Oxana13

Сторінки (1/9):  « 1»

Вже 10 років…

Вже  десять  років  катастрофі.
Жах  і  туга  блукали  містом,
Хтось  помирав  напевно  в  шоці
І  проклинав  усіх  запізно...

Вже  десять  років  безнадії.
Побиті  вікна  гірким  сумом..
Їх  вже  немає,  та  не  вірю,
Побийте  краще  серце  струмом.

Вже  десять  років-кругла  дата,
І  промінь  сонця  вліз  у  очі.
"Минулим  жити  все  ж  не  варто"-
Проникло  й  тихо  прошепоче...


11.09.01.-11.09.11.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279933
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.09.2011


Віртуальність

Дивний  час  і  незвичне  сторіччя
Тихо  плине  німа  віртуальність
Зафарбує  пожовклі  обличчя-
Із  людей  витягає  реальність.

В  інтернеті  готують  сніданок
На  обід  у  онлайн-ресторани
Тут  і  сплять,  зустрічають  світанок
І  будують  невидимі  храми.

Мегабайтами  сповнять  свідомість-
Розірве  інформація  мізки
Не  зустрінуться  в  часі  натомість
Пусті  душі,  розбиті  на  тріски.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264257
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.06.2011


Життя-гра?

Накрила  хвилями  буденність,  
Вривається  в  буття  шматками.
Таке  вже  наше  сьогодення  -
Торгуєм  мріями-квитками.
Як  перепустками  до  прірви
Чужих  помилок  і  бажань,
Ми  загрібаєм  копійчину
Ціною  власних  сподівань.

Ховаєм  райдуги  в  кишені,
Накриті  сірістю  годин.
Вдихаєм  смуток  у  легені
І  йдемо  далі  до  вершин.
Ми  розриваємо  асфальти
Дзвінками  в  хибне  небуття.
Зітліють  всі  газетні  шпальти,
Поки  награємось  в  життя.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263447
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.06.2011


Проміння слави

Втоптав  у  бруд  хиткі  надії
Перекрутив  всі  помилки
Повикидав  із  склепу  мрії
Як  вікові  гнилі  кістки.

Розбив  чиїсь  німі  страждання
Листки  згорілих  анафем
Ім’я  своє  покрив  старанно  
Вогнем  незлічених  проблем.

Шукав  лише  проміння  слави
У  просвітах  чужих  думок
Отримав  він  густі  тумани
Й  колючі  погляди  зірок.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263445
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.06.2011


Майже ніч

Вже  сутінь  живо  з’їла  місто
І  сонця  блиск  упав  у  море
Зіркам  на  небі  стало  тісно  –
Пожадно  криють  тьмяне  поле.
 
А  місяць  плаває  у  хмарах
І  проливає  терпке  світло
В  долині  зачаїлись  трави
І  поховали  сизі  квіти
 
Духмяні  сни  вчепились  в  гори,
Химерно  простягнули  тіні:
Малюють  неупинно  долі
Людей,  аби  були  щасливі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262929
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 02.06.2011


Лиш спогади…

Хотілось  повернутись  у  минуле
Вдихнути  запах  тих  епох
Розбити  всі  пекельні  мури
Не  відступивши  ні  на  крок.

Полинути  у  води  часу
Із  плеском  падати  у  вир
Та  з  вічності  стягнути  рясу
Не  загубивши  своїх  крил.

Побачити  веління  долі
Розбити  тіні  мертвих  снів
І  залишитись  в  тому  полі
Хоч  поспіхом  забутих  слів.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262928
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.06.2011


Destino*

Розлита  фарба  на  папері
І  стерті  до  дірок  кишені
А  на  сторінках  його  книг
Розплився  крові  ясний  слід.

І  на  коврі  шматочки  слів  -
Плямистий  прах  його  робіт.
Він  стиснув  сонце  у  рядках,  
Втопивши  мрії  у  віках.

Забуті  сльози  у  його  очах
Розсипались  на  гіркий  прах
Несміло  до  обійми  ліг    патрон
І  щось  розбилось  біля  скронь…


*-  (з  італ.  «Доля»)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262756
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.06.2011


Швидкоплинність життя

Життя,  розсіяне  на  хмарах,
Чекає  душі  край    воріт,
Сховавши  мрії  у  примарах
Серед  засмічених  боліт.

Розводить  спокій  на  дорозі,
Фарбує  літа  пелюстки,
Звільняє  місто  у  облозі,
Розмивши  небо  на  шматки.

З’єднає  непомітні  долі,
Що  виринали  вдалині.
Зведе  до  нас  усі  пороги  
І  поєднає  у  собі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262755
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.06.2011


Сьогодення

Роки  нестримних  катастроф  -
То  струси,  то  пекельна  лава.
І  по  землі  повільний  крок
Ми  робимо,  хоча  цього  замало.

Вітри,  цунамі  і  шторми  –  
То  граються  моря  із  нами,
А  вічність  ріже  на  шматки,
Ховає  те,  чого  не  знали.

Річок  розливи,  бруд  і  зсуви,
Й  щодня  в  подіях  нові  жертви…
Проте  знесемо  сталі  мури
І  по  життю  підемо  вперто!
́

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262313
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.05.2011