| Сторінки (1/5): | « | 1 | » |
Знайте, я породження зорі.
Нас сотні там, на небосхилі.
Думки ваші, мов вітри, сирі...
Добром наділити не в силі.
Знайте, я в пеклі довго жила
І мучатись більше не буду.
Убити безжально я могла,
Та не буде Божого Суду.
Знайте, я змія біля серця,
Що вкусити "злегка" так може.
Глянете, пальцем тикнете: "Ця!"
Нічого вже не допоможе...
Знайте, я всеціле добро,
Створене архангелом у раю.
-Ціна ставки? -Життя! -На зеро!
І колись тобі скажу: "Люблю!"
Знайте, я лиш маленький атом
Серед пустелі добра, тепла.
І стану мимохідним святом,
Хоч більше тобі зробить могла...
Знайте, я безкрайній океан -
Закрутить у водовороті.
Як у танці обіймеш мій стан,
Ми знову мрієм у польоті.
Спитаєте: "Все-таки хто ти?"
Скажу: "Усе й нічого разом!
Ви бачили лиш те, що могли,
Керуючись німим наказом."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245630
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.03.2011
В щасливу долину повертаюся знову,
Де назвали мене цим прекрасним ім’ям.
В кортий раз заходжу до рідного двору,
Віддаю щиро шану найкращим краям.
Ви гляньте на моє безмежнеє поле,
Що простелилося ріллею до небес.
Там творилася, росла ти чудо-доле.
Там навчав мене в світі жити Велес.
Підніміть свої очі в подільську блакить
Серед хмар пропливає нескорений дух,
Казковою птахою за мною летить,
За вінничанку молиться Богу у слух.
У зелених гаях серед моря квіток
Стоїть молода білокора береза.
Поночі казала мені стоні думок
Та, шкода, не завжди була ти твереза.
Кохання чашу до кінця учила пити,
П’яніти від одного лиш твого слова.
Говорила, щоб вірно в житті любити
Знати слід, де почуття, а де полова.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245024
рубрика: Поезія, Ода
дата поступления 05.03.2011
Favorite... This word is not suitable. I adore spring. My soul wakes up after the winter. Ice in my heart is melting. My mind is singing. This music is simple. When raindrops are falling on a small green leaves of the trees, when I hear muttering of thunder, but the sky is still clear, there is my music, there is my mozart.
When crazy lightning is running across the sky, when it blinds me with it's light, I am charmed. It's my "Last Supper" by Leonardo da Vinci.
When sky cleared up and when white light clouds are floating on it, it's my cradle of soul.
Fresh clear air is leaking in my body. It gently tickles my nose. It's the best perfume. No one can not reproduce it artificialle.
Dew washes the feet generously. Admirable green carpet clasps the feet. I like to dream despite the happy rainbow.
Everything breathes by positive moments and I live, and I'm alive.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245023
рубрика: Проза, Поетична мініатюра
дата поступления 05.03.2011
Літа зозуля між столітніми дубами…
Сумувала, кувала, говорила та не з нами,
Зронила пір’їну, що летіла на землю,
Підкинула діточок своїх у чужу оселю.
Сіре пір’ячко впало, вмить всесвіт накрило.
Прекрасний світ, колишній її дім сумом оповило…
На гіллячку сіла, голівоньку схилила,
Нещасної дівчини долю гірку повторила.
Білим лебедем була - стала тепер сіра.
Не змірять суму душі, не існує така м́іра.
Кувала тихо пташка, листя підспів́ало,
Давню свою історію світу знову сповідала:
"Ішли дорогою чотири вільні долі
Там, попід лісом, при дорозі виросли тополі.
Бризками сонця заблищав холодний ранок,
Разом спостерігали - ніч змінює світанок.
Втім сімейне життя їм здавалося раєм,
Душу-чашу ніжністю по вінця залива. Ми знаєм…
На дорозі були і печалі, і радість
Повсякчас жили з ними і перемоги, і жалість.
Здавалося, ця казка буде жити вічно
Та маленькі тріщинки росли у ній пор́ічно.
У них було своє мале рожеве царство,
Але закралося у нього підле зр́адництво.
Усе трощило, ламало на своєму шляху.
Ворожка-ворона віщала, несла мені туѓу.
Скільки болю, нещасть і страждань пережили
Піднебесний чудо-замок зберегти не зуміли.
Чорнії хмари зібрались над головою
Вперше відчула себе беззахисною, малою.
Прекрасний лиш мій світ руйнувався на очах
І прийшлося рятуватися, тікати в попих́ах.
Дорогою ідуть три одинокі постаті,
Позаду лишилася губернія Радості.
Край дороги три ріки не повисихали
Сльози і плач, жадання смерті навкруг постих́а́ли.
В руках каміння замку. Чи повикидати
І понад степом, понад гаєм пісню простилати?
Хай усе іде до бісу. Що було те було.
Лиш цю сповідь чистеє небо одне і почуло..."
Довго-довго на землі в самоті ходила
Діточок маленьких, рідненьких з часом погубила.
Доленьку її зламали, як калину в лузі
Не т́ому життя присвятила, любі мої друзі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244767
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.03.2011
Сидиш ти поряд, та такий далекий
І подих кожен я рахую твій.
Думки рояться, кажуть: "Ох, не мрій!
Розп"ятий хрест такий сумний, нелегкий."
А розум підлий вірить їм не хоче
І кожен раз кричить у всесвіт: "Мій!".
Мов пташка ніжно крилами тріпоче,
Горнуся тихо, страшно тут самій.
А може гляне, бо було ж кохання?!
Було, жило, невже померло?... Ах...
Відправ мене будь ласка у заслання...
Приходить горе знову й знову в снах.
Жене мене воно у пастку долі,
Де вже давно не любиш зовсім ти,
Змінились, де відомі нам паролі,
Не будем разом по життю іти.
Сльоза печально по щоці скотилась
І зовсім тихо впала на уста.
Коханням вчора сильно так напилась,
Стою тепер посеред я моста.
Ріка покрилась льодом, враз застигла,
А міст горить, вогнем палає, мить...
І серце хвиля болю знов накрила.
Душа моя до чорта вниз летить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244765
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.03.2011