Мандрівник

Сторінки (26/2501):  « 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 »

Як українські козаки на Євро вийшли

Еге,  завидує  русня  -
Ми  їдем  на  футбольне  Євро.
Так,  була  "валідольна"  гра  :
Боснія,  Ісландія  
Боролися  уперто.

Перемогли  однак  
Суворих  опонентів.
Тепер  наш  гімн  та  стяг  
Презентувати  врешті  
Аж  у  Німеччині  будем.  

То  ж  дякуємо  хлопцям  
За  спритність,  за  наснагу.
А  ЗСУ  -  за  мужність,  за  відвагу.
Загнати  копаного  в  сітку  
Й  по  ворогах  влучати  мітко.  

Звитяги  !  Інше  не  підійде.
Тиранів  нехай  колька  візьме  
І  вся  ненависна  орда  Відправиться  до  пекла.  
Нам  -  до  Дюссельдорфа,  Мюнхена,  Штутгарта  
Показувати  клас,  здобувати  гарт,  ловити  фарт.

Аванси  щедрі  роздані,  
Квитки  ще  не  розкуплені.  
Ситуація  складна  -
Бійня,  кров,  руйнація...

болотам  клятим  -  забуття,  
а  Україні  -  завзяття  !












адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009653
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2024


розвідувальне корито "іван хурс"

розбійникам  
     ошиватися  
         зась  !..
             вдивляються  
                 інноваційні  
                     дрони  
                       удаль,  
                   вишукуючи  
             аморальну  
         лодь  
   "ь"...
 нема...
еге...

колись  
   об'явиться  -
         рушить,  
           ич,  
   таранити
обрій  !..

і  
     виплив,  
           аби  
                 нашкодити...

                 халепа  -
           ураження  -
       розвалюється
"сво"  ?  


         


     

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009467
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2024


Жаданівка

Жадан,  *
адаптувавшись,  
дивиться  :
а  
навколо  
історія  
величі  
козацької  
акумулюється...

*  Жадан  -  Сергій  Жадан  -  поет,  письменник,  перекладач.

Жаданівка  -  село  Чугуївського  району  Харківської  області.  Дата  заснування  -  1685  рік.  Перед  війною  в  ньому  проживало  50  мешканців.  
Колись  тут  орудували  славні  українські  козаки  у  визвольних  змаганнях,  борючись  із  підступними  ворогами  -  московитами.  Зараз  схожа  ситуація  :  точаться  не  менш  жорстокі  бої  між  ЗСУ  й  тими  ж  самими  клятими  москалями.  
Нещодавно  приїжджав  сюди  відомий  митець  -  волонтер  Сергій  Жадан.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009429
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2024


Чебурек (в окупації)

Чорти  
     ерефії  -
         бруНАтно  -  бурі...
             українське  
         розДОЛлЯ  -
     екзеКУЦія    -
кіптявА...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009364
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2024


Шоколадні вафлі "Артек" (в окупації)

                                     Шокуючі  
                               обставини  :
                               кава    
                           охолола...
                       лемент...
                     але  
                 десь  
             ніби  
імлиться...

вдавіться  !..
     а  
         "фекалії"  
             лютої
         імперії    

       Аби  
   розчистили...
тоді  
         еволюціонУвАтиме  
кисень.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009152
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2024


Від "АББИ" до УКРАЇНИ (пазл 32)

"Господи,  дай  мені  хоробрість  долетіти  до  тієї  Японії  та  повернутися  додому  благополучно.  Дай  сили  пілотам  нашого  літака  вдало  маневрувати  поміж  вередливими  хмарами.  Якщо  все  пройде  нормально  -  клянуся  -  жодних  турів  у  майбутньому.  Прошу  Тебе  щиро...Амінь"  -  схилившись  над  маленькою  іконкою,  Агнета  Фельтскуг  благала  Всевишнього  допомоги  перед  фінальним  вояжем  "АББИ"  до  Країни  Вранішнього  Сонця.  
-  А  скільки  часу  летіти  до  японців  ?  -  спитала  згодом  вона  у  своїх  співробітників,  хоча  раніше  побувала  там,  коли  вони  записувалися  на  місцевому  телебаченні.  Але  той  острах  польотів  вводив  її  місцями  у  ступор.  
-  Цілу  вічність...-  замислено  відповів  хтось  із  них.
-  Це  як  до  Австралії,  тільки  брати  курс  лівіше  і  достроково  попадаєш  прямо  до  Сонця,  що  сходить...-  пожартував  її  колишній  чоловік  Б'єрн,  що  готувався  відправитись  в  турне  вже  зі  своєю  новою  пасією.  
-  "Япона  мама"  -  чули  вислів  ?  -  підтримав  бесіду  їхній  охоронець.  
-  Ти  певно  використовуєш  його,  коли  забагато  шанувальників  збирається  довкола  нас...-  вдало  парирував  бородань  Бенні.  
-  Авжеж,  кожен  із  них  мріє  доторкнутися  до  вас,  мотивуючи  це  тим,  що  той  момент  стане  найяскравішим  у  його  житті.  Ви  -  боги  
для  них  і  вони  ладні  вичікувати  слушної  миті  стільки,  скільки  треба...-  резонно  пояснив  здоровань.
-  Занадто  нездоровий  інтерес...-  погодилися  всі  присутні.  
-  А  ще  там  виготовляють  чудову  аудіо  та  відео  апаратуру.  Я  обов'язково  придбаю  собі  музичний  апарат  для  якісного  прослуховування  теперішньої  модної  "нової  хвилі"  і  не  тільки...-  втрутилася  в  розмову  розкішна  Фріда.  
-  Рекомендую  "Sony",  "Sharp"  або  "Toshiba"...-  запропонував  фірмові  назви  японської  техніки  звукорежисер,  бо  нещодавно  мав  змогу  слухати  матеріал  на  цих  технічно  досконалих  звукових  носіях.    
-  Тоді  в  дорогу  -  за  сонцем  в  кишені  !  -  підсумував  зустріч  фінансовий  магнат  та  по  сумісництву  протеже  вусатий  Стіг  Андерссон,  наспівуючи  під  ніс  пісню  ще  одного  легендарного  квартету  "Бітлз"  "Я  прямую  за  Солнцем".  
Повітряне  судно  на  радість  (особливо  тішилася  Агнета)  пасажирам  й  фанатам  гурту  без  жодних  пригод  плавно  приземлився  в  аэропорту  Токіо.  
Як  завжди  в  таких  випадках  їх  зустрічала  чимала  юрба.  
-  Подивіться,  які  вони  маленькі...-  не  втрималася  від  коментаря  Фріда.
Справді  шведи  на  фоні  японських  мешканців  виглядали  гігантами  в  прямому  і  переносному  значеннях.
А  вже  на  наступних  концертах  публіка  якось  дивно  себе  поводила.  Майже  не  танцювала,  тільки  аплодувала.  Цей  пасаж  виявився  національною  традицією  :  власні  емоції  показувати  в  першу  чергу  через  оплески.  
У  готелі,  де  ночували  артисти,  усе  було  зроблено  в  супер  сучасному  стилі.  Японський  городовий  !  Безліч  лампочок  показували  напрямок  до  номеру.  Апарати,  що  самі  виготовляли  каву,  і  інші  цікавинки  чудо  техніки.  
Але  вночі  раптом  усе  почало  хитатися  :  ні,  ви  не  те  подумали.  То  пробудився  землетрус  й  спросоння  давай  лякати  знаменитих  гостей.  Дівчата  справді  перелякалися,  коли  почало  тремтіти  трюмо  над  головою.  
Впаде  ?  Не  впаде  ?  -  робимо  прогнози,  панове...-  жартували  хлопці,  аби  заспокоїтися  якось.  
-  Боже  -  Боже,  врятуй  своїх  нещасних  істот...-  Агента  вкотре  зводила  руки  до  неба.    Хоча  й  лукавила  трохи  :  не  нещасні  вони,  а  культові  багаті  шановані.  
На  щастя  до  ранку  неприємності  минули.  Так  само  швидко  сплинув  час  самої  мандрівки.  
-Шкода,  що  не  побачили  сакури,  котрі  цвітуть...-  зітхнула  Фріда.  
-  Приїжджайте  через  місяць  і  побачите  це  диво  на  власні  очі  !!!  -  супроводжуючий  персонал  побажав  їм  щасливої  дороги.
Обрій  зітхнув  і  взявся  малювати  чудернацькі  викрутаси.  Захід  сонця  був  дивовижним.  
Кінець  березня  1980  року  став  жирною  крапкою  у  гастролях  "АББИ".  Колектив  ще  напише  зо  два-три  десятка  шлягерів,  але    багаточисельна  публіка  ніколи  більше  не  шаленітиме  від  направду  екзотичних  екстравагантних  (навіть  з  присмаком  легкої  еротики)  їхніх  живих  виступів.  


 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009049
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2024


Сніжинки падають (в окупації)

Серед  
   найпОхмуріших
         імперСьких  
               жахіть  
                     искрить
                       надія  
                           кучугУрАми  
                                   искор...    

просить,  
         аби  
             допомогли  
                   атмоСфері  
                         юрбОю  
                             "транСпортувати"    
                                       "ь"...  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008988
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2024


Нічний клуб (в окупації)

Нічого  
   інтересного  :
       часто  
         носять  
     интервентів  ;
йойкають  -

кличуть  
   лікаря  -
       убогегька  
бравАДа.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008626
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2024


Від "АББИ" до УКРАЇНИ (пазл 31)

Коли  християни  -  католики  готувалися  до  Різдва  Христового  1980  року,  коли  святковий  настрій  витав  над  багатьма  більш-менш  цивілізованими  країнами,  коли  "АББА"  набирала  сили  для  прощального  акорду  в  Японії,  у  лігві  кремля  на  аномальних  болотах  зібралися  головні  злочинці  імперії  зла,  аби  вкотре  підтвердити  статус  брутальних  престарілих  збоченців.  
-  Идея...-  якось  мляво  заледве  вимовив  73  -  річний  ватажок  цієї  агресивної  зграї.
-  Какая  идея,  дорогой  леонид  ильич  ?..-  соратники  бузувіра  намагалися  зрозуміти  хід  його  думок,  але  марно.  
-  И  де  я  сейчас  нахожусь  ?..-  проснувшись  раптом,  випалив  той.  
-  На  пленуме  ц  к...
-  Пора  хоккей  идти  смотреть.  Сегодня  мой  любимый  "ц  с  к  а"  играет...
-  У  нас  ещё  есть  очень  важные  политические  дела.  Нужно  наши  войска  ввести  в  Афганистан...-  старці  жваво  почали  
обговорювати  резонансну  справу.  
-  А  зачем  ?  -  перепитав  генсек,  що  в  той  момент  був  схожий  радше  на  чорта,  аніж  на  людину.  
-  Укрепить  дружбу  советского  и  афганского  народов  и  дать  решительный  отпор  любым  проискам  вражеского  империализма.  
-  Тогда  вводите,  чего  вы  меня  спрашиваете  ?..-  червоний  генсек  брежнєв  вже  подумки  перебував  на  спортивному  майданчику,  де  червоноармійці  перемагали  чергового  опонента.  Так,  хокей  в  с  р  с  р  був  ідеологією.  
-  Но  Афганистан  ещё  никто  не  смог  победить.  Это  горная  специфическая  страна  с  очень  своенравным  народом  и  властью  исламистов  -  талибов,  которые  никому  не  подчиняются  на  протяжении  веков...-  спробував  заперечити  один  адекватний  високопоставлений  військовий  Варенников,  котрий  реально  та  тверезо  оцінював  міжнародну  обстановку.  
-  Надо  показать  после  Чехословакии  наконец  нашу  твердость  и  решительность  в  борьбе  строительства  коммунизма  во  всем  мире...
Дикція  головного  комуніста  й  мисливця  по  сумісництву  не  витримувала  жодної  критики.  Він  перекручував  слова  як  тільки  міг.  Але  фатальне  рішення  таки  прийняли.  Бідолашні  звірі,  в  яких  на  полюванні  раніше  стріляв  одіозний  диктатор,  у  ту  трагічну  мить  стали  нещасними  людьми  -  афганцями  але  в  геометричній  прогресії.  Усе  пішло  шкереберть.  Так  звана  "епоха  застою"  закінчувалася.  Далі  підуть  цинкові  труни  з  далекої  гірської  специфічної  країни,  яку  ще  ніколи  ніхто  не  завоював  на  протязі  віків.  Знищені  кишлаки  та  поселення  місцевих  мешканців,  численні  смерті  й  каліцтва  з  обох  сторін  учасників  конфлікту,  ганьба  збоку  демократичної  спільноти,  врешті  обвал  ціни  на  енергоносії,  падіння  престижу  самої  структури  к  п  р  с,  крах  економіки,  що  мала  шалені  видатки  на  окупацію  чужих  територій,  та  інші  чинники  привели  до  розпаду  совєтського  тоталітарного  режиму.  Твердість  розсипалася  в  друзки...
А  поки  школярі  старших  класів  збиралися  в  школах  влаштувати  новорічні  ранки,  солдати  строкової  служби  мріяли  про  жаданий  дембель.  Але  згодом  багато  з  них  опиняться  під  палючим  сонцем  у  справжнісінькому  пеклі  виконувати  свій  "інтернаціональний  обов'язок"  за  примхами  ненажерливого  вищого  керівництва.  Катастрофа  наближалася  і  вже  ніщо  не  могло  її  зупинити...
Небо  теж  не  могло  спокійно  дивитися  на  шокуючі  події  і  надіслало  "дорогому  іллічу"  важку  металеву  балку,  яка  вдало  впала  на  нього  23  березня  1982  року  під  час  робочої  поїздки  до  ташкентського  авіазаводу,  прискоривши  кончину  тирана.  
Похорони  показувало  телебачення  в  прямому  ефірі,  ще  б  пак,  "велика  шишка".  Хтось  сумував,  дітлахи  ж  тішилися,  бо  заняття  відмінили.  Можна  байдикувати  -  краще  аніж  здобувати  "знання",  просякнуті  шовіністичними  тезами.  
Саме  слово  "Афганістан"  у  вісімдесяті  роки  минулого  століття  увійшло  до  лексикону  найбільш  страхітливих.  Осиротілим  матерям,  що  втратили  дітей  у  цій  кривавій  бійні,    навіть  не  дозволяли  говорити  про  це.  Юнаки  старалися  будь-якими  способами  уникнути  військової  служби,  бо  та  асоціювалася  не  тільки  з  "Афганістаном".  Саме  у  ті  роки  в  армії  "розквітла"  так  звана  "дідівщина"  -  ще  одне  ганебне  явище  із  життя  совка.  Боже,  скільки  там  отого  божевілля.  А  з  виду  і  не  скажеш  одразу.  Люди  ходять  собі,  говорять  про  щось.  Аж  зненацька  виринає  "лєнін",  за  ним  "большевики"  мов  слуги  сатани...І  до  цих  пір  оте  усе  триває..."Мізки  де  ?"  -  спитаєте  Ви.  Важко  сказати.  Можливо,  через  постійне  надмірне  споживання  міцного  алкоголю  витекли  природнім  шляхом...Можливо,  їх  там  ніколи  не  було.  Вічна  загадка  отої  геть  незрозумілої  нормальним  людям  мокшанської  "душі".  

"я  кров  свою  змиваю
і  хмари  стають  червоними

і  небо  стає  червоним

і  лебеді  білі  -  червоні

але  -  це  лиш  початок"

Тарас  Мельничук  (Князь  роси)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008558
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2024


ДВАДЦЯТЬ ДНІВ У МАРІУПОЛІ

Дивися,  
Всесвіте,  
Апокаліптичний  
Документ.
Це  
Як  
Тиран  
"Ь"  

Дикунам  
Наказав  
"Імпровізувати",  
Винищуючи  

Українську  

Молоду  
Атмосферу.
Реагуй  !
Інакше  
Українофоби
Підуть  
Обезкровлювати  
Лавиноподібно  
Інших...

"Двадцять  днів  у  Маріуполі"  -  драматичний  документальний  фільм  українського  воєнного  журналіста  та  фотографа  Мстислава  Чернова  про  перші  страшні  миттєвості  російського  вторгнення  до  цього  міста.  Півторагодинна  стрічка  показує  увесь  жах,  що  неждано  прийшов  сюди  за  вказівкою  диктатора  з  кремля.  Розгублені  люди,  діти,  котрі  плачуть,  руйнування  будинків,  острах,  жагу  до  боротьби,  що  переслідують  на  кожному  кроці  бідолашних  мешканців.  
Ризикуючи  власним  життям  автор  драми  зумів  показати  найважливіше  :  звірину  суть  східного  агресора,  котрий  хоче  стерти  з  лиця  землі  саме  українську  ідентичність  й  ментальність.  
За  свою  безкомпромісність,  правдивість,  трагічний  реальний  сюжет  фільм  здобув  чимало  престижних  нагород  на  різних  міжнародних  фестивалях.  Однак,  як  сказав  пан  Мстислав,  краще  б  він  цього  всього  не  бачив  і  не  знімав  на  плівку.  Усі,  ті  злочини,  які  задокументовані  тут,  тривають  в  інших  містах,  особливо  на  Сході  нашої  країни,  уже  більше  двох  років.  
Світе  реагуй,  поки  ще  не  пізно.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008304
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2024


ОТкудА танКи ?

"Освободители  !.."  -
       ТЬОТКІно  
             кРИЧИТЬ  -
                   уся
                         доблесть  
                             Активізувалася...

танкісти  -
апоФЕозному  
невігласу  :
"Кощея  
изымать  !!!"
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008246
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2024


Апостол відновлення Незалежності

До  210  -  тої  річниці  народження  Кобзаря  

А
поміж  
обрієм  
стежка  
терниста...
ондечки  
людина  

вдивляється  
інтуїтивно...
декорації  
нестерпні  :  
обабіч  
виринають  
лиш
егоїзм,  
ненависть
небезпечна...  
яв  

Наша  
екстремістами  
зганьблена,  
аморфні
люде...
експромт
жайвора  
не
оптимістичний...
сонце  
тікає  
інде...


 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007972
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2024


ДАЛТОН МЕДЛІН

Добровольцем  
Адаптувався...
Ледь-ледь    
       Тремтів  
Океан,  
       Намагаючись  

Меседжі  
       Експортувати  :
"Демократія  -
       Лукава  
Імперія  -
       Непереливки..."    

У  вересні  2023  року  в  жорстоких  боях  за  Україну  на  Донеччині  поліг  американський  доброволець,  колишній  піхотинець  армії  США,  24  -  річний  Далтон  Медлін.  Мужній  Воїн  до  останнього  свого  подиху  захищав  нашу  землю  від  російського  агресора.  Після  війни  мріяв  залишитися  тут,  бо  Йому  дуже  сподобалися  тутешні  мешканці,  які  так  самовіддано  обороняють  свою  гідність  та  честь.  Бородатий  сміливий  запальний  іноземець  викликав  подив,  щире  захоплення  у  всіх,  хто  мав  змогу  бути  поруч.  Оптимізм  сяяв  із  його  молодечих  очей...  
Батько  полеглого  Лицаря  зустрічався  нещодавно  з  американськими  конгресменами  і  наполягав,  аби  вони  якомога  швидше  виділили  обіцяні  кошти  на  допомогу  Україні,  інакше  східні  варвари  не  зупиняться  на  досягнутому  і  підуть  далі.  Тоді  доведеться  вже  воювати  іншим  демократичним  країнам  й  самим  американцям.  
Світла  шана  та  уклін  уродженцю  Техасу  та  Герою  України.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007961
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2024


Хто врятує цей світ ?

Хворіє                            (Хочеться  
тиранією.                  торкнутися  
обрій                                  озерця  

віддавна...              вранішньої  
розбійники            роси  
якісь                                    якоїсь
тут                                            травинки
усюди                                у
є...                                              єднанні  

царі                                        цвіту
екстремальні    епатажного
й                                                    й

серед                                  сонячних  
віковічної                  вибриків,
інтриги  -                        імпровізації
ти.                                              толерантності.)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007879
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2024


Сітка маскувальна

Сплетуся  
     інтересними  
твердиМИ  
     комбіНАЦІЯми...
апріорі

     мусимо
адаптуватися  
   серед  
конфлікту  
   усілякими  
викрутасами...
     а  
людожерам
   "ь"    
напроРочУ  
   аГоНІЮ.  
     
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007857
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2024


Від "АББИ" до УКРАЇНИ (пазл 30)

-  Ну  що,  мої  любі  гастролери,  нас  чекають  Америка  та  оголені  дівчата  !  -  пафос  у  голосі  незмінного  боса  музичного  угруповання,  яке  наробило  чималого  галасу  у  світі,  зашкалював.  
-  Цікаво  -  цікаво...-  двоє  його  патлатих  учасників  -  чоловіків  переглянулися.
-  Зовсім  не  смішно...-  додала  ще  одна  екстравагантна  учасниця  Фріда.
-  О,  Боже,  знову  виснажливі  гастролі  й  перельоти.  Я  не  поїду  !  В  мене  дворічна  дитина  на  руках  і  донька  дошкільного  віку  ...-  завзято  протестувала  опозиційна  вокалістка  Агнета  -  віднедавна  також  самотня  мама.
-  Та  не  переживайте  так.  Це  не  оголені  дівчата,  а  дитячий  хор,  що  буде  супроводжувати  нас  при  виконанні  треку  "Я  маю  мрію"...-  їхній  звукорежисер  намагався  заспокоїти  усіх  присутніх.  
-  Кожен  великий  артист  для  укріплення  свого  успіху  повинен  відвідати  США  !  Тут  вершина  шоу-бізнесу  ;  тут  вирішують,  кому  зрештою  лишитися  в  канонах  музичного  мистецтва  !  -  продовжував  гнути  свою  лінію,  мотивуючи    своїх  підопічних  на  нові  подвиги,  непосидючий  ватажок  і  фінансовий  геній  великої  музичної  компанії,  яка  по  кількості  проданої  продукції  обігнала  місцевого  автомобільного  гіганта  "Volvo".  
 В  той  момент  вони  виглядали  як  золотошукачі,  що  збиралися  шукати  приховані  скарби  десь  у  преріях  Небраски  чи  Каліфорнії.
Годі  вже  стільки  висиджувати  у  власній    студії  свої  "золоті  яєчка"  (себто  чергові  шлягери  стругати).  Пора-пора  показувати  наживо  -  що  ти  можеш.  Два  з  половиною  роки  без  живих  виступів  -  хіба  ж  то  не  ганьба  для  культового  квартету  !  Публіка  геть  втомилася  від  довгого  чекання  !  
І  13  вересня  1979  року  в  Едмонтоні  стартував  останній  грандіозний  тур  "АББИ".  Пил  золотого  піску  звіявся,  коли  на  сцену  вийшли  прибульці  з  інших  земель  в  сексуальних  обтягуючих  комбінезонах.  Раптово    запаморочилось  в  голові  від  фантастичного  видовища.  Нові  диско  мелодії  (привіт  від  "Бі  Джіз")  заставляли  ноги  фанатів  тупотіти  без  перестанку.  Самотня  розкута  Агнета  волала  якогось  особливого  чоловіка,  який  мав  з'явитися  опівночі,  аби  прогнати  її  страхи  і  провести  аж  до  райдужного  світанку  :  "Гіммі  !  Гіммі  !  Гіммі  а  Мен  афтер  Міднайт  !"...Фріда    спонтанно  танцювала,  немов  у  кабаре,  під  запальні  ритми  "Міста  літньої  ночі".  А  супутники  -  хлопці  викрикували  :  "Лабай  рок--н-ролл,  аби  заповнити  діри  в  душі"...Шаленство  тривало...
Але  3  жовтня  їхній  літак,  вилетівши  до  Бостона,  попав  у  страшний  шторм.  Якимось  дивом  усе  скінчилося  благополучно.  Вищі  Сили  схотіли  іще  послухати  унікальні  наспіви  цих  талановитих  шведів.  
-  Невже  це  кінець  !?.  Невже  нас  завтра  не  буде  !?.  Яка  безславна  кончина  на  злеті  слави...  -  з  жахом  тремтіли  пасажири  разом  із  повітряним  судном,  що  ніяк  не  міг  знайти  в  тумані  злітну  смугу  для  приземлення.
-  Я  так  мало  прожила...Святі,  захистіть  нас  -  бідолашних  грішників...-  відчайдушно  благала,  склавши  руки  в  міцне  переплетення,  перелякана  вродлива  гастролера.  В  той  момент  вона  була  справді  ближче  до  неба,    аніж  до  грішної  землі.  
Наступний  виступ  довелося  затримати  на  деякий  час.  Після  цього  випадку,  Агнета  твердо  вирішила,  що  це  буде  останнє  турне  в  її  яскравій  біографії.  З  Швеції  приїхала  її  6  -  річна  донька  Лінда,  аби  підтримати  матір,  і  доєднатися  до  дитячого  хору,  що  брав  участь  у  цьому  феєричному  шоу  з  вищезгаданою  піснею  "Я  маю  мрію".
Адже  1979  рік  пройшов  під  егідою  року  Дитини  у  світі.  Полум'яна  промова  борця  за  мир  Мартіна  Лютера  Кінга  через  16  років  одержала  музичне  забарвлення.  Це  був  відносно  спокійний  проміжок  буття  перед  горезвісним  вторгненням  радянських  військ  до  Афганістану.  Поки  що  глядачі  насолоджувалися  пульсуючою  енергією  супер  звуків  відомих  артистів.

"Я  маю  мрію  -  хочу  пісню  заспівати,  
Яка  допоможе  біди  подолати.
Якщо  Ти  віриш  в  диво  -
Воно  обов'язково  прийде...
 
В  добро  та  ангелів  я  вірю...

Аби  усе  здійснилося  якнайкраще,  
Уяву  свою  підключу.  
Крізь  шторми  пливу,  
Тримаючись  за  неї...

В  добро  та  ангелів  я  вірю...
В  добро  та  ангелів  я  вірю..."  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007714
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2024


корвет "сергій котов"

                               "каюк  
                                   оновлено  !.."  -  
                               рибки  
                                   викрутасами  
                               елементарно  
                                   теревенять  -

"справді  
   ескадра  
русні  
   гине  !.."
інтрига  
   йорзає  :  

                               "коли  
                                       останнього  
                                             терориста  
                                       обезкровлять  
                                 врешті  ?.."
                               

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007583
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2024


Водяне (село в Донецькій області)

Відрубайте  
                         оскаленому  
               дракону
ядовитий  
напалм  
ерефії  !!!
 
                     

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007465
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.03.2024


Часів Яр

Чортів  
     агресивних  
         спалюють,  
                 інтенсивно
             викорінюється  

   Ящур  
рашизму...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007254
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2024


Томас Андерс

Тиранам  -  
осуд  !..
миру  -  
адаптації  !..
сонця  

Атмосферного  -  
нашим  
дітям  !..
енергії  -  
розбудові  
сУчАсності  !  

Томас  Андерс  -  німецький  популярний  співак,  актор,  композитор,  колишній  вокаліст  культового  поп-дуету  "Modern  Talking".  
Був  час,  коли  жоден  танцювальний  майданчик  не  обходився  без  їхніх  запальних  оптимістичних  пісень.  А  постери  двох  красенів  блондина  Дітера  й  брюнета  Томаса  прикрашали  кімнати  таких  же  енергійних  непосидючих  фанатів.  Платівки  гурту  користувалися  шаленим  попитом.  За  них  віддавали  чималі  кошти.  Легкі  феєричні  мелодії  справляли  неабиякий  позитивний  ефект...Цей  стиль  (120  ударів  на  хвилину)    почали  копіювати  інші  виконавці,  створивши  повальний  ритмічний  бум  у  другій  половині  вісімдесятих  років  минулого  століття.  
Відомий  артист  підтримав  Україну  у  жорстокому  протистоянні  з  російським  агресором.  Що  може  бути  важливішим  за  мир  на  планеті  ?  І  чому  повинні  страждати  діти  ?  Саме  ці  меседжі  делегує  кумир  мільйонів.  На  знак  нашої  підтримки  він  скасував  усі  свої  виступи  на  проклятих  аномальних  болотах,  натомість  незабаром  виступить  з  новою  цікавою  програмою  у  Києві.  
Дякуємо  харизматичному  виконавцю  шлягерів  за  громадянську  позицію  !

"Любити  -  легко,  ненавидіти  -  неправильно.
Дитино,  знайди  дорогу  до  свого  дому.
Будь  мрійником,  будь  дурнем,  
Порушуй  усі  правила,  
Аби  досягнути    недосяжне...

Подаруй  мені  мир  на  Землі,  
Подаруй  мені  свою  любов.
Скажи,  що  ми  можемо  боротися  
Заради  миру  для  всіх.

Подаруй  мені  мир  на  Землі,  
Нехай  діти  співають...

Зберіться  разом,  аби  здійснити  мрію,  
Аби  любов  адаптувалася  тут.
Усі  кривди  не  виправити,  
А  за  майбутнє  потрібно  стояти..."  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007140
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2024


Від "АББИ" до УКРАЇНИ (пазл 29)

-  Я  вже  готовий  до  розп'яття,  але  не  знаю  де      моя  Голгофа...-  у  святковий  День  свого  30  -  річчя  композитор  Володимир  Івасюк  був  надто  засмученим.  Скидала  з  себе  зимові  окови  природа,  яку  він  так  любив,  якою  надихався,  здається,  найбільше.  Ось  скоро  водограй  у  горах  веселими  потоками  розіб'є  ненависну  кригу  і  побіжить  малим  дитинчам  гратися  прозорими  хвильками.  Дрібні  квіти  по  лугах  та  дібровах,  мов  вогники  надії,  знову  нестимуть  радість,  пестячи  очі.  Як  Володя  любив  оцей  неповторний  світ  краси,  скільки  творів  написав  про  це.  Але  краса  є  беззахисною  перед  людською  жорстокістю.  
-  Органи  ?    -  його  батько  пильно  подивився  на  нетипову  поведінку  митця,  бо  й  сам  був  таким  і  розумів  своє  чадо  з  пів  слова.
-  Саме  вони.  Відчуваю  їх  на  кожному  кроці.  Якісь  незрозумілі  телефонні  дзвінки  з  погрозами,  виключення  з  медінституту,  навіть  не  включили  моє  ім'я  у  виставу  "Прапорносці".  А  я  так  старався,  ночі  не  досипав,  аби  звукове  оформлення  зробити...вже  навіть  написав  пару  пісень  російською  мовою,  аби  відстали  від  мене.  Та  де  там...
-  Ти  ж  лікар  і  прекрасно  знаєш  їхню  симптоматику...У  цій  країні  усе  є  фальшивим,  а  влада  побудована  на  тотальній  брехні.  Колись  мав  змогу  відчути  на  собі  їхню  лукаву  суть,  пробувши  за  гратами  6  літ  практично  за  ніщо.  Добре,  що  взагалі  вижив...Всяке  там  бувало...
-  Що  ж  тоді  робити  мені  ?  -  молодий  ювіляр  не  знаходив  собі  місця.
-  Тільки  еміграція  в  Канаду.  Там  є  велика  українська  діаспора.  Будеш  для  них  співати.
-  Яка  Канада  ?  Та  вони  мене  ледве  до  Сопота  випустили  на  фестиваль,  прискіпливо  перевіряли  кожен  момент  моєї  біографії.  Навіть  згадали,  як  ми  з  хлопцями  десять  років  назад  погруддя  ілліча  
повалили...Нікуди  не  буду  їхати,  бо  люблю  свою  землю  понад  усе.  Крім  того,  саме  в  Канаді  вийшла  платівка  моїх  пісень  для  емігрантів  без  дозволу  кпрс.    
-  Ой  вважай  сину,  бо  то  нелюди.  Скільки  народу  нашого  комуністи  замордували  по  
сибірах  і  гулагах...Ти  їм  про  партію  напиши  пафосну  пісню,  може  тоді  відчепляться.  Знаю,  що  зможеш,  талант  маєш  неабиякий.  
-  Не  зможу,  не  хочу,  не  буду...
Твоя  впертість  зараз  ні  до  чого.  Треба    якось  рятувати  себе...-  строгий  тато  давав  слушні  поради,  адже  працював  викладачем  вузу  на  кафедрі  мовознавства  й  тонко  відчував  людську  натуру.  Одного  він  не  міг  збагнути  :  його  син  не  вмів  фальшивити,  не  міг  хитрити,  не  міг  комусь  догоджати  чи  прислуговувати.  Він  писав  твори  за  покликом  серця,  за  потребою  стану  душі.  І  будь  -  яке  зовнішнє  вторгнення  у  цей  таємничий  простір  не  могло  дати  жодного  ефекту.  
Михайло  Григорович  згадав  містичний  епізод,  котрий  стався  з  його  первістком  у  пологовому  будинку.  Медсестра  помилково  закрапала  очі  дитині  не  2  -,  25  -  процентним  
розчином  ляпісу.  Інстинкт  врятував  зір  немовляті  -  він  зажмурився.  Але  заплакав  чорними  сльозами.  Чи  то  не  знак  майбутньої  драматичної  долі  ?
А  потім  настав  фатальний  квітень  1979-го.  Якраз  на  "поливаний  понеділок"  Великодня,  котрий  тоді  офіційно  ігнорували,  завжди  заклопотаний  Івасюк  щойно  повернувся  до  Львова  із  Хмельницького,  де  був  у  списку  жюрі  для  молодих  талантів.  Погода  була  чудова.  Сонце  щедро  пригощало  променями,  горобці  щебетали  на  всі  лади,  вітаючи  теплу  пору  і  людей,  які  поспішали  по  справах.
Поспішав  жити  і  наш  світлий  геній  сучасної  пісні  до  місцевої  консерваторії,  взявши  з  собою  папку  з  нотами.  Нещодавно  склалася  чудова  мелодія  на  слова  Степана  Пушика  "Я  ще  не  все  Тобі  сказав".  Якраз  підійде  до  чергової  телевізійної  музичної  передачі  "Пісня  -  79".  
-  Можливо,  буде  знову  тріумф  ?  -  дзвеніла  думка  у  голові.
-  Не  кажи  "гоп",  допоки  не  перескочиш...-  перечила  її  інша.
-  Друже,  Ти  що  не  розумієш,  де  живеш  ?  Тут  Тобі  нічого  не  світить...-  втрутилася  третя  скептична  химера.  
Раптом  хтось  його  кликнув.  Івасюк  повернувся  і...
У  травні  великого  народного  Співця  назвуть  самогубцем  і  поховають  без  почестей.  Серед  хвилюючого  моря  люду,  що    рушив  провести  в  останню  путь  свого  кумира,  пошепки  звучало  неначе  вирок  системі    :  "вбивці",  "негідники  прокляті"...Тільки  поет  Ростислав  Братунь,  набравшись  сміливості,  
виголосив  чесну  промову  на  свіжій  могилі  митця,  за  що  був  моментально  покараний  партійними  чиновниками.  
Через  10  років,  коли  Незалежність  вже  набирала  оберти,  у  Чернівцях  відбувся  перший  фестиваль  української  пісні  з  промовистою  назвою  "Червона  рута".    Справа,  якою  займався  Артист,  жива.  Всенародна  любов  до  Нього  безмежна.  Тепер  Україна  запекло  бореться  з  нащадками  тих  самих  вбивць  та  негідників  проклятих,  співаючи  на  передовій  і  в  тилу  цей  нетлінний  високохудожній    витвір  мистецтва.  

"Французи,  італійці  і  всі  інші  народи  співають  своїми  мовами,  і  їх  ніхто  не  називає  націоналістами.  А  ми,  українці,  вже  з  самої  колиски  стаємо  націоналістами,  якщо  матері  співають  нам  українські  колискові.  Тому  нас  перевиховують  у  концтаборах.  Українець  перестає  бути  націоналістом,  коли  зневажає  свою  мову,  пісню,  свої  національні  традиції,  любить  усе  окрім  свого  рідного."

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006982
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 28.02.2024


Донбас стражденний

Де                                  (Дим...
       обрій  ?..                обриси  
нема  :                          нечіткі  
       біль...                            блукають...
амуніції...                  арта  -
     спалахи...                  сонце...

"солить"                скільки  
       тиранією              тліючого
русня,                      радянського
       аби                              адаптувалося,
жадібного          жах...
     диктатора            двигтить
екстрено                  елементарне
     нагодувати...          незнання  
напекли                            нашої  
     "интуристов".          исторії,  
йому.                                          йой  !)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006941
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.02.2024


Страшний сон пуйла

Свобода  
тепер
реальна,  
                               а
                                   шибениці
                               напоготові  
                                     имперським
                               йолопам...  

                                     салюти  !..
                               оновлений  
                                     Наполеон  

                               прийшов  -
                                     українофіл  -
                               йому  
                                     люд  
                               аплодує.  
                                   

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006913
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.02.2024


Від "АББИ" до УКРАЇНИ (пазл 28)

І  що  тим  знаменитостям  іще  треба  ?  Усі  дитячі  мрії  збулися  на  всі  сто  відсотків,  популярність  -  шалена,  будь  -  які  забаганки  виконуються,  гроші  -  та  скільки  хочеш.  Лишень  жити  і  жити  в  мирі  і  злагоді.  Але  ні...Шукають  собі  пригод  на  здорову  голову.  Виявляється,  що  несумісність  характерів  може  стати  причиною  розірвання  сімейних  стосунків.  А  як  красиво  усе  починалося  :  вона  -  довгонога  сексапільна  німфа  з  чарівною  зовнішністю  та  поставленим  голосом,  що  гіпнотизують  одразу  ж.  Він  -  новоявлений  красень  з  розкішною  шевелюрою  -  принц  серед  якоїсь  середньовічної  романтичної  балади.  Тільки    замість  коня,  якого  придуманий  лицар  осідлав,  гітара  через  плече.  Вони  зустрілися,  аби  казка  стала  реальністю.  Зрештою  так  і  сталося.  
Після  плідних  років  творчої  співпраці  самі  зірки  впали  до  їхніх  ніг.  Але...24  грудня  1978  року,  якраз  на  Святвечір,  у  передмісті  Стокгольма  в  одному  сімейному  гніздечку  діалог  не  клеївся.  Мереживо  розвішаних  святкових  лампочок  аж  ніяк  не  впливало  на  гнітючу  атмосферу  просторого  дому.  
-  Це  наше  останнє  спільне  Різдво  ?  -  спитав    невпевнено  він.
-  До  Різдва  ще  дожити  треба.  Я  вже  пакунки  й  валізи  зібрала...  вона  глянула  на  нього  і  напруга  почала  ще  більше  наростати.  
-  А  як  наші  діти  будуть  на  це  дивитися  ?
-  Підростуть  -  зрозуміють.  Ми  один  одному  діємо  виключно  на  нерви.  Заради  збереження  нормального  психологічного  стану  нам  потрібно  піти  на  цей  крайній  вчинок,  інакше  можливий  нервовий  зрив.  
-  Погоджуюся  повністю...Два  ексцентрики  під  одним  дахом  -  це  вирок.  
-  Еге  ж...
-  "  Гадаю  "АББА"  збережеться  ?  
-  Безперечно,  "АББА"  -  то  святе.  І  контракти  діючі  на  руках.  Ще  поспіваємо  разом...-  в  її  голосі  звучали  нотки  прихованого  оптимізму.  
Новорічного  дива,  на  жаль,  не  сталося.  Скоріше  -  анти  диво.  Жоден  психолог  не  врятував  би  цю  неординарну  ситуацію.  Поруч  дрімав  однорічний  син  і  гралася  щедрими  різдвяними  дарунками  біля  урочистої  ялинки  їхня  5  -  річна  донька.  Варто  зауважити,  що  сварки,  протиріччя  в  цій  родині  наростати  мов  снігова  лавина  гори  Кебнекайсе  з  року  в  рік.  Протилежність  думок,  характерів,  звичок  аж  ніяк  не  єднали  їхні  стосунки.  Це  у  пісні  все  більш-менш  ідеально,  а  у  звичайному  житті  -  хаос,  непорозуміння  і  взаємні  звинувачення.  Досить  !  Пора  ставити  жирну  крапку  цьому  всьому.  Завтра  газети  напишуть  про  гучну  сенсацію,  що  сталася  напередодні  та  ще  й  в  світлий  праздник  Різдва,  коли  народився  Спаситель  світу  цього  недосконалого,  коли  загадуються  усілякі  бажання...
Вони  повечеряли  нарешті  у  спокої,  здули  свічі  і  лягли  спати  в  окремих  кімнатах.  На  ранок  приїхав  автомобіль.  Речі  прислуга  акуратно  поклала  до  нього  і  господиня,  забравши  з  собою  дітей,  попрощалася  зі  своїм  колишнім  чоловіком,  аби  переїхати  до  нового  житла  неподалік  за  7  хвилин  їзди  звідси.  Авжеж,  фешенебельних  хоромів  у  тогочасного  відомого  бренду  "Polar  Music",  клієнткою  якого  була  вже  самотня  культова  співачка,  вистачало.  Відтепер  Агнета  Фельтскуг  й  Б'єрн  Ульвеус  лишень    співробітники  легендарного  квартету,  котрий  іще  має  потенціал.  Але  щось  обірвалося,  як  струна  на  гітарі  чи  мелодія  в  кульмінаційний  момент...

"Присядь,  послухай...
У  мене  для  Тебе  гарна  новина
Із  сьогоднішніх  газет  !
Одна  лікарка  -  фізіолог  зробила  відкриття  !
Вона  довго  спостерігала  за  цим  
І  кожен  раз  її  дивував  результат  :
Любов  -  фактор  довголіття  !

Закохані  живуть  довше,  аніж  інші  !
У  нас  є  шанс  прожити  життя  два  рази,  
Чуєш  мене,  моя  крихітко  !
Закохані  живуть  довше,  
Хіба  це  не  чудово  ?
Я  уявляю,  як  стискаю  Тебе  в  обіймах...
Закохані  живуть  довше  !  

Можу  собі  представити,  
Як  насолоджуватися  кожним  днем.
Мила  моя,  любов  -  вибуховий  наркотик.
На  що  іще  чекати  ?
Пора  впроваджувати  ці  тези  зараз  !
Хтось  спостерігає  за  нами  ?
Байдуже...У  нас  є  виправдання  -
Ми  цілуємося...

Закохані  живуть  довше,  аніж  інші  !
Закохані  живуть  довше  !
Закохані  живуть  довше  !"


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006831
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2024


військова аномалія "А - п'ятдесят" (повітряне чп)

викРУтаси
   інтервентів...
         йой  :
   спалах  -  
"ь"  -
     курява  !..
         обрій  
     видихнув  -
амінь...

алілуя  
                                               нашим  
оборонцям  
мужнім  !..
а  
   лиходіям  -
         інерції
   якнайбільше...  

Аякже,    
   повітря  
         якесь  
   тупикове  -
досить  
     екстремістам  
         спалювати  
     яв...
тьФу-тьФУ-тьФУ  !
     

     
 
         

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006702
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2024


ДВА РОКИ СПРОТИВУ

Доблесні  
Воїни...
Армагеддон...

Рамштайн...
Окопи...
Каліцтва...
Интрига...

Смерті...
ППО...
Ракети...
Осатанілі
Терористи  -
Имперіялісти...
Волонтери...
Україна  !

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006648
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2024


Знову німці ракети не дали

Знову  німці  ракети  не  дали,  
поляки  зерно  порозсипали
(цікаво,  танки  російські  
б  так  само  спиняли  чи  блокували?)
 і  Залужного  недавно  зняли.
У  кремлі  засіли  вандали  -  
шаленіють  наче  шакали...
Жаль,  F-16  іще  не  прислали,
щоби  звірів  скажених  прогнали.  
Ще  й  трампісти  в  якомусь  астралі,  
не  тямлять  загрози  моска'ля...
Було  б  краще,  якби  не  крали,  
зброю  атомну  задарма  віддали...
політиканів  собі  вибирали,  
Чорновола  ігнорували.  
До  НАТО  чомусь  не  вступали...
Коли  Крим  рашисти  забрали,  
міжнародна  спільнота  мовчала  :
обама  і  клінтон  води  набрали  
до  рота  і  бульки  словесні  пускали.
Лиш  меркель  ангела  чимдуж  торгувала
із  фюрером  новим  -  йому  потурала.
От  і  вилізло  пуйло  із  совка  -  
мапу  креслити  заново,  ба...
нищити  всіх  мов  сатана.
А  китай  маневрує  здаля  -
ласо  дивиться  на  страждання.
Тільки  Герої  в  окопах  зблизька  
відсіч  дають  банді  царя.  
І  Волонтери  -  без  них  ну  ніяк  -
вірять  у  диво,  що  станеться.  
Отака  ситуація  патова,  мля...
московія  суне  як  сарана.
Немає  на  неї  управи,  нема...
Що  ж  буде  далі  ?  Хто  його  зна...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006519
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2024


ІВАН ТАРАСЮК

Пам'яті  Героя  Небесної  Сотні

Інститутська...
Вистріли  -
Атрибути  
Навіженої

Тиранії
Атакують,  
Разячи
Активіста...
Схаменіться  
Юродиві  
Кацапи  !  

Іван  Миколайович  Тарасюк  (1993  -  2014)  -  український  активіст  Євромайдану.  Він  мріяв  про  вільну  процвітаючу  демократичну  Україну,  в  якій  би  зміг  реалізувати  свій  неабиякий  потенціал.  Захоплювався  футболом,  історією,  військовою  справою.  Мріяв  також  одружитися.  Активно  підтримував  місцевий  Євромайдан  у  Луцьку,  звідки  сам  був  родом.
Вночі  20  лютого  2014  року  вперше  приїхав  до  Києва,  аби  допомогти  побратимам    відстояти  європейські  цінності  та  прагнення  українців  до  кращого  гідного  життя.  Вир  буремних  подій  одразу  втягнув  Сміливця  до  боротьби.  Ранком  того  ж  дня  криваве  протистояння  набуло  драматичного  апогею.  Кріплячи  жовто  -  синє  знамено  до  адмінбудівлі,  Іван  був  смертельно  поранений.  Мав  21  рік.
Народившись  на  зорі  Незалежності,  своїм  ратним  подвигом  юний  Патріот  освітив  Її  шлях,  віримо,  у  достойне  майбуття.  
Тоді  ще,  мабуть,  ніхто  не  здогадувався,  які  страшні  випробовування  чекають  країну  попереду.  А  кремлівський  чОРТ  вже  розпочав  повзучу  анексію  наших  земель.  
Світла  шана  Герою  України.  


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006419
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.02.2024


Від "АББИ" до УКРАЇНИ (пазл 27)

"Протест  проти  російської  окупації  на  Україні  !  Протест  проти  русифікації  українського  народу  !  Хай  живе  Самостійна  Соборна  Українська  держава  !  (Радянська  та  не  російська).  Україна  для  українців  !  З  приводу  60  -  річчя  проголошення  Самостійної  України  Центральною  Радою  22  січня  1918  р  -  22  січня  1978  р  на  знак  протесту  спалився  Гірник  Олекса  з  Калуша.  Тільки  в  такий  спосіб  можна  протестувати  в  Радянському  Союзі  !  "  -  немолодий  чоловік  акуратно  дописав  останню  тисячну  листівку  і  поклав  її  до  заготовленого  стосу  таких  же.  2  роки  таємничої  клопіткої  праці  нарешті  завершено.  План  давно  визрів.  Знизу  кудкудахкали  кури,  хрюкали  свині,  зверху  на  нього  дивився  портрет  Кобзаря,  додаючи  сил  до  виконання  найважливішої  місії  у  його  надто  буремному  житті.  Включив  радіоприймач  на  короткі  хвилі.  Йшла  Служба  Божа  в  українському  обряді  із  Ватикану.  Була  неділя  15  січня  1978  року,  підпільно  минали  Різдвяні  свята  в  атеїстичному  суспільстві.
Перед  очима  майнули  спогади  про  босоноге  дитинство,  яке  швидко  промайнуло.  Потім  навчання  в  гімназії,  заняття  в  патріотичній  організації  "  Пласт",    польські  табори,  радянські  тюрми,  поневіряння  по  різних  роботах...Презирливі  погляди  представників  місцевої  влади,  що  в  черговий  раз  влаштовували  Олексу  на  якусь  виснажливу  
роботину.  Неблагонадійний.  Тепер  уже  стало  байдуже.  Шкода  лишень,  що  не  доживе  до  тієї  миті,  коли  Україна  зніме  з  себе  московські  пута.  Дисиденти  майже  всіх  кинули  до  буцигарень.  Заарештована  уся  Українська  Гельсінська  група.  Але  іскри  віри  та  надії  все  одно  жевріли.  Господи,  допоможи  здійснити  те,  заради  чого  жив  і  боровся.  Невеселі  думки  перебив  раптовий  голод.  Дослухавши  радіотрансляцію  ,  він  вийшов  зі  своєї  2-поверхової  невеличкої  майстерні,  в  яку  нікого  не  пускав,  навіть  дружину.  
-  Чомусь  Ти  зовсім  сумний,  Олексо...-  пильна  жінка  не  могла  не  помітити  смуток  на  обличчі  свого  чоловіка.  
-  Голова  болить,  певно  тиск  упав.  Старість  не  радість.
-  Виміряй.  65  літ  це  ще  не  вирок...
-  А  чуюся  на  всі  100.  Геть  розбитий  від  цієї  обстановки...
-  Знову  "політика"  Тебе  мучить.  Зрозумій  -  інакше  не  буде.  
-  Знаю-знаю,  авжеж,  не  буде.  А  мало  би  бути.  За  що  боролися  козаки  і  січові  стрільці,  бандерівці  та  мельниківці  ?  Аби  тепер  москаль  отут  господарював  наче  бузувір.  
-  Тебе  не  виправиш.  Іди  поїси.  Може  тиск  до  норми  стане.  Я  смачних  вареників  з  сиром  приготувала....
-  Любив  козак  дівчину,  із  сиром  пироги  !  -  затягнув  урочисто  господар  і  ледь  помітна  усмішка  майнула  по  лиці.  -  Смачно.  А  все  таки  не  треба  було  обмінювати  дівчину  на  вареники,  які  би  вони  смачні  не  були...
-  Та  то  тільки  пісня...-  вправна  господиня  накладала  ще  одну  порцію  смакоти.
-  У  всякій  співанці  є  велика  доля  правди.  
-  Ого,  знову  почнеш  згадувати  Ярослава  Мудрого,  князів  Олега  та  Святослава.  А  якби  вони  тоді  захопили  оті  прокляті  болота,  може  й  тепер  би  ліпше  жилося  нам  ?  -  жінка  знала  наперед  про  що  говоритиме  її  супутник  життя.
-  Інакше  не  буде...-  сухо  відповів  той.
-  Не  ображайся  на  мене.  Я  ж  підтримую  твої  національні  погляди  й  переконалася  у  твоїй  непохитній  силі  духу...
-  Дякую  за  смачні  вареники  і  за  те,  що  Ти  в  мене  є...-  вони  тепло  обійнялися.  
Пройшло  ще  4  дні.  Коли  жінка  була  на  роботі,  чоловік  ретельно  зібрав  сумку,  поклавши  туди  заготовлені  1000  листівок,  яблука  і  зелену  запальничку.  На  столі  залишив  записку  :  "Я  поїхав  у  Львів  до  родичів.  Не  турбуйся,  за  день-два  повернуся.  До  милого  побачення  !  Твій  Олекса.  19.01.78."
Ніби  все.  Потяг  набирав  хід  в  напрямку  Києва.  Ось  і  столиця  вже  видніється.  Повсюди  муляють  очі  комуністичні  лозунги,  а  від  какофонії  чужої  російської  мови  "в'януть"  вуха.  
Прибулий  мандрівник  сходив  у  Києво-Печерську  лавру,  купив  2  каністри  бензину  і  поїхав  електричкою  до  Канева.  Звідти  пішки  відправився  на  Чернечу  гору  до  свого  вчителя  Тараса  Григоровича,  котрий  має  укріпити  свого  учня  в  його  намірах.  Темна  глуха  ніч  додавала  неабиякої  інтриги.  В  голові  громадились  фрази  із  прочитаного  декілька  разів  "Кобзаря".  Із  нього  Катерина  з  дитинчам  брела  паралельним  стражденним  шляхом,  а  гайдамаки  розпалювали  хмиз,  щоби  зігрітися.
 "Ох  і  мороз  який  сьогодні  -  напевно  градусів  15.  Повсюди  сніг  -  трохи  недобре  це,  бо  листівки  розкидані  не  будуть  особливо  помітні.  Але  вже  як  є.  Добре,  хоч  вітер  поривчастий  рознесе  подалі  заготовлені  промовисті  відчайдушні  рядки  для  поширення..."  -  думки  сміливця  склалися  в  один  логічний  ряд.    
А  потім  відбувся  фатальний  трагічний  крок  у  невідомість,  аби  розбудити  пригнічений  український  нарід  з  тривалого  летаргічного  сну.  Факел  Свободи  спалахнув.  Вогняний  згусток  освітив  похмуру  тотальну  пітьму.  Ранком  розкидані  листівки  збирали  міліціонери.  Деякі  послання  таки  вислизнули  з  їхніх  рук  і  були  прочитані  звичайними  людьми.  Чутка  про  жертовного  Героя  поповзла  околицями  Канева,  а  згодом  -  і  до  інших  областей.  Акт  великої  самопожертви  во  ім'я  кращого  майбутнього  України  здійснено.    

"Я  йшов  простою  дорогою,  тернистою.  Не  зблудив,  не  схибив.  Мій  протест  -  то  сама  правда,  а  не  московська  брехня  від  початку  до  кінця.  Мій  протест  -  то  пережиття,  тортури  української  нації.  Мій  протест  -  то  прометеїзм,  то  бунт  проти  насилля  і  поневолення.  Мій  протест  -  то  слова  Шевченка,  а  його  тільки  учень  і  вихованець."


 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006292
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2024


Танго (в окупації)

Танець  
       аПОКАліпсису  :
           наречена  -
       гвинтівка  -
оВРАГ...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006202
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.02.2024


ГАЙ ДУДКА

Господи,  
Аби  
Його  

Душа,  
Угледівши  
Диктатора  
Конаючого,  
Адаптувалася...

В  жорстокому  протистоянні  з  російським  агресором  поблизу  населеного  пункту  Піски    Донецької  області,  героїчно  захищаючи  Україну,  загинув  52  -  річний  боєць,  уродженець  Краматорського  району,  Гай  Дудка.  
В  мирному  житті  Лицар  працював  машиністом  бульдозера,  виховував  сина.  Та  в  квітні  2022  року  став  на  захист  Вітчизни,  взявши  до  рук  зброю,  перекваліфікувався  у  піхотинця.  У  вересні  того  ж  року  в  одному  із  запеклих  боїв  ворожий  снаряд  розірвався  поруч,  нанісши  мужньому  Воїну  смертельні  поранення.  
Вічна  шана  Герою  України.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006132
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2024


Від "АББИ" до УКРАЇНИ (пазл 26)

-  Мама  мія  !  -  скрикнула  чорнява  вокалістка  "АББИ",  повернувшись  спиною  до  аудиторії,  і  добряче  гепнулася  стегном  об  слизьку  підлогу  -  поранила  два  пальці  -  хоча  миттєво  піднялася,  наче  нічого  й  не  було.  Співала  вона  в  той  момент  "Ватерлоо",  і  войовнича  аура  цього  слова  таки  змусила  борчиню  культурного  фронту  різко  впасти.  Пророча  назва  пісні  пізніше  зіграє  ще  один  злий  жарт  з  королевою  танцювальних  майданчиків,  коли  мова  йтиме  про  капітуляцію  тобто  розпад  культового  квартету.    
А  поки  що  обслуговуючий  персонал  бігав  з  рушниками  й  відчайдушно  збирав  дощові  калюжі  зі  сцени.  Гітара  Ульвеуса  стала  схожа  на  весло,  яким  він  вправно  махав,  а  рояль  Андерсона  -  на  рятувальну  шлюпку.  Та  що  там  казати,  коли  навіть  їхній  бос,  згинаючись    у  три  погибелі,  бігав  зі  шматками  тканини,  ліквідовуючи  наслідки  негоди.  Це  був  екстрим  у  всій  красі  :  25  000  фанатів  шаленіли,  дощ  заливав  усіх  підряд.  Голоси  музикантів  часто  переривалися  від  неполадок  мокрої  апаратури.  
-  Дайте  їм  кульки  на  голови  !  -  хтось  відчайдушно  горланив.
-  Аби  ще  задихнулися  !  Ні  в  якому  разі.  Не  з  цукру  зроблені  -  витримають,  дощ  теплий  !  -  відповідали  із-за  куліс.    
-  Єзус  -  Марія,  тільки  б  витримали  декорації  майданчику  !  -  склавши  руки  вгору,  волав  до  неба  організатор  дійства.
-    Енергійне  плавання  корисне  для  нашого  здоров'я  !  -  пожартував  захеканий  імпресаріо.
На  щастя  все  обійшлося.  Збуджені  артисти  ще  довго  не  могли  прийти  до  тями  після  такої  пригоди.  Трохи  згодом,  оговтавшись,  вони  відповідали  на  питання  місцевих  мас-  медіа.  
-  Кажуть,  що  ви  стали  мільйонерами  і  не  встигаєте  тратити  накопичені  капітали.  Чи  це  так  ?
-  Можу  сказати  тільки  те,  що  податки  в  Швеції  надто  високі  й  значну  суму  грошей  ми  вкладаємо  у  творчість.  Одним  словом  -  ми  не  скнари  і  не  закопуємо  золоті  мішки  десь  під  поміченим  деревом.
-  Питання  до  Агнети.  По  опитуванню  фанатів  ваша  сідниця  є  найпривабливішою  сідницею  у  світі.  Що  скажете  на  це  ?
-  Не  знаю,  я  її  не  бачила  (а  що...  в  них  сідниць  тут  не  має  ?  -  пізніше  перепитувала  вродлива  блондинка  своїх  колег)...
В  залі  вибуховий  сміх.
-  Чи  вживаєте  наркотики  ?
-  Ні,  не  вживаємо,  хоча  хильнути  любимо...
-  Дайте  відпочити  людям,  бачите  які  вони  втомлені...-  один  журналіст  і  справді  виявився  найбільш  точним  у  даній  ситуації.
Щоправда  ажіотаж  австралійської  публіки  не  вщухав  ні  на  мить.
Простинь,  наволочки,  іншу  білизну,  на  яких  спали  знаменитості  пізніше  підприємливий  швейцар  продавав  по  клаптиках  усім  бажаючим.
А  на  іншому  концерті  в  Мельбурні  зграя  чорних  жуків,  побачивши  білі  декорації  дійства,  чимдуж  почала  окупувати  сцену,  залізши  навіть  в  інтимні  місця  його  учасників.  
-  Це  вам  привіт  від  Бітлів,  котрі  тут  у  1964  році  теж  зробили  подібний  фурор  !  -  вдало  пожартував  один  репортер,  що  постійно  нишпорив  за  ними  й  саме  хотів  змонтувати  фільм  про  уславлену  четвірку.  І  йому  вдалося  !  Стрічка  стала  культовою  серед  меломанів,  вийшовши  в  прокат  перед  Різдвом  1978  року.  
На  якомусь  стадіоні  прийшлося  затримати  концерт  через  начебто  "замінування  сцени".Але  обійшлося.  Хтось  невдало  пожартував.  
Покидаючи  австралійську  землю  13  березня  1977  року,  музиканти  ніяк  не  могли  зрозуміти  :  "Що  вони  такого  неординарного  зробили,  що  їх  аж  отак  ідеалізують.  Якийсь  масовий  психоз,  чесне  шаманське  слово..."  Так,  шамани  применшувати  свої  досягнення,  але  фанатів  не  обдуриш.  А  бідолашна  Агнета,  котра  найбільше  переживала  аби  щось  не  сталося  поганого  з  ними  й  натовпом,  ще  більше  почала  лякатися  надто  великого  збіговиська  людей.  
-  Ми  любимо  та  обожнюємо  Вас  !  
-  Дайте  доторкнутися  до  Вашої  руки  !  
-  Приїжджайте  частіше  до  Австралії  !  
-  А  може  назвати  нашу  країну  "АББАвстралія"  !?.
-  Слушна  ідея  !  
-  Не  забудемо  ніколи  Ваші  дзвіночки  -  Голоси  !  Вони  лікують  !    
-  Щасливої  дороги  !  
Літак  плавно  набирав  висоту.  Хмари  здивовано  глянули  на  сонних  ідолів,  не  розуміючи  довколишнього  ажіотажу.
-  І  що  в  них  такого  є  особливого  ?  Люди  як  люди...-  спитала  одна  із  них.
-  Е,  не  кажіть.  Нещодавно  до  мене  докотилася  їхня  мелодія  з  вщент  заповненої  відкритої  арени.  Я  вслухалась  і  розчулено  вилила  на  них  усю  палітру  власних  переживань...-  зворушено  парирувала  інша.  
-  Ось  послухайте-послухайте  !  -  загострила  увагу  третя  мара.
В  небі  замість  гулу  повітряного  судна  раптом  зазвучало  "Intermezzo  No  1",  вносячи  хвилюючі  сум'яття  до  вищих  шарів  атмосфери.  Маленька  цятка  розчинилася  в  імлі.  
Цей  тур  став  кульмінаційним  моментом  в  історії  "АББИ".  Враження  від  нього  навіть  через  десятки  років  повзають  мурахами  по  шкірі  вже  немолодих  гастролерів,  які  насправді  й  не  дуже  бажали  гастролювати  такими  далекими  маршрутами.  Але  ж  позитивний  імідж  колективу  то  є  свята  справа.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005909
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 15.02.2024


Від "АББИ" до УКРАЇНИ (пазл 25)

-  До  мене  дійшли  чутки,  що  ми  не  справжній  гурт,  а  такий  собі  штучний  продукт.  І  це  після  гучного  фурору,  який  ми  здійснили...-  Стіг  Андерссон  подивився  на  своїх  підопічних,  ніби  найближчим  часом  збирався  їх  відправити  на  Місяць,  аби  підкорити  не  підкорені  поки  що  особливі  висоти.
-  Ці  журналюги  завжди  шукають  дешеву  сенсацію.  Їм  їсти  не  дай  -  лишень  пліткувати...-  Я  навіть  чув  байку,  що  ми  начебто  загинули  в  ДТП.,  а  спритні  ділки  крутять  наші  записи,  показуючи  чужі  обличчя,  і  ще  й  наживаються  на  цьому...-    відповів  Бенні,  борода  якого,  здається,  в  той  момент  стала  схожою  на  їжакові  голки.
-  Саме  так.  Буцімто  ви  тільки  відкриваєте  роти,  а  фонограма  записана  іншими...-  продовжував  шеф.
-  Але  ж  ми  об'їхали  півсвіту,  були  на  телевізійних  шоу...-  спробувала  захистити  свою  репутацію  білявка  Агнета.  
-  В  тому  то  й  справа.  Треба  зробити  повномасштабний  тур  з  живими  концертами,  аби  глядачі  переконалися  у  ваших  справжніх  здібностях.  Підготуємо  матеріал  і  зробимо  навколосвітню  подорож  за  80  днів.  Ха-ха...-  підбадьорював  їх  менеджер,  який  чимось  нагадував  керівника  зоряної  експедиції  в  іншу  галактику.
-  О,  Боже,  мені  страшно...Я  боюся  висоти...В  нас  росте  дитина,  котра  майже  не  бачить  своїх  батьків...-  наполягала  все  та  ж  Агнета.
-  Починається...Та  нічого  з  дитиною  не  станеться.  Поїдемо  на  півтора  місяці  і  потім  знову  до  власної  студії  повернемося...-  її  чоловік  Б:єрн  марно  старався  заспокоїти.
-  Треба  кувати  залізо,  допоки  воно  гаряче  !  -  ковальським  голосом  дзвінко  дав  розрядив  ситуацію  Стіг.
-  Тоді  -  без  мене  !  -  блондинка  -  бунтарка  явно  не  хотіла  здаватися.
-  Годі  вже  сваритися  вам...Це  потрібна  справа.  Усі  гурти  їздять  на  гастролі.  А  ми  не  гірші  за  когось.  Все  буде  класно,  Агнето.  Заспіваємо,  наберемося  свіжих  вражень  й  після  того  на  куражі  запишемо  ще  швидше  новий  альбом...-  в  розмову  втрутилася  брюнетка  Фріда.
-  Вирушаємо  в  кінці  січня.  Починаємо  з  рідної  Швеції.  Потім  Данія,    Німеччина,  Нідерланди,  Бельгія,  Англія  і  на  десерт  -  Австралія.  Я  домовився  з  відповідними  людьми,  що  перевезуть  музичне  обладнання  та  встановлять  велику  сцену  для  наших  майбутніх  виступів.  Всього  -  106  працівників.  Це  буде  грандіозне  шоу  в  новітній  поп-музиці.  Вас  обожнюють  повсюди.  Ви  собі  не  уявляєте,  як  австралійська  публіка  реагує  на  вас.  Ви  для  них  -  справжнісінькі  Боги  !  
Правду  казав  тоді  їхній  куратор.  "АББАманія"  почалася.  Такого  не  спостерігалося  із  часів  легендарних  "Бітлз".  Усюди,  де  б  вони  не  виступали,  звучали  істеричні  верески  натовпу,  який  збожеволів  від    їхньої  музики  і  співу.  Апогеєм  цього  дійства  стали  гастролі  в  Австралії,  що  почалися  3  березня  1977  року  в  Сіднеї  (гастролі  стартували  29  січня  того  ж  року  із  Гетеборга).
-  Оце  дощ  пішов  !  Може  то  є  Всесвітній  потоп,  як  написано  в  Біблії.  Боюся,  щоб  апаратура  наша  не  зламалася...-  звукорежисер  стурбовано  подивився  на  темні  хмари,  які  лилися  безперервно  мокрою  пеленою.  
-  Ого  !  Та  нас  самих  може  струм  вдарити  !  -  музиканти  ошелешено  подивилися  на  сцену,  де  вирувала  стихія,  а  внизу  море  благодатних  австралійських  парасольок,  погоджуючись  лагідно  в  такт,  вони  уособлювали  райдужну  атмосферу.  Чи  то  королівські  гриби  раптом  виросли  після  багатомісячної  місцевої  засухи  ?
-  Що  робити  будемо  ?  -  кричав  хтось  із  них.
-  Люди  ж  купили  квитки.  Треба  їх  зрозуміти.  Ризикуємо  !
-  Натягнули  тент  ?  -  перепитав  організатор  заходу.
-  Так  !  
-  Тоді  до  роботи  !  Висушувати  усі  ці  неприємності  вашими  сонячними  піснями  !  -  не  вгавав  той  і  команда,  як  хоробрі  плавці,  жваво  пірнула  в  безодню...  

"  В  міських  джунглях  будьте  уважні,  
Не  мандруйте  одні  опісля  півночі.
Ті  що  знають  про  мене  -  остерігаються...

Я  -  тигр,  я  прийшов  за  Вами.  
Зустрічі  зі  мною  краще  уникати.

Місто  жахіть  зі  страшного  сну.
Озирайся  по  сторонах,  
Тільки  не  кричи  -  це  я...

Я  -  тигр,  я  прийшов  за  Вами.
Зустрічі  зі  мною  краще  уникати.

Жовті  вогні  моїх  очей,  
Наче  неон  спокус-    ночей,  
Слідкують  за  Вами  пильно.

Я  -  тигр,  я  прийшов  за  Вами.
Зустрічі  зі  мною  краще  уникати.

Місто  -  тюрма,
Алеї  будуть  вас  охороняти.  
Тіні  побачиш,  там  десь  є  мій  силует.

"Я  -  тигр,  я  прийшов  за  Вами.  
Зустрічі  зі  мною  краще  уникати  !!!"
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005843
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 15.02.2024


р в д к "цезар куніков"

розхвилювалися  
     
     води  -  

дискутують  :

     "  -  корито  

царя  
     епічно  
затоплено  !..
   -  а  
решту  ?..

   -  кара  
україНська  
     нАздожене  
і  
     кремль  !..
-  ого,  
       віримо..."  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005763
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2024


Пластилінові солдатики не знали…

Страхітливі  метаморфози  часу  :  дрібненькі  пластилінові  солдатики,  якими  в  майже  забутому  дитинстві  гралися  з  однолітками  "у  війну",  раптом  ожили  через  десятиліття,  ставши  реальними  жорстокими.  Замість  тоненьких  сірників  у  них  тепер  смертоносна  зброя,  котрою  знищується  цивілізація.  І  ота  м'яка  настільна  фортеця  з  вежами  трансформувалася  в  цілком  боєздатну  фортифікаційну  споруду  Бахмут  чи  Авдіївка,  що  стримує  навалу  новітніх  східних  варварів  -  "сусідів".  Хто  б  міг  колись  із  дітлахів  передбачити  сценарій  розвитку  карколомних  буремних  подій  ?  Хто  міг  подумати  тоді  серед  грайливих  безтурботних  епізодів  -  усе  розвиватиметься  надто  стрімко  та  войовничо.
А  ще  згадується,  як  спостерігали  з  цікавістю  за  мурахами  червоними  й  чорними,  коли  ті  починали  мурашині  битви.  Згодом  трохи  старшими  почалися  також  хлопчачі  протистояння  "один  на  один"  десь  за  шкільними  дворами  подалі  від  вчительського  пильного  ока,  ніби  двоє  боксерів  під  гучні  коментарі  оточення  вирішили  позмагатися  за  пояс  Чемпіона  Світу.  Потім  синці  від  ударів  мастили  жіночою  пудрою,  аби  ніхто  з  старших  не  здогадався  про  хуліганські  витівки  забіяк.  
Набагато  гуманніше  проходило  лупцювання  м'яча,  де  опоненти  організувалися  в  команди  й  намагалися  шкіряного  загнати  в  протилежну  рамку  воріт.  Часто  замість  неї  ставили  два  великих  камені.  Бідолашна  сфера  також  не  завжди  витримувала  такого  напору.  Тоді  її  написали  різним  мотлохом,  зшивали  і  продовжували  ГРУ...
Ще  пригадується  кидання  палицями  в  блискучі  консервні  бляшанки  з  відстані  десяти  метрів.  Авжеж,  точність  і  майстерність  тут  теж  неабияк  знадобилися.  Такий  собі  прадавній  прототип  нинішнього  диво  -  дрона  чи  не  так  ?  Кидали  ножиком  в  дерева  -  хто  заб'є  сталеве  лезо  у  стовбур...Головне  -  ціль  !  
Дух  затятого  суперництва  завжди  присутній  в  дитячому  чи  підлітковому  віці.  На  жаль,  комусь  цього  мало.  І  вже  велетенська  територія  (країною  її  важко  назвати),  схиблена  на  манії  ефемерної  "величі"  прагне  захопити  у  своє  імперське  стойло  якомога  більше  чужої  землі,  маніакально  вбиваючи  усе  живе  довкола.  Дитячі  комплекси  її  ватажка-тирана  бути  "суперменом"  зайшли  надто  далеко.  Тільки  "усім  двором",  себто  усією    демократичною  спільнотою  можна  зупинити  дане  криваве  свавілля  і  покарати  жорстко  підлого  божка,  його  свиту  -  таку  ж  підступну  й  зухвалу  -  за  усі  злодіяння  перед  людяністю.  Для  них  це  всього  лиш  божевільна  гра  і  ненависні  маніпуляції  мільйонами  життів,  для  світу  -  спосіб  вижити.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005669
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2024


Олаф Шольц

Обдумав  
люту  
аномалію  :
факт  -

Шукати  
озброєння
лицарям...
"ь"  -
цурюк  !  *  

*  Цурюк  -  zuruck    -  назад  (переклад  з  німецької).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005528
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.02.2024


Від "АББИ" до УКРАЇНИ (пазл 24)

"Життя,  Грицю,  не  виграшки,  а  дуже  важка  річ.
Якщо  хочеш  бути  письменником,  
Готуй  напальник  для  серця,  
Щоб  видержало  і  не  розірвалося..."  

Григорій  Тютюнник

-  Гей,  шинкарко,  налий  мені  отрути  !
Хай  на  завтра  встану  ледь  живий,  
А  сьогодні  я  із  імли  посуди  
Світ  побачу  радісний  такий  !  -  знаний  письменник  Григір  Тютюнник  заглянув  до  шинку,  де  часто  бував  останнім  часом.
-  Ого,  Григоре  Михайловичу,  Вас  уже  на  вірші  потягнуло.  А  як  же  ваша  проза  ?  -  молоденька  й  гарненька  буфетчиця  Світлана,  що  знала  його,  протирала  ілюзорні  грані  бокалів.  
-  Еге,  Світлику.  Літературі,  як  і  хлібу  чи  яблукам,  потрібна  погода...-  задумливо  сказав  той.
-  А  яка  тепер  погода  ?  Здається,  сонце  світить  ззовні...
-  Твоє  ім'я  приємніше  світить,  аніж  те  радянське  сонце  !  -  не  втримався  літератор.
-  Дякую  за  комплімент,  але  я  вже  заміжня...
-  Знаю-знаю,  але  не  про  те.  Ось  знову  мою  нову  повість  не  взяли  до  друку.  Вирішили  правки  зробити.  А  це  все  одно,  що  порізати  душу...Кажуть,  чому  не  пишу  ідейних  епосів  про  велич  партії.  Натомість  величаю  простого  селянина...Не  можу  інакше.  Вже  який  є.
-  Не  беріть  так  близько  до  серця...-  старалася  підбадьорити  працівниця  "веселого"  закладу  пригніченого  майстра  художнього  слова.
-  Занадто  вразливий  я...відчуваю  людину  як  сіль  -  рану.  Тому  прийшов  сюди,  аби  розвіятися...-  Григір  вже  смакував  гальбу  свіжого  пива,  пахуча  біла  піна  якого  мов  біла  сторінка,  котру  треба  було  негайно  заповнити.  В  залі  відвідувачів  ще  не  було,  тому  весь  свій  тягар  негараздів  бажано  залишити  саме  тут.
-  А  де  Ви  пропадали  недавно  ?  Не  заходили  до  нас  чомусь  ?
-  Їхав  у  службове  відрядження  на  Донбас.  Краще  б  туди  не  пхався.
-  Чому  ?  -  бармен  вміла  підтримати  бесіду.
-  Зросійщений  він  майже  весь.  Ще  по  селах  де-не-де  можна  почути  солов'їну,  а  в  містах  дуже  сумно...-  зітхнув  понуро  письменник.
-  Маємо  те  що  маємо...-  відповіла  Світлана  і  принесла  ще  одну  кружку  чудодійного  напою.
-  А  знаєш,  Світлику,  де  мож  почути  нашу  мову  ?
-  В  центрі  Києва  навряд  чи...Хіба  десь  околицями...
-  На  Бессарабському  ринку.  Там  такі  милі  жіночки  продають  різний  крам.  І  там  я  відроджуюся  морально.  Навіть  словечка  цікаві  знаходжу  для  власних  новел.  
-  Який  Ви  допитливий  у  всьому...
-  Якось  так...Пишу,  та  кому  воно  потрібно.  Люди  повинні  вкалувати,  вкалувати,  вкалувати,  а  потім  померти...
-:Не  кажіть  отакої.  Вас  добре  знають,  Вас  премією  нагородили.  Вас  поважають  і  читають  прості  люди...
-  Неси  ще  одну  гальбу  і  тоді  вже  точно  розвидниться...-  залпом  допивши  бокал,  майже  врівноважений  автор  "Зав'язі"  глянув  у  вікно.  Звідти  несміливо  пробивалося  весняне  сонце.  В  його  голові  вимальовувалася  черговий  неординарний  сюжет..."Що  ж,  спробую  хоча  б  підтримати  робочий  настрій"  -  сам  до  себе  промовив  Григір,  очікуючи  рятувальну  дозу  променистого  хмільного  адреналіну.
-:Як  скажете,  Григоре  Михайловичу.  Бачу,  Вам  тут  добре.
-  Ти  вгадала,  моя  прониклива.  Тут  я  забудуся  від  червоної  дійсності.  Вона  батька  мого  вбила  і  мене  вже  кривавим  відблиском  переслідує.
-  Та  якось  буде,  не  може  бути,  аби  ніяк  не  було...-  вона  спробувала  ще  раз  підтримати  душевний  стан  співрозмовника.
-  Якось  воно  буде...-  його  осяяла  блискавична  думка...-  От  коли  помру,  хай  крізь  прах  мого  серця  проросте  дубовий  корінь,  а  з  нього  вимахає  велетенський  дуб  і  хай  його  гілля  піде  на  кілки  -  бити  усіх  черствих  і  тупих  серцем  людей...
-  Та  годі  вже  Вам  про  погане...Життя,  хоч  таке  -  с'яке,  продовжується...
Стіни  закладу  вигравали  дивними  волелюбними  ілюзіями.  Магія  алкоголю  робила  свою  утопічну  справу.  Примарився  комуністичний  лозунг  "Пролетарі  усіх  руїн  єднайтеся",  що  висів  понад  вітриною  з  пляшками,  зазвучавши  як  тост  за  упокій  невдалої  спроби  змінити  світ  на  краще.  
-  Неси  ще...

"Зберігаються  тільки  народи  -  завойовники,  себто  тільки  вбивці.  Завойовані  народи  -  скніють.  Україна  ніколи  не  була  завойовником.  Єдина  її  слава  -  історія  козацького  самозахисту.  Забрати  в  неї  це  -  і  такого  народу  більше  не  існує."  




адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005409
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2024


Зимова Олімпіада в сочі

Зимно...
искрить
мороз...
однак  
весело  
атлетам  :

Оплески  !..
лемент  !..
імператор  
медалі  
протер...  
іч,
аборигенам  
допінг  
адаптував  -

виграли  

спритними  
обоРУтками  
чемпіони  
інтервенцій.

В  лютому  2014  року  у  імперському  поселенні  сочі  відбулася  одна  із  найскандальніших  зимових  Олімпіад  в  історії.  Господарі  змагань  за  радянським  принципом  прагнули  здобути  якомога  більше  медалей  різного  гатунку  для  пропаганди  власної  войовничої  величі,  нехтуючи  міжнародними  правилами  чесної  боротьби.  Їхні  так  звані  атлети  масово  користалися  забороненими  препаратами  для  покращення  особистих    результатів,  а  їхні  справжні  тест-проби  після  виступів  замінили  на  фальшиві,  начебто  правильні,  аби  не  виникало  жодних  сумнівів.  Грандіозна  афера  розкрилася.  В  підсумку  у  багатьох  місцевих  горе  -  спортсменів  завойовані  медалі  забрали,  здобутки  анулювали.  Декого  із  них  усунули  від  участі  у  майбутніх  турнірах.  Перше  місце  тоді,  враховуючи  дану  неординарну  ситуацію,  в  загальному  командному  заліку  заслужено  взяли  норвежці,  а  друге  -  у  збірної  Канади.  На  наступній  Олімпіаді  російська  делегація  виступала  вже  без  прапора,  без  гімну,  без  акредитованих  журналістів.  
З  початком  повномасштабної  агресії  проти  України  зухвалих  загарбників  усунуто  майже  зі  всіх  великих  спортивних  форумів.  
Спорт  -  це  мир,  а  раша  -  синонім  слова  "війна".
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005299
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.02.2024


Від "АББИ" до УКРАЇНИ (пазл 23)

-  Як  же  тут  холодно...Брр....-  зуби  політв'язня  Валерія  Марченка  в  пермському  таборі  вибивали  химерну  чечітку.  Все  пливло  перед  очима  :  дитинство,  юність,  перше  кохання,  навчання  у  престижному  вузі,  фатальний  арешт...
-  Именем  советской  социалистической  революции  за  политическую  клевету  (яку  таку  іще  клевету,  бо  українською  говорив  постійно)  и  буржуазную  деятельность  гражданин  Марченко  осуждён  на  6  лет  колонии  строгого  режима,  а  также  ещё  на  2  года  общей  ссылки.  Приговор  приведен  в  действие  и  опровержению  не  подлежит  !  -  прочитав  з  листка  вбивчим  голосом  суддя  вирок  суду  за  1973  рік.  
-  Я  стільки  не  проживу,  могли  б  дати  менше...-  іронічно  посміхнувся  підсудний.
-  Будем  перевоспитывать  в  духе  ленинских  принципов  строительства  эталонного  общества  !  -  підсумував  той  же  суддя.
"  Вони  з  глузду  з'їхали.  Яке  "общество"  ?  Це  є  тюрма  народів.  Може  хоч  книги  вдасться  з  собою  взяти..."  -  готувався  до  заслання  правозахисник,  що  був  дуже  схожий  на  французького  актора  Бельмондо.  Йому  б  займатися  перекладацькою  роботою  десь  у  
 цивілізованому  суспільстві,  натомість  в  тоталітарному  треба  пройти  усі  муки  переслідувань  та  непокори.  
-  Та  тут  же  щурі  грають  в  піжмурки  !  -  отямився  раптом  Валерій.  -  Дайте  мені  хоча  б  якусь  літературу  !  -  щосили  крикнув  арештант.
 -  Не  положено  !  -  відповіли  за  тюремним  віконцем.  
-  Коли  у  мене  побачення  з  матір'ю  ?  -:перепитав  відчайдуха.
-  На  следующей  неделе  !
"От  і  добре.  Щось  привезе  мені  прочитати  із  дому,  може  вдасться  переклад  зробити  ?  Потому  конвой  зробить  обшук,  забравши  писанину...але  мозок  повинен  працювати...-  не  здавався  український  патріот.
Він  і  в  житті  не  відрізнявся  богатирським  здоров'ям,  а  в  камері  суворого  режиму  почав  слабнути  доволі  таки  швидко.  
"Хай  би  все  скінчилося  врешті.  Піду  до  неба  у  кращі  світи,  аби  не  мучитися  з  тими  вандалами...-  тяжкі  роздуми  переслідували  Марченка.  Виходу  справді  не  було.  
Радянська  імперія  не  давала  жодного  шансу  інакомислячим.  Ну  хіба  привселюдно  покаяння  і  співпраця  з  к  д  б.  Такої  ганьби  не  міг  дозволити  собі  затятий  критик  русифікації.  Отож  довелося  пройти  через  усі  кола  земного  пекла,  аби  стати  взірцем  спротиву  для  наступних  поколінь.  Поки  що  фізичні  та  моральні  тортури  тренували  кволе  тіло.  
Дух  Свободи  невидимими  крилами  то  піднімав  у  висоту  свого  палкого  прихильника,  то  раптом  опускав  у  безодню.  Марення  Марченка  рятували.  За  них  шанувальник  демократії  несамовито  чіплявся  як  за  останню  соломинку.  Якийсь  велетенський  звір  нещадно  демонічно  переслідував  його,  пазурі  розпустивши,  намагався  зловити.  Немов  би  розгорталася  казкова  баталія  з  нещасливим  кінцем.  Але  Добрі  Сили  ставали  на  допомогу  і  ось  уже  шаблями  рубали  голови  тому  страшному  червоному  дракону.  Та,  виявляється,  марно.  Голови  знову  й  знову  виростали  -  множилися  і  вівся  черговий  кривавий  бій...Цей  містичний  сюжет  надихав  -  створював  умови  для  подальших  дій.  У  темряві  виразно  іскрили  воїни  -  цитати  із  нетлінного  "Кобзаря".  Їх  ворожі  елементи  намагалися  спалити  як  колись  славну  козацьку  столицю  Батурин.  Епізодами  ширилася  "зрада".  Грузинського  терориста  кобу  засудили  на  тривалий  термін  за  пограбування  банків,  німецького  агента  ульянова  не  пустили  мокшанські  прикордонники  і  він  в  Женеві  спився  від  неможливості  реалізувати  вчення  марксизму...Європейці  на  таку  аферу  не  повелися.  Тінь  першого  Президента  УНР  Михайла  Грушевського  вийшла  із  історичного  забуття,  особисто  пішла  обороняти  Крути  від  більшовиків,  закликаючи  підлеглих  створювати  професійну  армію  для  молодої  республіки...Привид  Симона  Петлюри  вже  домовлявся  про  зброю  для  Січових  Стрільців  із  закордонними  постачальниками...Петра  Болбочан  не  був  розстріляний  своїми  ж  недалекоглядними    керівниками,  а  став  великим  полководцем,  що  розбив  кляту  східну  орду  під  Харковом...
Будапештське  повстання  1956  закінчилося  перемогою  волелюбних  угорців,  адже  він  писав  до  Центру,  аби  вивести  війська  Варшавського  договору  звідтіля.  За  це  йому  приписали  ще  додаткову  кару...
Усе  скінчилося  восени  1984  року  після  другого  арешту,  коли  відмовили  нирки.  Матері    вдалося  перепоховати  Сина-Героя  українській  землі.  Тепер  його  незламний  Дух  витає  десь  по  київських  околицях  і  намагається  захищати  візуально  нещасні  терени  від  новітньої  російської  агресії...
За  дивним  збігом  обставин,  суддя  Григорій  Зубець,  який  головував  при  винесенні  фактично  смертного  вироку  для  дисидента  у  березні  1984  року,  назвавши  його  "особливо  небезпечним  злочинцем",  пізніше  зробив  блискучу  кар'єру  юриста  в  новітній  Україні,  має  різноманітні  державні  нагороди...і  спокійно  доживає  похилі  роки  в  комфортних  умовах.

"Я  вірю  в  Бога,  вірю  в  добре  начало  людини.  Винним  себе  не  вважаю,  бо  старався  робити  людям  тільки  добро.  Держава  завинила  перед  громадянами  в  мільйон  разів  більше,  аніж  ті  перед  нею.  До  кінця  днів  своїх  буду  протестувати  проти  несправедливості..."  -  останні  слова  Валерія  Марченка  на  вищезгаданому  судилищі  комуністичного  свавілля.  


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005253
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 08.02.2024


Від "АББИ" до УКРАЇНИ (пазл 22)

-  Нас  кличуть  в  Польщу  !  Скільки  листів  надійшло  від  них  -  повна  торба  !  -  менеджер  "АББИ"  повідомив  цікаву  пропозицію.
-  Так  це  ж  країна  соцлагерю.  В  них  певно  танки  їздять  по  вулицях...-  скептично  глянув  на  нього  Бенні.
-  А  робітничі  протести  в  Гданську  як  вони  по-звірячому  придушили...-  підтримав  напарника  Б'єрн.
-  Якщо  добиратися  літаком,  тоді  я  не  їду...-  продовжила  дискусію  Агнета.
-  Але  ж  ми  випускаємо  скоро  новий  альбом  "  Прибуття"  і  нам  потрібна  реклама...-  спробувала  заперечити  Фріда.
-  Нас  і  так  вже  всі  знають...-  опиралася  усіляко  білявка.
-  Якщо  сидіти  на  печі,  хто  буде  пекти  калачі  ?  Га  ?  -  глянув  на  них  строгий  шеф.  -  Ви  ж  мріяли  про  успіх.  Ось  він  -  беріть...
Зазвучав  раптом  телефон  і  на  тому  боці  проводу  говорили  польські  колеги  по  творчій  співпраці.  Обіцяли  взяти  на  себе  усі  транспортні  витрати  і  якісно  відзняти  їхній  майбутній    відео  концерт  на  польському  телебаченні  плюс  перебування  артистів  в  готелю  та  цікаву  екскурсійну  програму.  
-  Гаразд...Їдемо...До  відзення...-  по-діловому  заговорив  продюсер  квартету.  
-  Тоді  я  лечу  раніше  від  Вас.  Не  дай  Боже,  аби  моя  маленька  Лінда  лишилася  сиротою...-  дратівливо  парирувала  красива  мама.
-  О  Боже,  знову  починається...-  тепер  уже  Б'єрн  роздратовано  глянув  на  неї.
-  Та  нічого  страшного  не  має.  Переліт  не  тривалий,  виступите  на  місцевому  ТБ,  побачите  Варшаву  і  додому...-  підсумував  Стіг  Андерссон  й  вже  подумки  збирав  валізи.
Невдовзі  перша  учасниця  "АББИ"  вже  мандрувала  столицею  Польщі  і  робила  невеличкі  закупи.  "Ого,  яка  бідна  країна...Чогось  ті  комуністи  не  дбають  про  народ..."  -  перші  враження  так  собі.  
-  Препрашаме  !  Ви  із  "АББИ"  ?  Можна  ваш  автограф?  -  юрба  молодих  людей  оточила  її.
-    Звідки  мене  знаєте  ?  -  зніяковіло  спитала  фея  музичної  магії.
 -  Бачили  Вас  у  кліпах  разом  із  брюнеткою...Які  чудові  ваші  голосить  !  А  гармонія  пісень...ммм...насолода...-  вдоволено  відповіли  ті.    
-    Окей  !  -  вона  підписала  їм  аркуші  паперу  та  попрямувала  до  готелю.  
"  Ого,  скільки  тут  прихильників  "АББИ".  Це  добре,  але  які  вони  надокучливі..."  -  промайнула  думка  вродливої  співачки  мов  осінній  листок,  бо  саме  золота  осінь  1976  року  ступала  красиво  по  землі.  Ї  їй  однаково  який  лад  у  землян  :  соціалізм  чи  капіталізм,  чи  ще  казна-що.  Насолоджуйтеся  кожною  миттю  свого  тимчасового  перебування  тут.  Й,  звісно,  ще  краще  послухати  виступ  чотирьох  унікальних  космополітів,  що  саме  збираються  виступити  перед  місцевою  багатомільйонною  телевізійною  аудиторією.
"Увага  !  Камера  !  Мотор  !"  -  сцена  спалахнула  яскравими  декораціями  і  білі  ангели  зійшли  з  висот  по  сходах  космічного  трапу  до  поляків  наче  поважні  неземні  гості  (вони  тоді  так  близько  були  до  України  !  )...О  як  же  поталанило  нашим  сусідам  бачити  наживо  оцих  ідолів.  
По  правді  сказати,  сходинки  тієї  конструкції  обмотали  прозорою  клейонкою,  щоб  блиск  давали  і  перестаралися.  Бо  ноги  почали  ковзати  по  ній.  Прийшлося  робити  додаткові  тренування.  Все  решту  пройшло  на  відмінно.  Усі  лишилися  задоволені.  Телеглядачі  -  насамперед.  В  Швецію  гурт  повертався  вже  у  цілому  складі(Агнета  врівноваженою  стала)  і  з  масою  нових  захоплюючих  вражень.  
Так  звана  "Залізна  завіса"  в  той  момент  стала  надщербнутою,  крихкішою...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005232
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2024


Від "АББИ" до УКРАЇНИ (пазл 21)

-  А  пам'ятаєте,  батьку,  Ви  якось  розказували  про  УПА  ?  -  двадцятирічний  Данило  Мигаль,  син  українських  емігрантів  з  Канади,  ще  раз  допитливо  спитав  неня  про  героїчні  сторінки  української  історії.
-  Так,  сину  дорогий.  Пам'ятаю  дуже  добре.  Важна  та  боротьба  була.  Надто  нерівні  сили...Московити  перебиралися  у  форму  бандерівців,  аби  нас  клеймити,  і  йшли  вбивати  мирних  людей.  Європа  та  Америка,  виснажені  Другою  світовою,  не  хотіли  повстанцям  допомагати.  І  все  зійшло  нанівець...-  з  нотками  суму  ще  не  дуже  старий  чоловік  Богдан,  який  колись  був  лікарем  дивізії  "Галичина",  згадував  ті  буремні  події.
-  Я  відчуваю  -  в  мене  усе  кипить  всередині  !  Я  мушу  щось  зробити  для  знедоленої  України,  аби  світ  побачив  це  !
-  Що  Ти  можеш  зробити  ?  Вона  окупована  москалями...  -  похмуро  глянув  колишній  вояка  на  енергійного  юнака.
-  Але  треба  щось  робити  !  Треба  використовувати  кожен  сприятливий  момент  !  -  не  вщухав  запалений  хлопець.
-  Заспокойся  сину,  нічого  Ти  тут  не  вдієш.    В  мене  рідний  брат  теж  був  таким  затятим  опришком  і  загинув  від  рук  проклятих  комуністів...резюмував  батько.
-  Здається  я  придумав.  Зараз  у  нас  проходять  Олімпійські  ігри.  Там  виступають  також  українські  спортсмени,  щоправда,  під  чужим  прапором.  Спробую  відновити  справедливість  хоча  б  на  якусь  мить...-  в  голові  Данила  вже  дозрівав  план.
-  Кому  воно  потрібно.  Хіба  що  пригод  собі  набереш  і  до  в'язниці  підеш...
-  Ех  батьку-батьку,  втратили  Ви  колись  шанс  збудувати  державу...
-  Кажу,  шанси  мізерні  були...
-  Значить  так,  їду...
-  Куди  ?
-  В  Олімпійське  містечко...Там  на  місці  щось  придумаю...
-  Та  це  півтора  тисячі  кілометрів  звідси...
-  Ну  і  що  ?  Я  мушу  це  зробити...
Очі  невгамовного  підлітка  палали  як  золоті  олімпійські  медалі.  Він  вже  знав,  що  робитиме,  бо  його  друга  Батьківщина  потребувала  хоча  б  крихти  об'єктивної  уваги...  
-  Даниле,  поспішай,  потяг  скоро  рушає  !  -  гукнули  завзято  товариші  із  Союзу  Української  Молоді  (СУМ).
-  Та  встигаю  !
-  Прапор  жовто-синій  взяв  ?
-  Аякже  !  А  Ви  букви  взяли  ?
-  Авжеж  !  Зараз  перевіримо  :  "F",  ,"r",  "i",  "d",  "o","m",  "U",  "k",  "r",  "a",  "i",  "n",  "e"...Здається,  всі...
-  Тоді  з  Богом  !  -  юрба  розмістилася  в  комфортному  вагоні  й  стукіт  коліс  вже  набирав  свої  звичні  оберти.
Вони  прибули  ввечері  до  Монреалю,  коли  саме  починався  основний  цикл  змагань.  
-  Ого,  скільки  тут  народу  різного...Нам  треба  конче  попасти  на  виступи  саме  українських  атлетів...-  гукнув  їхній  ватажок.
-  Я  флагшток  радянського  кривавого  сукна  зірвав,  аби  менше  муляв  перед  очима...
 -  Молодець  !
-  Ось,  дістав  квитки  на  футбольний  матч  надери  -  сирисири.  
-  Що  -що  ?  
-  н  д  р  -  с  р  с  р  ...
-  Тоді  йдемо  !
-  Отже,  на  трибунах  поводимося  чемно,  щоб  ніхто  нічого  не  підозрював.  А  потім  кожен  дістає  свою  потрібну  букву  і  складаємо  банер,  аби  всі  побачили.  Зрозуміло  ?
-  Єс,  сер  !  -  підбадьорливо  вигукнув  Мигаль,  котрий  відчував  історичний  момент  дійства.  
Він  наче  той  учасник  Олімпіади  теж  мусів  проявити  спритність...хоробрість...витримку...наполегливість...Попереду  бар'єр  між  глядачами  та  змагальним  полем.  
"Треба  все  прорахувати  до  найменших  дрібниць.  Помилитися  не  можна..."  -  думки  гуділи  як  бджоли  в  унісон  навколишньому  вереску.  Висота,  яку  потрібно  подолати  десь  коло  4  метрів.  І  тепер  вже  точно  наважиться  на  стрибок  у  невідомість.  А  там  хоч  потоп.  Стрибун  готувався  до  свого  історичного  забігу.
Гра  розпочалася  неквапливо.  Футболісти  мляво  бігали...Аж  тут  на  початку  другого  тайму  сталася  направду  неординарна  ситуація.  На  трав'яний  газон  вибігла  бородата  молода  особа  в  джинсах  і  вишиванці,  розмахуючи  синьо-жовтим  стягом.  Вона  чимось  нагадувала  американського  культового  співака  Джима  Моррісонв,  що  теж  мав  українське  коріння.  Потім,  адаптувавшись,  наш  козак  почав  спонтанно  танцювати  запального  гопака,  увівши  в  ступор  оточуючих.  Це  було  щось  !
-  Тримайте  його  !  -  першими  отямилися  полісмени.
-  Свободу  Україні  !  -  встиг  крикнути  відчайдушний  герой  перед  спантеличеними  футболістами,  а  потім  покірно  пішов  у  супроводі  правоохоронців  до  виходу.  Той  матч  радянські  атлети,  в  складі  яких  виступили  аж  дев'ятеро  киян,  програли  з  рахунком  1-2.  Але  в  підсумку  таки  взяли  бронзу,  чим  розгнівали  високе  начальство  в  москві.    
-  Навіщо  Ви  це  зробили  ?  -  в  поліцейському  відділі  його  вже  допитували  стражі  порядку.
-  Бо  хотів  привернути  увагу  до  знедоленої  України.  Її  окупували.  Українські  спортсмени  повинні  змагатися  власною  командою  під  синьо-жовтими  знаменами  !
-  Хоч  розумієте,  що  може  вийти  дипломатичний  скандал  ?
-  Мені  все  одно.  Робіть  як  знаєте...
Після  кількох  годин  Данила  все  ж  таки  відпустили.  Приїхав  син  Степана  Бандери  Андрій,  який  тоді  працював  адвокатом  й  зумів  довести  усю  правоту  політичних  міркувань  відважного  "прапорносця"  із  Тандер  -  Бею  штату  Онтаріо.  
27  липня  1976  року  бурхлива  історія  зафіксувала  іще  один  епізод  нашого  спротиву,  хай  і  не  надто  дієвого,  але  ж  говорять  у  народі  :  "Вода  камінь  точить..."

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005213
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2024


Від "АББИ" до УКРАЇНИ (20- тий пазл)

-  Я  не  можу  сконцентруватися...  я  плачу...що  зі  мною  коїться  ?  -  брюнетка  "АББИ"  Фріда,  вся  у  сльозах,  спробувала  витерти  їх.
-  Що  сталося  ?  Тобі  погано  ?  -  занепокоєно  перепитала  білявка  Агнета,  напарниця  по  колективу.
-  Розумієш,  нова  пісня  зачепила,  надто  ефектна  вона...Не  можу  взяти  себе  в  руки...В  мене  всередині  усе  перевертається...
-  Є  щось  у  ній  вишукане  аристократичне...
-  Зі  мною  це  вперше...От  побачиш,  її  будуть  скрізь  чути  й  під  неї  закохуватимуться...
-  Наші  хлопці  -  генії...
-  Так.  Це  правда...
-  Ану  спробуємо  ще  раз...
-Давай,  тільки  витримаємо  паузу,  щоби  емоції  вляглися...
-  Окей.
Вони  знову  вдягнули  навушники  і  студійну  кабінку  для  записів  заполонила  чарівна  фонограма,  що  згодом  втілиться  у  одну  з  найбільш  знаменних  композицій  "АББИ"  "  Dancing  Queen".  Або  як  її  іще  називають  -  "гімн  життю".  О  знову  ця  божественна  гармонія  і  їхній  унікальний  ТРЕТІЙ  ГОЛОС.  Пісня  настільки  сподобалася  різним  верствам  населення,  що  на  весіллі  шведського  короля  Густава  ансамбль  попросили  наживо  її  виконати.
-  Поглянь,  які  милі  та  симпатичні  ці  артисти....
-  Вони  спокусливі,  вони  магнетичні...-  новоспечена  королева  Сільвія  ногами  вже  демонструвала  свою  неабияку  приязнь  до  квартету.
-  Може,  потанцюємо  ?  
-  Та  тут  скільки  офіційних  гостей,  пишних  впливових  персон...-  на  хвильку  знітилась  дама  Серця.
-  Ну  і  що  з  того?  Покажемо  їм  як  треба  проводити  дозвілля.
Король  зі  своєю  обраницею  встали  з  крісел  і  почали  показувати  плавні  рухи  в  такт  мелодії.
-  Милі  гості,  запрошуємо  Вас  до  відпочинку.  Розважтеся  трішки,  аби  додати  позитив  для  душі  !  -  урочисто  промовив  винуватець  святкового  дійства.
Банкетна  зала  почала  нагадувати  сільський    клуб,  де  зібралася  молодь  аби  весело  провести  час.  
-  Я  люблю  Тебе,  Густаве.  Це  найкращий  день  в  моєму  житті.  
-  Я  теж  Тебе  кохаю,  моя  люба.  Тішуся,  що  ми  нарешті  разом.
Вони  були  щасливі,  усі  довкола  теж  раділи.  Артисти  завойовували  аристократичну  публіку  ритмічними  па  так  легко,  так  невимушено...Здалося  раптом,  ніби  то  самі  Боги  спустилися  на  грішну  Землю,  аби  виконати  магічний  специфічний  обряд  по  оздоровленню  душі  й  тіла...


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005092
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2024


Від "АББИ" до УКРАЇНИ (19-тий пазл)

-  Що  Ти  таке  дивишся  ?  -  чоловік  обійняв  дружину  за  плечі.  
-  Ось  новий  фільм  транслюють  "Іронія  долі  або  з  легким  паром"...-  відповіла  жінка,  пораючись  біля  новорічного  столу.
-  От  коли  вже  нарешті  український  фільм  будуть  транслювати  1  січня  ?  -  дратівливо  вимовив  чоловік  і  досягнув  із  сумки  холодне  шампанське.  -  Представляєш,  весь  змерз,  мусів  дві  години  відстояти  в  черзі,  аби  купити  напій  і  ще  "Лікарської"  ковбаси.  
-  Тобі  ще  повезло,  сусідка  півдня  вчора  відстояла  подібним  чином  та  зі  скандалом,  бо  перед  самим  носом  закрили  магазин  на  обідню  перерву.  Так  і  не  знаю,  чи  купила  вона  консервований  горошок  до  салату...
-  Тепер  треба  мати  знайомих  продавців.  Тоді  життя  й  справді  життям  буде,  а  не  стоянням  -  тупцюванням  в  натовпі  за  дефіцитними  товарами.  
-    Покраю  хліб,  заправлю  "Олів'є"  смачним  майонезом,  який  принесла  мені  співробітниця,  і  можемо  святкувати  Новий  рік...-  турботлива  господиня  нарешті  усміхнулася.
-  Ти  глянь  що  в  телевізорі  коїться  ?  -  спостережливий  господар,  що  працював  інженером  на  виробництві,  помітив  щось  дивне  у  ньому.
-  А  що  власне  сталося  ?
-:Головний  герой  геть  "під  джмелем",  так  "набрався",  що  до  чужої  квартири  попав  й  храпе  в  чужому  ліжку.  А  хто  ж  комунізм  будувати  буде  ?  До  нього  вже  недалеко  лишилося.  Казав  раніше  кукурудзяний  генсек,  що  у  1980  буде  він.
-  Що  буде  ?
-  Комунізм...
-  Яка  країна,  такі  й  герої.  Щось  обов'язково  буде,  але  що  воно  таке  і  з  чим  його  їсти,  коли  вже  в  країні  продукти  не  вагу  золота...-  парирувала  вона  і  теж  з  цікавістю  глянула  на  екран.  -  Ой  лихо  яке,  він  зовсім  ніякий  !
-  То  в  росіян  в  крові  -  пити  і  збитки  робити  чесним  людям.  Вони  і  нас  навчили  оковиту  кінськими  дозами  дудлити.  У  нас  в  комбінаті  працює  майстер  по  ремонту  -  світла  голова,  якби  не  горілка.  Його  червоний  ніс  стирчить  на  дошці  догани  і  нічого  не  допомогло.  Звільняти  не  хочуть,  бо  немає  ким  замінити.  Отак...
-  І  лаятися  нас  навчили  теж  оті  "старші  брати".  Мій  директор  на  три  поверхи  гне  коштурів,  аж  вуха  в'януть.  Ніби  інтелігент  рахується,  має  вищу  освіту...
-  А  звідкіля  він  ?
-  З  Підмосков'я  приїхав  до  нас  впроваджувати  передові  соціалістичні  ідеї  праці.  А  нам  швачкам  потрібен  спокій,  бо  все  гудить  довкола.  А  тут  отой  шеф  верещить  як  ненормальний...
-  Є  в  них  ця  риса  характеру.  Давно  підмітив...Тобі  не  здається  що  ми  живемо  в  паралельних  реальностях  ?  Одна  реальність  офіційна  згідно  заданого  курсу  к  п  р  с,  інша  -  справжня  хоч  і  не  така  яскрава,  скоріше  навпаки  -  бліда...
-  Як  бліда  поганка  !  -  випалила  дружина  -  швачка,  що  вміла  добре  плести  не  тільки  нитки.
-  Типу  того...Дивись-дивись  цей  женя  лукашин,  здається,  очуняв..
-  Ага,  бачу,  ще  й  хоче  залицятися  до  красивої  власниці  дому...
-  Ох  і  хитрий  він.  Каже,  ніби  не  знає  якими  вітрами  його  сюди  занесло  в  інше  місто...
-  Напився  мов  порося,  авжеж,  не  знає...Того  женю  колеги  напоїли  до  чортиків...Я  бачила  від  самого  початку  оті  застілля...Мама  не  пускала  свого  синочка  нікуди.  А  потім  його  заманили  до  лазні  троє  пройдисвітів...І  почалося...
-  Я  ж  казав,  що  це  в  них  в  крові...
-  Годі  нам  тих  п'яниць  дивитися.  Включи  краще  програвач  і  поклади  якусь  гарну  платівку.  Все  ж  таки  свято  нині.
-  Ти  знаєш  якраз  буквально  вчора  друг  мені  з  чорного  ринку  приніс  диск  закордонних  зірок  естради.  "АББА"  називаються.  Половину  зарплати  віддав.  Ти  не  будеш  сердитись  на  мене  ?
-  Сьогодні  ні...Включай  пошвидше...Хочу  трішки  відпочити...
-  А  дванадцята  година  ночі  ?  А  бій  курантів  ?  
-  Та  ну  їх  !  Били  і  будуть  бити...
-  Хоча  б  ігристого  трішки  для  настрою  ?
-  Для  поцілунку...тільки  не  багато,  бо  голова  болітиме...
 Корок  вистрілив  аж  до  стелі,  принагідно  прицільно  попадаючи  в  АБАжур.  П'янкий  аромат  і  включений  програвач  платівок  миттю  створили  атмосферу  ідеального  комфорту.  Пара  невимушено  закрутилася  у  легкому  танці  під  звуки  нереально  красивої  мелодії  "I  do  l  do  l  do"...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005074
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2024


Від "АББИ" до УКРАЇНИ (18-тий пазл)

-  Ти  знаєш,  друже,  на  природі  пишеться  набагато  краще,  аніж  в  шумному  Стокгольмі.  Нічого  не  відволікає.  Добре,  що  ми  купили  цей  будиночок  на  острові.  Ідеальне  місце  для  творення  музики...Наш  наступний  шлягер  називатиметься  "Mаma  Mia"  !  Я  до  нього  вступ  цікавий  придумав.  Ось  послухай  !..-  Бенні  сів  за  фортепіано,  зазвучала  мелодія.
-  Французький  Імператор  колись  мемуари  писав  подібним  чином,  ховаючись  від  усіх,  а  ми  -  естрадні  номери...  Давай  гляну...  Якась  чергова  банальщина,  але  спробувати  можна...Тим  паче  назва  промовиста...-  Б'єрн  взяв  гітару  та  вдало  зіграв  на  ній  в  такт  майбутньому  музичному  шедевру,  який  навіть  після  розпаду  знаменитого  квартету  на  зламі  тисячоліть  набере  нечувану  славу  у  вигляді  мюзиклу.      
-  Ще  б  ангельські  голоси  наших  дівчат  сюди  додати  і  все.  Можна  підкорювати  Європу.  
-  А  ми  вже  її  фактично  підкорили  нашим  "Waterloo".  Наполеон  Бонапарт  навіть  не  уявляв  собі,  що  саме  творчістю  а  не  масовими  вбивствами  можна  завоювати  континент...-  резюмували  музиканти,  граючись  паралельно  акордами,  щоби  доробити  пісню.  
-  Друзі,  це  неймовірно  !  Нас  хочуть  бачити  у  Данії,  Бельгії,  Голандії,  Австрії,  Іспанії  !  -  їхній  керівник  Стіг  Андерссон,  щойно  зайшовши  в  студію,  вже  сіяв  від  щастя.  
-  Так-так,  знаємо.  Але  маємо  ще  деякі  твори  доробити,  бо  надто  хороше  їхнє  звучання.  
-  Звісно-звісно,  не  будемо  поспішати.  Ви  вже  й  так  зчинили  чималий  галас.  Ваші  композиції  стрімко  піднялися  в  топі  різноманітних  чатів.  Хто  б  міг  таке  уявити  ще  півтора  року  назад  ?  
-  Наполеон  із  пекла  !  -  усі  дружньо  засміялися.  
-  Жарти-жартами,  але  я  відчуваю  щось  подібне.  Ми  завоюємо  не  тільки  Європу  -  цілий  світ.  Інтуїція  мене  ніколи  не  підводить...-  шеф  смачно  затягнув  сигару.
-  Треба  ще  багато  попрацювати,  аби  всіх  завоювати.  Агнета  хоче  більше  часу  проводити  зі  своїм  маленьким  дитинчам...-  вже  серйозно  дорікнув  Б'єрн.  
-  Аякже,  треба  то  треба.  Хай  ходить  поки  що  до  студії,  записує  свій  божественний  вокал.  Дитина  трішки  підросте  й  тоді  поїдемо  на  гастролі.  Ой  що  то  буде  потому...
-  Ви  впевнені  ?
-  На  сто  відсотків.  Мені  наш  відео  інженер  підказав  чудову  ідею.  Аби  наша  музика  ще  більше  сприймалася  публікою,  потрібно  створювати  відеокліпи.
-  Відеокліпи  ?  
-  Змонтовані  сюжетні  ролики  на  3-4  хвилини,  де  вас  можуть  побачити  ваші  фанати.  Гадаю,  цей  оригінальний  хід  додасть  нам  ще  більшої  популярності.  Тож  вперед,  підкорювати  простір  !  -  підсумував  їхній  директор,  що  в  ту  мить  був  справді  схожий  на  новітнього  Наполеона,  хоча  замість  величезної  армії  жорстоких  солдат,  він  мав  у  своєму  розпорядженні  чотирьох  талановитих  артистів  і  невеликий  допоміжний  персонал.  Тремтіть  фанати  усіх  континентів  !  "АББА"  скоро  завоює  Ваші  серця  !  

"Мама  Мія  !  Мені  треба  розібратися  в  собі.  
Ти  казав,  що  йдеш.
Але  чому  ж  тоді  повертаєшся,  
Чому  розбиваєш  знову  своє  бідолашне  серце.
Це  тільки  гра  ?
Тоді  йди  або  вертайся  назавжди.
Я  знаю  :  раптово  це  не  припиниться.
Чуб  дзвоники  внутрішні,  котрі  знову  
Розбурхали  емоції...
Мама  Мія  !  Як  все  складно.
Мама  Мія.  Треба  часу  трохи,  
Аби  усе  зрозуміти...
Мама  Мія  !  "

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004891
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2024


Від "АББИ" до УКРАЇНИ (17-тий пазл)

-  На  вас  смотрит  весь  советский  народ.  Мы  не  должны  проиграть  немцам.  Мы  их  победили  во  Второй  мировой  и  сейчас  не  должны  осрамиться...-  перший  секретар  ц  к  к  п  у  щербицький  тоном  високого  чиновника  загострив  увагу  на  результаті  принципових    футбольних  матчів  для  іміджу  радянської  імперії,  котра  нізащо  не  повинна  програти  німецьким  спортсменам  в  час  тридцятої  річниці  Перемоги  над    фашистами  (ага,  одних  перемогли,  а  інші  в  кремлі  заховалися).    
 Мова  йшла  про  епічне  протистояння  між  київським  "Динамо"  та  мюнхенською  "Баварією"  в  матчах  за  Суперкубок  Європи  1975  року.  
-  Но  это  только  игра  и  может  случиться  все  что  угодно.  У  них  в  составе  шесть  чемпионов  мира.  -  спокійно  відреагував  Лобановський  -  рудоволосий  амбітний
тренер  киян.  
-  Тогда  лучше  не  играть,  если  вы  не  ручаетесь  за  результат...
-  Это  ещё  хуже.  Они  подумают,  что  мы  струсили...
-  Что  же  делать  будем  ?
-  Играть  в  свой  контратакующий  футбол,  создавать  трудности  для  них  и  опасные  моменты  для  нас...  в  конце  концов  реализовывать  их.  Команда  у  нас  боевая  слаженная.
-  Да  знаю,  видел  как  вы  этих  мадьяров  весной  в  Кубке  Кубков  сделали.  Отличный  результат  "3  -  0".  Но  здесь  же  немцы.  Это  другой  уровень.
-  Мы  покажем  достойную  игру.  Можете  не  сомневаться.
-  Ну-ну,  если  что  не  так,  приму  жёсткие  меры.  -  строгий  голос  партійного  боса  на  мить  повернув  ситуацію  у  лихоліття  страхітливих  тридцятих.  Невже  знову  когось  репресують  ?
-  Я  должен  идти,  готовить  ребят  к  игре.  
-  Идите,  только  без  победы  не  возвращайтесь  !  -  зарядив  на  переможний  лад  всесильний  начальник,  який,  виявляється,  був  палким  фанатом  гри  мільйонів.    
 Стояла  тепла  футбольна  осінь.  Столичні  футболісти  посилено  готувалися  до  героїчної  дуелі  зі  знаменитими  на  весь  світ  німецькими  опонентами.  
-  Та  нічого  вони  такого  не  показують  у  цьому  році.  Подивися  на  турнірну  таблицю.  -  веселун  Матвієнко,  один  із  захисників  команди  Лобановського-Базилевича,  підбадьорював  колег  і  самого  себе.  
-  Ти  їх  ще  добре  не  знаєш,  коли  так  говориш.  -  вступив  у  діалог  напарник  Решко.
-  Вони  надто  хитрі.  Бачили,  що  з  голландцями  витворили  у  фіналі  чемпіонату  світу.  Ніби  особливого  видовища  не  показали,  але  який  тотальний  пресинг  на  кожному  сантиметрі  поля...-  підтримав  бесіду  Мунтян.  
-  Дивіться-дивіться,  мужики,  ветерани  прийшли  нас  підтримати  !  -  кивнув  нападник  Онищенко  у  бік  поважних  людей  з  медалями,  які  спостерігали  за  тренуваннями  улюбленців.    Деякі  з  них  були  в  інвалідних  візках.  
-  Ребята,  работаем-работаем  !  -  бадьорий  голос  тренера  Базилевича  вкотре  надихнув  атлетів  на  майбутні  звитяги.  
-  Що  ж  будемо  боротися,  іншого  нам  не  дано...-  спортсмени  знову  почали  цикл  інтенсивних  фізичних  навантажень.  
Неочікувано  для  всіх  першу  гру  у  Мюнхені  кияни  виграли  завдяки  феноменальному  голу  нападника  Олега  Блохіна,  котрий  самотужки  обіграв  увесь  німецький  захист,  пошивши  в  дурні  навіть  хваленого  Франца  Бекенбауера.  
Наближався  матч  -:відповідь.  Ажіотаж  намітився  нечуваний.  Каси  Республіканського  стадіону  в  Києві  спорожніли  вмить.  Вільних  місць  годі  шукати.  Їх  не  було,  бо  розподілили  між  різноманітними  організаціями  та  колективами  підприємств.  За  квиток  на  чорному  ринку  віддавали  цінні  речі  з  домашньої  реліквії  !  Отакий  він  гіпнотичний  м'яч  в  кмітливих  ногах  футболістів.  
-  Ти  собі  не  представляєш,  як  нам  поталанило  !  -  вигукнув  з  порогу  робітник  київського  заводу,  що  зайшов  у  гості  до  свого  друга.  .
-  А  що  таке  ?  Лотерею  виграв  ?  -  перепитав  ошелешено  той.  
-  Більше  !  Два  квитки  дали  мені  на  виробництві  як  одному  з  найкращих  слюсарів  колективу.  Дружина  не  схотіла  йти  на  стадіон,  каже,  що  шум  і  свист  на  ньому  її  дратує.  Вона  краще  книгу  почитає  вдома.  То  ж,  вдягайся,  треба  скоро  йти  !
-  Та  ти  що  таке  говориш  !  Невже  я  побачу  це  дійство  ?  -  господар  маленької  квартири  метушився,  шукаючи  потрібний  одяг.  
І  ось  вони  вже  буквально  бігли  на  всіх  парах  до  спортивної  чаші,  яка  б  мала  напоїти  їх  шаленими  емоціями.  Так  воно  і  вийшло.  
-  Ваші  квиточки,  будь-ласка  !  -  міліціонер  оглянув  швидко  двох  новоприбулих  вболівальників.
-  Проходьте  !    13  ряд,  37-38  місця,  сектор  номер  5.  
Все...Гра  почалася...  О,  Боже,  нічого  не  чути.  Гул  більший,  аніж  на  заводі.  Здається,  скоро  вибухне  цей  вулкан  переживань.  Так  і  сталося  двічі  за  гру,  коли  два  рази  м'яч  побував  у  сітці  гостей.  І  третій  раз,  коли  закінчився  поєдинок.  Що  тоді  творилося  там,  словами  не  передати.  Виверження  Везувію,  мабуть,  не  сколихнуло  такі  шари  атмосфери  чи  стратосфери  як  це  епохальне  видовище.  Рідне  "Динамо"  (хай  і  радянське,    що  тут  вдієш)  стало  найкращим  клубом  європейського  континенту.  А  для  багатьох  присутніх  на  тій    історичній  феєричній  події  ці  моменти  виявилися  найкращими  у  їхньому  житті.        









 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004792
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2024


Від "АББИ" до УКРАЇНИ (16-тий пазл)

-  Але  ж  бо  тріщить  це  радіо  !  Ніби  підсилювач  сигналу  впаяв  і  транзистор  теж...-  ентузіаст  Львівської  політехніки  схилився  над  приймачем,  щось  ворожачи  ручкою  пошуку  хвиль.
-  Треба  було  в  село  поїхати,  там  краще  ловить  закордонні  частоти...-  його  одногрупник  готував  бутерброд,  бо  ж  справді  усі  студенти  голодні  завжди.  А  ще  вони  спраглі  до  чогось  нового  невідомого.  От  і  зараз  в  кімнаті  гуртожитку  пізно  ввечері  намагалися  спіймати  "ворожу"  станцію,  аби  послухати  якісний  музон.  
-  Стій  !  Є  !  Знайшов  !  -  шум  у  динаміку  раптом  стих  і  звідтіля  полилася  оркестрова  музика.  
-  Що  це  ?
-  Радіо  Люксембург.  Вони  передають  о  цій  годині  супер  артистів.  Зараз  почуєш  те,  чого  в  совку  не  ставлять  до  ефіру...-  обоє  хлопців  припали  вухами  до  саморобного  пристрою  і  вже  налаштовувалися  на  мажорний  лад.
-  Велком  ту  ю...  Нью  сонг  вері  матч...Лісен,  май  дір  френд  !  -  дещо  таємничий  голос  діджея  обіцяв  щось  незвичайне.  
-  "АББА"  !  "  С.  О.  С"  -    почався  заспів  і  друзів  захопили  ніжні  жіночі  голоси.  
-  Якась  "АББА"..."БАБА"  краше  б  звучало.  Про  що  вони  співають  ?
-  Про  моральну  допомогу...
-  Та  це  нам  потрібна  допомога...
-  У  кожного  свої  примхи.  Вони  співають  про  любовну  перипетію.Тут  людина  реально  просить  її  допомогти...
-  От  нам  би  їхні  проблеми.
-  Але  наскільки  якісна  подача  й  спів.  Тут  такого  не  почуєш.
-  Еге,  пам'ятаєш  як  недавно  ми  "під  мухою"  "русское  поле"  виконували...  
-  Та  в  нас  тільки  про  комсомольців  та  про  партію  горланять.  Що  значить  "  мій  адрес  не  дім  і  не  вулиця  ?  "  Все  перевели  до  колективізму  монотонного.  А  щось  для  душі  то,  вибачте,  нема  часу,  бо  треба  будувати  бам,  п'ятирічку  давати  за  три  роки...
-  Ану  шукай  ще  якусь  хвилю...
-  Зараз  спробую...-  ручка  приймача  крутилася,  допоки  не  спіймала  глухі  звуки  повідомлення.
-  Чому  перебиває  ?
-  Не  знаю...Слухай  те  що  є...
-  Говорит  радио  "Свобода"...  Передаем  последние  известия...В  с  с  с  р  начались  политические  преследования  и  гонения.  Инакомыслящих  отправляют  в  лагеря.  Год  назад  вынуждено  эмигрировал  известный  бард  Олександр  Галич...Будьте  бдительны,  граждане...  На  каждом  шагу  может  быть  агент  к  д  б...Возвращается  эпоха  жестокого  сталинизма...-  ефір  шипів  як  зміїне  кубло.  
-  Ого  !  Нічого  собі.  І  що  це  дійсно  правда  ?  Ти  віриш  цим  імперіалістам  ?  
-  Ше  й  яка  гірка  правда...-  вони  озирнулися  довкола,  чи  бува  нікого  немає  в  кімнаті.  Ніби  спокійно,  тільки  один  тарган  шустро  вискочив  із  кута  й  давай  стрімголов  до  раковини.  Ну  цей  свідок  мовчазний,  хоч  і  часто  дратівливий.  
-  Мені  розказували  про  "арештовану  коляду".  А  Грицько  Чубай  теж  їм  чимось  не  входив,  ходять  до  нього,  випитують  що  і  де,  контакти  іноземних  розвідок...
-  От  тобі  великий  жовтень  !  От  тобі  епоха  розвинутого  соціалізму  !
-  Та  тихіше  ти  будь.  Що  почув  -  не  кажи  нікому.  Пішли  спати,  бо  завтра  знову  ранком  на  пари  бігти.  
А  завтра  виявилося  ще  одним  звичайним  днем  в  епосі  "застою".  Уроки  з  історії  к  п  р  с,  політичної  економії,  вчення  маркса  та  енгельса,  квітневі  "мирні"  тези  леніна.  Після  обіду  -  черги  за  дефіцитними  товарами  під  браві  марші,  котрі  кликали  будувати  омріяне    комуністичне  майбутнє  вже  сьогодні,  не  шкодуючи  власних  сил  чи  то  навіть  надзусиль...Заради  чого  ?  Незгідних  з  цим  напрямком  відправлять  на  "перевиховання"  до  спеціальних  медзакладів  або  до  місць  віддалених  холодних  полярних  ночей...

"Ви  не  бачите  цієї  тюрми
Ви  не  чуєте  цієї  мови

Ви  бачите  лише  цю  дорогу
Ви  чуєте  лише  мій  голос

А  тепер  розслабте  своє  тіло
Ви  засинаєте

Вам  сняться  чудові  сновидіння  
Про  гастроном
Про  єдину  дорогу

І  Ви  спите...
Спите...
Спите...
Спите..."

Грицько  Чубай



адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004734
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2024


Від "АББИ" до УКРАЇНИ (15-тий пазл)

-  Не  розумію,  чому  наш  альбом  так  погано  продається.  Пісні  як  на  підбір  :  мелодійні,  стильні,  на  будь-який  смак...-  стурбований  менеджер  "АББИ"  міряв  кроками  власний  кабінет,  ніби  досвідчений  інженер  із  конструкторського  бюро  щось  прискіпливо  вираховував.  Правда  замість  циркуля  він  тримав  розкішну  сигару.  
-  Кому  потрібні  солодкі  завивання.  Зараз  глем  -  рок  у  моді.  Он  як  верещить  Марк  Болан  мов  кіт  березневий...-  спробував  заперечити  гарненький  Бенні  Андерсон,  що  й  сам  чимось  нагадував  породистого  самця.
-  У  нас  чотири  такі  екземпляри  родини  котячих  !  Усі  як  на  підбір  !  Подивіться  лишень,  яких  ми  маємо  тигриць.  Вони  скоро  усіх  "порвуть"  !  От  побачите  !  Гляньте  на  їхні  нігті  ефектні  !    До  речі,  чимось  схожі  на  чудернацькі  пазурі  тварин.  А  вишукана  мелодія  завжди  в  ціні  !  -  відреагував  їхній  начальник  і  тим  самим  розрядив  напружену  обстановку.    
-  Дай  Боже...-  підтвердили  свої  наміри  лагідні  пухнасті  звірята,  що  ладні  були  тоді  залізти  на  найвищу  верхівку  великого  дерева.  
-  А  твір  "Я  лиш  дівчина"  чого  варта,  не  гірший  за  "Дівчину"  Леннона  -  Маккартні.  Гадаю,  не  треба  поспішати.  Усі  хочуть  все  і  одразу.  А  так  не  буває...-  мудрий  керівник  зупинився  й  сів  у  зручне  робоче  крісло.  
-  І  навіть  промовиста  обкладинка  із  заголовком  "ПОДЗВОНИ-ПОДЗВОНИ"  нічого  не  дала.  Ніхто  не  дзвонить  і  не  запрошує  на  гастролі...-  резюмував  звукорежисер,  що  приймав  участь  в  запису  дебютного  диску-гіганту.
-  Й  пісні  ваші  не  хочуть  ставити  радіостанції...-  підтвердила  прибиральниця,  щойно  зайшовши  до  них,  аби  витерти  нагромадження  пилюки.  
-  А  що  з  Євробаченням  ?  -  спитали  артисти.
-  Спробую  подати  заявку  на  наш  виступ  в  англійському    Брайтоні.  Але  треба  хіт,  аби  шокувати  оту  консервативну  публіку.
-  Є  такий  :  "Ватерлоо"  називається...
-  Як-як  ?  "Ватерлоо"  ?  Це  про  Наполеона  Бонапарта  ?  Але  там  політичні  меседжі  заборонені.  
-  Та  жодної  політики.  Ця  пісня  про  любовну  інтригу,  в  якої  щасливий  кінець.  Це  дійсно  те,  що  може  "вистрілити"...
-  І  тоді  нас  усі  почують  !  Ми  нарешті  "засвітилося"  !  -  не  приховував  оптимізму,  підкрутивши  свої  довгі  вуса  статний  шеф.  
-  Так,  вельмишановний  "АБАжур".  Обов'язково  сіятимемо  під  вашим  чуйним  управлінням...  -  вони  підбадьорювали  один  одного  і  налаштовувалися  на  майбутні  тріумфальні  подорожі.  
-  А  зараз  перед  нами  виступить  гурт  зі  Швеції,  що  має  назву,  яка  легко  вимовляється.  Зустрічайте,  "АББА"  !!!  Запам'ятайте  це  ім'я  !  -  ведучі  пісенного  конкурсу  Євробачення  1974  року,  немов  у  прозору  воду  дивилися.  Чарівною  паличкою  махнули,  себто  руками,  і  дали  старт  казковому  дійству,  котре  згодом  стане  називатися  "аббаманія".  
На  сцену  вибігли  четверо  магів  у  кольорових  костюмах,  аби  після  чотирьох  хвилин  їхніх    звукових  гіпнотичних  ефектів  зал  вибухнув  нечуваними  оваціями.  Ще  й  до  того  білявка  Агнета  одягнулася  в  синю  шапочку  та  синє  плаття.  Яка  прекрасна  синьо-жовта  композиція  барв  !  Який  символічний  шведсько  -  український  ренесанс  !  Так,  це  була  велика  Звитяга.  Знамените  фіаско  грізного  Наполеона  стало  поворотним  моментом  для  молодого  ансамблю.  Першу  битву  виграно  !
-  Перемога  на  "Євробаченні"  -  це  як  хокейній  збірній  Швеції  стати  Чемпіонами  світу  !  -  додав  схвильований  Б'єрн.  

"Наполеон  програв  під  Ватерлоо  битву  -
В  мене  така  ж  доля.
На  полиці  лежить  книга  з  історії,  
Наштовхує  мене  на  думку  :

Ватерлоо  !  Ти  мене  завоював  !
Я  опиралася,  як  могла.  
Здається,  мала  б  сердитися  на  Тебе...
Все  вийшло  так  спонтанно  і  раптово.
Але  чому  ж  я  не  серджусь  ?  
Чому  я  радію  ?  Чому  така  збентежена  
І  водночас  закохана  ?  
Ватерлоо  !  Ти  мене  завоював  !  
Хоча  я  програла  цю  битву,  але  стала  переможцем  !"  




   

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004698
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2024


ракетний катер "івановець"

розгніваНА  
     аура  :
           кара  
             екстремістів  
           таки  
       найшла  !..
   "иваны"  
йорзали...

кобзон  
   аморальний  
         тепер  
     експертно  
роз'яснює  

"історію  
     випАДку"...
             атаковані  
                     невдахи  
               однак  
         вилаяли  
     енергійно  
 царя  
"ь"...

   
   
     
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004672
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2024


В'ячеСлав хУрсенко

Вірив                    (Вирій  
     якимось            як  
             чуттям  :                  чОРТ)  :
                   енергійні  
                         "Соколята"
                                 лицарями
                                       адаптуються  -
                                               ворогів  
   
                                         хоробро  
                               Утилізовуватимуть...
                         розчулені
                   сльози
               естетику
         нагадали  
     колишнього  
озвучення...

В'ячеслав  Хурсенко  (1966  -  2009)  -  відомий  український  співак,  композитор,  автор  пісень.  Творець  і  виконавець  легендарної  пісні  "Соколята",  котра  була  написана  в  1994  році  й  спочатку  призначалася  іншому  не  менш  відомому  співаку  Василю  Зінкевичу,  але  за  дивним  збігом  обставин  саме  у  чуттєвому  виконанні  В'ячеслава  цей  пісенний  шедевр  справді  став  улюбленим  твором  для  багатьох  українців.    
               
                                   
     

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004612
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2024


Від "АББИ" до УКРАЇНИ (14-тий пазл)

-  Подивися,  яка  наша  малютка  голосиста  !  Вона  теж  колись  із  нами  співатиме  !  -  щасливу  маму  тільки  що  виписали  з  пологового  будинку  Стокгольма  і  вона  успішно  прибула  додому  на  таксі  в  супроводі  люблячого  мужа.  
-  Вона  вже  співає  !  Послухай,  яке  в  неї  мелодійне  сопрано  !  -  радо  взяв  до  рук  найцінніший  скарб  не  менш  щасливий  чоловік  Б'єрн.  
То  був  один  із  найкращих  моментів  у  їхній  сімейній  історії.  Вони  :  кохані,  батьки,  вірні  друзі,  колеги  по  ремеслу.  Попереду  цікаве  майбутнє,  пов'язане  із  творчістю.  
-  А  як  назвемо  її  ?  -  спитала  сяюча  від  радості  Агнета.  
-  Мені  дуже  подобається  ім'я  Лінда.  Так  звуть  й  дружину  Пола  Маккартні...-  вкотре  тішився  вишуканим  плачем  дитини  батько.
-  Гарно.  Хай  буде  Лінда.  
-  Гаразд,  кохана.  Трохи  пограєшся  із  нею  й  підемо  до  студії.  Треба  ще  записати  пісню  до  нашого  дебютного  альбому.  
-  Так,  звісно.  Ой  стільки  всього  навалило.  Встигнути  б  лишень  найголовніше  зробити.  -  Агнета  подивилася  на  обрій  зі  свого  ранчо,  який  раптом  розкрився  рожевими  пасмами  фантастичної  краси.  
-  Глянь,  коханий,  який  чудовий  краєвид  !  -  захоплено  вигукнула  Агнета.
-  Хороший  знак,  люба.  Скоро  ота  краса  впаде  до  наших  ніг.  Тільки  треба  ще  багато  попрацювати,  аби  досягти  потрібного  результату.  
-  Вітаємо  співочу  пару  з  первістком  !  Хай  росте  на  втіху  батькам  !  -  до  них  прийшли  колеги  по  роботі  :  така  ж  співоча  пара  Фріда  й  Бенні  та  їхній  керівник  Стіг.
-  Я  тішуся  Вами  направду.  Хочу  аби  донечка  стала  для  Вас  окрім  музики  ще  одним  об'єднуючим  фактором...-  промовив  галантно  протеже,  що  вже  обдумував  яким  чином  піднятися  на  вершину  естрадного  Олімпу  своїм  підлеглим.  
-  Дякую,  Фріда,  за  допомогу  та  усім  за  підтримку.  -  новоспечена  мама,  що  була  схожа  на  маленьке  тендітне  сонечко,  подякувала  присутнім.
-  Завжди  рада  допомогти  своїй  найкращій  подрузі  -  відповіла  щиро  симпатична  брюнетка,  яка  мала  материнський  досвід  і  тепер  допомагала  його  адаптувати  своїй  напарниці  з  квартету.      
-  Поки  Ви  були  в  пологовому  будинку  я  розіслав  наші  записи  по  студіях  інших  країн.  Треба  трохи  часу,  аби  нас  почули.  Поки  що  доробимо  перший  диск-гігант  і  спробуємо  пробитися  на  Євробачення,  аби  там  "засвітитися"...-  жваво  резюмував  плани  амбіційного  гурту  вусатий  продюсер.  
-  Ви  наш  "Світильник"  у  темряві.  Що  ми  без  Вас  варта  ?  -  усі  четверо  артистів  з  подякою  глянули  на  свого  менеджера.
-  Звіть  мене  "АБАжур",  я  не  проти...
-  Угу....-  дотепне  товариство  почало  обмінюватися  взаємними    компліментами.  Але  плач  маленької  Лінди  заставив  їх  терміново  заспівати  якусь  оригінальну  колискову...

"Ніна,  прима  балерина,
тепер  вона  королева  майданчику.
І  чекала  цього  моменту,
наче  Попелюшка.
Хто  б  міг  подумати,  
що  таке  можливо...
Але  також  добре  знає,  
якщо  повторювати  це  кожен  день,  
магія  щезає..."



   


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004513
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2024


Бітли на даху

Боги  
       імпровізували  -
тремтіли    
       лондонці
интенсивно

       наостанОК...  
ангели    

     драбину
адаптували  -
     хМАРИ  
усМІХнулИся...

30  січня  1969  року  близько  полудня  легендарні  "The  Beatles"  востаннє  дали  живий  концерт.  Щоправда,  дійство  відбулося  на  даху  будинку,  в  якому  культові  артисти  записували  матеріал  до  свого  останнього  альбому.  Було  7  градусів  тепла,  дув  пронизливий  вітер,  а  їхні  знайомі  усім  лондонцям  голоси  не  на  жарт  розбурхали  столичну  звичайну  обстановку.  Охочих  послухати  чи  навіть  побачити  кумирів  виявилося  забагато.  Густі  холодні  хмари  в  той  день  оточили  небо.  Ідоли  стали  ближчими  до  нього,  аніж  до  власних  фанатів.  То  була  їхня  "лебедина  пісня".  Вічність  уже  радо  приймала  в  свої  обійми  феномен  століття.  Поліцейські  втрутилися  в  ситуацію  і  виступ  припинили  достроково,  хоча  збереглися  аудіо  та  відео  в  42  хвилини  тієї  безперечно  історичної  для  усіх  бітломанів  події.  Дотепний  ударник  Рінго  Старр  протестував  проти  появи  правоохоронців,  котрі  вимкнули  живлення  інструментів,  й  продовжував  до  останнього  опиратися,  барабанити  і  голосно  кричати  :  "Заарештуйте  мене  нарешті  !  Це  буде  приголомшлива  сенсація  !  Бум  -  бум  -  бум  !!!"  Звісно,  ніхто  з  полісменів  знаменитого  бітла  не  збирався  арештовувати.    
Через  рік  славетний  гурт  розпадеться,  аби  ввійти  у  канони  світової  популярної  музики,  як  найбільш  успішний  та  впливовий.  
І  навіть  зараз  оцю  їхню  екстравагантну  ідею  використовують  чимало  музикантів  й  інших  творчих  митців  для  власних  оригінальних  презентацій.  Треба  ж  було  комусь  усе  це  почати...

 




адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004472
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2024


Від "АББИ" до УКРАЇНИ (13-тий пазл)

-  Внимание  !  Шайбу  подхватывает  Валерий  Харламов  -  бросок  -  штанга  !  Айяйяй  !  Упущена  прекрасная  возможность  выиграть  игру.  Трудно  пробить  массированную  чехословацкую  защиту...Вот  и  все  -  звучит  финальная  сирена.  Счёт  "3  :  3".  Матч  закончен.  Советские  хоккеисты  заняли  только  второе  место  на  чемпионате  мира  1972  года.  Очень  жаль,  дорогие  товарищи,  очень  жаль.Местные  болельщики  и  сами  хоккеисты  неистово  празднуют  долгожданную  победу...да,  наверное,  вся  Чехословакия  сегодня  не  будет  спать  до  утра.  Ну  что  ж,  пожелаем  советским  спортсменам  в  будущем  реабилитироваться  перед  родиной  и  завоевать  титул  сильнейших.  Всем  спокойной  ночи  !  -  азартний  радянський  комментатор  Микола  Озеров  щойно  закінчив  вести  спортивний  репортаж  із  Праги  і  на  дачі  генсека  леоніда  брежнєва  стовп  диму  в  оглядовому  залі  з  телевізором  чимось  нагадував  квадратні  решітки  буцегарні.  
-  леонид  ильич,  к  вам  суслов  на  прием  просится  -  охоронець  ввічливо  відрапортував.
-  Опять  чем-то  недовольный,  наверное.  Пустите  его...
-  Здравствуйте,  дорогой  леонид  ильич.
-  Чего  тебе,  миша  ?
-  Кахи-кахи-кахи...вы  же  знаете  как  я  не  люблю  табачный  дым...-  сухий  кашель  хворого  не  тільки  на  цукровий  діабет,  але  й  на  ідеї  комунізму,  аскетичного  нелюда  вимагав  комфортної  обстановки.  
-  Извини,  забыл,  смотрел  хоккей,  будь  он  неладный.  Может  тренера  поменять,  а  ?  Сейчас  открою  окно.  Говори,  зачем  пришел...  -  після  програшу  хокейної  дружини  у  фіналі  міжнародного  турніру  червоний  диктатор  явно  нервував.    
-  Шелеста  надо  убирать.  -  погляд  гостя  не  віщував  нічого  доброго.
-  Какого  Шелеста,  Петра  что-ли  ?  -  перепитав  господар  кабінету  й  держави.  
-  Его  самого.
-  Так  он  же  наш  -  идейный.  -  хотів  заперечити,  але  якось  в'яло,  роздратований  вождь.
-  Книгу  читал,  которую  он  написал.  Называется  она  "Україно  наша  Радянська".  Одна  сплошная  антисоветчина.  Казаков  украинских  восхваляет,  говорит,  что  их  императрица  катерина  великая  истребила,  чтобы  завоевать  исконно  украинские  земли.  А  ещё  Шевченка  ихнего  в  каждом  разделе  упоминает.  И  так  далее.  Даже  первые  три  буквы  названия  "УНР"  воскрешают  1918  год  с  ихней  республикой  Грушевского.  Надо  принимать  срочные  меры.
-  А  ещё  какие  факты  есть  ?
-  Он  со  своими  подчинёнными  на  украинском  начал  дребезжать.  Мне  даже  передали  такую  информацию,  когда  наши  танки  были  в  Праге  1968-  го,    он  кому-то  сообщил,  что  это  неправильное  решение.  А  какой  огромный  дворец  "Украина"  в  Киеве  построил  за  наши  общие  деньги.  Наш  дом  съездов  -  это  сарай  против  этого...  Тоже  мне  "директор  Украины"  нашелся.
-  Мы  их  танками,  а  они  нас  клюшками  обыграли...хе-хе-хе...-  ну  ніяк  не  міг  відійти  від  хокею  пригнічений  тиран...-  Слыхал  такую  историю,  ловко  он  политбюро  тогда  перехитрил.  Начал  строить  небольшой  кинотеатр,  а  потом  просит  ещё  и  ещё.
-  Уж  больно  распоясался  он.  Потом  захочет  отделится  от  нас.  Я  этих  националистов  нутром  чувствую.  Что  будем  делать,  леонид  ильич  ?  -  "сірий  кардинал"  мороку  не  залишав  жодних  шансів  бідолашному  Шелесту  на  порятунок.  
-  А  что  делать  ?  Уберем  как  Хруща,  тихо  по-мирному,  чтобы  всем  было  спокойно.Переведем  на  другую  должность  и  на  пенсию.  Пусть  дедушка  отдыхает  где-то  в  Подмосковье.  И  чтобы  домой  больше  не  возвращался  никогда.      
-  Вот  так  и  должно  быть.  Партия  зорко  смотрит  на  всех.  Надо  кого-то  более  ответственного  поставить  на  эту  серьезную  ответственную  должность.
-Есть  мой  верный  ленинец  щербицкий.  Родом  оттуда,  но  очень  преданный.  Всегда  совещается  с  центром  даже  по  мелочным  вопросам.  Его  поставим.  
-  Отлично  !
-  миша,  хотел  тебя  спросить,  как  идут  работы  по  строительству  Чернобыльской  ГЕС.
-  Не  ГЭС,  а  АЭС.  -  відкоригував  генсека  суслов.  
-  Да-да,  АЭС.  
-  Тяжело,  леонид  ильич,  нету  квалифицированных  кадров,  строй  материалы  плохо  доставляют.  Еле-еле  движется  этот  проект.  Не  знаю  даже,  что  дальше  будет  с  ним.  Может  закрыть  как  нерентабельный  ?
-  Зовите  из-за  бугра  специалистов,  как  делал  когда-то  Усатый.  Он  тогда  и  не  такое  вытворял.  А  мы  какую  -  то  станцию  построить  не  можем.  Смешно  даже...Людям  нужен,    как  его...этот  самый  "мирный  атом"...во...Платите  любые  деньги,  но  чтобы  от  графика  строительства  не  отклонятся  !
-  Будет  сделано,  дорогой  леонид  ильич  !  
-  Можете  идти.
Най  їх  обох  холера  забере  найближчим  часом,  най  їх  колька  потрясе  добряче,  а  все  ж  таки  ці  два  чорти  вирішили  добудувати  "ракову  пухлину"  в  серці  України.  





 


 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004426
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2024


Від "АББИ" до УКРАЇНИ (12-тий пазл)

-  Мої  дорогі  "смеречани",  маю  для  Вас  сенсаційну  новину  :  ми  їдемо  до  стольної  москви  !  -  із  лиця  художнього  керівника  ансамблю  "Смерічка"  сяяла  неабияка  усмішка.  
-  Куди-куди  ?  До  москви  ?..А  нас  там  не  заарештують  ?..Я  їм  не  вірю.  Це  може  бути  провокація...-  недовірливо  подивився  на  щасливого  Левка  гітарист  гурту.  
-  Не  турбуйтеся  !  Нічого  такого  не  буде  !  Ми  їдемо  на  перший  всесоюзний  пісенний  фестиваль  "Пісня-71".  Вас  почує  і  побачить  по  телевізорі  увесь  союз  !  Це  успіх  !  Нашу  пісню  "Червона  рута",  котру  написав  Володя  Івасюк,  вибрали  як  одну  із  найбільш  популярних.  Щоправда,  їдуть  не  всі,  а  тільки  троє  солістів  :  Василь  Зінкевич,  Назарій  Яремчук  і  сам  автор  твору...-  моложавий  амбіційний  худрук  намагався  вселити  в  ще  молодших  артистів  впевненість  у  власних  силах.
-  Слава  Богу,  хоч  я  не  їду  туди...  -  полегшено  зітхнув  той  самий  гітарист  гурту.  
-  Та  нічого  там  страшного  не  буде.  Заспівають,  подивляться  на  москву,  завоюють  авторитет  серед  слухачів,  а  потім  з  гастролями  поїдуть  по  широких  просторах  безмежної  країни.  Хай  почують  українську  пісню  в  найдальших  закутках  величезного  с  р  с  р  !  -  підсумував  Дутківський,  взявши  до  рук  пошарпаний  зошит  із  нотами.  
-  Я  б  все  одно  не  був  би  таким  оптимістом...Знаю  я  їхні  витівки,  чув  від  деяких  старших  людей.  Спочатку  слава,  а  потім  опала.  Але  робіть  як  знаєте...-  гітарист  запалив  цигарку  і  пахучий  дим  заполонив  гримерку.  
-  А  чий  супровід  буде  ?  -  спитали  інші  учасники  колективу.
-  Юрій  Силантьєв  та  його  оркестр.
-  Ого  !  Тоді  беріть  хлопці  на  дорогу  шмат  сала  й  добрий  кусень  чорного  хліба,  бо  не  знати  що  вони  там  втнуть,  і  їдьте  прославляти  нашу  мелодійну  солов'їну  мову.  Покажіть,  що  ми  не  гірше  їх  вміємо  співати.-  підбадьорили  клавішник  та  ударник  "Смерічки"  двох  солістів,  які  дещо  знітилися  від  такого  приголомшливого  повідомлення.  
І  вирушили  наші  Соловейки  підкоряти  найвищі  ризиковані  вершини  естрадного  Олімпу.
-  Что  будете  петь,  друзья  ?  -  ведучий  заходу,  що  вів  телевізійну  програму  "Час",  строгий  дядько  в  строгому  чорному  піджаку  перед  концертом  підійшов  до  них  з  довгим  листком,  де  щось  ретельно  фіксував.  
-  "Червону  руту"...-  відповіли  ті.
-  Какую  руту  ?  Красную,  что-ли  ?..-  перепитав  він.
-  Так.  -  підтвердив  Івасюк.
-  Ну  тогда  вперёд,  с  песней  по  жизни.  Красный  цвет  -  это  цвет  нашей  революции  !  -  урочисто  випалив  ведучий  і  добавив  :
-  Будете  выступать  после  Муслима  Магомаева.  Запомните.  Дерзайте  !  
Концерт  розпочався  бадьорими  звуками  маршу.  Потім  ведучі  почали  оголошувати  імена  артистів,  що  мали  виступати.  
Ось  уже  й  Муслім  Магомаєв  бравим  голосом  налаштовує  присутніх  на  мажорний  лад.  
-  Мені  щось  у  роті  дуже  пересохло...-  сухо  сказав  Назарій  Яремчук.  Він  був  наймолодшим  в  компанії  і  дуже  хвилювався.  
-  Не  хвилюйся,  Назаре.  Співай  як  ти  зазвичай  це  робиш  :  щиро,  піднесено.  От  побачиш,  глядачі  нас  підтримають.  -  поплескав  по  плечу  його  Василь  Зінкевич.
-  Наш  вихід,  "Смерічка"  !  -  гукнув  Івасюк  і  настав  відповідальний  момент.
Вони  виступили  вдало,  хоча  були  ще  майже  юними,  не  маючи  великого  досвіду  сцени.  Зал  їм  гучно  аплодував.  На  згадку  про  цей  фестиваль  нашому  талановитому
 композитору  подарували  книгу  з  чистими  листами  для  майбутніх  геніальних  його  творів.  А  ще  тріо  одержало  квіти  від  найменших  учасників  цього  дійства.  Ніби  все  нормально.    
Українська  пісня  розійшлася  по  найвіддаленіших  районах  безмежжя  так  званого  с  р  с  р.  Потім  був  не  менш  вдалий  виступ  на  "Пісні-72"  з  піснею  окриленого  Івасюка  "Водограй"-  туди  але  вже    без  жодних  побоювань  ансамбль  прибув  у  повному  складі.  А  Назарій  Яремчук  та  Мирослава  Єжеленко  вразили  публіку  прозорою  чистотою  карпатських  душевних  настроїв.  
З  допомогою  співу  українці  могли  себе  відчувати  Українцями,  бо  справжня  реальність  не  давала  приводів  радіти.  

"Тече  вода,  тече  бистра,  
А  куди  -  не  знає.
Поміж  гори  в  світ  широкий
Тече,  не  вертає.
Ми  зустрінемось  з  Тобою
Біля  водограю
І  попросим  його  щиро  
Хай  він  нам  заграє..."  



 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004343
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2024


Від "АББИ" до УКРАЇНИ (11-тий пазл)

-  Де  Ви  костюми  ці  розфарбовані  знайшли  ?  Якесь  пір'я  кольорове  з  капелюхів  в  різні  сторони  стирчить.  Ви  що  з  цирку  прибули  ?  -  запитав  у  своєму  просторому  кабінеті  статечний  чолов'яга  років  сорока  в  клітчастій  сорочці  з  довгими  пишними  вусами,  що  чимось  нагадував  ковбоя,  ба,  навіть  українського  козака.  Він  звався  Стіг  Андерссон  -  управляючий  студії  "Polar  Music"  й  віднедавна  менеджер  амбіційного  музичного  квартету.  
-  Ми  не  з  цирку,  ми  "чи  що"  !  -  вдало  парирував  Бенні,  один  із  нових  його  підлеглих,  і  вся  весела  різнобарвна  компанія  гучно  вибухнула  сміхом.  
"А  в  них  справді  щось  є  магічне.  З  цих  лабухів  можуть  вийти  першокласні  артисти,  якщо  попрацювати  з  ними  як  слід."  -  подумав  Стіг,  який  мав  "чуйку"  на  такі  речі,  бо  теж  був  досвідченим  музикантом,  складав  пісні  та  грав  на  гітарі.
-  Значить  так  :  задатки  у  Вас  є,  співаєте  гарно.  Але  деякі  моменти  треба  конче  виправляти.  От  візьмемо  назву  вашого  гурту  "  Б'єрн,  Бенні,  Агнета,  Анні-Фрід".  Що  це  таке  ?  Тут  язик  можна  поламати.  Допоки  слухач  читатиме  цю  довгу  назву,  зникне  бажання  слухати  Вас.  Треба  короткий  влучний  вислів,  щоб  добре  запам'ятали  його.
-  Ми  хочемо,  аби  наші  імена  зберігалися  у  назві  колективу.  -  молоді  люди  почали  подумки  перебирати  усі  можливі  варіанти.
-  "Алібаба"  або  "Бабай",  або  "Баба",  або...-  господар  кабінету  витер  рукою  чоло,  концентруючись  на  головному.
"  АББА"  !!!  -  одномоментно  вигукнули  магічне  слово  усі  присутні.  В  залі  запанувала  загадкова  тиша.
-  "АББА"  ?  Що  ж  цікаво...Мені  подобається...-  промовив  новоспечений  керівник.    
-  Нам  теж  !  -  полегшено  видихнули  талановиті  підлеглі.
-  Тільки  є  нюанс.  Так  само  зветься  відома  шведська  фірма  по  виробництву  морепродуктів.  Постараюся  з  ними  переговорити  і  владнати  ситуацію.  І  ще  одне  дуже  важливе.  Аби  добитися  справді  чогось  феєричного,  потрібно  писати  тексти  на  англійській  мові.  Без  цього  далеко  не  заїдеш.  Музика  у  Вас  чудова.  Так  що,  моя  мила  "  АББА",  приступайте  до  роботи.  Все  решту  я  беру  на  себе.  -  Стіг  глянув  на  свій  годинник,  попрощався  з  четвіркою  необтесаних  талантів  ,  яка  подавала  великі  надії,  і  мрійливо  подивися  у  вікно.  Там  крізь  хмари  пробивалося  несміливе  сонце,  й  раптом  почав  барабанити  по  підвіконню  дрібний  дощик.  О  ця  північна  неприязнь  погоди.  
"  Нічого-нічого.  Я  дам  стільки  сонця  усім  довкола,  що  воно  розтопить  саму  черству  людину  на  планеті  !  -  з  його  грудей  вискочила  якась  солодка  млість.  "Тільки  старанно    шліфувати  необхідно  кожен  отой  їхній  прихований  промінь  творчості."  -  запалена  цигарка  додавала  якогось  урочистого  моменту  після  доленосної  зустрічі.  Усе  ще  попереду.  Тріумф  чекає  на  обдарованих  сміливців...  
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004262
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 28.01.2024


Від "АББИ" до УКРАЇНИ (десятий пазл)

-  Васильку,  за  нами  стежать.  Біля  нашого  будинку  постійно  нишпорять  двоє  невідомих  осіб.  Нервово  курять  і  про  щось  шепочуть.  Я  боюся...  -  молода  дружина  дисидента  Стуса  міцно  обійняла  свого  чоловіка  за  плечі  та  заплакала.
-  Не  плач,  моя  Ластівко.  Що  нам  крилатим  до  їхнього  мороку.  Вони  за  мною  шпигують.  Я  їм  як  кістка  в  горлі.  Випробовують  мою  нервову  систему  та  не  знають,  що  вона,  мов  кремінь,  тверда.  Щоправда  іскрить  деколи  від  гніву  внутрішнього...-  втомлений  фізично  і  морально  бунтівник  повільно  ліг  на  диван.
 -  Краще  дай  мені  поїсти  чогось  доброго,  бо  голодний  як  вовк.  Сьогодні  на  будову  привезли  рідкий  розчин  бетону  й  треба  було  швидко  його  виробити,  поки  не  застиг  остаточно...Отак  і  людина.  Мусить  хутко  виконати  своє  призначення  на  Землі  допоки  ще  є  резерв  часу...-  іронічно  посміхнувся  худорлявий  мислитель.  
-  Ти  й  справді  виглядаєш  вовком  серед  лицемірів  -  мисливців...-  заплакана  Валентина,  трохи  оговтавшись,  вже  подавала  гарячу  їжу  на  стіл.  
-  Не  мисливці  -  вони,  а  сексоти.  Майже  усі  хочуть  прислужитися,  сліпо  виконуючи  волю  лукавого.  Знаєш,  в  мене  ще  стільки  роботи.  Хочу  перекласти  німецького  класика  Рільке.  Мене  захопив  його  символізм,  його  натуралізм  світосприйняття...
-  Ой  Василю-Василю,  що  з  нами  буде  ?  -  вкотре  занепокоїлися  супутниця  незламного  борця.  
-  Попелюшко  моя  хороша,  в  Тебе  є  твій  Принц  -  Захисник.  Він  зараз  в  опалі,  але,  вірю,  прийде  той  час,  коли  будеш  гордитися  ним.  Я  не  дам  нікому  кривдити  Тебе.  Мусимо  пройти  разом  випробовування  долі.  Її  не  вибирають,  а  приймають  за  належне.  Зі  своїх  демократичних  принципів  я  ніколи  не  зійду.  А  там  далі  що  буде  те  буде...
-  Може  не  їдь  до  Львова.  В  мене  погане  передчуття...-  стривожена  жінка  знову  обійняла  плечі  коханого.  
-  Я  мушу,  я  пообіцяв  моїм  львівським  друзям.  Мені  й  справді  цікаві  народні  традиції,  колядки,  щедрівки,  вертеп.  Там  будуть  прогресивні  персони  нашого  руху  опору.
-  Тихіше,  Васильку,  стіни  вуха  мають...-  попередила  перелякано  Валя  і  від  знемоги  теж  лягла  на  диван.  
-  Та  ну  їх  !..Надовго  не  затримаюся,  якихось  два  тижні,  і  повернуся.Посміхнися  люба.  Нас  чекають  великі  справи...-  Стус  закрив  очі,  гучно  захропівши.  Важка  праця  далася  взнаки.  Турботлива  дружина  зняла  з  нього  верхній  одяг,  підклавши  подушку  під  голову.
Добігали  кінця  останні  дні  1971  року.  Дрібна  січка  зі  снігу  більше  дратувала,  аніж  тішила.  Ожеледь,  холод,  поривчастий  вітер,  людські  обличчя  інтуїтивно  шукали  захисту  від  проблемної  погоди.  Незабаром  Василь  вирушить  до  Львова  для  святкувань  Різдва  Христового  в  атеїстичному  аморальному  устрої.  Додому  він  не  повернеться.  Попереду  "Арештована  коляда  1972".  Майже  усіх  її  учасників  як  "буржуазних  національних  елементів"  відправили  до  тюрем.  Правив  бал  лукавий,  маніакально  боячись  справжніх  народних  традицій,  місцевих  обрядів.  Куди  там  штучно  створеному  трудівнику  "світлого  завтра"  та  ще  й  з  грізним  молотом  чи  гострим  серпом  до  духовного  споконвічного...  От  хамство  підле  зробити  -  це  завжди  будь-ласка.
Почався  період  активного  придушення  національного  самоствердження.  Радянщина  хотіла  стерти  з  пам'яті  українців  будь-які  згадки  про  власну  історію,  про  них  самих  як  окремий  колись  гордий  етнос.  
Ех  Богдане-Богдане,  коли  б  Ти  глянув  згори  у  цей  похмурий  час  ,  і  що  то  воно  вийшло  із  твоєї  Переяславської  ради...

"Терпи,  терпи  -  терпець  тебе  шліфує,  
Спалить  твій  дух  -  тож  і  терпи,  терпи.  
Ніхто  тебе  з  недолі  не  врятує,  
Ніхто  не  зіб'є  з  власної  тропи.
На  ній  і  стій,  і  стрій  -  до  скону,  
Допоки  світу,  сонця  -  стій  і  стій.
Хай  шлях  -  до  раю,  пекла  чи  полону  -
Усе  пройди  і  винести  зумій..."  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004165
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 27.01.2024


Від "АББИ" до УКРАЇНИ (дев'ятий пазл)

-  Ось,  приніс  текст  до  твоєї  божевільної  мелодії...
-  І  що  там  ?  Знову  про  любов  небесну  ?
-  Ні,  на  цей  раз  про  печальне  розлучення...
-  Зараз  награю...Парам  -  пам  -  пам  -  пам  -  пам...
-  Бенні,  як  це  Тобі  вдається  клавішами  зводити  з  розуму  публіку  ?  
-  Б'єрн,  розумієш,  уся  справа  в  моїй  скуйовдженій  бороді.  Вона,  як  антена,  ловить    сигнали  з  Космосу,  а  мені  лишається  тільки  технічно  обробити  отой  її  вибрик  спонтанний...
-  А  я  б  назвав  його  геніальним  !  Зараз  у  цьому  програші  гітару  підключу  і  вийде  зовсім  непогана  пісенька...
Обоє  музикантів  Бенні  Андерсон  та  Б'єрн  Ульвеус  схилили  голови  над  текстом.  Вони  були  знаними  артистами,  але  поки  що  в  кордонах  рідної  Швеції.  
-  Ти  знаєш,  друже,  чогось  тут  не  вистачає.  Твір  повинен  грати  усіма  фарбами  широко  масштабно.  Ще  б  голос  відповідний  красивий...
-  Зачекай-зачекай.  Ти  казав,  що  маєш  подругу  з  барвистим  сопрано.  Чи  не  можна  спробувати  додати  її  вокал  сюди  ?
-  І  в  Тебе  є  якась  унікальна  співачка.  Пам'ятаєш,  як  хвалив  Ти  потенційні  можливості  голосових  зв'язок  своєї  дівчини  ?  
-  Стоп.  Треба  спробувати  їх  обох  задіяти.  Гадаю  вийде  неповторне  дійство.  
Пройшло  пару  днів.  До  маленької  портативної  студії  прийшли  приголомшливі  по  своїй  вроді  брюнета  й  білявка.  На  них  можна  було  дивитися  довго-довго  мов  на  ікони  чи  то  ще  на  якісь  гіпнотичні  божества.  У  Швеції  справді  найкрасивіші  дівчата  ?  Неправда  -  в  Україні  кращі  !  Але  тоді  України  не  було  як  окремої  держави.  
-  Ну  ж  бо,  спробуй  Агнето  заспів  взяти,  а  Фріда  хай  у  приспіві  Тебе  підтримає...Так...  Добре...  Ой  гарно  ...Чудово  !
-  Б'єрн,  чуєш  ТРЕТІЙ  ГОЛОС  -  їх  спільний  у  приспіві  !  Це  те  що  треба  нам  !  Це  знахідка  !  
-  Бенні,  такого  я  ще  не  чув  !  Це  й  справді  відкриття  !  Будемо  продовжувати  !  З  цього  може  вийти  грандіозне  шоу  !  
 -  Хлопці,  а  Вам  не  здається,  що  ми  десь  на  хвильку  відлетіли  у  райдужний  калейдоскоп  допоки  співали  ?  -  захопливо  ділилася  враженнями  брюнетка  Фріда.  Вона  мала  чималий  досвід  виступів  на  сцені  і  могла  співставити  емоції.  
-  Авжеж,  я  побувала  у  хмарах  -  пелюстках  !  -  підтримала  загальну  ейфорію  моменту  блондинка  Агнета.  
-  Гаразд-гаразд,  все  дуже  гарно,  але  треба  ще  попрацювати.  Потім  будемо  дивувати  і  завойовувати  лаври  переможців  !  -  резюмував  Бенні.
-  Ха-ха,  Оптиміст  !  -  скептично  глянув  на  нього  Б'єрн  
-  А  чому  б  і  ні...-  уся  компанія  здивовано  почала  кліпати  поки  що  очима.  Пізніше    будуть  зніматися  перші  у  світі  відеокліпи  за  їхньої  участі.  
Магія  розпочалася  !  Тільки  її  ще  достеменно  ніхто  не  усвідомлював.  Товариство  акцентувало  свою  увагу  на  спільній  праці  й  паралельно  почало  виступати  в  масових  заходах  :  народних  гуляннях  і  тому  подібно.  Конче  потрібне  гартування  для  майбутніх  Перемог.  
Йшов  1970  рік...Люди  навчилися  масово  запускати  штучні  супутники  Землі.  А  запустити  б  на  орбіту  усіх  тоталітарних  божків,  котрі  себе  уявили  пупом  Всесвіту,  і  не  дають  розвиватися  іншим,  знищуючи  війнами  надбання  цивілізації.  Хай  би  постійно  літали  та  дивилися  звідтіля,  який  тут  загальний  суттєвий  прогрес  намітився,  але  вже    без  їхніх  кровожерливих  ідей.    
"People  need  Love"...Вже  зовсім  скоро  прозвучить  один  із  дебютних  англомовних  меседжів  ще  не  знаменитої  четвірки,  аби  починати  вносити  свою  вагому  лепту  в  розбудову  мирного  співіснування.  Кожна  наступна  річ  гурту  ставатиме  святковим  спалахом  або  міні  спектаклем  на  тлі  неоднозначного  буття.    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004058
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 26.01.2024


Від "АББИ" до УКРАЇНИ (восьмий пазл)

-  Мерщій  збирайся,  гайда  на  танці  !
-  Куди  ???
-  До  Вижниці,  там  крута  музика  грає,  "Смерічка"  запалює.  Чув  про  таку  ?  Нові  буковинські  бітли  !
-  Ні  не  чув.  Але  вже  пізно.
-  Нічого  не  пізно.  Остання  електричка  об  одинадцятій  вечора.  До  другої  ночі  танцюємо.  Потім  дві  години  можна  подрімати,  а  о  четвертій  рано  вертаємося  додому.  От  і  вся    мандрівка.  Збирайся  !  
Двоє  чернівецьких  студентів  похапцем  хапали  одяг  і  вже  відчували  ейфорію  справжності  без  жодних  головоломок  на  заняттях,  без  ідейних  радянських  штампів.  Треба  бігти,  завтра  неділя.  А  життя  дається  тільки  один  раз.  
Крізь  всеохоплюючу  темряву  навколишнього  вони  підтюпцем  мчали  по  одномоментну  радість  забуття.  Ще  чуть-чуть  і  вокзал.
-  Шановні,  зачекайте.  Це  що  за  поспіх  такий  у  пізній  час  ?!.  -  зустріч  із  міліціонером  не  входила  в  їхні  відпочинкові  плани.  
-  Ми  їдемо  у  Вижницю  на  культурний  відпочинок.  Там  виступатиме  популярний  місцевий  ансамбль  "  Смерічка"  !
-  "Смерічка",  кажете...А  хто  буде  комунізм  будувати,  якщо  всі  почнуть  ногами  виляти  
допізна  й  спати  наступного  дня.    Га  ?    Країні  рАД  потрібні  здорові  міцні  духом  й  тілом  без  буржуазних  заморочок  будівники  світлого    майбутнього.  На  цей  раз  даю  вам  усне  попередження,  а  іншим  разом  складу  протокол  за  порушення  громадського  порядку  (теж  знайшов  мені  порядок  у  тотальному  безладі).  Буде  вам  і  смерічка,  і  ялина,  і  кедр  сибірський  !  
"Та  хай  там  робить,  що  хоче..."  -  подумки  юнаки  не  особливо  переймалися  отими  повчаннями  правоохоронця  злочинної  системи.  
Вокзал  зустрів  їх  мерехтливими  жовтуватими  вогниками.  Фіолетові  мрії  повільно  формували  чудернацькі  комбінації.  А  ось  і  зала,  набита  підлітками  під  зав'язку.  Гучні  звуки  мелодій  втягують  молодь  в  інший  ідеальний  світ,  де  усе  красиво,  де  втілюються  найзаповітніші  бажання.  Хоча  й  там  на  них,  набундючившись  сердито,  дивилися  зі  стін  пропагандистські  плакати  та  химерний  ілліч.  Пісню  "Сніжинки  падають"  на  замовлення  публіки  музиканти  повторювали  декілька  разів.  Начебто  сама  біла  пухнаста  пелена    хотіла  закрити  собою  темні  сторони  отого  аморального  устрою,  хоч  трохи  розважити.  
Йшов  1969  рік...Так  звана  "хрущовська  відлига"  відходила  в  минуле.  Що  там  попереду  ?  Чому  так  зимно  ?  Знову  заморозки,  мабуть  ?  А  всі  хочуть  тепла,  простого  щастя.  Ну  не  всі,  звісно.  Але  більшість  адекватних  -  це  безперечно.  
Втомлені  славою  Жуки  заледве  викарабкалися  на  дах  будинку,  де  записували  свої  останні  шедеври,  аби  зіграти  лебедину  пісню,  але  вже  небесам.  І  ті  напевне  аплодували,  бо  скільки  вони  зробили  для  розвитку  усього  цивілізованого,  один  Творець  лишень  знає.  
Американські  космонавти  ступили  на  Місяць.  Цікаво...Людство  освоює  інші  світи,  а  налагодити  нормальне  життя  на  Землі  не  може...

"Усміхаються  діброви  і  ліси  
Від  чарівної  зимової  краси.
І  смерічки  осяйні,  
І  Карпати  в  далині  -
Всі  вітають  білосніжні  дні  !"  





 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003991
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 25.01.2024


Боббі Макферрін

Беріть  
     оптимізму  
більше,  
     беріть  
інших  

     Медитацій,  
аби  
     конкретно  
форсувати
     екстремальні  
розбурхані  
     реалії  !
інтегруйте  
     надію...

Боббі  Макферрін  -  американський  джазовий  музикант,  співак,  диригент  оркестру.  Автор  всесвітньо  популярної  оптимістичної  пісні  "Не  засмучуйтеся,  будьте  щасливі",  котра  була  випущена  у  вересні  1988  року  і  стала  своєрідною  медитацією  у  важких  ситуаціях.  
Вона  була  зіграна  без  жодного  музичного  інструменту.  Тільки  голос  і  тільки  магія  творця...
 Дякуємо  чудовому  артисту  за  позитив  думок  й  підтримку  психічного  стану  людей  у  надскладних  реаліях  !  

"Don't  Worry,  Be  Happy..."

   

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003924
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2024


Від "АББИ" до УКРАЇНИ (сьомий пазл)

"Я  повинна  добитися  успіху,  інакше  остаточно  перетворюся  в  домогосподарку.  Я  більше    нічого  робити  не  вмію,  а  мені  вже  22  !  Господи,  змилуйся  наді  мною,  дай  мені  ще  більшого  натхнення  й  витримати  усі  випробовування  та  перешкоди..."  -  молоденька  солодкаво  голосна  мама,  яка  почала  робити  кар'єру  співачки    в  кабаре,    в  черговий  раз  збиралася  в  творчу  подорож  (ні,  це  ще  не  було  турне)  
"Я  мушу  там  перемогти  і  тоді  мене  помітять  усі  впливові  особи  музичного  бізнесу...-  вона  вкотре  налаштовувала  себе  на  позитив,  похапцем  пакуючи  валізи.
Мова  йшла  про  національний  конкурс  молодих  шведських  талантів,  котрий  мав  відбутися  у  Стокгольмі  літом  1967  року.  
"-  Рагнаре,  любий,  посидиш  з  нашими  діточками.  Я  надовго  не  затримаюсь...-  пообіцяла    заклопотана  красива  дружина  з  темним  пишним  волоссям,  немов  з  обкладинки  журналу,  своєму  чоловікові,  такому  ж  музиканту,  що  грав  в  джазовому  оркестрі  на  трубі.  
-  Фріда,  ти  дедалі  частіше  пропадаєш  з  дому.  Дітям  необхідна  материнська  турбота  й  ласка.  Вони  ще  дуже  маленькі.  Хто  про  них  піклуватиметься  ?  -  строгий  голос  глави  сімейства  не  давав  жодних  шансів  на  майбутню  славу  і  почесті.  
 -  Візьмемо  няню,  адже  це  може  вирішити  мою  долю  !  -  невгамовна  артистка  вже  виходила  з  себе.  Не  можна  так  дратувати  творчих  особистостей,  бо  в  них  дуже  тонка  душевна  структура.  
-  Ну  що  ж,  роби  як  знаєш.  Тобі  видніше...  -  буркнув  у  відповідь  невдоволений  господар  і  вийшов  з  кімнати.  Він  протер  свої  окуляри,  які  геть  покрилися  густим  паром.  Нерви-нерви,  треба  із  ними  ще  впоратися.  Нелегко  двом  талантам  вживатися.  
-  Мамо-мамо,  розкажи  нам  казочку  !  -  не  відставали  від  захеканої  матері  її  чада.  
-  Добре,  мої  розбишаки.  Сідайте  тихенько  й  слухайте  уважненько.  Десь  в  одному  далекому  королівстві  жила-була  дівчинка  дуже-дуже  бідна.  Мати  в  неї  рано  померла,  батька  зачарували  злі  духи.  Виховувала  її  бабця  як  могла.  А  дівчинка  співати  любила  понад  усе.  І  ось  одного  разу  високоповажний  король  організував  королівський  бал  і  заявив,  що  хто  найкраще  заспіває  на  ньому,  того  чекає  велике  майбутнє,  посада  в  його  маєтку,  веселі  регулярні  забави,  а  ще  заможне  безтурботне  життя  до  кінця  земних  днів.  І  бідолашна  дівчинка  вирішила  спробувати  долю.  Але  для  початку  їй  треба  поїхати  до  Стокгольму  на  проміжний  конкурс,  аби  потім  впевнено  йти  до  свої  цілі...
-  А  як  звали  короля  ???
-    О,  він  був  у  великій  пошані,  мав  довгі  вуса  і  свою  студію  звукозапису...
Час  показав,  що  цього  короля  звали  Стіг  Андерссон  -  власник  найбільшого  у  Швеції  музичного  лейблу  та  майбутній  продюсер  славнозвісного  квартету  "АББА".  Турботливою  матір'ю,  яка  начитала  пророчу  казку  власним  дітям,  була  Анні  -  Фріда  Лінгстад  -  мега  популярна  вокалістка  того  ж  колективу.  А  супутник,  що  вів  діалог  із  нею,  її  перший  чоловік  -  музикант  Рагнар  Фредрікссон.  
Як  зауважив  би  відомий  літератор  :  "Життя  -  найкращий  романіст."  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003904
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2024


Від "АББИ" до УКРАЇНИ (шостий пазл)

В  повітрі  пахло  хмільною  весною.  Хотілося  жити  -  творити  -  літати  !  
-  Привіт,  мала  !  Як  Тебе  звати  ?  -  миловидний  юнак  у  сценічному  костюмі  глянув  на  ще  більш  привабливу  струнку  білявку,  в  очах  якої  можна  було  втопитися  одразу.
-  Агнета  !  А  Ти  про  мене  хіба  не  чув  ?  Мене  тут  усі  знають.  Я  співачка  !  -  відповіла  натхненно  вродлива  кокетка  і  поспішила  кудись  до  виходу.
-:Та  почекай,чув-чув,  проте  мушу  якось  познайомитись  із  Тобою.  Мене  звати  Б'єрн,  той  що  б'є  руками  по  струнах  гітари  в  крикливому  гурті.  Бачив  твій  виступ.  Сподобався  голос  і  манера  поведінки  на  сцені.  Може  підемо  в  кафе,  поговоримо  про  музику  ?  
-  Хіба  іншим  разом,  бо  маю  багато  справ  та  й  альбом  сольний  треба  ще  встигнути  доробити...
-  Ну  не  поспішай  так  швидко.  В  мене  є  друг  -  експресивний  Бенні  -  котрий  з  клавіш  витискає  усі  соки  і  по  сумісництву  чудовий  композитор.  Ми  разом  почали  писати  пісні.  Можемо  й  для  Тебе  щось  путнє  скласти.  
-  Гаразд,  тільки  недовго,  в  юності  час  надто  дорогоцінний.
-Знаю-знаю,  час  є  гроші,  яких  наразі  не  густо...-  розсміявся  широкою  білозубою  посмішкою  енергійний  супутник,  шукаючи  найближче  недороге  бістро  для  продовження  розмови.
Якби  хтось  міг  гадати  тоді  в  другій  половині  шістдесятих,  що  їхній  майже  випадковий  короткий  діалог  у  вестибюлі  шведського  телебачення  стане  прологом  до  славетної  плідної  співпраці  двох  зірок  світового  рівня.  А  легендарна  композиція  "АББИ"  "Мані,  Мані,  Мані  !"  1976  року  випуску  стане  квінтесенцією  капіталістичного  способу  життя  та  ще  й  синонімом  особистого  благополуччя  для  усіх  чотирьох  учасників  культової  абревіатури.  
Поки  що  молоді  особи  розказували  одне  одному  про  нові  віяння  у  популярній  культурі,  про  бітлів  та  Енді  Уорхола,  про  покоління  хіпі,  про  рок-фестиваль  в  Монтерреї,  про  яскраву  моду  Лондона.  Вони  мали  про  що  гомоніти.  
-  Зігрій  мене  трішки,  тут  чомусь  прохолодно...-  вимовила  тихо  Агнета  і  рука  Б'єрна  покірно  лягла  на  її  руку.  
Варто  відмітити  :  у  Швеції  прохолодний  клімат,  навіть  теплими  місяцями  буває  доволі  сиро  й  часто  некомфортно.  Горді  скандинави  звикли  до  цього,  та  особливо  чутливі-вразливі,  як  от  згадана  вище  надто  симпатична  білявка,  відчувають  невеличкий  особистий  дисонанс.  Творча  натура  -  як  не  крути...
А  на  Буковині  тим  самим  періодом  зростав  ще  нікому  невідомий  неординарний,  цікавий  до  всього  хлопчина  Володя  Івасюк,  якого  полонила  місцева  мальовнича  природа.  Насамперед  він  виявляв  у  собі  якийсь  особливий  таємничий  потяг  до  краси,  естетики  і  вмінням  її  передавати  назовні.  В  уяві  виростала  дивна  квітка  чарівливого  зілля,  що  манила  до  себе.  І  на  папір  вже  лягали  пелюстками  перші  рядки  його  нетлінної  "Червоної  рути"...
-  Добре  було  б  ще  мелодію  придумати,  отоді  б  вийшла  справді  насолода  для  душі.  Раптом  ще  комусь  сподобається  ?  -  з  такими  помислами  буковинський  самородок  повернувся  з  чергової  прогулянки  додому,  аби  зафіксувати  в  блокноті  цей  нетривіальний  епізод.  
Ой  Володю-Володю,  якби  ти  знав  що  на  тебе  чекає...  І  слава,  і  розпач,  і  всенародна  любов,  і  ненависть  радянських  божків,  і  цькування,  і  геніальні  твори,  котрі  стануть  окрасою  пошарпаного  чужинською  ідеологією  етносу...  
Звісно  Борис  Гмиря,  Дмитро  Гнатюк,  Олександр  Таранець,  сестри  Байко,  Діана  Петриненко  ще  якось  підтримували  національні  пісенні  традиції,  але  загальна  атмосфера  й  надалі  гнітила.  Співали,  аби  не  заплакати.  Українці  були  невільниками  на  власній  землі.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003823
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2024


ЛАНЦЮГ СОБОРНОСТІ

Лицарі  
Атаки  
Ностальгуючого
Царя  
Юродства  
Гучного  

Стримують...
Однак  
Благають  
Об'єднатися  
Решті  
Нації,  
Оскільки  
Смерть  
Тут  
Імпровізує...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003785
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2024


Від "АББИ" до УКРАЇНИ (п'ятий пазл)

Саме  розкута  манера  подачі  пісень,  яку  винайшли  Елвіс  Преслі  та  інші  бунтівні  харизматичні  епатажні  персонажі  заполонила  тоді  майже  усю  Європу.  Співали  скрізь  і  вдосталь.  Післявоєнне  покоління  зрозуміло  -  є  віддушина  у  цьому  складному  бутті.  Швеція  також  співала,  різноманітні  гурти  будь-якого  смаку  виростали  як  на  дріжджах.  
У  цей  свіжий  вихор  новітньої  епохи  попали  двоє  амбітних  підлітків  і  двоє  дуже  красивих  дівчат,  імена  яких  через  десять  літ  будуть  знати  усі.  Навіть  папуги  повторюватимуть  за  своїми  господарями  таке  звичне  слово  "АББА".  
Варто  зазначити  :  звичайну  школу  вони  не  надто  любили  відвідувати.  Хіба  лиш  на  уроках  "Співи"  почувалися  у  "своїй  тарілці".  Наче  якась  пелена  спадала  з  похмурих  стін  величезного  будинку  і  їх  відносило  десь  інде.  Навіть  серйозні  вигляди  вчених  в  рамках  обабіч  ставали  м'якшими,  не  такими  строгими.  А  вчителі  бралися  за  руки  й  веселим  танком  кружляли  по  коридорі.  Пізніше  в  репертуарі  квартету  з'явиться  мила  пісенька  "Коли  я  поцілувала  вчителя",  яка  одразу  сподобається  старшокласникам.  
У  нас  тоді  було  явно  не  до  співів  (  хоча  співати  ми  теж  вміємо  не  гірше  інших).  З  місцевих  радіо  точок  лунали  оди  будівникам  комунізму.  
-  Що  вони  збираються  таке  збудувати  ?  -  питає  тінь  у  світла.
-  Грандіозну  мильну  бульбашку,  яка  трісне  через  неповних  три  десятки  літ  !  -  прозвучало  у  відповідь.  
Колгоспники-кріпаки  у  колгоспах  працювали  за  трудодні.  Почали  масово  агітувати  добровільно-примусово  їхати  на  "епохальні"  будови  аж  в  інший  кінець  географії.  Боже,  коли  це  все  нарешті  лусне.
 А  осяяний  Василь  Симоненко  пише  легендарні  рядки  :  "Ти  знаєш,  що  Ти  людина.  Знаєш  про  це  чи  ні  ?.."  Але  при  комуністах  людина  була  тільки  гвинтиком  тоталітарної  машини  і  не  більше.  Поплатився  поет  життям  за  свою  сміливість  бути  Людиною  разом  з  іще  однією  потужною  персоною  шістдесятництва  художницею    Аллою  Горською.  
Якийсь  гагарін  нібито  злітав  у  Космос,  хоча  жодних  підтверджень  його  присутності  в  безмежній  зірковій  млі  так  і  не  надали.  Вірте  на  слово.  Кому  вірити  -  їм  ???  Та  це  себе  не  поважати.  У  них  усе  тримається  на  брехні.  Фу,  противно  стає  від  чергових  облуд.  
Ось  хто  справді  досягне  космічного  рівня,  побачимо  в  найближчому  майбутньому,  коли  четверо  першопроходців  ери  диско  у  білих  комбінезонах  будуть  досягати  зірки  із  неба  для  простих  смертних,  аби  хоч  якось  їх  підбадьорити.  Ззаду  в  кожного  з  них  -  відповідно  чотири  магічні  літери  "а",  "в",  "в","а".  
Тим  часом  колишній  в'язень  радянських  таборів,  за  яким  вели  спостереження,  уродженець  Львівщини  Василь  Макух  вже  розробляв  сценарій  протесту  проти  тотальної  русифікації,  проти  знущання  над  рідною  мовою,  зрештою  проти  зухвалого  вводу  радянських  військ  до  Чехословаччини.  І  вирішив  заявити  про  свою  непокору  на  Хрещатику  в  Києві.  Перед  черговою  річницею  так  званого  жовтневого  перевороту  Герой  облив  себе  бензином  й  спалахнув  як  факел  Свободи  в  темряві  московського  шовінізму.  Цей  надзвичайний  вчинок  побачили  кияни.  Навіть  закордоном  по  радіо  сповістили  про  акт  мужньої  самопожертви  во  ім'я  кращої  долі  підневільної  України.  
За  ним  екстремальний  крок  відчаю  продовжили  інші  борці  демократичних  ідеалів.  В  Празі  студент  філософського  факультету  двадцятирічний  Ян  Палах  аналогічним  чином,  лишивши  копії  свого  звернення  неподалік  від  місця  фатального  вчинку,  закликав  чехів  й  словаків  боротися  проти  тиранії  червоних  бузувірів...  
Отож,  боротьба  триває  усілякими  методами,  деколи  надто  радикальними.  Українські  шістдесятники  пишуть  свої  нетлінні  полотна,  випускають  підпільну  пресу,  готуючись  до  різних  варіантів  розвитку  подій...




адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003689
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2024


Від "АББИ" до УКРАЇНИ (четвертий пазл)

Герої  розповіді  ще  нічого  не  знали  одне  про  одного,  ще  не  усвідомлювали,  яку  роль  відіграють  у  загальній  картині  адаптації  Дива.  Вони  проживали  в  різних  куточках  жовто-синього  казкового  королівства  і  тільки-тільки  починали  оволодівати  прийомами  чарівників.  Наприклад,  маленький  Б'єрн,  знайшовши  на  кухні  лопатки  для  смаження  котлет,  відбивав  ними  по  кріслі  ритмічні  пасажі,  неабияк  допомагаючи  дорослим  долати  повсякденну  нудьгу.  Натомість  непосидючий  Бенні  постійно  експериментував  з  різноманітними  вигуками  на  кшталт  "пам!",  парам!",  "бам!",  "барам!",  "бабам!"...ну  ще  трішки  і  вийде  "АББА!"...
А  наші  прекрасні  феї  Фріда  й  Агнета  поринали  в  медитативні  концепції  мелодійного  плачу,  що  змінювався  раптовим  сміхом,  аби  добряче  потренувавшись,  колись  врятувати  людство  від  зневіри,  розпачу,  песимізму.
Надихала  малечу  на  вдосконалення  азів  чаклунства  володарка  Особливої  Уяви,  їхня  співвітчизниця  Астрід  Ліндгрен,  котра  мандрувала  світами  казок,  де  товстенький  чоловічок  невизначеного  віку  Карлсон  і  рудоволоса  кмітлива  дівчинка  Пеппі  Довга  Панчоха  відволікали  приємними  несподіваними  сюжетами,  розрядивши  навколишню  обстановку.  
Бо  справді  планету  трясло  від  різного  роду  нещасть.  Жоден  рік  не  обходився  без  воєнного  конфлікту.  Військові  перевороти,  Карибська  криза,  заколотники,  чергові  випробовування  атомної  зброї,  расизм  стали  якоюсь  повсякденною  рутиною.
На  жаль,  майже  завершили  свою  героїчну  боротьбу  загони  ОУН-УПА.  Останні  жорстокі  бої  з  тоталітарним  режимом  совітів  в  кінці  п'ятдесятих  показали,  що  боротьба  триватиме  але  в  інший  спосіб.  Проте  не  здавалися  угорці  і  організували  Будапештське  повстання,  що  таки  розхитало  здавалось  би  непохитну  імперію  зла.  
Степан  Бандера  в  Мюнхені  доживав  земне  життя,  навіть  не  підозрюючи  яким  жахом  стане  його  прізвище  для  московських  нелюдів.  На  той  час  там  на  болотах  владу  захопив  одіозний  Хрущ,  який  після  відходу  до  пекла  вусатого  тирана  розвінчав  культ  його  кривавої  особи,  пообіцявши  народу  "відлигу".  З  гулагу  почали  випускати  на  волю  політичних  в'язнів,  реабілітували  незаконно  розстріляних.  Та  ненадовго.  Імперська  традиція  далася  взнаки  і  почалися  чергові  "заморозки"  людського  лицемірства.  Що  поробиш...  Розумом  тих  болотяних  чортів  не  зрозуміти.  Агій  !
Водночас  з  відходом  на  вічні  муки  йосифа  -  мучителя  почало  вести  трансляції  до  поневолених  комуністами  народів  "Радіо  Визволення",  яке  згодом  стало  відомим  як  "    Радіо  Свобода".  Правдиву  інформацію  звідтіля  глушили  кремлівські  шовіністи,  однак  через  скрип  та  скрегіт  перешкод  все  ж  пробивалися  хвилями  меседжі  важливого  аналізу  про  стан  речей  в  окупації.  Що  ж,  ми  не  самотні  в  сему  царстві  тьми.  
Згодом  в  Туманному  Альбіоні  чотири  екзотичні  специфічні  популярні  Жуки  показали  нарешті,  що  таке    справжня  демократія  та  ейфорія  слова.  Без  жодного  гніту,  без  жодних  погроз,  без  кровопролиття  чудернацькі  смішні  Джон-Пол-Джордж-Рінго  завоювали  без  перебільшення  юні  серця  по  всьому  земному  просторі.  Їхня  слава  була  масштабною,  навіть  негативно  зачепила  інтереси  релігійних  громад  в  США,  що  збунтувалися  від  фрази  лідера  колективу  про  більший  вплив  їхньої  музики  на  молодих  людей  аніж  церква.  Така  тотальна  домінація  успішнОГО  ансамблю  радянському  аномальному  устрою  навіть  не  снилася.  Яка  світова  революція  ?  Який  комсомол  ?  Який  карл  маркс  ?  Який  фрідріх  енгельс  ?  Який  терорист  ленін  ?..  Тьфу  !  Я  БИ  АНГЛІЙСЬКУ  ВИВЧИВ  ЗА  ТЕ,  ЩО  НЕЮ  ВИСПІВУВАВ  ЛЕННОН  !!!

"Give  Peace  a  Chance  !.."  



адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003479
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 19.01.2024


Донецький аеропорт (ласкаво просимо до пекла)

Донецьк...аеропорт...гуркіт...пізня  осінь  2014  го...
У  вирій  відлітають  :  численні  корупційні  скандали,  невизначеність,  незрозумілі  балачки  й  сутички  у  Верховній  Раді,  поїздки  чиновників  до  москви  шовіністичної,  багатовекторність,  меншовартість,  особливий  статус  Донбасу  та  української  мови,  будапештський  нікчемний  папірець,  хитрі  очі  політиканів,  які  на  ньому  розписалися  у  своїй  повній  профнепридатності.  
Злітна  смуга  геть  понівечена,  чимось  нагадує  шлях  до  Незалежності  :  дуже  стражденний.
Серед  апокаліптичного  хаосу  й  уламків  конструкцій  стюардеси  світла  надія  та  віра  у  краще  майбуття  допомагають  справлятися  із  неймовірними  труднощами  бійцям,  а  не  пасажирам.  Хоча  як  знати,  як  знати...Вони  надто  неохайні,  брудні,  дещо  спантеличені.  Проте  з  їх  поміччю  долати  час  божевільного  піке  на  землі  стає  набагато  легше.
Горять  спогади  про  мирне  життя,  про  дитинство,  про  красиві  слова,  коли  тільки  но  виповнилося  18  і  доросла  мандрівка  обіцяла  бути  захопливою  інтригою.  
А  зараз  все  зійшлося  на  маленькому  клаптику  незламного  протистояння.
Або  вони  усе  знищать  за  своєю  імперською  традицією,  або  ми  знову  воскреснемо  як  1991  -ого.  Іншого  не  дано.  
Лишається  тільки  шпарина  чистого  неба,  яке  радо  прийме  в  свої  обійми,  бо  внизу  уже  справжнісіньке  пекло,  яким  заправляє  виходець  із  найбільш  мерзенних  за  своєю  суттю  спецслужб.  Скільки  загинуло  нашого  люду  від  їхніх  рук  й  далі  гине...
Ще  хоч  трохи  протриматися,  можливо,  прийде  підмога...
Стовп  їдкого  диму  не  розсіюється...росія  сіє  смерть...І  що  залишиться  із  цього  краю  нащадкам,  коли  така  ворожа  ненависть  ???
"Увага  -  увага  !  Просимо  відвідувачів  нашого  комфортного  повітряного  судна  прищепити  паски  безпеки  -  ми  відправляємося  -  щасливої  подорожі  !  "  -  ніби  з  іншого  виміру  буття  мальовничий  міраж  на  мить  відволікає...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003302
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 17.01.2024


ДЕНЬ ПАМ'ЯТІ КІБОРГІВ

Донецьк  
Екстремальний  :
Ненаситне
"Ь"

Підвищило  
Апетити  -
Марить,
Як  
Трансформувати  
Імперію...

Крізь  
Іскри  
Божевілля  -
Обриси  
Рятівників...
Гикавка  
Ірода  
Вчувається...



адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003228
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2024


Від "АББИ" до УКРАЇНИ (третій пазл)

Рік  1950  виявився  надто  складним.  А  який  рік  не  був  складним  ?  Американський  істеблішмент  ловив  радянських  шпигунів,  що  якимось  чином  змогли  пролізти  в  святиню  Свободи.  Ба  більше,  засудив  одного  із  них  за  розсекречення  таємних  матеріалів  по  виготовленню  атомної  бомби.  Авжеж,  й  тоді  Добро  і  зло  змагалися  :  хто  сильніший.  Головнокомандуючий  зірково-смугастих  пригрозив  темним  силам  людства  новітньою  розробкою  апокаліптичної  зброї.  М'язи  сильних  лякали  пересічних  громадян.
В  січні  помирає  Джордж  Орвелл  -  послідовний  критик  тоталітаризму  й  автор  антиутопії  "1984".  Втрата  надто  серйозна  для  демократичного  устрою.  
Хоча  в  лютому  на  екрани  вийшов  мультфільм  Уолта  Діснея  "Попелюшка",  що  став  популярним  на  десятиліття  вперед,  загальну  гнітючу  картину  він  не  змінив.
На  початку  березня  від  рук  червоних  енкаведистів  гине  український  хоробрий    опришок  Роман  Шухевич.  Клята  московія  винищувала  інакомислячих  ретельно  та  безжально.  
Та  що  ж  це  таке  коїться  в  цій  Долині  Сліз.  Де  є  надія  ?  Де  якийсь  хоча  б  промінчик  свята  ?
Він  неочікувано  для  всіх  заблимав  5  квітня  усіма  можливими  лампочками  пологового  будинку  в  комфортному  шведському  місті,  коли  весна  потроху  входила  в  свої  права,  коли  мороз  відступав  під  напором  довгоочікуваного  тепла.  
"Ось  маєте  справжню  Чародійку,  котра  змусить  витерти  сльози  багатьом  знедоленим  і  заставить  їх  частіше  усміхатися  й  підтанцьовувати  в  такт  її  пісенної  феєрії"  -  воркувала  на  підвіконнику  голубка,  що  знала,  виявляється,  людську  мову  й  дивилася  ангельськими  очима  на  ліжечко  всередині  палати.  
Агнета  Фельтскуг...    
Місяцем  з  лишком    пізніше,  як  зелень  пишно  одягнулась  аби  дарувати  людям  хоча  б  елементарну  радість,  в  Сполученому  Королівстві  відбулися  перші  в  історії  автомобільні  перегони  "Формула  -  1".  Ніби  й  швидкості  там  справді  високі  свистіли  -гриміли.  Та  аж  ніяк  не  порівняти  з  шаленим  темпом  музичного  супроводу,  який  відбудеться  рівно  через  25  років  потому  .  Не  той  політ,  не  та  фантазія...  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003158
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 15.01.2024


Від "АББИ"до УКРАЇНИ (другий пазл)

Саме  завершився  Нюрнберзький  процес,  який  засудив  до  страти  одіозних  повелителів  мороку,  а  також  на  різні  терміни  ув'язнення  людиноподібних  істот,  що  себе  уявляли  "пупом  Землі",  хоча  насправді  виявилися  зухвалими  хижаками  серед  мирного  люду.  Звісно  не  всі  понесли  справедливе  покарання.  Багатьом  вдалося  втекти  до  Іспанії,  Аргентини,  змінити  прізвища,  навіть  фізіономії.  Інші  ще  більш  цинічні  злочинці,  ті  що  в  кремлівських  хоромах,  гнітили  покірний  народ,  котрий  нещодавно  зумів  здолати  німецьку  божевільну  навалу  озброєних  психопатів,  але  нічого  не  міг  вдіяти  з  власною  бандитською  владою.  
Йой,  знову  почалися  репресії,  розкуркулення  аграріїв,  Голодомор  1946  року,  насильне  вивезення  етнічних  груп  населення  до  клятого  Сибіру  та  Казахстану,  туди  де  дідько  добраніч  каже...Дротяна  колючка  й  суворий  наглядач  з  гвинтівкою  стали  синонімами  цієї  аномальної  псевдо  країни.
"Непорядок  явний..."  -  втрутився  пан  Випадок  у  справи  й  вирішив  трохи  розрядити  обстановку.  
16  грудня  сорок  шостого  під  саме  католицьке  Різдво  в  сім'ї  шведського  інженера-будівельника  Єсти  та  домогосподарки  Лайли  з'явилося  поки  що  маленьке  диво,  яке  колись  здивує  усю  планету  мелодіями  космічного  масштабу.  Назвали  цього  непересічного  дивака  (той  любив  під  ніс    бубніти  медитативні  набори  незрозумілих  
фантазій)  Бенні  Андерссон.  
"Подивіться  на  нього  -  справжній  Маг  !"  -  тішилися  рідні  й  сусіди,  бо  сум  геть  розвіявся  постійними  інтенсивними  тренуваннями  голосових  зв'язок.
Пазли  почали  складатися  в  логічному  руслі.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003055
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2024


Звідсіля - ГЕТЬ !

Замерзають  
   во  
       ім'я  
         дИКтатора  
         сімейства
       ірраціональних  
   людИноподібних...
яКийсь    

Генерал  
                               ЕКстрим
Тероризує  
"Ь"...  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003019
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2024


Від "АББИ"до УКРАЇНИ (перший пазл)

"АББА"  -  це  ангели,  котрі  прийшли  до  нас,  аби  утихомирити  розбурхані  реальністю  наші  неспокійні  серця.  Вони  ніби  чарівники  з  давніх  казок  скандинавського  казкаря  Ганса  -  Крістіана  Андерсена  принесли  з  собою  райські  звуки  насолоди,  щоби  людоньки  почувалися  хоч  трішечки  краще.  
25  квітня  1945  року,  коли  підходила  до  завершення  Друга  світова  війна  та  демон  зла  вже  подумував  про  очевидне  самогубство,  перший  Маг  Б'єрн  Ульвеус  вирішив  все  ж  таки  з'явитися  у  нейтральному  Шведському  Королівстві...Озирнувся  довкола  -  ніби  спокійно  -  хороше  місце  для  чар.  А  в  цей  самий  час  південніше  на  квітучих  землях  хоробрі  вояки  ОУН-УПА  боролися  за  Україну  з  московським  більшовицьким  імперіалізмом.  Страшна  була  ота  бійня.  Сили  ж  надто  нерівні.  Демократична  спільнота  чомусь  полишила    (певно  далася  втома  від  світового  конфлікту)  такі  красиві  краєвиди,  хоча  й  знедолені  від  вторгнення  кривавого  сусіда-тирана.  
Вище  Око  подивилося  крізь  призму  постійних  очікувань...Справді  когось  не  вистачає.  Ну  що  ж,  треба  допомогти.  15  листопада  сорок  п'ятого  вже  після  офіційного  завершення  кривавого  глобального  протистояння  у  тому  ж  Королівстві  оселилася  Фея  Анні  -Фріда  Лінгстад,  вся  у  жовто  -  синіх  обладунках,  що  усміхалася  північному  прохолодному  сонцю.  Хоча  її  батька  зачарували  темні  антигуманні  духи,  проте  на  потомство  це  аж  ніяким  чином  не  вплинуло.  Майбутня  зірка  росла  в  оточенні  добрих  позитивних  енергій.  
Де-не-де  вже  пролітав  перший  сніжок.  І  напруга  зростала  в  іншій  частині  Європи.  Там  звитяжні  бандерівці,  ховаючись  в  густих  дібровах  і  не  маючи  достатньо  зброї  для  спротиву,  не  здавалися  лютим  комуністам.  Постріли  часто  порушували  осінню  сплячу  тишу  лісу.  Ой  як  важко  іскрила  воля  відчайдух.  Французи  ж  одразу  здалися  гітлерівським  полчищам,  навіть  не  чинили  гідного  опору.  Але  здатися  найлегше.  А  тоді  що  -  черговий  Голодомор  ?  О  ні,  цього  не  буде.  Краще  померти  в  бою,  аніж  жити  під  окупацією.  
"Не  розчаровуйтеся  !"  -  хто  це  ?  Почувся  дивний  голос  звідкись,  наче  якесь  магічне  заклинання...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002964
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2024


Біллі Айліш

Боже,  
   ілюзія  
людська
   лиш  
історія
 
   Адаптації...
й  
   лине  
імпровізація  
   швидкоплинна...    

Популярна  американська  співачка  Біллі  Айліш  підтримала  українців  у  протистоянні  з  жорстоким  російським  агресором  і  закликала  світових  лідерів  не  гаяти  часу,  а  допомагати  скоріше  постраждалій  від  варварських  атак  Україні.  
Дуже  дякуємо  талановитій  артистці  з  чуйним  серцем  та  відкритою  душею  !

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002771
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.01.2024


Тейлор Свіфт

Танцюєте  ?!.
   еге...
йорзають  
   лампочки,  
обіцяючи  
   релакс    

Ситуативний  
   в  
інтенсивному  
   фокусі  
тривог...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002770
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.01.2024


ЇХНІЙ ГЕН МАЄ БУТИ ЗРУЙНОВАНО !

Їдка  
Химера  
Ненаситного
Імперіалізму  
Й  

Гримить  
Етер  -
Невпинна

М'ясорубка...
Але  
Є  

Боротьба  
Українців.
Тримаються,  
Ич  !

Знову  
Рятують  
Усіх  !
Йой,  
Надайте  
Озброєння  
Високоточне,  
Аби  
Непрощених  
Обезкровити  !

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002732
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.01.2024


Віталій Білоножко

Відлетів  
   інде...
тепер  
   аплодує  
лоскітно
   і  
йому  

   Блакить  
інноваційна...  
   лиш  
осиротіли  
   наспіви...
однак  
   жевріє  
краса  
   озвучень...
   

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002715
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.01.2024


НАЗАР КОЦЬ

Назавжди
Ангелом  
Захищатиме  
Атмосферу,  
Роз'ятрену

Колізіями  
Осоружного
Царя  
"Ь".

На  другий  день  Різдва  Господнього,  26  грудня  2023  року,  на  Львівщині,  де  народився  майбутній  Лицар,  в  останню  путь  провели  полеглого  українського  Бійця  Назара  Коця.  Воїн  був  оператором  РЕБ  і  загинув  22  грудня  того  ж  року  під  час  виконання  бойового  завдання  на  Запоріжжі,  очищуючи  рідну  землю  від  навали  російської  агресивної  орди.  Мужній  Патріот  залишився  назавжди  43  -  річним.
Світла  пам'ять  Герою  України.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002636
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2024


Б'єрн Ульвеус

Блакитний  
єдваб  
розпростерся  
над  

Усіма...
лиш  
"ь"  
впроваджує  
екстремальні  
убивчі  
сутінки...

Б'єрн  Ульвеус  -  знаменитий  шведський  музикант,  композитор,  автор  пісень,  учасник  легендарного  поп-квартету  усіх  часів  та  народів  "ABBA".  
Відомий  артист  підтримав  український  народ  в  протистоянні  з  російськими  варварами  і  закликав  увесь  демократичний  світ  зробити  усе  можливе,  щоб  жоден  клаптик  нашої  землі  не  дістався  жорстокому  кремлівському  диктатору.  Єднатися  і  допомагати,  боротися  та  перемагати  !  
"S  O  S"  -  сигнал  не  тільки  з  музичного  твору  чудесної  четвірки,  але  й  реальний  меседж  сьогодення,  покликаний  локалізувати  кровожерний  апетит  східного  войовничого  монстра.    
У  2000  му  році  за  повідомленнями  мас  -медіа  уславленому  ансамблю  пропонували  майже  один  мільярд  доларів  за  серію  їхніх    живих  виступів  на  сцені.  Тоді  колектив  відмовився  від  цієї  спокусливої  пропозиції.  Гадаю,  що  зараз  би  радо  погодився  на  це  з  огляду  загрози  миру  на  планеті,  якби  не  хвороба  вже  немолодої  солістки  Анні  -  Фріди.  
Дякуємо  жовто-синім  скандинавським  Друзям  за  величезну  підтримку,  котру  Вони  надали  для  збереження  суверенітету  України.  

"Де  ті  щасливі  дні  ?
Їх  так  важко  знайти.
Я  намагаюся  зв'язатися  з  Тобою,  
Але  ти  замкнувся  у  собі.

Що  сталося  з  нашою  любов'ю,
Шкода,  я  не  зрозуміла.
Це  було  так  мило,  
Це  було  так  добре...

S  O  S  !
S  O  S  !  "  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002269
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.01.2024


Ніккі Гейлі

Нервує  
інтервентів  :
компетентна,  
конструктивна,  
ініціативна...

Господи,  
екстраполюй
й  
лобіюй
іннавгурацію.

Ніккі  Гейлі  -  американська  політична  діячка.  Член  Республіканської  партії.  Колишній  губернатор  штату  Південна  Кароліна.  Представниця  США  в  ООН  у  2017  -  2018  роках.  
Висунула  свою  кандидатуру  на  пост  Президента  США  у  виборчих  перегонах,  котрі  відбудуться  восени  поточного  року.  Виступає  за  всебічну  підтримку  України  у  її  боротьбі  з  російським  агресором.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002237
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.01.2024


Лесь Подерев'янський

Леліяло
"е",
спіткало  
"ь",  

Піднялося  
"о"
догори...
енергетика  -
реальна...
еге,  
вуха  
як  
нащурено  
слухають  :
"ь"
колобком  
интелігентно  
йорзає...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002233
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.01.2024


сАлат олів'Є (в окупації)

сотні  
     АTACMS,
           легкокрила  
     авіація,  
танки  -  

основні  
       лункі  
             інгредієнти  -
     "вітати"  
ЄдиночОРТа  !

                         
       
       

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002026
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.12.2023


Дональд Трамп

Демократіє,  
обережно  !..
непередбачений  
антипод  -
лихвар...
"ь"...
другий  

Термін  ?..
роздмухує  
апокаліптичне  
марення  
пуйло.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001947
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.12.2023


Авокадо (в окупації)

АмерикАНЦІ  
     всюдиСУЩІ,  
           обезголовте
               кагеБІСта
           аПОКАліптичнОГО  !..
       дякУвАтиме  
обРІЙ.
             

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001855
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.12.2023


в д к рф "новочеркаськ"

в  

     дірАХ  

корито  -  

     робота  
філігранна  !

   напросився
оглянути  
   водяник
обгорілого  
   чорта  :
"еге...
   реально  
"капіталка"
   або  
самоліквідація  
   "ь"
контрпродуктивного."
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001710
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.12.2023


Валеріана лікарська (в окупації)

Вечір...
аптека...
ліхтар...
ерефія  -
ракова  
інвазія...
анастезію  !..
нерви  
аж  

лускають  
інтенсивно  !..
компетентна  
аптекарка  
рекомендує  
серцевим  
"ь"  
краплі  
авторитетні...  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001627
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.12.2023


ГРУДЕНЬ (в окупації)

Господнє  
Різдво  !!!
Усіляко  
Дестабілізує  
Естетику  
Нечиста  
"Ь"...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001557
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.12.2023


Холодильник (в окупації)

"Ховають
одіозного  
людожЕРА  
отут  ?..
дВІЙНИк  
импровізує  ?..  
лиходійство  
"ь"
наМЕРЗАє..."  -
иронізує  
комПРЕСор.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001433
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.12.2023


Любка Колесса

Любила
     ювелірно  
блукати  
     клавішами,
аби  

   Культура  
опосередковано
   лоскотала  
екстремальні  
   ситуації
суворої  
   атмосфери.

Любка  Колесса  (1902-1997)  -  видатна  українська  піаністка,  що  у  першій  половині  двадцятого  століття  давала  по  150  концертів  на  рік  у  різноманітних  залах  Європи  та  Америки.  
Вродлива  панянка  так  чудово  "плела"  звуки  на  фортепіано,  ніби  живильні  краплини    благодатного  дощу  падали  на  спраглу  сповнену  інтриг  та  воєн  бідолашну  землю.  І  цим  покорила  публіку  майже  по  всій  земній  кулі.  

     

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001336
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.12.2023


Володимир Литвин

"Вирішуйте  !..
обнову  
лишень    
обговорювати  
досить  !..
ич,  
маневрує..."  -
исторія  
реагує  -  

"Людоньки,  
интенсивно  
треба  
впроваджувати  
истинну  
незалежність  !"

Український  політиКУМ  інакше  як  "ахілесову  п'яту"  або  "слабкою  ланкою"  усієї  держави  і  не  назвеш.  Він  виявився  безпорадним  перед  суворими  викликами  часу  та  запитами  суспільства,  проте  -  надто  кмітливим  винахідливим  у  власних  меркантильних    інтересах.  Типовим  представником  цієї  касти  вибраних  є  Володимир  Литвин,  котрий  вміло  маневрував  між  президентами,  Верховною  Радою  та  народом  (навіть  наукові  праці  встигає  друкувати,  хоча  "спалився"  на  плагіаті),  який  у  свою  чергу  очікував  бодай  якогось  покращення  життя  та  чітких  злагоджених  осмислених  дій  від  можновладців.  Й  за  словами  тодішнього  спікера  Парламенту  пана  Литвина  ,  до  якого  часто  зверталися  прості  громадяни  із  запитаннями,  найбільш  популярною  їхньою  тезою  була  думка  :  "Усі  негаразди  переживемо,  лиш  би  війни  не  було".  На  жаль,  вона  почалася.  І  жоден  з  вітчизняних  політиків  нічого  конструктивного  раціонального  не  зробив,  аби  хоч  якось  її  уникнути.  Щодо  самого  Володимира  Михайловича,  то  в  нього  кар'єра  склалася  надто  успішною.  Почесні  звання,  регалії,  солідна  зарплата,  однодумці  з  партії  "Блок  Литвина",  родичі  на  престижних  посадах.  Життя  вдалося,  на  відміну  від  його  країни,  яка  зараз  стікає  кров'ю  від  російської  агресії.  
У  2016  році,  коли  на  Донбасі  вже  вирували  грізні  бої,  сивочолий  політикан  заявив,  що  нам  не  місце  в  Євросоюзі,  і  треба  йти  на  зближення  з  отими  східними  варварами.  Що  це  ?  Недалекоглядність  ?  Провокація  ?  Чи  просте  нерозуміння  елементарних  речей  історії  України...  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001304
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.12.2023


Дністер

Дихає  
 ніби  
     істота...
   судомить  -
 тремтить  
   епізодично  
   рукостисканням...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001058
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.12.2023


Міль кімнатна (в окупації)

Московити  
 інтенсивно  
липнуть  -
 "ь"...

казали  
 "інтуристам"  -
"мьод"  !..
 навала  
атакувала  -
 тепер  -
нерУХомі
 аПЛІкації...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001044
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.12.2023


П'єр Рішар

Поки  
   є  
робота  -

Робіть  -  
   інакше  
швидкоплинна  
   авантюра  
розсиплеться...

Відомий  французький  актор  П'єр  Рішар  підтримав  Україну  в  її  протистоянні  з  російським  агресором.  Він  захоплюється  відважними  українцями  та  рішуче  засуджує  зухвалу  агресивну  авантюру  пуйла  болотяного.  Артист  висловлює  надію,  що  розум  й  цивілізація  врешті  переможуть  середньовічні  помисли  тиранів  захопити  якомога  більше  земель  для  задоволення  власних  кривавих  амбіцій.  
Дякуємо  знаменитому  сивочолому  мосьє  за  моральну  підтримку  нашої  країни.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000948
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2023


Ален Делон

Аби  
     любити  
екран  -
     необхідно  

Демонструвати    
     екстаз  
людського  
     обдарування  
неземним  !  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000945
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2023


Віра Холодна

Війна  
     інертна  -
           розмови  
атмосферні  :  

"Ходімо  !..
     обіцяють  
             ленту  !..
                     очі  -
                       діаманти  !.."  -
                             "невже  ?.."  -
                                         "авжеж  !"  

У  розпал  Першої  Світової  війни,  коли  страждання  стали  повсякденною  домінантою  для  мільйонів  європейців  і  не  тільки,  коли  людство  винайшло  нові  види  озброєнь,  щоби  досконало  вбивати  собі  подібних,  раптом  виявилося,  що  воно  ще  може  продукувати  щось  цивілізаційне.  Кінематограф  !  Ось  нова  культурна  течія  у  буремному  минулому  столітті.  За  океаном  з  чорно-білого  екрану  кмітливий  та  кумедний  Чарлі  Чаплін  починає  смішити  людей  різними  витівками,  аби  підняти  настрій  і  зняти  напругу  життєву.    
У  російській  імперії  в  цей  же  час  з'являється  талановита  українська  кіноакторка  Віра  Холодна  -  надто  красива  полтавчанка  з  карими  очима,  які  здатні  гіпнотизувати  своєю  вродженою  красою.  Їй  не  треба  якихось  особливих  сценічних  навиків.  Тільки  погляд,  тільки  міміка  лиця,  переважно  чомусь  печальна.  І  це  сподобалося  глядачам.  Не  те  слово  !  Юрбою  люди  "ходили  на  Холодну".  Для  неї  богемні  поети  складали  чуттєві  вірші,    Правда,  на  відміну  від  заокеанського  колеги  по  цеху,  Віра  Василівна  грала  драматичні  ролі  про  невдале  кохання,  про  важку  жіночу  долю.  Яка  країна  -  така  й  доля.  Був  шалений  успіх,  численні  зустрічі  з  благодатною  публікою.  Але  час  теж  виявився  надто  складним.  Громадянська  війна  в  росії...
А  світова  бійня  принесла  не  тільки  немислимі  жертви  та  руйнування,  вона  породила  страшну  хворобу  -  епідемію  "іспанки",  яку  тоді  не  лікували.  На  превеликий    жаль,  саме  від  цього  у  розквіті  сил  прекрасна  актриса  відлетіла  до  кращих  світів,  залишивши  по  собі  нетлінні  шедеври  епохи  німого  кіно.  Пізніше  радянська  влада  знищила  більшість  із  них.  По  тій  же  причині  не  збереглася  могила  великої  "німої".  Тільки  деякі  фільми  уціліли  і  фотографії,  з  яких  дивляться  на  нас  гіпнотичні,  сповнені  особливої  магії  очі.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000921
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2023


ХРИСТИНА ПЕКАРЧУК

Хоробра  
Рішуча  
Импульсивна.
Спідницю  
Традиційну,
Ич,  
Нехтувала.  
Амуніція  -

Противага  
Енергійної  
Красивої  
Амазонки  -  
Реальної  
Частини  
Української  
Кріпкости.  

Христина  Пекарчук  (1894-1973)  -  українська  військова  та  феміністка.  Хорунжа  армії  УНР.  Перша  жінка,  яка  отримала  українську  державну  нагороду  у  двадцятому  столітті  :  Хрест  Симона  Петлюри,  жетон  Ордена  Залізного  Хреста.  
Народилася  в  сонячному  Сімферополі,  де  серед  суміші  різних  культурних  течій  виразно  відокремила  нашу  рідну  мову,  захопившись  іще  змалку  театром  та  Шевченківським  "Кобзарем".  
А  потім  були  визвольні  змагання  за  вільну  державу,  в  яких  Христина  брала  надто  активну  участь.  Довелося  навіть  стать  свою  приховувати,  аби  на  рівні  з  чоловіками  захищатися  від  навали  більшовиків.  Завзято  боролася  зі  зброєю  в  руках,  була  друкаркою,  медсестрою,  помічницею  головного  Штабу  командування  УНР.  Втікала  від  московитів,  коли  ті  її  заарештували.  Пройшла  страшні  тортури  у  сирих  казематах,  але  вижила.  Одержала  важку  контузію  на  полі  бою  та  змушена  полишити  військову  справу.  
З  огляду  на  тодішню  драматичну  політичну  ситуацію  разом  зі  своїм  чоловіком    терміново  емігрували  до  Європи.  Там  хоробра  амазонка  не  полишала  громадську  діяльність,  заснувавши  в  Німеччині  українське  товариство  жінок.  
Вона  не  любила  вдягати  традиційні  спідниці.  Перевагу  віддавала  зручній  одежі.  
І  пишалася  тим,  що  стала  частиною  нашої  буремної  історії,  заради  якої  потратила  найкращі  роки  й  неабияку  кипучу  енергію.    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000870
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2023


Гризти землю зубами

Гризти  землю  зубами  як  кріт,  
Або  навіки  лишитися  тут...
Аби  лишень  імперський  хомут  
Тріснув  від  наших  численних  потуг.

Гул  артилерії,  зриви  снарядів  -
Демонстрація  пекла  реального.
Просим  ласкаво  до  віртуального  
Раю  рашиста  скаженого  !

Бронежилет  -  піджак  екстремальний,  
Тепловізор  наче  краватка,  
А  надія  зшиває  мов  латка  :
"Хто  не  здався  -  той  не  програв".

Хтось  закричав,  бо  не  взмозі  терпіти.
Кулі  шукають  відважних  героїв.
Де  та  межа  безмежного  горя  ?
Де  ті  мости,  за  якими  є  доля  ?

Де  той  єдиний  шанс  -  соломинка
Вийти  живим  із  жорен  жорстоких,  
Що  запустились  вже  з  десять  років...
Скільки  іще  куштувати  гидоти  ?

І  може  недарма  оця  "м'ясорубка"  ?..
Буде  нарешті  все  до  ладу  :
Забудуть  чиновники  слово  "краду",
Афери  кануть  в  безодню  стрімку.

Допомагайте  усі  -  хто  що  може  !
Інакше  війна  перейде  на  ваш  пруг  !  
Авдіївка,  Бахмут  підтвердять  статут,  
Боже,  небо  торкається  уст...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000814
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2023


Дядько б тебе вхопив!

ДвОХтисячний...
яничарське
дике  
"ь"...
кагебіст  
оглянув  

ближче  

трон  
епатажних  
бузувірів  -
енергійно  

всівся  -
     хаос  
           одразу  
           почав  
     импровізувати  
вОЙновничо...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000799
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.12.2023


Кріштіану Роналду

"Король  !.."  -
             реагує  
                   індустрія  
                       шкіряного...
                             треБА,
                       імпровізуючи  
                   атЛЕТИчно,  
             неГАЙно  
   урАЗИти  

Рамку
   оту  
       надСКЛАДну  ?..
             атаки  
                       легеня
                           демонструють  
                                                                       успіх  !




 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000695
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2023


мИКОЛА ХВИЛЬОВИй

"москву  -
       Игнорувати  -
Крапка  !"  -
       ОбПЕКЛО  
Лице  
       Алкоголем  

(Хомутом
       Відчаю
Интенсивного)
       Літератора...
"Ь"  
       Оточувало...
Вистріл  -
       "Импреза"  -
йосиФУ...

Микола  Хвильовий  (1893-1933)  -  український  прозаїк,  поет-авангардист,  публіцист,  політичний  діяч,  яскравий  представник  "розстріляного  відродження".  
Від  палкого  комуніста  до  українського  націоналіста  -  метаморфоза,  котра  стала  супутницею  митця  у  страшних  часах  радянського  терору  в  Україні.  Усвідомивши  усю  руйнівну  суть  тоталітарної  системи,  Хвильовий  ініціює  гасло  "Геть  від  москви".  Українська  література  повинна  орієнтуватися  на  європейську  культуру,  а  не  на  східного  неотесаного,  місцями  грубого  та  цинічного  ще  й  зухвалого  сусіда,  що  намагається  возвеличувати  тільки  власні  меркантильні  інтереси.  Їхній  пушкін  (гм,  і  тут  пушки)  почав  паразитичну  ідею  ні  чим  не  обгрунтованої  домінанти  або  зверхності  над  іншими.  Досить  !  Ми  маємо  свій  історичний  шлях  розвитку...
Але  зашморг  довкола  шиї  національного  відродження  поступово  стискавався.  Побачивши  жахливі  наслідки  колективізації,  вимерлі  села  та  гнітючу  обстановку  довкола  (почалися  арешти  його  друзів  :  літераторів,  театралів,  науковців)  Микола  Григорович,  випереджаючи  події,  вчинив  власний  протест  проти  свавілля  диктатури  пролетаріату,  очікуючи  десь  у  засвітах  торжества  справедливості  й  доброзичливого  ставлення  до  мови  солов'їної.

"Душа  -  метелик  колекційний,  прикована  натхненням  до  небес...летить  щодалі  в  міжпланеття..."

"Хіба  тебе  сьогодні  не  захоплює  хоч  би  та  ж  ідея  відродження  твоєї  нації  ?"  
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000625
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2023


Джуліан Леннон

Дайте  
     жити  
усім  
     людям  !..
"imagine"  ?..
   але  
нині  

     Лихоманить  
етер  
     настільки  !..
нащадки  
     одержать  
"nothing"  ???

Джуліан  Леннон  -  британський  співак,  композитор,  фотограф,  художник,  філантроп.  Син  легендарного  учасника  "The  Beatles"  Джона  Леннона  та  його  першої  дружини  Синтії.  Його  назвали  на  честь  бабусі  по  батьківській  лінії  Джулії  Леннон.
Джуліан  на  підтримку  України  в  її  боротьбі  з  російським  агресором  вперше  публічно  заспівав  антивоєнну  пісню  свого  батька  "Imagine"  ("Уява"),  котра  стала  гімном  покоління  хіпі,  та  через  яку  намагався  передати  солідарний  меседж  усім  людям  доброї  волі,  а  особливо  впливовим  лідерам  розвинутих  держав  допомагати  біженцям  по  всьому  світу.  
Раніше  музикант  заявляв,  що  привселюдно  виконає  цю  пісню  лишень  тоді,  коли  буде  наближатися  кінець  світу.  
"Війна  в  Україні  -  це  трагедія  для  всіх.  І  я  як  людина,  і  як  артист,  намагаюся  найзначнішим  чином  реагувати  на  ці  виклики...  "  -  заявив  артист.
Дякуємо  харизматичним  Леннонам  за  моральну  підтримку  нашої  країни  !

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000483
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2023


АНДРІЙ ПОПОВИЧ

А  
Нам  -
Дякувати  
Рятівнику
Історичному.
Його  

Підніс  
Обрій  
Пропагувати  
Осквернене  
Віроломними  
Иновірцями
Чоловіколюбство.

Андрій  Попович  (1970  -  2022)  -  український  воїн,  котрий  героїчно  загинув  рятуючи  своїх  побратимів  на  полі  бою  у  Донецькій  області.  
Уродженець  Івано-Франківщини.  Драматична  доля  випала  Андрію  Федоровичу.  Дуже  швидко  помер  його  батько.  Потім  від  хвороби  молодою  помирає  дружина  і  трагічно  гине  син  Олександр.  
За  відгуками  друзів  був  чуйним  та  щирим.  Працював  газозварювальником.  У  буремні  дев'яності  виїхав  на  заробітки  до  Європи.  Потім  повернувся,  аби  захищати  рідну  землю  від  російських  варварів.  І  боронив  до  останнього  подиху,  допоки  ворожий  артобстріл  не  обірвав  життя  мужнього  солдата.  
Похований  в  містечку  Рожнятів,  де  проживав  з  донечкою..  
 Вічна  пам'ять  Герою  України.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000433
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2023


НІЛ ХАСЕВИЧ

Небезпека  
І  
Лицар  -

Художник.
Аркуші  
Содатами      
Еволюціонували,  
Вражаючи  
Иносранців  -
Червоноармійців.  

Ніл  Хасевич  (1905-1952)  -  український  художник,  графік,  політичний  та  військовий  діяч  ОУН  -  УПА.  Борець  за  волю  України  у  двадцятому  столітті.  
Митець,  маючи  унікальний  хист  до  малювання,  міг  спокійно  працювати  закордоном  у  дуже  комфортних  умовах,  презентувати  свої  картини  в  найкращих  виставкових  залах,  спілкуватися  з  богемою  про  роль  мистецтва  в  повсякденному  житті...проте  обрав  інший  шлях  -  шлях  екзистенційної  боротьби  українського  народу  проти  радянського  поневолення.  
Його  зброя  -  олівець,  різець,  аркуші  паперу  на  яких  художник  зображав  різноманітні  моменти  хороброго  спротиву  окупаційній  владі  з  ненависної  москви.    Рисунки  Ніла  Антоновича  якимось  чином  попали  до  Генеральної  Асамблеї  ООН,  де  проводилося  якраз  засідання.  І  світ  зміг  побачити  наше  відчайдушне  протистояння.  Такої  зухвалої  витівки  лицарю  не  пробачили.  Була  засідка  на  криївку,  де  працював  та  переховувався    із  двома  охоронцями  одноногий  нескорений  борець  (у  14  років  він  попав  під  потяг,  в  результаті  чого  залишився  без  однієї  ноги)...  Йшов  1952  рік,  починалася  несмілива  весна,  хоча  й  окупаційна.  Тіла  героїв  показали  місцевим  мешканцям  для  залякування,  а  потім  вивезли  в  невідомому  напрямку.  Але  їхні  Душі,  як  і  багатьох  інших  закатованих  розстріляних,  продовжували  витати  над  грішною  землею,  аби  наприкінці  літа  1991  року  остаточно  воскреснути.    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000396
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2023


Микола Амосов

Монітор  
       импульсів  
   кардіограми...
                 очі  
                             лікаря  
адаптуються  

           Ангелятами...
 мусить  
                     обов'язково
           серце  
                 оте  
вижити...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000329
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2023