| Сторінки (1/22): | « | 1 | » |
Ти пішла із бедуїном, залишилась лиш слідами,
Я в гарячці і не вірю – все здається міражами.
Я на Криті був закритий, крила міряв – звавсь Ікаром,
Та упав я – кара вірна тим, хто в хмарах віражами.
Серенади не співав я; під вікном ходили ноги,
Батьківщина не зігріла – обіймав лише думками.
Та тепло кохання вперше обпалило мені груди,
Приголубить ще голубка – летимо над небесами.
Упадуть Ікара крила – ти побачиш, прочитаєш,
Все тобі – пір’їни вірні списаними пелюстками.
Хочу я, щоб принц незнаний показав тобі оазу.
Спрагла і сама в пустелі – джерело заб’є слідами…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479807
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.02.2014
Бджола по труду спочиває
Нутрує туманна блакить
Птахи відлітають подалі
Від пустодзвону машин
І золото падає з неба
Багато дрібних намистин
Король у холодному "треба"
З короною тільки один
Розірваний поміж світами
Згори й захлинись водночас
Загублені поміж святами
Не трутні танцюють вальс
Лишився з устами німими
Боявся що діло не йде
На крилах не плив за ключима
І не відкрив себе
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479674
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.02.2014
У час прадавній інші були люди
Два тіла мали і дві голови
І з'єднані спиною до спини
Не будували жодної споруди
Не мали ті розлуки і любові
Хвороба й сон не покоряли їх
Не турбувала ласка ані гріх
Лишень жили в гармонії з собою
Але із неба блискавки з'явились
І навпіл розділили всіх тоді
Так чоловік і жінка на землі
Постали і самотніми лишились
Обійняті журбою ті кружляли
І половину намагаючись знайти
Біду і злидні бачили вони
Найгірше - це коли розчарувались
З`єднавшись знов могутніми ставали
Та цінували кожну мить життя
Кохання осягнувши до кінця
Вони небесну силу здобували
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479465
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.02.2014
П'ять днів - це будні, два - вихідні,
Питаю життя: на чиїй стороні?
Я ж бо не чиню великого зла,
П'ять за старання, отримую два!
Скаче в кишені останній п'ятак,
П'ятнице, люблю я тебе так!
П'ять мов - дурня, ахілеса п'ята,
Ех, Гіпократе, ставиш знов два!
Двійня минає - проходить доба,
П'ять через десять - збігає журба.
Друга два в мене - чого ще бажать?
Ми всіх порвемо, лиш дайте п'ять!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475617
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.01.2014
Шумує хвиля лиш на мить
І відступає в море,
Життя людське із ним струмить,
Погоди лиш для себе снить,
І хто у море побіжить -
Дев'ятий вал підкорить.
Боїшся ноги намочить? -
То і у штиль потонеш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475228
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.01.2014
***
Потрібно вже сьогодні жити,
Минуле і майбутнє вбити,
І знати те, що навіть вічність -
Це лиш скупа сукупність митей...
***
Багато справ чекало нас донині,
Ми знов шукаєм у собі дитини.
Хіба не найстрашніша трата часу -
Це рахувати втрачені хвилини?
***
Набити шлунок стараємось вщерть,
Бродимо, можна і ноги стерть,
Розправимо крила, сягаєм висот,
Щоб не з'їв хижак на імення Смерть.
***
Двигтять чорні хмари по небу,
Лише подощити потреба.
Як важко знайти причину,
Щоб просто радіти Фебу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475226
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 26.01.2014
Турботні мрії і байдужні дні,
Чи навпаки?
Нутрує все в мені
Сутулістю незлитих почуттів.
І злість бере від непорозумінь.
Чи треба розкидатись вправо, вліво
Емоції, сливе, скінченних злив,
Коритись порожнечі улесливо?
Хто винен? Може як в старих казках
Всі жили мирно, як на небесах?
І тут раптово щось пішло не так:
З'явивсь один-єдиний сирота.
І так ненависть стала люба світу,
Що мода повалила все добро,
І впало людство, мов те доміно.
Хто з нас без лицемірного привіту?
Усі порожні, та зізнатись сором,
Брутальна лайка - це нікчемний гонор.
Хоч раз бодай промовимо ми хором:
"Ну люди, хоч би трішечки любові!"
Усі мовчать, і я мовчу, їй-право,
Залийся спиртом аж до раку шлунку,
Слова старі й прості - зовсім не круто
Стругай собі своїм самообманом.
Крадіть будь-ласка - я душа відкрита.
Брудний притон - колись крута квартира,
Собі шукаю мирної дороги,
І оббиваю соті вже пороги.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428351
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.05.2013
Хай всіх боронить скніти в мезозою
І відбиватись лавою в снігах.
Враз ноги помінялись з головою,
І тут все стало на свої місця.
Вже трісла льодовитою корою
Задума, і з'єдналася з водою.
Багато не відпущено в вітрах,
Ще більше є незнано в небесах.
Почав я милуватися красою,
От заблукати би в твоїх лісах,
Поплила б ти на мозкових валах.
І все оце - спричинене тобою.
Зелене світло на твоїх шляхах
Чекати - це позбутися наснаг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420709
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.04.2013
Не на жарт заїла нас буденність,
Спішимо, мов песик за хвостом,
І сьогодні пропливло без сенсу.
Ми спимо. От завтра буде злом!
Ніч пройшла, нічого не змінилось,
Марим, і майбутнє вже тепер.
Стоїмо, чи то земля спинилась?
Мрія нас під носом омине.
Також словом «завтра» зловживаю,
Я б хотів, аби прийшов момент
Де хоча б один день в календарі
Завтра звався – міцно, як цемент.
Так, щоб в день цей говорила совість
Те здійснить, що вічно не могли,
Між народом почалася б повість,
У якій від правди не втекти.
На світанку встали б неодмінно,
Лежні б повні спортом зайнялись,
Депресивні збили б стіни міма,
Приязню б до світу пройнялись.
Хлопець, у коханні не умілець
Дівчині би почуття розкрив,
Криміналу зрікся би злочинець,
Кар’єрист би мрійно відпочив.
Кинув би писать поет-невдаха,
Кухар вже він неабиякий.
Диво! Зоотехнік сіромаха –
Маляр із визнанням світовим.
На роботі в отакенне свято
Депутати мусять послужить.
Роблять, обіцяли ж бо багато,
Рік не зможуть злом це перекрить!
Знов спимо, за жестом диригента
Чари зникли, і нема брехні:
Утопічний день згорів дощенту,
Хочеш – то ізнов тепер гріши!
…Дівчина відмовить нещасливцю,
І гіркої вип’є він до дна.
Біжимо вже темпами лінивця
В дивний день тверезості й вина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401941
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.02.2013
Тебе побачив вперше
В автобусі зустрівши,
Руками в крісло впершись
І бісики пустивши.
Ти глянула на мене,
Швиденько відвернулась,
Не втримала пожежі,
Легенько усміхнулась.
І ми уже пливемо
На яхті серед моря,
Ніс хвилі розсікає,
І лиш над нами зорі.
Байдуже відвернулись,
Зиркнувши краєм ока,
Немовби побоялись
У невідомість кроку.
Ось пристань дуже близько,
І трапом ми виходим,
Відходим в різні боки:
На біса ці турботи?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369260
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.10.2012
Води втекло багато,
І вік нулі дере,
Минули вже паради,
В очах розмилось все.
Та мудрості з'явилось
Із досвіду життя,
І сім потім пролилось,
А ноги вже болять.
Інакші вже турботи:
І діток научать,
Та лиш біда, як треба
На граблі ті ж ставать.
От жаль, як пам'ятають
Благі старі часи,
Але позабувають
Жертв молота й коси.
Кошмар, якщо найближчим
Поїли печінки,
Коли уже старіші,
Миритися зійшлись.
Біда, якщо сліпими
Бувають за життя,
А бажане прозріння,
Коли вже смерть прийшла.
Як зуби ще на місці,
На завтра не впувай,
А мудрості призвісток
Уже тепер шукай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368878
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.10.2012
У безмежнім всесвітнім просторі,
На відомому нам видноколі
Вежа гаряче прагне угору,
Та похила, мов билина хвора.
Біля неї сніги веселіють,
А під ними - печери темніють,
У яскинях - найперші малюнки
І вчувається бамкання бубнів.
У будівлі - із глини підніжжя,
Мирно спить на камінні наріжнім
Перше поле і звір, а колони -
Вже засохлі, у соннім полоні.
Ну а вище - вузенькі бійниці,
Тут панує каміння і криця,
Всі колони у тріщинах, вкриті
Пилом власним, полеглі, забиті.
І ще вище опори побиті,
Вище, вище - скарби лиш відкриті,
Ви втомились? Іти нам ще трохи,
Ну а далі доїдем на ліфті.
Тут з'єдналися поверхи трохи,
Обережно, дивіться під ноги!
Це - найвищий майданчик в будівлі,
Тут жевріє нове покоління.
Бачу балки криві, однакові -
То порожні, в них гнилі доволі,
Їжаки, що обсаджені в голках,
В інших просто - сміття у головках.
Є такі, що на вигляд химерні,
Є трухляві всередині, мертві,
Є такі, що хоч стійкості повні,
Та на ділі - ламкі є доволі.
Не спіткнувшись пройти дуже важко -
Кабелями обтягнені страшно.
Для одних - це свідомість розкута,
А для інших - свободи є пута.
Всі кружляють, шукаючи місця,
Безпідставно палаючи злістю.
Як спіткнемось в невіданні мови -
Не ростимемо більше ніколи!
Бо в неправильний бік ми ростемо,
Від початку хитання непевне,
Від фундаменту пориви грішні:
Величатися вищим за інших.
Ще ж і спадок - це атомна бочка,
Як залишимось в вихідній точці,
То впадемо в печери холодні
Й проведемо там зими голодні.
Наднове покоління славімо,
Райський сад із снігів зародімо.
Хоч завалиться все, що любили,
Але вежа вже прямо ростиме!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365462
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.09.2012
В землі ще спить трава. Свої чубки
Пускає дерево плямисте.
Співає птах удалині
Павук плете намисто.
Побачить гусінь світ. Істота та,
Що певне думати не вміє,
Постійно мріє про політ.
Нарешті сонце гріє.
Жаліє літо нас. Тихий вечір
Доносить квітів п'янкий запах,
Іскриться ящірка в траві,
Вітрець лежить на вітах.
Уже нема братів. Вона згина
Все тіло і не знає точно,
Хто рівно плине в темряві,
Чом йти немає мочі?
Із неба горошить. Багряний лист
Спада на сонну землю мірно,
Ключі летять удалині
І спить дитя покірно.
Метелик бачить світ. Злітає вже
На чарівних дарах природи
Це диво! Рине, тане лід.
Злітає по пригоди!
А в серці спить журба. Розум даний,
Ми мрії владно вибираєм,
Комаха рада, що живе,
А щастя в нас немає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347372
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.06.2012
Чому актори вічно нещасливі?
Невже всі мрії
Невільно тліють
В блиску декорацій?
Хоч вивчена вже гра давно,
Хмелиш ти краще ніж вино
Усе село,
Та спить жадоба.
У гардеробі стара тумба,
А в ній – твої секретні думи,
Ти звеш їх глуми…
Сокочуть вірші тихо.
Сміються з гриму і жадоби,
Набридли злоба і хвороба,
Чкурнув би з злота на сободу,
І став би бардом.
Та знають вже і роль твою,
Антракт надовго, без жалю,
І забрано вже оплески й хвалу:
Твої глумівки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336903
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.05.2012
Коли дозрівають плоди? Певне літом?
Але я спраглий їх навесні,
Поки земля ще травою не зшита,
Заки на вітрі бубніють бруньки.
Я вас знайду – хоч малі і гіркі ви,
Вдягнусь поганенько і в босій ході
Хоч і промокнете ви під час зливи,
Але приставлю я вас до стіни!
Може й негарно в шпиталі видніють,
Та не покорять мене холоди,
Той не щасливий, хто не потіє,
У мене є сили, були б ЩЕ труди.
Утну я щось знову – ясної погоди
Прожене хтось точно плаєм* моїм…
У нових контактах сліди є глибокі,
Не як на бетоні, а в серці людськім.
*гірська стежка
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327787
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.04.2012
Il y a deux femmes : ma mère et soeur
Elles sont lumière
Dans mon jeune coeur,
Sourire brillante le jour derniere.
Ma mère est guide dans le chemin,
Elle monts, où je dois aller,
Elle m’apprends d’être bien
Dans un trajet de vie prochaine.
Tu m’aides quand c’est nécessaire,
Tu natte Masia et est joyeuse
Tu est soleil quand ciel est bleu,
Tu est une tranche de chance, ma soeur.
C’est votre jour les femmes de Terre,
Soyez heureuses, bonnes et jolies,
Parfois nous sommes très impolis,
Nous vous menons à sanctuaire.
Мої чарівні
Дві жінки – мати і сестра
Є світлом
В серці повнім літа
І сяють всміхнено з вікна.
І мати – гід мого життя,
Бо повсякчас веде в дорогу,
Завжди дає пересторогу
На стежці правди і добра.
Значна ввесь час поміч твоя,
Як гладиш Масю, ти щаслива,
Та мов погода, ти мінлива,
Ти золотко, моя сестра!
Для вас цей день, жінки Землі,
Будьте щирі і щасливі,
Ми, може, трішки пустотливі,
Та в храмі зміряєм вінки!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320189
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 08.03.2012
Мене буденщина заїла,
Бо заніміли світлі дні,
І хоч надворі знов відлига,
В душі смеркається мені.
Весь час блукаю нещасливо,
Ніхто не скаже щирих слів,
Глухому сонце не світило,
Сліпим не чутно шум лісів.
Душа не спить! Мене боліло,
Та я таки іще живий,
А кригу серце розтопило,
Мої уста не є німі.
Піду по свіжій ще стежині,
Ген-ген новії обрії,
Прокинуся від злої ліні –
В добра не сірі кольори!
Дарма, що світло заніміло,
Та найтемніша ніч мине,
І хоч буденщина заїла,
Але в душі весна живе!
́́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308891
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.01.2012
Жаркий жовнір нежваво шле привіт,
Світило жовте придавило жили,
Вогонь жевріє тільки в жерлах Чилі,
Жилетку вдів і знов радикуліт.
Птахи шукають шляху в дальший світ,
Шовкове листя зшило кармазини,
Зза шибок дощ крізь вишні сірі ниви,
Вершина мрій шепоче у похід.
Ходімо, мрійники, в шалений шлях угору,
І хоч хуга хворітиме лиш взимку,
Хрусткі листки ховатимуть дорогу.
Баталія зим-літня на узгірку,
Дістались і проводим осінь-пору,
Якби ж то мрії відтягти в комірку…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294330
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.11.2011
Уперто ще світло погріє обличчя,
Та промені втомно косіють,
Бо літо втікає, шумить мов сторіччя,
На вітрі листки майоріють.
І ви відірветесь – життя є коротким,
В тандемі із постлітнім тлінням,
Злітають мільйони на миті солодкі,
Заснуть із холодним повітрям.
Спокійними будьте - я вас не забуду,
Ви б’єтеся пам’яттю в серці,
У грунті лиш місце житейського бруду,
З дитинства ви стелите стежки.
Із подихом вітру, із галопом долі
Являйтесь мені опівночі,
Багрянії крила, несіть душі волю -
Для створення щастя ви зодчі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277118
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.08.2011
Муза є, скажу я без обману,
Вона мене веде, я лиш пишу,
Головоломки рим тільки трощу,
Прошу таланту бідному профану.
Вона мені з’являється в пітьмі,
Спускає звіра грізного з припону,
Що цілий день гуде і тихо стогне
Білим шумом в розумі вірші.
Блокнот і ручка завжди при мені,
Я прокидаюся і спілі рядки строчу,
Боюсь, чи репутацію не змочу,
Створивши в інший світ мости.
Світлий день настав, я біля столу,
Дивлюсь – блокнот, і я таки не вірю,
Усім рядкам я щиро вже радію,
Та пора іти в житті мені по колу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272291
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.07.2011
Чому троянда сповнена красою,
Цариця квітів і людських сердець,
Чека світанку впоєна росою,
І лагідного сонця промінець?
Кохання й квітки доля не минула,
І стан троянди гарний і гнучкий
Угору тягнеться, вітрів нечулий,
Та сонця дотик відчува німий.
Вона корону вгору простягнула,
Красу, яку коханню берегла,
Пелюстки кругом з блиском розігнулись,
Та досягнути сонця не могла.
Нема спокою й тихо бідна плаче,
Не може подолати в серці шал,
Життя спинилось, колії не бачить,
Попереду глибокий лиш обвал.
Її журбою, жахом огорнуло,
Вона уже зневажена тепер,
Тепло в криниці швидко затонуло,
Та час думки із пам’яті не стер.
Оранжевий вже котиться додолу,
Троянда ароматом звеселя,
Так вечір заковтає всі простори
І фронт заграв і світла забира.
Свідомість марево усе покрило,
І бачить: все навкруг як вже було,
Вона сидить, дівчина уже зріла,
І в очі дивиться коханого свого.
Востаннє поцілує вже солдата
І кинеться у бій свій богатир
Що ж, плакати не треба так завзято,
Бо він пішов боротися за мир.
Прокинулась троянда на могилі,
Хоч сонце спить, та світло знов у ній
"З віддаля грієш, аби ми ще жили,
Та в вічності лишаєшся ти мій!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271331
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.07.2011
Недавно Сакура розцвіла,
Ще навіть лист не розпустила,
Довкола ходить Журавель
І догляда своїх дітей.
Горобчик вже не щебетав
І тихо зверху пролітав,
А інші лиха не відчули,
Аж поки їх не настигнуло.
Земля мов громом задрижала
І вгору діток підкидала,
А що робити ті не знали,
Під крилом в журавля дрижали.
Усе затихло. Раптом хвиля
Гігантська з моря накотила,
Води стихія їх дістала
Й малечу Журавля забрала.
Тут пуща тільки залишилась,
Ні звуку так і не пробилось
І птах таки єдиний в світі,
Та важко з горем тільки жити.
Наш Журавель гукає, ходить,
І місця собі не знаходить:
Стихія діток віднесла,
А бідолаха їх шука.
Та він не може і злетіти,
Бо в нього крило перебите,
Не знайде навіть і рибину,
Ні місця для перепочину.
А пір’я вже з птаха зникає,
Бо хмара зверху пролітає:
Де є вона – там смерть одна,
І Журавель нас покида.
А Сакура вже не цвіте,
Бо промінь зла квіт забере,
Невже ж то і вона помре,
І цвіт навік той пропаде?
Та чадо лихо пережило
І пам’ять в собі залишило
Про батька. Вже своє гніздо
Відбудовує воно.
А Сакура вже знов цвіте,
І нам надію подає,
Що люди край свій відбудують,
І лиха свого не забудуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270906
рубрика: Поезія, Балада
дата поступления 19.07.2011