| Сторінки (1/8): | « | 1 | » |
Запитаннями не закидаєш.
Все як йшло,так і йде.
Ти напевно не знаєш, не відаєш,
Як час спогади мої краде.
Все це будні,зостався ти мрією,
Світлим променем у голові.
Я даруюся в сні тобі лілією,
Та для тебе ці скарби малі.
Я лечу до тебе, як ластівка,
Що летить до свого гнізда.
Віддано,тихо, на пальчиках
Чужу любить моя душа.
Кілометрами,верствами, відаллю
Дихають в втомі слова.
Без суєти, обіймаю лиш вірою.
Ти живеш - я жива.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254614
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.04.2011
Якісь сигнали через нас
пускала земля зорям,
І блискавкою летів час,
Ми провожали зором.
Діти малі... ми у саду
Їли серпневі груші,
І звучали в мажорнім ладу
Юні солодкі душі.
Здається,ніби вчора те було:
Ми - діти,котрих вабить зорепад.
Повітря серпня в пам*яті пливло.
Здається, наче вчора...й груші, й сад.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254613
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.04.2011
Як вітер, кричав старими бляхами,
Як небо , гнівила мокре шосе...
Ти є моїми мріями-страхами:
В твоїй правді закрите лице.
Ми перехрестя ординат і абсцис,
Кожен в свою направляє стрілку.
Мені квіти дарує самолюб-нарцис,
Котрому цілувати - як застягнути ширінку.
Доріан Грей як результат реінкарнації,
Ти гірше лихоманки, інфекції крові.
Як зійшлись ми - такі різні іпостасії,
Щось взірвалось тротилом котрою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254092
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.04.2011
Мало сонце світило,літо убило
та не нас..
губи губами любила.як це все мило.
закінчився час..
Пам*ять минуле тримає в листівках й смс.
лишилось щось - хтось щез
приспів:
ти заплутав Київ і її думки,
пам*ять все розмиє...а може ми
будем бачити очі і зоряні ночі разом я і ти..
не йди.
Сни розвінчує ранок,разом з туманом
будить мости...
десь чекає "завтра" на слова педіатра.
діагноз: ПІДРОСТИ.
ти не встиг відкрити.те що закрите лише мені
ми ще малі,ми замалі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254010
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.04.2011
Я не зраджу,як зрадила інших,
Я не та, що ламає стіни..
Але..Боже, прости нас грішних,
За помилки стираю коліни.
Вночі думаю,а вдень бачу.
Я б здуріла,та на це час залишу.
Я,як крапка,нічого не значу.
Я беззвучно порушую тишу.
Якщо любов тільки в Ромео й Джульєти,
Краще втруїтись чи вмерти гордо?
Не вірю!..Не вбивають її пістолети,
А ти просто душиш за горло?
А ти просто боїшся? Знаю...
Не за когось,за себе,милий,
Що тут серце залишеш своє
І будеш,як всі люди,безкрилий.
Бог з тобою,може і краще буде.
Я спішу любити,затримайсь хвилинку.
Не прошу забути...просто...
Хай зробить нам небо назгадку знимку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253643
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.04.2011
"Спаси меня ,гордость, от этого шарма
лезвия,голки ,ножа искушенья" -
безполезно кричала уставшая карма,
теряя содержание предназначенья.
Убиться можно воздухом и стоя рядом:
дышать чаще двох вдохов в секунду.
Если глаза-гипноз шепчутся взглядом -
значит в море безнадежно ищеш палундру.
Спаси меня гордость, примерами с жизни,
заумными фразами третей книги на полке,
этюдом ре минор или желанием мести,
в красную краску толкни,что б было колко,
что б было стыдно железным ошуркам
нежной души с обрамкою бронзы,
что б сожглось прошлое горящим окурком
и впиталось вовнутрь тихо ,как Стронзий.
Спаси ,гордось, не меня.а то что осталось.
утопи в ополонке утром морозным
терпимость,нежность,юнную слабость,
а остатки оставь мурашкой подкожной.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253640
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 14.04.2011
Я не далеко...
так,як ти, під Венерою.
Я не доскажу...
я твоєю манерою
Посміхнусь,подивлюсь...
й ковтну сотні фраз.
Я за тебе молюсь,
і помолюсь ще раз.
Пальці замерзлі
загрієш долонею.
Будемо чесні:
я назву тебе долею.
Скажу це вголос,
може здійсниться.
Щось заплутане коло
у твоїх зіницях..́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253513
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.04.2011
ти грався з попелом давно погаслого вулкана,
хіба не знав,що й сплячі прокидаються?
Моя колись скалічена,і вже зі шрамом рана
Стогнала:"воно знову повертається"
як і колись..метелики у грудях били ребра,
мов вперше захлиналася хворобою, хоча
знала кінець і без поради неба, бо доля-зебра -
повторно-неповторне біло-чорне марево в очах.
Повторяться і сни,і миті,а може де жа вю,
і світлі дні,і темні ночі, але тіж самі очі
не з'явиться на біс,ти не жалів,я - без жалю.
люблю і не люблю щодня, щоночі.
09.04.2011́́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253509
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.04.2011