| Сторінки (1/13): | « | 1 | » |
Зустрів тебе я в сні своєму,
Краса,небачена віками,
Мене поглинула очима,
Двома глибокими морями,
Ця усмішка прозріти змусить,
Як божевільне,битись серце,
Вуста ворушаться беззвучно,
Щоб вимовить слова блаженні.
В думках всебічно розриваюсь,
Я пам"ятаю кожен звук,
Й зітхання й ніжне щебетання,
Що підіймає вгору дух.
Слова я заборони кинув,
І чим обернуться - не знаю,
До мене скоро прийдуть хмари
І тихий шепіт:не кохаю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376976
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.11.2012
Ударом молота розіб"ю тишину,
А іскри усю темряву розвіють,
розжарений характер закую,
Удар йде за ударом,
пол"ється піт за жаром,
та встояти я зможу у бою,
допоки інструментом володію,
не жаль мені очей своїх,
осліпну я в кінці шляхів,
що приведуть мене в могилу...
Та моє тіло лишиться в вогні,
вогненна сила,що кричить у тишині,
синів поведе в бій за справедливість,
яку я сам шукав,та не знайшов,
цей світ для хитрих демонів не милих,
що, ніби діти, бавляться в ляльки,
людські життя міняють на монети,
ціна яким дається саме там...
Не хочу мир,де війни у завісі,
все щастя наше лине від грошей?
та вирвіть собі шкіру, і залатайте діри,
людським презирством...Та як же ви посміли!
наш рай перетворити на руїни?!
де кожен сумнівається у щасті,
ламає долі, щоб надіть на ноги голі,
шматки тварин убитих у неволі...
-
візьмімося за плечі та побудуймо вежу,
забудемо про мови,потрібен тільки дух,
він буде завжди вести у простори безмежні,
в яких знайдемо спокій наших душ.
І ось тоді,блукаючи по небу,
сліпий я погляд кину до землі,
Де усмішки завжди прекрасні й щирі,
все даруватимуть тепло моїй могилі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260434
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.05.2011
Чуєте хрускіт?Де сталась біда?;
Покрите все снігом, ні звіра сліда;
Ні тихого шуму потоку струмка;
Ні співу пташок,аж нічого нема;
---
Та що ж це за хрускіт без кроку ноги;
Щось очі шукають,але всюди сніги;
Та ось щось зелене на фоні долонь
Вже очі не ріже, та в серці вогонь;
---
Ключі,потихеньку летять із країв;
Ведмеді кричать,бо їх сон пролетів;
Дерева бруньки випускають з гілля;
Як мати колише тихенько маля;
---
Земля!Не цурайся ти сонця весни;
Своє покривало морозне зніми;
Пора розпочати нам цикл новий;
Укритись в зелений халат запашний;
---
Ми зранку в морозі уже не встаєм;
В пташиному співі свій день розпочнем;
Ці запахи трав,тихий спів в голові;
Трава під ногами і тепло в крові;
---
Години минають,а сонце ще льє
Проміння яскраве на мене своє;
Не піду додому,навіщо.Весна!
Для мене як матінка рідна вона.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260423
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 18.05.2011
У бурю я гуляю мирно,а вітер тихо завіва;
Іду кудись завжди покірно,ловлю краплини на очах;
Все темрява покрила, стрічками світло,то паде;
То зникне знову, знову диво знайдеться у простих речах;
Всі люди зникли,бо бояться,того,що з неба б"є зненацька;
Бояться сили,що безвладна, така прекрасна,бездоганна;
Жорстока,люта,несмиренна,богиня сьогодення...
---------------------------
А я все йду,занурюючись в воду,
Мов світло з неба лине,не тече,
Мрійливо нам показує всю вроду,
Яку людське презирство ніколи не знайде;
У ній для мене світ відкритий,
Душа обмита,тіло чисте,
Тепло забере,дає радість,
Свободу мрій,думок багатість,
Все швидше й швидше я лечу,
Ламаюсь,падаю...Течу,
лежу в воді і бачу...
затих і мирно сплю...
------------------------
Прокинувшись я знову знайду свою нудьгу;
Пучки людей на вулицях,все ноги їх несуть;
Далеко,але марно,коли душа пуста;
А наміри несправжні,то ти течеш немов вода;
Шляхи вже обрані для тебе,але не знаєш де журба;
За течією мчиш смиренно,туди де ціль твоя єдина;
Залишила свій слід на пам"ять;
Щоб ти побачив,відгадав;
Загадку,що собі сам дав,
І відповідь давно вже знаєш,
Даєш її і помираєш...
світ далі йде по свому колу,
Несе журбу свою довкола,
всіх нас давно уже нема...
Безмежно крапає вода...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260208
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.05.2011
Витягни руки вперед
Відкинь усі сумніви геть
тихий пронизливий крик
Що лунає тут із дня у день
Не почує ніхто із людей
Бо хоч як не відкриєш вуста
все без голоса твоя душа
---------------------------------
Хмари місяць прикрили собою
хоч їх тіло це лише вода
вони линуть все вгору і вгору
і ту сутність свою непрозору
що по струнах душі наших б"є
відкидають сльозами у море
-----------------------------------
Знову бачу людей я повсюди
оболонки однакові в них
та як хмари - вони не прозорі
тихі радощі ,сумніви,горе
розривають у тобі усе
і лиш вітер це все понесе
в безкінечні забуті простори
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260199
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.05.2011
Доки лине твоя думка?
До самого краю неба,
Там де яструб не літає,
Там де світло мчить,гасає,
І не знає перешкод,
Там повітря-це потреба,
Страх розбитої безпеки,
Що дає нам наша Земля,
Сильні люди і хоробрі,
Перетворюються в диво,
Диво розум не жаліє,
Бо на віру в чудеса,
Плата завжди немала...
В тому світі ми маленькі,
А пустелі темноти,
Заміняють нам планету,
Мати - повну чистоти,
Часу мало на простори,
Мало цілого життя!
Щоб проникнуть у це море,
Повне таємниць у зорях,
Повне вогнених потоків,
Без законів і життя...
Що там є?Безмежна тишина,
Частина наша- макрокосмос,
Де почалося все життя,
Де для людини місця-море,
Шукай завітного кутка,
Братів шукай по розуму і думці,
Вони там є,але бояться того,
Що люди люблять кривду спричинять...
Космічне тіло-ось чого я прагну,
Відчути оком дотик забуття,
Відчути те,чого усі бояться,
Цю темну силу де усі-маля,
Розкрити я бажаю усім «Я».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259971
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.05.2011
Дивися в очі темряви...І смійся!
Бо ти – людина, бачиш свої сни,
Безмежні краплі подихів,що линуть,
Всередину,назовні і кудись...
Ми віддаєм тепло своє для світу,
І забираємо собі його частину,
Лишаєм тільки попіл і руїни,
Що тихо тліють сонячної днини,
Та в них росте трава і дивні квіти,
Які ми також прийдемо й зірвемо,
Щоб передать собі або людині,
Яка від них хоч буде шаленіти?!
Збирайтесь люди – час ламати стіни,
Мені вже так набридло тут сидіти,
Пора відкрить новий – четвертий вимір,
Додать лише одну маленьку стрічку...
Хоч це для мене можете зробити?
Беріть усе...Авжеж окрім життя,
Бо все для всіх...А лиш життя для мене!
Все хочуть розірвати на шматки.
Ховався довго світла я не бачив,
Веселих знаків й проявів буття,
Як кігтями все корчимуть гримаси,
Собаки злі підвиглядом маля,
Все це- потоки слів для світу всього,
Ех,як бажав,щоб люди це почули,
Відчули міць,що лине вище думки,
І розсуває гори для зірок,
Для милих цяток,що лежать на небі,
І творять візерунки для думок...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259674
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.05.2011
Пора забути старі кривди,
не зважати на образи,
Ми всі люди - люди сильні,
Не в словах вся наша влада,
Полюби свою ненависть,
Приголуб криваві землі,
І почуєш незабутнє,
Стукотіння свого серця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259651
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 14.05.2011
Не бачу я нічого,
А може і не треба?
Бо як відкрию очі,
Одразу запечуть,
Полються мої сльози,
Не знаючи для кого,
Відкриються всі рани,
І тіла і душі...
Від темряви ховаюсь,
Накрившись покривалом,
Не дивлюсь на незгоди,
Щоб біль не відчувать,
І завжди у думках,
Шукаю лиш пригоди,
Бо у житті так важко,
Всі справи розвязать...
Я хочу бути вільним,
Малим,одноманітним,
Не хочу йти крізь гори,
А хочу йти в обхід,
Життя таке коротке,
А в ньому стільки горя,
Хоч... радості в нім більше,
Та сяє вже не так...
Чому у мені люди,
Шукають ідеали?
Я той ким був і буду,
І більше не змінюсь,
Усі ми дуже різні,
І нас таких мільйони,
Та у одній особі,
Не буть ніколи двум...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259650
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.05.2011
Ми – люди, ми створюємо самі себе. Наші предки створили себе думаючи,що пора внести зміни в існування Землі. Міліони років вони створювали для себе покровителів. Для своїх нащадків ми залишаємо загадки ,які вони не можуть розгадати і сліпо вірять в них ідучи вперед,щоб створити такі самі загадки і для своїх нащадків.
Ми живемо руйнуючи все навколо себе, бажаючи за цей мізерний проміжок часу названий – життя, вижати із нашого існування і всього оточуючого все,що тільки можливо, не дбаючи про наслідки і про тих кого ми залишаємо після себе.
Ми не хочемо признати себе творцями, не бажаючи вірити в те,що щось настільки досконале як життя,могло бути створене такими недосконалими істотами як ми.
Ми боїмося того чого не розуміємо через те,що ми не можемо вберегти себе від уяви, що воно нас знищить.
Ми самовдосконалюємось тільки ззовні,думаючи лише про думки оточуючих,а про свою не дбаємо.
Все вище сказане може бути безкінечно доповнене, і тримає в собі скриту суть,яку ми знаємо,але не можемо признати – навіщо ми існуємо?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258546
рубрика: Проза, Присвячення
дата поступления 09.05.2011
Є два шляхи у нас:
лиш жити і не жити
коли же проб"є час
і тереном обвитий
Відкриється потік
що вже не є потоком
Сміливим,диким кроком
ми ринемо вперед
Не бачу перешкоди
лиш відчуваю серцем-
Де лихо,а де згоди
Де усмішки не щирі
Де друзі наші милі
Камінням мелють листя
І жаб"яче намисто
На шию одягають
Тобі!Добра бажають
Собі і лиш собі
Не знатимеш ніколи
Ти спокою й натхнення
Допоки є лиш два шляхи у нас
І цей єдиний шлях ми обираєм раз...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258456
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.05.2011
Відкинь цю оболонку
лети в незнаний край
де спів пташок розбудить в тобі сутність
яка не буде думать і бажать.
Лиш всесвіт має значення для неї
зірки мов ляльки буде розбирать
зі світлом перегони нам треба влаштувать,
і темряву розвіяти безмежну
Що полонить серця,кидає в забуття
усіх хоробрих і відважних смертних.
А ще бажаю виростить життя
у тих місцях де завжди воно мерзне
Де падаючі промені одраз летять назад...
Я хочу щоб воно відчуло мою силу
і нескінченну мить розтягну на віки.
Хоча це все лише мої думки...
І вдарившись об землю я розколюсь
на найдрібніші ламані шматки
Ти їх збери і хай лежать в покої
Допоки знову не взлетять думки...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258276
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.05.2011
У чому щастя?Задаєм собі питання,
І засинаєм з думкою про це,
Проходять дні,а мов у вигнанні,
Не бачиш смислу в нашому житті,
--
Не треба думать,треба відчувати,
Як гуркотять краплини за вікном,
А ти в теплі на постелі лежати,
Все спатимеш із усмішкою в сні,
--
З-за горизонту скоро Сонце встане,
Сліди води забере за собою,
Щоб знову десь народжувались хмари,
Залили нас веселою журбою,
--
Допоки ноги є,то ми гасаєм,
У справах убиваємо свій час,
Розваги теж знаходять завжди нас,
А ми для них відводимо "хвилинку",
--
Оточують нас друзі й вороги,
А також люди без облич і думки,
Наш світ складається з з"єднань й розлуки,
І це дає нам рухатись вперед,
--
Ми відчуваєм різні види думки,
Хороші й милі,інколи і злі,
Приємні,як любов та дивовижні мов кохання,
Потужні - це лиш ненависть й хоробрість,
Слабкі - немов журба й розчарування,
Веселі радощі й сміхи,
Усі вони нам милі й дорогі,
Фарбують наше тихе існування,
--
Собачки й котики складають нам компанію,
Бувають навіть тигри і ведмеді,
Бо люди - за природу і гармонію,
Всі інші - це лиш самки і самці,
--
Залишились знання,сім"я і всесвіт,
Без них наш кожен день - це не життя,
Ми їх чекаєм, бачим , відчуваєм,
В думках вони літають без кінця,
--
Так в чому ж щастя?Так у всіх речах!
У кожнім подисі грудей, у гуркотінні серця,
У посмішках близьких тобі людей,
У думці,що ти в світі не один,
Кохання в тебе завжди за спиною,
Все підпирає й тягне уперед,
У тій свободі,що несем самі,
Свобода думки,поглядів усіх,
Свобода жити...Жити та й усе!
Це нашу волю в темряві несе,
У тому,що мінається погода,
І кожен день щось нове принесе,
Розіб"є ці усі стереотипи,
Щоб вірить в те, що бачиш,
А не у те навколо чого люди моляться і плачуть,
В уяві наше щастя також є,
Створивши те,чого ніхто не бачив,
У дивних нотах музики й бажання,
У дотиках і у зачаруванні,
У кожнім кроці,що ми робим,
У цьому наше щастя,
Що поки хтось повзе уздовж землі,
Ми будемо літати у зорях,
Чи поодинці,або не самі,
Скоріше в радості,аніж у горі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257111
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.05.2011