| Сторінки (1/48): | « | 1 | » |
Я сонця сяйво і нічну зорю,
І трави пишні, і у златі поле –
Я все у світі цім боготворю
Й тебе, моя ти неповторна доле.
Боготворю ту мить, коли на світ
Мене в день тихий народила мати.
І шлях, яким іду вже стільки літ,
Й ту долю, що мені судилось мати.
Боготворю все те, за що борюсь,
За що страждаю і за що радію;
І теє все, що втратити боюсь, –
Палку Любов, і Віру, і Надію
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295950
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.11.2011
Навколо світ уже не спав:
Усе у сонці потопало,
Мелодією вигравало,
А вітер польку танцював.
В пориві бистрої ходи
Він швидко промайнув майданом
І злився в танго із фонтаном
Під чисту музику води.
А потім, підхопивши час,
Вітер у парк влетів зі свистом
І закружляв з опалим листом
Поміж дерев одвічний вальс.
А далі: перший поворот –
І вже дорогою стрімкою
Поміж авто, що мчать рікою,
Танцює весело фокстрот.
З розбігу вилетів на міст,
Позагравав до перехожих.
Між них знайшов на себе схожих
Й затанцював із ними твіст.
А з мосту вмить на парапет,
Що оперізує будинок,
І довгих декілька хвилинок
Ще танцював нам карапет.
Ну й вітер! Ну, скажу, мастак!
Такого я іще не бачив.
А він кружляв, а він козачив
Гопак, лезгинку й краков’як…
В промінні сонця день згасав,
Кружляв у танці вітер містом,
І був він славним танцюристом,
А я йому аплодував.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295949
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.11.2011
Вже місяць увійшов в останню фазу
(За все життя Землі не в перший раз),
І вітер знову ніби в стилі джазу
Полинув тихо до почутих фраз.
Візьме одну без сорому і страху
І понесе, піднявши на руках, –
Він закохався, мабуть, в бідолаху,
Він як і ми заплутався в думках.
Вогню свічі торкнеться серед ночі
Тут, на Землі, чи в зорянім краю.
Та де б не був, вдивляючись у очі,
Він почувався ніби у раю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295158
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.11.2011
Мені сумно без рим,
І хто винен у цьому?
Знов городини дим
Пахне подихом дому.
Знов насняться поля
У рясній вишиванці,
Й знову десь закружля
Моя юність у танці.
Мені сумно без рим,
А що вдієш? Буває.
Десь серпанком рясним
Вітер їх розстеляє.
Десь їх сонце збира
Золотими руками,
Що лягли з під пера
Молодими рядками.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295157
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.11.2011
Що для щастя треба
У житті земному?
Ех, шматочка неба
Та притулку дому,
Батькового слова,
Маминої ласки,
А іще – це точно –
Із дитинства казки.
Сміху у домівці
Доньки ачи сина,
Й щоб була щаслива
Тай уся родина.
Від своєї справи
Насолоду мати,
Щоб душа раділа
Й прагнула співати.
Треба зовсім мало,
Щоби буть щасливим:
Сонце щоб вставало,
Щоб зростали ниви,
Щоб з ранку й до ночі
Спів лунав пташиний,
Щоби бачить очі
Любої дружини.
Ще того краплинку,
І цього ковточок,
Й там іще хвилинку,
Й тут іще рядочок.
І не треба слави
Для щастя земного,
Й брать чужі октави
Не сприйметься Богом.
А не згоден в цьому –
Запитай у себе:
У житті земному
Що для щастя треба?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292626
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.11.2011
Тремтяче листя опадає в бистрі води,
Холодна мряка розмиває сірі тіні.
Хтось називає все це примхами природи,
А в мене вальсом називається осіннім.
Туманна сирість обгортає неба зводи,
Проносить вітер над землею звук печальний.
Хтось називає все це примхами природи,
А в мене вальсом називається прощальним.
З понурих хмар нестримний дощ сади холодить,
І вітер сумно ронить подих ностальгії.
Хтось називає все це примхами природи,
А в мене вальсом називається надії.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292625
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.11.2011
Це вже банально: “Що робити?”,
Й чому на все навколо злий?
Стать на дорозі і завити?
А допоможе? Ну так вий.
Ну так піди й під поїзд кинься,
Без тями стрибни з мосту вниз,
Чи об стіну щосили бийся,
Придумай ще якийсь каприз.
Чом не складеш життю ти ціну,
Не глянеш на зворотній бік,
І не відкинеш гільйотину,
Що хоче вкоротити вік?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291215
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.11.2011
Пісню я вам не склав
З жовтих осінніх літер –
Хтось мені підказав,
Що її пише вітер.
Що ж нехай буде так –
Він теє краще вміє,
Рима полине в такт,
В душу теплом повіє.
Хай підбере мотив
Під шелестіння гаю,
Й серед осінніх злив
Я йому підспіваю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291190
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 06.11.2011
Ранкове сонце лоскотало луки
Під прохолодні вересневі звуки,
Під незвичайний ручайовий спів,
Що у траві в’юнився й лопотів.
Десь вітер легко колихнув тополю,
Що, ніби жінка, поклонялась полю,
Усе він бачив й розумів без слів
Той стогін втомлених за рік полів.
Байдужість лісу, мов із смутку звита,
Губилась в барвах бабиного літа.
І, зачепивши зелень мовчазну,
Проміння сонця пряло жовтизну.
Переливалось сріблом павутиння
Й неслось до сонця в тихе височіння,
Де розрізали, мов стальним мечем,
Птахи повітря вирійним ключем.
Осіннє небо, ніби чарувало,
У переливах сонця вигравало
Під вересневий дивовижний спів,
Якому щиро юний світ радів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289449
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 29.10.2011
Тихо i легко падав білий-білий сніг
На степ, що спав, i, мабуть, бачив сни казкові.
В цю дивну мить ніхто й подумати не міг,
Що то початок був великої любові.
У спокій сну, немов стріла, ввірвався жар
I в грудях степу запалив шалену силу –
Побачив степ не уві сні небесний дар,
А наяву – живу сніжинку білокрилу.
І він проснувся, ніби красень i не спав,
Вдихнув повітря зимове на повні груди
Й щосили вигукнув: “Я вперше покохав!
Я найщасливіший, почуйте, дивні люди!
Почуйте ті, кому далекі чудеса,
Чужий для кого трепет серця від кохання.
Скажіть же правду, синьокрилі небеса,
Вітри, розвійте прахом заздрісні зітхання!”
Він пригортав сніжинку міцно до грудей –
Вона грайливо шепотіла щось казкове.
Він милувався світлим затишком очей,
Що зігрівали, мов проміння світанкове.
Лилась розмова ніжна й тиха поміж них
Кожну хвилину: світлі дні i темні ночі –
Про вир кохання, про тепло сердець у тих,
Хто вже не в силах був повік заплющить очі…
Та засмутився степ, як тільки білий світ
З небес прорізало весни перше проміння:
“Невже, – промовив, – згасне серця живоцвіт,
Й зів’яне все, немов обрубане коріння?
Невже розтанеш просто в крапельку води
І назавжди мене, коханая, покинеш?
Полинеш в безмір й не повернешся сюди,
Як до гнізда пташина, ти вже не прилинеш?”
“Ти не тужи, коханий, долю не карай,
Не загублю тебе, повір, i не покину.
З тобою буду, милий, кожну мить, ти знай,
У серці вічно я палатиму до згину”.
Стояв у травах степ зі смутком на очах,
Та відчував її в собі – оту сніжинку –
З весни до осені щоденно в небесах
Він над собою бачив білую хмаринку.
Додолу падала з небес в обійми трав,
Щоб оживити степ дощем у літню спеку –
У кожній крапельці він серцем відчував
Свою сніжинку, що прилинула здалеку.
Туманом кутала травицю у вінку,
Як нічка темная приходила незвана.
Росою вранці цілувала у щоку,
Як цілувати може милого кохана.
А потім тихо піднімалась в небеса,
Щоб повернутися в обійми трав’янисті:
І падав дощ, вкривав туман, пливла роса,
Де квіти з травами плели вінки барвисті...
Вже грудень вітром заворожував на сон,
Земля холола, покриваючись снігами,
А серце степу билось тихо в унісон
Й відлунням линуло на зустріч голосами.
Він знову ніжив білокрилу до грудей,
Вона співала про кохання й сни казкові.
І може стане те кохання для людей
Зразком i символом безсмертної любові
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289447
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.10.2011
Вогонь свічі, хитаючись від вітру,
Все малював сюжети на стіні.
Я глянув стиха на його палітру
І не знайшов тепла у тім вогні.
Немає барвів – сіре все навколо,
Стіна холодна в темному вінці.
Вогонь свічі, все виграючи соло,
Кидав у темінь срібні промінці.
Відтріскотів і зник, лиш пляма воску
Завмерла твердю й зникла в темноті.
А я не міг зірвать ту чорну маску,
Що в мить закрила світло у житті.
Я зрозумів тоді, що в тім світінні
Вся сила світла і його краса,
Та тільки пізно у моїм прозрінні
Зійшла цілюща вранішня роса.
Я знов і знов шукав оту палітру:
Мить повернуть хотілося мені,
Коли вогонь, хитаючись від вітру,
Все малював сюжети на стіні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288108
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.10.2011
Рожденный ползать –
летать не может.
Хочуть злетіти черви,
Змії хочуть злетіти.
Тільки не ті в них нерви,
Й мало лише хотіти.
Треба любить польоти –
Дихати ними й жити,
Щоб підкорить висоти,
Треба той шлях відкрити.
Треба ще мати крила,
Волю і мужність мати,
Й вистачило щоб сили
Після падіння встати.
А ще для цього треба, –
Вір чи не вір, – народитись,
Щоби з блакиттю неба
У воєдино злитись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288107
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.10.2011
Не вистачить в абетці, мабуть, літер,
Щоб розповісти, як шумить трава,
Про що шепоче до калини вітер –
Які ж то милі й чарівні слова.
Щоб описати, як рясний серпанок
Торкнеться м’яко загадкових віч,
Як з темноти народжується ранок,
І сивий вечір поринає в ніч,
Як в тихім лісі, мов дитину мати,
Колише милих пташенят гілля,
Як під промінням солодом багатим
В росі ранковій ніжаться поля,
П’янкий туман торкається тополі
І обгортає сріблом ніжний стан,
Як синь небес і рік блакитні далі
Злились в один безмежний океан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287492
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 20.10.2011
Зоріє ніч над тихою рікою,
Туман перину стелить на траву.
Я розмовляв з березою стрункою
Не уві сні, повір, а наяву.
Серед духмяних ароматів ночі,
Серед п’янких і росянистих трав
Я поглядав у білокорі очі,
Я їй усе, усе розповідав.
Розповідав я їй про тебе, мила,
Як я кохав й кохаю лиш тебе,
І де взялась для цього в мене сила –
Ніхто такої сили не знайде.
Про сонця промінь у твоїм волоссі
Й твоїх думок безмірну глибину,
Як линеш птахом, люба, в стоголоссі,
Й у снах тебе я бачу лиш одну.
Розповідав про тебе, милий Овне,
Мов трепіт листя, легкий подих твій,
Про погляд твій, мов небо сонця повне,
Й, мов жар гарячий, поцілунок твій.
Про серця пал єдиний в цілім світі
Й твою весну серед снігів зими,
Твою красу, що бачу в морі квітів,
І ту весну, де вдвох з тобою ми…
Уже й світанок юний на порозі,
А я березі все розповідав,
Як я ішов по степовій дорозі
І, мов світанок, також розквітав
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287491
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.10.2011
Обвітрений осені час
На мить зупинився над світом.
І в котре зворожує нас,
Мов казкою, бабине літо.
Стою над прозорістю плес,
Де сонце купає проміння.
Стою під блакиттю небес,
Де тихо пливе павутиння.
Воно у повітрі блистить,
Окутує гілку берези,
І клен від такої краси
Не п’яний, але й не тверезий.
У золоті кожен листок
Торкає вуаль павутини,
Де сонця червоний клубок
Ховався у грона калини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286654
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 16.10.2011
Бачиш, матусю, колишуться віти,
Бачиш, як тихо схиляються квіти, –
То я до тебе протягую руки
Через далекі й тривалі розлуки.
Чуєш, як щебет пташиний лунає,
Чуєш, як вітер у лузі співає –
То я до тебе гукаю, рідненька,
Кажу спасибі тобі, моя ненько.
Ти відчуваєш, як серденько стука,
Мов тятива натяглася у лука, –
То я до нього торкаюсь рукою,
Серцем своїм, що назавжди з тобою.
Ти пригорни мене ніжно до себе,
Тільки без сліз, тільки плакать на треба.
Хай заспокоїться серденько, нене,
Що найдорожче у світі для мене.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286652
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 16.10.2011
Червоні кетяги калини
Рум’яна осінь запалила
І розмальовані жоржини
До свого танцю запросила.
Кружляє чарівниця світом,
Вуаль розкинувши прозору.
Комусь пригадується літо
В осінню дивовижну пору.
Вона повсюди хороводить –
У танці квіти, вітер, хмари.
Рясною казкою проходить,
Даруючи всім злато-чари.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286342
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 15.10.2011
Розмалюю все в різні кольори,
Розмалюю світ знизу догори,
Землю до країв – з заходу на схід,
Щоб від сивизни не злишився й слід.
Білим наведу хмари і сади –
В білому нема смутку і біди.
Голубим – річки, небо і моря,
І малий струмок, що біжить здаля.
В зелень уберу луки, ліс і гай,
Де серед трави гомонить ручай.
Жовтим покажу сонце в небесах
І поля кругом в золотих хлібах.
Потім розведу фарби всі разом
Й розмалюю ще ними все кругом:
Квіти і птахів, і людей усіх,
І розмову, й спів, і, звичайно, сміх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286341
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.10.2011
Ні, я не пілігрим,
І не попутник твій, лелеко.
Сім’я у мене є, свій дім,
Й не клич летіть кудись далеко.
Я виріс тут і покохав
В обіймах стишеного краю,
Тут веселився і страждав,
Моє коріння тут – я знаю.
Є в цьому істина проста
І ти, лелеко, мусиш знати:
Як страшно випасти з гнізда,
Яке змостили батько й мати.
Ти не чекай мене, лети,
З весною потім повертайся,
Якії б не були світи,
Ти тільки там не залишайся.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286271
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.10.2011
Зникає день. Ховається блакить
У темноту вечірнього прибою.
О, як хотілось зупинить ту мить,
Якою світ наповнився до краю!
Тремтить повітря – вечір заспівав
Під поля дзвін рясними голосами,
І легкий вітер, освіживши став,
Хитнув водою, ніби небесами.
Хмеліють трави, тополиний пух
Десь заховався в розкошах зелених,
І ледь помітний невагомий рух
Відчують поруч кучеряві клени.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286270
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 14.10.2011
Ревуть колонки й надривають ноту,
Важкий мотив б’є з голови до ніг.
Втекти б мені в світ вальсу і фокстроту,
Де я б душею відпочити міг.
Втекти б у світ нескорених мелодій,
Де попаду в обійми чистих нот.
Втекти б від цих придуманих пародій,
Незрозумілих і гучних пустот.
Втекти б туди, де все живе – без шоу,
Все непотворне, вічне і святе,
Де плин мелодій має чисту мову,
Де все так серцю миле і просте.
Втекти б туди, де юного романсу
Звучить гітарних струн солодкий спів,
Де в серця і душі немає шансу
Уникнути від щирих почуттів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286087
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.10.2011
Осінній дощ читає прозу
В напівоголеному парку.
Народжуючи нову фразу,
Він ставить на полях ремарку.
Читає тихо і повільно,
Навколо чути: “Браво! Браво!
Оригінально, класно, стильно!
І теми вибрані на славу!”
А він продовжує читати
Про почуття і про турботу,
Про те, як хочеться кохати,
Про те, що знов прийде в суботу.
Про світ захмарний, що зоріє,
Про замки, зведені величні,
Про бачені казки і мрії,
Про теми, прожиті і вічні.
А він читає далі й далі,
Спадаючи з небес додолу,
Про дивні просторові далі,
Про осінь прохолодну й голу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286085
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 13.10.2011
Чом кажеш, що природа нежива,
Що не спроможна проронити слово?
А чи вдивлявся ти в її дива?
Я запитав про це невипадково.
Чи пригортався серцем до беріз –
Хоча би раз голубив білобоку,
І відчував потік щасливих сліз
У кожній краплі весняного соку?
А може ти вітався щорання
Із днем новим, що хліб давав насущний,
Чи в землю клав із трепетом зерня,
Щоби нагодувати день грядущий?
Чи у долоні воду брав з ріки
Й цікавився: “Як ти живеш, водице?”
Чи пестив свіже листя осоки:
“Яка ж ти ніжна, травонько-сестрице”.
А може з вітром розмовляв про край,
Де гомоніли рідні пишні трави,
І линув з ним аж до пташиних зграй
У розпалі дитячої забави?
Чи в схованки гуляв серед гаїв
З промінням сонця, мов із дітворою,
І не соромився ласкавих слів
Для милих зір вечірньою порою?
А може у вечірньому саду
Підспівував пташині колискову
І обіцяв їй: “Я іще прийду.
З тобою ми співатимемо знову”.
Може й не віриш, та вона жива:
У дотиках її – п’янкий цілунок,
У шелестінні – музика й слова,
В її обіймах – вічний порятунок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280061
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.09.2011
Хто життя розкроїв земне
На політ до небес і падіння,
На веселе і на сумне,
На згасання і на горіння?
На незвичную білизну
І на чорне, що в’їлось оку,
На чужденний шлях-кривизну
Й на дорогу пряму й широку?
На твою глибину очей
І чиюсь мілковитість зору,
На безмірність в степу ночей
І миттєвість у денну пору?
Хто земне розітнув навпіл
У дитинстві й у віці зрілім
Й посадив за єдиний стіл
Чорну смерть і життя у білім?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280059
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.09.2011
Материнське серце ніжно б’ється –
Спокій вічний і тепло родини;
Всюди, ніби пісня, дзвінко ллється
Сміх і гомін рідної дитини.
І поєднує усе кохання
До людей, живеш заради кого.
Й жити невмируще є бажання –
І нестрашно вмерти ради цього.
Пригорну до серця я дитину,
Пригорнусь до матері своєї –
Відчуваю в них любов єдину
І тягнусь усім життям до неї.
Ні купить не можна, ні продати
Істину, в якій живе людина:
Найрідніше в цілім світі – мати,
Найдорожче в світі – це дитина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278807
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.09.2011
Хотів би в люду запитать:
“Чому цураєтеся мови ?..”
Про неї точаться розмови,
Що треба вчити, треба знать,
Що треба нею розмовляти –
Все ж в Україні живемо…
Та все те – балачки, дебати.
Її вважають за ярмо
Ті, в кого совість ледве диха,
Душі немає й гідність спить.
Кому за все одно: чим дихать,
Кого любити і де жить.
Невже історію забули,
З якого роду корінці,
Й ким наші славні предки були?
І що тепер? Віддать кінці?
О ні! Усіх я Вас благаю:
Плекайте мову, бо це – ми,
Це – поклик батьківського краю,
А не проклятої чуми.
Ростіть, щоб була соковита,
Й дзвінка, як влітку солов’ї,
І різнобарвами налита –
Основа нашої сім’ї.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278806
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.09.2011
Сонце багрянисто запалило обрій
Полум’ям гарячим з подихом пісень,
Сміючись, шепнуло: “Всім Вам вечір
добрий” –
Й зникло у безодню, погасивши день.
Опустився тихо над землею вечір,
Лагідно і ніжно, ніби покохав,
Нахиливсь над нею, пригорнув за плечі,
Шапку із туману, що з росою, зняв.
Місяць промінь щедро кинув на подвір’я,
Розгубив по небу зорі-світлячки,
Склав із них малюнки, склав із них сузір’я,
Освітив левади, ямки й рівчачки.
Очерет край ставу до верби шепоче,
Вітерець легенько поруч пробіжить,
Мов полоскотати він берізку хоче,
Під якою люба з парубком стоїть.
Стих повсюди гомін. Ось який ти, вечір!
Зачепись на хвильку ти за перелаз,
Залишися з нами, вечір, тихий вечір,
Дай поцілувати милую ще раз.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275955
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.08.2011
Чи вмієте ви слухать тишу,
Таку гучну і мовчазну,
Весняну, літню, і осінню,
І денну тишу, і нічну?
Прислухайтесь: як сходить сонце,
Верхівками дерев шумить,
Дзвенить промінням у віконце –
Прислухайтесь хоча б на мить.
Як не почути гомін квітів,
Їх кольорові голоси?
Як, сміючись, збігають дзвінко
З листочків крапельки роси?
Ріки шум я уже не чую –
Хмар гомін чую угорі,
Розмовою я їх милуюсь
У тихій ранішній порі.
Почуйте: як у небі зорі
Гукають у пітьму нічну,
Хлюпочучись в небеснім морі,
Про долю вічну неземну.
Неньки Землі я чую стогін
І разом з тим її слова
Про радість і веселий гомін –
Аж обертом йде голова.
Почуйте поле, шепіт тіні,
Дороги свист і плач верби,
Неба пісні блакитно-сині
Від радості і до журби.
Як не почуть, як не відчути
Цю тишу і її красу,
Яку не можу я забути
І вічно в пам’яті несу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275954
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.08.2011
(Пам’яті Є.О.Патона)
Що ж, кожному дано свій шлях пройти:
Хто за собою спалював мости,
А він їх будував усе життя,
Двох берегів жадаючи злиття.
Він ними дихав, вірив i страждав,
Він будував i жив, жив й будував –
Усе щось дивне i завжди щось нове,
Мов після ночі світло світанкове…
І знову під мостом шумить вода,
Немов травиця в полі молода,
Як i життя його в невпиннім русі,
В несхитній волі i у сильнім дусі.
Він милувався i пишався ними,
Він з ними розмовляв, як із живими.
Возводив велич, віднайшовши сутність,
Де поєднав в однім – красу й могутність.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275243
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 15.08.2011
Про що звучить пташине щебетання?
Про що дзвенять пташині голоси?
Мабуть, про велич вічного кохання
Чи про єднання ніжності й краси.
Мабуть, то гімн космічній коловерті,
Всесильній владі Всесвіту пісні,
Земній могутньо непорушній тверді,
Самій величності, а, може, й ні?
А, може, то не пісня, може, просто
Розмова про буденне щось своє:
Що знову ранок, трави пахнуть, росно,
Десь метушня, зозуля не кує.
А, може, хтось уголос дивувався,
Що стрибунець скрипалить без смичка,
Чи ранній птах до птаха привітався,
Чи, може, просто вгледів черв’ячка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275242
рубрика: Поезія, Вірші про тварин
дата поступления 15.08.2011
Чумацьким шляхом пожену тривоги
За три світи багряним табуном,
І там обабіч довгої дороги
Вкошу зірок я місяцем-серпом.
А потім скочу на загриву хмару:
У небі хмара – це надійний кінь.
Впряжу до неї ще таких же пару
Й помчусь на трійці, залишивши тінь.
Помчусь над містом, над його дахами,
Помчусь над краєм, де ліси й поля,
Помчусь за вітром з білими птахами,
Погляну зверху – все моя Земля.
Розсиплю зорі з висоти додолу –
Нехай бажання загадає люд,
Нехай зустріне долю світлочолу
Там, де між нами заховався блуд.
Ось так летів би і радів би світу
Чумацьким шляхом, де пройшли діди,
Де плід не зродить без простого цвіту,
Де сніг не в змозі замести сліди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275131
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.08.2011
Шепотілися хліба у чистім полі,
Злато-колос піднімаючи налитий.
Гомоніли край дороги дві тополі –
Що на світі все ж таки чудово жити.
Розмовляли в небі хмари білокрилі
Про красу, що ніжить погляд з височіння,
І запитували в них пташата милі –
Звідки сизим їм чекать благословіння.
Десь гукав у лузі вітер до калини –
Чом не йде в танок із ним, червонощока.
А у небі над широтами долини
Голосила новину стара сорока.
Береги вели із річкою дебати –
Чи завжди отак удаль спішити треба?
А чи зможе світлячок зорею стати:
Поцікавилась мала комаха в неба.
Сірий пень все бурмотів до пня-сусіда –
Що немає вже поваги до старого.
Молоді пеньки всміхалися до діда
Й лепетали щось так весело про нього.
Між собою розбалакалися квіти –
Як земля росою трави напувала.
І, як треба двісті літ на світі жити,
Дітворі своїй сова розповідала.
Я стояв i слухав дивну ту розмову:
Як усе живе в природі спілкувалось;
Й відчував, як серце в грудях знову й знову
Ніжно радістю i щастям наливалось.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275130
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.08.2011
Я зупинився серед гаю,
А дай зозулю запитаю
Весну ще скільки раз зустріну
Й почую пісню солов’їну.
Чому мовчиш, зозуле мила?
Років накуй же, сизокрила,
Щоб було часу працювати,
Жить і любить, як вчила мати.
І бачити, як сонце сходить,
Як день натруджений проходить
Й під спів струмка, що мчить у річку,
Той день ховається у нічку,
Як вітер поле заколише,
Пришіптуючи: “Тихше, тихше”,
Як наливається колосся
Під лісу щедре стоголосся,
Як в зорях сяє небо ночі
Й від радості сіяють очі…
Ти все мовчиш в відлунні неба,
Що ж, буду жити скільки треба.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274787
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.08.2011
Розбуди мене вранці, мамо,
Як в далекім дитинстві колись:
Біля ліжка мого так само
Наді мною ще раз нахились.
Доторкнись до чола рукою
І шепни тихо: “Синку, вставай.
Вже світанок зроста над рікою,
І від сну прокидається гай.
Півень сонцю прокукурікав
Як господар, не просто так.
Ранок всіх до роботи кликав,
Мов дівчину до себе юнак.
У садочку проснулася птиця,
Оживає, мов вулик, село.
За селом вже співа косовиця,
З річки сонечко ніжне зійшло…”
Білий сніг притрусив мені скроні,
Та з роками крізь свій часограй
Відчуваю матусі долоні
Й чую лагідне: “Синку, вставай”.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274785
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.08.2011
Ніщо не може бути в ідеалі –
Ні техніка, ні думка, ні життя,
Ні поривання у безмежні далі,
Ні дотику гарячі почуття.
Шалений світ вирує у польоті –
Живе людина вже мільйони літ
І у стрімкім житті-коловороті
Існує спад, як i існує зліт.
Ні смерті страх, а ні народжень кроки
Не зможуть сотворити ідеал.
В спіральнім русі пролітають роки,
Нарощуючи мислі дикий шквал.
І творить ум без меж, без інтервалу
Ідей i спроб свій неосяжний вал –
Безтямне людство мчить до ідеалу,
Мчить неіснуючий створити ідеал.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274668
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.08.2011
Загорілася калина восени,
Натяглась життям натруджена вуздечка –
Позлітайтеся до матері, сини,
Ой прилиньте, доньки, до її гніздечка.
Розкажіть, як ваші річеньки біжать,
Як зростає урожай у вашім полі
І чи є чого для щастя в нім нажать,
Щоби можна було дякувати долі.
Порадійте разом з нею за цей день
Чи поплачте, щоби серцю легше стало,
Заспівайте рідних маминих пісень,
Адже їй для щастя треба зовсім мало.
І дарма, що осінь квапить лет життя,
Де весна і літо відгули роками.
Ви для неї все одно мале дитя,
Тож частіше повертайтеся до мами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274667
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.08.2011
Згасло сонце й сховалось за річкою,
Заспівали дівчата десь жалісно,
Тихо вечір укрив землю нічкою,
Ніби стис моє серце безжалісно.
Кінь копитами б’є землю чорную,
Руки сяйво пече, з неба знятеє,
Як щемить, як болить моє серденько
Й дістає це безсоння проклятеє.
Вийду в степ неосяжний незораний,
Подих вітру відчую духмяний я.
Вдалину одведу погляд втомлений,
Хай розвіється він і журба моя.
Простягну руки вгору й долонями
Я вберу в себе все: ріки і моря.
Гляну в небо, усіяне зорями,
Десь у ньому горить і моя зоря.
Трави в пояс обніму я з ласкою
В них відчую щось ніжне і ріднеє,
І босоніж пройдуся я стежкою,
Тою стежкою, що і життя моє.
З джерела край стежини умиюся
Степовою водою, що зніме біль,
І красою нічною милуючись,
Скажу: “Дякую, Земле, за хліб і сіль”.
Враз забуду, що в серці щемілося,
Що утома гнітила нестерпная.
Пригорнуть, приласкать захотілося
Все, що бачу й люблю кругом себе я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274499
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.08.2011
Ми зустрілися, просто щоб йти, –
Діти часу свого й покоління.
Ми зустрілись, мабуть, щоб звести
У вогні вистигаюче тління.
Ми живемо з роси і води,
І бажаємо всім отак жити.
Не збавляючи й досі ходи,
Ми бажаємо всім так ходити.
Ми у дружбі – і це над усе:
Погляд, думка і слово відверте.
І не прагнемо знати усе
Про життя непоборно уперте.
І бувало, признаймось, не раз
У сумну чи веселу годину
Ми з тобою, спиняючи час,
(Бог простить) пропускали чарчину.
І при цьому вели про життя,
І про сім’ї вели, і про друзів,
Й що оце сьогоденне буття
Все ж прекрасне не тільки у музі.
І не зникнуть ніколи, мов сон,
Пісня близька і пісня далека,
Що співали удвох в унісон
Й серед них незабутня “Смерека”.
Я упевнений, що не мине
Дружби нашої міць і напруга.
Вірю в серці уже не засне
Голос твій – незабутнього друга.
І якщо може десь у житті
На душі зашкребе, ніби кішка,
Наберу я твій номер тоді
І промовлю: “Ну, здрастуй, братішка…”.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274498
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.08.2011
Я для тебе вінок ізплів
Із блакитних мелодій неба,
З весняних променевих слів
Тільки ти не губись, не треба.
Сплів із подиху всіх вітрів,
Що несуть сивину у далі,
Із веселки семи кольорів,
Із дзеркального блиску сталі,
Із думок швидкоплинних днів,
Із надії, любові й віри,
З кольорово-казкових снів,
З колискового співу ліри,
Із налитих сонцем хлібів,
Ручаїв, що впадають у ріки…
Я для тебе вінок ізплів,
Моя доле, – одна навіки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274324
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.08.2011
Так, я стояв осторонь i дивився на Вас.
Так, я очима благав: “Запросіть же на вальс”.
Вже закружляли в мелодії весни й літа.
Ви йшли поважно i вільно, немов би свята.
Ваш реверанс – i у відповідь я уклонивсь,
Крок Вам назустріч – я знову немов народивсь.
Ось ми у танці кружляєм по колу життя –
Страх перед Вами хай кане у вир небуття.
Вальс, вальс, вальс – наш білий танець,
Ваш, Ваш, Ваш – ніжний рум’янець,
Мій, мій, мій – перший цілунок,
Вальс, вальс, вальс – долі дарунок.
З нами у вальсі кружляють i вічність, i мить,
Па – i, здається, я міг би ту вічність прожить,
Па – i, здається, я з Вами знайомий сто літ,
Руку я ніжну тримаю, немов свіжий цвіт.
В очі вдивляюсь i подих ловлю Ваш без слів –
В них небо синє i шепіт весінніх вітрів,
Посмішка долі сіяє на Ваших устах – ¬
Ви недосяжні, немов поміж хмарами птах.
Вальс, вальс, вальс – наш білий танець,
Ваш, Ваш, Ваш – ніжний рум’янець,
Мій, мій, мій – перший цілунок,
Вальс, вальс, вальс – долі дарунок.
Коло за колом – у серці стожар нароста,
Ми стали ближче, та все ж Ви для мене свята.
Як я боюсь, що скінчиться мелодії спів.
Чом же раніше я стрінути Вас не зумів?
Й ніби в короткому вальсі життя я прожив.
Може цей вальс надихнув на душевний порив?..
Знову кружляють в мелодії весни й літа,
Знову над світом мелодія вальсу зліта.
Вальс, вальс, вальс – наш білий танець,
Ваш, Ваш, Ваш – ніжний рум’янець,
Мій, мій, мій – перший цілунок,
Вальс, вальс, вальс – долі дарунок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274323
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.08.2011
Я підбирав невпинно риму
До того слова, що злетіло
Кудись у непокірну зиму,
Залишивши самотнє тіло.
Я підбирав дзвінку і тиху,
Швидку, як вітер, і повільну.
Я підбирав собі на втіху
Вальсовану і закадрильну.
Ходив я вулицями міста
Й шукав у ямбах і хореях,
Шукав у Моцарта і Ліста,
В трояндах ніжних й орхідеях.
Я підбирав з палітри неба,
Із нот окремих і акордів,
Я підбирав навколо себе
З пейзажів, навіть з натюрмортів.
Я підбирав, але не в змозі
Знайти оту одну єдину.
Та все ж я вірю, що в дорозі
Іще знайду свою перлину.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274160
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.08.2011
ВОРКУВАННЯ
Небокрай ранковий голубів
Барвами в озерному світанні…
На карнизі пара голубів
Зізнавалась в ніжному коханні.
Я їх воркувань не розумів,
Та душа ту мову відчувала –
Що там голуб п’янко шепотів,
І про що та пара воркувала.
Як же він до неї загравав
І крильми, і дзьобом, і очима,
Голову на груди ніжно клав
Й шепотів: “Моя зоря єдина.
Ти – мій неосяжний вічний світ,
Ти – моє кохання сизокриле,
Мій ласкавий волошковий цвіт,
Подих чистий мій і сонце миле…”
Вітер воркування нотував,
Все оте відтворюючи в книзі.
Голуб до голубки воркував
В ніжному коханні на карнизі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274158
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2011
Ми родом із дитинства, з тих часів,
Де казкою усе було смішною,
Де ми ставали всі самі собою
В ласкавих ранках перших своїх днів.
Ми родом із дитинства, де життя
Здавалося таким вже нескінченним,
Де світ до нас був грізним, але чемним,
І де не було видно майбуття.
Ми родом із дитинства – світу втіх,
Де дні були всі як один хороші,
Де батько брав зі сміхом на горгоші,
Й тоді здавалось, що ти вище всіх.
Ми родом із дитинства, де сліди
Свої злишили й це я пам’ятаю.
Дивлюсь кіно про нього і читаю,
Та жаль, що не вернемося туди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274023
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.08.2011
Я збирав пелюстки тих троянд,
Що життя розсипало довкола.
І душа, ніби спалах гірлянд,
Одночасно горіла й холола.
Брав у руки пелюстку, і враз
Оживав із минулого спомин,
Кожен повен подяк і образ,
Незабутніх років перегомін.
Знову брав їх, і знову пливли
Миті днів, пережитих, далеких.
Ех, які ж ви прекрасні були
В молодих переспівах лелечих.
В кольорах пелюсток пізнавав
Різнобарви доріг незабутніх.
Кожен колір вогнем зігрівав
На дорогах відомих й безпутніх.
Сред опалих пелюсток шукав
Я троянди духмяні в бутонах,
І я вірив, надіявсь і знав,
Що знайду на оновлених лонах.
Ще я знав, що потому і з них
Опадуть пелюстки всі додолу,
І опинюся вже серед тих,
Хто не сяде до нашого столу…
Я збирав пелюстки і радів,
Що життя вирувало довкола.
І душа під змоложений спів
Одночасно горіла й холола.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274021
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.08.2011
Мелодія. Рух. Погляд. Слово.
Вагання. Зустріч. Подарунок.
Закоханість. Букет. Розмова.
Тремтіння. Подих. Поцілунок.
Очікування. Тиша. Вечір.
Троянди. Дотик. Невагомість.
Тяжіння. Руки. Губи. Плечі.
Політ. Безодня. Безсвідомість.
Сплетіння. Сила. Загадковість.
Вогонь. Порив. Жага. Бажання.
Помилка? Темінь? Випадковість?
Безсмертя! Всесвіт! Рок! Кохання!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273765
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2011
О місто, місто! Що в тобі такого,
Що так до тебе тягнуться усі?
Що маєш крім свого життя стрімкого
Й своїх перевантажених шасі?
Чи ваблять ті запилені тумани,
Що виснуть над тобою ніч і день?
Маский мурашник, зліплений з омани,
З пліток і політичних теревень.
Рух і дороги, час без передиху –
Все репетуєш в сірій штовхатні:
Чи буде добре, ачи бути лиху –
Не зрозуміло в галасі мені…
О місто, місто! Що в тобі такого,
Що так до тебе тягнуться усі?
А може вигляд завжди молодого
І пишного, мов трави у росі?
Легка поважність у буденнім русі,
Велична постать в позолоті бань,
Тяжіння і таємність у спокусі
Й у древності незгасла юна рань,
Ранковий промінь, навіть хай в тумані,
Але ж природній, рідний і дзвінкий,
Усі розмови перші і останні
І цвіт каштанів ніжний і п’янкий…
Твої плюси і мінуси відкину,
Всі “так” і “ні” розвію, мов своє.
О місто, місто, ти свою дитину
Пробач і будь таким яким ти є.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273672
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 05.08.2011
Чом би не заспівать,
Якщо пісня лунає?
Й чом не затанцювать,
Якщо музика грає?
І чому нам не йти,
Якщо в русі дороги?
І чому не прийти,
Якщо кличуть пороги?
І чому не обнять,
Якщо тіло так хоче?
Й чом не поцілувать,
Якщо серце тріпоче?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273617
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.08.2011
Глянеш на світ, і подумки
Звіриш дороги пройдені,
Ранки свої і сутінки,
Ночі і дні розгойдані.
Скільки всього насіяно,
Вигріто і пророщено,
Юних вітрів навіяно –
Тільки щоб було прощено
Те, що гріхом здавалося,
Хоч пролунало правдою;
Що не хотів, а сталося,
Назване кимось зрадою.
Тільки було б помічене
Те, що писав правицею,
Те, що підняв засвічене,
Щоб зайнялось зірницею.
Глянеш на світ, і подумки
Візьмеш роки непрошені,
Ранки свої і сутінки,
Пам’яттю припорошені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273615
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.08.2011