Мастер Степанов

Сторінки (1/11):  « 1»

Менi сняться чарiвнiї сни

Хто  мені  відповість?
"Я  б  до  нього  приходила  в  сни,
                                                   берегла  їх  від  смутку  й  печалі,
Я  б  летіла  до  нього  в  піснях,
                                                   що  дарує  весна  й  солов’ї,
Та  чи  буде  він  шепіт  весни,
                                                   серцем  слухати,  дивлячись  в  далі,
Чи  шукатиме  він  в  її  снах
                                                   мої  очі  і  вірші  мої?

Чи  мене  він  покличе  в  політ,
                                                   викладаючи  зорями  стежку,
І  чи  буде  любити  мене,
                                                   не  любив  як  нікого  ніхто?
Хто  ж  мені,  підкажіть,  відповість
                                                   на  питань  нескінчену  мережку?..
Я  ж  люблю  його...  Серце  лише
                                                   розбивати  не  хочу  я  знов..."                                                                    

                                                                                                 

Мені  сняться  чарівнії  сни,  вони  інколи  ледь  кольорові.
В  них  приходить  відлуння  Весни  -  найчарівніша  жінка  у  світі.
Вона  палко  цілує  мене,  дуже  ніжно  торкаючись  скроні.
В  її  синьо  –блакитних  очах...    лиш  для  мене  буяють  там...  квіти.
В  моїх  синьо  –  смарагдових    снах...    бачу  очі  її  волошкові.

Мені  сняться  чарівнії  сни,  де  вона  по  стежинці  із  зірок...
Що,  як  краплі  роси,  в  блискотінні  своїм  мерехтять.
Прямувала    ходою  легкою…  на  крилах  кохання  і  мрії...
І  співала,  щось  тихо...  Розчув    лише    ледве:"Ти  мій"...
Що  кохає  мене,  усім  серцем  своїм  в  те  я  вірю.

Я  прокинувся  вранці,  із  радісним  подивом  вірші  побачив...
І  розчулено  мріяв,  в  сподіваннях  своїх  знову  очі  твої  малював.
Тії  вірші    Кохання  принесла  до  мене...  зовсім  юна  Весна!!!
Але  в  них  лише  твою  я  посмішку...    рідну  пізнав.
Але  чомусь...  в  ній  сум,  гіркота.
Твоє  серце  в  журбі,  смутком  все  оповито...  тріпоче.
Воно  Щастя,  Любові  та  Долі  щасливої  хоче.
I  кохає  так  сильно,  як  тільки  у  цілому  світі  можна  кохать.
Хіба  можу  я  Віру  її  у  Кохання...  та  Щастя...  зірвать?!


©  Copyright:  Мастер  Степанов,  2010
Свидетельство  о  публикации  №11003264120

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324179
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.03.2012


Бузково-синя мла ( Лавандовий туман)

Перевод  на  украинский  язык  Мастер  Степанов
                             Бузково-синя  мла  (Лавандовий  туман)

Бузково-синя  мла  над  нами  пропливає,  (варіант:  Лавандовий  туман  над  нами  пропливає)
Над  тамбуром  горить  Північная  Зоря...
Кондуктор  не  спішить,  кондуктор  ніби  знає  (тямить)  -
Прощаюсь  назавжди  із  дівчиною  я.

Ти  тиснеш  руку  і  очима  поїдаєш,
Поїду  я  на  рік,  а  може  бути  й  два,
А  може,  назавжди  ти  друга  свого  втратиш  ...
Іще  один  дзвінок,  і  від'їжджаю  я.

Останнєє  «пробач»  з  коханих  губ  злітає,
В  очах  твоїх  ростуть  тривога  і  печаль  ...
Іще  один  дзвінок,  і  змовкне  шум  вокзалу,
І  поїзд  полетить  в  бузково-синю  даль.

Бузково-синя  мла  над  нами  пропливає,
Над  тамбуром  горить  Північная  Зоря...
Кондуктор  не  спішить,  немов  кондуктор  тямить  -
Прощаюсь  назавжди  ,  із  дівчиною  я.

=================================================
         Оригинальный  текст  Михаила  Матусовского.
           
                 Сиреневый  туман
"Сиреневый  туман  над  нами  проплывает,
Над  тамбуром  горит  полночная  звезда...
Кондуктор  не  спешит,  кондуктор  понимает,
Что  с  девушкою  я  прощаюсь  навсегда.

Ты  смотришь  мне  в  глаза  и  руку  пожимаешь;
Уеду  я  на  год,  а  может  быть,  на  два,
А  может,  навсегда  ты  друга  потеряешь...
Еще  один  звонок,  и  уезжаю  я.

Последнее  «прости»  с  любимых  губ  слетает,
В  глазах  твоих  больших  тревога  и  печаль...
Еще  один  звонок,  и  смолкнет  шум  вокзала,
И  поезд  улетит  в  сиреневую  даль.

Сиреневый  туман  над  нами  проплывает,
Над  тамбуром  горит  полночная  звезда.
Кондуктор  не  спешит,  кондуктор  понимает,
Что  с  девушкою  я  прощаюсь  навсегда."                  


©  Copyright:  Мастер  Степанов,  2011
Свидетельство  о  публикации  №11108256874

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306051
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 12.01.2012


Зiрку мою нiби змило дощем

Все  ти  забула  …  вуста  мої,  руки…
Наші  світанки  …  зозулю  в  гаю.
Мовби  кордоном  …  стала  розлука  -
С  тих  пір  не  знаю  …Чи  я  ще  живу?!

Все  сподівався,  що  схочеш  зустрітися,
Мав  все  надію:    «то  був    лише    сон  …»
Якось  зіткнулися  …  -  ніби  не  знітився  …
Замість  «кохаю»,  бовкнув    «гарний  фасон»  …

Доля  стежки  розвела  в  різні  сторони…
Ти  заміжня  …  та  у  серці  мов  щем,
Як  подивлюся  на  небо  я  зоряне  …
Зірку  мою  …  ніби  змило  дощем.

                                         експромт-відгук  на  вірш  "ми  не  знайомi"  (Веточка  Вишни)
                                         http://www.stihi.ru/2011/12/23/7954


©  Copyright:  Мастер  Степанов,  2011
Свидетельство  о  публикации  №11112301228

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306047
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.01.2012


Милий мій… гульвіса

Милый  мой,  беспутный  мой  повеса.    

Милый  мой,  беспутный  мой  повеса,
Почему  ты  хмуришь  лоб  с  утра?
Надуваешь  дымом  занавески,
Словно  парус  южные  ветра…

Говоришь,  что  ты  устал  от  быта,
Что  в  Москве  бродяге  тяжело,
И  с  упрямством  дерзким  следопыта,
Мотоцикл  свой  ставишь  на  крыло…

И  меня  гнетёт  Москвы  удушье,
И  не  морем  в  ванной  пахнет  соль,
И  людей  безлицых  равнодушье,
И  щитов  рекламных  блеск  и…  боль.

Но  пойми,  я  не  смогу  покинуть,
Тех,  кто  нас  не  долюбил  ещё,
Глаз  печальных  и  простивших  Сына,
Мамино  дрожащее  плечо.

Я  открою  форточку  пошире,
Ты  глаза  прикрой…  Дыши.  Дыши!
Мы  с  тобой  не  гости  в  этом  мире,
Просто  две  бродячие  Души!
                                                                   Инна  Метельская  http://www.stihi.ru/2011/08/10/4344
======================================================================================
Поетичний  переклад  на  українську  мову    

     Милий  мій...  гульвіса

Милий  мій,  безпутній  мій  гульвіса,
Чому  ти  насупив  лоба  з  ранку?
Надуваєш  димом  всі  фіранки,
Мов  вітрило  найпівденніші  вітри...

Кажеш,  що  від  побуту  втомився,
Що  бродязі  важко  так  в  Москві,
І  з  упертістю  зухвалим  слідопита,
Ставиш  на  крило  свій  Мотоцикл.

І  мене  гнітить  Москви  задуха,
Бо  не  морем  в  ванні  пахне  сіль,
І  людей  безлицих  та  байдужих,
І  щитів  рекламних  блиск  і...  біль.

Але  зрозумій,  не  зможу  я  покинуть,
Тих,  хто  нас  не  долюбив  іще,
Тих  очей  сумних,  що  все  пробачив  Сина,
Мамине  тріпочуче  плече.

Відкриваю  я  кватирку  ширше,
Дихай.  Дихай!  Очі  лиш  прикрий...
Ми  удвох  не  гості  в  цьому  світі,
Просто  дві  бродячії  Душі!


©  Copyright:  Мастер  Степанов,  2011
Свидетельство  о  публикации  №11108215921

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301718
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.12.2011


Сонце плескалось в морi… (переклад)

Солнце  купалось  в  море...
"Солнце  купалось  в  море,от  наслажденья  млея.
 В  пенных  волнах  качалось  рыбкою  золотой.
Те  выгибались  томно,  словно  кошачьи  спины.
И  языком  шершавым  берег  лизал  прибой.

Небо  лазурной  синью  переливалось  в  море.
Только  у  горизонта  встали  сплошной  стеной
Словно  из  ваты  белой  облачные  барашки.
Их  ветерок-проказник  выгнал  на  водопой.

Над  побережьем  сочно  плыл  аромат  магнолий.
Резали  чайки  воздух,словно    большой  пирог.
И,  навевая  дрёму,  крался  на  мягких  лапах
вечер...,
           а  мир  кружился  в  танце,
                                                     сбивая  с  ног."
                                                           Золото  Листвы  http://stihi.ru/2010/03/22/6981
===========================================================================
                   Сонце  плескалось  в  морi...
Сонце  плескалось  в  морі,  від  насолоди  мліло.
В  пінних  хвилях  гойдалось,  рибка  мов  золота.
Ті  вигиналися  млосно,  наче  котячі  спини.
І  язиком  шерехатим  берег  прибій  лизав  .

Небо  блакитною  синню  переливалось  у  море.
Лише  на  обрії  стали,  як  та  суцільна  стіна.
Буцім  з  білої  вати  хмарні  кудлаті  баранці.
Їх  вітерець-пустун  на  водопій  виганяв.

Над  узбережжям  п'янко  плив  аромат  магнолій.
Різали  чайки  повітря,  ніби  великий  пиріг.
Крався  на  м'яких  лапах,  і  навівав  дрімоту
вечір  ...,
           а  світ  кружляв  у  танці,
                                                     збиваючи  з  ніг.


©  Copyright:  Мастер  Степанов,  2011
Свидетельство  о  публикации  №11108184297

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301716
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.12.2011


Щастя там… -де Любов… i кохана!

Подарую  тобі  низку  слів...
Як  перлини,  щоб  сяяли  в  світі.
Щоби  люди  могли  порадіти,
Щоб  у  Захваті  Світ...  гомонів.

Подарую  тобі  низку  слів...
Щоб  засяяли  очі  від  того...
І  Світанок  з  тобою  зрадів,
Проганяючи  тугу  ...і  втому.

Подарую  тобі  низку  слів...
Щоби  Серце...  жадало...  Любові.
І  щоб  кожен  тоді  зрозумів...
Для  Кохання...  на  що  ми...  готові.

Подарую  тобі  низку  снів...
Де  назустріч  йдемо  ми  по  полю...
В  снах  нема  ні  Печалі...  ні  болю...
В  твоїх  снах...  я  тебе  вже  зігрів.

Подарую  тобі  низку  снів...
Де  вже  стежкою  йдемо  ми...  поруч...
Бачиш,  сонце...  скотилось..  за  Обрій...
Так  швиденько,  як  котиться  обруч.

Подарую  тобі  низку  снів...
Де  без  Щастя  ...  немає...  Кохання.
Щастя  там...  -  де  Любов  ти...  зустрів.
Щастя  там...  -  де  Любов...  і  кохана!

Подарую  тобі  низку  слів...
..........................................
Подарую  тобі  низку  снів...


©  Copyright:  Мастер  Степанов,  2010
Свидетельство  о  публикации  №11002284279

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265884
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2011


Деж отi вii, та гарнii очi? Що до звитяг надихають

Знову  шаленеє  море...  цілунків...
Мене  в  полон  свій  бурхливий...  забрало.
В  нетрі  забрало-  собой  оповило...
Цілими  тижнями  ...  пестило  жваво.
Ой  же  ...які  вони  всі  ...та  гарячі...
Тії  цілунки...  їх  хочеться  вдосталь.
Чом  же  тих  пестощів...  дуже  замало?!
Де  ж  оті  руки...  та  ніжнії  плечі?!
Що  так  сумують...  дарують  блаженство...
Що  нас  кохають...  і  нам  відмовляють.
Де  ж  оті  вії,  та  гарнії  очі?!
Що  до  звитяг  надихають...  буремних.


©  Copyright:  Мастер  Степанов,  2011
Свидетельство  о  публикации  №11103239616

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265883
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2011


Вiтром хочу до тебе злетiти. Веснянi фантазiї-сни

Вітром  хочу  до  тебе  злетіти...
Щоб  побачити  очі  ...  твої...
Світлом  буду  вночі  пломеніти,
Щоб  тобі  не  блукати...  в  пітьмі...
Буду  я  твоїм  морем  і  небом...
Буду  хлібом  м'яким  запашним,
Ти  приходь...  ти  приходь  лиш  до  мене...
Та  назви  мене...  сонцем...  ясним.
Буду  я  твоїм  морем  і  небом...
Буду  хлібом  м'яким  запашним,
Ти  приходь...  ти  приходь  лиш  до  мене...
Стану  ...  сонцем  навіки  ...  твоїм.

У  сни  -мрії  надовго  поринув...
Твою  посмішку  там  змалював.
І  нарешті  знайшов  свою  Милу...
Півжиття  я  на  неї  чекав.
В  неї  постать  стрункої  берізки...
В  неї  голос  дзвіночок-струмок...
А  на  ранок  ...побачив  записку...
-Милий,  скоро  в  нас  буде...  синок.
Ти  струнка,  як  тендітна  берізка...
В  тебе  голос  --  дзвіночок-струмок...
А  на  ранок  ...  щаслива  записка...
-Милий,  скоро  в  нас  буде...  синок.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265601
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.06.2011


Мiсяць крислатий… трохи гумору

Місяць  крислатий...
                                                       цеберку  похнюпившись...
                                                                                                     ніс,  та  й  беркицьнувся
                                                                                                                                                       воду  всю  виливши.
"Дощ  ,  мов  з  відра!"-
                                                       чувся  гомін  по  вулиці,-
                                                                                                       "Швидше  худобу  у  хлів  ...
                                                                                                                                                       заганяйте    но!"

Ревли  корови  і  кози  всі  мекали...
                                                                                       Ґвалт,  ґелґотіння...
                                                                                                                       в  тимпани  хтось  брязкає.
Ревли  корови  і  кози  всі  мекали  -
                                                                                       Грім  гуркотів,
                                                                                                                           мов  хотів  від  них
                                                                                                                                                                                 спекатись.
Шибки  дрижали
                                                             від  страху  соромлячись.
Баба  на  возі
                                               вищала,  мов  різана,
                                                                                                                         ледве  в  калюжу
                                                                                                                                                                             не  впала  -
                                                                                                                                                                                                         вдержалася.
Дід  реготав,
                                               ту  картину,  побачивши...
                                                                                                                       гепнувся  сторчма...
                                                                                                                                                                                                 лежав  розкорячившись.
Кінь  зупинивсь,
                                               головою  похитував:
                                                                                                                   "Зроду  такого
                                                                                                                                                                                       ніколи    не  бачив  він!"
Діда  та  бабу  тих,
                                             ви  не  шукайте  бо...
                                                                                                                 Кінь  той,  що  вгледів  це...
                                                                                                                                                                                     мабуть  все  вигадав.

 Місяць  крислатий...
                                                       цеберку  похнюпившись...
                                                                                                         ніс,  та  й  беркицьнувся
                                                                                                                                                                               воду  всю  виливши...


©  Copyright:  Мастер  Степанов,  2011
Свидетельство  о  публикации  №11103276020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265597
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.06.2011


Сонце зайде. Тиша Тиша!

Сонце  зайде.
                                         Тиша…  Тиша!
Ні  торохне  ...
                                         ані  де.
Згодом  трохи…
                                                 пискне  миша,
Що  мовчала
                                     цілий  день.
Десь  їжак
                             в  садку  шелесне…
Заспівають  цвіркуни.
Тіні  довгі  –
                                       довжелезні
Завітають...  до  куми.
А  пізніше,
                             аж  під  ранок,
На  траву  впаде
                                               роса…
Вийду  я  на  морок-
                                                   ґанок…
Крізь  туман…
                                     А  де  коса?!
Щоб  косить,
                                   то  треба  ж  косу…
Де  ж  покинув  я  її?!
I  як  був…
                               пішов  я  босим…
По  траві  та  по  ріллі.
До  куми
                         звернули  ноги.
Що  я  бачу…?!
                                   Вже  стріча.
-О!  Щоб  ти  була  здорова,-
Наливає  первача!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264995
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.06.2011


Та лiпше зiрок, яснiють лиш очi…

Ой,  ви  шовковиці...  чорні,  та  білі...
Ой,  та  дівочії  губи  твої!
Як  не  любити  той  присмак  примхливий,-
Важко  забути  солодкії  дні.

Ой  тії  очі  -  згубная  доле...
Як  не  бажать...  не  блукати  в  гаю?!
Як  не  дивитись  на  небо...  у  полі  -
Сонечко...  ластівки...-  мовби  в  раю.

Пісні  пташок,  що  вливаються  у  душу...
Руки  коханої...
                           помахи  вій.
Ніжно  тріпочуть,  як  крильця  комахи...
Пестять  досхочу...-
                                     лише  тільки  пий.
Від  поцілунків,  рожеві  мов  ружа...
Щоки  дівочі...-  гарніші  зорі.
Та  ліпше  зірок,  ясніють  лиш  очі...
Барви  барвінка,  волошок...  у  них.

Ой,  ви  шовковиці...  чорні,  та  білі...
Ой,  та  дівочії  губи  твої!
Як  не  любити  той  присмак  примхливий,-
Важко  забути  ті  дні  молоді.

                                                               Експромт  на  http://www.stihi.ru/2011/06/01/4180

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264992
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2011