Ендрю Мітін

Сторінки (2/126):  « 1 2 »

про нас

ці  зорі  над  нами
і  море  під  ними
ми  вкриті  снігами
наївні  й  щасливі
сідлаємо  хвилі
натхненно  та  вправно
у  власному  стилі
приймаючи  ванну
і  є  що  сказати
і  маєм  набої  
і  вітер  кудлатий
торкається  скроні

ілюзії  знову
наповнять  кімнату
візьми  в  мене  крові
малюй  нашу  страту

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781029
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2018


Тримаючи історію на долоні

Субота  пошуківця  (в  даному  випадку  любителя  походів  з  металошукачем  та  добувача  всілякого  залізного  мотлоху,а  подекуди  простого  шукача  пригод  на  свою  "  п'яту  точку")конкретно  різниться  від  суботи  звичайної  людини.  Підйом  ні  світ  ні  зоря,сніданок  на  швидкоруч,  бутерброди  та  термос  з  духмяним  чаєм  в  наплічник,  і  вперед  до  нового  й  нерозвіданого.
Той  червневий  ранок  дихав  у  груди  приємною  прохолодою.  Я  неквапливим  кроком  прямував  до  автобусної  зупинки.  Ще  здаля  помітив  яскраву  футболку  з  образом  легендарного  Че.  Андрюха  вже  чекав  на  мене.
З  моїм  тезкою  і  побратимом  по  лопаті  знайомі  близько  двох  десятиліть.  Літні  канікули  в  селі,весела  компанія,перші  викурені  цигарки...  Тоді  час  летів  перелітним  птахом,  швидко  й  нестримно,але  гарантовано  вертаючи  щоразу.  Дорослішати  зовсім  не  було  бажання.  Не  даремно  жартують,що  перші  сорок  років  дитинства  для  чоловіка  найважчі.  Так  вийшло  і  в  нас  з  Андрієм.  Хоч  літа  по-тихеньку  наступають  на  п'яти,проте  жага  мандрів  та  авантюризму  не  покидає  наші  вічно  юні  серця.
Потиснувши  один  одному  руки,ми  жваво  майнули  до  жовтого  "Богдана",який  з  відчиненими  дверима,ніби  з  розпростертими  обіймами,зустрічав  усіх  охочих  отримати  насолоду  від  дорожнього  атракціону.  Бо  наші  дороги  інакше  не  назвеш.  І  це  м'яко  кажучи.
За  десять  хвилин  маршрутка  рушила.  Я  дістав  із  кишені  навушники  та  ввімкув  музику  на  телефоні.  Андрюха  заворожено  вивчав  карту  та  вірність  прокладеного  маршруту,доповнюючи  певні  місця  точками.  За  вікном  плавно  зникали  урбаністичні  пейзажі,а  мене  під  меланхолійні  ритми  пост-року  повільно  окутувало  сном.
Та  все  раптово  змінилося  тільки-но  виїхали  на  трасу.  Гречані  та  соняшникові  поля  одразу  запалили  мій  зір.  Відкритий  вентиляційний  люк  впустив  до  салону  розбишаку  вітра,який  приніс  із  собою  солод  аромату  відцвітаючих  акацій.  Такий  знайомий  запах  ще  з  дитинства,забути  його  просто  нереально.  Про  сон  годі  було  й  думати.
Поїздка  наша  зайняла  хвилин  сорок.  Двері  зачинились.  "Богдан"  повільно  розтанув  в  літнім  мареві  напівпорожньої  траси.  Ми  одягли  наплічники  і  після  Андрієвої  фрази  "  кладуха  не  жде:)",гордо  рушили  в  протилежний  бік  села,  по  якому  серпантином  розливалися  колись  потужні  Змієві  вали.
Небесний  диск  зайняв  свою  висоту,облизуючи  нас  гарячим  промінням.  До  місця  призначення  лишилося  якихось  два  кілометри.Поправивши  бейсболку,я  звернувся  до  товариша  :  
-  То  що,камраде,які  прогнози  на  сьогодні?Золотішко  -  сєрєбрішко?
Андрюха  усміхнувся  :  
-  Київська  Русь  полюбому!
Піщана  дорога  привела  нас  до  мілководдя,яке  розділяло  сусідні  села.  За  давніх-давен  тут  була  судохідна  річка.  
Сонце  по  -  літньому  припікало,розсіюючи  своїх  зайців  по  циферблату  годинника.  Стрілки  показували  дев'яту  сорок  п'ять.  
-  Все.  Ми  на  місці,-  оголосив  товариш,  оглядаючи  карту  на  екрані  GPS  навігатора.  Я  зняв  наплічник,розім'яв  втомлену  спину  та  дістав  пляшку  мінералки.  Кругом  нас  дзуміли  бджоли,десь  неподалік  розспівував  соловей.  Під  лісосмугою  майоріла  налита  теплом  пшениця.
-  Яке  ж  повітря  тут,-  прошепотів  я,  на  мить  заплющивши  очі.  Відчувався  спокій.  Абсолютний  всепоглинаючий  спокій.
Поки  мені  файно  релаксувалось,Андрюха  вже  ставив  катушку  на  прилад.  
-  Спершу  побалую  солоденьким  Земляного  Діда,-  вирішив  я,взявши  в  руку  "фіскарика".  В  кишені  мав  глазурований  сирок.  Зі  смаком  персика,  здається.
Польовий  суховій  час  від  часу  приємно  торкався  тіла.  Сигнали  під  катушкою  в  основному  "чорнили".  Похвалитися  було  нічим,окрім  парочки  пізніх  "совєтів"  та  купки  гільз  від  німецької  "Mauser  98k"  на  двох.  Наші  пошуки  по-тихеньку  наближалися  до  обіду.  
Ситно  підкріпившись,ми  з  азартом  взялися  за  продовження  справи.  Я  рушив  у  напрямку  того  ж  таки  мілководдя,Андрюха  крокував  до  лісосмуги,важкою  підошвою  здіймаючи  сиву  пилюку.  
Від  річки  тягнуло  сирістю.  Літня  теплінь  дещо  втрачала  тут  свою  владу  й  губилася  серед  густої  зелені  очерету.  З  краю  берега  я  "спіймав"  цікавий  сигнал.  "Досить  глибоко.  І  що  там  за  штуковина?",-  подумалося  мені.  Піщаний  грунт  копався  легко,без  особливих  фізичних  зусиль.  Скажу  простіше  :  не  я  копав,а  лопата:)
Як  саме  виглядала  моя  фізіономія,коли  на  нагорнуту  купу  землі  випала  річ  з  тисячолітньою  історією,  можна  хіба  що  уявити.  Все  навколо  затихло.  Тільки  в  грудях  гупало  на  виліт  :  на  долоні  я  тримав  свій  перший  енколпіон.
На  місце  збору  ми  повернулися  майже  однаково.Вечоріло.  Втомлені,спітнілі,але  задоволені  вдалим  виходом,  почали  розкладати  накопані  артефакти.  Андрюха  висипав  з  хабарниці  три"царя"  та  п'ять"  совєтів".  Ще  мав  жменю  різного  шмурдяку.  
-  Зачьотно  взяв,  друже,-  сказав  я,відкривши  свою  хабарницю,в  якій  принишкли  дві  радянські  "  трьошки".
-  Щось  надто  скромно,-  підозріло  зауважив  Андрій.-Хоча  по  твоєму  задоволеному  фейсу  бачу,що  то  не  все.
-  І  таки  да,  камраде.Як  ти  казав  :  Київська  Русь  полюбому?!  -  продовжив  я,дістаючи  з  кишені  бронзового  свідка  подій  як  мінімум  11-  го  століття.
-  Чувак,  вітаю  тебе!Це  ж  який  шматок  історії  тримаємо  в  руках...
Двері  маршрутки  відчинилися  на  кінцевий  зупинці.  Наповнене  оксидами  металів  міське  повітря  вдарило  по  ніздрях,відігнавши  всі  думки  про  чудесно  проведений  день.  Нас  замріяних  печально  спустило  на  землю.  І  тільки  іржава  смуга  горизонту  над  висотками  мовчки  наближала  чергову  парку  ніч.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780753
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2018


тобі

і  те  непізнане  знаходити  в  тобі
і  світло  запалити  в  твоїм  лоні
несмілі  мої  "я"  завершують  двобій
потоком  ніжності  наповнивши  долоні

і  неосяяне  засяє  у  очах
і  неприкаяна  спочине  сутність
цілую  шрами  на  твоїх  плечах
і  відчуваю  ангелів  присутність

і  навіть  те  чого  давно  нема
чіпляє  хвору  підсвідомість
я  знаю  ти  лише  одна  така
моя  віднайдена  коштовність

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779099
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2018


день, коли я побачив гори…

7:45.Будильник  на  смартфоні  монотонно  торочить  мелодію  буддистської  тематики,йорзаючи  апаратом  по  підвіконнику.Хутко  підводжусь,одягаюсь  та  заправляю  постіль.Після  сніданку  збираємося  в  фойє  готелю.Нас  одинадцятеро.Точно  як  в  голівудському  блокбастері.У  дворі  з’являється  мікроавтобус,займаємо  свої  місця.Мене  переповнює  почуття  ейфорії.Сьогодні  я  вперше  побачу  Карпати.
     Покидаємо  місто,виїзджаємо  на  трасу  Київ-Чоп.Вересневе  сонце  несміло  показує  свої  боки,ледь  визираючи  з-під  грізного  небесного  полотна.Позаду  лишаються  сільські  будинки  й  церкви,пам’ятники  Кобзареві  та  Бандері.В  основному  Кобзареві,у  повний  зріст.І  це  мене  тішить.Нас  супроводжують  впевнена  робота  німецького  двигуна  і  горді  гірські  потоки  обабіч  дороги.Заплющую  очі  й  відчуваю  як  промені  торкають  зіниці  і  лоскочуть  лоба.Осіннє  тепло.Останнє  тепло.
     За  поворотом  повільно,ніби  після  чергового  мазку  пензля  виростають  вони-могутні  Сколівські  бескиди.”Спрінтер”зупиняється  на  окраїні  села  Коростів.Одягаю  наплічник,крокую  до  виходу.Сонце  захоплює  владу,розливаючи  по  горизонту  жовтогарячі  струмені  тепла  та  радості.Вдихаю  на  повні  груди.Від  свіжості  і  особливої  смачності  повітря  здаєшся  собі  всесильним.
     Провідник  оголошує  настановчий  інструктаж.Молодий  спокійний  парубок,знаючий  на  відмінно  свою  справу.Увесь  шлях  займе  п’ятнадцять  кілометрів.Якщо  точніше,то  сім  на  підйом  та  вісім  на  спуск.Для  досвідченого  мандрівника  це,мов  за  хлібом  в  магазин  сходити.А  тут  більше  десяти  профанів,котрі  гори  бачили  хіба  що  у  кіно  чи  на  картинках.Такі  собі  індустріальні  динозаври.
     Ступаю  на  стежку,встелену  камінням.Роками  їх  вимивали  дощі  та  сніги,відшліфувавши  до  м’ячеподібних  форм.Ноги  сковзають,тому  йду  обережно.
     На  перевалі  затамовую  подих.В  мить  ока  вимальовується  краса  і  велич  карпатської  природи.Сіро-блакитна  димка  огортає  столітні  смереки,ледве  підіймається  до  неба  й  плавно  спадає  на  землю.Гіпнотизуюче  дійство.
     Чим  ближчий  фініш,тим  швидше  калатає  в  грудях(від  такої  то  кількості  адреналіну!)Нарешті  серед  гливкого  туману  випростовується  найвища  точка  Сколівщини-гора  Параска.Хрест  на  її  вершині,здавалося,торкається  неба,а  то  й  тримає  його  на  собі.Лишається  останній  ривок.Кількасот  метрів  і  рубіж  подоланий…
     “Бус”  набирає  швидкість,відчувши  під  колесами  асфальт.Залишається  позаду  село,віддаляються  Карпати.Втупившись  у  вікно,розумію,що  надалі  мені  їх  не  вистачатиме.Частина  чогось  мого  зостається  тут:серед  сивих  сколівських  серпанків,замріяних  та  загадкових  вікових  смерек  й  буків.Якусь  долю  мене  розвіяв  по  вершині  бешкетний  вітер.Тут  я  вперше  відчув  себе  по-справжньому  вільним.І  було  б  усе  навіть  нічого,коли  б  не  квиток  додому  на  нічний  потяг,який  наче  навмисне  муляє  в  кишені  парки.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759428
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2017


навчився

ти  щойно  навчився  ходити  по  стелі
дивніших  за  тебе  не  має  у  світі,
умієш  знаходити  воду  в  пустелі
та  тіні  ловити  при  місячнім  світлі

ти  вчора  навчився  балакати  з  небом
торкатись  планет  і  чухать  їм  спини,
цей  світ  божевільний  загнеться  без  тебе,
вдавившись  потоками  власної  слини

прокинешся  завтра  володарем  моря
цунамі  та  бурі  сховаєш  в  кишеню,
померлі  зірки  марно  гріють  долоні,
пустоти  душі  не  заллєш  аквареллю

в  колекції  маєш  всі  запахи  літа,
хоч  стежки  твої  уже  осінню  вкриті
кімнату  наповнить  морозне  повітря,
умієш  усе...лиш  не  знаєш  як  жити

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754674
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.10.2017


якщо кохання має запах…

якщо  кохання  має  запах,
то  лише  тіла  твого  та  й  тільки,
коли  воно  має  колір,
то  твоїх  очей  і  крапка
я  не  можу  сказати  точно  й
наскільки
відкрилися  всі  таємні  дверцята

але  ти  пробудила  весну
я  ж  втонув  у  твоїм  волоссі,
це  нічого,
у  долонях  вкотре  воскресну
теплим  дощем  розіллюсь  на  порозі

ранок  крізь  штори  дарує  цілунки,
ми  є  полонені  власного  літа
ти  в  мені  проросла,
ти  в  мені  загорілася  світлом,
моїм  ставши  небом,
ставши  моїм  порятунком

і  якщо  кохання  має  запах,
то  лише  тіла  твого  та  й  тільки
і  коли  воно  має  колір,
то  твоїх  очей  і  крапка

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702698
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2016


я під серцем носив

Я  під  серцем  носив  останню  нашу
осінь,
де  твій  сміх  розливавсь  по  артеріях
вулиць,
ціла  купа  дилем  є  відкритими  й  
досі,
оберемку  бажань  не  судилося
збутись.

Твій  портрет  зберігав  десь  на  рівні
розп’яття
без  молитви  тобі  сон  обходив  мене
стороною.
Певно  це  є  найважчим    верховним
прокляттям,
розділити  яке  не  під  силу  навіть  з
весною.

А  під  ранок  схопився    від  власного
крику,
вбираючи  тілом  смуток  та  холод
підлоги:
чи  здурів,чи  осліп  -  фото  стало
безликим…
за  дверима  світає,кличуть  нові
дороги.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695027
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.10.2016


до осені…

                                                                                       обіцяти  кохати  навіки-
                                                                                       ніби  кидати  курити  до  осені
                                                                                       так  багато  надій,
                                                                                       що  зростають  в  серцевих  просторах
                                                                                       вибухають  раптовим  маревом  ілюзій

                                                                                       з  приходом  тепла  ми  надто  вразливі,
                                                                                       заспані  душі  квітнуть  мріями,
                                                                                       ловимо  запахи,бавимось  поглядами,
                                                                                       вагітніємо  словами  і  плачемо,
                                                                                       вкотре  спалені  взаємною  брехнею

                                                                                       і  коли  пектиме  десь  між  ребрами,
                                                                                       ми  водночас  проситимем  снігу,
                                                                                       дощів  заливних  і  морозів,
                                                                                       аби  впасти  у  сплячку
                                                                                       до  осені,
                                                                                       наступної  осені…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695009
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.10.2016


єсенін

     Ще  з  ранніх  років  підсів  на  літературу.Ні,ну  звісно,спочатку  був  дитячий  горщик,але  сидячи  на  ньому,вже  гордо  тримав  подарований  буквар,заворожено  листаючи  яскраві  сторінки.Залежність  від  друкованого  слова  мені  передала  моя  бабця,вчителька  мови  та  літератури,царство  їй  небесне.Головне,що  так  вміло  й  непомітно  передала,наче  з  тією  ранковою  манною  кашею,смак  якої  досі  ні  з  чим  не  сплутати.
     Моє  дитинство  пройшло  серед  різнобарв’я  квітів,чарівного  світу  казок  та  пісень.Згодом  до  мого  зору  потрапили  морські  піратські  романи,таємниці  англійських  детективів  та  загублених  цивілізацій.
     У  школі  я  читав  лише  те,що  справді  цікавило.Тому  часто  виникали  суперечки  з  учителем.Але  я  відстояв  свою  позицію  і  переконання  з  твердою  “четвіркою”в  атестаті.
     Близько  20-ти  потягло  на  поезію.Потягло  таки  неймовірно.Від  зарубіжних  класиків  до  сучасних  вітчизняних.Глибина  думок,мелодичність  слів  та  рим,біографії  авторів,-все  це  зачіпало  мою  тонку  й  спраглу  до  вражень  натуру.Та  з  усіх  геніїв  пера  і  слова  ідеалом  для  мене  залишився  Єсенін.Його  вірші  та  поеми  я  міг  перечитувати  кілька  разів  на  тиждень.Дійшло  до  того,що  сторінки  єдиного  примірника  його  творів  стерлись,а  літери  просто  розгубились.І  одного  разу  я  зустрів…Не  повірите,я  зустрів  Єсеніна…
     Того  грудневого  дня  сонце  втомлено  тяглось  на  захід.Іржавим  колесом  плавно  ховалось  за  горизонт.Під  ногами  схлипував  перший  сніг,міський  сквер  окупувала  зграя  вічно  голодних  голубів.
     Єсенін  стояв  непорушно.На  світле  курчаве  волосся  лягали  дрібні  сніжинки,роблячи  його  образ  ще  загадковішим.Він  замріяно  глянув  вгору  і  посміхнувся.Єсенін  мовчав.
     Замість  того,щоб  розпочати  культурну  дискусію  про  роль  європейської  класики  в  радянській  літературі,принципи  імажинізму  та  “Стойло  Пегаса”,поетичний  поєдинок  з  Маяковським,бунтарський  нескорений  норов,алкоголізм  і  кохання…Замість  того  всього  я  ляпнув  тільки  одне,що  так  свербіло  на  язиці:
-Скажи,Сєрьога,от  якого  ти  поліз  у  той  клятий  зашморг?
Не  відводячи  погляду  від  згасаючого  за  обрієм  сонця,він  печально  видихнув  і  промовив:
-Знаєш,просто  за…бало…абсолютно  все…
     Промовив  та  з  гордо  піднятим  підборіддям  і    пішов,підправляючи  золотисту  кіпу  волосся.Пішов  так  і  не  дізнавшись,що  давно  відспівана  пісенька  партійних  стерв’ятників,ті  ,хто  звалися  друзями-товаришами,виявилися  звичайними  щурами.Пішов,не  дізнавшись,що  село,за  яке  так  завзято  змагався  вибите  в  корінь,нерушима  імперія,збудована  на  крові  та  кістках  робочого  народу  ганебно  пала,а  на  її  уламках  зросла  нова,депресивно-агресивна,войовничо-загарбницька  з  кегебешним  виродком  у  керма.Пішов,не  побачивши,що  від  славних  прокурених  кабаків  не  лишилося  нічогісінько.Тепер  вони  звуться  гламурними  нічними  клубами  без  краплі  смаку  й  виду.Що  незмінними  лишились  тільки  пори  року,вільний  степовий  вітер,ті  ж  одинокі  зорі  над  землею.
     Але  він  пішов,повільними  кроками  розриваючи  білосніжну  пелену  вечірнього  скверу.Він  пішов  так,як  того  самого  фатального  грудневого  дня.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693054
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2016


психоделічна лірика

                                                                                 



                                                                             кровотечі  цієї  хворої  осені
                                                                             наповняють  психозом  звилини  міста
                                                                             небом  стомленим  блукаємо  босими
                                                                             в  активному  пошуку  логіки  й  змісту

                                                                             ти  вгризаєшся  жадібно  у  мої  зап’ястя
                                                                             мертвим  листям  сипляться  метастази
                                                                             для  тебе  я  стану  найбільшим  нещастям
                                                                             натомість  мене  розіб’єш  на  фрази

                                                                             нам  ангели  лаштують  вміло  засідку
                                                                             ми  ж  воскреснем  новим  рецидивом
                                                                             шепочеш  типу  працюєш  на  розвідку
                                                                             наплювати  кажу
                                                                                                                               ти  дуже  красива

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692433
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.10.2016


осенней тоски фонарь

     Ночной  город  плавно  таял  в  ловко  расставленных  сетях  тумана.После  короткого  ливня  воздух  обрел  необычную  чистоту  и  свежесть,просто  невозможно  таки  надышаться.Среди  осенней  суеты  мелким  ярким  пятнышком  выделялся  лишь  уличный  фонарь  –  вечный  узник  даного  перекрестка.
     Говорят,чем  дольше  находишься  в  состоянии  одиночества,тем  глубже  понимаешь  суть  и  цену  свободы,получив  в  додачу  еще  и  циничную  хладнокровность  к  людям.
     Самым  сложным  в  окружающем  нас  порочном  мире  есть  сохранить  веру,ведь  нет  ничего  проще,чем  ее  и  потерять.Обещания,клятвы,все  такое  –  всего  лишь  набор  бессмысленных  букв,наполняющих  жаждущий  мозг  ложной  надеждой.
     Туман  полноправно  царил  среди  пустых  улиц.И  только  одинокий  фонарь  упорно  отвергал  эту  мрачную  власть.В  ответ  туман  начинал  злиться  и  заручился  поддержкой  дряблого  ветра.Вместе  они  пытались  забросать  фонарь  мокрым  листьям,но  так,как  по  своей  сути  были  глупыми,просчитались  в  собственных  силах.  
     В  некоторой  мере  мы  есть  такими  же  печальными  придорожними  фонарями.На  огненный  наш  свет  слетаются  все  те,кому  чуждая  темнота,важная  теплота  и  забота,нежность  и  понимание.Но  стоит  нам  только  угаснуть  –  рядом    никого.Конечно,паскудное  чувство,но  такова  истина  жизни.
     Банальным  здесь  есть  то,что  с  первыми,еще  сонными  лучами  октябрьского  солнца,интерес  к  этому  фонарю  также  исчезнет…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690402
рубрика: Проза, Лирика любви
дата поступления 23.09.2016


i remember you

     А  знаєш,затишно  тут  в  тебе…Спокійно  якось,чи  що.Душу  пронизують  дивні  відчуття,які  не  описати  всіма  існуючими  словами…
     Сімнадцять  років  минуло.Сімнадцять  років…без  тебе.І  напротязі  цього  довжелезного  відрізку  часу  не  було  такого  дня,щоб  я  не  думав  про  тебе.
     Так,спочатку  я  злився,адже  не  міг  ніяк  второпати,чому  ти  покинув  мене  в  такому  малому  віці.Звісно,то  було  несправедливо  та  егоїстично  з  мого  боку.Потім  я  проклинав  небо,того  старого  чувака,котрий  сховався  десь  поміж  безкраїх  кучерявих  хмар  й  з  нички  робить  нам  усім  лажу  час  від  часу.Зараз  це  здається  смішним,по-дитячому  недалеким.Все  частіше  ловлю  себе  на  думці,що,мабуть  так  мало  статися,так  визначила  доля  –  надсерйозна  матерія,єдина,у  що  я  ще  не  втратив  віри.
     Житття  не  реально  поставити  на  паузу  чи  відмотати,ніби  касетну  плівку.На  превеликий  жаль,  час  працює  в  своїй  більшості  не  на  нас.І,коли  б  мені  сьогодні,нерозважливо  крокуючи  осінніми  вулицями  міста,випадково  зустріти  того  самого  дока  Брауна  з  його  кіношною  машиною  часу,то  без  жодних  вагань  віддав  би  абсолютно  все,аби  побачити  тебе  хоч  раз.Побачити  живого,доброго,світлого.Стерти  ці  сімнадцять  років,як  вранішнє  сонце  стирає  морок  туману.Змити  їх,як  втому  зі  старих  каштанів  змиває  дощ.
     Просто  знай  найважливіше  –  я  тебе  пам’ятаю.Образ  твій  ношу  в  серці,фотокарткою  в  портмане,татуюванням  на  тілі.Бо  як  паскудно  не  було  б  у  нашому  несправедливому,  зажерливому  світі,ти  не  дозволиш  мені  впасти.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689192
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2016


все що лишилося

Все  що  лишилося  –  запах  твого  волосся
аромату  бузку,котрий  п’янить  навесні,
власний  ліміт  встановив  й  розгубив  голосні
ти  –  це  те,що  в  мені  відбулося,
все  що  лишилося  –  смак  твоєї  шкіри,
ніби  солод  отрути  амфетаміну
ставить  жорстко  на  коліна,
зриває  дах  й  ламає  мою  віру,
все  що  лишилося  –  збирати  довкола  каміння,
вдихати  осінь  на  повні  груди
чекать,коли  пальці  скує  мертвий  грудень
і  кімнату  заповнить  гливке  божевілля.




Все  що  лишилося  –  просто  вижити,
                                                                           все  що  лишилося  –  хоча  б  спробувати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688278
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.09.2016


my sea

                                                                               бо  тільки  ангелам  даються  крила
                                                                               досить  мучити  дзеркало  їх  у  тебе  нема
                                                                               завтра  вітер  розірве  наші  вітрила
                                                                               каюти  і  трюми  заповнить  солона  вода

                                                                               бо    тільки  добрі  ще  вірять  снам
                                                                               всі  хто  прокляті  бавляться  дійсністю
                                                                               я  підкорився  безкрайнім  північним  морям
                                                                               просто  залиш  мене  викинь  змилуйся

                                                                               бо  тільки  ти  зумієш  то  вірно  зробити
                                                                               мені  лише  вихід  знайти  в  пітьмі
                                                                               я  не  буду  з  тобою  нічого  ділити
                                                                               залишу  за  собою  старі  кораблі

                                                                               і  ставши  в  бухті  минаючи  шторм
                                                                               швартові  тепер  закріплю  надійно
                                                                               ритмує  в  серці  свіжа  кров
                                                                               я  бачу  горизонт  
                                                                                                                     я  вільний

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687680
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.09.2016


давай втечемо

давай  втечемо  з  цієї  планети
у  іншу  реальність  паралельних  світів
зітрем  з  носіїв  що  зможемо  стерти
окрім  лиш  усмішок  і  голосів

давай  втечемо  й  розпочнемо  спочатку
я  скажу  про  любов  ти  повіриш  мені
не  спіши  в  кінці  речення  ставити  крапку
уявити  так  просто  ніби  квіти  живі

давай  втечемо  якось  надто  раптово
відкриємо  вікна  й  впустимо  вітер
ти  злякаєшся  вкотре  осіннього  грому
забажаєш  вернути  втрачене  літо

давай  втечемо  аби  тільки  мовчати
наше  місце  позначимо  грифом  таємно
власний  острів  посеред  малої  кімнати
і  почуття  наче  вирок  взаємне

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686172
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2016


типу некролог

     Чи  помічали  ви,що  коли  помирає  хтось  зі  знайомих  ,  близьких,то  обов’язково  йде  дощ?Затягує  ще  з  вечора  і  ллє  сука,мов  справді  з  відра,гамселить  по  стріхах,нагло  шкребеться  мокрим  гіллям  у  зачинені  вікна,надіючись,що  його  впустять,ніби  там  на  нього  дійсно  чекають.
     Той  сірий  квітневий  ранок  саме  так  і  розпочався.Ми  стояли  у  свіжовикопаної  могили.Холодні  краплі  з  когось  змивали  сльози  та  образи,слова  і  вчинки,комусь  же  вміло  шліфували  засрану  совість.
     Безглуздо  і  жалюгідно  лунали  слова  прощання.Раптово  всі  стали  такими  м’якими,такими  співчутливими,сипали  важливими,типу  розумними  фразами.І  все  було  б  навіть  нічого,от  лише  награна  фальшивість  легко  зчитувалася  з  кислих  мармиз.Цікаво,що  й  дощ  грав  не  на  їхню  користь.
     Ніхто  не  знав  його  по-справжньому.Хтось  вважав  дивакуватим,злегка  божевільним,таким  собі  сивобородим  Робінзоном,мама  називала  доволі  просто  й  ненапряжно  –  алконавтом,для  нас  з  братом  він  все  рідше  залишався  дядею,адже  бути  мудаком  йому  пасувало  куди  ліпше.Знаю,що  про  мертвих  або  добре,або  взагалі  мовчать,та  я  звик  називати  речі  своїми  іменами.
     Коли  труну  повільно  опускали  в  яму,я  нишком  втер  правицею  скупі  краплі  з  обличчя  і  тихо  мовив:
-Сподіваюсь,Там  ти  знайдеш  Те,що  не  спромігся  знайти  Тут…
     

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684631
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2016


я знаю

я  знаю  что  мы  еще  встретимся
я  в  бога  не  верю  но  верю  в  судьбу
сквозь  туманы  густые  и  времени  лесницу
миновав  все  преграды  я  к  тебе  доползу


я  знаю  что  не  все  еще  сказано
я  богу  не  верю  но  верю  тебе
мы  словно  нитью  прошиты  и  связаны
в  огне  не  горим  не  тонем  в  воде

я  знаю  это  ведь  совсем  неспроста
и  что  бы  там  не  талдычило  небо
в  моей  руке  твоя  рука
к  одной  возвращаюсь  где  бы  я  не  был

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677246
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.07.2016


останнє

 кому  наразі  всміхаєшся  ти?
хто  сьогодні  цілує  твої  долоні?
я  навіть  не  знаю  як  догріб  до  цієї  весни
не  зі  своєї,мабуть  з  того,хто  вище  волі

я  жодного  разу  не  чув  його  й  не  бачив
ні  в  ясну  пору,ні  в  період  літніх  злив,
намагаюсь  доперти,що  все  це  значить
спасіння?а  хіба  я  просив?

давно  не  чекаю  нічого  нового
взагалі  не  бажаю  комусь  залишатися  винним,
я  обрав  надто  довгу  дорогу
без  пасажирів  і  на  вимогу  зупинок

хто  сьогодні  обійма  тебе  за  плечі?
кому  наразі  присягаєш  вік  любить?
спадає  в  трави  шовком  вечір,
я,мабуть  вмер,бо  в  серці  не  болить…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660982
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.04.2016


ім'я

смерть  сьогодні  вимагає  більшого
ніж  ми  учора  взяли  в  життя
можливо  ти  прокинешся  іншою
і  не  згадаєш  моє  ім'я
можливо  любов  завтра  стане
                                                             мейнстримом
можливо  безшумно  відійде  в  небуття
та  я  молитимусь  тобі  
                                                           невпинно
навіть  якщо  не  згадаєш  моє  ім'я...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659607
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.04.2016


лабіринтами власного "я" (інтровертна весна)

       З  нетерпінням  чекав  прихід  весни.Хоча  кого  тут  здивуєш,адже  хіба  лиш  мерці  на  неї  не  чекають.Лежать  собі  мовчки,гниють,ніщо  їх  не  тривожить.Але  весну  201…  я  чекав  якось  незвично,по-особливому.Чи  то  через  те,що  зима,здавалося,знахабніла  не  на  жарт,чи  то  від  того,що  організм  просто  не  вміщав  в  собі  ту  купу  антидипресантів,які  виписав  лікар  ще  восени.
     Весну  чекало  все  навколо:крізь  вологу  ледь  сонну  землю  невпевнено  пробивалась  молода  трава,бруньки  на  деревах  та  кущах  мало  не  вибухали  новою  силою  і  життям,дитячі  майданчики  знову  наповнювалися  дзвінкми  голосами  й  сміхом.Березневе  сонце  поступово  прибирало  до  своїх  владних  рук  все  і  всіх.
     Чого  чекав  я?На  що  надіявся?Важко  сказати.Незнайоме  досі  почуття  прємної  тривоги  просилося  на  поверхню.Я  намагався  зрозуміти  ці  переживання,роблячи  лише  невеличку  перерву  на  заварювання  улюбленого  чаю.
     Кімнату  заповнювала  тужлива  лірика  L.Rubino.В  такі  моменти  ця  музика  чарувала  своєю  витонченістю  і  меланхолійністю.Час  просто  зупинявся.Вмостившись  на  підвіконнику,довго  спостерігав,як  рідка  невагома  димка  обережно  огортала  передвечірнє  місто.Минуле,яке  ще  недавно  впрано  краяло  вени,пролітало  перед  очима  короткими  спалахами,дрібними  титрами.Воно  вже  не  зачіпало  простуджену  душу.І  це  для  мене  було  дивно.
     Як  би  то  не  прозвучало,але  всі  ми  складаємося  з  фрагментів  власних  спогадів.Хто  б  що  не  говорив,настане  той  період,коли  ми  оглянемося  назад,пригадаємо  приємні  миті  проведені  з  дорогими  та  рідними  колись  серцю  людьми.Згадаємо  все  сказане  й  несказане,зроблене  і  незроблене,обіцяне  та,зрештою,невиконане.Головне  не  загубитися  у  своїй  пам’яті,не  застрягнуть  у  минулому,як  в  трясовині,бо  помічі  тоді,окрім  себе  самого,годі  й  чекати.
     Останніми  роками  мене  гнітила  ціла  низка  питань,накшталт,чому  все  сталося  саме  так,як  би  склалося  по-іншому.Чим  глибше  я  копався  у  собі,тим  краще  розумів,де  потрібно  шукати,адже  ти  завжди  знаєш  відповіді  на  свої  запитання.Всьому  свій  час.Він  не  лікує,як  подеякують,не  змінює  людей(хіба  лиш  ставлення  до  них),не  заповнює  твою  порожнечу.Основний  плюс  його  в  тому,що  він  зводить  тебе  з  тим(тою),з  ким  порожнечу  ту  можна  розділити.


     Вечір  засіяв  стомлене  небо  дрібними  зірками.
 Кип’ячу  чайник,заварюю  чергову  порцію  улюбленого  чаю…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657240
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 04.04.2016


не за@обуй

на  
жк  моніторі
застигнув  час
сьогодні
він  небезпечніший
за  будь-яку  зброю
я
благаю  тебе
останній  раз
не  за@обуй

ці
хвилини  відмолені
аритміями  й  кров'ю
і  
навіть  не  з
першої  спроби
я  мріяв
дихати  тобою
тепер  же  
не  зай@обуй

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655597
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 29.03.2016


смирення

смирення  не  наступає  з  віком
ножевими  в  груди
вогнепальними  в  голову
смирення  не  приходить  раптово
крізь  замкнені  двері
крізь  мовчання
навіть  якщо  останнє  є  золотом

смиренню  не  важливі  узагальнення
душевні  каяття
абстракційні  поняття  сенсу
смирення  не  застукає  на  гарячому
без  обмежень
без  наукових  версій

смирення  не  змушує  поспішати
купувати  квитки
займати  найкращі  місця
смирення  нейтральне  абсурдним  законам
провладним  байкам
сказанням  про  бога  отця

смирення  досить  серйозна  штука
філософського  напрямку
спеціального  значення
смирення  не  бува  забагато
воно  не  псується
під  кутом  світобачення

смирення
це  коли  сивобородий  сліпець
одного  березневого  ранку
здійнявши  руки  доверху
зірве  глибоке  мовчання
я            тепер          бачу

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655089
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.03.2016


залиши в моїм серці

                                                                           Залиши  в  моїм  серці  осінь,
                                                                           у  твоєму  саду  зацвіли  хризантеми.
                                                                           Вони  також  любові  просять,
                                                                           тієї,що  більше  не  струмить  по  венам.

                                                                           Залиши  в  моїм  серці  світло,
                                                                           щоби    палало  в  засніжену  пору.
                                                                           Тобі  ж  тепер,напевно,літо
                                                                           співа    солодку  колискову.

                                                                           Залиши  в  моїм  серці  мрію
                                                                           колись  торкнутись  цих  долонь.
                                                                           Тут  зараз  дико  вітер  виє
                                                                           застиглим    божевіллям  біля  скронь.

                                                                           Залиши  в  моїм  серці  простір  –  
                                                                           я  сховаю  туди  твої  хризантеми.
                                                                           Вони  також  любові  просять,
                                                                           тієї,що  більше  не  струмить  по  венам.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653983
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.03.2016


erase memory

                                                                                             


коли  б  мені  змогу  стерти  собі  пам’ять,
то  неодмінно  видалив  би  той  час,
де  не  кохав  тебе,
викинув  би  в  корзину  усе  лишнє:
вбивчі  слова,
комплекси  й  звички,
друзів-алкоголіків,
абсолютно  усе:
твої  сльози  та  істерики,
мою  зверхність,
тільки  ніжність,
відданість  твою  і  ніжність  
я  б  лишив  і  в  кишені  сорочки
носив,ось  тут  біля  серця

закарбував  би  твої  витончені  рухи,
запах  волосся  і  присмак  шкіри,
космос  очей,
твої  руки,мов  крильця  тендітні,
які  зі  мною  ти  не  розправила,
чи  просто  не  змогла
відчути

весь  парадокс  в  тому,що  я  навік  
загубився  в  тобі,
застряг  у  минулому,
натомість  ти  впевнено  крокуєш
в  ногу  з  епохою
і  коли  б  тобі  змогу
стерти  собі  пам’ять,то  неодмінно
видалила  б  ті  терабайти  років,
де  ти    була  моєю




2016©

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653428
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2016


В пошуках тебе

Ти  ховаєш  себе  за  тонкими
стінами,
праведно  вірячи  в  їхню  
надійність.
Ці  хмари  над  нами  не  завжди  були
сірими
як  і  моя  залежність,чи  то  радше
схильність.

В  новобудовах  твоїх  я  шукатиму
тріщини,
торкатимусь  пальцями,ловлячи
протяги.
Мої  пошуки  стануть  далеко
невтішними,
ти  ж  купуєш  квиток  і  тікаєш
потягом.

Сотні  тисяч  депо,зупинок  та
станцій,
мільйони  облич,усмішок  і
сліз.
Отак  поступово  ми  робимось
бранцями
своїх  власних  жахів  й  непідйомних
валіз.

І  на  червоний  перейшовши
колію,
спиняюсь  раптово  від  знайомого
погляду.
Подумав,ти  забажала  знову
спокою.
А  ні.Лише  просто  злякалася  
холоду.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650833
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2016


Перший сніг

Перший  сніг  схожий  на
легку  депресію-
накриває  зненацька  і  раптово
відходить  в  глибини,
щоб  якогось  звичного  дня
гупнуть  в  потилицю
черговим  психозом.

Перший  сніг,мов
невдаха-художник,
непевним  рухом  пензля
змішує  фарби,
випадково  розливши
білу  під  ноги.

Перший  сніг,ніби  
віра  у  краще,
що  його  чистота  душі  наші,
душі  грішні  відчистить,
серця  залатає,
самотніх  споріднить,
засипле  образи...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647923
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.02.2016


Надія для найманця

     Найбезглуздішою  річчю,яку  винайшло  людство  є  соціальні  мережі,загнавши  себе  в  ілюзорні  рамки  ідеальності  спілкування,ставши  на  рівень  ближче  до    керованої  маси.
     Ще  якихось  три  дні  тому  він  міркував  саме  так.Коли  виходив  з  душного  прокуреного  тамбуру,здивовано  розглядав  вулиці  й  пейзажі  рідного,але  такого  чужого  нині  йому  міста,коли  вдихав  солод  травневого  повітря  замість  пекучого  пустельного  пилу.Він  і  уявити  не  міг,що  сам  потрапить  до  такої  собі  інтернет  –  вакханалії.
     Четвертого  дня  погода  видалась  надзвичайна.Вранішнє  сонце  бавило  передлітнім  теплом  жителів  міста  й  передавало  свій  палкий  привіт  у  вигляді  шалених  промінців,які  відзеркалювались  на  вітринах  бутиків  і  кафе.
     В  одному  з  них  сидів  він,нервово  розгладжуючи  смужки  на  рукаві  сорочки.Від  напруги  та  переживання  намертво  пересохло  в  горлі,тому  попросив  офіціанта  принести  мінералки.Чорт  забирай,думав  він,і  що  я  тут  роблю?Що  за  дурість  знайомитися  в  інтернеті?Та  здавати  задню  не  в  його  стилі.Армійська  підготовка  навчила  тримати  не  лише  удар,а  й  дане  слово,хоча  загартоване  в  гарячих  точках  серце  гупало    на  виліт.
     Думки  бурлили  в  голові,як  бульбашки  в  замовленій  мінералці,змінюючи  одна  одну.Ще  ця  бісова  сорочка!Коли  в  останнє  її  одягав?На  вручення  дипломів  в  інституті?Ціла  вічність  минула…А  раптом  вона  запитає  про  роботу?Вона  таки  дійсно  запитає.Стоматолог  за  освітою,а  за  призванням  контрактник-снайпер  вже  6-й  рік?Що  з  лікарського  приладдя  лишилась  хіба  що  аптечка  в  кишені  розгрузки,білий  випрасуваний  халат  змінила  сувора  форма?Якщо  взяти  образно,то  між  стоматологом  та  снайпером  існує  своєрідний  зв’язок-як  один  так  і  другий  видаляє  гниль  та  хворий  непотріб.Звісно,кожен  у  своїй  площині.Б…ть,клята  сорочка!
     Він  глянув  на  годинник.Час  ніби  зупинився.Легко  й  невимушено  перед  столиком  з’явилась  вона:
-Доброго  ранку!Знаєш,я  уявляла  тебе  саме  таким…
     Легкий  вечірній  вітерець  ніжно  торкав  її  світле  волосся,яке  вона  час  від  часу  поправляла.Навколо  опадав  змарнілий  цвіт  каштанів,галасували  невгамовні  дітлахи.За  один  неповний  день  вона  подарувала  йому  неочікувану  надію  на  нове  життя.Вперше  за  довгі  роки  нескінченних  військових  операцій,він  прагнув  відчувати  жіноче  тепло,якийсь  особливий  спокій,тримати  в  долонях  її  тендітну  руку,а  не  наповнений  смертю  та  хаосом  ріжок  “СВД”.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633923
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2016


В мире твоем…

                                                                                     В  мире  твоем  по-прежнему
                                                                                     солнечно
                                                                                     и  так  же  греют
                                                                                     батареи,
                                                                                     а  страстный  взгляд  кому-то  зажигает
                                                                                     темноту.
                                                                                     Мой  краткий  путь,увы,уже
                                                                                     закончено,
                                                                                     испита  фляга  жизненого
                                                                                     зелья,
                                                                                     я  умолкаю,меняя  речь  на  гробовую
                                                                                     тишину.

                                                                                     В  мире  твоем  по-прежнему
                                                                                     ветрено,
                                                                                     защитой  станут  оконные  
                                                                                     стекла
                                                                                     и  очередной  слепой  
                                                                                     пилигрим.
                                                                                     Глотая  воздух,погибаю
                                                                                     медленно,
                                                                                     хоть  верою  служил,но  был  навеки
                                                                                     проклят,
                                                                                     осенний  ливень  смоет  похоронный
                                                                                     грим.

                                                                                     Не  приходи  к  моей  могиле,
                                                                                     не  оставляй  в  надгробия  цветы.
                                                                                     Я  стал  своим  в  потустороннем  мире,
                                                                                     будь  счастлива  в  своем  и  ты.
               
                                                                                     Ведь
                                                                                     в  мире  твоем  по-прежнему  
                                                                                     солнечно,
                                                                                     в  мире  твоем  по-прежнему
                                                                                     ветрено…  
                                                                         


                                                                                                         

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632148
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 28.12.2015


Дешеві фільми

                                                               Щасливий  фінал  існує  лиш  в  дешевих
                                                               фільмах,
                                                               бо  реальне  життя  зовсім  не  солодкий
                                                               сценарій.
                                                               Ти  насправді  завжди  один,тільки  вимкни
                                                               мобільний
                                                               і  побачиш  хто  поряд,а  хто  тисне  
                                                               педалі.

                                                               Тримати  слово  стало  назвою  однієї  з
                                                               байок,
                                                               накшталт,бути  чесним,не  вестись  на  
                                                               бабло.
                                                               Совість  людська,як  гірський  
                                                               струмок-
                                                               є  невинна  і  чиста,а  є  повне
                                                               лайно.

                                                               І  як  ми  сміємо  судити  його  за  тату  чи
                                                               дреди
                                                               її  осміювать  за  пірсинг  і  вушні
                                                               тунелі?
                                                               Коли  самі  ж  взуваєм  протерті  
                                                               кеди,
                                                               вечорами  вертаючи  в  зйомні  
                                                               оселі.
                                                 
                                                               А  може  у  нього  дві  вищі  освіти  та  власна
                                                               рок-група,
                                                               вона  керує  ІТ  відділом  крутої
                                                               фірми?
                                                               Б...я,як  безнадійно  і
                                                               тупо
                                                               варити  борщі,вірячи  дешевим
                                                               фільмам.
                                         
                                                         
                                                           

                                                             

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632076
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.12.2015


Мій душевний мазохізм

                                                                             


     Щоранку  я  прокидався  першим.Навшпиньки  виходив  зі  спальні,аби  не  порушити  твій  спокій,заварював  улюблений  зелений  чай  та  смажив  яєчню  за  своїм  фірмовим  рецептом.Потім  розшторював  вікна,заворожено  милувався,як  перші  сонячні  промінці  лагідно  пестили  твої  солодкі  щічки  та  носик.В  ті  хвилини  я  почувався  найщасливішим  у  всьому  Всесвіті.
     Тривалими  зимовими  вечорами  пили  терпкий  глінтвейн,закутавшись  в  ковдру,  до  опівночі  крутили  дурнуваті  американські  комедії.Знаєш,ти  була  моїм  ангелом…
     Не  згадати,скільки  часу  стекло.Довкола  все  змінилося:інші  люди,знайомі,нові  захоплення  та  інтереси.Життя  вперто  жене  нас  болючими  копняками,додаючи  нових  шрамів,неврозів  і  сивини.
     Я  досі  прокидаюсь,мабуть,першим.Заварюю  міцну  каву  й  викурюю  сигарету.Краєм  ока  помічаю,як  ті  ж  самі  сонячні  промінці  безшумно  крадуться  крізь  зашторені  вікна,жадібно  ковтають  давно  спорожніле  ліжко,в  надії  знайти  хоч  крихту  тебе.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630449
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 21.12.2015


ТемниЙ

Короче,до  біса  твої  ідеї  та  цілі,
хто  візьме  реванш?чорні  чи  білі?
можеш  вірити  навіть  кращому  -
тебе  не  почують  в  темному  ящику.

Короче,до  сраки  слова,обіцянки,
повнота  і  порожність  розбитої  склянки,
теореми  буття  застарілі  -  
вони  не  зігріють  тіло  в  могилі...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628993
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.12.2015


В который раз, в последний раз…

В  который  раз  мне  солнце
заслонили  тучи
в  который  раз  захлопнулась
входная  дверь,
вокруг  назойливо  твердят,что
завтра  станет  лучше,
но  разум  шепчет:
брат,ты  никому  не  верь.

В  который  раз  холодная
постель  меня  голубит
в  который  раз  стираются
следы  былых  побед
и  голос  нежный,родный
больше  не  разбудит,
за  ужином  не  будет
длительних  бесед.

В  который  раз  я  наступлю
на  те  же  грабли,
давая  клятву  жизнь  сменить
со  следущей  весны.
Плевать  на  все,вот  взять
и  убежать  бы,
уйти  туда,где  лес,снега,
где  горные  хребты.

За  перевалом,меж  скалистых
троп,прозрачных  рек,
разбив  к  ночевке  лагерь,
тогда  лишь  сознаешь,
что  ты  есть  человек,
других  условностей  не  надо.

Над  головой  мерцают
милиарды  звезд,
а  рядом  дремлет  необуздана  
природа.
Здесь  нет  тоски  и  
нету  горьких  слез,
нет  вони  городских  заводов.

В  последний  раз  мне  солнце
заслонили  тучи
в  последний  раз  захлопнулась
входная  дверь,
вокруг  назойливо  твердят,что
завтра  станет  лучше,
но  разум  шепчет:
брат,ты  никому  не  верь.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628680
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 14.12.2015


Ніколи не обіцяй робити все ідеально

Ніколи  не  обіцяй  робити  все  ідеально:
сніданки,
прасовані  комірці-краватки,
хіба  лиш  кохати,
хіба  лиш  кохатись
у  цьому  ти  бездоганна,
принаймні  він  так  говорить
і  ті,які  були  до  нього
теж  саме  тобі  говорили,
курили,
пили  вино,
знову  любили,
на  ранок  мовчки  закрили
двері  твоєї  рожевої  спальні.


Ніколи  не  обіцяй  робити  все  ідеально,
бо  ти  тільки  місце  його  переправи
і  для  забави
жбурляє  каміння  
в  твоє  мілководдя,
чекає
великої  зливи  та  нової  баржі,-
в  старої
днище  діряве.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626961
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.12.2015


Ми ще так мало знайомі

Ми  ще  так  мало  знайомі  .
Я  навіть  не  уявляю,  яка  музика  в  твоєму
Плейлисті,
Яке  кіно  полюбляєш,  які  квіти  дарували  тобі
Колишні
І  взагалі,  що  коїться  в    такій  юній  й  дорослій  водночас
Душі.
Я  зовсім  тебе  не  знаю,
Але  хочу  від  тебе  дитину
І  як  би  це  не  звучало:
Несерйозно,  іронічно  чи  дурнувато,
Бо  з  тобою  я  таки  справжній.

Ми  ще  так  мало  знайомі  ,
А  ти  вже  завчила  всі  мої  звички,
Зазвичай  шкідливі,  але  я  стараюсь.
Тобі  личить  з  розпущеним  волоссям,
Коли  покручені  його  кінчики
Плавно  розсипаються  зорями  по
Тонким  плечам.
Я  маю  до  тебе  дві  слабкості,
Котрі  ти  також  знаєш:
Грайливо-  гіпнотизуючий  тембр  голосу
Та  пругкі  загорілі  груди.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624838
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2015


Що знайшла в мені вона?

Що  знайшла  в  мені  вона?
Що  знайшов  у  ній  я?
Ми  всього  навсього  пересічні
Пасажири  загубленого  круїзного
Лайнера  серед  вічних  мерзлот
Північного  океану.
Ми  всього  навсього  паралельні
Береги  африканської  ріки,
Змучені  довгою  посухою,
Витоптані  стадами  буйволів
І  роздерті  кігтями  хижаків.

Що  знайшла  в  мені  вона?
Що  знайшов  у  ній  я?
Ми  всього  навсього  оголені  безсоромні
Осінні  дерева,
Які  з  кожним  поривом  вітру
Несамовито  тягнуться  одне  до  одного.
Ми  всього  навсього  орбіти
Далеких  планет,  що
Чекають  свого  відкриття.

Що  знайшла  в  мені  вона?
Що  знайшов  у  ній  я?
Не  знаю.
У  вікні  її  кімнати  загорілося  світло.
З  душі  відлягло,  дякую  богу,
Вона  вже  удома...




2015.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624779
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2015


Може це і є любов?

Слухай,  може  це  і  є  любов?
Я  не  вірю,що  любов-лише
Набір  голосних  та  приголосних.
І  взагалі  я  мало  в  що  вірю
Останнім  часом,
Але  цієї  осінньої  ночі
Все  по-і  ншому,
Коли  ти,  чиста  й  невинна,  
Солодка  й  беззахисна
Засинаєш  у  мене  на  грудях,
Тим  самим  запалюючи  те,
Що  раніше  звалося  серцем,
Я  раптово  забуваю  обітницю  самоти,
Тому  що  знову  бачу  світло.
Знаю,  в  мені  лишилось
Небагато  святого,
Надто  часто  завдавав  болю
Іншим,
Тепер  розумію,  та
Легше  чомусь  не  стає,
Сподіваюсь,  що  колись  таки
Знайду  прощення.
А  зараз  я  дивлюсь  на  тебе,
О,  як  пасує  тобі  моя
Футболка  і  ця  трохи  дитяча  посмішка,
З  якою  ти  поринаєш  в  сон.
Не  скажу  більше  нічого.
Буду  оберігати  тебе,
Оберігати  скільки  є  сил...

2015.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622882
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2015


Разом ми були силою…

                                                                 РАЗОМ  МИ  БУЛИ  СИЛОЮ

       Разом  ми  були  сильними.Разом  ми  були  силою.Скільки  вершин  скорилося,скільки  нерівних  доріг  пройдено,скільки  сплавів  завершилось  успіхом.Здавалося  ми  спробували  все:вивчали  йогу  та  цигун,після  подарованої  камасутри  активно  зацікавились  позиціями  на  картинках,навіть  поголили  голови,"вдарившись"у  крішнаїзм.
       Разом  ми  були  сильними.Разом  ми  були  силою.Кулінарні  експеременти,поїздки  до  Таїланду,перегони  на  верблюдах  в  пустелі  Гобі.Наша  спільна  історія  налічувала  декілька  томів,сотні  глав,тисячі  абзаців,жодної  крапки.Завжди  знаходилося  щось  нове  та  незвичне,що  відрізняло  нас  від  сірої  біомаси.Твої  абстракційні  ідеї  бачення  Всесвіту,любов  до  котів  і  бажання  миру  повсюди.Мої  олдскульні  тату,суцільна  несерйозність  та  вічні  пошуки  себе.Думаю,саме  в  тому  була  наша  єдність,той  позитив  й  негатив,який  перетворився  в  хороше  та  світле.
       Разом  ми  були  сильними.Разом  ми  були  силою.Ключовим  тут  є  дієслово  минулого  часу  "були".Як  банально  це  б  не  звучало,але  все  хороше  і  світле  неодмінно  проходить,історія  знаходить  свій  фінал,ставиться  крапка.Потім  починається  нова,вже  з  іншими  героями  та  подіями.
       Прикро  тільки  одне  -  наша  з  тобою  історія  стала  схожою  на  старий  гардероб:відцвівші  сорочки  й  зів'ялі  сукні.



2015.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606387
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2015


потопельники осіннього туману



       і  дальні  лінії  електромереж,
       як  потопельники  осіннього  
       туману.
       ми  в  ньому  скоро  зникнем
       теж,
       повіривши  черговому  
       обману.


       знов  опинившися  на
       дні
       закадрових  ілюзій,
       знайоме  світло  не  побачим
       у  вікні,
       сліди  лишивши  в  прибережній  
       смузі.


       наші  душі  й  тіла  -  
       належна  дань  святому
       океану,
       бо  хто  є  ти,хто  я  ?
       лиш  потопельники  осіннього
       туману.



2015.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554258
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.01.2015


ти якось сказала

       Ти  якось  сказала,що  я  старомодний,мовляв,не  з  цього  віку  і  таке  інше.
Так,я  не  ношу  мобільного  та  не  маю  емейлу,терпіти  не  можу  фастфуди,тусовки  в  нічних  клубах.За  твоїми  голосними  теоріями  немодно  одягаюсь(ще  ця  дурнувата  зачіска!!!)
     Ти  якось  сказала,що  я  несучасний.Я  читаю  паперові  книги  замість  електронних,заворожено  слухаючи  шелест  сторінок  та  вдихаючи  запах  друкарської  фарби.Обожнюю  осінь,позолочені  нею  сквери  і  вулиці,відчуваючи  всю  печаль  опалого  листя,його  композицію  в  стилі  пост-рок.
     Ти  взагалі  багато  тоді  говорила,оті  твої  бла-бла-бла  лишні  й  непотрібні  нікому  з  нас.Раптово  ти  замріяно  замовкала  після  єдиної  фрази,яку  я  шепотів  тобі  на  вушко:
 -  Знаєш,маленька,мені  крім  тебе  не  треба  нічого  в  цьому  світі....

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552472
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 17.01.2015


небо

можливо  між  нами  сотні  років
і  миль
безліч  загублених  цивілізацій
та  безкінечність  
несказаних  фраз
важкість  думок  й  сирість
покинутих  будівель
розлогі  поля
недосяжні  виміри  всесвіту

полярні  самотні  сніги
і  змарнілий
цвіт  сакури
між  нами  провалля
довжиною  у  вічність
проте  дещо  в  нас  таки
спільне  :
ми  бачимо  одне  і  теж  
небо

2015

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550304
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.01.2015


Любов - це війна

Вулиці  міста  штурмує  зима,
вечірня  метіль,мов  війська  гренадерів.
Несміло  торкаєш  німого  вікна
тремтячими  пальцями  від  трави  та  хмелю.

Вона  таки  дійсно  сьогодні  пішла,
зібравши  сукні  і  книги  в  валізу.
Крони  мертвих  дерев  осипає  імла,
ще  є  кляте  бухло,яке  вже  не  лізе.

Розмова  обірвана  без  крапки  над  "і",
часом  слово  лупцює  нижче  поясу.
Удари  відточені,влучні  й  міцні,-
чистий  нок-аут  солодким  байдужим  голосом.

На  склі  вертикалі  татує  мороз,
тишу  ранить  сигналка  авта.
Їх  двері  закриті  назавжди,без  сльоз
стає  зрозумілим,любов  -  це  війна.

Коли  всі  битви  стануть  програні,
а  полонених  та  вбитих  проголосять  героями
він  так  і  стоятиме,  трохи  стомлений
з  білим  прапором,склавши  озброєння.

2015

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549774
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.01.2015


Ода БДСМ

Твоя  сексуальність  -  
злочин  над  людством,
твоя  незалежність  -  
контрольний  у  голову.
Знищуй  мене  тут  
ледве  чутно,
принижуй  дужче
своїм  гонором.



Я  прошу  тебе,
будь  моїм  катом,
стань  моїм  садо-мазо  
наставником.
Нікому  не  під  
силу  відняти
присмак  шкіри  твоєї
з  латексом.


Стіни  кімнат,
як  свідки  збочення
всіх  девайсів,
флюггерів  й  кляпів.
Кожного  разу
міняєм  положення
наших  вигуків  та
розділових  знаків.



2015  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549256
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.01.2015


Слухай, а що ти скажеш….

Слухай,а  що  ти  скажеш  на  те,щоб  зустрітися?
Будем  вважати  це  першим  побаченням.
Думаю,  десь  на  протязі  місяця,
дата  та  час  не  матимуть  значення.


Слухай,а  що  ти  скажеш  на  те,щоб  зустрітися?
Очі  твої  я  бачу  кожної  ночі,
так  хочеться  в  них  знову  згубитися
і  солод  голосу  випити  хочу.


Слухай,а  що  ти  скажеш  на  те,щоб  зустрітися?
містом  пройтися,морозиво  їсти,
говорити  й  мовчати,за  руки  триматися,
ти  моє  життя  наповнюєш  змістом.


Слухай,а  що  ти  скажеш  на  те,щоб  зустрітися?
Може  то  наша  пісня  лунає  в  кафе?
Якщо  я  зволію  з  тобою  зостатися,
що  мені  скажеш  на  те?



2015

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548208
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.01.2015


Знаєш…

Знаєш,моя  біда  в  тім,що  я  швидко  звикаю  до  хорошого:
до  тебе,до  розумного,легкого  й  безпафосного.
Ми  звикли  ускладнювати  своє  життя,не  задумуючись,
що  воно  сформоване  з  простих  речей,якщо  роздивитися  -
з  різнокольорових  пазлів,розкиданих,але  пов*язаних.
Знаєш,я  не  буду  тобі  жалітись  про  буденність,
тугу  й  самотність,кригу  в  душі,незагоєнні  рани.
Я  взагалі  промовчу,адже  мій  погляд  і  дотик
зараз  як  ніколи  доречні.
Скажеш,я  наївний,сентиментальний,
але  ж  цим  світ  не  змінити.

Знай  лиш:я  хочу  з  тобою  зустріти  старість,
цілувати  перші  зморшки,перейти  разом  через  міст,
рівний  і  безтурботний  чи  вкритий  бруківкою,
зібрати  всі  пазли  нашої  спільної  історії.

Світ  нестабільний,як  незакінчений  експеримент,
люди  не  набули  потрібного  імунітету  проти  нього.
Всі  проблеми  виходять  з  екранів  та  моніторів
і  застряють  у  головах  іржавими  цвяхами.
Знаєш,все  навколо  несуттєві  дрібниці,
коли  ти  сидиш  навпроти,грієш  мої  руки  любов*ю,
звичайний  вагон  вечірньої  приміської  електрички
стає  нашою  маленькою  планетою,
планетою,де  не  існує  ні  страху,ні  болю,ні  гніву,
планетою  під  банальною  назвою  -  Ти  і  Я.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547833
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.12.2014


затягло

Затягло.
На  дощ  напевно
розчахнув  вікно  
на  кухні  вітер,
позривав  з  вазонів  квіти
і  шарпнув  за  руку  нервно.
Затягло.
На  дощ  напевно.


Затягло.
Враз  стало  темно,
грім  зненацька  
тишу  рушив
і  задуматися  змусив,
що  довкола
все  непевне.
Затягло.
Враз  стало  темно.


Затягло.
Знов  блискавиця
ріже  смуги  горизонту,
хтось  ховається
під  зонтом,
а  комусь  в  цю  ніч  
не  спиться.
Затягло.
Знов  блискавиця.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545086
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.12.2014


Темні дні і довгі роки…

Я  темні  дні  і  довгі  роки  шукав  її
Таку  як  ти  або  хоча  б  схожу
Хоча  б  трошечки  подібну
В  той  момент  щось  підказувало  мені
Що  я  на  це  здатен  і  я  зможу
Та  чи  справді  то  потрібно
Щоб  з  такими  як  в  тебе  очима
Кольору  морської  хвилі
Зі  східним  мотивом
Молочними  граційними  плечима
Котрих  торкнутись  не  в  силі
Згадуючи  ту  першу  зливу
З  такими  як  в  тебе  устами
Смаку  терпкої  вишні
І  сонце  тоді  разом  з  нами
За  щастя  молилось  перед  Всевишнім.


З  такими  же  волоссям  запаху  меду
І  голосом  вільного  стиглого  літа
Завжди  легкого  такого  стрімкого
Весь  час  що  дивився  на  тебе
Лиш  твоє  ім'я  нашіптував  вітер
А  я  хмелів  чомусь  від  того
І  ніжними  крильми-руками
Котрі  здіймали  до  неба  і  вище
Де  ми  губились  в  своїй  атмосфері
Не  ховали  почуття  за  замками
Тільки  тепер  всюди  протяги  свищуть
Й  дощі  поливають  в  звичній  манері
Я  темні  дні  і  довгі  роки  шукав  її
Таку  як  ти  або  хоча  б  схожу
Хоча  б  трошечки  подібну
В  той  момент  щось  підказувало  мені
Що  я  на  це  здатен  і  я  зможу
Та  чи  справді  то  потрібно

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543425
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.12.2014


love melody

   У  кожної  історії  кохання  є  своя  особлива  композиція.Обов'язково  повільна  та  лірична,звичайна  й  примітивна.Та  який  вулкан  емоцій  пробуджує  вона,коли  історія  ця  скінчена.Серцебиття  невпинно  наростає.Його  можна  зрівняти  хіба  що  з  невдахою-барабанщиком,котрому  не  в  силу  спіймати  ритм.В  грудях  важко  і  неспокійно,а  на  очах  скупі  сльози.
     Наша  була  одною  з  таких.Раніше  я  ненавидів  її,бо  довго  слухав  вже  на  самоті.Потім  видалив  з  жорсткого  диску  разом  з  твоїми  фото.Але  чомусь  не  відпускало,не  стало  легше.І  тоді  я  зрозумів,що  моя  ненависть  породжує  мій  смуток.Потрібно  відпустити  й  жити  далі.Не  забути,адже  це  не  зітреш,це  відбулося,просто  рухатися  в  такт  з  часом.
     Я  майже  не  думаю  про  тебе.Лише  буває  уявляю,як  ти  змінилася  за  ці  роки;того,який  поруч,і  мовчки  бажаю  щастя.Справжнього  жіночого  щастя,непізнаного  зі  мною....

Минають  останні  травневі  дні,оповиті  п'янким  цвітом  акацій.Вечірні  грози  оновлюють  свіжістю  й  невагомістю.Хоч  я  досі  один,та  в  моєму  плейлисті  ціла  купа  треків.Залишилося  вибрати  таку  ж  повільну  та  ліричну,звичайну  й  примітивну.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525814
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 25.09.2014


Метелик

                   Вчора  довго  спостерігав  за  метеликом.То  був  звичайний  сонцевик.Цьогорічна  рання  весна  розігріла  місце  його  зимівлі-цвілий  темний  підвал  або  ж  щось  схоже  на  те.
                   Тендітні,оповиті  п*янкою  вуаллю  сну  крильця,пливли  назустріч  теплому  вітру  і  чомусь  новому.Неможливо  було  відвести  очей  від  такого  легкого,такого  невимушеного  польоту,від,здавалося,таких  простих  та  водночас  неймовірних  рухів.Його  політ  -  все  його  життя.
                   Він  не  знав,що  чекає  на  нього  завтра.Для  нього  існувало  тільки  сьогодні.Якщо  сказати  правду,в  той  момент  я  йому  заздрив.
                       І  коли  я  поділився  своїми  роздумами  та  спостереженнями  зі  знайомим,то  почув  лише:
-  Чому  заздрити?Йому  ж  гаплик  скоро.
Але  після  секундної  паузи  гордо  відповів:
-  Нехай.Та  злетів  він  вище  за  нас...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494653
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 24.04.2014


Торкатися…

Торкатися  твоїх
долонь  значить
торкатися  самого
неба,
тієї  блакиті  
над  головою  
щомиті  вдивлятися
в  безодню  очей,
тонути,тонути,
захлинатися  тобою.

Торкатися  твоїх  
колін  значить
торкатися  серпневого
сонця,
пекучого,але  звабливого,
до  нього  знову
здійнятися,
підпали  мої  
крила  і  я  
впаду  біля
твоїх  стін.

Торкатися  твоїх
губ  значить
знімати  цілунками
зорі,
ховати  їх  в  
області  серця
або  на  дні  моря,
там  ще  місце  
знайдеться,
коли  нас
лишиться  двоє.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484751
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.03.2014


Ненормальний

Я  ненормальний.
Це  нормально
бути  таким
в  глобальній  байдужості
міста.
Я  ненормальний,
вважаю  реальним
свої  порожнечі
наповнювать  змістом.

Я  ненормальний.
Як  банально
фраза  звучить  
з  моїх  уст.
Я  ненормальний
і  так  екстримально
зуміть  зберегти
власний  глузд.

Я  ненормальний.
Хоча  візуально
такий  же  невдаха
як  всі.
Я  ненормальний.
Наскільки  печально
за  надіїї
триматись  пусті.

Я  ненормальний.
Називають  вульгарним  
моє  старомодне
життя.
Я  ненормальний,
можливо  брутальний,-
просто  стомивсь
від  брехні
і  лайна.

Я  ненормальний,
що  з  того?

Я  ненормальний,
ти  теж  нічого...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484569
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.03.2014


Темрява

       Темрява.  Всепоглинаюча  темрява.
Ніч  поступово  затягує  своєю  пеленою  оголене  місто.Сірий  туман,певно  з  нею  в  змові,осипає  сирою  непроглядністю.Високі  кремезні  дерева  здаються  жахливими  монстрами.Вітер  гойдає  іхнє  широке  гілля,схоже  на  кігті  потойбічної  химери.
       Темрява.  Лише  чорна  темрява.
Молодий  місяць  тоне  серед  гігантських  нічних  хмар.Його  тьмяне  світло  ледь  пробивається  і  з  першого  погляду  взагалі  непомітне.Зірок  мало.Вони  ховаються  в  сірій  мряці.
       Темрява.  Тупий  безглуздий  смуток.
Цієї  ночі  він  стає  дедалі  глибшим  та  болючішим.З  кожним  поривом  осіннього  вітру  опале  листя  ледь-ледь  шурхотить,підіймається,знову  падає  на  землю.Вона  притягує  його  своєю  гниллю.
       Холодна  ніч.  Порожнє  місто.
Тут  існує  якась  незвична  гармонія.Щось  просте,байдуже...темне.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482782
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 01.03.2014


Ти наче…

Ти  наче  осінь
мінлива  помірно
мої  сірі  стіни  
фарбуєш  багряним
вдихаю  тебе  крізь  
прочинені  двері.
Опромінюєш  тіло
радіаційно
кислотою  болюче
обпікаєш  вени
ти  дах  моєї  
зірваної  стелі.

Ти  наче  літери
словосполучень
всі  голосні  десь
в  тобі  загубились
я  їх  шукаю
складаючи  пазли.
А  наші  потяги
дальніх  сполучень
з  їдким  туманом
намертво  злились
і  ліхтарі
привокзальні  погасли.

Ти  наче  щастя
у  мене  украдене
на  згарищі  мрій
розвіяне  мною.
Однієї  колоди  ми
різної  масті
і  вічність  
для  двох  відведена
тепер  стала  
для  мене  зимою.

2014.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479271
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.02.2014


я боюся

Я  боюся  того,
що  пов*язано  з  природою
я  боюся  того,
що  пов*язано  з  тобою
землетруси
цунамі  та  повені,
мої  безумства-
інтелектуальні  сповіді
Я  боюся  того,
що  пов*язано  з  природою
я  боюся  того,
що  пов*язано  з  тобою

бо  всі  мої
слабкості
всі  мої  сили
від  безпорадності
зносились.

Наше  місце  призначення
давно  розсекречене
повітря  скінчилось
в  замкнутій  кімнаті.
Що  має  значення
коли  ще  не  втрачені
примарні  ілюзіїї
й  хворі  надії?

Я  боюся  того,
що  пов*язано  з  природою
я  боюся  того,
що  пов*язано  з  тобою
лавини
вулкани
як  інтимні  побачення,
мої  страхи
твої  публічні  страчення
я  боюся  того
я  боюся...

2014.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478059
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.02.2014


Ти вважаєш…

Ти  вважаєш  себе  захищеною
в  скляній  банці.
Я  тривожно  рахую  тріщини
на  подертому  підвіконні,
речі  збираю  похабцем,
аби  вранці
наше  маленьке  щастя
не  розчавити  в  долонях

Ти  вважаєш  себе  надто
вродливою
і  чорт  забирай
і  як  не  крути
то  насправді  так.
Час  проходить  крізь  нас
сизими  зливами,
хоч  може  це  неба
лиш  оклику  знак

Ти  вважаєш  себе  напрочуд
манірною
не  знаю  кликати  як
окрім  ВАША  ВЕЛИЧНІСТЬ,
ми  навчились  відчувати
одне  одного  шкірою
і  вже  не  страшно
просто  відходити  в  вічність.

2014  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478046
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.02.2014


Окупувала знову нас раптова зима

Окупувала  знову  нас  раптова  зима,
скувавши  груди  і  пальці  своїми  замками.
Ти  бажаєш  тепла,я  ж  сухого  вина
й  на  секунду  з  тобою  змінитись  місцями.


Окупувала  знову  нас  раптова  зима,
так  боляче  стало  на  сонце  дивитись.
Ти  бажаєш  сухого  вина,мені  ж  бракує  тепла,
а  знаєш,тобі  зовсім  не  личить  злитись.


Окупувала  знову  нас  раптова  зима,
синоптики  сказали  буде  літо.
Хотів  піти,зробити  це  ти  не  дала,
посеред  ночі  погасивши  світло.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476702
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.02.2014


Когда от одиночества устал…

Когда  от  одиночества  устал
И  чувствуешь  себя  средь  гнусной  пустоты  в  чужой  тарелке,-
Открой  глаза,ты  слишком  долго  спал,
Обманут  временем  в  углу  застывшей  стрелки.

Теперь  мечтать  уже  не  в  моде,
Последний  писк  –  сметенье,грязь  и  нищита.
Жизнь  есть  песок,все  быстро  происходит
И  так  же  будет  дальше,с  тобой  иль  без  тебя.

Открыв  глаза,не  пожалей  об  этом,
Пускай  всю  правду  под  корень  извели
Ты  вспомни,сколько  есть  еще  добра  и  света,
Не  унывай,  приумножай  его,твори…


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469790
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 02.01.2014


Мы жизнь свою смываем в унитаз

Мы  жизнь  свою  смываем  в  унитаз,
теряя  что-то  важное  при  каждом  сливе.
Давая  клятвы  вновь  который  раз
и  забывая  их  за  стенами  сортира.

Мы  жизнь  свою  смываем  в  унитаз,
страховки  ради  плотно  закрывая  крышку.
Рыдаем,что  вся  жизнь  идет  не  так,
ворюгой  счастье  унося  в  подмышках.

Мы  жизнь  свою  смываем  в  унитаз,
колекцию  пополнив  новой  фальшью.
Меняем  цвет  любимых  глаз
на  дар  взирать  что  будет  дальше.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432100
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 17.06.2013


Залишу після себе на згадку…

Залишу  після  себе  на  згадку
недописані  дрібно  рядки,
декілька  фото  в  закладках,
невідпралені  електронні  листи.


Залишу  після  себе  на  згадку
стареньку  гітару  без  струн,
в'єтнамські  незношені  тапки
і  безмежний  у  просторі  сум.


Залишу  після  себе  на  згадку
цілу  купу  відкладених  справ,
заповіт  підпишу  нащадкам,
котрих  ніколи  не  мав.


Залишу  після  себе  на  згадку
слово  з  трьох  букв  на  стіні,
газети,кросворди  й  загадки,
цигарки  в  кишені  міцні.


Залишу  після  себе  на  згадку
зачинені  вікна  і  двері,
неможливість  пройти  все  спочатку,
павутиння  на  фарбованій  стелі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431989
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.06.2013


Устал…

Устал
чего-то  еще  ждать,
вдыхая  выхлопы  и  яды,
Устал
бездумно  так,легко
разрушив,снова  создавать  преграды.


Устал
смотреть  в  глаза  пустые
такими  же  угасшими  глазами,
Устал
и  заблудился,как  в  пустыне,
скитаясь  дальними  мирами.


Устал
молчать,скрывая  правду
от  хитрых  и  развратных  языков,
Устал
зализывать  сквозные  раны,
а  утром  стать  добычею  волков.


Устал
меняться,меняя  невозможность
остаться  прежним  и  простым,
Устал
улыбкой  отвечать  на  сложность,
но  не  предав  при  этому  мечты.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405425
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 02.03.2013


Лирический (Весенний)

Сигаретным  дымом  уплывает  вечер,
Звезды  зажигают  тихо  небосвод.
Бармен  на  столе  задует  свечи
И  с  улыбкой  молвит:"Вот  ваш  счет".


Мы  пройдем  по  улицам  знакомым,
Не  видна  печаль  в  глазах  твоих.  
Час  назад  они  еще  были  суровы,
Теперь  не  знаю,как  я  жил  без  них.


Весна  настигает,осталась  доля  минуты,
Ступай  скорей  за  мной.
Я  расцелую  нежно  сладкие  руки,
Спасибо  тебе,за  то,что  я  твой  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403566
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 23.02.2013


Мы хранили любовь…

Мы  хранили  любовь  в  дырявых  карманах,
                                                                                             Замирая  в  поцелуях  на  ходу.
                                                                                             Наивно  верили  обману
                                                                                           И  было  все  нам  по…ветру.
                                                                                           Снег  таял  просто  на  ресницах,
                                                                                         А  ты  пархала  ,словно    птица.



                                                                                     Мы  хранили  любовь  в  дырявых  карманах,
                                                                                   Надеясь  спрятать  понадежней.
                                                                                   Но  времени  осталось  мало,
                                                                                 Не  греет  больше  теплая  одежда.
                                                                                 Снег  таял  просто  на  щеках,
                                                                                 Заглядывай  ко  мне  во  снах.



                                                                         Мы  хранили  любовь  в  дырявых  карманах,
                                                                         Хоть  место  ей  совсем  не  там.
                                                                         Зима  настигла  слишком  рано,
                                                                         По  чужим  разбросав  городам.
                                                                       Снег  таял  просто  под  ногами,
                                                                       Разлился  океаном  между  нами.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383416
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 08.12.2012


Осенний

Я  возьму  тебя  за  руку,это  наш  листопад,
Не  бойся  ничего  и  не  оглядывайсь  назад.
Нам  золотым  лучем  освечен  путь  в  тумане,
Поверим  в  то,что  осень  больше  не  обманит.


Послушай,клены  шепчут  меж  собою,
Они  в  плену  перед  такой  красою.
Ловлю  в  глазах  родных  загадку,
Тону  безмолвно,нежно-сладко.


Треск  листьев,павших  под  ногами,
Сегодня  осень    розрисуем  сами.
Я  возьму  тебя  за  руку,это  наш  листопад,
Не  бойся  ничего  и  не  соглядывайсь  назад.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383376
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 08.12.2012


Жовтень

Навулиці  жовтень  малює  квіти,
які  я  колись  тобі  дарував
і  сотні  віршів,куди  їх  подіти,
може  порвать,а  може  спалить.
Навулиці  жовтень  малює  очі,
які  я  колись  давно  цілував.
Тепер  тільки  вітер  ночами  шепоче-
нестерпна  самотність,котру  не  спинить.


Навулиці  жовтень  малює  небо,
яке  під  ноги  тобі  я  стелив,
не  гріє  сонце  тут  без  тебе
і  я  не  хочу  так  жить.
Навулиці  жовтень  малює  сльози,
які  проливаються  сизим  дощем.
На  серці  щемлять  дикі  морози,
воно  знову  тобою  болить.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369068
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.10.2012


Патріотичний

Я  живу  на  Україні,
п'ю  горілку,сплю  на  сіні,
маю  поросят,  корову
й  рідну  українську  мову.

Жінка  порається  в  хаті,
гріється  вода  теляті,
діти  бавляться  на  сонці,
кіт  дрімає  під  віконцем.

І  дарма  на  нас  Європа
гоне,шо  ми  в  повній  жопі.
Доки  маєм  чіпси  і  мівіну  -  
ще  не  вмерла  Україна.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356466
рубрика: Поезія,
дата поступления 10.08.2012


R. I. P. 2.

По  крыше  стучит
Дождь,
Тело  пробивает
Дрожь.
На  небе  полная  
Луна,
В  душе  таится
Пустота.



Хочется  бежать  просто
Прочь,
Спрятаться  тихо  в  холодную
Ночь.
Гниет  под  ногами  
Листва,
Она,как  и  мы,тоже
Мертва.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355567
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 06.08.2012


R. I. P.

Стрілки  годинника  на  чорній  стіні
Змітають  дрібні  частинки  мого  існування.
Я  безвісти  зникаю  десь  в  собі,
Та  в  мене  лишилось  останнє  бажання.

Змінить  хоч  щось  уже  не  сила,
Нехай  в  цю  теплу  ніч  побачу  сон,
Де  ти  здіймаєш  нас  на  крилах
І  ритм  сердець  практично  в  унісон.

Твоє  ім'я  мені  більш  не  дано  згадати,
А  посмішку  не  стерти  навіть  часом.
Напевно,добре  крила  за  спиною  мати
Тепер  самій  по  небу  пропливати  брасом.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355560
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.08.2012


Місто

Місто  сонця,
Місто  дощу
Знову  напоїть  безкрайністю  ночі.
Місто  щастя,
Місто  плачу,
Тут  я  нарешті  забув  її  очі.

Місто  мрій,
Місто  ідей
Наповнить  життя  новим  сенсом.
Місто  втіх,
Місто  людей
Розв'яже  загадки,пазли  і  квести.

Місто  стр́аху,
Місто  ілюзій
Вабить  брудом  своєї  брехні.
Місто  праху,
Місто  контузій,
В  нім  із  собою  ми  в  вічній  війні.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355366
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 05.08.2012


ЛЮБОВЬ

-Эй,Валя,где  же  кружка?
Ты  вот  по  краешки  налей.
Сегодня  станешь  мне  подружкой,
А  коли  нет  -  отхватишь  пилюлей.

Сказать  по-правде,-  я  не  пью,
Для  храбрости  вторую  открывай,
В  ансамбле  сельськом  тенором  пою.
Ну,че  уставилась?Бельишко-то  снимай.

Синющий  в  дерево-доску
С  тобой  завалюся  в  постель.
Гони,Валюха,прочь  тоску
И  эту  чертову  метель.

А  утром  я  и  не  опохмелюсь,
Сказал  вчера  ведь,что  не  пью.
За  булки  спящие  довольно  подержусь,
По  ходу,Валька,я  тебя  люблю.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354736
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 02.08.2012


Зніму сьогодні проститутку…

Зніму  сьогодні  проститутку.
Із  кодла  їхнього  я  оберу  найкращу,
Вона  спасе  мене  від  смутку,
Зітре  всі  спогади  вчорашні.

Заваримо  міцної  кави,
Косяк  на  двох  і  роздуми  до  ранку.
Самотньо  сонце  йде  на  переправу,
А  місяць  збочений  таращиться  в  фіранку.

Зніму  сьогодні  проститутку.
Тут  без  обов'язків  та  без  імен,
Тож  відкладем  до  завтра  усі  мутки
І  віддамося  культу  Дзен.

Вона  не  візьме  з  мене  грошей,
немов  священник,вислухавший  сповідь.
Мовляв,що  я  мужик  хороший,
Якось  на  днях  іще  подзвонить.

Зніму  сьогодні  проститутку.
Із  кодла  їхнього  я  оберу  найкращу,
Вона  спасе  мене  від  смутку,
Зітре  всі  спогади  вчорашні.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352616
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.07.2012


На курорті

Розпочиналось  все  доволі  романтично
на  сонячному  пляжі  під  Алупкою.
Ти  морозиво  лизала  еротично,
вершок  знімала  ніжно  губками.

А  ми  з  друзяками  ковтали  пиво,
накрили  стіл:  таранька  й  раки.
Яка  ж  ти  все  таки  красива
від  вух  і  до  самісінької  сраки.

Я  підійшов  уже  такий  як  треба,
ти  плавно  повернунася  на  спину.
Щось  довге  і  товсте  сторчало  у  трусах  у  тебе
і  від  істерики  я  дуба  ледь  не  двинув.

Курю  і  стан  закляклості  проходить,
ще  в  шоці,пацанам  моїм  же  смішно.
Оте  одне  із  голови  та  й  не  виходить  -  
"От,б...ть,зараза,шняга  в  неї  більша..."

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352407
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 23.07.2012


Мені не сняться сни

Мені  не  сняться  сни
ще  з  того  дня,коли  від  мене  ти  втекла
в  холодну  осінь  із  весни,
дорогу  цю  ти  вибрала  сама.


Того  тепла,тієї  ніжності  не  чути,
жадані  очі,пристрасть  губ  твоїх
я  вже  не  зможу  їх  забути,
та  й  не  забув  би,якби  й  міг.


Мені  не  сняться  сни,
вночі  заснути  довго  не  виходить
і  винна  в  цьому  тільки  ти,
проходить  час,любов  же  не  проходить.


На  мокрому  снігу  твої  сліди,
навіщо  їх  лишила  я  не  знаю.
Мені  не  сняться  сни,
та  я  іще  кохаю...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326296
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.03.2012


Еще вчера…

Еще  вчера  целовал  твои  руки,
сегодня  в  смуте  обнимаю  тишину.
Мы  тупо  подписались  на  разлуку,
безжально  рушив  хрупкую  мечту.


Еще  вчера  две  тени  отражались  в  лужах,
сегодня  режет  вены  тишина.
И  с  головой  теперь  совсем  недружен,
хоть  говорят  давно  уже  весна.


Еще  вчера  шептал  твое  я  имя,
сегодня  мне  его  рисуют  капли  на  стекле.
Вранье,что  раны  лечит  время,-
забыв  тебя,я  все  же  помню  о  тебе.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325205
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 26.03.2012


Привычка

Ты  вредною  привычкою  мне  стала,
Сама  не  зная  калечила  внутри.
Любви  моей  тебе  казалось  мало,
Но  я  не  смог  вот  так  уйти.

Дышал  тобой,не  смея  надышаться
Осадком  горьким  и  смертельным.
Ты  научилась  чувствами  играться,
Рисуя  наше  счастье  акварелью.

Все  треснуло  по  швам,как  корка  на  снегу,
Тобой  однажды  задохнулся.
Во  мне  теперь  ты  вызываешь  тошноту,
Домой  в  ту  ночь  я  не  вернулся.

Ты  вредною  привычкою  мне  стала,
Проклятием,которое  пытаюсь  снять.
Не  ты  меня,а  я  тебя  бросаю,
С  привычкою  ведь  можно  завязать.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324114
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 22.03.2012


Гостья

-  А,это  ты,костлявая,
чего  стоишь,
в  ногах  ведь  правды  нет.
Видать  пришла  пора  моя,
глядишь,
последний  мой  рассвет.
Быть  может  чаем  угостить
или
желаешь  что-нибудь  покрепче.
Хоть  ты  пришла  сюда  не  пить,
но
будь  добра,мне  станет  легче.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313673
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 13.02.2012


Пам'ятаєш, як пахли світанки…

Пам'ятаєш,
як  пахли  світанки...
Родзинками,медом  й  апельсиновим  соком.
В  обіймах
ніжних,спопеляюче-жарких
розливали  на  ковдру  його  ненароком.


Пам'ятаєш,
як  пахли  світанки...
Подихом  диким  ранкового  сексу.
Лиш  дзвін
на  підлозі  розбитої  склянки
виводив  на  секунду  з  релаксу.


Пам'ятаєш,
як  пахли  світанки...
Кімната  тонула  в  сонячнім  світлі.
Тепер
задихаюсь  від  душевної  сварки,
відчуваючи  погляд  твій  щомиті.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312769
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2012


Та зачарована місцина…

Та  зачарована  місцина  біля  хати
моєму  серцю  завжди  мила.
Мене  там  колихала  мати
і  цвітом  пестила  калина.

Тепер  стоїть  ота  хатина
одна-одна  серед  старого  саду.
Вишита  матусею  хустине
зустріне  завжди  радо.

Тут  батька  рук  тепло  лишилось,
добро  та  мужнісь  в  душу  увійшло.
І  сонце  працею  родилось,
землею  й  небом  відійшло.

Дзвенів  і  сміх  у  цій  хатині,
бабусині  лунали  казки.
Тепер  же  пусто  в  середині,
покинуло  дитинство  ці  світи.

Сивіють  голови  і  руки  в  мозолях,
своє  беруть    роки.
Я  знаю,що  в  чужих  краях
мені  рідніших  не  знайти.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312537
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 09.02.2012


Знаю, что ненавидишь меня

Знаю,что  ненавидишь  меня.
У  кошки  с  собакой  побольше  симпатий.
День  за  днем  забирает  зима
И  мы  засыпаем  по  разным  кроватям.


На  дорогах  белые  перья.
Прошепчу  нелюбимой"люблю",
Ведь  ей  легко  словам  поверить,
Но  я  поверить  не  смогу.


Знаю,что  ненавидишь  меня.
У  кошки  с  собакой  побольше  симпатий.
В  небе  сумрачном  тает  луна,
Да  теперь  ее  не  достать  мне.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312294
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 08.02.2012


P. S.

“Надміру  личить  стати  мертвим,
                                                                                                                                                                                   Ніж  живим”.      Василій  Великий.


             Нехай  йому  грець!  Яка  падлюка  сказала,  що  помирати  не  лячно?  Лячно.  Аж  до  всирачки  лячно,  особливо  коли  Смерть  стоїть  позаду,задоволено  мацаючи  тебе  за  дупу,мовляв,яка  ж  вона  солоденька…
             А  здибались  ми  з  нею  при  досить  звичних  обставинах  –  я  лежав  на  операційному  столі.  З  кожним  слабшим  ударом  серця,  вона  все  ближче  й  ближче  підкрадалась.  Без  наклепаної  блискучої  коси,  без  чорного  балахону,  як  прийнято  уявляти.  Смерть  постала  переді  мною  старезною  беззубою  тіткою,  оголеною,з  обвисшими  сірими  грудьми  і  целюлітним  пузом.  Від  того  всього  ставало  гидко  і  моторошно.
           І  тоді,  коли  кардіограма  перетворилась  в  довжелезну  смугу  на  моніторі,  вона  накинулася  на  моє  беззахисне  тіло,  збуджено  й  по-звірячому  усміхнулася,  стискаючи  у  свої  спітнілі  обійми.  Останнє,  що  я  відчув,  то  це  сморід  її  гнилого  дихання,  яке  охопило  всю  операційну.”Нарешті  ти  мій”-  були  її  слова.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312267
рубрика: Проза, Езотерична лірика
дата поступления 08.02.2012


-Я без тебя не умру-

Я  без  тебя  не  умру.
Не  повешусь,с  ума  не  сойду,
Не  завою  волком  на  луну,
Я  не  споткнусь,не  упаду.


Я  без  тебя  не  умру.
На  проблемы  все  забью,
Стану  бегать  по  утру,
Бицу  в  подвале  нарощу.


Я  без  тебя  не  умру.
Не  напишу,не  позвоню,
Неслабо,я    смогу,
Я  не  сопьюсь,не  пропаду.

Я  без  тебя  не  умру.
Бред  собачий.Кому  я  вру...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312078
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 07.02.2012


My Poison

Тоскливо  тает  туман.
 Прости,порою  просто

 Золотом  зовет,звеня
 Одиночеством  обитаемый  остров.

 Мятежного  манит  меня
 Своими  сухими  степами.
 
 Восточные  воют  ветра,
 Никто  не  нудил  ногами,

 Где  гаснет  горизонт,
 Дивные  дышат  деревья.

 Роздявив  рисованый  рот  
 Изумрудом  изменив  измеренья.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312014
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 07.02.2012


Холодно

Зимно    за  вікном,
                                                                     Поржньо  навкруги.

                                                                   
                                                                     Те,що  не  вмертвить
                                                                     Сили  додає.


                                                                     Я  відкоркую  вино,
                                                                     Холодно,не  йди.


                                                                     Є  тільки  мить,
                                                                     Між  нами  щось-таки  є.




                                                                   Розстелена  софа
                                                                   Пристрастю  втопить  в  собі.


                                                                   Сміливо  та  без  слів
                                                                   Я  забуваюсь  тобою.


                                                                   Секунду  тому  зима
                                                                   Здалася  в  полон  весні.


                                                                   Вимкни  DVD,
                                                                   Холодно,побудь  зі  мною...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310801
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.02.2012


*** Я увяз в этих песках…***

Я  увяз  в  этих  песках,
                                                           Утонул  в  количестве  дней.
                                                           Даже  мой  первобытный  страх
                                                           Объяснить  не  в  силе  мне



                                                           Почему  не  болят  глаза
                                                           Безответно  смотреть  в  темноту.
                                                           И  пускай  за  окном  зима  -  
                                                           Обожаю  ее  наготу.


                                                           Серые  уставшие  улицы
                                                           На  растерзание  брошены  воронам.
                                                           Небо  тревожно  хмурится,
                                                           Кидая  их  крики  по  сторонам.


                                                           Я  увяз  в  этих  песках,
                                                           Потерялся  в  фантомах  дорог.
                                                           Даже  мой  первобытный  страх
                                                           Родной  не  знает  порог.


                                                           Вокруг  суеты  одиночества
                                                           Невозможно  найти  спасения,
                                                           А  порою  просто  хочется
                                                           Стать  в  этой  тьме  освещением.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301835
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 23.12.2011


Мрії

Я  не  буду  більше  просити  пробачення,
                           Я  не  хочу  тобі  дарувати  примарні  надії.
                           Ми  забудем,як  сон,наше  перше  побачення,
                           Коли  такими  близькими  були  усі  мрії.


                       Спали  вірші,що  я  писав  для  тебе,
                         Зітри  ті  фото,де  щасливі  і  веселі,
                         Я  не  з’явлюся  знов  в  твоїй  оселі.
                         Тепер  ми  вільні,наче  небо.


                                                 Я  не  буду  більше  просити  пробачення,
                         Я  не  хочу  тобі  дарувати  примарні  надії.
                         Все  сказане  давно  не  має  значення,
                         А  такими  близькими  колись  здавались  мрії.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301000
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.12.2011


< Нежность>

Розовое  небо  на  горизонте.
                                                     Ты  плачешь  почему-то,
                                                     Мне  тоже  одиноко,
                                                     Но  ночь  уйдет  и  будет  утро.


                                                     Ласкаю  тебя  между  звезд,
                                                     А  ты  режешь  мне  вены,
                                                     Растворись  бесследно  в  крови.
                                                     Убивай  меня  постепенно.

                                                     
                                                     Твои  глаза,твое  белье,
                                                     Сегодня  смотрим  конец  света.
                                                     Запомним  друг-друга  такими,
                                                     Которых  больше  нету.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300284
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 16.12.2011


&&&&^

Ты  молча  смотришь  в  мои  глаза,
                                                   а  я  не  знаю,что  в  ответ  сказать.
                                                   По  ходу  здесь  не  нужны  слова,-
                                                   в  них  и  так  можно  все  прочитать.


                                                   Не  обещал  ничего,не  молил  ,не  клялся,
                                                   поднимался  в  высь  и  больно  спускался.

                                                   Пускай  принципы  мои  глупы  или  пусты,
                                                   но  я  не  уверен,нужна  ли  мне  ты.


                                                   Не  имею  понятия,кто  вообще  мне  нужен,
                                                   да!  я  жесток,да!  я  бездушен.
                                                   Так  что,глаза  отведи,плакать  не  надо,
                                                   сейчас  я  уйду-ты  потом  будешь  рада.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289388
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 29.10.2011


…А ты подобно ангелу…

Я  больше  не  впущу  в  себя
                                                                     ту  мразь  по  имени  "любовь",
                                                                     из-за  которой  проливалась  кровь
                                                                     и  300  лет  подряд  без  сна.


                                                                     А  ты  подобно  ангелу  была,
                                                                     носила  крылья  за  спиной,
                                                                     меня  звала  пархать  с  тобой,
                                                                     наверное  виной  всему  весна.


                                                                     Но  я,как  дьявол  для  тебя:
                                                                     обиды,боль  от  унижения,
                                                                     мои  пороки  и  мои  падения
                                                                     терпеть  ты  долго  не  смогла.


                                                                     А  ты  подобно  ангелу  была,
                                                                     носила  крылья  за  спиной...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284513
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 05.10.2011


Сніг та Сльози

Падав  мокрий  дрібний  сніг.  Він  повільно  замітав  асфальтну  дорогу,крони  дерев,що  стояли  осторонь  неї,дахи  будинків,які  швидко  зникали  за  рухом  автомобіля,і  непомітно  танув.  Під  колесами  утворилась  каша  з  води  та  піску,яким  посипали  шоссе.  Так  глухими  кроками  йшла  зима.
       Траса  була  порожньою,не  зважаючи  навіть  на  те,що  розпочався  понеділок.  Лише  його  автомобіль  розсікав  одинокий  туман  міста.  Чітко  працював  під  капотом  двигун,  плавно  переключалися  передачі.  Здавалося,що    “дев’ятка”  просто  злетить.  Авто  несамовито  ревло,з  вихлопної  валив  густий  сірий  дим.
       Сніг  падав,лягав  пеленою  на  старе  місто.  Прозорі  сніжинки  сипалися  на  холодну  землю,лагідно  плелись  над  порожніми  парками,де  ще  зовсім  недавно  лунав  сміх  та  голоси  закоханих.  Не  відчути  тепер  тепла,яким  дихала  природа.
         Автомобіль  різко  зупинився  біля  мосту,під  яким  грізно  вирувало  Дніпро.  Дверцята  відчинилися,з  авто  вийшов  високий  чоловік.  Легкою  ходою  він  підійшов  до  краю  мосту,спершись  руками  на  мокру  перегородку  та  втупившись  у  чорноту  річки.  Сніг  швидко  танув  на  рудому  волоссі  і  блідих  щоках.  Чоловік  мовчки  стояв,щось  порожнє  було  в  його  мокрих  очах.  Він  довго  курив,не  відводивши  погляд.  А  навколо  нікого.  Лише  сніг  –  вірний  друг  і  товариш,що  лягав  на  плечі,як  печаль  на  душу.  Вогнем  пекло  в  розбитому  серці,але  сніг  не  знав  цього.
         З  глибини  міста  долітав  гул  заводів.  Місто  прокидалось.  Жвавіше  рухались  авто,розгладжуючи  білу  ковдру.  Спокійним  залишалось  тільки  Дніпро,слухаючи  чарівний  оркестр  першого  снігу.  У  темних  водах  віддзеркалювалось  зимнє  небо,затягнуте  пуховими  хмарами.
         Повітря  пронизував  запах  бензину,розсіюючись  з  поривами  грудневого  вітру.  Хлопнули  дверцята,зашумів  двигун.”Дев’ятка”  майнула  в  місто.
     *                          *                      *

         Холодно,вогко  і  боляче.  Саме  так  зараз  було  Антону.  Йому  здавалося,що  все  пройшло  марно,тільки  тепер  зрозумів,що  значила  Оля  для  нього.  Дороги  назад  не  лишилося.
       Сніг  ставав  великим  та  лапатим.  Його  ще  більше  лежало  на  дорозі,він  швидко  замітав  лобове  скло.  Автомобіль  проїхав  вузеньку  вуличку.  Тут  стояв  невеличкий  квітковий  кіоск.  Антон  пригадав  червоні  троянди,теплий  літній  дощ,освідчення  в  коханні.  Як  п’янив  легкий  хміль  гарячого  липня.
       Антон  пильно  дивився  на  дорогу.  Раптом  погляд  перевівся  на  обручку  на  безіменному  пальці.  Знявши  її,чоловік  відчинив  віконце  і  жбурнув  під  колеса  зустрічних  машин,які  втоптували  її  в  грязюку,холодну  та  мокру,байдужу  і  чужу.  Таким  почував  себе  Антон.
       Минуло  два  роки  їхнього  подружнього  життя.  Було  все:  кохання  неймовірне,  шалена  несамовита  пристрасть.  Та  прийшов  той  день,коли  те  “все”потонуло  в  глибокій  чорній  тьмі  –  Оля  закохалася  в  іншого.  І  що  відчув  Антон,коли  виявилося,що  то  був  його  менший  брат?  Чи  варто  кохати?  Хіба  це  світле  почуття?Боротьба  точилася  в  розбитому  серці.
         Автомобіль  мчав,минав  вулиці,  провулки.  З-під  коліс  летіли  шматки  мокрого  снігу.  Обличчя  Антона  іноді  здригалось,руки  міцно  тримали  кермо.  Але  перед  собою  він  бачив  лише  незнайому  досі  темряву,яка  швидко  поглинала  його.  Не  боявся,  спокійно  приймав  її.  Тільки  секундний  холод  промайнув  по  тілі.  То  було  дивне  відчуття.
             Сніг  сипався  важкими  й  великими  крижинами,заковуючи  у  своє  царство  місто.  Байдужими  і  наскрізь  мокрими  здавалися  голі  дерева.
             “Дев’ятка”  зупинилась  перед  шістнадцятиповерховим  будинком.  Антон  заглушив  авто  та  швидко  вийшов.  Несміливими  кроками  рушив  до  крайнього  під’їзду,ступаючи  тяжко  по  мокрій  ковдрі.  Сірі  будинки,оповиті  грудневою  сирістю,слідкували,сміялись  докором  прямісінько  у  вічі.
             Ліфт  відкрився  на  восьмому  поверсі.  Антон  попрямував  до  знайомої  квартири,натиснув  кнопку,і  пролунав  довгий  дзвінок.  Двері  відчинила  Оля,окинувши  байдуже  поглядом.  Він  пройшов  по  душі  спустошливим  ураганом.  Антону  зробилося  душно,гаряче.  Знову  перед  ним  її  краса:  блакить  очей,тонкі  полуничні  уста,розпущене  кучеряве  волосся,яке  спадало  на  ніжні  плечі.
- Навіщо  ти  прийшов?  Ми  ж  все  вирішили.

Чоловіка  шпигнуло  щось  у  серце,стало  бракувати  повітря.
- Давай  ще  раз  обсудимо,Олю.  Можна  все  виправити,-  тихо  почав  він.
- Це  лишнє  і  не  має  ніякого  сенсу,-  прозвучали  холодні  слова.-  Чесно,Антоне,я  не  хотіла,щоб  так  вийшло.
- І  як  мені  жити  далі?  Скажи,а?
- Живи,як  жив  до  мене.
- Я  не  жив  до  тебе  і  після  не  зможу,-  благаюче  сказав  чоловік.
       Їхнє  прощання  стало  для  Антона  контрольним  пострілом.  Він  довго  стояв  на  місці.  В  грудях  вирувала  справжня  війна.
       Темне  небо  жбурляло  снігом  прямо  в  обличчя.  Від  цього  Антон  злився,проклинав  зиму  і  все  на  світі.  Він  ладен  був  розірвати  на  шматки  кожного,хто  зустрічався  на  шляху.”Який  же  я  дурень  та  невдаха”…
       Сутінки  поступово  поглинали  довгу  вулицю,опускалися  на  місто,оповите  білою  пеленою.  Автомобіль  виїхав  на  вечірню  трасу,освічену  старими  ліхтарями.  Антон  не  чув  ні  роботи  двигуна,не  бачив  ні  світла,ні  зустрічних  авто.  Шалено  калатало  серце,  божевілля  опановувало  його.  Темрява.  Страх.  Під  колесами  скреготіла  ожеледь.  Чоловік  загасив  недопалка,натиснув  на  педаль  газу.  Швидкість  –  ось,що  необхідно,що  вгамовувало  душу.  Сніг  заліплював  скло,але  двірники  Антон  так  і  не  ввімкнув.  Авто  рвалося,як  стихія.
           Він  заплющив  очі.  Щось  голосно  хлюпотіло  по  кабіні.  То  сніг,а  може  сльози.  Справді,дрібні  солоні  краплі  стікали  по  блідим  щокам.  Антон  їх  навіть  не  відчув.  Вони  виблискували  кришталем.  Останні  сльози…
 *                            *                            *
                 У  той  же  вечір  телевізійні  новини  сповістили  про  жахливу  аварію  на  міській  автомагістралі.  Ольга  зрозуміла  все,  побачивши  знайомі  номера  авто.  Проте  було  пізно.
             А  за  вікнами  вирувала  зима.  Білосніжна  віхола  танцювала  над  деревами.  На  землю  падав  сніг,замітаючи  чиюсь  душу,омиту  гарячими  слізьми.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284502
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 05.10.2011


На кухні не для неї чай холоне…

На  кухні  не  для  неї  чай  холоне,
                                       вона  також  давно  вже  не  одна.
                                       Тоді  чекала,  що  подзвонить,
                                       молилася,ридала  і  кляла.


                                       На  кухні  не  для  неї  чай  холоне,
                                       зелений  з  квітами  жасмину.
                                       Надворі  пізня  осінь  стогне,
                                       глузує  з  нього  листям  в  спину.


                                         На  кухні  не  для  неї  чай  холоне,
                                           стоять  самотньо  чашки  на  столі.
                                         Нещадно  вітер  хмари  сірі  гонить,
                                         змішавши  дійсність  та  думки.


                                         На  кухні  не  для  неї  чай  холоне,
                                         в  полоні  іншого  вона  тепер.
                                         Тоді  чекала,  що  подзвонить,
                                         та  зараз  він  для  неї  вмер.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284271
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.10.2011


* Дороги *

Дороги  нам  ручьи  рисуют  на  асфальте
                                                                 И  дождь  не  скажет,что  там  дальше.
                                                                 Как  выбрать  верный  путь,
                                                                 Пройти  его,чтоб  не  свернуть.


                                                             
                                                               Нестись  вдогонку  за  мечтою,
                                                               Вновь  быть  обманутым  судьбою.
                                                               А  может  просто  наплевать,
                                                               Куда  идти,во  что  ступать.


                                                             По  правде  честно    жить,
                                                             Когда  возможность  есть  ее  купить.
                                                             Или  остаться  прежним  человеком,
                                                             Чем  чувствовать  дерьмом  себя  навеки.


                                                           Дороги  нам  ручьи  рисуют  на  асфальте
                                                           И  дождь  не  скажет,что  там  дальше.
                                                           Путей,как  линий  на  ладони,
                                                           Пускай  твердят,а  выбор  за  тобою.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284260
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 04.10.2011


Сколько стоит…

Сколько  стоит  наша  жизнь,
                       по  курсу,привычному  меняться?
                       Как  говорится:жизнь-держись,
                       но  за  что  тут  держаться?




                       Сколько  стоит  наша  любовь,
                       за  наличку  и  по  безналу?
                       Ею  беспечно  торгуют  на  Окружной,
                       по  кабакам  и  ресторанам.




                       Сколько  стоит  совесть  на  земле?
                       ведь  она  вымирающий  вид.
                       Как  Жанна  д'Арк  когда-то  на  огне,
                       так  и  она  во  лжи  горит.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283510
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 30.09.2011


--О жизни--

А  я  пишу  о  чем  хочу,
                                     Коварна  жизнь  и  пакостей  хватает.
                                     Не  унываю,не  грущу,
                                     Проходит  все:прощаешь  ты,тебя  прощают.


                                     Девченка  милая,родная,
                                     Виновно  опускает  взгляд.
                                     Она  молчит,но  ты  ведь  знаешь,
                                     Предательство-тут  нет  пути  назад.

                                     
                                     И,кажется,твой  лучший  друг,
                                     Иметь  такого  каждый  да  мечтает:
                                     Ему  стопарь  козлы  нальют,
                                     А  он  довольно  тебе  кости  обмывает.


                                     Вновь  тучи  виснут  над  макушкой,
                                     Сочит  в  душе  сквозная  рана.
                                     Но  голос  с  высока  шепнет  на  ушко,
                                     Что  надо  плыть,здаваться  еще  рано.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283421
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 29.09.2011


Чому я досі дихаю тобою?

Чому  я  досі  дихаю  тобою?
                                                                                       Навіщо  зберігаю  присмак  на  губах?
                                                                                       Комусь  ти  станеш  теплою  весною,
                                                                                       Для  мене  ж  неприступна,як  зима.


                                                                                       І  вітер  мрії  дивні  навіває,
                                                                                       Яким  здійснитись  не  судилось.
                                                                                       Хтось  скаже  :  мабуть  так  буває,
                                                                                       Та  краще  б  це  усе  наснилось.


                                                                                       Віддав  тобі  я  ціле  небо,
                                                                                       Натомість  маю  смуток  на  землі.
                                                                                       Зірки  твої  і  мерехтять  для  тебе,
                                                                                       А  дощ  та  сніг  залишаться  мені.


                                                                                     Чому  я  досі  дихаю  тобою?
                                                                                       Навіщо  зберігаю  присмак  на  губах?  
                                                                                       Ми  загубилися,змішалися  з  юрбою,
                                                                                         Той  час  нам  не  вернуть  ніяк.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282664
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.09.2011


Той звабливий туман…

Починало  смеркати.  Сутінки,  мов  чорна  хмара,  своєю  цупкою  ковдрою  налягали  на  вогку  землю,  від  якої  пахло  сирістю.  Високо  в  сірому  небі  зажевріли  зорі,  так  раптово,  ніби  їх  хтось  запалив,  як  запалюють  ввечері  ліхтарі  на  стовпах.  Гордо  стояли  кремезні  тополі,  гублячи  свій  жовтий  одяг,  що  осипався,  замітаючи  стежки,  що  тягнулись  під  берегом  ставу,  який  здавався  в  цій  суєті  самотнім  та  покинутим.
Десь  на  городах  палили  багаття,  дим  з  якого  пронизував,  здавалося,  аж  до  кісток.  Від  нього  пекло  у  горлі  та  сльозились  очі.  Біля  ставу  дотлівала  купка  згорнутого  листя.  Вона  була  схожа  на  маленьку  іскорку  серед  широчезного  переднічного  стану.  А  молоді  зірки  випромінювались  блиском  в  покинутому  ставку,  наче  дивились  у  дзеркало,  величаючи  свою  красу.  І  на  душі  спокійно,  якось  тепліше.
Далекий  місячний  обрій  сипав  додолу  густий  сивий  туман,  який  зваблював,  заковуючи  у  свої  кайдани  все:  і  старі  тополі,  і  всохлі  бур`яни  на  березі,  і  сам  ставок,  що  наче  тонув  серед  п`янкої  безмежності  цього  туману.
Бродяга-вітер  якось  байдуже  пробігся  по  землі.  Під  ним  глухо  тріщало  листя,  вкрите  дрібними  та  гіркими  сльозами  вечірньої  роси,  яка  тихенько  губила  солоні  краплинки.
Здавалося,  десь  поряд  лунали  чоловічі  голоси.  Та  в  обманливому  тумані  щось  нагледіти  було  важко.  Нічне  павутиння  повільно  різали  їх  палаючі  цигарки,  що  сховалися  від  сивого  диму.
…А  туман,  наче  вітер,  мов  став  і  наче  плакуча  роса  –  одинокий  і  непотрібний.  Він  сходив  на  осінню  землю,  аби  милуватися  нею,  тією,  найяскравішою  зорею,  яка  кликала  лиш  його,  що  сяяла  лиш  йому  і  за  якою  він  сходив  з  розуму,  І  тоді  туман  сумував,  йому  було  холодно.  Так  бувало  часто.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281102
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 17.09.2011


Тобі…

Чому  все  вийшло  саме  так?
           Хто  в  цьому  винен?Скажеш-  я?
         І  холод  зимній  на  душі,
         Життя  також  не  в  смак.
       Є  лиш  самотність  і  туман,
       А  все  навколо  то-обман.


           Вже  тиждень  не  виходжу  з  дому,
           Боюсь,що  загублю  дорогу,
           Як  загубив  тебе
           І  час  нічого  не  верне.


           Ти  щаслива  з  ним?
           Навіщо  це  мені...
           Гітара  у  руках,
           Листи  та  не  дописані  вірші,
     Лишилось  декілька  хвилин.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278626
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.09.2011


Ілюзія осені

В  повітрі  стояв  запах  паленого  листя,від  якого  ледь  перчило  в  горлі.  Напівголі  дерева  мабуть,якби  могли,почервоніли  б  від  свого  вигляду  .Досі  теплий  легкий  вітерець  огортав  тіло,  навіваючи  знайому  ностальгію,оживляючи  майже  мертві  спогади.  “Ти  любиш  осінь?”  –  лунало  в  голові. “Заспокойся.  Це  лише  ілюзія.”  Та  голос,ніжний  і  тихий,не  замовкав.  “А  любиш  запах  опалого  листя?  Я  просто  обожнюю”…
         То  був  її  голос.  Її,яку  назавжди  втратив.  Солодкий  голос.  Повільними  кроками  ми  збивали  важкі  краплинки  вечірнього  дощу  з  сухої  трави.  Повний  місяць  спустився  так  низько,що  можна  було  дістати  руками.  “Хочеш  я  його  вкраду?  Зніму  прямісінько  в  твої  долоні?”
“Ні.  Просто  поцілуй  мене…”
               Багряне  кленове  листя  глухо  хрупотіло  під  ногами.  Вечірня  прохолода  дурманила  голову.  Місто  повільно  засинало  від  осінньої  ледь  чутної  пісні.  Ми  теж  мовчки  слухали  ту  мелодію.  “Я  люблю  осінь!”  Проте  ти  не  відповіла  нічого,просто  посміхнулась.  На  променях  місячного  сяйва  твоє  бліднувате  невинне  обличчя  вигляділо  справді  щасливим.
“Чуєш  ,як  дерева  перешіптуються?”
“Ні.  А  хіба  вони  вміють  говорити?”
“А  ти  послухай!”
І  ми  знову  застигали  в  довгому  мовчанні.
                 Клени  та  каштани  довкола  тонули  в  різноманітності  барв.  Школярі-першачки  голосно  сміялись,весело  доганяючи  один  одного.  Розповідали  щось  цікаве,збирали  порепані  каштани.  “А  що  ти  найбільше  любиш:весну  чи  осінь?”  Ще  й  досі  пам’ятаю  той  дзвінкий  дитячий  сміх.  Ти  також  любила  сміятися.  То  були  найкращі  дні.  Осінні  дні.
                   Сонце  досі  припікало,ніби  влітку.  Ночі  стали  холодні  та  безкінечні.  Згодом  почалися  дощі.  Якось  різко  і  неочікувано.  Осінь  без  дощу  –  не  осінь.  І  це  правда.  Хоча  з  нас  двох  подобався  він  лише  мені.
“Він  нудний.”
Я  не  відповів  нічого.  Лише  поглянув  у  вікно,сподіваючись  щось  побачити.  Але  крім  дощової  завіси  вгледіти  нічого  не  вдалося.
                 Сьогодні  теж  дощ,хоча  почався  ще  з  тиждень  тому.  Тоді,коли  ти  пішла,того  ж  дня,коли  я  залишився  сам  на  сам  з  осінню.  Дивлюсь  на  твою  трохи  дитячу  посмішку  на  фотографії,відчуваю  звабливе  дихання.  Здається,ти  стоїш  навпроти  мене.  Розумію  –  це  тільки  ілюзія,тільки  реальніша.
“Прости,  якщо  зможеш.”  Думки  викликають  в  голові  несамовитий  вулкан.  Заспокоївшись,пошепки  кажу:  “Прощаю.”

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278312
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 02.09.2011


Як жаль….

Як  жаль,що  я  не  художник.
Я  б  тебе  написав  серед  барвів  літнього  саду,
Бо  з  тобою  сам  на  себе  не  схожий
І  плювати  на  те,що  залишив  позаду,
Я  для  тебе  простий  перехожий,
Та  зостатися  ним  мені  навіть  радо,
Побачимось  колись  можливо  знову,
А  зараз  місяць  стелить  росу  вечорову...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263141
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.06.2011


Ода Ц…. .

Комусь  подобається
         Цвіт  дерев,
         Для  когось  милий
         Самогон  сільський.
         Дурний,хто  мріє  про  гарем,
         А  я  люблю  цицьки.

       Весна  їх  майже  зовсім  оголяє,
       Стискають  нервно  
         Пальці  цигарки.
       Бюстгалтери  і  ліфчики
     У  купі  бути  заставляють,
       На  те  вони  й  цицьки.

У  вік  комп’ютерів      та  цифрових  машин
                                                                                                                   
Ми  сміло  йдемо  до  мети.
Зростають  ціни  на  їдло
І  на  бензин,
Інфляція  не  з’їсть
Лише  цицьки.


Нехай  святиться  їх  ім’я,
Хай  пестять  руки  чоловічі
Й  язики.
До  самої  землі  вклонюся  я,
Часи  проходять,
Залишаються  цицьки.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263014
рубрика: Поезія,
дата поступления 02.06.2011


Я так….

Я  так  измучился  тобою,
ну  почему  ко  мне  ты  холодна?
Любовь  на  землю  послана  судьбою,
но  я  один  и  ты  одна.

Туман  рисует  грустью  в  облаках,
жестоко  город  дышет  в  след  зимою.
Не  сохранил  тогда  я  счастье  у  руках,
теперь  ты  далеко,теперь  ты  не  со  мною.

Вновь  за  окном  стучится  дождь,
уныло  смотрят  звезды  с  высока.
Я  еще  жду,быть  может  ты  прийдеш,
согрев  собою  сердце  навсегда.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260352
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 18.05.2011


Хтось завтра…

Хтось  завтра  вмре,
когось  нема  сьогодні,
життя  згасає  в  непроглядній  тьмі.
Комусь  було  просте,
для  деяких  не  в  моді,
а  я  не  знаю,яке  воно  мені.

Хтось  завтра  вмре,
хтось  стане  божевільним,
не  знаючи  насправді  ким  він  є.
Життя  пройде,-
зрадливе  й  нестабільне,
несправжнє,не  таке.

Хтось  завтра  вмре,
хтось  далі  буде  жити,
якщо  можливо  то  назвать  життям.
І  в  мріях  збудеться  усе,
і  сонце  гаряче  світити
назло  не  здасться  морозам  і  вітрам.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260347
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.05.2011


ЛІТО

Світанок  прокидався  серед  трав,
                                       Росою  вмивався,землю  цілував,
                                       Лиш  тишу  рушив  шум  гаїв.
                                       І  загуляє  сонце  щедрими  полями,
                                       Дитинством  запахне  й  золотими  хлібами,
                                       Візьмуть  за  душу  акапелли  солов’їв.




                                     Я  побіжу  ногами  босими
                                     Навипередки  з  вітром  лугами  й  верболозами,
                                     Впаду  в  різнобарв’ї  пишного  квіту.
                                     Затріпоче  поряд  крилами  лелека,
                                     Думки  затьмарить  п’яна  спека,
                                     Хай  завжди  буде  літо.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259932
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 16.05.2011