| Сторінки (1/4): | « | 1 | » |
Геноцид - це дії влади з наміром знищити повністю чи частково будь-яку національну, етнічну, родову чи релігійну групу...
Вечір. Тиша.
Все спокійно - ніби глухий ліс.
Вітер віти верб колише,
Чути мову сліз.
Плаче люд голодний з горя,
Плаче сірий луг,
Плаче правда, плаче воля,
Плаче все навкруг...
Йде дитина по дорозі,
Йде - і пада з ніг.
І піднятись вже не в змозі.
Залишає всіх.
Залишає...
Німий погляд зводить до небес.
Вже не плаче, не ридає,
Не чека чудес.
Не жива вже й ще не мертва
На землі лежить.
Хоче швидше бідна жертва
Цей жорстокий світ лишить.
Смерть збира голодне жито...
Мертве вже дитя...
Мертва правда, мертва воля,
Мертве і життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280773
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 15.09.2011
Обрив. Межа. Де путь розлога?
Обдертий светр і штани...
Куди веде нас та дорога?
Куди ми йдем і звідки ми?
Кружляєм так собі по колу,
І так кружляєм без мети...
Куди веде нас та дорога?
Куди ми йдем і звідки ми?
І правди бачити не хочем,
Та й від межі не хочем йти,
І біля неї себе мучим...
Питання: хто ми й звідки ми?..
Веселий світ, казковий світ,
Твій світ, твоя культура,
Твоя і мова, і нарід.
Козацька в нас натура!
Твоя і шинка, і сальце,
Твій дім, твої овечки,
Твої і кури, з них м'ясце,
Пшениця, просо, гречка...
Усе твоє, усе для тебе,
І всім керуєш ти,
Кудись ідеш, кудись прямуєш -
Прямуєш до мети!
Отак би жити і радіти,
Отак би, летячи, плисти,
Отак корону би надіти
І впевнено її нести.
Та ось які прийшли до влади -
"українці щирі".
Прийшли гроші рахувати,
Живуть у м'ясі, жирі.
Здіймають прапор жовто-синій,
Не знаючи причини.
Товчуть написану промову:
"Ми все для України..."
Ось та межа, ось той обрив,
Ось той кінець дороги.
Не хочеш випростати крил -
Зламати "чорту" роги.
Отак кружляєм без мети,
Кружляємо по колу,
Не тамлячи, що, може, й вже
Не вернемось ніколи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280608
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 14.09.2011
Мій Львове, ти вічная гордість моя,
Ти місто, де кожен співає,
Ти символ всіх левів, ти моя зоря,
Що сходить, але не згасає.
Тут все є, чого забажає душа:
Фонтани, парки, ресторани,
Висока будівля, що звуть Ратуша,
Ліхтарі, що світять до рана.
Іду по бруківці, старенький трамвай
Мене по дорозі хапає.
Не місто, а чудо, не місто, а рай
В трамвайне вікно заглядає.
Поїжджу в трамваї, багато чудес
Побачу в віконці старому;
Там леви розсілися просто небес
Так гордо, поважно як вдома.
Люблю загадкове я місто своє,
І завжди так буду любити.
Воно щодня надихиє мене
На стимул - радіти і жити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280598
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 14.09.2011
Я люблю, коли водоспад виграва,
Коли дзвінко шумить у річці вода.
Я люблю, як пташки співають в гаю,
І радо приймають пісню мою,
Як в чистому небі сонечко світить.
Я люблю вплітати в вінок буйні квіти.
Я люблю вітрець прохолодний улітку.
Одним словом, я люблю і дядька, і тітку,
Й пташок, і пінгвінів, котів і собачок...
Я люблю коли я з радості плачу.
Люблю кожну мить, що я маю і мала,
Я люблю радіти, й того мені мало!
Я люблю навчатись і байдики бити!
Я просто-на-просто люблю любити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280593
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.09.2011