MADLEN

Сторінки (1/71):  « 1»

Коли не спиться…

Я  сумую  так  безнадійно  і  сильно
що  здається  що  зараз  тріснуть  потолки  і  зірвуться  грозою
 думок  що  заблукали  десь  там  в  шторах...
Годиникові  хвилини  здаються  вічністю  
що  застрягли  в  склі  і  не  рухаються  так  безнадійно  і  холодно...
моторошно...
зупиняється  час  коли  щемно..  коли  безсоння  і  самотність  вовтузиться  без  тебе  як  мале  дитя  ...
загострюється  
коли  переходить  за  північ..
Холодна  подушка  шепоче  
Твоїм  голосом...
Твоїм  поглядом...
Твоїми  жестами..
 здається  що  ти  хворієш  шизофренією  чи  то  просто  осінь
диктує  свої  марева...
Чуючи  голоси  що  влазять  під  шкіру  голками  навиворіть
перешиваючи  сон...
наче  на  яву
хочеться  проснутись...
 на  ранок  ..
з  тобою..
щоб  ти  поруч  стискав  долонь...
І  просто  був...
але  тебе  немає  ..


Без  тебе  божеволію...
Без  тебе  мене  немає...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687447
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2016


Я буду твоєю ніжною…

Я  прийду  до  тебе    посмішкою
Так  ласкаво  пригорну
Прошепочу  на  вушко."Скучала"
Твою  втому  украду

Я  буду  твоєю  ніжною
Прокрадусь  тайком  у  твої  сни
Пробіжусь  по  солодких  вустах
Поштовхами  вітру...трепетом  роси

Я  буду  твоєю  дбайливою
Лиш  колін  торкнися  думками
Обійму...приласкаю
Сплету  спокій  небесними  нитками

Буду  твоїм  метеликом
Грайливо  торкатимусь  скронь
Ненароком  заплутаюсь  у  волоссі
Шовковими  крихтами  посиплюсь  з  долонь

І  сховаюсь  в  нічних  переливах
Поміж  зір  у  контурах  півнеба
Лиш  би  твоєю  зостатись  сьогодні...
Ти  знаєш...
Мені  більше  нетреба...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685646
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2016


Нестерпно відчуваю тебе…

я  сумую  так  безнадійно  і  глибоко  
шпалерами  замотані  всі  почуття  у  клубок
розділені  на  дні  пророчими  примарами
гортаю  їх  наче  пустіі  сторінки  щоденника...

я  ще  більше  ненавиджу  відстань  і  час
і  тих  хто  їх  вигадав...
голос  трепетом  стине  в  мені  стрілками
багатогранно  впираючись  днями  в  потилицю
дотиками
кінчиками  волосся  торкаючись  позвоночника
поштовхами..  
заплющуючи  очі
тону  в  зіницях  забарвлені  тобою
і  доторками  магнолій..
невиносимо...відчуваю  тебе
гудзиками  твоїх  зап'ясть
в  мені...
томляться
шелестять
розчиняються  ...вони
гинуть...і  знову  відроджуються
солодом  карамелі  на  вустах
це  нестерпно  ...
спадаючи
на  плечі  струнами  голосу
відчуваю....
твій  темб  голосу  живе  в  мені  
коливаннями

 Кохаю....
             так  безнадійно  і  так  голосно

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658727
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2016


Якось би…

Застрягають  всі  слова  на  поличці
моїх  недозакінчених  віршів...
якось  би  подолати  цю  відстань...
втекти  до  тебе...від  усіх  глядачів...

І  цей  сум  що  секунди  нестерпніший,
заплющуючи  очі,  бачу  тебе...
збережу  в  собі  всі  оці  спогади,
від  мене  їх  навіть  час  не  вкраде.

Продовжувати  вірити  в  завтра,
посміхатись  крізь  сльози  щодня,
прокидатись  під  дзвін  назойливого  куранта....
Адже  без  тебе...
                           мій  ранок  так  і  не  настає..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658415
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2016


в собі….

 я  не  хочу  щоб  наступило  завтра
розтираю  всі  думки  з  порохом,і  в  морок
 з  головою  пірнути,  за  те
щоб  хоть  раз  ще  відчутися  поглядами
цигаркою
ріже  тише  поміж  пальців,в  пульс
так  пагубно  вбиваються  години,але
тут  темрява  і  всі  відчуття  зведені  на  нуль
коли  цей  нестерпний    сум  стікає  по  щоці  пунктиром
під  ключицю
поштовхами
прокрадаються  слова
забутись  скінчитись  незакінченою,там
гілки  безжально  б'ють  по  шибках  в  агонії  ,так
пусто..без  тебе  немає  й  мене,тут
лиш  стогін  сердця  який  що  секунди
скручується  від  конвульсій,в  підребер'ї

відмова  вірити  в  реальність/вбиває
лиш  незостатись  в  собі  на  вічно...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657743
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.04.2016


на долоні

\"Коли  ти  десь  там  блукаєш  
по  темних  бульварах  
\"чужого\"  міста  
..мені  нестерпно  невистачає  тебе...в  мені\"


На  краю  сутінків  
нерозстеленої  постелі  
в  мені  іржавіють  спогади
які  відправляються  нічними  потягами
кілометрами  доріг  
до  тебе...
де  тебе  вже  немає
вирізблиними  смужками_лініями
на  долоні  
ти...
поруч  з  лінією  життя
твоя...
багряного  кольору  
пересікаючи  всю  руку  вздовж
доторкаючись  запястя
вона  носить  твоє  імя
збережена

некрозними  хрестиками
вишита
це  остатнє  від  тебе
це  відчуття  підпухлості  
що  інколи  переростає
в  викидні  словесної  болі
на  виворіть  
це  моє  особисте  страждання
мій-особистий/ти/
поміж  пальцями  виколюєшся
так  потрібно..
з  середини  
заглибоко

збережу..
зберігатиму..
адже  я  подосі  бачу  твої  сни...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651537
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2016


А давай ти мене прозвеш своєю Офелією

А  давай  ти  прозвеш  мене  своєю  Офелією
 і  крастимеш  від  сірих  зонтів  і  старих  підборів.
Будемо  стрибати  з  мокрих  дахів  високоповерхівок  а  
ти  триматимеш  мене  міцно  за  руку  і  шептатимеш
"Не  бійся  мала  .тримайся  сильніше".
А  коли  нас  торкнеться  стара  бруківка  
і  ми  наче  долитимо  до  низу
я    варитиму  тобі  міцну  каву  з  тертим  мигдалем  і  апельсинами,
будем  наче  скажені  їсти  з  долонь  виноград
і  впиватись  губами  в  запястя  
пити  міцний  ром  і  я  читатиму  тобі  Ремарка  коли  сумно.

А  давай  ти  будеш  моїм  художником
і    я  дозволятиму  тобі    змальовувати  себе  
десь  на  порипаній  підлозі  старого  горища  ,
будеш  брутально  зривати  смуток  і  одежу  ,а  потім
плутати  пальці  в  моєму  волоссі  так  ніжно  як  тільки  вмієш
А  я  в  тріщинках  губ  зберігатиму  твої  таємниці  коли  спатимеш.

Коли  наставатиме  ніч  ми  роздамо  ролі  стінам  і  зіграємо  трагікомедію
назвемось  іншими  іменами
І  будемо  спілкуватись  невідомими  мовами
а  хочеш  мовою  жестів,  сенсорно,мовою  дельфінів?
будемо  кидати  пусті  келихи  в  запилені  спогади  зашторених  фіранок
зривати  думки  покусаними  до  болі  губами  з  оголених  плечей..до  ранку
 щоб  вмерти  одночасно


Адже  ми  потрібні  одне  одному
Щоб  на  ранок  нарешті  прокинутись  живими..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650504
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.03.2016


А можна я збережу тебе у віршах….

 А  можна  я  збережу  тебе  у  віршах....
Поміж  рядків  ,шкутильгаючою  римою
Інколи  писатиму  Тобі  невідправленого  листа..
Ти  пробач  ,що  не  змогла  стати  лиш  твоєю  ...єдиною'

Дозволь  хоть  інколи  бачити  тебе  у  снах,,,
Подихом  м'яти....кольором  тюльпанів
Там  тихо  ти  ,засинав  колись  на  моїх  руках
Коли  ніч  розсікала  думками  магістралі...

Дозволь  востатнє  розтанути  на  твоїх  вустах
І  в  своїх  'недо'віршах  тобою  відболіти
Я  ще  Твоя...на  двох  розідраних  клаптиках
(Пробач  за  ці  слова...)
Відвикну...
Лиш  дай  мені  тобою  догоріти...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648150
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2016


вычеркнута

вспоминая  меня  уже  в  прошлом  времени
виновной,больной..не  твоей
изношенной...тихо  ушедшую
разбитыми/разбитая  осколками  стекол  вдоль  тротуара
банальная,бульварная
з  прошлого  вычеркнута  
не  рожденными  стихами
           строками,заглавными..
непрощенная  
но  все  еще  любящая
з  распиленными  венами...
поперек  нашей  любви...
я  каюсь..
Прости..
В  миг  когда  ощущения  тебя
присутствуеться,  послевкусием  ..
стеклянным  песком,
слезами  по  щеках
             крупинками...
                 слов
как  молитву  говорящую...
слышится  холод  твоих  слов
отголосием...
ломает  скулы
режет  губы
хочется  умереть...
дважды

я  не  буду  прощаться...
                 пойду..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646880
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2016


десь між видихами…

Невже  ти  знаєш  як  вмирати  що  ночі,
коли  безсоння  вгризається  зубами  в  зап'ястя...
зшитими  вустами,пошепки  в  себе  промовляючи  
твоє  ім'я  наче  заповіт.

Давитись  власними  думками  ,наче  тими  ґудзиками
від  перенасиченістю  твєю  відсутністю,
 коли  монологи  ґвалтують  тобою
що  секунди  доводячи  до  божевілля,знаєш?
і  ці  стіни  наче  сутенери  нагло  продають  твою  совість



А  якщо  все  сказане  випити_випитись..до  дна
...вирвись  із  мене

Я  здається  схожу  з  розуму
                                 десь  між  видихами  

Зводять  судоми
                 це  мабуть  так  я  відчуваю  тебе...

....повільно  божеволію...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646344
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2016


cолодкувато -хмільне…

солодкувато  -хмільне,
з  терпкістю  ніжності,
зацілувати  до  безсвідомості,
вуста  с  присмаком  мрійності...

повільно  закриваючи
очі  свої  в  крайності
в  поцілунку  посміхаючись
відходячи  від  звичності.

з  боязкою  ласкавістю
поглядом  полюбованим
віддаючись  своїй  слабкості
мандариново  сповненим...

в  обіймах  ейфорійовано
розчиняючись  до  невагомості

Я  захлиснусь  від  близкості...
...коли  в  міліметрі  від  твого  подиху...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634642
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2016


Присолодкувато сумувати…

Я  все  таки  буду  присолодкувато  сумувати
зжавши  в  кулак  всі  клаптики  спогадів...
Адже  вони  дихають  порами  трояндових  пелюстків
І  тобою…
Вони  мене  зігріватимуть...
Інколи  рватимуть  на  нескінченну  кількість  атомів,
і  силу  волі  з  присмаком  полину...
Але  все  таки  я  я  продовжу  тебе  римувати,
Між  рядками  своїх  медових  віршів  
Відчуватиму  тебе    ...
по  краплинці…
одним  днем...
І  навіть  якщо  доля  нам  не  судила
суміно  читати  Ремарка
і  лінії  долі  ніколи  не  перетнуться  на  долоні...
ти  залишишся  краплинкою  тепла...
яка  колись  змінила  мене  ...

Адже  саме  ти  ,викликаєш  в  серці  солодкі  повені
                   і  нестримне  бажаня  любити...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582046
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.05.2015


…виїдає…

Так  буває…
що  неможу  заснути  ,і  сни  прогризають  дири  в  подушці
мігрень  вливає  каплі  аналгетиків  в  горло
і  всі  думки  змішуються  нафталіном  із  цукром  у  кружці
...
в  цю  мить  розсипаються  зорі  на  холодне  покривало
між  пальцями  коляться  поломані  відчаєм  дні
в  грудях  серце  вистукує  правду  закривавлено
і  з  очей  льється  відфільтрована  сіль

я  неможу  заснути  пульс  вибиває  наче  вічність  години
що  миті  совість  випалює  думки  штрихпунктиром7
щось  мене  так  нещадно  виїдає  із  середини
наче    душа  просочена  нерозбавленим  хлором

руки  тремтять  наче  в  тому  жахливому  сні
де  немає  нікого  лиш  місяць  підло  посміхається  в  спину
там  колами  ходять  пустезні  чорнющі  трамваї
в  яких  що  хвилини  я  знову..знову  наодинці  гину…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371039
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.10.2012


ти ховаєш себе…

ти  ховаєш  себе  за  тоною  мокрих  складів  і  болю
замотуєш  підсвідомість  свою  в  клубок  на  вузли
ти  всі  свої  безглузді  вчинки  спихаєш  просто  на  долю
а  потім  так  безнадійно  намагаєшся  від  неї  втекти

римуєш  все  те  що  відчуваєш  на  дотик  душею
розрідженою  кровю  замість  пера  гострені    голки
 і  всі  ось  ці  думки  закінчуються  словом  «самотньою»
а  на  зап’ястях  стискають  підпухлі  ланцюгом  жилки

ти  сумуєш  за  кимось  кого  стирає  кінцівками  дощ
і  кілометри  почутів  так  вливаються  в  завтра
і  все  тобою  сказане  на  дні  стоптаних  підошв
все  немає  значення  і  навіть  недочитана    мантра

лиш  тонна  спогадів  лоскочуть  лімфатичні  вузли
і  сни  що  й  подосі  сняться  тими  темними    ночами
в  них  він  ти  і  всі  думки  «а  ми  могли»!
але  все  це  ніщо  ,
нічого  нема  лиш  пустота  що  живе  між  цими  рядками…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355635
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.08.2012


твій сон

спазмують  сни  сльозами  на  оголені  твої  плечі,
і  його  голос  думками  у  тобі  намотує  круги,
сум  підсилюється  тоді  коли  грозою  плаче    вечір,
тоді  самотніх  і  безпритульних      помічаєш  повсюди...


кардіограма  серця  скрипить  і  невпинно  скаче,
коли  почуття  крізь  судини  тікають  в  кишеню,
а  дихання  штрих  пунктиром  на  зап’ястях,  неначе,
різко  відібрали  те  в  чому  була  твоя  потреба...


твій  сон  оберігають  сірі  цегляні  будинки,
 у  вікно  нагло    рветься  все  те  що    мала  би  забути,
по  обличчю  стікають  спогадів,криштальні    краплинки,
і  лишень  подушка  відчуває    те,
чого  йому  так  і  ніколи  не  відчути...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343344
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.06.2012


тепло во мне…

Внутри  меня  …улицы  ,  города  разбросаны  булыжниками
что  у  ног  преградами  и  в  горле  как  ком  …  
Протянуть    руку  к  тебе  временем  вдоль  дорог
рассекая    пышные  ресницы  своим  взглядом  
рассекая  асфальт  твоего  сердца…
своими  мыслями..чувствами…
 
Заснеженостю  губ  ,нежностью  объятий  
ты  где  то  на  краю  света  созидаешь      серыми  домами
охранниками  твоих  снов…
охраняют  от  меня…
а  я  здесь…
магнитным  дождем  с  небес  на  ладони  
притягательно  к  тебе….ловлю  капли  слов
языком  что  трепещет  
когда  надо  было  помолчать…

ловлю
по  букве…чувства
укроюсь    тобой  ..все  же
безграничностю...
………..
Посмотри  мне  в  глаза  …
можно    просто  не  хотеть
и    не  важно  что  кто  то  сумел  меня  любить…
важно  то  что      с  тобой  я
внутри  тишины  ты…вечностью…

Тепло    во  мне  ,ждет  тебяяяяяя…
постарайся  успеть…может

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341909
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.06.2012


пере/відчуття

Проливаюсь    на  долоні  скуйовджені,гіркими  ,анабіозними
думками,  які  не  хочеться  чути  а  ні  на  мить,поломані  стебла  волошок,
биті  керамічні  вази  спогадів,в  обличчя  з  розбігу
бринять  в  голові  дзвінкими  звуками  до  тупості,перенасиченості.
Не  хочу  бути  ,просто  бути  ,не  знаю…котяче  серце  скрипить  
І  томиться  в  мені  ,чи  я  помиляюсь…це  просто  моє  ПМ.с
Потік  думок  як  макіяж  на  фарфоровому  обличчі  китайської  ляльки
слідами  від  списів  що  застрягли  між  ребрами  ,іїїїїї
складами,НЕ  /НЕ  ДО  /литими  НЕ  ДО  відчутими
відчуттями  від  яких  лише  подряпини  на  ключицях
від  твого  ім’я,чи  псевдоніму,і  від  тебе  в  собі.
Сприймати  ,марити    тобою,
розсипатись  галактично  на  мікрочастинки
це  як  хороша  доза  гормону  ендорфілу
в    ранковій  каві  з  шоколадом  на  обдертому  підвіконнику  бажань
була…
я  ..я  огорнусь    пір’ям  білих  чайок  ,зігріюсь
тими  думками    і  приступами  римо  токсикозу
що  і  по  досі  плавляться  в  мені  рідким  парафіном  емоцій,
що  стікають  в  брудні  ріки  Нілу
і  стрягнуть  морськими  зірками  на  дні  каналізації
Спазмують    думки  від    відсутності  аналгетиків…
Я  могла  бути  правдою.  Але  нажаль  не  така.
Я  лише  дратівливість
відчуваю...перевідчуваючи…перенасиченістю  думок
Або  недооооо  /до  тебе/_____недовідчула
Хмари  плачуть  крихтами  рожевого  бісеру
а    я  плачу  тобою…плачу  м’якими  наголосами  
і  знову,ти  
ти  
ти
це  все  моє  ПМс,
я  заблукала  в  собі
втрачаюсь



із  мелодією  сприймається/

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340501
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.05.2012


обійми мене… (тримай)

Я    спраглими  віями  
           доторкаюсь  чола,

І  миті  ловлю,
         наче  сто  літ  без  тебе…

В  погляді  твоїм,
         стільки  тепла,
що  ним  можна  зігріти    навіть  частинку    нЕба…

А  долоні  твої,
     пахнуть  цвітом  бузку,

що  в  садах  на  весні  
     так  нестримно  буяє,

Ти  знай  ,тепер  ,
     ти  тримаєш  душу  мою  боязку,

так  тримай,
що  без  тебе  весь  час  так  нещадно  згорала…

І  в  обіймах  твоїх  наче,
       в  тих  оксамитових  мріях…

які  ніжать    
       дотиками  серце  тремтяче…

і  сни  ,що  раптом  ожили  
       на  засипаних  вічністю  віях,
наївністю  моєю,
що  далеко  зовсім    недитяча.

ти  тримай,говори  що  твоя...
а  я  вічність  віддам
       аби  поруч  з  тобою
загадувати  бажання  ,
коли  падає  нова  яскрава  зоря...
і  просипатись  що  ранку  ,
на  обличчі  з  твоєю  теплою  рукою

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338354
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.05.2012


Ти любиш…

Ти  любиш  слухати  як    шепоче  вітер,
як  мріють  між  собою  сили  природи,
як  місяць  здригаючись  дарить  зорям  квіти,
І  в  шовковому  волоссі  ніжності  блукають  ноти.

Ти  любиш  в  долоньках  просипатись  росою,
і  дотиками  торкатись  глибини  казкових  снів,
в  літку  по  калюжах,ти  танцюєш  лишень  босою,
зриваєшся  від  дотиків  тисячею    метеликів.

Ти  любиш  коли  вуста  змащені  липовим  медом,
 І  складати  вірші  коли  на  дворі  співає  гроза,
чекати  коханого  що  ранку  на  кінчику    неба,
і  мрієш  хоч  раз  подивитись  як  опадає  сакура.

Ти    любиш  сприймати  музику  серця  частинами,
відроджуватись  в  ній    і  знову    в  ній  помирати,
ти  любиш  узимку    об’їдатись  варенням  з  малини,
і  коли  самотньо  читати  під  настільну  лампу  Ремарка.


І  ти  любиш  плакати    щоб  ніхто  ніколи  не  бачив,
схлипувати  коли  серцем  чуєш    його  голосу  звуки,
згадуєш  завжди  тих  хто  для  тебе  щось  значив,
 гріючи    до  гарячого  трав’яного  чаю  свої  руки,

Ти  любиш  тАкож  Його,  бережно  й  тендітно,
на  ниточці  тримаючи  всі  свої  сни    й  почуття,
ти  захлинаєшся  ним  …і  твою  усмішку  ледь  помітно,
коли  там  у  снах    він  на  вушко  шепоче…  моя….

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336364
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.05.2012


бредове

Ранок  нагадує  про  себе  ковтунами  в  думках
і  нудотою  що  тисне    груди  комами  і  знаками  оклику.
Дощ  рветься  у  вікно  хоче  мене  зашити  у  своїй  шкірі  в  собі  
і  наповнювати  мене  своєю  вагітністю  мною,не  хочу
Знову  ковтаю  понеділок  дозою  кофеїну  до  передезу  ,недобре
Мої  руки  списані  кульковою  ручкою  і  віршами  від  цього  зовсім  не  легше  
Наче  розплавлений  парафін  тече  мій  іврит  якого  я  перестала  розуміти  і  сприймати,
себе  не  зрозуміти,інша    наче  мова…бре-до-ве
Розділові  знаки,чисті  сторінки  вони  топляться  в  моїй  голові
псевдо  вигаданим  щастям  яке  сиплеться  з  рук  скріплене  шлюбом
бусінками  алюмінію  і  здриганням  сусідів,мені  байдуже,абсурдове,
як  мені  все  це  остогидло...до  ломки  в  ліктях...

Я  б  хотіла  вивчити  нову  мову,і  розуміти  її  з  ним  іншим  як  святість  заповідей  наших,
але…все  це  нагадує  суцільне  тирееее____  чи  то  зовсім  іншу  книгу
Моє  ,нагадує  життя  при    нульовій  температурі  за  цельсієм
таке  вже  яке  є…
а  я  хочу  чогось  теплого…

йду  залию    собі  чаю.
своїм  особистим  божевіллям
яке  сприймаю  лише  я...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336208
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.05.2012


як забути…

Коли  дощ  просочується  в  слова,
і  ллється  краплями  із  вікон  грудей,
мою  весну  витісняє  зима,
це  наче  зникаєш  в  натовпі  людей.

Стискають  вени,  горло  і  думки,
вода  нагло  топить  спогадами  розум,
всі  емоції  спливають  у  вірші-рядки,
коли  звуки  заливають  сльози.

І  вечір  плаває  недопалком  в  мені
згадається    те,що  мала  би  давно  забути,
знайти  би  відповідь  у  віршах    глибині,
але  як..коли  ним  і  досі  пахнуть  мої  руки...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336158
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.05.2012


твої запястя пахнуть грозою…

я  йду  спостерігати  як  падає  дощ,
краплями  брунатного  меду  із  неба,
поглядом  торкатись  милих  його  очей,
ловити  поштовхи  вітру…
більше  й  нетреба…
вслухатись  як  перешіптуються  листочки  зі  мною,
твоїм  голосом,  що  лунає,  наче  з  нікуди…
смакувати...
сприймати    його  по  секунді…
ловити  вдих  і  видих  грудей  амплітуди...
відчувати  його  наче  в  остатнє  в  житті..
вишневим  цвітом  
білим  бузком...
стікаючою  росою…
свіжістю...
ранковість…що  назбирується  в  долонях  
в  мені
відчувати  як  травень  …
як  твої  вії  …
зап’ястя  пахнуть  грозою…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335042
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.05.2012


коли настає ніч…

Коли  ніч  торкається  чолом  її  холодної  подушки,
вона  ковтає  залишки  передозованої  кави,
ким  то  непотрібними  і  викинутими  спогадами…

години  вибивають  на  її  плечах  абстракції  суму
саме  він  стає  інтенсивніший    коли  на  одинці  із  собою…
тоді  хочеться  ,
   кричати…
   тому  що  боляче  говорити
   хочеться  писати  безглузді  вірші…
   плакати,щоб  ніхто  не  заважав…
   кусати  лікті  і  пальці…
наче  в  остатнє  хочеш  його  відпустити…
не  можеш…
ніколи  не  зможеш…
адже  саме  він  навчив  тебе  посміхатись…

писати  
його  по  каплі…
по  букві
виливаючи  все  на  папір…
кровотечею  із  скусаних  губ…
до  втрати  сили…
і  низького  гемоглобіну…
розтріпаного  волосся…
писати…
писати…
до  обпечених  пальців…
до  прокидання  ранку  …
наодинці…
щоб  незабути...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334703
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.05.2012


без тебе…

Я  ,  лише  гола  тінь  на  стіні
що  сповзає  без  сонця  до  низу  
вустами  ловлю  фантоми  німі
ще  не  йди…
ти  знаєш  без  тебе  я  гину…
 І  беззмістовно-холодні    стають  всі  рядки  ,
коли    я  зранку  ,змушена    без  тебе  прокидатись
без  тебе,я  не  я,і  дощ  сьогодні  не  такий,
зачекай!!!...
я  ще  не  готова  з  тобою  прощатись…
Ти  хоч  на  мить,  побудь  ще  на  мить,
наче  остатнє  в  житі  погрій  цю  долоню…
нехай  остине  голос  що  в  серці  бринить…
навчитись    жити  без  тебе…
як…
коли  і  подиху  зробити  без  тебе  не  можу…
______________

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333566
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.04.2012


я втратила

Я  втратила  щось..
десь  між  зефірними  снами  і  ранком  без  кави
звикла    до  тебе,так  і  не  навчившись  відпускати  і  прощати
Я  вже  не  можу..це  як  не  прокинутись  одного  ранку
І  зупинитись  десь  на  межі  між  серця  і  шкірою
Наче  мене  і  не  має…і  ніколи  не  було.
Переплелась,  прив’язалась  пальцями  ,волоссям  ,
до  крові
 істерики  
до  анемії…  пустоти…в  мені…
І  до  роздертих  на  склади    слова  на  ліктях
що  топляться  в  мені…
не-ви-сказаними  думками  
скусані  пальці  знову  лізуть  в  горло  нагло
І  нафталіном  насичується  кров,і  зіниці.
невже  я  знову  зникну  …
зникнеш  ти…
пульсують  дні  години  хвилини  не_виносимо  без  тебе  
і  легені  наповнюються  днями  твоєї  відсутності
Бентежить  мене  я  втрачаю
А  що…
тебе  в  собі…
так  і  не  навчившись    кохати...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333321
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.04.2012


на межі

переплетені  думки  ,
дороги  шрамовані  до  тебе,
до  твоїх  рук    ,обіймів..
…долонь...
лише  сліди  стираються  на  асфальті  слізьми  і  вітром…
розчинником…що  капає  з  очей…
і  я  марю  знову  і  знову  наче  галюцинація  намагаюсь  зловити
чужі  маски  з  людей  ,це  все  не  ти…
це  все  не  то…це  все  чуже  а  ти  _____-
мій...
рідний...був
і  мені  не  виносимо  пече…знову  пече
до  відкритої  рани  на  згині  пальців…
на  лінії  життя  чи  то  на  лінії  долі…
коли  втрачаєш  …наче  частинку  себе…
хочеться  просто  до-зникнути…
десь  на  перехресті  думок  невиспаних  ночей…
недоречних  діалогів  і  віршів  недописаних…ненароджених
зупинилось  серце  і  пульс…зависло
десь  на  межі..так  і  не  розпочавшись…
____________________

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333260
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.04.2012


А я б хотіла сипатись ніжністю

А  я  б  хотіла….
сипатись  ніжністю
на  твої  долоні,
тендітно  оксамитовими
віями  доторкатися    скроні…
хотіла  б  ,
пірнути  у  небо,
в  легкості  з  тобою  тонути,
пелюстково-тремтяче
зірватись  фіалковим  буревієм  ,
і  в  тобі  метеликом  затихнути…
насититись    подихом,
щілинками    просочених  губ…
ніжністю…  ласкаво
горнутись  обличчям  до  рук….
дихаючими  дотиками,живими
вздовж  шиї  ненароком  блукати…
з  плечей  стікати
краплинками  янтарного  сонця
що  пахне  тобою…
і  кусочками  свіжої  м’яти
щоб  лишень  у  твоїх  обіймах  …
у  тобі    ,в  трьох  кроках  до  раю…
лиш  на  твоїх  руках  засипати…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328201
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.04.2012


Мое утро начинается с тебя, и чашки чая…

мое  утро  начинается  с  тебя,
 и  чашки    с  ягодами  чая…
сидя  на  подоконнике    у  окна  ,
я  немножко,  но  скучаю.

мыслями    догоняю  радужное  солнце  ,
а  на  крыше  облака  с  ангелами    играют,
думая  о  тебе  и  о  чем  то  общем  ,
 волосы  темные      с  плеча  спадают…

как  будто  тебе  с  наивной  нежностью,
 вдаль  городов    улыбаясь,
кошке  мурчащей      у  подъезда,  
 мыслями  твоих  щек  касаясь…

нежно  обнимая  к  груди  прислоняюсь  ,
я  знаю  ты    почувствуешь  я  немножко  стесняюсь,
посмотрю  в  окно  ,ветер  играет  с  деревьями,
делясь    о  чем-то  со  мной  впечатленьями…
 
и  небесными  гранями  думаю  ,мечтая
вдумчиво  что-то  читаю,  рисую,  пишу
В  тесных  пределах  уютного,  теплого  рая
там  пропитанный  воздух  по    особенному  дышу


там  на  дне  кружки  кусочки  сладостей  пальчиками  
 трепещут,    колотят  внутри  меня,согревая,
дотрагиваясь  руками  окна…будто  твоей  ладони
 мое  утро  это  ты…
и  еще  глоток    с  ягодами    чая=)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325512
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 27.03.2012


зеркаLa (а где я?)

сухие  губы  ,трещинками  пальцев  ,чуточку  ламает,
а  на  завтра  сил  уже  нет…
завтра  может  уже  и  не  будет,
будет…
в  волосы  полезут  мысли  без  разрешения  и  без  стука
тихо  бредит  не  боЯсь,  
не  бОйся…
о  тебе  на  утро  никто  и  не  вспомнит,


бредово  на  ладонях  искаженного  неправильного  я  ,
как  день:
губами  скользит,
медленно  щекочет  за  ушком,
дотрагиваясь  кончиком  языка  красно-желтого  солнца,ииии…


жжет  ,
режет  росстегнутая  серёжка  души  клочок  ,выглядит  частичкой  ткани,
мысленно  
с  нежностью  целуясь  как  впервые,  затяжкою…
изображение  разбито  на  блики    стекла  и  с  цветом      слез…
глубиной  глаз,
цвета…вкуса…меня  …тебя  
глубиной  восприятия…
стоп  кадром  размытым…
тебя  __уже  нет    
меня_______а  где  я?  ,
частица  пульсирующего    изогнутого  овала,
разобьется,  
разбивается  .  .  .
а  зеркало  ,то  и    бьется  по  неосторожности((
   как  и  сердце
это  и  есть  сердце…от  бессилия,
 безразличия.
и  больно  этажам,  которые  ниже  сыплется  на  головы    и  траву…
трепещет  одинокое  кусками  забросят  ,ненужное  ,использованное,
броооооошенное…
а  что  утром…,
 его    точно  не  станет…
не  будет  любви  ..  не  будет  света  
его  осколки  пустят    корни  ..  и  ...  
прорастет    зеркально  взбитая  кусками  острыми  невыносимая  с  проволокой    боль.
если  поверить  ...  не  верить  когда-то  в  любовь,а  если  нет?
и  вновь…бредя  искаженно  неправильно,
губами,
притрагиваясь…

где  потом  меня  найдут…???


(краще  з  мелодією...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324423
рубрика: Поезія, Верлибр
дата поступления 23.03.2012


пелюсткове…

Опадає    на  далекому  сході  сакура  тендітна…
снігом  рожевим  …
невинним…
як  дотик  найніжнішого  пера…
а  я  б  поглядом  твоїм  огорнутись    хотіла..
сховатись  в  кишеньку,
 як  голодне  кошення…
Рожеві  пелюстки    …
спадають  з  долоні…
доторкаючись  душі,
босими  губами…
слідами  …
       ривками…
               мовчанням…
ти  пробач  що  народилася  мабуть  не  та..
не  така…
             не  з  тобою…
                       не  сьогодні…
                                 не  в  тому  місці
що  думками  засипаю  собі
 погляд  і  скроні…про  тебе…
про  завтра…
       сьогодні  і  вчора…віками…
думала..відчувала  …тремтіла…
а  може  ми  були  рідними  в  попередньому  житті
не  з  нами…між  нами…
 Ти  пробач  що    вуста  ,самі  шепочуть.
 так  хочу…так  хочу
 губами  теплими    торкнутись  чола…
і  частинки  мене…розсипаються  ніжністю…
приємністю…
сором’язливість..
відданістю…
               тобою…
                       твоєю…
                             запізно…не  знаю…
цілуючи  потаємно  руки  твої  ..
плечі…приємні  вуста…
Я  б  так  хотіла  посміхатись  тобііі
 до  безтями…..
досліджуючи  …
гріючи  душу…
до  приємної    болі…
пекучості…
ласкавості..
бентежності…
я  б  так  хотіла_______
Захлиснутися  в  ніжності…
пелюстковесняно…
Тобою…
а    де  тепер  віднайти  наші  місця….
а  чи  вони  ще  є…




(з  мелодією  сприймається  краще....

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324172
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 22.03.2012


А як це мріяти, коли в руках стиснені струни?

а  як  це  мріяти,  коли  в  руках  стиснені    струни?          
і  серце,  сховане  в  шухлядці,так    кричить...
та  вирватись  би...А  куди  тепер..в  нікуди??
до  тебе…моя  душа  на  пів  дорозі  згорить…                  

краплинки  суму  розвіються  вітром    ...                        
по  плечах  що  затерплі  стомились  від  болю                  
душа  розсиплеться  крихтами    мірти  і  літа...      
як  лише  серця  торкнутися  свого  дозволю…                        

а  як  це,  мріяти  про  когось  ночами?                              
коли  душа  тремтить  і  вовком  скулить
боячись,  відкритись  знову…до  гола
та  вирватись  би  раз...туди...до  тебе
_____________ні...  боюсь...згорить...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324159
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.03.2012


(не) вАжно

боязнь  потерять  тебя..
 сильная...
страх  умереть...
 не  так  уж  важен,
         для  меня.
пульс  учащенный…
опережая  мысли  …
в  два  дня…
в  минуту  …
я  задыхаюсь,
то  ли  от  болезни,
то  ли  от  страха  тесного  помещения  ,
и    от  сужения    объятий...
или  вида  из  окна  ...сквозь  хрустальное  стекло...
ударами  в  запястье  ,
в  затылок  по  горлу  ..
миллиметрами  зимы,  вдыхая  через  рот
воздух  влажен...
или  как  ето  там
 ...  свежевдыхание  ..
.  кажется  мята...
мне  больше  не  надо  ..
только  утро…и  тебяяяяяя
не  важно  какое  имя  будет  иметь  этот  день
не  важно  как  снова  будет  одета  улыбка
или  с  какой  ноги  будет  начинаться  утро  ..  
кофе  точно  не  будет  ...
и  холодно  тоже  ..  может  немного  прохладно  ...
важно  то
что  с  тобой  мне  дышится  ...

 если  только  ты  ...
если  только  тебя…
________--

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320630
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 10.03.2012


Пише

добре    пише  пригорівши  біль  ,
скусаними  губами…
здружується  із  так  званим  твором  про  тебе,
покалічене  серце,
саме  краще  лягає  на  папір…
вимальовуючи  кров’ю  зрізаних  вен…
край  неба..
сльози  застигають    в    тріщинах  рядків,
і  немає  значення  тепер…
 де  я…
де  ти  …
дЕ  ми…
я    мовчання  затисну    в  уривках  слів,
списані  вже  ними  вистраждані  поеми,
 ще  одна  зима  ділиться  фрагменти
і  твоя  відсутність  знову,
 складає  нові  теореми…
так,
в  тобі  була  моя    потреба…
мабуть  ти  так  хотів…
а  тепер  ….
я  присяду,
ось  тут…
на  кінчику  вигаданого  мною  неба…
знявши  паперові  крила…
з  листочком  і  ручкою…
ти  знаєш…
а  мені  більше  й  не  треба….

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318247
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.03.2012


Ти з… (найтепліше зимою)

Ти  з’явився  тоді…
коли  cкуйовджене    волосся  ставало  в  горлі  голодом,
і  замість  сніданків  і  вечерь,
доза  таблеток  запивала  терпким  спогадом,
розмішувався  на  дні  постелі  пригорілий  біль,
і  в  душі  збільшувалась  кількість  чужих  недопалків…

Я  хотіла  кричати…
але  на  голос  не_вистачало  сміливості,
І  душа  як  маріонетка  ,
все  сильніше  розчинялася  в  буденній  застиглості,
І  сонце  плавало  на  дні  непочатого  дня  не  помічаючи,
фіранкою  заслонене,не  гріло  ,змарніле  від  сирості,
І  байдуже  чи  холодно  чи  то  гаряче…

Пальці  прилипали  до  склянки  як  до  металу,
тому  що  холодно…
не_виносимо  все  сіре  і  немало  значення…
І  гарантована  втрата  свідомості  зранку  на  тощак,
від  душі  голоду…
І  все  було  таке  приречене…

дякую  за  те  ,що  хтось  вигадав  тебе  ,
випадково  із  чистого  подиху  вітру…
і  ти…
…з’явився…таким  світлим  і  теплим,
що  хотілося  писати  лише  про  ніжність  остуденілою  рукою,
яка  розсипалась    у  мені  оксамитово  рожевим  кольором,
І  тепло  яке  сходить    із  цієї  сторони    що  і  сонце,
затишно  зігріває    не  маючи  змоги  до  тла  спопелити,
хотілося  зберегти  в  собі  глибше  а  ніж  позволяється  розумом,

І  ти  дав  зрозуміти  що  найтепліше  буває  зимою…

дякую  за  те,що  я  так  і  не  розівчилась  любити…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316691
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.02.2012


Мовчання вбиває…

набряклі  повіки    прикривають  тусклий  біль  ,
заховає    скляний  погляд  у  вологі  долоні,
це  все  сталося  так  як  ти  хотів...
пригнічено  сльози  впивалися  в  скроні.

а  ти  мовчання  за  пазуху  собі  заховав
нагло  розвернувши  голову  в  бік  і  мовчиш
не  говори...
вже  не  треба...
 мабуть  ти    добре  все  сам  знав,
те  що  ти  в  грудях  її    давно    печеш  і  болиш...

і  ти  жало  мовчання  встромив  їй  у  спину,
її  всі  слова  на    себе  приймала  холодна  стіна,
а  вона  казала  тобі,
…чуєш..
кричаааала!
те  що  згиииину!  …
якщо  незупинеш,
зруйнується  все...
вже  відчутний  хруст  під  ногами  руїнами  життя...

а  вона  не  припиняє  щось  там  писати,
хоча  її    погляд    в  листок  ,випалює  очі...
заплакані  щоки...
беззмістовно  рукою  пишуть    слова..
а  знаєш...
вона    не  спатиме    цієї  ночі,
тому  що  боятиметься    прокинутись  тобі  чужа…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316488
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.02.2012


Ще трішки ….

Не  чути  як  щебечуть  горобці,
Лише  каркаючи    насміхаються  ворони,
Так  суворо    холод  посилився  у  руці,
Вже  не  виспівується  як  колись  звучні  мінори.

З  дахів  злітає  сніг  такий  брудний  і  сірий,
Відсирілими  почуттями  вдаряються  у  скроні,
Подивлюсь  в  дзеркало…хто  такий  змарнілий?
Де  усмішка  твоя?Невже  вона  застрягла  в  горлі?!

І  земне  тяжіння  тисне    в  спину  так  безжально,
Поблідлому  обличчі  пробігають    знесилені  думки,
До  долу  падають  всі  думки    брутально,
Лише  стримують  падіння    оголені  сирі  гілки.

І  небеса  похмурі  зазирають  у  вікно,
Наповнюючи  погляд  своєю  сіризною,
Все  так  без  звуку,як  в  чорно  білому  кіно,
Де  на  брудершафт  смуток  розпивала  я  з  журбою.

Тепер  розтопиться  в  брудних  снігах,
Моя  душа  що  вся  від  ран  зболіла,
Ще  трішки    зостанусь  я  в  своїх  віршах...
Кому  потрібна  моя  душа  осиротіла…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315531
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.02.2012


НЕДОлисти

Trentemøller:  Moan  


Про  тебе  думки  фрагментами,
обрізками  пам’яті,
спалахами,які  гаснуть  в  мені  НЕДОбачиними  снами.
Я  хочу  до  тебе  і  мені  страшно,
мені  недовистачає  твого  кольору  очей  твоєї  солодкості…

Надягну  повіки  і  ти  перетворюєшся  на  тінь
в  темній  кімнаті…
переслідуєш  усмішкою
і  блиском  …в  нас  це  спільне.

Я  майже  не  сплю…
слухаю  пісні…
І  сходи  сонця  ковтаю  НЕДОхолодною  кавою
І  по  той  бік  вікна  заспане  сонце  малює  надію,
каплями    конденсату  на  щоках…

Ти  ближче    коли  я  слухаю  щось  спільне
І  мене  притягує  до  тебе  музикою,одною  на  двох
вона  на  один  дотик  роблять  тебе  ближчим  і  ріднішим.
Я  хочу  посміхнутись,щоб  ти  відчув  це  на  своїй  шиї,знову…

Я  не  можу  справитись  з  думками…

І  ці  НЕДОлисти  ,так  і  будуть  відроджуватись  в  мені  снами
які  ти  НЕДОпобачиш…
будуть  розривати  капіляри  на  пузлі  .

Без..не...до-те-бе

які  ще  поки  що  я  можу  скласти

І  це  заставляє  мене  кричати…

Мені  так  НЕДОвистачає  тебе…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314793
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.02.2012


…луннорозтрёпаное…

Когда  тебя  нет,  меня  будто  раздирает    на  мелкие  песчинки
твоего  дыхания  чаем  с  яблоками  и  красным  шиповником
И  ты  застываешь  у  меня  на  губах  чем-то  таким  слаааадким
просоченое    мандаринами,  хм…  смешно,  вместо  помады)

Когда  тебя  нет,  я  превращаюсь  во  что  то  такое  
хрупкосонное...
луннорозтропаное  …
хочется  уснуть  на  ладони…
…ближе  к  тебе  …думая  о  чем  то  общем…

Когда  тебя  нет…

Я  усну  под  одеялом…
пересекая  грань,  я  вновь  пишу  на  разорванных  дневниках
которые  липнуть  к  липовомедовым  …
а  может  быть  абрикосовоклубничных,
нееет    малиииииновованильным    губам..
сонноприкасаемо…
апельсиновой  косточкой  рисуя  «Завтра»…
Ямочки  на  щеках  своими  улыбками…
медленно  крадут  под  подушку  колыбельную…
и  тебяяяя)
 на  краю  постели
плюшевотеплой  …
Забившем    взглядом  карих  глаз
Простыми  словами  я  пишу,  то,что  ощущаю,  больше  всего..
ведь  это  мое,  это  ведь  я…
а  ты  внутри…сладкосонного…

Нет,  бояться  нельзя
…они  во  мне…
теребя
шурша
всхлипывая
улыбаясь  во  сне…
В  конце  подписываюсь  своим  именем  «sleepsweeting»
на  выдохе,  прикасаясь  к  листку  как  живой  материи
печать  своими  губами...
это  то…что  бы  могла  быть  нашим  молчанием…
….
Просыпаясь…с  мыслями  о  тебе…и  кусочком  мандарин)

Когда  тебя  нету..даже  грусть  становится  прекрасной…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314005
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 14.02.2012


Грустить иногда можно ведь красиво!

а    я    тоскую,        а    он    даже    не    знает,
молча,    сижу    у    тетрадки,    что-то    пишу,
сочиняя    стихи,    иногда    рифма    хромает,
мысли    ковыряя,    ручку    грызу,

чернилам    испачканы    щеки,    пальцы    теребя...
смешно,почему    то    на    языке    не    родном,
с    ошибками    глупыми,    тени    рисуют    Тебяяяяя...
и    слова    с    изъянами,    выдергивая    из    груди    ком,

и    с    грустью    странно    туплюсь    в    пол,
отведу    взгляд    ,посмотрю    в    окно,
кто-то    за    краткое    время    стал    почти    родной…
брошу    мысли    с    плеча,    от    них    тяжело…

сочиняю,    ведь        так    не    скучно        грустить!
в    мыслях    ухмылка,    хлопнула    дверь,
ведь    не    надо    при    грусти    улыбку    носить,
Правда?    мой    потрепанный    плюшевый    звёрь!

P.S
.И    грустить    иногда    можно    ведь    красиво!
с    корицей    и    яблоками    на    губах
кружкой    цветочного    чая    с    мелисы    в    руках
краплями    мандарин...
молча    говоря    Спасиииибо!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313065
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 11.02.2012


Сі-Ре…. (вчасно)

молячись  на  полицях  стоять  керамічні  ангели,
вони  як  міні  пам’ятники  спогадам  з  твоїми  ВІДБИТКАМИ  губ,
які  завжди  нагадують  про  щось  приємне,  чиюсь  усмішку…
на  запилених  місцях  старих  "креденсів".
розкидані  шкарпетки  й  старенький  диван,
який  своїм  скрипом  розхитаних  ніжок,
нагадує  про  «КОЛИШНІХ»  яких  тримають  пом"яті  простині
холодні  ранки  та  розлитий  чай…  бавляться  в  піжмурки  у  кутку.
світлом  що  світить  на  стелю...
притулиш  до  щоки  свою  віддану  коханку-сентипонову  подушку,
тому  що  на  справжню  у  тебе  алергія  так  як  і  на  почуття  відданості.
сповідаєшся  так  що  тебе  чують  образки  бо  вони  твої  вуха  і  твоя  совість,
яка  відсиріла  мокрим  місцем  під  диваном…
щовечора  "остатніх"  п’ять  сантиметрів  нікотину,
після  чого  ти  кажеш  що  завтра  буде  нове  життя,
і  з’явиться  веселка  наче  у  кольоровому  кіно  із  хепіендом,
в  однокімнатній  квартирі  гуртожитку…обманюєш  сам  себе,
зранку  кава  в  великій  чашці,
з  чиїмось  іменем  і  намальованим  медведиком  який  підло  посміхається,
і  замінник,замість  цукру  із  ложкою  диму  натощак.
і  це  все  було  би  повною  фігнею,
якби  ти  не  втикав  у  вуха  щоранку  навушники  як  затички,
від  довколишньої  моди  і  гламуру  і  пустих  теревень  в  маршрутках,
чи  трамвайних  зупинках...
встромивши  ніс  у  вікно…
І  злий  водій  який  колись  таки  довезе  тебе  до  кінцевої...
якщо  ти  незабудеш...вийти  вЧАСно!!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312557
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.02.2012


І що тепер!!?

Обірвалась  серця  ще  одна  струна,
пустка...а  я  на  краю  цього  життя...
намалювати  б  собі  на  спині    крила!
навіщо...немає  в  цьому  світі  мені  каяття.
,
Я  знову  гойдаюсь  на  нитках  емоцій
ще  мить  ,доривається,  і  я  знову  впаду,
нетреба,нетреба  ваших  овацій!
на  кінці  там  я  тіло  своє  віднайду…

там  сиро  і    практична  невідчутно  дна,  
без  світла,  лиш  на  стінах  лякливий  сніг,
там    не  думається  і  нічого  не  сниться,
лише  сирість  землі  липне  до  ніг…

я  знала  що  воно  мене  вбивало
але  нагло  закривши  рот  логіці  на  замок,
йшла  вперед,тому  що  серце  в  пориві  кричало!
"Хочу!  Хочу!  дай  тепла    хоча  б  ковток…"

І  що  тепер,почуття    непотрібні  нікому
сиджу  на  одинці  видряпую  пусті    вірші,
пишу,хоч  від  них  заробила  оскому!
але  краще  писати,а  ніж  на  одинці  рахувати  онімівші  дні…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312339
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.02.2012


Я за тебе помолюсь.

на  небі  зорі  обіймались  снами,
протягаючи    свої  руки  нам  до  вікна,
а  мені  б  напитись  твоїми  вустами...
торкнешся  губами  мого  чола.

так  тендітно,як  вперше  мене  пригортаєш,
зігрієш  мене  таким  рідним,ласкавим  теплом,
в  моєму  волоссі    ніжність  відшукаєш,
а  ти  приснись  мені  сьогодні  Янголом

опівнічні  ниточки  до  тебе  прив’яжуть,
до  грудей  твоїх  сильних  можна,притулюсь,
і  казкові    феї  про  кохання  щось  розкажуть,
а  я  за  тебе  ,можна...  Богові  помолюсь...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312102
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.02.2012


Я ривками вдихаю мовчання

Твоє    мовчання    ввічливо    цілує    мою    руку,
вкотре    ,я    тікаю    в    куток    темної    шафи  ,
де    міль    уперто    буде    виїдати    думки…коли    це    вже    станеться.

Хворію    твоїм    голосом    і    цвіллю,
який    відроджується    в    мені    знову    і    знову    
як    природній    процес….    кавою    експрессо    на    вокзалі…
твоїм    зв’язаним    браслетом…твоїм    поглядом…

І    я    марю    знову    початком    застуди    від    переохолодження    
і    сирість    від    твого    мовчання,
все    глибше    вставляє    пальці    в    моє    спалене    серце,
..відголоски    змушують    писати...дихати…
незрозумілим    почерком    і    нечіткими    словами    я    дихаю    …
…ривками…

В    пів    вдиху    дай    відчути    чорну    крапку,
яка    б    заставила        порвати    на    собі    всі    нитки,
вони    здавлюють    груди…

Ти    дихаєш    своїми    зашитими    губами    на    сторону…
а    я    задихаюсь    від    браку    кисню…мучусь..
і    синюшність    твоєї    тиші    в    трьох    крапках..
мене    вбиває…повільно...
втомилась...
Добий    мене    швидко-ніжно        …
Щоб    я    знову    могла    покохати…

...але    твоє    мовчання    ввічливо    цілує    мене    в    руку…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311813
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.02.2012


В перевідчутті бурі

так  тривожно  коли    відчуваєш  бурю..
у  волосся  встромляє  свої  пальці  тииииша….
і  затишшя  …
цілковите    мовчання  пилом  лягає  на  повіки  полиць…
вуста  німі…зав’язані  рожевою  стрічкою…
хочеться  більше  слухати…
більше  відчувати…
менше  запитувати...
немов  в  очікуванні  чогось/когось…

в  такому  розтягнутому  склі  набряклі  початки  неба..
ми  хворіємо  тим  паче  свідомо…
забуваючи  що  любов  вбиває…
якщо  ти  один  з  тих  хто  відчуває  її  сильніше  інших,
ти  лишень  глянь  їй  очима  сповнені  вогню…
вона  полюбить  тебе,
як  метелик...
..і  знищить  тебе..
не  давши  сказати  слова.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310782
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.02.2012


Меня к тебе безумно манит

Меня    к  тебе  безумно  манит,
Нет-  нет,  не  телом,  а  душой,
И  мир  твой  словно  хрусталь  пленит
Запах  мысли  твой  такой  родной.

Туда  где  кошки  бродят  по  балконам,
Там    кружева    из  слов,  там  дрожь  по  коже,
торкнусь  губами  мыслями    твоих  волос,
прибегу  душой  к  тебе  на  огонек...  но  все  же.

И  в  суете  закружит    жизни  бред,
Я  скучаю  иногда,  в  одиночку  сочиняю  стихи,
И  в  тот  миг,  когда  тебе  будто  бы  нет,
Я  трижды  срываюсь  от  тоски.

Легким  поцелуем  скромно  в  щеку,
Скрою  как  всегда  смысл  между  точек…
И  на  ночь,  глядя,  от    экрана    сегодня  уйду,
С-Ик    "красное  сердце",  спокойной    ночи…

Ведь  историю  "Про  Нас"    небеса  не  сочинили,
Быть  вместе  нам  может  быть  не  суждено,
И  ангелы  что-то  перепутали,  что  ни  будь,  забыли..
Так  как  умереть  в  один  день  нам  точно  не  дано.

В  каждый  раз  мысли  эти  знойные  прогоняю  прочь,
Я  никогда  не  коснусь    твоей  щеке  рукой…
Дыхание  по  шее,  ни  цвета  глаз...  ты  очень  далеко,..
Не  увидевшись,  когда-нибудь  разойдемся  в  молчание  ...
От  этих  мыслей  сжымает  все  сильней  сердце    боль…




С-ик-.."смайлик"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310559
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 01.02.2012


Зраджені думки таких холодних істин… (обмануте)

Коли  пісочний  годинник  пересипле  свої  хвилини
ніби  то  остатньої  твоєї  зими,
ти  подумаєш  що  все  скінчилось  ...
і  ось  -ось  все  зітреться  як  застарілий  лак  з  нігтівої  пластини  думок
невже  ти  насправді  так  думаєш?
вона  може  все  таки  пройде
 коли    візерунки  розтануть
 остатніми  висушеними    сльозами  з  вікна  коли  зійде  нове  сонце…
із  за  даху  сірого    будинку  напроти…
усміхнешся  ніби  то  лукаво…
обманюєш  себе…
і  ще  не  зачаті  думки  в  лоні  твого  мозку..
зраджені  думки  таких  холодних  істин…
/сніг  ніколи  не  замете  минулого/
тому  що  він  має  властивість  зникати...
вартує  лише  на  хвильку  на  нього  глянути  дотиком…
він  лише  прикриває,зігріває  оголену  землю..
перед  новою  порою,новою  зимою…
і  те  що  ти  циклічно  рухатимешся  як  це  кажуть  в  ногу  з  часом…
це  допоможе..але  на  скільки?
Брехня…
Ти  все  ж  зупинятимешся  і  віками  
вдивлятимешся  в  даль  заплаканими  подушками    за  сотні  кілометрів
і  так  і  не  наважишся  його  торкнутись..реальність  сурова…
 не  вартує  ходити  тими  самими  дорогами,
хоча  ти  ще  довго  будеш…знаю
де  сліди  ще  так  пахнуть  поцілунками  відчаєм,і  кавою…
кашляти  приступами  лірики  …банально
сніг  ніколи..ніколи  нічого  не  за  сипить…
і  буде  повертатись  знову...  і  знову...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310160
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.01.2012


На зупинках замерзають початки ніби то нового дня.

Мороз  візерунково  малює  рукою,
на  шибках    сонних,ранкових  маршруток,
оповите  серце  незбагненною  журбою…
закутаю  в’язаним  шарфиком  смуток.

Холод  безжально  виколює      кінцівки,
замерзає  від  вітру  обличчя  …не  відчуваю  чола,
і  знов  ранок  на  заїжджених  платівках…
стискає  коліна  холодна  зима.

Засніжені  ліхтарі    рахують  хвилини,
сипле  сніг    на  обвітрені  вуста…
дім  ,між  тим  навчання  ,роботи  хвилини…
на  зупинках  замерзають  початки  ніби  то  нового  дня.

а    мені  б  подихом  твоїм  зігрітись…
давить  груди,така  нестерпна  самота,
вдих  …видих,думок  вже  майже  не  чути
знав  би  ти,як  мені    не_вистачає  твого  тепла…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309955
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.01.2012


Тихо падають сніжинки на сніг…

Тихо  падають  сніжинки  на  сніг
Захололо  лице  від  морозу,
Якби  лишень  цей  сніг  знати  міг,
Все  те  що  так  і  сказати  тобі  я  не  зможу.

Так  неймовірно  у  вальсі  кружляли,
Упала  до  долу  ледь  тепла  сльоза,
Колись  тут  закохана  пара  стояла...
Рукою  струшу  білий  сум  із  плеча.

Під  світло,  ліхтаря  усміхнуся  лукаво,
Топляться    сніжинки  на  спраглих  вустах  ,
Колись  тут  твоє  тепло  серце  огортало...
Тут  в  твоїх  обіймах  танула  колись    і  я…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309078
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.01.2012


Нарисую цветы.

Нарисую  цветы
..так  что  бы  покрасивей
Ромашки….
 Быть  может  и  розы.

Все  что  остается  
..сочинять  стихи…
Рисунки…
Не  все  поймут,  но  все  же...

Я  рисую  
….ведь  надо  жить
Живу...
Не  ощущая    любви.

Дышу  ...
...как  будто  пылью
Улыбаясь  по  воскресениям…
Убегаю  в  письма  от  тоски...

Сочиняю...
 в  руках  тиха,  умирает  боль…
полюбить  тебя,  но  так  рано...
я  просто  нарисую...
придумая  любовь...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308583
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 23.01.2012


Я проживу тобою до весни…

Я  проживу  тобою  до  весни…
З  цілющих  трав  заварю  зілля,
Можна  …нічого  не  кажи…
Мені  так  тепло…я  так  цього  хотіла.

Я  погріюсь  тобою  до  весни…
З  повік  злітає  жаданий  спокій,
Колискову…можеш  прошепочи,
А  я  втоплюсь  в  очах  твої  глибоких.

І  віршами  що  тліють  у  мене  ,
я  дихатиму  …чуєш!Я  хочу  жити,
Затишною  краплинкою  розчинюсь  в  тишині,
З  тобою  я  так  хочу  цю  зиму  від  тужити…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307344
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.01.2012


ты прислушайся…вечность

ты  прислушайся,  и  ты  услышишь  ...
как  тени  беседуют  ...  перешептываются  ...
на  ушко,  нотами  ..  бисером...диханием
в  ожидании  чего-то  или  кого-

чувствуешь  ...  ты  чувствуешь  ...
как  восковые  свечи  согревают  пальцы  рук  ,ладони
душу  ..  тепло

дыши  ...

под  кожей  дрожь,  прикоснись
трепет  ...от  тебя...
а  ты  ...
спасибо  тем  кто  тебя    выдумал  ,
из  пепла  безграничного  времени  ...

хочется  жить  в  параллельной  тонкости  движений  ...
тантрических  мыслей,  начало  женского  ...
между  двумя  дыханием  в  нежности...
между  точками  скрывается  истина...

закрой  глаза,
запусти  слова  в  шелковые  волосы  ...
мысли  срываються  с  цепи..
покусаны  пальцы  ...  покусанные  губы  ...по  капле

сердца  стук,  ты  слышишь  ...  вдох-выдох  ...  несмотри  ...
 тише
в  эту  ночь,  молчание  рождает  вечность...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305963
рубрика: Поезія, Белый стих
дата поступления 12.01.2012


Дайте спокій!!!

Як  мало  потрібно  жінці  заплутаній  у  почуття.
Ніжний  дотик  вирваний  із  сну,закоханий  погляд
Дайте  спокій  щасливо-руйнівні  слова!!
Я  звикла  до  болі  й  непотрібний  ваш  догляд.

Непотрібно  й  тих  почуттів  що  так  схожі  на  весну,
І  погляду  п'янкого  що  живе  в  її  снах  так  давно,
Відрічусь,помру,а  потім  може  знову  воскресну!!!!
Непотрібно  нічого…  почуття  викину  через  вікно.

Без  слів  ,що  так  душу  ніжно  думками  пригортали,
Відчепіться  ті  думки  що  так  схожі  на  щастя  і  долю!!
Непотрібно,молю  на  колінах,  не  хочу!!!!
І  кого  я  обманюю,серденько  живе,ще  стукоче...
я  незвикла..так  незвикла  до  болі….


і  дякую  за  співавторство)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304223
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.01.2012


(. . безвідчуттів. . )

А  її  вже  не  зігріває  холодний  сніг  під  повіками,
Десь  зранку  він  витече  недоспаною  хлорованою  водою,
Замість    сліз,вони  для  неї  стали  огидними  ліками,
лишень  омиє  ними  обличчя  холодною  рукою.

Ранок,протизаплідні  таблетки  за  графіком,
і  це  вже  нікого  не  дивує  крім  неї…
замотає  душу  шерстяним  шарфиком.
вона  для  неї  не  більше  ніж  дешева  галантерея…

Біль  огортає  її  ніжно  зимовими  метастазами,
він  зігріває  її  сьогодні  замість  теплого  одягу,
і  біжутерія  із  почуттів  виблискує  приправлена  стразами,
І  колеться  металом  окисленого  холоду.

І  недокурений    день  на  виворіт  блукає  десь  в  чорному  волоссі,
декілька  недопалків  до  чаю,на  обід  ложка  солі,
Боялась  так  повірити  в  почуття  в  кафе  на  розі…
Зрозуміла,тому  що  вона  так  банально  звикла  до  болі…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302878
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.12.2011


Діагноз душі. . контузія

Терпкість  суботніх  слів  нагадує  душі  контузію,
Зрікаюсь  в  котре  від  фарфорових  ідей,
І  навіщо  я  створила  собі  мережкову  ілюзію!?
Тепер  ховаю  погляд  від  сторонніх  очей…

І  сором  викручує  так  безжально  руки  спазмами,
Розказати,ні,боюсь  втратити  штучну  гармонію,
Розбилась  об  життя  розсипалась  пазлами…
Запізно  я  вже  зіграла  заключну  симфонію.

Іі  дорога  одна  написана  білими  титрами,
В  пустоту,натикану  нікому  непотрібними  цифрами…
Кому  потрібні  фальшиві  титули,
Коли  душа  уламками..їй  піти  нікуди…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302266
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.12.2011


…десь між першим і десятим віршем (…божеволію. . )

Випалити  б  собі  на  зап’ястях  слово  «байдужість»
Щоб  жити  простіше  і  перестати    присвячувати  тобі  свого  повітря
Воно  мене  вбиває  так  повільно  що  боюсь  дивитися  собі  у  вічі
Де  в  дзеркалі  що  ранку  червона  байдужість  і  апатія  замість  кави
і  знову  ранок  і  знову  жменя  отрави....

Я  хочу  щоб  моя  подушка  нарешті  «заткнулась»
Вона    що  ночі  твоїм  голосом    мені  шепоче  про  вічність  ,про  тебе…
вуста  вже  втомились  і  думки  такі  знесилені…
я  як  в    остатній  день  зими  на  колінах  перед  весною
Молюсь  перед  сном  на  розірвану  постільну  білизну…
втомилась,я  хочу  впасти  до  низу....

Хочу  перестати  запивати  тобою  свої  снодійні  таблетки
Від  них  в  мене  галюцинації….і  мігрень  яку  я  плутаю  із  втомою
Як  ти  торкаєшся  знову  і  знову  моїх  плечей  і    відчуваю  твій  подих  на  своїй  шиї
Знову  і  знову…
Я  божеволію…десь  між  першим  і  десятим  віршем
Де  відчувається  твоя  присутність…твій  абсент  і  моє  захоплення…
І  це  вже  так  схоже  на  реальність…що  боюсь  загубитись….
між  справжнім  світом  і  недоспаними  снами...
де  ми  разом  між  розєднаними  мостами...

Монологи  ніби  з  тобою  в  своїх  думках…
Ти  немов  десь  в  мені,десь  на  першому  ряді  в  театрі
Але  тебе  не  відчутно….
Я  божевільна…
Кожен  мій  вірш  як  параноя,де  я  що  секунди  ґвалтую  свої  думки  і  спогади
Вивертаю  душу,в  надії  що  стане  легше..кого  я  обманюю
Від  цього  не  легше...я  не  можу  закрити  рот  спогадам...
і  мабудь  вже  час  змиритись  з  тим,що  тебе  немає,поруч...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302056
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.12.2011


З продам своє ім’я , лишень щоб зупинити час. . (я знаю. . )

Зараз  ти  поруч  і  я  затамую  лишень  подих  в  легенях
Щоб  не  випустити    ні  краплинки    свободи  разом  із  зимою
Її  там  мало  як  і  часу  який  десь  там  на  дні  холодної  склянки  
Твоєї  недопитої  текіли  і  мого  звичного  латте...

Я  знаю,що  колись  я  буду  сповідатись  ночами  подушці,
І  все  що  було  спихатиму  на  випадок  долі  або  просто  на  емоції,
Я  знаю,що  потім  я  скажу  що  ми  лише  були  актори
В  яких  по  житті  написані  не  сумісні  банальні  чужі  ролі  ...

Я  знаю  …але  мені  настільки  байдуже,нехай  довкола  тріщать  по  швах  дні,
Нехай  все  валиться  …ну  і  що    я  знаю  що  потім  буду  писати  лише  прозу
Не  має  все  значення  ,  лишень  щоб  перестав  годинник  показувати  час
Він  так  безжально  рахує  години  до  реальності    нашого  метаморфозу

Хочеться    щоб  календар  запамятав  чотири  години  зими  на  моїх  вустах
І  ці  миті  коли  ти  подихом  зігрівав  мої  змерзлі  від  буденності  руки
Коли  венами  пульсує  гарячий  глінтвейн  і  ти  торкаєшся  ніжно  мого  волосся
З  продам  своє  ім’я  …лишень  би  з  тобою,з  тобою  я    дихаю...з  тобою  жива…

Давай  зупинимо  час…хоча  нам  і  цього  буде  замало…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301631
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.12.2011


імітація оргазму

А  знаєш,..
вони  щодня  відрікаються  від  віри,
стоять  на  побитих  колінах  молячись  на  світло  сонця  ,
проклинаючи  до  болі  всі  свої  нездійснені  мрії,
тріщать  в  перериві  стелі    від  нестерпних  емоцій.
                       Їхню  істину  розуміють  лише  не  голені  стіни,
                       і  битий  посуд    об  вуха  голодних  сусідів,
                       вмирають  що  секунди  почуття  від  банальних  суїцидів,
                       і  щоночі  дихають  одна  об  одну  спини…
А  знаєш...
це  все  як  перегорілий  парафін,
який  всохся  від  втоми  чекати  на  словесну  зраду,
ця  імітація  оргазму  з  обох  сторін,
і  це  їхнє  життя  так  було  схоже  на  правду…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299970
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.12.2011


, . . так втомилась перебиватись чужим теплом. .

А  Вона  так  втомилась  перебиватись  чужим  тепло,
Що  разу  видряпувати  собі  на  зап’ястях  що  все  добре...

Тішити  себе  спогадами  які  мокрим  снігом    лягають  на  обличчя
Вони  так  глибоко  вросли  в  неї  що  без  них  вона  не  існуватиме..

І  хочеться  молитись  на  вічність    в  ту  мить  коли  долоні  холодні
і  сніг  омиває  обличчя  немов  хоче  стерти  це  все  но  не  в  силах...

Втомилась  заправлятись  як  пальним  твоїм  фото  на  зблідлому  екрані
і  думками  які  проходять  крізь  живі  сухожилля  інтернету  в  нікуди...

Вона  так  хоче    до  тебе  торкнутись  своїм  поглядом  на  мить,
Побачити  ще  раз  колір  твої  очей  який  міняється  залежно  від  погоди...
Відчути  як  ти  дихаєш  надією,і  як  банально  б’ється  сердце...

Хтось  скаже  що  вона  хворію  параноїдальною  шизофренією
Хтось  просто-божевільна,але  хіба  почуття  мають  кордони...
Позбутись  би  їх  як  старих  черевиків  в  яких  незручно.

Втомилась  шукати  тебе  в  чужих  душах...
     в  чужих  обіймах...
     в  чужих  словах...
     в  чужих  обличчях…
Від  цього  робиться  лячно…і  кидає  в  гарячку…

Втомилась  перебиватись  чужим  запахом,
І  що  разу  міняти  чужі  сорочки  і  змивати  з  себе  чужий  парфум

А  її    мораль...вона  як  зношена  мереживна    білизна…
В  пошуках  тебе….або  щоб  замітити  тебе...

А  Вона  втомилась  запевняти  себе  що  все  минеться  і  що  перестане  дихати
Інколи  вона  губить  себе,не  знаючи  де  і  з  ким  -  справжня…

ЇЇ    життя-викинута  на  смітник  філософія..
яка  була  їй  замість  заповідей….  
 Втомилась....

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299549
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.12.2011


А вона так хотіла заснути і прокинутись поруч із тобою

А  вона  так  хотіла  заснути  і  прокинутись  поруч  із  тобою,
Щоб  не  згадувати  це  все  що  хочеться  забути  перед  сном,
Щоб  ранковий  день  на  білосніжному  покривалі,
Обіймав  і  пестив  своїм  неодруженим  теплом...в  твоїх  обіймах...

Відчула  лише  аромат  незробленої  кави  на  чужій  кухні,
А  ти  терпкість    сліз  на  її  спраглих  до  болі  вустах,
заблистіла  на  мить  її  стерта  обруча  і  погляд,  прощай...
Вона  не  твоя  і  ніколи  нею  не  стане  ..на  жаль...
і  прокинетесь  вже    самотніми...але  рідними...в  різних  чужих  містах...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298932
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.12.2011


ванильно-ветреное на губах

Со  дня  на  ночь  меняют  звезды...

Срывая...с  высоты  все  тайные  мечты...

Вот  только  коснусь  ладонью,нежно-нежно,

Пропитан  акварелью  воздух  ,влажный,  но  ты...

Все  паришь,  где  то  там  выше  неба!

Как  ветер  шальной,сорвешься  и  вдаль...

Я  твоя  остановка  может  быть  на  мгновения...

А  ты  мой  ванильной-ветреный  привкус  на  губах.

Ты  извини..  но  я  все    вспоминаю  тебя  украдкой  ,

И  как  вверх  к  небесам  поднимались  все  сны...

Ты  дарил  мне  крылья  и  волю  в  неволе  загадкой,

Ну  и  пусть..
мне  все  равно...
пускай  они  были  грешны...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296765
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.11.2011


Це край світу , що зветься КОХАННЯ.

Це  край  світу  що  зветься  кохання
Стою  самотньо  над  безоднею  життя
Душа  перетворилась  в  уламок  криштальний
Дивлюсь  на  нього  крізь  лінзу  каяття.

Стою…в  руках  фантоми    щастя,
Що  зачепились  нігтями  привички,
А  вони  розтануть  на  порозі,обмиють  зап’ястя,
Або  згорять  раптово  не  мов  сірнички.

А  дим  що  від  неї,розвіється  повітрям,
Я  сумуватиму  за  ним  між  рядками,
За  затишним  теплом  дому  і  тріскотом  каміну,
Та  я  ж  завжди  чекала  на  тебе  з  теплими  руками….

Тепер  душа  покрита  білим  снігом,
Стою  щоб  впасти  в  прірву  або  піднятись  в  небо,
Моє  ім’я  запам’ятається  вітрами,
Вони      замітали  дороги…дороги  до  тебе…

І  зникну  в  древньому  тумані,
Може  хтось  за  плаче  а  хтось  засміється,
А  я  на  прощання  усміхнусь  усмішкою  криштальною,
Й  загублюсь  в  світі  з  якого  вже  не  вернутись

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296517
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.11.2011


Вона вже давно не гріється тобою. . (…новий день…)

А  Вона  прокидається  від  сну  що  ранку,
і  світло  сонця  що  так  пестить  її  зіниці,
і  сонний  туман  що  прокрадається  крізь  фіранку,
мережкою  в’яжуться  дні  і  нанизуються  на  спиці.

Пригубить,  як  завжди  чорну  каву  зігріє  свої  вуста,
 Вона  вже  як  з  пів  року  не  гріється  тобою...
але  все  рівно  відправить  в  тишу  ненаписаного  листа,
але  вже  не  пече  і  не  куйовдить  волосся  до  болю.

Пом’яті  думки  що  шипами  цілували  зап’ястя,
не  кровоточить,  лишень  лоскочуть  шрамами  розпочатого  дня,
все  минулося,і  ти  ще  десь  губишся  в  ненароджених  віршах
манить  в  свою  невідомість  життя...новий  день...без  болю...життя...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296104
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.11.2011


Я не стану писати віршів

Я  не  стану  писати  віршів  на  видряпаному  до  пустоти  асфальті,
так  як  давно  стерла  пальці  до  крові  і  надлишку  емоцій,
втискати  в  них  немічну  і  кволу  мораль  нікому  не  потрібно,
вона  давно  схожа  на  пошарпані  і  зношені  капрони.
.
Не  буду  дальше  гвалтувати  дощові  і  пасмурні  дні
як  незайману  дівчину  на  мокрому  покривалі  старого  ліжка,
так  як  болить  до  втрати  свідомості  і  анемії
кричати  до  надірваних  звязок  у  горлі  і  серця,навіщо.

Хочу  просто  без  віршів  де  присутня  рима,
без  болі  яка  скоро  почне  роздирати  стіни  ,
просто  бути  трішечки  не  такою  і  стирати  дні  календаря
до  дня  коли  на  мить,моя  обручка  перестане  стискати  горло
і  я  знову  на  хвилинку  навчуся  літати....

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288257
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.10.2011


(. . привичне. . )

Я  втомилась  бути  у  твоїй  телефонній  книзі  під  літерою  "Н"
привичною,  не  особливою  ,темно  -каштановою,  і  непотрібною.
від  цього  мої  груди  наповнились  сірою  ностальгією...

Нестача  сили  дорікати  долі  через  те  що  ми  розминулись    роками,
від  її  випарів  вже  давно  кинулась  цвіль  на  стіни,
звичайний  кашель  перейшов  у  хронічні  приступи  астми...

Ти  довгий  час  був  відбитком    пальця  в    мої  віршах
немов  дряпала  цементні  стіни  кінчиками  пальців
до  крові  на  моїх  ногах  яка  стікала  в  каналізацію..

Порозриваю  остатні  чорно-сірі  твої  фото
їм    вже  немає  місця  в  четвертій  камері  мого  серця
ти  мабудь  вже  і  непамятаєш  як  я  виглядаю...

Піду  назавжди,гримну  дверима,і  жалість  розлетиться
по  серці  від  удару  розійдуться  уявні  шви  
я  впаду  в  прірву...або  знову  навчуся  кохати...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284822
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.10.2011


Магічний лабіринт…скажеш божевілля!

Я  мріяла  про  кольорові  сни
підкинувши  в  каву  жменьку  зілля
хотіли  просто  від  усіх  втекти
таємниця...скажеш  божевілля!

Дощ  по  склу..сни  в  долонях
думки  відривали  від  землі  ..вуста
а  тепер  сум  заплутався  у  скронях
візерунки  ніжності..я  вже  мабудь  не  та...

Свій  світ,діалоги,вірші,думки
пристрасть,мрія-як  терпка  отрута
ласкавим  дотиком  ніжної  руки
торкались  снів...  яка  тепер  покута?!

Це  як  магічний  лабіринт,куди  йти
без  кохання....забули..непросили
закричати  б  в  тишину...від  усіх  втікти
а  вирватись,..невистачає  сили...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283640
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.09.2011


Розгубила себе… (…викинута…)

Розгубила  себе  в  забутих  містах,
Пришивши  собі  не  свою    ДНКа,
Тепер  справжня  лише  у  своїх  снах
Вона  ніби  є,але  сама  собі  чужа.

           Заплуталась  в  мотку  кольорового  дроту,
           Її  душа  мабудь  не  потрібний  металолом,
           Розбила  всю  себе  за  гострим  поворотом,
           Стікає  тепер,по  склу,брудним  дощем...

                       По  каплі  віддала  всю  свою  душу,
                       Не  зловила  руками  повітряні  зАмки
                       Спіткнувшись  вона  впала  ,но  йти  дальше  мусить.
                         Хоть  і  від  серця  залишилось...
                           довкола  розкидані  нікому  не  потрібні  уламки.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282458
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.09.2011


Перехворіти б тобою. . (Я йду по колу. . )

Ти  біла  смуга  на  підлозі  замість  ковра
І  гра  світла  і  тіні  на  стіні,
А  я  зараз  ніби    і  не  одна,
Але  заплуталась  в  буднях  павутині.

Ну  і  не  хай  що  дивлюсь  зараз  у  вікно,
І  сум  сухим  листом  падає  до  долу.
Ти  скажеш  що  вже  зіграв  роль  в  чорно  білому  кіно
А  я  ще  і  досі  не  перехворіла  "зимою".

Тебе  малюю  пальцем  по  склу,
Ховаю  твій  погляд,усмішку  в  кишеню,
Може  ти  знав  мене  не  таку,
Я  всі  думки  і  спогади  позбираю    у  жменю.

Ти  тепер  ранкове  сонце  комусь  над  обличчям,
Ніжно  пестиш  там  її  волося  рукою...
А  я  тішу  себе  лише  одним  минувшим  днем
Який  забути  хотіла,та  так  і  не  вдалося..
                                         я  йду  по  колу....

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281583
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.09.2011


Розміняна совість… (…вокзальне…)

Таксі,ніч,в  сумочці  розміняна  совість  на  дрібні  купюри.
І  пляшка  сліз  з  болем  і    апельсиновим  смаком  в  руках.
Сонний  таксист  заглушує  свідомість  звуками  радіо.
Розраховуєшся  макалатурою  і  фальшивою  посмішкою.

Струсиш  з  плеча  рукою  остатній  спазм  совісті,  
Кидаєшся  на  зустріч  девятигодинній  відчайдушності
Львівський  вокзал,в  руках  совість  з  написом  номера  поїзду
Пом"ята  і  волога  від  хвилювання,закинеш  в  кишеню.

Переповнені  зали  очікування  дешевою  кавою  і  випічкою.
Твоя  совість  в  кутку  займається  пірсінгом  на  твоєму  тілі
щоразу  проколюючи  нові  місця  вставляє  туди  сережку
Терпиш  зціпивши  зуби  з  остатньою  надією  на  його  голос.

Заклеїш  рот  совісті  скотчом  і  вульгарно  закинеш  назад  в  кишеню.
Остатня  надія  відвороту  телефон  який  онімів  від  твоїх  рук
Один  день  ковтаєш  який  стає  камнем  в  горлі  ,задихаєшся.
Крок  ,поїзд  ,реальнісь  губиться  в  натовпі  сонних  людей.

Купе,третя  поличка,і  смак  вишневого  велюру  в  роті.
Обнімаєш  подушку  яка  головним  болем  б"є  по  скронях.
І  один  тупий  спогад  який    дусить  тонкими  пальцями  шию.
Добєш  совість  низьким  його  вчинком  і  сигаретним  димом.
Попереду  безсонна  ніч  в  обіймах  з  мобільним  телефоном.

Під  запах  вагонного  пилу  який  лоскоче  свідомість,
Побачиш  марево  з  відбитком  його  вульгарності  і  низькості.
Нудотливий  ранок  з  присмаком    міцного  чаю  з  лимоном,
І  шматком    мігрень  з  шоколадом  і  горішками  в  фіолетовій  обгортці.
 
Прибуття,  київський  вокзал,метро,чужі  вулиці
Втікаєш  від  виснаженої  совісті  в  зимово-сніжні  спогади.
З  надією  що  життя  зробить  поворот  на  дев"яносто  градусів...
наЇвна....тікАєш!  ...від  реальності...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277724
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.08.2011


А вона заходить на філіжанку кави що ночі… (Му3а)

Ти  тихенько  втікаєш  із  кайданків  сну  під  світло  лампи,
потай  перешіптуєшся  із  білим  листком  в  клітинку,
на  мові  римованого  чи  білого  вірша  чорним  чорнилом.

Ти  ловиш  миті  немов  хвилі  бурхливі  на  морі  під  мерехтіння  зірок,
набравши  повні  кишені  повітря  розправляєш  крила  і  летиш,
а  інколи  просто  тихо  дрейфуєш  опущеним  до  низу  вітрилом

Чи  п’єш  на  брудершафт  чарку  кип’яткової  кави  з  коліжанкою  тишею
коли  на  вушко  шепоче  час  настінний  червоний  годинник,
тоді  колючі  думки  залишаються  там  де  зароджується  рима

Тоді  приходить  муза,  сонна  байдужа  сумна  не  нафарбована
з  замріяним  поглядом  розтріпаним  волоссям  у  ще  теплій  піжамі
і  ти  відчуваєш  як  серце  захлинається  власним  стуком..ти    пишеш
...  настає  ранок…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274474
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.08.2011


Шукаючи себе , … (. . банальність. . )

Шукаючи  себе  серед  різнокаліберних  верств  населення  і  моди,
Серед  численних  списаних  речень  про  життя  дрібним  почерком,
Між  кілометрами  холодних,  розбитих,  об"їздних  доріг
Ґвалтуєш  щоразу  думки  вихлопними  газами...
         Блукаючи  серед  трамвайних  німих  зупинок...
         Виглядаєш  себе  очима  поміж  сірих  гримас,  байдужих  перехожих...
         Втискаючи  у  вуха  навушники  глушачи  навколо  реальність,
         Обходячи  калюжі  розпачу  уникаючи  ударів  вітру  в  обличчя..
Шукаєш…можливо  знайдеш  себе  серед  ночі,
Поміж  розстібнутих  ґудзиків  і  туго  підперезаних  ременів,
В  масивних  золотих  прикрасах  і  фальшивими  посмішками,
Вливаючи  в  себе  синьо-зелений  абсент  і  фальш,
Топиш  свою  безпомічність  в  прозорих  фужерах,
Усвідомлюючи  залежність  та  невідворотність,
       Ти  таки  віднайдеш  себе  під  ранок,
         Розтоптаний  від  тиску  головної  болі  на  ліжку,
       Чи  на  холодній  сирій  підлозі  з  нудотною  огидою  до  минулого,
       Складаючи  спогади  вчорашнього  мов  пазли,
       З  розумінням  своєї  безмовної  слабкості  ...та  відсутності  сили  волі…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273189
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.08.2011


Розстеляти одне ліжко на двоїх… стомилась…

Розстеляти  одне  ліжко  на  двоїх...
       стомилась...
Ковтаю  гарячі  сльзи..
давитися  ним  що  разу..набридло...
не  всилах..!!!
З  болі  твоїх  фраз,стомилась
я  вислуховувати  їх  раз  у  раз
Вони  влізлись  в  мене  кілками  до  болі..
як  ртуть  отруюють  з  середини  мене..
гарпуном  в  тілі  мене  тримаєш...мучиш
не  хочу...втомилась...не  всилах..
Ти  надії  рвеш  всі,і  плани  які  поставлені  були  давно
їх  понівичив  і  викинув  на  смітник  холодно..і  так  безжально..
Душу  мою  ламаєш,заламуєш,
кидаєш  до  землі..за  що!  я  ж  жінка..слабка...мене  такою  ти  зробив
в  твоїх  руках  душа  мов  маріонетка...я  вирватись  хочу...стомилась..
Очі  наповняються  слізьми..
а  ти  в  них  так  без  жалісно  і  холоднокровно  дивишся..
ти  дивишся  як  мучусь  я...біль  стікає  по  лицю
не  в  силах  стриматись,обпікають..
тобі  байдуже  на  них..
твій  погляд  мов  ніж  встромлений  у  серце..
пронизує  мене...  так  боляче...

Відпусти  тоді..не  муч  мене!
А  я  жити  хочу!!
відчувати  що  жива...
малювати  світ  фарбами  веселковими...
а  ти  їх  що  разу  в  мене  відбираєш,
безжально  рвеш,топчиш,викидаєш  на  смітник...
залишається  одна  сіра...
       не  виносима  пустота...
Я  вирватись  не  всилах...відпусти  ж  тоді  мене!!!
тебе  я  не  тримаю  ...
життя  ж  бо    наше  стало  вже  давно
                   нагадувати  нам  лаконічну  гру  у  доміно...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267825
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.06.2011