| Сторінки (1/31): | « | 1 | » |
Душа с душою говорила,
И не смотрела ей в глаза...
Она с отчаяньем твердила,
Что на дворе гремит гроза...
А та в ответ ей песни пела
О дивных радостных мирах!
Не замечала беспредела,
И не впускала горечь, страх...
Ведь так легко упасть, разбившись...
Что не собрать частиц потом...
Душа, не хлюпай, разленившись,
Взлетай в прекрасный Божий Дом!
Нам приносить оттуда надо
На землю радость и любовь...
И жить не видимой наградой,
А той, что в вечности святой!
Ведь на земле мы только гости,
Мы странники в долине тьмы.
И Светом Божьим среди злости
Сиять другим мы здесь должны!
Я подниму к Святому Трону
Свой взор, все помыслы мои!
Не дам греховному закону
Украсть секунды, годы, дни!!!
01.01.2021.
https://stihi.ru/2021/01/01/7630
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899975
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 01.01.2021
Вплітаю роздуми у тишу…
Я зараз тут… на самоті…
Навколо день пейзаж напише
І мій портрет на його тлі…
Він закарбує мир і спокій,
І мрію, що горить в очах,
Щоб я згадала через роки
Цю мить, що згасла, мов свіча.
Душа, як птаха стрепенеться,
Світлиною натхненна враз…
Воскреснуть десь глибоко в серці
Та мрія, тиша і краса!
02.12.2012 р. м.Вишгород
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381996
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.12.2012
Два світи світити мусять -
Через темінь не пройти...
Зазирни у власну душу -
Скільки в ній є доброти?
Ясне сонце вдень зігріє,
А твоїх очей тепла
Сотні сонць не випроменять,
Хоч й горітимуть до тла!
Серце серцю промовляє,
В душу ніжно світло ллє!
Тож хай кожен пам"ятає -
Вранці сонце в нас встає!
24.10.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373153
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.10.2012
Білий птах на моїм підвіконні
З-поза ранку співає пісні...
Знов самотньо у ночі безсонні
Чую співи його голосні!
Чом ти тужиш, чом плачеш, пташино?
Твоя пісня - з надривом струна!
Чи у тебе немає родини?
Чи твій жаль - то розлуки вина?
Потім я, мов з туману виходжу,
То не пташка, то - серце квилить...
Йому гірко і тісно по ночах,
Вдень не чутно, як стогне й болить...
Чим зарадити серцю, о Боже?
Наполоханий, зранений птах
Ще у небо злетіти не може…
Дух у розпачі, хаос в думках...
Засинаю від сліз і від втоми,
Лиш у сні бачу інші світи...
Де щаслива, бо знову удома...
В тіні Господа крил золотих!
23.09.2012 м.Вишгород
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366184
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.09.2012
Там, де співають солов'ї,
Де роси падають в жита
Тебе, кохана, я зустрів,
З тобою шлях свій поєднав!
І як би важко не було,
На крилах я лечу в наш дім –
Там завжди затишок й тепло,
Твоя любов і ніжність в нім!
Це наш з тобою острівець,
Прикрашений, немов Едем!
Тривоги й біль відходять геть,
Лиш на поріг його ввійдемо!
У ньому стіни з доброти,
Твій погляд, сповнений теплом…
Чекаєш хлібосільно ти
Мене з роботи за столом!
Не можна зупинити час,
Життя ж – мов свічка – догорить…
Кохати - як в останній раз –
Нам подарована ця мить!
І все, що в мене є – це ти,
Ковток повітря і води,
У грудях рівний серця ритм…
Все ж інше – нетривке, мов дим!
20.08.2012 рік с. Дениші (санаторій)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361393
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2012
Опускаю зерно у землю,
Загортаю і плачу над ним, -
Щоб пробилось життям зеленим,
Народилось життям новим!
Колоситься на полі жито…
Скільки ж поту і сліз у нім!
Але сіємо хліб, щоб жити…
І життям платимо своїм!
Не буває життя без жертви,
Радість теж не живе без сліз…
Зерна мусять в землі померти,
Щоб принести стократний плід!
Усе добре, що мають люди –
Важить дуже високу ціну!
Наше серце хай вдячним буде
За чийсь піт, чиїсь сльози і труд!
Пам’ятай ті недоспані ночі,
Не забудь ті натруджені дні,
Подивись в ті заплакані очі, -
Їх мільйони, вони не одні!!!
Сій у ґрунт свої власні зерна,
І продовжуй життя на землі!
В Бога хліб свій проси щоденно! –
Слава й Царство Його повік!!!
19.08.2012 с. Дениші (санаторій)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361392
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.09.2012
Писати слова просто.
Просто писати слова...
Думки не ідуть у гості,
Вони розлетілись, мов пар...
Мов птахи... до купи і не зібрати...
Кличу їх, кличу, сиплю їм зерна,
а вони, напевно,
стомились...
Хочуть волі і неба...
- Не клич нас, не треба!
Ми повернемось до тебе,
але не зараз...
Не хлібом одним, ой, не хлібом...
І спрагу не тільки водою...
А радість прийде за бідою
твоєю-моєю ходою
до мене, до тебе...
У сні й наяву...
Допоки живу
Я дихаю, плачу, співаю -
Думками вертаюсь до Раю,
Де Слово зродилося в Тіло
.... і полетіло!!!
З надією... у вільнім злеті...
.... по всій планеті!
Думки, що живуть на папері -
то привиди та химери,
прикуті кайданами з пилу...
.... і чорнила...
Навіщо слова писати і залишати?!
Навчи ж їх ЛІТАТИ!!!
00:55 03.08.2012 м.Вишгород
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354835
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.08.2012
Богатство красок, буйство цвета…
И серебристый дым цветущих веток,
Сияние звезды и бархатистость небосвода,
Загадочность луны, восторженность восхода.
И майская гроза, и радуги величье…
И если б не глаза, как всё б смогли постичь мы?
Глаза мои, глаза…Что это такое?
Они благой источник знаний, или что другое?
Имеет место спор, ведут его ученые мужи:
Что глаз? Оптический прибор, иль отражение души?
Я думаю - и то, и это.
Глаза наши – приемщик и источник света.
И подтверждение тому - Слова Христа,
Что око тело освещает, -
Не сами по себе живут глаза,
Они за светлость тела отвечают.
Еще есть мнение без спора:
Глаза - это театр одного актера.
Они безмолвно говорят,
Ликуют, плачут и кричат.
Они зовут, они поют и восхищаются,
Прощают, любят, укоряют, устают и наслаждаются.
Они гордятся, ненавидят и завидуют,
Они боятся, лгут, таят, не милуют.
И безразличье, и бездушье,
И отвращенье, пустота
От безысходности дремучей, -
Об этом тоже говорят глаза.
Живут на лицах у людей глаза.
В каких-то – жизни красота,
В каких-то - смертная тоска.
А есть глаза, которые живут отдельно от лица:
Пусты глаза, хоть губы улыбаются.
Итак, мой друг, суть истины проста:
Как от избытка сердца говорят уста,
Так от избытка чувств и качества души
Глаза горят или безмолвствуют в тиши.
Взгляни в глаза свои и посмотри,
Каков тот свет, что светит изнутри!
Светильник чист, иль копоть наросла,
Мешает свету проникать зола?
Ты береги, не засоряй светильник свой,
Смотри лишь на Христа всегда, и будешь чист душой!
И пусть глаза твои, как солнышко горят -
Во взоре жизни льётся водопад!
10.06.2012
_________________
в соавторстве с http://www.stihi.ru/2010/04/22/9040
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343176
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 10.06.2012
Ти приходив сьогодні до мене у сні…
Посміхався й дивився ув очі…
Ми раділи, мов діти – співали пісні
І кружляли у вальсі пів ночі…
Ти мене обійняв і на вушко сказав:
«Моя дівчинко, рідна, кохана,
Я так довго тебе у цім світі шукав,
І не раз свою душу поранив!
Лише ніжність твоя, твоя вірність й любов
Зможуть серце моє відігріти!
Я віддам тобі все, тільки слово промов,
Світ без тебе пустий, непривітний!»
О, як плакала я, коли ранок прийшов,
Розлучивши мене із тобою!
Чи побачу тебе, мій коханий, ще знов?!
Чи блукатиму світом з журбою…
О, коли ж б це не сон, не примари хиткі,
А зійшлися шляхи наші, любий!
Нас ніхто розлучити уже б не зумів! –
Шепчуть в темінь ночей мої губи…
02.03.2012 року м. Вишгород
_______________________________
творчий переклад російською мовою мого вірша:
http://www.stihi.ru/2012/03/03/6520
Валентин Брильов
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318557
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.03.2012
Дарую тобі посмішку свою
У цю холодну зимню днину! –
Хай зігріва вона невпинно,
Своє тепло, мов сонце шлю!
І люті не страшні морози,
Коли у серці моїм ти –
Розтане лід від доброти,
І ніжність криголамом стати в змозі!
Слова любові – це багатство серця!
І не зміліє лише та душа,
Що віддає останнього гроша –
Тоді фонтаном щастя розіллється!
Не заховай у закутках душі
Моєї посмішки, а другу посміхнися,
Щоб він також у холод цей зігрівся
І ще когось любов'ю відігрів!!!
04.02.2012 року м. Вишгород
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311309
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.02.2012
Я читаю тебе, як книгу,
Ти гортаєш мене, мов журнал…
Передбачливо, без інтриги,
Як відомий сюжет й фінал.
В моїм тексті багато літер,
В твоїм – тільки світлин парад…
Я ловлю між рядками вітер,
Ти чекаєш на зорепад…
Я казками хворію змалку,
Ну а ти, як завжди, на війні…
Два кінці однієї палки –
Ти і я… День і ніч… Світло й тінь…
Я боюся без тебе жити,
Ти без мене не проживеш…
Я покірності буду вчитись –
Ти любити навчишся теж!!!
19.12.2011 року м. Вишгород
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301100
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.12.2011
Міліють ріки, висихають океани…
А на задвірках серця вже давно зима…
Ще не загоїлись, іще болючі рани…
І в диво вірити втомилася сама.
Бентежить час, який, мов пар, зникає…
Сюрреалізм в картинах буднів тупить зір…
Але я мушу – я вірші складаю,
Усім обставинам йдучи наперекір!
Я дихаю! Хоча не так бадьоро,
Як років з десять ще тому…
Бо обіцяла – в радості і в горі –
Дивитись вгору, не складати рук!
І десь глибоко вогник той жевріє,
І, як в дитинстві, перехоплює ще дух!
І віриться, і любиться в надії,
Що не полишить Бог – і щастя ще знайду!!!
19.12.2011 року м. Вишгород
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301098
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.12.2011
Пішло Літечко за море
Й довго не вертало.
Осінь плаче: «Яке горе!
Мабуть заблукало!»
«Проливати сліз не гоже!», -
Зима насміхалась.
«Зараз я їх заморожу!», -
Заметіль здійнялась.
А Весна сказала: «Досить!
Холоду боюся!»
Й знов закапотіли сльози,
Аж рікою ллються!
Поки тут таке велося –
Літо повернулось!
Висушивши вмить всі сльози,
Сонечко всміхнулось!
Так й живемо. Пори року
Чередою ходять:
Літо – гріє, Осінь – мочить,
А Зима – холодить!
18.11.2011 року м. Вишгород
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297442
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.12.2011
Летять секунди в круговерті часу,
Біжать роки, як потяг в забуття…
Я долю кроками вимірюю, а, власне,
Чому б не щастям міряти життя?
І скільки ж кілограмів того щастя
Відважать мені щедрі Небеса?
Стежки земні круті, вузькі й хвилясті…
О, чий же почерк так їх написав?!
Лише тепер я певно зрозуміла:
Якби широкими були оті шляхи, -
Тоді ніколи я б не мала крила,
Які зросли стражданням завдяки!
Прийде той час – закінчиться дорога!
У прірву ж впасти не дадуть мені –
Розправлю крила тай злечу до Бога!
І там забуду всі жалі земні!!!
18.11.2011 року м. Вишгород
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297439
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.12.2011
Її посмішка – це сліпуче сонце!
Її оченята – то відблиск зірочок!
Її душа – це грайлива росинка! …
А ще … її при народженні
Поцілував у щічки янгол!
Я обійматиму тебе, моя крихітко,
Ніжно-ніжно!
Так, наче тримаю в руках перший пролісок…
Я заспіваю тобі на вушко найкращу свою пісню,
Бо вона не буде відтворена спотворено засміченим розумом,
А йтиме з глибин мого розрихленого любов'ю серця!
Ти з'явилася на світ, моя кровиночко,
І малесенькими рученятами затулила його увесь!
І сама стала нині моїм світом, моїм сонечком,
Моїм янголом, моїм серденьком…
Спи, моя донечко!
Люленьки-бай!
Тебе гойдаю і згадую Рай!
Руки-хмариночки
Легкі, як пух -
В молитві тихій до Неба несу!
Ген, за зорею, є дім золотий!
Там нас чекає Отець – мій і твій!!!
27.10.2011 року м. Вишгород
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293611
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.11.2011
По осінньому плаче дощ,
В пісні вітру вчувається туга…
З падолистом покритих площ
Вогняна запалилась смуга.
Струни серця мого тонкі,
Не порвіться від надриву суму!
Ви оголені, наче дріт, -
Тільки в ньому немає струму!
Осінь власно займає трон,
Залишивши від літа спогад…
Я лелію в думках його,
І тепліше стає від цього!
Відлік вічності квапить час…
Відцвітає життя, мов квітка!
Бог у Небі чекає нас,
Щоб в обіймах Своїх зігріти!
Через зоряний міст перейдемо,
Залишивши усе земне!
І чарівна краса Едему
Вже ніколи не промине!!!
10.10.2011 року м. Вишгород
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285410
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.10.2011
У серце ти мене своє впусти,
Зачинене на тисячі замків…
Давай не стіни будувати, а мости!
Я знаю вихід із глухих кутів!
А вихід лиш один – то є Любов, -
Любов свята, жертовна, всемогутня…
У Ній немає меж, нема умов…
Любов надіється і вірить у майбутнє!
У серце зранене впусти її, -
Вона на рани свій бальзам положить,
Відродить все найкраще у тобі!
Любов і мертвих воскрешати може!
Вона - безсмертна, як безсмертний Бог,
Бо Він Один життям всіх наділяє!
Проте, тоді безсильна і любов, -
Коли її із серця проганяють!
І, не важливо, - через гордість, страх,
Чи ненависть, чи біль, чи то зневіру… -
Любов насильно не живе в серцях,
А тільки там, куди приймають щиро!
Довірся їй!!! – Зірви стальні замки,
Закуте серце відпусти на волю!!!
І той полон, що був таким гірким
Забудеш вмить, окрилений любов'ю!!!
27.08.2011 року м. Вишгород
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277324
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.08.2011
Єремії 18:6
Ти виточив мене, як діамант!!!
Ти – мій Творець, Художник мій і Скульптор!
Все, що я є – це глина у Руках,
З якої ліпиш Ти Свій задум щосекунди!
Гнучкою хочу бути для Творця,
Бо Він прекрасною мене вбачає в мріях!
І весь талант Свій докладає Він щодня –
Лише Господь шедевр створити вміє!!!
Для цього різні інструменти Він бере, -
Та, іноді, не обійтись без болю…
Все зайве Бог із серця прибере –
Наповнить душу святістю й любов'ю!
Не бійся, друже, викликів життя, -
Віддайся в Руки Майстра, - Він врятує,
І серце захистить від розбиття!
Тебе до вічності у славі приготує!!!
21:55 07.08.2011 року м. Вишгород
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274035
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.08.2011
Два карі озерця
У мого серця,
Два сонечка ясні
У його очах!
А як усміхнеться –
Все вмить обернеться!
Перлинкою щастя
Засяє душа!
Я всюди шукаю –
Тебе виглядаю!
Тобою хворію,
Тобою живу!
Бо дуже кохаю,
Бо дуже бажаю…
Про тебе лиш мрію
У сні й на яву!
Життя буде мало,
Щоб все розказала –
Про безмір світів,
Що зійшлися в одне!
Я Бога благала,
Щоб серце палало…
Щоб навіть без слів
Зрозумів ти мене!!!
05.08.2011 року м. Вишгород
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273759
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2011
******************************************************
1 Тієї години підійшли до Ісуса учні й кажуть: То хто найбільший у Царстві Небеснім? 2 Покликав Ісус дитину, поставив її серед них 3 і сказав: Щиру правду кажу вам, якщо не навернетеся й не станете як діти, не ввійдете в Царство Небесне. 4 Отже, хто упокориться, як ця дитина, той буде найбільшим у Царстві Небеснім. (Євангелія вiд Матвiя, 18)
******************************************************
Задивлюсь у далечінь часу… виплутаюсь із павутини миттєвостей …
Тихо-тихо опуститься згори вечір, наче хтось невідомий зверху трусить сажу…
І таємничо-казкові сутінки крадькома проберуться
У закутки мого маленького світу…
У моєму космосі все по іншому…
Коли приходить нічна пора,
Життя оживає і стає різнобарвним!
Тому що денні турботи - наче сонячне затемнення!
А вечірній спокій – то густа-прегуста завіса,
Що закриває усі сцени і пасажі стрімкого потоку думок
І вихру емоцій, що породжуються викликами дорослого життя!
А мій світ – маленький!!!
Він ще пам’ятає Дитинство!!!
Бо дитячість – це єдине сховище від дорослого хаосу,
Що заповнює, практично, 24 години на добу 7 днів на тиждень
Усі шпаринки душі і розуму!
Але я не хочу забувати те, як потрібно радіти
Найпростішим речам!
Як посміхатися усьому Всесвіту
І бігти босоніж по теплому асфальту,
Не турбуючись про думку інших!...
Дитина щиро вірить усьому, що скаже мама і тато!
Бог створив Адама і Єву дорослими,
Але Він не позбавляв їх дитинства!!!
Чому ж ми самі себе позбавляємо цієї найпрекраснішої та найщасливішої пори?!
Є час для дорослості, його неможливо ігнорувати,
Але так само є і час для того, щоб повертатися у дитинство!
Бо саме звідти ми можемо постійно черпати сили,
Щоб проходити найскладніші відрізки дорослого життя!
Не бійтеся бути дітьми!
Дозвольте Богові пригорнути вас,
Як крихітне трирічне малятко!
Пощебечіть Йому про все, що з вами сталося за день,
І відчуйте на собі Його ніжний погляд,
Почуйте Його ласкавий голос, що каже:
«Синку, донечко! Татко про все потурбується!
Ніхто не зможе скривдити мою любу дитинку!»
І по тому Тато бере вас на руки, садить на коліна
Та на вушко розповідає чудернацькі казки,
Від яких у вас перехоплює подих…
І ви разом із Ним стаєте сміливими героями цих казок –
Перемагаєте безсмертних драконів, рятуєте світ
Від знищення, від катаклізмів і війн…
Ваш страх самотності дорослого життя
І прийняття важливих рішень просто кудись зникає!
Адже ви на 100% впевнені у тому, що Той,
Хто зараз тримає вас на руках – це Найсильніший,
Найбільш Всемогутній, Найдобріший і найбільш Люблячий,
А саме головне, Він – ваш Спаситель і Друг!!!
Його Слова заглушать усі стихії світу,
Що погрожують життєвій безпеці та внутрішньому миру!
Бо ми по дитячому віримо і щиро довіряємося
Своєму Небесному Батькові!!!
І Він ще жодного разу нас не підвів!!!
Боже, дякую Тобі за те, що забезпечуєш мені
Вічне і щасливе ДИТИНСТВО!!!
20.07.2011 року м. Вишгород
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271238
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 20.07.2011
Гладить вітер китяги колосся,
Гріє сонце воду у Дніпрі,
Верби віття опустили, мов волосся,
І летять у вирій журавлі…
Стоголосо трави шепчуть в полі,
В тисячі ромашкових очей
Зазирає небо, чисте як ніколи,
В серце маків – чорний шовк ночей!
Я тебе люблю, мій рідний краю,
За красу, що зберігаєш нам, -
За пташок у лісі галасливу зграю,
За озер уранішній туман…
Цвіт черемхи і акацій, липи,
Яблунь, вишень і каштанів цвіт…
За річки, за гори, за долини,
За безкраї обрії морів!
Ти – прекрасна, рідна Україно,
Наречена наче під вінцем!
Біла хатка, мова солов’їна,
Хліб із печі, молоко і мед!
Босоногі діти по калюжах,
В полі – жито і комбайнів гул…
Я тебе одну кохаю дуже,
Іншої такої не знайду!!!
06.07.2011 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268942
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 06.07.2011
Замріяно летіли в небі хмари,
І подих вітру ніс духмяність трав…
Земля з-під ніг безтямно так втікала,
Коли мене за руку ти тримав!
А часу не було… Були твої лиш очі...
І в небі уже зорі заблищали нам…
Для двох закоханих короткі дні і ночі,
І почуттів бездонна глибина!
Не випити, здається, їх, як моря!
І не вмістити їх в усі світи!
… Іти разом і в радості, і в горі,
І цю любов у вічність донести!
Розділимо навпіл усі печалі,
А радість більшою стає для двох!
Наш корабель прийде у тиху гавань,
Бо ним керує Всемогутній Бог!
Я дякую Йому, що у світах безкраїх
Він сотворив оазис для життя!
І душу вклав у нас, яка кохає!
Що в цьому Всесвіті зустрілись ти і я!!!
00:06 06.07.2011 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268769
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2011
Я здійму до Неба очі
І поглину стільки Світла,
Стільки тепла, стільки ніжності,
Щоб вистачило на всю вічність…
Господи! Твоє Світло
Просвітлює темінь! –
Як мільярди прожекторів
Світять в одну точку!
Жодне творіння не може встояти
Перед цією Величчю і Силою!
Твоє Світло трансформує мій розум,
Зігріває мою душу,
І цілковито наповнює
Кожну клітиночку мого тіла!
Я перетворююся
На маленького світлячка!
О! Як би я хотіла,
Щоб усе у цьому безмежному просторі
Перетворилося на суцільне Світло!
Але навіть Твоя сила і міць,
Мій дорогий Боже,
Не може протистояти
Свободі вибору «вінця творіння»,
Що так низько пав, відкинувши
Батьківську ласку та опіку! –
Пішов блудодіяти
І транжирити успадкований світ…
Їсти свинячі помиї,
І бути порохом
Під ногами у диявола!
О, людино! О, чоловіче!
Коли ти вже припиниш
Уподібнюватися порожнечі?
Коли ти, урешті, згадаєш
Чийого ти Роду?
Коли ти (закутий у кайдани
Злиденності душі і духа)
Впадеш змучено навколішки
І скрикнеш на увесь Всесвіт,
Наче те немовля, що тільки-но
Родилося на світ Божий –
- Хочу жити!!! Хочу жити!!!
Піду до Того, Хто воскресить!!!
"Встань, сплячий, i воскресни з мертвих, i освітить тебе Христос", - (Еф. 5, 14)
15.06.2011 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266140
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.06.2011
Є стільки букв, є стільки слів…
Але тому, хто не прожив,
Хто не пройшов шляхом кохання –
Це лиш слова – пусті зітхання!
Ота любов, що на словах –
Це штучно виліплений птах!
Йому до неба не злетіти,
І не відчути подих вітру!
Любов – дитя, рожденне в муках,
І кожному – своя наука,
І кожному – це інший шлях,
Але завжди – по колючках!
Проте, відважившись на подвиг
Пройти тернистий шлях любові,
Ви переродитесь в Одне –
Із двох сердець поєднане!!!
Одні думки!!! Одні бажання!!!
Оце і є – Живе Кохання!!!
00:50 22.05.2011 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265340
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.06.2011
Я шукала тебе по усіх світах,
Виглядала тебе звід усіх усюд!
Серце несла як скарб у тремтячих руках,
Щоб віддати тобі всю любов свою!
Я тебе віднайшла, наче цілий світ,
Наче я не жила всі минулі дні! –
І душа розцвіла, як весняний цвіт,
Забриніла любові струна в мені!
В небо серце злітає, мов вільний птах!
І думки лиш до тебе летять мої!
Ти для мене – один – з Неба Божий дар!
Прийде мить, коли ніжно скажу: «Ти – мій!»
13:20 03.05.2011 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265339
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.06.2011
№5
Чому ми, втративши
щось чи когось,
тоді лишень шкодуємо про втрату?
Шкода, адже не все
можливо повернути…
Можливо варто переглянути
всі наші цінності?
Не виняток, що це забере
довше часу.
Та краще вчасно
обрати розцінки.
Бо слово „пізно” –
натяк відліку у вічність.
„Навчи нас лічити отак наші дні,
щоб ми набули серце мудре ”, -
просив Давид,
А Ісус сказав: „Бо яка користь
людині, що й світ весь здобуде,
а душу свою занапастить?”
№6
Аборти – явище, як на мене,
неприродне.
Мати-вбивця.
Ненароджені хочуть жити,
але в них ніхто не запитав.
За демократію ж готові
очі повиймати.
Людина підкорила матінку-природу.
Якою ціною – не важливо,
аби сьогодні було добре.
Почувши „голос розуму ”
у вузах вивчати розпочали економію.
Але в порочності своїх бажань
зайшли далеко,
економлячи на дітях!
Зупиніться!
Це не вихід!
№7
Робити будь-що з любові,
а не з обов’язку –
це Рай, що, на жаль,
втрачений людьми.
Я мрію про Рай,
забуваючи, що
любов – це вибір.
Чи можна зробити
вибір за когось?
Можна, але не варто.
Все одно це буде тільки ваш вибір.
Любов збагачує,
обов’язок – обкрадає.
№8
«У тебе очі – „золоті”», -
сказав мені один чоловік.
Що ж „золотого” він знайшов
у моїх очах?
Казав поспішно: „Запам’ятай одну істину”.
Я слухала його „істини”,
хоча від нього „пахло” алкоголем.
Потім він запитав:
„Як мені спастися?”
Вислухайте крик душі.
Його так легко почути,
якщо слухати й бачити
в людині душу, особистість.
У тебе очі „золоті”.
Не віриш – вислухай
з любов’ю того, хто є поряд.
Та тільки не забудь одну істину,
яка є воістину істинною:
„Любов не шукає свого…”
чекай на запитання –
і будь готовим дати відповідь.
13 серпня 2005 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265131
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.06.2011
№ 1
Культура безкультур’я –
все, як у кіно!
Куди йдемо: на Захід чи в Європу?
Свобода вибору…
І революція думок…
Так всі живуть,
так правильно, так модно.
Я хочу – значить можу все,
чекати годі – зараз.
Тварина чи не так живе:
де їсть – там, вибачте, і…
Не виправдали сподівань
Творця, хоча Його ми образ.
В зарозумілості своїй
ми робимо, що модно.
Собі обравши ідеал,
забули свою сутність!
Відображати не людей,
а Бога нам потрібно.
№2
Коваль свого щастя…
Ви вчилися на коваля?
Ні? Я також, але, певно,
не завадило б.
Яке щастя викую –
таке й буду мати.
А хочеться
справжнього.
Чи не так?
№ 3
Ви скажете, що я – філософ,
але ж мудрість – це прекрасно.
Хто любить мудрість –
той любить себе,
хто ж її не любить –
той самовбивця.
У чому ж мудрість?
№4
- Скажи мені що-небудь.
- Що тобі сказати?
- Що-небудь.
- Та все ж таки,
чим саме ти цікавишся?
На світі ж так багато всього, згодний?
- Скажи щось мудре.
- О, це прекрасний вибір.
Адже пусте в порожнє
не годиться наливати.
А зараз так багато цього,
зазвичай пустого.
Багато й мудрого,
але воно не популярне.
Мабуть, тому, що мало тих,
хто має в серці скарб.
Мудрість – це скарб,
який дається Богом, -
так каже Його Слово.
Ним пустку в серці заповнюй, -
збагатієш вічністю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265129
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.06.2011
Когда приходишь Ты – уходит время…
Ты дышишь Вечностью и в сердце, и в лицо…
Ты – Властелин миров! Что – моё бремя? -
Как пыль, как пар – всё пред Тобой ничто, Мой Бог!
Не вспомню я в присутствии Святого
Своих проблем, своих обид, своих грехов…
Ведь Ты пришёл, и сильным вечным Словом
Освободил меня от дьявольских оков!
«Свершилось!», - из горы, что в Палестине
Ты сквозь века издал тогда победный клич…
Пронзённою рукой поднял меня, и ныне
Я сердцем всем стремлюсь достичь Твоих жилищ!
15.04.2010 г. Вышгород
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264748
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 13.06.2011
«… і вівці слідом за ним ідуть, бо знають голос його» Ів. 10,4
У серці моїм скарбниця
Для Слів Твоїх пресвятих.
Вони – мов жива криниця,
З якої нап’юсь води!
Я спрагу свою втамую,
В пустелі земній йдучи.
До Тебе, Господь, прямую,
Подай голос, не мовчи!
Я буду вслухатись пильно,
Бо шлях знаєш тільки Ти.
Мій Боже, Святий і Сильний,
За руку мене веди!
Світ вибрав не ту дорогу, -
Він слухає сатану,
Що в інший бік, далі від Бога
Брехнею людей відвернув.
Як вівці, що чують голос
Й за пастирем вслід ідуть, -
Вони у пекельне коло
В кінці шляху попадуть!
А ті, хто Твій голос знає
Не збочать на хибний шлях!
Бог ніжно ще промовляє, -
Хай чує уся земля!
Гріхом зветься та дорога,
Де Слів Божих не знайти.
Як страшно іти без Нього,
Без правди і без мети!!!
27-28.07.07 м. Київ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264743
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.06.2011
У світі великім
Я, мов пилинка,
Але з Тобою знаходжу спокій!
Боже, Ти – Скеля!
Славлю Тебе я!
Ти – мій Притулок, Спасителю мій!
Сонцем-Любов’ю
Зігріта Тобою,
В пломені хочу згоріти до тла!
Інших зігріти
І запалити
В холоді ночі свій вогник тепла!
Хай моє світло
Сяє помітно!
Масла Твого лиш, прошу, мені дай!
Щоб, як маяк той,
Вчасно і ясно
Могла вказати, де вічний Рай!
Стань, моя Скеле,
Навколо мене,
Аби від вітру не вгас вогонь!
І під час бурі
Будь міцним Муром,
Візьми мене до Своїх долонь!
Прийде хвилина, -
І не потрібно
Буде вже тьмяних вогнів землі.
Але, щоб жити,
Треба горіти,
Бо лиш вогонь не згорить у Вогні!!!
23.02.07 м. Київ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264482
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.06.2011
Зачекай на мене, вітре,
Полечу з тобою в поле,
І побачу гарні квіти,
Обійму стрункі тополі.
Розкажу усьому світу,
Як на серці в мене легко:
Зняв тягар з душі Спаситель,
Гріх важкий забрав далеко.
Я засяю разом з сонцем,
Розіллюсь в пташиних співах,
Побіжу в стрімкім потоці,
Засміюсь у літніх зливах.
Хай навколо все радіє,
Бо наповнив душу спокій.
Гріє віра і надія,
Дух здіймається високо.
І любов переповняє
Неземна і невимовна,
Мою душу окриляє,
Створює в мені все нове.
Зачекай на мене, вітре,
Я розправлю віри крила,
Бо мій дім - то небо чисте,
Батьківщина моя мила.
Полечу і відпочину,
Біля ніг Христа схилюся, -
Я тепер Його дитина,
Маю праведність Ісуса!
12 липня 2004 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264479
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.06.2011