Stella

Сторінки (1/13):  « 1»

Ты выпал снегом словно яд

Ты  выпал  снегом  словно  яд  
и  на  губах  моих  остался
последней  встречи  робкий  шаг  
не  опрометчиво  сдержав  дыханье..
Ты  растворился  в  каждом  дне,
как  лед  растаявший  на  солнце.
И  не  оставив  даже  след  
исчез  в  мечтах  моих  бездонных.
Но  каждый  раз  взлетая  ввысь
надеясь  там  тебя  найти,
я  разбивалась  падав  вниз,
сливаясь  с  стаей  вольных  птиц.
Искала  путь  и  не  нашла,
но  все  дороги    все-же  помню
Давай  с  тобой  взлетим  как  в  первый  раз,
на  встречу  ветру  обреченных..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358641
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.08.2012


Я правді в очі не боюся дивитись

Я  правді  в  очі  не  боюся  дивитись!
Я  знаю  як  жити  і  знаю  як  битись!
Я  знаю,  що  дощ  -  це  не  сльози  небес.
Я  знаю,  що  слово  -  одне  із  чудес!
Але  ж  воно  ранить  і  може  вбивать..
Навіщо  ж  надіятись...долю  чекать...?
Воно  мене  вбило,  і  маю  страждать.
Зате  тепер  -  сильна.
Мене  не  зламать!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267592
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.06.2011


Казка

Казка  -  кидає  промені  свої,  а  з  них  птахи  квітчасті,
Казка  -  приносить  людям  щастя.
Казка  -  цвіте  на  добрих  душах,
Проміння  чисте,  птахи  співучі.
Казка  -  вночі  відкриє  серце,
Серце,  в  якому,  суцвіття  проллється.
Звідки,  казко,  ти  береш  цю  силу,
Зачарувати  всіх  так  мило?
Із  чарівної  країни,  казка  щастя  нам  несе,
Казка  всіх  нас  так  милує,
Сон  прилине  й  зачарує.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267590
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.06.2011


Намистинами на березі струни́…

Намистинами  на  березі  струни́
Священні  зорі  небо  прикрашають
На  той  самотній  шлях  лягли  думки...
Що  струни  марно  та  даремно  сповіщають.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267380
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.06.2011


Вишуканість тиші

Нудьгує  все  у  самоті
Нема  нікому  більше  кари,
І  перетятий  вітер  рветься  у  степ  широкий,  гомінкий.
Лиш  сповива  у  тиші  гнізда,
Із  глибини  не  визирає,
А  змовкне  тихо,  може  й  підло...
Малює  думку  в  самоті.
Чи  то  не  тиша  в  шати  вбрана?
Не  приголубить  тьмяну  тишу,
Ні  колискова,  ні  веснянка,
Ані  духмяний  зойк  у  вітру.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267379
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.06.2011


Пам'ятаєш?

"Пам'ятаєш?",...  -  "Пам'ятаю,  чорно-білі  хибні  сни,
де  картиною  лягають  чорнобривці  і  птахи.
"А  чому  вони  всі  чорні,  не  іскряться  в  кольорах,
У  сумних  й  блідих  смерканнях  будуть  сльози  проливать?"

"Пам'ятаєш?",  -...  "Пам'ятаю...,  -  Розкажи  що  буде  далі?
Пригадала  темні  сни,  хай  присняться  кольори..."

"Пам'ятаєш?,  -...  "Пам'ятаю,  я  вві  сні  з  тобой  літаю,  як  пливли  немов
птахи  наші  мрії  і  думки..."

"Пам'ятаєш?,...  -  "Пам'ятаю,  я  тебе  завжди  чекаю!  Пам'ятаю,  бережу,  уві  сні  з  тобой  живу..."

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267211
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.06.2011


Уляна

...І  помічають  раптом  у  тумані...
Із  здивуванням  очі  у  Уляни,
То  силуети,  і  мовби  тінь  із  хмар,
Бува  зникають,  а  бува  пливуть...

І  всі  такі,  несказанні  словами,
І  ніби  зойк  із  неба  надійшов...

Та  то  не  птах!
То  голос  Божий  мудрий,
Зігрів  надію  дівчини  умить.
Він  осушив  промінням    її  сльози,
І  раптом  зник  у  небі...Височінь.

Та  лиш  те  ехо  ще  звучить...
А  чи  послання?
А  чи  то  міражі?...

А  може  просто  мрія  заповітна-
Побачить  Бога  справжніми  очима!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267209
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.06.2011


Довічна пам'ять Лесі Українки

Вона  у  серці  має  те,  що  не  згаса...
Вона  не  мертва,
Вона  іще  жива!
Її  слова  -  сильніші  за  буття.
У  пам'яті  залишуться  слова...

Та  Леся  гордо  та  довічно  буде  жити,
Талант  і  сила,  мабуть,  її  створили.
Тривожить  душу  мелодія  вірша.

Та  Леся    лихо  не  мина!
Вона  з  ним  бориться  віршами,
Що  викликають  плач  душі,
Що  уражають  блискавками.

Так  хто  б  хотів  так  вічно  жить?
І  так  виховувать  слова?
Прудкими  іскрами,  рядками,
Промінням  чистим  до  вірша?

Та  сими  щирими  словами,
Що  промовляє  до  людей,
Вона  не  плаче  та  не  молить-
Вона  так  вічно  і  живе.

В  її  віршах  ще  б'ється  серце,
Її  талант  іще  живе...

Так  хто  б  так  виховав  слова,
Що  й  тверда  криця  не  здійма?
Що  у  бою  іще  іскриться,
Як  меч  безжалісний  у  плечі!

Її  вірші  довічно  будуть  жити,
Що  блискавка  не  зможе  навіть  знищить!
Що  навкруги  усе  здійма,
Як  вражі  голови  з  плеча!

Вона  у  серці  має  те,  що  не  згаса...
Вона  не  мертва,
Вона  іще  жива!
Її  слова  -  сильніші  за  буття.
У  пам'яті  залишуться  слова...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267032
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.06.2011


Незалежність

Забута  мов  мить  на  щасливих  словах,
І  ковток  той  терпкий  не  розтане  без  дня.

Із  неба  зійде  сама  чорнота,
Незалежність  -  в  неволі  буття.

Бо  вічно  вогонь  полонений  пала,
Палючеє  серце,  де  вічність  згаса,
Що  захища,  тривожить,  пам'ята!

Хто  в  тих  кривавих  війнах  бився,
Відваги  серце  там  пала,
За  те,  що  ВОЛЯ  ще  НЕ  ВМЕРЛА,
За  те,  що  ВОЛЯ  ще  ЖИВА!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267031
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.06.2011


Старенька

Глибока  пам'ять  мене  носить,
У  глиб  задуманих  лісів.
Туман  рум'яний  небо  гасить,
Сліди  жорстоких  хуртовин.

І  пам'ять  теж  мені  -  неволя,
Нема  вбрання  рясного  на  мені.
Лиш  павутиння  -  тихе,  сіре,  тьмяне...
Вкриває  спину  голими  руками.

А  сльози  знову  душу  омивають,
Медовим  смаком,  присмаком  весни.
Хрипкенький  голос,  хата  тихо  в'яне...
Молитву  чутно  в  зарослях  душі.

Але  у  спогадах  лише  я  пригадаю...
Короткий  дзвін  вінковими  словами,
На  пісню  цю  мелодія  ще  є.

Але  джерельце  вже  не  защебече,
І  та  калина  красуватись  не  піде.
Залишить  лиш  коралове  намисто
На  вже  похилій  рамі  на  вікні.

І  зазирне  лише  недавній  спогад...
Такий  рум'яний,  душу  пригріва,
Але  часу  цього  не  поверта.

Лише  та  пісня  скаже  про  все  те...
І  що  було,  і  те  що  не  збулося.
І  про  життя,  про  смуток,  про  печаль...
І  про  любов,  яка  уже  зів'яла,
Що  тихим  голосом  прошепче  лиш:  "Прощай"...

Лиш  соловейко  пісню  проспіває,
Із  димаря  лиш  хмарки  пропливуть...
Сіяє  сонечко,  ще  жваве,
Але  й  воно  пізнає  цю  печаль.

Лише  садок  вишневий  коло  хати,
Приспить  усе,  усе,  усе...

І  чорноокі  вишні,  що  знадвору,
Заглядують  у  вікна  ті  малі.
Зігріють  посмішку  старенької  у  сні...

На  довгих  косах  верби  золотої  уже  з'явилось  трохи  сивини,
Зітхаю  я,  зітха  усе...
Видніє  небо  почорніле  вже.

Корито  стогне,
Пічечка  куняє,
Та  глечик  тихо  очі  закриває...

Лежу  вже  й  я,
Але  не  засинаю...
Малий  ліхтарик  в  серці,
Що  довіку  не  згасає...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266928
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.06.2011


Вічний вирій

Склада  до  купи  вороття,
Чаклунський  подих  чарівний
Як  сходить  сонце  ще  зрання,
Мов  фарби  бавить  небеса.

На  гойдалці  Дніпро  знов  в'ється,
Мов  крильми  берег  обійма,
Кипить  надія  з  смутком  та  журбою...
Нехай  заплаче,  хай,
Але  це  буде  лиш  вода...

Бо  не  пізнаєш  ти,  нащо  ті  сльози  пролили.
І  не  відчуєш  болі  у  душі,
Вона  ж  бо  там,  у  глибині,
Б'ється  пташка  в  клітці  золотій.

Та  не  почуєш  жалісливий  голос  пташки,
Який  раніше  був  дзвінкий...
"Звільни,  звільни",  -блага  вона  в  надії.
Ніхто  не  чує  зов  її  чудний.

Та  ні,  та  ні,
Лише  у  тишині...
Той  слізний  хлюкіт  -  вічний  сірий  вирій...
Бринить  музика  жаліслива  в  ній.

Хіба  неволя  золота  чи  срібна,
Голубить  крила  без  польоту?
Дрібні  слова  із  пісні  весняної
Уже  забуті,  як  блакитна  глиб.

Химерні  сни  її  вночі  тривожать,
Хай  прокида  до  долу  береги...

Та  захід  сонця,
Що  очі  ясно  сліпить,
Не  приголубить  пташку  вже  до  сна.
Визбирує  в  траві  краплини  щастя,
Що  подихом  зігріті  як  туман.

Прощальні  гості  -  пелюстки  нещася,
Що  моляться  і  плачуть  за  життя.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266926
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.06.2011


Хода життя

Життя  -  прекрасне
Ця  фраза  -  довговічна.
Її  хода  -  і  довга  і  важка.

Не  прикрашайте  рамкою  життя,
Бо  вороття  тебе  не  омина,
Як  вічна  мука  здоганя  життя.

А  ти  радій  сьогоднішньому  дню,
Відчуй,  як  ковдра  щастям  пригорта,
І  солов'ї  хай  дзвінко  заспівають,
Священну  пісню  про  твоє  життя.

Даруй  усмішку  берегам  Дніпра!
Дивись  ,як  небо  зорі  розсипа,
Як  місяць  крила  простягає
Як  колихає  в  люльці  піднебесній,
Вкрива  крилом,  як  рідна  матінка  дитя.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266754
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.06.2011


Щастя, моє щастя

Щастя,  моє  щастя,
Де  ж  то  ти  бродило?
Чути  мені  з  неба  -  голос  тихий,  милий.

Щастя,  моє  щастя,
Шмат  від  заповіту
Долю  не  прогадуй,
А  молись  за  мрію!

Чула  я  далекі  обіцянки  щастя
Де  ж  то  ти  бродило,
З  горя  до  нещастя?

Де  цвіло  ти  знову,
Дарувало  днину?
Пісню  де  співало?
Де  вірші  писало?

Обіцянки  щастя  у  вінках  плелися,
Розквітали  горем,
Відспівали  птиці...

Щастя,  моє  щастя
Завело  в  діброву.
Не  знайду  себе  я,
Де  шукати  знову?

Покажи  дорогу,
Доведи  до  себе,
Розказало  щастя  про  степи  далекі.
Де  немає  броду,
Де  панує  щастя,
Де  думки  правдиві  доведуть  до  пастки.
Розкажи  сценарій,  де  печальна  осінь,
Що  немає  фарби  для  її  волосся.

І  єдина  нічка  посидить  зі  мною
Подарує  зорі,
І  розкаже  думи,  як  туман  леліє  непохитні  гори.

Як  вмиває  спеку  льодяна  дощиця,
Як  лоскочуть  роси  молоду  травицю.

Хай  не  плаче  серце  і  осушить  сльози,
Як  немає  щастя  -  хай  утішать  грози.

Де  блукає  щастя?
Де  ховає  чари?
У  маленькій  хаті?
Чи  в  великій  хащі?

Знову  чутно  голос  уві  сні  із  неба...
Де  є  тільки  храми  і  палац  померлих.

Розкажи  всім  щастя  як  дістати  чари?
Посвяти  нас  щастя,  поведи  у  храми.

Розкажи  нам  щастя  про  глибини  серця,
Про  померлі  душі,  про  свої  учення.

Не  цурайся,  щастя!
Та  приходь  у  гості.
Ми  чекаєм,  щастя,  на  такі  нагоди!
Не  виглядуй  підло,  а  виходь  з  гостинцем,
Обіцянок  чесних  не  забудем,  Гістю!

Оберіг  домашній  привітає  зорі,
Що  милують  небо  і  усе  навколо...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266746
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.06.2011