| Сторінки (1/2): | « | 1 | » |
в этот вечер мне хотелось стать цифрой на солнечных часах,
чтобы замечать только светлые, радостные дни...
Гарри ГАРРИСОН
Життя смугасте. Кожен раз за білою смугою йде чорна,
потім знов біла..,
чорна,
біла……..
Світлі моменти проходять як мить,
чорні здаються вічністю.
А інколи, навпаки….
При швидкому русі полоси зливаються в сіре марево,
для когось воно видається попелястим,
для інших майже чорним.
Та навіть на сонці є плями, а в повній пітьмі сяють зорі….
Життя як кіноплівка, кадри міняють один одного, і вороття немає. А ми, рідко задумуємось що кожен раз при зміні кадрів наступає повна темрява, ми її не помічаємо,для нас живі і закохані герої співають гімн Життю. Хоч насправді це звичайна зміна кадрів…….. Між якими - чорнота…. І тим не менше вони живі та закохані, дарують нам частку свого кохання.
Чому ж в житті ми помічаємо пустоту, а світлі та яскраві моменти не завжди?Чи не варто, як в старому чорно-білому кіно, карбувати світло. Дарувати собі пам’ять про кращі з пережитих моментів? Зберігати ці уривки в архівах пам’яті, внадії що знайдеться геніальний режисер, і врешті-решт змонтує їх в одну стрічку, яка подарує комусь Твоє тепло………
3,07,2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203486
рубрика: Проза, Філософська лірика
дата поступления 30.07.2010
Дружба между мужчиной и женщиной - вещь невозможная; между ними может быть страсть, вражда, обожание, любовь, но только не дружба.
Оскар Уайльд * * *
Він і раніше не любив зиму. Сірі постаті перехожих закутані в сірі куртки переминаючи брудно коричневу кашу з промерзлої води і підтопленого снігу спішать скоріше зануритись в тепло таких-же сірих будинків. А мороз і сонце це така рідкість для наших зим…
Інша справа юність природи, травень, який непомітно дорослішає в літо. Благословенна пора краси, тепла, відпочинку і кохання. Саме в травні прийшла Вона. Прийшла, ні ввірвалася в його життя як літній вітерець від якого не заховаєшся і не втечеш. День промоклий від безкінечних капель травневого дощу який здається падав вічність і не збирався відступати. А пізніше тиша. Тиша як перед бурею коли природа притихає боячись грози яка не зворотно наближається, страх перед стихією, силою природи яка шукає вихід дикої енергії накопиченої і нерозтраченої. І ось перша велика крапля падає на розпечений камінь, і з нею проходять всі страхи. Перший поцілунок. Грім. Блискавка. Злива. Пристрасть. Шалене кохання розривало серце як пориви грозового вітру рвуть листя з самотнього дерева. Пристрасть яка підносить ввись аж до хмар і плавно опускає долі, пристрасть без табу і обмежень. Такий солодкий гріх. На її тлі відходять на задній план всі недоречності цього кохання, всі страхи, всі умовності.
Та тільки жорстоке життя – продовжується, його закони як аксіоми які не потребують доведення. Вони це знали. Знали що дощ падає не постійно з-за хмарки скоро винирне сонечко і краплини пристрасті в прощальному польоті долетять до серця щоб залишитись там на завжди.
Прийшла зима. Холодна та безжальна морозним подихом заворожила краплини і завертіла понад землею хурделиця. Зима забрала Її, і тільки сніжинки - кришталевим стуком під передзвін бокалів з новорічним шампанським, залітали в душу і намітали замети, ховаючи в них кохання. А серце намарно старалось їх розтопити. З того часу він зненавидів зиму.
А дощ?.. Він ще довго буде його чекати...
І кохати її…
…А Вона любить ДОЩ!!!
P . S . при досягненні температури нижче 0 °С агрегатний стан води переходить з рідкого в твердий. Підручник фізики.
(с) Olko, 01,2008.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203322
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2010