| Сторінки (1/39): | « | 1 | » |
Коли ти мене покидав – я просила: «Не повертайся!»
А ти не послухав і в котре до мене вернувсь.
Ти знову прийшов й промовила я: «Забирайся…»
Без тебе від відчаю цього, можливо, проснусь.
Та ти зовсім, геть не бажав мені щастя,
Ти з мене зробив ту, що негарно казати у слух.
Не хочу вдягати проклятеє білеє плаття
І зараз тебе називаю ніяк інше, ніж просто друг.
Через тебе всі кажуть, що я не умію любити,
Може, дійсно – це правда, а, може, себе так веду.
Просто інші не знають, як це – по моїх муках ходити.
Але ти знай – до фінішу я все ж дійду.
Я дійду до кінця і моє в хлам розбитеє серце
Заживе, але все ж воно буде з рубцем.
А тобі ж я бажаю в житті – побільше так перцю
І не караю тебе, ти став мені другим творцем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401088
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.02.2013
Вітер свище в димарі,
Закриваю очі.
Дуже хочеться взлетіть
В небо проти ночі.
Вітер свище у думках.
Як їх впорядкувати?
Я заплуталась в стежках,
Що ведуть до хати.
Вітер свище у душі -
Не буду проганяти.
А ти тихіше говори,
Не треба кричати...
Вітер в серці засвистав,
Нехай собі свище.
Якщо я і упаду -
То піднімусь вище.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369626
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.10.2012
Ти просто відшукай мене, благаю!
Серед старих, зруйнований життів,
Серед квіток і трав розмаю,
Там, де шукать раніше не хотів.
Ти звідти забери мене, молю я!
Інакше, я не витримаю ще.
І досить вже кричати: Алілуя…
Біль у душі ще й досі так пече.
Пробач, що я тебе не відшукала!
Замало було досвіду, років.
Скажи, що недарма тебе чекала
І не кажи, що ти любити не хотів…
Просто знайди мене, знайди – і досить.
Не треба обіцянок і жалю,
Бо серце вже давно любові просить,
І горя ще одного точно не переживу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311562
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.02.2012
Мені здається, чую серця стук…
Пробач, але я не люблю троянди.
Я думала – ти був мій друг,
А ти зробив так боляче… як завжди...
Мені здається, чую пісню солов’я,
А думала, що вже ніколи не почую.
Адже коли сказав: «я зовсім не твоя»
Розбив на друзки ти любов мою сліпую…
Мені здається, більше вже не полюблю,
Але я намагаюсь жити далі.
Не плачу вже, співаючи живу,
І згадую ті дні не зовсім вдалі…
Мені здається, що я щастя не знайду,
Адже все, що було я втратила давно.
І байдуже, що більш не полюблю…
Душа іще на місці – серцю ж все одно…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311561
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.02.2012
Заспівай мені, душа моя,
Як вбивали вони журавля.
І, прошу, не приховуй нічого!
Як злітав він з старої сосни,
Як раптОм наглянули вони.
І сказав хтось:"А що тут такого?!"
Заспівай мені, душа моя,
Як журавка все чула здаля.
І як кинулась вниз, склавши крила.
Як вона сумувала за ним,
Рвала небо лиш криком страшним.
І без нього прожить не зуміла.
Тепер досить, душа, припини!!!
На свободі лишились вони.
Най життя обрубає їм крила...
Щоб більше не сміли вбивать,
Щоб не сміли когось життя полишать.
А могла б, то сама б це давно припинила...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280154
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.09.2011
Це не світ поганий – це ми такі,
Це не країна негідна – це ми такі,
Це не сонце тускніше світить – це ми перестали мріяти,
Це не земля гірше родить – це ми перестали трудитися,
Це не річка стала брудніша – це наші душі почорніли,
Це не повітря стало важче – це ми перестали дихати на повні груди,
Це не небо стало похмурим – це ми перестали посміхатися,
Це не друзів стало менше – це ми стали егоїстами,
Це не фільми стали жорстокими – а ми зробилися байдужими,
Це не книг стало замало – це ми перестали читати,
Це не театри позачиняли – це ми перестали їх відвідувати,
Це не квіти перестали цвісти – це ми є егоїстами,
Це не дерева стали менш зеленими – це ми впали у буденність,
Це не система винна у всьому – це ми перестали боротися,
Це не світ поставив нас на коліна – ми самі на них впали…
І ніхто – як не ми…
Ніхто не житиме за нас…
Нікому сонце не світить, земля не родить, квіти не цвітуть, люди не посміхаються як нам…
Але ніхто так байдуже не відноситься до того, що має... як ми…
Але скоро і в нас цього не буде… відберуть останнє… а згодом відберуть і життя… якщо ми і далі стоятимемо на колінах і не будемо боротися за своє щастя… за солов’їну пісню, за солодку співочу мову, за синє безхмарне небо, за яскраве палюче сонце, за широкі безкраї степи та лани, за неповторні гаї та ліси… за наше єство… за те ким ми є… за пам’ять наших предків… за їхню пролиту кров, щоб це не було дарма…
А якщо ні – то згинемо, як осіння квітка під холодним та безпощадним снігом………
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280039
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 11.09.2011
Я не хочу кохати,
Щоб не було болю.
І не хочу збирати
Розбиту душу мою…
Я не хочу шукати
Посеред ночі сонце.
І не зможу втрачати
Сніжинки на віконці.
Я не хочу чекати.
Краще вже нещасна.
Я не можу прохати
У неба собі щастя.
Я не хочу ламати
Твою і свою долю.
Я не хочу кохати,
Щоб не було болю…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280038
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.09.2011
Через віконце дарував їй поцілунки вітерець,
І стрибнула вона вікном босоніж у росу.
Тоді побігла у сорочці полем навпростець
І думала: «Як жаль, що не потрапила в грозу.»
Сорочка дуже швидко змокла від роси,
В чорнявому волоссі красувалась квітка маку.
«Додому, мамо, зараз не вернуся, не проси!»
Було лиш холодно та дивно і не було страху.
В руках тепер тримала квіти польові,
А по щоці біжить краплина – не сльоза.
Вона згадала як колись були малі,
Та швидко спогади втікали, бо роса.
А сонечко було ще зовсім не високо.
«Я краще повернусь, поки всі сплять.»
У голову ще лізли їй думки глибокі:
«Не зможе мені місто щастя цього дать!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277139
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.08.2011
На підвіконні мучиться зів’яла квітка маку,
Я почуваю себе справжньою невдахою.
Нема кому розказати про відчай,
А сльози зовсім не дозволяють писати.
Місяць настирливо кличе на розмову,
Троянди так примхливо помахують пелюстками,
Настрій чомусь не підскакує вище позначки нуль,
Ніхто навіть не намагається зрозуміти.
Музика вже не приносить колишньої розради,
Книги теж давно пиляться на полиці,
Струни гітари ображено бринять у кутку –
Як вдало порівнювати їх із струнами своєї душі…
Невимовний біль вовком виє у закутках свідомості,
А підсвідомість взагалі давно спить.
Рідні очі давно перестали любити,
І вони так близько, але стали такими далекими…
Дерева за вікном здаються зовсім химерними,
А сонечко чомусь для мене рідко посміхається.
Так мені і треба! Я ж не посміхаюсь у відповідь…
Хоча треба посміхатися… і не лише сонечку…
Але сміятись зовсім не хочеться,
Хочеться плакати та відчайдушно кричати.
Якщо хтось запитає: «Чому так?»
То я упевнено відповім: «…не знаю…»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277110
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 26.08.2011
Її волосся розплітав світанок,
А в очі заглядало сонце.
Вона ніколи не любила ранок,
Але тепер постійно дивиться в віконце.
Її очі мають медовий колір,
Її щічки постійно бліді,
Її шию обіймає м’ятий комір,
А іноді вона говорить уві сні.
Та їй це зовсім неважливо,
Адже тепер вона має почуття.
Вони з’явились ненароком, наче злива,
Вона ж каже: «Мене кохають, кохаю я…»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274853
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.08.2011
Зачем терзать себя любовью,
Вообще, что значит это слово,
Зачем же встреч искать с тобою,
Зачем же ждать все снова и снова?
Зачем играть в игру с началом,
Но без конца – давно всем ясно!
Зачем молчать, когда скучаю?
В окно смотреть – и все напрасно…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274852
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 12.08.2011
Лише для тебе
Зорі світять уночі,
Лише для тебе
Сонце гріє зранку.
Лише в твої
Погляну карі очі,
І знов мені,
Мені захочеться світанку…
Лише для тебе
Пташки співають у гаю,
Лише для тебе
Випадає сніг узимку.
Птахи виконують мелодію –
Улюблену твою,
А все, що пропонуєш ти мені –
Лише підтримку…
2006 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274358
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.08.2011
Я сиджу на березі річки,
Промінь сонця в воді, наче стрічка,
Яскрава й пекуча, як вогонь твоїх очей.
І дерева шепочуть повільно,
Що я як та птаха – я вільна.
І немає навколо нікого, немає людей.
Я завжди була самотня,
Я завжди була одна.
Мої очі, мов безодня,
Моє серце, мов струна.
Мої думки заплутані й довгі,
Як тієї книги рядки,
Як Говерли схили пологі,
Як старого клубочка нитки…
Я сиджу і на небо дивлюся,
Мені б крила, і я в небо зірвуся.
Та тут мене тримають сильні пута земні.
В вишині десь далеко-далеко
Летять одинокі лелеки,
А я полечу вслід за ними, лише уві сні.
2008 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274357
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.08.2011
Когда ты мне звонишь, то я не отвечаю.
Тебе обидно? А мне все еще больно!
Я без тебя давно рассвет встречаю.
Я все еще одна и мне совсем не стыдно.
Когда ты идешь, делаю вид, что не вижу.
Ведь мне так легче намного, поверь!
Хоть знаю, что тебя этим обижу.
Но рядом с тобою быть намного больней.
Когда улыбаешься, я ухожу безвозвратно,
Чтобы почувствовать себя сильней.
Я обещаю, что вернусь обратно,
Но не к тебе, ведь без меня ты будешь счастливей!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274060
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 08.08.2011
Сначала мы смотрели друг другу в глаза,
Потом завязался длинный разговор.
Я знаю тебя, ты не знаешь меня,
Но это не было началом наших спор.
Потом ты без лишних слов меня обнял,
Мои руки охватила глупая дрожь.
Я забыла, что ты дальше мне сказал,
Но на улице начался сильный дождь.
Нам не хотелось уйти, и мы промокли,
Но холодно не было совсем.
Ведь дождь был проливной, но теплый.
И мы не замечали никаких проблем.
Ты что-то прошептал мне на ухо.
А потом поцелуй… Ах, какой был он!
И тут я проснулась, за окном было сухо.
Как же жаль, что это был лишь сон…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274059
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 08.08.2011
Найкраще ймення у світі – матуся,
Я до неї щиро пригорнуся,
Поцілую її ніжну руку,
Як важко переносити розлуку!
Як просто матусю любити,
Як важко без неї у світі жити,
Як хочеться їй розповІсти
Про мої важливі вісті.
Як хочеться ще раз згадати.
Любов і ніжність мамі віддати!
За її ласку й турботу,
За всі проблеми й хлопОти.
За сльози та сподівання,
За її надії та бажання,
За недоспану нічку,
За ту воскову свічку,
Що горіла, коли
Спать тобі не дали
Мої дитячі сльози
І весняного дощу погрози.
Дякую тобі, матусю,
За тебе Богові молюся.
За твоє здоров’я й щастя,
І за життя, немов у казці!
Будь завжди щасливою,
Доброю та милою!
Для людей і для мене,
Нехай горе тебе обмине!
Кохана, рідна, ніжна!
Ти, мов лебідка вірна,
Ти ніжна біла орхідея!
Матуся люба ти моя!!!
2007 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273928
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.08.2011
Це коли ти сам, один,
Ідеш і чути снігу хруст,
Не рахуєш ти плину годин,
І ніхто не видасть й слова з вуст.
Це коли ти вдивляєшся в небо,
І бачиш, як зірка летить.
Ти думаєш: «Я нікому не треба!»
Це було лише єдину мить…
Це коли ти блукаєш з дорогою,
Вона тебе поміж тишею водить,
Серце вмить наповниться тривогою,
І смуток за тобою вічно бродить…
Це коли ти щастя чекаєш
Раптовим падінням із неба,
Але на шляху нікого не стрічаєш,
Невже немає щастя для тебе?!
Це коли думки твої вільні,
Ніколи й ніхто не зупиняє.
А про ідеї чудові, спільні
Взагалі ніхто не питає…
Самотність важко пояснити,
Вона не підлягає розумінню,
Але це ще можна змінити,
Потрібно просто набратись терпіння…
2009 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273926
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.08.2011
Где искать справедливость? Кто мне подскажет!
В какие двери лучше стучать?
Я думаю, что это совсем не важно,
Ведь никто не хочет открывать.
Кто же мне скажет, где искать свое счастье?
Ведь сейчас только деньги у всех на уме.
Когда-то все будет совсем иначе.
А в какую сторону, известно судьбе.
Подскажите, где искать любовь?
Ну, как зачем? Чтоб сердце не рыдало!
Чтоб дыханье перехватывало вновь,
Чтоб душа терпеньем отвечала.
И, скажите, где мне взять взаимность!
Чтобы кто-то мне на чувства отвечал.
Дело не в том, что люди ленивы,
«Они неискренние», - голос сказал.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273862
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 06.08.2011
Она любит его за все,
А он любит ее за тело.
Она дарит ему тепло,
Рукой касаясь несмело.
Она ему отдалась,
Надеялась, строила планы.
Мечта ни одна не сбылась,
Добился ее он обманом.
Она не знала, как быть,
Он банально ее предал.
Но все продолжала любить,
А он того совсем не ведал.
Конец истории простой –
Она не стала больше ждать.
Просто ушла в мир иной,
Счастья там себе искать…
А он… что он! Живет, как жил.
Совсем ни о чем не печалясь,
Ведь душой ее никогда не любил,
И не думал об этом сейчас и вначале…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273861
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 06.08.2011
Какая прекрасная любовь!
Как свет звезды, дыханье ветра.
И сердце бьется быстро вновь,
И льется песня соловья – там где-то.
Она красива, но не моя!
Как та далекая планета.
И вновь, дыханье затая,
Я жду иль чуда, или лета.
Но к ней я руку протяну!
А, может, все-таки достану.
Иль следом даже улечу.
Как это все нелепо, странно…
Я тоже так хочу любить –
Сильно, преданно, без фальши.
Придется мне мечту забыть,
Ведь я уже люблю, любила и раньше.
Пусть не такой любовью, ну и что!
Лекарство для души у каждого свое.
Когда люблю – прощаю все,
Тогда попало в цель любви копье…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273652
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 05.08.2011
И пусть за окном дрожь,
И на щеке слеза.
Ведь ты меня совсем не ждешь,
Отпускаю навсегда.
А ветер тебе не расскажет об этом.
Ведь он неподкупный, а ты?
А если тебе все покажется бредом,
То спрячу подальше свои мечты!
А впрочем? Знаешь, о чем я мечтаю?
Чтоб сердце твое не имело пустоты!
Да ладно! Ты знаешь, я не страдаю!
Я больше мечтаю, мечтаю… А ты?
А что ты? Ты совсем потерялся.
Средь безразличных людей и их суеты.
Сам не исправишься, как не старайся!
Я помогать тебе больше не стану,
Ни за какие цветы,
Прости…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273651
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 05.08.2011
Навіщо ти співаєш? – Виливаю душу.
А вірші нащо пишеш? – Залишити щось мушу.
А на гітарі граєш? – Поки що не граю.
А вчитись маєш? – Звісно те, що маю.
А нащо це тобі? – У цьому є вся я.
Комусь ще це важливо? – Я лише своя.
Ти мріями живеш? – Ні, ні, лише реальність.
А плани ти складаєш? – Я люблю спонтанність.
В руках гітара нащо? – Це моя душа.
Так ти ж не вмієш грати? – Навчуся, не спіша.
Очі чому блищать? – Тому що я щаслива.
У тебе ж купа проблем? – І що? Надворі злива.
А серденько ціле? – Якщо ні, то склею.
А квіти дарували? – Троянди й орхідею.
В губи цілували? – Дуже палко й ніжно.
В очі заглядали? – Скромно та привітно.
Що іще спитати? – Не питай нічого!
Як то так? Негарно! – А тобі для чого?
Просто хочу знати? – Чому щастя маю?
Мабуть, так! – Тому що, в відчай не впадаю!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273482
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.08.2011
Я терпела, терпела – все, хватит!
Больше нет ни сил, ни желания.
Ты не враг, но и не соратник.
Ты – нейтральный, без части страдания.
Ты разбил мне сердце, ну ладно!
Я тебе не скажу об этом.
Думай лучше, что все было классно.
В будущее у нас разные билеты.
Ты совсем, совсем не любил меня,
И не уважал ни капли.
Зато я жила за двоих любя.
Скажи, чего же ради?
Ну, ничего. Еще один удар…
Я выдержу – ведь сильная.
Немного лишь устала. А ты устал…
Не от меня… Нет-нет. Я ж не ревнивая…
Я даже не давала тебе повода,
Прости, вот так вот я воспитана.
А от тебя вот только веет холодом,
Хоть ты об этом уж такой начитанный…
Какая тебе разница, как я живу!
Через неделю все равно не вспомнишь.
А я буду любить другого наяву,
А ты – другой мечты исполнишь…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273481
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 04.08.2011
Неужели любовь – это зверь?
Неужели – это страданья?
Раньше я говорила: «Не верю!»
Теперь разрываюсь от пониманья.
Неужели страсть – это боль?
Скажу прямо: «Еще не решила!»
Моя в жизни не главная роль,
И не потому, что я согрешила.
Неужели, счастье – это ложь?
И надежда, та, что где-то рядом…
Кто, что скажет, сразу не поймешь.
Можно только искоса измерить взглядом.
Неужели все слова пусты?
Неужели взгляды все напрасны?
Мы так долго строили мосты,
А разрушенья стали столь ужасны!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273286
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 03.08.2011
Я не знаю, что сказать,
Ты снова пришел и снова уходишь.
Смотришь в глаза минут лишь пять,
Улыбкой душу мне тревожишь.
Я не прошу меня любить,
Я не прошу дарить мне ласки,
А не прошу меня простить,
Я не хочу быть, как из сказки.
Я не хочу любить тебя,
Оно само вот как-то так.
А у тебя она, она,
Но для нее ты лишь пустяк.
Я не хочу тебя забыть,
А лечит раны только время.
Я не прошу меня любить!
А вспомнить – вспомни на мгновенье!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273285
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 03.08.2011
Сначала поцелуй меня, а потом отпусти,
Ну нельзя нам иначе – ухожу я, прости.
Ну оставь мне на память хоть улыбку свою,
Не могу о веселом – так о грустном спою.
И пускай не увидишь ты больше меня,
Я в дыхании ветра вернусь, еще любя.
Я солнца лучами согрею тебя,
Даже когда ты разлюбишь меня.
Я снежинки брошу тебе к ногам,
И дождик подарю тебе - на зло другим дождям.
И листик желтый тоже тебе подарю,
И розу алую – ведь я еще люблю.
И песня новая – тоже для тебя,
И стих – он искренний – в этом есть вся я…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273240
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 02.08.2011
«Не йди!» – благало віття дерев.
«Зачекай!» - молила втомлена земля.
«Повернись…» - шепотіли зів’ялі квіти.
«Не поспішай!» - кричало опавше листя.
Але вона нічого не чула, або, скоріше за все, не хотіла слухати.
«Ненавиджу!» - крутилося в голові.
«Ненавиджу, ненавиджу, ненавиджу!» - прокричала вона.
«Як він міг? Я так його кохала!» - поринула вона у свої думки.
«Як це все можна назвати? Зрадою? – Скоріше за все, ні, тому що він не зрадив, хіба що – духовно… Але і це також зрада, або кому як… » - знову думала вона.
«Він такий холодний, далекий, чужий… І це ж з самого початку! Як я могла цього не помітити?»
Але вона мала надію, марила ілюзіями, тому що кохала, кохала, кохала, а він? Бавився? – Ні. Навіть для нього це було занадто…
Вона марила ним багато років і вхопилася хоч за тоненьку ниточку, яка дуже швидко обірвалася. Але вона і не сподівалася на щось інше. Вона знала, що рано чи пізно це станеться. Та як же хотіла, щоб це сталося пізніше…
Вона завжди із радістю поринала в його очі, тонула в його обіймах, пробачала йому образи і боялася зробити важливий крок – сказати, що кохає. Мовчала… Горда? – Ні, просто своєрідна, незрозуміла, але проста, віддана, відчайдушна, добра, ніжна, лагідна…
Невже він цього не помічав? Але було вже запізно про щось говорити!
Він пройшов повз неї, не сказавши жодного слова. З її очей бризнули сльози…
Ще кілька років тому вона пообіцяла собі, що не буде плакати через хлопців…Вона і не хотіла! Це все сльози, зрадницькі сльози…
Вона йшла і думала: «А, може, відректися від кохання? Адже воно таке гірке та болюче…»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273239
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 02.08.2011
Мені приснився рідний дім,
Мені наснились твої очі.
Все більше й більше щастя в нім
Але не сплю я довгі ночі.
Мені наснились почуття,
Мені наснилося кохання.
Але це просто небуття -
Гріхи забутого прохання.
Я сплю і бачу рідний дім,
Лечу до нього, мов лебідка.
А на столі гарячий хліб,
Від цього стало ще більш гірко.
Я сплю і бачу рідне небо,
Сивину для мене рідних скронь.
Тепер мені нічого не треба,
Та як жахливо, що це лиш сон!
Мені приснились твої сльози,
А згодом - щира твоя усмішка.
Такі звичайні літні грози,
І знову стало сумно трішки.
Мені приснились твої руки,
Твої такі святі слова.
Такі навіки рідні звуки -
В чужині жить не можу я!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272971
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 01.08.2011
Не клянись собою,
Поклянись душою,
Что ты не забудешь меня!
Не клянись ты именем,
Не клянись мне временем,
Иначе, это все зря.
Не клянись мне светом,
Что с другой планеты
Не виден совсем.
Не клянись мне сердцем,
Туда закрыта дверца.
Не клянись мне всем!
Не клянись судьбою,
Не клянись весною,
Не клеветай на рассвет!
Поклянись мне звездою,
Поклянись тишиною!
Ее в сердце твоем точно нет...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272969
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 01.08.2011
Навіщо кохати людину, з якою ти ніколи не будеш поряд?
Навіщо пам'ятати її обличчя, руки?
Навіщо подумки тонути в її очах?
Для чого раз у раз згадувати її усмішку...
Це що, така розрядка для душі!?
Можливо, після такого стаєш сильнішою...
Але хіба ж це добре, коли ти у кожному наступному почутті шукаєш схожості із попереднім!
Хіба ж легко серцю, яке прагне до того ж характеру, до таких самих манер, які були колись, які зробили боляче...
Це ж так непросто! Пробачати, кохати, вірити...
Чому не можна просто бути щасливою із коханою людиною!Чому щастя таке ламке! Чому?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272960
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 31.07.2011
Козаки стояли за землю, стояли на смерть!
Вони проганяли ворога, відправляли геть.
Вони омивали кров’ю батьківські лани,
А нам зараз лише радій та живи!
Хмельницький відстоював родючі поля.
Була найдорожчою рідна земля.
А нам що важливо, щоб добре було?
Дивімось, щоб без землі нас зовсім не змело.
Шевченко боровся за землю свою.
Він любив Батьківщину вашу й мою,
А ми що зробили. щоб щось відродить?
Все продали й спалили? Дивися, як горить!
Чому ж ми такі? Ніхто нас не справить?
Не будуємо нічого, лише валим та валим.
Невже нас ніхто на місце не поставить?
Невже, ми більше іскор не запалим?
Невже було добре рабами бувати?
Під ярмом ходити і добра не знати.
Проте були смирні, не крали нічого!
А зараз – не в когось, а в себе самого!
Коли ж ми зупинимось? Мабуть, ніколи!
Живемо, ростемо, доводимо долю.
І турбот немає, хіба що про гроші.
Але то нічого, природа ж не вічна… дарма, що хороша…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272830
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.07.2011
Чому не забуваю його очі?
Чому усмішку щиру пам’ятаю?
Як жаль, що не присниться серед ночі,
Хоча про це я зовсім не благаю.
Для чого в пам’яті обличчя?
Яке, можливо, зовсім не побачиш,
Не через те, що закоротка вічність,
Не через те, що хтось за ним ще плаче.
Не через те, що він далеко,
Він зовсім близько – простягни лиш руку.
Він – вітер, ти лише смерека,
Лиш відчуваєш – він є для тебе другом.
Ні! Мабуть, ти для нього, якщо ще пам’ятає,
Але навряд, бо дуже іншу любить,
Або не любить? Щиро не кохає?
Але без сумніву її лише голубить.
Чи не лише її, звідки можна знати,
Адже тобі це зовсім нецікаво.
Від правди всі воліли б утікати,
Для тебе є він просто ідеалом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272692
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.07.2011
Где же делась наша дружба?
Не ее ли унес ветер?
Ведь ее тебе не нужно!
А ветер ушел, ушел на рассвете…
А, может, она уплыла морем?
Далеко-далеко, и надолго.
Я не буду об этом спорить,
Скажу лишь пару фраз – и только…
А, может, дружба ушла со мною,
Не так далеко, лишь в другую страну.
И там ее медленно смыло рекою.
Теперь я не скажу тебе, кого люблю…
А все потому, что тебе не интересно.
Зачем же мне с тобой чем-то делиться?
Может, тебе было в моем мире тесно?
И ты решила в другом мире поселиться…
Прости меня за все, что было!
Прощай, подруга дорогая!
Может, я тебя и не забыла…
Но среди нас теперь – сплошная…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272691
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 30.07.2011
Все новая боль ложится на строчки,
И капают слезы, не зная границ.
Девушка плачет долгие ночи,
На судьбу обижаясь, где ж ее принц?
Ей кажется, что все идет против.
Против нее или против судьбы.
Но жизнь не играет по ее нотах,
И жизнь не имеет равных в борьбе.
Ей кажется, что время совсем не лечит,
Лишь новые раны приносит. Но нет!
Если б знала она, как время калечит!
То меньше грустила бы, зная ответ…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272520
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 29.07.2011
Ищи – и ты найдешь,
Стучи – тебе откроют.
Неправда, что все ложь,
А правда, что любовь бывает.
Люби - и боль пройдет,
Живи - время все лечит.
Рана твоя от любви заживет,
Исчезнет осадок от последней встречи.
Улыбнись – это так хорошо,
И не плачь – не ломай свои нервы.
Кто-то вновь обнимет тебя за плечо,
И станет для тебя он самым первым.
Забудь все, что раньше было,
И помни – все лучшее впереди.
Наверное, его ты не любила.
Не расстраивайся, верь в судьбу и жди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272519
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 29.07.2011
Я не хочу тебе сниться,
Я хочу быть с тобою.
И не хочу на реснице
Быть только слезою.
Я хочу быть звездою,
Что сияет с небес.
Я хочу быть с тобою
И сиять лиш тебе.
Я хочу быть мечтою,
Той, которая рядом.
Ты до тронься рукою,
А не измеряй взглядом.
Я хочу быть с тобою,
Обещать – не шутя.
Я тебе жизнь открою,
Я люблю лишь тебя…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272488
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 28.07.2011
Чому знову плаче небо?
Ти що його образив?
Прошу, лиш пояснень не треба!
Я піду, можливо, не відразу…
Чому так часто падають зорі?
Ти що, і їх покинув?
А, може, вони плавають в морі?
Те, що там, під небосхилом.
Чому затихли в лісі птахи ?
Ти що, і з ними посварився?
Ні, не треба обіймати,
Тим поглядом, яким услід дивився!
Чому і я мовчу так часто?
Все через тебе? Ні. Не думай!
Я зараз, ніби як у казці.
І я кохаю, щоб не було!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272400
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.07.2011
Я намагаюся забути:
Подихи вітру, краплі дощу.
Тоді я ще раз могла відчути,
Що я люблю, тебе люблю.
Я намагаюсь не згадувать знову
Легке тремтіння у руках,
Та ту короткую розмову,
Коли сльози бігли по щоках.
Я хочу забути ту зраду,
Якої може й не було б,
Якби спочатку чи відразу
Я не лізла б гратись у любов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272186
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.07.2011
Я не можу дивитись у майбутнє,
Та точно знаю, що без тебе проживу!
Ті часи певно були незабутні,
Та зараз в новій річці я пливу.
Вона чистіша, глибша та спокійна,
І все кудись мене несе й несе.
Хоч трохи довго та повільно,
Але я вдячна їй за це понад усе.
Не знаю я де дівся весь мій смуток,
І розпач зник – ніби й не було.
Я дуже рада, що не там, а тут
Нове кохання так раптово розцвіло.
Не мохом розцвіло, а білим пишним цвітом!
Й не лише білим, а й червоним теж.
З тобою познайомилась я літом,
А розлучилась посеред зимних одеж.
Але не жалію, навпроти – я рада.
Тому що я зараз щасливо живу!
А квітка-троянда для мене розрада:
Ні, не про тебе. Про юність далеку…
Та теж не мою…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272183
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.07.2011