Григір

Сторінки (1/13):  « 1»

Бентежне

Наші  рани  ятрять  вздовж  доріг  хрестами,
Нашим  втратам  ніхто  не  закінчить  лік.
Ми  йдемо  й  кружляють  круки  над  нами,
Моʼ,  спотикнемось  об  рішення  недорік.

Кожен  вік  поетів  у  землю  сіємо
І  чекаємо,  зійде  воно  чи  ні?
Й  водять  нас  не  туди  шахраї-месії
Без  чобіт  по  кривавій  отій  стерні.

Нам  би  взяти  бентежну  голову  в  руки,
Стиснуть  до  болю,  до  крику,  зо  свисту  в  скронях.
А  ми  плачемо  вкотре  від  розпуки:
Чом  така,  бач,  зрадлива  й  лиха  в  нас  доля?

Шлях  до  істини  йде  крізь  гіркоту  прозріння,
Скільки  шабель  зламано,  скільки  іще  зламаємо?
Ми  хитнули  події  без  глибини  розуміння,
І  несе  нас  у  безвість  холодний  історії  маятник...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833659
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.04.2019


***

Холодний  Яре,  ворог  на  порозі!
Скажи,  у  час,  коли  вогонь  пала,
Як  нам  не  вибрать  в  гетьмани  пронозу,
Що  приблукала  в  нашому  обозі,
Та  в  битви  час  нам  в  зашпори  зайшла?

Як  нам  не  вибрать  замість  отамана,
Що  супротив  орди  удар  тримав,
Дрібного  блазня  з  медіа-дурману,
Що  чорній  раді  напустив  туману
І  лицедійство  щирістю  назвав?!!

Скажи  мені,зашелести,  мій  дубе,
Крізь  сотні  літ,  ти  ж  знав  Залізняка!
Як  нам  зійти  із  цього  кола  згуби
І  лицемірам  не  дивитись  в  зуби,
Й  не  підвела  щоб  в  час  важкий  рука?

Устань,  козаче,  з-поміж  гречкосіїв,
Яким  дали  замало  ковбаси!
НАРОДЕ!  Не  чекай  собі  месію,
Як  понесеш  на  торг  свою  надію,
Як  сам  собі  ти  ради  не  даси!!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833198
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.04.2019


По кому подзвін

                                                                                                     
По  кому  подзвін?  Чия  то  міна?
Прошелестіла,  розірвалась.
Ні.  Не  моя.  Загусла  слина.
Секунда.  Друга.  Яка  тривалість…

У  бліндажі,  у  два  «накати»,  
Життя  рятуєм,  така  ось  штука.
Накрила  тілом  родюча  мати,
Рулетку  крутить  росія-сука.

Немов  востаннє,  печеш  цигарку…
Поки  косою  смерть  оре  небо.
Десь  є  «прихід»…  Казав  хтось  гадку:
Як  чуєш,  значить  то  не  по  тебе…

Стоїть  «опорник»,  вхопивсь  у  землю.
Під  свист  осколків  німе  чекання.
А  там  –  «слухач»,  а  смертю  –  стелить.
Лиш  не  пряме,  лиш  не  влучання…

Черговий  «вихід»,  чекаєм  «гостю»,
Прикрий,  землице,  в  себе  усотай.
А  рація  шипить  зі  злості:
«У  нас  трьохсотий…У  нас  двохсотий…»

А  ми  у  відповідь  –  мовчали,
Казали:  зброя  в  нас  –  терпіння…
А  чайки-матері  ячали…
Оглухнуть  з  того  голосіння…

А  лихварі  складали  ціну
І  торгували  своїм  сумлінням...
Ось  цей  вояк  тоді  загинув
Від  кулі,  що  вилита  за  вугілля...

Ми  прикурити  давали  оркам,
Та  тільки  зрідка,  в  межах  калібру.
А  нам  –  із  «градів»  сипали  гірку  –  
Такі  гостинці  в  період  миру…

Ми  мусим  їх  перетерпіти,
І  орків-москалів  захланних,
Й  своїх,  вгодованих  і  ситих
Недомесій,  аж  до  останніх.

І  в  цій  війні,  що  стала  вічністю,
Чотириликою  й  безликою,
Свій  Вашингтон  утне  по-щирості,
Я  чесно  вірю  в  це,  я  справді  вірую…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778397
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 22.02.2018


Я вірую

Я  в  Україні  не  розчарувавсь,
Я  в  неї,  наче  в  Бога,  свято  вірую.
Хай  нинішня  непевна  булава,
Вкраїни  пульс  по  "Кобзарю"  вимірюю.

Сучасника  кумиром  не  роблю,
Бо  ж  мій  кумир  стоїть  уже  віками,
І  сіє  зерно  в  зорану  ріллю,
І  жне  його  пошерхлими  руками.

Попри  манкуртів  невситиму  гадь,
Співа  пісень  своєю,  солов'їною,
І  не  страшить  його  чужинна  рать,
Бо  він  любов'ю  повен  незборимою.

Я  вірю  в  незнищенний  свій  народ,
Катований  московськими  сатрапами,
В  невичерпність  Дніпрових  сивих  вод
З  біленькими  над  берегами  хатами.

Я  вірю,  що  прокинеться  Вона,
Ота  священна,  незборима  сила
І  духом  волі,  мов  ковтком  вина
Заграє  у  козацьких  дужих  жилах.

І  хай  перевертнів  сичить  зрадлива  тьма,
Їй  повторю  уп'яте  і  вдесяте:
Зневіру  серце  в  груди  не  прийма,
А  серце  я  не  можу  поміняти!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751153
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.09.2017


Шахи

Ця  гра,  -  мов  битва  наяву.
Тут  розум,  витримка  і  воля
Тобі  вручають  булаву.
Ось  обіруч  піхота  в  полі,

На  флангах  зведено  гармати,
На  вежах  -  вправні  гармаші.
Кіннота  землю  б'є  крилата,
Війна  для  неї  -  стан  душі.

Ревуть  слони  ,  віщують  битву,
Ох,  буде,  буде  січа  днесь...
До  бою  прочитав  молитву
І  став  у  центрі  вихор-ферзь.

До  війська  закликом  звернувся
І  побажав  щасливих  доль
Славетний  гетьман  (далі  мусить
Ремарка  бути:  це  -  король).

Війська  готові  до  звитяги,
Кому  ж  ті  лаври  золоті?
Покаже  бій,  скресання  прагнень:
Хто  -  зі  щитом,  хто  ж  -  на  щиті!..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406346
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.03.2013


***

В  історії  не  вимолиш  пробачення.
Що  заслужили,  те  і  буде  дАно.
Не  осягнули  величі  Майдану,
Тож  майте  лихварів  дрібні  майданчики!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300848
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.12.2011


Україні

Нехай  тепер  -  невиліковно  хвора,
Негойні  стигми  кровоточать  біль.
Я  розчинюсь  в  тобі,  неначе  сіль,
Одна  кривава  крапля  непокори.

Твої  вуста  знекровлені,  безмовні.
Язик  здубілий  -  видерли  слова.
І  над  тобою  чорна  корогва,
І  люд  стрижуть  під  неї    поголовно.

У  тебе  очі  вийняли  кати
І  жебрати  лишили  край  дороги,
Та  все  одно  до  тебе,  мов  до  Бога,
Мені  довіку,  мов  на  прощу,  йти...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294793
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.11.2011


НАЩАДКИ ДАЖБОГА

«Дажбог  -  це  дія  ,яка  творить  у  людини  бажання  жити,
   бажання  бачити  себе  у  своїх  діях  бажання  вчитися,
   працювати  та  самоутверджуватися,    самовизначатися,
   зрештою  -  вмерти,  боронячи  життя    і      незалежність      свого  племені.»  
                                                                                                                                             (Л.  Силенко  «Мага  Віра»)
 Ще  є  твої,  Дажбоже,  внуки!
 Крізь  незчисленність  сивих  літ  
Не  спромоглись  Мари-гадюки  
Перевести  козацький  рід!

Ще  ми  покажем  всьому  світу,
 Чиї  ми  доньки  і  сини!  
Бо  в  душах  наших  не  згасити  
Сварога  праведні  вогні!

Ще  Сокіл-Род  могутні  крила  
Розкриє  від  Мари-біди.  
І  наше  вогняне  Ярило  
 Засяє  на  усі  світи!

Ще  попливуть  вінки  барвисті  
Купальським  місячним  Дніпром,
 І  душі  наші  стануть  чисті,  
І  засіватимуть  Добро!
 

Ще  Коляда    народить  Сина!  
Ще  Лада"  принесе  Весну!
 Від  вікового  жалю-сну
 Волхви  свої  розправлять  спини.

І  глянеш  з  радістю  довкола:  
Поля  -  в  житах!  В  цвіту  -  калина!
 Зродилося  прадавнє  Коло    
І  Оріана  -Україна!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294176
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.11.2011


"Г"

Гомоніли  ґави  гучно,
Гостродзьобо,  ґавокрючно.
Гнала  гомін  ґавокрило
Глушиною  ґавосила.

 -  Гов,  граки,  гукніть  гаями:  
"Гарно  ґавам  грати  гами!"
Гнуть,  гойдають  ґави  гілля,
Гей,  гучне  ґавовесілля!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292984
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.11.2011


Чи можна не любити Україну?

Любіть  Україну,  як  сонце,  любіть…
В.Сосюра


Як  Україну  можна  не  любити,
Вишневоцвітну,  сонячноколосу.
І,  живучи  у  ній,  не  нею  жити,
Не  пить  її  досвітанкові  роси.

Як  можна  не  боліть  її  плачем,
Її  печаллю,  віковічним  сумом,
Й  не  дать  опертись  на  своє  плече,
І  не  збагнуть  кобзарську  віщу  думу.

Чи  можна  не  любити  Україну?
У  тебе,  співвітчизнику,  спитаю,
Й  чужинським  словом,  мов  ножем  у  спину,
Промовиш:  «  Па-украінскі  –  нє  знаю»…

Чи  ж  можна  нести  матері  хулу
За  те,  що  в  болях  нас  вона  зродила,
Що  у  небес  крізь  лиховісну  млу
Тобі  щоденно  доленьки  молила…

Чи  можна  не  любити  Україну
І  на  вівтар  життя  їй  не  принести,
Коли  на  заклик:  «Де  ти,  любий  сину?»
Душа,  мов  на  Великдень,  не  воскресне…

Земля  до  тебе  піснею  прилине,
Ти  ж  знов  її  оглушиш  німотою.
Лиш  дикий  степ  затято  берегтиме
Коня  і  шаблю,  згублених  тобою…
Серпень,2007р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245386
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.03.2011


Зрадлива "З"

Загублено  звитяжців  забороло,
Зомбують  змії  заблукалий  зір.
Закони  закували  забобонами,
Запанував  зневіри,  зради  звір.

Злукавили  запроданці,  знехаяли
Знецінене,  занедбане,  забуте,
Знедоленій  землі  "зером"  зіграли  злим:
Заснути  знов,  збудившись,  знов  заснути...

грудень,  2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243230
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.02.2011


До Вітчизни

А  Слава  –  заповідь  моя…

 
                                                                                                             Т.Г.Шевченко




Вкраїно-Русь,  Пелазгіє,  Аратто…

Імен  твоїх  священний  оберіг…

Коли  здіймешся  ти,  щоби  зорати

Збур’яненої    Долі  переліг?

 

Коли  на  тім  широкім  перелозі,

 Просотаному  кровію  дідів,

Учиниш  ти  під  буревії  й  грози

До  волі  спраглий  і  стійкий  засів?

 

 

Щоб  листом  той  засів  зазеленився,

Заколосив  тужаво  повен  сил,

Щоб  віковим  корінням  пробудився,

 І  був  стійким  в  легкі  й  тяжкі  часи.

 

Щоби  зійшлися  під  Данила  стяги

Сини  і  доньки  разом,  як  один,

І  ,  надихнувшись  порухом  звитяги,

Козацькі  чайки  зринули  з  глибин.

 

Щоби  згадали  Заповіт  Шевченка

І  Переяслав  розірвав  ярмо,

Щоби  ми  Січчю  здійнялись  за  Неньку,

Тоді  у  Славі  всі  й  заживемо!

 квітень  2007р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242738
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.02.2011


Слова Мазепи

…През  незгоду  всі  пропали,
                                                           Самі  себе  звоювали…
                                                                                                               І.С.Мазепа


Бринить  Мазепина  бандура,
Зі  струн  гіркі  слова  повстали,
Із-під  Полтави,  із  Батурина:
«  През  незгоду  всі  пропали,
Самі  себе  звоювали…»

Розпочалось  з  доби  князівської,
І  тягнеться  тепер  віками,
Держава  нищиться  вкраїнцями
Заради  власної  амбіції,
Й  не  має  значення,  хто  кинув  перший  камінь…

Прикрившись  гаслами  лукавими,
Ведуть  вовки  овець  до  прірви
І  мовлять  :  «  Наше  дєло  –  правоє…»
В  чиїх  вустах  тепер  та  правда  є?
Не  ймеш  нікому  більше  віри…

Вони  свого  таки  добилися,
Негідники  у  лаврах  влади,  
Бо  відвернувсь  народ,  зневірився,
Невже  це  все  йому  наснилося:
 Майдан  і  «Нас  –  не  подолати…»

На  торжищі  Москві  продали
І  рідну  мову,  й  узбережжя,
Лиш  пісня  оддаль  біллю  креше:
«През  незгоду  всі  пропали,
Самі  себе  звоювали…»

Скількох  ще  іскор,  кочубеїв,
Барабашів  і  пушкаренків
В  собі  нам  треба  подолати,
Щоб  змить  навік  тавро  плебеїв,
Щоб  до  Руїни  не  вертати?..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218809
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.10.2010