| Сторінки (1/49): | « | 1 | » |
Мовчиш? Мовчи. Б'єш погляд мій
Своїм - суворим і тривожним,
Байдужим (вдавано?)... Не смій
Мене порівнювати з кожним.
Не смій... Мені не все одно!
І, поки п'єш схололу каву,
Немов в забутому кіно,
Залиш мені нескромне право -
Дивитися, мовчати теж,
Стояти поряд, поки палиш
Цигарку (й тисячі пожеж
В мені)... Охоче колеш, раниш,
Вбиваєш і... відходиш вбік.
Так само мовчки. З нетерпінням
Тебе чекаю, певно, вік
Із неприхованим тяжінням,
Хоч не коханий і не друг...
І звідки ця в тобі потреба?
Та нічого сказати вслух...
Мовчу. Тобі цього не треба...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392098
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.01.2013
Гострим лезом по шкірі - до кістки,
Крізь тканини, а вени - назовні
Діставай. Твоя пікова шістка -
На погану дорогу. Безкровні
Пальці тремор незвичний проймає.
Не тремти, швидше ріж і не бійся -
За межею спасіння чекає.
Плач востаннє, мала, плач і смійся,
Тут пройти - трохи болю і... тиша.
Чорт, як батько, тебе привітає,
Смерть, як мати, тебе заколише,
Мертве тіло живі поховають.
Шворка, вузлик - ось зашморг на шию,
Ось карниз, ось хистка табуретка.
Шнур натягнеться, вдих перекриє...
Романтизм... Так вмирають поетки!
Ноги в ритмі a la тарантела,
Відпливає у безвість свідомість...
Що ж ти, люба моя, невесела?
Жах обличчя спотворив натомість.
Не триває агонія довго -
Серце стихло, і очі "скляні"...
Дух сидить у приймальні у Бога,
Ну а тіло... спочине в труні.
Спробуй ще кільканадцяць пігулок -
Випий залпом, колесам автівки
Кинь себе, як в останній притулок,
Чи єдиним зарядом гвинтівки
Скористайся, щоб звести рахунки
Із життям. Вибирай на свій розсуд.
Заховався десь Бог за лаштунки,
Він не здатен на більше, ніж осуд.
Покінчи з цим, ти можеш, я знаю,
Легше так, аніж втратою жити...
Ти - це я, і тебе проклинаю!
То ж знайди в собі сили нас вбити...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379224
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.11.2012
Насправді, сніг - це попіл. Передзим'я.
Небо температурить, - застуда, - горить.
От би розбігтися в стіну цю тім'ям...
Може, й не встояла б. Серце щемить
За сказане всує, за змовчане марно,
За вірші не писані... Згаснув маяк
На пристані нашій. Майже вульгарно
В губи цілую, відчужено, в смак.
Істинний відчай - збирати докупи
Уламки колишніх тебе і мене.
Готова просити... Чи приймеш спокуту?
Осінь відходить. "Ми" з нею мине.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378418
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.11.2012
У кватирку очима голодними
Ніч, мов звір, заглядає, зачаєний.
Клапті світла із вікон - полотнами
Поміж ними пітьму розкраяно.
Дим із протягом в небо тягнеться,
Ніч вертає - у голову цілиться.
Ти моя неприхована власниця,
Тільки ж більше не бий в потилицю.
Ти ж не мучай мене, невиспану,
Пошкодуй мою душу змордовану!
Десь над містом сирени висками
Ніч відкликнеться зачудовано,
Всю кімнату по вінця виповнить
Під протести лампи настільної...
Не тряси ж мої груди схлипами,
Не знущайся із божевільної,
Ти ж над книгою плечі згорблені
Не обтяжуй своєю присутністю.
Ніч лиш щириться геть озлоблено,
В серце штрикає неминучістю.
До дірок вже "Сплина" заслухано,
Кава в чашці давно вже вистигла...
В ніч розпатлану я розгублена
В небі просвіт для сонця вистрижу,
Буде ранок, і будуть "праздники".
Знаєш, більше мені не боязко.
Як займуться над небом засвітки,
Спи, моя невсипуща подружко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374060
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.10.2012
Отче наш, іже єси на небесах,
В дитинстві так молитися навчили...
Ти печаль у його нетутешніх очах
Відніми і додай йому сили.
Да святиться Ім'я, прийде Царство Твоє,
Бережи його серце і душу!
Бо цей світ не щадить, бо життя його вб'є.
Хай же воля Твоя непорушна
Від небес до землі, Боже, кожного дня
Дух і тіло його підкріпляє...
Всі проступки прости, підніми з того дна,
Долю кращу даруй, я благаю!
Від лукавого збав, від його голови
Відведи скрушних помислів тінь,
І на щастя, на вдачу благослови!
Нині й присно, й во віки. Амінь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373379
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.10.2012
Його очі не бувають порожніми.
Коли він самотньо стоїть на причалі,
Думки, наполохані придорожніми
Ліхтарями, снують крихкі магістралі.
І здається йому крізь дими сигарети, -
Дим, буває, не згірше оптичної лінзи
Виділяє найменші дефекти, - планета
Затісна, вже пора пакувати валізи.
Марить спокоєм, прагне пізнати свободу,
На собі носить море, як синій піджак.
Із самих лише "джокерів" доля колоду
Карт тасує для нього. Солоний на смак,
Як текіла із сіллю надвечір в неділю,
Як нічний діалог в соціальній мережі,
Як сліпа, відчайдушно смілива надія
Подолати кордони, бар'єри і межі.
І так зручно мовчати про все на світі...
Він стоїть, поховавши руки в кишені.
Прокладає у Всеcвті власні орбіти,
Пропускаючи дим цигарок крізь легені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371870
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 19.10.2012
Сидить у кутку. Запеленані руки
За спиною зв'язані. Тихо, ні звуку...
Він сам щось до себе тихенько лепече.
Здається йому, хтось стискає за плечі...
Він:
-Боже! - волає...
(Він божеволіє...)
Над ліжком діагноз: ШИЗОФРЕНІЯ.
Якби ним хоч трохи цікавився Бог,
В той день він почув би такий діалог:
- Штовхає до виходу натовп байдужий -
Ось світло в кінці. Ти боїшся?
- Не дуже...
- Там жовтень усіх перемеле на каву,
Заварить і вип'є. Не страшно?
- Цікаво.
- Чого ж там цікавого? Осінь? Дурненький,
ти б краще сховався - ударить...
- Злегенька...
- Не знаєш нічого... Покинь це, благаю!
Якщо ти підеш, я загину...
- Я знаю.
- Крокуєш на смерть і ведеш за собою?
Як можна так запросто здатись?!
- Без бою.
- Життя дороге, щоб отак віддавати...
Я хочу ще довго так жити!
- Вдавати...
- Хіба ж я вдаю? Я все маю, ти чуєш?
(Подумав). Чи ні?.. Як не жив, а...
- Існуєш.
- Куди все поділось? Малим, пам'ятаю,
Цей світ був для мене! А зараз...
- Я знаю...
- Втомився. Юрба все ще сунеться німо?
Веди ж бо за нею, до світла.
- Ходімо...
Сидить у кутку. Запеленані руки.
За вікнами жовтень. Тихо, ні звуку –
Полишив благання до Бога й святих
І сам в божевіллі своєму затих...
́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368538
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 04.10.2012
Намарне від мене люб'язності ждати,
Дарма сподіватись на ніжність і щирість –
Я можу у душу тобі наплювати.
Ти ще пошкодуєш про власну сміливість.
Я з’їхала з глузду. Втікай же щодуху!
Я жовчю просякла, змішалась з лaйном.
Це шерсть видавалася лагідним пухом,
Для вигляду чисто біле́на вапном.
Ступай дуже тихо, слідкуй за руками,
Встромлю ніж у спину без совісті мук.
До чого та зброя?.. Пектиму словами!
Я синтез усіх неможливих сполук,
Багаторазово уживана шлbондра,
Дурна до абсурду і хижа, так само
Корисна, як в спеку та стьобана ковдра,
Страшніша за привид Піко́вої Дами,
Прогнила й попсута раба нікотину –
Даремно від мене смиренність чекати,
Покинь виглядати святенну, невинну...
Якою була, ту уже не впізнати.
Лиши при собі цю обридливу жалість,
Твоїх співчуттів мені зовсім не треба!
А я... проявлю небувалу зухвалість -
Назву оцей бе́зум коханням до тебе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367411
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.09.2012
Уламки недописаних віршів
Впивалися у складені долоні,
Я на колінах посеред майстрів
Римованого слова, у поклоні
Схилялась перед мовним вівтарем
У акті добровільної пожертви,
Горіла свічка поряд з "Кобзарем",
Іконні лика - то невинні жертви
Війни за мову. Як багато їх!
Змордованих поетів і пророків,
Народом пізно визнаних святих.
І цей собор за кілька сотень років
Не раз вони виводили з руїни -
Святинею для тих, хто був до нас,
Для тих, хто є і буде на Вкраїні.
І золотом сіяв іконостас,
І вірші промовлялись, як молитва,
І звідусіль їх відгомін лунав.
Соборний дзвін, поезією литий,
На таїнство письменства закликав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365538
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.09.2012
Помер король -
Спустив курок,
Димить пістоль.
Десь там Ассоль
Серед квіток
Спокійно спить.
А корабель
Уже летить
Через блакить
Від цих земель.
Ассоль ще спить,
Їй сниться сон:
Жадана мить -
Галера мчить!
Змінився фон -
Король помер,
Багрянь вітрил
Його галер
Чорнить тепер
Весь небосхил...
Та спить Ассоль.
Нема ж знаття -
Її король
Відмучив роль,
Пішов з життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365330
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.09.2012
І знов до болю хочеться палити
Мости і сигарети, без розбору,
Віконні рами щільно затулити,
І, рухаючись в такт цьому мінору,
Згребти докупи всі пожовклі вірші,
Спалити й їх - нудні і безголосі...
Рятуючись від снів і перебільшень,
Удосвіта податися на осінь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364882
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.09.2012
Говорити, що все буде добре,
Усміхатись в найтяжчі хвилини
/удавати із себе хоробрих/,
Прокидатись зате́мна щоднини
/але сонця, однак, не зустріти/,
Одне одного нишком вивчати,
Одночасно терпінням хворіти
/і про все наболіле – мовчати/.
На межі розуміння застигли...
Я вже хочу це все припинити.
Не почужились /просто не встигли/.
Як від себе тебе вборонити?
Намагалась – не стачило сили.
/як про все це тобі розкажу?/
Поки ми ще отак не згоріли,
хто ж із нас перетне цю межу?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364646
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.09.2012
Між пасмами сивими – неба просинь,
Немов хотів хтось фарби всохлі стерти.
Ми знову стали старшими на осінь,
І, певне, розгубили всі мольберти –
Можливі і не дуже барви літа, –
Коли, забувшись в вільному падінні,
Літали – безтурботні, наче діти.
Заходився десь вітер в голосінні,
Та ми були байдужі того плачу –
Ми нашу юність досі в серці носим,
І час не владний нам змінити вдачу,
Хоч знову стали старшими на осінь.
Щоосені так само нам синіє
Між пасмами сивими в небі просинь,
І молодість у серці не старіє,
Хоча зима вже сріблить наші коси.
Давно уже віджили наші весни...
Але ти є, і досі тісно в грудях
Моїй любові. Вірю – крига скресне.
Щасливими бувають й літні люди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363755
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.09.2012
І вдарив грім, всотали небо хмари,
Вичавлюють із себе по краплині.
Одним-одна на цім шляху зосталась,
Бо ти втомився вже на половині.
Ти вмів колись так само відчувати,
Навіщо ж крила приховав плащем?..
Якби ти знав, як страшно залишатись
В дорозі наодинці з цим дощем!
На півдні крають обрій блискавиці,
І холодом пече північний вітер.
Хтось двійку розміняв на одиниці,
Ми лиш могли... мовчати і терпіти.
Хоч повні сил, стояли нерухомо,
Та ось нам шлях – із заходу на схід.
То де ж ти є? Веди мене додому...
Куди б не йшов, ітиму радо в слід.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362749
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.09.2012
А ви пам'ятаєте, як у дитинстві
Горнулись до тата в обійми гарячі?
А усмішку мамину – ніжну, іскристу?
Так щиро серденько раділо дитяче…
Ви знали тоді, що усі колискові –
То мамині вічно недоспані ночі?
Ще стільки приховують ласки й любові
Утомлені батьківські руки робочі…
Напевно, забули?.. Тепер ви дорослі,
Тернистим шляхом в самостійне життя
Сміливо крокуєте, часто – на осліп…
Але ж, зрозумійте, нема вороття!
Нездійснені справи, щоденні турботи,
Кар’єра, покупки, собака, машина…
Та часу бракує, (чи обмаль охоти?)
Щоб зрідка навідати власну родину.
Батьки ж бо не вічні, і поки є змога,
Згадайте про них, бо сім'я – найцінніше,
Що має людина, дарунок від Бога…
Ви згадуйте їх… якомога частіше.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321997
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.03.2012
Нам небо не стеля. Мов дві вільні кішки,
Піднімемось вище. Тримай мою руку.
Дахами до обрію пройдемось пішки,
Над містом лунатимуть кроків відзвуки,
Над містом бринітимуть відгуки сміху.
Де хвилі вазонів стікають з карнизів,
До хмар голубів проженемо зі стріхи,
Розправимо крила, гайнемо донизу.
Прокинемось зверху – дахами, дахами...
Вже сонце сховає обличчя в півтінь,
А ми… ми прикинемось трохи птахами –
Серцями впокоримо цю височінь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321343
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.03.2012
Звичайна сучасна дитина –
Ковток алкоголю, затяжка,
Депресія, сльози… Причина?
«Тому, що живеться тут важко!
Здаватись цілком справедливо,
Немає за що тут змагатись,
Не житиму «довго й щасливо».
Намарне за мрії чіплятись,
Бо їм не властиво збуватись,
Плекати дарма сподівання.
Давно вже пора розпрощатись
З ганебним оцим існуванням.
Як жити в суспільстві такому,
Де кожен обдурить охоче?
Не здатен здолати цю втому,
Не можу, не буду й… не хочу».
Дарма, що дитині п’ятнадцять,
Від долі – добра не чекати.
Пігулок всього кільканадцять…
Назавтра знайшла мертвим мати.
І пізно вже щось виправляти…
Це лихо вже стало стихійним.
Батьки й не зуміли б вгадати,
Що син їхній був ЕМОційним…
До чого дожили ми, люди?
В дітей вже дитинства немає.
Плетемось наосліп в нікуди,
І час наш невпинно минає…
А скільки могли б ще зробити,
Якби не «байдуже» й «начхати».
Нам світ цей підвладно змінити,
Лиш треба із себе почати…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321133
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.03.2012
Є в світі країна, не знайдеш на карті –
Живуть тут примари, раби й жебраки.
Мораль тут та право нічого не варті,
Той правий, хто має важкі кулаки.
Надмірна свобода знецінила «слово»:
Говорять до хрипу, а справи – катма.
Примарна державність – надійна основа
Покірності стада. Обмежень нема –
Керує, хто може, при владі сильніший.
Ніхто й не спитає: «Куди нас ведуть?» –
В кутку заховатись, звичайно, простіше.
Вкажи хоч на прірву, охоче підуть…
Про мову забули… Зів’яла й калина.
Свідомість не в шані, а думати – лінь…
На щастя, не справжня оця У-Країна!
І нині, і прісно, во віки… Амінь…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314377
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.02.2012
Вслухайся в мене. Дев’ять струн для неба
в собі тримаю. Вічністю – до тебе…
Ніжністю – до тебе… І зорями в подолі.
Черпай і пий мене, гірку, зі смаком солі.
До болю, до щему мене нескінченно…
вдихай! На видиху – мушлі… Натхненно
лелій прибережні піски. Вітрила безсилі…
Наповни по вінця о пів на учора... Це хвилі
Зробили крихкими кайдани?..
Врятуй, воскреси твої мої океани…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313754
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.02.2012
Друкованими літерами вбив себе
у цей скінченно-однобокий час.
Він нас колись до брухту загребе,
він запросто колись розчавить нас
на відстане-години й часо-метри.
Застиг навмисне, вмерз у цю систему…
Запилюються в шафі теплі светри,
а ти досліджуєш мої безглузді схеми!
Вимолюєш зненависті до себе,
допоки людяності інші потребують.
Не зрозуміти: ти – моя потреба,
чи навпаки? За примусом існуєш,
і вчишся поступово не вмирати…
Ми божевільні. Ми взаємно хворі,
котрі ніяк не втомляться чекати.
Безмежно – ти… І час не упокорить.*
* – присв. К.С., більше чим...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311735
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.02.2012
Леса́ под кровом снежным погребя,
Зима в победном танце закружилась:
Полмира вьюга подминает под себя,
Метель-подруга тоже отличилась –
Цветущий лес в пустыню превратила,
Все реки и озера стонут подо льдом.
Лесных зверюшек в бегство обратила,
Накрыла землю мраморным листом.
Склонила голову природа обреченно,
И только лишь один могучий древ,
Лицо подставив ветру восторженно,
Как вызов принял сей стихии гнев.
Всесильный дуб питается надеждой –
Все ждет свою красавицу-весну…
Босая девушка в жасминовой одежде
Раскрасить сможет снега белизну.
И лес воспрянет сказочной жар-птицей,
Уступят буйству жизни холода…
Судьба отплатит лишь тому сторицей,
Кто не сдается ни за что и никогда!*
* - посв. Константину Суворову, более чем...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311277
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 04.02.2012
Знов дощ… Вона його любила. Вона стрибала по калюжам, наскрізь мокра в своїй маленькій чорній сукні (little black dress, так вона її зазвичай називала), і аж заходилася з реготу, коли він, посковзнувшись, не втримав рівновагу і впав на паркову доріжку. Він, звичайно, не образився. Ніколи не ображався на Неї.
Вона любила сміятися...
Боже, Вона померла з посмішкою на вустах!
Знов дощ… Як і тоді, під час їхньої останньої прогулянки.
Вони йшли, тримаючись за руки. Біля деревця магнолії вони зупинилися. Було холодно. Холодно, бо дув шалений вітер. Дивно – така погода в кінці весни.
Зараз він думає: "Світ плакав, бо вже знав – незабаром Її не стане".
Вона така маленька і тендітна в своєму мокрому платтячку… Він тримає її руки в своїх долонях. Він пригортає Її до свого серця. Цілує Її, вкладаючи в той поцілунок все те, про що знають тільки двоє, про що ніколи не змогли б сказати в слух. Цілує як в останній раз.
Жодних «як»!...Більше НІКОЛИ НІКОЛИ НІКОЛИ він не відчує смаку її губ, аромату її волосся, не почує її лагідного голосу, не зможе глянути в ті кохані очі…
Його серце померло в той день. Воно відійшло разом з Нею.
Вони простояли отак мабуть цілу вічність. Насолоджувалися близькістю. Впивалися теплом. Вони слухали – жоден вітер а світі, жоден дощ не зміг би заглушити биття їхніх сердець у той день. Раптом Вона випала з його обіймів. Відбігла на кілька кроків.
- Злови, якщо зможеш…
Не зміг…
Вона була надто далеко. Граючись, вибігла на середину дороги. Надто далеко - він не встиг.
Зараз він іде мокрими вулицями і час зупинився для нього. Все в цьому місті нагадує про Неї. Він згадує…
Вона обертається, усмішка грає на її ще гарному обличчі. Незабаром воно перетвориться на криваве місиво. Він посміхається у відповідь. Вона відгортає мокре волосся. Легкий порух руки – Вона кличе його. Все це - одна мить. Раптом він чує дикий скрип гальм. Машина з’являється нізвідки і врізається в тоненьку фігурку, що завмерла посередині шосе. Її підкидає в повітря. Він думає: "Маленька фея..." - він думає, - "Їй одірвали крила". Зривається з місця, так і не розуміючи до кінця, що ж сталося насправді. Якась частка його свідомості вважає, що це частина їхньої забави. Вона лежить на асфальті, розкинувши руки. Усмішка – єдине, що залишилося на місці її пошматованого лиця. Дощ падає у її мертві розплющені очі… Він заридав.
Він навіть не помітив, як опинився на мосту – як Вона любила це місце! Сьогодні вже побував у всіх її улюблених місцях, ЇХНІХ улюблених місцях. Торкався кожної речі. Згадував кожну хвилину, проведену з Нею. Все тут зберегло частинку Її…
Звідси відкривався захоплюючий вид на річку. Особливо гарно тут на заході сонця. Але не зараз. Сьогодні сонця не видно – небо вкрили важкі дощові хмари. Як і в ТОЙ ДЕНЬ. Він знову заплакав. Довго стояв і дивився в мутну воду.
Як ти міг, сучий сину, як міг ти не вберегти Її!? Краще б ТИ здох тоді!
Він переліз через поручні і зупинився на самому краєчку.
- Я кохаю тебе!
Він уже майже зробив крок Їй назустріч. Знав – ще трошечки і він буде з Нею. Майже відпустив поручні. Майже стрибнув…
- Я також кохаю тебе…
Його змерзлу руку накрила маленька тепла долонька. Він повернувся і побачив Її. Не повірив своїм очам. Швидко, як міг, повернувся назад, на безпечний міст. Назад до Неї. Намагався пригорнути. Так хотів тримати Її, але Вона вже зникала.
- Я завжди поруч… Кохаю…
Вона розтанула, як вранішній туман.
Він впав на коліна. Кричав, заламував руки, знов кричав… І ридав, ридав, як ніколи в житті. Потім встав і пішов додому. Йому ж іще треба багато чого зробити. Наприклад, навчитися жити без Неї.
Він пішов. За його спиною річка заколисувала на своїх хвилях квітку магнолії...
Знов дощ… О, як Вона його любила!...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311182
рубрика: Проза, Езотерична лірика
дата поступления 03.02.2012
Бувають рими, наче кораблі,
Дрейфуючі у штилі затяжному,
Злиденні рими й рими-королі,
Гіпотези, концепти й аксіоми…
Бувають рими, наче серпантин,
Підкручені, бундючні, урочисті.
Подекуди, не згірші гільйотин –
Відтяли зайве і зостались чисті.
Бувають рими жваві і верткі –
Впіймав її, за мить уже пощезла.
Прямолінійні, інколи жорсткі,
Жагучі рими і до дна промерзлі…
Бувають рими, мов Сізіфів труд –
Безплідні, нескінченні і невдячні.
Одна тебе обличчям кине в бруд,
Вінець вдягне інакша необачно.
Бувають рими… сотні тисяч рим!
А часу обмаль всіх їх приручити…
Примхливі прими піддаються тим,
Хто присягнувся правдою творити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310435
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.01.2012
В кінці всі одне одному пробачать.
Зроби все швидко, поки ми живі…
Та ні, ти помилився – я не плачу,
Блакить в очах – від вітру в голові.
Та ні, ти помилився – не шкодую.
Моральність зайва у останній час.
Виправдуюся? Просто констатую,
Допоки світ не згинув ще для нас…
Над нами Місяць кольору порфіру.
Втрачаємо… Ми – розум, він – орбіту.
Тримай в мені цю божевільну віру,
Допоки ми не вмерли ще для світу.
В мені тримайся, поки стане сили,
Не смій прощатись, чуєш? Зачекай!
Та ні, ти помилився – це не крила…
Взяли над міру... Нам не можна в рай…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310267
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.01.2012
Тіні на стінах – мереживо.
Впився вустами пожадливо,
Щоки палають пожежею…
Навдивовижу принадливий,
Хмелем медовим просочений,
Диму терпкою краплиною,
Вабить її, мов наврочено.
Вниз опускаються спиною
Пальці тремтяче-знервовано.
Натиском впертим сполохана,
В очі дивилась зчудовано.
Він шепотів, що закоханий…
Потай зітхнула приречено,
Тілом віддалась, не каючись,
Пристрасно, болісно, зречено,
Цим обіцянням втішаючись.
Ранок розплів те мереживо.
Йшов, не вронивши і слова,
Лиш усміхався збентежено.
Присмаком став полиновим:
Вчорашнє – робота, не більше.
Кохання приносить прибуток.
Сплатив, як і будь-який інший,
Лишивши їй сором і смуток…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309430
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.01.2012
Новенькі черевички на шнурівці,
Постукуючи каблуками по бруківці,
Наспівують до натовпу: «Весна!» –
То після шопінгу, натомлена, вона
Прямує до найближчої кав’ярні.
Панянку вже чекають перукарні,
Гламурні «паті», ресторани, клуби…
На сонці глянцем грають пухлі губи,
Всміхаючись до лялечки в вітрині.
Аж раптом… У поношеній свитині
Жебрачка руку простягає несміливо.
На неї глянула кокетка співчутливо:
Нужденна, спрагла, втомлена бабуня.
До болю серце стиснулось в красуні
Від вигляду старечих босих ніг…
Чи ж то Господь цього не спостеріг,
Що заживо гризуть людину злидні?
А чи ж то підступи Лукавого огидні –
Життя убозтвом зве́сти нанівець?..
Із сумки поспіхом діставши гаманець,
На руки погляд опустила випадково,
Й аж зойкнула від розпачу раптово:
Зламався ніготь, зіпсувався манікюр!..
Жебрачка так і не отримала купюр –
Змітаючи всі перешкоди й перепони,
Дівчи́на бігла до найближчого салону.
Постукували каблуками по бруківці
Її новенькі черевички на шнурівці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307602
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.01.2012
Намалюємо Всесвіт деревами
В коридорах, утомлених білістю,
Поміж тиграми десь і левами,
Ще незаймані їх безкрилістю.
На підлозі крейдою – контури,
Розкидають по стінах та стелі,
Перевтілюють голі стовбури
В неймовірні оці пастелі…
Певно, ти і я – збожеволіли?
Утікати від барв втомилися.
Миті втрачені перебОліли,
Не здобуті ще – розгубилися.
Вістрям грифеля вії вклеєні,
Відбирають потребу бачення.
Може, хитрощі то Цирцеїні*?..
Ти і я, мабуть, мали значення.
Руки, сплетені понад кронами,
Накидають первинні обриси.
Ти і я щойно стали іконами…
В білий вживимо наші образи.
* – Цирцея (Кірка) – у давньогрецькій міфології – чарівниця. Відрізняється підступністю й ревнощами. Розлютившись, перетворювала людей на диких звірів. В переносному значенні – спокусниця.́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306625
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.01.2012
Чорношкірі болота поїли сутінки. Простяглися до неіснуючого горизонту. Без меж. Без дна. Без пам'яті… Вкрали відсутнє небо твого нереального світу, сповитого у саван з чорних вод цих жахливих боліт. А вода, наче дзеркало. Щось не так у цьому вдаваному спокої… Наступної миті ти чітко усвідомлюєш те, що давно вже тебе тривожило – вона не дає відображення. Ти боїшся, але це природно. Звикла до вічного остраху. Треба йти далі…
Стежка зміїться й плутається в полотні довколишньої чорноти. Десь далеко чутно барабани. Намагаєшся визначити, з якого боку долинають звуки. Дарма. Тут немає напрямку. Немає відстані…
Доріжка раптово обривається. Найперше, що ти бачиш – двох людей. Чи, може, їх троє? Ти не впевнена… Очі схильні до зради. Особливо тут. Безперечно зараз.
Дерев'яний поміст, на якому сидять незнайомці, знаменує початок суші. Ти майже рада. Примруживши очі, намагаєшся розгледіти нечіткі фігурки людей. Їхній помаранчевий одяг яскравими плямами виділяється на загальному фоні. Один з них підводиться. Насправді дуже колоритний тип. На перший погляд здається, що він буквально весь оранжевий. Але то омана – він обмазаний глиною. Крізь тонкий шар глини клаптиками проглядає його темна, майже чорна шкіра. На тонкій жилавій шиї численні намиста та підвіски, худі стегна огортає строката полотняна пов'язка, на талії – широкий плетений пояс. Обличчя сховане за глиняною церемоніальною маскою. Вона також помаранчева. Що ж поробиш – цьому світу таки пасує відтінок божевілля… З-під маски стирчить кольорове пір’я. В руках Шаман, як ти його подумки охрестила, тримає спис, прикрашений пір’їнами та бісером.
Дивишся на інших. Вони залишаються на місці. В руках кожного довга палиця. Ними вони пишуть на застиглій поверхні дивні символи. Вони дивляться на тебе, не припиняючи писати…
Шаман підходить упритул. Помахом руки звертає твій погляд на низеньку хатину без вікон та дверей, криту соломою. Раніше ти її тут не помічала.
Він каже:
– Ти повинна бути обережною.
Він каже:
– Мбоа знає, що ти тут. Навіщо ти прийшла?
Він каже:
– Діти Мбоа шукають тебе…
Інші кивають на знак згоди в тебе за спиною. Ти налякана й спантеличена. Десь глибоко всередині наростає розуміння – він не бреше. Діти знайдуть тебе. А потім вб’ють... І це далеко не найгірше з того, що вони можуть з тобою зробити.
На стіні бунгало ти помічаєш металевий люк. Шаман відчиняє його помахом списа. Заглядаєш в круглий отвір…
Мертві діти заповнюють приміщення до самої стелі. Сірі тільця кишать, мов черв'яки, сплітаючись у такий собі клубок смерті і розпадаючись знов на окремі трупики. Маса безперервно перебуває в русі. Серед того місива час від часу вигулькують обличчя. Роти відкриті в німому оклику. Звертають до тебе порожні обгорілі очниці. Тягнуться до тебе тоненькими ручками. Вони відчувають… тебе…
Ти впізнаєш кожного з них. Ось трьохрічна дівчинка, яка померла від пневмонії. Ось хлопчик, дванадцять років. Його збила машина по дорозі в школу… Тисячі дітей і в кожного – украдено чимось життя.
Але більше вони не будуть нещасними – тепер вони візьмуть твоє…
Десь далеко чутно барабани.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306197
рубрика: Проза, Езотерична лірика
дата поступления 13.01.2012
Маленька прикрість – знову сльози.
Ні жаль й вмовляння, ні погрози
Не спинять цей гіркий потік.
Здається, плачеш цілий вік!
Усім обридло скиглення щоденне.
Терпіння – скарб неоціненний.
Ти не змогла цього збагнути,
Плаксійкою зручніше бути.
Ти зрозумій – буває гірше набагато:
В багатодітної сім'ї вмирає тато,
У мозку розростається пухлина,
Старенька мати утрачає сина…
А є сирітки, що позбавлені любові.
Війна втопила світ у морі крові,
Вночі будівлю повінь накриває.
Дитина, що наркотики вживає.
На чиюсь спину опускається батіг,
Десь вибух шахтаря позбавив ніг,
У наслідок теракту впала вежа,
Гектари лісу знищила пожежа.
А хтось від спраги й голоду вмирає,
Та це ще не найгірше, що буває…
Життя – узагалі важка пригода,
Тому тримайся, поки є нагода.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306101
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.01.2012
Нічого зайвого в твоїх обіймах.
Мабуть, я заберу їх із собою,
Коли нарешті, вигравши всі війни,
Засну назавжди, приспана зимою.
Якби я була сонцем, знала б точно,
Як слід упасти, щоб в твоїх руках
Спинитися в падінні остаточно…
Отак тримати в просторах й віках.
Та я засну, невчасна і розбита, –
Одвічний холод сутінкових міст
Заповз у душу й кинув недопиту.
Гірчить той залишковий вміст…
На пам'ять залиши примарний дотик!
Дарма молилася на тебе, мов святого –
Безсмертний тимчасово… Ну а доти,
В твоїх обіймах зайвого нічого…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299393
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2011
З твого́ боку сонця ув’язнені тіні
У морі втопили відсутність мети,
Лілеї на дні розчинились в камінні,
Відмовився човен твій далі пливти.
Безглузда безодня вродила неволю...
В глибинах, під співи горбатих китів,
Закрутиться в танці нестерпного болю
Останній з твоїх пост реальних світів.
У дикому вищирі шарпає хвилями,
Сягають до серця пінисті хребти.
Погризені сіллю, утомлені милями,
На гладі байдужій спливають хрести.
Осквернять могили розлючені води,
На цвинтарі пам'яті будять мерців…
То внутрішнє море здобуло свободу –
Безвихідь душі у безбарвності днів…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298121
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.12.2011
Над містом розквітали сиві хмари,
Обличчя шарпав вітер… До нестями
Кричав. У відчаї вигадував покару,
Вхопивши скроні змерзлими руками.
Розштовхувала сонних перехожих
Гроза, на плечі взявши програвач…
Летів униз, розхристаний, тривожний,
Назустріч небу… Стримуваний плач
Обпалював пронизливо-блакитні очі,
Утомлені від споглядання. Розпростерте
На мокрому асфальті тіло дощ лоскоче.
Сьогодні він отримав право вмерти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296442
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.11.2011
Сьогодні сніг. Холодним підвіконням
Неприязно зустріне сірий ранок…
В книжковій шафі причаїлися сторонні
Гріхи й проступки. Вицвілий фіранок
Прикриє цю жорстоку та цнотливу,
Цю неймовірно сюрреальну білизну…
Найбільше хочеться віддатися припливу,
Найменше – впасти вгиб, назустріч дну.
Тремтить у змерзлих пальцях сигарета,
У скронях болем відгукнеться передзвін
Сніжинок й скла. Єдиним трафаретом
Бог малював нам долю кольором кармін,
Бо білий – колір неможливості згадати…
Міцної кави смак, мов справжній оберіг.
Світ безнадійний, пізно лікувати –
Частину Всесвіту сьогодні вразив сніг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295941
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.11.2011
Видіння втонуло у чашечках кави - зіниць,
Волоссям твоїм заколисане, впле́лося в коси…
В куточках очей примостились відсвіти зірниць –
Коштовним камінням на віях прикинулись роси.
Осяйна усмішка – майстерно прихований біль.
Дитина всередині, зраджена, змучена, впала.
А десь автострадами снів мчить твій автомобіль…
Була ким раніше і ким ти, з рештою, стала?
І десь уві сні ти літаєш в галактик сплетінні,
Черпаєш долонями всіх океанів блакить…
Життя віддала б, щоб лишитися у сновидіннях,
Нарешті щаслива по-справжньому квіточка спить.*
* - присв. Л.І.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295773
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 25.11.2011
Смерть сонця приховає твоя стеля
З суїцидальним нахилом карнизу.
Зносились всі судинні канителі
Твого фортепіанного капризу.
Остання спроба вирости з провалу
Мелодикою труєних магнолій…
Принишкла Муза в темряві підвалу,
В передчутті нового спазму болю.
З однаковим відтінком смаку кари
Шикують ноти звуки на папері…
Безвихіддю дарма стіна лукавить –
Карбують пальці клавішами двері.
Не встиг – звільнилася з полону…
Психічно хвора, мстива і… проста.
Життя забрала у творця, в ікони
Й цілунком вкрила стулені вуста.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292537
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 12.11.2011
Відбитки ніг на совісті… Попросять
Зібрати особисті речі й фотознімки
У саморобних рамках. Вкрили роси
Твої троянди… Квіти пілігримки…
Годинник зґвалтував твої хвилини,
Діагноз шлях пропалить на папері:
Синдром… Твоя першопричина –
Наївна (само)впевненість в партнері.
Маленька постать в купочці ілюзій…
Хвороба нищить тіло зсередини.
Життя – це вибірка жорстких алюзій
На слушність вчинків кожної людини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287019
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.10.2011
Взаємна несумісність… Випадково
Збили́ся з курсу вільні паралелі...
Для тебе місце звільнене в постелі,
А ти натомість ловиш кожне слово,
Щоб тільки голос зберегти в уяві…
Затамувавши подих, погляди сплести.
Без попередження, без жодної мети
Пірнути в очі тій страшній прояві,
Що цілить стрілами в серця-мішені…
Від стріл тих вправно вміла ухилятись.
Тепер вже точно можна не боятись
Ховати щастя в порваній кишені…
Приміряв сукню Дами трубадур…
Проклавши шлях у натовп аргументів,
На струнах смичкового інструменту
Повісився змордований Амур…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283551
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 30.09.2011
Повіки день проколював промінням,
Складав у стоси книги древніх снів…
Як хочеш жити – запасись терпінням.
Втамують ліки й осінь звичний гнів…
Той звір, що приручив твою свідомість,
Шукає способів проникнути в наш світ.
Здоровий розум – втрачена відомість…
Вінець терновий вріс в колючий дріт.
Твоє розп'яття – ліжко «сьомої» палати,
Життя й спасіння* – явища тут неподільні.
За тисячі років ніхто й не смів гадати,
Що сам Христос опиниться у божевільні.
* - Ім'я Ісус походить з грецької мови Іесоус, що в свою чергу є транслітерацією з єврейської Єшуа, або Йошуа, або ще Єгошуа і означає «Яхве є спасінням», «Сущий є спасінням», «Життя є спасінням».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281803
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 21.09.2011
Сплелися хмари в небокрай…
Палає лоно спорожніле.
Блудниця… Квітне молочай.
Сідає сонце спопеліле.
Ховаєш очі від світила…
В останньому промінні дня
Прощення в донечки просила,
Та не простить привиденя.
Маленька ручка пестить шию,
В обійми проситься дитя.
Рука хірурга труп прикриє
Так злісно вбитого життя…
Топтали квіти сиві коні…
Ти подолала цей поріг…
В куточку плаче привид доні,
Ще ненароджений твій гріх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281195
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 18.09.2011
У цьому домі геть порожньо… Тільки стіни говорять. І Вони. Тільки приходять Вони не часто. З’являються нізвідки і йдуть в нікуди. Їх не можна побачити, бо Вони завжди стоятимуть за спиною.
Я сиджу в темному кутку. Це єдине безпечне місце тут. Мені було страшно, так страшно! Але зараз усе в порядку. Я вилікувався на деякий час. Тепер мені все одно.
Завжди так… Ліки породжують апатію. Це єдине, що я поки-що можу контролювати. Відсутність ліків породжує лють. І тремтіння. Тоді Вони трусять моє безпомічне тіло, мов полотняну ляльку. Тремтить кожна клітиночка мого змученого наркотиками організму. Тремтять навіть мої думки. Снують, танцюють і плутаються серед завихрень залишків мого хворого мозку.
Тремтіння підіймається з закопчених нікотином, труєних алкоголем глибин мого смертного тіла.
Інколи я думаю, скоріше б воно вже припинило своє існування. Я навіть намагався йому допомогти. Я ковтав ліки. Інші ліки. Багато… Хтось тоді знайшов мене, хтось викликав "швидку".
Я хотів обдурити Їх. Роздобув лезо, замкнувся у ванній. Я запевнив себе, що просто прийму душ, щоб не було так страшно… Так, я боявся! Але я знав, що рано чи пізно Вони знову повернуться, знову вимагатимуть, щоб я «прийняв дозу», знову робитимуть боляче! Я не хотів цього… Лезо було гострим. Важкі краплі одразу забарвили, зачервонили мою бліду шкіру…
Я вже почав «відходити», коли повернулася моя мати… Вона кричала і плакала. Вони шепотіли: «Убий, убий, убий…»
Тоді Вони ще не були такими могутніми… Тоді…
Зараз, я вже не пам’ятаю, коли зірвався і почав Їм коритися… Цієї ночі я просто ввійшов у материну кімнату. У мене був ніж. Ось вона спить – дихання уповільнене, обличчя умиротворене… І ось її вже не має. Це було легко. Це було просто. Це була моя мати…
Я не жалкую… Мій біль частково тамують ліки. Я постійно збільшував дозу. Розумію, Вони хочуть вбити мене. Але Вони ще не награлися достатньо. Я починаю звикати до Них. Я починаю отримувати задоволення від Їхніх ліків. Дике, тваринне задоволення. Я бачу крапельку коштовного зілля на кінчику голки. Вона схожа на сльози моєї матері…
Я часто згадую про неї. Думаю, скоро ми побачимось. Дуже скоро... Мене переслідує втома…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281157
рубрика: Проза, Езотерична лірика
дата поступления 17.09.2011
Усе життя ховаєм очі в окуляри.
А душу все гризуть брудні почвари -
То наші вчинки і слова. Їм нас не жаль.
Їх інструменти - відчай і печаль.
Чи то печаль, чи то шпильки і леза?
Не нашим гімном стала "Марсельєза"!
Не здатні до повстання й боротьби -
Ми власних помилок знеславлені раби.
Ми робим вибір - "кращого із гірших",
Ламаєм, косим, зраджуємо інших.
Впилися в небо сиві прапори...
Мій дім розпався на ворожі табори.
Порушилась "зло-добра" рівновага -
Нам буде нагородою зневага.
Осліпли ми до докору німого -
"Безбожники творять країну Бога!"
Ми будемо зубами вени рвати,
За те, що дозволяєм одібрати
У власного народу шанс на волю -
Крадем надію на щасливу долю.
Нема живого серця в наших грудях,
Не громадяни - просто... звіро-люди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280466
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 14.09.2011
Єдиний із... Узагалі єдиний.
Один - не весь, а тільки половина:
Півсерця, півдуші... Він - світ,
Мій чарівник і синій вертоліт.
Я відчуваю його дихання на шиї,
Його рука мою теплом накриє,
Його вуста шепочуть щось мені...
Яка іронія - він поряд лиш вві сні!
Єдиний із... Під цими небесами
Шукаєм одне одного роками.
Моя самотність - не його провина,
Бо він - єдиний, взагалі єдиний.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280465
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2011
Никто не родился известным.
И ты... ты прошел долгий путь.
Наверно, неверно, нечестно.
Кого ты мечтал обмануть?
Кого ты хотел одурачить,
Для кого ты играл эту роль?
Ты ведь знаешь, никто не заплачет,
Не сумев разделить твою боль.
В белом цвете ты прячешь глаза,
На лице - то печаль, то порок...
Ты пойми, ведь нельзя, так нельзя!
О, мой Бог, он ведь так одинок!
Ты на сцене - не ты, только тень.
Сущность скрыта изгибами век.
Одинок... Кто раскрасит твой день?
Не Антихрист - живой человек...
Не любим, но желанный... Горчит
Привкус славы на черных губах.
А в душе - безысходность. Горит
Пламя похоти в наших сердцах.
Здесь не примет никто, не поймет,
Не простит твою слабость, усталость.
Вечен облик твой - он не умрет,
А тебя самого... не осталось...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280464
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 14.09.2011
Я крила вкрила сонця світлом.
Під Місяцем кохала вітра.
Одвічна наречена Феба -
Мені відомі всі висоти неба.
Омила ноги в течії холодній,
Втонула у морській безодні,
І відродилась на межі світів.
Примари всіх забутих снів
Проводила на вічний упокій.
Молитви Морю шепотів прибій,
А я схиляла голову в поклоні,
Зірниці падали в мої долоні.
Чистий світанок, білі вітрила,
То ніжні, ласкаві, то грізні хвилі -
Усмішка в моїх нетутешніх очах.
Я - Чайка, ніким не приручений птах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280284
рубрика: Поезія, Поетичний, природний нарис
дата поступления 13.09.2011
Я ніхто...
А ти мене тримаєш...
Вбиваєш власними руками.
Та мабуть ти не знаєш,
Напевно, що не знаєш
Мене, не відчуваєш
Всю біль такого катування.
Я нежива...
Ти граєшся моїми почуттями,
Ти вільний серце вирвати з грудей...
Словами колеш душу, мов шпильками,
А я до тебе звикла до нестями,
А я мовчу, мовчу й давлюсь сльозами...
В мені так порожньо!
Я лише річ...
Є в світі місце для таких речей-
Узбіччя вулиць сутінкових міст.
Не здатен осягнути глибину очей-
В них схований весь жах моїх ночей.
І ніжний дотик до оголених плечей
Обпалить шкіру...
Я тінь...
Я розгубила власний сенс і зміст.
А ти мене тримаєш у обіймах...
І награває божевільний піаніст
Мотив польоту. Ми танцюєм твіст.
Незрима нитка між серцями творить міст.
Бо ти зі мною...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280283
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 13.09.2011
Прокинулась з криком - така в мене звичка...
Маленьке дівчатко, коротка спідничка,
Розірвана майка, розбиті коліна...
Подряпини й шрами... О, Боже! Дитино!..
Примари витають у темряві ночі -
Мене переслідують злякані очі...
Уривки із сну причаїлись в кутках,
У серці зловісний проклюнувся страх...
З проміннями сонця прийшло розуміння -
Пощади не буде, не має спасіння:
То власне дитинство - невинне дитя!
Ось в що обернулося моє життя!
Пробач мені, дівчинко. Я не навмисно...
Своїми руками я скоїла вбивство.
Потрапила в вміло розставлені сіті -
Себе розгубила в дорослому світі,
Де кожен - заручник, де вільно брехати.
Тут править жадоба, тут можна вбивати...
Прогнав сновидіння байдужий світанок...
На мене чекає самотній сніданок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280282
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 13.09.2011
Відчинені вікна - постскриптум життя,
Так легко стрибнути з вікна в небуття...
Бажання літати і прагнення волі -
Для хворого серця це більш, ніж доволі.
Залякані очі шукають розради,
Потрібна підтримка, потрібна порада!
Та марні надії: не варто й чекати -
Тут кожен - самотній, усім тут начхати...
Тремтячими пальцями пестити вітер
В обіймах у неба... Чого ще хотіти?
Сміливо крокує життя до кінця,
Щезає тривога із твого лиця...
Холодну, невчасну пригорне земля.
Та байдуже світу пожертва твоя.
Єдиний рятунок із тісної клітки -
Відчинені вікна, трагедії свідки...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280215
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 12.09.2011
Заплуталася осінь в твоїх струнах,
Дощем скропила траурну вуаль.
Послання, зашифроване у рунах,
Тоненьким карбом виткало скрижаль.
Скувала трави білість світанкова,
Туманом втерло сонце небосхил,
Приблудний спогад - пам'яті основа,
Пурпурний колір напнутих вітрил.
Вмирає листя, лезом вітру стяте.
Зірвали крила з твоїх голих пліч.
За право жити досить скромна плата -
Зі смертю залишитись віч-на-віч.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280214
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.09.2011
Лукавий усміх мружить очі,
Тремтить під пальцями струна..
Все буде так, як ти захочеш.
Твої пісні - моя весна.
Гітару обійняв так ніжно...
Чи пригорнеш колись мене?
Безсонні ночі йдуть неспішно.
Дитячі мрії? Щось одне...
Твій погляд дихання спиняє
На мить, протяжністю в життя.
Чужий хтось дотик твій впіймає,
Розділить таїнство чуття...
Ти сам почав нечесно грати,
Не лишив й сліду у траві,
Зумів майстерно приховати
Черговий козир в рукаві...
Мені б навік до хмар майнути,
А я - маленька, й не посміла...
Спокійний, вільний і розкутий.
Дивилася й божеволіла...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280213
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2011