Невідомська Вікторія

Сторінки (3/273):  « 1 2 3 »

Затишок…

Затишок,  лишай  по  собі  сліди,
Трохи  лимону,  імбиру  і  чаю...
Вся  сутність  Всесвіту  в  тебе,  це  ти!
Той,  кого  я  відчайдушно  шукаю.

Той,  с  ким  могла  би  піти  по  світах:
Дивних,  оманливих,  ночами  повних.
Я  не  ховаюсь,  а  дивлюсь  у  страх  -  
Падаю,  падаю...  Ти  мене  зловиш?

Якби  я  знала  б  напевно,  де  ти,
Була  б  наповнена,  щира,  спокійна,
В  серце  вміщались  би  цілі  зірки,
Була  б  від  себе  не  виключно  тінню.

Світле  й  усміхнене  твоє  лице,
Погляд  стурбовано-лагідний  в  спину,
Я  відшукаю  й  не  зраджу  тебе,
Ти  будеш  пахнути  щастям  й  жасмином.
12.12.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817345
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 13.12.2018


Легче…

Мне  никогда  не  хватит,
Мне  никогда  не  больно,
Легче  рубить  и  плакать,
Легче,  но  не  спокойно.

Что  же  такое  завтра,
В  мире,  где  нет  прощенья?
Легче  страдать  от  яда,
Чем  от  людей  и  мнений.

В  этом  лиловом  завтра
Нет  ни  судьбы,  ни  карты,
Пусть  разрывают  раны,
Я  выбираю  правду.

Знаю,  что  правда  легче,
Просто  сказать  и  верить  -
Но  всем  нужно  афиши,
И  всем  нужны  потери.

Мне  никогда  не  выжить,
Если  не  стиснуть  зубы.
Легче  дышать  на  крыше...
Звезды.  Квартиры.  Люди.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796488
рубрика: Вірші, Лирика
дата поступления 21.06.2018


Я не ховаю…

***

Я  не  ховаю  себе,  тебе  чи  нас,
І  посмішку  в  люту  страшну  годину,
Життя  -  це  клубочок  з  полів  і  трас,
А  я  в  них  так  лину,  безмежно  лину.

Ти  знаєш,  яка  ця  трава  в  ногах?
Як  довга  вона  проростала  й  билась!
Із  крихтами  променів  нищила  страх,
Щоб  ми  біля  неї  колись  опинились.

Щоб  сірий  асфальт  не  спікав  нам  п'ят,
І  було  по  чому  іти  за  руки,
Щоб  серце  твоє  -  не  пустий  сурогат,
Не  билось  у  відчаї  крізь  ніжні  груди...

І  важко,  і  страшно  -  хочеться  в  небо,
Хтось  падає  ламко,  а  хтось  не  рушає,
І  тільки  ховатись  немає  потреби,
Згадай  цю  траву,  вона  проростає.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780695
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2018


***


Вчись  посміхатися  мільйонам,
Самотнім  птахам  між  хмарин,
Хоча  у  натовпах  й  іконах,
Тобі  потрібен  лиш  один.

Іди,  змагайся,  лиш  не  падай,
Всміхатись  важко  через  щем,
Велике  серце  -  це  не  вада,
Його  не  знищити  мечем.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778885
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2018


Птиця

І  беззахисні  порухи  птиць,
І  черкання  гранітні  до  рук,
Серез  зовсім  чужих  таємниць,
Невідомо,  хто  недруг  і  друг.

Кожна  птиця  ламає  страхи,
Коли  крилами  змінює  все,
Тут  ніхто  не  родився  лихим,
Тільки  інші  забули  про  це.

Кожен  взмах  щось  приносить  й  бере,
Як  і  дотики,  мрії,  сльоза.
І  потрібен  не  ключ  від  дверей,
А  обіймі  і  теплі  слова.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778865
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 24.02.2018


Мій ангел

Мій  ангел  ніколи  не  плаче,  
Мій  ангел  не  знає  втоми,  
Він  не  чекає  удачі,  
Коли  ми  ведем  розмови.  

І  погляд  у  нього  синій,  
Як  небо  в  травневу  зливу,  
Мій  ангел,  з  лицем  хлопчини,  
І  каже:  «Життя  -  це  диво».  

І  вірить  в  це  вперто  й  ясно,  
І  каже:  «Усе  минає,  
Це  люди  якісь  невчасні,  
І  запалу  в  них  немає».  

У  нього  робочі  руки,  
Долоні  важкі  й  згрубілі,  
І  очі,  в  який  розлука,  
Опалює  все  на  тілі.  

Та  якось  приходить  днями,  
І  крила  свої  ховає,  
Все  дивиться  за  птахами,  
І  світ  називає  раєм.  

І  вчить  не  боятись  зльоту,  
У  нього  усе  так  просто.  
У  в  мене  суцільні  квоти,  
І  близькі-далекі  гості.  

І  якось  в  пусті  години,  
Коли  я  не  знаю  хто  я,  
Він  бачить  в  мені  людину,  
Якій  не  потрібна  зброя…  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761806
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 23.11.2017


Цілуєш…

***  
Ти  цілуєш  мене  незграбно,  
Зовсім  ніжно  і  зовсім  тихо,  
Я  в  тобі  віднайшла  розраду,  
Ти  в  мені  -  ураган  і  лихо.

Твої  пальці  холодні  й  сильні,  
А  слова  розкривають  рани...  
Скільки  треба  шукать  людину  
Серед  тисяч  сердець  коханих?

Опівнічні,  крихкі  розмови,  
Де  нас  гріли  звичайні  фрази,  
Ти  цілуєш,  мов  вперше,  знову  
Я  торкаюся  слова  «разом».

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761805
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2017


Автостопом…

Автостопом  проїхати  пів  планети,  
Проблукати  в  дрімучих  лісах  без  страху,  
Мати  в  серці  квітуче,  глибоке  небо,  
Розгубити  ключі  перед  новим  шляхом.  

Обіймати  так  чисто  і  без  розлуки,  
Цілувати  за  кожен  момент  не  разом.  
Як  же  довго  я  хочу  у  твої  руки!  
Як  же  тепло  горять  найщиріші  фрази.  

Горизонтом  новим  починати  ранок,  
І  знаходити  те,  що  завжди  хотілось  -  
Запах  степу  й  вітрів,  що  чарує  п'янко,  
І  звичайно,  щоб  ми  у  кінці  зустрілись...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730857
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 27.04.2017


Океани

Океани  позаду  зливаються  в  шторми,  
Всі  дороги  ведуть  до  тебе  і  тільки,  
Та  долоні  у  нас  як  уламки  від  бога,  
Що  ніяк  не  дають  нам  у  вись  злетіти.  

Чорні  ночі  терпкі  і  щораз  темніші,  
А  альбоми  із  фото  щемлять  як  птахи,  
Що  зірвалися  ввись,  а  там  правлять  інші,  
І  їм  знову  потрібно  блукать  на  захід.  

І  ці  птахи  мандрують  в  гігантські  шторми,  
Як  мої  паперові  цілунки  в  небі,  
У  них  дому  немає  й  немає  форми,  
Вони  краплі  розлуки  у  снах  до  тебе.  

Вони  мають  летіти  далеко  й  вірно,  
І  хапатись  за  пам'ять,  як  ключ  до  всього...  
Бо  кохання  -  це  еволюція  звіра,  
Та  щоправда  до  того  він  звався  Богом.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730856
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 27.04.2017


Я не те щоб твоя половина

Я  не  те  щоб  твоя  половина,
Я  не  те  щоб  чиясь  взагалі,
Але  серцем  до  тебе  так  лину,
Але  в  думці  шепочу  тобі.

І  не  те  щоб  кохання  існує,
І  не  те  щоб  десь  в  грудях  бринить,
Але,  боже,  як  дико  малює
Мені  щось  в  міжребер'ї  блакить!

І  не  те  щоб  все  кинула  разом,
І  не  те  щоб  повірила  в  мить,
Просто  дивишся  в  очі  й  щоразу
Щось  щемить,  і  щемить,  і  щемить...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722976
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2017


Тож…

Тож...  всі  слова  твої  -  золоті  краплини,
І  кожен  видих-вдих  -  дощові  мости,
А  як  серце  гулко  в  літо  лине  й  лине!
А  як  серце  щемом  пише  слово  «ти».

В  небозводах  синіх  загубилась  віра,
І  говорим  разом,  і  не  чуєм  теж.
Не  піском  гарячим  дальнього  Каїра,
Своїм  тихим  «вибач»  душу  обпечеш.

І  від  себе  годі  бігти  у  дороги,
І  ламати  крила  в  бурі  і  вітри,
І  хоч  пише  доля  за  нас  епілоги,
Головне  й  надалі  крізь  асфальт  цвісти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722974
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2017


Світ змінюється твоїми дотиками…

Світ  змінюється  твоїми  дотиками  і  словами,
Навіть  коли  здається,  що  це  не  про  нас  і  не  з  нами:
Слухай  мене,  говори  зі  мною,  шепочи  мені,
Знай,  що  про  таких  як  ми  ще  не  раз  напишуть  вірші.

І  кожен,  хто  буде  зі  злістю  казати  ім'я  твоє
Вдарить,  поріже,  зачепить  за  гостре,  пекуче  й  живе...
Серце  буде  відбивати  танго  лише  для  нас  двох,
Ми  народились  й  кохаєм  на  зламі  страшних  епох.

Золото  важить  тут  більше  ніж  чесність,  сльоза,  ідеї.
Вір  мені  палко,  без  тями,  як  вірили  іудеї.
І  тобі  не  будуть  снитись  кошмари,  я  їх  зловлю,
Якщо  я  все  ж  навчусь  малювати,  там  буде:  «Люблю».

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711824
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2017


Люди…

Квіти  ростуть  з  під  снігу
Ніжним  своїм  життям,
Люди  ламають  кригу  
Й  потім  летять,  летять...

Тихі,  сурові  ранки
Знову  зустрінуть  їх,
Ігри,  та  більш  мовчанки,
Плач,  й  лише  трохи  сміх.

Люди,  бентежні  люди  -
Проблески  на  воді,
Зорі  ламають  груди
Сильні  і  золоті.

Все,  що  простили  -  болем,
Ріже  солодкий  чай.
В  кожного  своє  соло,
Свій  у  розколах  рай.

Спробуй  усе  зібрати,
Квіти  зігріти  в  сніг...
Все,  що  потрібно  знати:
Люди  -  фатальний  збіг.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711613
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 12.01.2017


Дорослі

Ми  були  такі  щасливі,  
Ми  були  такі  живі,
Гуляли  в  весняні  зливи,
Співали  в  надрив  пісні.

Ловили  крихкі  моменти,
Чаї  розливали  й  сміх,
Зростали  у  нас  поети!
І  дружба  була  для  всіх.

І  міцно  хапали  долю,
І  знали,  що  зможем  все,
Любили  своїх  героїв,
Казали  усе  в  лице.

Ми  були  сміливі...  діти?
Епохи  фальшивих  драм.
Ми  вміли  іще  любити,
Без  сотень  душевних  ран.

Ми  рвали  серця  до  бою,
Й  творили  малі  дива,
І  фраза:  «Я  тут,  з  тобою»,
Так  гаряче  кров  пекла...

Та  час,  мов  нестримний  вітер,
Привчає  до  самоти,  
Вчимось  -  вже  дорослі  діти
Щастя  своє  берегти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711612
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 12.01.2017


Писав би…

Я  писав  би  тобі  листи,
Я  писав  би  тобі  поеми,
Тільки  ти  -  це  уже  не  ти,
Розлетілись  гарячі  схеми.

В  тобі  була  чудна  любов,
Трохи  сонця,  і  сни  блакитні,
І  у  гавань  вривався  шторм,
І  поля  простягались  житні.

І  бриніли  в  очах  пісні,
І  лилися  мінорні  ноти,
У  тобі  були  ті  вогні,
Що  палили  мене  крізь  дотик.

І  я  сам  був  уже  не  свій,
І  в  мені  жила  ти  до  краю,
Із  альбомом  тендітних  мрій,
Між  сторінок  лягло  "Кохаю".

Що  згоріло?  Чи  я  чи  світ?
Де  твої  океани  сині?
Я  не  бачу  уже  ні  цвіт,
Ані  очі  мов  журавлині.

І  болить  чомусь  образ  твій,
Ніби  сльози  ті  материнські,
Тільки  часу  не  мовиш  "Стій",
І  тепер  ми  чужі-чужинські.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711409
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 11.01.2017


Все добре, мила моя, все добре…


Все  добре,  мила  моя,  все  добре,
Маршрути  вічності  -  наші  долоні,
Ми  дивимось,  де  тепле  сонце  й  обрій,
А  у  серцях  -  кілометри  любові...

Іще  не  раз  зіткнемося  губами,
І  будем  йти  в  ромашкові  поля,
Все  добре,  мила,  поки  небо  з  нами,
Й  допоки  love  is  -  це  лиш  ти  і  я.














https://vk.com/melody_of_soul

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682953
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2016


Ми дивились одне на одного…

Ми  дивились  одне  на  одного,
Ми  дивились  і  світ  не  бачили,
І  іскрилися  теплі  промені
У  очах,  що  мені  тлучачили

Не  відводи  погляди  ввечері,
Й  цілувати  у  скорні  зрання,
У  морях  ми  пливти  приречені,
Бо  у  кожного  з  нас  -  кохання.

Бо  у  кожного  з  нас  не  вивчені,
Неминущі  слова  й  години,
І  у  кожного  є  позичено
Трохи  щастя  і  цвіт  шипшини.

Все  ми  бачили  -  місто,  натовпи,
Та  дивились  одне  на  одного,
Ми  -  розщеплені  в  дикі  атоми,
Цілувались  єдинним  поглядом.





https://m.vk.com/melody_of_soul

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682935
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2016


Крок

І  кожен  крок,  як  відлуння  нового  часу,
Як  же  ти  поживаєш  в  своєму  кутку?
Я  тебе  не  забуду,  і  вибач,  щоразу
Буду  більше  любити,  ніж  пісню  дзвінку.

Ти  пройдеш  всі  дороги,  одвічні  і  тихі,
Оглядаючи  лише  ледь-ледь  й  крадькома,
Чи  не  йде  за  тобою  відоме  всім  лихо,
Чи  до  щему  у  грудях  не  йду  там  і  я...

Не  завжди  гучні  кроки  -  бажання  забути,
Не  завжди  їх  відсутність  -  чиєсь  "Просто  йди"
Я  б  спіймала  тебе  у  тонкі,  ніжні  руки,
І  шептала  "Завжди  в  цьому  часі  лиш  ти".

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679953
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2016


Ріки

Річки  огротають  тебе  потоками,
Якщо  прислухатись,  всі  вони  плачуть,
Ми  називаємо  їх  темноокими,
Дивимось  вглиб  і  нічого  не  бачим.

Бо  вода  у  потоках  безжально  синя,
Як  небо,  що  піднімається  в  травні,
Вона  оживлює  торішнє  насіння,
Яке  тільки  потім  скошують  в  ставні.

І  ці  посохлі  трави  ще  й  нам  листують,
Ніби  сміються  з  то,  що  й  ті  все  знають,
Ми  потопаєм  -  і  дарма  протестуєм,
Бо  давно  немає  ключів  від  раю.

Тобі  здається,  що  ти  випливеш  завтра,
Вода  тут  прісна  і  риба  красива,
Та  після  дванадцяти  лунає  мантра,
І  ріки  плачуть,  допоки  є  сили...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675768
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2016


Як навчишся змагатись, приходь…

Як  навчишся  змагатись,  приходь,
Я  тебе  навчу  програвати,
Найболючіша  з  наших  хвороб  -
Це  нездатність  в  поразці  встати.

Можеш  твердо  рушати  на  схід,
І  в  кишені  ховати  світло,
Потім  звідти  дістанеш  лиш  мідь,
Що  в  долонях  пектиме  цвітом.

Обіцяю,  зрощу  ці  квіти.
Не  зірвавши,  тобі  додасться.
Бо  найбільша  помилка  в  світі  -
Руйнувати  світ  у  поразці.

Можеш  бити  сильніше  грому,
І  терпіти  удари  в  спину,
Та  прошу,  не  дозволь  нікому
Загубити  в  собі  людину...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675239
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 30.06.2016


Що ти знаєш про неї?

Забуваєш  про  час,  відкладаєш  пісковий  годинник,
Що  ти  знаєш  про  неї?  Мимовільний  лиш  дотик  до  рук,
Якщо  будеш  колись  наповняти  її  з  середини,
Бережись  її  ран  в  міжребер'ї  заплутаних  струн.

Синє  небо  завжди  їй  шепоче  дорогу  додому,
Сизий  вітер  щораз  зігріває  в  обіймах  терпких,
Що  ти  знаєш  про  те,  як  так  палко  тримаючи  слово,
Вони  билась  і  билась,  ловивши  удари  під  дих.

Вона  буде  мовчати,  говорячи  тільки  зі  мною,
Я,  напевно,  чужак,  що  пішов  ні  в  ті  двері  й  пропав.
Бережи  у  ній  дівчинку,  що  не  візьметься  за  зброю.
Пам'ятай  -  вона  любить  букети  з  ромашок  і  трав...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672617
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 16.06.2016


Скажи «Привіт» …

Скажи  «Привіт»  без  сумніву,  чи  варто,
Скажи  «Прощай»  без  огляду  назад,
Я  добре  знаю,  як  тасує  карти
Попутний  вітер  наших  змін  і  втрат.

Люби  тепер,  зі  щирістю  і  щемом,
Ненавидь  завтра,  завтра  ж  бо  нема,
І  смійся  так,  неначе  не  окремо
У  цей  момент  моя  й  твоя  рука.

Все  буде  з  часом  чи  не  буде  часу,
Цілуй  у  скроню,  там  завжди  пече,
І  думай,  думай,  щастя  -  це  щоразу,
Коли  любов  торкається  очей.

Не  згасне  сонце,  поки  ти  без  страху,
Не  впадуть  зорі,  адже  ти  ідеш.
Зіграй  з  життям.  І  йди  крізь  роси  й  трави
У  небозводи,  що  не  мають  меж...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672272
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2016


Говорити

І  я  б  хотіла  з  тобою  говорити,
Мабуть,  ще  й  до  самої  пізньої  ночі,
Ніби  ми  трохи  схожі  чи  може  квити,
Доторкалась  б  до  тебе  словами  й  мовчки.

Розказала  б  будову  мого  кохання,
Мого  болю  і  смутку,  всю  чарку  душі.
Якби  знав  ти,  що  свічка  горить  остання,
Ти  б  нарешті  послухав  щось  в  цій  метушні?

Небо  все  в  акварелі,  рядки  хвилясті,
Моє  слово  -  не  відчай,  не  страх  і  не  смерть,
Але  ти  не  тримаєш  його  в  зап'ясті,
Кажеш:  «Потім,  все  потім»,  -  і  знову  йдеш  геть.

Я,  мабуть,  говорила  б  з  тобою  довго,
В  пізньоранішній  час,  бо  ж  та  ніч  швидка,
Та  я  чимось  розгнівала  мнимого  бога,
І  тепер  ти  не  чуєш,  а  я  ж  -  німа.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671701
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2016


Відчуй це…

Відчуваєш,  як  це?  На  кінчиках  пальців  ти,
Сплітаються  в  літо  гарячі  години,
І  в  кожному  подиху  б'ються  ніжні  світи  -  
Мої  і  твої,  що  з'єднались  в  єдине.

А  завтра  -  лиш  дата,  коротка  печать  на  склі,
І  ми,  як  годиться,  торкнемося  снами,
До  болю  закохані,  рідні  й  трохи  дурні,
Відчуй  це  -  на  серці  простягся  орнамент.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670292
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2016


А як тебе не було і нема

А  як  тебе  не  було  і  нема,
Як  ти  моя  примара  й  сновидіння?
Палила  думка  ця  мене  дотла,
І  била  в  кров  дитячі  ще  коліна....

Немов  сміялись  грози  весняні,
І  поринали  ранки  у  тумани,
Чи  були  ми  шалені  і  кохані,
Чи  ти  роса,  яка  на  сонці  тане?

А  зрештою,  як  думалось  мені,
Коли  ти  захищав  мене  від  ночі,
Що  образ  твій  не  зникне  в  метушні,
Що  розум  мій  тривогою  шепоче.

Та  кожен  раз,  коли  казав  «бувай»,
Коли  не  відчувались  твої  руки,
Я  думала  -  ти  сон  мій  або  рай,
І  твого  голосу  шукала  звуки...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668378
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2016


Шлях

Вже  збиті  шляхи  всі  довкола,
О  небо,  як  важко  іти!
А  зорі,  як  прокляті  хворі,
Шукають  кінець  висоти.

І  тягнеться  серце,  і  рветься,
І  клітку  лама  золоту,
Ніколи  хай  бій  не  минеться
В  одвічну  людей  самоту.

Які  ж  є  на  небі  дороги!
Які  невмирущі  степи,
Я  босим  би  йшов  без  тривоги,
Я  б  склав  там  кувалди  й  серпи.

І  дико  би  плакав  у  травах,
І  замість  дощу  я  б  стояв,
А  потім  зійшли  би  заграви  -
Сміявся,  й  тебе  би  обняв...

Я  знаю,  що  ти  там  теж  будеш,
Що  стежки  немає  назад,
Що  кожним  нейроном  ти  любиш,
Мене  і,  мабуть,  листопад...

І  збиті  шляхи.  Вже  так  мало
Глибин  у  людській  метушні,
Та  я  все  кохав,  і  нам  стало
Дороги,  степів  і  душі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668377
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2016


Я б могла тебе розтлумачити…

Я  б  до  тебе  торкалась  дощами,
Тими  теплими,  синьо-літніми.
Поки  ми  так  стояли  й  мовчали,
Я  б  тебе  огортала  квітами.

Ніжнопізніми,  вітробарвними...
Стали  навіть  до  щему  рідними.
Поки  ми  ще  не  дикі  атоми,
Цілувала  б  губами  мідними!

Нагадала  б,  як  добре  бачити
Не  словами,  які  вже  списанні,
Я  б  могла  тебе  розтлумачити,
Як  Ван  Гог  цей  світ  кипарисами...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653753
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2016


Твій образ…

В  прозорих,  нічних  очах
Твій  образ  і  зорі,  зорі...
У  безвість  чужих  світах,
На  всьому  життя  просторі.

Немає  уже,  як  ти...
І  дихання  всі  несхожі,
Куди  б  мені  не  іти  -
Назавжди  всі  перехожі.

За  ким  би  не  бігти  в  слід,
Кого  б  не  хапать  за  руку!
Твій  образ  -  то  моноліт
Сердечного  мого  звуку.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652861
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2016


Інколи…

Інколи,  доторки  мов  би
Кохання  на  кінчиках  пальців,
Б’ються  невидимі  колби,
Тріскають  в  ніжному  вальсі.

Інколи,  геть  повтікають
Сизі  слова-херувими,
І  по  планеті  літають
Люди  з  очима  живими.

Інколи,  час  мов  в  пастку
Серце  захопить  в  руки,
І  невимовну  ласку
Тихо  вкладає  в  груди.

Інколи,  зорі  гаснуть,
Як  дивишся  –  «та  людина»,
І  вміщається  щастя
Просто  у  спільного  сина...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644616
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 17.02.2016


І що в нас є?

І  що  в  нас  є?  Любов  і  урагани,
Такі  стрімкі,  що  серце  відійма,
Я  не  люблю,  це  все  твої  капкани,
Які  піймали,  просто  обійма.

Чи  це  твій  страх,  чи  лиш  моя  недуга,
Чому  смішні?  Із  болем  у  очах,
І  не  рятує  вже  міцна  кольчуга,
Сталеий  захист  втрачено  в  ночах.

І  як  дійти  до  правди  і  довіри?
І  знову  як  вуста  не  проклинать?
Найбільша  рана,  що  я  вміла  вірить,
А  ти  зумів  усе  це  розтоптать.

І  що  тепер  вже  говорить  і  плакать,
І  потім  що?  Щось  тріснуло  в  душі,
За  моя  серце  ще  вернеться  плата
У  сотню  раз  ми  стали  вже  чужі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644615
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 17.02.2016


А я ще…

А  я  ще  не  знаю,  справді  не  знаю,
Бо  ще  так  багато  в  нас  "після"  буде,
Тебе  обіймати  хочу  до  краю,
І  проростати  волошками  в  груди.

І  щоб  -  взаємно,  відверто  і  щиро,
Бо  кожне  "але"  -  розірвана  рана,
Кохати  -  бути  війною  і  миром,
І  цілувати  в  сміхові  й  шрамах.

І  віриш,  справді  іще  не  знаю,
Пройдено  буде  багато  колій,
В  цю  мить,  ось  тут  -  "Я  тебе  кохаю",
І  наплювати  на  думку  долі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629931
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 19.12.2015


Ти…

І  що  ж?  Затихли,  зупинились,
Серця  крихкі  серед  зими,
Як  довго  бились,  в  клітці  бились
Сталь-почорнілими  крильми.

Як  важко  дихали  вустами,
Ловили  сніг  на  самоті,
І  розбиваючись,  вставали
В  людскій,  красивій  простоті.

Хай  буде  так,  як  написалось,
Пером  із  часу  і  води:
Горіло,  плакало,  кохалось,
І  все  вмістилось  в  слові  «ти».

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628259
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 13.12.2015


Не йди…

Я  тут,  пишу  тобі  молитву,
Здаюся  й  поринаю  в  бій,
Ступаю  я  на  кров  пролиту,
І  кажу,  кажу  тихо:  «Стій».

Не  йди,  як  йдуть  мільйони  вітром,
У  хмари  терпкі  і  п’янкі,
На  кого  залишить  тендітну,
Зап'ястя  білі  і  тонкі?

Бо  ж  голос  в  неї  -  шепіт  моря,
І  ніжний  стан,  і  біль  в  очах...
Коли  навкруг  усі  говорить,
Лиш  ти  для  неї  в  тих  словах.

«Не  йди»,  -  кажу,  тримаю  зброю,
Ховаю  крила  під  плащем,
Дивись  на  мене,  ти,  герою,
Й  не  йди  за  цим  чужим  дощем.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628018
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 12.12.2015


Тягнусь до тебе…

Тягнусь  до  тебе  -  порухами,  словами,
Що  насправді  маю  тобі  сказати?
Всі  ми  смішні,  якщо  це  лише  між  нами,
Йдемо  і  палим  ці  самі  канати.

Ти  не  боїшся  впасти.  Я  добре  знаю,
Ти  і  мене  штовхаєш,  та  я  стою,
Скільки  зірок  потоне  із  небокраєм?
Поки  ти  вб'єш  і  ніжність,  й  любов  мою.

Йду,  усміхаюсь,  лікую  сама  себе..
Рівно  -  надцять.  Кажу:  слова  тут  зайві.
Ніч  із  акрилових  ниток  светер  плете,
Щоб  зігрівати  ним  павутинку  шрамів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621487
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2015


Слухай…

Слухай...  Дотики  губної  помади,
Перемішані  цифри  клавішні.
Я  так  мало  знаю,  щоб  щось  казати!
І  думки  мої  тихі,  ранішні.

Та  максимально  хочеться  вирватись,
Бо  всі  поверхні  -  це  глиби  льоду.
Хто  вільний,  звісно,  не  буде  ділитись
Мармуровим  цвітінням  польоту.

Хто  вбитий,  знаю,  захоче  ще  встати,
А  я,  мабуть,  і  живим  не  піду,
Усе  що  я  маю  -  тебе  -  відраду,
І  трохи  -  каплі  -  в  руці  сузір'я.

Кишенні  з  вітром,  свідомість  зболену,
Налиту  чимось  накшталт  морського...
Хотів  би  ніжну  і  неоголену
І  в  грамах  навіть  глибинно  свого.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621134
рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата поступления 15.11.2015


Привіт

Привіт...  А  знаєш,  усе  змінилось,
Трохи  тепліше  в  осінній  день,
Те,  що  колись  безкінечно  снилось,
Є  наповненням  моїх  кишень.

Те,  що  колись  зітхало  так  терпко,
Виросло  ледве  в  вечірній  сум,
Чесно,  розкажеш  мені  про  пекло?
Бо  про  добро  я  і  сам  збагнув.

Час  колихався,  немов  над  вечір
Дули  усі  що  не  є  вітри,
Знаєш,  змінилось.  Колись  ці  плечі
Не  підіймалися  догори.

Я  забагато  пробув  самотнім,
Поки  на  небі  пливли  чудні,
Дикі  фігурки,  немов  би  ноти,
Грали,  а  я  ще  стояв  на  дні.

Потім  помалу  змужнів  і  виріс,
Потім  цих  «потім»  було  як  снів,  
Я  пізнав  ще  й  любов  і  щирість,
Не  підпускаючи  зло  вогнів.

Легше  ніколи  не  встать  на  ноги,
Легше  ніколи  не  будь  живим,
Ну  подивися,  відкинь  тривоги!
Світ  цей  у  сутності  і  є  ми.

Отже,  привіт.  Я  минулий  в  тобі,
В  сотнях  розгублених  і  пустих,
Годі.  Прокиньтесь!  Прошу  вас,  годі.
Світ  цей  по  суті  ж  і  творимо  ми.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620530
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2015


Зелені очі

Я  люблю  твої  зелені  очі,
Найтепліші  зорі  на  землі,
Я  вбачаю  їх  у  снах  щоночі:
Полохливі,  ніжні  і  ясні.

Скільки  марились  мені  у  ранках,
Скільки  днів  прогнали  дощових,
Це  моя  прихована  відрада,
Мій  надійний  і  незланий  щит.

Все  отак:  ішло  і  без  оглядки,
Світ  крутився  в  зареві  орбіт,
І  без  твого  імені  здогадки,
Я,  мабуть,  забуду  алфавіт.

І  без  твоїх  рук,  без  твого  сміху,
Я,  мабуть,  світила  прокляну!
Щоб  тебе  читати,  немов  книгу,
Я  у  слід  пів  світу  обійду.

Щоб  дивитись  у  зелені  очі,
Ніби  в  серце  степу  і  лісів,
Я  нічого  не  бажав  й  не  хочу,
Крім  оцих  відтінків  й  тихих  снів...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620529
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2015


Не роби мені боляче

Світ  не  раз  вже  обпалював  груди,
Не  роби  мені  боляче,  ні,
Як  це  важко  -  устати  й  забути,
Пам'ятаючи  -  всі  ми  живі.

Не  роби  мені  боляче!  Знаєш,
Як  тремтіло  не  раз  у  очах,
Як  горіло  усе,  що  кохаєш
Серед  щему,  по  ночах,  у  снах...  

Ми  ранимі,  усі  до  одного,
Коли  б'ють  монолітним  мечем,
І  ніякі  хранителі  Бога
Не  врятують,  коли  потече.

Синій  біль  по  протоках  душевних,
Біла  кров,  як  безколірна  ртуть,
Як  ударять  так  сильно  і  ревно,
То  легені  повітря  не  п'ють.

Не  роби  мені  боляче,  прошу,
Прошу  ласки  і  жменьку  тепла,
Я  із  болем  прожити  ще  зможу,
А  без  тебе  -  не  вірю,  дарма...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620053
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 10.11.2015


Без імен

Нам  невідомі  всіх  їх  імена,
Хто  їх  чекає,  хто  за  ними  плаче,
Де  їхній  дім,  як  їм  болить  війна,
Яке  в  них  серце  -  щире  чи  терпляче.

Як  страшно  їм,  коли  усе  горить,
Коли  руїни,  смерть  перед  очима,
І  як  в  бою  важлива  кожна  мить,
Які  в  них  білі  крила  за  плечима.

Нам  невідомі  мрії  й  здобуття,
Всі  їхні  рани,  всі  слова  прощання,
Вони  -  солдати,  що  кладуть  життя,
Заради  нас  і  мирного  світання.

І  без  імен  помолимось  за  них,
За  трошки  вдачі  світлої,  простої.
В  час  зрад  страшних  і  втрат  таких  гірких,
І  без  імен  вони  для  нас  герої.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518972
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 22.08.2014


Сказали…

А  їй  сказали:  «Син  загинув»,
А  їм  сказали:  «Тато  -  там,
У  небо  синєє  полинув,
Життя  рятуючи  братам».

І  хоч  герої  не  вмирають,
Але  ж  нема,  нема,  нема...
Й  немає  горю  тому  краю,
В  душі  ж  бо  вічная  зима.

Їй  не  сказали,  як  так  жити,
Тепер  одній  на  цій  землі,
Їм  не  сказали,  як  зцілити
Серденька  щирі  й  молоді.

Як  не  кричати  і  не  плакать,
Як  затопити  пустоту,
За  що  в  житті  така  розплата?
За  чесність,  вірність,  доброту?

Вже  син  не  скаже:  «Люба  мамо»,
Обіймів  батька  більш  нема,
Їх  біль  не  пишеться  словами,
Вона  пекуча  і  німа.

Вона  на  скронях  сивиною,
Дитячим  смутком  у  очах,
І  людства  й  неба  є  виною,
Що  ми  війни  принесли  жах...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518971
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 22.08.2014


Коли закінчиться страшна війна…

Коли  закінчиться  страшна  війна,
Мов  вперше  засміємося  з  тобою,
Як  розсип  сліз,  моя  душа  сумна,
Тепер  воскресне  птицею  живою.

Скорбота  довго  не  залишить  дім,
І  вічна  пам’ять  всім  полеглим  людям,
Коли  закінчиться  війна,  ходім,
Оплачем  всіх,  на  небі  хай  їх  судять.

Коли  не  стане  пострілів  і  ран,
Пекельних  днів,  солдати,  йдіть  додому,
Хай  за  плечима  втрат  гіркий  туман,
Країна  рада  кожному  живому.

Як  страх  розрухи  привидом  піде,
Міста  війни  вдихнуть  жадану  волю,
Все  оживе  і  серця  біль  зніме
На  іншу  весну  квітами  й  травою...

Хай  тільки  вже  закінчиться  війна
Зустрінемось  зі  сміхом,  без  утрати,
За  щастя  в  нас  заплачена  ціна,

Солдате.  Друже.  Незнайомий  брате.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518560
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 20.08.2014


Час

А  стрілка  враз  обходить  циферблат,
Сміється  час  і  ділить  наші  душі,
Дійшов  до  серця,  як  жорстокий  кат,
Якому  люди  всі  й  завжди  байдужі.

І  просто  все,  він  розчерком  пера
Малює  нові  долі  на  папері,
Якби  ж  душа,  так  щиро  обира,
Знов  не  проймалась  болем  до  артерій.

Не  билась  в  клітці  днів  і  сподівань,
Не  забувала  мрії  і  творіння,
Одна,  тонка  і  невимовна,  грань,  
Ще  гріють  серце  тихі  сновидіння...

А  час  рахує  дні  календаря,
І  поспішає  світ  розп’ясти  зовсім,
Ти  так  далеко,  та  ще  далі  я,
В  тобі  -  півнеба,  а  в  мені  -  вся  осінь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518558
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 20.08.2014


Війна…

Війна  стоїть  привидом  за  плечима  солдата,
У  кожній  сльозинці,  яку  вже  згубила  мати,
У  кожному  шрамі,  що  буде  сильно  боліти,
У  тому,  як  будуть  дивитись  сирітські  діти,

В  будинках,  де  згасли  життя,  і  лунав  невимовний  плач,
Бо  вчора  війною  прийшов  найстрашніший  зі  всіх  палач...
Війна  буде  жити  у  кожній  тріщинці  на  стіні,
У  тих,  хто  були  з  сім'ями,  а  тепер  вже  одні.  

У  чорній  землі,  що  горіла,  змішавшись  з  кров'ю,
У  кожнім  прощанні,  що  ми  говорили  герою,
У  чорній  стрічці  і  в  синьо-жовтому  стязі,
У  втомленому  серці,  в  нервах  і  в  кожному  м'язі.
 
Війна  буде  привидом,  тим  що  не  йде  й  не  тьмяніє,
І  тим  що  від  кожної  смерті  ще  більше  п'яніє,
Війна  буде  жити  в  пам'яті,  в  людях  і  датах,
В  новинах,  в  боях,  спільним  горем  у  наших  кімнатах...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517927
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 17.08.2014


А Ви…

І  я  не  хворіла  Вами,
І  Ви  не  хворіли  мною,
Та  чарами  і  словами
Стали  моєю  журбою.

Стали  тремтіннями  скрипки,
Ніжністю  і  теплотою,
І  билися  дні,  як  шибки,
Із  осінню  золотою.

І  серце  моє  все  мліло
За  Вами,  як  пташка  в  небо,
І  гірко  воно  боліло,
В  неволі  ж  бо  жити  треба.

І  буду  тепер  ночами
Із  ніжністю  і  журбою,
Бо  я  захворіла  Вами,
А  Ви  й  не  хворіли  мною.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517926
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 17.08.2014


Давай

Давай  без  «Ви»,  давай  лише  мовчати,
Собою  бути  -  ким  ще  не  були,
Коли  життя  малює  чорні  ґрати,
Щоб  ми  не  стали  вітром  із  золи.

Слова  пройшли,  як  тепла,  ніжна  осінь,
Слова  мовчать,  давай  уже  на  «Ти»,
Щоб  грало  сонце  світлом  у  волоссі,
Щоб  будувати  ми  могли  мости...

Все  -  наші  вчинки,  а  слова  прикраса,
Все  -  наше  серце,  а  мораль  трактат,
Піщинка  ми,  маленька  в  світі  маса,
Та  те  що  зробим,  вернеться  в  стократ.

Прошу,  мовчи.  Слова  пусті  ці  разом
Болять  комусь,  і  нам  колись  болять,
Давай  на  «Ти»  зі  щирістю  і  часом,
Давай  прощати  без  образ  й  проклять.

Що  буде  ще  не  знаєм,  не  гадаєм,
Чи  все  важливе  стане  нам  смішне?
Давай  любити  те,  що  зараз  маєм,
З  життям  без  «Ви»,  коли  воно  іде.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516224
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 08.08.2014


Людино!

Як  можеш,  людино,  вбивати  хороше?
Міняти  добро  у  собі  на  азарт.
Любов  затискати  у  рамки  із  грошей?  
І  думати,  буду  іще  один  старт.

Всю  щирість  стирати,  нічого  не  чути,
Нізвідки  іти  у  своє  нікуди,
І  каплею  бути  у  морі  отрути,
Сльозою  у  вихрі  чужої  біди?

Як  можеш  не  знати,  що  все  це  минає:
І  гроші,  і  слава,  і  молодість  й  сміх.
Лиш  людяність  краю  й  кінця  ще  немає,
Живемо  ми  вічність  в  діяннях  своїх.

Не  варто,  людино,  кидати  на  вітер
Усе,  що  дарує  нам  велич  душі.
Ми  в  полі  життя  -  різнотрав'я  і  квіти.
Цвіти!  Не  під  ноги  стелись  в  метушні...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516220
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 08.08.2014


Мить

І  щось  в  душі  невідане  щемить,
По  струнам  серця,  чисте  і  ласкаве.
Борись  за  час,  моя  щаслива  мить!
Коли  турбують  невідкладні  справи.

Коли  життя  нас  ранить  звідусіль,
Борися,  щоб  не  впасти,  не  спиниться!
Тоді  здолаємо  і  страх,  і  біль,
Потоне  небо  в  золотих  зіницях...

Зігріє  душу  -  щиру,  молоду,
І  буде  щось  незнане  і  знайоме,
З  тобою  я  всі  біди  перейду,
Борися,  мить,  за  щастя  нам  відоме!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516079
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 07.08.2014


Ніч

Небо  тихо  вкриває  зіркова  імла,
Навіть  сонце  в  обіймах  у  сивої  ночі,
І  блакить,  що  весь  день  дивовижно  цвіла,
Закриває  свої  сині  й  стомленні  очі.

Гомонять  ще  міста,  хто  б  їм  сон  постеріг?
Бо  вже  вітер  не  грає  на  скрипці  у  травах,
Срібний  місяць  зійшов  у  безмежжі  доріг,
Сни  сплітає  для  світу  яскрава  заграва...

Будуть  снитись  діброви,  поля  і  стежки,
Рідний  дім,  що  буває  далеко  від  серця,
Всі  оті,  ким  наповнені  наші  думки,
І  чий  образ  із  пам'яті  зовсім  не  стерся.

Будуть  зорі  тонути  у  хвилях  Дніпра,
Кришталеві  планети  на  небі  всміхатись,
І  весь  час,  що  буває,  на  мить  завмира,
Буде  знову  і  знову  до  нас  повертатись.

Коли  ніч  накриває  і  тиша  стоїть,
І  усе,  ніби  вічності  спомин  єдиний,
Будуть  снитись  портрети  минулих  століть,
Візерунком  і  люди,  і  весни,  і  зими.

Будуть  снитись  діброви,  поля  і  стежки,
Рідний  дім,  що  буває  далеко  від  серця,
Всі  оті,  ким  наповнені  наші  думки,
І  чий  образ  із  пам'яті  зовсім  не  стерся.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516078
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 07.08.2014


Скажи

Скажи  усім,  замріяна  печаль,
Яка  у  світі  ти  солодка  мука,
І  як  болить  та  тисяча  прощань,
Як  ніжне  серце  губиться  у  звуках.

Які  є  сни  -  яскраві  і  живі,
Як  липень  задихається  від  спеки,
Як  тонуть  дні  у  вічності-воді,
Який  весь  світ  для  нас  близький  й  далекий.

Що  є  любов  і  як  вона  горить,
Як  місяць  огортає  срібні  зорі,
Яка  на  цій  землі  цвіте  блакить,
Які  скарби  в  людині,  а  не  в  морі.

Як  нам  буває  солодко  і  жаль,
Які  холодні  руки  і  світанки,
Скажи  усе,  замріяна  печаль.
Лиш  ти  завжди  в  душі  говориш  п'янко.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515563
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 04.08.2014


Найстрашніше

Як  прекрасне  змішалось  із  жахом,
Чомусь  душі  так  швидко  горять,
І  не  страшно  знов  падати  птахом,
Найстрашніше  -  не  вміти  літать.

Не  вдихнути  холодної  волі,
І  спекотну,  квітучу  блакить,
І  гадати:  «Далеко  ті  зорі?
Душа  тліє  чи  трошки  горить?»

І  не  страшно,  як  землю  ніч  вкрила,
І  як  тиша  стоїть  навкруги,
Найстрашніше  -  поламані  крила
Від  своєї  ж  твердої  руки.

І  хоч  легша  дорога  навпроти,
Не  так  страшно  піти  по  важкій,
Найстрашніше  -  забути  польоти,
І  вважати:  «Життя  -  земний  бій».

І  не  страшно,  що  ми  вже  не  діти,
Що  є  сотня  для  серця  мірил,
Найстрашніше  -  не  вміти  злетіти,
Коли  інші  літають  без  крил.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515561
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 04.08.2014


Ви…

Ви  -  сон,  оманна  і  єдина  осінь,
Душі  розрада,  чиста  й  золота,
І  не  кохать  сьогодні  я  не  в  змозі,
Ви  моя  мова,  спів  і  німота.

В  пустелі  світу,  Ви  -  оазис  тихий,
А  ніжність  Ваша  -  срібне  джерело,
Коли  прийде  гірке  і  чорне  лихо,
Ви  зламане  зціліть  моє  крило.

І  будьте  світлом  і  надалі  теплим,
Бо  ж  очі  Ваші  -  сині,  як  моря,
У  скруту  все  ми  разом  перетерпим,
Ви  моє  щастя,  небо  і  зоря.

І  моя  мука  до  тремтіння  пальців,
Незламна  воля,  совість,  каяття,
Дорога,  що  зустріне  сонце  вранці,
І  звідки  вже  немає  вороття.  
   
Ви  щось  казкове,  Ви  кришталь  і  сила.
Що  так  горить  й  не  спалює  до  тла!
Ви  мої  білі,  наче  сніг,  вітрила,
До  серця  дотик  щирості  й  тепла...

І  я  любить  ніяк  не  перестану,
Коли  для  інших  почуття  -  це  сон,
Ви  сіль  і  ліки  на  відкриту  рану,
Навіки  сподіваюсь  мій  полон.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510595
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 11.07.2014


Ти, Україно…

Ти,  Україно,  скарб  живих  історій,
Закута  міць.  Прекрасна,  як  у  снах,
Бували  дні  -  вклонялися  всі  зорі,
І  ти  цвіла  у  польових  квітках.

І  так  жадали  степ,  Дніпро  і  вітер,
І  рідні  діти,  і  тобі  чужі,
Ти  епопейний,  небозвідний  витвір:
Душі  світанки  й  неба  вітражі.

Ти  ніби  час,  і  разом  ціла  вічність,
І  вся  любов,  і  спрага,  і  вода,
Ти  відкриваєш  -  синє  море  -  вічі,
В  яких  палає  воля  золота.

Ти,  Україно,  боротьба  й  багатство,
І  ніжна  ненька  -  плачеш  нині  знов,
У  Бога  просиш  дітям  Його  царство,
Та  дух  твій  не  упав  і  не  схолов.

Тобі  болить.  Ти  ніби  диво-пташка,
Лиш  кровоточить  зламане  крило,
О,  як  іти  по  перешкодам  важко!
Та  хочеш  ти,  щоб  щастя  зацвіло.

Щоб  були  дні  -  вклонялися  всі  зорі,
Співали  пісню  миру  солов'ї,
Щоб  були  вільні,  а  не  у  покорі,
І  щоб  сміялись  трави  степові!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510591
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 11.07.2014


Напиши

Як  не  пишуть  листи  уже  люди,
Напиши  мені  кілька  рядків,
Хай  підуть  ці  слова  у  нікуди,
Пролетять,  немов  зграя  граків.

Через  серце…    Слова  на  папері,
А  читаю  між  ними  завжди,
Напиши  мені  -  ключик  і  двері,
Чи  потрібно  заходить  туди.

Напиши  про  світанок  і  вітер,
І  хто  ти  вибирай  з  поміж  двох,
Білий  лист,  синє  море  тих  літер,
Напиши  і  про  кілька  епох.

Все  що  хочеш,  що  гріє  й  тривожить,
Про  кохання  одне  ти  забудь,
Всі  листи  передати  не  зможуть,
Бо  терпка  і  квітуча  в  нім  суть…

Напиши,  напиши,  як  не  пишуть!
Та  як  вмієш  писати  лиш  ти,
Про  пісні  і  улюблену  тишу,
Підписавши  
«Моїй  назавжди».





Інший  варіант  кінця  «Люблю,  назавжди».  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508997
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 03.07.2014


Слово

Серед  тисячі  фраз,  серед  вивчених  долею  слів,
Віднайти  те  одне,  що  ще  буде,  як  серце,  тремтіти,
Серед  сотень  людей  і  мільйонів  небесних  вогнів,
Щоб  воно  було  ніжним,  як  промінь  казковий  і  діти.

Щоб  співало,  як  птах,  прославляло  весну  і  тепло,
Щоб  горіло,  як  день,  у  долонях  спекотного  серпня,
Як  ніколи  у  світі  ще  дотиком  так  не  було,
Щоб  жадали  його  і  покірні,  і  самі  нестерпні.

Серед  моря  доріг,  океану  трави  і  небес,
Щоб  звучало,  як  дім,  і  ламало  у  грудях  кайдани,
А  для  тих,  хто  помер,  а  сьогодні  як  ніби  воскрес,
Щоб  воно  лікувало  залишені  скальпелем  рани.

Панацеєю  днів  і  хворобою  цілих  століть,
Те  єдине,  одне,  а  для  кожного  все  ж  унікальне,
Лиш  подумать,  як  може  у  холод  душевний  зігріть,
А  ми  справді  вважаєм,  «кохаю»  -  уже  тривіальне?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508824
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 02.07.2014


Полеглий

Пробачте,  зорі  тихі  й  ясні,
За  те  що  мало  вас  кохав,
Як  сон  згорю,  та  ви  не  гасніть
У  морі  неба  й  пісні  трав.

Пробачте,  соколи  й  лелеки,
Що  я  своє  вже  відлітав,
Мій  дім  тепер  від  вас  далеко,
Не  наше  поле  й  рідний  став.

Пробачте,  друзі,  ліс,  стежина,
За  те,  що  йду  туди  без  вас.
Моя  прощальная  година,
Без  фальші  серця  і  прикрас.

Пробачиш,  милая?  Я  знаю.
Тебе  з  собою  не  візьму,
Я  відлечу  у  вись,  до  раю,
Залишу  розпач  і  війну.

І  зможе  там  лиш  те  боліти,
Що  не  утішилось  нічим,
Не  будуть  бігать  наші  діти
І  сміхом  радувать  гучним.

Не  буде  батьківської  ласки,
Твоєї  ніжності  навік,
Зійшов  з  сторінок  дива  й  казки,
І  душу,  душу  так  обпік...

Там  десь  Вкраїна,  степ  широкий,
Тривожить  землю  автомат,
Мені  ж  ще  було  двадцять  років,
А  я  полеглий  вже  солдат.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506536
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 21.06.2014


Скорбота

Нічого  не  треба  казати,
Нічим  не  зарадити  горю,
Сьогодні  оплакує  мати
Синочка  і  злу  його  долю.

Забрала  у  мареві  жаху
Війна  її  любу  дитину,
Обрізала  крила,  як  птаху,
У  цю  неспокійно  годину.

І  що  тепер  тут  шепотіти?
Які  оправдання  для  болю?
Коли  помирають  в  нас  діти
Немає  життя  і  спокою.

Коли  у  труні  не  впізнати,
Зостались  лиш  пам'ять  і  фото,
Як  має  кричати  та  мати?
В  країні  триває  скорбота.

І  боляче,  боляче  людям,
Які  захищали  свободу,
Все  марно?  Прострілені  груди.
Страждання  -  це  доля  народу?

А  влада  бездіє  так  само,
І  грає  бездарно  словами,
Та  син  не  повернуться  й  «Мамо!»
Не  скаже  своїми  вустами.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506292
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 20.06.2014


Жизнь

И  мы  прощаемся,  и  с  нами,
И  мы  уходим,  и  от  нас,
Сквозь  терны,  звездными  ночами,
Мы  пишем  свой  живой  рассказ.

Кто  ненавидит,  кто  же  любит,
Кому  мы  душу  извели,
Кто  нас  и  сам  немало  губит,
Кто  убегает  от  любви.

А  кто-то  ждет,  и  мы  кого-то,
Скучает  верно  без  тепла,
Скучаем  мы.  Осталось  фото  -
Искра  сгоревшего  костра.

Везет  кому-то,  нам  едва  ли,
Иной  же  раз  -  удачный  день,
И  нас  несчастья  миновали,
Усталость  сникла,  боль  и  лень.

Дышали  нами  -  задохнулись,
А  мы  покой  свой  берегли,
С  рассветом  сизым  не  вернулись,
Все  как  обычно,  не  смогли.

Дышали  мы  -  не  надышались,
Был  кислород  пьяней  вина,
И  с  сердцем  раненым  остались,
Судьба  нас  выпила  до  дна.

Нам  все  понятно.  Речи.  Маски.
Мы  попрощаемся,  уйдем,
Вся  жизнь  -  сюжет,  увы,  не  сказки,
Все  умирали,  мы  умрем.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505610
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 17.06.2014


І від любові, знаю, відмовляються…

І  від  любові,  знаю,  відмовляються,
Плекають  у  колисці  забуття,
Чого  у  світі  тільки  не  трапляється,
І  це  вмирає  вічне  почуття.

І  затихає,  сильно  обпікаючи,
Руйнуючи  усе,  що  навкруги,
Сльозами  чи  дощем  униз  стікаючи,
Доводячи,  що  люди  -  не  боги.

І  гордість  на  коліна  з  криком  падає,
І  серце  так  тікає...  Та  куди?
Той,  хто  пішов  ніколи  вже  не  згадує,
У  цьому  фальш  чужого  «назавжди».

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505609
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 17.06.2014


Вellum

Безмовний  потік.  І  тут  кожен  за  себе,
За  обрієм  тільки  згоріла  війна,
У  душах  так  пусто,  як  в  чистому  небі,
Ішов  тридцять  третій.  Кував  імена.

Нацистський  початок,  дозволений  світом,
Тут  всі  лиш  чекають,  щоб  їх  не  чіпать.  
Він  фюрером  став  одним  стомленим  літом,
Європа  мовчала.  Він  йшов  наступать.  

Тут  біженці  -  люди.  Забуті  і  зниклі,
Вони  поховали  минуле  життя,
Світанки  летять  в  безперервному  циклі,
В  ніякій  країні  нема  укриття.

І  знову  все  просто,  є  Мюнхенська  змова,
Захоплення  Польщі  і  «Дивна  війна»,
І  лиш  оглянутись  у  мить  ту  довкола
Європа  стоїть  на  колінах,  німа.

Війна  прогриміла  на  Схід  так  рішуче,  
Та  план  Барбароса  розсипався  в  прах,
Не  золото  духу  усе,  що  блискуче,  
Одна  перемога  в  солдат  на  вустах.

Жахливі  картини.  Скалічені  душі,
Одна  невимовно  велика  ціна,
Лиш  вижить.  Та  думка  так  змучено  душить,
Мораль  догоріла  учора  до  тла.  

Це  згарище  світу.  У  попелі  війни,
Чиїсь  непрожиті  і  стихлі  життя,
Гарячі,  з  сльозами  і  сміхом  обійми,
Сирітське,  голублене  болем  дитя...

Ішов  сорок  п'ятий.  Криваво  і  лячно,
Нацистська  система  зневірилась  в  мить,
Тепер  можуть  бути  за  долю  нам  вдячні,
Не  знаючи  навіть,  солдату  болить.

У  пеклі  століття  кричали:  «Не  буде,
Ніколи  не  буде  страшної  війни!».
От  тільки  душа  покидає  знов  груди,
Цієї,  нового  вже  світу,  весни.

І  знову  все  просто:  Європа  мовчала,
Так  стримано  й  чемно  чекала  вона,
Зостались  самі.  І  лиш  смерть  повінчала,
Уже  не  одного  обняла  труна.

Серця  на  кінець-то  вже  хочуть  покою,
Де  постріл  гримить,  хочуть  тиші  усі,
До  рідної  неньки  торкнутись  рукою,
Країну  побачить  у  світлій  красі.

Ненавчене  людство.  Завжди  комусь  мало,
Хтось  грає  в  тиранів,  кує  імена,
І  думаю,  Боже,  а  що  з  нами  стало?
Усе  вже  з'явилось,  а  долі  нема

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505238
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 14.06.2014


Мій друже

Проходь,  мій  друже,  будем  говорити,
Пів  осені  і  навіть  до  весни,
Ти  знаєш,  чим  ще  серце  зачепити,
Я  знаю,  ти  прикриєш  зі  спини.

Чи  може  блуд,  чи  ми  такі  дорослі?
Роками  йдем  й  не  можемо  дійти,
І  якщо  знову  через  тьму,  наосліп,
Тебе  бажаю(віриш?)  віднайти.

Не  залишай,  не  зраджуй,  милий  друже,
Хай  сипить  сіль  на  рани  цілий  світ,
А  ми  знайдем,  помірявши  калюжі,
Наш  щастя  дивний  небо  й  сонцецвіт.

Ми  зможем  все,  але  якщо  й  не  зможем?
Для  чого  все,  коли  є  дім  і  друг?
На  подорож  в  дитинство  це  так  схоже,
І  не  лякає  та  пітьма  навкруг...

І  може  знов  мовчання  туги  в  серці,
Та  я  прийду,  забувши  справи  всі,
Я  знаю  чисте  й  мелодійне  скерцо,
Де  ділим  світ  у  вранішній  росі.  

Я  знаю,  дружба  -  клопітлива  справа,
Де  не  відплатять  грішми  чи  майном,
Та  поки,  друг,  йдеш  через  терни  й  трави,
Я  впораюсь  із  сивим  полином.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504859
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 12.06.2014


Краще

Колись  життя  здавалось  надто  кращим,
Цей  келих  не  розлитих  почуттів,
І  та  любов  -  одним,  животворящим,
Лебідка  в  серці,  до  небес  злетів.

І  щирі  люди  усміхались  більше,
Лунав  ще  дзвін  -  розбуджена  весна,
А  серце  билось  нібито  ясніше,
Душа  не  була  тиха  і  сумна.

Як  все  пройшло?  Воліє  розум  знати,
Тремтячі  руки  пам'ятають  все,
Хтось  ранив  в  груди,  маску  не  зірвати,
Вона  останнє,  що  бодай  спасе

Від  туги  і  пролитої  любові,
Несамовитих  втрат  і  дорікань,
На  жаль,  з  життям  програли  у  двобої,
Від  кращого  -  лиш  ехо  всіх  чекань...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504855
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 12.06.2014


Знову

А  завтра  знову  простір  і  турботи,
Чатує  час,  щоб  серце  зачепить,
Кричить  весь  світ,  що  головне  -  висоти,
А  все  ж,  не  головніше  -  лиш  любить?

Усе  пройде:  холодний,  сірий  ранок
І  літний  день,  й  небесна  височінь,
І  завтра  знову  несмачний  сніданок,
Бо  ще  в  полоні  світлих  сновидінь.    

І  знову  втома.  Книги  на  полиці,
Немає  сил  їх  навіть  розгорнуть,
Десь  у  артеріях  світи  й  столиці,
Але  ніяк  в  ці  мрії  не  пірнуть.

І  небозвід  згасає.  Довгі  ночі,
Скорочене  таємне  почуття,
А  завтра  знову  ті  немилі  очі:
Свої,  чужі  -  без  каплі  співчуття.

Немає  правил.  Завтра  будуть  зміни,
Собі  неправду  легко  говорить,
І  кривляться  хай  знову  білі  стіни,
Яка  різниця?  В  серці  так  щемить.

Неначе  пастка.  Без  кінця  повтори,
Коли  любов  не  знищено  до  тла,
А  тут,  в  душі,  ще  ніби  не  потвори,
Бо  ж  всі  висоти  марні  без  тепла.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504624
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 11.06.2014


Їй відчайдушно хочеться жити…

Їй  відчайдушно  хочеться  жити,
І  щоб  частіше  сміялася  мама,
Може  комусь  під  силу  зцілити
Те,  що  природа  так  хижо  зламала?

Їй  би  ще  гратись,  пізно  лягати,
Їсти  цукерки  й  боятись  пігулок,
Боже,  ніколи  й  не  осягати,
Що  ця  лікарня  -  останній  притулок.

Може,  вже  завтра  треба  прощатись
Чи  відчувати  нові  види  болю,
Їй  ще  зарано  знову  втішатись
Тим,  що  на  день  поборола  злу  долю.

В  неї  не  буде  друзів  і  школи,
Навіть  всі  іграшки  тут  не  цікаві,
Їй  не  пізнать  вже  більше  ніколи,
Що  літні  трави  живі  і  ласкаві...

Просто  дитя.  Маленька  людина,
Світ  закриває  їй  стомленні  очі,
Чи  нічия  чи  ж  наша  провина?
Бо  вона  «Мама…»  уже  не  шепоче.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504556
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 11.06.2014


Ти тут і ні

Ти  тут,  немов  оцей  цвітучий  вечір,
П'янка,  в  полоні  зливи  й  кольорів,
А  я  твій  сад,  огорну  ніжні  плечі
Німим  світанком  теплих  почуттів.

Це  я  не  вмію  вимовлять  прощання,
Сміятись  в  мить  для  нас  таку  сумну,
Ти  тут,  моє  осяяне  кохання,
В  долонях  серце,  образ  мого  сну.

Ти  дім,  притулок,  вічне  сподівання,
Роса  ранкова,  гомін  у  душі,
Та  я  не  знаю,  жар  чи  дотлівання,
Чи  рідні  ми,  чи  може  вже  чужі?

Усе  пройшло,  ти  промайнула  дивом,
В  шляхах  далеких  стала  як  зоря,
Тебе  навічно  відпустила  злива,
І  ти  пішла.  На  жаль,  не  втримав  я...

Не  обійняв  ще  раз  цвітучим  садом,
І  дім  залишив  просто  й  на  роки,
Я  завжди  був  лише  мінорним  ладом,
А  ти,  як  пісня,  тільки  навпаки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503854
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 08.06.2014


Один такий

І  ніби  ти  один  такий,  як  вічність,
І  вміщено  в  тобі:  і  Всесвіт,  й  час,
Палка  любов  і  вся  твоя  трагічність,
От  тільки  знаєш,  що  мільйони  нас?

Ми  всі  сумні,  веселі  і  тривожні,
Глибокі,  дивні  й  зовсім  не  такі,
І  сонце  й  зорі  -  це,  звичайно,  кожний
Несе  в  собі  всі  течії  стрімкі.

А  наше  небо...  Небо  у  долонях!
Щасливий  сміх  і  вітер  у  душі.
Дитина  ось,  а  сивина  на  скронях
Говорить  що  роки  ідуть  дощі.

Нас  так  багато,  можна  загубитись,
Шукати  дім  до  самого  кінця,
В  зачинене  й  холодне  далі  битись,
А  розбивати  все  ж  таки  серця.

Блукай,  самотній,  у  мільйонах  значень,
Свій  візерунок  вишивши  в  очах,
І  те,  що  «ми»  -  не  вір,  не  вір,  не  значить,
Що  хрест  один  несемо  на  плечах.

Ти  добре  знаєш,  що  таких  не  буде,
Душа  науки  сумніви  злама,
І  хай  історія  в  шляхах  забуде,
Ти  був.  Ти  жив.  І  віриш?  Недарма.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503440
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 05.06.2014


Солдат

Він  сьогодні  упав  у  провулку,
Лиш  «Вставай!»  десь  кричали  йому,
Серце  билось  так  боляче  й  гулко,
Проводжаючи  в  дивну  пітьму.

А  що  мариться  всім  перед  смертю?
Що  солдати  усі  бачать  в  снах?
Рідну  неньку  і  дім,  що  не  стерто
У  тих  змучених  душах  й  тілах.

Босоноге  дитинство  і  радість,
І  тривогу,  і  ніжність  хвилин,
Ніби  блуд  ця  кривава  реальність,
Цей  гіркий,  наче  доля,  полин.

Є  затьмарене  болем  бажання,
Як  Вкраїна  устати  з  колін,
Може  це  його  думка  остання,
Серед  білих,  стурбованих  стін.

Тут  не  видно  ні  неба,  ні  раю,
І  його  хтось  так  просить:  «Зостаньсь...»
«Лиш  як  будуть  ще  війни  -  сконаю,
А  сьогодні,  -  шепоче  -  не  здамсь».

Там  де  бій  розриває  кайдани,
Залишились  солдати,  як  він,
Комусь  вічність  чи  зболені  рани,
А  їм  сниться,  їм  сниться  лиш  дім.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503301
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 05.06.2014


Вона не пам'ятає тата

Вона  не  пам'ятає  тата  зовсім,
Вона  й  не  може  зараз  пам'ятать,
Бо  він  пішов,  як  йшла  плакуча  осінь,
За  її  долю  й  щастя  воювать.

Це  знов  війна  постукала  у  двері,
Криваву  душа  показав  в  пітьмі,
Вона  проймала  жахом  до  артерій,
І  поверталась  наяву,  не  в  сні.

І  він  рушав,  сказавши:  «Як  залишусь?
Чекайте  і  моліться.  Повернусь.  
Там  бій  гримить.  Я  вам  іще  напишу,
І  через  сотні  миль  дочці  всміхнусь...»

І  ця  весна  до  болю  не  казкова
У  шлях  далекий  проводжа  солдат,
І  їм  та  варта  -  довга,  сутінкова,
А  в  руки  вже  не  новий  автомат.

Це  Україну  рвуть,  її  калічать,
Те  серце  ніжне  спалюють  в  вогні!
Десь  вдома  дітки  перші  цифри  лічать,
А  тут  батьки  рахують  битви  дні.

Він  серед  тих  сміливців,  добровольців,
В  окопі  спить,  і  бачить  неньку  в  снах,
А  завтра  знов  стріляти  в  незнайомців,
В  блудних  синів,  що  душу  на  торгах

Як  золото  продали,  як  оправу,
Самі  за  що  воюють:  «Розкажіть!
Хто  на  війні  іде  за  добру  справу?
Хоча  б  ви  Бога  більше  не  смішіть».

Тут  всі  програють,  тут  поляже  тато,
Серед  синів  чиїхось  і  братів,
Дочка  не  зможе  навіть  пам'ятати,
Як  він  із  нею  в  школу  йти  хотів.

Як  мав  усю  дорогу  зберігати,
І  все  життя  опорою  стоять,
Лиш  кольорове  фото...  Плаче  мати,
Як  про  війну  дитині  пояснять?

Як  донці  руки  сильні  знов  згадати,
І  уявити:  «Тато  -  ангел  мій»,
Вона  не  може  зараз  пам'ятати,
Що  він  за  неї  йшов  в  кривавий  бій.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502889
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 03.06.2014


Наодинці

Наодинці  тривожне  серце
Загубилось  в  пітьмі  питань,
Тихо  грає  мінорне  скерцо,
Ніби  сум  тих  гірких  кохань.

Скільки  можна  встрічать  світанок
І  самотньо  дивитись  в  слід?
Він  давно  залишив  цей  ранок...
Сонця  колір  до  болю  зблід.

Вже  не  варто  чекати  дива
В  небоцвіті  шумливих  днів.
Наодинці.  Лиш  ти  і  злива,
Гасись  щастя  твоїх  вогнів.

Нахиливши  додолу  очі,
Не  сказавши  нікому,  ні.
Все  проходить:  колючі  ночі
І  страждання  оті  живі.

Може  десь  заспіває  вітер
Літнім  голосом  у  траві.
Наодинці.  Душа  і  квіти.
Усміхнися.  Вони  праві.

Залиши  вже  глибоку  тугу,
Хай  як  боляче  сон  пече,
Ти  пройдеш  цю  самотню  смугу,
Не  забудеш  лиш  барв  очей...

І  заграє  світанок  в  серці,
Наодинці  спливає  час,
От  якби  ж  ви  були  відверті,
От  якби  ж  цей  вогонь  не  згас.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502777
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 02.06.2014


Останній дзвінок

Неможливо  повірить  -  останній  дзвінок!
Він  і  справді  для  нас  вже  останній,
І  на  полі  своїх  із  життя  сторінок
Ми  напишем  про  наше  зростання.  

Тільки  вчора,  здається,  був  перший  урок,
Наше  свято,  де  в  дзвоник  дзвонила,
Не  дістати  всіх  знань,  не  украсти  зірок,
І  загадка  навчання  п'янила.

Пролетіли  роки,  так  говорять  серця,
Так  шепоче  здивована  мама,
Від  початку  дитинства  до  краю  й  кінця  -
Ця  дорога  закінчена  нами.

Мій  останній  дзвінок  -  ніби  пісня  життя,
Ніби  там  всі  одинадцять  років.
Кличе  шлях  незнайомий  іти  в  майбуття,
Вже  чекають  нас  тисячі  кроків.

Прощавай,  рідна  школо,    найкраща  пора,
Ми  назавжди  з  твоєю  любов'ю,
Та  нестримна  й  гучна  у  роках  дітвора,
Що  всі  дзвоники  була  з  тобою.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501888
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 29.05.2014


Ось так…

Ось  так  забуваються  люди,
Стираються  з  серця  навік,
І  більше  ми  ніжно  не  любим,
Нас  біль  вже  достатньо  обпік.

Ось  так,  промайнуло  як  постріл...
Лиш  образ  чужий  збережем,
А  в  грудях  поранений  простір,
І  щастя,  і  сміх  міражем.

Все  марно,  забути  навіки
Не  може,  не  може  душа!  
Ось  тільки  відкрию  повіки,
А  серце  на  вістрі  ножа.

І  жаль,  що  усе  так  непросто,
Що  кожна  людина  болить,
Якби  залишилася  гостем,
Мою  не  чіпала  блакить...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501651
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 28.05.2014


Україно!

В  тебе  руки  немов  би  що  зв'язані,
Ти  одна,  та  єднанням  розділена,
Твоїх  рани  наспіх  перев'язані,
А  душа  кровоточить  прострілена.

Твої  діти  лиш  гинуть.  Безрадісно.
Чорна  стрічка.  А  душі  їх  моляться,
Журавлями  курличуть  так  жалісно,
Їм  болить  за  усе,  що  тут  коїться.

Ти  забула,  як  знову  сміятися,
Все  плюндрують,  тебе  ж  і  захоплюють,
Ні,  не  впасти  і  не  підкорятися!
Хай  як  очі  злі  сльози  затоплюють.

Україно,  хай  біль  твій  розділиться,
Ми  терпіли  усе,  і  це  зможемо,
Хто  сказати  «нерідна»  осмілиться?
Тільки  разом  ми  все  переможемо.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500473
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 22.05.2014


Він

Він  довго  вдивляється  в  небо,
Ступає  крізь  роси  і  трави,
В  дорозі  терновій  не  треба
Йому  ні  знамена,  ні  слави.

Хвилини  він  тихо  рахує,    
Свій  відчай  пекучий  у  грудях,
У  світі  безладдя  панує,
А  він  ще  шукає  щось  в  людях.  

Буває,  шляхи  його  кличуть
В  світанок  далеко  і  дзвінко,
Та  там  журавлі  не  курличуть,
Бо  знають,  любив  не  ту  жінку.

Буває,  тремтять  його  руки,
А  спогади  душу  втішають,  
Творець  він  цієї  розлуки,
Лиш  милі  його  зберігають.

Він  часу  уламок  й  любові,
Помилка  у  Всесвіті  значень,
В  бездушній  і  масовій  змові
Він  той,  хто  ще  іноді  плаче...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500276
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 21.05.2014


Хотілось придумати…

Так  хотілось  придумати  плани
Вже  на  безліч  майбутніх  тих  днів,
Перестрибнути  долі  паркани
І  отримати  волю  птахів.

Не  боятись,  забути  тривогу,
Дивне  марево  страхів  своїх,
І  здобути  одну  перемогу,
Та  даруючи  нею  лиш  сміх.

І  поїхать  в  далеку  дорогу,
А  можливо,  лишитися  тут,
Там,  де  дім  обіймає  з  порогу,
І  сади  так  знайомо  цвітуть.

Уявити,  що  ні,  не  тримає
Цілий  список  важливих  причин,
І  що  серце  в  любові  блукає,
І  на  мить  не  страждає  нічим.

Що  в  душі  не  болить  так  пекуче
За  поранені  долі  й  свою,
І  що  в  грудях  те  щастя  блискуче
Не  впаде  на  коліна  в  бою.

Та  найбільше  хотілося  віру
Долучити  в  нове  майбуття,
А  свободу  таку  наболілу
Мені  й  так  дарувало  життя.

Тепер  плани  будуючи  далі,
Лиш  її  я  плекаю  навік,
Мабуть,  всі  ми  нестримно  повсталі,
Та  з  душею  -  не  сірий  потік.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499888
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 19.05.2014


Вірш на випускний

Всі  сьогодні,  на  святі,  сумують,
За  межу  ми  дитинства  пройшли,
Та  це  значить,  що  долі  прямують,
Ми  до  цього  так  довго  ішли.

Одинадцять.  Як  вірить?  Не  діти,
Все  у  спогадах  маревом  днів,
Ці  роки  пролетіли  як  літо,
Час  забрати  у  нас  їх  посмів.

Скільки  було  уроків  й  оцінок,
Безліч  нам  подаровано  знань,
У  підручниках  сотні  сторінок
Шлях  у  світ  відкривали  блукань.

Пізнання  -  це  тернова  дорога,
І  я  вдячна,  що  йшла  не  сама,
Вчителів  це  моїх  перемога,
Бо  навчали  мене  недарма.

Та  найбільше  подякувать  маю
Найріднішим,  найкращим  батькам,
За  любов  і  терпіння  без  краю,
Що  украсть  не  під  силу  рокам.

Ученицею  більше  не  буду,
Та  прощатись  без  суму  пора,
Тільки  пам'ять  стискає  знов  груди,
Бо  в  душі  ми  іще  дітвора.




Дорогі  читачі,  я  випускниця,  написала  цей  вірш  для  виступу.  Якщо  Вам  не  важно,  хочу  отримати  об'єктивну  оцінку  твору.  Дякую.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499423
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 16.05.2014


Зміни

Утопічна,  красива  мрія:
Я  бажаю  змінити  світ,
У  якому  ще  є  надія,
Написати  добра  завіт.

У  якому  є  щирі  люди
І  нескорений  волі  дух,
І  любов,  що  стискає  груди,
Мій  безстрашний  і  вірний  друг.

Тільки  ось  чому  все  змінити
Ще  не  пізно  для  нас  нових,
Неможливо  нічим  спинити  
Навіки  своїм  серцем  живих.
 
Пам'ятаю,  що  все  непросто,
Що  найважче  -  зміни  в  собі,
Та  заради  людського  росту
Не  програєм  в  цій  боротьбі.

Ми  не  можем,  не  маєм  права
І  надалі  вбивати  світ!
Недитяча  життя  забава,
Хай  це  потім  дати  й  граніт…

Я  бажаю  змінить  свідомість,
Бо  людина  -  творець  ідей,
І  без  зброї  могли  б  натомість
Зберігать  країну  й  дітей.

Ми  в  полоні  прогресу  й  долі,
Не  будуєм  свої  мости...
Хочу  змін  й  поцілунку  волі!
Все  можливо!  Зі  мною  ти?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499060
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 15.05.2014


Скільки?

Скільки  можна  ховати  очі,
Свої  твори,  ідеї,  мрії?
Скільки  будуть  руки  робочі
Хилитись  в  гіркій  безнадії?

Скільки  ще  забувати  правду,
«Я  –  людина»  стирати  в  душі,
І  прощати  пекучу  зраду,
Розчинятись  в  пустій  метушні?

Скільки  можна  отак,  безбарвно,
Ні  за  що,  ні  за  кого,  ніяк?  
Жити  якось,  не  тут,  уявно,
Ніби  в  пастці  цей  Всесвіт  закляк.

Скільки  треба  терпіти  болю,
Вириватись  з  кайдан,  щоб  упасть?
Випивать  до  дна  алкоголю,
Який  потім  і  душу  продасть.

Скільки  вірно  любити  можна
До  тремтячих  сердець  і  струн?
Лиш  тоді  зафальшивить  кожна,
Коли  очі  додолу  і  сум...

Я  людина!  Це  факт.  Це  правда
Серед  тисячі  істин  нових,
І  якщо  не  боятись  -  зрада,
Хто  мені  заперечить  з  живих?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498535
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 12.05.2014


Друже!

Будь  солідарним,  друже  мій,
Хай  як  ламає  нас  життя,
В  несправедливості  не  стій,
Стань  честі  й  гідності  дитям.

Усе  мине,  так  плине  час,
Та  подаруй  хвилин  добро,
Це  місто  наше  і  для  нас  -
У  бідняків  в  душі  Дніпро.

Що  лине  з  серця-моря  справ,
Простих  і  людяних,  простих...
Хай  кожний,  друже,  з  нас  страждав,
Та  нам  не  треба  золотих.

Продатись  можна.  Продавайсь!
Подумай  тільки:  «Хто  є  ти?»
Людина  з  серцем.  Син.  Змагайсь!
В  малюнку  вічності  рости.  

Не  зрадь  собі,  не  зрадь  і  нам,
У  мить  лиху  не  підведи,
Найважливіший  в  небі  храм,
Його  збудуй  і  міст  зведи.

Будь  українцем,  друже  мій,
І  будь  людиною  завжди!
За  мир,  за  сміх  іти  зумій,
Хто  змінить  світ,  коли  не  ти?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498336
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 11.05.2014


Не забуваймо!

Я  просто  хочу  нагадати,  
У  світі  техніки  й  машин
Не  треба  людяність  втрачати,
Бо  ти  живеш  тут  не  один.

Згадай  про  честь  і  справедливість,
І  що  Земля  -  для  нас  усіх!
Забудь  на  мить  свою  квапливість
І  подаруй  сумному  сміх.

Це  все  твоє  -  країна,  місто,
І  Всесвіт  вміщено  в  тобі,
Та  поважай  душ  всіх  намисто,
Будь  небайдужим  у  юрбі.

Допоможи  без  нагороди  -
І  серця  велич  розширяй,
Дитя  ти  гідного  народу,
Себе  цього  не  позбавляй…

Це  ж  ті  написанні  закони,
Яких  навчали  матері,
Ми  просто  люди,  без  корони,
Працюєм  з  ранку  до  зорі.

Тому  не  варто  забувати
Добра  в  долонях  білий  цвіт,
Не  смій  байдужістю  вбивати
Оцей  прекрасний  дивосвіт.    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497543
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 08.05.2014


І знову по-новому

Нам  гордо  кажуть:  «Жити  по-новому».
І  обіцяють  краще  майбуття,
А  ми  втомились  слухати  це  знову  -
Немає  й  краплі  правди,  каяття.

В  словах  красивих  і  палких  до  люду
Із  можновладців  кожний  переміг,
Та  як  кордон  поділений  забуду,
Як  після  трауру  згадаю  сміх?

Ця  влада  грає  так  бездарно  й  ницо,
Ці  лиця  нам  до  болю  не  нові,
Лиш  мерехтять  з  біг-бордів  у  зіницях,
А  руки  їхні  у  людській  крові.

А  їхні  душі  продані  і  хворі,
У  них  своя  тривога  й  боротьба,
Давно  байдуже  на  злиденні  долі,
Народ  наш  перетворюють  в  раба.

Та  марно.  Не  здаємось.  Скільки  знаєм
Оцих  нових,  відроджених  життів?  
Лиш  вірим,  що  систему  цю  змалаєм
І  покараєм  ми  усіх  катів...

І  хай  болить  від  слів  красивих  далі,
Ми  вирвемось,  ми  встанемо  з  колін,
Історія  писалась  по  спіралі,
І  ми  одна  із  вільних  в  ній  сторін.

І  як  гнобили,  обіцявши  краще,
Що  повторилось  -  зовсім  не  нове...
Хай  куплять  все,  та  Україна  -  наше,
Із  нами  в  серці  знову  оживе.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497296
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 06.05.2014


Мені снилось

Мені  снилось,  моя  Україна
Не  палає  війною  і  болем,
І  що  пісня  її  солов'їна  
Не  надломлена  кров'ю  і  горем.

Мені  снилось,  не  смертю  платили
За  любов  до  своєї  країни,
Не  купляли  душі  золотими,
В  безневинні  стріляючи  спини.  

І  в  тім  сні  грала  воля  по  струнах,
І  бездарною  влада  не  була,
Не  лежали  герої  у  трунах,
Крику  й  сліз  Батьківщина  не  чула.

І  кордон  не  ділили,  не  рвали,
Наче  серце  гаряче  у  грудях,
І  як  боляче  це  ми  не  знали,
Не  вбачаючи  зради  у  людях,

Яких  вчора  братами  ще  звали,
Які  вчора  без  зброї  у  гості...
Ворогами  що  станем  не  знали,
На  святий  посягнули  наш  простір.

Мені  снилось,  не  було  нічого,
Схід  і  Захід  єдині  навіки,
У  двох  мовах  -  ні  зради,  ні  злого...
Та  у  досвіт  відкрила  повіки.

І  палає  моя  Україна,
Її  сльози  весні  не  сховати,
Знову  впасти  без  сил  на  коліна?
Та  ми  ж  тільки  почали  вставати!

Хай  не  сон,  не  солодка  омана,
Непростими  ми  йдемо  шляхами,
Все  це  щоб  Україна  кохана
Доторкнулась  до  щастя  руками.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495841
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 30.04.2014


Ти найкрасивіша, Україно!

Ти  найкрасивіша  зі  всіх,
Моя  ти  вічно  молода,
Я  хочу  чути  лиш  твій  сміх,
І  бачить  як  струнка  хода

Іде  дорогою  степів,
І  лине  вітром  поміж  хмар...
Моя  Вкраїно,  стільки  слів
Тобі  присвячував  Кобраз!

Та  все  ж  тремтиш.  Стомилась  ти,
І  біль  пекучий  не  змінивсь,
Горіли  всі  назад  мости,
Ти  ж  рвалась  тільки  в  синю  вись.

Тепер  в  долонях  днів  зоря  -
Жадана  воля  і  любов,
От  тільки  плаче  знов  земля,
Синів  твоїх  пролилась  кров.

Горить  весна,  цвітуть  сади,
Красива,  ніжна  і  жива!
Лиш  в  майбуття  своє  іди,
І  ми  змінились,  й  ти  нова.

Ти  Україна,  ти  одна,
Єдина  в  серці  й  у  душі,
І  хоч  любов  у  нас  сумна,
Лиш  ми  с  тобою  не  чужі.

Ти  найкрасивіша,  і  світ
Давно  побачив,  заздрить  нам,
Та  воля  -  це  не  пустоцвіт,
Її  й  тебе  я  не  віддам.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495199
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 27.04.2014


Дорога

Усе  пізнається  в  дорозі,
В  дорозі,  що  зветься  «Життя»,
От  тільки  у  ній  ми  не  в  змозі
По  колу  піти  вороття.

Ми  всі  виростаєм,    і  треба,
Краплини  років  берегти,
Щоб  в  сяйві  вечірнього  неба
Себе  зрозуміти  й  знайти.

Хай  час  розсипається  вітром,
Як  осінні  листя  летить,
А  жити  потрібно  із  цвітом,
Що  кольору  ніби  блакить.

І  гідно  ступати  в  дорогу,
І  чесно  по  ній  крокувать,
До  сивого  свого  порогу,
Де  будуть  і  нас  шанувать.

Пройти  іще  раз  не  під  силу,
Як  витратить  марно  усе?
Цінуймо  ж  ми  кожну  хвилину
І  те,  що  вона  принесе!

Усе  пізнається  лиш  нами,
Свої  ми  пройдемо  стежки,
А  далі,  уже  над  човнами
З  життя  проведуть  ластівки...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493799
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 20.04.2014


Ми…

Ми  мрієм  в  далекі  дороги
Назустріч  новому  піти,
І  в  честь  над  старим  перемоги
Відкрити  незнані  світи.

Ми  мрієм  пізнать  і  побачить,
Щось  світле  й  цвітуче  знайти,
Та  справді  ж  усе  це  не  значить,  
Що  там  не  бува  самоти.

Ми  можем  тікати  в  дорогах,
Себе  не  знаходячи  в  них,
І  щастя  своє  в  перемогах
Ділити  на  сотню  чужих...

Пізнання  і  пошук  -  це  різне,
А  далеч  так  кличе  іти,
От  тільки  щоб  було  не  пізно
В  душі  відкривати  світи.

Щоб  можна  висоти  не  в  горах,
А  в  власних  зіницях  знайти,
Щоб  в  серці  блакитного  моря
Не  було  розлук,  самоти.

Хай  кличуть  дороги,  а  захід
Безмежного  сонця  горить,
А  ми  залишаймося,  птахи,
Собою,  щоб  небо  відкрить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493385
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 18.04.2014


До тебе, моя Вкраїно

Степи  мовчать.  Лиш  небо  грає  пісню:
Терновий  шлях  сьогодні  у  дощах.
Моя  Вкраїно,  нам  ж  іще  не  пізно
Злетіти  ввись,  як  сильний,  вільний  птах.

Вдихнути  глибше,  пережити  зраду,
Пекучий  біль  утрат  і  каяття,
Сказати:  «Досить!»,  -  старшому  не-брату,
І  йти  у  краще  й  нове  майбуття.

Це  все  твоє,  твоя  земля  і  мука,
Мовчить  осяжне  і  таке  живе,
А  скільки  ще  пройде  оця  розлука?
А  хто  іще  на  шмаття  душу  рве?..

Ти  так  втомилась.  Сторінки  історій
Писали  вічність  волю  і  права́.
Ми  нація?  Та  ж  плачуть  навіть  зорі,
Бо  все  це  тільки  сказанні  слова.

У  тебе  є  і  крила,  і  коріння,
І  сотні  тисяч  вогників  -  це  ми,
Тепер  лиш  час  для  твого  воскресіння,
Моя  Вкраїно,  не  існуй,  живи!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491922
рубрика: Вірші, Патріотичні вірші
дата поступления 12.04.2014


Тиша

Оповита  журбою  тиша
Ділить  навпіл  згорівший  світ,
І  вона  всередині  глибша,
І  у  неї  яскравий  цвіт...

Синьоока  принцеса  долі,
Що  по  струнам  виводить  знов,
Дві  зорі  у  своїй  долоні  -
Це  її,  лиш  її  любов.

Ділить  тихий  світанок  вітер
Смутком  звуків.  Та  їх  нема...
І  цвітуть  її  білі  квіти
Там,  де  сяє  нова  весна.

Все  це  просто  затихша  тиша,
Бо  слова  -  застарілий  вік,
Біль  зірок  не  на  мить  сильніша,
Ніж  ота,  на  яку  прирік.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491588
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 10.04.2014


Живи і смійся, Україно!

Живи  і  смійся,  Україно,
Без  страху,  розпачу  й  війни!
Ти  слухай  пісню  солов'їну,
І  цвітом  землю  обійми.

Сумна  весна  у  нас  настала,
І,  Україно,  як  болить!
Дітей  своїх  ти  поховала,
Ще  й  треба  волю  боронить.

Та  не  здавайся  перед  болем,
Живи  і  смійся  у  сльозах!
Така  гірка  у  нас  та  доля,
Немов  полин  росте  в  садах.

Вставай  з  колін,  свободи  вітер
Гуляє  в  небі  й  у  степах,
І  суму  твого  білі  квіти
Цвітуть  увесь  терновий  шлях.

Та  треба  йти,  та  треба  жити,
Ідею  нації  нести!
І  рани  всі  душі  зцілити,
І  не  згубити  висоти.

Живи  і  смійся  зорям  ясним,
У  нас  усіх  лиш  ти  одна,
Без  тебе  небо  це  погасне,
Ти  дихай  волею  сповна!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487501
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 22.03.2014


Вчорашній брат

Вчорашній  брат,  скажи  мені  для  чого
Тобі  моя,  одна  моя  земля?  
В  душі  немає  в  тебе  вже  святого
Чи  чуєш  голос  тільки  із  Кремля?

Зрадливий  брат,  скажи  мені  по  честі,
Де  захист  твій  обіцяний,  палкий?
Стоять  зі  зброєю  у  славнім  жесті
Твої  уже  загарбницькі  полки.

Ти  Каїн,  брат,  ти  убиваєш  віру,
Слов'янський  дух  у  спину  розстріляв,
Украсти  лиш  свободу  наболілу,
Ось  що  собі  давно  науявляв.

Вчорашній  брат...  та  ж  ми  були  братами!
У  сон-минулій  і  живій  весні.
От  тільки  стали,  ворогами  стали
На  цій  болючій(чуєш,  брат?)  війні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486746
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 19.03.2014


Слов’янський дух

А  дух  підвів  уже  у  сотий  раз,
І  ділять  те,  що  кров'ю  окропили,
Настав  такий  безчесний,  дикий  час.
Що  брат  на  брата...  Де  б  узяти  сили?

А  Схід  і  Крим  -  усе  було  ось  тут,
Де  б'ється  серце  вільною  душею,
Де  по  артеріях  сади  цвітуть,
Де  цвіт  той  пахне  рідною  землею.

Моя  Вкраїно,  мила  і  сумна,
Так  вже  було,  ти  пам'ятаєш  досі,
То  наш  народ  ледь  вирвався  з  ярма,
То  ми  роками  йшли  голодні  й  босі.

Наш  шлях  терновий  через  війни  був,
І  брат  вчорашній  не  стріляв  у  спину,
Тепер  слов'янський  дух  навік  заснув,
Бо  брат  на  брата  йде  у  цю  хвилину.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486556
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 18.03.2014


Йшла Вкраїна терновим шляхом…

Боса  йшла  по  терновому  шляху
Україна  замучена  й  бідна,
У  полоні  бездумного  страху,
Позабувши,  чого  вона  гідна.

Серцем  рвалась  великим  до  волі,
Тільки  руки  тремтіли  безсилі,
У  своєму  пекучому  болі,
Вона  йшла  вже  роки,  а  не  милі...

Не  підписано  було  угоди,
Відчайдушно  Вкраїна  повстала,
За  украдені  в  неї  свободи,
І  кривава  сторінка  настала.

І  умилась  гіркими  сльозами,
І  поранена  в  серце  і  душу,
Бо  убили  чужими  руками,
Тих  дітей,  що  сказали:  «Порушу

Цю  жорстоку,  безвільну  систему,
І  зламаю  одвічні  кайдани,
Прав  людини  впишу  теорему,
Переможу  вас,  грізні  тирани».


Україна,  та  боса  і  бідна,
Не  зламалась  під  натиском  болю.
Як  голубка  -  тендітна,  і  рідна
Збила  ноги  за  щастя  і  волю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482575
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 28.02.2014


Мені болить

Мені  болить,  завжди,  не  лиш  сьогодні,
Ми  поховали  вірних,  молодих...
І  струнами  слова  давно  холодні,
Лиш  волі  робимо  жаданий  вдих.  

Не  можна  зараз  забувати  правду,
Все  вічності  даруючи  без  слів,
І  влади  з  пам'яті  стирати  зраду,  
Щурів,  що  перші  бігли  з  кораблів.

Немає  права  руйнувать  країну,
Ділите  те,  що  вірно  берегли,
Ламати  ніжну  і  живу  калину,
Бо  не  за  це  герої  полягли...

І  серце  б'ється,  стомлене  і  хворе,
Та  для  зневіри  місця  в  нім  нема,
Мені  болить  за  ті  степи  і  гори,
Що  Україні  наша  обійма.

Її  ламали,  знищити  хотіли,
Поки  душа  -  народ  -  не  встав  з  колін,
Я  знаю,  у  нас  всіх  серця  боліли,
І  вірить  хочеться  -  ми  йдем  до  змін...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482165
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 26.02.2014


Боролись герої…

На  бруківці  холодною  кров'ю
Горе  стало  гіркими  сльозами,
Тут  боролись  герої  за  волю,
Йшли  терновими  в  небо  шляхами.

Це  були  чиїсь  браття  і  діти,
А  у  когось  свої  підростали,
Їм  всього  лиш  набридло  терпіти,
Та  мішенями  снайперів  стали.

І  весь  світ,  замираючи,  бачив,
Лиш  словами  його  допомога,
Всі  ці  вбивства  собі  він  пробачив,
Демократія.  Втрати  -  вимога.

А  ці  горді  герої  Вкраїни
Свій  останній  світанок  зустріли,
Плакав  Київ,  горіли  руїни,
І  за  день  люди  там  постаріли.

Досі  в  пам'яті  крики:  «Дорогу!»,  -
І  до  неба  душа  з  клітки  тіла,  
Зовсім  близько  молитися  Богу,
Тільки  щоб  Україна  розцвіла.

Щоб  весна  на  губах,  ніби  воля,
Поцілунком  вітрів  далі  грала,
І  народу  скалічена  доля
Із  ганебних  колін  своїх  встала.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481963
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 26.02.2014


Прости, душа…

Прости,  душа,  не  успеваю,
Я  жить  за  вечной  суетой,
Я  чувств  почти  уже  не  знаю,
Прости  за  этот  с  сердцем  бой.

Меня  обида,  боль  терзает,
Я  помню,  как  это  терять.
Судьба  людьми  всегда  играет,
А  я  что...  должен  проиграть?

Прости,  что  обещаю  вечно,
Назавтра  жить,  страдать,  любить,  
Ты  веришь  мне  всегда  беспечно,
Но  ложью  я  могу  убить

Все  чувства  те,  что  не  сгорают,
Еще  внутри  моей  груди,
Но  видно  же,  как  исчезают
Без  капли  счастья  и  любви.

Прости,  поэтому.  Я  знаю,
Что  убиваю  сам  себя.
Ты  видишь  все,  за  что  страдают,
И  что  скрывают  от  тебя.

Я  попытался  бы,  но  честно,
Мир  душит  едкой  пустотой,
И  чувствовать  в  нем  бесполезно,
Я  не  хочу  терять  покой.  

Прости,  пожалуйста.  Прощаешь?
Я  стал  пустым  уже  совсем,
Но  ты  надежду  возвращаешь,
И  больно  вновь...  Скажи,  зачем?..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442904
рубрика: Вірші, Лирика
дата поступления 12.08.2013


Нас ждет грустный конец…

Ты  будешь  смеяться,  невольно
Я  знаю,  ждет  грустный  конец,
В  сердцах  так  обыденно  больно,
Забыл  о  нас  просто  творец.

Холодно-морозные  пальцы,
Так  дико  и  страшно,  но  пусть,
В  страницах  чужих  мы  скитальцы,
Любовь  обменяли  на  грусть.

Сюжет  наш  до  боли  фальшивый,
Но  ранит,  когда  прочитать.
И  плачет  весь  мир  этот  лживый,
Судьбой  продолжая  играть.

Мы  чьи-то  игрушке  в  неволе,
Я  знаю,  ждет  грустный  конец,
Ты  шепчешь,  целуя  до  боли,
А  смерть  нам  готовит  венец.

Ты  шепчешь  забытые  песни,
И  слезы  бегут  по  щекам,
Слабы  мы  и  в  нашей  болезни,
Написан  сюжет  по  мечтам.

Как  в  старом  совсем  кинофильме,
Играем  на  радость  людей,
Мы  чувства  в  смешной  пантомиме,
Ожившие  души  идей.

Улыбку  ты  прячешь  привычно,
Твой  взгляд  отражает  меня,
А  миру  опять  безразлично,
Рассказ  все  равно  для  огня.

Я  знаю,  все  будет  печально,
Я  знаю,  ждет  грустный  конец,
В  объятьях  тихо,  прощально,
Без  слов  все  скажу  для  сердец.

Но  мы  ведь  живые,  не  вещи,
Игрушки  мира  в  театре,
Так  больно  нам.  Сердце  из  трещин,
Герои  в  грустном  спектакле...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442474
рубрика: Вірші, Лирика
дата поступления 10.08.2013


Звезды вновь говорят…

Там,  в  далеких  галактиках,  звезды  горят,
Для  ученых  их  жизнь  интереснейший  факт,
И  не  слышат  они,  звезды  вновь  говорят,
А  узнай,  так  назвали  бы  просто  «контакт».

И  не  знает  никто,  что  в  ядре  сердце  есть,
Что  не  просто  набор  элементов  внутри,
Сколько  звезд  -  столько  жизней,  всех  их  нам  не  счесть,
А  Вселенная  будто  бы  шепчет:  «Смотри...».

И  те  звезды  так  манят,  хоть  свет  их  далек,
Одиноки  они  в  бесконечной  красе,
Кто  бы  космос  для  них  пару  раз  пересек?
Ведь  пылают  в  огне...  И  сгорят  они  все.

А  пока  они  есть,  они  вновь  говорят,
И  зовут  нас  глаза  в  неба  даль  приподнять,
Эти  звезды  ведь  там  просто  так  не  горят:
«Вся  Вселенная  ждет…».  Нам  лишь  надо  понять.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442231
рубрика: Вірші, Лирика
дата поступления 08.08.2013


Мир охвачен войной…

Мы  забываем...  Мирный  час.
А  где-то  кровь.  Опять  война,
И  Бог  не  смотрит.  Свет  угас.
И  смерть  считает  имена.

Так  много  боли  и  потерь,
Все  проиграли.  Как  всегда.
Войну  не  выиграть.  Мир,  верь!
То  лишь  разруха  и  беда.

Оружие  в  руках  детей.
У  них  нет  дома.  Смех  забыт.
И  страх,  лишь  страх  в  глазах  людей,
Путь  их  к  спасению  закрыт.

Где  человечность,  где  она?
Мир  помнит  мира  сотню  лет?
Все  остальное  смерть.  Война.
И  тысячный  в  крови  рассвет.

За  что  нелепая  борьба?
Так  много  стоит  просто  власть?
А  где  свобода,  ведь  война
Лишь  ей  должна  не  даст  упасть.

Но  мир  давно  ее  забыл,
Свобода,  честь.  Уже  прошло...
Теперь  же  он  в  крови  застыл.
Здесь  мирный  час.  Нам  повезло.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441941
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 07.08.2013


Помнить все…

Помнить  все  -  так  сложно  и  больно.
Почему  же  пишу  вновь  в  дневник?
Чувства  в  строчках.  Легче.  Спокойно.
На  бумаге  души  моей  крик.

Взмах  ресниц.  Я,  может,  забуду,
Только  прошлое  так  не  стереть,
И  читая,  я  помнить  буду,
То,  как  сердце  хотело  сгореть.

Но,  конечно,  буквы  не  знают,
Всех  тех  чувств,  что  хотела  вложить,
В  игре  жизни  жизнь  забывают,
А  я  прошлым  хочу  дорожить.

Пусть  всего  лишь  мысли  по  датах,
То,  что  я  не  смогла  отпустить,
Мое  счастье  в  моих  утратах,
Помнить  все.  Пусть  я  буду  грустить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441882
рубрика: Вірші, Лирика
дата поступления 07.08.2013


Тишина…

Тишина  опять  убивает,
Криком  можно  ее  разорвать,
Но  она  его  ожидает,
Над  собою  ей  дать  побеждать?  

Тихо-тихо...  Так  непривычно,
Шумный  мир,  неужели  уснул?
Почему  все  не  как  обычно?
Куда  делся  толпы  вечный  гул?

Но  ведь  люди  сейчас  на  месте,
А  вокруг  все  равно  тишина,
Перестала  быть  звуком  вместе,
Вся  неправда,  пустая  она.

И  не  слышно  фальши  и  лести,
Лицемерство  -  опять  тишина,
Слова  просят  помнить  о  чести,
И  что  тихо,  не  их  то  вина.

Только  люди  в  том  виноваты,
Что  в  их  мыслях  и  мыслей  то  нет,
Тишина  -  результат  утраты,
Человек  ведь  теряет  свой  свет.

Тишина  уж  не  помогает,
Люди  вновь  говорят  ни  о  чем,
И  печальное  сердце  знает,
Что  забыто,  зачем  мы  живем...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441834
рубрика: Вірші, Лирика
дата поступления 06.08.2013


Почему так пусто?

Почему  вдруг  в  мире  так  пусто?
Пустота  захватила  души,
Онемело  любое  чувство,
Вся  душа  -  океан  из  суши.

Не  спасает  онлайн  и  сети,
Все  фальшиво,  да  там  пустота!
Подрастают  пустые  дети,
Но  ведь  в  мире  всегда  суета.

Пустоту  не  закроют  вещи,
Может,  чувства,  но  где  нам  их  взять?
Сердце  сплошь  состоит  из  трещин,
Но  никто  и  не  хочет  понять.

Как  же  больно  нам  было  раньше,
Но  ведь  выцвели  все  те  цвета,
Стало  пусто  уже...  А  дальше?
Мир  срисуют  с  пустого  холста.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441721
рубрика: Вірші, Лирика
дата поступления 06.08.2013


Тени на белом песке…

Тени  на  белом  песке,
Тени  опять  танцевали,
Танец  их  в  вечной  тоске,
В  танце  они  умирали.

Сожжены  солнцем,  они
Вновь  на  песке  оживали,
Блики  любви,  не  огни,
Тени  о  чувствах  мечтали.

Волнами  смыт  их  песок,
Тени  любили  закаты,
Каждый  закат  одинок,
Ночь  же  поет  им  сонаты.

Тени  не  знали  тех  слов,
Что  были  в  песнях  ночами,
Тени  не  видели  снов,
Лишь  темноту  пред  глазами.

Только  рассвет  и  они,
Вновь  танцевать  принимались,
Так  проходили  их  дни,
Тени  с  часами  сражались.

Солнце  сожжет  их,  иль  нет?
Солнца  сегодня  не  видно,
Только  обманчивый  свет,
Теням  совсем  не  завидно.

Танец  на  белом  песке,
Танец  их  вечный  и  странный,
Волны  все  бьют  вдалеке,
Тени  и  берег  туманный.

Сколько  был  смыт  тот  песок,
Годы,  секунды  и  Тени,
Солнце  идет  на  восток,
В  воздухе  запах  сирени...

Тени  танцуют  и  ждут,
Люди  должны  возвратиться,
Те,  кто  оставил  их  тут,
Те,  кто  посмели  влюбиться.

Но  пустота  и  песок,
Шум  от  прибоя  и  чайки,
Вечер  сейчас  одинок,
И  у  него  нет  хозяйки.

Не  возвратился  никто,
Пусть  танцевали  те  Тени,
Людям  давно  все  равно,
Люди  не  помнят  сирени...

Танец  на  белом  песке,
Вечность  танцует  с  Любовью,
Море  штормит  в  той  тоске,
Тени  танцуют,  но  с  Болью...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441287
рубрика: Вірші, Лирика любви
дата поступления 03.08.2013


Луна и солнце — отраженье…

Лунный  свет  рассекает  тьму,
Все  затихло,  как  в  ожиданье,
Что  ворвется  солнце  в  луну,
Прекратив  ночное  страданье.

Как  в  горящем  сердце,  луна
Холод  солнца  в  зеркале  неба,
Она  вечно  слишком  одна,
Не  осталось  огня  в  ней  следа.

Она  звезды  не  греет,  нет,
Она  светит  тускло  и  серо,
Умирает  каждый  рассвет,
И  вновь  ждет,  чтобы  солнце  село.

Отраженье  боли?  Любви?
Кто  она,  та  ночная  луна?
Как  мороз  в  горящей  крови,
Слезы  Солнца  —  ее  сторона.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437603
рубрика: Вірші, Лирика
дата поступления 16.07.2013