| Сторінки (1/2): | « | 1 | » |
Слава. Це пофік. Того шо тебе всеодно ніхто не бачить. Якщо ти гарно співаєш, чи танцюєш, чи, там, пишеш вірші. Тебе всеодно ніхто не бачить і не чує. Бо те що ти відчуваєш ніхто не відчує з тобою. Бо щоб сталося це бажане розуміння, тобі прийдеться дуже довго пояснювати як воно і що і де взялося і ПУК. Всеодно інчого не вийде. Тому треба їсти той пудик солі і ловити думки, які формуються в честь того що живете разом думаєте про все разом. Всі проблеми які є на ВАШОМУ шляху однакові і ви їх вирішуєте. І тоді приходить велика дружба, що не дружба а просто одне життя. А любов вона прикольна штука приходить просто так і не просто так виходить. Короче кажучи мене ніхто не любить. І це сумно. Не знаю чому я це вам кажу просто важко, і може стане легше. Чи може ви спаплюжите мене і все. Але на яву я цьогго нікому не скажу. Бо боюся. Сцикун. Чи не сцикун яка різниця всеодно нічого не ясно. А все тільки темно і чим далі в ліс тим більше дров. Короче вибачте за цю дурну писанину більше мене можете не читати. Бо це моя душа, яка не зрозуміла і мені. Тож хай буде все добре, як би це для мене безнадійно не звучало.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205187
рубрика: Інше, Лірика
дата поступления 10.08.2010
Песик бігає по місту.
Дрібно лапками тупоче.
Собі їстоньки шукає
І нічого більш не хоче.
Зашмальцьований в грязюці
Та увесь поскубаний.
Бігає та всіх боїться,
Наче щойно згублений.
Пригорну його до себе,
погладжу і їсти дам.
Він - це я, тільки собака.
Блукає в цьому світі... сам.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201822
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.07.2010