Як  осінній  сад  серед  снігів,
А  в  душі  вона  була  крилата,
Та  ніхто  збагнути  не  зумів.
 
Йшла  собі  велично  світокраєм
І  не  раз  верталася  у  юнь,
Де  любов  палала  сонцеграєм,
Доброта  –  мільйонами  відлунь...
 
Все  на  світі  можна  говорити,
Розібрати  ролі  головні...
Жінка  роздавала  всім  привіти
І  людей  любила  на  Землі.

#Коризма_поезія            

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712219
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 14.01.2017