Lady Rain

Сторінки (1/16):  « 1»

что со мной?

Слезы  розьедают  мозг.
Мозг  стал  жидкий,  как  кефир.
Этот  мир  совсем  не  прост.
Ненавижу  этот  мир.

Не  хочу  я  больше  так,
как  бутылка  наплаву  -  
либо  затечет  вода,
либо  как-то  доживу.

Не  хочу  я  больше  вновь
все  плохое  забывать,
тех  людей,  их  адских  слов,
от  которых  лишь  блевать.

Яркая.Всегда  с  улыбкой.
Дружелюбна  без  проблем.
Только  чернь  во  мне  в  избытке,
 но  не  знать  об  этом  всем.

Инокда  я  просыпаюсь,
вспомнив  о  своей  петле.
Не  хочу  так.Оклимаюсь
и  иду  с  улыбкой  в  свет.

Слезы  капают  на  стол.
Может  я  сошла  с  ума?
Я  поехала  умом?
Что  со  мной,  скажите,  а?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244340
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.03.2011


Подарунок Диявола

Ми  сиділи  в  Грифоні.І  тут  диявол  зробив  мені  подарунок,  який  був  настільки  грандіозний  і  вишуканий,  що  перевершив  усі  інші  подарунки  на  мій  День  народження.Подарунок  збільшувався  у  розмірах  в  моєму  мозку  з  кожною  секундою.Я  ледь  не  плакала.Але  не  від  щастя,  а  від  болю,  адже  диявол  не  робить  подарунків,  які  б  зробили  мене  щасливою.Ось  таке  воно,  пекло.Яка  чудова  можливість  відчути  нестерпні  муки.Я  ледь  стримувалась,  щоб  не  заплакати.А  кількома  хвилинами  пізніше  почала  істерично  сміятись.
І  всі  це  бачили,  але  вдавали,  що  нічого  не  розуміють.І  досі  вдають.Невже  справді  не  розуміють?!Ні...Не  треба  робити  з  мене  дурепу.Хочете  цього,  так?!Хочете,  щоб  я  перетворилась  в  безмізку  вівцю?!То  може  потрахаєтесь  передімною,  а  я  буду  покірно  блеяти  і  попивати  бренді-колу  через  трубочку,  розуміючим  поглядом  кажучи,  що  все  гаразд?Все  чудово,  робіть,що  хочете,  я  ж  дурепа!
Коли  людина  говорить  :"Я  зробила  щось  не  так?",  значить,  вона  вже  розуміє  на  80%,  що  зробила  щось  не  так.Коли  людина  каже  тобі  :"В  тебе  істерика!",  значить  в  неї  є  здогадки,  чому  б  це  в  мене  могла  бути  істерика.А  раптом  просто  весело.Та  ніяка  то  не  істерика...Просто  так  буває,  коли  дуже  сильно  хочеться  плакати,  а  сльзам  волю  давати  не  можна,  то  починаються  різкі  відповіді  на  безглузді  запитання  "Щось  сталось?"
Щось  сталось?  Якби  нічого  не  сталось,  ви  б  не  запитували,  що  сталось.
Отже,  закінчу  на  веселій  ноті  -  я  ненавиджу  цей  світ,  вкотрий  раз  відчуваю  це.Ще  не  перевелись  такі  речі,  які  відбивають  бажання  до  всього.В  такі  хвилини  безмірно  хочеться  відрубати  собі  голову  або  хоча  б  стерти  вчорашній  вечір  з  своєї  голови,  аби  тільки  не  думати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242701
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.02.2011


ненавиджу №2

Від  краю  до  краю  -  це  в  мене  буває.
Від  межі  до  межі  ..Відчуття  не  чужі.
Я  ненавиджу  часом  кохану  себе,  
я  ненавиджу  світ  -  він  частина  мене.
От  і  ніжності  хвилі  
світ  блаженства  створили
потім  чорна  ненависть
закипа  наче  кава.
Від  краю  до  краю,
від  межі  до  межі
то  від  щастя  вмираю,  
то,  як  в  серці  ножі.
Я  не  можу  боротись
з  тим,  що  буде  незмінно.
Знову  важко  змиритись
та  забути  повільно.
І  від  цього  ненависть  
до  безжального  світу.
І  від  того  цікавість,
нащо  ж  дано  нам  жити?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240484
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.02.2011


я ненавиджу вітер

Я  ненавиджу  вітер,
а  вітер  мене.
Сонцем  небо  залите,
в  нього  птаха  пірне.

Я  ненавиджу  вітер.
А  вітер  мене.
В  мої  очі  відкриті
він  пилюку  сипне.

Я  ненавиджу  холод  -
переслідувач  темний-
по  слідам  моїм  ходить.
Навіть  літом  я  мерзну.

Я  не  люблю  весну  -
просто  сонце  й  болото.
Прийде  літо  й  в  труну  
весняну  вкладе  цноту.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240237
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.02.2011


день, коли хочеться жити

Серце  билося  так,  що  здригалась  земля
і  сухі  соломинки  хитались.
Ой  напилася  я,  накурилася  я
і  на  грунті  вогкому  валялась.
І  Даджбог  мене  гріє,  як  обігрівач,
прямокутником  теплим  і  довгим.
Когути  верещать,  не  дають  мені  спать,
від  колін  сонце  гріє  до  лоба.
І  щебечуть  пташки,  і  кричать  когути,
мені  легко  і  добре.Кайфую.
Я  не  можу  іти  і  не  хочу  іти,
я  в  цей  сонячний  день  не  існую.
Я  лежу  не  одна,  бо  зі  мною  весна
і  такі  ж,  як  і  я  обригани.
Я  не  хочу  вертатись  з  цього  напівсна,
я  спілкуюсь  з  своїми  думками.
Я  могла  би  тепер  і  стрибнуть  зі  скали,
варто  тільки  пробігти  два  кроки.
Я  не  зроблю  це,  ні;  зараз  добре  мені.
Хочу  жити.Бо  сонце  і  спокій.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239954
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.02.2011


Зірковий вальс

Волосся  вітер  розвіває.
Твій  усміх  бачу  на  устах.
Як  сильно  я  тебе  кохаю..
Любов  -  мій  танець  на  зірках.
Прощання,  як  у  кінофільмі,
стою,  не  хочу  відпускати.
Тумані  погляди  застиглі
словам  поможуть  щось  сказати.
Маршрутка  тут  напівпорожня
мене  чекає,  скоро  їдем.
А  я  ловлю  секунду  кожну,
яка  зникає  не  безслідно.
Емоції  здіймає  вітер,
мені  в  очах  чомусь  так  світло.
Ущастя  є  шкідлива  звичка  -  
воно  кінчається  так  швидко.
Ти  думаєш,  я  тут,  з  тобою?
А  я  кружляю  на  зірках
з  цією  теплою  зимою
із  бренді-колою  в  руках.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239102
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.02.2011


гра в карти з вітром

Вітер,  холодний  до  болю,
в  карти  зіграє  зі  мною.
Нащо  ж  скидає  зі  столу
карти  як  зайві  додолу?
Вітер  жорстокий,  морозний,
сильний,  такий  несерйозний.
Трушусь,  неначе  я  гола.
Карти,  крім  двох,  полетіли
пір/ям  у  небо  зі  столу.
Кажу  я  вітру  несміло:
"Годі,  бо  я  так  не  граю!"
Він  зреготався  так  гучно:
"Я  ж  тобі,  дуро,  гадаю
на  твоє  близьке  майбутнє!"
Я  захотіла  поглянуть,
взяти  до  рук  віщі  карти.
Пальці  не  слухались  в/ялі.
Вітер  сміявся:"Не  варто!"

Карти  зірвалися  з  місця
в  небо  мазутово-чорне.
Сміх  в  поєднанні  зі  злістю
ковдрою  ніжно  пригорне.

Сонце  не  сходило  зранку.
Вітер  сміявся,  як  ст?рво,  
гладив  берізку-коханку.
Дівчина  ж  була  вже  мертва.
Вітер  накрив  її  снігом,
дмухав  на  русе  волосся.
Не  залишилось  і  сліду
з  того,  що  тут  відбулося.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238091
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.01.2011


Внутрішній світ

Чи  думать  про  майбутнє,
чи  можна  планувати?
Я  деколи  самотня.
Хотілось  би  тікати.
Ніхто  вже  не  потрібен,
усе  мені  байдуже,
бо  мрії  погоріли.
Я  вже  зреклася  друзів.
Як  хочеться  втікти,
забути,  що  турбує.
В  обіймах  темноти
сама  себе  врятую.
Нащо  чиясь  увага,
захоплень  компліменти?
Я  так  розчарувалась.
Частина  серця  мертва.
Не  треба  алкоголю,  
веселощів  не  треба.
"Чому  я  ще  з  тобою?"  -
питаю  чорне  небо.
Як  часто  не  хотілось
нічого,  навіть  жити.
Все  так  незрозуміло.
Як  би  ж  то  не  любити...
Тоді  б  я  була  вільна,
в  щасливім  сяйві  сонця
думки  були  б  стерильні,
а  смуток  -  гість  сторонній.
Ну  звідки  ж  стільки  черні?
Чому  мене  це  душить?
В  моєму  світі  темно.
Я  в  ньому  жити  мушу.
Не  я  його  створила,
цей  внутрішній  мій  світ,
із  ним  я  народилась
і  він  зі  мною  ріс.
Він  тягне  мене  в  ніч
за  руку  з  цього  світу,
він  обіцяє  спокій
і  забуття  навіки.
Та  я  живу,  йду  далі,
щоранку  прокидаюсь,
живу  в  своїй  печалі
і  нею  омиваюсь.
Та  ні,  не  безпідставно,  
а  лиш  незрозуміло.
Щось  вирішити  важко,
 я  не  така  вже  й  сміла.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238005
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.01.2011


Гроза

Хмари  ,так  високо,
в  землю  розпарену
кинули  блискавку,
блискавка  вдарилась.
Краплі  засяяли
синім  вогнем,
з  шорохом  падали
шумним  дощем.
Дощ  з  лазуритів,
зкрапельок  скла.
Вулиці  вмиті.
Скрізь  потекла
Темна  від  бруду  
й  пилюки  вода,
в/ється  усюди,  
змійка  мутна.
Листя  щасливе,
із  малахіту,
дякує  зливі,
краплями  вкрите.
Злива-піднесення,
схожа  на  рок,
грім.Це  так  весело,
хоч  ти  й  промок.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235590
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.01.2011


Ненавиджу!

Я  ненавиджу  це  твоє  фото,
мене  бісить  оця  твоя  фраза.
Думи  мої  в/язкі,  як  болото,
а  до  фото  страшенна  відраза.
Я  ненавиджу  серцем,  душею,
я  ненавиджу  щиро  і  чесно.
Чиюсь  думку  до  сраки  приклею...
Моя  злість  -  моя  манна  небесна.
Хай  ненависть  мені  допоможе
безпричинна,  зовсім  безпідставна.
Ти  гадаєш,  на  ревність  це  схоже?
Це  огида,  що  була  ще  здавна.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235458
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.01.2011


не вистачало двох секунд

Холод  час  від  часу  проходив  хвилями  по  її  тілу.Сонце  кидало  прощальні  багряні  промені  на  засніжені  дороги,  задумливих  поспішаючих  перехожих  та  білу  будівлю  обабіч.  
 Час  прощатися  і  додому.Світлофор  освітлював  їхні  обличчя  червоним."Чи,  може,  це  від  морозу?"  -  замислився  хлопець.Вони  попрощаються,  а  тоді  він  сяде  в  маршрутку  і  поїде.Лишилось  всього  кілька  хвилин,  які  так  швидко  минуть.Поцілувались.Тоді  вона  дуже  сильно  захотіла,  щоб  час  зупинився,  щоб  ці  10  секунд  одна  за  одною  не  стікали  у  бузповоротню  прірву  минулого.Але  це  неможливо.І  10  секунд  скінчились.Пара  обійнялася.Дівчині  було  затишно  і  тепло  в  його  обіймах,  що  хотілось  залишитися  в  них  назавжди.І  нічого  не  важливо,  як  у  бомбосховищі  під  час  війни.Вона  знала  наперед  ,  що  завтра  не  побачить  його.Блимнув  червоним  світлофор.Хлопець  майже  пошебки  попрощасвся.Вони  ,посміхнувшись,  чмокнулись  знову  і  різко  розійшлись  в  різні  боки,  відірвавши  прощальний  погляд  один  від  одного.  
 Дівчина  перейшла  дорогу  і  попрямувала  швидкими  кроками,  щоб  не  мерзнути,  вздовж  цегляного  забору.Вона  шкодувала,  що  не  побула  з  ним  хоч  на  2  секунди  довше.Дивно,  але  їй  здавалося,  що  це  чимось  би  їй  допомогло...Вони  ж  так  само  швидко  сплинули  б  ,  як  і  10..."Шкода,  що  не  попросила  його  побути  ще  кілька  секунд.Можна  було  б  ще  раз  поцілувати".І  тут  їй  безмірно  захотілося  наздогнати  його.На  мить  вона  вже  подумки  вирішила  так  зробити  -  просто  наздогнати,  щоб  ще  раз  обійняти  і  цьомнути,  але  одразу  отямилась.Який  сенс?Раптом  йому  не  сподобається,  ще  розізлиться.Він  і  так  не  любить  прощатись,  нащо  ці  комедії.Але  попри  все,  так  хочеться  повернути  ті  кілька  секунд.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235243
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 16.01.2011


Честер синій

Чорний  сон,  червоне  сонце,
відморожені  кінцівки,
він  не  може  бігти  довше,
але  вовкулака  близько.
Хмурий  ліс,  стрункі  дерева,
їх  вкриває  сніг  лапатий.
Темно  скрізь,  холодне  небо,
і  не  хочеться  вмирати.
Чути  кроки  за  спиною.
ти  лежиш,  і  не  піднятись,
страх  лежить  разом  з  тобою.
Що,  не  хочеться  здаватись?
Страх,  як  той  вампір  кривавий,
виссав  сили,  що  лишились,
жах  тебе  за  шию  давить.
Над  тобою  засвітились
два  червоні  хижі  ока.
Бачиш,  смерть  не  забарилась,
твоя  смерть  буде  жорстока.
Білі  ікла  виглядають
з  заслюнявленої  пащі.
Чуєш  голос,  що  питає-
,,Сука,  дай  цигарку  краще!
Ну  чого  ти,  бик,  тікаєш?!
В  мене  кінчились  цигарки.
Шо  мовчиш,  не  доганяєш?,,-
мовив  вовкулака  й  харкнув.
Ти  тремтячою  рукою
дістаєш  свій  синій  честер.
,,Може,  вип,ємо  з  тобою?,,
Ти  ж  від  страху  ледь  не  мертвий.
Раптом  задзвонив  мобільний,
ти  прокинувся  спітнілий.
,,Бляха,  ну  і  сон  приснився!
Стоп,  а  де  мій  честер  синій?..,,

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235161
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.01.2011


Трехугольники

Я  черчу  трехугольники  
за  кухонным  столом,  
вспоминая  те  вольности,    
что  свершила  при  нем.  
Вновь  слова  вспыхнут  в  памяти  
и  сам  факт  этих  слов.  
Улетучатся  радости,  
но  на  месте  любовь.  
Я  хожу  лабиринтами  
в  закоулках  ума  
мне  не  справиться  с  мыслями,  
я  не  справлюсь  сама.  
Моя  память,  как  видео,  
только  нет  кнопки  "Стоп".  
Много  раз  уже  видела  
все  слова  в  микроскоп.  
И  подбить  бы  итоги,  
и  давно  уж  пора  -    
нет  желанья  и  воли,  
функции  топора,  
чтоб  решить  и  отрезать  
просто  раз  -  навсегда.  
Не  могу.Что  же  делать?  
И  опять  же  с  утра  
это  видео  ,  видео,  
запотевший  экран.  
Я  зомбируюсь,  видимо.  
Правда  где?Где  обман?  
Ничего  не  решается,  
вот  и  солнце  взошло.  
Память  нет,  не  стирается,  
только  время  ушло.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234981
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 15.01.2011


Зелена сорочка

Дівчина  прокинулась,  почувши  звук  свого  мобільного  дзвінка.Насилу  піднявшись,  поговорила  кілька  хвилин  по  телефону.Яскраве  світло  люстри  спросоння  било  у  очі.Біля  неї  спав  він,  той  кого  вона  так  сильно  хоче.Вона  поцілувала  його  м/які  яскраво-червоні  від  алкоголю  губки  і  опустила  голову.А  потім  жадібно  цілувала  іще  й  іще...Жадібно,  бо  він  зараз  з  нею,  він  поруч.Як  часто  вона  хотіла  отак  просто  бути  біля  нього  і  цілувати  його,  коли  лежала  вдома  сама,  згадуючи.А  зараз  він  тут,  він  біля  неї.І  знову  гладила  і  м/яла  рукою  його  зелену  сорочку  на  грудях,  ненаситно  цілуючи.А  в  кімнаті  купа  людей...Хтось  дивиться,  бачить.Але  байдуже.Байдуже,  адже  для  неї  зараз  не  існує  нічого,  крім  нього,  тільки  він,  що  спить  п/яний  перед  нею,  більше  нічого  в  цьому  світі  не  важливо.Важко  лежати  з  ним  і  хотіти  його.Важко  лежати  без  нього  і  хотіти  його.Дівчина  задумалася,  що  важче.  
 Ці  всі  відносини  доводять  її  до  сліз,  а  його  до  шаленої  злості.Деколи  хочеться  усе  кинути  і  піти.Але  куди  піти?Вони  не  зайдуть  далеко  один  без  одного,  адже  спогади  їх  наздоженуть  і  повернуть,  з/єднавши  їхні  руки  докупи,  звівши  до  купи  серця  і  тіла.І  немає  ніяких  принципів,  немає  ніяких  рамок.Ми  їх  вигадуємо  собі  самі.Можна  все,  якщо  обидва  це  вважають  нормальним.Що  це  за  відчуття?Пристрасть?Любов?А  може  тваринний  інсктинкт?А,  може,  всього  по  трохи  і  отакий-собі  божевільний  коктейль?Зате  цей  коктейль  смачний,  і  кожен  з  них  хоче  пити  його,  не  в  змозі  відірвати  губ.Просто  їм  разом  добре,  от  і  все.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234940
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 15.01.2011


Облокотиться в черный цвет

Облокотиться  в  черный  цвет,
сидеть,  молчать  перед  окном...
Как  будто  счастья  в  мире  нет.
И  только  горло  душит  ком.
Хотела  я  тебя  согреть,
накрыть  тебя  своим  теплом...
а  ты  ушел.И  мира  нет.
И  только  горло  душит  ком.
Хотела  я  себя  отдать,
хотела  взять  тебя  взамен,
но  наслаждений  не  видать,
в  тебе  не  видно  перемен.
Я  так  хотела  быть  с  тобой.
Ты  не  увидишь  моих  слез,
когда  тоскую  я  порой,
укрывшись  пасмами  волос...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234883
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.01.2011


Лиш цигарка димиться…

Ти  сльозами  вмилась,
сидиш,  мов  сіра  тінь.
Просто  ти  втомилась
і  жити  просто  лінь.
І  знову  серце  точать
безмізкі  хробаки.
На  мить  закриєш  очі,  
там  марення  важкі.
А  вся  твоя  квартира  -  
суцільна  попільничка,  
в  ній  все  похмуро-сіре,
як  і  твоє  обличчя.
Зашторені  всі  вікна,
увімкнений  комп/ютер,
 а  за  вікном  лиш  вітер
і  незнайомі  люди.

Це  твій  світ,
 твій  далекий  світ,
і  нікому  вже  
не  розбити  лід,
не  спасти  тебе
від  себе  самої
і  навіки  вже  
з  душею  ти  німою.

Твої  всі  страхи,
наче  в  мізках  личинки.
Твої  комплекси
не  дають  тобі  вийти.
Твої  всі  страхи,
наче  сотні  личинок,
ти  одна  завжди  
 і  ти  скоро  загинеш.

Ти  не  вимкнеш  комп/ютер,
хай  мелодія  грає,  
просто  хочеш  заснути,
і  ніхто  хай  не  знає.
Вже  скінчилася  пісня,
просто  тиша  і  темно,
лиш  цигарка  димиться,  
що  упала  на  землю.
Розпакована  пачка,
в  ній  немає  таблеток,
ну  а  ти  вже  назавжди
відійшла.Ти  далеко.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234859
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.01.2011