| Сторінки (13/1235): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
лелію тебе в балканських музичних снах
бессарабську дзиґу танцюю до сьомих потів
всупереч царству бентежних снігів за вікном
а віхола… віхола нам метроном
у тебе в очах розквітає місяць
погасає сонце
рождається місто
змивається острів
розпадається континент
І в цей момент
от саме в цей момент
я майже не бачу тебе очима
проте відчуваю нутром незримо
як ти течеш піді мною
мовби підземна річка
як ти летиш надо мною
наче вогненний смерч
мене підпалили наче воско́ву свічку
мене розітнули тіло твоє як меч
даєш бессарабську дзиґу
до сьомого неба
до восьмого поту
в очікуванні суботи
міняєш тропічні сонця
на темний бік
вечірніх суконь місяця
а насупротив
світ поміж нами
гейби тісто міситься
з буднів рождається висота
до чого ж приємна твоя вагота
і теплі грона грудей-виноградин
у лабіринтах твоїх западин
я почуваюся як вода
і кожна ніч мені тобою квітнеться
а кожен день молюся твоїм слідам
і кожну вічність кожну мить
хай буде так
любови знак
мов знамено́ між нами
ти світишся звідчаєно і сміло
ти юна трепетна доспіла до весни
отож пірнай в балканські сни зі мною
я берегтиму твою молодість як зброю
мене як ключ в замку переверни
допоки ми ще є і перед боєм
в сади таємних марень зазирни
14.01.2024
Світлина - Руслан Трач
Модель - Іванна Стеф'юк
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011680
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.04.2024
І день, і ніч біжить від псів оскаженілих,
І день, і ніч в утечі. А ті пси – то з нього.
(Юрій Липа)
***
пес пристрастi
із мене кожну ніч
виходить щоб любити
повен місяць
хапати в жмені
теплі грона гроз
І поціляти ними
у те місце
де сяє родимка
на правому плечі
на грудях теж
і ми як на мечі
коли пес пристрастi
кочує з мене в тебе
я – теплий дощ
а ти вологе небо
09. 08. 2023
Cвітлина - hanna_panchenko
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992536
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2023
і сталось все як ти хотів
і небо вкотре не змінилось
лиш зовсім трішки похилилось
за межі вийшло берегів
усе довкруг як ти хотів
є трохи грошей трохи вроди
ти не залежиш від погоди
і від чужинських кораблів
і ніби все спокійно звично
та щось тривожить десь на споді
так наче ти давно не в моді
ідеш одвічно по зустрічній
а там суцільні протиріччя
Багдад пустої голови
і ти подібний до трави
або до висохлої річки
і наче все буденно звично
але життя « гряде на ви»
ти заокруглений до січня
пірнаєш в зиму як в рови
ти так подібний до трави
Намет пустої голови
Де бродить вітер
час ватажків
дзеркал кривих
готичних літер
пустих соборів слів і снів
і ніби все як ти хотів
розіп*ятий серед вітрів
на роздоріжжях злих епох
ти сам собі пролог та епілог
любов-мана-полин
на схилі віку
можливо смертний
може навіть Бог
загублений у тілі чоловіка
28.07.2023
* Світлина - Оксана Манілова.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990895
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2023
буде ніщо і ніде і ніяк
тобто не буде нічого
все що ще є
все це просто так -
тінь від мізинця бога
(Юрій Іздрик)
***
бо все що є вочевидь просто так –
тінь від мізинця Бога
упасти на спину лежати навзнак
валятись побіля дороги
хай спомин-межа як рядок із вірша
розріже твій куций мозок
де ти був щасливим де ти ще тримав
за гриву серпневі грози
бо все що є вочевидь просто так
немає нічого вічного
бо кожен з нас турок і кожен козак
шляху без мети алогічного
тут кожен пірнає в обман як в туман
і ходить по лезу бритви
Затято читає себе як Коран
як гострі рядки молитви
бо ж чоловік від природи як ніж
відверто прямий і гострий
а жінка як ніжність а жінка як вірш
шепоче : « вже крові доста. »
18.04.2023
Фото - Руслан Трач
Модель - Ірина Трач
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981131
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.04.2023
На знамені немов на небі
На небі мов на знамені
І хоч про то казати не мені
Хліб і вино ти при потребі
Ти входиш лезом попід ребра
А витікаєш медом із ключиць
Перед тобою вмить заклякнуть ниць
Усі імперії й народи
Як перед жінкою високої породи
Як перед першою з усіх прадавніх жриць
На дні твоїх зіниць-блудниць
Позавчорашній день ще теплий
Де я немов коваль що клепле
Підкови щастя блискавиць
19.03.2023
Живопис – Руслан Чугай.
Робота з циклу « Маланка ».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977754
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2023
дивитися на тебе у вікно
дивитися на тебе але знати
що мушу повсякчас тебе минати
твої рядки твоє тепло і зло
твої спокуси і твої принади
дивитися на тебе у вікно
дивитися і подумки прощатись
із силуетом з тінями кохатись
пірнути в темряву у ніч
у чорне дно
Де фатум з болем в танці заодно
так наче Всесвіт вирішив погратись
тебе забравши в мене заховатись
та я знайду тебе моє палке руно
До судних днів я буду намагатись
аби лиш ти а решта все одно
горять мости зачинене вікно
до тебе темінь не пускає
я грішник в передбрам*ї раю
ти – яблунева як вино
ОЗ.03.2023
* Photography – Bryan Liston.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976534
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.03.2023
І хто помер а хто блукає далі босий
один – на відстані цілунку чи ножа…
(Олег Соловей)
***
На відстані цілунку і ножа
Скронева вена як межа
Що пролягла між дійсним й неминучим
Ти не святий але відверто сучий
Любов твоя пекуча як олжа
Подоба гострого варязького меча
Боїшся спалаху плеча
Але його жадаєш
Бо спалах той - то все що нині маєш
Усе що в тебе є твоя любота
Важка і втомлива робота
Із втримання в собі її імен
Амéн чи а́мен
Кохання з вами
Жадання з вами
Може навіть Бог
Бо ви з любов*ю все ж таки удвох
02.03.2023
Світлина з мережі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975838
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.03.2023
Нема на світі сонць окрім тілес.
Під небом ти – п*ята, я – Ахіллес.
Нема на світі сяйв крім передпліч.
Під небом ти - світанок, а я - ніч.
Немає в світі вірша понад тебе.
Ти – гарячіша, аніж мені треба,
Але без тебе я не мислю, не живу,
Без тебе насупро́тиви пливу,
Але без світел, без мети,
Я - риба в океані німоти,
А ти…
Скажи мені де ти?
Чи варт мені тебе чекати,
Вгризатись в кожен день,
Як в ґрати,
Шепочучи намолене ім*я
В якому одна сутність: ти і я,
Немов одвічні полонені :
Справіку юні – незбагненні,
Серця у нас достоту як моря,
Вгрузаємо немовби якоря -
Вбрідаємо в піски одне одно́го
І завмирає лиш для нас
Старезний дідо – сивий час :
Вулкан всього живого
Бо ж Всесвіти кохаються,
І стегнами гойдаються
Мов окрім них нічого
Нема під небо місячним
І вибухають втисячне,
Щоб знову народитися,
Бажати і любитися,
Всміхатися, боротися,
Дивитися як котяться
Зірки по небі місячнім
І вибухати втисячне .
17.02. 2023
Світлина з мережі. Авторства, на жаль , не знайшов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974622
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2023
Поет пантрує за вікном –
Поет сумує
Тьма за вікном все стало сном
Вчергове всує
Поет пантрує за вікном
Де вулиць тиша
У вуха б'є я як метроном
Ніколи більше
Поет зшиває весь цей світ
Хоч люди-скалки
Він знає: кожна з них Ліліт
І кожен – сталкер
25.01. 2023
Фото – Ія Ківа
На світлині – Олег Коцарев
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972186
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.01.2023
приїхала Стефа
на білім коні
приїхала Стефа
а лютий ще ні
приїхала Стефа
ти сяєш увесь
розкрилася вічність
і кавою з джезв
розлиються вірші
народиться світ
кохання у тиші
омана і міт
приїхала Стефа
на конях весни
у пазусі - літо
у родимках - сни
приїхала Стефа
привезла теплінь
і стало вам терпко
так янь входить в інь
06.01. 2023
Живопис - Всеволод Максимович «Поцілунок».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971217
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.01.2023
Смарагдове місто смарагдова ти
Дерева смарагдові навіть мости
Смарагдове серце смарагдовий я
Кудись в піднебесся несе течія
Смарагдовий вітер смарагдове все
Смарагдове сонце уста і лице
Я – листя опале мене віднесе
Якщо не триматимеш поруч з собою
Якщо не обернеш цю осінь весною
Якщо своїм іменем не назвеш
Жодну з цих синіх осінніх веж
Якщо не покличеш якщо оминеш
Якщо не торкнешся тілесністю все ж
Я буду твоїм я залишусь твоїм
У плетиві рим і волоссі як дим
Замість дому у мене сузір*я Терез
Я у нім народився у нім же і щез
У квітучім жагучім сузір*ї Терез
Ми б навіки сплелися як меч і Арес
02.11.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964682
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2022
Летюча стріла Аполлона
Чи Еросу гострий спис
Отруйна немов беладонна
Глибока мов темний ліс
За руку веде Еврідіка
В гущавини темних думок
Убрід переходимо ріки
Збиваєм із серця замок
Зриваємо з плоті весь одяг
Лишаємо тільки себе
Де тіло твоє наче потяг
Що в небо іде голубе
Де тіло твоє наче подив
Бентежить мою самоту
Ця жінка із сонця навпроти
Нагадує бунт на борту
Нагадує вічне повстання
Чи бурю чи віхолу снів
Це діва-обида жадання
В якому я перегорів
25.10.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963992
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2022
Уста зап*ястки
Стегон-місяці
Все розчинилось
В осені ріці
Все розчинилось -
Залишилось ймено
Пропахле вітром
Сонячне знамено
Осінній згусток
Йольського вогню
Благословення (може)
На борню
Уста зап*ястки
Стегон - місяці
Все розчинилось
У моїй руці
Життя подібне
До провалля-ями
Ти символ миру
Поміж нами
Ти повз безодню
Ціль і міст
Духмяний вересневий
Лист
Приходь і ляж
І будь мені
Устами
Застигла ніч
Мов кома
Між словами
А крапку геть :
Хай щезне
Між тілами
Ми будемо в одній
Музичній гамі
Єдиним сплеском
Барв і сенсів
Ми завжди " pro"
Але ніколи "versus"
09.10.2022
* Pro -( лат .) - за.
** Versus - проти.
*** Йоль - у германській міфології ніч зимових сонцестоянь - найдовша у році, святкування середини зими в очікуванні швидкого тепла і відродження світу (землі ) від холодів , яке пов*язували з поверненням короля Дуба, прокиданням сил природи від сну, одне із важливих свят річного циклу, певною мірою аналог нового року.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962529
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2022
Вереснева.
Горіхова.
Повна живим насінням
вслухається:
палахкоче простір.
( Інна Гончар)
***
Вереснева - горіхова
Королева у віхолах
Віршів смислів і снів
Осінь цю так хотів
Осінь цю так бажав
Вересневий пожар
Вересневий вертеп
Осінь вечір і степ
Тихо входиш у ніч
Плечі-полум*я-клич
Стегна-спалахи-сенс
Вересневий процес
Ця любов від богів
Від початку віків
Сальса - грім і дощі,
Вибухай та кричи
Стегна–спалахи-степ –
Вересневий вертеп
15.09.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960350
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2022
Полин і ртуть полин і ртуть
По смерті в пеклі подадуть
Замість вина чубатим левам
Над нами псарі-мародери
Двоглаві орли і герби
І сивий місяць
Сповнений журби
Але ж якби якби якби
Зуміти подолати прірву
Зробити врешті стрибок віри
Тоді напевне все було б інакше
А нині кожен з нас як Швейків Гашек
Сміється з горя або ж п*є із горя
Шукає правди на дні моря
Але знаходить сумнів і олжу
І вкупі з тим відходить за межу
Сумний самотній
Лиш зорі дивляться увіч
Як пси Господні
7.09.2022
В обрамленні використано кадр з фільму Бориса Івченка "Пропала грамота", 1972.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959625
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2022
Я на страждання тебе веду —
на повільне згорання.
Вибухнемо на прощання —
так написано на роду.
(Михайль Семенко)
***
Вибухнемо на прощання
Так написано на роду
Перестрибуючи біду
І рахманні пастки кохання
Я останній і ти остання
В цьому замку що на льоду
Ми з тобою пісні бажання
Маніфест пожадань -
Прощання
Перетворимось на руду
Або ж на землю
Або ж на кров
І те і друге єси любов
17.05.2022
* Рахманний-тихий,лагідний, затишний.
Живопис - Digital designer and illustrator Muhammed Salah.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948108
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2022
Замість рота у ката — лілія
біла, задушлива і бездонна.
( Юлія Мусаковська)
****
Замість рота у ката — лілія
Біла задушлива і бездонна
На долоні у ката - лінії
Наче грамоти охоронні
З глибин пекла і безпросвітности
Та немає у ньому світлости
Та немає у нього імени
Окрім чорного-чорного тімени
І немає думок окрім вбивства
Обгорілого чорного міста
І дітей і жінок і старих
На долоні у ката сніг
На долоні у ката серце
Насупротив усе ще б*ється
Бо те серце живе правічне
Невідступне співоче віще
Наче прапор над тілом міст
Наче неба отерпла вісь
Ти - оманливий первоміст
Що веде ворогів у ліс
Твоя пісня то смерть для ката
Не смій плакати і мовчати
12.04.2022
Живопис - John Weldon Wood.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945238
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.04.2022
Опівніч. Стукіт залізниць.
Чи я самотній ,чи весь світ самотній ?
Лиш зорі з неба по одній - беркиць!
Стає темніше у краю Господнім.
Опівніч. Скрегіт залізниць.
І я ховаюсь у твоєму тімені.
Cтосоте побитий науками Гриць -
Бурсак, що гербом із козацького сімені ,
Що ніжився в бароках і латинах,
А потім з гір спустився до життя,
Бо так завжди в небесних Українах :
Від високости йдеш до каяття.
Опівніч. Стукіт залізниць.
Чи я суботній, чи то світ суботній ?
Лиш зорі з неба по одній - беркиць,
А ти все сяєш на краю безодні.
03.01.2022
Живопис - Едвард Хоппер - "Опівнічники" ("Нічні сови") ,1942.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935935
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.01.2022
я мав забути твоє ім*я
одне із безлічі злих імен
займенник заперечень: не моя
я загубив тебе між тисячі племен
а в парі з тим утратив власне я
і силу слів і тисячі знамен
і два півцарства
вуздечку сивого коня
і перстень братства
і спис і щит
і навіть меч
лиш грім і дощ
немов картеч
збирають блискавки в кулак
лежу я тихо і навзнак
достоту мертвий
я лиш прочанин я варнак
під знаком смерти
я народився і помер
як кожен сущий
о де ти з ким ти є тепер
моя минуща ?
11. 11. 2021
* Варнак - біглий каторжник.
Живопис - каліфорнійський художник Кай Семюелс-Девіс.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930661
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2021
Відбути ніч, немов тяжку покуту,
І сни молити, наче молитви...
( © Сніг на голову )
Надпити ніч немов гірку отруту
і сни молити наче молитви
По лезу бритви в розпалі гонитви
Іти на ви
Намалювати день коли навколо ночі
Зігнорувати ніч коли навколо день
У цьому світі ти лиш потороча
Із торбою полатаних пісень
Забути ніч пірнути у світанок
Схопити день застрягти в межичассі
О поцілуй мене мій боже наостанок
Впади на ясна
Пекучим неминучим словом
І розхитай мені мої основи
Ще раз востаннє
Так наче ми одні в тумані
Оголені і сплетені в єдине
Любови батогом як ця країна
30.10.2021
* Світлина обрамлення - Martine Franck.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929518
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2021
Зірвався гудзик з перехрестя нитки
До рук твоїх.
( ©vero.nica )
Зірвався гудзик з перехрестя нитки
Із павутини літер та імен
Ми розплелися ми тепер вкрай рідко
Пірнаємо у вир сімейних сцен
Зірвався гудзик спересердя нитки
Впав на підлогу - схлип і тихий зойк
Нас вже немає є лиш тіло квітки
Де вистигає попіл від зірок
Ми вже й самі напружені як нитка
Я все мовчу і ти також мовчиш
Мовчання наше -трепетна лебідка
Де смуток перевтілиться у вірш
Нехай летить кирилично у вирій
Там ані болю ні печалі
Там ми з тобою безумовно щирі
І сповнені юнацьких чарів
28.10.2021
В обрамленні використано кадр з фільму Алена Рене " Хіросімо, любове моя ", 1959.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929296
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2021
Орфей опісля Еврідіки
Став мовчазним німим і диким
Зарослим бородою старцем
У побуті аскетом і спартанцем
Спав на землі а їв якісь рослини
Хоча любив комаху і скотину
А над усе жалів птахів і коней
Котрих в житті любила Еврідіка
Бо коні то є сила тяглість спритність
Ну а птахи - то мудрість чоловіка
Орфей був розіп*ятий на вітрах
У музиках в напівтонах
Хітон спадав із Еврідіки ...аххх
Як то було давно й невідворотно
А нині все байдуже неістотне
Навколо тільки мука безконечна
Бо лиш любов на світі безперечна
А поза нею невимовна тьма
Де замість музики - зима
Де місця музиці нема
Там порожнеча і тюрма
Орфей іде назустріч снам
Митець вертається у храм
І все стає на своє місце
Зазолотіє лавром листя
І опаде колюче терня
Співець на Землю згодом верне
А разом з ним і Кліо і Евтерпа
Любов єдина довготерпить
Мистецтво лиш одне з облич любови
Що зіткане із нервів та із крови
23.10. 2021
* Кліо - у давньогрецькій міфології муза історії.
** Евтерпа - муза ліричної поезії та музики.
В обрамленні використана робота " Орфей та Еврідіка", 1806, автор - Крістіан- Готліб Кратценштайн.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928803
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2021
(в мені ще є стежини
якими боги спускаються з олімпу
а на зворотному шляху люди
відтворюють усе старогрецьке
особливо рабовласницький лад )
© Cергій Рибницький
****
Рабом колись ти народився.
Рабом, напевне, і помреш.
Боги ховають сутінкові лиця
У павутинні понадхмарних веж.
На старогрецький лад у тебе все:
Ярмо і воля, охлос...демос...
Шукаєш у любові вищий сенс,
Але знаходиш тільки голий ерос.
17.10.2021
* Охлос (грец.) - юрба, натовп.
* Демос - народ.
* Малюнок Жан- Батіст Каміль Коро " Орфей веде Еврідіку крізь підземний світ"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928212
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2021
В осінньому і синьому саду
Де загубилися дітьми
Де ми ховались від зими
В осінньому і сивому саду
Прийде кінець серцевому льоду
Отруйні жала семи зрад
Нас не дістануть
Але ж ні
Все з точністю до навпаки
На противагу сонцю і весні
В осінньому і синьому саду
Ми розійшлися на віки
І сни поволі тануть
Уста
Зап*ястки
Стегон місяці
Все розчинилось
В осені
Ріці
21.09.2021
* За надану світлину щиро дякую поетці Алі Гулієвій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925761
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2021
Я з тобою щодня розкошую
Усе сяйво тобі переллю
Підкидаю тебе одесную
І ошую на ліжку ловлю
Ти смієшся моя муркотлива
Я мовчу бо не маю вже слів
Ти моя вереснева щаслива
Я твій в горлі захований спів
Ти ніч хмільну
Стриножила устами
Вколисала моря береги і сонця
В півмороках
Відьомськими руками
Розбудила в мені чоловіка-творця
Я пливу я течу під тобою
Я увесь повновода ріка
Ти - моє ти – в мені
Ти –зі мною
Ти пекуча туга і тремка
Оберталася тятивою
Я тебе наче арфу торкав
Аби тіло дзвеніло струною
Аби солод до краю пізнав
Ну а далі…
А там за межею
Будь що буде
Життя лиш туман
Ти навіки моя Галатея
Найвища омана з оман
09.09.2021
* Одесную - по праву руку.
* Ошую - по ліву руку.
* Автор малюнку обрамлення сучасний польський художник Рафал Ольбінські.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925081
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2021
Ти просила розплести косу
Розповівши казку принагідно
Я мовчав – будинок був вагітним
Ніжністю що з нею ходить сум
Ти просила… охх як ти просила!
Я скрипів зубами і мовчав
Щоночі я виходив з річки тіла
А зранку повертався в тінь заплав
Разом тим малів наш універсум
Голова стискалася від дум
Де тепер стонадцять юних весен
Їх нема натомість тільки глум
День останній - заплетеш косу
Зачинивши двері принагідно
Я був ницим підлим та негідним
Тож тепер я сплачую ясу
21.08.2021
*Яса - данина,податок, плата.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922904
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2021
Кентавр зав*яз у снігах,-
він цілить з лука
в мене.
( ВІКТОР КОРДУН
« СТРІЛЕЦЬ » )
Кентавр зав’яз у снігах
Він цілиться з лука у мене
Він серце моє оглашенне
Потопить в семи морях
Кентавр загруз у снігах
А я у снігах народився
На вогнищі снів та амбіцій
Стрілою на сивих вітрах
Кентавр застряг у снігах
Шукає свою пуповину
Шукає початок і лине
І тане в небесних садах
Кохається в небі з зорею
Що доти була нічиєю
Кентавр у тебе в очах
Кентавр блука по світах
Натягнута тятива
Я музика і трава
Лише у твоїх руках
Кентавр палає в серцях
28.07.2021
* Оглашенний - божевільний, безглуздий, недоладний.
** В обрамленні вірша використане полотно Гюстава Моро "Химера "(1862)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921267
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2021
Лицями ялиць проростає Гриць
Що йому земна шкільна наука?
Що йому пекельна книжна мука,
Коли можна жити поміж птиць?
Просто вдома випасать гусей :
Не губитись у чужих химерах,
Що йому Спіноза чи Кундéра -
Таїна і сутність всіх речей?
Та ж митець то є проста людина,
А філософ - звична суєта...
І художник часто лиш скотина,
А вже потім,може,висота.
2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920576
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2021
Затанцюй мені зумбу вночі
Захитай затремти закричи
Закохай замани замовчи
П*яним полум'ям від свічі
Осяватиму тобі плечі
Так безтямно і не до речі
Опадатиму як дощі
Ніби ягоди аличі
Ніби символ одвічної втечі
Я схоплю тебе мовби кречет
Заховаю углиб душі
Затанцюй мені зумбу вночі
Діво любощів і мечів
10.07.2021
* В обрамленні використана робота James R. Eads . Ілюстрація до карт таро ( " Імператриця " )
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919354
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2021
Коли Венера вийде із морів
І бризки піни полетять до неба
Мені бентеги зайвої не треба
Мені без того вистачає див
Хоча у світі злого завжди більше
І все що є - ця дівка із морів
І її тіло ближче та світліше
Ніж міріади сонць планет і днів
Коли Венера вийде із води
Коли почне черпати з тебе вірші
Відчуєш ти що став раптово іншим
І корабельні стислися борти
Переродився переріс перелетів
І перейшов убрід себе самого
Усе що в тебе є твої тривоги
Вона дощенту забере з собою
Народжене в ріці спливе рікою
7.06.2021
* В обрамленні використана робота « Рибалка та сирена »
авторства Фредеріка Лейтона , 1858 рік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916233
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2021
Дедалі глибше падати в юрму
Дедалі більше снігу та печалі
І новорічний танець сатурналій
Тебе повергне в безконечну тьму
Нехай тобі в безодні буде ліпше
Нехай тебе колише самота
А звір печалі щоки хай залиже
І розтривожить рани саме та
До горла підступає німота
І доброта в тобі щодень конає
А гіркота натомість достигає
Як дикий овоч у тіні хреста
Січень-травень 2021
* В обрамленні використане фото Александра Хардінга із циклу " Видиме світло ".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915781
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.06.2021
Нехіть ХІХ століття до реалізму нагадує лють Калібана, який побачив власну подобу у дзеркалі.
( Оскар Вайльд "Портрет Доріана Грея" )
***
Хочу палку чорнявку
Із тату скарабея поміж грудей
Блондинки втомили до сказу
Перемололи важким катком
Залишили по собі острови битого скла
І напівзабуті слова із «Доріана Грея» :
Я мовляв Калібан
А вона без сумніву – вихор
Хоча по-хорошому звісно
Кожна жінка це буря
А кожен муж – Калібан
І неважливо по суті
Тайфун ураган чи смерч
Брюнетка а чи блондинка
Що б не посіяв отримаєш безум
Що б не посіяв отримаєш хаос
26.05.2021
* Калібан - у шекспірівській п*єсі " Буря", слуга мудреця Просперо, що повстав проти господаря, у переносному значенні часто вживається як дикун,варвар та невіглас.
** В обрамленні використане фото
Geoffrey Devautour Photography Model: Gladii Dark Beauty Magazine.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914994
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2021
Я був дощем і смутком і плачем
Я був плащем для тебе в цьому світі
У цьому царстві збуїв та нікчем
Я був єдиним з ким поговорити
Собі могла б увечері за чаєм
Або ж без чаю просто вільно так
Я б розтікався в тобі молочаєм
Бо ти медова і п*янка на смак
Але натомість я щодень згораю
В любові у тривозі і навспак
Лежу навзнак або переповзаю
Із дня у день як равлик-одинак
19.05.2021
* В обрамленні використана робота Мейнарда Діксона " Забутий чоловік " ,1934.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914308
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2021
Прощай. Не озирайся.Озирнись!!!
(ВАСИЛЬ СТУС)
Прощай не озирайся і не клич
Я тобі меч і дощ і ніч
Я зітканий з твоїх облич
Із мрій і поривань твоїх
Я - сніг
Холодним бути міг та став гарячим
Фальшивим був мій холод значить
Прощай не озирайся забувай
Виходь із мене іншого шукай
В якомусь новім добрім дивнім світі
Де ще в ціні жіночі сіті
Бо я зрікаюсь твоїх зваб
Я лжепатрицій - кровний раб
Прощай не озирайся утікай
Виходь із ночі і у день пірнай
Переверни мене немов ключа у дверях
Я - символ тайної вечері
Де відбулася зрада і омана
Як добре те що ти втекла з туману
Як гоже те що ти тепер щаслива
Моя одвічна вереснева зливо
Прощай не озирайся...
Озирнись
ти завжди Верх
А я одвічно
Низ
* В обрамленні використана робота Девіна Леонарді " Двоє друзів на березі"
7.05.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913183
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2021
у тьмяній кімнаті
в шовковім халаті
згусток вогнів
гряде по мені
немов по тремкому канаті
над прірвою в житі
щасливі та несамовиті
буденні звичайні і посполиті
але неодмінно взаємно крилаті
ми - кубки з вином своєчасно початі
на учті в нахабної дикої знаті
гризем одне одному горло
це безвість і безум це хаос і морок
а далі усе від початку
знімаю тобі арафатку
аби осяяти обличчя
при світлі свічки пахне ніччю
мовчання твоє рунічне
намолене і закличне
скидає із мене шати
у темній кімнаті
у східнім халаті
шепоче мене як річка
магнітить мене космічно
у тіл хозарському каганаті
11.04.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910835
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2021
Те, що я тут говорю, поезією, згоден, не є.
Бо вірші дозволено писати зрідка і неохоче,
Під нестерпним примусом і тільки з надією,
Що добрі, а не злі духи вибрали нас знаряддям.
(С) Чеслав Мілош
Якби міг не писати не писав би
Ані хореїв ані ямбів
Ані дактúлів ані анапестів
Але ж душа моя на перехресті
Одвічно розіп’ята і м’ятежна
Мінлива п’яна та необережна
Чогось шука хто зна чого ?
Напевно імени свого
Якихось дивних вищих сенсів
Натомість в плетиві інерцій
Де не знаходить ані ноти
Окрім вселенської скорботи
Окрім глупóти і печалі
А далі все знов по спіралі
І котиться Сізіфів камінь
Твоє лице в віконній рамі
Мене втіша
Твоя любов переважа
Мого учнівського вірша
Всеваготу моїх амбіцій
Люблю тебе моя царице
Ти діамант мого ножа
І я це завжди поважав
Бо пристрасть вироста із криці
07.04.2021
* Авторство світлини обрамлення - Sascha van der Werf .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910415
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2021
Любови вкрай не вистача
Немов двосічного меча
На полі битви
Я дикий хорт мене женуть
Самотній звір що втратив суть
Мисливці вперто вслід ідуть
Посилюють гонитву
Куди й навіщо я біжу
Ніхто не зна
Яку зорю в собі ношу
Мов дзбан вина
І небо у моїх очах не голубе
Вогонь у погляді зачах
І жде тебе
Любови вкрай не вистача
Немов варязького меча
І нічим крити
Мені ліхтар твого плеча
Скільки б я віршів не мовчав
Ніколи і нічим не загасити
19.03.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908570
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2021
На зламі твоїх колін
Я буду завжди один
На схресті твоїх імен
Знаменом цвіте ромен
Ромашкою полином
Густим оберемком сяйв
Візьми мене і посядь
Немов королева трон
По суті я твій Ясон
Орфей або напівтон
А ти Золоте Руно
Омріяний Вавилон
На зламі твоїх колін
Я буду завжди один
На схресті твоїх рамен
Я буду твоїм. Амен.
Не бійся, іди бери
Із Низу або з Гори
Із шалу або з вогню
Почала зі мнов борню
Спалахуй в мені і гасни
Моя Суламіф прекрасна
Омріяний водоспад
Із хвиль що ідуть назад
Із вод що біжать вперед
Народиться дикий мед
16.03.2021
*В обрамленні використаний живопис авторства Brenda Burke.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908170
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2021
Усе нагадує мені тебе колишню
Усе нагадує мені тебе мою
Струнку прекрасну п’яну вишню
Здобуту у життєвому бою
В якийсь із днів об тебе спотикнувся
В якусь з ночей я попід тебе ліг
Забув своє ім’я – звихнувся
Але знайшов твоє і дихав скільки міг
Побіля ніг твоїх я скільчився змією
А в жилах б’є не кров – печаль свинець і ртуть
Шалів сичав на світ щоб ти була моєю
Але квітки небес нечистим не цвітуть
Усе нагадує мені тебе колишню
Прекрасну
Чисту
Білу
Вишню
08.03.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907432
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2021
Літав у снах хапав весну
Я лебединими руками
Чи може крилами... віками
Я укривав тебе ясну
Літав у снах ловив весну
Тримав юнацькими зубами
Щоби безодня поміж нами
Не розрослася у війну
Літав у снах шукав весну
Прелюто днями і ночами
Блукав я горами-лісами
Вбрідав у тебе як в Десну
І безберего йшов по дну
Понад людськими головами
Літав у снах жадав весну
Але вона давно між нами
Стоїть і гупає ногами
У завошивлену корчму
І серце порина в пітьму
Загасла свічка під снігами
Зима танцює хайтарму
19.02.2021
© Богдан Тригуб
* Хайтарма - кримсько-татарський народний танець.
* Фото - Оксана Манілова .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905863
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2021
Не люби її шаленцю не люби
У неї крила у тебе горби
У неї небо у тебе земля
І чорним вороном кружеля
Понад тобою твоя пітьма
У ній є світло в тобі нема
Давай юначе пливи греби
Сухотним старцем пірнай у Стікс
То твій останній любовний мікс
Сховай ту пристрасть чи загуби
Подалі від лукавої юрби
У неї крила у тебе горби
Але люби
Люби
Люби
2.02.2021
© Богдан Тригуб
* Арт з Мережі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905223
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2021
Губернське місто N сиріч Полтава
І Чічіков що родом із хохлів
Був Щигликом але міська управа
Переписала щоби не посмів
Ганьбити ані чину ні родини
Колезький все ж асесор як-не-як
Хоч парвеню із псевдо-України
Що затесався між царськúх служак
Губернське місто N ресорна бричка
По Малоросії все їде і скрипить
І Щиглику на душу тисне ніччю
Ця місячна і гоголівська мить
І Чічіков (чи Щиглик) дума думу
Хто я, навіщо я на цьому путівці?
У цій обителі Манілових і суму
Схопив шинель синицею в руці
Тримаю міцно ну а далі що?
Гайнути б в небо де ніщо
Мене б в кайданах не тримало
Таким як я імперій мало
Бо всі імперії ніщо
Садок вишневий і кресало
І хрест доріг та манівців
Де шаровари, борщ, і сало
І пушкінські дворяни всі
Кричать: « Нам мало, мало, мало,
Рабів у меді й молоці!
Для нас Вкраїна у руці
Немов омріяна жар-птиця
Без неї ми сліпі та ниці
Без неї ми як ті морці
Що перший раз виходять в море.
Без неї нам суцільне горе,
Не буде Гоголя, що ж буде?
Російське слово мертве, люде!
Не буде нашої культури
Окрім горілки й барбітури. »
22.01.2021
© Богдан Тригуб
*Парвеню - у дворянському (аристократичному) середовищі презирлива назва людини з низів яка досягла чи прагне досягти значних соціальних висот, вискочка.
**Морці - матроси, моряки.
***Малюнок взято з Мережі, автора знайти не вдалося.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905020
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.02.2021
Це Судний день і Судна ніч
І Судне все і все марудне
Кричу тобі а ти нечутна
В безумстві власних протиріч
Тож ані музики ні танців
Лиш голову мою на таці
Тобі на ранок принесуть
Твої заморські фаворити
А ми? Шкода й говорити
Можливо нас ніколи й не було
Розбите серце тонко ніби скло
Тріщить у тебе під ногами
І голова летить до ями
21.01.2021
© Богдан Тригуб
* В обрамленні вірша використана ілюстрація до давньорецьких міфів "Танталові муки". Автора на жаль не знайшов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902430
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.01.2021
КЛЕКІТ
( СТЕПОВА КОЛИСКОВА)
Цей клекіт степу ця печаль
Цей присмак неба за спиною
І погляд твій дамаська сталь
Що входить в тіло всежагою
Ця вічна зваба знада змора
Невпинний біг до вищих хмар
Ти мов сузір*я Командора
Чи дон-жуанівський пожар
Без тебе важко гірко тоскно
Та мушу йти під гору все ж
В надії що колись у грози
На плечі янголом впадеш
Цей клекіт вічних поривань
Цей шепіт неба за спиною
Де погляд твій трамвай бажань
Гойдає тіло всежагою
21.01.2021
© Богдан Тригуб
* За надане для обрамлення фото величезне дякую Розі Тумановій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902220
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2021
Не напишу ані рядка
Не потече п*янка ріка
Крізь смуток вен
Не Геракліт не Демосфен
Мій дім не Парфенон також
Прийди збуди мене збатож
Можливо кораблі думок
Знов попливуть
Але дарма тебе не чуть
Не віднайду тебе ніде
І сонце злякане руде
Пірна під воду
Від сутіні і несвободи
Від неможливості бути собою
Я був колись віршем
Тепер став ордою
Зі слів що реченням таки не стануть
Зів*яну я вони також зів*януть
* Геракліт - давньогрецький філософ, автор трактату " Про природу ", вирізнявся особливою любов*ю до метафор, символів та порівнянь за що був названий сучасниками "темним".
** Демосфен - Демосфе́н або Демосте́н, грец. (384 — 322 до н. е.) — давньогрецький оратор, політичний діяч. Зараховується до канону 10 ораторів, визнаний найвидатнішим представником грецької риторики, блискучим стилістом і видатним політиком.
*** Парфенон - головний храм Афін, зведений на честь Афіни Парфенос - богині-покровительки міста.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889819
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2020
Після безміру затишшя
Після віхол і пригод
Входиш ти мов янгол тиші
Як новітній Гесіод
Ти прекрасна та премудра
Ти містичний ураган
Я читаю тобі сутри
Ти мій вранішній азан
Тиха вдумлива молитва
Подив пристрасть і ловитва
Зір небесних у кишеню
Я синиця в тебе в жмені
Ти ріка в моєму тілі
Клекіт роду
Євшан-зілля
Ти праматір всіх морів
Я в тобі відпопелів
Я для тебе народився
Ніжна Єво вічних істин
* Гесіод ( 7-6 ст.до н.е.) - давньогрецький поет і співець.
** Сутри - давньоіндійські афоризми , символічна мова релігійно-філософських учень.
*** Азан - заклик до молитви у мусульман.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887765
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2020
Спочатку ніч за нею день
А згодом полудень а потім
На аркушевому звороті
З*являються полки пісень
Та ти не цар ні ти не цар
Ти їхній раб ти їхній гончий
Слова- пожар ти - потороча
Лиш пес на варті літер-хмар
Ти скалиш зуб на безкінечність
Щоб приховати власну шпетність
І дріб*язковість між кошар
Ганьбиш перо та каламар
Забув єси слова не вівці
Слова то меч слова то хліб
Слова то місяць в синій річці
Та ти до того не догріб
Бо не доріс бо не зумів
Слова для тебе степ та гнів
Слова для тебе порожнеча
Поезія то спосіб втечі
* Каламар - чорнильниця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887682
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2020
Розтікатись мислію по дереву
Розпливатись медом у тобі
Розрізати часу тлусте черево
Що росте із сімені рабів
Розтікатись мислію по дереву
Стати чимось більшим аніж є
Слухати міста неначе стерео
Я - твоє звірятко ти - моє ⠀ ⠀
⠀⠀
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879956
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.06.2020
Замерзла горобина на снігу
Застигла зникла заніміла
І гіркотою стало тіло
А серце - звір на ланцюгу
Загорнулося в смуток як в тогу
І ходить під ненависті плащем
Шукає тіло втрачену дорогу
Знаходить біль навпомацки і щем
Заблудлий дух сліпий як Поліфем
Шукає марно Одіссея знаку
Але даремно досягти Ітаки
Не дасть Харибда змучених фонем
Лексем які нікому не потрібні
Усі самотні і усі безхлібні
На цьому святі вічних під ͗ярем
* В обрамленні вірша використане фото Сергія Рибницького.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878072
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.05.2020
Ти дивишся на мене із портрета
І радісно і сумно водночас
І я тремчу немов ламка трепета
Від погляду ламаюся щораз
Бо є у ньому щось таки від відьми
Від київської відьми із Поділь
Жінки то явно неземне поріддя
Що потребує немалих зусиль
Їх втримати як рибу у мережі
Вже наче є аж раптом гоп нема
На всі боки я розсилаю стежі
Але даремно опівнічна тьма
Навколо Вавілон але із тиші
В будинку ані віршів ні тебе
І сад щодня стає усе дикішим
А небо тьмяне антиголубе
Ти дивишся на мене із портрета
І гірко і заклично водночас
Та погляд цей як холодок стилета
Що поціляє в серце раз-у-раз
*Трепета – осика.
**Стежі – варта,сторожа,розвідка.
***В обрамленні вірша використане полотно Василя Тропініна із циклу « Дівчина з Поділля ».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871150
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 07.04.2020
Не маю коня і не маю меча
Тому я благаю у тебе плеча
Тому я благаю у тебе стегна
Щоб ним як веслом
Відштовхнутись від дна
Тому я благаю у тебе очей
І танців і снів і безодню ночей
І віршів і сенсів і трепету вуст
І ліжка як втечі від ложа Прокруст
Де шепіт де рух де півкулі сідниць
Де ти мені дім мовби гнізда для птиць
Де ти мені все й народження й смерть
І зміна часів і земна круговерть
Бо ти мені є аксіома тепла
І ніжність і зваба і захист від зла
Медовий півмісяць над храмом чола
Ти будеш завжди бо незмінно була
Тихим сміхом дітей
Ніжним дзенькотом скла
І весільністю тіла
Веселістю тла
Ти була у мені ти для мене була
Здичавілий півмісяць у штормі чола
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870380
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2020
Що, Вакуло, щасливий єси,
Дістав чобітки для своєї баби ?
Ех,ковалю, заради зваби
Пішов твій розум навскоси.
Забув чубатих запорожців,
І край,і волю,і людей,
Невже у черепній коробці
Не мав ти вартісних ідей,
Окрім злигатися з чортами
Заради персів та очей?
То все лукавство ,все обман
Понад Диканькою туман.
А ті, що звуть себе братами,
Тихенько гострять ятаган.
Грядуть новітні татарове,
Тобі лиш баби й чобітки.
«Бодай,втопився на Покрову!», -
Стискає дідо кулаки.
А що чекать од відьминого сина?
Таким поріддям повна Україна
Однині ,повсякчас, і навіки…
Не лицарі, не вої - кріпаки,
За привілей їм рабська спина,
Обітованна їм чужина,
Тупі придворні козачки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866978
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 05.03.2020
Що ж Конотоп сьогодні як потоп
Лиш сотники та відьмаки
Козацька слава наче ізотоп
Який нас вперто труїть крізь віки
Голотами і зрадами старшин
І радами голодними та чорними
Рядами паль і пліснявою стін
Фортечних де на шпилях сизі ворони
Що ж Конотоп утисячне потоп
У горло сивухи а грамоту в шапку
Історія славетний гробокоп
По кожній війні залишає три крапки
А люд у ній зіпсований рядок
Чорнильна пляма ні на йоту більше
Історія карбує власний крок
Але від того не стає світліше
* В обрамленні вірша використане полотно Іллі Рєпіна " Сплячий козак "
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866209
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.02.2020
Озирнись Карфаген упав
З-за колон прозирає лев
На знівечену цноту трав
На розтерзану плоть дерев
Озирнись Карфаген упав
Ти вже мертвий хіба не знав?
Як мелві́лівський той Ахав
Все життя ти шукав кита
А знайшов лише твердь щита
А знайшов лише хрест списа
Був людина а став роса
На шолом не впаде сльоза
Не твоя вже її коса
Забере її дикий степ
І орди кочівний вертеп
Буде мати твою жону
Як трофей за оцю війну
Безнадійну і вкрай дурну
А твій труп по морському дну
Розтягнуть злоголоднілі риби
Ось і вся оповідка ніби
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864232
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.02.2020
Я - ворон, я - морок,я - Одін, я - птах :
Такий одинокий,такий одноокий,
Такий заскорузлий у днях і в літах.
Мій голос у травах блідих та високих,
Мій клекіт юнацький ,що я загубив
У дикім магніті земного тяжіння,
Коли ще літав, коли жив на розрив.
А нині лиш розпач - старе шамкотіння.
А нині немає ні жил, ані сил,
Немає нікого, немає нічого.
У снах чую шерех прабатьківських крил
І бачу усмішку Гайвóрона-бога.
Живу лише в снах, поза сном я не є,
Земне все - чуже, а небесне - моє.
Земне все - низьке, а небесне - високе,
Щасливий лиш той на Землі, хто безокий.
Щасливий лиш той на Землі, хто не бачить
Щоденних паскудств і підміни всіх значень
У нотах, словах, в почуттях та у вчинках.
Все людство - обгортка, але без начинки.
Я - Одін, я птах – мої діти хмаринки,
Їм обрій небес замість хліба скоринки,
А людство хай тоне у теленовинах,
У брендах, сушарках, і пральних машинах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862305
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.01.2020
Ця осінь забрала всі вірші
Ковтнула немовби змій
З казок давньоруських потішних
Самітник я і плаксій
Ця осінь забрала всі вірші
І бавиться у квача
Ця осінь щодень живіша
Розхристана як дівча
Вона то сміється то плаче
То знову впадає в екстаз
Ця осінь на диво зряча
Бо нам повертає нас
Ця осінь украла всі вірші
На зиму усі поверне
На вéсну я стану теплішим
А літо допалить мене
Ця осінь що люто нас боре
Немов би Якова Бог
Ця осінь і ти і море
Зібрались нарешті утрьох
І я біля вас попід руки
Уперто за овид іду
Де хвиля позбавить муки
А ти подаруєш мету
Тебе мов стрілу на льоту
Ловлю але руки діряві
Не руки а рани криваві
Тож я одиноким китом
Минаю твій сад і Содом
Де дійсність воює зі сном
Де людства огром і погром
Всього лиш велика химера
Яку вічно тягне в печеру
До вогнищ батьків і до роду
Колиски людської породи
А може … усе навпаки
Не люди ми а маяки
У темному морі життя
У пошуках сенсів буття
Я наче кораблик зникну
Я вийду ти вимкни світло
Я вийду а ти забудь
У віршах не кров а ртуть
У віршах нема тепла
Любов – то оселя зла
В коробці мого чола
Ненависті певно тісно
Ненависті треба кисень
Така ото в мене осінь
Бродяжить і їсти просить
* Овид - горизонт,небокрай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854352
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 11.11.2019
І темних стегон опівнічний сад
Ягоди-губи і долоні-чо́вни
Я принц напевно напівкровний
Закоханий у дикий виноград
Я - шовкопряд
Я шовк пряду для Даній
Я біля тебе дим лише і чад
А ти моя кохана і осанна
Перепустка у вічний листопад
Мій маєстат
Моє брехливе царство
Усе віддав би я за дотик рук
Перевелось у Данії лицарство
Від нього залишився куций звук
Я – зорепад а ти одвічне небо
Я – конокрад а ти – лошиця юна
Я кожен день тікаю пріч від себе
Щоб потім повернутися у дюни
В твої пустелі і твої оази
В твої намази і твою молитву
Та замість того щоби жити разом
Ми знову починаємо ловитву
На гроші почесті на владу і престол
Де хтось кацап а хтось тупий хохол
Усе як в сні усі як сніг
Усі безмовні і дурні
Уся країна у вогні
Царі вгорі а плебс на дні
Жартує блазень невпопад
Ти кайф ти опівнічний сад
Я – принц ти - дикий виноград
Але нема шляху назад
Зустрінемось по той бік грат
Моя кохана
Моя солодка осіянна
Як добре те що я тобі не брат
Як добре те що я тобі як муж
На цьому клапті навіжених суш
Є тільки ти а решта лиш фасад
Ім*я твоє - це мармелад
Під язиком у світу
Ти опівнічний дикий сад
А я для тебе квітень
Химерний зоряний парад
Квиток у літо
Бо хто ми є ? Клинок і квіти
Ми дві стихії дві орбіти
Дві сутності одного й того ж
А більш не треба нам нічого
Ні рівного ані кривого
Ні темного ані блідого
Лиш одне одного… і Бога
І трохи сонця у дорогу
І трохи ніжності у сни
І так з весни і до весни
Від пристрасті і до знемоги
Від перемоги до війни
*Маєстат - велич.
**Осанна- слава.
***Намаз - молитовний обряд у мусульман.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850000
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.10.2019
Бабине літо
Осінь півсвіту
Листям укрила
А твоє тіло
Світиться спіло
Дякую мила
Осінь – це крила
Бабине літо
Вересень світу
Осінь а ти
Карнавал глупоти
Дивно сприймаєш
Наче щось знаєш
Але не розкажеш
Ніколи й нікому
Люблю до оскоми
Бабине літо
Ти - на півсвіту
Моя атомарна
Присутня радарно
У мозку і в серці
Як символ інверсій
Як творення міфу
Коралові рифи
Красива і грізна
Як рана навскісна
Як день що минає
Окраїна раю
* Інве́рсія (лат. inversio — перевертання, переставляння) — одна із стилістичних фігур поетичного мовлення, яка полягає в незвичному розташуванні слів у реченні з очевидним порушенням синтаксичної конструкції задля емоційно-смислового увиразнення певного вислову: «Умовляють серця перебої» (В. Еллан) — тут додаток і підмет вжиті не на своїх місцях задля акцентного підкреслення слова «серця».
Інверсія вживається переважно в ліриці. Деякі поети виявляють посилену схильність до інверсованих сполучень, що певною мірою визначають їхній мовний стиль:
Наче весни усміх перший є вірш і дівчина перша;
спомин — роса весняна, щастя забутого сон (Б.-І. Антонич).
Почасти інверсія, зумовлена вимогами віршового розміру, впливає на ритмомелодику поетичного твору, витворює своєрідні ритмічні нюанси, неможливі за нормативного синтаксичного ладу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849551
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.09.2019
1
Колись у нас з тобою буде дім
І будуть діти
І буде ніжність спільність тіл
Легенди…міти…
Колись у нас з тобою буде дім
І буде спокій
І буде шепіт буде сміх
І твої кроки
І я у них немовби сніг
До дна розтану
Бо я люблю тебе мій стих
Моя кохана
Моя рахманна вагота
Моя поема
Для мене ти мов антисамота
Одвічна тема
Що йде з сюжету у сюжет
Кочує вільно
Тепер і відьма і Макбет
Щасливі й сильні
Моя омана із оман
Жага заклична
Ти невловима як туман
Від того вічна
Ти гостра ніби ятаган
І невситима
Глибока наче океан
Красива рима
2
Як в Чорнім морі пам*ять Криму
В мені ти розтікаєшся рікою
Я пробував боротися з тобою
Та годі подолати незбориме
Колись у нас з тобою буде дім
І ми з тобою будем жити в нім
Немов би дуки
І ти мене вдихатимеш як дим
А я тебе вслухатиму як звуки
І ти мене вплетеш в свою косу
Немовби квітку
Я схожий теж на золоту осу
Моя лебідко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849128
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.09.2019
Твоя коса мов золота оса
Жáлить мене і манить за собою
І я іду за нею за тобою
І весь мій дух прозорий як сльоза
І кожен день немов війна – яса
Збирає данину орда із буднів
Кричу тобі у вересень із грудня
Люблю тебе немов сузір*я Пса
Астролог археолог і самітник
Розсипані богами квіти в квітні
Наче б легкі водночас монолітні
Наповнять киснем кислі словеса
Люблю тебе ти – зоряна роса
Для мене ти кришталь та небеса
З тобою ми святі і непорожні
Мінливі п*яні грізні нетотожні
Але у тому є своя краса
Дві пристрасні зорі в сузір*ї Пса
*Яса – у вірші слово вжите у значенні «данина», « плата», «податок».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848713
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.09.2019
Природа явно не для порожнечі
Тому створила твої плечі
Твоє обличчя губи очі й руки
Твою косу – цю золоту осу
Помножену на шепоти та звуки
Природа не сприймає порожнечі
Тому зникають люди віри речі
Але над хао́сом лишаєшся ти
Бо святість місця не для самоти
Не для страху́ і сумніву тим паче
Моя маленька пристрасна і зряча
Сама по собі ти є містом –
Місцем сили
І що би ти не попросила
Тобі дістанеться усе
Я сплю до Заходу лицем
До Сходу я лежу ногами
А межи ними персів храми
А межи ними стегон тятива
З тобою ми одне поділене на два
*«Natura abhorret vacuum» (лат.) - природа боїться порожнечі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848291
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 15.09.2019
Немає сенсу і немає сили
Губитись у минулому щораз
Немов у птаха – перебиті крила
І на падінні зупинився час
І на окопах спотикнувся вік
Почався з воєн і звихнеться ними
Скупа надія що не світовими
І не зміліють русла серць і рік
Бог – одинокий чоловік
У нашому мирському світі
І порожніють його сіті
Там ані риб ані людей
Там лиш абстракції ідей
І сни і марева і вітер
І дрібка кириличних літер
Для східних Європ емпірей
Для ранків для днів і ночей
Свої там відтінки і фарби
Для Шляху Чумацького гарби
Немає там тільки очей
Щоб оминуть вибоїни й ямú
Апостоли вічного жаху
Ми дім з протікаючим дахом
У повінь ковчег із дітьми
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846994
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 03.09.2019
Від молока матері
до молока матерії -
йде новорічна вишня
і впадає в бджолині жала,
і вони червоніють в глибині.
(СТАНІСЛАВ ВИШЕНСЬКИЙ)
Від молока матері до молока матерії
Від програної битви до містерії
Усе повториться сторіччя за сторіччям
Доки з Дніпра не вирине обличчя
Своє звичайно а чиє ж іще?
Вздовж перекраяне мечем
На дві нерівні половини
Воно як серце України
Гірким заходиться плачем
Перешрамоване печаллю
Історії що суне по спіралі
Із степу привела і тягне в степ
З камінного віку в модерний неп
А потім годинник піде навпаки
Від тіні сучасності в темні віки
До племені до танців до вогню
Молитись дереву сонцю і дню
І малювати на стіні в печерах
Напівзабуті сумні хмародери
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846883
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.09.2019
Я скоро у Ірій піду
І душу свою молоду
Я волоком зволочу
Я кров*ю стечу по мечу
Не руш мене – я лечу
Не займай мене я піду
І душу мою молоду
Тобі залиúшу а тіло
Кину вóронам попід крила
* Ірій (Ирій) – назва раю у давньослов*янській міфології.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842849
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.07.2019
З-поміж тисяч життєвих рутин
Виповзаєш як Грегор Замза
Уже не тим уже пустим
Уже в якійсь новітній фазі
Де тіло переходить в дим
Де провіщає херувим
Про судний день
І суть людей
Ти все те знаєш та наразі
Ти спотикаєшся у часі
Непроговорених ідей
Хоча і цілий і живий усе ще
І море віршів в серці плеще
І дух не хоче в карантин
І квітка постає з руїн
Живеш від втечі і до втечі
Боїться час свого предтечі
Хаосу у личині змін
Все починається із мін
Із вибухівки в голові
І сонце ядерне в траві
Розсиплеться на стоголосся
Новітні люди голі й босі
Їдять вугілля та бурштин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842736
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.07.2019
Що лишається,Остапе?
Батьківська любов-агапе
Все прощає,окрім зради.
Ми самотні - як монади…
Наші будні лиш кафізми,
Вічні тризни в материзні :
Шляхта,шинкарі,сатрапи,
Що лишається, Остапе?
Наливайки і Мазепи
Потрапляють у газети
За століття після смерті,
Бо шанують тільки мертвих.
(Та й газет не мала, звісно,
За моїх часів Вітчизна)
А тепер…а що ж тепер?
Бургомістр,а чи мер,
Невелика то різниця.
В кожнім колесі є спиця,
Що ламає цілий віз.
Коли все йде під укіс,
То й мені також не спиться
В замогильнім тім покої.
Бо лицарство є ізгоєм
На окраїнах Вкраїни.
Окрім підступу й руїни,
Що лишається,Остапе?
Батьківська любов–агапе.
*Агапе – любов жертовна і безкорислива,почуття духовне та платонічне, на противагу еросу – любові земній і тілесній.
**Монади – у старогрецькій математиці – назва одиниці, а також одиничність як один з базових принципів буття.
В ряді немарксистських філософських систем – найпростіша, неподільна єдність, первоначало, основа явищ.
***Кафізма- розділ Псалтиря,декілька псалмів розташованих у певному порядку. Псалтир налічує 20 кафізм.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840586
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.07.2019
Байда сяде у байдаки
Байда вип*є горілок
Байді певно все до сраки
Байда мудрий не з чуток
Повисів своє добряче
На турецьких на гаках
Під кінець життя став зрячим
Батько наших сіромах
Під поетикою плавнів
Байда бачив лиш п*яниць
Що згубилися у травах
І в мінливості границь
В безголів’ях отаманів
І у битості шляхів
В степовій красі рахманній
Та у безмірі хрестів
В шляхтах у переговорах
В соболях та кунтушах
В бурях шалених на Чорному морі
Проглядає скорий крах
Байда сяде у байдаки
Байда вип*є горілок
Та болітиме однако
Україна не з чуток
* В обрамленні вірша використане полотно Володимира Форостецького.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839986
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.06.2019
Сто років як сконала Січ.
Сибір. І соловецькі келії.
І глупа облягає ніч
пекельний край і крик пекельний.
(ВАСИЛЬ СТУС)
Сто років як сконала Січ.
І відспівав червневу ніч
Похмурий сич.
І клич не клич
Вона піде у небуття -
Жагуча ніч твого життя.
Ні прощення,ні каяття,
Ні навіть злості…
І голос дотліва у високості,
І ти на згарищі один
Країни снів скорботний син.
Сто років як сконала Січ.
І ти не чоловік, а сич,
Сидиш в гардарику один
Країни снів самотній син.
*Гардарик(гардарика) – містечко,укріплення,фортеця.
*В обрамленні вірша використане полотно Іллі Рєпіна "Український селянин"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838470
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 11.06.2019
Я - олівець.
Творіння і творець.
Самотній вартовий і зодчий ліній...
Поряд зі мною Тáцит або Пліній
Всього лиш примітивна комашня.
Я- олівець,ні разу навмання
Не зачіпав цнотливості листа.
Я – мартопляс, подобою хреста
Лягаю в руки деміургу
Щоб в парі з ним,
Як Пантагрю з Панургом,
Творити щось незнане і нове,
Бо повсякчас клекоче та зове
До нових звершень
Загострений тонкий графітний стержень
Я майже бог.
Без жодних застережень.
*Мартопляс - блазень.
** Як Пантагрю з Панургом – маються на увазі велетень Пантагрюель та хитрун і шахрай Панург - дійові особи роману Франсуа Рабле « Гаргантюа та Пантагрюель »
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835835
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.05.2019
Арабський жеребчик муругої масті
Усе що лишилось з гетьманської власті
Блукає Батурином – полем і садом
Палацом нишпорить голота з голим задом
Виносить плюндрує і нищить усе
Плює давнім гетьманам просто в лице
Рубає шаблями парсуни з картин
Ось так підіймаєм країну з колін
А ти мовчиш ти – гетьман-одноденка
Граф Розумовський – розуму катма
Ох як ти проклинав себе щоденно
За те що не повстав тепер дарма
Тепер тюрма в тобі в твоїх нащадках
І у потомках їхніх звісно теж
В малих іще не зрослих козачатках
І в ребрах чорноморських узбереж
А далі що? А далі все даремно
Печаль їдка пекуча та та німа
Тепер усе безвихідно і темно
Над Україною згустилася пітьма
Над Україною московські воєводи
І власні паливоди – хам на хамі
Ох добре батько Хмель нахороводив
Краще б жили ми далі із ляхами
Ох Розумовський та якби ж то знати
Коли і де із ким нам жити краще
Вже сутінки набрякли - гайда спати
Бо завтра їхати до Катерини в пащу
В чужий холодний злісний Петербург
В клоаку спекуляцій та наруг
Над всім що є в тобі людського
А що тут вдієш? Та нічого
Поставиш свічку в храмі Бога
Замолиш всі свої гріхи
І склавши грошики в міхи
Прожогом перетнеш кордон
І житимеш там як барон
І на балах Вольтерам-мародерам
Брехатимеш про Русь і царський терем
Новий північний Вавілон
А Україна…
Що є Україна?
Бродіння хаос безум і руїна
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834789
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.05.2019
" ...Коли обірветься терпіння
Змайструю собі двері і вийду геть.»
(Василь Слапчук)
Коли обірветься терпіння
Змайструю двері і вийду геть
Моє непомірне горіння
Моя непомітна смерть
Коли обірветься терпіння
Заскрегоче немов струна
Що знаменує оніміння
Душею торкнуся дна
Коли обірветься терпіння
Зварганю човен і відпливу
Втомившися від боріння
Змагань із левами у рову
Коли обірветься терпіння
Змайструю коня для Трої
Народжений чистим вільним
По смерті стаю ізгоєм
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834065
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.05.2019
Літак у небі, ну, а ти…
Ти на землі двома ногами
Які тут Будди Крішни Рами
У вічнім сяйві глупоти?
Ти на землі не пуп її не сіль
А цвіль і накип злого часу
Чого шукаєш ти в екстазі
У тінях власних провидінь?
Ти сам мов тінь –
Прозора павутина
Похмура і дощова днина
Тебе давно нема уже
Оленка печеним коржем
Тебе у пічку запустила
І чорнотою стало тіло
А пам*ять скільчилась вужем
Вже гуси-гуси-гусенята
Беруть когось на крилята
Та цього разу точно не тебе
У когось серце юне - голубе
У когось серце із блакиті-висі
Твоє ж – з ромашок та ірисів
А то ж то негоже для мужчини
Бо має бути крицевим камінним
Отож Івасику прощай
Лети ромашкою у чай
І сонцем в ньому розчинися
Давай Телесику скорися
* ІЛЮСТРАЦІЯ ДО ВІРША - ВЛАДИСЛАВ ЄРКО.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833565
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 26.04.2019
Вона – мов лапки скарабея
Не випускає з клітки снів
Містичний жезл - кадуцея
Що стишує мій біль і гнів
Вона – це щось що понад міру
Понад мій розум і мій дух
Шаманська ритміка Кашміру
Що заворожує мій слух
І кожен трепет кожен рух
Вирує морем знизу вгору
Вона – надія та опора
І я із нею справжній зух
Я поряд з нею бог і цар
Самоназвáний імператор
Разóм на страту і на свято
На шлюбне ложе і в тартáр
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833199
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 18.04.2019
Як ром загублений в степу,
Як Вавилон у межичассі,
Як Чічіков у тарантасі,
Міняю душі на журбу.
Чужі міняю і свою згубив,
А мо' її ніколи і не мав?
Напевно, бо нікого не любив,
Не цінував і не оберігав.
Сусідський пес про все те знав,
Зорив на мене смутними очима:
«Чого ж ти все життя шукав ?
Якого ти жадаєш Риму? »
Не знаю, що йому відповісти,
Шепочу псові : «Ти мені прости!»
Шепочу псові, хоча треба людям,
А люди ж не простять – осудять.
Кричатимуть до хрипу:
«Ти - пропащий,
Тобі пора у левів пащу,
У тартар,поза райські брами.»
Такий кінець моєї драми.
*Як ром загублений в степу.
Слово « ром» - вжито у вірші у значенні «циган».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831174
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 31.03.2019
Ох ця весна - дівиця вічно юна
На спині руни а в зіницях море
Мов янгол снів мов колесо фортуни
Що радість всю оберне нам на горе
Ох ця весна... така неоднозначна
Для когось в кайф ну а комусь лиш мука
А що мені? Я вірші лиш партачу
А позатим не видаю ні звуку
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830800
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.03.2019
Поезія – то завше неповторність,
Або ж потворність і поет так само.
Є безум, ніжність, є аморфність,
Є небо, є бездонна яма.
Поезія – то вічна часу плинність.
Слова зникають – загустають в тиші…
Мовчання – атомарна неподільність
З якої ся рождають нові вірші.
*«Мовчання – атомарна неподільність» – на сьогодні доведено, що атом складається з трьох складових: протона, нейтрона, ядра, але давньогрецька першоназва атом – («неподільний») залишилась, отже, слід зважати ,що автор у тексті йде вслід за буквальним перекладом терміну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830597
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.03.2019
Чого шукаєш ти у лісі ?
Життя – гульвіса ну а позатим
Воно тебе без сумніву повісить
На півдорозі у четвертий Рим
І все твоє багатство розум сила
І вся твоя шляхетська ніби кров
Осяде порохом у янголів на крилах
Життя – це посмішка Катрін Деньов
Що не усім є видима ясна
А тільки тим хто повстає із дна
Хто смерті йде наперекір
Сховавшись за уламки вір
Життя – це той ще бузувір
Башибузук із каменем спокути
Яку тобі дано сповна відчути
Бо ж проморгав життя сяк-так
Немов татарин не козак
А що тепер про те жаліти?
Немає навіть тіні літа
Але щоденно є зима
Одвічно зрима і німа
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826713
рубрика: Поезія, Поетичні маніфести
дата поступления 24.02.2019
Зима волхвує і ворожить
Зоря вгорі – маяк-ліхтар
І я у ній мов подорожній
Один із тисячі примар
Я У ній розкріпачений може
Альбо розтрачений хто його зна?
Проведи по воді милий Боже
Хоча і на водах війна
Рече Господь ріка уже замерзла
Іди крізь сніги і льодами іди
І я бреду – попереду Син Теслі
Залишає мені сліди
Зима волхвує і ворожить
І хто у ній насправді я?
Душа моя і та сварожа
Позичена і не своя
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821720
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.01.2019
Ворон кряче –
Вік собачий
Всюди холод всюди дощ
Всюди велелюддя площ
А ти в своїм краю немов апачі
У резервації сидиш
Тихенько плачеш і мовчиш
Золотоордний Тохтамиш
Твою Вітчизну топче мучить
І власне серце хоче всучить
У твої груди- вільні наче степ
Хто порятує? Скрізь вертеп
Тяжіють сутінки біблейською пітьмою
Старозавітною сльозою
Сум потраплятиме у кров
Печаттю зловорожих змов
А ти сидітимеш і далі
Як монумент людській печалі
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819793
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.01.2019
Ти створила в світі амбасаду світла,
Я у нім гість прийшлий,я у нім – прохач.
Я у нім лиш грудень, ти, напевно, квітень,
Ти, важка як небо, я – Атлант-силач.
Хто із нас двох квач сумніву немає:
Я тебе ловлю, а ти втікаєш знов.
Хто із нас кого в ті шахи переграє
Вже не є важливим: в підсумку – любов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819271
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.12.2018
Я так стужився, мила, за тобов,
Немов за степом коні Чінгісидів,
Та ані шепоту,ні голосу твого,
Нема ніде,нема ніде на світі.
Чи я тобі вже більше не цімбор?
Хіба за мною зовсім не бануєш?
Най Вавилон із тисячі пандор
Впаде на голову богам, ти чуєш?
Затихне враз увесь Господній мир
І захлинеться тишею бентежність.
Загине вмить трава, людина,звір,
Адже мовчання – вбивча обережність.
* Цімбор - (гуцулізм) - друг, приятель.
** Банувати - сумувати, журитися.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818042
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 18.12.2018
Новий рік бородатим мужем
Із сокирою зайде в дім.
Новий рік,сестро,також тужить,
Щоб не статися знову старим.
Але буде все так як буде,
Ніц не зміниш і не повернеш.
Нам утисячне ріже груди
Жах новин і заграва пожеж.
Новий рік бородатим мужем
Із сокирою ступить в дім.
Новий рік,серце,також тужить
Що ти будеш робити з ним?
Що ти можеш сказати йому?
Тому,який все перебачив:
І велич духу, і пітьму,
І підлість людську без остачі!
Новий рік бородатим мужем
Із сокирою вскочить в дім.
Новий рік,сонце,плаче-тужить,
Бачиш в небі ген чорний дим?
То печалі старого року
Переходять у рік новий.
Поясни мені,рідна, доки
Нас долатимуть кубла змій?
Знову ми не в своїй тарілці,
А може на планеті не своїй?
Ми – скіфи,таври,анти,кіммерійці,
Ми погорільці України мрій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814691
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.11.2018
До мене в гості прокралася ніч,
Наділити мене собою.
Щоб із хаосу протиріч,
Як із виру шаленого бою,
Перешити мене наново,
Аби витягти мене з рову,
Як Господь колись вийняв Данила.
Ніч манить своїм чорним тілом.
А потім, що буде потім?
Хіба скажи не байдуже?
Людство лиш кістка у роті
Часу – безжального мужа.
Тож в цю передзимню стужу
Хай любить мене ця ніч,
Бо потім, як завжди, мушу
Ховатись у сотнях облич
Жодне з яких не моє.
Де я насправді є?
Допоки мені брести?
Усе що я маю мости,
Дороги, листи, вокзали,
Для щастя виходить мало,
Щоб в гості приходила ніч.
Простіше стрибнути у піч,
Заслінку закрити на зáсув -
Згоріти рáзом із часом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810809
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.10.2018
О мить ,осіння позолото,
В обіймах жовтня-санкюлота
Душа сумна ,мов падолист.
Душа замучена, як міст,
Що ним курсують люди й речі,
Мій розум п*яний прагне втечі,
Та потрапляє в клітку міст.
А дух - одвічний альпініст
Еквілібрист на тілі осені,
Що віршами наївся досита
Застряг у хащах реконкіст.
Брат-сніг - відомий анархіст
Не пощадить ,ані мене, ні осінь,
Та жоден з нас про жалість і не просить,
Нас поховає січень –песиміст.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809456
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2018
Під гавкіт псів
Під плач і спів дощів
Вітри женуть мене окружним шляхом
Від Рюрика та Мономаха
До комуналок і брудних дворів
А далі що? Лиш будні та роботи
А після того - пенсія і смерть
Життя – це біг від сміху до скорботи
Марудна і цинічна круговерть
І все те бачене і все перепочуте
І гнів богів і бунт народних мас
І патріоти і продажні Юди
І лаундж перемножений на джаз
Але ж іду хоча куди не знаю
Іду крізь сон крізь біль і німоту
Крадусь як звір - нутром передчуваю
Свою ніким не взяту висоту
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808864
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.10.2018
Переламані кості та смисли
І загублена сутність часів
Тобі тридцять і думаєш дійсно
Я не той ким би бути хотів
І тепер посеред Рубікону
В ямі буднів неначе в бою
Ти жуєш сірих днів беладонну
І полатану душу свою
Одягаєш немовби сорочку
Прадідівську чужу незручну
На перетині ліній ти – точка
Чия дійсність дорівнює сну
В тому сні ти невдаха-алхімік
А пошуки камінь марнота лиш
Твоє серце криваве як фінік
Із яким обіймається ніж
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807575
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.09.2018
#_віршебудні_
Вітчизна мені болить
Вітчизна тремтлива мить
Заплетена в часовузол
Розпатлана боса муза
Яка мені все ж щемить
А я в ній лише піщинка
Маленька сліпа людинка
Навпомацки я бреду
По небу як по льоду
В обійми страшному суду
Допоки таки впаду
Камінням на грішну землю
І вірші як мертві петлі
Сповиють і душу й тіло
І букви ніжно та невміло
Мене відспівають-замолять
Наші з Вітчизною гріхи
Хай спишуться усі борги
Затихнуть - ну хоча б на мить
Бо вічності також болить
Тому вона не спить - ячить
Як чайка понад морем болю
А серце кам*яне мовчить
Під тягарем лихої долі
Ця ніч нікого не п*янить
Вітчизна спить
Вітчизні сниться воля
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806805
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.09.2018
Рокований на на коловерть - на смерть,
Забутий і занедбаний богами,
Не прощений ніким. Хоч круть, хоч верть,
Та вийдеш звідсіля вперед ногами.
Отож для чого множиш суще зло?
Навіщо ти доводиш безперервно,
Ніби у тебе семи п'ядь чоло,
Хоча насправді ти адепт Жуль Верна :
Ще досі віриш в долі вищий суд,
В якусь абстрактну справедливість,
Хоча насправді світ-дитя облуд,
Мінливість серць і душ мінливість.
Життя – то пастка, дзеркало криве:
Відображає все не так як є,
Левіафаном в клоччя розірве,
Усе що бли́зьке,любе і твоє.
Отож змирися з цим усим,
Бо світ – то послідовність зим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805465
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.09.2018
Моя поезіє,підла жидівко,
Шинкарко п*яна, де ти є?
Літаєш високо,плаваєш мілко,
Разом з тобою і серце моє.
Губиться десь, у якійсь Атлантиді,
Серце із олова, цинку та міді.
Немов тореадор в Севільї на кориді,
Ти протинаєш душу кожен день:
Порожню торбу -кобзу без пісень.
Знов входиш в душу віршевістрям,
Де слів римованих магістр
Ґвалтовно править бал моїм нутром.
А я ковтаю, жадібно як сом,
Забруднене повітря вулиць,
З яким вчергове розминулись,
Я засинаю вічним сном.
Щоби прокинутись назавтра,
Щоб поетична диво-ватра
Мене дотла укотре зжерла.
Я –попіл у гарматнім жерлі,
Медуза у водах далеких морів,
Пелюстка на тілі троянди вітрів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804160
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.08.2018
Кесарів розтин дня
Хмари - вітрила суму.
Гетьман сідлає коня,
Гетьман волочить думу.
Плаче старий Чигирин,
Ридма ридають світлиці.
З Москви насува вітер змін
І самодержавних амбіцій.
-А що козаччина? - А що?
Душа розперезана в корінь.
Всі чайки потоплені в морі,
Лицáрство звелось на ніщо.
-А що Батьківщина? - А що?
Гулянки, п*яниці,розбої.
Лиш гетьман старий,як склепіння соборів,
Долає хаос,але це поки що.
Сьогодні,дяка Богу, ще в сідлі,
А завтра буде восковий і тихий.
І Україна в темряві і злі
Зустріне вкотре стомільярдне лихо.
*В обрамленні вірша використана обкладинка журналу « Мистецтво» роботи Георгія Нарбута (рік видання 1919).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803671
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.08.2018
На тілі моєї малої якудзи
Блакитні дракони уздовж спини
А я ж лише равлик на горі Фудзі
Спини моє серце Боже спини
Щойно побачу отих драконів
Враз гасне дихання на віки
Немов виходжу з авіасалонів
Щоб подивитися на зірки
Калічу усе на своєму шляху
Впечатуюсь в тіло малої якудзи
Хоч я лише равлик на горі Фудзі
Юний метелик у небі-даху
А так хотів би статися драконом
І жити там - в западинах хребта
В долині стегон теплим Рубіконом
Торкатись сонця кінчиком хвоста
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801954
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2018
Ця горобина ніч - цей дощ правічний,
Що буде мучити тебе, мене і всіх
Двадцятирічних і сорокарічних
Епоха наша - сущий одноріг.
Щось чули ніби, та чи бачив хто
Її справдeшню хоча б раз ?
Сучасність ця - старе сліпе авто,
Сумна , як яблуневий Спас.
І хто в ній я ?І хто в ній ти?
Обитель самоти.
І хто в ній ми?
Чи є в ми в ній насправді?
Є лиш ілюзія своєї правоти,
А позатим усі ми ніц не варті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790819
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.05.2018
Я сонце проковтнув - дракон
Бо я є хам без стриму і без гальм
Я - паводок останній Рубікон
Незмінно завжди всюди сам
І одинокість ця мов звір
Що лащиться мені до ніг
Найтяжка міра з моїх мір
Яку я роздував як міх
І ніжився у ній ховався
І був я там щасливий ніби
Але вона мене блукальця
Випльовує як Йону риба
Із черева презирливо та злісно
У світ шалений та прекрасний
Де я колись могутній грізний
Тепер всього лиш баляндрасник
На вулицях міських нікчемний мім
Пірнаю в алкогольний дим
Своїх фантазій несусвітніх
Я розчиняюся у квітні
Гублюся у квітковій піні
На березі ріки Горині
А прокидаюся осіннім
Не знаючи куди піти
З обіймів діви-самоти
* В обрамленні вірша використане полотно Макса Ернста " Наполеон в пустелі ".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789438
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.04.2018
Виходять в море рибарі
Пливуть у пошуках поживи
За ними вітер - мерин сивий
Ступає сторожко і криво
І спотикається вгорі
Всі кажуть вітер безтілесний
Говорять він мовляв літає
Тож вам мабуть не інтересно
Що вітер справді відчуває
Як він старіє блідне гасне
Як помирає потихеньку
Коли усе довкруг прекрасне
Коли повсюди чутно бренькіт
Весен осеней зим та літ
Разом з вітрами меркне світ
І мовкнуть змучені століття
І полинове лихоліття
Нарешті мохом поросте
Та вкотре квітом зацвіте
Розпустититься стара абетка
І в серці юної поетки
Забуте слово оживе
Бо ж в тілі стогне і реве
Льодами зкований Дніпро
І вічність картами таро
Під ноги упаде народу
Що народився для свободи
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788091
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.04.2018
І тепло і гарно і затишно наче
Маю мадонну і світло свічі
Стиглі рядки як плоди аличі
Падають в серце незряче
А в серці вічний дощ і плач вітрів
По іншому в світі напевно не можна
Від першопочатку й вовіки віків
Прости нас за все милий Боже
Прости нас за темінь за біль і ганьбу
За відчаю місячну квітку
Прости і за тещо я вкотре забув
Що тіло людське - розцяцькована клітка
Я душу понизив спустив у ями
А плоть я розніжив возвисив
Колись ми усі називались людьми
А нині - зманіжені писки
Ніхто не народився для меча
Для праці на землі для копирсань в моторі
Я рідко вилізаю з під плаща
Ілюзії та моніторів
Бо що нового може бути там
Де править бал всесвітній хам?
Де всі такі як ти а може навіть гірші
Абсурдні підліткові горевірші
У вирі швидкоплинного життя
Ми хижаки без права каяття
І наші зуби з кожним днем гостріші
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787185
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.04.2018
Я не пишу давно - хіба ж то ґандж ?
Хіба не дар Господній не писати?
Не хвилюватися, не входити у раж,
Не ляпати дурне - перемовчати?
І дати спокій серцю і душі,
Не дратувати ні себе,ні ближніх
І за халяву в чобіт ,як ножі,
Поеми не ховати, бо ж не вічні.
Вони псуються швидко як і все:
Повсюди тля на цьому злому світі.
Ти сам як тлін і змученим лицем
Ти мерехтиш ,то у зимі, то в літі!
То в мезозої ,то в енеоліті,
Ти вкотре виповзаєш на поверхню,
Не вірячи, що є духовно мертвим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786327
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.04.2018
Люба Рут ти смієшся
З того як крохмальні комірці
Натирають мою незвиклу до них шию
Не варто мила не смійся
Бо доки ти губилась у хаосі
Аксіом визначень законів та парадоксів
Я дивився як зорі мерехтять
В очах парагвайських портових повій
Як життя покидає тіло юнака
Вбитого мною безглуздо у вуличній бійці
Доки ти пізнавала розкіш університетів
і прохолоду заміських пікніків
Я гуляв попід руку з фабричними дівчатами
З хащів міських околиць
Які за життя не прочитали жодної книжки
звично налягаючи на "шо" і "га"
Знічено ховаючи покалічені долоні
У розпал пекла робочих змін
Помережані краями консервних банок
У рукави завеликого для них
Батькового чи братового пальта
Я пам*ятаю набряклі вени на скронях
Красивих нестарих ще жінок
Що з дня у день мусили прати спіднє
Заможних та не дуже нікчем
Отож кохана не смійся з того
Як незграбно я оминаю
Вази в твоєму домі
Чи витріщаюся на картини
(Між іншим сумнівної якості)
Просто дехто бачив більше
Значно більше ніж може здатися
Попри те що не читав
Ані Горація ані Платона
Поки що не читав
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777695
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.02.2018
Щоденна метушнява дзвін мечів
І ти як водою наповнений рів
Всотуєш в себе сміття із новин
Солодку оману отруєних вин
Останній лицар епохи людей
І перший блазень епохи тварин
Ти перепримат і недопігмей
У центрі усього правічно один
Сидиш на колінах Юлин і Марин
Цілуєш їх разом у кожну з шпарин
Але не належиш ти жодній із них
Бо ти лиш грудневий почовганий сніг
Бо ти лише марево ти лише тінь
Покірне знаряддя в руках провидінь
Бо ти лише темінь бо ти лише сон
Полущена фарба прадавніх ікон
Журбoю повзеш із казенних списків
Із темпів тональностей і регістрів
Мінором cкрадаєшся щоби обсісти
Душу іржею дабстепу і твісту
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775995
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.02.2018
Чагарі - угорі
Хащі зір і бажань
Боголюдство на дні
Порохи́ сподівань
Осідають на лицях
Шахтарів і вояцтва
Обпікають мізинці
Персні - символи браства
Наближається Мордор
І Морок і Молох
Кожен з нас ніби Фродо
А на ділі лиш Воланд
Дикий янгол погорди
Що спадає додолу
Кожен з нас наче Морлок
Із часу машини
Виповзає на світло
І жевріють шини
Велелюддя майданів
І площі софійські
Тут прощання останні
І берці армійські
Все сплелося в єдине
І тьма на півсвіту
Мордор цей - Україна
Земля "п*ятиліток"
Тут не родить нічого
Ніхто не саджає
Тільки пам*ять як Кронос
Усіх перекрає
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774705
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.02.2018
Жагучий ненаситний пошук правди
Зі свічею з ліхтарем як Діоген
Ти звершуєш небесні променади
Блукаючи у нетрях мікросхем
Але повсюди лиш сама облуда
Пекучий біль і проклята пітьма
І ти сидиш самотній в залі суду
Де окрім тебе ні душі нема
Жадоба - ненаситний пошук правди
А що є правда як не вічна сутінь?
Ти звершуєш конкісти і паради
І губишся в щоденній каламуті
Твоя печаль - типова людська вада
Любов твоя - це ноша егоїста
Думки твої важкі немов снаряди
І весь твій дух - як розіп*яте місто
Після годин чергового артобстрілу
А розум твій - данина пізній осені
Що птахом шугає в засмучену рань
Де янгол ховає ключі від прощань
Де Вишній відкриє нам безліч прозрінь
Де кожному дáрують міру падінь
Амінь
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774189
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2018