Valdemar

Сторінки (1/6):  « 1»

Darkness

Херово  так,  не  сила  більше  все  терпіти
не  сила  жити  так,  як  є
не  можу  щастя  я  вхопити
не  можу  бути  тим,  ким  є

не  можу  стати  тим,  ким  хочу
не  сила  вірити  в  добро
і  часу  не  лишилось  зовсім
хоча  мені  вже  все  одно

чи  буду  я  ніким,  чи  кимось
чи  стану  я  для  когось  хтось
чи  вірити  або  змиритись
що  було  так  і  не  збулось

що  мріялось  уже  забулось
те  що  хотілось,  кудись  понеслось
розвіялось  усе  й  заснуло
погасло  і  водою  попливло

кудись  у  темряву  одвічну
де  морок,  холод  і  мороз
кудись,  де  темно  й  тільки  вітер  свище
й  нема  нічого  крім  кісток...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540839
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.12.2014


Біль

Як  мало  щастя  в  цьому  світі
Як  мало  ласки  і  тепла
І  як  же  хочеться  збагнути,
Чому  не  ти,  чому  не  я  

Чому  у  світі  все  так  складно
І  як  розкрити  сенс  життя
А  може  зовсім  і  не  варто
Шукати  те,  чого  нема

Давно  вже  всі  усе  збагнули
Навіщо  ж  мучитись  дарма
Давно  всі  істини  розкриті
 А  спокою  й  тепер  нема  

Чому  у  світі  стільки  воїн  
Усюди  крик,  страждання,  біль
Невже  не  може  бути  миру
На  нашій  змученій  землі

Невже  все  людство  обнагліло
І  брат  у  брата  серце  рве
Чому  ж  усі  ми  досі  ходим  
По  закривавленій  землі

Не  буде  спокою  ніколи  
Допоки  в  серці  заздрість  є  
І  не  злетять  увись  соколи
Тому  що  туга  (ворог)  не  дає

Та  ні,  вони  злетять  вже  скоро
Й  піднімуться  у  височінь  
Спостерігати  людську  долю  
Усіх  прийдешніх  поколінь


Земля  кричить  уже  від  болю  
І  навіть  стогнуть  небеса
Усе,  що  створено  з  любов’ю
Згорає  під  рукою  зла

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540592
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.12.2014


Фатум

вже  небо  хмарами  покрито
так  сіро  й  сумно  за  вікном
дощем  пропахло  все  навколо
і  холод  наче  віщий  сон

земля  покрита  вже  камінням
дерева  прагнуть  до  небес
до  сірих  тих  хмарин  промінням
нас  тягне  сонце  як  Зевес

мов  на  яву,  він  блискавки  кидає
на  нас  простих  земних  людей
а  ми  живемо  і  не  знаєм,
чого  Він  хоче  від  плебей

ми  дивимось  під  ноги,  щоб  не  впасти
не  бачимо  ні  світу,  ні  ідей
з  пустими  головами  йдемо,  наче  в  казці
кудись  туди,  де  світить  прометей

та  нам  не  треба  світла  того  часу
ми  й  так  марнуємо  усіх  і  все
ми  доплили  до  краю  того  раю
дорога  в  пекло  нам  тепер...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540587
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.12.2014


Що є життя

Що  є  життя,  коли  тебе  немає  поруч
Що  є  лобов,  коли  тебе  нема
А  щастя  що,  коли  воно  так  поруч
А  ти  десь  там,  де  гул  і  метушня

Що  є  буття,  коли  хаос  навколо
А  почуття,  що  волі  не  дають
Що  є  слова,  коли  комусь  все  пофіг
І  що  є  я,  коли  тебе  нема

Ти  там,  де  музика  й  софіти
Ти  там…  а  я…
А  що  є  я….
Я  був,  я  є,  я  буду  поруч

А  ти…  а  хто  для  тебе  я?
Лиш  звук  пустий  чи  голос
А  ти…  а  я  …
А  хто  без  тебе  я…

Ти  кажеш:  «Починаю  жити»…
А  що  життя…  мене  ж  в  ньому  нема…
То  хто  ж  для  тебе  я…
Якщо  не  морок  і  не  пустота…

Що  є  життя,  як  та  ріка
І  що  є  я…  я  просто  порох
Я  не  суддя…
Я  винен  сам…

А  прах…
Він  десь  літа…
А  я…  Мене  уже  нема…
Є  тільки  порох…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339907
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.05.2012


колись

Колись  –  таке  багате  слово
Колись  було,  колись  буде…
Колись  –  це  скоро,  чи  ніколи?
«Колись»  ніхто  вже  не  збагне…

Колись  –  таке  цинічне  слово
Коли  звучить  в  твоїх  устах
Колись  було
А  може,  знову  усе  повернеться  не  так.

Колись  скажу,  або  ніколи
Колись  пізнаєш,  або  й  ні
Колись  відкрию  тобі  серце
Чи  відштовхну  кудись  на  дні.

Колись  було,  а  може,  буде
Ти  кажеш,  може,  щось  не  так?
Тобі  колись,  комусь  ніколи
Слова  не  в’яжуться  ніяк

Душа  болить,  а  серце  б’ється
І  розум  спить,  хропить,  тремтить
Напевно  знає,  що  ніколи
Вона  не  скаже  йому  «так»

Вона  так  близько  й  так  далеко.
В  її  очах  горить  свіча.
Від  неї  наче  віє  холод,
То  в  жар  кидає  з  гаряча.

Мене  проймає  наче  током
Коли  мовчить  її  душа
Її  «колись»  немовби  молот,  
Що  падає  із  висока

Що  б’є  і  розбиває  словом
І  громом  падає  з  небес
Так  ніби  лютим  своїм  оком
З  Олімпу  дивиться  Зевес.

Немовби  Прометея  ворон
Клює  і  рве  живую  плоть
І  незважаючи  на  нього
Колись,  колись  усе  буде.

Вона  іде  рішучим  кроком
Розпалює  чиїсь  серця
І  їй  байдуже,  що  в  одного
Уже  горить  ціла  душа.

Немов  у  пеклі  лава  ллється
І  кров  у  жилах  закипа
Колись  вона  води  з  криниці  
Йому  подасть  немов  дитя

Колись  подивиться  у  вічі
Колись  відкриється  душа
Та  не  прийме  він  того  дару
Колись  він  був,  тепер  він  прах

Вона  візьме  його  у  руки
Пригорне  ніжно  до  грудей
Розвіє  тихо  над  рікою
І  понесе  той  прах  ріка

Кудись  туди  у  сині  далі
Де  гори  з  вітром  розмовля
Де  зупинився  час…
Немає  болі,  лиш  вітер  і  той  сірий  прах

І  розлетиться  він  навколо
І  полетить  кудись  душа
І  розіб’ється  його  горе  
Об  скелі  долі,  чи  не  так?..

І  сірим  снігом  впаде  в  море
В  бурхливе  чорне  штормове
Й  не  позбирає  вже  ніколи  
Той  прах  ріка,  ані  рука…

Вона  прийде  колись  до  моря  
Колись  подивиться  удаль  
А  там  той  прах  і  сіре  море  
Вже  не  віддасть  його  назад

Усе  поглинуло  довкола
Усюди  морок  і  туман
Лиш  сірий  птах  літа  навколо,
Кружляючи,  збира  той  прах

Збира,  щоб  віднести  до  тої,  
Кого  він  міцно  так  коха
Збира,  щоб  повернути  долю
І  зупинити  мить  на  час.

Вона  прийме  дарунок  долі
Колись,  мабуть,  можливо,  так
Колись,  чи,  може,  так  й  ніколи
А  птах  літа  і  прах  чека…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261861
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.05.2011


ЯК…

Як  часто  ми  не  помічаєм  тих,  хто  поруч,
як  часто  закриваєм  серце  на  замок
як  часто  байдуже,  де  він  і  хто  він
як  часто  забуваєм  про  любов

як  боляче,  коли  про  нас  забули,  
як  боляче,  коли  горить  душа
як  боляче,  коли  у  серце  ткнули
як  лезо  гострого  ножа.

як  легко  гратись  почуттями
як  легко  маніпулювати  ним
як  легко  гратися  словами
як  легко  й  весело  із  ним

як  міцно  він  її  кохає
як  міцно  прагне  до  життя
як  міцно  він  сумує  і  скучає
як  міцно,  а  вона  десь  там…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261859
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.05.2011