| Сторінки (1/21): | « | 1 | » |
Бездонний, тихий, сірий день,
пожовкле листя на дворі.
А в голові дурні думки,
в душі осіння пустота.
І чай не з гріє почуття,
лиш збудить мрамурне життя.
І поверне у безкінечність дня,
Безсмертними думками про життя.
А у вікні ще світлий день.(?)
26.09.10 Тернопіль
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607025
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.09.2015
Гарячий чай, дешева сигарета.
На дворі знов шумить холодний дощ.
І стопка коньяку, що не допита ще зі вчора.
Лунає, тихий, ніжний Джаз.
І теплий сведер знов зігріє тіло,
а душу стопка коньяку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607022
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.09.2015
Синє небо наді мною.
Розум чистого життя,
все блукаючи у ньому,
я знаходжу в нім буття.
І безсмертним духом щастя,
може я залишусь тут?
Я не хочу повертатись,
в той далекий, шумний світ.
Де тривога править тілом,
розум зраджує думкам.
І окутавшися вітром,
я сховавсь у нім.
І навіки залишуся
з вільним небом у горі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548136
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.01.2015
Зима в душі, завжди зима.
Де там далеко в глибині,
живе замерзле дитинча.
Вітри – колючі кутають його,
а сніг накриє покривалом.
Любов – гаряча пройде поруч
і опече його життя.
Мороз обдурить почуття
і забере усе тепло.
І сині губи, у вісні,
все будуть кликати когось.
Зима в душі, завжди зима,
ця вічна і холодна мерзлота.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547571
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.12.2014
А сніг прикрив старі печалі,
і рани тихо зажили,
мороз дурманить тепле тіло,
а блиск снігів задурить очі
і знов приведе в западню.
Обман розкриється весною,
а сонце знов розтопить рани,
що були сховані Зимою.
І знов почнеться круг життя,
де біль пересікається з любов’ю,
і знов обдурить твої очі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547568
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.12.2014
Я по б’ю дзеркала, що бачать мене,
І в обломках дзеркал, не впізнаю себе.
Ранений звір і очі в сльозах,
Кров’ю, на тілі, написаний страх.
Біль в голові і мука в душі.
Очі сліпого, бачать усіх.
Тривожно на серці і хочеться чаю.
Ось що я бачу в обломках дзеркалі в.
Що ж це небесна кара мені!
За все що зробив, а може і ні.
За слово що сказане в гніві було.
За те що не знав, а може й хотів.
За все, просто так, для більшості дії.
В театрі життя, комедій і драм.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543536
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.12.2014
Я давно вже не людина,
звіром народився я.
Крик ворони – колискова,
вий вовків – лагідні слова.
І того ранку на зорі.
Всі п’ять стихій,
поклялись вірності мені.
Я силу получив і злість,
ненависть і бажання крові.
І звіром, я, серед людей.
Ночами бережіться долі.
І місяць повний,
світить в темноті.
І кров звірина закипає,
бажанням крові наповняє.
І ви, хто кличитись людьми.
Сьогодні, мій час розплати.
Багряні ріки потечуть.
І ви заплатите за все!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524238
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.09.2014
Ніч, за вікном гримить гроза,
дощ б'є в шибки,
спалахує, блискавка – свіча.
Шумить гілля, холоне чай.
Думки блукають надворі
і босяком гуляють по дворі.
Погасло світло, темнота,
закрилась книга на столі.
Думки прибігли, із на двору
і жадно п’ють холодний чай.
Скрипить диван,
а вітер шепче колискову.
І ніч, попереду уся,
зникає в світі мрій і снів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524236
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.09.2014
Кава з молоком і джаз.
Я блукаю в небесах.
Між тінню душ –
небесних хмар.
Я відчуваю смак свободи,
і приторний цілунок її губ.
Вернуть мене назад,
на Землю!
І пара сліз,
зволоживши життя,
вернуть мене в реальний світ.
Бо неготовий я,
до того щастя,
що можуть дати небеса.
30.04.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517271
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.08.2014
Кава з молоком і Джаз
Я чую шепіт вітру в небесах.
Я втратив зір, в замін отримав тінь.
і шрами вкривають моє тіло.
Думки говорять між собою,
і тихо зводять з розуму мене.
А розум бунтує проти тіла,
і мозок болю відає щодня.
Я б забув, та незабудуть ті
хто поруч із зі мною є.
Усні я відчуваю спокій,
я б так хотів щоб вічний був цей сон.
Та ранок збудить в самоті,
і тіло змучене роками.
Знов піде в бій, щоб побороти день
і знов забутись дивним сном.
8 березня 2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517064
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.08.2014
Та ніч у двох і ті моменти.
Бажання, спокуси елементи.
Де насолоду, один одному дарили,
і жаром тіла душу гріли.
А кожен рух, був ніжністю обвитий,
і чашу з щастям цілу ніч ми пили.
Заплутались тоді, всі наші почуття,
любов переплелась з бажанням.
А насолода, з чимось ще, не знаним,
невпевненість зі смутком мучили мене.
Я пам'ятаю все,
неначе це було всього лиш вчора.
Так швидко вже пройшли ті дні.
А жаль, я так хотів вернути їх.
11-12 травня 2011 рік. м. Тернопіль
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508266
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 29.06.2014
Ти полюбив, ти знов кохаєш,
і просто знову, сам не знаєш,
що ти лиш раб чужої долі,
у безкінечності і горі
в тяжких кайданах пристрасті.
Ти спиш! Тобі здається це лиш сон,
де ти є все, де ти є Бог.
насправді - це омана,
ти ж добре знаєш як буває зранку.
Дрімота, кава і розмова.
Що - це помилка, дивна сповідь.
ти їх наслухався, давно,
коли ще вірив у любов,
і ти лиш кажеш - "так буває".
А серце знов вкривають рани.
Ти проведеш її на поїзд,
ви не побачитесь ніколи.
Ти посумуєш може з місяць.
І знов любов на ніч відкриєш.
20.06.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499263
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.05.2014
Я падшим стану на вітру
І коронуюся новим гріхом
Безжалісним обманом,
яким керує тіки страхи
І Лициміря, князем, стану я!
Який обдурює життя
Брехня - мої слова
І тисячу портретів маю я!
Фальшиві очі дивляться на вас
Ні каплі правди в них нема.
Таке я Зло, така омана.
Така гнила життєва рана
І в пеклі, я, горітиму колись
І лицимірю, зараз перед вами.
Гріхом бестижим крию рани.
А прощення просити буду лиш у Бога
Бо тіки він лиш знає істину життя
Бо тіки він без бруду баче нас
Бо тіки він врятує наші душі
Бо тіки він забуде і полюбить!
28.04.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499242
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.05.2014
Весь світ вкривається павутиною. Яка то з’єднує, то нищить нас. І вляпавшись в неї вже не вирвешся.
Ця павутина окутує нас, від народження, до смерті. Щорічно накладаючи нові і нові шари, заплітаючи нас в кокон.
Що ж це за кокон? Дехто називає його іменем “Життя”, хтось кличе “Доля”, наївні кличуть “Інтернет”, що обвиває землю дротами.
А як же я, називаю цю павутину і цей кокон? В мене нема для нього назви. Але більше лякає те, що ж за павук сплів все це?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498393
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 11.05.2014
Нічний дзвінок, пусті слова,
На вулиці холод вбиває життя.
Самотні люди в битоних гробах.
Ми самі спалили свій істиний рай.
Без суті і толку, йдемо вперед.
І Кров проливаєм за тяжкий гаманець.
У трубці гудки!?
ти знаєш, дзвонили тобі.
Це зрада, обман чи втрачені сни.
Назад не вернемо свої ми думки.
Втрачаємо знову, Втрачаєм завжди.
Ніколи не стихне дзвінок у душі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497519
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.05.2014
Чай з пакетика, склеєні скотчем окуляри. На сніданок сирок “Дружба” і сухарі з білого хліба. Діряві шкарпетки й стоптані кросівки. Протерті джинси, вицвіла сорочка. Пара сонетів Шекспіра для настрою. Безперервний біль в голові та не хватка грошей.
Трудності у навчанні, роботі, житті. Не дочитана книжка і коротка любов. Хвора душа, яка не спить ночами. Не розділені почуття. Невдалі вірші. Хороші друзі.
Остогидлі макарони і той самий чай із пакетика. Ненависть до життя та бажання щастя. Несправедливість та сльози, які висушує вітер. Безкінечні сутички з собою. Пісні Арії і ДДТ на краденому магнітофоні. Конспекти з маркетингу і втрачені надії. Втрачені спогади та й краще б їх ніколи не згадувати.
Здешевлені банани, вода з під крана. Пара сторінок книги і спроба творіння мистецтва. Європейське кіно та запах цигарки. Дрімота під голос акторів, незрозумілі сни. Стогнання будильника на мобільному. Бажання смерті. І знов чай з пакетика.
14 травня 2011р. м. Тернопіль 22:12
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495197
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 27.04.2014
Я виходжу на вулицю, з майже хорошим настроєм. Це добре. Але голова все таки болить, а серце б’ється з більшим прискоренням ніж завжди. Прохолодний вітер, приносить дивну свіжість. Небо всипане сірувато-молочними хмарами. Завтра буде дощ. Я це відчуваю. Зміна тиску, навіть сама найменша, завжди сильно відображалась на мені. Треба йти. Рух без мети – рух в нікуди. Сьогоднішній день пахне грецькими горіхами та листям. Найдивніше, що Осінь немає певного, одного, запаху. Дивно. Якщо реально дивитись на речі нічого дивного нема. Це просто життя. Ось і все.
Я вдягаю навушники і зразу ж їх знімаю. Звуки, сьогодні особливі, не такі як завжди. Музика тільки все зіпсує. Люди на вулиці кудись поспішать. Кожен йде по своїх справах. Я люблю так прогулюватись. Спостерігаючи як і за людьми так і за всім, що твориться навкруги. Гуляючи в повній тиші, не впускаючи у душу ніяких думок. Це робити було б набагато цікавіше якби поруч були друзі або кохана людина.
Я заходжу в супермаркет і очима починаю шукати кавовий автомат. Найцікавіше, що там не тільки каву продають. Чому ж тоді “Кавовий…”? Цікаво. Я посміхаюсь сам собі. І закидаю три гривні в автомат. Як завжди тільки з третьої спроби він приймає купюри. Ось якби принципово ставитись до такого, не приймає, йдемо шукати інший. Щоб з того вийшло? Треба буде якось спробувати.
Вибираю “Чай з лимоном”, одну порцію цукру. Хімія! Зате трохи зігріває. Я виходжу з супермаркету, йду гуляти далі. Цікаво, а котра година. Але ні. Не треба дивитьсь так можна все зіпсую. Пластмасовий стаканчик гріє руки. Можна сказати, що я відчуваю щастя, секундне. Ось вже і кінець міста. Людей майже немає, повітря більш свіжіше, а відстань від дороги всього-на-всього 100 м. Я проходжуюсь по вже переораному полі. Запах землі. Випиваю останній ковток чаю. Зминаю стаканчик та ховаю собі в кишеню. Вітер доносить запах паленого листя. Зараз піти б в ліс, поблукати відчути всю енергетику світу. Але треба повертатись.
Я відходжу на метрів так п’ять, та обертаюся. Вдивляюсь в краєвид який залишаю за собою. Піднімаю голову і дивлюсь на хмари. Завтра буде дощ! Треба прийти суди знову.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495192
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 26.04.2014
Дах 9-ти поверхового будинку. Він стоїть на самому краю, наполовину тулуба перегнувшись через поручні. Якщо зараз стрибнути, він буде мати лиш пару секунд вільного падіння. А потім земля візьме його в свої обійми. Знання того, що секунди будуть тягнутись цілу вічність, лякає. В останній момент можна і передумати але буде пізно.
Він не раз задумувався над цим питанням. Доля не нагородило його, майже, нічим. Таке рішення, його повністю задовольняло. Дивно. Він був вихований в майже релігійній сім’ї і знав, що самогубство, це найбільший гріх та прокляття. Самогубці попадали в пекло, а їх душі будуть горіти у вогні. А демони будуть розривати їх на куски. Цілу вічність. Але його це мало турбувало. В такі моменти пам'ять про це просто зникала. Він не був меланхоліком. Просто занадто багато смутку припало на його життя.
“Така доля” – казав він. І тільки сумно посміхався.
Одного разу він майже зважився це зробити. Переліз за поручні, притаївся щоб знизу його ніхто не замітив. Невеликий рух і він злетить. Полетіти звідси далеко-далеко. Без жалості та смутку. Туди де все буде добре. В його голові промайнуло ведіння як це все буде виглядати з боку. Які переживання та почуття будуть. Вдих, видих і невеликий крок. Але раптом в голову прийшли саме ті думки, моменти через які люди хочуть жити. Батьки, брати, сестри, друзі. Почуття радості, згадка як дико билось серце при першому поцілунку. Осмислення моментів щастя які повністю захоплювали його. В такі моменти здавалось, що все по-плечу. Тому, що поряд вірні друзі та є людина якій хочеш подарити весь світ і поки вона буде поруч всі проблеми, то повна дурня. Все це вже було. Дійсно, все пройшло. Ще крок і все, що його зв’язувало з цим світом зникне і він зникне.
Але нічого не сталось. Це не вихід і не рішення. Це занадто просто для нього. Занадто легко. Він підкурює цигарку. Легені заповнюються молочно-сірим димом. Отрута, але зараз це немає значення. Темно-сині хмари заполонили небо. Блискавки та грім витворяють неповторні світлозвукові ефекти. Такі моменти запам’ятовуються назавжди. Його не хвилювало те, що сюди він прийшов щоб зробити зовсім інше. Дощ! Бажання промокнути до нитки. Треба йти додому.
- На сьогодні роздумів хватить – каже він собі та спускається. Вулиці залило, що і не пройти. Під під’їздом стоїть дівчина ховаючись від дощу та кутається в якусь кофту від холоду.
- Цигарку? – Пропонує він. Можливо це запитання змінить все його життя.
30 липня 2011 року м. Тернопіль. 16:10
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494467
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 23.04.2014
Вона не знала чого хоче. Але в той самий момент і знала. Заплутана у власних почуттях, надіях, бажаннях. Всі минулі переживання і дії залишили на її душі тяжкі і жахливі шрами. Розлука з великим коханням призвела до нервових зривів. Але посмішка на її лиці завжди заспокоювала всіх. Друзів, батьків, коханців і ворогів. Саме ворогів які з часом зникали в лабіринті власних ілюзій. Ніхто з них насправді не замічав як же їй насправді тяжко. Фальшива усмішка ховала за собою океани сліз.
Тільки окремих людей вона впускала в свій особливий світ і то не надовго. Вони бачили лиш маленьку щілинку ледь відкритих, нею ж, дверей. В деякі моменти її ніхто не розумів і всі дивувалися, що вона таке витворяє. В такі моменти життя було чудове і усмішка на її лиці була дійсно щира. Нажаль, такі моменти були рідкісними. Щоб збільшити їхню кількість вона тікала в інші міста, країни, планети. Новий коханець завжди мав жити не в її місті. Щоб дорогою до нього вона розкаялась в зроблених нею гріхах і в той же момент відігнала їх від себе і простила себе за все зроблене. Їй не цікавий був він і навіть секс з ним не приносив тої насолоди і відчуттів які б мали бути. Для неї це перетворилося в звичайну дію. Звісно ж вона нікому цього не казала і не показувала. А далі знов дорога додому яка заспокоювала її. Дорога! Саме це вона цінила, а коханець це просто привід. Привід забратись з набридлого міста, від не розуміючих батьків і ще більш надоївши друзів які думають ніби повністю знають її. Від людей які знають. Від всього, що сковує.
Мабуть найбільшим її коханням був вітер. Це був ідеал. Завжди несподіваний, то суровий, то ніжний, пристрасно гарячий і сильний який міг в один момент змінитись і почати проморожувати до кісток. Вона любила його навіть не серцем, а душею. В її душі вітер. Мабуть саме ця любов завжди призводила до розривів з коханцями, а то і дійсно з людьми яких вона кохала. Хто з-на.
В деякі моменти їй потрібна було щось, чого вона сама не розуміла. Може секс? Думала вона. НІ! В такі моменти їй потрібна була саме ніжність і капельку розуміння. Обійми! Сильні і пристрасні, в яких відчувалося бажання. Ніжні поцілунки в закриті очі. Тихий шепіт і відчуття гарячого подиху на шиї. В пошуках цього вона міняла коханців один за одним. Але ніхто не розумів чого вона хоче.
Кожної ночі вона засипала з надією на краще завтра. Ненависна завтра. Все буде добре. Гарних снів. Казав їй один із багатьох…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493665
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 19.04.2014
П’ять хвилин і ти скажеш те, що навіки змінить моє життя. Я вертаюсь в це безкінечне коло що вечора. Щоб прорахувати всі свої помилки. Зрозуміти і постаратись виправити. Але ти так і не даси мені цього шансу. Жаль. А може так і треба? Може це все не реально? Ні! Реально. Моя біль яка роздирає мене. Пройшло не багато але і немало часу, а я ще не можу нормально розмовляти про тебе. Одна згадка про тебе вертає мене у країну спогадів. Геніальний шахматист, правда я так і не розібрався ким була ти. Згадуючи і проводячи знову кожні хвилини, миті, навіть розмови по телефоні, я проживав їх знову. Але я не замкнусь в собі. Не туму, що я цього не хочу. Ні. Просто!
Завтра буде день. Я більше не подзвоню тобі і не напишу листа. Я хочу щоб ти була щаслива. Щоб всі твої мрії здійснились. Ще п’ять хвилин і ти знов скажеш це мені.
Щастя! Надіюсь вітер передасть тобі моє останє слово…
19 червня 2011 року 1:00
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493235
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 17.04.2014
Мене тут нема... Якось сказав мені друг. Дійсно його там не було, нажаль його і зараз нема. Все так швидко плине. Час! Час - найдурніша міра яку могло придумати людство. Нащо воно їм? А хто з на. Просто не було, що робити та й придумали. Я щось заплутався! Каже мені моя душа, я теж підтримує серце, а мозок мовчить. Саме зараз йому захотілось помовчати. Вічні головні болі, усмішки, насмішки. Дивно, але я вияснив, що в мене най хворіша психіка зі всіх. Але я єдиний стараюсь цього не тощо не показувати, я просто зникаю у собі. Просто засипаю. Впадаю в сплячку. А ви просто бачите оболонку, без душі, без емоцій, без всього що має бути.
І ви говорити, що я дивний? Це ви дивні. Мене тут нема, кажу я. На жаль але я саме тут. В цьому дивному заплутаному світі. Де не знаєш, що є правдою, а що брехнею. Де не годин знайти саме ту дорогу. І всі порадника кажуть, що вони праві у всьому, а ти просто сліпець. Дивно, але я дійсно починаю зникати... Мене тут нема, тепер, нажаль це правда…
26 травня 2011 14:22
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493233
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 17.04.2014