Максим Жембровський

Сторінки (3/272):  « 1 2 3 »

ЗНІКУДИ1

І  чисте  поле,  і  ми  з  тобою,
і  ти  тепер  мій  льон.
Зв'язала  руки,  безмовні  губи,
немов  одеколон.
Голодний  розум,  таємний  подих,
і  чистий-чистий  сон.
Де  ми  з  тобою,  кисневий  попит,
один  для  одного  ковток.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706799
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2016


БЕРИ МЕНЕ

Бери  мене,  бери  мене  під  свій  контроль,
Зав'язуй  всі  словесні  вузлики
На  виході  із  всіх  кишень,
Бери  мене  і  контролюй,
Систематизовано  контури  будуй.
Я  буду  о  політизований  твоїм  «добром»,
Оточений  чи  замкнений,
З  емблемою  на  штанях  -  «я  попав  в  полон»,
Кордони  вишиті  не  кров'ю,  а  червоним  злом.
Відчуй,  що  бажане  коріння  рушиться,
І  підриває  добре  вкладені  шляхи,
Тому  давай  без  сліз,  давай  без  війн,
Я  розпорю  о  ті  нитки,  що  ніби  стримають,
Що  ніби  створюють  кордон,
Який  вже  таємницею  розв'язаний,
Устами  чистими,  очима  світлими,
Повіками  відкритими.
Бери  мене  руками  чистими.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681365
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2016


НАРКОМАТИКА

Акробатика  постільної  пневматики,
Ранені  ми  разом  із  нічним  дощем,
Стій  не  цілься  в  мене,  зроби  паузу.
Дай  перезарядити  кулемет.
Дай  мені  розбещену  свою  прострацію,
Хрестиками  долю  не  назвеш,
Поки  плавали  у  просторі  як  ватники.
Нулики  взяли  свій  Еверест.
На  якому  розлилась  психічна  статика,
Без  іменне  те  твоє  кільце,
Що  водило  все  життя  мене  в  круг  пальчика,
Надягало  на  немиту  голову  вінець,
Наркоматика  твоєї  матики,
Десь  під  черепом  мене  гризе.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681288
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2016


ЩОДЕННИЙ

Я  випав  із  свого  щоденного  денника,
І  світлом  пролився  як  свіжим  дощем.
Й  датовими  цифрами,  різно-червоними.
Сиджу  я  на  місяці  з  календарем.

Я  марю  луною,  відлунням  примареним.
Рахую  відсотки  космічних  століть.
Цей  раунд  очікувань,  цей  чай  охолоджений.
Так  довго  з  надією  в  нічному  кіно.

Ми  були  під  дозою,  ми  були  розсіяні,
І  як  догадатися  хто  там  кого.
Якщо  плівки  в  соромі,  мутилися  кадрами,
На  цифри  датовані,  на  дати  з  вогнем,
На  те  що  надія  ніколи,  як  водиться,
З  спокійною  совістю  на  чай  не  зайде.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681109
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2016


Тут моя зона

Тут  моя  зона  –  зона  уражень,
Зона  відлуння  мертвих  світів,
Мертві  каміння,  мертві  створіння,
Всі  вони  хочуть  відбити  свій  слід,
Шепотом  ночі  чи  келихом  сонця,
Мріють  упасти  у  мій  краєвид.
Тут  моє  слово  –  подумки  ходить,
Крейдою  в'яло  водить  мотив.
Коло  малює  запахом  крові,
Тут  йде  війна,  Я  –  за   СВІЙ  ВИД.

Зона  відмов  від  усіх  оприлюднень,
Зона  закінчених  з  часом  розмов,
Хитрість  тепер  отруйна  наука,
Вип'є  зі  мною  фабричне  вино.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681030
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2016


СОЗНАНИЕ

Ко  мне  на  днях  пришло  сознание,  и  ум  с  приветом  пошутил.
Меня  накрыло  разочарование.  О,  мама!  Как  я  раньше  жил?
Потом  зашли  на  чай  страдания  и  совесть  мучили  мою.
Она  сидела,  молча,  слушала  и  также  отошла  ко  сну.
И  в  тихом  царстве  ожидания,  разрушил  грохот  тишину.
Она  была  вся  в  белом  пламени  и  взглядом  скрыла  наготу.
Разорванные  от  удивления,  встречались  иногда  глаза.
Шептали  что-то  или  слушали.  Я  понял,  что  ко  мне  пришла,
Измена  -  верная  подруга.  Я  падал  на  неё  сто  раз.
И  каждый  раз  как  первый,  я  получал  экстаз.
А  с  ним  я  был  не  долго,  он  быстро  исчезал.
Привычка,  как  обычно,  бесчувственная  тварь.
Доверие  приснилось,  что  будто  на  земле,
Оно  вдруг  появилось  и  убивало  всех.
Но  к  счастью  в  сны  не  верю,  а  значит  его  нет.
Не  верю  в  жизнь  на  Марсе,  в  безвыходную  дверь.
Такого  не  бывает.  Чтоб  время  истощало,
И  изнутри  сжигало  бездейственным  огнем,
Я  осознал,  пустое  ожидание  -  есть  медленная  смерть.
Всё  так  ужасно...  И  так  прекрасно,
Что  вместе  с  ночью  есть  ещё  и  день,
Как  кровные  и  беспристрастные  мгновения,
Две  параллельные  звезды,
Что  разделяли  жизнь  на  части,
И  оба  разделяли  власть.
Сестра  имела  в  своём  царстве,
Все  блага  для  паденья  и  беды,
А  брат  её,  ломая  козни  павших,
Мир  светом  наделял.
Мир  –  это  моё  сознание,
Осевшее  на  дне  ночном,
В  осознанном  режиме  ожидания.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680600
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 28.07.2016


КОРОЛЕВА

Та  біль  ненаситна,
Колотить  моє  «я»,
І  розум  як  відшитий,
Блукає  без  очей.

Та  біль  -  як  королева,
З  малиновим  вінцем,
Богиня  безпросвітна,
Без  зайвості  речей.

Між  нею  та  землею,
Холодна  чужина,
Без  погляду  та  точки,
Опорного  ядра.
Відірвана  від  виду,
Незнайдена  в  серцях.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678817
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2016


ТИ МАЄШ ЦЕ ЗНАТИ

Ти  маєш  це  знати…
Ти  маєш  ніколи  більш  не  повертатись,
До  дому,  де  настрій  як  збита  брущатка,
Ти  маєш  це  знати,  чи  хоч  би  взяти  на  згадку,
Секунди  забутих  годин.
Весь  сенс  у  тому  щоб  не  повертатись,
Як  цього  ніколи  не  робить  годинник,
І  космос  за  ним  невтомно  біжить,
У  пошуках  щастя.
Бо  ззаду  лиш  досвід  та  вміння,
Плювати  та  бити  каміння,
Об  те  що  ніколи  в  житті  не  зламати,
Життя  не  зламати,  ти  маєш  це  знати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678816
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2016


ПРИНАДА

Я  тобі  хліб  нарізав,  ти  мені  -  серце.
Я  тобі  цукор  на  дні  калатав,  ти  мені  -  душу.
Й  спати  тепер  я  не  мушу.
Чути  як  ритміка  ночі,  будить  збентежені  сни.
Спи,  каже  голос  дівочий,
Мрій,  та  втікає  на  сушу.
Дій,  тобто  йди  на  принаду.
Ніч  йди  і  день.
Так  ітимеш  в  оману,  повну  скажених  ідей.
Звідти  нема  порятунку.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673738
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2016


ІЩЕ ВСЕ МОЖЕ БУТИ…

Іще  розквітне  ізумрудне  поле,
Іще  повіє  білий  подих,
І  обгорне  премудрий  погляд,
Відверту  ніч  твоєї  волі.
Усе  у  темряві  здається  дійсним,
І  руки  теплі  –  сліди  відсутні,
І  губи  терпкі  –  вином  розлиті,
Хитають  та  хвилюють  стелю,
Мій  розум  -  твого  неба,
І  в  ньому  ще  розквітнуть  зорі,
Ті  зорі  –  мовчазної  мови.

Іще  все  може  бути,
З  такою  фразою
Ти  намагалася  відчути,
Що  буде  сон,  як  книга  про  минуле,
Яке  в  один  момент
Ще  може  відгукнутись,
Але  здивовано  й  повільно  запитає,
-  «І  хто  ти  є,  і  в  імені  твоїм  які  останні  звуки,
Бо  так  на  вигляд  вже  давно  в  мені  відсутня».
Бо  так  минуле  хоче  загубитись,
Десь  серед  хворих  чужаків,
І  ніби  до  самотніх  пригорнутись,
І  стати  для  таких  майбутнім.

Іще  все  може  статись,
Весною  вірні  можуть  не  зостатись,
А  в  осінь  прийдуть  огортати.
Іще  все  може  бути,
Іще  розквітнуть  ізумрудні  мудрі  сльози,
І  так  давно  забуті  будні  та  щасливі  грози.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669154
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2016


Якось так

Кохання  вічним  не  буває,  воно  згорає.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668326
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2016


*************1***************

Уривок  з  збірки  "АНТИМОНІЯ".

Сьогодні  відбулася  -  «втрата».
Сьогодні  –  це  не  значить  певний  відділ  часу,
Ці  букви  за  собою  не  закріплюють  чіткої  дати,
«Сьогодні»  -  може  бути  будь  коли.
І  мав  би  в  мить  ту  сиротою  стати,
Чи  хоч  би  випустити  сіль  з  очей,
Можливо,  ще  з  зелено-трав'янистих,
З  відтінком  розпачі  й  відталої  вчорашньої  любові.
Вона  так  примусово  змусила,
Повірити  у  втрачені,  а  саме  пройдені,
І  без  повторно  здійснені  моменти,
Так  сильно  й  переконливо  зробила  це,
Що  й  втрата  набула  своєї  форми.
В  її  обов'язках  є  пункт,
Якщо  один,  то  значить  ти  не  вовк  і  більш  того  не  воїн,
А  непотрібний  острів,
Й  карає  муками  за  те,  що  не  тримав  при  собі,
Все  те  що  й  так  колись  піде.
Увесь  всесвітній  непотрібний  потріб*.
Який  ми  так  старанно  бережемо,
Та  й  вигляд  маємо  такий,
Як  то  не  чоловік  іде,
А  прохолодний,  сивий,  вкритий  мохом  погріб.


*потріб  -  гра  слів  (непотріб  -  потріб).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667825
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2016


Війна В ТОБІ

Такі  замріяні  пусті  дахи,
Вони  так  близько  до  небесних  крил,
Вони  так  близько  до  вечірніх  сил.
Світ  обіймає  й  натякає  на  інтим.
З  годинами  згорали  краплі  діб,
Та  падали  на  дно  в  холодний  чай.
Так  довго  стоячи  без  жодних  дій,
На  відстані  шукаючи  запал.
Вже  котру  мить  іде  війна  тобі.

Зимовий  розум  та  секундний  ритм,
Закляті  вороги  німих  картин.
Ті  краплі  змалювали  небеса  хиткі,
Що  від  розлуки  зірвуться  униз.
Хай  зірвуться  -  це  вічна  тема  для  розмов,
Що  не  змогли,  чи  не  судилося  у  двох.
Тепер  така  потреба,
Кидати  посуд  як  гранати  по  своїм.
Хай  в  течії  сиротами  уламками,
Поранять  відображення  реальної  війни.
Вже  котру  мить  іде  вона  тобі.
************

Вогні  відлуння,  примари  слуги,
Дахи  зайняли  міражі.
Шукаю  місце,  таємне  місце,
І  власну  сцену  на  землі,
Шукаю  місце,  окрему  дію,
Щоб  там  створити  лейтмотив.
На  власний  розсуд,  я  маю  дозвіл,
Та  відродити  перемир'я
На  твоїй  засніженій  весні.

Хиткі  коріння  і  палкі  думки,
Уява  втамувала  голод.
Із  тіні  вийшла  у  величну  біль,
Так  довго  стримувала  подих.

Курити  й  відчувати  тонкий  дим,
Вдихати  голос  твій  що  тут  ходив.
Той  запах  висоти,
І  ніби  вже  злетіли  і  не  боялися  падати.
Такі  замріяні  нові  шляхи,
В  реальній  ролі  голі  язики.
З  полону  розлилася  на  весні,
Під  мирним  небом.
У  всій  своїй  красі

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667587
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2016


МЕНЕ МАЛО

Мене  мало,  мене  мало  серед  ангелів,
Які  поміж  снів,  впали  на  бездомні  вулиці.
Завдяки  вітрам  ми  здолали  курс  невчасних  днів,
А  для  «праведних»  на  землі,  щось  завжди  не  так.
Впали  значить  вже  чужі,
Значить  не  святі.
Хтось  кричав  у  слід,  не  беріть  з  собою  рідних  крил,
Але  ж  як  без  них,  та  і  з  ким  тоді  ділити  хліб.
Не  повіриш  ти,  не  повіриш  їм.
І  мені  не  вір,  бо  багато  буде  дотиків.
Так  багато  буде  їх,
Приземлились  ми  біля  жовтих  ліхтарів,
Не  чекай  своїх,  всі  вони  давно  в  тобі.
Може  й  імена  у  них  не  ті,  що  були  колись,
Десь  приблизно  час,  а  може  й  цілий  рік  назад.
Приземлились  й  ніби  злилися  із  масою  землі,
Так  і  темрява  поглинала,  не  вертаючи.
Особливо  ті  невід’ємні  інтонації,
Яких  мало  й  так,  мало  на  губах.


Мене  мало,  мене  мало  на  нічній  землі.
Серед  тих  птахів,  для  яких  безкрайнє  небо  -  рідний  дім.
Мене  мало  там  де  не  горять  вогні.
І  не  в  мені  біда,  і  не  в  мені  біда  моя.

Це  лиш  всесвіт  мрій  може  бути  як  космічний  дім.
Там  ні  стін,  ні  вікон  ні  впорядкованих  подій.
Безпритульний  в  нім,  захоплюючий  шум  і  пил.
Тільки  лиш  земля  взяла  всіх  мрійників  у  свій  запас.

Не  питаючи  за  що  відірвані  від  коренів  своїх.
І  зробила  кожного  окремою  частиною.
І  так  мало,  мало  тепер  кожного.
І  так  мало  серед  них  мене.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667574
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2016


Я ЧУЮ

Я  чую  твої  крики,
Ти  танці  водиш,  на  тонкому  лезі  бритви,
І  нагло  дивишся  у  низ,
І  спокушаєш  прірву,
До  ярого,  бездонного  свого  притулку.
Чи  може  статися  таке,
Що  всесвіт  на  тобі  зійдеться,
Що  все  піде  колонами  у  темінь  безіменну.
Під  стягами  «шукаємо  ми  мрію  наречену»,
І  всі  розіб'ються  в  тобі,
Не  на  смерть,  а  на  муки.
Тепер  ти  чуєш  їхні  крики,
Страшенні  зголоднілі  мокрі  крила,
Вже  стали  твої  слуги,
Та  як  раби  не  мають  права
Доторкатися  до  твого  тіла,
Тепер  хай  сльози  гріють  їх,
Захоплених  без  бою  геніїв-птахів.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667331
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.05.2016


ТЕПЕР

Тепер  я  випитий  до  дна,
На  дні  розвінчаної  долі,
У  долі  дві  стежки  до  горя,
А  в  горі  й  сіль  цукрове  море.
У  морі  темний  штиль  мелодій
В  мелодії  мотиви  хтиві,
Взяли  й  розп’яли  все  земне.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667258
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2016


СУМНО КОЛИ ТАК ДОБРЕ

Я  поглядом  твоїм  ситий,
Та  берегом  твоїм  звитий,
Так  не  втекти  й  не  витекти,
Мені  бодай  куди.
Я  райдугами  оповитий,
Сріблястими  тонами  зшитий,
В  куті  небесному  осівши
Я  там  згорав,
Так  ніби  хтось  бажання  загадав.
Чи  бажано  невміло  покарав,
Призвавши  до  свого  ядра.
Що  сховане  у  літосферу  зла.
І  б’ється  воно  зовсім  не  на  волю,
А  на  насилля,  зазиваючи  довкола.
-  Ось  я!  тримаю  все  і  вся.
Візьміть  мене  та  рвіть  на  шмаття.
Бо  сумно  коли  все  по  колу,
І  знову  день  у  день,
Кохання  лимонад  тай  в  школу.
І  щастя  замикається  у  нього  ж,
Коли  усе  так  добре.
Я  з  розуму  так  зійду  скоро,
Бо  того  розуму  й  не  так  багато,
Щоб  встояти  на  ньому  у  весь  вік.
І  не  зламати  ніг  об  когось,
Чиєму  володінню  так  віддатися  хотів.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667248
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2016


Невдала мить

Невдала  мить.  Не  знаю  чи  померти  чи  воскреснути.  І  щоб  воскреснути  то  потрібно  померти.  Чи  може  розчинитися  у  пітьмі,  в  якій  живуть  усі  хто  біль  сприймає  вже  як  родичку  свою.  Що  свічку  піднесе  коли    не  видно  про  кого    тамуватися,  то  ще  і  приголубить  чорним  своїм  обпаленим  крилом.  Воно  таке  надійне  –  бо  ніколи  не  зрадить.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664941
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2016


СРОЧНО ПОТРІБНА КРИТИКА.

Луна  манила  тайной,  весенней  тишиной,
В  тиши  её  хрустальной,  на  небе  слышен  звон,
Кто  смел  постель  ночную,  небрежною  молвой,
Нарушить  и  безвольно  назвать  желанье  сном?

Ах,  это  звёзды  шепчут,  в  своем  небесном  благе,
И  посвящая  пленным,  сады  чужих  плодов.
Что  у  окна  иль  у  ручья,  не  зная,  друг  о  друге,
Горит  костер,  горит  свеча,  и  греет  мысль  о  том:

Что  в  глубине  страданий,  в  мотиве  ожиданий,
Под  знаком  лунных  странствий,  зовет  манящий  след.
Сквозь  боль  и  гром,  сомненья  шторм,
Там  у  реки  венок  сплетён,  и  ждет  своей  судьбы.

Луна  невеста  света,  слепцам  путь  указала,
Во  тьме  глухой,  в  ограде  буйных  волн.
Надежда  разожгла  огонь,  чтоб  разгадать  те  тайны,
Что  звезды  называли  сном,  а  пленные  желаньем.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649349
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 06.03.2016


ТИША

Зараз  погасне  світ,
І  стане  екватором  темінь-війна,
Та  голос  не  зможе  думки  віднайти,
Й  сказати  в  ту  мить,  що  тиша  таки
Ніколи  собою  в  житі  не  була
Ніколи  не  знали  її  небеса,
Та  разом  із  ними  замучена,
Голодом  сива  земля.

Мовчання  –  нещасне  кохання,
Нещастя  зробило  –  тишу  убило.
І  місце  заповнене  стало  нічим
З  нічим  і  зосталися  ми.
Можливо  красиві,  напевне  таємні,
Це  тільки  так  помітно  зі  сторони,
А  в  стилі  самому  розмова  велася  з  ніким,
В  розмові  цій  замість  думок  –  сигнали  машин,
Та  ритм  відвертого  серця,
І  з  ним  всіх  судин.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640043
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2016


Мысля

Слаб  и  ничтожен.  Больно  это  осознавать.  И  тем  более  знать,  что  это  правда.  Но  от  правды  я  без  ума,  и  боль  меня  закаляет.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633032
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 02.01.2016


Невольница

Что  влечёт  тебя  сюда,
Ты  ещё  ведь  молода,
Расскажи  где  ты  была,
Почему  отбилась  от  стаи.
Ты  без  имени  сюда  пришла,
Бросила  всё  у  порога,
Взгляд  на  пол,  мысли  прочь,
Город  весь  тобой  протоптан.

Семь  веков  ты  шла  сюда,
Это  для  тебя  не  долго,
Время  как  замершая  вода,
Утекла  с  приходом  солнца.
Заходи  в  мой  дом  невольница,
Искорени  своим  приходом  сон,
Я  в  спокойствии  глубинном  таю,
Ох  невольница  с  приходом  сна,
Закопай  желанья  рядом.

Не  добивай  до  костей  хрупкое  тело  моё,
Каменный  ветер  пылью  пропитан,
Я  приземлённая  тварь,  я  не  научен  летать,
Всё  что  на  встречу  раны  мне  лечит.
Бой  устоять,  смерть  избежать,
Стремление  посеет,  всё  что  не  с  тлеет,
Лишь  бы  потом  всё  собрать,  кровью  и  потом  назвать,
Путь  достигший  сюда.
Место  где  цель  проросла,
Место  где  жизнь  уцелела,
Но  новые  цели  ложут  нам  путь
Голодную  пропасть  кормит  мечта,
Завтраком  кормит  мечта.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630187
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 20.12.2015


Пелена

Шел  новый  день  -  испуган  старик,
Путь  он  держал  за  обрыв,
Раны  держали  ноги  в  цепях,
Не  отпускала  земля  не  на  миг.
Что-то  не  так,  свет  или  мрак,
Действие  сломаны  на  пополам,
Что  же  тогда?
День  рисковал,  а  человеку  нельзя.
Глаз  не  смыкай,  в  воду  бросай  свой  страх,
Видно  твой  мост  рухнул  ещё  вчера,
Глаз  не  смыкай,  в  воду  бросай  свой  страх,
Он  был  с  тобой,  пока  ты  стоял.

И  вот  впереди  ни  боли  ни  зла,
Пространство  глотает  в  себя,
Нарушен  покой  бездонной  тиши
Центром  чего  есть  земля.
Я  слышу  её  холод  вблизи,
Спиной  чувствую  взгляд,
Я  болен  на  ночь,  ночь  не  молчи,
Скорее  укрой  же  меня.
Ты  была  ночь,  на  теле  мира,
Ты  успокой  волны  эфира,
А  на  рассвете  я  поставлю  пробел.
Ты  напиши  почерком  смелым,
В  звёздной  степи  по  чёрному  мелом,
Тысячу  лет,  я  собираюсь  в  побег.

На  дне  ручья  потомки  времен,
Руинами  скрыли  себя,
Пламя  и  вой,  радость  и  плач,
Менялись  друг  с  другом  день  ото  дня.
Там  где-то  и  я,  друг  или  враг,
У  каждого  странника  свой  кавардак,
Он  вырван  с  цепи  и  цепью  звеня,
Он  хочет  на  воздух  подняться  со  дна.
Тихо  вздохнув  выбросив  всё  на  час,
Глаз  не  сомкнул,  пальцами  швы  разрывал,
Что  после  дна?  Есть  ли  сердце  земли?
Стрелки  с  которым  стучат  и  отбивают  ритм.

Мир  оковала  тьма.  Пелена.
А  я  буду  рвать...  Пелена.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630177
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 20.12.2015


ЛИСТ ДО ВТРАЧЕНОЇ

Я  рідко  втрачаю  твій  погляд.  Я  його  тримаю,  звичайно,  що  ненавмисно.  Він  живе  в  моїх  зіницях  і  мені  іноді  здається,  що  я  тобою  дивлюся  на  всі  ті  фантастичні  та  на  вимираючі  види.  Я  не  можу  його  забути  не  тому,  що  у  нас  чи  у  мене  до  тебе  симпатія,  а  тому,  що  в  тебе  до  мене  невизначена  причиною  ненависть.  Якщо  б  не  вона,  ця  незрозуміла  втома  твоя  до  мене,  то  забув  би  тебе.  Якщо  би  ти  в  останній  раз  пішла  не  з  сумною  та  гордою  мімікою,  а  з  посмішкою  і  при  тому  ще  сказала  би  подумки  про  себе  «хочу  тебе»,  то  я  б  тоді  забув  би  тебе.  Ти  наче  спеціально  зв'язуєш  вже  дано  неактуальні  теми.  Ось  так  з’являєшся  випадково  і  граєш  свою  роль.  Не  змінюючись.  Але  я  бачив  твої  інші  сторони.  Ти  писала  про  себе  на  мені  чужими  словами.  Так  ти  залишила  слід  на  мені,  але  він  вже  від  часу  вигорів  на  сонці.  І  пора  б  тобі  вже  піти  хоч  раз  із  зрозумілою  на  те  причиною,  і  краще  б  з  посмішкою.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612945
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2015


ПТИЦІ МОЇ

Прилітайте  птиці  мо́ї,  на  грішну́ю  з  неба,
Звиту  радістю  та  болем,  шляхом  поколінь.
Вам  на  неї  сво́ї  крила,  відпочити  треба,
Манить  сон,  а  ворог  кличе,  буйний  вітер  -  воїн.

Там  зійшлися,  дим  дивися,  десь  за  мирним  краєм,
Пробудив  братів  дух  вільний,  за  землю  стояти.
Честь  і  гідність  не  зламати,  в  кожній  краплі  бою,
Бачать  очі  тво́ї  небо,  ко́го  вже  приймати.

Звиті  пилом  й  криком  мати,  син  віддасть  свій  погляд,
Взявши  руку  стиснув  міцно,  мамо  я  з  тобою.
Хоч  у  битві  чи  у  мирі,  чую  твоє  серце,
Запах  хати,  треба  спати,  спів  над  головою.

Слів  немає  як  сказати,  стати  за  порогом,
При́йде  вечір  та  покине  шлях  незламна  доля.
Посідали  ті  крилаті,  із  безмовним  словом,
Мати  плаче,  та  лунає  звістка  про  героя.

Чути  пам'ять  просить  трохи  плачем  помовчати,
Крила  –  молодії  хмари,  думи  колихайте.
Ой  летіть  ви  мо́ї  рідні,  крізь  старі  тумани,
І  туди  де  вище  треба,  душу  підіймайте.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608885
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 23.09.2015


ЛЮБИТЕЛЬНИЦА ЗЕРКАЛ

Фрагмент  из  моно  спектакля  "Любительница  зеркал".  Монолог  девушки  в  окружении  зеркал.

 -  Но  вот  жаль,  что  зеркало  не  может  отражать  внутренний  мир  рядом  стоящего  человека.  Вот  стоит  он  рядом  и  что-то  не  приятное  почувствовал  или  ужасное  подумал,  но  не  озвучил  это.  А  оно  так  всё  раз  и  в  зеркале  отразилось,  и  я  увидела  это  и  сразу  же  закатила  бы  истерику.  Вот  бы  посмотреть  со  стороны  на  себя  изнутри.  То  есть  не  на  внутренние  органы,  а  на  все  то,  что  я  сама  произвожу.  Но  только  не  со  своего  тела,  а  со  стороны.  На  мысли,  чувства,  терпение.  А  вот  как  терпение  вообще  выглядит?  Ну  как?  Мы  никогда  не  видели  терпение  как  вещь,  с  определенной  массой  и  формой,  но  мы  его  постоянно  испытываем.  И  сколько  его  ещё  в  каждом  из  нас.  Не  понятно.  И  как  это  всё  моё  выглядит  со  стороны…  .  Не  знаю.  Зеркало  не  может  дать  больше  чем  дает  мир.  Хотя  и  тайна  какая-то  в  нём  есть.  Хочется  иногда  в  него  нырнуть…  .  Но  оно  не  впускает  никого  в  своё  зеркальное  окно,  значит  что-то  таит  в  себе,  а  мне  и  всем,  постоянно  показывает  то,  что  мы  и  так  видим,  только  с  другой  стороны.  //Ну  почему  ты  такое  скучное  само  по  себе,  (обращается  к  зеркалу).  Ты  даже  не  можешь  меня  рассмешить,  пока  я  сама  не  начну  улыбаться.  Совсем  ты  бесчувственное  изобретение.  Глаза,  вот  зеркало  души,  и  от  них  больше  толку,  чем  от  тебя.  Они  способные  на  многое,  и  передают  эти  способности  взглядом.  Они  могут  манипулировать  другими.  А  на  тебя  я  никак  не  могу  повлиять,  потому  что  в  тебе  постоянно  вижу  себя.  Вижу  себя  как  изображение,  без  вкуса,  без  звука,  и  без  ничего  тоже  вижу.  И  ты,//  ты  не  отражаешь  моих  образов,  тех,  что  во  мне  там  живут.  Я  хочу  их  увидеть.  У  меня  их  много,  и  я  хочу  их  все  на  себе  испытать.  Хоть  моё  воображение  ты  можешь  отразить???  Молчишь  опять…  .  А  я  хочу  взглянуть  однажды  в  твою  глубь  и  увидеть  в  отражении  не  себя,  ////а  например  молнию.  То  есть  себя  как  молнию.  Произведенную  химическими  реакциями  в  небе.  Раскаленную.  Я  пронзаю  небесные  просторы  с  огромной  скоростью.  И  на  большом  расстоянии  от  земли  уходя  в  грозовые  черно-серые  будни,  оставляю  за  собой  гром.  Не  трогайте  меня,  никто.  Я  могу  убить,  разрушить  или  сжечь  то,  что  со  мною  соприкоснётся.  Так  путешествуя  над  огромнейшей  планетой  и  вокруг  неё,  я  рождаюсь,  потом  исчезаю,  чтобы  родится  вновь.  Освещая  своими  разрядами  грозные  тучи,  но  они  от  моих  вспышек  не  становятся  добрее  или  веселее.  Наоборот  я  их  делаю  ещё  более  ужасающим.  А  там,  в  низу,  далеко  на  земле,  кто-то  под  домною  спешит  домой,  чтобы  не  так  сильно  промокнуть,  и  его  пугают  мои  яркие  чувства.  Вот  в  природы  чувства  имеют  видимые  свойства.  Я  веселюсь  с  грозой,  мы  искушаем  ветер.  Он  изначально  сидел  тихо  на  кресле  с  бокалом  и  не  спеша  курил  сигару.  И  взглядом  своим  обдувал  мой  обнаженный  свет,  что  виден  постоянно  всему  миру.  Потом  он  в  ярости  сорвал  земной  беспорядок.  Потушил  сигару  и  поднял  пыль  на  опустошенных  улицах.  Он  так  демонстрирует  свою  могущественную  силу  предо  мною.  Я  смеюсь  над  ним,  намекая,  что  тебе  меня  не  поймать,  а  он  уже  срывает  крыши,  разрушает  города.  «Нет»  -  кричу  я  ему,-  «Не  стоит».  Он  понемногу  утихает,  хочет  взять  меня,  и  ему  почти  это  удается,  но  я  исчезаю,  чтобы  переместится  в  другие  места.  А  у  него  остается  в  руке,  а  потом  выскальзывает  последняя  моя  изолированная  отдельная  частица.  И  я  уже  далеко  от  него,  продолжаю  резать  собой  тёмные  высоты.  А  на  земле  где-то  в  уютном  месте,  один  или  два  человека  из  ста,  наблюдают  за  мною,  любуясь  и  восхищаясь.  Сидя  у  окна  или  лежа  в  постели  с  погашенным  светом.  Наслаждаясь  своими  телами  и  звуками  не  спокойствия  за  окном.  И  живут  они  в  этот  момент  в  стиле  моей  стихии.  А  те  остальные,  кто  испугался,  попрятались.  Им  не  ощутить  безмерной  силы  природы.  Я,  видя  это  все,  перемещаясь  дальше,  и  при  этом  пребывая  в  разных  местах.  И  дальше  я  увидела  волнующеюся  купель  и  в  ней  своё  отражение.  Это  моё  изображение  настолько  наполнено  было  пространством  и  нескончаемостью  в  мерцаниях.  Я  в  отражении  была  –  молния.  Точнее  меня  было  много  и  я  постоянно  то  появлялась  то  исчезала,  а  то  и  вовсе  пробиралась  в  чужие  тела  или  сооружения.  Это  постоянство  меня  раздражало,  и  я  со  всей  своей  скоростью  устремилась  в  ту  бездну.  Где  плавало  моё  отражение.  Так  на  первый  взгляд  казалось,  что  в  том  водоеме  нет  дна.  Волны  так  прогибаясь,  одна  перед  другой.  Вызывая  у  ветра  всё  больше  и  больше  желания  с  ними  играть.  Это  было  великолепно.  Но  было  для  меня  чужим  и  в  то  же  время  интересным.  И  как  только  я  с  этим  водоемом  стала  заодно,  то  его  границы  стали  настолько  ощутимы,  пусть  даже  и  размах  и  масштабы  впечатляли,  но  границы  были.  И  стало,  как  то  не  весело,  но  приземлено.  Стало  по-домашнему,  но  не  скучно.  И  так  же  было  отчетливое  дно,  со  своими  украшениями.  Где  хотелось  быть  чем  угодно.  Столько  всего  и  всё  привлекало  внимание.  Но  после  того  удара  в  воду,  мой  ток  разошелся  по  своему  радиусу  действия.  И  я  смело  ощутила  плотность  воды.  Про  себя  назвала  это  место  своим  новым  домом.  Вода  сжимала  меня  легкостью.  Будто  обнимая.  Она  постоянно  ласкает  и  пропускает  сквозь  себя  все,  что  в  ней  находится.  Её  нежность  сводила  с  ума.  У  неё  много  видов  нежности:  буйна,  раздражительная,  беспокойная,  безмолвная  и  ещё  много-много.  Она  свила  меня  так  тихонько  на  обочину.  И  я  поняла.  Я  хочу  иметь  образ  воды.  Я  –  вода.  Я  хочу  быть  водой.  Или  лучше  быть  одной  каплей  из  общей  массы  воды,  что  есть  на  всей  планете.  Это  же  подобно  одному  живущему  человеку  среди  всех  подобных  ему  существ.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595840
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 25.07.2015


НИЧЕГО НИЖНЕГО

Фрагмент  из  спектакля  "Ничего  нижнего".
Монолог  Девушки  у  себя  дома.  Утро.
-  этот  город  совсем  не  дает  дышать.  Тяжелый  воздух  оседает,  на  весенний  отблеск  радостных  эмоций,  как  слой  вчерашней  усталости  тянет  в  постель.  И  так  ничего  не  хочется  говорить,  и  тем  более  что-то  думать.  А  хочется  просто  слушать  легкую  и  таинственную  музыку,  и  под  неё  мечтать.  Таять  на  раскаленных  желаниях.  (Приятные  мысли),  (со  вздохом)  –  вот  немножечко  секса  не  помешало  бы.  (Подошла  к  окну,  на  край  сцены).  Свободные  движения  конечностей  как  сигнальные  знаки,  что  определяют  дальнейший  курс  событий.  Паузы  в  дыхании  заполнены  молчанием,  что  извергает  из  себя  ожидание.  И  первый  шаг,  как  в  танце.  Воплощая  это  между  стен.///Ложится  глубина  на  белый  остров.///  Где  циклон  совсем  другой.  Там  пульсируют  вены  в  ритме  бешеной  стихии,  под  лавиной  извращений.  Глаза  плачут,  как  актеры  будто  падают  с  небес,  потому  что  слезы  не  от  боли,  а  от  наслаждений.  Тонкий,  шаткий  голос  стремится  удержать  удары  сердца,  интонируя  спелые  ноты.  Поцелуи  сводят  руки,  рвутся  струны.  Слышу  этот  треск,  он  глушит  звуки.  Забирая  уплывающей  волной  землю  из-под  ног,  заботы,  стены,  мысли.  Мысли  как  тиски.  И  всё  куда-то  уплывет.  Останавливая  прилив  крови.  И  нет  ничего  под  домной,  и  на  мне.  Всё  уплыло…  .

(В  доме  напротив,  стоит  мужчина,  рассуждая  вслух).
 –  Бывает  такое,  когда  теряешь  всё  то,  что  никогда  не  называл  своим  и  никогда  не  дорожил  им.  Оно  просто  находилось  рядом.  Но  причем  ничье  место  не  занимало.  Лежало,  лежало  и  вот  в  тот  момент  потери,  внутри  вырабатывается  такое  ощущение,  что  та  вещь  или  то  живое  создание  было  смыслом  всей  жизни.  Естественно  той  жизни,  которая  началась  после  рождения.  Потому  как  в  иных  жизнях  смысла  то  нет  никакого.  Тем  более  в  той,  что  после  смерти.  Что  там?  Там  нет  никакого  сражения.  А  без  сражения  нет  смысла  что-то  доказывать  себе  и  другим.  И  нет  смысла  чего-то  добиваться.//  Значит,  вот  сидишь  себе  в  каком-то  определенном  отрезке  времени  этой  жизни  и  так  неприятно  ощущаешь,  что  смысл  уходит,  а  терять  то  его  совсем  не  хочется  и  ни  в  коем  случаи  нельзя.  И  начинаешь  криком  останавливать  все,  что  бежит  без  возврата.  Бежишь  и  ты,  спотыкаешься,  падаешь,  просишь  прощение,  пускаешь  слезу  для  правдивого  вида.  Да,  именно  для  вида.  Потому  что  все  человеческие  действия  настолько  укоренились  в  нашем  поведении,  что  любое  движение  или  слово  воспроизводится  уже  как  привычка.  Ведь  действия  человеческие  ограничены  в  количестве.//  Вот  делаешь  эту  привычку,  ну,  а  на  самом-то  деле  не  хочешь  ты  ни  за  кем  бежать,  ничто  останавливать.  Не  хочешь,  это  уже  потом  позже  начинаешь  понимать,  когда  с  насмешкой  анализируешь  прошедшие  события.  Но  изначально  делаешь  это  для  себя  же,  чтобы  потом  в  случаи  какой-то  неудачи,  было  чем  себя  оправдать,  словами,  –  «я  хоть  пытался  что-то  изменить.  И  не  сидел,  сложа  руки.  Я  пытался.  Но  судьба  распорядилась  по-своему».
(Мужчина  встал,  передвигается  по  комнате).
-  я  лично  никогда  не  пытался.  Я  не  знал,  как  это  делать.  И  даже  ни  за  кем  не  бежал  и  не  останавливал.  А  слезу  то  уж  точно  не  пускал  попусту.  Наверно  я  не  выработал  еще  в  себе  ту  привычку.
-  Притворятся???  Так  же  ещё  не  умею.  Боюсь,  что  будет,  поздно  этому  учится.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595839
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 25.07.2015


УЛИЦА

Улица  нервирует,  раздражает  своим  мусором.
Улица  деградирует.
При  этом  навязывая  свои  желания  другим.
В  тот  момент,  когда  не  все  согласны  с  ней.
И  возникает  конфликт,  в  котором  побеждает  глупость.
Потому  что  мудрый  промолчит.
Что  говорить,  когда  и  так  все  понятно.
На  улице  душно.  И  много  кому  это  и  не  нужно.
Но  всё  равно,  «ненужным»  заполняют  воздух.
И  этим  они  непроизвольно  себя  и  душат.
Потому  что  быть  недовольным,  стало  модно.
Улица.  Она  украшена  дарами  природы  и  рукоделием.
И  в  этом  есть  естественная  красота.
Но  эта  красота  сыпется  как  мука  сквозь  пальцы.
Когда  её  стирают  в  порошок  те  существа,
В  которых  есть  зачатие  души.
Их  жаль,  и  жаль,  что  с  ними  погибает  красота.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591424
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.07.2015


НІЧНА КОРОЛЕВА

Свіжо  розбавленим  ранком,  колір  рожевих  тонів,
Ледве  вкриваючи  образ  тихої  в  морі  води.
Ліг  як  туман,  на  хвилюючі  пори,
Ліг  без  ваги  та  бажання,  на  безлюдному  полі,
Але  запах  слідів  надавав  хвилювання.
По  ній  ніби  колись  хтось  ходив.
Вона  знає  про  це  і  про  правду  мовчить.
І  голодом  морить  і  очі  відводить,
Навіть  тоді  коли  спить.

Яка  назва  твоя,  глибока  пустеля?
Який  в  тебе  колір  води  у  озерах?
Які  ріки  впадають  туди?
Так  будили  тебе  невідомі  вітри
Підіймаючи  вії  насильно.
І  казали  «так  треба».
Бо  вже  ранок  і  в  ньому  повільно
Дихає  світ…
Ти  в  природному  стилі,
Ти  взяла  все  до  себе,
Бо  в  цю  ніч  холод  тебе  обігрів.
Й  непомітно  для  себе  ти  тепер  королева.
Крижаних  менестрелів.
Ти  у  тихому  диві  лишилася  в  царстві,
Крижаної  потреби.
Із  керуючим  серцем  новим.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577063
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.04.2015


ЗАЧЕКАЙ

Сідаєш  за  свою  сутність,
Торкаєшся  до  поверхні  таємного,
Розбавляєш  периметр  кольором  рухів
Різною  висотою,  криком  та  водою,
Що  потопить  у  собі,  мовчання  й  волю.

Як  сліпі,  без  слів  й  без  світла  очі,
Зв’язані  відкритим  полем.
Нікуди  піти,  коли  не  зачиняють  космос,
Тай  і  нікуди  втекти,
Коли  звучить  твій  почерк.

Торкаєшся  до  клавіш  вогняної  мови,
Язики  мелодії  звили  гармонійне  море,
Так  струна  за  іншою  струною,
Від  удару,  від  любові  чи  від  болі,
Зупиняє.  Зачекай  в  цю  мить…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576643
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.04.2015


КОЖЕН КОВТОК

Сліпі  відображення  рук  на  обличчі.
Змішують  фарби  і  розум.
Сльози  й  тремтіння  кінцевих  судин.
Кожен  ковток  як  ривок  на  свободу.
Кожен  ціною  з  життя.
Губи  червоні  повільно  шепочуть,
Майже  безмовно,  майже  як  просять.
Хочуть  відчути  небесної  зливи.
Сонячних  сплесків,  грому  та  вогняної  стихії.
Чим  далі  тим  швидше  земля  залишала  лиш  мрії.
Мінлива  хмарність  в  очах  наступила.
Туш  потекла  та  руки  її  зупинили  на  шиї.
Стискаючи  ніби  крила  пташині.
Сивий  туман  та  у  ньому  повсюди
Як  насолода  в  гріховній  отруті,
Лежать  дорогоцінні  каміння,  повно  їх  там,
Та  із  ними  на  смак  будь  які  божевілля.
Простір  затьмарений,  голос  крізь  бурю  емоцій,
Хоче  кричати  скажені  мотиви.
Солодкі  вигини  тіла  зумовлюють  це.
Мелодія  хвилі.
Випий  солону  росу  із  весняної  ниви.
Випий  та  кисень  впусти  в  непритомні  легені.
Мозок  відкрий  для  крові  своєї.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565304
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.03.2015


ГОЛА НІЧ

Ти  знімала  з  себе  золоті  прикраси
На  підлогу  ти  кидала  їх
І  затримуючи  подих  на  період
Розпускала  всі  свої  шнурки.
Під  хитку  гармонію  подій
Розлилася  чаша  поглядів  німих,
Не  співайте  буйні  мрії
Не  зароджуйте  спокусливих  плодів
Не  закінчиться  мелодія  бездійна
Поки  не  затихне  гола  ніч.

Колір  воскового  тіла  плавить
Внутрішню  сталеву  біль.
Ти  спиною  до  стіни  стояла
Та  кидала  погляди  на  стіл,
А  на  ньому  пустота  чітка  та  строга,
Не  приймала  ще  нікого  на  собі…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563217
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.02.2015


Незнайомі

Незнайомі.
Цукор  не  розмішаний  на  дні,
А  чи  потрібен  він.
Бо  для  початку  лиш  вода  без  запаху  й  трави,
Сідай,  чого  стоїш,  бо  скоро  вже  іти,
Та  при  розмові,
Шлях  скінчився  ще  на  вулиці  «привіт».
На  перехресті  невідомих  один  одному  слідів.
І  в  яку  сторону  втекти,  щоб  загубитися,
І  чи  не  горді  ми  мовчати,  після  ранньої  зорі.
І  чи  реально  загадати  час.
Ми  не  знайомі.  Вже  не  так  давно.
Лиш  декілька  тисячоліть.
Ми  не  знайомі.
Я  посилаю  вам  привіт.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563216
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.02.2015


МОРЕ

Море  людської  еротики,
Мокрі  тіла  як  наркотики.
Ніч  із  гіркою  помадою,
Присмак  залишила  в  слух.
Криком  скаженої  музики,
Доза  відвертих  структур,
Дихали  сміло,  хто  виживе,
Кров  будувала  свій  курс.

Сльози  і  сміх,  шкіра  змінила  свій  смак,
І  обрій  затьмарений  став.
Та  у  великому  обсязі  тануть  на  білому  острові,
Зв'язані  ніжно  кайданами,
Руки  лишаються  там,
Де  пригріло  їх  погляди  дотиком.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550565
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.01.2015


ГОЛОВНІ ГЕРОЇ

Десь  двадцять  сантиметрів  між  тілами,
І  відстань  ця  давно  не  мертва.
Вона  рівнину  нашу  підірвала,
Вона  без  зайвого,  без  імені  та  смерті.

Нікчемний  крок  вперед  планета  до  планети,
Ще  ближче,  й  холод  стане  лютий  ворог,
Вже  міліметр  залишається  до  гри  німої
Яка  є  без  обмежень  та  без  правил.
Без  болі,  бо  та  біль  носила  назву  насолода,
Що  зігрівала  кров,  і  викликала  буревій  емоцій,
А  стіни  тільки  зберігали,
Оголені  приладдя  для  розмови.
Це  келих  білого  вина,  із  присмаком  солоної  погоди,
Та  почуттєвий  дим  і  з  ним  давно  забутий  розум.

Так  міцно  взявши  й  відпустивши  горло,
Тонкі  кінцівки,  та  нервові  сходи.
Вони  все  сходять  вниз  і  сходять,
Не  залишаючи  на  іншу  ніч  свій  номер.
Шукаючи  кінець  хитким  бажанням
Тримай  свій  страх  на  дні  своїх  фантазій,
А  саме  їм  давай  не  зіграні  ще  поки  ролі.
А  ролі  головним  героям.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550275
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.01.2015


ДО РАНКУ

До  ранку  дві  чашки,  до  чаю  дві  ложки,
До  цукру  мовчання,  сліпе  та  вологе.
Це  стисла  розмова,  де  крапка  є  сонце.
Колюче  віконце  звабило  нас.

Воно  поєднало  і  нас  у  свій  погляд,
Де  зовні  ще  інші,  для  когось  проблеми,
Для  інших  натхнення.
Розбиті  під  впливом  всієї  системи,
Та  деякі  склеєні  затишним  дотиком  серця.

Під  масовим  небом,
Напевно  ми  зовсім  нікому  не  треба,
Нікому  це  тим,
Хто  не  бачить  в  нас,  краплю  води  у  пустелі,
Хто  не  бачить  в  нас  храму.
В  якому  свічі  згоряють,  і  запах  думок,
Знаходиться  десь  біля  самого  краю,
Так  ніби  зміниться  знову  на  попіл
Та  мить  перетворить  на  вічність.

Дивись  які  ангели  диму  літають.
І  з  ними  літають  в  уяві  усі  прихожани.
Можливо  вони  просто  так  завітали,
А  може  і  щось  об'єднало.
Наприклад:  дві  чашки  до  ранку,
Дві  ложки  до  чаю,
І  з  ним  поцілунок  як  цукор.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550271
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.01.2015


НА ДНІ

Зимою  сонце  плавало  на  дні  нічного  чаю,
Та  там  його  тепло  не  кожний  міг  знайти.
Егоїстичнний  образ  бачив  там  себе,
Та  розпускав  плітки,  про  те,  які  у  нього  зорі.
А  усамітнений  сплітав  усі  світи,
І  в  них  тонув,  на  дні  лишаючи  свої  сліди.
Підписуючи  кожний  крок,  мандруючих  ковтків.
Так  йшла  розмова  до  своїх  три  крапки.
Спокійно  й  затишно  тягла  у  постіль  заметіль.
Та  відкладаючи  у  памяті  моменти  мовних  одиниць
Та  невербальні  компоненти  з  ними.
Створили  море  емоційних  злив,
На  цю  іще  одну  змістовну  ніч,
А  ліжко  наче  човен  відійшло  за  вітром
Знаючи  що  далі  буде  іще  купа  берегів,
Ціла  купа  однієї  і  той  самої  землі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549266
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.01.2015


ПРИВІТ

Світло  тягнулося  через  весь  коридор
І  заціпивши  куток,  залишилось  там.
Взявши  на  себе  тінь  твоїх  пліч,
Закривши  світ  твоїх  слів.  Мовчало.
Довго  мовчало.
А  воля  твоїх  почутів  казала  тобі,
Казала  так,  що  чули  лиш  стіни  глухі,
Хоча  вони  були  лиш  так,  примітив,
І  їхня  роль  була  зберігати  весь  дим,
Що  втрачали  легені,  а  самі  втрачали  свій  вид.
Так  насмілившись  трохи,  ти  залишиа  слід,
Форму  губ,  на  поверхні  чужій,
Та  назвавши  це  словом  «привіт»,
Віддійшла  від  землі.
Десь  годину  назад  я  відчув  твій  прихід,
Як  затих  сивий  вітер,  та  промокла  вся  ти.
Це  був  знак  невідомих  подій,  ще  годину  назад.
Зараз  це  божевільний  контакт,  це  як  запах  грози.
Зараз  вже  без  свідомих  бажань  тіло  хоче  тапла.
Тож  знімай  мокрий  стиль.
Тож  знімай…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548284
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.01.2015


ПОГОВОРИМО

Давай  поговоримо  ніби  то  голі  ми,
Давай  поговоримо  ніби  то  випили,
Давай  розіллємося  у  мовному  розвитку,
З  відсотком  скаженості,
З  відключеним  розумом.
З  пульсуючим  подихом  в  собі  поховаємо,
Паузи  голосу  й  замінемо  їх
На  свідомі  погрішності,
Ми  з  ними  народжені,
І  з  ними  й  загинемо.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548218
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.01.2015


СВІТАНОК

Не  знаю,  хто  за  руку  доведе  до  ранку.
За  ту,  що  подають  у  порятунку,
Так  ще  тримаючи  її  спокійно,
І  відпускаючи  по  малу  в  бездну.
Перехрестивши  ніби  жести  й  мову.
Сказавши  мовчки  але  зрозуміло,
Що  далі  будуть  змінені  деталі,
Що  там  в  низу  вже  хтось  чекає.

Чекає  світ  падіння  з  неба,
Чи  то  зірок  в  ім'я  спасіння
Чи  натяк  на  нове  веління.
І  твердо  знаючи  кінцева  -  це  світанок,
Народження  в  новому  стані.
І  ці  хвилини  як  таємні  знаки,
Ставали  щастям  зі  слізьми.
І  хтось  візьме  маленьке  тіло,
Не  вміло  скаже  щось  губами,
Не  знаючи,  що  в  цей  момент
Іде  прямий  зв'язок  із  раєм.
А  звідти  посланий  наказ  з  вітанням,
То  ніби  адвокат  а  ніби  воїн,
Та  ангел  стане  за  плечима,
Чекати  свого  найменування.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547728
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.12.2014


ДИХАЙ

Дихай  крізь  пальці.
Ніби  то  сонце  в  ночі,
Хоче  бути  своїм.
Дихай  на  перекір.
Кисень  впускай  в  організм,
Щоб  не  вийти  раптом  з  ефіру.
З  одягу  свого,  тобто  із  тіла.

Голос  тремтить  й  відпускає  всю  злість.
Залишає  лиш  погляд  чужий  на  собі,
На  місцях  тих,  де  не  був  ще  нічий.
Голос  хоче  бути  німим.
Зв'язані  пальці  й  оголений  зміст.
Розв’язались  зміїні  шляхи,
Та  пішли  до  таємних  частин,
Зупинили  весь  світ.
І  між  кроком  секунд,  на  весні.
Вниз  по  спині,  водоспад  з  голови.
Приховав  тілесний  рельєф
Вкрив  долини  вологим  дотиком  губ,
Вкрив  хребетні  лани,  хоробрістю  рук.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545184
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.12.2014


ІЩЕ ОДИН

В  спітнілих  відтінках  блукав  сивий  дим.
Плачеш?  Не  плач.
Змучені  очі  благають  без  мовних  насиль.
Терпиш?  Терпи.
У  паузах  сльози  ковтай.
Швидко  серце  у  ритмі  згорить.
Насолода  планує  вирвати  з  коренем  розум  земний.
І  всі  невідомі  частки.
Руки  до  пульсу  і  чути  як  ноти  оргазму
В  драйві  залізними  венами  звиті,
В  скаженій  сполуці  в  повторному  русі
В  медовій  спокусі,  залиш  свій  гріховний  актив
Під  власною  дозою,  вийди  із  образу.
Та  на  собі  напиши.
Тут  був  іще  один  «ти».

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545182
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.12.2014


РІЗНІ СТИХІЇ

Ходять  вітрила  по  курсу.
В  туманні  приховують  судно,  як  ноги  свої.
І  назви  не  видно,  і  смаку  не  чутно,
Сирої  під  ними  води.
А  з  нею  жила  мати  її  чи  може  сестра,
Ім'я  було  в  неї  -  земля.
Тверде  та  не  вічне.  
Хоч  і  стихійні  мікроби  в  них  різні.
Але  вони  разом  були  увесь  час.
Спокій  цінили  і  біль  проганяли.
І  били  розлючений  посуд,
Так  діло  йшло  до  стосунків,
Але  одне  зло,  і  камінь  на  дно,
Порушив  весільну  весну,
А  потім  сиділи  й  гадали
Як  склеїти  хвилі  усіх  візерунків,
Щоб  знов  відновити  так  звані  стосунки.
Сиділи  й  ділили  подих  на  двох,  ділили  рахунки,
Шукали  спільне  бажання  палких  поцілунків.
Бо  ті  тривали  завжди  і  повсюди.
В  них  є  порятунок…  
Як  думали  їхні  творці.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540990
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.12.2014


ВОКЗАЛ

На  цьому  вокзалі,  зовсім  не  тісно.
Тут  декілька  душ,  що  постійно  читають,
Вони  прибуття  вже  пів  року  чекають.
Їм  треба  бути  потрібним  комусь.
Годинник  знає,  що  він  ні  до  чого.
Нікого  він  у  собі  не  тримає,
Хоч  погляди  різко  його  проминають.
Вони  всі  чекають.
Комусь  від'їжджати,  а  хтось  зустрічає.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538752
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.11.2014


ХОЛОДНІ РІКИ

Нові  весняні  ріки,  змочили  береги.
Змочили  ноги,  та  узявши  трішки  теплоти.
Із  них  та  взагалі  із  тих  хто  їх  спустив  туди,
В  холодні  ріки,  майже  крижані.

Вже  збільшилось  число  активних,
Хто  із  природою  на  «ти».
Сиділи  вони  на  земельному  човні,
Як  ніби  квіти,  молоді,  чужі  на  цій  землі.

А  то  все  люди,  розцвіли  після  зими
Ще  у  лахмітті,  в  різнокольоровому  вбрані.
Але  це  скоро  все  пройде.
Коли  доповнять  дотиком  усе,  що  навкруги  живе.

Дотик  тіла  до  води,  та  до  майбутньої  трави.
Яка  бажає  висоти,  щоб  путати  людей  в  собі.
Дотик  зла  чи  доброти,  дотик  шкіряних  клітин.
Весна  чекає  ніжної  біди.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538713
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.11.2014


ВІВТОРОК

Застрягнувши  між  першим  та  третім  поверхом,  порядність  дійшла  до  реальності,  увімкнувся  телеоб'єктив  і  охолонув  план  депресивної  науки.  Пізнавати  її  рамки  та  навчатися  в  неї  не  було  сил,  так  як  здобувати  реалізації  в  будь  чому  заважали  докучливі  бали.  Але  із  якоїсь  запухлої  формули,  що  залишилася  в  світлій  пам'яті,  спромігся  знайти  вагу  повітря,  у  цій  зляканій  в'язниці,  і  надихнути  себе  ним,  повітрям.  Секунди  -  хмари,  втікали  від  істеричного  прохання,  покинути  залізну  кабіну,  яке  пролунало  з  радіорубки  із  ефектом  рихлих  трахей.  Доводилося  тікати  по  вертикалям,  лізти  у  кишені  до  себе  і  в  душу  до  стелі,  в  надії  знайти  щось  чим  можна  отруїти  зовнішні  органи  внутрішніх  страхів.  Отруїтися  й  розтанути  в  атмосфері  денного  світла,  а  з  ним  в  його  вічно  не  зникаючих  проблемах.  Далі  уважно  втікаючи,  розривався  та  жорстоко  дерся  у  всі  щілини,  на  запах  прозорого  забезпечення  життям.  А  сенс  життя  з  формулював  у  вільний  час,  зібравши  до  купи  окремі  букви,  які  були  в  тексті  на  безкоштовній  рекламній  стінці.  А  з  формулював  я  його  чітко  під  себе.  В  цьому  маневрі  було  лише  бажання  виправдати  свої  дії,  а  при  змозі  іще  звинуватити  неважливо  в  чому,  ось  те  на  приклад  дерево.  За  для  сміху,  собі  на  руку.  Йому  все  одно.  А  у  його  «все  одному»  так  чітко  пронизував  на  скрізь  людський  голодний  погляд.  Як  перед  смертю.  А  звинувачення  в  якомусь  відсотку  покарання,  а  кара  буває  по  смертною  або  існуючою  при  живому  об’єкті.  Завжди  доводиться  доказувати  про  своє  існування  і  про  свої  тваринні  інстинкти,  не  важливо  кому,  а  інколи  і  Йому  і  собі.  Демонструючи  себе  за  всіма  правилами  і  з  їхніми  же  порушеннями.  Візьміть,  купіть,  вкрадіть,  обміняйте...Але  коли  робити  непотрібні  речі  коли  тут  за  спиною  чекають  потрібні.  Бо  на  ефір  нажаль  виділили  лише  24  години  на  добу,  і  в  додаток  календарні  строки.  Пронумеровані  уроки.
Рекламна  стінка.  Або  сама  реклама,  чимось  вона  була  проста  та  чужа  і  нагадувала  легковажну  за  поведінкою  жінку.  Яка  є  оцінена  за  своєю  якістю.  А  ціна  складалася  з  цифр,  які  мали  змогу  робити  інфляцію  у  якій  не  має  насіння  живого  неба.  Небо  -  чудо,  поезія,  музика  правда,  охоронець  і  рекламодавець.  Небо  теж  пропонує  свої  товари.  Скільки  чистої  пропаганди  і  флаєрів  з  блакитною  посмішкою,  не  згледіти.  Небо  породило  землю.  І  встаючи  з  тарілки,  її  відчули  першими  мої  підошви  і  по  каналам  передали  мозку,  -  "  капітан  під  нами  берег,  що  робити?",  на  що  він  був  дуже  апатичний,  бо  смакував  приливом  крові  після  голодної  дієти  без  сторінок.  Небо  небом  але  ж  за  ним  на  якомусь  мільйонному  кілометрі  був  червоний  ступень  тижня,  низхідний.  Вогняний  рок,  вдалий  крок,  другий  день  це  вів  то  рок.  Так  по  суші  крізь  терни,  знаходив  щасливі  мармеладні  солодощі,  цукрові  дози  гумору.  Все  це  могло  б  бути  і  у  всі  інші  охоплення  часу  але  другий  завжди  кращий  ніж  слабші  і  в  другого  є  ціль  стати  першим.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538506
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.11.2014


НОЧІ, НОЧІ, НОЧІ…

У  світі  лялкових  структур,  в  розмитому  кольорі  очей  та  всіх  фізичних  форм.  В  емоційному  поприщі  за  кожну  роль  у  непроявленому  кадрі  всієї  неповторної  плівки,  сперечаються  різні  види  задоволень  у  одному  виді  «я».  Руки  довільно  плескають  пустоту,  в  якій  очі  тануть.  В  пустоті  є  глибина,  тому  блукати  в  ній  можна  довго,  а  можна  зостатися  і  вічно,  неповідомивши  про  це  нікому.  В  ній  світ,  трохи  містичний,  з  різними  забаганками,  і  набагато  приємніший,  напевно  тому  що  як  правило  нічний.  Але  і  вдень  він  йде  на  користь.  Цей  світ  навіть  корисний,  у  ньому  відновлюється  наш  королівський  втомлений  організм.  Цей  світ  можливо  і  буде  створений    після  закінчення  нашого,  тобто  нам  подарованого.  І  вже  так  багато  з  зовнішнього  перейшло  в  ті  сонливі  палаци.  Зовні  лишаються  злидні,  непорозуміння,  холодні  батареї,  вимкнений  телевізор,  стол  на  вечір  знов  нічийний.  Сіль  без  меж  на  ньому,  хоче  бути  прикметою  хоть  до  чогось,  а  її  не  беруть  до  уваги.  Її  лише  плескає  вітер,  який  іноді  залітає  і  торкається  ніжно  і  переміщає  хаотично,  а  вона  не  протии,  чого  ж  лежати  на  одному  місці  і  чекати.  Чекати  поки  скажуть  «о,  а  ми  за  неї  посварилися,  і  не  розмовлємо  вже  рік,  тільки  дивимося  і  і  пускаємо  слині».  Політав  вітер,  заціпивши  ще  з  краєчку,  зовсім  трішки  книги,  газети,  і  їх  пил  змішав  з  парою  в  минулому  ароматних  зерен.  Зверху  гірка  кава  в  середині  горілі  смуги  несподіваних  прощань,  з  низу  цукор.  Хтось  пройшовся  і  залишив  на  дні,  на  ньому,  сліди,  а  на  краю  чашки  форму  губ,  щоб  цінили  іноді  їх  красу.  Або  мокрою  рукою  на  свіжому  папері  залишили  свої  тіні,  теж  щоб  потім  згадали  зморшки  на  ній,  і  цінили  їх.  Такі  моменти  проявляються,  потім,  через  сумлівні  вітражі  турбот.
Це  вже  пішов  сценарій  насищенний  але  без  війни,  як  кровавої  так  і  на  відстані  руйнуючої.  Це  вже  пішли  інші  рядки,  інші  відрізки  нічних  стрілок.  Години  в  різних  фарбах.  Небесні  віддінки  зливаються  з  озером,  тепло  ніг  з  шкірою  темряви.  Години  такі,  яких  ще  не  було.  За  наступні  секунди  перегляду  відроджуються  моменти,  а  може  і  віддалені  події  життя  з  новим  кінцем,  з  таким  який  доведе  в  будь  якому  випадку  до  оргазму  самого  себе.  Уява  настільки  може  збагатитися  якщо  їй  не  зав'язувати  вузлики  на  всіх  роздягаючих  місцях.  Але  ж  данний  сюжет  того  і  хоче.  Явно  пише  «бути  природнім  у  всьому»,  пише  по  всім  вікнам,  по  всьому  тілу,  по  всім  заборам,  дорогам  і  тощо.  Якщо  вже  сором  бере  в  житі  популяризувати  природу,  то  в  своєму  космосі  та  для  незнайомих  інших  відвідувачів  потрібно  дарувати  себе  в  справжньому  вбрані  і  брати  в  замін  недешеві  моменти,  цікаві  та  не  спотворені  для  свого  зору  образи.  Сни  переплітаються.  Йшов  п'ятий  провулок  харазматичних  ідей  та  обличь.  І  клятви  чиїсь,  як  компліменти  самому  собі,  звучать  на  зупинках.  Це  так  люди  прощаються?  О  який  жах,  аж  соромно  і  навчити  якось  їх  незручно,  образяться  ж,  що  ж  залишається  терпіти  та  слухати…  А  згадую  з  якого  це  відрізку  життя,  згадую  і  відчуваю,  то  тож  мій  голос.  То  мої  недосвідчені  думки.  Вони  так  і  залишилися  невисказаними  в  слух,  а  то  і  добре  бо  в  реальності  хтось  так  би  відреагував  як  і  я  на  них  у  сні.  Наступні  ривки  по  світу,  а  це  не  так  і  далеко,  по  годинам  приблизно  інша  вулиця,  супроводжувалася  запахами.  Їх  не  було  відчутно  але  було  видно.  На  перехресті  пройшли  крізь  один  одного  сни  двох  осіб.  Осіб  не  визначених  за  місцем  проживання  і  інших  паспортних  данних.  На  його  п’яти  смуговому  шляху  кадри  переключалися  з  неймовірною  швидкістью.  На  світлофорі  з  його  сторони,  блимав  то  жовтий,  то  інші  згаданні  з  минулого  кольори,  ніби  демонструючи  свої  вміння,  багатозначемість,  новітність,  великий  кругозір  і  неважливо  чим  то  все  нафаршироване.  Не  про  те  він  думав,  а  що  там  взагалі  думати.  Чим  більше  маєш,  тим  менше  віддаєш.  А  з  її  сторони  палав  червоний  колір  і  вона  вся  така  лежала  у  червоному…  в  цей  момент  вона  створювала  його  портрет  для  себе,  навіть  не  намагаючись  згадати  його.  Вернутися  на  певну  кількість  сторінок  назад  і  прочитати  його  ім’я  та  характеристику,  знаючи  що  все  те  там  є.  А  вона  доробивши  портрет,  докинувши  тих  рис  характеру  які  їй  ну  вже  ніяк  не  до  вподоби.  Потім  сіла  в  свій  тихий  вигаданий  автомобіль  і  під  місячний  шепіт  зірок,  на  беззвучному  режимі  поїхала  на  інший  проспект,  тривожити  інших  героїв,  правителів  свого  недійсного  мандрування.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538501
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.11.2014


ДИХАЄ ВІКНО

Дихає  вікно  повітрям  осені.
Звільнює  холодний  чай.
Проміжки  між  ним  і  моїм  подихом.
Хмари  та  нічний  провал.
Ціле  місто  вкрите  сивим  кольором.
Сторожі  блукають  -  ліхтарі.
Ціль  тепер  пройти  колючу  темряву.
Ціль  її  лиш  перейти.

Дихає  вікно  привітним  закликом.
Скоро  розцвіте  у  ньому  сміх.
Райдужні  сполуки  марева,
Губи  відображенні  на  склі.
Чути  як  шукають  спокою,
Невідомі  музи  осені.
Листя  дощової  повісті.
Зберегло  усіх  хто  міг  піти.

Міг  але  завмер  біля  вікна  і  стоячи,
Так  іще  з  мільйонами  в  собі.
Розумово  зв'язані  погодою.
Й  однією  думкою  наскрізь.
Чари  повсякденної  мелодії.
Дихають  в  вікні  вологі  записи.
Дихають  і  дивляться  на  кожного.
Дивляться  і  відпускають  у  собі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537650
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.11.2014


ПУЛЬС

Пульсують  вени.
Ритм  скаженної  стихії.
Під  лавиною  любові
Витончені  вії.
Плачуть  очі  як  актори
Бо  ті  сльози  насолоди.
Хворий  голос  прагне  спокій
Інтонує  спілі  ноти.
На  прохання  повільніше,
Повільніше…  Розвивається  вогонь.
Страх  в  думках,  чуттєві  струни.
Звуки  лізуть  в  гору
Рвуться  нерви,  рветься  одяг,
Без  обмежень.
Потребує  плавних  рухів
Еротичний  план  науки.
Поцілунки  зводять  руки
Паузи  активних  дій
Зупиняють  прилив  крові
По  шляхам….
По  каналам  ерогенних  зон.
Щоб  відчути  смак  чужого
Ще  на  декілька  хвилин.
Смак  чужого  у  собі.
Один  в  одному  як  в  танці.
Так  захоплює  бажання.  Відчувати…
Втілюючи  це  між  стін,
Зупиняючи  весь  світ.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537421
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.11.2014


СЛІД

Це  вже  близько,  це  вже  низько.
Форми  втомлених  колін.
Образ  свій  коронували,
Вибившись  із  сил.
Плавилися  тіні,  на  одній  стіні,
Під  нічне  повітря,  й  стогін  глибини,
Від  спини  по  схилам,  слизько  було  йти.
Келих  терпкого  страждання
Крізь  оральний  водоспад.
Перервав  транзит  повітря,
Впавши  у  безодній  транс.

Дихання  зірвалось  в  еротичній  масі.
В  драмі  пристрасних  хвилин.
Дотик    неземного  стану.
Потопив  сценічний  грим.
Від  таємності  на  тілі
Залишився  лише  слід.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537094
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.11.2014


В УЯВІ

Зіткнення  ідей  на  долю  пауз.
Розум  дозволяє  зняти  стрес,
За  шкалою  динамічного  зростання
Насолода,  здійснює  прогрес.
Вийди  з  одягу  на  вечір.
В  соромі  величних  сцен.
Славляться  у  просторі  любові.
Смак  зачинених  очей.

Розійдеться  по  усім  куточкам
По  судинам  ароматним  димом
Глибоко  солоним  й  сивим.
Пристрасно  загинуть  в  ньому  сили.
Духом  полонені  дві  істоти.
Кавою  залитий  весь  паркет,
До  зливання  сильного  й  слабкого.
Був  лише  безмовний  текст.

Колір  темно  загадковий
Став  тепер  авторитет.
У  тілесному  вбрані  мелодій
У  уяві  солодко  палає  світ
Море  стогонів  та  сплески  сонця,
Посеред  пустелі  маяки.
У  уяві  всі  такі  не  схожі.
В  ній  немислиме  знаходить  ціль.
Звільнені  від  недосяжних  вражень
Втратили  кисневий  хліб.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536939
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.11.2014


ТИХІ РУКИ

Такі  тихі  твої  рухи
Мов  невідомі  букви
Хочуть  вимовити  сенс
Їх  поглинає  місто
Це  туман  і  вся  наука.
Місце  тільки  вчасно
Підбирає  трек.

Ось  звучить  ритмічний  step
Тож  давай  висловлюй  сутність
Всіх  задуманих  речей
Такі  дикі  твої  руки
Розлилися  наче  сонце
Із  судин  німої  мови
В  танці  витончені  муки
Протиставлені  сполуки
Страх  –  тепло,  диван  –  розлука.
Секс,  екстаз  від  ритму  звуків…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535897
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.11.2014


Холод

Розумію,  що  той  хто  зараз  навпроти  мене,  не  хоче  зі  мною  спілкуватися.  Можливо  і  мав  би  бажання  якщо  розумів  би  і  він  чого  хочу  я,  але  не  має  він  тієй  можливості.  Він  холодильник.  Він  бездушна  річ  яка  виконює  свої  функції.  Ніби  мій  раб  але  куди  я  без  нього.  Хтось  скаже  «та  ви  ж  друзі»,  а  я  подумаю  мовчки  для  інших,  щоб  ніхто  не  вкрав  мої  думки,  «у  нас  залежність».  А  сів  я  біля  нього,  бо  йому  в  середині  холодно  і  темно,та  щей  купа  мертвих  продуктів  спочиває.  А  як  я  відкрию  його,  то  в  нього  настрій  підіймається,  і  вже  йому  не  так  темно.  Я  так  робив  це  періодично,  щоб  він  звик  до  того  хто  його  хозяїн.  Сиділи  ми  і  він  виробляв  холод  свого  виробництва,  а  я  відчував  його  на  собі,  правда  не  той  же  самий,  а  інший,  той  що  надходив  до  мого  тіла  з  вікових  щілин  вікна.  Цей  холод  проникав  зі  всім  своїм  царством.  Заповнював  собою  предмети,  речі,  мій  чай  взяв  у  полон,  тільки  погляд  не  зміг  зачіпити.  На  має  він  тієї  влади  над  ним.  Бо  є  проміжне  між  ними  це  сама  особа.  І  саме  та  особа  може  дати  волю  на  те  щоб  холод  проник  у  погляд.  Він  зі  своїми  підлеглими  надійні  але  болючі  та  несправедливі  до  нас.  До  тих  хто  думає  що  вони  все  знають  про  справедливість.  Холод  він  перериває…  Перериває  тепло,  серцебиття,  спілкування,  надію  і  все  над  чим  має  владу.  Ось  він  вже  через  годину  чи  дві,  жив  у  тому  приміщені  де  насолоджувалися  тишиною  я  і  холодильник.  Ми  вірили,  точніше  я  нав'язував  свому  товаришу  свою  віру,  в  те  що  я  головний  між  нами  і  тут  як  грім,  як  урок  чи  покарання  за  мою  високомірність  по  відношеню  до  холодильника.  Невідоме  безномероване  чудо  світу  здійснилося.  Вимкнули  електромережу.  Мене  чесно  принизили,  виявляється  є  вищі  повелителі  над  моїми  речами.  Вищі  ніж  я.  А  як  так?  Тепер  я  відкриваю  його,  а  йому  так  же  темно.  Він  не  реагує  на  мене,  ігнорує  мене  за  мої  ж  гроші.  З  часом,  з  часом  і  з  дивом  холод  у  ньому  зникав.  Холод  зникав,  тож  можливо  зароджувалась  душа.  Я  в  надії  на  це  чекав  так  довго,  що  коли  подивився  на  годиник  а  там  пройшло  лише  хвилин  двадцять  п'ять.  Жахливо…  дав  собі  слово  що  більше  не  буду  дивитися  на  ті  стрілки.  Вони  ж  відверто  брешуть  а  вся  планета  їм  вірить.  Чекав  далі  і  прийшла  весна,  тепло,  надія.  Електромережу  увімкнули,  а  мені  вже  до  неї  нема  ні  болі  ні  радості,  це  мені,  а  моєму  електроному  другу  було  настільки  приємно,  що  я  міг  знову  періодично  дарувати  радість.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535849
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.11.2014


В СТЕЛЮ

Дивлячись  у  стелю,
Спотворюючи  з  нею
Політ  в  реалістичну  сферу
Вихід  поза  межі
Спалюють  всі  черстві  теми
І  окремо  примітивні  руки,
Гріють  близькі  звуки,
Що  на  тілі  сіють
Емоційні  хвилі.

Колоніальні  вежі
Дихають  і  віють  
Вітром  противаги
Пишуть  очі  -  рани,
Пам’ятають  фрески
Свіжий  подих  -  плями
Визволені  плечі
Із  суспільних  течій
До  окремих  станцій
До  безлюдних  станцій
Кожний  шлях  на  тілі
Відчувають  пальці
Значить  це  таємно
Відчуває  стеля.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535464
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.11.2014


ПЛАНУВАЛИ

Ми  жили  у  зачарованій  картині,
Зачарована  у  ній  була  лиш  ти.
Бо  ті  чари  для  жіночої  потреби.
Смак  весни,  стихія,  стрес,  вогні.  

У  картині,  золоте  мовчання,
І  відсоток  гордості  у  ній,
Ми  розгубленні  але  з  одним  бажанням
Випити  себе  зі  сторони.

Отже  розквітаюча  ти  фея.
Я  вулкан,  тире,  небесний  грім.
Планували,  цвіт  вдихати  замість  клею.
Планували  ми  весь  день  як  сім  століть.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534747
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.11.2014


РАДІСНО

Тримаю  значить  маю
Повідомив  мозок
Стираю  значить  пам’ятаю.
Набридли  грози  при  свічках.
Але  ж  в  одному  й  другому
На  користь  звінчані  стежки.
На  користь  внутрішній  своїй  війні.
Давай  стріляти  по  бляшанкам
Призвала  всіх  сумна  струна
Що  вирвана  з  корінням  із  чужого  дна.
Розлука,  не  в  своїй  тарілці,  бо  в  гостях.
Пила  та  їла  думи,  за  якими  страх.
Тяжіння  то  її  життя.
Сумую  значить  радісно  планую
Над  не  засніженою  ще  любов’ю,
Над  музами  та  трав’янистими  степами
Над  римами  та  рифами
Які  жадали  швидкого  падіння
Щоб  захопити  все  що  маю,
Щоб  розібрати  розум  й  кості
Поряд  положити.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534187
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.11.2014


СТІЛЬКИ СВОБОДИ

Стільки  свободи,  море  у  морі,
Один  у  одному,  стільки  розводів,
Аж  страшно  відчути,  що  руки
Чужими  творцями  прикуті.
І  образ  змінився,  в  нічних  окулярах,
Тепер  інші  душі.

Вже  день  і  у  ньому,  зорі  втопились.
Небо  це  теж  вільне  море,
Там  наші  розмови,  і  кожної  долі  окремо.
На  кожному  слові  печатка  на  совість.

Стільки  свободи,  в  тілесному  змісті.
Ми  схоже  далеко  від  себе
Але  у  своєму  безкрайньому  місті.
Скажи,  що  чекаєш,  я  скажу,  що  знаю.
Розбиті  світанки  сильніші  ніж  цілі.
Вони  як  одне  але  всюди.
По  всій  акварелі  і  навіть  на  тілі.
Розбите  завжди  буде  цілим.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534140
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.11.2014


ТИШИНА

Яке  призначення  цієї  тиші?
Які  під  нею  небеса?
Хотів  спитати  у  пустелі
Де  заблукав  із  вітром  я.
Чекаючи  на  нову  еру
Що  здійсниться  щось  не  земнее
Сидів  на  неживій  планеті
Сидів  ти  хижих  спокушав.
Проте  прохожих  впізнавав.
Ось  вільна  подружка  без  мови.
На  віртуальному  вікні
Оргазм  свого  мовчання  змалювала
Та  стала  згодом  ніби  звір
Втікла  від  голоду  на  всі  вагання
Що  руйнували  чужеземний  світ.
Куди  втікла  сама  того  не  знала
Але  взяла  з  собою  тютюновий  дим.
І  так  ще  знаки  образи  та  птиці
Безболісно  давали  мить
Відчути  поміж  них  хвилини
В  яких  мовчання  то  не  є  біда…
Як  на  дуелі  цілий  світ  і  я.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533975
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.11.2014


ТРИ КРАПКИ

Три  крапки,  склали  лапки,
На  спині  лопатки,  спати  чи  торкатись  їх.
Чужі  пальці,  надійні  в  танці,
Один  кивок  і  ми  впритул,  жуємо  сміх.
Під  музику  пташиних  крил.
В  одній  кімнаті  на  одній  землі.
На  шиї  візерунки  розбудили  штиль
І  по  спині  втопили  до  коріння  ніг.
Всю  сутність  цінних  слів.
Три  зірки  і  залили  зір.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531350
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.10.2014


ЗВАБЛЕНА

Хронічний,  роздягнутий  погляд
Розлився  як  вулканічні  сльози
Втомлені  зі  смаком  тілесних  плодів,
Визволені  із  розуму,  розбитого  посуду.
Розлитого  голосу  по  стінам  усім,
Зайди  сюди  та  постав  червоні  вогні,
Бо  втечуть  твої  очі  куди  вкажуть  сліди.

Не  сміх  -  почуття,  терпи.
Рви  сорочку  на  захід  та  схід
Проти  швів  та  штрихів.
Проти  літа  й  зими.  Проти  всіх.
Ангели  твого  тіла  не  йдуть  на  тепло,
А  біжать  на  лід,  падаючи  з  слів.
Природні  образи,  скажені  волоси.
Відверті  зголодніли  від  показу.
Шкіряні  контури,  чорно-білі  вири
 Захист  щодо  вірності  не  потребує  доказу
Дим  закриє  потаємні  види.
І  потік  по  судинам  розсуд,
Зваблена  невинна  совість.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531344
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.10.2014


ВЕСНОЮ

Весною  вітер  мовив  мені,
Що  розквітатиме  вечір  вогнів.
Так  ніби  я  із  ним  того  хотів.
Так  ніби  серце  моє  разом  з  ним.
Сьогодні  краплі  весняної  мови,
Зв'язали  корні  мої  ті,  що  ноги.
Так  не  втекти  від  любові  по  морю,
За  горизонт  трав'янистих  ланів.

Весною  птах  розпустив  свої  плани.
Відкривши  знову  сезонний  політ.
Напише  тінню  «до  зустрічі  земле»,
Напише  то  ніби  собі.
Весною,  тепло  огортає  свідомість.
Вміст  радості  змішаний  з  болем.
За  викинуті  й  прожиті  дні.
Та  за  майбутні  зупинки,
Не  знаючи  де  і  коли.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526506
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.09.2014


НАВПРОТИ

Кусають  нігті  чорні  фарби,
Повзуть  по  вертикалі  плечі.
Заходьте  всі  хто  бачить  двері.
Сьогодні  тут  роздягнута  вечеря.
Тут  відокремлені  звичайні  й  мертві.
Одним  вином  захоплені  водойми.
Британським  дивом  змочена  реальність.
Під  королівським  шармом  знайдена  банальність.
Навпроти  звінчана  примара.
Ковтає  пальці  і  посилає  знаки.
Що  вже  давно  не  обіймала  трони.
Й  не  плакала  чужому  горю.
Давно,  ще  трішки  і  ніколи.
А  трохи  далі  бавилися  сестри-кровопивці,
Одна  чекала,  інша  полювала.
Так  вже  сім  куль  і  тільки  одні  рани.
Так  рано,  ніжно,  тобто  це  вже  пізно,
Нитками  рятувати  шкіру.
Замало  крові  тобто  це  вже  пізно.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526078
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.09.2014


БЛИЗЬКІСТЬ

Ти  відродилась,  в  контурах  та  візерунках.
Зійшла  на  сході  яблунева  з  медом,
Та  прикрила  лише  спину.
Те  що  соромно,  та  те  що  досить.
Білі  теми  порятунку,  вищого  ґатунку,
Перші  прояви  десерту,
З  шоколадним  кремом  епідерміс.
Опис  з  краплями  образотворчих  сплесків.
Пам'ять  для  сюжету,  близькість  для  війни.
Кава  надавала  вірності  в  кімнаті.
Малювала  п'янкий  пар.
Стоячи  перед  вікном  в  надію.
Зацікавлено  розквітла  авторська  душа  повітря.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525454
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.09.2014


ЕМОЦІЙНІ ПЛЯМИ

Тепло.  Райдужні  та  дружні.
Друзі  то  є  заздрісне  подружжя.
Тісно  то  є  наше  місто,  то  є  наше  море.
Хижаки  -  питання,  відповіді  -  риби.
Виноградні  стелі  злилися  з  землею,
Витончені  хвилі,  тіло.  Зморені  коктейлі.
Змії.  Руки.  Це  так  треба.
Кораблі  пливуть  по  ребрам,
Емоційні  спалахи  як  плями.
Акробати,  атмосферні  мандри,
Сміхотворні  акти,  полові  портрети,
Звідки  ці  потреби,  звідки  стільки  болі,
Бути  по  неволі.

Дощові  прогнози.  Буревісні  сили,
В  супереч  законам  тягнуться  до  неба  сльози.
Квіти,  трави,  страви,  повість.  розум  роздягає  совість.
В  нього  вже  є  досвід.  Гаряче.  Тривожно.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525453
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.09.2014


КАЗКА

Арка  золотої  ниви,  двері  в  інший  храм.
Біля  неї  старовині  без  душі  стовпи.
Сіють  чорно-білі  зливи,  на  земельні  віражі,
Кам'яні  пустельні  міри,  у  пісочному  вбрані,
Лід  на  цій  картині  тане,  то  напій  в  моїй  руці.

Черга  між  дерев  скажених,  чарівний  прилив  казок,
Мавки,  злодії  пірати,  мозок  так  хотів  в  куток.
Та  заліз  в  книжковий  рок.  Там  застав  свою  війну,
За  акторською  стіною  другорядна  стала  кров,
У  двобої  із  героєм.

Нікотинові  погрози  в  колосистому  сиропі.
В  полі  золотому  зорі,  впали  та  блукають  там.
Хтось  із  них  піде  повсюди,  хтось  палитиме  натуру,
Хтось  дійде  до  люду,  та  загубить  ціль  візиту.
В  повсякденній  метушні.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525362
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.09.2014


НЕ

Не  зв'язуй  договір  із  тілом,  за  шалену  плату.
Не  бери  вчорашню  страту  та  не  воскрешай  замок.
Шелестом  ключів.
Не  чекай  на  покарання,  на  чужій  землі,
Під  тиском  порваних  судин.
Не  втікай  від  гордої  розплати  за  пасивні  дні.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525358
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.09.2014


БЕЗ ПОВІДОМЛЕННЯ

Хочу  взяти  тебе  за  руку.
Без  повідомлення  про  це.
Хочу  різнокольорові  ноти,
Помістити  в  танці.
Незважаючи  на  текст.
Поміж  звукових  алей  тривожних,
Доторкнулися  голодні  пальці,
До  судин  з  приливом  драйву.
Та  стиснувшись  міцно  зупинили  кров.
Зупинили  холод,  серце  посилає  SOS.
Та  зуміли  мову  перевести  на  чутки
На  тональну  вроду  та  мелодію  вогнів,
На  смак  ідей,  фруктовий  розквіт  у  тобі,  в  мені,
В  живих  шляхах,  в  пташиних  снах
Назад,  вперед,  дивись  свистять  амури
В  консонуючих  деталях,
В  придорожніх  магістралях.
Не  зупиняючись  надалі,
Злетіти  на  висотний  рівень,
Та  опинитися  без  меж,
І  у  небесному  ефірі.
Без  повідомлення  про  це,
Поцілувати  твої  мрії.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524931
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.09.2014


МІСТО

Море  пісень,  калюжі  людей.
Вулиця  муз.  Книги  ідей,
Абстракції  квіт.  Волошковий  сміх.
Запах  ціни,  приємний  відсік.
Книжковий  потік,  страждальний  кінець.
Драма,  війна.  Вокзальний  концерт,
Повно  лайна  та  спритних  собак.
І  час  їх  розмножує,  а  вибір  дає  право  бути,
І  жити  як  марево,  поміж  залізних  сердець.
Сукупність  валіз.  Безмежність  неякісних  сцен,
Фінансових  схем,  руйнують  гармонію  хаосу
Набутого  силами  творчих  вогнів,
Що  тютюновими  хмарами  шукали  вихід  із  образу,
Задуманого  тоді  коли  ще  не  було  сценарію,
А  були  тільки  пропуски.  Закінчені  фокуси,
Прощання  оголені,  поцілунки  між  совістю,
З  відтінком  рожевого  місяця,  місто  з  реальною  відсіччю,
Так  написали  товариші  зачинателі,
При  в'їзді  в  свої  особистості,  уявні  але  все  ж  таки  видимі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523936
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.09.2014


ПРОГНОЗ

Звук  вогню,  плач  птахів.
Хто  хотів  той  ставив  знак.
Переїзд,  диво-світ.  Доля  слів.
Тіло  -  страх.  Дотик  -  смак.
Захопився  вільний  час.
Та  змінив  свій  вплив.
Без  секунд  та  мікро  діб.
Йшов  весь  вік.
Трохи  в  бік  та  назад,  це  керує  об'єктив,
Перехід  на  той  світ,  заморожених  століть.
Він  відрядження  надав.
Негатив,  зйомки  поз.
Купа  хмар,  повітря  й  доз,
Зайвих  рук,  очей  та  шмар.
Це  прогноз  на  все  життя.
Це  прогноз,  ти  так  і  знай.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523685
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.09.2014


БЕЗ МЕЖ

Вже  довго  йдемо,
Так  день  за  днем.
Розмова  замість  їжі.
Листи  з  листами  із  дерев.
Завоювали  осінь.
Де  все  так  тихо  та  ніхто
Не  усміхається  на  осліп.
Не  відкриває  погляд,
Та  не  злітає  до  небес.
Так  просто.

Наш  караван  взяли  під  ціль.
Не  вчені,  навіжені.
У  славі  королівських  сфер.
Наділи  на  усіх  кайдани.
Це  значить  смерть,
Для  творчого  натхнення.
Тут  не  пиши,  там  не  ходи.
Тут  хрін  росте  там  лють.
Тут  свято  це  салют
Тут  і  закінчиться  етюд.
Замало  цих  скоромних  страв,
Замало  жити  в  цей  момент.
Наш  караван  –  космічний  стан.
Це  спілкування  без  мереж
Неадекватність  замість  прав.
Це  не  кінець,  це  старт  без  меж.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523256
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.09.2014


БЕЗ СЮЖЕТУ

Літом,  ніби  як  за  вітром.
За  північним  світлом,
Словниковим  ритмом
До  кінцевих  сил.
Домагання  стали  щільні.
З  музою  містичний  зміст.
Зафарбований  дощем  весільним
Це  заручення  на  злість.
За  привабливі  думки,
Та  подих,  що  залишив  з-заду  слід.
Так  позначивши  кордон.

Кожна  буква  як  держава.
Герб,  свобода,  муки,  гімн.
Покарання  за  пораду,
Нагорода  за  страшенний
Без  природи  примітив.
Без  відсотків  сто  нулів
Без  сюжету,  без  сторін,
Боляче  втрачати  тінь.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523112
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.09.2014


Образ висоти

Образ  висоти,  стихія  чистої  води.
Звільнивши  емоційний  штиль,
Зрівнявши  землю  й  зоре  цвіт,
Повстала  із  невидимих  потвор,
Як  птах,  як  едельвейс,  як  оберіг.
І  крок  за  кроком  створюється  ще  один  поріг.
А  значить  вихід  у  новий  політ.
Над  кам'яними  статуями,
Що  звуться  нібито  людьми.
Над  ними  ти.  Над  ними  ти.  Над  ними  ти.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522100
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.09.2014


И

Планети.  Бети.  Нети.  Терни.
Вежі.  Межі.  Хижі.  Злидні.
Миші  в  тиші.  Иші.
Шиї,  руки,  струни,  звуки.
Дати.  Ти.  Метеорити.  Випити.  Налити.
Називати  назви.  Скази.  Страти.
Дублі.  Кулі.  Лікувати.  Вати.
Землетруси.  Струси.  Мухи.
Звані.  Стислі.  Таргани.
Зависли  й  не  впускають  кисень  до  небес.
Кличуть  хмари.  Мари.  Риби.
Типи.  Апетит.  Наука.  Павуки
Розбиті  в  стилі  вази  з  магазину.
Марево.  Впливові  сили.  Или.  Ли.  И.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522098
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.09.2014


ЗВУКИ

Все  на  що  спроможні  струни,  це  говорити  правду.
Із  різним  смаком,  різким  ударом,  в  п'яти  зірковому  дурмані.
Кодувати  потаємні  знаки  на  плечах  чи  нижче.
Розбирати  на  дрібні  частини  розум,  продавати  за  кордон,
Тим  масам,  з  іншими  очима  та  шкідливими  так  звично  звичками,  на  пару.
Починати  міркування  у  одному  ліжку.  Може  трішки  рано  але  вчасно.
Може  трохи  темно  але  тепло,  може  смішно  але,  так  приємно.
Це  не  все  на  що  спроможні  звуки  колоритної  науки.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521887
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.09.2014


Бліда поганка

Бліда  поганка,  кожним  ранком,
Розмножує  свідому  смерть,
Каліграфічно  в  тілі  бродить,
Та  забирає  під  вінець,
Охочих  танцювати  вічність,
В  сплетінні  пекла  та  небес.
Ми  невідомі  стали  в  змісті.
Це  так  критично,  ніби  хрест,

На  тим  часовій  сцені  театру,
Не  видно  задніх  місць.
До  них  ще  черга  як  до  серця,
Це  значить  вічність  не  дійде.
Блідою  ритмікою  часу,
Ведуть  дороги  в  звірський  ліс.
Баз  даху,  без  акторів  та  завіс.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521683
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.09.2014


НОВОНАРОДЖЕНА

На  твоїй  спині  відбиток  полум'я.
То  завітав  інопланетний  знак
На  текст  твого  запрошення,
Що  йшов  по  всьому  тілу
Та  зупиняючись  на  пропусках,
Він  тихо  промовляв  –  «ти  як  новонароджена»,
На  що  спіймав  затемнення  як  задоволення
Й  пішов,  залишив  вільні  анімації
Й  три  крапки  в  повідомленні  у  відповідь  тобі,
Це  згадка  із  минулої  абстракції,
Затьмареної  повісті,  напій  нічного  ворога.
Відкриє  інші  сторони  твоєї  несвідомості.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514587
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.07.2014


ЧАС

Ніби  то  рік  утік,  ніби  то  два  пройшло,
Ніби  то  час  згорів,  ніби  то  ліфт  упав,
Разом  із  тим  хто  у  ньому  спав.
Той  рахував  кожну  радість,
Й  секунди  польоту  монетами  називав.
Та  мріяв  про  дно,  про  підвальних  щурів.
Мріяв,  що  там  на  землі  пекла  немає,
А  є  гріховна  розплата,  щось  схоже  на  штраф,
Тому  і  тримав  біля  себе  десять  Божих  велінь.
Схоже  то  був  останній  політ.
Тепер  під  оплески  віконних  картин,
В  кімнаті  безлад  розквіт  замість  рослин,
І  затишно  дим  насторожував  плач.
На  обличчя  старанних  невдач,
Що  в  нижній  білизні  і  тільки,
Сиділа  на  краплях  емоцій,
Бо  більше  немає  кому  роздягати.
Знаєш,  а  келихи  бачили  нас.
Нашу  совість,  брехню  та  самотній  екстаз.
Їх  очі  все  чули,  і  пили  за  ніби  то  пройдений  час.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514404
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.07.2014


В один день

В  один  із  днів,  труби  які  не  гріли  промовили  запах,
Нудного  повстання,  вчорашнього  чаю,
В  якому  вислів  «ми  друзі  і  будемо  ними  назавжди»  покінчив  з  життям.
Так  як  це  роблять  оті  кораблі,  які  жертви  піратів.
І  почався  парад,  плантації  мух,  фазенди  комах,
Під  світлі  погрози  солоних  очей.
Можливо  це  і  невидимий  знак,
Коли  заходять  в  кімнату  валізи,
І  кажуть  давай  зміни  свою  подружку  ніжную  подушку.
На  ту  іноземну  холодну  підлогу,
Там  рани  на  ній  її  брали  в  облогу.
Вона  бачила  те  чого  інші  ніколи  не  читали  в  книжках.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514212
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.07.2014


В СВІТАНКОВОМУ ЕФІРІ

В  світанковому  ефірі,  мріяли  зачаті  стіни.
Сон  зв’язали  білі  змії,  це  їх  невід’ємний  план
Витончені  хвилі,  в  стилі  зачарованої  сили
Почерк  тихої  стихії,  невідомий  океан.

В  світанковому  ефірі,  трави  на  весні  то  вії,
Сонце  освятило  вроду,  крізь  фіранки  золоті.
І  у  цьому  танці  в  постіль,  під  мелодію  краси,
Впали  ноти  порятунку,  й  замінили  ніч  на  світ.

Пазли  теплої  картини,  поглинають  смак  біди.
Й  заглядають  руки  в  небо,  небо  каже  куди  йти.
Зустріч  як  блаженна  мука,  семи  ступеневих  діб.
Кожен  день  нова  наука,  що  дає  нам  воду  й  хліб.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514017
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.07.2014


Простір

Нас  слухають  мудрі  рослини.
Нас  відчувають  бордюри.
Ламають  зневолені  карми,
Ми  в  супереч  їм  мовимо  мантри.

Холодні  напої  розкриють,
На-пів  невідому  науку,
Думки  в  незалежному  тоні,
Тепло  моє,  дай  мені  руку.

Нас  зав'язали  полони,
Браслети  на  вилиту  душу,
Й  поставлять  на  осміх,  на  площі.
Нас  як  плітки,  зайві  люди.

Там  ми  здобудемо  досвід.
Й  зап'ємо  вчорашню  негоду,
І  наша  уява  як  космос,
Відпустить  в  мандруючий  простір.
Відпустить  нас,  та  наш  заборгований  розум.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513325
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.07.2014


ПІД ХМАРАМИ

Зводити  курок  повільно  й  читати  молитву,
Наспівно,  протяжно,  так  вчили  тіні  святих.
Окремі  від  люду,  страждали  за  мир,
Тягар  на  спині  їх  повис,
Ми  вині  тепер  один  одному  за  скоєні  разом  гріхи.

В  суспільстві  зима,  та  скляні  декорації,
Лякають  людей,  не  торкайтеся  пальцями,
І  кожен  своє  береже.
На  плечі  намети,  дроти  інтернету,
Вогонь  для  сердець  та  горілку  під  серце.
Тікаймо  скоріш  до  життя.
Так  довго  було  це,  без  віри  в  повір'я.
Шукали  де  можна  залишити  якір.
Щоб  дно  не  проїла  іржа.
Ходили  століття  як  то  не  знайомі
Ходили  у  сукнях  вечірніх  по  темних  районах
Й  курили  траву  на  балконах.
Печалі  немає,  без  чаю  не  світлі  свята.
Накинеш  сорочку?  Бо  тіло  так  хоче  тепла.

Ось  там  на  полиці  в  розстрочку,
Чекає  свій  час,  молитовний  запас.
Він  стане  притулком  та  сонцем
До  поки  не  прийде  указ,
де  буде  написано  почерком  старості,
За  марно  втрачений  час,  за  це  теж  є  стаття,
За  неї  карають  по  вічно  срібними  згадками
По  зачерствілим  місцям.
Ось  збоку  з'явиться  той,  що  названий  кат,
Він  тут  за  своїми  каратами.
Без  нервів  спокійно  навіює  страх.
У  нього  в  затворі  є  куля,
Та  ще  в  барабані  їх  п'ять,  повір  далі  буде...  

Мовчить  револьвер,  шумлять  небеса.
Під  хмарами  крил,  прицілившись  вбив
Віддав  здобич  звірам,  а  значить  звільнив,
Все  тепер  можна  йти  до  перегляду  снів.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512244
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.07.2014


БЕЗ РАМОК

З  розуму  схожу,  за  межі  виходжу.
Від  дози  злітаю,  від  краплі  свободи,
Заточений  стержень  до  бою,
З  любов'ю,  гармати  -  думки,
Я  вам  вороги  не  раджу  читати.

Я  з  шкіри  втікаю,  по  стінам  дороги  круті  повороти,
Це  знову  нагода  писати  невтомні  вірші.
За  мною  по  стелі  як  миші  в  пустелі
Повзуть  акварельні  поети.
Сюжети  ваші  пусті,  без  свята  та  смерті
З  грозою  підуть  до  землі.
А  в  голосі  чути  пожована  плівка.
Касетник  згорів  та  хворіє  голівка
Розвійте  похмурі  портрети  свої,  зробіть  їх  живі.
Знавці  двадцять  першого  літа,
Фундамент  знайшли  в  кобзарі.
І  втілили  кості  і  сльози  його,  під  світлом  своїм.
Так  буква  до  букви  смугасті  як  зебра,
Листи  за  листами,  а  суть  в  них  нікчемна.
Без  дна  кораблі,  без  сну  рідна  хата,
Без  запаху  сіль  та  без  цукру  помада.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512187
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.07.2014


ПАЛИМО

Сумують  хвостаті  привиди  диму.
Шукають  невинну  людину
І  губи  її  вкривають  туманом.
Відчутні  британські  струни,  соло  екстріму.
Добав  ще  до  попілу  цукор,  до  часу  хвилину,
Давай  ще  розчинимо  каву.
А  посмішки  як  з  кулемету,
Вбиватимуть  ночі  й  ховатимуть
В  них  невинні  провини.
На  дні  залишилися  сльози,
Від  сили  напою  спочили  на  згадку.
Як  ноти  на  душу  впали,  на  серце,  на  дон  океану.
Чекайте,  ще  буде  світанок,
Й  воскреснуть  скрижалі
Написані  подихом  вільної  тари,
Під  впливом  суцільної  маси,  в  чужій  павутині.
Ми  як  комахи,  долоні  читаємо  й  палимо,
В  мережі  реальності,  ми  наче  зайняті.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511794
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.07.2014


РЕАЛЬНО

В  окремій  голові,  воїни  придурки,
Б'ють  себе  об  лід,  і  розбивають  звуки.
Рани,  струси,  землепади,
Мандри  по  всесвітнім  травмам.
І  тепер  вже  винний  череп,
Бо  він  кандидат  науки,
На  кістлявий  трон  антиспокуси.  
І  не  буде  де  гуляти.
Він  вам  теж  буде  брехати,
Про  закриті  очі  у  момент  цієї  ночі.
Комендантський  час,  ключі  в  дорослих,
Інтернет  уже  в  невдовзі
Зачиняє  свій  призив,
До  рядів  гей  маси,
З  гордим  сленгом  підораси.
Тож  не  плачте  ніби  сам  або  один,
У  той  час  коли  по  парам
Ходять  зорі  по  землі.
Так  і  що  ж  таке  самотність,
Що  ви  знаєте  про  неї
Коли  ваші  друзі  вікна  й  двері,
Вам  шепочуть  йди  крізь  мене.
А  коли  із  тіла  вийти  треба,
Необхідно  в  той  момент  померти.
Тож  безвихідь  -  це  самотність.
Жити  в  ній  то  справжній  подвиг.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510320
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.07.2014


У ВЕЧІРНІЙ ЗАЛІ

У  вечірній  залі  заспокійливо  блукали,
Поліфонія  ламала  рівноправність  як  гілки.
Між  далекими  світами,  за  рахунок  мій  тобі,
Подарую  келих  раю  з  яблуневим  цвітом  лід.

Пий  на  щастя  скло  вітрин.
Під  яким  є  ціле  море,  нагороди  там  на  дні,
За  взаємні  ложки  меду,  за  природну  велич  крил,
За  пустелю  ту,  що  в  небі  в  діамантовій  душі.

Дотик  викликає  щастя,  хмари  кава  та  вершки.
Літом  юні  босі  ноги,  сміхом  плавали  в  росі.
У  вечірній  залі  темно  далі  тіла  не  ходи.
Межі  перейшли  та  й  свято  розірвали  на  шматки,
Вежі  впали  на  брущатку  від  останніх  ліхтарів.
Та  куди  тепер  подіти  хмари,  каву  та  вершки.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510122
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.07.2014


ЩАСЛИВИМ

Ходити  й  витирати  піт,  хотіти  підірвати  ґрати.
Щоб  не  втікати,  а  на  місці  святкувати,
Бо  перемога  є  з  душею,  коли  на  ціль  поставлено  усе.
І  до  кінця  на  білому  коні.  Ходити  й  розсипати  сміх,
Ходити  по  спині  та  лікувати  хворі  плями,
ходити  по  галявині  і  там  народжувати  новий  цвіт.
В  семи  відтінках  на  весні,  щасливим  падають  до  ніг.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509621
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.07.2014


Ми не знайомі

Ми  так  і  не  дивилися  кіно,
А  значить  ми  не  бачилися  ніколи.
Тоді  чому  руйнуєш  каменем  вікно,
І  залишаєш  скло  мені  під  ноги.

Ми  не  святкували  разом  новий  рік.
Хоча  в  обіймах  органи  торкалися  до  стін.
І  у  одному  транспорті  хотів  ковтнути  твій  напій,
Але  ж  у  натовпі  по  документам  ми  на  ви.

Ми  так  і  не  наважилися  на  казковий  треш,
Бо  тільки  паливо  і  за  спиною  диво.
І  з  неба  обливало  нас  водою.
Один  ми  одному  казали  повернися,  ось  дивися.
Хоча  ми  не  були  знайомі,
А  просто  збиті  п'яною  стрілою.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509530
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.07.2014


КНИЖКОВА ФЕЯ

Це  так  звично  стало,  в  повсякдень.
Коли  оточують  тебе  книжкові  феї,
Ти  роздягаєшся  до  дна.
І  відключаєш  видимість  для  інших,
Хто  згадує  твої  всі  візерунки
Чи  на  спині,  чи  будь-деінде.

Інакшою  ти  стала  в  цей  момент.
Коли  ти  в  літню  ніч  спітніла,
І  краплі  по  своїм  шляхам  летіли,
Відблискуючи  наче  зорепад.
А  місце  поруч  сумувало  за  мотивом,
Скаженого  кохання  тет-а-тет.
Воно  тепер  відчутно  помічає,
Що  як  ніхто  залишиться  пусте.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509361
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.07.2014


НА ВСЮ НІЧ

Шпалери  з  ароматом  фруктових  плодів,
Навіювали  нам  плітки,  із  ярої  брехні.
Ми  не  торкалися  до  неї,  та  до  талії  її.
Ми  йшли  подалі,  крізь  океан  та  суходіл.

Той  шлях  розбавлений  словами  в  нікуди,
Губами  мовила  ти  з  голови  до  ніг.
Наповни  весь  водою  зміст  в  мені,
Впусти  закохану  нестерпну  злість.
Порви  каліграфічну  шкіру  та  залиш,
З  відтінком  крові  на  всю  ніч,  
Невтомні  слуги,  ковток  свободи,
Додав  весни  та  розквіт  в  голові.

Ти  добре  йшла  під  шоколадний  дим
Напої  вогняні,  та  тіло  як  земля  як  хліб.
Із  золотистим  кольором  народжене  на  світ,
Збирай  врожай  тепер,  то  є  твій  хист.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509340
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.07.2014


СУДЬБА

Один  человек  -  одна  жизнь,  один  взгляд,  и  чужое  своё.
Черно  белое  платья,  но  на  нём  нет  пальто.
Значить  будет  больно  и  в  тоже  время  тепло.
Спит  хрустальное  дно,  облака  -  этажи.  На  одном  из  них  живут  миражи.
Тот  огонь,  что  рисует  море  ненасытных  равнин,
Слышен  в  нём  адреналин,  почерк  драгоценных  картин.
Каждый  сам  для  себя,  глубокий  полет.  Одинокий  цветок,  но  живой  и  плывет.
Без  земли  путник  мертв,  что  нашёл  всё  присвоил  себе.
И  один  человек  в  багаже,  в  умственном  цвете  вещей.

Что  послала  судьба,  кто  назвал  её  Бог?
Всем  свои  имена  так  как  в  них  своя  суть,
Приходи  на  причал  будет  много  гостей.
Будут  все  кто  придут,  будет  ужин  вечерних  свечей.
Один  человек  -  одни  небеса.
Смущенные  лица  признают  свой  обман.
Дай  мне  руку  единственный  свет  из  зарниц.
Переходим  на  высший  уровень  сна,  без  границ,
Без  потери  ума  на  сто  лет  и  назад.
Без  возможности  ждать  когда  съест  водопад.
Есть  один  человек,  и  ему  сказать  «да»,  очень  трудно  поверь,
Что  бы  себе  не  соврать.  И  только  так,  один  навсегда.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509294
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 04.07.2014


Разом з нами

Зайди  у  даль  мою,
Із  чистими  думками.
Горить  нічний  ліхтар,
Він  буде  разом  з  нами.

Сідай  на  задній  ряд,
Бо  правда  не  чекає.
Горить  нічний  екран,
Він  буде  разом  з  нами.

Багато  тисяч  слів,
Змінили  на  мовчання,
Дарую  тобі  світ,
Він  буде  разом  з  нами.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507928
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.06.2014


Одна

Одна  як  замінована  пустеля,
У  ній  посіяна  небесна  даль.
Звучала  по  пів  долі  й  долями  в  неволі.
Жива,  яскрава  й  молода.

Одна,  завжди  блукає  в  морі,
Шукає  витоки  в  шалений  водоспад.
Ціна  її  безцінена  як  зорі,
Як  шепіт  губ  і  дотик  у  любові.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507913
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.06.2014


Скажи

Скажи  прямо  в  глаза.
Скажи,  но  не  убей.
Каждый  цвет  принимает  форму,
И  характер  скрывается  в  ней.
Каждое  слово  как  боль,
В  последствии  она  дает  ноль.
Мои  девять  граммов  свинца.
Освободят  душу  служанку  с  оков.
Свобода  как  окна  но  без  стекла.
Десятый  этаж,  собирай  свой  багаж.
Бери  то  что  нужно  в  ад  или  рай.
Вещи  всегда,  висят  на  плечах.
Скажи  теперь  как  отыскать.
Выход  из  земли  назад.
Поэтому  нет  времени  спать,
Пора  цвести,  цветами  быть,
И  к  солнцу  как  своей  звезде,
Отдать  всю  жизнь,  скажи  как  есть,
Скажи  или  убей.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506804
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 23.06.2014


Я привык

Я  привык  ошибаться  в  людях
Я  нашёл  в  этом  урок,
В  отражении  взгляд  зацепил,  и  попал,
На  ещё  один  жесткий  улов.

Стиль  беды  украшает  опыт,
И  не  лечит  время  –  дыра.
Попадают  туда  и  живут  там  пока
Обитает  в  душе  идеал.

Я  привык  пересматривать  вечность.
И  сгорать  в  обожженных  местах.
Уйди  прочь  чужая  невеста
Не  зови  за  собой  умирать.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506523
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 21.06.2014


Останній

Тобі  ще  рано  було  вставати.
Ще  зовсім  не  схожі  години  на  день.
Вода  омивала  цю  землю  як  мати.
Частинку  святої  себе.
У  тобі  під  ранок  бувало  так  тихо.
А  в  ніч  океан  руйнував  кораблі.
Чекай  ми  не  можемо  бути  без  кисню.
Чекай  він  десь  поруч  живе.

Сховає  екран  координати.
І  зникнеш  із  поля  очей.
Останній  завжди  буде  знати.
Чи  ти  підеш,  чи  будеш  чекати.

Останні  зорі  у  морі  прекрасні,
Вони  відчувають  сонячний  сплеск.
Емоції  б'ють  аж  до  серця  з  під  неба,
Дістануть  з  землі  за  живе.
Тобі  ще  рано  було  страждати.
І  віддавати  частинку  себе,
Підійдеш  так  близько  й  назвеш  своє  ім'я,
Тепер  воно  буде  мій  хрест.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506473
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.06.2014


ВДАЛЬ

Отпадут  усталые  ноги  от  тела  поющего  вверх.
И  пойдут  по  просторам,  искать  чужую  постель.
Пойдут  за  вчерашним,  следом,  наверное  был  он  последним.
А  может  и  первым,  смотря  как  посмотреть.

Куда  уже  ниже?  За  чем  подниматься  на  смерть,
Ведь  время  молчало,  а  солнце  скрывало  свой  грех.
Молитвой  и  силой,  срывало  цветные  тона.
Нам  небо  сказало,  что  бесконечность  вдова.

Не  плачет  она,  как  ветер  на  воле  живет.
В  ней  нет  никого,  кто  чувства  признал  как  любовь.
Подарок  на  стол,  улыбка  превыше  всего.
Пусть  обнажает  она,  и  бьёт  как  алкоголь.

Отпадут  камни  мудрости,  с  плеч  на  горький  асфальт.
Сколько  глупости  видел  он,  но  глаза  закрывал.
Молча  под  звёздами,  и  вдаль  за  безмолвною  пропастью,
Надежда  громко  смеялась,  а  мечты  убивали  печаль.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506180
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 19.06.2014


Дует ветер

Дует  ветер  не  тот,  дует  не  туда,
Откуда  убегают  уши  и  закрываются  глаза.
Что  бы  не  видеть  чудеса,  и  ненавидеть  фальш.
Поют  звездные  мыши,  летучий  марш.

Дует  ветер  не  тот  и  дует  мимо  пальцев.
На  морозе  нет  слез,  замерзают  и  не  плачут.
Здесь  затаилась  беда,  и  убивает  несчастных.
Здесь  обитает  она,  но  и  это  не  страшно.

Запах  свежего  неба,  позовет  нас  назад.
И  попутного  ветра  пожелаю  врагам.
За  вечерним  столом  много  табака.
Перевыполнен  план,  а  идея  одна.

Пирамида  стоит  и  у  неё  три  конца.
Кто  посмотрит  туда,  в  ней  отражается  глаз.
И  в  бездушных  тонах,  зашифрованный  знак.
Скажем  пару  слов,  что  бы  разбавить  водой.

Расплясались  уста,  тихим  будет  разговор
На  мелодию  слов,  нарисую  пароль.
Пусть  судьба  разгадает  и  на  верх  унесет.
Там  какая  то  власть  треугольная  масть.

Дует  ветер  не  так,  будет  ураган.
Не  волнуйся  море  и  не  бойся  земля.
Не  сойдутся  звезды  и  не  кончится  марш.
Пока  гонит  ветер  и  рвет  паруса.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505824
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 18.06.2014


ТАМ…

Там  за  невидимим  туманом,  високо  над  головами.
Зійде  нотами  зітхання,  сонце  рідної  землі.
Там  за  невеликим  гаєм,  простір  тишу  визволяє,
Воїни  чекають  слави,  хлібом  не  годуй.

За  мелодією  сонця  світ  ховає  чорну  тінь.
Та  із  золотим  волоссям,  в  ніч  за  серцем  не  ходи.
Там  за  здійсненим  бажанням,  ходить  тіло  без  мети.
Як  за  кадром,  на  папері,  ролі  втратили  свій  зміст.

Там  за  горизонтом  швидко,  загубили  душі  нас.
Тих  приблизно  рідних  й  близьких,  раді  бачити  весь  час.
Не  ходи  бо  за  плечима,  правда  не  така  як  є.
Бо  насправді  та,  що  сильна,  ззаду  пішки  не  піде.
               За  тобою  йдуть  з  прицілом,  будемо  ми  одним  і  цілим.
               Так  на  небі  нам  сказали,  ти  тримай  слова.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505282
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.06.2014


Вийшла із неба

У  кімнаті  образ  місяця  на  стелі,
Не  знаходять  собі  місця  кам'яні  сліди.
Сльози  неба  як  в  святій  купелі.
Ти  лікуєш  витоки  біди.
Зупиняєш  думкою  мовчання,
У  безодні  чути  тишу  навкруги,
Віру  не  розгніває  прощання
Глибина  -  це  висота  душі.

Із  нічного  світла  з’явиться  натхненність,
І  за  руку  тебе  соромно  візьме  
І  до  тих  хто    з  голоду  нікчемний
Подарує  мить  і  в  ній  тебе.
Ти  з  землі  натхнена  вийшла  з  неба
І  засяяла  Венера  від  руки  Творця
Час  не  діє  на  усе,  що  треба.
Не  тікай,  від  себе  не  втечеш.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504963
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.06.2014


Мрії

Ти  сміло  співала  тілом,  ти  сміло  вмикала  світло,
В  кімнаті  де  сплять,  загоєні  рани  на  тілі.
Так  знову  у  тихому  стилі,  відкрили  на  зустріч  вітрила.
Не  загасити  печаль,  бо  в  минулому  мрії.
                 Годинами  в  твоїх  очах.
                 Годинами  край  чарував.
                 Ходили  у  пошуках  слів.
                 А  річка  змивала  крапки.

Вода  потопила  мрії,  вона  їх  зірками  звала.
Так  ніби  в  руці.  Щасливі  лежали  на  дні.
Так  сильно  сховала  спокій,  твій  образ  безлюдний  острів.
Забрав  тебе  він.  Забрав  тай  приклав  до  душі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504068
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.06.2014