Люба Василик

Сторінки (1/98):  « 1»

Дозволь собі розкіш побути слабкою

Навчившись  долати  серйозні  проблеми
Чи  зносити  в  собі  стіну  за  стіною,
Крім  того,  щоб  твердо  йти  проти  системи,
Дозволь  собі  іноді  бути  слабкою.

Тендітні  дерева  часом  найсильніші  -
Їх  гнучкість  вчить  зносити  всі  буревії.
Нехай  твоє  серце  стає  все  міцніше,
Але  не  дозволь,  щоб  сухі  назавжди  стали  вії.

Навчись  відпускати  із  серця  людей,
Щоб  не  прикидатись,  а  бути  по-справжньому  вільною.
Не  бійся  часом  опускати  очей  -
Нехай  самостійність  не  робить  тебе  надто  сильною.

Навчись  розцвітати  разом  із  піонами,
Щоб  часом  не  стати  занадто  твердою.
Не  ховай  свою  щирість  за  тими  заслонами
І  дозволь  собі  розкіш  побути  собою.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807611
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2018


Еспресо з морською піною

Чайки.  Світанок.  Доброго  ранку.
Багряними  хвилями  знову  хвилюється  море.  
Може,  чогось  холодного  склянку?
Чи  твої  думки  іще  горами  хворі?

На  сніданок  -  гаряче  різотто  з  ілюзій  
І  шматок  пирога  у  хрусткому  папері.
На  десерт  -  лише  мрії,  як  мертві  медузи,
Викидає  прибоєм  на  берег.

Не  хвилюйся.  Усе  заживе.
Найпекучіші  тріщинки  змиє  із  часом  водою.
Прибережне  кафе.  
Нам,  будь  ласка,  два  еспресо  з  морською  піною.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751639
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2017


Подорожезалежна

Коли  в  тебе  у  венах  не  кров,  а  суцільні  дороги.
З  поворотами,  серпантинами.  
Часом  із  ямами.  
Коли  вперто  не  хочеться  знов  оббивати  пороги
Сірій  буденності  
З  жовтими  плямами.

Коли  люди  в  твоєму  житті  -  лише  подорожні.
Із  вітром  в  кишенях.  
Із  всесвітами  в  рюкзаках.
Та  без  них  -  твої  мрії  завжди  безнадійно  порожні.
Їх  стихія  -  не  вдома,  а  на  вокзалах.
У  потягах  чи  в  літаках.

Коли  ранок  буває  хорошим  лиш  в  новому  місті,
А  вечір  -  із  заходом  сонця
За  нові  горизонти.
Із  вогнем  та  історіями,  які  є  кому  розповісти,
Забувши  про  свої  проблеми,
Рутини,  страхи  і  гризоти.

Коли  йдеш  по  квиток  у  кіно,  а  купуєш,  звичайно  ж,  на  потяг.  
Бо  незримий  інстинкт  відмовляється  
Від  стереотипів,  замків,  огорож.
І  навушники,  кеди  й  заношений  запал  -  твій  улюблений  одяг,
Коли  ти  -  не  людина,  
А  просто  суцільна  
Подорож.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751638
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2017


Космічний злодій

Ти  знову  тут?  Мій  любий  злодій.  Стій!  
Куди  забрав  від  мене  мою  осінь?  
Ти  опинився  знов  між  двох  стихій  
І  прикидатись  на  сьогодні  досить.

Куди  забрав  усі  мої  сузір'я?  
Спалив  вогнем?  Втопив  у  океані?  
Надскупчення  галактик  -  наче  пір'я,  
Тепер  для  тебе  значення  не  має.  

Куди  забрав  усі  мої  комети,
Метеорити  і  зірковий  пил?
Хіба  тобі  потрібні  ці  планети?
Ти  підеш,  залишивши  мертвий  небосхил.

Тобі  вдалося  потримати  вітер  
У  своїх  сильних  втомлених  долонях.  
Але  про  це  ти  свою  пам'ять  витер,
Тепер  ти  сам  у  іншому  полоні.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708536
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.12.2016


Камінь жеода

Розфасовані  порції  штучного  щастя
В  дорогих  і  яскравих  пакунках  емоцій.
І  людина,  чомусь  так  трапляється  часто,  -
То  всього  порожнеча  в  блискучій  обгортці.  
 
Скільки  було  таких  -  вже  й  не  порахувати.  
Позолота  назовні  сяє  короткочасно,  
Тільки  трохи  зачепиш  -  хіба  співчувати,    
Бо  порожня  людина    глибоко  нещасна.    

Та  з  тобою  інакше  -  одразу  й  не  скажеш,    
Що  у  тобі  такого,  й  не  звернеш  уваги.  
Ніби  жодного  блиску,  та  щось  зачіпає.  
Щось  незвичне,  тому  й  викликає  повагу.  

Ніби  з  першого  погляду  -  камінь  як  камінь,    
Непримітний  і  сірий,    такого  не  шкода,  
Та  заглянувши  глибше,  знайду  цілий  всесвіт,    
Адже  ти  -  мій  улюблений  камінь  жеода.  

*Жеода  (з  гр.  -  "землеподібний")  -  напівдорогоцінний  камінь  вулканічного  походження,    що  виник  внаслідок  заповнення  пустот  в  гірській  породі  мінеральною  речовиною  (кварцом,  халцедоном,  аметистом),  яка  відкладається  від  центру  до  периферії.    



адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696384
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2016


Раптове

Я  знаю,  що  ти  завжди  поруч,
Хоча  б  тоді,  коли  заходить  сонце.
Часом  буваєш  найріднішим,
А  іноді  ми  наче  незнайомці.

Зникати  -  твоя  характерна  риса,
Та  я  вже  звикла  завжди  відпускати.
Не  знаю,  чи  терпітимеш  мої  капризи,
Чи  зможеш  в  мені  бурю  приборкати.

Та  знаю  точно,  як  сердитимусь  на  всіх,
Або  коли  у  серці  тугу  замаскую,
Ти  посміхнешся  й  тихо  скажеш:  "Не  сумуй,
Ходімо  краще  разом  потанцюєм!"  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673182
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2016


Наше небо

Наше  небо  сьогодні  далеко,  
І  на  ньому  чомусь  ні  зорі.  
Пригадати  всі  мрії  так  легко,  
Коли  в  місті  вже  сплять  ліхтарі.  

Я  ловитиму  бабине  літо,  
З  нього  пензлик  змайструю  прозорий.  
А  ти  візьмеш  фарби-самоцвіти,  
І  ми  вдвох  намалюємо  зорі.  
21.10.2011  р.  

Наше  небо  сьогодні  так  низько,  
А  на  ньому  чомусь  стільки  зір.  
І  здається,  що  мрії  так  близько  
Підкрадаються  тихо.  Повір,  

Не  потрібен  вже  пензлик  прозорий,  
Та  й  фарби  вже  не  треба  шукати.  
Наше  небо  й  без  того  все  в  зорях,  
Їх  не  треба  тепер  малювати.  
16.01.2016  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636550
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.01.2016


Крізь туман

Осінні  зорі  скупо  сяють  крізь  туман,
Розсипавшись  в  напівзахмареному  небі.
Нездійснені  надії  чи  самообман?  
Не  бійся  зазирнути  прямо  в  себе.  

Буває,  восени  тобі  бракує  слів,
Щоб  відчинити  двері  підсвідомості.
Буває,  що  тобі  також  бракує  снів,
Та  завжди  вистачає  невагомості.  

Буває,  часом  ти  заплутуєшся  в  собі,
Не  знаючи,  чого  тобі  насправді  треба.
Звертаєшся  до  Наймудрішої  Особи,
Бо  знаєш,  що  Йому  найкраще  видно  з  неба.

З  мільярдів  зір  не  загубилась  досі  жодна,  
Бо  кожну  з  них  Творець  на  ім'я  називає.
Коли  на  серці  дощ  і  туга  прохолодна,
Не  забувай,  що  Він  й  про  тебе  пам'ятає.  

Буває,  восени  розходяться  шляхи,
Й  тобі  не  вистачає  розуміння.
Збираються  ключами  мрії,  як  птахи  
У  серці  і  чекають  потепління.  

Буває,  восени  ламаються  надії  
Та  опадають  з  листям  марні  сподівання.
Хоча  летять  одна  за  одною  події,
Та  пролітає  швидко  твоє  існування.  

Буває  восени  бракує  всім  тепла,
І  це  ні  крапельки  не  дивний  стан.
Навчися  сяяти  й  горіти,  мов  іскра  -  
Осінні  зорі  сяють  навіть  крізь  туман.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616823
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.10.2015


Вітання з Персеїдою

Мабуть,  в  космосі  осінь  почалась  ще  в  серпні  -  
Опадають  зірки,  наче  з  дерева  листя.
Мабуть,  в  небі  запаси  світил  невичерпні  -  
Зорепади  яскравіші,  ніж  падолисти.

Так  буває,  поглянеш  опівночі  в  небо,  
Й  твої  очі  наповнені  зразу  зірками.
Ані  книг,  ані  фільмів  тобі  тут  не  треба  -  
Наодинці  опинишся  перед  віками.

Що  було  кілька  тисяч  літ  тому  у  всесвіті?
Нові  зорі  з'являлись,  зникали  галактики,
Загубились  мільйони  планет  у  безмежності,
Тільки  наша  Земля  все  не  змінює  тактики.  

Синьоока  планета  кружляє  орбітою  
В  оболонці  своїй  атмосферно  прозорій
І  щороку  вітається  із  Персеїдою*,
Щоби  ти  подивився,  як  падають  зорі.  




*Персеїди  —  один  із  найсильніших  метеорних  потоків.  Названий  за  сузір'ям  Персея,  де  розташований  його  радіант.  Цей  потік  можна  спостерігати  приблизно  з  23  липня  до  22  серпня.  Період  найбільшої  активності  —  з  8  до  14  серпня,  а  пік  припадає  на  12-13  серпня.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599402
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2015


Торкатися віями неба

Торкаючись  віями  сьомого  неба,
Відразу  торкаєшся  й  п'ятами  дна.
Тоді  розумієш:  між  "хочу"  і  "треба"
Завжди  є  межа.  На  все  своя  ціна.

Не  можна  замкнути  у  просторі  вітер,
Так  само,  як  в  кратері  стримать  вулкан.
У  замкнутім  просторі  -  сперте  повітря,    
Задуха  нестерпніша,  ніж  ураган.

Коли  ти  на  небі  -  нікого  не  треба,  
Сама  ейфорія  за  руку  веде.
Коли  ти  на  дні  -  не  потрібно  і  неба,
Лиш  когось,  хто  б  витягнув  звідти  тебе.  

Лиш  когось,  чиє  "Знаєш,  все  буде  добре.
Мусить  бути,  інакше  не  було  б  і  нас"
Знов  змусить  забитися  серце  хоробре.
Лиш  тоді  розумієш:  на  все  є  свій  час.

Ти  знаєш,  в  житті  все  не  так,  як  в  кіно.
Впадати  у  крайнощі,  звісно  не  треба,
Та  навіть  коли  ти  на  дні,  все  одно,
Навчися  торкатися  віями  неба.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546029
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.12.2014


Хто б подумав

Моя  осінь  почалась  в  середині  грудня
І  відразу  розтанула  в  твоїх  очах.
Безнадійність  буває  не  тільки  по  буднях,
А  безглуздісь  -  не  тільки  у  зайвих  речах.

Осінь  так  сподівалась,  що  ти  вже  в  минулому  -  
Вже  й  забула  про  зорі  сторічної  давності.
Хто  б  подумав,  що  в  світі  її  затонулому
Навіть  досі  є  місце  лиш  твоїй  галантності.  

І  якби  ж  то  твій  погляд  цілком  випадковий  
Допоміг  їй  сьогодні  хоч  трошки  зігрітися,  
Хто  б  подумав,  що  голос  твій  ніжно-кавовий  
Знову  змусить  цю  осінь  отак  зашарітися.  

Хоч  вона  пам'ятає  усі  спільні  кроки,
Минув  час,  та  її  почуття  ще  не  зношені.
Кажуть  люди,  кохання  живе  лиш  три  роки.
Та  мабуть,  це  неправда,  принаймні  для  осені.

Осінь  знає:  ти  любиш  з'являтися  взимку,
Тому  знову  плекає  надії  абсурдні,
А  вони,  як  завжди,  розбиваються  стрімко.
Хто  б  подумав,  що  осінь  буває  і  в  грудні.


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543858
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.12.2014


Альбатроси

Куди  замкнути  мрії-альбатроси,
Заблукані  в  повітряних  потоках?
Ти  знаєш,  а  не  тільки  абрикоси
Так  пахнуть  літом  на  рум'яних  щоках.

Старі  пісні  і  досі  надихають
На  щось  нове,  цікаве,  феєричне.
На  ділі  мрії  часто  затихають  -  
Чекати  понеділків  можна  вічно.

Коли  є  мрія,  ти  не  зупиняйся,
Як  альбатрос,  все  вище  підіймайся.
Іди  до  цілі  крізь  усі  проблеми.

Бо  все  минає:  понеділки  й  літо.
В  житті  не  все  іде  за  алфавітом.
Пішли  дощі.  Лишились  хризантеми.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543200
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.12.2014


Присмак цикорію

Кожна  річ  має  свою  історію,  
Особливу,  як  присмак  цикорію.
Кожен  день  має  свої  ілюзії,
Неймовірні,  як  шарм  Андалузії.

Кожне  місто  своєю  стихією
Переповнює  нас  ейфорією.
Кожна  мить  перевірена  вічністю,
Кожен  ранок  насичений  ніжністю.

Кожна  подорож  змінює  мислення,
Відкриває  нові  літочислення.
Кожна  осінь  гуляючи  містом,
Всі  дрібнички  наповнює  змістом.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528297
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.10.2014


Протяги

Мабуть,  небо  уже  переповнене  зорями,
А  вокзали  втомились  чекати  на  потяги.  
Вже  набридло  думкам  почуватися  хворими,
Особливо,  як  поруч  лише  люди-протяги.

Застудити  свідомість  з  такими  ще  легше,
Аніж  горло,  легені  чи  навіть  кістки.
Опускатись  на  дно,  безсумнівно,  невперше,
Розтрощивши  довіру  в  найменші  друзки.  

Тамувати  фонтанами  спрагу  до  щирості  
Чи  ховатись  від  протягів  під  парасолями,
Головне  -  цінуй  тих,  хто  рятує  від  сірості,
Адже  небо  для  тебе  наповнене  зорями.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513779
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.07.2014


Без тями

Хоч  ти  не  мій,  а  я  люблю  тебе  без  тями,
Ми  бачимося  рідко,  хоч  давно  знайомі.  
Старенький  Львів,  ти  знов  зустрів  мене  дощами,
А  попрощаєшся  світлинами  в  альбомі.  

Люблю  тебе  із  перших  сходинок  вокзалу,
Із  перших  кроків  по  бруківці  мокро-сірій.
Люблю  красу  твою  класично-досконалу:
Твої  світанки,  звуки,  запахи  і  мрії.

Твої  кав'ярні  та  "Майстерня  шоколаду"  -  
Якби  ти  був  людиною,  то  мав  би  карі  очі.
Та  хоч  там  що,  у  тобі  завжди  все  доладу:  
Холодні  ранки,  полудні  спекотні,  теплі  ночі.

Фонтани  біля  ратуші  та  "Італійський  дворик",
Десятки  лавок  зі  своїми  балачками  -  
Твоя  гостинність  -  унікальна  (без  риторик).
Люблю  блукати  затишними  вуличками.

Високий  Замок  -  твоя  мудрість  неозора
І  дух  свободи,  що  усім  дарує  крила.
Коли  опівдні  небо,  як  вода,  прозоре,  
Твій  вітер  щастю  знову  напина  вітрила.

Твої  музеї,  галереї,  вернісажі...
Хоч  в  нас  з  тобою  спільних  фото  небагато,
Я  так  люблю  твої  розкидані  пейзажі.
Люблю  тебе,  бо  ти  завжди  даруєш  свято.


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484906
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.03.2014


Вдома

Так  добре  нарешті  вдома:
Маленька  кухня  з  гарячим  чаєм.
Коли  в  тілі  солодка  втома.
Коли  хтось  за  тобою  скучає.

Коли  на  столі  шоколадка  з  горішками.
Коли  грає  тихенько  моє  "Let  it  snow".
Коли  пахне  всюди  теплом  та  усмішками.
Коли  не  потрібно  ніяких  розмов.

Коли  поруч  найближчі  люди.
Коли  все  до  дрібничок  знайоме.  
Тут,  мабуть,  краще,  ніж  всюди.
Тут  так  добре.  Нарешті  вдома.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475677
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.01.2014


Герметичне

Розривати  себе  на  шматочки  у  грудні  -  
Якось  так  нелогічно  і  зовсім  незвично.  
Прокидатися  повністю  десь  пополудні.
Замикати  у  собі  себе  герметично.

Зберігати  всі  мрії  в  закритих  конвертах.
І  наклеїти  марку  -  усе  естетично.
Осінь  перетворила  мене  в  інтроверта.
Зиму  ж  я  відчуваю  не  так  драматично.  

Наступати  на  ті  ж  самі  граблі  утретє  -
Виглядає  знайомо  і,  мабуть,  епічно.
Хоч  ми  всі  живемО  на  тій  самій  планеті,
Наші  Всесвіти  різні  (хоча  б  генетично).  

У  навушниках  знову  торішні  акорди  -
Я  цю  зиму  сприймаю  лише  фонетично.
Вже  пора  залишати  невдалі  кросворди.
Зовні  тихо.  Всередині  все  хаотично.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465874
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.12.2013


Мурашки

         Ця  осінь  мовчазна.  Залазить  останньою  мурашкою  під  шкіру.  Ніби  прощається.  Дихає  холодним  туманом  твоєї  відсутності.  Перша  осінь  без  зоряних  акварелей.  Її  не  хотілося  розтягувати,  як  ірисову  карамельку.  Хотілося  снігу.  Щоб  почати  усе  "з  чистого  листочка".  Щоб  мурашками  під  шкіру  проникали  гарячі  сніжинки  чиєїсь  присутності.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464356
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.12.2013


Хризантеми

Пішли  дощі.  І  тільки  хризантеми
Ніяк  не  можуть  зрозуміти  досі
Глобальної  для  них  усіх  проблеми:
Чи  рання  це  зима,  чи  пізня  осінь?  

Чомусь  калюж  багато  і  туманів,
Болото  під  вікном  не  висихає.
Чекаємо  зимових  караванів,
Що  бруд  навколо  снігом  покривають.

Чомусь  у  людях  стільки  фальші  й  бруду  -  
Не  вловлюють  моральну  амплітуду.
Лише  любов  руйнує  ці  стандартні  схеми.

Неначе  сніг  болото  покриває,
Любов  усі  образи  забуває,
Довівши  споконвічні  теореми.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464355
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.12.2013


Надто тісно

У  місті  надто  тісно  падолистам.
Ввірвавшись  несподівано  у  мій  листОпад,
Ти  знову  прикидаєшся  туристом,
А  я  говорю,  як  завждИ,  невпОпад.

Розширюєш  мої  зіниці  мимоволі
Й  ковтками  п'єш  мою  наївність  шоколадну.
Нам  під  дощем  не  треба  парасолі  -  
З  тобою  поруч  навіть  буря  безпорадна.

У  тобі  все:  твердий  характер,  сила  волі.
У  мені:  лише  трішки  ніжності  в  долонях,  
Що  підіймає  вище  всяких  хмарочосів.

Ти  знову  зникнеш.  Може,  ненавмисно.
Мені  ж  без  тебе  знову  буде  тісно.  
Куди  замкну  я  мрії-альбатроси?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460617
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.11.2013


Літають, як в думках мільйони слів

Літають,  як  в  думках  мільйони  слів,
Численні  ребуси  і  запитання.
З  яких  таких  далеких  кораблів
Нам  спогади  передають  вітання?

Чому  завжди  міняються  сюжети,
Місця  і  навіть  головні  герої?
Хіба  всі  люди  -  просто  трафарети
Без  волі,  думки  власної,  без  зброї?

Чому  найбільше  ранять  ті,  хто  близько?
Навіщо  бити  в  спину  й  падати  так  низько?
Для  цього  непотрібно  мати  хисту.

Старі  пісні  вплітаються  в  сценарій,
Коли  печаль,  збираючи  гербарій,
Пряде  тихенько  нитку  золотисту.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460065
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.11.2013


Холодніше

Пряде  тихенько  нитку  золотисту
Печаль  думок,  нанизуючи  вірші.
Хоч  ми  далеко  не  з  одного  тіста,
Один  від  одного  нічим  не  гірші.

Із  кожним  днем  стає  все  холодніше.
Ми  кутаємо  серце  в  теплі  шарфи,
Шукаєм  тих,  біля  кого  тепліше,
На  запотілому  вікні  малюєм  арфи.

Із  ностальгією  пригадуємо  літо,
Стараємось  хоч  так  себе  зігріти.
Переглядаєм  фотографій  стоси.

Чекаєм,  коли  ввімкнуть  батареї,
Тоді  як  осінь  ходить  по  алеях,
Вплітаючи  легку  журбу  у  коси.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452486
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.10.2013


Дельтаплани

В  повітрі  павутинки-дельтаплани
Кружляють,  наче  спогади  про  літо.
Вони,  немов  одвічні  магеллани,
Пливуть  у  подорож  навколо  світу.

На  кожній  лавочці  колумб-листочок
Америку  раптово  відкриває.
Вже  літо  перекинуло  місточок.
Вже  осінь  гладдю  парки  вишиває.

Вже  холод  проникає  у  щілини,
Збираючи  в  кишеню  теплі  днини,
Й  занурюється  в  хуртовину  снів.

Жовтіють  вже  зелені  оксамити.
Розкидані  повсюди  теплі  миті
Літають,  як  в  думках  мільйони  слів.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450318
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.09.2013


Цікаво, хто її цього навчив?

Цікаво,  хто  її  цього  навчив,  
Так  глибоко  у  серце  проникати?
Хіба  цю  осінь  хтось  колись  зумів
Потрібними  словами  описати?

І  ніжність,  і  журба,  й  тендітний  спокій
Проникливо  вплітаються  в  сонети,
Тоді  як  затишок  мій  кароокий
Пожовклим  листям  встелює  планету.

І  кожен  з  тих  листочків  -  як  послання,
Приречене  навіки  на  блукання
В  епістолярних  мріях-океанах.

Усі  її  листи  без  адресатів,
І  замість  листонош  та  апаратів  -
Літають  павутинки-дельтаплани.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449978
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.09.2013


Плете деревам осінь кардигани

Плете  деревам  осінь  кардигани.
Цікаво,  хто  її  цього  навчив?
В  повітрі  павутинки-дельтаплани
Літають,  як  в  думках  мільйони  слів.

Пряде  тихенько  нитку  золотисту,
Вплітаючи  легку  журбу  у  коси.
У  місті  надто  тісно  падолисту  -  
Куди  замкнути  мрії-альбатроси?

Пішли  дощі.  І  тільки  хризантеми
Доводять  споконвічні  теореми,
Що  у  калюжах  -  цілі  океани.

Тумани  підслуховують  розмову
Про  те,  що  рік  за  роком  знову
Плете  деревам  осінь  кардигани.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449974
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.09.2013


Осінні ранки - як згущене молоко

Осінні  ранки,  як  згущене  молоко,
Туманами  за  комір  проникають.
Лиш  теплі  светри  в  стилі  рококо
Від  холоду  буденності  звільняють.

Холодні  руки  гріє  філіжанка  кави.
І  нежить  цей,  мабуть,  уже  хронічний.
Тепло  по  тілі  розливається  ковтками.
Осіння  мить.  Нехай  вона  триває  вічно...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447675
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.09.2013


…давно не писала…

Вже  давно  не  писала  нічого  про  літо.
Безтурботна  пора.  Все,  як  завжди,  чудово.
Кожен  день  розцвітає  ясним  самоцвітом.
Цінувати  приємні  моменти  -  казково.

Гарний  настрій  поволі  вже  входить  у  звичку.
За  вікном  щораз  нові  і  нові  пейзажі.
Ти  занурюєшся  у  життя,  наче  в  річку,
Й  розумієш,  що  мрії  не  завжди  міражні.

Найчастіше  нам  щастя  дається  по  крапельці,
Але  часом  буває  цілим  водоспадом.
Найчастіше  сидиш,  як  начинка  у  вафельці,
Але  часом  буває  усе  в  шоколаді.

Випадкові  світлини  найкраще  виходять,
А  спонтанні  слова,  як  завжди,  -  найщиріші.
Радість,  наче  засмага,  з  обличчя  не  сходить.
Вчора  було  чудове.  Завтра  буде  ще  ліпше.

18.07.2013р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447480
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.09.2013


Не просто дощ

Нарешті  дощ!  Не  просто  дощ,  а  злива.
І  кожну  краплю  жадібно  земля  ковтає.
Нарешті  серце  не  чекає  дива  -  
Його  в  дрібничці  кожній  помічає.

І  порціями  радості  поволі
Наповнюються  тріщинки  у  серці.
Цілує  небо  хмарами  доволі
Мою  самотність,  сховану  в  веселці.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430614
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.06.2013


Плями на сонці

"  Плями  є  навіть  на  сонці,  але  їхні  очі  здатні  помічати  лише  дрібні  вади  й  не  бачити  яскравого  сяйва  світил."    
Ш.  Бронте  "Джен  Ейр"


Коли  ти  не  знаєш,  із  чого  почати,
Не  можеш  зв'язати  докупи  двох  слів,
Коли  вже  несила  тихенько  мовчати
Чи  просто  збирати  недопалки  снів,

Ти  просто  сідаєш  і  пишеш  тихенько,
Без  страху  зробити  помилку  в  рядочках.
Папір  -  не  життя.  Можна  стерти  легенько,
А  можна  й  почати  з  нового  листочка.

Коли  тільки  вади  дрібні  в  твому  оці,
Ніяк  не  побачиш  ясного  світила.
Ти  знаєш,  а  плями  є  навіть  на  сонці.
Не  бійся  помилок.  У  них  твоя  сила.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429794
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.06.2013


Тридцять способів

"Є  тридцять  способiв  складати  вiршi,  а    тридцять    перший    -    ваш.    Якщо,
звичайно,  не  розминулися  з  музами..."
Г.  С.  Сковорода


Є  тридцять  способів  складання  віршів,  
А  тридцять  перший  -  той,  яким  напишеш  ти.
І  хоч  там  що,  вони  нічим  не  гірші  
Від  творів  Ліни,  Тараса,  Сковороди.

І  хоч  ти  думаєш:  "Мені  до  них  далеко!",
А  так,  як  ти,  ніхто  ще  в  світі  не  писав.
Приборкувати  риму  й  ритм  нелегко,
Але  ж  поезія  -  це  тисячі  октав!

Бо  кожен  вірш  -  це  світ,  в  якому  воля.
Це  простір  для  польоту  й  висоти.
І  поки  муза  є,  пиши.  Пиши  доволі,
Бо  так,  як  ти,  напишеш  тільки  ти!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428226
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.05.2013


Нарешті навчилась любити весну

Я  нарешті  навчилась  любити  весну.
Може,  навіть  ще  більше,  ніж  осінь.
Хоч  вона  проминула  у  ритмі  півсну,  
Я  до  неї  не  звикла  ще  й  досі.

Припинила  нарешті  я  чогось  чекати:
Вихідних  чи  канікул  від  себе  самої.
Післязавтра  вже  літо.  Пора  цінувати
Тих,  хто  любить  тебе.  Тих,  хто  завжди  з  тобою.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428222
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.05.2013


Родимки щастя

Помічаєш,  натхнення  зазвичай  приходить  тоді,
Коли  спізнюєшся  чи  кудись  поспішаєш.
Ти  будуєш  повітряні  замки  вже  не  на  воді,
А  у  серці  своєму.  Хоч  досі  не  знаєш,  
Що  у  тебе  на  шиї  чи  десь  на  спині  
Причаїлися  родимки  щастя.
Їх  розгледіти  зможеш  лише  в  тишині.
Якщо  ти  спостережлива,  вдасться
Відшукати  найперше  у  собі  
Ту  маленьку  краплинку  дитячості.
Адже  вірші  писати  -  далеко  не  хобі.
До  них  треба  любові  й  терплячості.
І  ще  трішки  натхнення,  коли  поспішаєш.
Пробігають  мурашки  по  твому  зап'ясті,
Адже  вірші  -  це  те,  чого  ти  не  чекаєш.
Бережи  свої  родимки  щастя.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426921
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.05.2013


Чомусь сумні вірші завжди виходять краще…

Чомусь  сумні  вірші  завжди  виходять  краще.
Мабуть,  щасливі  просто  не  рахують  рим.
Ти  ж  не  завжди  їси  солодке  натще
І  не  завжди  на  серце  накладаєш  грим.


Буває,  щось  стається  непутяще  -  
Ти  ж  опускати  руки  не  спіши.
Сумні  вірші  чомусь  завжди  виходять  краще,
А  ти  візьми,  й  про  щось  хороше  напиши!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426907
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.05.2013


Птахи мовчання

Прилетіли  із  вирію  твого  мовчання  птахи.
Кажеш,  думати  на  ніч  шкідливо.
Які  зорі  насправді,  розкажуть  хіба-що  дахи,  
Ну  і  ти  зрозумієш,  що  жити  без  них  неможливо.

Прокрадається  холод    за  комір  душі
На  розхристаних  вулицях  босого  міста.
Не  рятує  ні  спека,  ні  нові  вірші,
Ані  музика  мого  дощу-піаніста.

Я  навчуся  писати  вірші  не  про  тебе.
Знаєш,  визначеність  завжди  робить  своє.
Краще  буду  писати  про  весну,  про  небо,
За  той  час,  поки  літо  в  душі  настає.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425571
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.05.2013


Примхлива дамочка

Весна,  примхлива  дамочка,  
Поволі  робить  макіяж.
На  щічці  в  неї  ямочка  -
Міняється  пейзаж.

Вбирається  у  платтячко,
Взуває  туфлі  на  підборах.
На  личку  в  неї  щастячко,  
А  все  вбрання  в  узорах.

Вплітає  квіти  в  зачіску,  
Так  лагідно  всміхається  -
В  таку  чарівну  дамочку
Хтось  точно  закохається!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419651
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.04.2013


За поворотом

Зорі  сяють  не  тільки  за  ясної  ночі  -
Вдень  їх  просто  не  видно,  та  все  ж  вони  є.
Так  і  щастя  не  завжди  кидається  в  очі,  
Після  темряви  сонце  зазвичай  встає.

Ти  ж  не  знаєш,  що  буде  там,  за  поворотом:  
Чи  впадеш  до  землі,  чи  змахнеш  кволо  крильми,
І  піднявшись,  відкриєш  новіші  широти,  -  
Хеппі-енди  бувають  не  тільки  у  фільмах.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417879
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.04.2013


Латте із корицею

Вона  завжди  любила  латте  із  корицею,
Нові  враження  та  шоколад  із  горіхами.
Вона  завжди  любила  тебе,  а  по  п'ятницях,
Вірші  пишучи,  гралася  новими  римами.

Вона  завжди  любила  в  погану  погоду
Смакувати  згущонку  і  печиво  з  чаєм.
Вона  слухала  твоє  мовчання  у  трубці,
Хоч  здогадувалась,  що  воно  означає.

Вона  завжди  любила  яскраві  емоції,
Чай  без  цукру  та  щирість  без  домішок  заздрості.
Вона  завжди  любила  тебе  і    поезію.
І  готова  любити  тебе  аж  до  старості.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413904
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.03.2013


Не завжди

Ранок  не  завжди  пахне  кавою,
А  життя  -  не  завжди  корицею.
Я  не  завжди  буваю  ласкавою,
І  не  завжди  лишаюся  крицею.

Кава  не  завжди  буває  солодкою  -  
Гіркота  надає  особливого  шарму.
Ніч  не  завжди  буває  занадто  короткою,
А  помилки  не  завжди  минають  безкарно.

Я  не  завжди  буваю  спокійною,
І  серце,  бува,  виливається  лавою.
Мить  далеко  не  завжди  буває  надійною.
Ранок  теж  не  завжди  починається  кавою...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413194
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.03.2013


Без тебе - зима

Зацукровані  снігом  вітрини  крамниць.
Твоя  псевдолюбов  і  сьогодні  німа.
Рахувати  півподихи  своїх  зіниць.
Так  набридло  скучати.  Без  тебе  -  зима.

І  щоранку  складати  в  колекцію  сни,  
У  яких  від  учора  дефектів  нема.
Дочекатися  хочу  цієї  весни.
Так  набридло  чекати.  Без  тебе  -  зима.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413186
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.03.2013


Суперечливе

Ти  любиш  сніг.  Я  люблю  осінь.
Але  сьогодні  вже  весна.
Зустрітись  з  нею  довелося  
Нам  двом  хіба  що  лиш  у  снах.

Шалені  тижні-близнюки
Біжать  одні  за  одним  досі.
Хоча  буває  часом  навпаки  -  
Я  люблю  сніг.  Ти  любиш  осінь.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406752
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.03.2013


Іноді хочеться стати прозорою…

Іноді  хочеться  стати  прозорою,
Щоб  не  помітив  ніхто  твоїх  сліз,
Щоб  наодинці  з  січневими  зорями  
Сніг  танцював  вальс  на  біс.

Іноді  хочеться  власну  депресію  
Знов  утопити  в  калюжі  думок.
Іноді  хочеться  зникнути  повністю,
Щоб  уникнути  старих  помилок.

Іноді  хочеться  знов  розчинитися
Серед  мільярдів  розкиданих  слів,
Щоб  на  хвилинку  хоча  б  опинитися
Поруч  із  зорями  серед  вітрів...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396574
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.01.2013


Так набридли друковані тексти…

Так  набридли  друковані  тексти
І  сутулість  над  сотнями  слів.
Коли  в  серці  -  суцільні  протести,  
А  в  думках  -  свіжі  залишки  снів.

Коли  пальці  втомились  від  кнопок,
Примітивніших,  ніж  піктограми.
Коли  знову  втікаєш  від  крапок,
Від  суцільної  кардіограми.

Руки  вперто  благають  паперу,
Також  ручки  або  олівця,
Щоб  відкрити  нову  стратосферу
В  заблокованих  наших  серцях.

Щоби  бути  брудним  не  від  пилу
Тих  холодних  фіксованих  літер,
А  від  ніжності  того  чорнила,
Що  пронизливий  час  ще  не  витер.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385980
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.12.2012


Розфасовані порції щастя

Розфасовані  порції  щастя
У  яскравих  пакунках  емоцій.
І  людина,  трапляється  часто,  -
Порожнеча  в  блискучій  обгортці.

Серпантини  думок  підсвідомо  
Не  озвучують  чиєсь  мовчання.
Справжнє  щастя...  Воно,  як  відомо,
Не  минає  у  ритмі  чекання.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384953
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.12.2012


Дощу і дива!

Дощу!  Дощу  і  дива
У  перший  день  зими.
Тебе.  Тебе  і  зливи
У  мої  постосінні  сни.

Тепла!  Тепла  і  снігопаду
У  мої  мрії  малинові.
Тебе.  Тебе  і  шоколаду
У  перший  день  зимовий.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381635
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.12.2012


Проникаю у твого мовчання фонеми…

Проникаю  у  твого  мовчання  фонеми,
Усвідомивши  щирості  всю  необхідність.
Осінь  недописала  останні  поеми,
У  рядочках  розсипавши  гідність.

Відпускаю  із  пам"яті  цілі  фрагменти
Листопадних  фантазій  та  мрій.
Осінь  вже  відкидає  усі  сентименти,
І  чекає,  що  хтось  скаже:  "Стій!

Зачекай!  Не  губися!  Не  йди!  Не  втікай!"
Післязавтра  зима,  хоч  цвітуть  хризантеми.
Осінь  йде.  Не  допивши  цукрований  чай.
А  я  знов  проникаю  у  твого  мовчання  фонеми.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381307
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.11.2012


Розливаючи осінь чорнильними кляксами…

Обережно  торкатись  краєчків  свідомості.
Скурпульозно  вивчати  красу  невагомості.
Розливаючи  осінь  чорнильними  кляксами,
Відсилати  свій  настрій  кленовими  факсами.

Перший  сніг  налаштовує  серце  на  зиму,
А  застуджена  осінь  дописує  риму.
Нові  вірші  про  зорі  не  хочуть  надійності.
Наша  осінь  -  це  вічність,  це  символ  постійності.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374314
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.10.2012


Затишок…

Розсипати  всю  ніжність  по  сходах
На  шляху  до  осіннього  затишку.
Чай  із  запахом  м'яти.  Без  льоду.
На  сторінках  -  емоції  в  надлишку.

Розгадати  дощів  нерозгаданість.
Одягати  знов  спогади  зношені.
В  шарфи  кутати  свою  прив'язаність
Чи  до  тебе,  чи,  може,  до  осені...?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371787
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.10.2012


Крапелька осені

Подаруй  мені  крапельку  осені,
Що  блукає  по  скверах  щовечора
Повз  усі  ліхтарі  набурмосені,
І  щоразу  рятується  втечею.

Подаруй  мені  крапельку  ніжності,
Що  закуталась  в  плед  не  від  холоду,
Загубивши  колишні  розбіжності  
На  дні  чашки  кавового  солоду.

Подаруй  мені  нові  листопади,
Що  кружляють  алеями  босими,
І  занурюють  серце  у  спогади,  
Щоб  торкнутися  крапельки  осені...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371561
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.10.2012


Рецензії снів

Наша  осінь  давно  розлетілась  по  місту,
Підглядаючи  сни  крізь  серпанки.
Ми  закутали  мрії  в  осінньому  листі,
Щоб  не  змерзли,  чекавши  світанку.

Розмалюємо  сни,  як  екслібрис  думок,
Хоч  між  ними  ще  тисячі  слів.
Зачинятиму  вірші  щодня  на  замок.
Осінь  пише  рецензії  снів.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370418
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.10.2012


Заримована осінь

Кеди.  Асфальт.  Заримована  осінь.
Вірші  у  венах.  Розплетені  коси.
Гуркіт  машин.  Телефонні  розмови.
Рецензії  снів.  І  нікому  ні  слова.

Навушники.  Кроки.  Осипане  листя.
Безлад  в  думках.  Розірвалось  намисто.
Вулкан  почуттів.  Нагнітання  емоцій.
Вірші.  Асфальт.  Заримована  осінь.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364834
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.09.2012


Моє літо заснуло у вербах…

Моє  літо  заснуло  у  вербах,  
Заколисане  співом  цикад.
Йому  байдуже  було,  що  треба
Утекти  від  міських  барикад.

Моє  літо  так  солодко  спало,
Йому  снилася  осінь,  як  птах.
І  не  знало  воно,  що  над  нами
Не  Чумацький  розкинувся  Шлях.

Моє  літо  прокинулось  зранку,
Усміхнувшись  всіма  кольорами.
Відгорнуло  вербову  фіранку.
Ковдра  пахне  ранковими  снами.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354378
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.08.2012


Весна у літо переходить плавно…

Весна    у    літо    переходить    плавно.
 Гімназія,    як    вулик    той,    гуде.
 Здається,    в    перший    клас    ішли    недавно,
 Тепер    за    руку    мама    не    веде.

 Позаду    всі    перерви    та    уроки,
 Контрольні,    заліки,    олімпіади.
 Пригадуєм    із    захватом    минулі    роки:
 Чудово,    все    ж    таки    ми    маєм,    що    згадати!

 А    скільки    було    в    нас    переживань:
 На    фізкультурі    ми    англійську    вчили,
 Контрольні    списували    без    вагань,
 Із    вчителями    душа    в    душу    жили.

 Нас    пташенятами    тут    називали    -
 Тепер    ми    юні    журавлі.
 Учителі    жагу    до    знань    у    нас    плекали,
 Що    ж,    заслужили    щонайкращих    слів.

 Спасибі    вам,    шановні    вчителі,
 За    ту    любов,    турботу    й    піклування,
 Що    йшли    від    вас,    як    сила    від    землі,
 За    світлі    роки    мудрого    навчання.

 Спасибі,    рідна    alma    mater,
 За    той    новий    яскравий    світ,
 За    знань    вулкан,    палахкотючий    кратер,
 За    світлий    мудрості    політ.

 Що    ж,    ми    сьогодні    тут    чи    не    в    останній    раз:
 Вже    більше    форму    темно-синю    не    вдягнемо,
 Вже    не    писатимем    крізь    призму    власних    фраз,
 Але    любов    і    власну    гідність    збережемо.

 Вже    більше    фізик    не    поплескає    в    долоні
 З    усмішкою    й    словами:    "Ще    не    вечір!"
 Вже    на    лінійку    не    запізнимось    в    погоні    -    
 Час    проти    нас    зіграв,    до    речі.

 Весна    у    літо    переходить    плавно,
 А    ми    -    неначе    журавлі,
 Та    відлітаємо    чомусь    у    травні,
 Лишивши    незабудки    на    столі.

 p.s.    присвячується    Калуській    гімназії...♥♥♥♥♥

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335827
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.05.2012


У чашці чаю…

У  чашці  чаю  ми  втопили  нашу  осінь,
Приправивши  вершками  небеса.
На  моїх  віях  випала  роса,
А  ти  про  зиму  ностальгійно  мрієш  досі.

Ці  спогади  торкають  душу.  Не  засну.
Впускаю  в  серце  боязку  печаль.
До  ранку  малюватиму  вуаль,
А  ти  втопи  у  чашці  чаю  цю  весну...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335826
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.05.2012


Вогні незнайомого міста

Все  мчать  кудись  вокзали  і  перони,
А  я  милуюся  вогнями  незнайомих  міст.
Все  пробігають  вікна  і  вагони,
Я  не  впіймаю  потяга  за  хвіст.

А  світло  безупинно  тоне
І  губить  у  туманах  незнайоме  місто.
Горнятко  чаю  швидко  так  холоне.
Засну  під  музику  вагона-піаніста...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335306
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.05.2012


Мільйонами вишневих пелюсток…

Мільйонами  вишневих  пелюсток
Розсипаюся  по  нічному  місту,
П'янкого  аромату  хоч  ковток  
Вдихну  із  жадібністю,  скинувши  намисто.

Сьогодні  небо  високо  над  нами
І  місяць  неймовірно  повний,  як  тоді,
Коли  ми  зорі  разом  малювали,
Розсипавши  всі  мрії  у  воді...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335302
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.05.2012


***

Зачекай-но  на  мене  ще  хвильку,
Я  допишу  нового  вірша
І  в  конверті  опущу  у  скриньку  -
Щось  там  ще  доримує  душа....

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334039
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.04.2012


Пшенична осінь (Likeri)

Загорнути  думки  у  фольгу  не  так  легко,
Щоб  цвіла  мигдалем  намальована  ніч.
Розставляти  крапки  віднімання  далеко,
Щоб  зустрілися  зорі  собі  віч-на-віч.

Малювати  у  серці  свою  постнадію
Так,  щоб  образи  й  фрази  плелись  ексцентрично,
Так,  щоб  очі  горіли,  як  зорі,  уміє
Лиш  закохана  осінь  пшенична...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333650
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.04.2012


Коліс помірний стук…

Усе  заснуло.  Тиша.  Усе  спить.  
Лиш  я  у  роздумах  знайти  не  можу  спокій.
Усе  минуло.  Тільки  мить
Вирішує  за  нас,  що  буде  зараз  й  потім.

У  вікнах  потягу  вогні  мигтять  космічно
І  заколисує  коліс  помірний  стук.  
Нехай  оця  мелодія  лунає  вічно  -  
У  серці  збережу  її  останній  звук.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332393
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.04.2012


Мій березень вже добігає…

Мій  березень  вже  добігає
До  білого  дна  чашки  з  чаєм.
Чомусь  сьогодні  дощем  плаче,
Немов  прощається  тремтяче.
Чомусь  пригадує  всі  мрії,
Весни  усмішки,  дотик  ейфорії.
Годинникова  стрілка  поспішає  -  
Мене  сьогодні  квітень  зустрічає...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326774
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.04.2012


Намалюй…

Зупинись  на  хвильку  і  поглянь  у  вічі  -  
Там  відбились  мрії  багатьох  епох.
Чудеса  бувають  не  раз,  і  не  двічі.
Намалюй  у  хмарах  сонце  для  нас  двох.

Намалюй  усмішку  на  моїм  обличчі.
Подаруй  хоч  клаптик  безхмарних  небес.
Пригорни  до  себе  не  раз,  і  не  тричі.
Хай  собі  хтось  каже,  що  нема  чудес.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326771
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.04.2012


Цей дощ

Цей  дощ  захоплено  цілує  мої  очі.
Він  щирий  і  сумний,  як  ця  погода.
Давно  він  не  приходив  в  мої  сни  щоночі.
Такий  простий  і  справжній,  як  свобода.

Цей  дощ  так  ніжно  пестить  мої  вії.
Ніжніший  він  за  дотик  твоїх  рук.
Приносить  спогади.  Дарує  мрії.
Присвячує  мені  свій  кожен  звук.

Цей  дощ  захоплено  вплітається  у  вірші.
Стрімкий,  як  танець,  пісня,  гармонійний  рух.
Цей  дощ.  Він  справжній.  Завтра  будуть  інші.
Цей  дощ  -  не  просто  муза.  Він  мій  друг.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326743
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.03.2012


Кожна мить - як есе…

Заплющуєш  очі  на  сиву  печаль,
Розбивши  всі  мрії,  неначе  кришталь,
А  серце  своє  не  зачиниш  ніколи
На  ті  почуття,  що  давно  охололи.

Щоб  стати  хоч  трішечки  ближчим  до  неба,
Тобі  зараз  просто  з  колін  встати  треба.
А  час,  як  вода,  відшліфує  усе:
Життя  -  це  роман,  кожна  мить  -  як  есе.́́

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326135
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.03.2012


"Зберегти"…

Ми  знов  далеко,  ніби  міражі.
Нас  розділяють  кілометри  снів.
Всіх  почуттів  зростають  тиражі.
Між  нами  стільки  ще  невимовлених  слів.

У  серці  щось  до  трепету  палке.
Між  нами  відстань  -  цілих  три  світи.
Ти  поруч  все  одно.  Що  це  таке?
Закоханість.  Натисну  "Зберегти"...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324814
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.03.2012


Хоча б на мить зустрітися у снах…

Про  що  ти  думаєш,  коли  лягаєш  спати?
Про  тебе  звісно.  І  ще  трішки  про  життя.
Про  небеса,  загублені  в  цитатах.
Про  ті  слова,  яким  немає  вороття.

Про  ті  підсніжники,  що  зацвіли  без  тебе
У  мене  під  балконом  в  тишині.
Про  кожну  мрію,  ту,  що  лине  в  небо.
Про  кожну  пісню,  що  лунає  вдалині.

Про  те,  що  нам  для  щастя  дуже  мало  треба:
Хоча  б  сьогодні  розчинитися  в  дощах,
Лиш  бути  разом  і  в  думках  сягнути  неба,
Хоча  б  на  мить  зустрітися  у  снах...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324811
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.03.2012


Осінньо-весняне

Подаруй  мені  ще  одну  осінь.  
Хоча  б  один  її  день.  Засипаний  золотим  листям  і  перламутровим  сміхом.  Моїм  сміхом.  Твоїм  сміхом.  
Хоча  б  один  день.  Загублений  шнурованими  черевиками  серед  тисяч  високих  підборів.  
Той  день,  який  ми  двоє  знайшли  в  калюжі  поруч  із  опалим  листком.  
Той  день,  що  побіг  услід  за  автобусом,  залишивши  нас  наодинці  із  бабиним  літом.  
Саме  той  день,  що  потонув  у  несміливих  мріях.  У  мріях,  які  так  і  не  наважились  повірити  у  своє  щастя,  і  сором'язливо  закутали  своє  обличчя  у  теплі  шарфи.  
Подаруй  мені  ще  один  день  нашої  осені.  Сьогодні.  І  байдуже,  що  надворі  весна.  
Подаруй  мені  нашу  осінь.  Весну  подаруєш  пізніше...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322866
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.03.2012


У кожній людині є сонце…

У  кожній  людині  є  сонце,  
Тільки  дайте  йому  засвітити.
Цілий  світ  -  у  маленькій  долоньці,
Цих  емоцій  вам  всім  не  злічити!

У  кожній  людині  є  зорі,
Тільки  їх  не  ховайте  за  хмари.
У  житті  є  ще  стільки  історій,
Хто  ж  напише  про  них  мемуари?...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322137
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.03.2012


Із присмаком малини

Дозволь,  дозволь  мені  замріятись  на  мить,
Відчути  знову  ніжний  трепет  в  кутику  душі.
І  серце,  наче  пташка  затремтить.
Закутаюся  в  спогади,  так  ніби  в  спориші.

Дозволь  мені  ще  раз  цю  мить  відчути,  швидкоплинну.
Чомусь  хороше  пролітає  швидко,  наче  птах.
Лишаються  ще  спогади...із  присмаком  малини.
Замріялась.  Сьогодні  ми  зустрінемось  у  снах.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320761
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.03.2012


Математичне…

Реальність  та  мрії  -  перетин  множин.
Помножити  радість  на  кількість  новин.
Відняти  проблеми.  Відкинути  біль.
І  перед  собою  побачити  ціль.

Підносити  всі  почуття  до  квадрату.
Звести  до  нуля  гірку  оту  втрату.
Вже  досить  шукати  думок  інтеграли  -  
Ми  не  логарифми  й  не  факторіали!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320742
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.03.2012


Перламутрове

Перламутрові  мрії  виблискують  навіть  вночі.
І  думки  проти  течії  -  хочуть  поринути  в  сни,
А  натомість  загубляться  в  спогадах,  ніби  дощі.
Їм  набридли  морози,  вони  так  чекають  весни...

Перламутрові  мрії  виблискують  нині  до  ранку.
Кілометровим  спогадам  вчора  не  було  ціни,
А  сьогодні  вони  розчиняються  срібним  серпанком.
Перламутрові  мрії  шепочуть  так  ніжно:  "Засни..."

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319853
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.03.2012


Вона досі…

Вона  досі  прокидається  щоранку  від  тієї  самої  мелодії  на  будильнику.  
Її  посмішка  досі  наївно-щира,  а  очі  -  глибоко  задумані.  Задумані  про  щось  своє.  Мабуть,  як  завжди,  про  тебе.
Вона  досі  фарбує  нігті  перламутровим  лаком  і  до  вечора  здирає  його  наполовину.  Мабуть,  від  нервів.
Вона  досі  носить  високі  підбори,  слухає  ту  ж  саму  пісню  і  пише  вірші  про  кохання.
Вона  досі  повторює  твої  улюблені  фрази,  так,  ніби  смакує  їх  щоразу  по-новому.
Вона  досі  тримає  в  шкатулці  твою  зів'ялу  незабудку  (в  цьому,  мабуть,  є  щось  символічне).
Вона  досі  щовечора  милується  зоряним  небом  і  згадує  про  тебе.
Вона  досі  черпає  натхнення  зі  спогадів,  і  ніхто  не  здогадується,  що  вона  досі  блукає  в  невизначеності.
Вона  досі  щаслива  без  тебе.  Але  ж  з  тобою  була  б  іще  щасливіша!
Вона  досі  чекає  весни,  хоча  по-справжньому  любить  осінь.
Вона  досі  щовечора  переглядає  усі  фотографії  та  гіпнотизує  телефон.
Вона  досі  молиться  за  тебе.
Вона  досі  кохає...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319648
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.03.2012


Ромашка (Олесі Рикмас)

Маленька  дівчинка,    веселки  доня.
В  її  очах  -  стрімких  небес  блакить.
Краплинки  щастя  -  у  її  долонях.
На  білих  пелюстках  роса  тремтить.

Закохана  у  небо.  Вірить  в  диво.
Замріялась  під  музику  любові.
Їй  сонце  посміхається  щасливо.
Вона  ромашка,  що  живе  у  Львові.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319553
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.03.2012


Надійний компас

Чи  ведеш  корабель  у  безкрайому  морі?
Чи  бредеш  без  кінця  по  безлюдній  пустелі,
А  чи  б’єшся  безсило  в  безмовному  горі?
Чи  рахуєш  відбитки  думок  аж  на  стелі?

Чи  ведеш  свій  літак  аж  далеко  за  хмари?
Чи  шукаєш  ти  вихід  з  густого  туману,
А  чи  сняться  тобі  якісь  дивні  примари?
Чи  не  можеш  розплутати  нитки  обману?

Аж  ніяк  тобі  не  обійтись  без  сумління!
Наче  компас  надійний,  покаже  дорогу,
Дасть  полегшення,  скине  із  серця  каміння,
Не  відкинь  лиш  його  засторогу!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319131
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.03.2012


Цінувати любов неземну

Буває,  життя  розлучає
Двох  рідних  людей  лиш  тому,
Що  розлука  одна  їх  навчає  
Цінувати  любов  неземну.

Сьогодні  із  нас  кожен  знає
Усьому  на  світі  ціну.
Хоч  кожен  кохання  чекає,
Не  кожен  цінує  любов  неземну.

Потрібних  людей  ми  втрачаєм,
Не  хочемо  визнати  свою  вину.
Кохання  в  житті  тільки  раз  зустрічаєм  -  
Цінуймо  любов  неземну!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318820
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.03.2012


Всього-на-всього мрія

І  ти  всього-на-всього  мрія.
А  я  собі  просто  замріялась.
За  щастям  якась  ностальгія,
Хоча  вся  печаль  вже  розвіялась.

Шкода,  не  почуєш  ніколи,
Як  я  годинами  про  тебе  мовчу.
Хоча  всі  емоції  вже  охололи,
Та  я  до  цих  мрій  долечу!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318816
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.03.2012


Грудочка цукру

Я  розчинюся  в  тобі,  мов  грудочка  цукру  в  гарячому  чаї.
Поглинатиму  віями  погляд  твій  з-посеред  інших,  чужих.
Ніби  кожен  твій  дотик  гарячий  на  своїх  губах  відчуваю.
Затискаю  в  долонях  колючі  уламки  емоцій  гірких...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317889
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.02.2012


Втомилась…

Я  втомилась  чекати.  Чекати  на  те,  що  колись
Ти  вечірнім  дзвінком  знову  з"явишся  в  мому  житті.
Теплі  спогади  літа  із  серця  вулканом  лились.
Ми  закохані  бУли.  Шкода,  що  тепер  вже  не  ті.

Я  втомилась  кохати.  Кохати  тебе,  як  міраж.
Ти  не  мій  ідеал,  тож  чому  лиш  тебе  я  чекаю?
На  прозорому  небі  малюю  розбитий  вітраж.
Ти  потрібен  мені.  А  для  чого?  Для  чого,  не  знаю...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317792
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.02.2012


Азбука Морзе

Наче  азбука  Морзе,  той  стукіт  у  серці.
Казна-хто  зрозуміє  його  дивну  мову.
Менуети,  сонати,  адажіо,  скерцо  -  
Поринаю  в  бурхливі  симфонії  знову.

Знову  "крапка"-"тире"  -  телеграфна  абетка.
Знову  пауза.  Тиша.  З  нової  сторінки
Надсилаю  сигнал:  Я  не  маріонетка!
Я  відкину  всіх  сумнівів  темні  відтінки.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317579
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.02.2012


В очікуванні дива

Вечірня  тиша.  Прохолода.  Зорі.
Моїм  волоссям  ніжно  вітер  грає.
Емоції,  як  на  межі  мінору,
Хочай  причин  для  сумоти  немає.

Я  розчиняюся  серед  сніжинок,
Уже,  мабуть,  останніх  в  цьому  році.
Я  уникатиму  старих  зупинок,
Нізащо  не  зупинюсь  на  півкроці.

Завмерло  все  в  очікуванні  дива.
І  серце  мало  не  спиняє  стук.
Лише  мелодія  зими  правдива.
Сніжинкою  бринить  останній  звук.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317484
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.02.2012


Наодинці з небесами

Наодинці  з  небесами
Я  залишуся  на  мить.
Наче  струни,  чудесами
В  серці  музика  бринить.

Я  біжу  назустріч  сонцю,
Зустрічаю  новий  день.
Посміхаюсь  незнайомцю.
Лину  в  пошуках  пісень.

Я  шукаю  в  хмарах  мрії.
На  устах  -  лиш  твоє  ймення.
Аквареллю  ейфорії
Розмальовую  натхнення.

Я  лечу  назустріч  вітру.
Прохолода.  Ніжність.  Спів.
В  небесах  -  моя  палітра
Кольору  весняних  днів.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317441
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.02.2012


Меридіани емоцій

Полюс  мінус  і  полюс  плюс.
Наче  іскра  -  спалах  емоції.
А  у  серці  -  повільний  блюз,
Наче  вітер  в  минулому  році.

То  підносить  мене,  то  кидає,
То  в  мажорі,  а  то  й  у  мінорі.
Я  щовечора  тут  зустрічаю
Своїх  роздумів  ясні  зорі.

Я  маленька  планета  у  космосі.
Тут  свої  континенти,  свої  океани.
Є  тут  села  забуті  й  шумні  мегаполіси.
Тут  свої  паралелі  та  меридіани.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314205
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.02.2012


Зимова ніч

Заколисана  снігом  зимова  ця  ніч.
Засинає  у  гіллі  безлистому  вітер.
Поринає  у  холод  далеких  сторіч
Вкритий  інеєм  погляд,  що  згадує  літо.

На  моєму  вікні,  наче  у  Вернісажі:
Арабески  застигли,  химерні  малюнки,
Наче  помахом  пензля  –  зимові  пейзажі,
І  тендітні,  мов  сни  навесні,  візерунки.

За  вікном  пролітають  лапаті  сніжинки,
І  здається,  що  в    темряві  пісня  лунає.
Білим  килимом  встелено  кожну  стежинку.  
Спить  усе.  Трохи  згодом  і  я  задрімаю...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310891
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.02.2012


А ти мене впізнаєш?

А  ти  мене  впізнаєш  у  туманах  сірих?
Знайдеш  мене  у  натовпах  шаблонних  масок?
А  блиск  моїх  очей  із-поміж  тисяч  інших
Відшукаєш?  Я  ж  не  із  чарівних  казок!

Звичайна  я.  Не  королева,  не  царівна.
Наївна  трохи  і  закохана  у  небо,
Прозоро-синє,  неосяжне  і  чарівне.
Закохана  у  небо.  І  трішки  навіть  в  тебе…

Хто  я  така?  Спитай  у  сонячних  світанків,
Ніжнопрохолодних,  тихих,  наче  літо.
Спитай  у  крапельки  роси,  яка  щоранку
Бринить  на  пелюстках  бузку.  Спитай  у  квітів!

Йди  запитай  в  дощів  осінніх,  тонкосльозих,
Або  в  сніжинки,  що  замерзла  на  гілках.
Послухай,  що  тобі  розкажуть  літні  грози,
Що  вітер  тихо  прошепоче,  наче  птах.

Нехай  вони  тобі  розкажуть,  хто  я.  Мрія?
Забутий  сон?  Скажи  вже,  що  ти  там  знайшов,
В  моїх  очах?  Мовчиш?  А  я  не  червонію.
Невже  ти  ще  не  зрозумів,  що  я  Любов?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310889
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.02.2012


У галактиці Лебідь

А  десь  там,  у  галактиці  Лебідь,
Народилося  нове  Кохання.
Це  його  у  безкрайому  небі
Ми  щовечора  чуєм  зітхання.

Це  для  нас  нова  зіронька  сяє,
Зігріває  далеким  світінням,
Серенади  Кохання  співає,
Ми  ж  дивуємось  Божим  творінням.

Поки  ми  її  вдвох  пам"ятаєм,
Це  Кохання  ніхто  не  зруйнує,
Оминуть  астероїди,  знаю,
Ми  ж  в  галактику  цю  помандруєм..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305160
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.01.2012


Стежками забутих мелодій… (дитяче)

Стежками  забутих  мелодій,
Коли  вранці  сонце  зійшло,
Так  тихо,  неначе  той  злодій,
В  життя  моє  щастя  прийшло...

Навчило  мене  усміхатись,
Радіти  безсніжній  зимі,
Нічого  в  житті  не  боятись,
Любити  усіх  на  землі...!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305158
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.01.2012


Колискова безсоння

О  ні!  Безжальна  втома.  Наче  хитрий  злодій,
Тихенько  випиває  мої  почуття.
Усе  минає.  Серце  плаче:  "Годі!"
"Ще  трохи",  -  каже  розум.  Забуті  відчуття.

О  так.  Ми  гралися  в  кохання.  Ані  слова.
Один  лиш  погляд.  Наче  мед  солодкий.
Гарячий,  наче  кава.  Наче  хитра  змова,
Один  лиш  погляд.  Довгий  і  такий  короткий.

О  ні!  Пекуча  порожнеча.  Сіль  на  рану.
Випалює  зсередини  і  ззовні.  Наче  попіл,
Згорає  все.  У  серці  ж  крига  не  розтане.
Лише  у  темряві  почую  німий  докір.

О  так.  Безмовна  втіха.  У  вечірній  тиші
Лунає,  наче  колискова.  Ніжність.  Зорі.
Забудь  усі  тривоги.  Спокій  заколише.
Заплющуй  швидше  очі.  Линуть  сни  прозорі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302961
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.12.2011


Повірити в щастя…

Писати  про  осінь  у  вечір  зимовий.
Плекати  в  думках  почуттів  листопади.
Пірнати  у  вир  своїх  мрій  кольорових.
Шукати  у  віршах  хоч  трішки  розради.

Хотіти.  Чекати.  Мовчати.  Терпіти.
Щодня  кудись  бігти.  Навіщо?  Не  знати.
Повірити  в  щастя.  Ми  знову,  як  діти.
Щовечора  зорі  удвох  рахувати.

Тремтіти  від  холоду  і  не  зігрітись.
Ловити  сніжинки.  Не  сумувати.
Лиш  поглядом  знову  з  тобою  зустрітись.
І  далі,  як  вогник  яскравий,  палати!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302272
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.12.2011


Наче після дощу…

Знову  твій  голос,  твій  сміх,  твої  очі.
Якісь  вони  стали  для  мене  байдужі.
Давно  вже  забула  недоспані  ночі.
Колись  ти  був  рідний,  а  зараз  -  не  дуже.

Ти  знаєш,  я  довго  чекала  на  тебе.
Сумні  стали  очі,  немов  постаріли.
Ні  слова  не  скажу.  Думки  линуть  в  небо.
Із  серця  я  вийму  отруєні  стріли.

Здається,  що  часу  минуло  багато,
А  я  все  одно  за  тобою  сумую.
Хай  кажуть,  що  я  принципова  занадто,
Але  ж  я  секунди  без  тебе  рахую.

Я  знаю,  звучить  все  це,  як  божевілля.
Емоції  рвуться,  як  біле  намисто.
Так  холодно.  Снігом  присипало  гілля.
В  думках,  наче  після  дощу,  чисто-чисто...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302271
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.12.2011


Перший сніг ( у співавторстві з insolito)

Сьогодні  перший  білий  сніг
Упав  в  розпечені  долоні,
Він  тихо  стелиться  до  ніг...
Ти  не  кохав,  тож  ночі  чорні
Затріпотіли  між  зірок
Напіврозпущеним  клубочком
Заплакав  щастя  первісток
В  моїх  віршованих  рядочках.

Сьогодні  зорі  заспівали,
Мов  янголи  чи  пілігрими.
Вони,  напевно,  відчували
Усі  мої  натхненні  рими.
Ти  не  кохав,  тож  першим  снігом
Розсипалися  зорі  в  снах.
Їх  позбираю  з  тихим  сміхом,
І  знайду  щастя  у  піснях.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298558
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.12.2011


Кроки… (у співавторстві із oduvan4ik)

І  знову  чую  кроки...кроки...кроки...
Вони  відлунюють  у  тиші  з  болем,
Немов  загублені  тобою  роки,
Несуться  тихим  перекотиполем.

Вони  крізь  морок  дихають  минулим,
Гортають  днів  прожиті  сторінки...
І  знову  кроки  спокій  сколихнули,
Торкнули  душу  спогадом  гірким...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294221
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.11.2011


Пробачити можливо все (у співавторстві із dreamy lady)

Ти  знаєш,  а  пробачити  можливо  все:
Брехню,  ненависть,  заздрість,  навіть  зраду.
Хтозна,  куди  тебе  образа  занесе,
Але  прощення  зразу  принесе  розраду.

Лише  пробачити  і  відпустити  біль,
Знайшовши  в  собі  силу  й  волю.
І  викинути  з  серця  гніву  хміль,
Щоб  не  отруював  життя  і  долю.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292361
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.11.2011


Ми удвох намалюємо зорі…

Наше  небо  сьогодні  далеко,
І  на  ньому  чомусь  ні  зорі.
Пригадати  всі  мрії  так  легко,  
Коли  в  місті  вже  сплять  ліхтарі...

Я  ловитиму  бабине  літо,
З  нього  пензлик  змайструю  прозорий.
А  ти  візьмеш  фарби-самоцвіти,
І  ми  вдвох  намалюємо  зорі...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289457
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.10.2011


Блакитнооке диво

Коли  на  серці  злива  
І  просвіту  нема,
Завжди  вона  приходить,
Надійна,  наче  осінь,
Чарівна,  мов  весна.
В  її  очах  блакитних  –  
Небесна  височінь,
Наївний  погляд  лине  
Кудись  у  далечінь.
Волосся,  як  колосся,
І  посмішка,  як  сонце,  -    
Щирішої  нема.
Велике  любляче  серденько,
Метелики  у  животі,
Улюблені  листівки  кольорові  –  
Це  все  вона,
Найкраще  диво  у  житті!

p.s.  присвячено  моїй  улюбленій  сестричці  dreamy  lady

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286439
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.10.2011


Байдужа осінь

Давно  минула  спека  бабиного  літа,
     Давно  прийшли  холодні  дні,  холодні  ночі...
     Чому  вже  третій  день  не  можу  я  зігрітись?
     Загублені  хвилини  –  твої  далекі  очі...
 
     Мороз  по  шкірі,  давній  спогад,  дивна  втома...
     Осіннім  листом  пролітають  тихі  мрії...
     Невже,  невже  я  скоро  буду  вдома,  
     Невже  розплющаться  морозом  вкриті  вії?

     Щодня  подій  багато  –  нема  часу  на  сльози...
     Я  бачу  небо  кольорове  у  калюжах,
     І  сумніваюсь,  що  цьогоріч  будуть  грози...
     Але  чому  ця  осінь  аж  така  байдужа?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286438
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.10.2011


Я могла б… (+Олеся Рикмас; +В. Шевчук)

Я  могла  б  розказати,  як  ніжно  цвітуть  хризантеми,
Як  доспів  виноград  –  з  нього  вийде  солодке  вино…
Все-одно  за  вікном  мерехтять  незакінчені  теми,
А  слова,  що  «все  добре»,  за  мене  розкриті  давно.

Я  могла  б  розказати,  як  сонце  сідає  і  знає,
Що  і  завтра  йому,  наче  птахові,  знов  у  політ…
Все-одно  наше  літо  занадто  повільно  минає
І  забути  тебе  я  не  зможу  ще  тисячу  літ.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278358
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.09.2011


Серпневі епізоди. Частина друга.

Понеділок.  Ранок.  Заспані  обличчя.  Переповнена  маршрутка.  Він,  як  завжди,  їхав  на  роботу.  Думки,  ще  досить  сонні  й  сплутані,  ліниво  рухалися  в  його  голові.  В  повітрі  пахло  ранковою  кавою,  гарячими  чебуреками  і  чиїмось  різким  одеколоном.  Якась  жіночка  з  величезними  сумками  зовсім  притиснула  його  до  дверей.  Видно  було  лише  частинку  вікна,  джинсову  куртку  якогось  добродія  і  дзеркало  на  лобовому  склі.  
     Так  цікаво  спостерігати  за  людьми  у  дзеркалі  -  це  ніби  інший  світ.  Підліток  в  навушниках  ліниво  жує  жуйку.  Літня  дамочка  нервово  стискає  сумку,  постійно  оглядаючись.  Кремезний  чолов"яга  постійно  заглядає  у  вікно,  щоб  не  пропустити  свою  зупинку.  А  жіночка  на  передньму  сидінні  постійно  куняє.  Аж  тут...  Йому  перехопилдо  подих.  Усе  тіло  ніби  пронизало  струмом.  Ці  очі!  Прямо  із  дзеркала  на  нього  дивились  такі  очі!  Глибокі,  виразні,  якогось  незрозумілого  кольору,  ледь  підведені.  І  що  найцікавіше,  видно  лише  частину  обличчя:  пасмо  темного  волосся,  бліда  щока  і  невеличка  родимка  над  губою.  У  цьому  погляді  було  щось  таке,  що  проймало  наскрізь.  Якийсь  легкий  сум,  глибока  задуманість,  а  головне  -  незвичний  блиск.  Поки  він  намагався  вгледіти  в  цих  очах  щось  рідне,  вони  раптом  упіймали  його  погляд.    Цікаво,  що  вони  баать  там,  у  дзеркалі?
     Поки  він  оглянувся,  щоб  побачити  чарівну  (а  в  цьому  він  не  сумнівався)  володарку  цих  двох  вогників,  вона  встигла  вийти  на  цій  зупинці  -  лише  майнула  густа  хвиля  темного  волосся,  а  зображення  в  дзеркалі  зайняло  вже  зовсім    інше  обличчя...
     Вийшовши  на  наступній  зупинці,  він  довго  думав  про  це  видіння.  Може,  колись  вони  ще  зустрінуться.  Тоді  він  точно  впізнає  її  -  по  очах.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277636
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 29.08.2011


Пластмасові обличчя

Обличчя...  Вони  повсюди...  З"являються  і  зникають  -  немов  картинки  у  калейдоскопі.  І  дуже  часто  буває,  що  лице  випадкового  перехожого  запам"ятається  більше,  ніж  лице  рідної  людини.  Чому?  Бо  в  ньому  є  якась  родзинка,  якась  загадка.  І  ти  ніби  здогадуєшся,  про  що  він  зараз  думає.
     А  тут...  Тут  усі  ці  обличчя  якісь...  пластмасові.  Як  манекени.  Як  роботи.  Всі  такі  схожі,  як  з  інкубатора.  І  водночас  різні.  
     Через  що  терпіти  не  можу  великі  міста,  так  це  через  оці  жахливі  пластмасові  обличчя.  З  порожніми  очима.  Можливо,  у  них  теж  є  свої  почуття,  свої  переживання,  свої  думки.  Але  ніяк  не  можу  зрозуміти,  чому  вони  всі  такі  спотворені  гримасою  нестерпної  туги,  байдужості  і  безнадії?  Невже  так  можна  жити  -  без  усмішки,  без  блиску  в  очах,  без  жодних  емоцій?
     Аж  моторошно  думати  про  це!  Звичайно,  кожен  із  них  -  особистість,  щоправда,  деякі  чомусь  забули  про  це.  Адже  бажання  бути  таким,  як  всі,  ламає  свідомість  людини,  її  принципи  і  погляди  на  життя.  Стадний  інстинкт.
     Чи  не  простіше  бути  самим  собою?  Скинути  цю  огидну  пластмасову  маску  і  бути  таким,  яким  ти  є  -  зі  своїми  емоціями,  зі  своїми  рисами,  зі  своєю  родзинкою.  Адже  ти  -  особистість!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277630
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 29.08.2011


"Втікати від безладу і не втекти…"

...І  знову...  Знову  цей  вулкан  всередині...  Шалений  стукіт  серця.  Образи.  Крики.  Страх.  І  почуття  провини.  Несила  більше  це  терпіти.  Напруживши  усі  сили,  ВОНА  вирвалась  із  задушливої  квартири  надвір.  В  одній  лише  футболці  й  джинсах.  Опівночі.  Добре,  хоч  навулиці  тепло,  по-літньому.  Сльози  нестримним  потоком  хлинули  з  очей.  Мабуть,  вперше  за  останні  два  роки.  Примарні  тіні  дерев,  темні  будинки  і  широка  вулиця,  залита  тьмяним  світлом  ліхтарів.  
     А  ВОНА  все  швидше  й  швидше.  Немовби  втікає.  Від  кого?  Мабуть,  від  себе...  Від  огидних  спогадів  тристарічної  давності,  їх  гіркуватий  присмак  ще  й  досі  мучить  її,  особливо  у  таких  стресових  ситуаціях...  Втікає...  Від  бурхливих  емоцій,  які  так  і  розпирають  із-середини...  Здавалося  б,  ось-ось  вибухне...  Ні,  це  сталось  трішки  швидше,  ще  вдома,  а  зараз  ВОНА  ніяк  не  може  заспокоїтись...  Втікає...  Від  болючих  питань,  які  гострим  вогнем  колять  всередині:"Чому?"  Втікає...  Від  нав"язливих  думок,  які  ніби  ворушаться  в  голові  і  ніяк  не  дають  спокою.  Здається,  після  останнього  удару  вони  взагалі  перемішалися  між  собою.  Втікає...  Від  почуття  провини,  яке  хитрим  черв"ячком  точить  серце.  
     Втікає...  Втікає  від  ЦІЄЇ  мелодії.  Вона  повсюди...  В  її  ритмі  надривно  б"ється  серце  й  уривчасто  пульсує  кров  у  венах...  Її  голосом  виспівують  зорі  у  небі...  Її  сльозами  схлипує  вітер...  Її  обличчям  посміхається  повний  місяць  над  містом...  Ох,    ЦЯ  мелодія...  І  звідки  вона  взялася?  Дивно,  ЇЙ  багато  говорили  про  ЦЮ  мелодію,  і  коли  ВОНА  послухала  її  один  раз,  потім  довго  не  могла  відірватися...  Але  ж  відірвалася  все  ж  таки...  Здавалося,  навіть  забула...  І  чомусь  саме  в  такі  болючі  моменти  ЦЯ  мелодія  з  новою  силою  лунає  знову  і  знову...  Повсюди...  Це  просто  якась  нав"язлива  ідея!  Куди  від  неї  подітися?  Біжить...  Не  бачить  нічого  крізь  сльози.  Аж  гидко  думати,  який  жорстокий  світ...
     "Божевільна  якась!"  -  подумала  група  молодих  людей  напідпитку,  що  якраз  пройшла  повз  НЕЇ.
     А  ЇЙ  байдуже...  "Нехай  думають,  що  хочуть...Так,  я  божевільна...  Швидше  б  утекти..."
     Біль  пронизує  все  тіло...  Біжить...  Блукає  вузькими  темними  вуличками.  Аж  ось...  Ця  сама  мелодія,так  близько.  Почувся  п"яний  регіт  і  розстроєне  бренькання  гітари.  Що  це?  Причулося,  мабуть.  ВОНА  сповільнила  ходу  і  мимоволі  повернула  до  лавочок  на  дитячому  майданчику.  Там  сиділа  групка  хлопців  і  декілька  дівчат.  Один  із  них  грав  на  гітарі.  Почувся  легкий  смішок...  Пролунала  безглузда  фраза  про  повію...  А  ЇЙ  усе  байдуже...  Зацікавлені  погляди...
     "Можна  гітару?"  -  хрипло  пролунав  ЇЇ  голос.  -  "На  хвилинку."
     Хвилинне  здивування.  Хлопці  переглянулись  між  собою.  Ще  мить  і  ВОНА  вже  сидить  на  незручній  лавці,  невпевнено  перебираючи  пальцями  по  струнах...  Дивно,  але  вийшла  ТА  САМА  мелодія...  Бракувало  лише  клавіш...  Усі  затихли...  ВОНА  грала,  мабуть,  невміло,  але  так  солодко,  що  навіть  вітер  стих...  Усі  зачаровано  слухали...  Нуль  емоцій...  Лише  гарячі  сльози  змивали  пил  з  ЇЇ  обличчя.
     Поруч  загас  ліхтар...  Тепер  лише  місяць  осяював  її  заплакане  лице  і  руки,  що  самі  бігали  по  струнах.  Вона  давно  не  грала...  Мабуть,  років  сто...  Цікаво,  скільки  минуло  часу,  поки  ця  мелодія  стихла?  Сльози  висохли...  ВОНА  лише  мовчки  дивилась  на  небо,  не  помічаючи  захоплених  поглядів  присутніх...
     Помітивши  ЇЇ  зхвильованість,  один  із  хлопців  простягнув  ЇЙ  пачку  сигарет:  "Бери!  Заспокоїшся  хоч  трохи..."
     Рука  мимоволі  потягнулась  до  пачки.  Проте  перед  очима  червоним  світлом  спалахнули  давні  спогади.  Добре  навчене  сумління  і  прискіплива  принциповість  зіграли  свою  роль...  Рука,  так  і  не  торкнувшись  сигарети,  опустилась...  Зробила  вигляд,  що  не  почула  пропозиції...
     "Хто  ТИ?"  -  здивовано  запитав  хтось.
     Глуха  мовчанка.  А    що  ВОНА  могла  сказати?  
     "Ти  талант!  -  захоплено  пролунав  ще  один  голос.  -  Що  це  за  мелодія?"
     Невже  у  цих  людях  прокинулось  почуття  прекрасного?  Невже  в  них  теж  є  емоції?  Невже  вони  теж  можуть  бути  добрими?  Куди  й  поділась  ЇЇ  огида  до  людей...
     ВОНА  мовчки  відклала  гітару,  ще  раз  провела  рукою  по  струнах,  відчула  останню  нотку,  підвелась  і  пішла  по  вулиці.  Мовчки...  Повільно,  не  помічаючи  здивування  інших.  Тепер  ВОНА  слухала  тишу  і  отримувала  від  цьоо  насолоду.  Дивне  тепло  розливалось  по  тілу  і  на  обличчі  не  знати  звідки  з"явилась  усмішка...Зникла  тривого,  біль,  розчарування...  ВОНА  поспішала  додому...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261618
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 25.05.2011


У магазині

П"ятниця.  Ранок.  Жахлива  погода.  На  дверях  тихо  задзеленчали  брязкальця.  Я  неохоче  відірвала  погляд  від  книжки.  До  магазину  увійшов  чоловік.  Якщо  придивитися  ближче,  юнак.  У  джинсах  і  в  светрі.  Промок  наскрізь,  бідолашний.  В  брудних  кросівках  чавкає  вода.  І  очі  сірі-сірі,  сумні  і  глибокі.  Жодного  роздратування,  лише  незрозумілий  сум  і  розгублений  погляд.
     -  Що  Вас  цікавить?  -  нарешті  подала  голос  я.  Здалось,  він  аж  здригнувся  від  моїх  слів.
     -  Прошу?
     -  Ви  щось  шукаєте?  Я  можу  чимось  Вам  допомогти?
     -  Так,  шукаю.  Ви,  напевно,  сміятиметесь,  але  я  шукаю...Щастя.  Ціна  не  має  значення.
     Його  відповідь  мене  дійсно  приголомшила.  Давно  я  не  бачила  таких  сміливих  людей.  Більшість  вже  давно  перестали  його  шукати.
     -  Хм...Щастя?  Дефіцитний  товар.  Нам  його  вже  декілька  років  не  завозять.  На  жаль...
     Юнак  аж  спохмурнів.  Його  великі  очі  заблищали,  швидко  закліпали  і  зрештою  втупились  у  підлогу.
     -  Немає,  кажете...  Шкода.  Дуже  шкода...
     Мені  й  справді  стало  його  дуже  шкода.
     -  Зачекайте!  Ви  можете  приготувати  його  вдома,  це  не  важко!
     У  його  очах  зблиснула  остання  іскра  надії.
     -  Ви  знаєте  рецепт?
     -  Так,  знаю.  Вам  потрібно  зовсім  трохи  впевненості  в  собі,  віри  в  чудеса,  щирості  і  доброти.  Усе  це  в  пропорціях  один  до  одного  залити  окропом  любові  і  настоювати  в  серці,  поки  не  відчуєте  дивного  спокою.
     -  Що  ж,  доброта  в  мене  є,  щоправда  трохи  брудна  і  потоптана.  Щирість  була,  поки  її  не  розірвали  на  шматки.  Впевненість  в  собі  я  сам  колись  викинув,  бо  вважав,  що  вона  мені  вже  ні  до  чого.  А  щодо  віри  в  чудеса,  мабуть,  вона  вже  прострочена.  Залишається  любов.  Чесно  кажучи,  я  її  ніколи  не  зустрічав...
     -  Ну,  тоді  все  не  так  страшно.  Доброту  Вашу  можна  гарненько  випрати  у  сльозах  і  висушити  у  променях  сонця.  Щирість  можна  зашити  нитками  радості  Впевненість  в  собі  Ви  можете  пошукати  в  траві  під  своїм  балконом:  думаю,  вона  нікуди  не  втекла.  А  віра  в  чудеса  не  має  терміну  придатності,  поки  Ви  ще  можете  поринути  спогадами  у  дитинство,  це  я  Вам  кажу,  як  фахівець.  А  щодо  любові,  то  вона  є  повсюди.  Погляньте  на  сонце,  відчуйте  його  тепло,  послухайте  музику  дощу,  вдихніть  аромат  свіжого  хліба  і  яблук  -  усе  це  любов  Бога  до  нас.  Згадайте  колискову  матері,  голос  коханої  людини,  усмішку  маленької  дитини,  дружній  сміх  близьких  людей,  надійне  плече  вірного  друга  -  це  ї  є  любов  між  людьми.  На  жаль,  ми  до  цього  настільки  звикли,  що  просто  не  цінуємо  таких  дрібничок.  Але  без  цього  важко  уявити  своє  життя.  Любов  є  всюди,  вона  у  Вашому  серці,  лише  розігрійте  її  своїм  теплом.
     -  Мабуть,  Ви  все-таки  праві.  Мені  є  над  чим  подумати.  Дякую,  Ви  мені  дуже  допомогли.  А  можна  у  Вас  купити  квіти?
     -  Можна,  а  які  саме?
     -  Квіти  радості,  -  очі  юнака  засяяли.  
     -  Так,  звичайно.
     -  Але  у  мене  зовсім  немає  грошей,  -  вмить  згас  його  ентузіазм.
     -  Повірте,  це  зайве.  Ви  вже  залишили  тут  свої  тривоги,  отже  ми  розрахувались.
     -  Я  Вам  дуже  вдячний.  
     Його  очі  вже  не  були  сумними,  а  випромінювали  дивовижну  силу.  Юнак  схопив  букет  із  пахучих  квітів  радості  і  попрямував  до  виходу.  На  дверях  тихо  задзеленчали  брязкальця.  Надворі  вщухла  злива  і  засяяло  сонце.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257123
рубрика: Проза, Філософська лірика
дата поступления 02.05.2011