Дощ

Сторінки (4/316):  « 1 2 3 4 »

Усе минає на землі

Рік  Пацюка  немов  зурочив  -
Підніс  нам  ковідну  свиню,
І  нас  на  вулицях  заскочив
І  всіх  -  на  стріт  і  авеню!
Весь  світ  в  режимі  карантину
Маскує  дихальні  шляхи
І  вже  сприймає  за  рутину
Коронавірусні  страхи.
Життя  приватне  під  контролем,
Різдво  в  локдауні  мина...
Болить  в  душі  нестерпним  болем
Така  обставина  сумна.
Надія  лиш  на  медицину  
Та  на  стійкий  імунітет.
Вже  в  світі  винайшли  вакцину,
Її  оформивши  патент.
Ми  будем  вірити,  в  надії,
Що  пандемія  ця  мине
І  що  здійсняться  наші  мрії
Про  щастя  тихе  і  земне.
А  Рік  Бика,  що  вже  надходить,
Нехай  заразу  подола
І  вже  нікому  хай  не  шкодить
Біда,  що  всесвіт  облягла.
Тож  ми  бажаєм  всім  на  світі,
Кого  б  той  ковід  не  прирік,
У  двадцять  першому  столітті
Зустріти  двадцять  перший  рік.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898878
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.12.2020


Немає спокою ногам…

Уже  ні  правди,  ні  брехні
В  ногах  моїх  немає.
Їх  тільки  стежка  день  при  дні
У  тонусі  тримає.
Бо  цей  рухомий  апарат  
Мойого  організму
Колись,  багато  літ  назад,
Ішов  до  комунізму.
Але,  на  щастя,  не  дійшов,
Бо  плани  помінялись.
Багато  стер  я  підошов,
А  ноги  й  не  спинялись!
Тепер,  котрий  десяток  літ
Човгикаю  до  ринку,
Де,  кажуть,  матиму  профіт,
Але  ж  не  в  дармовинку!
Що  заробив,  то  те  й  моє,
А  зверху  щось  накапа,
То  тут  уже  проблема  є,
Як  Податкова  злапа.
Робота  завжди  є  ногам,
Як  голова  начудить.
Вона,  мов  сущий  інтриган,
Постійно  щось  марудить.
І  знов  ходьба  туди-сюди,
По  колу  й  по  спіралі.
Скажу  вам  чесно  -  не  завжди
Це  є  взірець  моралі.
Та  доки  квітнуть  береги
І  серце  в  грудях  стука,
Моїм  ногам  ще  до  снаги
Важких  доріг  наука.
28.03.2020р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869957
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.03.2020


Вибір у кожного свій

У  кожної  долі  своє  провидіння,
Здобутки,  борги  і  шарм.
По  колу  ходіння,  болючі  падіння,
Як  праведний  присуд  карм.
А  карма  своє  забира  не  грошима,
У  неї  шаблон  один  -
Чи  ти  там  стоїш,  як  скала  нерушима,
Чи  пролітаєш,  як  дим.
І  кожної  миті,  в  стоянні  чи  в  леті,  
З  собою  бери  своє.
А  все,  що  надбав  за  життя  на  планеті,
Залиш  тій  планеті,  як  є!
Тут  карма  якраз  синусоїду  й  вигне,
Та  вибір  у  кожного  свій  -
Один  за  життя  і  пожити  не  встигне,
Як  треба  вже  на  упокій.
А  в  іншого  доля  і  в  три  не  вкладеться,
Бо  надто  короткі  літа.
Тут  мірою  стане  не  зношеність  серця,
А  стане  його  доброта.
Дорогами  долі  ведуть  хіроманти
На  відстань  твоєї  руки.
Лиш  треба  долоні  відкриті  тримати,
Щоб  знати  прийдешні  роки.
І  все-таки  доля,  як  з  казки  жар-птиця,
Впритул  не  розгледиш  її.
Поманить  лукаво,  легенько  присниться
І  змінить  всі  плани  твої...
20.01.20р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862204
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.01.2020


Україна - це Європа

В  той  час,  коли  скрипить  епоха,
Свій  стиль  міняючи  потроху,
Коли  "Falkon"  Ілона  Маска
Кушпелить  космосом  до  Марсу,
Що  аж  Чумацький  Шлях  іскриться,
Чи  гоже,  друзі,  нам  журиться
На  те,  що  ми  убогі  й  бідні,
Що  маєм  злидні  невивідні?
Вони  і  в  головах  і  в  душах.
Ті  злидні  статки  наші  рушать,
Діймають  гостро,  аж  до  суті
Всі  наші  мріянки  незбуті.
А  те,  що  впало  "на  халяву",
Що  нас  постійно  підживляло,
Воно  ще  й  досі  нам  слугує
І  нашу  долю  коригує.
І  треба  мати  силу  волі,
Щоб  не  коритися  тій  долі.
Тож  варто  добре  постаратись,
Зі  світу  досвіду  набратись,
Себе  в  борні  перемогти,
Щоб  знати,  вміти  і  змогти!
Щоб  злидні  наші  невивідні
Сконали  десь  у  підворітні,
А  ми,  багаті  та  заможні,
Вже  не  жахалися  таможні,
Щоб  навіть  сума  податкова
Не  викликала  стресу  знову.
І  вже  на  рівні  світовому
Нас  не  вважали  за  сіро́му.
Щоб  навіть  телепень  второпав,
Що  Україна  -  це  Європа!
                                           25.12.2019р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859328
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.12.2019


Поріг віршованого болю

Горем  згорьована,  святами  звеселена,
Стає  Україна  на  праведну  путь.
І  хай  шпичаками  та  стежка  устелена,
З  неї  вже  нам  не  звернуть!
Хлопці  там  стали  навік  побратимами
В  пеклі  гарячому,  мінно-фугасному.
Разом  із  ними  ми  поруч  ітимемо,
Згідно  їх  кодексу,  зовні  негласному.
Найкращі  дівчата  там  коси  обрізали
І  пішли  боронити  Неньку.
А  просто  красиві  -  стоять  за  безвізами,
Щоб  на  пляжах  валятись  голенькими.
Білим  і  чорним  піаром  заляпані
Ті,  хто  найдужче  прагне  відмитися
Страйками,  гаслами  і  "євробляхами",
Щоб  не  пропасти  і  не  помилитися.
Що  обросли  целюлітами  ранніми,
Закабанівши  до  непристойності,
Із  підборіддями,  трияруснодавніми,
Що  аж  вилискують  їхні  достойності.
Ми  разом  шукаємо  поміж  законами,
Де  поріг  больовий  у  Нації?  -
Чи  там,  де  замерзли  поміж  териконами
Припорошені  снігом  шанці,
Чи,  може,  він  пролягає  згладжено
За  лаштунками  тих  декорацій,
Де  майже  все  українство  загаджено,
Під  бурхливим  склепінням  овацій.
Я  не  знаю.  Шукаймо  і  знайдемо
Вищу  суть  прописної  істини  -
Там,  де  віру  нашу  прославлено,
Нас  не  вб'ють  постулатами  злісними!
10.01.19р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823503
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.01.2019


Білий танець зими

Мороз  викрешує  сльозу  -
Не  смішно  на  морозі.
А  я  сухарика  гризу,
Бо  голодно  в  дорозі.
Мене  в  цю  мить  ніхто  не  жде  -  
Іду,  нога  за  ногу.
Зі  мною  поруч  сніг  іде
І  вистеля  дорогу.
Дерева  змерзли  і  мовчать
На  білій  скатертині,
Така  сумна  зими  печать
Лежить  довкола  нині.
Та  не  набридли  ще  мені,
Ні  ввечері,  ні  вранці,
У  ці  холодні  куці  дні,
Зимові  білі  танці...
20.01.19р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823438
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 30.01.2019


Почни із себе

В  Парижі  ниньки  сморідно  і  димно,
Там  спалахнув  "бензиновий"  протест.
Бо  c'est  la  vie*  не  завжди  легітимно
Вкладається  у  визнаний  контекст.
Та  то  ж  Париж!  Нехай  собі  бунтує,
Там  здавна  демократія  тверда.
Ніхто  її  уже  не  четвертує,
Хоч  тут  якраз  нагода  й  випада.
У  нас  віраж  крутіший  набагато  -
І  новий  курс,  і  крен,  до  блювоти:
Нам  треба  страх  в  собі  перемагати.
Боятись  -  годі!  Треба  просто  йти.
Нам  східний  спрут  відмірює  на  морі
Дванадцять  миль  кривавої  межі.
Хоч  та  межа  є  наша  апріорі,
І  нам  болять  гібридні  рубежі.
Що  крок,  то  кров,  як  виплата  за  вибір,
Як  вища  міра  зболених  потуг.
І  мимоволі  зміщується  вимір  -  
Хто  є  твій  ворог,  хто  -  надійний  друг.
Вже  на  Фанарі  старці  православні
Вердикт  виносять  іменем  Христа.
Їх  Томос  буде  доказом  достатнім,
Що  Церква  наша  вільна  вироста.
Нам  світ  нічого,  в  принципі,  не  винен,
Хай  власна  доля  прикладом  стає.
То  є  найважчий  вибір  для  людини  -  
Життя  переінакшити  своє!
07.12.18р.
*c'est  la  via  -  фр.  "се  ля  ві"  -  "таке  життя"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818296
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.12.2018


Хліборобська ідилія

В  літа  стодавні,  за  царя  Омелька,
Ще  як  діди  онуками  були,
Родила  щедро  вдобрена  земелька,
Хоч  прадід  і  взувався  в  постоли.
А  дід  хлоп'ятком  бігав  безтурботним,
Ганяв  на  пашу  стомлених  волів.
Він  у  родині  світ  побачив  шостим,
Тож  змалку  знав  логістику  полів.
Кругом  буяли  ниви  смаковито,
Біліла  гречка,  скупана  в  медах,
Цвіли  льони  і  половіло  жито,
І  груші  гнули  гілля  у  садах.
Така  собі  ідилія  для  зору,
Хоч  той,  хто  в  тій  ідилії  зростав,
Не  міг  сказати  у  робітню  пору,
Що  він  щасливим  вже  від  того  став.
Мій  дід  мені  розказував  потроху
Про  труд  селянський  і  про  мозолі,
Про  те,  як,  часом,  мисочка  гороху
Одна  стояла  в  хаті,  на  столі.
Бо  ті  часи  лихі  були  й  свавільні,
І  весь  добробут  рушився  на  пні:
То  неврожай,  то  податі,  то  війни,
А  для  селян  це  ж  збитки  день  при  дні!
Та  виживали  всім  смертям  на  подив,
Дітей  ростили,  віру  берегли.
А  вже  коли  урочний  час  приходив,
Із  гідністю  у  царство  Боже  йшли.
Та  в  спадок  нам  лишали  заповіти,
Не  писані,  а  просто  на  словах,
Щоб  хліборобську  честь  онуки  й  діти
В  серцях  оберігали  від  зневаг.
27.05.18р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793860
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 31.05.2018


Верхи на Пегасі

Немов  босоніж  по  стерні,
Йду  по  римованому  полю.
Там  рими,  наче  на  війні,
На  паперовім  полі  бою.
Складів  розмірена  хода,
На  тлі  метафорних  ідилій,
Цілком  логічно  вигляда
В  контексті  вибраного  стилю.
Хореїв  там  дивізіон
і  Ямби  декількох  калібрів
Беруть  в  облогу  бастіон
Ще  не  обстріляних  Верлібрів.
Там  Ікти  наголосом  б'ють
У  саме  серце  і  в  печінку
І  Анапестам  не  дають
Завоювати  всю  сторінку.
Шикують  строфи  у  рядки
Хоробрих  Дактилів  когорти.
Вони  відважні  вояки
І  теж  у  бій  піти  не  проти.
Вже  й  Амфібрахіям  пора
Долати  мовні  перелоги
І  видавати  з-під  пера
Величні  оди  перемоги!
Такий  словесний  викрутас  -
Стихія  рідна  для  поета,
Якщо  він  мріє  про  Парнас
І  має  вроджену  кебету.
Тут  вже  кому  як  підфартить  -
Чи  усміх  долі,  чи  гримаса.
Про  це  лиш  той  вам  сповістить,
Хто  осідлав  свого  Пегаса.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785689
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 02.04.2018


На вістрі часу

Стрімкого  часу  трепетний  політ
Лоскоче  нерви  знову  проти  ночі.
Корупція  стоїть,  як  моноліт,
Як  злоба  дня,  що  виїдає  очі.
І  тут  прийшла  бюджетотворча  ніч,
В  сесійній  залі  -  спритні  кнопкодави...
Спічрайтери  заклали  щойно  спіч
В  уста  прем'єра  уряду  й  держави.
І  почалась  завзята  метушня  -
Кому  -  ганьба,  кому  -  гримаси  долі.
Гарячу  кров  ніщо  вже  не  спиня,
Іде  війна  в  регламентному  полі.
Потішне  військо  грає  короля,
Та  так  гротескно  -  жодного  в  реалі.
На  руку  тільки  недругам  з  Кремля
Попрання  норми  етики  й  моралі.
Набила  вже  оскомину  різку
Така  ще  грань  дешевого  комфорту:
До  суду  в  інвалідному  візку
Везуть  адептів  ре́кетного  спорту.
В  тривозі  нині  весь  істеблішмент,
Бо  кожен  з  них  себе  в  цій  ролі  бачить.
Корупція,  хабар,  це  аргумент,
Який  народ  нізащо  не  пробачить!
Вже  перезріли  клятви  на  миру,
Що  їх  давали  знані  "кулявлоби",
Пора  зламати  матрицю  стару,
Бо  там  кишать  корупції  мікроби.
Ми  не  відступим  в  праведній  борні,
Нехай  регочуть  вражі  "Іскандери".
А  ми  в  серцях  запалимо  вогні,
Як  смолоскипи  імені  Бандери!
2016р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781961
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.03.2018


Сонцеворот

Вже  й  по  весні!  Кульбаба  одцвіта
І  хилить  сиву  голову  на  трави,
А  Божий  день  мольберта  розгорта
І  дощ  малює  в  сонячній  оправі.
Та  й  солов'ям  урвалися  пісні  -
Наспіли  птахам  клопоти  родинні.
Лиш  де-не-де  ще  зойки  голосні
Палким  відлунком  виснуть  на  калині.
Якраз  добіг  межі  сонцеворот  -
Незрима  грань  небесного  порядку.
В  зеніті  літа  тягне  на  курорт,
А  сонце  знову  верне  на  колядку!
Мандрує  так  від  літа  й  до  зими,
А  потім  знову  від  зими  й  до  літа.
Який  би  день  не  був  за  ворітьми,
Він  вже  не  раз  тут  милувався  світом.
Одвічний  рух  космічних  величин  -
Усе  в  свій  час  і  строго  по  закону.
Первинний,  кажуть,  вибух  на  почин
Таку  спричинив  дію  загадкову.
І  в  тій  безмежній  величі  стихій,  
В  чіткому  ритмі  сонячних  галактик,
Як  виклик  випадковості  крихкій,
Земного  раю  витворився  клаптик.
Блажен  той  рай,  хоч  інколи  й  жорстокий,
І  жити  в  нім  шкідливо  без  меча.
Мільйон  епох  там  вирував  неспокій,
Та  й  нині  він  так  само  докуча!
Тому  й  кортить  малесенького  дива  -
Галузки  щастя  в  оберемку  зла.
Щоб  вітер  віяв  і  шуміла  злива,
І  щоб  кульбаба  навесні  цвіла!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738538
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 20.06.2017


Послання в Мордор

У  вирвах  рясніє  дорога  до  раю  -
В  борні  Україна  свій  шлях  обирає...
Коли  вже,  здавалося  б,  ось  вона,  воля,
Як  тут  же  фунт  лиха  нам  зважила  доля.
Бо  ми,  безсоромні,  забули  спитати
У  "старшого  брата",  кого  нам  вітати,
Куди  нам  іти,  проти  кого  "дружити",
Ну,  словом,  ми  стали  неправильно  жити!
Тож  кинув  той  "брат"  нам  до  нашого  двору
"Гібридну  війну",  як  мерзенну  потвору.
І  вже  на  Донбасі  і  розбрат,  і  кров,
І  ниці  слова  про  "братерську"  любов.
Ми  родичі,  кажеш?  Ти  кажеш,  брати?
А  ту  вогнехрещу  спричинив  не  ти?
Ту  трощу  криваву  не  ти  розпочав?
А  сам  ще  про  дружбу  народів  кричав!
Ти  на  киселі  мені  сьома  вода.
З  тамбовського  лісу  твій  брат  вигляда.
Ти  недруг  заклятий,  до  генних  клітин,
Моєму  паркану  двоюрідний  тин!
Ще  здавна  підступним  ти  був,  наче  Юда,
Вся  правда  твоя  -  то  брехня  і  облуда.
Наш  князь  Володимир  Москву  не  хрестив  -
Вже  з  Києва  хтось  там  свій  корінь  пустив.
В  той  час,  як  у  Київській  церкві  гуло,
На  місці  Москви  ще  болото  було,
І  там,  де  Блаженного  звівся  собор,
Співав  не  церковний,  а  жаб'ячий  хор!
Андрій  Боголюбський,  як  Київ  спалив,
Невже  він  по-братськи  так  Неньку  ділив?
Улусом  московським  ти  був  за  Орди  -
Про  це  є  в  історії  вірні  сліди.
І  дух  той  ординський  в  тобі  ще  живе,
Тобою  він  править,  і  душить,  і  рве.
Ще  й  кримському  хану  платив  данину  -
Недаром  же  з  Криму  почав  ти  війну!
Ти,  вража  личино,  згадай  Конотоп,
Де  гетьман  Виговський  твій  писок  натовк!
А  ми  не  забудем  Батурин  і  Крути,
Бо  кров  і  наругу  не  можна  забути.
Ти  кажеш,  що  "хунта",  кривава  і  зла,
Вбива  снігурів,  хлопчака  розп'яла.
Що  в  нас  іншомовні  в  концтаборі  мруть,
А  діток  маленьких  у  рабство  беруть.
Що  злобні  "бандери"  вихрещують  кров'ю
Усіх,  хто  не  хоче  до  них  із  любов'ю.
Що  "скрепи  духовні"  -  у  "русскава  міра",
А  нам,  українцям,  ганьба  й  недовіра.
Ти  світом  пускаєш  брехню  несусвітню,
І  дехто  ще  й  вірить  в  цю  байку  новітню.
Мета  твоя,  враже,  проста  й  зрозуміла  -
Ти  хочеш,  щоб  "хунта"  від  страху  зомліла,
Бо  щойно  вона  у  Європу  прорветься,
Як  вся  твоя  велич  у  бублик  зігнеться!
І  вже  не  врятують  ні  "газові  війни",
Ні  міф  про  фашистів  в  степах  України.
Нас  кров  не  зріднила,  нас  кров  роз'єднала  -
До  суду  в  Гаазі  і  до  трибуналу.
Бо  там,  де  стояли  мільйонні  Майдани,
Ніколи  не  будуть  дзвеніти  кайдани.
Ми  кинули  виклик  сваволі  й  терору.
Тож  -  геть  від  Москви!  Геть  із  пекла  Мордору!


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732384
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.05.2017


До України

Болять  слова  фантомами  думок,
Немов  підбиті  кулею  підранки.
Все  важче  брати  душу  на  замок,
Свідомо  їй  обравши  долю  бранки.
Не  докричатись  знизу  до  небес  -
Багато  слів  у  порожнечу  ляже.
Там  кожен  свій  плекає  інтерес
І  тільки  час  цю  істину  докаже.
Не  вір  вустам,  що  меду  додають
І  не  ведись  на  їх  лукаве  слово.
Гіркою  правду  всі  зазвичай  п'ють
І  відділяють  зерна  від  полови...
Не  бійся  вже  признатися  собі,
Що  ти  стаєш  нарівні  з  цілим  світом.
А  те,  що  кров,  то  це  ж  у  боротьбі  -
Саме  собою  треба  розуміти.
І  не  проси!  Ніколи  не  проси  
З  чужого  краю  блага,  чи  пощади.
Ти  власну  гідність  з  честю  пронеси,
А  ще  навчися  з  гідністю  прощати.
Я  знаю  -  важко!  Важко  через  край,
Щоб  через  кров  свою  переступити.
У  тебе  -  вибір.  Отже,  вибирай!
Ти  маєш  слово  ділом  підкріпити.
Тоді  лиш  вражі  пута  розірвеш
І  спраглу  душу  випустиш  на  волю,
Коли  збагнеш:  для  кого  ти  живеш.
А  ще  -  кому  довіриш  власну  долю...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730281
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.04.2017


Життя наше…

Як  живемо?  На  чому  стоїмо?
Ув  оці  ближнього  знаходимо  колоду,
А  що  в  своєму  світиться  більмо,
Нам  не  пече,  ні  зверху,  ні  зі  споду.
І  заплюшки,  без  крику  і  погонь
Роздмухуєм  неприязні  жаринку,
А  що  самих  той  спопелить  вогонь,
Нам  байдуже,  бо  це  -  закони  ринку.
Все  продається:  голоси  і  честь,
І  гідність  продається  вже  за  гречку.
Хоч  той,  хто  золоту  збирає  шерсть,
Не  хоче  мати  стрижену  овечку.
А  все  тому,  що  стрижений  під  нуль
Не  дасть  віддачі  швидше,  ніж  чубатий,
І  бізнесу  не  вбереже  від  куль
І  ти  не  будеш  дивідендів  мати.
Це  я  про  тих,  хто  зверху  нависа,
Хто  прагне  бути  гідом  і  пророком.
А  в  магазинах  соєковбаса
Кишені  вивертає  ненароком.
Я  зубожів,  і  ти  не  мільйонер,
Щоб  вижити,  -  нам  треба  попотіти.
Це  казна-що  триває  й  дотепер,
І  розумом  його  не  зрозуміти.
Я  все  сказав,  як  думав,  як  живу,
Як  виживаю  в  світі  непростому.
Я  сам  плету  життя  свого  канву
І  принцип  мій  -  не  заздрити  нікому...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729951
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.04.2017


Послання в юність

Вертаюсь  подумки  у  сиву  далеч  літ
І  бачу  там  дівча  веселооке.
Не  віриться,  що  так  постаршав  світ,
Шукаю  те,  що  втратив  ненароком.
Уперше,  мабуть,  з  відстані  життя
Юначі  мрії  вичахли  на  попіл.
Гарячий  пульс  мого  серцебиття
І  дотепер  все  відклада  на  потім.
Легкі  думки,  як  птахи  легкокрилі,
Юрмляться  й  досі  в  сивій  голові.
Літам  моїм  не  затишно  на  схилі,
У  них  ще  іскорки  спалахують  живі.
Скажу  відверто,  чесно,  щиро,  прямо  -
Не  хочеться  втрачати  марно  час.
Агонія  чуттів,  то  є  життєва  драма,
Коли  говорить  правда  без  прикрас.
Звикаю  жити  в  світі  без  марнот,
Юдоль  життєва,  це  тобі  не  жарти  -
Веде,  буває,  що  й  на  ешафот...
І  все  ж  таки  на  світі  жити  варто!
Люби  життя  -  і  ніжне,  і  жорстоке,
Елегії  щодень  йому  твори.
Єсть  в  ньому  вічна  таїна  глибока  -
Можливість  все  в  нащадках  повторить...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727607
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2017


Палка любов

Палку  любов  не  відсторониш,
Ані  табу  не  накладеш.
Із  нею  наче  ти  босоніж
На  бите  скло  щоразу  йдеш.
Таку  любов  не  кожен  здужа
В  своєму  серці  прихистить.
Вона  цвіте,  мов  дика  ружа
І  не  зів'яне  в  жодну  мить.
Палка  любов  долає  мури
Міцні,  словесно-кам'яні,
Що  навіть  стріляні  амури
Не  стануть  з  нею  нарівні.
Не  до  снаги  чуттєва  брила
Найбоєздатнішим  полкам,
Там,  де  любові  кревна  сила
Клекоче  в  серці,  як  вулкан.
Вона  підносить  силу  духу
До  найкосмічніших  висот
І  розтирає  на  макуху
Буденність  звичок  і  гризот.
Палка  любов  розводить  межі
І  майнові,  і  вікові,
І  жодни  чином  не  залежить
Від  думки  в  третій  голові.
Тому  вона  і  торжествує,
На  всіх  єдина  і  одна,
Бо  є  серця,  де  шал  нуртує,
Що  душу  спалює  до  дна!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726954
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2017


В земному вимірі

Гартуюсь  в  натовпі  людському,
У  боротьбі.
Живу  в  далекому  й  близькому,
Живу  в  тобі.
Живу  в  піднесеному  слові,
Без  коректур.
Живу  в  чистилищі  любові,
Не  без  тортур.
Лунаю  болем  журавлиним
Над  гладдю  плес.
Злітаю  пухом  тополиним
Аж  до  небес.
Катуюсь  відчаєм  холодним
В  полоні  мук.
Впиваюсь  доторком  голодним
Коханих  рук.
Гортаю  в  пам'яті  події  -  
Сюжети  драм.
Любові,  віри  та  надії
Будую  храм.
В  житті,  веселому  й  сумному
Тримаю  звіт.
Я  на  ристалищі  земному  
До  скону  літ...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726070
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.03.2017


Час істини гряде

Життя  триває.  І  триває  смерть.
Не  парадокс,  а  карма  України.
Напівжива,  зграбована  ущерть
До  миру  прагне,  крізь  "гібридні"  війни
Минув  Великдень  і  Христос  Воскрес,
До  інших  дат  торується  дорога.
Не  варт  чекати  манни  із  небес  -
Не  виживуть  безбожники  без  Бога!
Іде  війна  жорстока  за  уми,
За  кожну  п'ядь  свідомості  і  мислі.
Ворожа  рать  стоїть  під  ворітьми
І  б'ють  слова,  як  "Гради"  ненависні.
Лунає  "деза"  з  крайніх  рупорів
І  п'є  серця  зомбованого  люду.
Вже  не  один  в  отій  олжі  згорів,
Чи  отруївся  випарами  бруду.
Тут  -  хто  кого!  Не  вистоїть  один.
Гуртом  годиться  враже  слово  бити.
Дорожча  честь  за  орден  і  за  чин  -
Нам  треба  Україну  боронити!
Свідомо  йти  на  подвиг  і  на  злам  -  
"Диванна  сотня"  дивно  так  воює,
Лиш  висіває  розбрат  і  бедлам,
Та  Бога  звично  поминає  всує.
Брати  мої!  Час  істини  гряде.
Або  -  або!  По-іншому  не  вийде.
Орда  зі  сходу  нетерпляче  жде,
Коли  з  поклоном  Україна  прийде.
Не  діжде  кат  сподіваних  надій,
Не  піде  Ненька  ворогу  на  плаху.
І  хай  не  скалить  зуби  лиходій,
Народ  мій  хай  не  має  за  невдаху.
Ми  вистоїм.  І  вийдем  за  поріг,
І  ярма  всі  розтрощимо,  і  пута.
І  підемо  у  юрмисько  доріг,
Де  нас    чекає  воля  призабута.
13.04.15р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725864
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.03.2017


Сусідові з nord-ost

Сусіде  мій,  з  ментальністю  орди,
Пощо  стовбичиш  край  мого  городу?
Чи  не  твої  то  берцеві  сліди
Сплюндровують  легкі  врунисті  сходи?
Чого  шукаєш  скраю,  на  межі,
Що  загубив  ти  серед  териконів?
Були  ми  здавна  наче  б  не  чужі,
Трималися  однакових  законів.
А  нині  ти  зневажив  той  закон,
Підступно  вкравши  шмат  землі  в  сусіда,
Бо,  бачте,  там  глаголять  "языком",
А  "мови"  не  лишилося  і  сліду.
Оружна  сила  тільки  тих  вража,
Хто  з  переляку  пада  на  коліна.
У  нас  же  страху  болісна  межа
Ще  взимку,  на  Майданах,  відболіла!
Затям  собі,  що  "метод  батога"  
Давно  на  наших  теренах  не  діє.
І  "пряник"  твій  не  дуже  помага,
Зате  вбиває  віру  і  надію.
Лукавцю  підлий,  сонце  всім  -  одне.
І  ти  мені  те  сонце  не  заступиш.
А  словоблуддя  згине  і  мине,
Бо  честь  продавши  -  іншої  не  купиш.
Ти  не  взірець  для  мене,  так  і  знай,
Бо  я  дороги  власної  шукаю.
Іди  собі  у  свій  азійський  рай.
Добром  прошу  і  Богом  закликаю!
Навіщо  ж  ти,  мій  братику  лихий
Отак  підленько,  нищечком  свинячиш?
Весь  світ  довкола  зрячий,  не  глухий.
Все  чує  й  бачить.  Коли  ж  ти  побачиш?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510841
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.07.2014


Тимко

Розкажу  я  вам  вірша
Про  кота.  Про  Тимоша.
Має  кіт  погану  звичу  -
Спить  весь  день  собі  в  запічку.
На  мишей  він  нуль  уваги  -
Не  для  нього  ці  розваги!
Щойно  вечір  настає,
Наш  Пан  Коцький  устає,
Потягається,  воркоче.
Мабуть  котик  їсти  хоче?
Тут  йому  нема  відмови  -
Їж,  Тимко  і  будь  здоровий!
Перед  ним  -  його  обід.
Кіт  оближеться,  як  слід,
Попоїсть  і  вже  по  тому
Чимчикує  геть  із  дому.
Де  він  ходить,  з  ким  гуляє,
Киця  нас  не  звідомляє.
Зате  лащитися  вміє,  
Мову  нашу  розуміє.
Він  господар  в  цьому  домі  -
Знають  всі  його  знайомі:
І  курчата,  і  качата,
І  проворні  індичата.
Всі  вітають  радо  кицю  -
Шанобливо,  як  годиться...
Ось  тому  я  й  склав  вірша
Про  кота.  Про  Тимоша.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499438
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 16.05.2014


Лелеки в полі

                                                                                                             Світлій  пам"яті  мами,
                                                                                                             Катерини  Семенівни,  присвячую.

                     1
Сльотавою  видалась  осінь,
Полощуть  холодні  дощі.
Побачити  б  неба  просинь  -
Обридли  благенькі  плащі.
І  гичок  холодні  долоні
Дражливо  торкаються  ніг;
Волосся  прилипло  до  скроні,
Ще  й  вітер  гуде,  як  на  гріх!
За  обрій  свинцево-сивий
Він  хмари  важкі  жене.
В  холодному  герці  злостиво
Зійшлося  небесне  й  земне.
А  в  полі  й  зігрітися  ніде  -
Стоїть  лише  лан  буряків
І  конче  потрібно  з  обіду
Упорати  дев"ять  рядків.
Упорати...  Легко  сказати!
Вручну  вже  несила  копать.
Тверді  мозолі  від  лопати
І  годі  від  подруг  відстать.
А  спину  натруджену  ломить
І  липне  багно  до  чобіт.
І  руки,  і  ноги  судомить
Від  цих  бурякових  робіт.
Тягар  непосильної  праці
На  плечах  жіночих  повис.
Навряд  чи  в  столичнім  палаці
Її  пошанують  колись.
Бо  хто  співчуватиме  жінці,  
Що  в  полі  копа  буряки
І  в  долею  міченій  гінці
Втрачає  найкращі  роки?
А  вдома  ж  ще  діти  чекають  -  
За  мамою  скучили  всі.
Турботи  і  ласки  шукають,
Та  клопіт  і  тут  напосів:
Худобу  попорати  треба,
Вечерю  сім"ї  зготувать,
Хоч  дві  лишень  рученьки  в  тебе
І  вдосвіта  треба  вставать.
Ще  небо  й  на  світ  не  зоріло,
Блукають  окрайці  пітьми,
Та  вгору  злітають  несміло
Із  коминів  білі  дими.
Нема  від  роботи  спочинку,
Який  це  здола  богатир?
Он  знову  в  причілкову  шибку
Б"є  пужалном  злий  бригадир.
І  знову  робота  в  полі,
Без  продиху,  день  при  дні.
І  думка  зрина  мимоволі:
Чи  ж  вироблю  я  трудодні?
                       2
"Неждано"  зима  завітала
З  морозом  і  снігом  до  нас.
Колгоспниць  у  полі  застала,
Що  клали  кагати  якраз.
А  ще  ж  кукурудзу  збирати
Жіночим  рукам,  як  завжди.
За  що  їх,  о,  Боже,  карати,
Прокляття  своє  відведи!
Нехай  хоч  узимку  спочинуть,
Відчують,  що  й  празники  є.
Різдво  і  Маланку  зустрінуть,
Згадають  дівоцтво  своє.
Обскубаний  день  зимовий,
Вже  й  сутінки  стали  в  куток.
Розважлива,  тиха  розмова
Снується,  мов  пряжі  моток.
А  віхола,  знай,  шаленіє,
У  щілину  хижо  свистить,
Та  в  грубці  вогонь  паленіє  -
Від  холоду  він  захистить.
А  вранці,  дивися,  знову,
До  вікон  замети  лежать
І  треба  доїти  корову
До  школи  дітей  споряджать.
                       3
Відлига...  Вже  ка́піж  надворі,
Охота  тепла  скуштувать.
Гукають  жінок  до  комори  -
Насіння  в  посів  готувать.
Весна,  розгортаючи  крила,
Геть  залишки  снігу  змела,
Живому  дорогу  відкрила
І  знову  земля  розцвіла.
Робота  і  в  полі,  і  вдома,
І  день  пролітає,  як  мить.
І  перша  весняна  утома,
І  грім  молоденький  гримить.
У  мареві  дня  проглядають  
Зелені  врунисті  рядки.
Це  знову  політниць  чекають  -
Цукрові  ростуть  буряки.
Їх  спершу  сполоти  треба,
І  вдруге  сапою  пройти.
До  обрію  чисте  небо
І  сонце  взялося  пекти.
А  спрагу  відчуєш  швидко,
Як  піт  на  пошерхлих  губах.
Ніде  водовоза  не  видко,
Лиш  жайвір  співає  в  степах.
До  вечора  ще  так  далеко...
Спочити  б,  та  ні́коли  все.
Біліють,  неначе  лелеки,
Що  в  полі  їх  вітер  пасе.
Додому  надвечір  вертають,
Ще  й  пісню  затягне  котрась!
І  втома,  і  спрага  минають,
Луна  по  ярах  розтеклась.
Похвалять  чиюсь  обнову  -
Усмішка  лице  заснує,  
А  потім  замовкнуть  і  знову
Обдумують  кожна  своє.
                       4
А  літо  вже  майже  в  зеніті,
Жита  половіють...  Жнива!
Відомо  у  всьому  світі,
Що  хліб  -  усьому  голова.
А  жати  серпом  і  в"язати
І  в  копи  складати  снопи,
Робота  тяжка,  що  й  казати,
Тут  серп,  ніби  родич  сапи.
І  крутять  жінки  перевесла,
І  в"яжуть,  що  сніп  аж  гуде.
До  вечора  трудяться  чесно,
Допоки  й  роса  не  впаде.
А  потім  гуде  молотарка,
Пилюка  від  збіжжя  стовпом,
І  дружня  розмова,  і  сварка,
І...  місяць  на  небі  серпом.
Тим  часом  пройшли  обжинки
Під  гомін  підпилих  дядьків,
І  знову  над  долею  жінки,
Громадився  лан  буряків...
Отут  би  й  поставити  крапку,
Та  якось  не  сміє  рука,
А  хочеться,  скинувши  шапку,
Доземно  вклонитись  жінкам.
За  їхню  жертовну  долю,
За  вірність  своєму  селу,
За  молодість,  віддану  полю,
За  тиху  терплячість  незлу.
І  все  ж,  без  лукавинки  в  слові,
Як  предківський  звичай  велів,
Подякую  мамі  і  долі,
Що  виріс  я  в  тому  селі...
1992  р.  
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450209
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 20.09.2013


Дід Пилип

Дід  Пилип  -  відомий  паліндром*,
Він  і  вашим  догоджа,  і  нашим.
То  з  косою  ходить,  то  з  відром,
То  козу  прив'язує  на  пашу.
В  діда  справ,  як  кажуть,  повен  рот  -
Усьому  він  має  дати  раду.
Йде  ліворуч,  значить,  на  город,
А  праворуч  верне  -  на  леваду.
Змолоду  не  парить  він  парка,
Сам  пере,  ще  й  смачно  приготує.
Мозоляста,  жилава  рука
Багатьох  зманіжених  вартує.
Не  в  дива  Пилипу  самота  -  
Вік  прожив  з  собою  наодинці,
Бо  колись  любов  свою  віддав
Чарівній,  найкращій  в  світі,  жінці.
А  вона  любов  не  зберегла,
Не  змогла,  чи  просто  не  зуміла.
Щастя  у  Пилипа  відняла
І  в  краї  далекі  полетіла.
На  віку  траплялися  жінки  -
Жодної  не  вибрав  за  дружину.
Й  досі  спогад,  зболено-щемкий,
Крає  душу,  зранено-дитинну.
Був  Пилип  затятий  однолюб,
Тож  не  зміг  освідчитися  іншій.
Хай  там  як,  та  серцем  не  огруб
І  тихцем  складав  коханій  вірші.
Бо  його  тримало  на  землі
Почуття,  що  часом  гори  вергне.
Віру  мав,  що  в  щастя  на  крилі
І  любов  у  дім  його  поверне...

Паліндром*  -  слово,  що  читається  однаково  зліва  направо
 і  справа  наліво

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418307
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.04.2013


Переходимо до любові

Якщо  серце  мовчить,  кам'яне
І  не  схильне  воно  до  любові,
Ти  тоді  не  випитуй  мене
Про  стривожені  сни  світанкові.
Повза  чутка,  слизька,  як  вужак,
І  -  холодна,  до  сьомого  поту.
Ми  з  тобою  тоді  на  ножах
І  верземо  всіляку  гидоту.
Наче  й  справді  -  холодні  й  чужі,
І  усе  в  нас  хороше  позаду.
І  любов  запеклась  від  іржі,
Бо  чутки  нашептали  про  зраду.
Я  б  не  слухав  чужих  теревень,
Я  б  своєму  лиш  серцю  повірив,
Якби  ти  у  призначений  день
Мою  віру  любов'ю  зігріла.
То  байдуже,  що  пізня  весна,
Гірш,  як  осінь  засріблиться  рання.
Краще  ківш  покаяння  -  до  дна,
Ніж  під  корінь  -  розквітле  кохання.
Нас  докупи  не  випадок  звів,
То  вже  доля  так  стежку  проклала,
Щоб  із  тисяч  незайманих  слів,
Ти  мені  "я  люблю"  прошептала.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417655
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.04.2013


Весняна повінь

Буйна  хвиля  розхитує  човен,-
До  небес  розпливлася  ріка.
Голих  верб  невдоволений  гомін
Долинає,  аж  ген,  з  острівка.
Скреслу  кригу  промінням  гарячим
Крушить  сонце,  як  той  криголам,
Аж  в  душі  озивається  лячно
Щирий  захват  і  страх  пополам.
І  пливуть  на  розчахнутій  кризі
Купи  сіна  і  мокрі  зайці.
Затопило  левади  в  пониззі
І  далекі,  й  близькі  путівці.
Все  вирує,  бурунить  і  пінить,
Аж  крижини  стають  на  ребро.
Мій  струмок  (ну,  ніхто  не  повірить!),
Став,  як  Рось,  або,  навіть,  Дніпро.
І  місток  і  боброві  загати  
Захопила  стрімка  течія.
Та  ніколи  такої  регати
На  струмках  не  проводив  ще  я!
Це  ж  яка  невпокорена  сила
Іншу  силу  у  рух  привела.
Тут  зима  свою  плахту  зносила,
А  весна  ще  й  сорочку  зняла.
Вже  ясніють  розбуджені  далі  
І  ліси  на  осонні  не  сплять.
І  немає  на  серці  печалі,
Бо  вже  з  вирію  птахи  летять...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415858
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 05.04.2013


Спогад зболених літ…

Біла  втома  снігів,
Сум  посріблених  скронь,
Непробачений  гнів,
Відчай  теплих  долонь.
Тиха  оповідь  віч,
Стук  сердець  в  унісон.
Потривожена  ніч,
Нерозгаданий  сон.
Спогад  зболених  літ  -
Гомін  давніх  подій.
Недовизрілий  плід
Призабутих  надій.
Часу  вічного  плин
Під  життєвий  поріг.
Мимовільних  провин
Невідмолений  гріх.
Тихий  день  догора,
Як  воскова  свіча.
Образ  твій  визира
З-за  чужого  плеча...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397494
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 02.02.2013


На третій планеті від Сонця…

Прилинь,  моя  світла  любове,
В  терпкі,  розтривожені  сни.
Пристань  на  відверту  розмову
І  в  серце  надію  верни.
Сльозою  тебе  не  підкупиш,
Та  все-таки  думку  таю,
Що  ти  мій  поріг  переступиш
І  долю  освятиш  мою.
І  згине  печаль  сумнотиха
В  ясному  ярінні  весни,
А  радість  безмежна  й  утіха
Не  вчують  у  тому  вини.
Бо  хто  ми  тут  є  без  любові?
Бездушні,  байдужі  і  злі...
В  черствому  безкрилому  слові
Зжеруть  нас  печалі  й  жалі.
В  душі  як  вітри  назустрічні
Засвищуть  одвічне  "прощай"  ,
Я  їм  не  піддамся  панічно  -
Зневіру  відкину  й  одчай.
І  знову  любові  повірю,
Лиш  їй  свою  долю  вручу.
І  щастя  по  вінця  відмірю,
І  вдалі  літа  полічу.
На  третій  планеті  від  Сонця,
Від  шуму  доріг  вдалині,
Осяй  моє  тихе  віконце
І  думи  зігрій  потайні...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396917
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2013


Просто я люблю…

З  усіх  гризот,  що  в  серці  кровоточать,
З  усіх  жалів,  що  душу  кревно  п'ють,
Остерігаюсь  тих,  що  напророчать  
Моїм  словам  слизьку  й  дволику  суть.
Без  натяку  були  щоб  зрозумілі
Думки  мої,  заплетені  в  слова  -
Чи  знають  дні  байдужі,  чорно-білі,
Куди  нас  долі  виведе  крива?
Життя  не  креслить  лінії  прямої,
Воно  зигзаги  гне  собі,  та  й  гне.
І  крізь  шторми,  відпливи  та  прибої
Колись  отак  у  часі  й  промине.
Тож  треба  жити  митями  -не  днями,
Любити  треба  серцем  наповал!
І  милуватись  зорями-вогнями,
Крутий  здолавши  долі  перевал.
Один  живе  за  кодексами  честі
І  вже  не  мислить  інших  переваг,
А  другому  закони  пише  серце
І  це  для  нього  -  вище  всіх  відваг!
Та  не  завжди  всміхається  фортуна...
А  ти  борися,  доки  ще  живий,
Хоч  нерви  перенапнуті,  як  струни  -
До  бренькоту,  до  дзвону  тятиви.
Спитай  себе  відверто  і  пророче,
Спитай  себе  без  докору  й  жалю,
Чого  в  житті  ти  так  нестерпно  хочеш?
І  ти  промовиш:  "Просто  я  люблю..."

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391089
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2013


Різдвяні спогади

Чомусь  згадалися  мені,
Переборовши  опір  часу,
Такі  ж  зимові,  куці  дні  -
Дитинства  раннього  окраса.
Запахло  сіном  луговим,
Дванадцять  страв,  горня  з  кутею
І  снопик  Дідуха  за  ним
Злітає  тінню  попід  стелю.
Святвечір...  Зіронька  сія...
Різдво  Христове  на  порозі.
Ми  славим  Господа  ім'я
І  сніг  іскриться  на  морозі.
А  вже  на  ранок  Коляда
В  оселях  двері  відчиняє.
Малеча  в  вікна  загляда
І  славоспів  довкруг  лунає.
Які  ж  то  бажані  були
Наколядовані  гостинці.
Ми  їх  так  радісно  несли  
Додому  в  латаній  торбинці!
Різдва  вселенська  таїна
Єство  моє  заполонила.
І  дотепер  в  душі  зрина
Та  незбагненна  Божа  сила...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390241
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 06.01.2013


Новорічна веремія

Під  ялинку,  святкувати
Із  шампанським  і  тортом,
Веселитись  і  співати
Ми  збираємось  гуртом.
Раз  на  рік  така  подія  
Випадає  нам  в  житті,
Новорічна  веремія  -
Тости,  жарти,  конфетті...
Дід  Мороз,  чи  Санта-Клаус,
Чи  угодник-Миколай,
Трійця  он  яка  зібралась,
Кого  хочеш,  вибирай!
Віншування  і  дарунки
Полетять  до  всіх  землян.
За  плечима  -  повні  клунки,
Розійшлись,  куди  не  глянь.
А  зима  жбурля  снігами
І  замети  нагорта.
От  стежина  під  ногами
В  різні  боки  й  заверта!
Ми  сумуєм  і  радієм
І  надією  живем:
Ще  от-от  і  вже  зумієм
Всіх  позбутися  проблем.
Зла  на  серці  не  тримаєм  
За  незручності  оті,
Що  пророцтва  древніх  Майя
Вже  дістали  нас  в  житті!
В  Рік  Змії  нехай  таланить  
Всім,  хто  в  серці  жде  весни.
Ну,  а  в  кого  інші  плани  -
Хай  збуваються  й  вони.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388963
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 31.12.2012


Викрутився…

Гей,  Миколо,  зачекай!
Ти  в  буфет  прямуєш?
Твоя  черга,  так  і  знай,
Сьогодні  -  купуєш!
Глипнув  хитро  той  з-під  брів,
Ще  пом'явся  трохи
І...хитренько  відповів
Друзям-випивохам:
Вчора  ж  болетень  "закрили",  
Любі  ви  мої.
Лікарі  заборонили
Пити...  за  свої!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381833
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 02.12.2012


Вибір українців

До  8-ї  річниці  Помаранчевої  революції

Твердив  Гарант,  що  нація  -  аморфна,
І  що  ідеї  в  нації  нема.
А  тут  іще  сентенція  бігбордна
Весь  час  в  напрузі  виборця  трима.
Була  надія  -  піде,  як  по  нотах,
Все  проковтне  тупий  електорат
І  знову  там,  на  Зевсових  висотах,
Возсяде  свій,  не  з  вулиці,  Гарант.
Проте  -  не  склалось.  Бачить  Бог,  не  склалось!
Це  ж  скільки  треба  фальші  і  брехні,
Щоби  терпіння  в  демосу  прорвалось  
І  він  сказав  рішуче  й  твердо:  "Ні!"
Не  сподівались  владці  велемовні  
На  дужий  спротив  випручаних  мас.
Ще  не  зотліло  в  пам'яті  духовній
Те,  що  єднало  й  зближувало  нас.
Гримів  Майдан  гарячим  помаранчем
І  біло-сині  плавились  льоди.
Ми  всі  зійшлись  під  гаслом  об'єднавчим
І  сумніви  розвіялись,  як  дим.
Знецінювались  долари  й  червінці  -
Росла  свобода  вибору  в  ціні.
І  саме  тут  "маленькі  українці"
У  Націю  єдналися  в  ці  дні.
Сімнадцятть  днів  "бродила"  Україна,
Сімнадцять  днів  боролась  за  права.
Ми  твердо  знали:  доля  в  нас  -  єдина,
І  не  сприймали  розбрату  слова.
Так,  ми  народ!  Ми  прагнемо  поваги,
Волієм  вільно  думать  і  творить.
Найвищий  злет  духовної  звитяги
В  серцях  у  нас  повік  не  відгорить!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379700
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.11.2012


Повернення до мами

Листопадова  ніч  упала  -  
Заясніли  в  хатах  вогні.
Мати  в  ночвах  дитя  купала
І  співала  йому  пісні.
Щоб  росло,  виростало  нівроку,
Щоб  хвороба  його  не  взяла,
Щоб  шляхи  простелялись  широкі,
Щоб  талан  йому  доля  дала.
В  сповитку  до  колиски  клала,
Берегла  від  недобрих  очей.
Відпочинку  вона  не  знала,
Недоспала  тривожних  ночей...
Хід  життя  не  змінити  нікому  -
Відійшла  та  щаслива  мить
І  тепер  виглядає  додому  -
Сива  мати  дитям  своїм  снить.
Поспішайте  до  матері,  діти,
Не  лишайте  стареньку  одну,
Щоб  онукам  могла  порадіти,
Дати  раду  в  хвилину  сумну...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378448
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.11.2012


Балада про СРСР

1
Конала  імперія  в  сяйві  заграв,
Цвіли  прапори,  наче  маки.
В  шинелях,  бушлатах  майдан  вирував,
Ховалися  френчі  і  фраки.
Ульянова(Леніна)  з  броньовика
Лунали  слова  полум'яні.
Прообраз  незламного  більшовика
Творився  на  люднім  майдані.
На  кожному  кроці  декретів  слова
В  самісіньке  серце  вціляли.
Розумна  придумала  їх  голова  -
Вони  ж  бо  надію  вселяли!
Нужденні  повірили  більшовикам  -
За  ними  пішли  до  загину.
Робота  знайшлась  роботящим  рукам  -
В  окопи  їх  відчай  закинув.
З  тамтешнього  боку  такі  ж  трударі,
Землі  орачі  -  хлібороби.
Смертельний  двобій  від  зорі  до  зорі  -
Нестатки,  нужда  та  хвороби.
Війна  громадянська  добру  не  навчить,
Звідкіль  справедливості  взятись?
Розправа  коротка.  Феміда  мовчить
І  правда  не  може  піднятись...
Народ  український  державу  свою
Задумав  тоді  відродити,
Щоб  стати  хазяїном  в  ріднім  краю,
У  мирі  та  злагоді  жити.
Та  мріям  отим  не  судилось  знайти
Підтримки  в  сусідній  столиці  -
Чимдуж  заспішили  новітні  кати,
Щоб  волі  не  дати  розлиться!
Під  Крутами  юнь  українська  пішла
На  "братні"  штики    й  кулемети,
Щоб  тут,  у  степу,  край  глухого  села,
За  честь  Батьківщини  померти.
Прийшла  диктатура  -  нагану  права!
І  вже  нам  повік  не  забути
Твої,  Україно,  криваві  жнива  -
Козацький  Батурин  і  Крути.
                                   
                                       2

Великий  мислитель  зійшов  в  мавзолей  -
(Великих  земля  не  приймала?).
Ім'я  ж  його  звичне  на  добре  й  на  зле
Для  Партії  жупелом  стало.
А  Партія  мала  величну  мету:
Всю  землю  в  селян  відібрала
І  люд  той  нещасний  увесь,  під  мітлу,
В  колгоспи  для  праці  зігнала.
А  хто  не  скорився,  той  ворог,  шкідник.
Усіх  куркулів  -  на  заслання!
По  селах  лунали  прокляття  і  крик  -  
Прощались  неначе  востаннє...
Сталеві  лещата  ще  стиснуть  не  раз
Заморене  тіло  Держави.
Сам  Сталін  до  влади  прийшов  на  той  час,
Тоді  ж  почалися  розправи.
Селянам  помститися  вождь  захотів  -
Все  збіжжя  забрав,  до  зернини.
Скосив  у  нас  голод  мільйони  життів
В  квітучих  полях  України.
Тирану  замало  було  "ворогів"  -
Людей  поділивши  на  класи,
Звелів  убивати  усіх,  до  ноги,  
"Ізгоїв"  народної  маси.
Таких  по-злодійськи  ховали  вночі
Без  сліз,  без  плачу,  без  процесій.
Ніхто  на  ту  пору  не  смів  полічить  
Тих  жертв  політичних  репресій.
А  згодом  самі  вже  колишні  кати
В  становищі  жертв  опинялись.
Система  заведена  -  мусить  іти,
Щоб  жорна  її  не  спинялись.
Так  "батько  народів"  хитання  здолав
І  справу  продовжив  велику.
Достойні  влились  до  знесилених  лав  -
Їх  Сталін  на  подвиг  покликав.
Були  Дніпрельстан,  і  Магнімка,  й  Кузбас,
Гулаг  і  Сибір  несходимий.
Та  вогник  великої  віри  не  згас  -
Як  сталь,  гартувалась  людина!

                                       3

Політика  -  справа  невдячна  й  брудна,
А  "Пакт  про  ненапад"  -  облуда.
І  вже  розгорілась  кривава  війна  -
Прокльони  і  плач  звідусюди...
Хоч  ворога  бити  збиралися  ми
Далеко  від  рідного  дому,
Проте  довелося  товкти  чобітьми
Степи  біля  Волги  і  Дону!
Та  сила  народу  була  ще  жива  -
Фашизму  хребет  поламала.
Була  Перемога  і  вдячні  слова
Європа  Союзу  сказала.
Упевнено  Сталін  на  лаврах  почив  -
Хвала  переможцю  і  слава!
Уже  пів-Європи  він  розуму  вчив
З  позиції  сили  -  не  права.
Та  все  ж  відкупитись  у  смерті  не  зміг,  
Тож  згинув,  як  смертний  останній.
Лиш  в  пам'яті  міцно  народній  заліг
Сосо  Джугашвілі  -  Сталін!
На  шосту  частину  планети  Земля
Прийшли  дні  ридань  і  скорботи:
Завмерли  заводи,  робота  в  полях,
Був  шок  у  людської  спільноти.
Весна  розтопила  тороси  сердець
І  душ  скрижанілих  покору,
Розбудженим  громом  звела  нанівець
Мовчання  і  страху  потвору.
І  зникла  під  натиском  сил  молодих
Служителів  культу  орава.
Хоч  Каїна  дух  поміж  ними  бродив,
Допоки  їх  смерть  не  скарала.

                                       4

Вже  Ленінськи  курсом  Хрущов  нас  повів
До  світлих  вершин  комунізму.
Своїм  черевиком  в  ООн  прогримів,
Зірвавши  завісу  "залізну".
Догнати  Америку  -  наша  мета!
Нехай  начувається  Захід.
У  нас  кукурудза  повсюди  зроста,
Хай  заздрять  буржуї  пузаті!
"Холодна  війна"  крижаніє  в  умах,
Планету  на  табори  ділить.
Ми  ж  класиків  думку  в  грубезних  томах
В  життя  намагаємось  втілить.
Вже  звично  долаючи  труднощів  вал,
Взялись  перелоги  орати.
Той  хліб  цілини  героїчним  ставав  -
Доводилось  взимку  збирати.
За  це  -  комсомолії  честь  і  хвала
І  Партії  слава  навіки.
Вже  звичними  стали  звитяжні  діла,
"Бомжі",  жебраки  та  каліки...
Зусиль  титанічних  народ  докладав,
Щоб  щастя  пізнати  в  достатку,
Хоч  дехто  скептично  отак  поглядав
На  щойно  накладену  латку!
Гагаріна  голос  провісником  став
Нової,  космічної,  ери.
Моральне  вдоволення  кожен  дістав  -  
І  тут  ми  були  піонери...
На  владнім  Олімпі  велася  гризня...
Вожді  ж  у  своїм  маніфесті
Натхненно  брехали,  що  всі  ми    -  рідня
Для  "совісті,  розуму  й  честі".
Розмови...  Засідання  Політбюро...
Хрущов  на  курорті...  Відставка...
А  змовникам  ох  як  непросто  було  -
Партійна  кар'єра  їх  ставка!

                                       5

В  нового  керманича  власний  аршин
І  власне  моралі  мірило.
Повіяло  холодом  з  владних  вершин  -
"Відлига"  ураз  відступила.
У  нас  політв'язні?  Ну,  що  ви?  Нема!
В  "психушках"  -  то  хворі  все  люди.
Кількох  дисидентів  хай  Захід  прийма,
Без  них  нам  спокійніше  буде.
Так  гинули  чесні,  хто  честь  не  зронив  -  
В  Союзі  було  де  сховати.
Їх  мало  хто  людно  отак  боронив,
Бо  втрапити  можна  й  за  грати.
І  знову  будов  надгігантських  розмах
І  з'їздів  величні  Програми.
І,  вкотре  вже,  звичне  бродіння  в  умах,
Проте  вже  на  кухні,  між  нами.
Міцніла  на  тлі  одностайних  думок
Партійного  форуму  лава.
А  в  повному  схваленні  довгих  промов
Генсека  бровастого  слава.
Герой  п'ятизірковий  славу  любив,
А  скромність,  то  справа  десята.
Народ  же  абияк  роботу  робив,
Гуляв  собі  в  будні  і  в  свята...
Та  смерть  невблаганна.  Генсека  в  труні
Несли  на  руках  компартійці.
Скорботна  хода  для  його  орденів
І  почесті  маршальській  зірці.
                                   
                                     6

В  когорті  "достойних"  партійних  вождів
Дійшли  глупоти  і  маразму.
З  них  кожен,  по  черзі,  на  "троні"  сидів,
Мішенню  служив  для  сарказму.
Андропов...  Черненко...  Старезні  діди,
Що  волею  владної  долі
Лишили  в  історії  нашій  сліди,
Та  й  зникли  на  смертному  полі.
Покійницьких  маршів  сумний  передзвін
Відлунював  майже  три  роки.
Поволі  міцнів  у  нас  дух  перемін,
Розгублено  змовкли  пророки.
В  зеніті  кар'єри  -  генсек  Горбачов
З  дружиню  світом  мандрують.
Стомився  народ  від  пустих  балачок,
А  владці  щось  нове  мудрують.
І  от  -  "перестройка"!.  Отримуй  народ,
Осмислюй  рожеві  прожекти.
Знайома  дорога  до  світлих  висот,
Акценти  не  ті  та  аспекти.
А  ще  з  алкоголем  тотальна  війна
Закінчилась  пшиком  великим;
Ба,  швидше  упала  Берлінська  стіна,
Ніж  ми  від  спиртного  відвикли!
Вмирала,  конала  Імперія  Зла,
А  з  нею  командна  система.
І  більшою  стала,  ніж  досі  була,
Вселенського  щастя  проблема.
Велична  будова  розпалася  в  прах  -  
Уся,  до  малесеньких  дрібок.
Було  на  початку  закладено  крах
В  похмурий  її  підмурівок.
Та  мати-історія  розуму  вчить  -  
Держави  встають  з-під  руїни.
І  піснею  волі  для  мене  звучить
Оновлений  гімн  України...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376092
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 07.11.2012


На смерть Леонардо

До  роковин  мого  товариша  Л.  Вертеби

Прощались  ми,  як  завше,  ненадовго,
Простим,  звичайним  потиском  руки,
Не  мавши  й  гадки,  що  твоя  дорога
У  вічність  пролягла,  через  віки.
Ти  не  дійшов...  Упав  на  півдорозі...
Фатальна  мить  -  і  вже  тебе  нема!
Завчасно  став  на  смертному  порозі,
Твою  кончину  розум  не  сприйма.
Життєвий  шлях  трояндами  не  слався  -
Здебільшого  траплялись  колючки.
На  згадку  всім,  хто  знав  тебе,  зосталась
Твоя  душа,  все  інше  -  балачки...
Дарма,  що  став  давно  колись  незрячим  -
Ти  не  зійшов  в  житті  на  манівці.
Облудну  фальш  найперший  міг  побачить,
Хоч  в  серці  запікалися  рубці.
Любив  життя,  кохав  дружину  вірну,
По-доброму  виховував  дітей
І  будь-яку  проблему  спірну
Жартуючи,  відводив  від  людей.
Таким  тебе  і  в  пам'ять  закарбую,
Ущухне  біль,  перелетять  роки,
Але  й  тоді  тепло  твоє  відчую
В  отім,  останнім,  потиску  руки...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376075
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 07.11.2012


Рожеві мрії

Бронзовіють  гаї  дубові,
Зеленіє  озимина.
Пломеніє  вогонь  любові,
Бо  на  серці  моїм  -  весна!
Розквітають  рожеві  мрії  -
Віддаюся  я  їм  сповна.
Не  остудять  і  сніговії
Те,  що  тільки-но  я  спізнав.
Відкриваю  нову  сторінку  -  
Перекреслюю,  що  було...
Покохав  я  чарівну  жінку
Пересудам  усім  назло.
Розпатякують  нині  всюди,
Мов,  собаче  у  нас  життя...
Звіку  так  налаштовані  люди  -
Гріх  замолюють  каяттям.
Тільки  ж  каятись  я  не  буду,
Бо  кохання  не  схоже  на  гріх.
Я  ніколи  її  не  забуду,
Як  забув  вас  до  решти  всіх!
...Гонить  осінь  важкенні  хмари,
Промінь  сонця  тихенько  вмер.
Ми  не  будемо  з  нею  в  парі
Ні  позавтра,  ні  дотепер...
1992р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374170
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2012


Цікаве мишеня

-  Що  гостріше,  -  пазурі,  чи  кігті  -
Запитало  в  миші  мишеня.
Скільки  ворогів  на  цьому  світі
Має  сіра  мишача  рідня?
Спохмурніла  мудра  миша-мати,
Ділячи  між  дітками  сальце:
-  Той,  хто  втрапить  у  жахні  лещата,
Не  встигає  нам  сказать  про  це...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368596
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 04.10.2012


Осінь на марші

Б'ють  дощі  у  барабани  похідні...
Хмар  похмурих  каравани  день  при  дні
Грізним  валом  заступають  краєвид  -
Пропливають  трохи  вище  голови.
Мокрий  вітер  мокрим  листом  шелестить,
В  теплий  край  остання  ластівка  летить...
Мокнуть  ниви,  і  діброви,  і  гаї,
Навіть  річка  напилася  до  країв.
На  городах  кукурудза  й  буряки
Ждуть  терпляче  роботящої  руки.
Та  негода  не  гамується  -  і  край,
Не  дає  нам  підібрати  урожай.
Навіть  сонечко  знесилено  зітха
Та  й  ховається  подалі  од  гріха.
Знову  небо  заснувала  каламуть
І  вітри  в  міхи  розмоклі  знову  дмуть.
То  циклони  крутять  вальсом  вихиляс  -
Справжня  в  небі  веремія  здійнялась!
Хай  собі  вони  ревуть  і  гиготять  -
Накружляються  і  далі  полетять.
А  вітри  впадуть  знесилено  в  траву
Й  заспівають  тихо  пісню  вітрову.
Літо  ж  "бабине"  ще  сонечком  сяйне,
Та  й  зігріє  змоклу  землю  і  мене...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365784
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 22.09.2012


Із життя каштана…

Облітають  вільхи,  клени,
Лиш  каштан  стоїть  зелений...
Лист  не  жовкне  і  не  в'яне  -
Не  страшні  йому  тумани
І  в  дощах  сльотаві  ночі  -
Він  ще  осені  не  хоче!
От  якби  тепла  хоч  жменьку,
То  й  дрімав  би  потихеньку.
А  малі  каштаненята  -  
Всевидючі  оченята  ,
Поскидали  біля  хати
Кожушки  їжакуваті,
Та  й  лежать,  брунатнобокі,
У  травичці  невисокій,
Поміж  листям  вільхи  й  клена.
А  каштан...  стоїть  зелений!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363974
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 13.09.2012


Вереснева мелодія

Холоне  на  вітрі  осіннім
Кошлате  громаддя  небес
І  дощ  капельмейстером  сірим
Лаштує  негоди  оркестр.
От-от  зацимбалить  по  листі,
Литаврами  трав  зазвучить.
Насупились  далі  імлисті  -
Надовго  тепер  задощить!
Дуплисті  наставивши  вуха,
Сумних  не  ховаючи  сліз,
Мелодію  осені  слухав
Старий  опечалений  ліс.
Принишкли  комахи-невдахи
В  заплаканих  зморшках  кори;
Ба,  навіть  гамірливі  птахи
Замовкли  в  піснях  до  пори.
І  тільки  проїжджа  дорога
Співала  округлістю  шин
Та  з  яру  вчувався  крутого
Горіховий  подзвін  ліщин.
Краплиста  мелодія  сльоти
Мінорним  дощем  полилась
І  вся,  до  останньої  ноти,
У  душу  мою  заплелась.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361870
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 04.09.2012


Прощання з літом

Пряжить  сонце  спеку  над  полями,
Сохне  кущ  пожовклої  трави.
Соняхи  похитують  брилями
І  не  зводять  більше  голови.
В  кожнім  плоді  мірку  сонця  влито
Та  з  півмірки  місяця  і  зір  -
Через  тин  звисає  ваговито
Пара  крутобоких  гарбузів.
Тоне  лайнер  в  п"ятім  океані  -
Аж  за  обрій  смуга  пролягла.
Скоро  вже  і  птахи  на  світанні
Звірять  геометрію  крила.
Їм  услід  журитиметься  літо  
Пломінкими  айстрами  в  саду.
Там  учора  вперше  плакав  вітер,
Покохавши  осінь  молоду...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358730
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.08.2012


Маківка літа

Уже  плоди  у  яблунь  хилять  віти,
Туману  білого  гаптується  канва
І  лиш  стерня  пшеничним  духом  літа
Нагадує  про  нинішні  жнива.
Лінива  тінь  неспішного  світанку
Блукає  поміж  заспаних  дібров.
В  студеність  рос  пірнає  спозаранку
Промінчик  ніжний,  що  пітьму  зборов.
Старезний  клен  не  заворушить  листом,
Припавши  пилом  з  голови  до  п'ят.
Внизали  дріт  окриленим  намистом
Разочки  білогрудих  ластів'ят.
Небесна  синь  від  спеки  потьмяніла,
В  серпанку  серпня  -  осені  тони.
Горобина  в  гаю  побагряніла
І  в  павутинні  -  передзвін  струни...
Віщує  те  тремтіння  павутини
Про  невмолимий  осені  прихід,
Та  літа  щедрого  уквітчані  картини
Залишать  в  серці  незабутній  слід.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356812
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 12.08.2012


На шляху до перевозу

Кому  куди,  мені  ж  -  до  перевозу...
Стоїть  Харон  на  березі  і  жде.
Давно  він  став  в  очікувальну  позу
І  незворушно  в  дудочку  гуде.
Нехай  гуде,  а  я  ще  погуляю.
У  мене  доста  справ  на  цій  землі.
Допоки  їх  докупи  постуляю,
То  й  наживусь,  не  згірш  за  королів.
Я  світом  не  нудитиму  без  міри,
Вбиратиму  всі  радощі  земні.
Дарма,  як  день  здаватиметься  сірим  -
І  сірий  день  наснагу  дасть  мені!
Стужавів  слід  від  стоптаного  рясту,
Вже  за  плечима  гони  довгих  літ.
Та  ще  кортить  хоч  трішечки  попрясти
І  далі  постелити  долі  слід.
Так,  день  за  днем,  дійду  до  перевозу
І  кану  в  Лету  -  річку  забуття,
Лишивши  тут  просту  життєву  прозу,
Немов  предтечу  іншого  життя...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355301
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 05.08.2012


З усіх чеснот…

Коли  в  дитинстві  я  лякався  грому,
Втікаючи  від  зливи  і  грози,
То  бабця  так  рекла  мені  малому,
Кладу́чи  хрест  на  світлі  образи́:
-  Не  бійсь,  дитино,  Божої  десниці,
Душа  твоя  не  віда  ще  гріха.
То  мчить  Ілько  на  грізній  колісниці
І  списами  вогненними  маха.
Він  грішників  спроваджує  до  пекла,
А  праведним  до  раю  святить  путь.
Двигтить  борня  на  небесах  запекла,
Що  аж  на  землю  відголоски  йдуть.
І  чує  кожен  те  гулке  боріння
І  острах  душі  гріховодні  рве
За  рід  увесь,  до  сьомого  коріння,
За  те,  що  той  неправедно  живе.
А  ще  Ілько  жита  складає  в  копи
І  пастухам  на  поміч  поспіша.
Йому  болить  важкий  селянський  клопіт,
Бо  в  нього  чуйна  й  людяна  душа...
Я  свято  вірив  кожному  словечку,
Що  їх  бабуся  в  казку  заплела.
І  осягав  ту  мудрість  безкінечну,
Оте  змагання  доброти  і  зла.
І  дотепер  я  віри  ще  не  втратив,
З  усіх  чеснот  я  будь-яку  сприйму.
А,  часом,  доведеться  вибирати,-
Лиш  доброту  і  людяність  візьму...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354677
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.08.2012


Роксолані Л.

Коли  гороскоп  навіщує
І  нова  зоря  засія,
Нехай  тоді  кожен  почує
Твоє  загадкове  ім"я.
Ти  вірна  дочка  Водолія
А  Гарпія  -  мати  твоя,
Земна  і  небесна  стихія,
Що  з  нею  здружився  і  я.
Мінлива,  рухлива,  сумбурна,
Дражлива,  стрімка,  запальна,
Що  навіть  пригода  амурна
З  плітками  тебе  омина.
Збиває  лишень  з  пантелику
І  в  подиві  ціпить  вуста
Твоя  недоторканість  дика
Й  навіжена  твоя  доброта.
А  ще  ти  покірна  і  тиха,
Як  вітер,  що  в  гай  залетів.
В  тобі  кожна  кліточка  диха
Любов"ю  до...  псів  та  котів!
Ти  можеш  у  позі  лінивця
Забутись  на  деякий  час.
І  сон  тобі  віщий  присниться
І  правду  наснить,  без  прикрас.
Твоя  неприборкана  вдача
Не  всім  до  вподоби  бува.
Й  від  того  страждає,  одначе,
Розумна  твоя  голова.
Літа  твої  сяють  в  зеніті  -
Ще  йти  їм  життям,  та  й  іти.
І  більше  на  білому  світі  
Не  буде  такої,  як  ти.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352361
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 23.07.2012


Солом"яний дух

Вже  й  жнива!  Жовтіють  абрикоси
І  гримить...  На  те  воно  й  жнива!
Чорногузи  міряють  покоси
І  безлюдне  поле  ожива.
На  духмяні  пахощі  меліси
Захмеліло  падають  джмелі
І  комбайни,  ген,  аж  попід  лісом,
Теж,  неначе  джмелики  малі.
Не  позаздриш  нині  перепілці  -
Щойно  молодь  стала  на  крило,
А  вже  пада  птаху  навздогінці
З  колосковим  шерхотом  зело.
Теплим  воском  стиглої  пшениці
Перепахли  навіть  горобці,
І  відро  на  маминій  криниці,
І  дівча  з  ромашкою  в  руці.
А  мені  правічний  дух  соломи
Через  душу  спогадом  поливсь
До  порога  батьківського  дому,
Де  мій  шлях  стернищем  постеливсь...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350743
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 16.07.2012


Далекі жнива

Стернище  жовтіє  -  скосили  хліба...
Маленький  погонич  конячку  стьоба.
Махає  завзято  своїм  батіжком,
А  старший  погонич  приліг  під  стіжком.
Лежить,  спочиває...  Обід  є  обід.
Хлоп"яткові  теж  надриватись  не  слід.
Та  дуже  вже  хочеться  верхи,  в  галоп.
Аж  вітер  лоскочеться  й  куряви  стовп.
Працюють  завзято  хлоп"ятко  і  кінь  -
З  обіду  подовшала  вершника  тінь.
До  заходу  сонця,  у  поті  лиця,
У  такт  будуть  битися  їхні  серця.
Копиці  соломи  стоять,  мов  хати.
Їх  треба  докупи  сьогодні  стягти!
Скрипить  волокуша,  лускоче  стерня,
Погонич  конячку  свою  поганя.
І  виросла  скирта  соломи  в  полях,
Як  сонце  на  небі  скінчило  свій  шлях.
Важкий  трудодень  наш  погонич  здобув,
А  в  пору  вечірню  про  втому  й  забув...
Вже  осінь  проснулася  -  листя  скидає,
Герой  наш  за  парту  у  школі  сідає.
Залишаться  в  пам"яті  перші  жнива
І  та,  найважливіша,  чверть  -  трудова!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350075
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.07.2012


Ніч на Івана-Купайла

Підем,  кохана,  на  берег  ріки-
Прохолодою  вечір  диха...
Там  сплелися  вербові  гілки,
Хвиля  берег  цілує  стиха.
Милуватися  станемо  ми  
Оксамитом  купальської  ночі.
Там  багаття  в  обіймах  пітьми,
Там  збуваються  мрії  дівочі.
Хто  зуміє,  кому  пощастить,
Квітку  папороті  зірвати,
Той  довіку  себе  захистить  -
Буде  долю  щасливу  мати!
А  дівчата  вінки  сплетуть,
Кожна  свічку  свою  запалить
І  з  поклоном,  в  далеку  путь,
В  путь  тривожну  вінок  відчалить.
На  широкому  плесі  ріки,
Де  русалок  зелені  коси,
Навсібіч  розпливлися  вінки,
А  вода  їх  все  далі  відносить.
Тиша  літала  на  крилах  пісень,
Хвиля  ніжно  вінки  гойдала.
Вже  просинався  розбуджений  день  -
Дивне  свято  Івана-Купайла...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348543
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 06.07.2012


Косовиця

Я  прямую  стежкою  в  леваду,
Ноги  аж  змокріли  від  роси.
Гожій  днині  я  сьогодні  радий  -  
На  левадах  сіно  йду  косить.
Сонце  ще  дрімає  за  горою,
Світанкова  тиша  навкруги...
Мить,  з  косою  на  плечі,  постою,
Подивлюсь  на  срібні  береги.
Сиві  трави  ляжуть  у  покоси  -
(Буде  чим  корову  годувать!).
Адже  серце  так  бентежно  просить  
Працю  косаря  не  забувать...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348276
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 05.07.2012


Літо

Купалось  літо  в  океані  трав,
Гарячий  вітер  хвилями  котився.
У  лісі  липень  ягоди  збирав.
У  полі  липень  колосом  налився.
Мале  звірятко  нишкне  в  холодку,
Чатуючи  матусю  з  полювання;
Зозуля  час  рахує  у  гайку,
Підкинувши  маля  на  виховання.
В  гніздечку  підростає  пташеня  -
Дорослим  птахам  додалось  турботи:
Годують  ненажерливе  щодня,
Не  нудяться  й  хвилини  без  роботи.
Збирають  бджоли  сонячну  росу
Від  рання  й  до  смерку,  без  відпочинку.
У  вулик  свій  ті  крапельки  несуть,
Годуючи  себе  й  свою  личинку.
І  тільки  ми  гайнуємо  свій  час
Та  безкінечно  правим  теревені,
Хоч  добре  знаєм,  що  ніхто  за  нас
Нам  не  наповнить  власної  кишені.
...Вгорі  ані  хмариночки  нема,
Гладінь  ріки  у  сяйві  голубому.
Не  віриться,  що  в  світі  є  зима.
Не  віриться...  на  пляжі  золотому.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347843
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 03.07.2012


Час весняної зозулі

На  час  весняної  зозулі
Так  щедро  щебечуть  літа,
Що  манить  старого  на  гулі
І  юність  до  серця  верта.
Зелений  заплутався  вітер
В  косичках  білявих  беріз.
І  слово  з  п"яти  диво-літер
Шепоче  вербі  верболіз.
А  сонце  іскристо  сміється
У  всесвіті  росяних  трав.
Так  ніжно,  так  лагідно  ллється
Мелодія  спілих  заграв.
Та  знову,  і  знову,  і  знову
Усе  по-новому  співа.
Тут  з  пісні  не  викинеш  сло́ва,
Бо  то  про  кохання  слова́.
І  сонце,  і  грози,  і  вітер,
І  лагідність  вірних  сердець  -
Все  поглядом  ніжним  зігріте,
Ув  очі,  з  очей  -  навпростець.
З  літами  так  хочеться  дива
В  солодкім,  п"янкім  забутті,
Щоб  юність  босоніж  ходила
Так,  наче  уперше  в  житті.
Та  скоро  в  хмільному  загулі,
Під  шепіт  духмяних  отав,
Охрипнуть,  заквокчуть  зозулі
І  вже  не  полічать  літа...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346868
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 28.06.2012


Філософія дощу

Не  сподівався  на  негоду,
А  тут  відчути  довелось,
Як  з  хмари  вихлюпнуло  воду
Так,  наче  з  бочки  полилось.
Не  врятувала  й  парасолька  -  
Промок,  як  хлющ,  аж  до  тілес...
Дивлюсь  -  назустріч  баба  Сонька,
Як  янгол  з  сонячних  небес!
Іде  з  ціпком...  Росу  збиває...
Гербарій  в  кошику  цвіте.
Суха,  як  перець!  Ще  й  співає...
Я  остовпів  -  тут  щось  не  те!
Довкіл  гаї,  левади,  луки  -
Немає  прихистку  ніде.
А  в  баби  вузлуваті  руки
Й  лице,  давно  не  молоде.
Питаю,  як  же  та  вмудрилась
Переховатись  від  дощу,
Коли  навколо  все  умилось,
Бо  ж  він  з  хвилину,  як  ущух?
У  баби  Соньки  засміялись  
Веселі  бісики  в  очах:
-  Я  теж  намокнути  боялась,
Як  дощ  періщити  почав.
Аж  тут,  дивлюсь,  верба  розлога,
А  при  землі  таке  дупло,
Що  я  туди  й  встромила  ноги,
А  там  так  затишно  було!
Отож,  вмостилася  зручненько,
Перечекала  зливопад
Й  тепер  ось  дибаю  тихенько
До  хати  рідної  назад.
Я  осміхнувсь  бабусі  на́віч,
(Бо  ж  сам  кумедно  виглядав).
На  думку  спав  Григорій  Савич,
Філософ  наш,  Сковорода...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346380
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 26.06.2012


Зустріч із синами

Червневої  ночі,  короткої  ночі
Сльозою  туманились  мамині  очі.
Вслухалася  мати,  тривожилась  мати:
-  То  грім  десь  гуркоче,  чи,  може,  гармати?
Тривожилась  мати  за  мить  до  війни  -
Десь  там,  за  димами,  кохані  сини.
Синів  її  трійко  у  війську  Червонім:
Найстарший  на  чатах  стоїть,  на  кордоні;
Середній  будує  мости  й  переправи  -
Навчається  добре  саперної  справи;
Найменший  в  піхоті,  як  є,  рядовим,
Стрілецького  полку  він  був  зв"язковим.
І  їм  в  горезвісний,  у  план  "Барбаросса",
Свої  корективи  внести  довелося.
У  перші  ж  хвилини  нерівного  бою
Упав  прикордонник  ,  спливаючи  кров"ю.
Він  матір  собою  тоді  заслонив  -
Ішла  тільки  перша  хвилина  війни...
На  схід  закурились  воєнні  дороги,
Палали  степи  біля  Дону  і  Волги.
І  тут  зрозумів  наш  бувалий  солдат  -
Рубіж  цей  -  останній.  Ні  кроку  назад!
Всі  сили  зібравши  і  волю  в  кулак,
Він  вдарив  могутньо  -  схитнувся  чужак!
І  вже  покотилась  на  захід  війна
І  вже  над  Дніпром  канонада  луна,
Там  син  середульший  пірнув  десь  під  воду,
Коли  переправу  понтонну  наводив.
Кипіла  тоді  від  снарядів  ріка
І  кров  за  водою  червона  така...
Дощі  і  тумани,  морози  й  сніги,
Під  Корсунем  в  зашморгу  мруть  вороги.
Там  січа  була  від  зорі  до  зорі  -
Згадають  не  раз  Сталінград  на  Дніпрі!
Котилась  війна  до  ворожих  воріт,
Укотре  зітхав  із  полегшенням  світ.
Та  смерть  ще  гуляла  на  бранних  полях,
Війни  не  скінчився  ще  вогненний  шлях.
І  вже  за  туманами  Одер  синів  -
Дійшов  до  Берліна  найменший  з  синів.
Він  там  розписався  на  стінах  рейхстагу,
А  потім  на  поміч  він  рушив,  до  Праги.
І  -  постріл  останній  тієї  війни...
І  в  бронзі  постали  герої-сини.
Вітрець  молоденьку  берізку  гойда.
Вслухається  мати...  Синів  вигляда...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345545
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.06.2012


Рідна сторона

Яка  краса  довкола  нас  чудесна!
Ти  тільки  стань...  На  хвильку  зупинись...
Рибалка  сушить  проти  сонця  весла,
В  задумі  явір  до  води  схиливсь...
Посеред  лугу  -  квіти,  квіти,  квіти!
Шовкових  трав  хвиляста  блискотінь
Під  ноги  стелить  дзвоники  тендітні,
Готує  нам  уквітчану  постіль.
Вгорі  хмарки  пливуть  до  небокраю  -
Неспішний  плин  їх  нам  не  обрида.
На  пасовиську  мирно  ремигає
Корів  поважних  сита  череда.
Димлять  лани  пшеницею  густою,
Спориш  пойняв  дорогу  польову...
Сп"янілі  від  квіткового  настою,
Впадемо  ми  на  вигріту  траву.
Усе  до  болю  рідне,  серцю  миле,
Хоч  десь,  можливо,  й  ліпша  є  краса.
Мені  ж  той  край,  де  мати  породила,
Дорожчий  над  усякі  чудеса!
На  всі  віки  краса  оця  чудесна  -  
Цвіте  тепер,  цвістиме  і  колись.
Минають  зими,  осені  та    весни
І  лиш  літа...у  кучері  вплелись...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344990
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 19.06.2012


Літня гроза

Встають  "діди"...  Їй-богу,  задощить!
За  лісом  грім  бухика  басовито.
Струмок  в  долині  сріберно  плющить,
На  луках,  ген,  вилежується  літо.
А  по  землі  верткі  гарпійчуки,
Сини  самої  Гарпії-богині,
Гарцюють  через  межі,  навпрошки,
Піднявши  в  небо  куряву  на  спині.
В  польоті  ластівка  шугає  мошкару,
Ширяючи  низенько  над  травою.
Живиці  дух  в  сосновому  бору
Теплом  мене  вкриває  з  головою.
Та  раптом  обрій  густо  потемнів
І  вітерець  завмер  перед  грозою.
Вже  зовсім  поруч  грім  забубонів,
Аж  тихий  шепіт  скинувся  лозою.
Зненацька  злива  ринула  туга,
Та  й  покотилася  ревучою  стіною.
А  Громовержець  стріли  витяга
І  кидає  вперед,  переді  мною.
Та  сонце  пронизало  товщу  хмар
І  вже  блищить  трава,  як  діаманти.
Стихає  дощ,  як  срібний  дзвін  литавр
І  знову  вже  кортить  мені  у  мандри.
Ще  мчить  вода  з  довколишніх  висот,
В"юняться  скрізь  розмиті  борозенки,
А  літній  день,  на  тлі  земних  красот,
Сміється  вже  під  куполом  веселки!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344724
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 18.06.2012


Світ краси

Вже  на  левадах  срібно  дзвонять  коси,
Пахтить  довкіл  прив"ялена  трава.
Цибатий  бусел  в  дзьобі  воду  носить,
Та  бусликів  маленьких  напува.
А  ті  кумедно  крилами  лопочуть
І  нетерпляче  скачуть  у  гнізді.
По  всьому  видно  -  теж  злетіти  хочуть,
От  тільки  крила  надто  молоді!
Отож  батьки  й  стараються  нівроку:
То  їстоньки,  то  питоньки  несуть,
А  на  вербі  стривожені  сороки
Кота  старого  стрекотом  пасуть!
Шуліка  висне  ген,  у  піднебессі,
Пантруючи  на  здобич  з  висоти,
Аж  каченята  на  ставковім  плесі
Лякливо  запливли  в  очерети...
Хлюпочеться  струмок  у  верболозі  -  
Грайливо  хвилька  хвильку  доганя;
Буланий  кінь  пасеться  при  дорозі  -
Якраз  хвилина  вільна  є  в  коня!
Приліг  і  я  на  свіжому  покосі  -
Нехай  рука  спочине  від  коси.
Чогось  мені,  залюбленому  в  осінь,
Так  забажалось  літньої  краси.
Так  закортіло  райдуги  і  зливи,
І  хвиль  зелених  в  пахолоті  трав.
Тоді  б  я  став  на  всі  віки  щасливий
За  світ  оцей,  що  сам  його  обрав...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344076
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 15.06.2012


Перше кохання

Серед  літа,  в  буянні  трави,
Я  ось  тут,  на  межі,  приляжу
І  ромашку  обіч  голови,
Наче  кицьку  свою,  погладжу.
А  межа,  як  двоспальне  ліжко
І  спориш,  як  матрац  польовий.
Був  я  в  тебе  закоханий  ніжно...
Те  кохання,  як  шок  больовий  -
Промайнуло,  розтануло,  зникло,
Може  й  справді  його  не  було?
Серце  й  досі  до  болю  не  звикло  -
Аж  судомою  груди  звело!
І  гарячою  кров"ю  пульсує,
Й  дотепер  не  вдається  забуть...
І  понині  на  серці  несу  я
Те,  що  доля  поклала  на  путь.
Скільки  літ  відпливло  за  водою,
Скільки  весен  бузком  одцвіло,
А  ще  й  досі  тебе  молодою
Пам"ятаю  в  степу,  за  селом.
У  кофтині  з  небесного  ситцю,
У  хустині,  як  біла  печаль,
Ти  ходила  за  Чисту  Криницю
Може,  вранішнє  сонце  стрічать.
Ти  мені  тоді  солодко  снилась...
Як  хотілось,  щоб  мрії  збулись,
Та  освідчення  (бач,  не  судилось!)
Нерішуче  відклав  на  колись.
А  тепер  ти  від  мене  далеко,
Ти  бабуся  давно,  а  я  дід!
Сумно  в  небі  заквилив  лелека,
Та  й  розтанув  за  обрієм  слід...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343894
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2012


Нічна гроза

У  череві  ночі  клубочаться  грози,
Мигтять  блискавиці,  вигрюкує  грім.
Лякливо  пригнулись  густі  верболози,
Тривожно  шумлять  осокори  старі.
Ревуть  знавісніло  вітри-буревії,
Долиною  мчать  до  ріки  ручаї.
Усе  підкорилось  небесній  стихії,
Ніщо  не  уникло  обіймів  її.
До  ранку  розбурхане  небо  верга́ло
На  землю  холодні  потоки  води,
Дерева  з  корінням  в  гаю  виривало,
За  ніч  натворивши  чимало  біди.
А  вранці,  знесилені  диким  розгулом,
Розтерзані  хмари  за  обрій  пішли,
Лишивши  у  спадок  занесені  мулом
Поля  і  сади,  що  якраз  одцвіли.
Осяяло  сонце  невтішну  картину,
Зігріло  теплом  скаламучену  рінь
І  доторком  ніжним,  як  мати  дитину,
Голубило  звергнуту  велич  корінь.
Повстане,  відродиться  буйство  зелене,
Загояться  рани  великі  й  малі.
Життя  невгамовану  силу  поверне
У  лоно  безсмертне  святої  землі

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343773
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 13.06.2012


Місячна ніч

Ой,  місяцю  ти  ясновидий,
Недремнеє  око  твоє,
Для  кого  над  містом  розкидав
Сріблясте  проміння  своє.
Кому  ти  потрібен  у  місті,
Що  вигулькнув  ген,  із-за  хмар?
Майдани  там  в  сяйві  барвистім,
Навіщо  їм  зайвий  ліхтар?
Закоханим  парам  мережки
У  темнім  гаю  помереж.
Прикрась  діамантом  сережки
Березам,  та  й  вільхові  теж...
Поглянь  на  левади-мурави,
Де  срібними  перлами  рос
Вмиваються  заспані  трави
І  скоро  гряде  сінокос.
Ти  погляд  занурюй  у  річку,
Скупайся  у  літній  воді.
Свою  чорнобривую  нічку
Цілуй,  доки  ще  молоді.
Як  станеш  ти  серпиком  скромним  -
Ніхто  й  не  розгледить  вгорі.
Лишайся  для  нас  неповторним
Супутником  звабливих  мрій...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340772
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 30.05.2012


На початку літа

Ой,  у  лузі  трави  буйно  зацвітають,
Пахощі  духмяні  неба  дістають.
Голосні  зозулі  нам  літа  складають,
Солов"ї  до  ранку  спати  не  дають.
Розплескало  літо  полудневу  спеку,
Розтеклось  довкола  повінню  тепла.
З-під  небес  лелечий  долинає  клекіт
І  бринить  в  повітрі  золота  бджола.
Ластівка  ширяє  чорною  стрілою,
Жайвора  дзвіночок  висне  в  небесах.
Ходить  по  долині  марево  з  мітлою,
Горне  прохолоду  в  гомінких  лісах.
Тихе  надвечір"я  в  темряву  пірнає,
Місяць  на  ставочку  кладочку  кладе.
Навіть  сонний  вітер,  навіть  той  не  знає,
Як  роса  срібляста  на  траву  впаде.
Сонечко  проснеться,  вмиється  росою,
Вип"є  прохолодний  вранішній  туман,
Та  й  застане  в  лузі  косаря  з  косою,
Що  кладе  в  покоси  травостою  лан...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340324
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 28.05.2012


Пам"ять серця

Йду  до  болю  знайомим  полем  -
Буйно  квітнуть  густі  жита.
Перейнявшись  солодким  болем,
Пам"ять  в  юність  мою  верта.
Пригадались  літа  дитячі  -
Крає  серце  пекучий  щем.
Я  себе  хлопчаком  побачив
Під  холодним  осіннім  дощем...
Підганяючи  Лиску  рогату,
Йду  босоніж  по  мокрій  траві.
Годі,  Лиско,  тобі  ремигати,
Жуйку  будеш  жувати  в  хліві.
Влітку  добре!  Корів  на  пашу
Виганяють  з  дворів  пастухи.
І    маленькі,  і  трохи  старші
В  гурт  збираються  дітлахи.
Де  сьогодні  товар  будуть  пасти  -
Тут  у  кожного  свій  аргумент.
Чий  садок,  чи  баштан  запопасти  -
Це  також  був  важливий  момент!
У  Макітерці  трохи  затісно,
Ну  а  в  Ганзик  далеко-таки.
Тут  найстаршому  слово  звісно  -
Поженемо,  братва,  на  Ярки!
Кажуть  в  Круглику  гарна  паша,
Та  туди  аж  ніяк  не  з  руки.
І  прямують  корови  наші
Проз  провалля  на  рідні  Ярки.
Тут  привільно  розгулює  тиша  -
Тільки  жайвір  у  небі  дзвенить.
Вітер  стиха  полин  колише  -
Вкарбувалася  в  душу  ця  мить...
Літо,  звісно,  пора  найкраща  -
Холод  зовсім  не  дошкуля,
Але  ж  доля  твоя  пропаща,
Якщо  вицмулить  вим"я  теля!
Попаде  вже  тоді  на  "горіхи"  -
Довго  буде  наука  свербіть!
І  порада,  як  слово  утіхи:
Ви  на  шкоду  собі  не  робіть...
Але  що  нам  чиїсь  поради  -
Ми  на  витівки  всі  мастаки.
Нам  би  краще  в  футбол  пограти,
Ґвалтом  будячи  сонні  Ярки,
Там  ховаються  в  піжмурки  друзі,
Позабувши  телят  і  корів,
А  товар  шелестить  в  кукурудзі,
У  горох  по  коліна  забрів.
Спохопившись,  турляють  худобу,
Та  вже,  бачу,  біди  не  минем:
Навперейми,  скаженим  галопом,
Охоронник  гарцює  конем.
Матюкається  дядько  завзято,
Злісно  хльоска  жалючий  батіг.
Аж  замекало  бідне  телятко,  
Як  по  спині  його  перетіг!
Поштрафує  усіх  за  потраву  -
Не  подяку  ж  виносити  нам!
Знову  ввечері  йти  на  розправу  -
Я  не  заздрю  отим  пацанам!
Та  забудуться  наші  печалі-
Швидко  плине  спокути  час.
Знову  гамір  луна  в  проваллі,
Стиглі  груші  дарує  Спас.
Сонце  повільно  за  обрій  сідає,
Повагом  з  поля  іде  череда.
Довго  курява  не  опадає,
Довго  хлюпа  в  ставку  вода.
Забрели,  окаянні,  по  черево
І,  зітхаючи,  жадібно  п"ють.
Пастушки,  посідавши  під  деревом,
Відпочити  худобі  дають.
В  ранніх  сутінках  дзвонять  дійниці  -
Аж  по  вінця  струмить  молоко.
Десь  спалахують  білі  зірниці,
Лине  жаб"яча  пісня  ставком...
Пастушок,  притомившись  у  полі,
На  лежанці  калачиком  спить.
Його  сон  розкошує  на  волі,
Його  доля  до  щастя  летить.
Ноженята  подряпано  голі,
Що  долали  стерню  й  колючки.
Рученята  розкидано  кволі  -
Скільки  там  отієї  руки...
Швидкоплинно,  як  цвіт  весною,
Відшумів  невблаганний  час.
Засадили  Ярки  сосною,
Де  корову  в  дитинстві  пас.
Розорали  яри-крутосхили,
Де  свистали  із  нір  ховрахи.
Виливати  їх  воду  носили  
Від  Потапа  малі  дітлахи.
Промайнули  літа  дитячі,
Але  в  пам"яті  знову  й  знов
Постають  то  жнива  гарячі,
То  осіння  вологість  дібров.
Не  забудеться  стежка  від  хати
В  росянистім,  м"якім  спориші.
Буде  завжди  на  мене  чекати
Тиха  радість  моєї  душі...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338670
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.05.2012


Цвіт акації

Втопитись  можна  в  пахощах  медових,
Як  білопінь  акації  цвіте.
До  щему  жаль  миттєвостей  чудових,
Що  їх  марнує  літо  золоте.
Парфумам  тут  ніза́що  не  зрівнятись
З  п"янким  цілющим  запахом  лісів.
На  хвилях  млості  хочеться  гойдатись,
Сплативши  борг  блаженству  і  красі.
Все  ароматом  неповторним  диха  -  
Не  чутно  ні  бензину,  ні  смоли.
Немов  століття  пощезали  стиха
І  хмари,  що  розпряжені  воли...
Зелений  шум  зеленого  прибою,
До  небокраю  -  ниви  та  гаї.
І  не  дають  заснути  нам  з  тобою
Закохані,  до  шалу,  солов"Ї.
Бентежать  душу  пахощі  і  звуки,
Голубить  око  ніжна  юнь  землі.
А  ми  удвох,  побравшися  за  руки,  
Пливемо  над  розмаєвом  полів...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337735
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 16.05.2012


Пісня кохання

Зорі  травневі,  бузкові,  вишневі
Зорять  до  хати.
Аж  до  світання  пісню  кохання
Буду  співати.
Квіти  весняні  разом  з  піснями  -
Тільки  для  тебе.
Рад  прихилити,  в  душу  налити
Зоряне  небо.
Знову  над  світом  трепетним  цвітом
Гілка  калини.
Хочеш  -  дістану  пригірщ  туману
Серед  долини?
Ночі  травневі  бузкові,  вишневі,
Свічі  каштана.
Серце  палає,  серце  волає:
-  Де  ти,  кохана?!
Спів  солов"їний  багатоколінний
Все  не  вщухає.
Ласки  й  кохання,  а  не  страждання
Серце  прохає.
Вільхи  та  клена  шепіт  зелений  -
Таїнство  ночі.
Стежка  між  трави  в  зелен-мурави.
Ласки  дівочі...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336797
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 12.05.2012


Сановним повелителям дощів

Почув,  як  Верховний  достойник
Підлеглим  наказа  речив:
"Парад  відіграти  пристойно,
Мундири  щоб  дощ  не  змочив!"
Завдання  конкретне,  до  крапки  -  
Розсіяти  хмари  важкі...
Суворі  армійські  порядки.
А  де  вони  в  світі  легкі?
Спецзасоби  є  під  рукою,
В  літак  реагенти  і  -  в  путь!
Реакція  буде  швидкою  -  
За  обрій  дощі  попливуть.
Про  наслідки  дій  хмарогонів  
Ні  з  кого  ніхто  не  спита,
Бо  треба  -  щоб,  як  на  долоні  -
Параду  чітка  красота!
Не  грайтеся,  хлопці,  з  водою.
Небесна  волога  -  не  жарт!
Хай  звичною  пройдуть  ходою
Травневі  дощі  в  акурат.
А  ви,  посягнувши  на  Боже,
Ввірвались  в  Його  царину.
Чинити  так,  друзі,  не  гоже,
Бо  небо  пошле  нам  війну.
І,  хтозна,  чи  будуть  паради,
Як  спекою  випалить  рінь
І  буде  колосся  вмирати,
Засохнувши  аж  до  корінь.
Або(не  дай  Боже),  затопить
І  вимокне  всяке  зело.
І  знову  невижданий  клопіт
На  місто  впаде  й  на  село.
Не  варто  заради  параду
Оружної  моці  держав
Хмаринки  з  небес  прибирати,
На  згубу  себе  наражать.
Дощі  ветеранам  не  в  диво  -  
Хто  мок  ув  окопах,  той  зна!
То,  може,  хай  буде  правдиво  -
Парад  під  дощем  і...війна?!

10.05.2010  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336322
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.05.2012


Переможці

Ось  і  знову  весна,  ветерани,
Переможці  лихої  війни.
Вам  запалюють  свічі  каштани  -
То  травневий  дарунок  весни.
Вас  вітають  у  скверах  і  парках
Напахучені  грона  бузку,
А  онуки  в  швидких  іномарках
І  не  мріють  про  долю  таку.
Ваші  болі  лишаються  з  вами,
Ваша  пам"ять  для  вас  ожива.
Подвиг  ваш  не  осягнеш  словами,  
Та  й  чи  знайдеш  потрібні  слова.
Хай  чиновник  найвищого  рангу
З  теплотою  до  вас  промовля,
Та  війною  розболену  рану
Тільки  рідна  загоїть  земля.
Вам  вручають  до  свята  дарунки  -
Ви  схвильовані  -  честь  бо  яка!
До  грудей  продуктові  пакунки  
Пригортає  тремтлива  рука.
І  згадалось,  як  вперше  в  окопи
Необстріляні  йшли,  молоді,
Як  тримали  з  гвинтівкою  вкупі
Першу  пайку  солдатську  тоді.
А  зозулі  літа  пророкують
І  співають  в  гаях  солов"ї.
Переможно  додому  крокують
Сивочолі  звитяжці  мої...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336203
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.05.2012


Побачення

Весна  буяла  юно,  барвінково,
І  вже  з  небес  на  весь  квітучий  світ
Дощем  запахло  ніжно-пелюстково,
Аж  легіт  стих,  заснувши  серед  віт.
І  він  пішов,  той  дощ  травнево-тихий,
На  спілий  цвіт  вишневих  завірюх.
І  ластівки  з-під  шиферної  стріхи
В  дощинках  вищебечували  круг.
І  теплий  вечір  виплив  на  тумані
І  загойдавсь  над  тишею  долин.
А  серце  мліло  в  щемному  чеканні,
Тріпочучи  пташаточком  малим.
О,  шал  кохання!  О,  солодка  муко!
Блаженних  мрій  безмірна  далина.
Велична  повінь  пахощів  і  звуків...
І  -  врешті  -  мить,  коли  прийшла  Вона!
Цвіла  над  світом  цнота  поцілунків,
Жаданих  вуст  торкалися  вуста.
Яких  іще  бажав  би  я  дарунків,
Якої  долі,  кращої  ніж  та?!
Співалося...  Бажалося...  Хотілось
Ввібрати  в  душу  весь  розмай  весни,
Щоб  братство  соловейкове  злетілось
І  гімн  коханню  склало  голосний.
Люблю  життя  і  все  у  ньому  суще.
Молюсь  дощам  і  сонцю  і  весні.
Та  в  першу  руч  схилюсь  перед  грядущим,
Що  нині  освятилося  в  мені...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335865
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2012


Директору школи

Присвята  О.В.  Здорику,
                                     директору  сільської  школи
                                     на  Черкащині,  до  55-річчя

Шляхи  земні  і  провидіння  Долі
Вас  привели  у  Моринські  краї.
І  вже  отут,  в  сільській  звичайній  школі,
Ви  пізнавали  радощі  й  жалі.
Якщо  душі  покликання    -  Учитель,
А  сміх  дитячий  -  бажана  мета,
То  рідна  школа  -  мудрості  обитель,
Де  злагода  панує  й  доброта!
Тяжка  то  праця  -  витворить  Людину
І  -  благородна,  аж  до  сивини,
Коли  чиюсь  спокутуєш  провину,
Бо  вчитель  завжди  винен  без  вини...
І  кожен  день  -  хвилина  по  хвилині  -
Екзамен  свій  складали  Ви    в  житті.
І  вже  літа  у  далі  журавлині  
Полинули  в  суворій  самоті.
А  в  нагороду  -  рівно  дві  п"ятірки
За  всі  труди,  а  ще  -  за  сивину.
І  щастя  теж  -  на  всі  його  відтінки,
Хоча  й  не  без  гіркого  полину...
Директоре!  Учителю!  Колего!
Сьогодні  ми  бажаєм  щиро  Вам
Ще  літ  та  й  літ  під  Долі  оберегом.
І  хай  тала́нить  думам  і  словам.
Хай  сіється  розумне,  добре,  вічне
І  в  юних  душах  щедро  пророста
І  мрія  Ваша,  й  праця  титанічна
І  Ваш  талант,  і  Ваша  доброта!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335221
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.05.2012


Випускникам школи

Пора  найкраща  -  юність  золота,
Коли  так  легко  стеляться  літа.
І  мрії  в  серці  квітнуть  осяйні
І  ще  думки  не  визріли  сумні.
Ще  мало  вами  пройдено  доріг,
А  от  шкільний  позаду  вже  поріг!
Чимало  часу  -  одинадцять  літ
Ви  тут  навчались,  пізнавали  світ.
Вели  дискусії  про  вічне  і  земне
Й  не  вірили,  що  швидко  час  мине.
Той  час  минав  під  маминим  крилом,
ЇЇ  зігрітий  ласкою  й  теплом.
Та  вже  дитинства  безтурботні  сни
На  жаль,  минулись  в  розпалі  весни.
І  хоч-не-хоч,  а  треба  торувати
Стежину  власну  з  батьківської  хати.
І  з  вдячністю  вклонитись  вчителям,
Вклонитись  рідним  нивам  і  гаям
І  йти  життям,  проте  й  не  забувати  
Стежок  отих  до  батьківської  хати.
І  пам"ятати  завжди  й  повсякчас
Про  школу  рідну,  що  зростила  вас.
І  вчителів,  і  друзів,  і  батьків
Не  забувати  з  відстані  років.
Нехай  тала́нить  вам  у  майбутті,
І  хай  збуваються  всі  мрії  золоті.
Лишень  збагніть  на  стежці  до  мети:
Життя  прожить  -  не  поле  перейти!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335016
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.05.2012


Травнева заметіль

Знову  травень  зелену  сорочку
Одягає  деревам  на  плечі.
Молоденькі  голубить  листочки
Тихий,  лагідний  добрий  вечір...
Соловейко  солістом  у  хорі
Нескінченні  виводить  рулади.
Мерехтять  і  підморгують  зорі
В  такт  пісням  лісової  громади.
Заметіль  у  садах  пелюсткова
Будить  ніжності  струни  гарячі.
Завмирає  промовлене  слово  -
Ту  красу  можна  тільки  побачить!
У  полоні  чудовної  ночі
Не  заснути  мені  до  світанку.
Сяють  поруч  коханої  очі,
В"ється  стежка  в  бузку,  на  Янталку.
Без  любові  життя  не  буває
І  земля  не  квітує  без  неба.
Як  на  серці  весна  буяє,
То  нічого  більше  й  не  треба...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334709
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 03.05.2012


Дівочий сон

Цвіли  сади...  Бентежно  серце  мліло.
Едем  земний,  а  тут  ще  й  солов"ї!
Моя  душа  так  ніжно  і  несміло
Озвалася  на  поклики  твої.
Яка  ж  це  мить  солодка  і  жадана!
Палких  обіймів  трепетна  жага
Оповила  всевладно  й  нездоланно
Думки  мої,  що  й  слово  не  встига!
Розкаже  ніч,  а  може  й  не  посміє...
Утім  -  нехай!  На  те  вона  і  ніч.
Живу,  як  є,  по-іншому  не  вмію.
Кохаю  теж  по-правді,  певна  річ.
А  скільки  в  світі  зради  і  підлоти...
Немає  віри  звабливим  словам.
Ідуть  літа  і  долі  повороти
Ніколи  хай  не  докучають  вам.
Аж  до  вікна  бузковий  запах  манить,
П"янить  і  вабить,  подих  забива.
І  сон  втіка  за  вранішні  тумани...
Скажіть  мені,  чи  й  з  вами  так  бува?
Краса  така,  що  не  відвести  зору,
Однак  вона  так  швидко  одцвіте.
Весна  мине  свою  квітучу  пору,
А  там  близенько  й  літо  золоте!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334311
рубрика: Поезія, Акровірші
дата поступления 01.05.2012


Сімейна гавань

Я  мчу  крізь  дощ  своїм  велосипедом,
Долаючи  завісу  водяну.
А  вдома,  вкрившись  ковдрою,  чи  пледом,
Про  щось  хороше  мріяти  почну.
Сімейна  гавань...  Затишок  від  шторму
Бурхливого,  тривожного  життя.
Лиш  тут  приходить  у  буденну  норму
Шалений  пульс  мого  серцебиття.
Горить  спокійно  вогнище  сімейне,
Любов"ю  вірною  нам  душі  зігріва.
Нехай  Господь  недоленьку  відверне,
Хай  мати  над  колискою  співа.
Промчать  літа  баскими  рисаками  -
Згадається  колись,  на  схилі  літ,
Як  діти  йшли,  прощаючись  з  батьками,
Одне  за  одним,  в  невідомий  світ.
Чекатимуть  удома  мама  й  тато,
Розлуки  біль  тамуючи  в  трудах.
Нечасто  будуть  діти  завертати  
У  затишок  родинного  гнізда.
І  буде  виглядати  з-за  дивану
Велика  лялька,  з  бантом  у  косі
З  надією,що  хтось-таки  дістане  
І  їй  секрети  виповість  усі...
На  крилах  мрії  в  далечінь  ширяю,
Пора  й  до  праці  -  дощ  перешумів.
Своїй  сім"ї  з  любов"ю  довіряю  
Тепло  душі,  що  зберегти  зумів...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333773
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 28.04.2012


Дзвони Чорнобиля

Чорнобильський  вибух...  Реактор  палає...
Відважні  пожежники  борють  вогонь.
Зневажена  смерть  упритул  підступає
До  вкритих  графітовим  попелом  скронь.
Чорнобильська  хмара  з  реакторним  пилом
Упала  на  світ  лиховісним  крилом.
Життя,  ще  у  зародку,  юне  убила,
Засіяла  ниви  невидимим  злом.
Чорнобильська  зона...  Лягає  під  траки
Відчужена,  мертва,  отруйна  земля.
Лише  здичавілі  коти  та  собаки
У  селах  безлюдних  виходять  на  шлях.
Чорнобильський  атом  жорстоко  й  підступно
Плюндрує  й    вивершує  долі  людей.
Повсюди  за  ними,  мов  тінь,  невідступно
В  обіймах  диявола  вічність  гряде.
Чорнобильські  дзвони  віщують  тривогу,
Набатом  у  праведних  душах  звучать.
Когось  вже  лаштують  в  останню  дорогу,
А  мертві  у  сонмі  полеглих  мовчать.
Чорнобильську  пам"ять  у  серці  навіки
Народ  для  нащадків  своїх  збереже.
Щоб  влади  не  мали  мутанти  безликі,
Щоб  атомних  людство  не  знало  пожеж!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333289
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.04.2012


Весна

Весняне  небо,  сонця  повінь,
Землі  буяння  молоде!
Пташині  чую  я  розмови:
-  Весна  іде!  Весна  іде!
Весна  прийшла  і  жайвір  дзвінко
Вже  хлібороба  зве  у  путь.
І  крук  заходить  у  загінку,
А  трактори  гудуть,  гудуть...
Земля  уквітчана  радіє,
Вона  щаслива,  бо  жива
Одвічна  трепетна  надія  -
Посіють  -  будуть  і  жнива!
Нехай  же  квітне  цвіт  весняний,
Земля  під  сонцем  -  на  віки́.
І  знов  щебечуть  в  ріднім  краї,
Цілують  небо  ластівки...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331205
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 18.04.2012


Воскресіння Христове

На  вигоні,  в  смарагдовім  вінку,
Весна  Великдень  радо  зустрічає.
Стара  верба,  по  пояс  у  ставку,
Крислате  гілля  у  воді  купає.
Зозуля  в  лузі  дзвони  золоті  
Виковує  на  срібній  наковальні.
Вітрець  хмільний  із  поля  прилетів,
Та  й  задрімав  в  своїй  опочивальні.
Бджола  цілує  квітку  запашну,
Гойдаючись  в  нектаровій  колисці
І  черемшина,  славлячи  весну,
Цнотливо  квітне  в  білому  намисті.
Озвався  грім  з  небесних  володінь,
Уздрівши  хмарку  з  довгою  косою,
І  юний  дощ  листочки  молоді
Вмиває  ніжно  Божою  росою.
Чудовне  сяйво  лине  з-під  небес,
Шле  благовість  землею  молодою:
Христос  Воскрес!  Воістину  Воскрес!
Зі  святом  вас!  З  Великоднем!
З  весною!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330417
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 15.04.2012


Пташине весілля

До  гнізда  із  вирію  вернулись
Стомлені  цибаті  журавлі.
Щойно  й  жабки  на  ставку  проснулись
І  підсохли  гребні  на  ріллі.
А  пташки  відгулюють  весілля,
Все  співають  і  гнізда́  не  в"ють.
Гомонить  їх  співами  довкілля  -
Сумувать  нікому  не  дають.
Тут  і  жайвір,  тут  і  ворон  чорний  -
Всяк  свої  розучує  пісні.
Тракторець,  веселий  і  проворний,
Про  врожай  співа  озимині.
А  кругом,  на  всі  чотири  боки,
Краєвиди  стеляться  ясні.
Купол  неба  чистий  і  високий  -
Сонце  аж  сміється  в  вишині.
Вже  й  душа,  -  не  хочеш,  а  радіє,
І  думки  повищезли  сумні.
І  щемка  невпізнана  надія
В  серце  напросилася  мені.
Не  відмовив,  -  хай  мене  підтрима,
Я  повірив  сонцю  й  журавлям,
Що  весна  давно  вже  за  дверима
Теплим  духом  землю  звеселя...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329520
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 11.04.2012


Монолог згорьованої жінки

Прийшла  біда,  така  гірка,  як  трунок,
Така  страшна,  що  Боже  відверни!
Тоді  з  життям  він  зводив  порахунок,
Тепер  же  він  в  мої  приходить  сни.
Була  весна,  той  квітень  осоружний,
Той  чорний  день  розпуки  і  жалю.
А  він  лежав,  чужий  і  незворушний,
Неначе  знав,  що  вже  не  відмолю,
Не  відволаю  гріх  його  кончини,
Не  відверну  трагічної  судьби,
Бо  ж  не  було  вагомої  причини
Для  звершення  посмертної  журби.
Він  там  лишив  записку  на  прощання,
Останню  волю  виповів  тишко́м.
Із  рук  сяйнула  блискавка  остання
І  запеклась  кривавим  рушником.
Він  відійшов  у  засвіти  далекі...
Синок  малий...  Дочка  на  виданні...
Скажіть  мені,  зозулі  та  лелелки,
Як  бути  далі,  жити  як  мені?
Як  добувати  хліб  отой  насущний,
Дітей  ростити  без  надійних  рук
І  зазирати  в  день  отой  грядущий
Крізь  нещадиму  вишуканість  мук?
Зотліло  прахом  щастя  нетривале  -  
Навіщо  ж  так  віка  укоротив?
Байдуже-звично  півчі  одспівали,
І  він  дітей  навік  осиротив.
В  душі  не  скоро  спокій  запанує,
Ще  чорним  крепом  в  пам"яті  зрина
Все  те,  чого  в  життя  вже  не  верну  я  ,
Все  та  ж  трагічна,  зболена  весна...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328655
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 08.04.2012


Дожилися, друже, ми з тобою…

Дожилися  ,  друже,  ми  з  тобою
До  останніх  зношених  штанів.
Без  війни,  без  пострілу,  без  бою  -  
Від  нужди  народ  осатанів.
За  минулим  я  не  пожалкую  -
Теж  тоді  несолодко  жилось.
Куснем  хліба  вдосталь  посмакую
Й  не  зітхну  за  тим,  що  не  збулось.
Я  не  хочу  рівності  такої,
Коли  ми  зрівняємось  в  нужді.
Хай  мене  залишать  у  спокої
Самозванці,  партії,  вожді...
Ще  багато  рядиться  охочих
В  тогу  "благодійників"  і  "слуг",
Та  чомусь  ніхто  із  них  не  хоче
Знищити  корупції  ланцюг.
Наш  народ  не  треба  годувати.
Схоче  рибки  -  вудочку  до  рук.
Всяк  для  себе  хай  навчиться  дбати,
А  держава  -  тільки  кволим  друг.
Тріскотнею  політичних  гасел
Не  зачепиш  нині  за  живе.
І  в  питаннях  копченоковбасних
Вже  з"явилось  бачення  нове!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328195
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.04.2012


В благословеннім серці України

Стою  на  древній    корсунській  землі,
Чоло  схиливши  в  трепетнім  поклоні
За  хліб,  що  пахне  в  мами  на  столі,
За  батькові  натруджені  долоні.
Вклоняюсь  рідним  пагорбам  і  долам,
Де  серце  ніжить  пісня  солов"я,
І  вже  ніяким  іншим  видноколам
Душа  не  заприсягнеться  моя.
Тут  зріє  нива  щедра,  золота,
Нащадкам  заповідана  Тарасом.
Розкута  воля,  труд  і  доброта
Згуртують  нас  і  об"єднають  разом.
На  всі  віки,  Черкащино  моя,
Тобі,  як  син,  в  любові  признаюся.
І  де  б  не  був  я  у  чужих  краях,
З  тобою  разом  плачу  і  сміюся.
Розквітнуть  села,  виростуть  міста,
Що  здавна  знали  згарища  і  війни.
Мій  рідний  край  з  легенди  пророста
В  благословеннім  серці  України!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327042
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 02.04.2012


Весняні мотиви

Півні  кричали  голосно,  до  хрипу,
Аж  пломеніли  яро  гребені.
Перед  курми  гнучи  пір"ясту  кирпу,
Заприсягались  сонцю  і  весні.
З  кінця  в  кінець,  на  пагорбах  і  долах,
Цвіли  дими,  солодші  за  меди.
Раділи  сонцю  вулики  і  бджоли
І  вже  бруньками  пахнули  сади.
Дзвінких  синиць  низалося  намисто
І  горобці  в  калюжах,  як  моржі.
Старенький  клен,  неголосно  й  безлисто
Щось  муркотів,  присівши  на  межі.
Втомило  небо  лебедині  крила,
Аж  на  ставку  захлюпала  вода.
Луна  деревам  в  лісі  повторила
Те,  що  вітрець  мені  розповідав.
І  я  повірив  вітрові  на  слово  -
Я  йшов  до  тебе,  сповнений  надій.
А  ти  мені  відмовила  в  любові...
Такий  от  кепський  розвиток  подій!
Була  весна  і  серце  шаленіло,
Женучи  в  жилах  вистуджену  кров.
Моє  кохання  ще  не  віддзвеніло,
Тож  не  сприймало  будь-яких  відмов!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326602
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 31.03.2012


Пробудження

В  моїм  саду  брунькується  весна,
В  моїй  душі  зневіри  крига  скресла.
Вбирає  очі  голубінь  ясна,
Ще  й  сонце  крутить  жовті  перевесла.
Одвічний  поклик  ранніх  журавлів
В  ранковій  тиші,  відлунавши,  тане,
Вплітаючись  в  мелодію  полів,
Віншуючи  пробудження  жадане.
Терпкого  соку  крапля  золота
Бринить  в  повітрі  чистою  сльозою.
Вітрець  берізкам  коси  запліта,
Награвшись  з  виноградною  лозою.
У  ритмі  серця  дихає  туман,
Зависнувши  у  сонячній  безодні.
Для  смутку  в  світі  місця  вже  нема  -
Увесь  той  смуток  вивітривсь  сьогодні.
Чуття  бентежне  линуло  з  грудей
Понад  блакиттю,  де  весна  буяла.
І  був  прекрасним  цей  весняний  день
Тому,  що  поруч...  Поруч  ти  стояла!
Весняні  мрії  в  серце  принесуть
Коханням  опромінену  надію.
Хай  не  сьогодні.  Не  в  сьогодні  суть.
Я  зачекаю...  Я  чекати  вмію...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324596
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 24.03.2012


Про здоров"я

Хто  здоров"я  не  цінує,
В  того  вибору  нема:
Або  він  життя  змарнує,
Або  те  його  злама.
Ну,  а  хто  здоров"ям  важить,
До  краплинки  зберіга,
Той  вам  з  радістю  покаже,
Де  черпається  снага!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323028
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.03.2012


Про Вікіпедію

Знання  -  це  сила  розуму  людини.
Вони  потрібні  нам  щодня  і  щогодини.
Дізнатись  хочеш,  в  чому    ж  сила  знань?
А  ти  у  Вікіпедію  заглянь!
Відкрий  сю  книгу  електронну  навмання:
У  кожім  слові  там  -  знання,  знання,  знання...
Від  "А"  до  "Я"  шукай  по  алфавіту  -  
Там  зібрані  знання  усіх  народів  світу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323027
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.03.2012


Прихід весни

Розлилися  по  долині
Перестояні  сніги,
Затопивши  журавлині
Сіножаті  та  луги.
Скрізь  озерця  і  потоки,
Всюди  повені  сліди.
Досяга  небес  високих
Плюскіт  талої  води.
Сонце  мружить  теплі  очі,
Пригріває  -  не  пече.
І  в  щоку  мене  лоскоче,
Примостившись  на  плече.
То  весна  усіх  збудила
Від  зими  холодних  снів.
Розкрива  тремтливі  крила
Срібний  жайворонка  спів.
Онде  проліски  тендітні
Цвітом  неба  зацвіли
І  вчувається  в  повітрі
Життєрадісне:  "курли".
Скоро  в  лузі  розів"ється
Всюдисущий  верболіз.
Навіть  спраглий  переп"ється
Першим  соком  з-під  беріз.
І  земля  повеселіє,
Теплим  зрошена  дощем.
Хлібороба  серце  мліє:
Сум...  бентега...  радість...  щем...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322634
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 17.03.2012


До мене весна привіталась…

До  мене  весна  привіталась
І  в  полі  померкли  сніги.
Із  сонцем  вона  побраталась  -  
В  річок  розійшлись  береги.
До  мене  весна  привіталась,
Крижиною,  ген,  пливучи.
Вона  собі  хвилею  гралась,
Я  ж  ноги  собі  промочив...
До  мене  весна  привіталась  
Лунким  журавлиним  ключем.
В  задумі  берізка  хиталась,
Спливаючи  соком-плачем.
До  мене  весна  привіталась
Зеленим  світінням  верби.
Лиш  хмарка  туману  зосталась,
Де  ранок  пройшов  голубий.
До  мене  весна  привіталась
Рясним  життєдайним  дощем,
Надія  до  серця  верталась,
Зникав  неприкаяний  щем.
До  мене  весна  привіталась  -  
Я  з  радістю  їй  відповів.
І  ти  до  плеча  пригорталась  -
Тебе  я  крізь  весну  повів!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321477
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 13.03.2012


Пагінці

Із  пагінця  зростало  деревце.
Прийшла  пора  -  воно  заквітувало.
Ми  всі  терпляче  мріяли  про  це,
Трудилися  і  рук  не  покладали.
В  житті  непросто  викохати  сад,
Та  лиш  тоді  відчуєш  насолоду,
Коли  дозріє  в  ґронах  виноград
І  яблуня  нахилиться  від  плоду!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321160
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 12.03.2012


Проліски

Іще  морози  ходять  по  землі
І  дмуть  вітри,  колючі  й  непривітні,
Та  вже  проснулись  проліски  малі  -
Такі  тендітні,  а  такі  амбітні!
Не  бракло  їм  відваги  і  снаги
І  сили  для  життєвого  розвою,
Щоби  отак  -  пройти  через  сніги
І  запросити  весну  за  собою!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321159
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 12.03.2012


Провесінь

Прилетіла,  мов  на  крилах,  
Молода  весна.
Сиву  зиму  потіснила
Фея  чарівна.
Ніжно  й  лагідно  сміється
Сонечко  з  небес
І  в  природі  вже,  здається,
Дух  життя  воскрес.
Проти  сонечка,  в  калюжах,
Зблискує  вода.
Вітерець-пустун  байдуже
Деревце  гойда.
У  снігу  струмок  вертлявий
Радо  жебонить.
До  ріки  прямує,  жвавий,  -
Годі  зупинить!
Сніг  сіріє,  осідає...
Ген  -  таловина.
Там  травичка  проглядає,
Чи  озимина.
У  берізок  сік  струмує  -
Пий  донесхочу.
Ліс  проснувся  і  шумує  -
Теж  тепло  відчув.
Птахів  з  вирію  вертають  
Голосні  ключі.
І  кульбаби  розквітають  
Жовті  дукачі...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320884
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 11.03.2012


Отче наш!

Тарасе,  Отче  наш  преславний!
Ти  зі  священної  гори
Зійди  Месією!  Во  славу
Молитву  Неньці  сотвори.
Колись  твоя  нужденна  мати
Стогнала  в  клятому  ярмі,
А  нині  -  соромно  й  казати  -
Дійшли  до  урвища  самі!
Чи  бачиш  ти,  великий  Сину,
Як  бузувіри,  день  при  дні,
Твою  стражденну  Україну
Грабують,  спродують  на  пні.
Чи  ті  схизматики  лукаві,
Безродне  плем"я  крикунів,
Що  ладні  вбити  нашу  славу,
Спалити  волю  на  вогні...
Кому  довіритися  в  скруті,
Хто  Україну  захистить?
Невже  ми  Богом  позабуті,
А  пам"ять  у  кайданах  спить?
І  щоб  з  кайданів  тих  ганебних
Не  сміли  кпинить  фарисеї,
Нам  не  потрібно  од  хвалебних,
Нам  треба  власного  Мойсея!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320586
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.03.2012


На Чернечій горі

Єство  моє  безжально  поглинає
Суєтність  днів,  і  звершень,  і  діянь.
І  плач,  до  Бога  звернених  благань,
Крізь  товщу  зла  навряд  чи  долинає.
Шукаю  Істину  в  друкованому  слові.
І  шлях  до  неї,  то  є  шлях  страждання,
Як  формула  одвічного  кохання,
Є  символом  прабатьківської  крові.
Сьогодні  вбік  рішуче  відкладаю
Священних  псалмів  мудрість  велемовну  -
Мені  "Кобзар"  снагу  дає  духовну,
Від  нього  силою  незмірною  владаю.
За  Божим  помислом  і  за  велінням  долі,
Прийшов  Поет,  що  став  для  нас  Пророком.
Він  Словом  віщим,  дужим,  та  високим,
Збудив  вогонь  уярмленої  волі.
Здалось  на  мент,  що  волю  вже  здобуто,
Що  те  ярмо  розбите  на  друзки,
Та  грішна  думка    тисне  на  мізки
Й  тривогу  будить,  наче  щось  забуто...
Стоїть  Пророк  на  знаменитій  кручі.
Чоло  нахмурив,  голову  схилив.
А,  може,  Бога  він  за  нас  молив,
Тому  і  думи  з-під  чола  пекучі?!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320347
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.03.2012


Зустріч на межі

Вже  зима  із  весною  шепочуться,
Перестрівшись  удвох  на  межі.
Зайчик  сонячний  ніжно  лоскочеться  -
Хоче  взнати  секрети  чужі.
Зачекай-но,  допитливий  зайчику,
Ще  твоя  не  наспіла  пора.
Онде,  бачиш,  як  свариться  пальчиком
Юній  феї  цариця  стара.
Щойно  весело  разом  сміялися,
Наче  подруги  справжні  були.
Та  зненацька  вітри  розгулялися
І  снігами  шляхи  замели.
А  весна  тих  вітрів  не  злякалася  -
Мала    змалечку  вдачу  тверду!
Вона  йшла  по  снігу  й  посміхалася
І  ніхто  не  спиняв  їй  ходу.
Бо  несила  зимі  пересилити
Ту,  що  землю  збудила  від  сну.
Люба  весно,  яка  ж  бо  красива  ти,
Навіть  в  пору  зими  навісну...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319830
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 07.03.2012


Жизнь продолжается

Скоро  старость  меня  разукрасит
Сетью  дряблых  морщинок  у  глаз.
И  не  будет  уж  прежнего  Васи,
Хоть  ты  в  профиль  смотри,  хоть  анфас...
Будет  хмурый  такой  старикашка  -
Худощав,  лысоват,  глуховат.
Крупной  клеткой  навыпуск  рубашка,
Он  ворчлив  и  ...  чуток  скуповат!
Не  пугаясь  грядущих  коллизий,
Всё  же  в  грусть  окунулась  душа.
После  бега  галопом  по  жизни,
Трудно  будет  ходить  не  спеша.
Трудно  будет  предаться  безделью,
Станет  в  тягость  обыденный  день.
Над  измятою  за  ночь  постелью
Будет  виться  дремучая  лень.
Будут  путаться  мысли  о  главном
На  пути  к  запредельной  черте,
Об  умчавшемся  времени  славном,
О  несбывшейся  детской  мечте.
Будут  так  же  плясать,  веселиться
Чьи-то  жизни  в  назначенный  срок.
Согрешив,  будут  Богу  молиться,
Не  усвоив  печальный  урок.
Но  не  будем  о  грустном,  ребята!
Счастье  жизни  нам  свыше  дано.
Всем  понятно,  что  жизнь  -  необъятна.
Всю  объять  её  -  не  суждено!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319503
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.03.2012


Первая встреча

Первая  встреча  с  тобой
Мелькнула,  как  будто  во  сне.
Мы  свою  доверяли  любовь
Хохотавшей  вовсю  луне.
Прохладою  звонкой  блестал
Травы  изумрудной  шёлк.
И  нежно  листву  приласкав,
Хмельной  ветерок  умолк.
Мерцаньем  далёких  звёзд
Высвечивал  Млечный  Путь.
Из  юных,  наивных  грёз
Хотелось  туда  шагнуть.
Иные  постичь  миры,
Вселенную  всё  объять...
Всю  ночь,  до  рассветной  поры,
Хотелось  "люблю"  повторять!
Касаться  дрожащих  рук,
Зовущих,  манящих  глаз.
И  слушать  сердец  перестук
Хотелось  тогда,  как  сейчас.
Имя  твоё  шептать
С  надеждою  -  вновь  и  вновь...
Хотелось  любимым  стать
И  вместе  познать  любовь!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319271
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 05.03.2012


Спасибо!

Спасибо,  милая  Людмила,
За  откровенные  слова.  
Ты  их  случайно  обронила,
Из  мыслей  выудив  едва.
Я  понял  вдруг  свою  никчёмность
И  так  же  -  вдруг  -  во  мне  остыл,
Презрев  былую  увлечённость,
Никем  не  выстуженный  пыл.
И  вот  теперь,  душою  маясь,
Себя  за  искренность  браня
И  над  обидой  поднимаясь,
Я  лепечу:  прости  меня!
Прости!  Не  в  силах  я  спокойно
Взирать  судьбы  крутой  изгиб.
И  как  бы  ни  было  мне  больно,
Твой  образ  в  сердце  не  погиб.
Какими  мерками  измерить
Словес  холодных  пустоту?
Мне  остаётся  только  верить
В  любви  прекрасную  мечту.
Считая  совесть  эталоном
И  чтя  любовь  за  идеал,
Я  взял  опять  её,  со  стоном,
Воздвиг  на  прежний  пьедестал!
А  ты,  владея  жизни  силой,
Воспрянь,  взгляни  вокруг  себя.
Тебе  судилось  быть  красивой
И  быть  любимою,  любя!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318899
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 04.03.2012


Финт судьбы

Воспринимай  меня,  как  данность,
Как  финт  судьбы,  как  дар  Творца.
Души  прозрачная  стекляность
Сокрыта  мимикой  лица.
Ты  разгадать  меня  попробуй  -
Как  кубик  Рубика  сложи!
Но  так,  под  заданностью  строгой,
Неинтересно  станет  жить.
Я  не  могу  под  пытким  взглядом  
Невозмутимо  пить  и  есть.
Свобода  внутренних  обрядов
Мою  поддерживает  честь.
Иные  помыслы  и  мысли
Щитом  словесным  огражу.
И  вот  уже  в  уме  повисли
Плоды  тех  слов,  что  я  скажу.
И  пред  тобою  не  кривляясь,
Скажу  со  всею  прямотой,
Что  сам  себе  я  представляюсь
Всех  самый  сложный  и...  простой.
Из  всех  случайностей  на  свете
Закономернее  всего
Есть  наша  жизнь  и  наши  дети,
Под  кровом  сердца  моего...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318619
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 03.03.2012


Запасной аэродром

Когда  крутой  вираж  заложен
И  невозможно  отвернуть,
Один  лишь  выход  тут  возможен  -
Штурвал  держать  и    -  дотянуть!
Но  тут  какой-то  там  "Сто  первый",
Родя  турбиной  в  небе  гром,
Умчит  по  азимуту  верном  
На  запасной  аэродром.
А  в  жизни  ведь  бывают  тоже
Куда  покруче  виражи.
И  тут  держаться  надо  строже  -
Учиться  в  жизни  надо  жить!
Когда  вселенская  стихия
Накроет  вас  своей  волной
И  мысли  чёрные,  плохие,
Пред  вами  вырастут  стеной,
И  надо  выход  тот,  единый,
Простой  и  правильный  найти,
Старайтесь  в  час  лихой  годины
Не  сбиться  с  верного  пути...
Преодолев,  не  без  оглядки,
Противной  боязни  синдром,
Готовлюсь  тоже  для  посадки  
На  запасной  аэродром.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318427
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 02.03.2012


Апрельский снег

Не  нужен  вовсе  снег  в  апреле,
Его  дрянная  белизна,
Когда  вокруг,  на  самом  деле,
Вовсю  должна  цвести  весна.
Излишен  слов  цветастый  веер,
Набор  избитых  молью  фраз  -
Не  сразу  я  теперь  поверю
В  твой  самый  искренний  рассказ.
Когда  срамная  грязь  цинизма
Водою  слов  разжижена,
Судьба  любого  афоризма
Печальной  быть  обречена.
На  скользком  тле  скабрезных  шуток,
От  их  банальности  устав,
Стриптизом  штатных  проституток
Давно  я  бредить  перестал.
Найдя  в  тебе  покой  и  радость,
Был  сам  в  пороке  уличён.
Прости  за  тона  резковатость  -
Таким  уж  быть  я  обречён...
Не  вечен  снег  в  конце  апреля  -
Сойдет,  умоя  лик  земной.
Ну,  что  ж,  невелика  потеря,
Лишь  только  б  ты  была  со  мной!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318121
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 01.03.2012


Колыбельная

Вновь  холодным  дождём
Затуманилась  даль.
Гложет  ночью  и  днём
Моё  сердце  печаль.
Мне  рассудок  велит
Поспешать  не  спеша,
Но  тем  пуще  болит  
И  тоскует  душа.
Жду  тебя,  не  дождусь,
В  этот  вечер  хмурной  -
Моя  нежность  и  грусть
Для  тебя,  для  одной!
Что-то  нынче  опять  
Захандрил,  заскучал,
И  по  времени  вспять
В  своих  мыслях  умчал.
Размечтался  о  том,
Как  утешится  всласть,
Чтоб    пылала  огнём
Неуёмная  страсть.
И  в  туманной  дали
Образ  нежный  возник  -
Значит  парус  любви
В  море  счастья  не  сник.
Я  сижу  у  окна,
Мысли  вслух  теребя,
Нынче  мне  не  до  сна  -  
Я  желаю  тебя!
Ты  вечерней  порой  
Приходи  по  весне,
Колыбельную  спой  
Одинокому  мне...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317878
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 29.02.2012


Разговор по душам

Катит  время,  как  всегда,  -
Не  угонишься...
От  себя  ты  никуда
Не  схоронишься.
Ты  судьбу  свою  воздвиг  -
Зря  колотишься.
Проворонил  счастья  миг  -
Не  воротишься.
Ты  судьбу  свою  отверг
Бесприданницу
То  ли  вечером  в  четверг,
То  ли  в  пятницу!
-  А  слова  твои  горчат
Сладкой  горечью.
Буду  долго  я  мечтать
Лунной  полночью.
Буду  счастье  вспоминать  
Незабытое,
Буду  горе  проклинать
Пережитое.
И  глухое,  как  стена,
Слово  молвится:
-Так  хотелось,  чтоб  -  жена!
Но  -  любовница...
Лишь  когда  мои  мечты
Забутонятся,
Будем  вместе  -  я  и  ты  -
Счастьем  полниться...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317556
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 28.02.2012


Любимой женщине

Подушек  измятые  рожи,
Перины  глубокий  вздох.
Звонок  мелодичный  в  прихожей...
-  Кого  то  там  чёрт  приволок?!
Халат  на  ходу  надеваешь,
На  фоне  цветастых  штор
И  мне  виновато  киваешь  -
Пойду,  мол,  узнаю,  кто.
Банальность  звонка  очевидна  -
Соседка  лишь  может  зайти.
И  стало  немножко  обидно
За  скомканный  в  спешке  интим.
А  утро  сквозь  щели  струится
И  тут  не  приходится  ждать,
Что  может  ещё  повторится
Блаженных  минут  благодать.
На  кухне  гремит  сковородка
А  я  застилаю  кровать
И  сонно-ленивой  походкой
Иду  поцелуи  смывать.
Одетый  стою  у  порога:
-До  встречи,  любимая,  жди!
В  глазах  шевельнулась  тревога
И  -  вздох  из  красивой  груди...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317272
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 27.02.2012


Электричка на Цветково

Загуляла  где-то,  как  всегда,
Средь  полей  шальная  электричка.
Но  для  нас,  похоже,  -  ерунда,
Эта  нехорошая  привычка.
Мы  не  ропщем.    Мы  спокойно  ждём  -
Неохота  вовсе  расставаться.
Речи  целомудренны  ведём  -
Только  взглядом  можно  целоваться!
Разговоры,  жесты  невзначай,
С  головой  влюблённых  выкрывают.
Жди...  Приеду...  Помни...  Не  скучай...
И  глаза  разлуки  не  скрывают.
А  народ  толпится  и  галдит.
И  в  ответ  сигналит  электричка.
Даже  воздух  рельсами  гудит  -
До  предела  скрежетом  напичкан!
Стук  колёс  разносится  окрест,
Уплывает  полотно  перрона
И  моей  руки  прощальный  жест
За  окошком  третьего  вагона.
Свой  неровный  ускоряя  бег,
Пьяным  креном  поезд  зашатался.
За  окном  -  деревья,  хаты,  снег.
Я  уехал...  Но  с  тобой  остался...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316974
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 26.02.2012


Твои глаза

Твои  глаза  -  два  изумруда!
Но  пепел  грусти  в  них  откуда?
Тот  пепел  -  сын  родной  огня,
Что  дивным  пламенем  меня
Согрел  когда-то,  приласкав...
С  тех  пор  сердечная  тоска
Во  мне  печально  поселилась.
Ты  часто  мне  ночами  снилась.
И  вот  свершились  сна  причуды:
Очей  живые  изумруды
Слезою  радости  сверкают
И  пуще  прежнего  ласкают
Мой  взор  потухший,  неживой...
И  я,  как  в  омут,  -  с  головой  -
В  глаза-озёра  окунулся,
И  окончательно  проснулся
Под  сенью  ласки  и  тепла,
Что  для  меня  ты  сберегла.
В  твоих  глазах  лукавства  нет,
Лишь  доброты  душевной  свет
Струится  нежною  прохладой.
И  счастья  большего  не  надо,
Чем  то,  которое  теплится
Слезою  чистой  на  ресницах,
И  о  котором  мне  глаза
Твои  успели  рассказать...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316740
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 25.02.2012