BemBi

Поезія

Слово…  просто  звичайний  звук  чи  таємна  зброя  умільців?  Безмовне,  німе  у  руках  звичайних  людей  ,  воно  виграє  безліччю  відтінків  у  руках  митця.  Підкоряється  кожному    його  поруху,  піддається,  як  глина  рукам  гончаря,  як  скрипка  віртуозному  музиканту.  Найдивовижніший  дар,  який  дарує  людині  природа  –  це  дар  творити.  Творити  руками,    головою,    голосом  ,  словами,  а  головне  вторити  серцем  щиро,    без  тіні  сумніву,  що  робиш  щось  неправильно.    Творчість..  вона  різна,  часом  не  зрозуміла  широкому  загалу,  але  це  те,  що  передає  стан  людської  душі.  Одним  з  найдивніших  дарів  є  вміння  творити  словом.    Поезія…  щось  дивне,  трепетне,    вирване  із  глибин  душі,  це  музика  людського  серця  викладена  на  папері  переплетом  слів.  Поетів  завжди  вважали  загрозою  для  будь-якого  насильно  насадженого  ладу,  бо  сховати  те  що  в  тебе  на  думці  від  самого  себе  неможливо.    Навчитися  віртуозності    поезії  набагато  важче,  ніж  навчитися  читати.  З  цим  народжуються,  впитують  це  з  молоком  матері.  Ти  пишеш,  коли  не  можеш  не  писати,  коли  щось  велике  та  гаряче  підпирає  з  середини.  Слова  з’являються  самі,  коли  їх  кличеш,  вони  рідко  приходять.  Вони  виникають,  коли  душу  і  серце  торкає  сильне  почуття:  кохання,  відчай,  страх,  безвихідь,  щастя,  захоплення…      Кожна  людина  своєрідний  поет,  вона    пише  своє  життя:  хтось  красиво  виведеними  буквами,  а  хтось  абияк,  а  вірші  ж  також  різні  бувають.    Різні  за  розміром,  присутністю  рими,  стилем.  Хоча  стиль  ,  напевно  у  кожного  свій,  як  і  стиль  жити.    Кожній  людині  присутня  певна  поетичність,  треба  просто  покликати  її  з  глибини  і  вона  луною  озветься  до  тебе  голосом  твоїх  переживань,  радостей,  розчарувань.  Треба  лише  вміти  покликати  і  ти  відчуєш  полегшення  від  перенесеного  на  папір.    А  слово,  воно  ж  вічне,  його  не  лякають  ні  сіре  павутиння  віків,  ні  несправедливий  лад.    Торкнувшись  цього  чарівного  світу  поезії,  важко  зупинитись  ,  тоді  мембрана,  що  відділяє  тебе  від    світу  тоншає,  робить  тебе  вразливішим  до  переживань,  але  одночасно  дає  відчути  всю  гаму  емоцій,  робить  тебе  справжнім,  відкриває  твоє  єство  світу.  Тому  творіть,  бо  творчість  –  це  життя.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236728
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 24.01.2011