Валя Савелюк

Сторінки (10/924):  « 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 »

ПОЛИНОВЕ ПРИЧАСТЯ

понахилялись  космічні
широкогорлі  глеки,
мальовані  
і  полив`яні,
світлом  
по  самісінькі  вінця  повні,
світлом,
з  якого  виковуються  зірки,
як  чарівні  цвяшки...

і  бринять,  як  струни,  живі  цівки,
витікають  із  глеків  космічних
срібла  зоряного  струмки
і  впадають
у  наші,  давно  пересохлі,  серця  і  ріки  

у  запа́лі,  крихкі,  зношені  жили,
вливають  небесні  глеки
нових  надій  і  цілющої  сили

щоб  усі,  хто  у  відчаї  –  знову  вірили,
щоб  усі  ми  воскресли  і  перемогли

розбитих  сердець  
полинові  причасні  чаші:
тільки  на  Бога  
надії  останні  наші


24.  01.  2024

ілюстрація  -  робота  українського  художника  
Олега  Шупляка  з  циклу  "Український  космос"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003961
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2024


ЦІННИКИ


безчесно  й  незатишно  у  такому  світі,
де  на  всьому,  наче  пудові  замки,
висять  цінники

15.01.  2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003172
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.01.2024


НАВПАКИ

планети  –  це  як  зірки
навпаки:

у  космічному  просторі
кружляють  планети
з  вогнем,  захованим  у  ядрі,
а  з  відкритим  назовні  вогнем  –  
палають  у  космосі  зорі

така  різни-ця:
у  планети  –  вогонь  всередині,
а  назовні  вогонь  –  у  сонця…

взаємно  притягуються  
і  відштовхуються  вогні,
і  кружляють  планети  навколо  зір
на  шанобливій  відстані

…бачу  лінії  паралельні:
ховають  Світло  всередині  –
глибоко  у  серцях  –  люди  земні,
наші  тіла  щільні,
непроникні,  
речовинні,  
тому,  як  планети,  відкидаємо  тіні…

і,  як  зірки,  люди  духовні  –
сяють  на  небі  Світлом  живим  назовні  

09.01.2024


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002698
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2024


НА ПЕРЕЛОГАХ

на  зеленій  толоці,
на  тому  боці
ріки  –
вітряки,
півпрозорі  на  сонці
звіддалеки,
махають  крильми
блакитними,
як  лелеки
уві  сні
вигадані

півпрозорі  млини  вітряні
обертають  крильми,  
навхрест  туманно  блакитними,  
повільно  і  плавно,  як  уві  сні

і  на  кожнім  крилі,
що  війне  над  толокою,  
не  торкнувши  і  тінню  землі,
світлячки,  гомінливою  зграйкою  
умостившись  на  нижнім  щаблі,
злітають  на  небо,  раді-веселі,
як  дітвора
на  розписаній  візерунками  каруселі  

біжу  босяком
по  некошеній  на  толоці  траві,
по  тоненькій  стежці-дузі  –
назустріч  татові,
що  спинивсь  на  дорозі,
і  стрибаю  з  розгону,  з  розмаху  
в  надійні  татові  руки,  і  наразі  
під  небо  злітаю  легкою  птахою,
і  радію,  як  душі  чисті,  
хай  іще  не  довершені  і  не  святі,  
що  на  небо  здіймаються  від  землі
на  вітряковім  прозорім  крилі,
умостившись  скупченням-зграйкою
на  найнижчім  щаблі  –
як  зірки…

…старі  вітряки  –
на  перелогах  світів  
душ  перевізники

06.01.2024

*  переліг  -  тут  те  саме,  що  й  толока  -  заросле  травою  поле
*наразі  -  тут  у  значенні  зараз

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002474
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2024


ДНК БРЕХНІ

                             [i]Рибалки  поранених  слів….[/i]
                                                           Артур  Сіренко

кожне  слово  –  
дароване  людству  диво,
кожне  слово  Божественне
і  від  початків  правдиве

у  таємницях  
клітинної  мікробудови  –
дослідили  вчені  –  лежить  слово:
у  ДНК  –  лексична  основа…

закодовані
у  кожній  клітині  живі  слова  –
може  ми  пісня,  вірш  чи  молит-ва

Правда  –
середовище  розвитку  людства,
як  і  вода…

минули  ери,  минули  епохи
відходило  людство  від  слів  правдивих
помалу-потрохи

і  якогось  похмурого  дня
затопила  планету  
безпросвітна  тлуста  брехня

брехня,
як  хробаки  у  сливці,
поточила  наскрізь  правдиві  слова,
і  взялась  між  людей,  як  мутанти-убивці,  
слів  брехливих  орда  світова

роззирніться  –  усно  й  письмово  
усіма  на  планеті  мовами
ллються  брехні  стоками  каналізацій  –
і  проникає  брехливе  слово
у  ДНК-хромосоми,  у  основ  основи,  
у  кістки  і  мізки  усіх  народів  і  націй

війна  світова  –  це  своєрідні  жнива
переродження  слів  і  мутації  людства

«…  диявол  брехун  і  батько  брехні»  –
ці  слова  для  прозріння  людей  
Господом  сказані

усі  брехуни  –  покручі  генетичні,
вони
на  загибель  Землі  з  пекла  послані,
зараз  їх  серед  нас  легіони  і  легіони  –
рашисти,  реал-політики,  владики  земні  
таємні  і  явні,  
напіврозкладені,
як  у  гнилому  багні,
кишать  і  харчуються  у  власній  брехні

скільки  ж  то  треба  
рибалок-апостолів  і  пророків,
геологічних  термінів-строків
аби  вивудити  з  водойми
поточені  злом  слова?

чи  лишень  обізветься  
Правда  Божа  жива,
і  стане  над  нами  нове  Небо
і  чиста  Земля  нова

…воскреснуть  правдиві  слова…

02.01.2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002123
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.01.2024


НЕ ВОЇНИ

кажуть  вони,
що  герої  війни…
стоять  –  у  військовім  вбранні,
нахабні,
на  харчах  дармових  відгодовані,
мов  тилові  кабани

між  безоружних  стоять  при  зброї
і  кажуть,  що  в  тил  відряджені  
прямісінько  з  передової…

ловлять  людей,
викрадають  і  б`ють  –
своїх  годувальників  
ґвалтують  і  продають

ні!  
вони  не  службовці  державні,
вони  комерційною  фірмою  наймані  –
і  на  викрадених  заробляють  хороші
гроші

вони  –  не  воїни,
що  загоїли  рани,
а  мов  аватари-клони  –
потоптали,  як  бісер  в  гною,  закони,
закаляли  багном  обидва  Майдани:
внутрішні  окупанти  і  вороги  –
не  чекав  народ  від  своїх  такої  наруги

справжні  воїни  
не  підуть  натовпом  на  одного
безоружного
і  не  будуть  виконувати,
як  ординці,  сліпий  наказ  –

злочин  і  сказ

хоч  якому  господареві  на  догоду
не  підуть  топтати  
свободолюбну  гідність  народу

ні

від  запроторених  силою  «добровольців»
не  буде  слави  і  подвигів  на  війні

будуть  прокляті
у  поколіннях  ті,
хто  відбирає  у  свого  народу
почуття  гідності  
і  свободу

втрачає  честь,  хто  обирає  вигоду:

чи  у  владі,  чи  в  бізнесі,  чи  у  Богослужінні,  
а  чи  на  війні

23.12.2023


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001473
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.12.2023


ДОПОМОГА І ДЯКА

стікаємо  кров`ю
у  запеклій  нерівній  борбі
і  волаємо  –  «Пробі!..»

у  тих,  що  за  нашими
спинами,
у  кого  однакові  з  нами  суспільні  боги  –
заради  спільної  перемоги
просимо  допомоги:
сусіди-брати,  
допоможіть  нині
українцям,  
що  стали  до  бою,  і  Україні,
бо  завтра  –
в  шкурах  і  з  окривавленими  тесаками  
прийдуть  людоїди  московські  й  за  вами    

сусіди-брати-народи,
допомігши  нам  –  ви  себе  порятуєте  від  орди

усе  ж  так  само,
усе  –  як  завжди…

нам  потрібна  зброя  –
дайте  нам  зброї,  
бо  за  тридцять  минулих  років  –
це  ви  нас  до  нитки  роззброїли,
нашу  зброю  орді  віддали  

почули  брати-народи
і  одразу  ж  затіяли  
зустрічатися-сперечатися,
обіцяти  багато,
і  щедро  точити  словесні  меди:

чи  дати
і  скільки  дати,
перед  тим  –  пошкодити-надламати,
щоб  не  образити  часом  орду,
бо  налякані
і  бояться  брати-народи,  
обережні,  аж  дмуть  на  холодну  воду

у  них  із  ордою  таємні  заплічні  бесіди  
і    продажні  угоди

домовились  врешті  –  старої  зброї,
хай  там  якої,
дати  –
піпетку  взяли  
і  нумо  по  крапельці  відміряти  –
щоб  не  занадто  багато,
і  непокірні  хохли
не  одразу  усі  щоб  вмерли,
щоб  зупинили  собою  навалу,
але  ординців  не  перемогли

по  крапельці  міряти-відміряти  –
на  увесь  фронт  –  по  дві,  по  чотири  гармати

мільйон  снарядів  пообіцяли:
ми  рік  обіцяного  чекали,  
відбивались,  чим  мали,
чим  і  не  мали,
голодні  жерла  гармат
серцями  власними  годували  
і  обіцяного  не  діждали  –  
нас  у  смертельнім  бою  підвели:
ну,  не  змогли  вони,  
не  змогли…

не  орлиці
і  не  орли

зате  шпетили  і  штовхали,
щоб  ми  голіруч  наступали
на  бетонні  ворожі  вали  –  і  полягли

навіть  думати  лячно…

кажуть,  що  мало  їм  дякували  
хохли  невдячні  –
дякуємо,  але  ми  ще  ж  НЕ  перемогли…

…  слава  Богу,  і  справжні  люди  серед  народів  є:  
ладні  останнє  за  Правду  оддати,  навіть  серце  своє  –
спасибі  людям,  добра  повік  не  забудем,  
і  Господь  їм  подякує…

12.12.2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000851
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2023


МІНОТАВР

Мінотавр  –  
плід  розпусти
і  ганебної  ненаситі  плоті,
і  щораз,  
як  за  вчинені  підлості
у  гнилім  аморальнім  болоті
перед  Правдою  треба  відповісти  –
земні  царі  і  цариці  –  
товстопикі  збоченики  і  збочениці  –
не  знаходять  кращої  ради,
аби  приховати
каліцтва  і  вади
своєї  злочинної  влади  –
як  тільки  заплавленими
у  підступні  словесні  меди
жертвами  молодими  
щораз  
людожера  задобрювати…

щоб  себе  і  брехні  свої  рятувати

що  на  захід,  а  що  на  схід  –  усюди  
кровожерних  чудовиськ  орди́  
годують  вельможі  живими  людьми  
і  прикидаються  добрими

прикидаються  друзями

змова,  брехня  і  зрада  –
і  тепер,  і  дотепер  століттями

ревуть  трибуни
амфітеатром  розміщені  доокруж  арени  –
хліба  й  видовищ!  –  а  на  арені  ми  –
дочки  й  сини  України
голіруч  б`ємося  з  дикими
песиголовцями-звірами

а  від  лукавих  соратничків  –  
брехливі  словесні  меди:
підступність  і  зрада
як  і  завжди

споглядаю  життя  в  дзеркало
заднього  огляду
через  крупно  краплисту
небесну  воду:
близько  тисячі  років  минуло,
а  хитруни  заходу,
як  Мінотавра,  годують  нами  
усе  ту  ж  кровожерну  орду

давня  таємна  гра:  
московія  для  візантії  -  рідна  молодша  сестра

06.12.2023  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000297
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2023


МОЖЕ ЗНОВ

цілу  ніч  розбігались  по  чорній  ріллі
коти  і  собаки  білі

пухнасті  і  крупні

ген,  аж  на  лінії  небокраю,  удалині
здається  темнішим  сніг,
чим  зблизька  отут,  на  польовій  обочині

обман  зору  –  закон  перспекти-ви

…може,  знов  перейдемо  «на  Ви»?..

22.11.2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999163
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2023


РУСЬ

брехня  облущилась  і  оголилася  язва:
«москва»  означає  –  «гнила  вода»,
а  «русь-росія»  –  це  в  нас  украдена  назва,
а  насправді  їх  звати  і  нині,  і  прісно  –  орда

і  знову,  лукавих  брехень  облущивши  позолоту,
завжди  та  сама  дика  орда  напала  на  Русь  святу,

Київську  Русь  –  споконвіку  істинну  і  єдину  –
Русь-Україну

…коли  обізветься  Господь  до  Святої  Русі  –
ми  відгукнемося:  –  «Тут  ми,  Господи,  перед  Тобою  всі…»
і,  наче  гнила  вода,
навіть  чвакнути  не  посміє  брехлива  московська  орда

18.11.2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998866
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2023


ОБІЧ ДОРІГ

цвітуть  Петрові  батоги
обіч  космічної  дороги,
наче  блакитні  джмелики,  квітки
усілись  на  тоненькі  гілочки  
й  киваються  обіч  міжзоряної  траси,
мов  придорожньої  перестороги
ізвіддалік  помітні  жезли  і  кутаси

живі  прикраси
обіч  надшвидкісної  траси,
розказують  дорожнім  про  красу
безмежно  зоряного  космосу

цвітуть  довірливі  квітки,
мов  очі  янголів,  що  дивляться  з  блакиті,
для  нас,  для  вічно  подорожніх  –  знаки,
що  ми  не  збилися  з  правдивої  путі

топаз-аквамарин  –  блакитні  зорі,
на  придорожнім  полотні
земнім
цвіте  цикорій

02.10.2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995232
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2023


У РУКАВАХ

у  рукавах
знайомих  мені  галактик
дозрівають  нові  планети  
і  молоді  сонця

обережно  пливуть
рукави  галактик
на  космічних  вітрах  –
погойдуються
колишуться…  

рукави  галактик  
з  широкими  ро́зтрубами  –
на  грушах  повні  грушками,
на  яблунях  –  яблука-ми…

обіч  траси  
сяє  і  світиться
галактика  Алича  –
вся  в  золотих  зірках:
обсіла  рясно,  наче  бджілки,
її  рукави-гілки
дрібна  космічна  малеча…

скоро  вже,  скоро
молоді  планети,  зірки  й  сонця
у  безмежні  світи
покотяться

…знову  осінь,
медитативні  сни
земні  –
це  остання  осінь  війни
в  Україні

16.09.2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993996
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2023


І ТОБІ

люблю  цю  дорогу  
пряму,
до  небокраю  дотичну,
особливу  дорогу,  незвичну,
уже  навіть  тим,  що  вона  голуба:
ідеш  –  наче  б  уже  й  серед  неба

ніхто  не  повірить,  ні?..
що  бувають  дороги  блакит-ні…
безхмарні  і  голубі  –
але  це  моя  гарна  правда,
моя  невигадлива  правда
на  радість  маленьку  тобі

кому  тобі?..

кожному,  
у  кого  є  неодступна  потреба
зна-ти,
що  є  десь  на  світі  блакитна  дорога,
дотична  до  неба

і  можна  
по  ній
іти

і  ти

03.07.2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987819
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2023


ПОДИВИСЯ


подивися,  Господи,
в  Україні  
цвітуть  троянди

попри  пагубну  силу  води
і  сатанинську  злобу  орди,  
попри  хати  і  сади  ув  огні,
знову,  як  і  завжди,
в  Україні
рясно  цвітуть  троянди

прекрасні  квіти  –
діти  Радості  і  Красоти…

а  без  Радості  і  Красоти  
нам  не  вижити:
квітуй,  Україно,  цвіти,
троянда  у  царстві  Божому  ти  –

сяй  і  світи

17.06.2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986405
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.06.2023


УКРАЇНКИ

українки  –
космічного  роду  жінки:
стрічки-вінки,
вишиті  сорочки,
по́шивки  і  рушники  –
і  на  вишивках  –  усуціль  квітки

і  старенькі  бабусі  –
їм  онуки
засиляють  заполоч  у  голки  –
служать  Красі

і  дивується  світ,  що  нині
у  знов  ордою  понищеній  Україні
до  руїн,    де  й  цеглини  
не  залишилось  на  цеглині,
як  лелеки,
вертають  до  рідних  домівок  жінки,
українки,
і  розбивають  насамперед  квітники  –
сіють  і  садять  квітки…

і  квітнуть  на  згарищах  півники,
троянди-півонії-за́цвіти-паністки,
айстри-цинії-чорнобривчики…
з  акацій  білих,
обпалених-обгорілих,
капають  на  обвуглені  стіни  меди  –
на  Перемогу  нашу
і  на  Славу  Твою,  Господи

...українки  -
воїтельки  
зі  зброєю  і  в  шоло́мах  
і  берегині  вдома...

02.06.2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985010
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.06.2023


ТУМАННІСТЬ КОТА

блакитно  срібна  туманність
з  двома  золотими  сонцями  –
називається  Кіт:
не  скупиться
на  досконалі  сенси  і  форми
невтомний    
у  творчому  пошуку  Всесвіт

туманність  Кота:
гармонія  рухів  –  граційна  пластика,
доглянутість  і  красота

нерозгадана  усмішка,  
вдоволена  і  загадково  щаслива,
шубка  –
сірувато-біла  зо  сріблястим  відливом,
наче  місячне  сяйво  чи  як  у  вербового  котика…

кота  космічного  рідні  брати  –
усерозмаїті  земні  коти        
таємні  і  загадкові,  як  непроглядний  туман,
глянеш  –  бачиш:  сидить  на  призьбі  наче
згорнувся  клубочком-калачиком,  
а  пильніше  придивишся  –  то  й  нема…

десь  глибоко  в  грудях  чи  в  животі
мовби  міхами  оснащеної  туманності
вібрують  часом  інтимні  рулади  і  гами  –
ну  як  тут  втриматись  і  не  погладити?..
а  потім,  
куди  не  ступи  –  всюди  кіт  під  ногами,
не  обминеш
як  хоче  ще  пестощів,  чи  поїс-ти

милі  і  майже  дитячі  хитрощі  ці…

а  коти  з  давніх-давен  –  змієборці,  
колись  рятували  людей  від  злої  біди,  
та  добро  забувають  люди

29.05.2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984639
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2023


ХРИСТОС ВОСКРЕС!

жовток
у  великодній  крашанці
схожий  на  сонце  
у  підсиненій  небесній  очниці,
а  ще  –  на  чоловічка  в  оці  –
зіницю…

космічних
подібностей  таємниці
прозирають  через  крихкі  шкаралущі  –
схожі  до  сліз  невпинних
цьогорічні  квітневі  дощі

пливуть  великодні  дзвони
над  середохрестям  весни,  
плаче  небо  дощами
невпинними
за  всіма,  хто  не  прийшов  з  війни:

сьогодні  Христос  воскрес!  –  і  воскресли
у  Царстві  Небесному
всі  наші  полеглі  вої-ни

16.04.2023




адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980376
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2023


ПЛИННІСТЬ

у  туманностях  мого  погляду  
зароджуються  зірки,
прокльовуються,  як  малі  ластівки,
чи  як  прокльовується  до  сходу
насіння  майбутньої  квітки…

у  туманностях  мого  погляду
зароджуються  думки,
як  розмаїті  летючі  вогники  –
квантові  хвилі  і  часточки,
і  гуртуються  у  «картинки»…

…як  живу  кришталеву  воду,
проникаю  поглядом  плинні  світи  –
тільки  в  русі  існують  кванти,
уявні  і  видимі  Всесвіти…

а  ще  –  думки,
як  насіння  майбутнього  образу  квітки

02.03.2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975641
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2023


СОРОКА-ВОРОНА

холодна  вода  –  аж  дзвінка  –
з-під  містка
у  русло  ріки  витіка
зо  ставка:
плине  руслом  Гірського  Тікича
тета-ритмів  цілюща  музика

хаотично  розкидані  камінці
гріють  боки
на  лютневому  сонці

на  Україну  знов
готується  навалитись  орда  –
але  не  про  це  
співає  вода,
не  про  це,
а  про  скупе  лютневе  сонце

завібрувала  автівкою
за  спиною  в  мене  дорога…
зараз,  у  лютому,  пре  на  Вкраїну  орда,
та  на  кінець  березня  обіцяна  допомога

будемо  бити  орду
і  самі  гинути  –
чи  вкотре  обіцяна  допомога
поспіє  прийти?
чи  вона  не  для  того  обіцяна,
щоб  поспіти?..

 -  у  нас  є  свобода  -
дайте  нам  крила!..

-  сорока-ворона
діткам  кашку  варила
на  порозі  студила:
цьому  дам  –  цьому  ні,
цьому  дульку  –  цьому  дві…

09.02.2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973339
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2023


ДЯКА



дяка  моєму,  
тоді  ще  майбутньому,  тату,
що  навідріз  відмовився  
шахтарем  на  Донбасі,
за  примусом  влади,  стати  –

за  непослух  його,  
зовсім  тоді  іще  молоденького,
на  півроку  закинули  у  тюрму  –
та  не  зламали  –  дяка  тепер  щоднини
од  усієї  нашої  отак-о  порятованої  родини  
і  Царство  Небесне  йому…

…на  Поділлі  у  нас
жито  озиме  і  на  морозі  зелене,
дяка  тобі,  тату-заступнику,  
окрема  уклінна  дяка  від  мене

26.01.2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972031
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.01.2023


НЕ ФІНИ

…підкладаю  у  булер`ян  кору  –
мокра
кора:
по  краях  уже  нібито  й  обсихає  –
на  жар  сльозами  холодними  плаче
та  потроху  займається  наче,
але  тепла  немає,
замість  тепла  –  пара…

…можна  змусити  і  мокре  горіти,
але  з  примусу  не  буде  тепла
ні  для  душі,  ні  для  ті-ла

…ґвалтом  прагнуть  ординці  –
люті  збоченці,    
людиноубивці,  
силою  прагнуть  змусити,
щоб  їх  визнати  і  любити  –
але  з  примусу  не  буде  пуття  –
тільки  ненависть  і  прокляття

…у  примусу  не  знайдеться  броду,
не  буде  і  дрібки  любові  –
тільки  смерть  москальському  роду
і  їхній  убогій  мові

…не  скіфи  вони,  московини,
і  зовсім  не  фіни,
а  канібали-андрофаги-дикуни  –  
брехливі  діти  батька-сатани

12.01.2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970923
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2023


ТЕМНІ ХРАМИ

між  поснулими
у  безлисті  садами,
за  вигоном,  у  сусіднім  селі,
на  лінії  дотику  неба  й  землі,
видніються  між  дахами  
високорості  ялини
з  розлапистими  гілками,
темні  ізвіддалік,
наче  спалені  храми
з  чорними  на  верхівках,  
у  небо  встромленими,  хрестами

темні,
ордою  сплюндровані,  наші  храми…

стою  і  вдивляюсь  навмисне  –
може  в  нетрях  ялинової  пітьми
хоч  копійчана  свічечка  де-небудь  зблисне

…але  так  не  завжди,
а  тільки-но  за  негоди

коли  ж  сонечко  визирне  з  висоти  –
зникають  сплюндровані  храми
і  чорні  хрести,
пахне  ладаном  вічнозелена  хвоя  -

Господи!
Україна  –  слава  і  перемога  Твоя

…Радість!
попливе  
над  садами  сонними  і  дахами
ладаном  і  псалмами  -
ми  освітимо
наші  домівки  і  храми  
силою  волі  і  зброї,
молитвами  непохитними
і  незборимими,
як  сонце  з-за  хмар,  серцями

29.11.2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966977
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2022


У ТУМАНІ

у  тумані
зникають  дерева,  як  привиди,
ланцюгами  незримими
приковані  до  землі,
останнє  тепло  вологими  хвилями
відділяється    од  ріллі,
наче  душі  воскреслі  
тріпочуть  крильми  
білими
і  вгору  здіймаються  
з  пересяклих  дощами  полів

густо  парують  поорані  ниви,
стелить  холодні  сиві  гриви
останнє  тепло  вологе...
бавиться
в  об"єктивну  реальність  дорога,
каже:  бачиш,  світ  довколишній  є,
але  тільки  "зараз  і  тут"  існує  -
і  позаду,  і  спереду,  
як  і  з  кожного  боку,
усього  лиш  на  декілька  кроків,
бачиш,  що  світ,  наче  кокон,  
доокруж  тебе  є
лиш  наскільки  обмежене  око
твоє  
сягає,  
а  далі  -  безмежна  тиша,  порожня  імла,
таємниця  велика  бі-ла...  

біла  імла,  безмежна  тиша...
прозирає
проз  таємницю  душа,
радіє,
наче  рідну  домівку  упізнає  -
"...у  отця  небесного
чертогів  багато..."  -
свою  домівку  упізнає,  
рідну  батьківську  хату  -
нарешті  вдома...
загоїти  рани,  спочити
і  далі  йти:  розвиватись-рости  -
творити
прекрасні  нові  світи  

співтвори-Ти

вічна  душа
серед  туману  сама  -
вдо-ма

25.11.2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966623
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2022


ФЕНІКС

малюю
хату  свою
білим  по  білих  стінах

буде  хата  моя  з  першоглини
чиста  і  чепурна  -
непохитна  і  вічна,  як  Україна...

свіжим  вапенцем  виписую  вправно  
згори  і  донизу  півколами  плавно:
зі  споконвічної  глини  хата  моя
на  очах  ожива  і  сія  

...на  очах
обтрушує  з  себе  кіптяву,  порох  і  прах...

з  трипільської
рідної  глини  кубельце  моє  -
наче  міфічний  птах,
що  живим  із  огню  постає,
з  попелу  воскресає
і  кращим  щоразу  стає

...чиста  і  чепурна
Україна...

22.11.2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966396
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2022


…І ЖИВІ

сонце  за  верби  сіда  -
закипає  гармонія  кольорова...
рілля,  наче  першовода,
вийшла  за  небокрай,  лілова

бабка  тестує  крила  прозорі
після  приземлення  аварійного  у  траві  -
сяйнули  і  згасли  на  крилах  попарні  зорі,
наче  сигнальні  вогні,  лілові

вже  стоїть  на  кожнім  порозі  
і  зазирає  в  серце  радість  щедра  сама  -  
слава  Богу,  Героям  слава,  Україні  і  Перемозі,
вчиняйте  широко  двері
в  уцілілих  домівках  і  в  тих,  що  їх  більше  нема

...над  полями  вільними  нашими  -  фейєрверків  зорі  лілові:
радіємо  разом  -  і  ненароджені,  і  мертві,  і  живі...

12.09.2022

(...і  ненароджені,  і  мертві,  і  живі...  -  
за  Шевченковим  "І  мертвим,  і  живим,  і  ненародженим...")

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959493
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2022


МАКИ

як  шовковий  туман,
голубина  зграя
зісковзнула  з  покатого  даху
і  по  небу  мете-витає,
я  стою
і  усим  єством  відчуваю  
часу  мирного  запах  -  
мирного  часу  запах,
але  як  таке  передати  -  не  знаю...

стою  серед  міста  -  голову  високо  підвела:
супроти  сонця  -  у  голубів  прозорі  крила...

описали  вільну  дугу  в  голубіні  
мерхтливі  тіні,  
і    знову  ховаються  -  птах  за  птахом,
птах  за  птахом  -
за  покатим  шиферним  дахом

і  війна  -  день  за  днем,
день  за  днем  -
ховається  за  вогняним  гребенем

і  супроти  сонця
їй,  кривавій,  не  видно  кінця...

обертається
довкола  вісі  Земля,
от  і  червень  

на  понівечених  наших  полях
розцвітають  маки  -  по  двісті  маків  щодень...

15.06.2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950631
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2022


ПРОГРЕС

давно
заморожені  дріжджі
поклали  в  купіль  з  теплого  молока:
"...нарешті...  -  
зітхнули  дріжджі  полегшено,  -
завершилась  епоха  льодовика"

і  ну  ра-діти,  розвиватися  і  рости  -
тісто  сквашувати

біле  пшеничне  борошно
з  цукром  і  на  молоці  -
тісто  висходило  
і  вправні  руки
випліскують  і  кладуть  на  лаву
круглі,  на  випічку,  буханці

пишається
буханцями  пишними  лава  

у  печі
палають  дрова

по  червоній  од  жару  черіні
іскри  скачуть  -
кажуть,  епоха  глобального  потепління
прийшла  наче

06.06.2022  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949794
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2022


ТІНІ

верби
спинилися  на  обочині,
задумливі  й  романтичні,
як  паломниці  босоногі,
приваблюють  погляди,
бо  журливо  хиляться  до  дороги,
як  хилились  би  
круго́м  ставка  до  води  


верби  
стоять  на  обочині,
вітрами  розчесані,  молоді,
й  замість  власних  образів  у  воді
бачать  свої  плоскі  тіні
на  двомірній
сірій  
дорожно-асфальтовій  площині

і  я  збоку
неоддалік  стою,
живу  цю  картину
відсторонено  спогляда-ю,  
і  думаю:
ось  вони  -  таємні  знання  глибокі,
езотеричні  знання  -  сховані  
на  відкритій  поверхні,
ось  вони  -  як  на  долоні,
вербами  над  дорогою
проілюстровані,
що  світи  (і  наш  у  їхній  рідні)
багатовимірні,
плинні
і  взаємопроникні  -
тобто  один  у  одному  
(особливо  сусідні)  -
присутні

у  нашому  світі  тримірному
верби  стоять  на  обочині:
висота-ширина-довжина  
є  у  кожній  розкішній  кроні,
верби  об"ємні,  у  нашому  світі  законні,
а  водноча́с  біля  їхніх  ніг,  
на  двомірній  асфальтовій  площині,
вони  бачать  себе,  як  плоскі  тіні,
бо  площина  -
це  тільки-но  довжина-ширина,
і  все  там  таке  -  
двомірне,  плоске...

...а  ось  у  двомірному  світі  і  я  -
крива  і  розплющена  тінь  моя
увійшла  
і  зникла  у  плоскій  вербовій  кроні
на  сірій  асфальтовій  площині:
у  двомірному  світі  всі  ми  -  тіні
взаємопроник-ні...

і  у  своєму  тривимірі
ми  сидимо,  замурувавши  двері,
наче  в"язні
у  Платонівській  алегоричній  печері:
усупереч  світлу  і  дню,
сидимо  
спинами  до  вогню
і  дивимось  на  глуху  стіну  -
непроникну  і  непробивну,  
і  лякають  нас  наші  ж  тіні,
що  ворушаться  на  кам"яній
перед  нами  стіні

04.06.2022


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949625
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2022


ТЮЛЬ

капронова  тюль  крізна,
візеруночками
простими  оздоблена,
набивна,
висить  навпроти  вікна,
наче  осіння  днина
туманна...

тюль  навпроти  вікна
на  квадратики
однакові  розділена,  
і  всередині  кожного  -
витканий  із  ниток
павучок,
а  доокруж
геометрично  правильна
павути-на:
мимохіть  глянеш  і  бачиш,
наче
павучки  білі
заснувалися
на  затканій  памороззю  ріллі...

а  видасться  часом  ніч  безсонна,
місяч-на,
зирк,  а  в  проймі  вікна,
мов  срібнокрилі  бджілки
рояться  живі  зірки,
а  може  то  
увійшов  проз  вікно  до  хати
і  кружляє  зо  стелі  сніг  лапатий...

висить  у  проймі  вікна
уяви  тюль  чарівна,
мов  пелюстками  з  вишень
засипана,
а  коли  громи  й  блискавки
рвуть  повіддя  і  стремена  -
на  основі  капроновій  
зблискують  
струмені  й  бризки

Господи,  благослови,
хай  сніг,  пелюстки  чи  зливи
у  кожній  хаті  на  тлі  вікна  -
але  не  вибухи  і  вогонь,  
не  згарища  і  не  війна

18.05.2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948111
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2022


ДОРОГА

ця  дорога
не  скаже  нічого,
бо  вона
мовчазна

гладенька  і  рівна

сіро  чорна

а  з  висоти  містка,
у  сонячну  днину,  -  дзеркальна...
і  голуба  -
така
оптична  омана:
у  розігрітім  повітрі  -  рефлекс  неба

над  новою  дорогою  -
стара  верба
похилилася,  як  над  річкою:

руслом-річищем  без  води

вийди  і  йди

люди  -
Вічні  Жиди:
в  усі  сторони  йдуть  нікуди

пливуть  білі  лайнери-пароходи,
висять  над  нами  темно  синіми  днищами:
тягнем  голови  і  здаємося  вищими  -

радісне  свято,  либонь,  на  небі

хмари-лайнери  і  небесні  про́стори-во́ди,
сині  і  голубі

блукають  блукма,  як  бездомні  народи,
чи  як  ми  блукаємо  самі  у  собі

...ще  сюди  не  дісталась  
рашистська  орда  нищівна,
ще  тут  тихо  і  затишно,  і  дорога,
новенька  і  рівна,
лежить,  безмежна  і  мовчазна

асфальтова-на

акуратна

андрофагами  дикими
не  поні́вечена

...ця  дорога
введе  до  раю,
як  тільки  покажеться  вдалині
той,  якого  чекають

02.05.2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946750
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2022


МАГНОЛІЇ

...а  попри  все,
пишуть,
у  Дніпрі  зацвіли  магнолії...

з  Божої  ласки  і  Божої  волі

стоять,  як  мур,  
у  вогні  кровавого  бою
наші  вої,
Україну  й  життя  заслонили  собою:
чоловіки-батьки-сини...

перед  Богом  і  перед  світом  -  Герої

неоддалік  епіцентру  війни,
посеред  квітня,  серед  весни,
попри  вогонь  і  бурі,
пишуть,  що  у  Дніпрі
зацвіли  субтропічні  магнолії    

...сію
рядочками  біля  хати
чорнобривчики  і  космини  мої...

вернуться  з  фронту  наші  солдати  -
будемо  з  квітами  зустрічати  їх  


20.04.2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945485
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.04.2022


ПЕРЕМОГА

Перемога!
іменем  Бога,
волею  Духа  Святого  -
згинь,  сило  нечиста
навало  орди  рашиста  -  
згинь  -  
Україна
захищена  
живою  Кров`ю  Ісуса  Христа  -
Спасителя,
Україна  
навіки-віків  
незалежна  і  вільна  земля,
від  навали  орди  врятована  
Силою  світлого  Воїна,
Україна  -
непереможна  єдина

великого  Вибору  година  прийшла,
Істини!  мить  настала:
народ  і  армія  України  -  воїнство  Світла

над  нами
янгол  Сили  Божої  -
ми  
переможемо

заступається
за  Україну  свята  Богородиця  -
віра  і  перемога
в  наших  серцях

04.03.2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941603
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.03.2022


ПОЦІЛУНОК ЗИМИ

поцілунок  зими
за  мить
розтав  на  теплих  вустах

у  колах
нічних  ліхтарів
пливе  завірюха  густа,

лапата

тиша,  спокій  і  красота

весільна  фата,
невагома  і  біла,
увесь  Божий  світ
накрила

наче
вишневий  цвіт
рясно  з  віт  
обліта

крізь  білизну́
крізну
зоріє  далеке  вікно

але  в  хатині  моїй
самот-ній
порожньо,  темно  
і  холодно

05.02.2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939348
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2022


ВІДСТАНЬ

ми
зустрілися  погляда-ми
і  перестали  бути  хвилями  
поміж  хвилями,
стали  часточками  
твердими,
вречевленими:
наче  втілились,  народилися
ми...

взаємно  явилися,
між  чужими,  сторонніми  -
виокремились  
двома  ніби  першолюдьми

взялися  мовби  нізвідки,  
і  потрапили  у  полон  
до  законів  фізики:
в  координатах  простору  й  часу
одразу  підпали  дії  закону
для  тіл,  що  мають  масу...

світу  нашого  чудеса  без  ворожіння:
на  землі  і  на  небі  тіла,  що  мають  масу,
підлягають  закону  взаємо  тяжіння

Любов  
для  двох  виявлених  сердець  -
універсальне  світило:
викривляє  орбіти  
до  взаємного  зближення  
невидима  гравітаційна  сила...

...але  й  протилежна  сила  
у  природи  мудрої  є:
тих,  які  занадто  зближаються  -  
взаємо  відштовхує...

мудра  си-ла:  
щоб  
не  поглинались  більшими
менші  і  слабші  тіла...

ми  -  
це  ти  і  я:
допоки  існує  між  нами  
розумна  відстань-дистанці-я

03.02.2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939134
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2022


ЛАРЕЦЬ

́́        
                       [i]          ...вечір.  Ніч...[/i]

...і  уявити  собі  не  можеш
як  міняється  світ  Божий,
коли  на  густу  траву
лугову
сонце  схиляє  утомлену  голову

вітер  -
на  струнах  осені  вправний  грець,
суперечки  людські  -  світлотіней  гра

з  вінця́ми  царськими  
принесуть  і  відкриють  ла́рець,
коли  стане  тому  пора

...і  помічаєш  здивовано  час  од  часу
у  зелених  кронах  позолочені  пасма,
і  що  промені  падають  навскоси,
згортаються  й  гаснуть  сонячні  паруси,
гомінкого  розцвічування  прапори
стирають  барви  і  виполікують  кольори,
речовинність  втрачають  предмети  -
зостаються  прозірчасті  силуети

силуети  -  загальні  плани,
умовні  схеми...

...білими  тюлями  
відділяються  від  води
ні,  не  тумани,
а  незабутні  привиди  -
світлі  спогади  -
роззираються  і  питають:  -  Де  ми?..

невловимі  асоціації,
сповнені  витонченості  і  грації,
простягають  руки  і  хапаються  за  краї
оксамитової  
чорно-синьої  
рясно  складча́стої  мантії

ілюзії-мрії

безмежне  
у  внутрішнім  вимірі  Слово

повільно  і  поступово  -
неодступ-но
все  обіймає  пітьма,
об"єднує    
і  занурю-є  
на  тепле  м"яке  дно  -
де  тривог  нема,
ні  жалю  нема  -
вічність  сама...

відпочинь...засни...
без  тривог  і  турбот  -  до  весни:
не  забариться  ма́рець*  -
з  вінця́ми
царськими  
вже  несуть  і  відкрили  ла́рець  -
підставляй  голову  під  вінець:
сон  -  відпочинок,  а  не  кінець

...розімкни  сонні  пові-ки  -
над  тобою  
густо  сяють  живі  зірки...

15.01.2022

*марець  -  березень

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937051
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.01.2022


ПЕРЕВЕСЛО

                             [i]  ...смерть  була  тоді  так  далеко,
                                           а  красота  -  так  близько[/i]

...а  як  було  добре  спати
на  високих  матрацах,
набитих  соломою  свіжою  -
замість  пізніщої  вати

на  високих,  як  хмари,  матрацах
із  цупкої  лляної  ряднини  -
і  дивитись  щасливі  сни

сонячні

свіжа  житня  солома
у  домотканих  цупких  матрацах  -
як  золоті  про-мені

щастя  -  де  мама  з  татом
і  рідна  дома:

над  нашою  хатою
сонце  Боже  зійшло  -
кругле,  як  вивите  із  соломи
і  колом  скручене  перевесло

12.01.2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936690
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.01.2022


В ТУМАНІ

іду  в  тумані  -  
як  у  глечику  з  молоком:
Україні  -  слава!
Героям  -  слава!

друзі,  усіх  -  з  Новим  роком

31.12.2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935550
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.12.2021


ПРО ЛЮБОВ

я  люблю  вас,  хати́,  -
всі:
і  міцні  цегляні,
під  є́вродаха́ми,  престижні,
і  глиняні  -
з  білими  стінами  -  чепурні,
з  мохами  на  прілій  стрісі  -
усі...

у  спільному  космосі
хати  -
паралельні  світи

...і  вививається  з  печі
запахом  житнього  буханця
Дух  Святий  -
любов`ю  Божою  без  кінця
обіймає  за  плечі

і  струменить  із  освітлених  вікон
у  відкриті  космоси  і  серця
золотистий  вісон...

життя

і  у  кожній  хаті  
мешкає  щас-тя  

23.12.2021

фото  з  інтернету

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934722
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.12.2021


НА ЗОРІ

закопала  у  землю  зе́рня  -
стереже  мою  таємницю  земля

груднева  зоря  вечірня  -
рожева,  як  з  купелю  немовля


з  коминів  над  хатами  
в`ються  дими  -
хати,  як  запорожці  з  сивими
оселедцями...

04.12.2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932903
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2021


МІТКА

...картоплю,  зварену  у  кожушках,
на  стіл  поставила,
сіла  біля  стола,  
хліба  шматочок  вломала  -
чорна  трійка  до  хати  ввійшла:
"...маєш  мітку?.."  -  спитала

хліб  на  тарілку  поклала,
підвелася,  встала:
"...ні..."  -  відказала

вистрелили  впритул  -  упала

ще  картопля,  зварена  у  кожушках,
на  столі  парувала

23.11.2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931823
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2021


ВОГОНЬ

верби  -
золотаво-червоні
у  призахідному  вогні...

пишні  безлисті  крони
золотаво-червоні
наче  вогнем
охоплені

і  не  тим  вогнем,
що  жалить  і  губить,
але  тим,  
що  пестить  і  лагідно  любить

19.11.2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931388
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2021


ЯБЛУКА

висять  яблука  -
зеленаво-латунні  -
на  гілках
галактики-яблуні

висять  яблука  -
у  золотому  промінні  
і  самі  почасти  золоті  -
у  покритому  інеєм  всесвіті
на  гілках  галактики-яблуні

осяйні
ясні
поодинокі  планети

і  всередині  -
у  серцевині  -
визрівають  нові  світи
у  кожній
червоно-коричневій
яблуневій  зернині

18.11.2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931295
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2021


WELCOME

невдовзі:  -  "...урррра!
вчорррра
вакциновані  вбили  
першого  "антиваксе-ра!!!"  -

і  з  такого  меседжу
почнеться  велика  гра...

і  здається  мені,
що  у  цій  нав"язаній
і  невідворотній  війні
переможуть  щеплені,
бо  за  ними  сили  державні,
глобально  земні
і  ті,  що  підступно  приховані,
і  вони  "як  солончак  -  міцні,

але  -  безплідні"...

сьогодні  
у  віртуальному  світі
біснувались  ужалені,  несамовиті,
і  бажання  їхні
були  одностайні  й  відверті  -
для  всіх  "антиваксерів"
вимагали  негайної  смерті...
вимагали  жорстокої  сеґрегації,
щоб  разом  з  дітьми  заганяти  у  резервації...
кулементими  чергами  
без  розбору  щоб  нищити  -
біснувалися  зуби-дракона-знову-фашисти...

вони  -
жертви  брехні,
здобич  князя  світу  сього  -  сатани

страху  безумні  раби...
*і  пора  нам  світильники  наші
знов  заносити  у  катакомби...

спаси  нас,  Господи,  помилуй,  Божа  Мати  -
готуймося  вмирати...

вони  зреалізують  вимоги  свої,
в  їхніх  серцях  не  поруйновані
криваві  колізеї...

а  нам:
"спасешся  тут  -
загинеш  там..."

свобода  вибору  -
велкам...

03.11.2021

*за  Бердяєвим  (здається...)))

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929869
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2021


ФАШИЗМ

злочини
двомірно  обмеженої  площини
ховають  вони  
у  масові  мертві  скиби  й  пласти
каральних  законів

сучасні  фашисти  
повисходили  на  поверхні  планети,
як  зуби  
переможеного,  здавалось,  дракона...

прикриваються  білими  строями
сучасні  масові  вбивці  -
людської  волі  ґвалтівники  і  ловці....
а  ми,  
хоч  і  звемось  націями  і  народами,  -
а  сунемо  на  заріз,  як  вівці

їхні  плани  цинічно  прості  
і  до  решти  відверті:
вони  вимагають  і  одного  хотять  -
негайної  нашої  смерті

від  рукотворних-адресних  вірусів
вимирають  старі,  а  тоді  й  малі...
глобальним  фашистам  тісно
з  людьми  на  Землі

промисел  сатани  -
перед  людством  і  Богом
злочини

28.10.2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929229
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2021


РУСЛО

тут  стільки  всього  жило,
допоки  не  обезводніло
джерело  -
рус-ло
допоки  не  пересохло
і  висох-ло

...лежать  на  сухому  дні
камені
потаємні,  
як  угоди  прадавні
порушені

ночі  і  дні
лежать,  видні,
перед  всіма  оголені

вірні
втраченій  глибині
і  невловимій  тіні
долоні  в  долоні,
що  скріпили  давні  угоди
каменів  і  води

назавжди

на    пересохлому  дні
мальовничі  і  живописні  
камені  -
гладенькі-обточені
лежать,  наче  зраджені,
і  ховаються  у  прозоріні  
без  поверхні...

справжні
з  пересохлого  струмколожа
ка-мені

26.10.2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929013
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2021


З ВІДСТАНІ

одступлюся  від  себе  на  пару  кроків
і  скажу:  прозирни...
подивися  на  себе  збоку,
з  відстані,  зі  сторони...

далі  -  
спостерігай  і  зауважуй  деталі:

колір  неба,  крони  і  хмари,
шурхіт  листка  у  леті,
жменя  жолудів  на  тротуарі  -
світло-коричневих,  без  беретів...

світлотіні,  порухи,  звуки,  
запахи,  аромати,  
найдрібніші  події  довколишні  всі  -
це  безпохибно  вписані  координати
особистого  перебування  в  Часі...  

особливо  важливі  поточні  дані  
слід  іще  мати  -
під  яким  кутом  
падають  сонячні  промені
на  голову  чи  під  ноги  мені  -
бо  це  безпомильно  точні  
просторові  координати:

під  яким  кутом  світло  
з  неба  на  мене  падало
о  тій  чи  о  тій  порі
назавжди  дбайливо  і  радо
записується  у  повітрі  -
у  власному  
космічному  просторі
і  у  земній  атмосфері...

...той,  кому  дозволено  знати
мої  просторово-часові  координати
щомиті
може  мене  знайти  
у  безмежному  Всесвіті...

...наші  живі  думки  -  то  як  метелики,
то  як  хижі  птахи,
наші  умовності,  як  стіна
непробивна,  
але  є  в  ній  незамкнені  двері...
...люди,  мов  невловимі  запахи,  
залишаємо  наміри,  вчинки,  думки  й  імена  
у  повітрі  
записаними
у  земній  атмосфері...

10.10.2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927600
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2021


ЛІСОВА ДУША

лісова  душа  моя  у  мені  -
як  пролісок  в  гущавині
білий
чи  голубий:
...возлюби..
...не  убий...

лісова  душа  моя  у  мені
знає  казки  прадавні
і  пісні
радісні
і  сумні  -
мамині

зосереджено  наслухаю
душу  свою
лісову
і  чую
роду  правічного  мову  -
упізнаю,
знаю...
і  у  кожному  слові
рідної  мови
ми  вдома  разом  усі  знову
і  всі  молоді  й  живі

а  над  нами  ліси-ліси  -
світлих  янголів  голоси,
життя  вічного  рівні  і  яруси
золоті,  пурпурові,  зелені,
теракотові,  ізумруд-ні...
ліси
всі  потяті  й  порубані
ховаються  у  мені,
наче  пролісок
білий
чи  голубий:
...усім  серцем  своїм,
всім  єством  своїм  -  возлюби...

07.10.2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927349
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2021


ДУРМАН

янголи  смерті
здіймають  білі  сурми  -
зима  невдовзі

28.09.2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926457
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2021


У ПРОМЕНЯХ


вода
ловить  сонячні
промені,
щоб  у  власній  своїй  глибині
по  суті  себе  проявити,
відкрити,
вогнем  золотим  засяяти...
засвітити,
розплести-розсипати-замерехтіти

від  начала  начал
вода  -  рідкий  кристал

...переходить  дорогу
сиза  голубка  -  горлиця,
мов  ліловий  опал,
відливає  притлумлено-матово
у  вересневих  променях  сонця


12.09.2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924839
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2021


МОЛОЧНА

дорога  об  верби
чухає  спину...

рано
з-під  віадука-містка
череда  чорноряба
суне  в  долину  -
наче  молочною  парою
налиту  по  вінця  туманом,
і  зника,
мовби  входить  у  річку
пряженого  молока

не  випадково  зветься  Молочною
за  селом  живописна  ріка

12.09.2021

Молочна  —  річка  в  Київській  області,  права  притока  Росі

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924833
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2021


ПРАВДА



не  хились  ні  до  кого
у  кревній  журбі,
як  плакучій  вербі,
ні  і  ні  -
як  Україні,
сліз  ніхто  не  витре  тобі

не  заступиться,  ні!

не  захистить  
від  липкої  брехні  -
як  первозданно  чиста  Вода
тече  безмежним  Космосом
відсторонено  вічна  Правда...

падай  і  припадай  ниць  -
відсторонена  
від  земних  дрібниць

те-че...

поклади  
покалічену  цвяхами  руку
на  поникле  моє  плече  

05.09.2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924178
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2021


ПЕРСПЕКТИВА

вересень
оголосить
безпечному  літу  осінь,
як  безтурботній  душі
легку  ношу-борги...

на  
протилежнім  кінці  дороги  -
з  того  краю
дерева  стоять
не  зелені,  а  сині,
і  здалеку  видно  мені
як  я  малію
і  поміж  них  зникаю

сині  дерева  -
ультрамарину  глибока  синь...
за  небосхилом  нова  
відкривається  перспектива

життя  людське  -
нетривке,
як  осіння  трава

пульсують  у  серці  
почуті  слова:
смертю  смерть  поборов
Божий  Син

і  я,
і  ти  -
молодші  Його  сестри-брати

Божі  ді-ти...

30.08.2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923708
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2021


ВІРНІСТЬ

засмійся
у  личину  нечистому  –  сміх
перемагає  страх

перед  тим  –  
Господь  восхитить  своїх:
забере  до  себе,
і  не  через  смерть,
а  в  живих  тілах

хистких  же  нас  і  недосконалих,
зоставлених  на  поталу,  
не  обмине  уготована  Чаша...
та  ще  багатьох  порятує,
у  кому  істинно  є  –
Вірність
неподоланна  наша  

03.08.2021

*восхищати  -  церковнослов"янізм

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921234
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2021


СВІЧКА

відмолилися  над  кульбабками,
відпсалмували
невтомні  Божі  служниці,
причетні  до  таємниці
життя  вічного  –  бджоли

увірувавши,  
перевдягли  кульбабки
яскраві  язичницькі
сонцепоклонницькі  золоті  вінки
на  білі  крізні
чистоти  і  святості  ореоли

у  спадкові  глибини  засвоєні,
визріваються  нині
молитви  й  псалми,
довершено  повні,
у  кожній  дрібній  
кульбабковій  насінині  –
знання  й  розуміння  любовні

як  ми…
люди

у  найближчі  погожі  дні
попливуть  у  потоках  ефіру
парашутиків  білих  танці  –
у  їхнім  житті  єдині,
ніби  вони  –  королеви  бджолині…
…так  збирають  меди
і  засівають  віру
бджоли  –  маленькі  непоказні  
непорочні  обраниці

усе  мине  –
залишиться  Боже  Слово

і  не  випадково
символізує  душу  людську
свічка  із  бджолиного  воску

22.05.2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917938
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2021


ШАНОВНІ СВЯТІ!

шановні  святі!

хто  загубив  пухового
білого  німба?..

…дивиться  німб,
а  мудрої  голови  
під  ним  нема…
от  і  плаває  по  блакиті,
наче  парусник  без  керма

на  якусь  хвилю
чи  долю  миті
і  над  моєю  русою  головою
завис  променисто  –  
та  не  знайшов
потрібного  змісту…

...у  непокриту  голову
сонечко  припіка  –
вчасно  як  прилетіла
біла
кульбабова  парасоль-ка

23.05.2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917901
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2021


ЗЕМЛІ НОВІ

на  березі  одвічної  ріки
аж  сяють  виполоскані  піски,
в  пісочницях  малі  янголики
виліплюють  з  вологого  піску  –
з  долоньки  на  долоньку  –
й  печуть  між  верб,  на  сонці,  пиріжки…

янголики  малі
виліплюють  з  вологого  піску  –
з  долоньки  на  долоньку  –
красиві  й  досконалі  
гладенькі  кулі  –
майбутні  Землі,
округлі  й  білі,
як  на  капусті  го́ловки…  

…готові  сушаться  собі  на  сонечку  –
на  декотрих  ще  знати  виїмки,
що  залишили  на  вологому  піску  
проворні  пальчики...

вербовий  день  благословляє  ту  красу:
гладенькі  білі  Землі  –  як  на  капусті  головки,
розкотяться
по  всьому  Космосу…

22.04.2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911761
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.04.2021


ЖАЙВОРОНОК

забарвленням,
тілом  і  видом  з  лиця,
кажуть,
не  відрізнити  мене
від  горобця

а  що  проклюнувся  
не  під  стріхою,  а  на  волі  –
під  небом  безкраїм,  
у  безмежному  полі,  
кажуть,  яка  різниця…

у  безмежному  вільному  полі,
дякую  Богу  і  долі,
у  густому  зеленому  вруні  –
весняній  озимині
на  світ  проклюнутись
випало  щастя  мені

і  тільки-но  перші  промені
визирнуть  на  світанні,
здіймають  мене  у  небесну  вись
теплі  повітряні  струмені
і  радісні,
наскрізь  пронизані  світлом,  пісні
самочинно  ллються  в  серце  мені

благословенні
піднебесні  пісні

спонтанні

про  зорі  і  роси,
передранкові  сонячні  паруси,
про  добірні,  
любов`ю  напоєні  колоси,
незліченні
натхненні  лики  земної  краси

кажуть,  я  високо  надто  літаю,
пнуся  живцем  до  раю,
а  оперенням  і  з  лиця  
не  відрізниш  од  звичайного  горобця….

і  мої  пісні
задуже  піднесені  і  голосні,  
складні

і  нікому  вони  не  потрібні  

…а  за  оперенням
формою  і  лицем  –  
горобець-горобцем…

горобець  чи  жайворонок  –  все  одно:
із  високості,  кажуть,  мене  і  не  видно,
може  насправді  мене  нема,
лише  вигадка  півпоетична  сама…

і  більше  нічого

світло-сяйво-яса

Любов  і  Краса  –
співтворчість  з  Богом

19.04.2021  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911516
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.04.2021


НАЗИРЦІ

так  
розчісує  вітер
золотаві  оливкові  віти
плакучій  вербі,
як
плину  я  у  туманній  юрбі
неодступним  ламким  променем,
мелодійною-хвилею-гомоном
слідом  за  тобою  –
услід  тобі

назирці
нагляд-ці

на  вербах  –  перші  листочки,  
липкі  і  солодкі,
мов  кукурудзяні  пластівці

у  медах  ранніх  і  кульбабовому  молоці…


11.04.2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910774
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.04.2021


РІЛЛЯ. ТРИПТИХ

І

із-під  снігу  –  мокра  рілля,
як  зо  сну,  розморена
і  масна,
вбирає  краплини  тепла  –  весна
цьогоріч  затяжна,
пізня  й  холодна

чорних  гребенів  вивітрені  рядки  –
у  глибині  
зародки
всеможливого  зілля
все  іще  сплять  безсвідомі
у  набухлій  ріллі  –
ріднім  домі

ІІ

на  Бузівських  ставках
і  Гірському  Тікичі
льодами  сковані  плеса,
зранку  віз  святого  Іллі
протарабанив  колесами
по  кам`янистій  тверді  небесній  –
і  розсипались  калачі…

перетинчасто-крилі  вітряні  млини
перетирають  перисті  льоди
на  крупу  і  сніжне  мливо,
кажуть,  що    грім  на  голе  дерево  –
до  неврожаю  садовини:
цього  літа
очікується  недорід
яблук,  грушок  і  ягід…

ІІІ

біла  чапля
вернулася  здалеку  до  води,
а  на  плесах  –  льоди

люди…  
наче  льоди,
лише  народившись  -  танемо,
танемо,  наче  айсберги
чи  злежані  оповесні́  сніги  –
повільно  танемо,
беремося  водою
і  проникаєм  у  ріллю  –
матінку-землю,
щоб  маками-волошками  зійти  –
рости-цвісти,
у  небо  парою  з  листка  злетіти,
Любов  свою  знайти  –  
радіти
і  у  чертогах  
Всевишнього  Бога
вічно  жи-ТИ  

22.03.2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908779
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2021


НЕВДАЧІ

криві,  
поламанокрилі,  
занехаяні  –  чорні,  пістряві,  білі,
великі-малі  –
котрі  і  зовсім  сліпі,  а  ті  напівзрячі,
сидять,  потупившись,  чи  плутаються  у  траві,
дошкульні  і  прикрі  мої  невдачі…

відпочатку  вони  були  –
ясні  соколи  і  горні  орли,
янголи  
їх  удачами  кликали,
коли  посилали
на  щастя  і  радість  мені…
але  з  підступної  западні
чужа  заздрісна  сила  
в  необачну  кожну  удачу  
камінцем  на  злеті  пожбурила,
поцілила  і  підбила
 
знівечила…
поламала  крила

руйнівна  нав`язлива  сила

кажу  собі:  не  відводь  понуро  очей
од  напівсліпих  і  незрячих  своїх  удач,
тих,  що  недобра  сила
на  невдачі  перетворила,
насип  їм  зеренця  понад  жалі  і  розпач,  
прийми  до  серця,  поспівчувай-заплач
і  янголи  
знову  дарують  їм  зір  і  крила:

удачі  твої  на  березневому  небі
білі    і  голубі
зір  і  крила  дарують  тобі

13.03.2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907796
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2021


ПОКИ ЖИВА

і  зауважила  стиха  мама,
ніби  до  себе  сама:
«…я  у  всіх  у  вас  винна  і  неправа,
і  так  уже  воно  й  буде,  
поки  жива…»

і  обізвалися
в  маминих  тихих  словах  –
не  тільки  слова…
   
мама  
з  Тепла  і  Світла  життя  ткала,
сама  
з  Тепла  і  Світла  родом  була:
усіх  нас  любила,
усіх  нас  прощала  
і  берегла  –
усім  нам  терпіла,  мовчала
і  нікого  
не  винуватила

плодами  духа  жила
і  нас  вчила…
як  уміла  й  могла

я  ж  завжди  свавільна  була:
доброго  слова  не  слухала,
доброї  ради  не  чула  –
власною  стежкою  вперто  ішла…

голубко-сиза-моя-горлице…
низенько  схилилося  сонце,    
схоже,  
настали  останні  дні  –
людина  людині  
лютим  робиться  звіром,
втрачають  люди
образ  Божий,  
подобу  і  віру,
свободу  волі  і  вибору,
Духа  плоди
геть  відкинули  лю-ди

відкинули  заповіти  і  Боже  Слово…

якщо  і  я  в  цьому  пеклі,
що  розверзлося  на  Землі,
то,  виходить,  не  випадково…

у  сирітському  розпачу  –
вголос  кличу,
ув  одчаю  –
плачу-ридаю,
ховаю  в  долоні  лице

…рідна  моя  заступнице,
коли  уже  змовляться  геліасти  
тільки  чорні  камінчики
на  ліву  шальку  терезів  покласти,
щоб  осудити  навік  і  проклясти́,
ти
станеш  попереду  мене,  як  сонце,
щоб  виправдати  і  спасти,
бо  всіх  нас  любила  і  любиш  ти...

пришлеш  мені  звісточку  –  
зірочку-іскорку
і  серце  за  мить  воскресне:

пом`яни  усіх  матерів-батьків,
Господи  наш  святий,
У  Царстві  Твоєму  Небесному


06.03.2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907011
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2021


ГОЛУБИ

голубів  
наполохана  зграя
рвучко  на  небо  злітає:
і  це  –  я…

голуби  -  чорні  і  білі,
насторожено-крилі,
білі  і  чор-ні
ховаються  у  мені

від  людської  агресії,
від  людської  брехні

украй  
наполохані

та,
здійнявшись  увись,
знову  на  землю  сідають:  
бо  кому  не  пора  –
звідси  не  випускають…

06.12.2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897398
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2020


ДОЧКИ ВІТРІВ

тонкостінний  дзвін
із  димчастого  кришталю
прозорим  куполом  
спускається  на  землю…

я  ще  не  сплю…
лелію
і  тихо  струменію

на  тонкостінній  
кришталевій  прозоріні  –
стріляють  іскрами  оздоби  різьблені  
і  візерунки  срібно  сині  –
наче  розписані  морозними  вітрами
шибки  віконні

рожеві  тіні  –  тіні  золоті:
на  тонкостінних  кришталях  –  
цвіт  папороті
горить  у  різьбленому  листі

прозорий  дзвін  зими
висить  над  селами-містами,
над  усіма  нами…

арктичні  вітри
розгойдують  срібне  било:
бов-в-в!…  
сльози  витри  –
спи,  забудь  про  любов,
забудь  усе,  що  любила…

а  я  не  сплю  –
лелію…
з  ирію
вернутися  до  себе  мрію

розтріщини  на  льоду  –
киплять  під  куполом  кришталеві  дзвони:
замість  снігу,  повсюдно  в  моєму  саду,
як  на  Голготі,  білі  цвітуть  анемони

скрізь-наздогад-навмання
у  моєму  саду  
біле  панує  очікування

…не  сплю,
вернутися  мрію…

анемони  –  дочки  вітрів,
скорбота  Діви  Марії

05.12.2020

Назва  «анемона»  у  перекладі  з  грецької  
означає  «донька  вітрів».    Легенда,  
пов’язана  з  цими  чудесними  квітами,  
розповідає,  що  вони  розквітли  
на  Голгофі  після  розп’яття  Христа  
на  знак  скорботи  його  матері  Діви  Марії.  
А  тому  листки  анемони,  які  складаються  
з  трьох  частин,  символізують  Святу  Трійцю.  
Ще  квіти  анемони  символізують  очікування.  
(за  матеріалами  з  інтернету)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897307
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2020


У ПЕРСПЕКТИВІ

дерева  
плавають  у  сіризні
пізньої  осені

як  у  тривожнім  сні

всі  кольори  –  притлумлені,
приглушені,  
безпристрасні

та  навіть  у  нагій  своїй  неславі  
стоять  нескорені  і  величаві

завмерши,  споглядаю  у  захопленні:
красиві…

і  гідно  тануть
у  неглибокій  перспективі

наче  людське  життя  –
без  вороття

…печаль  –  від  незнання:
усе  вернеться  й  оживе,  
лиш  зміниться  освітлення…

28.11.2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896564
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2020


КРОКИ

синя  рілля  –
і  це  не  туман,
це  небо  
спустилося  на  поля…

наблизилась  
лінія  небокраю  –
чекає  
на  відстані  
простягнутої  руки

безоглядні,
відлунюють  потойбіч  
кроки

27.11.2020  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896446
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2020


ПАМОРОЗЬ

дерева
у  ранковій  паморозі
звіддалеки́
махають  крилами
білими,
як  лелеки

чи  як  потонулі
у  тумани  минулі,
у  глибокі  спомини,
розпросторено-крилі
вітряні  млини

білі  паморозі
осідають  у  кожному  з  нас,
додають  радощам  і  печалям  
терпкуватих  чар…

…  у  полотняних  строях    
сидить  біля  круга  гончар  –
білоголовий  Час,
а  ми  –  лиш  кавалок  глини
на  гончарному  крузі

…крізь  
несправжні  тумани
махають  нам  з  далини
вітряні  млини  –

крилами
поломани-ми…

27.11.  2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896352
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2020


ЗА ПОХОДЖЕННЯМ

в`ється  дорога,  як  русло  ріки:
на  дорозі  –  калюжі  і  калюжки
відбивають  небо,  сонце  і  гідні  до  хмар
лип  і  дубів  верхівки

певно  вночі,
коли  нічого  ніхто  не  бачить,  
відображають  калюжі  і  калюжки
у  собі  зірки…

уявляю,  як  опівночі
кожна  калюжа  зірками  сяє:
любов  і  красу  тільки  той  сприймає
усередині  кого  вони  є

…хочеш  сказати,
що  калюжа  сама  у  собі  красива?..
хочу  сказати,
що  калюжа  –  вода  дощова

і  чи  треба
нагадувати,  що  дощі,
як  і  зірки  –  за  походженням  з  неба…

22.11.2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895812
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2020


У ПОЗАЧАССІ

на  престолі  весняного  жайвора-солов`я  –
дрімає  груднева  ворона…
обіч  ріллі  вирує  дикої  груші  безлиста  крона,
схожа  на  роздмухане  вітром  полум`я

здіймаються  вгору
червонувато-корі
молоді  гілки,
мов  у  химерному  танці  вогняні  язики  –
символ  на  зламі  стежки  і  містики…

по  мокрій  ріллі  –  від  кривавого  колеса
вогняні  сліди,
борозна  кожна  –  крок-два  і  космічна  траса,
нерухома  тиша,  мов  зник  час  і  більше  немає  часу,
і  все  в  позачассі  спинилося  назавжди…

21.11.2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895742
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2020


ЖИТЛО

засніжені  хатки
звіддалеки  –
наче  з  вершкового  морозива  
брикетики,
а  над  дахами  –  височать  шапки,
наче  солодка  вата,
пухната,  
так  і  кортить  злизати…

і  затишок  
рожево-ліловатий,
наче  бджола,
ховається  до  хати,
бо  йдуть  морози…

а  у  світлиці
колиска,  плетена  з  лози,
гойдається  –  
рости,  дитино…
люлі-люлі,  сину,
перезимують  у  твоєму  серці
весни  й  любові  теплі  промінці:

а  де  любов  зів`є  собі  житло  –
туди  ніколи  не  проникне  страх  і  зло

18.11.2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895383
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2020


ФРАКТАЛИ

…силуети-контури-обриси  –
пообсипались  літні  прикраси,
долу  пооблітали…
і  видно  стало,
як  дерева  –  кожне  свою  –
окремішність  будували,
упродовж  років  і  років  ростили,
плекали,
самих  себе  раз  по  раз  повторювали,
розгортали:  
обнажає  осінь  у  кожнім  опалім  листі
скриті  наявності  
самоподібних  структур  –  фрактали

і  от  –  скоро  зима…
ліс  –  це  загалом  дерева…
а  не́  загалом  –  кожне  
особистість  окрема:  
на  всій  планеті,  
хоч  скільки  вишукуй,
однакових  двох  нема

…крони,  полум`я,  хмари,  листки-квітки,
берегові  лінії,  гірські  хребти,  сніжинки,  блискавки,
кристали  –
світ  довколишній  усуціль
самоподібні  структури  –  фрактали…
 
так  і  люди:  руки-ноги,  
тулуб  і  голова  –
зовні  усі  схожі,
як  дні  туманні  негожі...
а  ближче  підійдеш  –
окремі  і  різні,  як  у  молитві  слова:
людство  –  гармонійна  спільна  молитва…

людей  так  само  однакових  двох  не  знайти,
кожна  людина  –  іскра  окрема  Божа:
мініатюрні  відтворення  –  я  і  ти  –
не  ідентичні  Цілому,  але  схожі

ідентичних,  тотожних  людей  нема  –
бронхи,  нерви,  кровоносна  система  –
живі  фрактали,
а  ще  морські  зірки,  мушлі,  корали…

ти  і  я…
як  і  Всесвіт  –  самоподібні  структури,  
в  основі  природи  яких  –  інформація
і  золота  пропорці-я

17.11.2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895306
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2020


ЧОВНИКИ


продовгуваті  човники  –
золоті  і  оливкові  –
переплутались  
у  вербовій  
гриві

продовгуваті  човники
о  похмурій  порі
спливають  тихо
у  туманнім  
безвітрі

продовгуваті  човники
падають  на  дорогу,
а  видавалось  з  верхівки,
що  під  ними  –
русло  ріки

продовгуваті  човники  –  
вербові  листки  
на  дорозі  розпластані  –  
безпорадні,  як  люди  
у  западні:
дорога  –  русло  ріки  
без  води

14.11.2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894974
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2020


АДАМАНТ

сиплються
з  гостролистого  клена
білки-лисиці,
хутром  вогненним
вистеляють  землю  на  вулиці  –
де  кленів  сховані  корінці…
обтушковують,  обкривають,
закутують,  як  турболива  мати,  –
вкладають  назиму  спати

під  ногами  –  дрібні  камінці:
уламки  щита  кристалічного  –  
геологічного
прадавно  вічного  –
щебінці

тримаю  одного  в  долоні,
до  серця  ближчій  –  на  лівій  руці

тримаю  в  долоні  уламка
зо  Щита  Українського  –  щебінця,
і  щебінець  дрібний  у  долоні  охоче  гріється…

щебінчику  тепло  в  долоні  моїй,    
бо  
не  адамант  –  гордий  і  благородний,
то  адаманта  –  грій  долонею  серця,  
чи  не  грій  –
він  
неодмінно  холодний

31.10.2020

справжні  алмази  не  сприймають  
людського  тепла  -  
вони  завжди  залишаються  холодними,  
скільки  б  їх  не  тримати,  затиснувши  
в  теплій  долоні,  
і  це  одна  із  ознак,  
за  якими  розпізнають  справжні  
алмази  -  адаманти  тобто  (а)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893494
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2020


ГОЛОС

щойно  звисали  гронами,  
милувалися  до  плющів,
умивались  дощами  і  росами,  –
а  вже  зрізані  наголо  з  лоз  і  кущів,
звалені  жужмом,  і  в  чанах
чавлять  їх  п`ятами  і  підошвами  босими

…все  одно:
на  оцет  чи  на  вино,
щось  та  буде,
радіють  люди…

дивлю́сь  і  дивуюся  на  Божі  дива:
влітку  –  затінок  і  красота,
густа  і  вольготно  виви́виста,
а  восени  –  
смачна  і  корисна  пожи-ва

…виноградні  жнива…

округло-продовгуваті  ягоди  –
наче  зорі,  сповнені  соком,  скапують  з  лоз,
в  саду  удруге  цвітуть  троянди  -
і  це  похоже  на  звук…  похоже  на  голос  –
Голос  із  глибини,
із  сере́дини  –  з  серцевини:

розходяться  пелюстки  –
червоні,  рожеві  чи  білі  –
з  єдиного  центру  –  сердечка  квітки,
наче  видимі  звукові  хвилі

наче  пульсують  у  ритмі  Всесвіту  хвилі  живі  –
звукові…
ароматні  і  кольорові

через  корені,  по  тоненьких  гілках
пробираються  хвилі
десь  аж  із  глибин  Землі,  
десь  аж  звідтам,  де  камінь,  вогонь  і  вода  –
так  зацвітає  троянда…

…так  проз  
артерії-вени  і  капіляри  лоз
дає  Земля  
і  виноградам  голос

хата-квітник-сад-город-виноградник  і  я  –
все:  ритм-звук-голос-вібрація…

10.10  2020


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891438
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2020


ДО ЛИЦЯ

обрій,
круглий,  мов  п`яльця  –
стою  на  горбку,
роздивляюся  
на  мальовничу  долину,
як  на  майстерну  вишивку

обрій,
круглий,  мов  п`яльця  –
стою  на  висоті,
як  символічна  ма́ківка
на  соборі  моєї  пам`яті

обрій,
круглий  мов  п`яльця  –
кажуть,  
що  до  кінця
хто  наближається,
для  того  стокротно  швидше
Земля  крутиться,
обертається:
понеділок  –  п`ятниця…
понеділок  –  п`ятниця

швидше  Земля  обертається
довкола  Сонця  і  своєї  осі:
понеділок  –  п`ятниця…
як  білка  в  колесі,
мерехтять  дні

осінь  красивій  долині
личить…  пасує…  приходиться…
йде…  припада...  до  лиця

02.10.2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890479
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2020


ЛІНІЇ НЕДОТИЧНІ



я  дощ...
я  такий  дощ,  
що
дзвонить  у  шиби  вікон  твоїх  сонні,
шиби  віконні,
скляні,
непроник-ні,
тільки  знадвору,  іззовні
доступні  мені…

а  ти  –  усередині,
у  приміщенні,
у  глибині,
у  затишку  –  під  надійною  стелею
над  пухкою,  як  піна  на  молоці,  постелею
і  ти
смакуєш  поволі  медові  сни
у  теплих  сухих  обіймах  накрохмаленої  піни

а  я  –  всі  дощі  нічні,
щорічні,
самотні-пізні-осінні  –
іду,  холодна  і  мовчазна,
і  мимохіть  залишаю  на  шибі  твого  вікна,
як  на  екрані,
мокрі  лінії,  криві  і  марні  –
лінії  недотичні,

обособле-ні

27.09.2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889930
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2020


У САДУ

у  сливовій  кроні,
у  темно-зеленій  гущавині  –
глибокі  й  прозорі  тіні…
наче  зірки,
прозирають
із  темно-зеленених  нетрів  сливки́,
округло-видовжені,
з  голубим  нальотом  насичено  темно-сині

наче  маятник,
планета  гойдається  на  волосині

вобіруч  від  сливи  –  яблуні  
розпросторили  вільно  гілки
і  розбігаються,  мов  рукавасті  галактики:
сяють  і  міняться  яблука,
як  планети-сонця-зірки  
і  супутники

у  молодому  саду-Усесвіті
несповідимі  наші  путі

ми
усі,  до  найменшого,  –  пілігрими,
самих  себе  шукачі  –  
прощання-зустрічі

справжній  Друже  мій,  візьмімо  оте
з  гілки  яблуко
ілюзорно-вигадано-золоте
і  розділімо  навпіл  –  тобі  і  мені
по  половині

і  хоча  надовго  й  далеко
нас  розведуть  стежки  –  
ми  збережемо  в  серцях
золоті  половинки

вічність  мине  –
а  я  не  забуду  тебе,
а  ти  не  забудеш  мене

ні…

ми,  наче  яблуко,
двоєдині

28.08.2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887180
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2020


ПУМА

наче  хвиля  на  житній  ниві
грає  вольготним  пливом,
у  межі  б`є,
через  пороги  –  польові  дороги  –
перекочує
і  за  обрії  лине  красиво,
і  за  обріями  погасає  –

так  невидима  киця  –
чорна  самиця  –
небезпека  і  таємниця  –
верхівками  верб  спускається,
плине,  з  гілки  на  гілку  перетікає,
згори  до  лінії  небокраю,
лінії,  що  завжди  є  і  водночас  немає

грайлива  киця  –  чорна  самиця  –  пума,  
у  щелепастій,  срібно-ікластій,
вогненно  червоній  пащі
тримає  сонця  палку  жарину,  
граційно  вигнувши  спину,
чорна  пу-ма
несе  і  кине
палаючу  сонця  жарину
за  небокрай,  що  скрізь  є  і  ніде  нема

…невидима  чорна  пума…


28.03.2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869710
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2020


ЯК СОНЦЕ


як  сонце  –  за  горизонт  зайти
без  жалю  і  суєти,
на  поверхні  неба  й  води
залишити
ясно  лілові  розводи  –
сердечної  ніжності  і  красоти
розмиті  сліди

вечірнім  сонцем  за  горизонт  зайти  –
зорею  ранньою  над  горизонтом  зійти

висходити
для  любові,  радості,  красоти  –
вічнос-ти…

26.03.2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869420
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.03.2020


У СВІТІ ЧУЖОМУ

гусячий  дощ  
рушники  полотняні  тче
і  з  даху  нишечком  плаче

і  я  плачу  –
за  усім,  що  любила,
усім,  що  втрачене

за  тим,  що  звалося
безкінечна  пряма  –
а  зводить  кінці
і  змикається  в  коло:
кожна  людина  
у  світі  чужому  сама…
що  минулося,  
не  вернеться  ніколи…

дощем  гусячим  виткані
рушники  полотняні  –
міцні,  
як  ті,  на  яких  опускають  труну,  
коли  покладають  людину
на  потрібну  
для  висходження  глибину

наче  житню  
зерни-ну

13.03.2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869080
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2020


ДОДОМУ

не  розкаже  повік  чужому
стежка  ведмежа
де  в  лісі  папороть  зацвіла…
я  вдячна  хаті,  що  
як  добротна  одежа,
у  мене  була

рідна  земля,  костинь  і  лілії  біля  хати,
Україна-Мати

…кожен  мусить  з  дому  піти
у  далекі  чужі  світи,
і  додому  не  можна  вернутись,  
а  тільки  прийти

01.03.2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866530
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2020


КУДИ

щоденні  пасажирські  поїзди
відходять  від  перонів  назавжди:
пливуть,  киваючись,  за  небокрай  вагони,  
як  похоронні  без  вітрил  човни
в  обійми  безвісті  і  глибини,
і  виривають  блискавичні  погляди
мигцем  картини,
як  на  полицях  у  вагонах  всюди
дрімають  люди  –
куди?..
зникають  люди,
як  на  воді  після  човнів  сліди…  


13.02.2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864716
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.02.2020


ПЕРЕХРЕСТЯ

усе  благословенне
хай  розвивається  і  росте:
Радосте!
наповни  мене,
Любове,  Господи  мій    –  оселися  в  мені,
як  світло  з  усіх  чотирьох  сторін  на  перетині
польових  доріг  –  на  перехресті
Любові  і  Радості,
Знання  і  Совісті  

на  польовім  перехресті
доріг,  що  проз  обрії  літнього  дня  
линуть  без  меж,
на  твердині  віщого  каменя  
вибите  істинне  попередження:
направо  пі́деш  –  Красу  і  Щастя  зна́йдеш,
наліво  підеш  –  Любов  і  Благородство  знайдеш,
прямо  пі́́деш  –  Творчість  і  Бога  знайдеш

польове  перехрестя...
куди  хочеш  -  вільно  йди:
Любов  і  Радість  чекають  на  тебе  усю-ди

30.01.2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863067
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.01.2020


ТРИ СТРІЛИ*

перед  Тобою
на  колінах  стою  –
незахищеною

простір  вирує  –  націлені
без  промаху  в  серце  мені  
летять  три  стріли  –
і  
майже  уже  прилеті-ли
 
чорним  вогнем  оперені
невідворотні  стріли

молись  не  молись,  шепче  пітьма,
спасіння  нема,
пітьма  радіє  –
нема  надії:
стріли,
в  серце  націлені,  прилетіли

заплющені  очі,  похилена  голова  –
стою  
перед  Тобою,
вирок  прийняти  готова  

…ні,  не  пасивна  покірність  раби,
а  готовність  прийняти
особисті  сумні  результати
нерівної  виснажливої  боротьби    

невідворотним  летом  вібрує  пітьма
шепче:  бачиш  сама  –  спасіння  нема

двигтить
спресований  простір,  як  смерч,  гуде:
Господи!  не  покинь  мене
ніколи  і  аніде

хліб  і  вино  –  причасний  дар
і  розв`язка  долі  близька:
та  ув  останню  мить  Твоя  рука
перепиняє  невідворотний  удар  

і  розсипаються  на  друзки
смертоносні  стріли  –
не  посміли
і  наблизитись  до  Твоєї  руки

радосте  і  спасіння  моє!
віра  –  це  все,  що  у  мене  є,
віра  моя  мене  ряту-є  

Ти  мені  –
символ  
вічної  Благостині…

01.01.2020

*Сабіанські  символи:  24  градус  Козерога

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859997
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.01.2020


СОНЯЧНИЙ БОГ

золотою  копо́ю  
серед  лану  стою,
підперезана  туго  
ліловим  шнурком  небокраю,
до  благодатного  ирію  
низку  за  низкою  
перелітних  пташок  проводжаю:
щасти  у  дорозі
і  назад  прилітайте  з  весною!  –  
хресно  
благословляю  

летять  і  летять,  
за  собою  журливо  кличуть,  
гомонять-курличуть  арки-ключі  –
лебедині,  лелечі,  гусячі…
і  журавлині  кли́ни
линуть
до  ирію,  до  теплої  за  морями  країни,
де  вічне  літо  –  злаки-трава  
і  квіти,  
кущі-дерева  –  щедрі  плоди:
горіхи-ягоди,
між  цямрин,  наче  шовк  у  п`яльцях,
голубіють  цілющі  води
у  польових  криниця́х…

…там  троянди  ніколи  не  відцвітають,
і  килимами  –  пружинисті  спориші,
там  безтурботними  ластівками  витають
предків  і  ненароджених  ще  нащадків  –  душі…
і  кожна  рідна  душа,  що  до  ирію  відлетіла,
віднесла  на  крилах  
крихту  тепла
і  світла  –  землю  осиротила

…так  само  по  крихті  тепла  
кожна  пташка  бере  на  крила
і  за  обрій  щорік  відносить  –  
холоднішає  осінь…
та  ясніє  за  небокраєм  ирій  
мій,
де  між  зелені-квітів  –  сонячний  бог
і  ми  з  тобою  щасливі  удвох

29.12.2019

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859584
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.12.2019


МАТЕРОПРОДАВЦІ

мистець,  що  горнеться  до  влади  –
за  кістку  з  панського  стола
кровного  батька  й  рідну  неньку  зрадить

від  Бога  одречеться  і  од  віри
ради  гордині  і  бабла,  
ради  престижної  (московської)  квартири

а  щоб  набутого  не  відібрали  владні  боси  –
усе  життя  
буде  служить  на  задніх  лапках,  яко  пси:

за  шмат  московської  гнилої  ковбаси  –
чи  думав  хто,  що  матір  продаси?

що  у  припадку  рабської  любові  
спаплюжиш  рід  батьківський  і  над-рід,
і  обкаляєш  материну  мову,

якою  в  українській  хаті
Господь  розверз  тобі  вуста  –  
німому  немовляті

іуда  ти  іскаріот…
то  от
годованцю  імперського  кремля  –
тебе  за  зраду  відринула  сама  земля:
на  всіх  її  стежках  позападали  твої  сліди,  
де  ти  дитиною  ходив;
а  перші  самі,  ті,  що  тюп-тюп  до  мами  –
наповнились  ропою,  мов  сльозами
зневаженої  рідної  землі
і    каменями  стали  на  могилі,
всього,  що  тут  тебе  ростило  і  любило

…прости  їм,  Господи,  прости-помилуй…

27.12.2019

іменитий  радянський  кіноактор,  
виходець  з  українського  села  на  Одещині,  
а  нині  «корінний»  москвич,  насміхається  
у  відео  над  українським  звучанням  власного  
прізвища,  що  закінчувалося  в  українському  
звучанні  на  «вий»,  
а  тепер  «велічаво  оканчіваєтся  на  «вой»,  
і  над  українською  мовою  своїх  колишніх  
односельців,  отже  –  власних  батьків-дідів  
і  прадідів  –  
прости,  Господи,  манкурта  сього,  
але  такі  як  він  уже  вкотре  Україну  
кацапам  підкладають:  матеропродавці…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859377
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.12.2019


ХВИЛІ

і  зізнались  мені  
у  дружній  приязні,
у  спонтанному  нашому  зближенні  
хвилі  морські,  що  без  примусу  ззовні,
лишень  із  внутрішньої  причини,
прихованої  у  первісно-глибинах,  –
на  берег  вони  
одна  по  одній  розмірено  плинуть,
шурх-шурх  –  галькою  шурхотять,
лагідно  пестять:
і  споконвічні  припливи-відпливи  –
то  їхньоі  вдячності  молитви

Отцю,
усього,  що  є,  Творцю

і  подумалося  мені,  що  так  само  люди  -
морський  прибій  на  споконвічній  тверді  води,
хвиля  за  хвилею  –  без  примусу  молитви́:
Господи,  
спаси  нас  усіх,  помилуй  і  благослови…

24.12.2019

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859047
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.12.2019


СЛАВЕНЬ

                     Небесні  хори  славлять  Твоє  Ймення,
                     Свій  тихий  голос  долучу  до  них...

                                                                     Анно  Доміні

розквітають  вечірні  зорі
лататтям  білим
на  синьому  плесі,  
що  угорі,
співають,  
срібно  дзвінко-голосі,
Славень-пісню
досконалості  і  краси,
незнаної,  що  над  нами,
людської  крилатої  раси,
котра  оселилась  безсмертно  
у  довкола-планетнім  ефірі,
яко  ми  у  повітрі,
у  нашій  земній
повітряній  атмосфері

співають  зорі-білі-лотоси
на  всі  небесних  сфер  голоси
Славень-пісню  Творіння,  Радості  і  Краси  -
людської  крилатої  раси  Славень-пісню,
повік  непомерхну  

і  я  -  водяна  трава,
вистромляю  голову  над  поверхню
із  товщі  ставкової  каламуті:
Славень-пісні  моєї  слова
розсипані  та  не  забуті

і  я  -  устремлінь  моїх  неутомних
видовжую  черешки,
щоб  уловити  серцем
чисті  ефірні  потоки
і  розгорнути  ніжні
білі  атла́сні
тендітно  видовжені  пелюстки

над  непроглядним  мороком
забутого  між  осо́к  ставка
срібна  моя  голова
бринить,  як  зірка  -
десятипелюсткова,
біла  атла́сна  чашечка
збирає  у  чистих  потоках  слова
живому  Богові  притаманної  мови

14.12.2019

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857916
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2019


МАТІОЛА ЦВІТЕ

вийшла  босою  з  хати
зо  срібним  відеречком  у  руці
Божа  Мати  
і  стежиною  у  квітник  –
зірколобого  вечора  напувати
матіоли  густим  ліловатим
солодким  пінистим  ароматом

 великими  ковтками  
серпней  вечір  напій  жадно  п`є
і  впертим  лобом  руку
лагідну  підштовхує…
   
питва  ж  лілового
у  срібному  відеречку  не  убуває
 
не  меншає

….  за  гаєм  
сонце  наніч  зачиняє
вікно  своє  черво́нно-золоте  –

матіола  в  садках  цвіте    

27.11.2019

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856134
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.11.2019


ЗАГОВОРИ ДО МЕНЕ


у  пересохлому  серці
ожило  джерело  –
пересохле  серце
воскресло

воскресле  серце
зірки  на  небі  побачило:
зірки  на  небі  –  джере́ла
Світла

пересохле  серце  осліпле  було  –
зірок  на  небі  не  бачило
і  не  чуло,
незрячі  очі  
у  розпачі  
зводило  догори:
заговори  до  мене…  заговори

…той,  хто  витерпить
на  власному  небі  зірки  мовчазні  -
не  обмацує,  при  духовній  своїй  мілині,
подорожні  торби  порожні
і  не  рахує  останні  пізні  
осінні  чужі  дні…

лиш  молитовно  складає  долоні,
щоб  жило
у  воскреслому  серці  Світло
і  Тепло  –  
Любові  Божої  птаха  двокрила:

…заговори  до  мене,  заговори  –
і
заговорила

19.11.2019

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855239
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.11.2019


ГОЛУБКА

напівнеба-крила
голубка  біла
з  півночі  прилетіла,
з-поза  хати  –
хоче  склювати
місяця  золоту  зернину,  
акурат  половину
місячного  золотого  зерна…
руки  здіймаю  –
вільна,
вільна,
як  і  вона

…здрастуй,  госте,
біла-пухната,
напівнеба-крилата  
радосте

07.11.2019

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853960
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2019


ДОБРИЙ ВЕЧІР

шапка
з  овечої  чорної  вовни,
зірок  повна,
прикотилась  і  впала  звисока
у  гостролисті  осо́ки

затріпотіли  –  б`ються  в  осо́ках  зірки,
наче  карасики  чи  окуньки,  -
прагнуть  ву́стриб  дістатися  до  ріки,
до  живої  води,
попри  гатки  і  неводи

розшнуровую  
на  черевиках  шнурки:
воду  срібну  у  золотому  відерці
несу  в  лівій  руці,
обережно  скраю
довгоногим  лелекою
босяком  ступаю
по  густій  осоці́́,
де  заплутались,  як  мальки,
і  відчаялись  достри́бати  до  ріки
дрібні  зірки  –
їх  проворно  виплутують  з  осоки́
самозрячі  мої  пальці,
що  на  правій  руці

у  срібній  воді  в  золотому  відрі
рясно  і  холодно  сяють  зорі

стою  на  кам`яному  містку
і  навмання
висипаю  з  відра  у  річку
зірок  скупчення  

розбігаються  лоном  живої  Ріки
щасливі  зірки  -  
у  безмежних  просторах  космічні  Галактики

…а  шапка  з  овечої  чорної  вовни
зачепилася  на  вербі
і  колишеться,  снами  солодкими  повна

…за́тишних  снів  тобі…

21.09.2019

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850026
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2019


У ВИСОКОСТІ

високі  стрімкі  вітри
розмітають  громі́здкі  хмари
і  малюють
на  недосяжно  блакитному  тлі
півпрозорі  лілеї,  пери́сті  і  ніжно-білі

до  близьких  перемін,
як  на  небі,  так  на  землі:
відступиться  скоро  липнева  спека...

розкинувши  вільно  крила,
пливе  між  білих  лілей  лелека,
наче  почесна  чата
півпрозорого  храму  -
збирає  волокна  перистого  краму
своїм  неопереним  лелечатам

06.07.2019

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841024
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2019


КРУК

розмашисто,  
як  великі  кравецькі  ножиці  
у  певній  руці  –
розполовинив  поспіхом  крук
неба  скупо  одміряне  полотно
і  поривчасто,  як  у  старому  кіно,
сягнув  за  виднокруг
і  зник  несподівано

розповзається  обопільно-не-зметано
навпіл  круком  розкроєне  полотно,
розвидняється  неба  глибоке  дно,
де  місяця,  як  золотого  ґудзика,
вже  на  чверть  
крізь  петельку  простромлено,
і  навмисно
скрізь  порозсипано
зірок  дороге  заморське  намисто

13.03.2019

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830116
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2019


БІЛЯ ДНІПРА

сонні  піски
уздовж  берегової  риски
пестять-голублять  хвилі,
як  лагідні-милі  
мамині  руки,
білі
у  благенькому  першо-теплі
ніжаться  на  верболозі  котики

легкість  і  прозорінь  у  талій  воді,
як  на  душі  після  сповіді

міниться  день  перламутровим  шурхотом
над  Пішохідним  мостом

пари́ть,  як  сокіл,  Михайлівський  храм
у  пахощах  мирра  –
Бог  ступає  невидимий  по  гладіні  Дніпра  

і  на  поверхні  води
сяють  золотом  босі  Його  сліди

28.02.2019

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827115
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.02.2019


У СОБОРІ

у  моєму  хрещатім  соборі  –
на  престолі  Отець-Син  і  Святий  Дух:
і  радістю  сяють  горіхово-карі  зорі
з-під  надвіконних  дуг,
коли  випрозорює  ранок  
ночі  атласні  шовки
і  молитовно  здіймає  до  неба  
сонні  мої  повіки

і  так  віки́

розливається  щастя  весняне  –
небесне-земне
і  осяває,  і  зігріває  собор-хрещатий-мене:
на  рівнораменному  перехресті  вітрів,
з-під  округло-високих  віконниць-брів  
іконописно-видовженого  лиця,
сяють  горіхово-карі  сонця  

…у  дощових  крапель  –  окремі  красиві  лиця...
як  і  у  людства  –  безліч  гарних  різних  облич:
на  що  людина  з  любов`ю  дивиться  –
у  тому  для  неї  справжні  Краса  і  Велич

14.02.2019

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825463
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.02.2019


НАЗАВЖДИ

…і  не  чула  я  кращої  музики  –
ні  в  престижних  концертних  залах,
ні  з  динаміків  на  перонах-вокзалах  –
тієї  музики,  що  жебоніла-грала,
витікаючи  з  польової  кринички
до  русельця  Жи́лки  –
дитинства  мого  дрібної  річки,
що  на  ступі́нь  завширшки́  
подекуди:
не  знайшлося  кращої  музики
за  ті  щасливі  
горлові  переливи
джерельної,  
між  полів  загубленої  води…

назавжди

22.01.2019

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822317
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.01.2019


НЕПОТРІБ-НІ

нас  багато…
якби  не  так  –
то  і  вас  було  б  мало:
ми  здаємося  вам  непотрібом,
як  листя  опале

але

ми  потрібні,
аби
не  загинули  ваші  корені
від  морозів  і  лютої  пагуби  
цієї  зими

ви  і  ми  –
покоління  за  покоління-ми

16.11.2018

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814052
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.11.2018


КОРАЛИНА

кличе  лебідь  побратима:
пора,  любий  брате,
на  крило  ставати,
бо  людиною  лихою  
крадеться  зима

вже  дозріла  корали́на
матір-божими-слізьми,  
важкими  туманами
вщерть  наповнилась  долина

зове-кличе  побратима  –
та  ні  згуку,  ні  ячання  
на  заклик  нема

спить  товариш  
і  не  чує  у  розпачі  зову,
обронивши  крила,  
випроставши  голову:
з-під  грудей  тягучі  краплі  
скочуються  на  траву

не  клич  мене,  друже-брате,
щоб  разом  літати,
ронить  наді  мною  сльози
коралина-мати

12.11.2018

коралина  (Symphoricarpus,  Juss)  -  
кущ  родини  жимолостевих  з  гарними  
білосніжними  ягодами;  сніжноягідник.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813515
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2018


ТОНКОЩ

…а  ти
любиш  букети
чи  квіти?..

чим  же,  скажеш,  відмінні
дані  прикмети:
хіба  у  букетах  стоять  не  квіти,
щоб  їх  окремо  любити…

як  сонце  –  водночас  і  гріє,  і  світить:
чи  конче  протиставляти  –  аби  любити?

та  я  про  своє  знаю:
квіти  –  прибулиці  з  раю,
довго  на  волі  живуть  на  землі,
а  у  вазах  повільно  вмирають

у  вазах  –
повільно  і  в  муках  одразу

то  ти
любиш  букети
чи  кві-ти?..

14.10.2018

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812824
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.11.2018


СТРУНА

на  вологих  стежках  усюди  –
теракотові  і  золоті,
перетинчасті
кленові  сліди:

то  гусячий  смуток
потика́всь  у  кожен  куток…

і  залишив  на  мокрій  траві
сліди  перетинчасті
теракотово-золотаві

сила  Світла
і  сила  Тепла
гусячий  смуток  покликала
і  ув  ирій  вервечкою  повела

бринить  над  хатою
смутку  гусячого  струна
срібна
сумна  
переліт-на

…скоро  весна

14.11.2018

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812747
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2018