Степ

Сторінки (1/24):  « 1»

То ми – Народ, чи ми голота?

То  ми  –  Народ,    чи    ми    голота?
Що  так    привикли    до    болота!
Брехати,  пити,  грабувати,
Та    свої  душі  продавати.

Ями,  вибоїни,  розруха,
Слова,  такі,  що  в’януть  вуха,
Нахальство,  сила  та  цинізм,
Безправ’я  –  повний  нігілізм.

Хабар,  горілка  та    знайомства,
Це  сьогодення    віроломства.
Народе,  стій!    Пора    спинитись.
Прийти    до  Бога  –  помолитись.

Подумати,  зібрати    віче,
Хай  кожен  сам  собі  засвідчить
Ми  вже  держава,  не    частина
У    нас  ,    тепер,    своя    країна.

І  тільки    нам,    більше    нікому
Зводити  стіни    свого    Дому,
А  ні  Росія,  ні  Європа,
Не    потурбується    про    Хлопа.

Подумайте,    нардепи,    наші
Яку    ви    заварили    кашу,
Ви  лиш  лобами    й    кулаками
Працюєте,    а  не  мізками.

А  ваші    кроки  -  вправо,    вліво  –
Ви    лиш    тупцюєтесь    несміло.
А    вже    давно  пора  з  народом
Зайнятися    своїм    Городом.

Зкопати  Грунт,  зтяти    Кропиву,
Добром  засіяти  всю    Ниву
Бо  як      в  народі    кажуть  теж  -
Що,  й  як    посієш,  те  й  пожнеш!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396518
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.01.2013


Відкрита книга на вікні

Відкрита  книга  на  вікні
ЇЇ  листки  гортає  вітер,
Букет  троянд  -  чарівних  квітів,
Наснилося  чомусь    мені.

В  листочку  кожнім  –  грань  душі,
Що  пошматована  дощами,
В  них  все,  що  було  поміж  нами
Та  викидати  не  спіши…

Там  є  емоції  та  гріх,
Фантазії    із    почуттями,
Щось  юне,  майже  до  безтями,
Що  викликало,  певно,  сміх.

Там  міркування  і  протест
В  них  гіркота  і  велич  духу
Спокута  у  часи  розрухи
І  шлях,  яким  неслося  хрест.

Там  здивування  і  уклін
Красі  душі,  чарівній  вроді  
Завжди  казав  це,  при  нагоді,
Їх  не  міняє  часу  плин.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396229
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.01.2013


Потрібно жити, мріяти, кохати…!!!

Так  хочеться  стрибнути  з  мОсту  в  воду,
Чи  краще  провалитися  в  безодню,,
Щоб  вирішити  всі  питання  зходу
Не  накликАти  більше  гнів  Господній….

Так  хочеться  втопитися  в  горілці  
Забути  всі  емоції  та  вчинки,
А  почуття  повісити  на  гілці  
І  серцю  час  надати  відпочинку.

Важливо  залишатися  собою…
Непросто  утекти  кудись  від  себе…
Не  варто  програвати  все  без  бою…
Не  можна  лиш  надіятись  на  небо…

Потрібно  жити,  мріяти,  кохати…!!!
Радіти  сонцю,  долі  подарункам,
Терпіти  примхи,  але,    пам’ятати  -  
Чарівний    присмак  того  поцілунку!.  

Так  хочеться  торкнутися  вустами…
Зігріти  хоч  на  мить  в  своїх  обіймах…
Невже  це  ми?  Невже  це  все  із  нами?
Давай  без  слів,  хоч  просто  так  постіймо…

Так  хочеться  відчути  стукіт  серця
Ще  краще  у  дуеті  їх  стаккато
Тонути  у  очах  Твоїх  озерцях
Та  розумію  –  сам  лищ  винуватий…

Я  не  достойний  перейти  стежинку
Твоєї  долі,  чи  торкнутись  краю,
Я  не  достойний  жодної  сльозинки!
Я  не  достойний!  Все!  Я  завмираю….

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395682
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.01.2013


Коли до серця спалено мости…

Коли  до  серця  спалено  мости,
Опори  провалилися  в  безодню
Ти  не  ховай  надію,  а,  прости,
Міцніше    віру  укріпи  Господню…

Йди  шляхом  праведним,  святим  
Тебе  ніхто  не  зможе  зупинити
Повір,  в  житті  відкриються  світи
Що  зможуть  ніжне  серце    полонити.

У  квітах  віднайди  собі  снагу
Дерева  стійкості  нехай  назичать,
Як  босими  ногами  по  снігу
Краса  і  чистота  дух  возвеличать.  

Якщо  на  серці  намерзає  лід,
Окутані  туманом  сподівання
Нехай  в  душі  завжди  жевріє  слід
Надії,  що  повернеться  кохання!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393332
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.01.2013


У мене вже немає мрій…

У  мене  вже  немає  мрій…
Бажання  всі  кудись  пропали,
Думки  не  можуть  стати  в  стрій,
Вони  неначе  повтікали…

Куди  поділись  радість,  сміх
Апатія  прийшла  до  всього
Напевне  це  мій  власний  гріх
І  покарання  йде  від  Бога!

Вже    не  потрібно  перемог
Дарунків  долі  не  чекаю
Закрите  серце  на  замок
-Живе…?  –  Та,  навіть,  і  не  знаю…

Не  повертатися    в  весну…!
Не  бачити  хмільного  літа…!
Не  прокидатися  зі  сну…!
Душі  ніколи  не  зігріти…!

Кому  цікавий  стан  душі?
Давно  собі  вже  не  цікавий…!
Дивуюся  –  чому  вірші,
До  мене  туляться  ласкаво…?

Не  хочу  підіймати  їх,
Шепочу  –  ви  так  надоїли..!
У  відповідь  сарказм  і  сміх
-Тебе  любов’ю  напоїли.

-Невже  можливий  рецидив?
Я  намагаюсь  все  забути…
-Кохання  це  набір  із  див…
Невже  тобі  це  не  збагнути?

-Але  ж  навіщо  ті  дивА?
Мені  нічого  не  потрібно…!
-У  тебе  ще  душа  жива…!
ЇЇ  ж  душа,  тобі,  як  рідна

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391769
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 12.01.2013


Як жаль…

Як  жаль  мені,  що  свою  ласку  Тобі  не  можу  дарувати,
Як  жаль,  що  тільки  в  своїх  снах  Тебе  запрошую  до  хати,
Як  жаль,  що  лИше  увісні  Тебе  так  ніжно  пригортаю,
Як  жаль,  що  стежечки-путі  до  Твого  серденька  не  знаю.

Як  жаль,  що  ніжності  рядки  cвої  складаю  на  папері,
Як  жаль,  що  храму  почуттів  ми    не  відкрили  навіть  двері,
Як  жаль,  що  серця  мого  жар  Тебе  не  може  зігрівати,
Як  жаль,  що  вірності  слова  Тобі  не  можу  розказати.

Як  жаль,  що  трави  польові  нас  не  дурманили  медами,
Як  жаль,  що  в  літні  вечори  ми  не    гуляли  вдвох  садами,
Як  жаль,  що  разом,  на  зорі,  ми  не  збивали  теплі  роси
Як  жаль,  що  квітку  чарівну  я  не  вплітав  у  Твої  коси.

Як  жаль,  що  доля  не  дала  нам  розпізнати  мить  бажання,
Як  жаль,  що  будь-  які  слова  приносять  нам  лише  страждання,
Як  жаль,  що  рОки,  як  птахи,    ключами  відлітають  вдаль,
Та  Жити  хочеться,  повір!  О  Боже  праведний,  як  жаль.

(Тож  хай  пропаде  вся  печаль…
знімЕмо  з  себе    пектораль…
із  мрій  наповнений  грааль  
відвідаєм  сповна…  вуаль....
От  знову  падаєм  в  спіраль,
Щоб  не  нарватись  на  шкандаль
Ми  повертаємось  на  баль
Де  править  усіма  мораль….    )

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391642
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 11.01.2013


Як тільки зірка в небі засіяє…

Як  тільки  зірка  в  небі  засіЯє,
По-світу  людям  сповістить  новИну
-Марія-мати  народила  сина!
Тоді  родина  за  столи  сідає.

Всі  слухають  батьківську  мудру  мову.
-Щоб  дочекали  до  Нового  року!
Хай  дідух  прожене  усю  мороку!
В  здоров’ї,  щоб  Різдво  зустріли  знову!

Палає  гордо  свічечка  різдвяна.
Матуся  -  метушлива  господиня
Кутя  з  пшениці  найсмачніша  нині
Із  маком,  з  медом,  ..  а  яка    духмяна.

Дванадцять  страв  відвідати  годиться
Вареники  з  капустою,  з  грибами,  …
Так  смачно  все,  що  не  сказать  словами,
А  дітвора  за  пампушки  береться.

На  вулиці  почувся  спів  дзвіночків
Колядники  завернуть  в  вашу  хату,
Щоб  були  ви  щасливі  та  багаті…
Прислухайтесь  до  дзвону  голосочків.
…….
Життя  іде,  а  час  біжить  невпинно…
Рік  починається    із  чистого  листа,
Осмисли    таїнство  народження  Христа.
Радій  життю  повсюди,  щохвилинно.


Бажаю      зберегти  в  серці  радість,  енергетику  Новорічно-Різдвяних  свят  та  пронести  її  на  протязі  усього  року.
З  Новим  Роком  та  Різдвом  Христовим!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391483
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.01.2013


У Тобі стільки ніжності й тепла…

У  Тобі  стільки    ніжності  й  тепла…
Замріяності,  спокою,  бажання…
Достойна,  знаю,  будь-яких  похвал,
Але  найбільше  справжнього    кохання.

Ти-зірочка,  що  світить  уночі…
Ти-сонечко,  що  обнімає  роси
Ти-музика,  що  барвами  звучить,
І  похвалИ  ніколи  не  попросить.

Ти  –  честь  і  гідність!  (ні,  не  на  показ)
Це  ТвОє  кредо  –  вмієш  відстояти!
Життєва  мудрість,  звільнена  образ,
Чіткі  й  прозорі  в  Тебе  постулати.

Ти  –  загадка  (як  жінка)  у  житті
Ти  –  Мати!,  що  крильми  прикриє  діток
Вогонь  і  воду  зможеш  перейти
За  їхнє  щастя,  разом  щоб  радіти.

У  Тебе  голос  –  струмінь  джерельцЯ,
У  Тебе  очі    це  -  безодня  ласки,
Безмежна  скромність,  дуже  до  лиця,
З  Тобою  спілкування  –  дотик  казки.

Я  вдячний  Богу  за  ту  кожну  мить,
Що  усмішку  Твою  ловив  душею,
Що  як  струна  в  мені  вона  бринить,
Що  я  живу  вночі  і  вдень  із  нею.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388142
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.12.2012


Ось і зима нагадала про себе

Ось  і  зима  нагадала  про  себе  -
Шапочку,  шубку  і  чоботи  треба…
Вчора  гуляла  лише  хуртовина  -
Нині  радіє  вже  кожна  дитина!

Всі  дістають  із  комори  санчата  -
Коником  будуть  і  мама,  і  тато
З  гірки  промчати  чимдуш  по  снігу,  
Навіть  не  страшно  якщо  упаду...

Вийшла  гуляти  маленька  Яруся.
Ні!  Не  сама  -  на  руках  у  дідуся.
Що  це  за  чудо?  -все  біле  навколо...
Я  ще  не  бачила  цього  ніколи...

Ковдру  оділи  земля  і  дерева  -
Ярочка  ніби  сама  королева,
Хитро  всміхається  діткам  услід...
В  неї  теж  коник!  Звичайно,  це  -дід!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388140
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 27.12.2012


О, Боже! Яка Ти красива!

О,  Боже!  Яка  Ти  красива!
Як  усмішка  личить  Тобі,
Даруєш  натхнення  та  силу…,
Вже  й  місця  немає  журбі…!

Так  хочеться  Жити,  співати,
Радіти  природі,  весні,
Так  хочеться  просто  сказати,
Що  Ти  -  так  потрібна  мені…

Так  хочеться  бачити  очі
З  іскринками  радості  в  них,
Так  хочеться  стан  Твій  дівочий
Тримати  в  обіймах  міцних.

Так  хочеться  в  зоряний  вечір
Гуляти  в  квітучих  садах,
Накинувщи  шалю  на  плечі,
Щоб  душі  злетіли  як  птах…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373910
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.10.2012


Як вирвати із серця почуття?

Як  вирвати  із  серця  почуття?
Як  із  душі  прогнати  спазми  болю?
Як  припинити  сірих  днів  буття?
Чи  можна  вибирати  свою  долю?

Як  жити  так,  щоб  солов’їний    спів
Приносив  радість,  дарував  надію?
Чи  можна  розуміти  все  без  слів?
Як  трактувати  без  закінчення  подію?

Як  міряти,  коли  немає  меж?
Зловити  як,  коли  немає  суті?
Як  всі  думки  зібрати  у  кортеж?
Порвати  як,  без  рук,  могутні  пута?

Як  втриматися  в  бурю  у  човні?
Як  берега  дістатися,    і  де  він?
Які  закони  перші,  головні?
Чи  варто  сподіватися  на  диво?

Кому  цікавий  одкровення  рій?
Чи,  взагалі,  Ти  хоч  комусь  цікавий?
Чи  варто  жити  у  полоні  мрій?
Хто  допоможе?,  прошу  вас,  ласкаво…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373908
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.10.2012


Як тільки ніч натягує вуаль

Як  тільки  ніч  натягує  вуаль,
Вступаючи  в  права  аж  до  світанку
До  мене,  моя  пОдружка  -  Печаль
Іде  сама,  на  кави  філіжанку.

Сідаємо  удвох  біля  вікна,
Лиш  аромат  арабіки  між  нами,
А  десь,  можливо,  Ти  не  спиш  одна
ЇЇ  сестру  приваблюєш  думками.

В  свої  обійми    пригорне  вона,
А  то  сміливо  зазирне  до  серця
І  вже  туман  лягає,  пелена
Замість  іскринок  у  очах-озерцях.

А  мріється,  щоб  разом,  у  човні
До  сонечка,  спинаючи  вітрила,
По  океану  ніжності  одні
Пливти  на  хвилях,  розпустивши  крила!

Я  пОдумки  наближую  той  час  -
Букет  троянд,  цілую  Твою  руку…
Нехай  журба  відступиться  від  нас
Теплом  сердець    зігріємо  розлуку.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340598
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.05.2012


Прости…

Прости  мені  за  те,  що  я  живу,
Що  дихаю  та  відчувати  вмію,
Що  морем  Долі  парусом  пливу,
Що  думаю,  що  бачу  зорі,  мрію…

Прости  мені,  що  в  мене  серце  є
І,  що  душа  давно  в  Твоїм  полоні,
Що  ім’я  в  снах  повторюю  Твоє
Що  в  холод  не  зігрів  Твої  долоні.

Прости  мені  ,  що  я  Тебе  люблю,
Але  сказати  це,  не  маю  права…
Лиш  погляд  Твій  усміхнений  ловлю,
А  зрештою,  хіба  це  хитра  справа?

Прости  мені,  що  хрест  могО  життя  –
Не  причинити  болі  близьким,  рідним
В  собі  носити  ніжні  Почуття
І  мріяти,  що  хоч  комусь  потрібен…

Для  мене  ЩАСТЯ  -  знати,  що  є  Ти!
Ділити  радість,  прикрощі,  тривоги…
Якщо  лиш  зможеш  за  усе  ПРОСТИ…
Прошу  у  Тебе  і  в  самого  Бога!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340597
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.05.2012


Ранковий поцілунок

Ранковий  поцілунок  –  не  в  уста,
А  тільки  в  носик,  як  промінчик  сонця,
Що  зазирнув  в  прочинене  віконце,
Але  зробив  це,  зовсім  неспроста…
 
Ранковий  поцілунок  -  у  плече,
Униз  до  ліктя,  по  самі  запястя,
Коли  душа  горить  і  вірить  в  щастя,
А  поцілунок  зовсім  не  пече…
 
Ранковий  поцілунок  у  ступню…
У  кожен  пальчик,  доторкнувшись  ніжно,
Білизна,  навіть  зайва  білосніжна
Ти  і  усмішка,  всі    у  стилі  «ню»…

Ранковий  поцілунок    в    SMS...
Так  романтично!  Плід  моїх  фантазій,
Без  лишніх  неприємностей,  оказій  -
Такий  жаданий,  ще  й  знімає  стрес…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339946
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.05.2012


Народження нового дня…

Народження  нового  дня...
Повітря  вмилося  росою,
Природа  ожива  красою
Ще  спить  вся  денна  метушня...

Заснули  хмарки  в  вишині
Ще  вітерець  дріма  у  вітті
Ще  спить  найкраще  Чудо  в  світі,
Що  снилося  вночі  мені.

Застиг  у  величі  весь  ліс...
Лише  пташок  окремі  соло
Нагадують  -  початок  скоро,
Спектакль  жде  відкриття  куліс...

І  ось  на  обрії  пожар  -
Жовточок  в  золотій  оправі
Почав  свою  щоденну  справу
Краєчком    доторкнувся  хмар…

Розлито  краски  на  мольберт
Ще  все  в  тонах  рожево-  темних
Лиш  мить    очікувань  приємних,
Ось-ось,  почнеться  вже  концерт…

Промінчик  перший  впав  на  стіл
Залив  весь  простір  спальні,  залу,
А  соловей  –  провісник  балу
Заграв  мелодію  для  тіл.

І  стрепенулася  земля...
Поглянула    в  обійми  сонцю,
Підготувалася  до  танцю…
Почни  свій  день  із  ноти  «ля»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339945
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.05.2012


Тополя

По  дорозі  додому,  що  біжить  надолину
На  узбіччі  побачив  стару  тополину.
Наче  мати  старенька,  що  виглядує  сина,
Де,  у  світі  якім,  її    рідна  дитина?

Відправляла  в  дорогу  коли  цвів  кущ  калини
За  село  виряджала,  похмурої  днини.
І  рушник  вишивала,  готувала  на  долю.
Та  тихенько  молилась.  На  все  Божа  воля.

Журавлі  відлітали  та  верталися  знову
А  вона  прислухалась    пташиної  мови.
Ні,  не  бачили,  кажуть,  пролітали  країни
Та  ніде  не  зустріли  ми,  вашого  сина.

А  позаду  летіла  одинока  лебідка
Підняла  свої  руки  бабуся-сусідка.
Розкажи  ми  лебідко,  ти  далеко  літала
Може  в  краї  чужім  мого  сина  стрічала.

Ні,  бабусю,  рідненька  проплили  над  морями
Дуже  важко  пройшов  переліт  над  горами.
Лиш  одна  залишилась,  з  свого  роду,  єдина.
Ні,  ніде  не  стрічала  я,  вашого  сина.

Підійшла  до  бабусі  сусідська  дитина...
-А  чому,  скажіть,  ваша,  так  мокра  хустина?
Обняла  лиш  старенька,  не  сказала  ні  слова
Повернулась  додому,  чекатиме  знову.

Всі  тополі  буяли,  сріблилися  листом
Серед  інших  дерев  вихвалялися  хистом.
Лиш  старенька  тополя,  стоячи  у  задумі
Похилила  голівку,    заснула  у  сумі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258603
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.05.2011


Я бачив мавку польову

Я  бачив  мавку  польову
Вона  збирала  квіти
Ні,  не  у  сні,  а  наяву
В  одну  косу  лиш  вдіта.

Постава  горда,  ніжний  стан
Та  волошкові  очі
Така  краса,  скажу  я  вам,
Що  душу  аж  лоскоче.

Вона  поглянула  в  мій  бік
Повела  лиш  бровою,
Куди  роки  поділись,  вік?
Не  йшов,  я  плив  ходою.

Вона  вела  мене  в  свій  світ,
Незайманого  поля,
А  я  з  своїх  не  юних  літ
Подумав,  може  доля?

Мов  краплі  чистої  роси
Вона  читала  вірші  
Такої  ніжної  краси,
Що  не  почуєш  більше.

Вона  моргнула,  а  туман
Звів  нам  палац  миттєво.
Чуття  злилися  в  океан
І  билися  бурхливо.

Час  незамітно  пролетів
В  такім  чарівнім  крузі
Я  доторкнутися  хотів
Можливо  ми  вже  друзі?

Та  раптом  сонця  повний  круг
Із-за  гори  піднявся
Все  засіяло  трави,  луг
Я  лиш    один  зостався.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257902
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.05.2011


На землю опустилася гроза

На  землю  опустилася  гроза
Вогненні  списи  застромила  в  тіло
У  висях  тужно  десь  загуркотіло
По  тілу  покотилася  сльоза…

У  хвилях  вітру  гнулося  гіллЯ
Потоки  сліз  стікалися  рікою
А  вітер  зачіпав  усіх  рукою,
Для  нього  буря  наче  весіллЯ.

На  цій  картині  була  дивинА  -
Могутній  дуб  тримався  величаво
Під  свої  крони  взяв  берізку-паву
У  затишку  сховалася  вона.

Люблю  грозу,  повірте,  повсякчас,
Як  тільки  шиб  торкаються  сльозинки  -
Пора  натхнення,  мрій  та  відпочинку…
Балкон,  блокнотик  з  думкою  про  Вас.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257385
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.05.2011


Неймовірно…

Неймовірно,  ніжно,  ново…
Мяко,  мудро,  мелодійно…
Свіжо,  сяйвом,світанково…
Пянко,  піснею,  постійно…

Ллється  легкими  ладами,
Терпким  трунком  тереновим
Хвилі    хлинуть  холодами
Звісно,  загоряться  знову…

Кетягом,  кущем  калини
Вільним  вітром,  відголоссям
Дійством,  долею  дівчини
Рясно,  радо  рознеслося.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257229
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.05.2011


Давай поїдем разом в Буковель

Давай  поїдем  разом  в  Буковель,
Де  шапки  гір  в  польоті,  наче  хмари,
Де  сосни  нам  нашепчуть  свої  чари,
Краси  та  свіжості  відвідаєм  коктейль..

Давай  відчуєм  силу  чистоти
У  мареві  пробудження  світанку
З  накидкою  із  легкого  серпанку
Що  так  відверто  полюбляєш  Ти.

Давай  птахами  злетимо  над  гір,
Щоби  красу  карпатську  озирнути,
А  потім  ночами  купатись  і  тонути
Під  шепіт  і  тремтіння    ясних  зір.

Симфонії    здивується  весь  світ,
Як  наші  душі  задзвенять  струною
І  понад  гір  покотиться  луною
Тоді  ніхто  не  спинить  їх  політ.

Давай  відчуєм  разом  вітру  шал,
Коли  при  спуску  виростають  крила,
А  зупинитися  уже  несила
Лише  емоцій  наших  буде  шквал.

Давай  відчуєм  лет  цього  життя,
У  круговерті  днів,  що  впадуть  в  вічність,
Ми  викреслимо  з  слів  усю  комічність
На  волю  відпустімо  Почуття.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257012
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.05.2011


Я мрію запросити Вас на вальс!

Я  мрію  запросити  Вас  на  вальс!
Під  музику  відому,  з  кінофільму,
Надіюсь  закружляєм  з  Вами  вільно
Мелодія  нехай    єднає    нас.

Відчути  хочу  дотик  Ваших  рук
І  подих  уст,  що  п’янко  лине  в  душу,
Лише  очами  говорити  мушу,
Приховуючи  серця  свого  стук.

Віддати  хочу  часточку  тепла,
Відчути  радість    миті  спілкування
Без  слів  прийти  до  щирого  зізнання
Як  Ваша  ніжність  душу  обпекла  .

Я  подарую  Вам  травневий  дощ
І  запах  трав,  що  розцвіли  весною
І  зорепад,  що  зваблює  красою
І  все,  що  тільки  зможу,  що  захоч…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256929
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.04.2011


Ми зустрічались?

У  мене  склалось  враження,  що  ми
в  минулому  житті  вже  зустрічались,
а  може  потаємно  і  кохались,
хоч  і  не  були  близькими  людьми.

А  може  ми  стрічались  в  моїх  снах
під  вербами,  на  лавочці  у  гаю,
і  я  Вас  до  цих  пір  іще  кохаю
тремтіння  пам”ятаю  на  устах.

Я  можу  розказати  про  Вас  все!
як  Ви  жилИ,  де  родинка  на  тілі,
коли  на  серці  були  заметілі,
у  пам”яті  записане  ессе.

А  може  ми  знайомились  в  наш  час,
у  павутинні,  десь  у  хащах  НЕТу,
попавши  разом  на  оцю  планету,
тепер  душа  не  може  вже  без  Вас?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256748
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.04.2011


Душа, прошУ…

-Душа…  ПрошУ…  не  рвися  у  політ.
Чого  від  тебе  можна  ще  чекати?
Ми  разом  провели  вже  стільки  літ…
ПрошУ  тебе,  вернись  в  свої  пенати.

Я  сам  дивуюсь  твоїм  відчуттям.
Як  легко  ти  умієш  впізнавати
Її,  із  слів,  чарівне  вишиття
Та  все  ж  прошУ,  вернись  в  свої  пенати.

Невже  Тобі  ще  хочеться  в  політ?
Невже  Тобі  проблем  було  замало?
Ти  розтопила  вже  на  серці  лід,
Симфонія  весни  в  тобі  заграла.

-Ні.  Я  не  можу  лиш  у    тілі  тліти!
Мені  не  личить  у  темряві  спати!
Я  хочу  ЖИТИ,  хочу  ще  ГОРІТИ!
ТОНУТИ  в  морі,  у  вогні  ПАЛАТИ…

-Душа,  молЮ,  подумай,  повернись
Я  вже  не  той  що  може  ще  співати
В  кінці  кінців,  будь  добра,  схаменись
І  прошу,  повернись  в  свої  пенати.

Я  вже  не  знаю  як  це  пояснить,
Я  вже  не  знаю  як  тебе  спинити…
Повір,  хто  довго  полумям  горить,
То  може  іншу  душу  спопелити…

-Хіба  це  гріх,  що  Нею  я  живу?
Хіба  мене  ти  посадиш  за  грати?
Я  морем  долі  парусом  пливу.
Колись    вернУся  на  свої  пенати….

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256584
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.04.2011


Я хворий Вами…

Я  хворий  Вами….  цей  солодкий  біль
Мені  тривожить,  так  бентежить  душу…
Думки  свідомість  вяжуть,  наче      хміль
Сказати  можу...,    чи,  мовчати  мушу  ?.

Ваш  погляд  завжди  в  серці  бережу,
В  снах  обіймаю,  пригортаю  ніжно…
Я  так  боюся  перейти  межу,
Де  виправляти  вчинки  буде  пізно…

Ламаю  стіни  власних  Почуттів
У  вітра  прошу  остудити  скроні
Я  -  лист  осінній,  мабуть,  у  житті,
Що  хоче  обігріти  Вам  долоні.

Каштани  запалили  ліхтарці,
І  верби  розпустили  свої  коси…
Весна  -  пора  кохання  та  митців,
Але  чому  на  серці  грають  роси?

Чому  у  долі  є  твердий  закон  -
Людина  має  у  житті  страждати…
О,  як  жаданий,  Ваш  душі  полон,
Чи  зможу  я  про  все  це  розказати….

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256394
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.04.2011