| Сторінки (3/223): | « | 1 2 3 | » |
дитинство звалищем догнило між бетону
панельок, нічним реготом невпинним
район без райдуг а метелики понтові
та металеві - ті, що садять в спину
бухло на кухні і дівчата в ванній
важкіше щось дістати не заразно
ти платиш погодинно за кохання
і пофіг хто всмоктав твої оргазми
на ранок намагаєшся заснути
як втеча із мурашника квартир
тебе малюють всі графіті вулиць
а має на заводі бригадир
відповідь на вірш Солі Сойки, прикріплене фото
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993640
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.09.2023
згадуй літо, море і дірки джинс
як разом аскали в різних містах
страх не стати обернули в бензин
і наш вересень палав у віршах
врізнобіч шляхи, у кожного свій
небо з сонцем наче в темряву днів
впало, і навкруг застигла пітьма
і зозуля зупинила свій спів
незнайомі люди, площі, місця
кожен сон - дешевий побут тортур
де вікно тепер стіна, це ж ти сам
по цеглинці склав собі власний мур
хто ламати скло хотів - інвалід
бітник з часом опинився в бинтах
ну а вересень лиш тліє і з тим
страх не стати вже тепер просто... страх
переклад власного твору http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876975
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992763
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2023
нумо, кохана, розкриєм енігми й пандору
хто де співав, що минуле забудеться скоро?
або що буде ця подорож світла і денна
і що черговий Жавер знов утопиться в Сені?
люде не знають що значить ходити по лезах
жити із тими, хто кличе себе поетеси
не реплікує це жодна з існуючих матриць
як на орелях емоцій до ранку гойдатись
хочеш, щоб кицічка була привітна й ласкава?
нумо жени гаманець, замовляй оранж каву
рими, капризи і злість - все що крутить рамено
збіса прекрасна назовні, всередині стерво
тихо шепоче на вушко - "на людях ми душки"
кажеш всім - в нас сінабони з узваром із сушок
а як додому повернемся виєбy жостко
бо подивився не так на фігуру із воску
але я тут, і цей челлендж увійде у титри
в лазні не злився, і не засмагаю на Кіпрі
знаю про тебе не все, і не певен чи варто
кажеш відсилки - підпал? То ж запалимо ватру
в рота їбaти всіх хворих божків і їх кодло
навіть питати не буду, бо знаю що згодна
в мак після вечора, в морок наступного тижня
а про кінчання разом хай невдахи напишуть
Відповідь на
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989719
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990870
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2023
[i]переклад власної пісні для нового альбому гурту "Above my fear" (Вище за мій страх)
[/i]
скільки рядків і шляхів пройшли
годинника стрілки в скронях як шви
північ загоїть все що не збулось
збирайся, сьогодні знову дощ
апокаліпсис міста твого
знову в слухавці, знову
за обіцянки платим
збити мовчання ґрати
в маршрутках дівчата зморені
і у кишенях ворони
убер за розкладом досі
по місту мій відчай возить
апокаліпсис вулиць як старий борг
сестрою йому годинника лік
вночі випадково набрали морг
там зайнято, зайнято цілий вік
в маршрутках міських так тісно
між нами холод і пісні
за обіцянки платим
збити мовчання ґрати
ходять дівчата з плеєром
здача - думки конвеєрні
за розкладом був сьогодні
твій відчай на дні безодні
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975506
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2023
Я останній із них
А як ні, то останнім буду
Емоційний злочинець
Порушник, сармат, іуда
В світі, де почуття заборонені,
Плівка серцем
Існування назвали життям
Найновіших версій
Переконливо диктор:
Мистецтво - смертельний злочин
Переможене зникло
Зникло і не наврочить
Маґли ми тепер всі
Зупиняйся, ставай до зброї
Поки світ від ілюзій і рим
Свої рани гоїть.
Ми здорові і сильні
Без докорів і упину
Працюють гвинти
Частини супермашини
Колір сірий і чорний
Клерик першого класу
Порожнеча чекає
Із нею до страти разом
Я останній з поетів
І попелом стану згодом
Та не спалять вони ніколи
Мою свободу
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974729
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2023
починаю прощатись, сідаю за вдаваний стіл
дістаю ноутбук і з абзацу друкую цей запис
новий рік обіцяв, але потім забув і забив
над старим же не хочеться плакати або сміятись
сінабони дійшли, на підлогу лягаю нарядним
стеля крутить мене і уламки скидає на тацю
якщо виживу, завтра фарбую всі стіни в смарагди
і піду у кіно або в Морок на вірші і танці
скотч на серці і вікнах, за вікнами майже салют
проростає в долонях трава і стискає в лещата
новий рік обіцяв і забив, та лежачих не б'ють
я рахую вогні, і на три починаю прощатись
переклад-адаптація http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=160727
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969816
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.12.2022
Переклад тексту групи Слот
Ніч тихіше тиш
Чого маля не спиш?
Ген за виднокрай
Несе сон - засинай, засинай, засинай
Мама співає для тебе, дитино
Життя мед
не спіши в домовину,
і без упину
Тебе буде тягти на болотяне дно
Чи в розбите вікно
Через двадцять, може здатись,
зим - приходь ширятись
Вени в ванні вскривати,
Заразу приймати
Станеш за долі чіплятись, за обличчя, за факи
І у фраку за фахом
битись за грошові знаки
Ти приходь - все готове
і всі готові
Коханки, жони, самотні вдови
Ті хто підтримають і відпустять
Не годувати ж сто років пустку
Осіннім згустком
стане примара
Хто не знає мілини най не шукає марно
І в річку не входить -
не вернеться зранку
Засинай маля, сни островів світанки
Ніч тихіше тиш
Чого маля не спиш?
Ген за виднокрай
Несе сон - засинай, засинай, засинай
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965023
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2022
Як давно знаю я тебе
Тридцять днів, тридцять років, століть
Так комети на тлі небес
Слід горить
Як давно ти знаєш мене
Вистиг чай, зтлів китайський шовк
Те, що збулося, промине
На замок
Як давно я тебе люблю
Може вічність, а може мить
Шлях Чумацький свою ріллю
Миготить
Як давно я це тільки ти
Стогнеш, дряпаєш сходи в рай
І душа оголена тим
Засинай
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964266
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2022
скажи як там було: "це не край - початок вічності"
битим склом багряні сліди пристрасті
як дощ і вода заливали не тіло - душу нам
спалах чуттів ми залишали снам
говори як це "жити закутавшись в оксамиті"
коли ранком немає дверей закритих
коли кожен день повінь, але уже не від болю
і кожен подих терпне тобою
вночі, кажуть люди, можна таємні струни почути
божевільні рушають по сховкам шукати червоні рути
стеблі плетені в промені, плетені часу ліком
почекай, мрії закриють твої повіки
як душа наодинці то кожен світанок - горе
щоденність рахує погляди вгору
казала, я знаю, але що було то сталось
і вже інший колір, щоглами інший парус
кажеш "матриця не дає збою, облиш спроби"
і блакитну стелю покриють іржаві тромби
але руки вже зв'язані, більше скарбів ніж витрат
тепер бути разом значить не тільки в титрах
а зараз слухай - шепоче озима трава
галявина, сонце осіннє в моїх словах
так було тут, і так буде завжди
поки музика є, поки в мене вростаєш ти
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959897
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2022
Відрізняй зорі від супутників
говорив дідусь
я лежав на балконі і слухав
дивився вгору
на всесвіт
на зорепад,
на те, як блимає майбутнє
зорі не рухаються
казав він
точніше, не так швидко
я лежав на дивані і слухав
Артур підбирав акорд
ми паралельні
співав він
мене накрило дуже швидко
зорі почали рух крізь бетон поверхів
я побачив все
побачив, і мене знудило
вона лежала на мені
а я слухав серцебиття
стікаючи потом
як узваром мрій
лишала мене
щоб піти на кухню
за водою
повертаючись в момент
коли звик до темряви
і побачив примару
коли хотів спитати:
- Евтерпо, ти що, пофарбувалась?
але ні, не спитав
лише згадав
що казав мені дідусь
в серпні
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959229
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.09.2022
під псевдонімом, під мескаліном
ми аноніми, ми аноніми
шепоче голос - збивай вітрини
ти там, я мимо
від ласк водоймів не до обіймів
ми (своє)вольні, ми (своє)вільні
із пірсу вниз, а назад складніше
давай тихіше
то зваба-згуба скусала губи
так ніжно-грубо - твоя паскуда
не просиш квіти, лиш любо пріти
у пащі світу
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957795
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2022
there is a darkside in my soul that
doesn’t wants to get out
looks like i am fit well for him
i say, you can stay in there,
just do not hurt anybody else
there is a darkside in my soul that
doesn’t wants to get out
i pour rum on him and inhale
hookah smoke
and the poetesses and the vampires
and the psychologists
never know that
he's
in there
there is a darkside in my soul that
doesn’t wants to get out
looks like i am fit well for him
i say
if you want to mess me up - go on
you want to screw up every relationship - feel free
of course you want it more than i, in fact
there is a darkside in my soul that
doesn’t wants to get out
but i am too clever, i am using him
instead of muse
when i have augusts' insomnia
i say, i feel you inside
so you are not alone
then i trying to let him out
but he persist in there
may be too shy
may be more clever than me
and we watching dreams together like
that
with our
chains and scars
and it's nice enough to
make me laugh
but i don’t laugh
Do you?
tribute to "Bluebird" Bukowski
Переклад
є темна сторона в моїй душі що
не хоче назовні
схоже, я йому добре пасую
я кажу, ти можеш лишатись
тільки не кривди нікого
є темна сторона в моїй душі що
не хоче назовні
я заливаю його ромом і вдихаю
кальянний дим
і поетеси і вампіри
і психологи
навіть не здогадуються
що він там
є темна сторона в моїй душі що
не хоче назовні
схоже, я йому добре пасую
я кажу
якщо ти хочеш спаскудити все - прошу
хочеш зіпсути кожні стосунки - не соромся
звичайно ти хочеш цього більше ніж я, насправді
є темна сторона в моїй душі що
не хоче назовні
але я занадто розумний, я використовую його
замість музи
коли в мене серпневе безсоння
я кажу - я відчуваю тебе всередині
тож, ти не один
потім я намагаюсь випустити його
але він залишається там
можливо надто скутий
можливо розумніший за мене
і ми дивимось разом сни таким
чином
з нашими
ланцюгами і шрамами
і це достатньо мило щоб
усміхнути мене
але я не сміюсь
а ти?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957383
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 23.08.2022
вона відьма з тих, що ніколи не носить каре
кохається так ніби завтра не стане, помре
хотіла завжди знати все і дізнавалась
серце куте залізним хорадрик малус
вона була відьма, та не з попсових, з інших
не така як в численних римованих віршах
що стомлена варить каву і вірить в прикмети
для неї зірки то є над дахами ракети
для неї дорога це та гюрза, що під серцем
в степах, у натовпі, на фестивалях, в берцях
відьма бачила римами, знала, коли і як
і що буде, коли дізнаватись вуста на смак
аж допоки серпом серпень ребра порахував
і не вийняв гаряче, що билося, страву з страв
із приправ там лише дика памороч в голові
проникання по черзі в напнутий внутрішній світ
і на шкірі арому лишала, нічний мій кат
чума болотяна в очах, що любить відкат
танцювала в метро, на біс зводила мости
відьма мріями марила, їм без води рости
все що було колись перетворювала в мерло
а його на вино й сигарети, усім на зло
і під місяцем новим, що масок кував броню
оберталась на птаха, щоб зранку пити cold brew
відьма ця в очах носить ребуси і планети
гетерохромію, бажання і страх тенетів
таких на площах Парижу спалювали живцем
і врожай збирала шпага гострим своїм кінцем
можливо в минулому називалась Вінтер
що їй руки не зв'яже і ситий грозою вітер
багато згубила душ, очей, сердечних осель
а зараз чаклує тасками в гугл міт і ексель
а зараз навчилась зникати серед людей
криків із-за стіни, списків справ і ідей
калімба, гітара, вокал і майже сова
і бачить - тисячі губ співають її слова
вона ходить по краю, знімаючи свій сюжет
замість таро і рун заряджає фітнес-браслет
замість диби і колеса ходить на TRX
і купує по п'ятницях свіжий салатний мікс
в кохання вона не вірить, то ж бо брехня й туман
і полює на тих, хто носить в собі океан
ця відьма не знає каре, заплітає коси
і босою іде по вугіллю, не просить досить
на ліжку від марення з нею останній дим
і її літак відлітає опівдні з ним
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956832
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.08.2022
переклад власної пісні Прекрасная Дева, для нового україномовного альбому гурту Above my fear (Выше Моего Страха)
чарівная діва в обіймах моїх пропадала
із марення вся, відкрив двері назустріч очам
я погляд підвів наче захист міцного забрала
забувши на мить, що це все залишається снам
чарівная діва в обіймах моїх не зникала
це все лише дим, який пальцями жадо ловив
і знов самота через вінця, душі перевали
чорнильним пером пише список не збувшихся див
чарівная діва, згадав, та чи я з нею поруч?
в вікні на пероні нікого, все тільки в віршах
зустрів я комету Галлея, обпалений обруч
орбіти її намалюю у сірих містах
чарівная діва мені не дає обіцянок
вона десь літає з безодні до самих вершин
годинник все йде, знову день починається ранком
багато їх було, сліди стерті пресами шин
чарівная діва в обіймах моїх? Я не певен
подумав поет, залишивши останній патрон
із рим і думок, що розтануть під поступом весен
зламається текст, на підлогу впаде камертон
чарівная діва, не Єва, не Аве Марія
і ви між рядків не шукайте її імена
вогонь Прометея від криги звільняє надію
а біль поховаю назавжди у пляшці вина
чарівная діва стомилась від слів невагомих
й мене теж не стало, і в лісі замело у сніг
з весною почуєм пісні - всі воскреснуть як нові
але що існую - її я запевнити зміг
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955892
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2022
Читаю книгу на вулиці, поруч спілкуються декілька хіпстерів, через привідчинені двері звучить жіночий спів під електрогітару, досить незлий. В повітрі стійкий запах марихуани, вдихаю на повні груди і випускаю далі в вечірнє безхмарне небо. На дерев'яній підлозі сліди дощу і людей - сонця не видно, але відчувається його стомлена присутність десь нижче лопаток. Воно заїбалось так само. Дівчина продовжує співати а чорні літери перетворюються на дрібних термітів і залазять мені під нігті. Дивно, але болю немає - лише здивування. Чого вони чекали саме на цю мить? Поступово перетворююсь на рециклічне сміття, піднімаюсь і викидаю себе в бак, обмальований графіті. Може, вийде щось путнє після переробки.
- Пішли всі нахyй! - каже сонце і зникає за обрієм
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955554
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2022
Ось вірш
який написала Акка
а це рима в'ється
якій непогано живеться
у вірші
який написала Акка
а це місяць сліз із балкону
який закінчиться черговим пероном
що має відмітку і штамп залізниці
у вірші
який написала Акка
ось риби межреберні очі закочують
ні, не в реберні у Львові, наврочиш же
в глибокому морі, у тиші
у вірші
який написала Акка
це човник несеться у плин Брахмапутри
не ятрить вже Лільці зсередини нутро
яке зашивали, як грали цимбали
яке потім всім-всім охочим давали
у вірші
який написала Акка
а це старі шорти з сушарки балкону
який колись мріяв, що стане пероном
що буде стрічати рибалок у лусці
із рибою, що їла все, крім капусти
не в Полтві, не в морі
але все ж у тиші
у вірші
який написала Акка
це люди хyйові, на вид всі здорові
але, сyки, крадуть ті шорти з балкону
який колись мріяв про звуки перону
про рибу, що жерла чудові зіниці
про недоромантику на залізниці
і човник з ідилій одної із Лілій
про вже чотирнадцяте чудо в облозі
про те, що словами сказати не в змозі
про риму, якій непогано живеться
у вірші
який написала Акка
Ось вірш, що здалеку пахне Маршаком
референс до https://www.instagram.com/akkagangr/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955284
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2022
[b]час[/b] крізь пальці втомою, новий день, старе місто
[b]раз[/b] - контрольний в голову, і пам'ять як намисто
[b]ти[/b] не бери в голову, наповнюй своїм змістом
наче все впорядку, наче все на місці
схоже ще не зникла запозичена харизма
схожий принцип в пекла, що живе у твоїй призмі
наче дивишся всередину, на йобаному вістрі
шукати своє remedy - це своєрідний імпульс
щоб не схибити, не схибитись, не попелом в повітрі
ти водолій, прикрий те все що робить тебе прикрим
коли спідометр життя вже за триста
знаки, символи, кордони за наступним містом
змішує коктейлі черговий бариста
звісно льоду більше, як без того, звісно
[b]час[/b] як скорпіон, і ти також, і Рим залитий
[b]кров'ю,[/b] листями оливи на піску і літом
[b]хто[/b] був гладіатором, хто кидав долу квіти
кінь стриножений, тріумвірат, загін велітів
переможцю все, а переможеним горіти
ти була там сто життів назад, а може триста
зараз лише час втомою в руках і нове місто
розсипається на вірші пам'ять як намисто
ти кажеш прощавай, а я кажу асталавіста
коли спідометр життя вже за триста
знаки, символи, кордони за наступним містом
змішує коктейлі черговий бариста
звісно льоду більше, як без того, звісно
[b]але[/b] знову за клавіатурою і тексту течія
[b]міг[/b] зримувати з отрутою, а вийшов просто яд
[b]є[/b] в тлумачному таке, не питай нахуя
вір - це не найгірший вірш, а в кожної людини є своя
існує поміж стертих меж минулих власних "я"
тут трафарет наступним ти, над Трафальгаром дим
шляк трафив спогад із минулого життя, фіг з ним
вважай - в числених інкарнаціях до того були ми
край неба догорає день і місто, що було новим
коли спідометр життя вже за триста
знаки, символи, кордони за наступним містом
змішує коктейлі черговий бариста
звісно льоду більше, як без того, звісно
[b]час[/b] крізь пальці втомою, новий день, нове місто
[b]тут[/b] контрольний в голову це Оксі з новим міксом
[b]вже[/b] не беру в голову, вже не шукаю змісту
і кажу прощавай, коли хотів асталавіста
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955045
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2022
змерзлим літом блукати химерними автострадами
густими венами міста, зникати поза радарами
в проміжках між тривогами ховатись серед дощу
пересторогою мати слова "ніколи не відпущу"
писати, писати, писати - поки є час і місце
поки на зайвий баласт не обернувся принцип
відчувати годинник, що таймером в голові
слова не зайві, а просто стали німі
стікають плазмою по трубках, наче вогонь
на папір чи екран, полишаючи простір скронь
пофіг скільки їх, до біса перелік і міру
дим кальяну в нетрях стомленої квартири
тим туманом блукати всередині попри мантру
що якщо відчинити комусь - будеш лихо мати
і чим більш іржавіє пам'ять, як цвях у ринві
тим частіше мішати навпіл із ромом рівно
загортати у полудень, що над стернястим полем
колисати, чекати коли обернеться в попіл
лиш залишити небосхилу числені фото
і залишити всі ті справи у списку "потім"
не виходячи з поля зору, а радше з себе
помічати, що кожна любов - то лише плацебо
виганяти з дверей, та знаходити зранку в ліжку
трохи стомлену, і трохи причину вірша
зграя білих птахів, пес гавкає, вечоріє
розчиняються тут коливкими тінями мрії
помирають в повітрі скляному, горять мости
у свідомості, що не зміг ти переплисти
це все що ти вмієш, це все що ти можеш знати
черговим літом
блукати
блукати
блукати
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953793
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2022
переклад власного твору
Little Ashes це фільм режисера Пола Морісона, знятий в 2008-му році
Уламки Минулого
деякі слова, власні назви або відсилки на щось лишились російською, бо в перекладі вони втратили б сенс
пальці липкі бо морозиво тане повільно
чіпси від бабці, дорога на дачу літом
в тунелі з дерев кричали ми, діти вільні
за жуйками на ровері з Андрієм-сусідом
на решту фішки Мортал Комбат, промінчик сонця
серед бетонних гробів на новій квартирі
з братами в яр хутчіш в синіх шльопанцях
а вечорами батько палить папір в сортирі
літо на третій полиці в третьому вагоні
янтар little ashes збирає в долоні
схід сонця і сутінки, біг світанковим полем
повільно вмирає старий зруйнований вік
бригада без даху і трактор з іржавим болем
і в Семилітню війну ми граємо кожен рік
Каховка, цегляний дім, ремонт, волосся в піску
дівчинка Таня, велосипед, конюшини море
вночі комарі, а після рибалки - змивай луску
Паша кличе прощатись - йому на потяг скоро
літо на третій полиці в третьому вагоні
янтар little ashes збирає в долоні
парти у написах, суворий вчитель музики
важкі рюкзаки, березовий сік на перерві
перші вірші, і не бракувало музи нам
"Прєкрасноє дальоко" і доля наче не стерво
собака Соня вже не зустрічає зі школи
мати пише примітку, щоб поливали квіти
фіранку закриє словами - як нерви голі
не з нами вона, усипили її ми, діти
літо на третій полиці в третьому вагоні
янтар little ashes збирає в долоні
екзамени в технікум, ватман, живопис, планшет
хот-дог, колони майбутнього альма-матер
пораховані бали - і ти не абітурієнт
чужі погляди в спину навчився відчувати
ігротека, dota, вже плутаєш день і ніч
під три чорти йде соціум, пари, хвости і фах
це нічого що стерлись кеди бо в тому річ
що в касетному плеєрі рок відриває дах
літо на третій полиці в третьому вагоні
янтар little ashes збирає в долоні
в минулому барди, замість бобінника вже СіДі
день міста, мости спалює Город 312
на зупинці брат п'яний, а з неба зірка летить
і "сєнтябрь горіт" майже як і твої дев'ятнадцять
серпень знову, вона трохи старша, грози Дніпром
ти за пвесвдо ім'я взяв, туманом тьмяніє пам'ять
платонічно - це майже так само як і в кіно
з тих часів всі тепер тебе як Quadro Tony знають
літо на третій полиці в третьому вагоні
янтар little ashes збирає в долоні
Рок-Волна, рік десятий, тиха мелодія втрат
лине далі і вище за всі почуття на світі
Анна тільки що зникла за сотнями кутих ґрат
і ключі в січень кинула, в сніг, в заметіль навіки
холод пальців, до-після, і синій вогонь очей
доля-стерво сміється, викреслює зайвий запис
бо історія - мить, і кометою зникла вже
та життя тепер з її наслідків буде складатись
літо на третій полиці в третьому вагоні
янтар little ashes збирає в долоні
потім з іншою ти, і плацкартне привіт-бувай
з універу пішов, хоч і прикро батько дивився
автостопні пригоди, без грошей за виднокрай
і ти вже не youth of the nation, як у тій пісні
вірші під гітару, квартирник, сусідів окрик
рік що йде змерзає на балконі від холоду
твої тексти, бас - Льоха, Артур забиває мокрий
а ти вже на площі - кидаєш свій перший молотов
літо на третій полиці в третьому вагоні
янтар little ashes збирає в долоні
обручка, сім'я, на руках ти тримаєш чудо
рутина з'їдає щодня кожен рух і вдих
а зради, скандали, інтриги були і будуть
секстант твій іржавим лишився в морях чужих
в минулому все, знову лист наче чистий іней
і Джинджер збирає уламки, танцює вальс
в волоссі її лише сонце перлини гріє
і море не море без "to be continued..." фраз
літо на третій полиці в третьому вагоні
янтар little ashes збирає в долоні
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953545
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2022
Привіт, тут більше не живе Леннон
Ні нижче поверхом, ні вище
Вулицями темними
Знаєш, нині дощить ще
Після того як він пішов
Після того як
Ні, не лишив повідомлень
Зачіпок, взуття, зубних щіток
Клубок скінчився, той що із ниток
Бусол з'їв крихти, сліду не має
Знову догорає
Червень догорає
Не платив за аренду, певно
І вірив в чупакабру Леннон
Постійно шукав вогнегасник
Казав, по радіо транслюють нам сни
Останнім часом став замкненим
Квартира як став з уламками
Бачив графіті акрилом?
Це його так накрило
Раз на тиждень приходив з іншою
Засинав наодинці з тишею
Казав: - Привіт, я живу тут
Бо, здається, загнали в кут
Бо стіни, стеля і двері
Популярний бестселлер
Життя
Догорає червень, бачиш
Майже як я
Привіт, тут більше не живе Леннон
Вже не дощить, але далі темно
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953008
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2022
Ще раз переглянув список покупок. Білизна, пальне, кусачки, мотузка, знеболююче.
Все має виглядати природньо. Випадкове загоряння електричної мережі чи приладів, перенапруга від включених одночасно декількох компьютерів і кондиціонерів. Заздалегідь я підняв допустимий вольтаж на реле Зубр, яке стоїть в прихожій. Так буде здаватись, що знов був стрибок напруги на Дарницькій підстанції, і пожежні закриють справу.
Кісточка на нозі свербіла ще досі - минулого тижня вона прикувала мене до батареї і їбала декілька днів, годуючи лише рисом з водою і шепотом на вушко.
Вона поїхала за речами в своє місто радісна і щаслива. З надією, що коли вернеться я вже встановлю в квартирі фано.
Відомо, що пари зубів і трохи ДНК в наш час буде замало для того, щоб довести смерть при пожежі, але я знав потрібних людей. Через брата вийшов на підпільного лікаря з Броварів, що мав заморожені рештки безхатченка, який ідеально пасував за віком і тілобудовою. Він вже лежав в чорному мішку у ванній, звісно без зубів. Все буде чисто, не підкопаєшся.
Далі під фейковим прізвищем і з лівими документами я мав відплисти на контейнеровозі в Перу як помічник повара. А на березі вже чекав провідник, який відведе мене вище в гори.
Я ретельно облив квартиру бензином, включив всі прилади, сів на стілець і дістав кусачки. Буде боляче, адже я кохав її.
Вона має дізнатися, що мене не стало.
Вона не має дізнатися про мої почуття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950043
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2022
ти все здаш, в тебе немає вибору
отримаєш диплом і наче світле майбутнє
влаштуєшся на роботу, сплануєш відпустку
заведеш собаку, чоловіка, кредити
візьмеш іпотеку, захочеш підвищення
відправиш спиногриза в школу
застукаєш мудака з коханкою
після зустрічі випускників попадеш в аварію
третій чоловік вже не буде пити, але бити
далі звільнення, ранні онуки, аборт, таблетки
мігрень після шести, поїздка в Тай за пригодами
літак потрапить в турбулентність над Індійським морем
речі забере сестра, труну закопають пустою, бо ж зникла безвісти
пенсію малий деякий час буде отримувати на твої документи, щоб купити фену
але спочатку ти все здаш, в тебе немає вибору
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949805
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2022
привіт, дві тисячі сьомий
сідай поруч на траву, зніми стомлені конси
подивись одним оком з під лоба і скажи, де так довго був
скажи як це - зачинятися в ванній з ножем щоб віднайти сонце
бити тарілки, тому що не пустили на концерт
чіпляти значки на бег в клітинку, коли пустили
бігти стрімголов на трамвай від зграї звірів
(коли бьють, закривай голову руками і не вставай)
в синцях і крові приходити додому, малювати кожушки літерам
які мали б захищати дитинство, але не змогли
не боронили, коли виривали його з корінням
масними руками дядька, що підвозив вночі
словами "сама винна, шлюха"
заборонами грати, писати, творити
привіт, дві тисячі сьомий
рожеві панчохи і чорна спідниця все ще тобі личать
нагадай мені як це - не спати до ранку на дахах панельок
під гітару співати Слот і Три Полоски
ти винен мені дві пляшки рево і дощ, від якого тече туш
але якщо взятись за руки, борг зникне
нашивки закриють рани футболок
спалені батьками постери знову будуть на стіні
продавець атрибутики з підвального магазину не помре від раку
привіт, дві тисячі сьомий
колись ти пройшов повз мене
але зараз
ідеш
поруч
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949261
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.05.2022
переклад нашої пісні 2015-го року, для нового україномовного альбому гурту Above my fear (Выше Моего Страха)
1.
в ФБ у тебе статус знов
без пари, пОмерла любов
я намагався віднайти
сенс між рядками катастроф
приспів:
джинси з дірками, рюкзак
вдома кола з віскі
тебе жде, а поки я
десь собі зависну
хтось у прірву просто так
дехто з головою
ну а я не вірю вже
що ти не зі мною
2.
дивись на літо за вікном
марихуану видихай
із джинсів шорти, два по сто
налий щоб віднайти свій рай
приспів
3.
коли без грОшей - автостоп
лиш небокрай, і старий беґ
а якшо любиш - зупинись
бо так життя враз промине
приспів:
шорти з дірками, чехол
від гітари-пари
кола з віскі на столі
поруч інша тара
хтось у прірву просто так
дехто з головою
ну а я хотів би щоб
ти була зі мною
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949014
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2022
ванси, рюкзак, читати Лорку, знак "міни - стоп!"
одинадцять кілометрів до парку, загубитися щоб
наодинці з собою, тихше - тонкі стіни душ тут
немає тих, хто вижив, більше - є ті, хто пропустив суд
ті хто спалив, розчинив, виставив помилковий рейт
косами злих злив, що на склі дряпають "соулмейт"
навіть не те що б згори сонце вниз
гори вогнем всі принципи
не світить вже тому Принцу із
зірок трояндових, masterpiece - коли
шипами в кров
не припиняй писати, зупинишся - пиши знов
рахунок відкрито, втрати вже не зеро
новий день ставить на спині мішень - тавро
Мішель закрили, печатка, дата і підпис
на кожного з нас існує свій пірометр Німбус
пам'ять ніби старий папірус
розсипається шелестом на вірші
і всі дошки уіджи ведуть в чужі краї Оз
між іншим
ось перемога світу, що став пластмасовим
критичною масою
піском між пальцями час іде
вкотре губимось дитячими казками
вірі в чистоту лячно тут і йдем часто ми
незрячими частками, надіями марними
ванси, рюкзак, читати Лорку, знак "міни - стоп!"
одинадцять кілометрів до парку, загубитися щоб
наодинці з собою, тихше - тонкі стіни душ тут
немає тих, хто вижив, більше - є ті, хто пропустив суд
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948316
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.05.2022
переклад пісні Помнишь, для україномовного альбому гурту Вище Мого Страху
десь за рогом, десь за краєм
свято було, було літо
ноти, зошит, день згоряє
на балконі бонг відкритий
десь в тепер пустій квартирі
перші сінгли, тексти-свічки
струни, дружба що без міри
все здавалось буде вічно
здавалось що можна
горіти без межі
так тихо і просто
сильніше пожежі
акордом останнім
завершилась казка
в кишенях лишивши
монети на краски
згодом і в очах навпроти
осінь налякалась літа
на вокзалах ти залишив
вірші та зів'ялі квіти
і тепер біжиш назустріч
горизонтам на папері
ні, не треба більше здачі
залиши відкриті двері
здавалось що можна
горіти без межі
так тихо і просто
сильніше пожежі
акордом останнім
завершилась казка
в кишенях лишивши
монети на краски
може десь за виднокраєм
час лікує - кажуть люди
і на видалених фото
всі відмітки знову будуть
десь в тепер пустій квартирі
літо, дощ, зірки-комети
там її долоні й ноти
всі лишились на касетах
здавалось що можна
так тихо і просто
сильніше пожежі
так тихо і просто
здавалось
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948138
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2022
Виходячи з вагону не забувайте своїх речей
Виходячи з вагону не залишайте своїх людей
Навіть подумки, жартома, випадково, спеціально, “а що буде”
Йти далі, повзти, бігти, летіти крізь рекламне скло за темним вітром метро
Не притулятися, щоб зловити графіті Бенксі
Живе, рухливе, довге як життя
Коротке як життя
Клітини
Що таке небо у клітинку?
Клітини
Ти вільний на клітинному рівні?
Клітини
Виходячи з вагону не залишайте своїх людей
Аби побачити через прозорі сплетені пальці захід сонця
Сказати - О! в тебе нове татуювання sic parvis magna
Але ти забув auxilio divine, чи може просто викинув зайве?
Або в майстра не вистачило фарби.
Сподіваюсь з тобою все гаразд. Співає ютуб.
Сповідаюсь раз в рік, якщо в цей рік не було війни
Зв’язані
Чи приємно тримати за руку кохану особу?
Зв'язані
Тобі бракує частини себе?
Зв'язані
Не залишайте своїх людей в клітках вагонів, самоті станцій
Знати наперед, як її акварельні очі застигнуть в пустелі перонів.
Шановні пасажири, поїзд далі не їде, звільніть будь ласка вагони
Далі шукати відповіді в цнотливих лісах Амазонії
Далі кричати - я йду до тебе, Аяваска.
Прийми, поглинь, зліпи заново і розвій за вітром в метро
Нарешті забути хто щойно вийшов з вагону
Жахливий
Як це, бути сповненим жаху втрати?
Жахливий
Тобі подобається ізоляція від інших?
В жахливій силі
Виходячи з вагону не забувайте своїх речей
Виходячи з вагону не залишайте своїх людей
Навіть подумки, жартома, випадково, спеціально, “а що буде”
To those who can hear me, I say - do not despair
Але ніхто не чує
Шановні пасажири, вас шукає незнайомець
Незнайомця звати Сенс Життя
Криваво-чорне те ніщо змісило
Клітин системи замкнених в клітки.
Клітина у клітках, клітки й клітини
Що зв'язані в одне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948093
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2022
переклад відомої пісні
шумно на вулицях серед бетонних стін
димом заряджений простір
з темряви хмари ці, зникнуть у них тоді
люди простують наосліп
ти не почуєш крику благального
час зараз не такий
звуки сирен скроні стискають в біль
обернись - я не встану без твоїх рук
рахуватиму пульс що зникає
обернись - я не встану без твоїх рук
крижані вітри не зігрівають
білими фарбами - значить прийшла зима
осінь ніхто не помітив
місто застигне, і в ньому ти знов сама
будеш чекати на літо
ти не почуєш крику благального
час зараз не такий
звуки сирен скроні стискають в біль
обернись - я не встану без твоїх рук
рахуватиму пульс що зникає
обернись - я не встану без твоїх рук
крижані вітри не зігрівають
обернись - я не встану без твоїх рук
рахуватиму пульс що зникає
обернись - я не встану без твоїх рук
крижані вітри не зігрівають
шумно на вулицях серед бетонних стін
димом заряджений простір
з темряви хмари ці, зникнуть у них тоді
люди простують наосліп
ти не почуєш крику благального
час зараз не такий
звуки сирен скроні стискають в біль
обернись...
повернись...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947641
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2022
Вона була з тих, хто відчуває холод існування і стук зсередини
З собою завжди збірка Стуса, пружна хода, круасан в кав'ярні щосе́реди
Вміла дивитись вперед, не бачити перешкод і зігнутих знаків "стоп"
Вірила в те, що скоро скінчиться війна і може весна бути як в кіно
Мала в думках своїх ширший ніж обрій космос і глибші за ніч озера
За ароматом згадувала людей, що плавили об її очі крила і пера
В собі тримала маленьке руде лисеня, годуючи його римами
На розі біля парку тисячі вогників ставали її власними мріями
Він невідомо як і коли вижив на фронті який називають "Клуб двадцять сім"
І сім ран лишились потому, тейповані втомою під лопатками, завжди з ним
Пив свою чашу відчаю як вино, зашиваючи черговий спогад в міцний шов
Кожну весну розбивав годинник щоб спитати час, чому той іще не прийшов
Правду свою шукав по частинках в містах, де вірність щойно кинули на звалище
Зневажав нетрі мислення, цінував щирість і свободу як природнє явище
Музика і вірші тримали докупи життя і розряджали навушники
Коли в випраних кишенях паспорти і пальці, то ввечері чай із сушками
Так і зустрілись, де тисячі вогників і на розі ліхтар блимав кварцево
Робили тепер сінабони замість сушок, і без слів все сказане й несказане
Вона обережно зігріла в його руках мрії, чайник і знайдений спокій
Він показав їй як сходить сонце, коли не одному а вдвох дивитись на обрій
Стали ділили порівну смуток і радість, опівнічне мовчання і спів
Знали що завжди будуть разом, в кожній краплині дощу і в кожному із життів
І поки він збирав для її лисеняти рими під літніми зливами
Вона навчилась лікувати голосом рани, а чашу відчаю вилила
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947163
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2022
переклад пісні
Найтивыход - Я Убиваю Людей
апельсиновий сплеш у скронях
в танці під героїном в коридорі
хто винен? ми самі, в цій
колись великій спальні малювали
на стелях плани майбутнього
залишивши біль на неіснуюче завтра
а наше життя - ніби сюжет
малобюджетного артхаусу, сука
пусті будинки з манекенами в них
з апельсиновим сплешем у скронях
закрийся в ванній
ридай як мразь
розкривайся самим йобнутим
що тобі в душу можуть плюнути
пощастить - здохнеш рано вранці
у передозі під снодійним і глікодином
я вар'ював твої спроби говорити
горів в агонії, симфонії любові й болю
власноруч вбив дельфінів
і втопив китів у нафті, пам'ятаю
кожен момент в сюжеті старих фільмів
тебе не любить жодний пес з будинку
вже час зависнути у сплеші, знаєш
а я мріяв щоб ти була жива
забий і сконай тепер
знаєш, мертва для мене ти
тепер для мне ти лиш тінь
я втопив тебе в кривавім сплеші
знаєш, я вбиваю людей
Примусь лишитись нас удвох на ніч у спогадах німих
не в мережі, під батлом страйку, у парках тільки плавав п'яним
тобі складав вірші а тепер тебе убив я
у нутрощах своїх, не треба, тепер ти будеш помирать одна блять
я в рекурсивних фотографіях тебе вогнем і наживо
пилою розкроїв кістки минулому
а зараз все теперішнє ще навіть гірше, знаю
завтра знову вщент, образа дротами у вузол, сука
пусті всі фоторамки знімків, горілка сплешем, жмут у горлі
хрущівки і у шрамах руки - таке рідне і моє все
дім зі стінами в малюнках дитячих кежуальних
ти пасивний наркома зі стажем
прописом в сірих панельках
сіль по венам терли, цілувались під вічхаус
я замерз, як в мінус тридцять, пішло до біса все
я загубився у цих спогадах пустих нічних кварталів
в своїй романтиці Хугардену під магнієм Б-6
найдепресивніше місто з самого дитинства мене їсть
я наче задихаюсь
спочатку беру всі фото, кидаю в полум'я в дикій агонії
зв'язкИ розриваю всі, писати продовжую лиш вночі
і ніби під сіллю я бачу Бога, але ж його немає з нами
наші місця в театрі зайняті, а фільми останні злили в смітник
знайду пізніше Lomo з засвітами
мене розриває на частини до тебе любов, хоча тебе немає
за сотні миль продовжую кричати про любов, я сумний хіккі під кленбутиролом
нас з тобою закопають поруч, який же ж сенс жити
коли ти в останніх словах захлинувся
реальність втрачена, зірвані струни подій
я задихаюсь в пожежі на руїнах пам'яті
по краям розкидав свою честь і гордість
я вбив тебе, вбиваю себе, але знаєш найважливіше
що не дивлячись на все це ми у спільних спогадах
існуєм натомість
вбиваю людей коло себе, вбиваю близьких і рідних
завжди гублюсь в стакані з віскі під вечір, давай
до зустрічей
в життях наступних в сварках за межею і краєм
я мраз ь - вбиваю людей на тебе схожих
в апельсиновому сплеші все змішав найважливіше
мою любов до тебе, сук а
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947029
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2022
переклад власного твору, і відомої пісні ВМС
увійде в новий україномовний альбом цього гурту
Секунди летять, проходять
Секунди я не побачу
Вікно навпроти так близько
Руками закрив неначе
Від поглядів власне небо
І від думок навісних
Серце і легені без патологій
Ніч і день воюють наче два боги
Серце і легені без патологій
Добре, добре - пам'ятаю
Як ти вбила спокій
Знову месії в шпиталі
Tаблеток іще не досить
Краще би просто спитали
Нащо тепер ти осінь
Чому не можна вже вище
І чому "так буде краще"
Серце і легені без патологій
Далеко за обрій ідуть тривоги
Серце і легені без патологій
Вибач, знаєш я пам'ятаю
Як ти вбила спокій
Серце і легені в огні агоній
Спогади не можуть піти в нірвану
Серце і легені.. та що ж це з вами?
та що ж це з вами?
та що ж це з вами?
та що ж це з вами?
...ти вбила спокій
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946922
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.05.2022
переклад власного твору, і відомої пісні ВМС
увійде в новий україномовний альбом цього гурту
На кожен крик завжди є сміх
На промінь сонця - зайвий гріх
Рахуй до трьох і ну їх нафіг
На кожен чистий лист - провал
На звук сирен яскравий залп
Рахуй до трьох і ну їх нафіг
до трьох рахуєш ти
і дев'ять грамів
зруйновані мости
лікують шрами
І погляд вниз не бачить дна
І смерть одна, на всіх одна
Рахуй до трьох і ну їх нафіг
Десь ще чекають зайвих слів
І обертають страх на гнів
Рахуй до трьох і ну їх нафіг
до трьох рахуєш ти
і дев'ять грамів
зруйновані мости
лікують шрами
шрами
до трьох рахуєш ти
і дев'ять грамів
зруйновані мости
лікують шрами
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946920
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.05.2022
переклад власного твору
увійде до репертуару гурту ВМС
На кухні кава, стигне чай
Годинник зупиняє літо
Без відповідей і привітів
Ти просто кинеш - Не скучай
І знову в різних ми містах
Але реклама скрізь та сама
Думки сповільнюють самсару
І паралелі тануть склом
Всі відмітки на долях
Ми малюєм самі
Зустрічались раніше
Паралельними снами
Ти і я наче разом
Дивимось в різні стелі
Шкода що ми з тобою
Стали знов паралельні
Закреслюючи зайвий день
Дві лініі звести несила
Ах, ти така була красива
В бокалі білого вина
На вписці кожен не чужий
Банальна істина без болю
І якщо мало алкоголю
Помий стакан і знов налий
Всі відмітки на долях
Ми малюєм самі
Зустрічались раніше
Паралельними снами
Ти і я наче разом
Дивимось в різні стелі
Шкода що ми з тобою
Стали знов паралельні
На кухні пиво, стаф і бонг
Час розряджає батарейки
І сигарети за копійки
Насняться дітям-бурлакам
Ти знову кинеш - Не скучай
Тобі уже пора летіти
А паралельні всі привіти
Знов переплутає поштамт
Всі відмітки на долях
Ми малюєм самі
Зустрічались раніше
Паралельними снами
Ти і я наче разом
Дивимось в різні стелі
Шкода що ми з тобою
Назавжди паралельні
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946836
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2022
не давай мені ніякої надії
тільки ти згадай серед думок
як під час війни і безнадії
я почав, а ти закінчуєш рядок
не давай того, що б міг забути
обіцянок зайвих не давай
це слова, їх можна лиш почути
не відкривши на душі вуаль
все, що хочу - опинитись раптом
там де ти, там де горить вогонь
велетнем буває навіть атом
відчуваючи тепло долонь
все несказане нехай покажуть очі
непочуте станеться в свій час
зазирнувши у колодязь ночі
ти побачиш не мене, а нас
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946191
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.04.2022
будні скубає бусол згорівшим крилом
на місці твоєму тепло
в листах без адрес хоча б повернись
обгорнувши зап'ястя літом
я знов запускаю старий патефон
звук лине щоб далі зникнути
ми відлуння однакових душ
зі спільними ритмами
ми вже тіні колишніх людей і ідей
ховала в волоссі рими
я ж слідом за зіркою полетів
в пітьму чужої квартири
у минулих життях на стертих платівках
із наших імен проростає цмин
пнеться до сонця і помирає
у венах окситоцин
ці дивні поєднання душ і думок
мовчання, під музику вірші
відбиток майбутніх помилок
і колишніх скарбів, тихіше
станеш лиш тінню прийдешнім веснам
що також покриє стомлений дим
і побачивши місяць в озерах
спитаєш: - Стрибнем за ним?
слова зникають
і відбитки лишають нам
біг перетворюється на падіння
за привидами
світлом зірки
зниклим майбутнім
очима різного кольору
за примарою
за примарою
за примарою
P.S. форма і мотив схоже на Найтивыход - Спектрофобия
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945949
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.04.2022
Переконуй себе що все це не просто так
Заховай своє відображення в катафалк
Переконуй, що все це ти заслужив
Краще б пив, а не вірші писав, краще б пив
Зупинись і скажи чому ти чекав чудес
Не існує їх. В вікна стукає біль небес
Темно ззовні, допивай рексетин
Крапля з краплею - їх багато, а ти один
Вивертай свої порвані вщент кишені душі
У холодному ліжку закутий в місячний щит
Не знайдеш. В тебе просто немає речей
На яких би лишились відбитки своїх людей
Не знайдеш ти нічого. Забудеш усіх, кого знав
Анамнез життя це насправді його фінал
Розбитий ліхтар то серце. Збирай вогні
І в землі поховай їх, поглибше в сирій землі
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945838
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.04.2022
уже жевріє, неба полотно
забарвлює мої думки світанком
а зліплене докупи, не вікно -
душа ворушиться на дні пустої склянки
бинти на шрамах, раз, і два і три
я розриваю на рядки верлібрів
навпомацки, у пошуку не рим
і яблуневий цвіт лоскоче фібри
волосся зайчик сонця перетне
збулось те, що словами не напишеш
залишилось бажання лиш одне -
тільки тобі присвячувати вірші
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945465
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.04.2022
переклад
4-й куплет не Цоя, а письменника В. М. Васильєва
білий сніг, сірий лід,
на рапавій сухій землі
візерунком плямистим на ній
місто в асфальтній петлі
а над містом хмари пливуть
і здіймається жовтий дим
відбиваючи колір небес
місту дві тисячі зим
прожитих під зірки теплом
яку звати Сонце...
І дві тисячі зим війна
війна без причин і мети
війна справа молодих
спосіб раніше піти
червона як маки кров
вже сьогодні буде земля
завтра зійдуть на ній квіти й трава
і на третій день знову жива
переповнена зірки теплом
яку звати Сонце...
І ми знаєм, що так було завжди
посміхається доля тим
хто живе за законом своїм
помирати звик молодим
він не знає перешкод і відмов
все одно на імена і на трон
той хто здатен досягнути зірок
незважаючи що це сон
світлом зірки спаливши себе
яку звати Сонце...
містом ввечері блукають огні
а огні то є наші серця
місто знає наш смуток і біль
як і сміх збереже до кінця
і за ці дві тисячі зим
звикло місто до наших вогнів
і не ділить на своїх і чужих
ми для нього лиш мить поготів
затримались під зірки теплом
яку звати Сонце...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944484
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2022
я вдихаю сум, видихаю дим
знайшов ніщо там, де шукав стимул
за вікном горить техногенний Рим
а в Тисячолітній Сокіл сідає Ромул
повні баки, розумні ракети
син матері зі штрих-кодом стертим
фіксує спогад в якісне фото
на тлі останніх хвилин планети
нейронний мозок безпомилковий
як світлофор на воротах раю
немає вагань і втоми у зброї
я помираю самим собою
пустила квітка до зір пелюстки
і подив їхній зустріла радо
на тому місці де було людство
вже нікому буде їх рахувати
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944459
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2022
ти рахуєш пульс
в тісних стінах все здається німим
видається нічим
темрява бринить
спалах небо розірвав на шмати
попіл з нього занесе всі сліди
ті що лишили ми колись в містах
і ще мирних снах
кутий болем звук
звук сирени виє звіром нічним
обертає на дим
плани, сміх, життя
зараз лють гартує наші вогні
горизонт ворожий згине, і ми
в зелених парках, спраглих літніх злив
зустрінемось
після
війни
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944208
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.04.2022
Переклад на українську
Оригінал - Ю. Лорес "Из Песни Песен"
А якщо волосся це розпустити
Вона в ньому сховається вся
Ніби в високій-високій траві
Чи у тіні поснулих дерев
Її рух легкий або вітру спів
Білу шкіру оголить на мить
Ніби проміння з-за хмар униз
Розіб'ється відблиском по воді
Але якщо спокій, безвітря, штиль
То не побачити навіть п’ят
Під покривалом густих кіс
Не те що стегна, живіт, сосок
Але ніби крізь китайський шовк
Чи через тіні олив і агав
Мерехтіти буде тіло її
Якщо вгадувати обриси меж
І я підійду і, немов очерет
Повільним рухом долонь своїх
Щоб не стривожився дикий птах
Безшумно розсуну коси її
І зразу замружусь - спалах такий
Усмішка кине мені в лице
Нехай я замружусь: дуже давно
Я її бачу у власних снах
І перед доторком , перед тим
Я буду довго вдихати її
Спочатку запах лаванд і глиць
І запах масел землі Судан
Потім крізь миро, горіх, сандал
Із глибини до мене дійде
Загадковий дух тіла її
І тільки потім - запах душі
До неї торкнутися - ніби вниз
Впасти на теплий морський пісок
Чи в хвилю пірнути до самого дна
Теплу і пряну як молоко
Чи вгору через Чумацький Шлях
Довго блукати пульсаром жарким
Відчуваючи як закипає кров
Все спопеливши стає вогнем
І кожним атомом серцю в такт
Ніби стеблинка, що вітру в такт
Або піщинка - прибою в такт
Світла промінь - всесвіту в такт
У самого космоса на вагах
Як на орелях: добро - гріх
Істоти вартують на двох ногах
З неба не зводять очей своїх
Палаци незламних імперій - в пил
Величних лики торкнись - прах
Реальність у снах принеси сил
Могутній розум, здіймись - крах
Священним звіром тоді став
Тому що вічність - секунди вік
На всю природу що Бог дав
Двома вустами один крик
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940115
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2022
Щоб не хвилюватись просто бахни абсент
Сказав він, поправляючи свою краватку
І не думай що десь, колись, за чужих планет
По тобі не запалять останню ватру
Що зима теж буває довга, з усіх облич
Тих дванадцяти, що ми завше кидаєм долу
Відривний календар, поступово, без протиріч
Заміняє декади, як і людей на нових
Що дракони - тільки в казках, як забутий знак
І пекуче-залізна пора не щадить нікого
Коли свічка дійде, не лишаючи мотузка
Тоді справжній морок покаже на вартість всього
І тоді горизонт подій стане знов твоїм
Де минуле зникає за обрій щоб повернутись
Не пояснюй нічого, просто довірся їм
Понесуть тебе спогади у павутиння вулиць
Там старий гітарист на узвозі, і мокрий брук
Там місця є такі де змішались міста і долі
Когось вдома чекає сердитий голодний крук
дехто пише в метро, випускаючи крик на волю
І коли ти один, завжди є невід'ємний біль
І бажання униз заміняєш на крапкокоми
Перейде, перемкне, перепливе, згорить
І не ти, ні не ти. Саме він стане скрізь відомим
Нагадає тобі, як наповнював Іордан
І стрибали з очей хмарочосів останні рими
То не вітер з Подолу, то твій природній стан
За вилогою зберігати прожиті зими
Вірші то для душі, щоби камінь зійшов на віск
Чи піщаний палац обернувся на монументи
Якщо є що палити - гори як осінній ліс
Ну а все інше просто запий абсентом
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939455
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2022
я искал дорогу - дальний слепил глаза
свет и горечь пролетающих мимо лет
реминисценции смыть не смогла гроза
с улиц города, которого больше нет
я искал любовь, находя лишь камни
со дна озера, где обитала Дева
я искал, открывая пустые ставни
поезда провожая под группу Нервы
я искал меч с кольчугой и лесть чужую
на руинах того, что считалось домом
но как в старой песне нашел другую
променял человека на дым с ментолом
куст шиповника там, под ее окном
пять веков... на картине полынь и мох
мой финал обрывается этим сном
с этим сном начинается твой пролог
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932622
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 02.12.2021
де терен росте
і холодна вода
в мені проростала імла
корінням шипшини
що спить під вікном
п'ятсотрічним сном
листям дерев
яке зжерла земля
був я
відсилки до:
Ю. Лорес - Шиповник
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931970
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2021
[b]Hold me close[/b]
Сонце з безхмарного неба огортало площі, будинки, сквери і майданчики тим теплом, яке вже не назвеш літньою спекою. Легкий вітерець з подивом намагався розвіяти його, але лише лоскотав мою футболку з кастомним принтом. Він ще не виріс в листопадовий злий свист, не подорослішав, не набрав сили. Зате сила росла в мені.
В той день вона сказала що любить, і море окситоцину раптово переповнило вінця душі і хлюпало на бруківку, з кожним кроком все більше і більше. Від цього колір всього мінявся: жовте небо відбивалося в червоних калюжах, будівельний брухт на куті біля зупинки трамваю з срібного поступово забарвлювався в блакить, а смарагдові діти на роликах проїхавши через тінь величного монумента якомусь герою ставали рожево-білими. Я видихав частинки думок які були десь далеко, і летів над землею. Ось так стають птахами, напевно. Це схоже на момент, коли “антайтлд документ” в якому письменник писав чорновик, нарешті отримує назву і перестає бути безіменним. В плеєрі грав не Декаданс, а вже Брін мі зе Хорізон і Найтівиход, але хоч убий не можу згадати коли я почав їх слухати вперше і підсів. Зате я завжди пам’ятатиму день коли ми зустрілись. Те як я її вперше побачив, і що відчув, важко описати стисло, або підібрати влучні прикметники.
Це був весняний показ опери з препарованим роялем в невеличкому театрі, не перший показ - тому вистачало вільних місць. Але вона підійшла, сіла поруч і просто сказала:
- Привіт, мене звати Софія.
Потім почалась вистава, а після неї ми обговорили враження за горнятком кави.
Потім було чудове літо, потім були ми.
***
Ти питала що я від тебе хочу, любов моя.
Моя відповідь проста:
По-перше твій розум
Потім твоє тіло
Потім твою душу
(с)
The Affair S04E05
[b]Don't let go[/b]
Я не знаю чому тепер один. Пам’ять ніби стерта. Океан мій темний і спокійний, темний і глибокий. В давнину щоб пройти крізь рифи матросам наказували вилити кілька бочок риб’ячого жиру, щоб заспокоїти хвилі. Тільки зараз капітан без корабля на дні моря, а його згасла життєва сила перетворила все довкола на густе ніщо - спокій прийшов назавжди і скрізь. Риби застигли, як і мої руки з думками.
Туман за вікном дряпає шибку и шукає щілину щоб проповзти всередину - це звір без очей і імен, він хоче поглинути те, що лишилось від капітана. Була холодна зима без тебе, і вона досі не закінчилась, хоч пройшло багато років. Камінь біля мене то є відлуння гріха, і він закриває поріг мій, ніхто не зайде і не вийде.
Я знов дивлюся на руки і рахую пальці. На них твої висохлі сльози, на них тонкі сліди минулого і все те, що ми зробили.
***
Блідий слід тане склом - доторки задзеркалля
Там твої і її нероздільні вуста
Там несказаних слів міражі без визнання
Палиш третю
Четвер
Знов по звичці одна
(с)
чорновики
[b]Watch me burn!
[/b]
Токсична заграва на місці серця, сухим попелом через простір однокімнатної частини існування шелестить вітер слів - як мантру повторюю чиїсь рядки “жити своїм життям”. Чому це покоління труїть себе невичерпним потягом до болю, невзаємним коханням, чіпсами під трешові серіали без сенсу, спогадами без ліку і кінця? Чому одним хочеться кар’єрного росту, а іншим летіти униз, ламаючи гілки тополь? Все життя складене з цитат, все що я знаю і пишу вже колись було написано і сказано, заспівано і почуто, перекручено предками і передано нащадкам.
“Лишилось лише померти, за тебе, в догораючих снах” відлуння стін повторювало. “Любов це просто шмат вагіни” відповідала стеля. Підлога мовчала, чекаючи поки я впаду у її пащу.
І я падаю, падаю вниз зовсім без абляційного захисту, згораючи не долетівши до нижніх шарів атмосфери.
***
Це як гігантський імпульс світла, що проходить крізь очі...
Але якось я все ще бачу.
Слухай, ти знаєш сни однакові щовечора, навіщо мені...
Діти схожі на спалений папір...
Чорний, що не рухається.
Тоді вибухова хвиля сягає їх, і вони розлітаються, як листя...
Це не сон
Хто-небудь...
Ти думаєшь, що ти в безпеці і живий?
Ти вже мертвий!
Всі!
Він, ти, вони вже мертві!
Все це місце, все, що ви бачите тут, зникло!
Ти живеш у клятому сні, Сільберман!
Тому що я знаю, це станеться!
(с)
Сара Коннор
[b]In this hospital for souls[/b]
Так давно не писав листи,
Пам'ять, затиснута в ґратах сірих буднів, обережними кроками шукає вікно.
Лікар сьогодні був злий - хтось зливає таблетки в унітаз, і він не знає хто саме
смішно, але ж очевидно що нічого не вийде
ні в нього, ні в пам'яті.
Ковтати ту отруту я всеодно не буду, а спогади, покалічені після -надцятої спроби суїциду, загоять рани як черговий мутант з популярних фільмів для підлітків.
Зупиняти її теж не варто, хто тоді буде писати всі ці листи без адрес і імен?
Здається, я вчора бачив рибалочку, значить скоро весна.
пам'ять брудно виялалась - до вікон підвели струм, і тепер її ковбасить коли намагається прослизнути крізь ґрати
Я відклав олівець і посміхнувся - теж мені, перешкода
Не знаю, брак паперу заважав написати хоч щось раніше, чи ті крапельниці, що ставили мені турботливі сестри.
Щойно загасили світло, і черговий перевірив двері палат,
десь назовні голосно зойкнули безтілесі спогади
Лікарня Душ завжди поруч
Лікарня Душ нікого не випускає
***
время лечит, лечит, лечит, лечит!
здравствуй, лампа, я почти здоров…
(с)
Блиц -СИ
[b]Постскриптум[/b]
Коли сутінки ранньої зими запалюють перші ліхтарі і габаритні вогні освітлюють пентхаузи новобудов, народжується тихий спів. Він ледь чутний серед шуму машин, гуркіту буксирів на Дніпрі і пролітаючих на захід літаків. Цей спів розкаже про минуле і прийдешнє, нагадає закрити вікно на ніч, і нагодує птахів на дитячому майданчику. Старий рибалка закоркує його в пляшку і лишить до ранку достигати.
Мені ніяково визнавати, що довго дивлячись у безодню я боюсь не погляду у відповідь, а закохатися. Поруч нікого не має і це вже не бентежить як раніше. Дорога привела сюди, дорога ще не скінчилась. Убивця помирав повільно і лишився у дві тисячі сьомому, а ми вже давно перетворилися на тих, ким боялись стати: пустий келих чекає дорогого вина, пуста квартира чекає дискотеки, а кишеня - прибутку. Можна ненавидіти те, що робить нас слабкими, і в моєму випадку це лише час.
Зграя білих птахів зробила останнє коло над цвинтарем спогадів. Одна пір’їнка впала на долоню - це мій втрачений башерт, друга пір’їнка застрягла в волоссі - це загублений спокій. Третя це сон, який обіцяє збутися раз у раз, але виявляється ілюзією Агуари.
***
- Ми ж все життя думали, а що там, на вершині? Уявляли прекрасні краєвиди, гроші, безпеку, відповіді… Я хотів знати. І я дістався вершини, щоб побачити на власні очі.
- І?
- Там нічого робити, крім стрибка униз.
(с)
The Sinner S03E02
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931301
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2021
коли ти робила перші кроки мої вже давно відбулися
коли ти заплітала першу косу вежі-близнюки ще стояли
коли ти грала в струмочок на перерві то вибирала мене в пару
коли ти завела особистий щоденник помер батько
коли ти пошкодила спину це все ще була ти
коли ти усміхнулась - на дачі дозрів виноград
коли ти писала про біль бруківку цілував ранок
коли ти сказала "Прощай" здалося що це сон
коли ти вийшла за мене сон раптово зник
коли ти давала ім'я дитині то довго міркувала
коли ти прямувала на внутрішній голос то опинилась в темряві
коли ти зрадила туман ковдрою накрив місто
коли ти пила каву інша ти тільки заплітала свою першу косу
коли ти відчула свій філогенез то перетворилась на птаха
коли ти зрадила втретє вітер з Подолу нагадав, що це була інша ти
коли ти набирала мій номер абонент був недоступний
коли ти згадувала море кінчики пальців теплішали і хотілось танцювати
коли ти читала ці рядки то заплуталась серед інших "ти" і не зрозуміла нічого
коли ти помирала - ти помирала одна
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929845
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2021
всі мої вірші то сувенірна продукція
якщо дивитись через призму індукції
в кожній шафі свої скелети-потвори
і диригує там страх самоповторів
всі мої вірші то лиш частинка всесвіту
лише планета, загорнута в океан
шукати суші ніби блукати нетрями
або зливати по краплях себе в стакан
все моє різко
темно і вітряно
зайвий шум
сенсу на вістрі
мало
лишився сам
в черзі за щастям
в давно закритий ЦУМ
знову ідеш
сходами вгору
злам
зламалась лялька, а наступна буде завтра
блукати містом і губитись між людей
читати викреслені в цеглі білі мантри
і забувати ким я був серед тіней
Дев'ять Грамів і Плач назавжди заберу я з собою
тільки дітям підвалів залишу я мрії ключі
зайвий принцип - баласт, поки небо тримаєш рукою
дві весни гострять леза і знов витягають мечі
рок і вересень тліє
малюємо зайвий день
автостопне минуле ти бачив в її очах
цей відбиток лише сувенір
слід старих натхнень
все моє що не збулося
я залишаю в снах
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926408
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2021
це знову я, але не той
привіт, клади ключі на стіл
уже не твій, і не герой
якого бачила в приціл
який міг бігти через терн
зібрати друзів не на чай
та всі розбіглися тепер
не в мережі, і не зважай
не памятаю те що знав
твій колір, твій таємний смак
коли я міг, коли літав
забув що може бути так
що може бути без думок
без слів, без бажаних облич
життя як висохлий струмок
і млосна нескінченна ніч
замовив піцу в одного
на кухні вітер, в голові
лиш силует і те вікно
де пролітали теплі дні
де мрії ще були вином
п'янким, і дух свободи ніс
якщо кохання - напролом
якщо стрибок то через міст
це схоже на забутий текст
який писав коли ще жив
тоді я міг порвати тест
і не складати зайвих слів
де той момент, де та межа
на кахель кольору небес
колись я впав і так лежав
знайшли на ранок не мене
і ось існує цілий світ
де зло, добро, любов і ртуть
де всі контакти з номерів
які ніколи не беруть
застиг годинник, ліжко, сон
а завтра знову сірий день
мішають будні свій бетон
коркують ними звук пісень
під враженням від пісні ЖЩ - Тоска
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925864
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2021
бронзовый огненный иней
цвет полуночных идиллий
рекою волос неустанно
проносятся дальние страны
знаю, тебя бы там звали
Бьянкой из рода Кавалли
с трепетом утренней розы
служанка плетет твои косы
о променаде с тобою
мечтают романов герои
тех, что в саду вы читали
с девами рода Кавалли
ты же прекраснее лета
в калейдоскопе планеты
кружатся времени спицы
и незнакомые лица
только лишь верь - все возможно
огненный иней по коже
шелк простыней, запах мирры
ты не из этого мира
продолжение http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193603
как Vermillion pt2
или Unforgiven 2, 3
итд.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925293
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 16.09.2021
переклад пісні Володимира Василь'єва (харківський бард)
безкінечна пісня, після третього куплету йде перший і так по колу
душа не знатиме про празник
і біль чекатиме вночі
допоки хитрий той лабазник
від щастя сховує ключі
від щастя сховує ключі
між дум незлічних про майбутнє
є світло зірки що без меж
діла Кощія - зло присутнє
любов їх переможе все ж
любов їх переможе все ж
і знов нащадків Дон Кіхоту
лабазник гнатиме втриший
і знов не буде нам турботи
крім думки що там на душі
крім думки що там на душі
вона не знатиме про празник
і біль чекатиме вночі
допоки хитрий той лабазник
від щастя сховує ключі
від щастя сховує ключі
між дум незлічних про майбутнє
є світло зірки що без меж
діла Кощія - зло присутнє
любов їх переможе все ж
любов їх переможе все ж
і знов нащадків Дон Кіхоту
лабазник гнатиме втриший
і знов не буде нам турботи
крім думки що там на душі
крім думки що там на душі
...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924985
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2021
песня для группы Выше Моего Страха
до свидания, прости - я давно остыл
на чердачной кровати никто не спит
десят лет пролетели так словно дым
черно-белые клипы под грустный бит
помнишь рваный матрац согревал зимой
не сегодня, но завтра ты будешь сыт
как ты плакал в углу под собачий вой
пока батя толкал твой ПеКа за винт
припев:
до свидания
снова раненный
оправдания где искать себе
до свидания каждому дню опять
только хочется спать
во дворе метрономом за годом год
грязь, бутылки за шкафом, бухая мать
тараканы на кухне, голодный рот
вот еще один вылез, неужто, бл*ть
после бурсы завод, зайцем на метро
хлеб, гречка, купил в магазине пену
ты побрился, а мысли как старый тромб
гонишь прочь, ведь завтра с утра на смену
припев(1)
до свидания мечты и привет весна
опоздал и уволен, немного зол
десять лет пролетели, теперь во снах
чертыхнулся и сплюнул себя на пол
повзрослев понимаешь - кругом лишь ложь
и обрывки желаний тех кто не стал
не нашел, не успел, не добился, что ж
ты теперь среди них - улыбайся, pal*
припев(2)
*pal - приятель
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924674
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.09.2021
Знаешь, там все как у Кинга
Осенняя вода
Струится с небес ровным занавесом
На улицах нет мусора разбитых сердец
Кажется, я теперь люблю вас обоих - тебя и музыку
Которую ты вызываешь своим приближением
Сижу и мечтаю когда мы будем вместе
Давай уедем в этот город
Он уже заждался нас, он открыл все проспекты
Раздвинул стены домов, как шлюха
Завтра будет короткое бабье лето
Бетонное согреется гетто
В последний раз перед зимой
На трамвайных остановках пусто
Там нет ни тебя ни меня еще
Грустно
Что можно так сильно чувствовать расстояния
Которым в принципе пофиг
Что мы раздеваем друг другу - тело или душу
Фонарные столбы целует туман
Пока я иду один в пустую квартиру
Это осеннее нечто вместо души постепенно убивает
Заставляет цепляться за обрывки памяти
Пустыми бутылками гремит в мусорных баках
Вторит ночному гудку локомотива
Постепенно засыпает не с тобой на плече
Знаешь, в том городе все как у Кинга -
Рок-н-ролльные небеса
Где прошлое становится настоящим
И обретает очертания грядущего
Где сейчас идут дожди
Я знаю что люблю тебя и музыку
Дождись
Я все еще здесь, но я скоро буду
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924263
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 06.09.2021
ця пісня може ввійти в репертуар гурту Выше Моего Страха
силуети біля ліжка стримують
хибним шляхом не дають йти
мати розказала всі казки, і йдем
куди за дії ми, в кінці за все сплати
але
я не хочу жити як моя мати
я не хочу щоб страх мене тримав
я не хочу жити як мій тато
я не хочу здатись поки не впав
він працював і день і ніч, не
знав життя і втратив почуття давно
добрі наміри як шрами
я не я
якщо закінчу так як він колись
і
я не хочу жити як моя мати
я не хочу щоб страх мене тримав
я не хочу жити як мій тато
я не хочу здатись поки не впав
малим своїм
я ланцюгів не дам ніяких взагалі
скажу я їм:
що ким завгодно в світі будеш, лиш сильно бажай ти сам
і
я не хочу жити як моя мати
я не хочу щоб страх мене тримав
я не хочу жити як мій тато
я не хочу здатись поки не впав
я не хочу жити як моя мати
я не хочу щоб страх мене тримав
я не хочу жити як мій тато
я не хочу здатись поки не впав
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922307
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2021
я розбитий бокал
що був скинутий з даху
я в уламках дзеркал
наче схиблений ангел
я багатий банкір
я жебрак на базарі
засинаю під Стрикало
в львівському барі
я твоя попільничка
для пліток і пігулок
я ключі від крамнички
де продають трунок
я забув рік і тиждень
коли бачив сонце
був порушником щастя
і снів охоронцем
я порожній вівтар
для твоїх поцілунків
я дешевий поет
я тварина з притулку
я стріляю у морок
заплющивши очі
я кажу злого ранку
і доброї ночі
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921982
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2021
*«Отголоски прошлого» (англ. Little Ashes) — фильм режиссёра Пола Моррисона, снятый в 2008 году.
липкие руки, медленно тает мороженое
чипсы от бабушки ешь по дороге на дачу
детский крик в туннель из деревьев брошенный
на трехколесном с Андреем вперед за жвачками.
На сдачу фишки Mortal Combat и лучик солнца
среди бетонных гробов на новой квартире
бегом с братьями в балку, ноги в синие шлепанцы
а по вечерам батя жжет бумагу в сортире
лето в третьем вагоне на третьей полке
янтарь little ashes бьет на осколки
восходы, закаты, и бег по пыльному полю
медленно дышит разрухой век уходящий
тракторная бригада с прохудившейся кровлей
играем в индейцев и от французов прячемся
водохранилище, кирпичный дом, вечная стройка
девочка Таня, велосипед и по полю в клевер
ночью комары, после рыбалки чешуя в мойке
Паша зовет прощаться, ему скоро на север
лето в третьем вагоне на третьей полке
янтарь little ashes бьет на осколки
парты исписанные, строгий учитель музыки
тяжелые рюкзаки, березовый сок в столовке
первые стихи, достаточно было музы нам
и завораживало прекрасное далеко
собака Соня уже не встречает со школы
мама пишет записку чтобы цветы полили
потом тихо вздохнув задернет цветные шторы:
- Послушай меня, сынок. Мы ее усыпили
лето в третьем вагоне на третьей полке
янтарь little ashes бьет на осколки
экзамены в техникум, живопись, ватман, планшет
отработка, хот-дог на лавочке в летний зной
баллы подсчитаны - ты уже не абитуриент
и научился чувствовать чужие взгляды спиной
игротека, dota, пропадаешь ночью и днем
вот зачем социум, если есть виртуальный мир?
про оценки соврешь, хвосты закроешь потом
в кассетном плеере рок и стерлись кеды до дыр
лето в третьем вагоне на третьей полке
янтарь little ashes бьет на осколки
барды в прошлом, бобинник сломан, но есть CD
в день города жжет мосты Город 312
брат на лавочке пьяный, а с неба звезда летит
провожая сгоревший сентябрь в твои девятнадцать
снова август, девчонка постарше, рекой гроза
позаимствовал имя, но память как в полутоне
платонически - значит только смотреть в глаза
и с тех пор все вокруг тебя знают как Quadro Tony
лето в третьем вагоне на третьей полке
янтарь little ashes бьет на осколки
Рок-волна, год десятый - предчувствуя груз потерь
настоящие чувства рвались изнутри наружу
Анна только что вышла в самую дальнюю дверь
и замок за собой закрыла январской стужей
холод рук, до и после, огонь синих глаз - дурман
посмеялась судьба, занося тебя сводки бедствий
короткая история ушла кометой в туман
но вся жизнь теперь состоит из ее последствий
лето в третьем вагоне на третьей полке
янтарь little ashes бьет на осколки
вот с другой ты, вагоны, вокзалы, до скорой встречи
с универа забрал документы, и батя взбешен
автостоп это выход если платить нам нечем
кем станешь неважно, уже не youth of the nation
стихи под гитару, квартирник, соседей окрик
уходящий год на балконе мерзнет от холода
твои тексты, бас - Леха, Артур забивает мокрый
а ты кидаешь на площади первый молотов
лето в третьем вагоне на третьей полке
янтарь little ashes бьет на осколки
кольцо, семейная жизнь, ты папа и держишь чудо
рутиной растрачен и загнан в календарях
скандалы, измены, интриги, были и будут
секстант заржавел и остался в чужих краях
все в прошлом, на стол чистый лист и осколки сердца
и Джинджер танцует, как-будто в последний раз
в ее волосах лишь восходам с закатами греться
и море не море без "to be continued..." фраз
лето в третьем вагоне на третьей полке
янтарь little ashes бьет на осколки
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921303
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.08.2021
стій і дивись як згораю я
нічього, знаєш я люблю ці відчуття
стій і послухай крик мій з висоти
нічього, знаєш я люблю як брешеш ти
люблю як брешеш ти
я не знаю насправді що це
тільки можу відчуття описати певні
і зараз це ніби ніж в горлі у мене
не можу дихати, борюсь з останніх сил
і перетворює у пил
мене моя ненависть
помах крил любові підняв до неба
але при цьому я ковтаю біль
чим більше я люблю тим він сільніше
я майже потонув але в останню мить
вона рятує мене
ненавидить мене
а я люблю це, стоп!
куди ти? тебе лишаю
ні, ти нікуди не йдеш
цей біль без меж по колу
божевілля
коли все добре і прекрасно ми
як Супермен і Лейн на власному весіллі
але коли погано я не я
хто той чувак, питаю з криком
б'ється посуд,
я бачу мовчазний цей осуд
в її очах втрачаю силу знов
стій і дивись як згораю я
нічього, знаєш я люблю ці відчуття
стій і послухай крик мій з висоти
нічього, знаєш я люблю як брешеш ти
люблю як брешеш ти
чи ти любив так коли небудь очі
що з ними поруч дихати немає сил
ви зустрічаєтесь і ще не знаєте того
що з ним
з цим почуттям пливеш в холодних водах
блаженства, так було
а потім нудить, відчуваєш злість
а потім хочеш вбити
і спричинити біль, забити
на все і просто труїти словами
всі обіцянки що казав колись
волосся вириваєте, під нігті кров
знову б*єтесь, а та любов в момент зникає
спливає
час в безсилій люті
всі кажуть вам - розходьтесь назавжди і край
і крахом всі надії на майбутнє
але це сьогодні а не вчора
платівка знов та сама в голові
і обіцянки ти даєш і наче не пусті, що стримаєш
і стримаєшся сам згодом, вона дає
тобі останній шанс, наче це в перше
життя не іграшка нінтендо
але збрехав ти знов, вона йде в вікні
вікно - це символ болі
стій і дивись як згораю я
нічього, знаєш я люблю ці відчуття
стій і послухай крик мій з висоти
нічього, знаєш я люблю як брешеш ти
люблю як брешеш ти
тепер я розумію ті слова
ті вчинки що ми не хотіли наче
але знов на ті ж самі граблі ми йдем
характер твій не краще мого, жахливий знаєш
сліпа так само від кохання можеш стати
ні мила ти куди, не йди і перестань брехати
безумством хтось назве стосунки ці
коли торнадо у вулкані рве довкола все
я лише знаю що не можу відпустити бо люблю так сильно
це лише сумки, ти забери їх і вернись
кажу ж моя провина це
ти щирість чуєш
мене ти більше не ревнуєш?
наступного, наступний раз уже не буде
не настане
від ран устану, я не хочу так більше
якщо ти ще раз намагатимешся йти
я нахрін спалю все довкола, візьму зброю
і підірву будинок наш з тобою
стій і дивись як згораю я
нічього, знаєш я люблю ці відчуття
стій і послухай крик мій з висоти
нічього, знаєш я люблю як брешеш ти
люблю як брешеш ти
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920734
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2021
дуже дуже вільний переказ/переклад ППР - Экскурсия
тому не в розділі Пісні
я знов у полі вулиць
згораю як лід
і високо зігнувшись
біжу в лабіринт
потилицею в небо
і п'ятками в ад
так бажано нетреба
дивитись назад
швидко вповільнює біг
час-незнайомець
а на подвір'ї достиг
місяць-утопець
дах відкриває діру
світлого льоху
лагідних голок стакан
вип'єм потроху
у спеку крижаніе
в тиші апарат
для гучномовців віри
в підземний набат
а на весільних плахах
кайдани з дзеркал
суфлер римує простір
в сумний карнавал
лінія літа дійшла
невідвороту
а за чумацьким шляхом
дах їде згодом
клепки спитають тебе
- Правда чи дія?
ввечері двері шкребе
шизофазія
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920012
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2021
Яркость на минимум, едешь в последнем трамвае
мир цифровой смотрит пристально сквозь твой пиджак
звезды одна за другой растворяются в мае
мгла затянулась твоим бесконечным unluck
кто-то далекий сквозь мрак посылает сигналы
надо услышать и правильный взять стетоскоп
мысли на вкус отдают проржавевшим металлом
память твой все еще самый глубокий окоп
мгла улыбнулась, убийца остался в нирване
в листьях опавших и танце туманных витрин
в зареве осени той нам мерещились дали
ну а теперь лишь на полке амитриптилин
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918786
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 06.07.2021
холодеют пальцы, до дрожи
ты печатаешь. Поздно, все же
за окном апрель дымкой стелет
время за полночь, гриф лелея
перестроит свои аккорды
девочка на ютубе, звонко:
запоет о конце этого гребаного мира
и в огнях витрин твои отражения как в тире
множатся, а я пытаюсь сложить паззл
пытаюсь не смотреть в глаза сразу
а только по прошествии молчаливой паузы
нашего совместного неприятия последних событий
когда ты была только улыбкой
я же был аккумулятором ионно-литиевым
улыбаясь, заряжала мои частички души
в городе где даже в апреле идет снег
где можно держать на расстоянии прижимаясь всем телом
отдавать, ничего не прося взамен, кроме кусочка мела
что впрочем не важно, главное будь живой
одевайся по погоде, молочный коктейль с собой
пока я пишу текст, пока не в ладах с судьбой
и почему ты не сказала что умеешь управлять временем?
слишком быстро когда ты рядом, и с расстоянием все медленнее
я просто поправлю твои локоны, и давай еще раз
споем о конце этого гребаного мира
холодеют пальцы, до дрожи
ты печатаешь. Поздно, все же
за окном апрель дымкой стелет
время, кажется, мне не верит
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911036
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 15.04.2021
слишком много фейлов
снятые на старый смартфон пейзажи
сгорают побитно в своих ячейках памяти
помнишь, как вчера - то что было 10 лет назад
отпустил, забыл
но у Вселенной забавное чувство юмора
слишком много фейлов и воспоминаний
в каждом из них кто-то есть
остался отпечатком
кто подошвы, кто следом губной помады
на барабане всегда зеро
но ты ждешь когда выпадет сектор приз
приснился сон - лучик у меня на коленях
ищет тепла, или забвения
океан спокойствия заполнил до краев
до кончиков пальцев, до дрожи
казалось, она никогда не уйдет
сон оборвался
Вселенная подмигнула и шагнула в окно
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910809
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 12.04.2021
Перевод, старый, ему года 4
не знаю почему на сайт не запостил, вот нашел в блокноте и подправил мелочи
может быть споет группа Выше Моего Страха
В улыбке холод и боль, она другая
Стоит на самом краю
где незримые стаи
вы все из прекрасных грез
мира, что выгнал ее прочь
прочь
прочь
в глухую ночь
припев:
Таблетка чтоб не быть
таблетка чтоб забыть
таблетка чтобы стать кем-то другим
все на свете вещества
не спасут ее от себя
пустота наполняет ее
перед падением вниз
вспышкой сгорели мосты
словно детский каприз
вы все из прекрасных грез
мира, что выгнал ее прочь
прочь
прочь
в глухую ночь
припев
вы все из прекрасных грез
мира, что выгнал ее прочь
прочь
прочь
в глухую ночь
припев 2 раза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909938
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.04.2021
пісня для гурту "Выше Моего Страха"
по мотивам Linkin Park - What I've Done
в стінах цих
світ замовк, і застиг в тіні
і правди мить
маски рве, і не жаль брехні
прости за все, пусти - прощай
накоїв що
давно в землі
все що я знав, ким став
в далекі дні
я відпускаю знову все
відпусти
все що думала
про нас забудь
чистий лист я кладу на стіл
прости за все, пусти - прощай
накоїв що
давно в землі
все що я знав, ким став
в далекі дні
я відпускаю знову все
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902692
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.01.2021
переклад пісні Костянтина Ступіна
можливо ввійде в репертуар гурту Выше Моего страха
коли помер я
норд-ост море рвав, дракар - труна моя, палав
коли помер я
коли помер я
сонце зірвалось разом з зірками болідом в море
і все згоріло
коли помер я
лишились тільки кішки і сови
і акули та кистепері риби
вийшли на берег як собаки
як собаки в зграї збились
в зграї збились, жерли негрів
коли помер я
коли помер я
норд-ост море рвав, дракар - труна моя, палав
коли помер я
коли помер я
некрофіли відкопали Цоя, зашлюбного сина Йоко Они
і заплакали ікони
коли помер я
мене хрестили проти волі! Забули Одіна і Тора!
коли помер я
коли помер я
норд-ост море рвав, дракар - труна моя, палав
коли помер я...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891114
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2020
помнишь лето, море, джинсы до дыр
как с тобой аскали в разных местах
страх не стать мы превратили в бензин
и сожгли сентябрь в наших стихах
разошлись пути, ушли поезда
небо ясное за солнцем в овраг
покатилось и нахлынула мгла
и кукушка перестала считать
вместо лиц вокруг чужие места
сон за сном пророчит быт или ад
где окно теперь глухая стена
по кирпичику сложил ее сам
кто ломал стекло теперь инвалид
бывший битник оказался в бинтах
и сентябрь тлеет а не горит
страх не стать теперь уже просто страх
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876975
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 23.05.2020
не шукай мене серед спогадів
не знайдеш, і сама загубишся
не шукай між жителів стомлених
мегаполісів, що над урвищем
не шукай мене в парках потайки
не шукай серед листя жовтого
знайдеш вітер, плете він мотанки
з слів незгаяних поцілунками
не шукай те, що в вікна стукає
і на протязі спить під мотлохом
не шукай також тих хто слухає
лиш себе і земного Молоха
ти шукай мене над безоднями
де пил янгольский душу міряє
там всі вільні на шляху зорянім
там дельфіни мандрують мріями
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846526
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2019
Слухай но, Герберте, казку.
В далекому-далекому королівстві... Ні. Одного разу зустрів лицар красуню в лісі... Ні, не те. Жили собі дід та бабця...Хмм, підводить мене пам*ять.
Жили собі в королівстві принц з принцесою, і так сильно любили один одного, що зробили собі Колобка. Колобок був таким гарним і веселим, що натішитись не могли ним. Але зла чаклунка позаздрила цьому щастю, і перетворила на діда і бабцю, а палац на хатинку біля моря. А Колобка тим часом з*їли дикі звірі. Ходить дід біля моря і ловить рибу, а бабця вдома фітнесом займається і в дзеркало видивляється, шукає минуле. А дід все намагається виловити золоту рибку, щоб загадати бажання і знищити чари.
Але це тільки приказка, казка попереду. Бачиш, Герберте, триста метрів, на першу годину? Цілься добре, не втече. Прямо між ключиць.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843410
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 29.07.2019
[i]для группы "Выше Моего Страха", соавторство с Алиной Василенко, большое ей спасибо за строки и вдохновение![/i]
1
Краплями дощу прокинувся ти
Nevercomback зі всіх сил кричить.
Краплями дощу прокинувся дим
сигаретний і попіл, як завжди.
приспів
А в серці полин-трава
А в серці - трішки сум
І ми все ще граєм
І краплями дощ співає
2
І кожного ранку блюз на вікні
Кам'яні серця ховають вогні
Ми всі відчуваєм той самий ритм
За краплями дощу ховається дим
приспів
3
Нас ранить сплін нових часів
І шкіра тонка від безпечних слів
Сьогодні, назавжди мені залиши
Не грій - залиши дощ цей настрій
приспів, раз або 2
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838908
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.06.2019
переделанный стих, добавил припев, для группы Выше моего Страха
напоминает мотив Звери - Напитки покрепче. но как Артур напишет музыку, одному ему известно, так что может получится совсем по-другому
1)
где-то там за поворотом
праздник нас застал когда-то
помнишь старый бонг и ноты -
оловянные солдаты...
где-то там в пустой квартире
эхом звуки первых песен
там друзья, гитара - лира
все казалось так чудесно
припев:
казалось ведь можно
сгореть без остатка
так тихо и просто
так искренне-ярко
аккордом последним
рассыпалась сказка
в карманах оставив
лишь мелочь на краски
2)
а потом в глазах напротив
осень испугалась лета
на перронах ты оставил
детство и стихи-билеты
и теперь бежишь навстречу
неизбежности разбитой
- нет, не надо больше сдачи
только дверь оставь открытой
(припев)
3)
может там за поворотом
времени туман излечит...
ложь. на удаленных фото
до сих пор ты не отмечен
где-то там в пустой квартире
праздник был и было лето
там ее глаза, и ноты -
все остались на кассетах...
(припев)
4)
казалось ведь можно
так тихо и просто
так искренне-ярко
так тихо и просто
казалось
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835912
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 18.05.2019
где-то там за поворотом
праздник нас застал когда-то
помнишь старый бонг и ноты -
оловянные солдаты...
где-то там в пустой квартире
эхом звуки первых песен
там друзья, гитара - лира
все казалось так чудесно
а потом в глазах напротив
осень испугалась лета
на перронах ты оставил
детство и стихи-билеты
и теперь бежишь навстречу
неизбежности разбитой
- нет, не надо больше сдачи
только дверь оставь открытой
может там за поворотом
времени туман излечит...
ложь. на удаленных фото
до сих пор ты не отмечен
где-то там в пустой квартире
праздник был и было лето
там ее глаза, и ноты -
все остались на кассетах...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828960
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 14.03.2019
Так давно не писав листи,
Пам'ять, затиснута в ґратах сірих буднів, обережними кроками шукає вікно
Лікар сьогодні був злий - хтось зливає таблетки в унітаз, і він не знає хто саме
смішно, але ж я знаю що нічого не вийде
ні в нього, ні в пам'яті.
Ковтати ту отруту я всеодно не буду, а спогади, покалічені після чергової спроби суїциду, загоять рани як черговий мутант популярних фільмів для підлітків.
Зупиняти її теж не варто, хто тоді буде писати всі ці листи без адрес і імен?
Здається, я вчора бачив рибалочку, значить скоро весна
пам'ять брудно виялалась - до вікон підвели струм, і тепер її ковбасить коли намагається прослизнути крізь ґрати
Я відклав олівець і посміхнувся - теж мені, перешкода
Не знаю, брак паперу заважав написати хоч щось раніше, чи ті крапельниці, що ставили мені турботливі сестри...
Щойно загасили світло, і черговий перевірив двері палат,
десь назовні голосно зойкнули безтілесі спогади
Лікарня Душ завжди поруч
Лікарня Душ нікого не випускає
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823762
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2019
песня группе Выше Моего Страха, текст писался по мотивам трека "Mushmellow - Без Названия"
моя музыка, тексты и боль
моя ложь, мои грезы и роль
все здесь
со мной
мои страхи, надежды и злость
девять граммов и взорванный мост
все здесь
со мной
останься сейчас
лишь память внутри у каждого из нас
не думай о том
как каждый день становится вчерашним сном
моя музыка, тексты и боль
моя ложь, мои грезы и роль
все здесь
со мной
одиночество, мысли о ней
среди сломанных кем-то вещей
все здесь
со мной
всегда и везде
ты знаешь - ты будешь в моей голове
не думай сейчас
про завтра, где не станет одного из нас
моя музыка, тексты и боль
моя ложь, мои грезы и роль
все здесь
со мной...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753926
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 05.10.2017
[i]песня группе Выше моего страха[/i]
сколько забытых дорог и строк
секундная стрелка сверлит висок
полночь пришла серпантином дождя
сегодня - собирайся, пора:
апокалипсис этого города
вновь у тебя на проводе
платим за обещания
не допустить молчание
снова в маршрутках девочки
в карманах нету мелочи
Убер по расписанию
возит мое отчаяние
апокалипсис улиц как старый долг
секундная стрелка - его сестра
позвонили ночью случайно в морг
сегодня занято, как и вчера
в тесных маршрутках города
все между нами холодно
платим за обещания
не допустить молчание
с плеером ходят девочки
мысли меняешь мелочью
у тебя в расписании
было опять отчаяние
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750084
рубрика: Поезія, Городская (урбанистическая) поезия
дата поступления 11.09.2017
Между небом, между мной
Две весны, одна рукой
Машет, автостопом грезя
Останавливая время
Что не влазит в третью полку
А вторая синей каплей
По щеке моей стекает
Перескладывая письма
Не нашедшие твой адрес
Первая заварит чаю
И окно откроет настежь
С целью псевдосуицида
Или просто стало душно
А вторая молча смотрит
Молча дни мои считает
Без тебя и без надежды
Между небом стать, как прежде
Первая играет роли
Милой музы пьесы "Жизнь"
Вечером на стол из дуба
Она сыпет соль и ноты
А вторая за кулисы
Не боится кинуть бомбу
На листовках - конец света
А в глазах все то же небо...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745695
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 11.08.2017
Я потерян во времени и снах
В вырезках старых газет ищу синеву
Ищу взгляд тот пронзительный
Как игла, как проклятье наркомана,
Жизнь - бэд-трип на лавочке в Питере
Хуже будет только завтра
Сдам билет, решусь на суицид или новую работу
Больше денег, телефонов, шмоток
Иллюзия свободы без тебя
Тянеш руки из прошлого, бля
Я знаю что будет хуже!
Безпричинная грусть манит в лимб
Хотя просто боюсь признаться
В том, что я давным-давно сгорел
А когда-то видел будущее другим
На лавочке, но не в Питере
Пусть вансы мои стерлись
Пусть завтра будет хуже
Тогда можно будет улыбнуться,
Вспомнив о прошлом
И заплакать
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742980
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.07.2017
І побачив я сон, але цей сон покинув мене (с) Морфеус
Вітром тягне заплутані думки
назовні до нічної дороги
і ніби відчуваю біль темряви
та всі приховані в ній тривоги
десь там Джин знайшла Логана
тут ебола забрала півконтиненту
зайвою пелюсткою загас день,
Єва зникла за димом сигаретним
Спогади про тебе до неба
вогнищем на Івана Купала
не згорять, і попелом не стануть
однієї реальності мало
намагаючись винайти сенс життя
дехто пише на сходах німі знаки
я не знаю де правда, а де стіна
але знаю як помирають собаки
Майже у всіх версіях всесвіту
ми окремо бачимо різні сни
іржавіє останній старий трамвай
з тої самої осені - фіг із ним
на мільйони частин нас розділив час
піщинки в скляному годиннику
страх пішов, залишивши смак мрій
які не приймають в обміннику
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739094
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2017
переклад власного втору
Я бачив як згорали дні в старому лічильнику Гейгера і кращі з умів мого покоління зникали за поворотом в завтра
вони перевертали світ, вимагаючи неможливого від випадку і удачі
ставили перфоманси в лікарняних чергах і малювали кислотою пророцтва на плакатах своїх кумирів
сперечалися з відображенням про марність усього існуючого і торгували на вагу сенсом життя
обідранці, що кликали себе "дітьми підвалів", шукали щоденної дози в замерзлих провулках
хвалилися що пам'ятають останній витверезник в країні, і першу надію нового сторіччя
намагаючись зібрати докупи внутрішній світ, божеволіли на концертах невідомих груп
вдихали пил під чорними деревами і бачили народження другого сонця альтернативи
хіппі, що пізнали дзен, палили в переходах і розчинялися у сутінках покалічених часом кварталів
яких брали під руки і коркували у пляшки квартир, закривали в антресолях сходових кліток, на ранок знаходячи лише вікна навстіж і спогад про Високий Замок
кричали "Видихай" на дахах багатоповерхівок під зміну сезонів року
вони робили відмітки на шкірі по кількості відвіданих квартирників, чужих балконів і мізків
засинали під Комітет Охорони Тепла і прокидалися від почуття тривоги та безнадії
розгойдували ніч, малюючи хайрами знаки нескінченності під приспів "Міссісіпі"
мріяли про життя без нетрів і загальної бідності мислення, повернувшись з Лисячої затоки влітку здавалося б минулого року
на брудних флетах, проштиркані першими сонячними променями через розбиті вікна писали на стінах уривки законів Хаммурапі і пісні з перших платівок
яких засуджували за репетиції на верандах закритих на літо дитячих садків
завжди бачили чорно-білі сни від третьої особи, з обрізаними титрами, і заносили їх в телефонний записник під знаком питання
повернувшись нічним поїздом, розповідали місцевому таксисту всю історію свого життя за двадцять хвилин
божевільні з очима мудреців жебракували і наповнювали вени міста каламутною рікою спогадів
носили в наплічниках вже прочитані книги Маркеса і намагалися читати душі випадкових перехожих
уявляли смерть в образі блакитноокої дівчинки з притчі поета-бітника
пили джин-тонік з фанатками Нормана Рідуса в кафе на проспекті
залишались подумки з місією Червоного Хреста на східному узбережжі південних земель а потім розуміли що проспали свою зупинку і доїхали до арматурного
давали свої імена усім вокзалам країни, рахуючи кожен кілометр витрачений на нездійснену любов і написавши "Двадцять два удари", кидали емоції на рейки запасних гілок
помирали від передозу в агонії під сміттєвими баками на Космосі, заповідаючи перехожим завжди слухати Вітер Дахів і внутрішній голос
вивчали власне минуле за старими відео, записаними як пародія на Jackass
будували повітряні замки власних ілюзій, не виходячи з квартири місяцями
просили блекоти під час зйомок кліпу на розвалинах заводу "Весна"
які жили автостопом, аскАли на набережних іграшкових приморських містечок, читали Ошо і проповідували рок
чи несподівано занурювались в покер, покинувши грати Сплін, а потім верталися на лави парків ночувати і рахувати зірки, плачучи від радості
сиділи на трубах теплотрас читаючи вголос графіті давно зниклих кодеїнщиків
завсідники літніх фестивалів, зимових літературників, обласної бібліотеки і сезонних оргій на Байді
намагалися кричати пісні на інший берег і чули у відповідь що "все йде за планом"
хто прозрів майбутнє з верхівки колеса огляду і потім пробирався безбілетним на катер
губився на чужих кухнях, де не було нічого видно із-за диму марихуани, випадкових фраз і комунальних рахунків
викидав принципи як зайвий баласт з корабля, після молитви в храмі невідомого бога
проводив репетиції в тісних підвалах каверів Нірвани і своєї появи в житті інших людей
на коротку мить ставав самим собою в ліфті на восьмому поверсі, і сміявся, і затягувався холодним темним повітрям під'їздів
хто висовував голову з вікон електричок, стрибав з моста за місяцем, що впав, і розмовляв з банкоматами
і знову і знову намагався запалити вогонь, стираючи руки, зриваючи голос, не відповідаючи на телефонні дзвінки з того світу
і коли виходила мелодія, та єдина, що відкривала двері життя для тих, хто шукав - міг нарешті відпочити, заснувши на тисячу років.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739060
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2017
дельфины под кожей обретут свободу
в попытке смыть прошлое
босиком в глубокую воду
перешагивая невозможное
ты идешь
умирая каждый раз
засыпая каждый раз
каждый раз ты видишь меня
пусть кости мои давно в земле
по ним ходят лепреконы и растет вереск
как-будто во сне
но разве не для этого придумали сны?
умирая каждый раз
засыпая каждый раз
погружаешься в дивный океан
а хрусталь твоих глаз
ищет мой сон
ищет пути к бегству
до самого конца, до рассвета
пока его не поглотит асфальт очередного дня
пока дельфины не сломают хребты о волнорез времени
ложными, милыми
были последние лучи
и такими искренними
были лучи сквозь ветви
закат?
будешь помнить
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738096
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 16.06.2017
[i]ответ автору Eve Schwarz[/i]
Ночью не бывает лишних мыслей
по полкам, по подоконникам
идет тишина
Алиса всегда остается одна
курит и смотрит вдаль
Нам о далеких городах думать
как видеть сон на яву
в зеркале
Она называет меня богом
но почему тогда гаснут звезды?
Здесь и сейчас ничего нет
все смыло долгим ливнем
спрячь боль
подальше на антресоли
еще пригодится, знаешь
Выдыхаешь наружу все ненужное
становится странно и ветренно
это лето?
Ночью исчезает все лишнее
остается только огонек сигареты
от нас останется
только огонек
останется
огонек
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735767
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 31.05.2017
вдохновлен прикрепленной песней
ритм и прочее
Прости меня, Гата, мир летит прочь
Каравелла идет в непроглядную ночь
Время, злой лорд, его вспять не вернуть
Люби меня, смейся, и помни свой путь
Пишу: я сломлен, пришли за мной
Ты говоришь - всему есть предел, и нарушен покой
Кожа ее словно снежный апрель
Чай не допит, и остыла постель
Задаю я вопрос, что мне делать сейчас
С тобой, научившейся видеть сквозь нас
И где же тот агнец, что клялся в любви
Кричали ему мы вслед - не уходи
Оставил одну, когда нужен был свет
И время, злой лорд, забрал тот силует
Но образ остался на кладке стены
И руки мои его вывели в сны
Пишу: я сломлен, пришли за мной
Ты говоришь - всему есть предел, и нарушен покой
И где же тот агнец, что клялся в любви
Кричали ему мы вслед - не уходи
Умоляли остаться в холодных руках
Там старый остов снова в Эльма огнях
С рассветом последний корабль истлел
В волнах захлебнулась война наших тел
Пишу: я сломлен, пришли за мной
Ты говоришь - всему есть предел, и нарушен покой
Прости меня, Гата, мир летит прочь
Каравелла идет в непроглядную ночь
Время, злой лорд, его вспять не вернуть
Люби меня, смейся, мой скайп не забудь
Мы пишем - все окей, скучая по ней
И кто сейчас муза - не важно, поверь
Просто поверь
Просто мне верь
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732068
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 06.05.2017
Мои мысли как люди на эскалаторе
Знаешь, стаями в разные стороны
Я бы прочитал тебе сказку в сгоревшем городе
От воздушных тревог спасайся под моими татуировками старыми
Ржавыми. Рассветами рыжими как твои волосы
И красивыми ногтями под розовым маникюром
Разрывай понравившиеся жизни на полосы
Все истории с утренним кофе окажутся сюром
А раньше были такими искренними и единственными
Эти особи, состоящие из желаний усопшей Батори
Как пассажиры по ошибке не взорвавшегося троллейбуса
Это все твои злые бывшие, на несущемся в преисподнюю эскалаторе
Слушал долго Ноиза, замечая - твой образ тает
Но мой внутренний океан до сих пор ждет твоего звонка
Почему его дельфины выбросились на сваи?
(А потом понял, что выдумал причину, по которой ты существуешь
Ведь ты не дала мне другой, знаешь)
Скоро тополиным пухом под ребра выбьет из нас очередную весну
разойдутся одиночки, так и не ставши стаей
мои мысли как люди на эскалаторе
забери их, плиз
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730993
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 28.04.2017
Собираю заблудшие души
в список слов, как в пустой стакан
чтобы позже их всех послушать
или тех, кто сильней устал
Собираю я крохи рифм
запирая на ключ - зачем?
мне бы выпустить их наружу
там где Мэри опять ни с кем
Собираю я смысл детства
Дождь. Стекло. Звуки, знаки - смыть
между пальцами ночь сочится
и весна обещает быть
Города - километры стали
тени ищут чужой порог
все те люди, кем мы не стали
и все те, кем я стать не смог
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722932
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 11.03.2017
Вечер холодом вяжет разбитый город
Серебрятся туманом проспектов плечи
Подожди, ведь рассвет не бывает скорым
Я приду, у окна не гаси ты свечку
Я приду старой фоткой, забытым призом
Снегопадом, сиянием, может — чаем
Выбирай, не страшны мне твои капризы
Я приду, вместе мы тогда поскучаем
Ты ждала, на порог не пуская холод
Вечер, утро, какую по счету осень?
А в окне отражался бездушный город
Миллионы огней на бетонной оси
Все слова те теперь как чужие вещи
Пешеходы давно превратились в тени
Блюдце старое все в паутине трещин
И ты тоже утратила счет паденьям...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697998
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 01.11.2016
перевод прикрепленной композиции, для кавера группы Выше Моего Страха
1)
Были дни и мечты
И места, где я жил
И был зверь - он ушел
Но стал добычей я...
2)
Прошлый бой завершен
не забыт, не прощен
И был дар, в этот раз
Его послала ты
припев:
Возьми же ночь
и оберни холстом вокруг
ведь даже непрощенным
нужно отдохнуть
Меня и ночь
На улице ты положи
ведь даже непрощенным
нужен иногда
...покой
3)
Продолжалась игра
И ошибки мои
поламав все замки
я сам собою стал
припев
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680915
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 30.07.2016
смішні мотузки, на зап*ястках кров
і кольоровий кляп на рот, але
рікою наче стануть сльози знов
і щоб не мучити, її він вб*є
прощавай, ми погрались
а теперь помирай
прощавай, поламались
все одно тобі в рай
коли здіймеш крила, пам*ятай про те що я...
коли здіймеш крила, пам*ятай про те що я тебе...
собі казали буде світло скрізь
надію мали ми що все пройде
але на друзки розлетівся міст
і щоб не мучити, її він вб*є
прощавай, ми погрались
а теперь помирай
прощавай, поламались
все одно тобі в рай
коли здіймеш крила, пам*ятай про те що я...
коли здіймеш крила, пам*ятай про те що я тебе...
смішні мотузки, на зап*ястках кров
і кольоровий кляп на рот, але
рікою наче стануть сльози знов
і щоб не мучити, її він вб*є...
...і щоб не мучити, її він вб*є...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676408
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2016
Я видел как сгорали дни в барахлящем счетчике Гейгера
и лучшие из умов моего поколения исчезали за поворотом в завтра
они трясли мир, требуя невозможного от случая и удачи
ставили перфомансы в больничных очередях и рисовали кислотой пророчества на плакатах своих кумиров
спорили с отражением о тщете всего сущего и торговали на развес смыслом жизни
оборванцы, называвшие себя “детьми подвалов”, искали ежедневной дозы в заледенелых переулках
хвастались что помнят последний вытрезвитель в стране, и первую надежду нового века
пытаясь собрать воедино внутренний мир, сходили с ума на концертах неизвестных групп
вдыхали пыль под черными тополями и видели становление второго солнца альтернативы
познавшие дзен хиппи курили в переходах, растворялись в сумерках искалеченных временем кварталов
как их брали под руки и закатывали в банки квартир, запирали в антресолях лестничных клеток
на утро обнаруживая лишь распахнутые окна и воспоминание о Высоком Замке
кричали “Выдыхай” на крышах многоэтажек под смену времен года
они делали засечки на коже по количеству посещенных вписок, чужих балконов и мозгов
засыпали под Комитет Охраны Тепла и просыпались из-за чувства тревоги и безнадежности
встряхивали ночь, рисуя хайрами знаки бесконечности под запилы “Миссисипи”
мечтали о жизни без трущоб и всеобщей скудости мышления, вернувшись из Лисьей бухты летом казалось бы прошлого года
на грязных флэтах, пронзенные первыми солнечными лучами через разбитые стекла,
писали на стенах урывки законов Хаммурапи и песни из первых альбомов
которых осуждали за репетиции на верандах закрытых на лето детских садиков
всегда видели черно-белые сны от третьего лица, с оборванными титрами, и заносили их в телефонную книгу под знаком вопроса
приехав ночным поездом, рассказывали местному таксисту всю историю своей жизни за двадцать минут
безумцы с глазами мудрецов просили подаяние и заполняли вены города мутным потоком воспоминаний
носили в бэгах уже прочитанные книги Маркеса, и пытались читать души случайных прохожих
представляли смерть в образе голубоглазой девочки из притчи поэта-битника
пили джин-тоник с фанатками Нормана Ридуса в кафе на проспекте
оставаясь мысленно с миссией Красного Креста на восточном побережье южных материков
а потом понимали что проспали свою остановку и доехали до арматурного
давали свои имена всем вокзалам страны, пересчитывая каждый километр потраченный на несбывшуюся любовь
и написав “Двадцать два удара”, бросали эмоции на рельсы запасных веток
подыхали от передоза в агонии под мусорными баками на Космосе, завещая прохожим всегда слушать Ветер Крыш и внутренний голос
изучали свое прошлое по старым видео, записанным как пародия на Jackass
строили воздушные замки собственных иллюзий, не выходя из квартиры месяцами
просили белены во время съемок клипа на развалинах завода “Весна”
которые жили автостопом, аскАли на набережных игрушечных приморских городов, читали Ошо и проповедовали рок
или внезапно пропадали в покере, забросив играть Сплин, а потом возвращались на лавочки парков ночевать и считать звезды, плача от радости
сидели на трубах теплотрасс читая вслух записки давно исчезнувших кодеинщиков
завсегдатаи летних фестивалей, зимних литературников, областной библиотеки и сезонных оргий на Байде
старались докричать песни на другой берег и слышали в ответ что “все идет по плану”
кто прозрел будущее с вершины колеса обозрения и потом пробирался безбилетным на катер
терялся на чужих кухнях, где не было ничего видно из за дыма марихуаны, случайных фраз и коммунальных счетов
выбрасывал принципы как лишний балласт с корабля, после молитвы в храме неизвестного бога
репетировал в тесных подвалах каверы Нирваны и свое появление в жизни других людей
на краткое мгновенье становился самим собой в лифте на восьмом этаже, и смеялся, и затягивался холодным темным воздухом подъездов
кто высовывал голову из окон электричек, прыгал с моста за упавшей луной и разговаривал с банкоматами
и снова и снова пытался зажечь огонь, стирая руки, срывая голос, не отвечая на телефонные звонки с того света,
и когда получалась мелодия, та единственная, отворяющая двери жизни для тех, кто искал - мог наконец отдохнуть, забывшись на тысячу лет.
[i]да, под впечатлением Аллена Гинзберга[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672789
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 16.06.2016
Втоптали времена года
в подошв излучины
дым и заводов соты
воздух скручивают
остановилось время
где-то в две тысячи десятом
занятно
видеть чужими глазами
бензедринные пейзажи
и перечеркнутые вырезки из памяти
всегда было слишком поздно
потому что лето прошло
потому что двадцать восемь
потому что патруль
пропустив точку невозврата,
нас выплюнуло в осень...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672688
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 16.06.2016
Смотри, так пахнет никотиновый рай
а через асфальт прорастает вода
она как и ты превращается в пар
она как и ты мечтает летать
Смотри, но закрой при этом свои глаза
Сотри - ты не оставляй никаких следов
Ведь по следам нас найдут
нас найдут по аптечным чекам
приведут в чужой дом
а головы оставят стерхам
Смотри, так вечер превращается в ночь
А анафилактический шок - в смерть
Она может открыть любую дверь
Но она не теряет ключи, как мы
Смотри, но закрой при этом свои глаза
Видишь - от нас совсем не осталось следов
Ведь по следам нас найдут
нас найдут если будем мешкать
если на белом поле
останется черная пешка
Смотри, так пахнет никотиновый рай
Смотри, так вечер превращается в ночь
Смотри, и никогда не забывай
Если весна не убьет нас -
значит сможет помочь
а если поможет...
... потом убьет
Смотри, но закрой при этом свои глаза
Сотри - ты не оставляй никаких следов
Ведь по следам нас найдут
нас найдут по аптечным чекам
приведут в чужой дом
а головы оставят стерхам
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631936
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 28.12.2015
текст группе Выше Моего Страха
секунды проходят мимо
секунды увидеть мне бы
окно напротив, так близко
но руки закрыли небо
от любопытных взглядов
и от сложных мыслей
Легкие и сердце без патологий!
куда уходят ночью дневные боги?
Легкие и сердце без патологий!
ладно, ладно, я запомнил
легкие и сердце... а ты будешь помнить?
опять в халатах мессии
таблетки и номер восемь
лучше бы просто спросили
зачем тобой была осень
зачем не увижу больше
зачем "так будет лучше"
Легкие и сердце без патологий!
шеренгой вдаль уходят тревоги
Легкие и сердце без патологий!
Прости, знаешь я запомнил
твое имя... а ты будешь помнить?
Легкие и сердце в крови агоний!
по венам струится ток воспоминаний
Легкие и сердце... да что это с вами?
...да что это с вами!!
...а ты будешь помнить?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620892
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 14.11.2015
Мэри нету, а осталась
Лишь усталось и пергамент
Мысли странные исчезли
Нам оставив боль и радость
А пергамент знает строчки
Те, что Мэри написала
Вы простите, что нет точки
Вы простите что так мало
Или много было Боли
Аномалии на венах
В стенах тела бредит ветер
Верет поля неизменный
И в тех звуках мчится осень
Мчится, но еще не знает
Опоздали там для Мэри
Там перину не постелишь
Ведь тепло она не слышит
Пишет, пишет, пишет... пишет
Письма слезные. Тревоги
Все ее на желтых листьях
Что усеяли дороги
Нам под ноги... Им. Под. Ноги.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612452
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 10.10.2015
вариант художественного перевода
Замрите дети, ночь опять
Мой голос превращает в шепот
Непросто из груди достать
Но я принес порадок этот
И ваши веки смежит медь
Он даст вам сон, но не оветы
Я буду до рассвета петь
И мое сердце в небе том
Ярким огнем
Ночные духи снова здесь
И в жилах кровь прохладней стала
Скрип двери посылает весть
И заползает в ваше одеяло
Замрите дети, ночь опять
Мой голос превращает в шепот
Непросто из груди достать
И мое сердце в небе том
Ярким огнем
Ночные духи снова здесь
Поймали плач ваш среди этих стен
И лунный свет собравши весь
Вливают в липкий холод моих вен
Замрите дети, ночь опять
Мой голос превращает в шепот
Я буду до рассвета петь
И мое сердце в небе том
Ярким огнем
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612421
рубрика: Поезія, Поэтические переводы
дата поступления 10.10.2015
Вот-вот...Мы просто смотрим фильм.
Его мы жизнью называем.
Пусть никогда и не узнаем.
Когда мы превратимся в пыль.
И плачет солью злой кумир.
Его душа испепеляет.
Его земля теперь пылает.
Когда мы превратимся в пыль?
В углах обрывки дневника
Несбывшихся желаний лета
Сожгли сентябрьское гетто
И ждем последнего гудка
Поверь... Мы просто смотрим фильм
Или что от него осталось
Забыв про чертову усталость
и ждем...
перебирая пыль
Соавторство с Мэри
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610907
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 02.10.2015
вариант художественного перевода
Замрите дети, ночь пришла
Мой голос тих, но и не светел
Я вам принес немного зла
А из груди сочится пепел
И сердце ест немая мгла
Зовет вам сон, которым бредил
Рассвет увидит лишь зола
И мое сердце в небе том
Ярким огнем
Ночные духи снова здесь
И в жилах кровь прохладней стала
Скрип двери посылает весть
И заползает в ваше одеяло
Замрите дети, ночь пришла
Мой голос тих, но и не светел
Я вам принес немного зла
И мое сердце в небе том
Ярким огнем
Ночные духи снова здесь
Поймали плач ваш среди этих стен
И лунный свет собравши весь
Вливают в липкий холод моих вен
Замрите дети, ночь пришла
Мой голос тих, но и не светел
Рассвет увидит лишь зола
И мое сердце в небе том
Ярким огнем
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609564
рубрика: Поезія, Поэтические переводы
дата поступления 27.09.2015
От рампы слепит свет, сползая в зал
рисуя тени на рядах и оживая
Здесь пыль и время помнили века
Овидию рукоплескал народ
или Шекспира слог в овациях своих
превозносил когда-то
Этот стих,
нет - монолог, точь-в-точь:
За стенами чернеет ночь
и вечный город скалится недобро
Там пьяный сброд вылизывает ноги
страшных шлюх.
А верность достойна порицания и смеха
Утехой!
Любовь послужит жирным палачам
на добровольные оковы же смотрите
свои,
Из золота они? из стали?
Скажите, разве вы не стали
от этого сильнее, тверже - нет!
все это бред безумного писаки
И подбирая зубы, добавки просишь ты,
о зритель старой драмы, кстати
не замечая грязи у себя - внутри
ты ищешь мыло для рабов иллюзий
Что верят лишь из золота колоссам
цена страданий черни - чепуха
пока есть зрелища и хлеб
все остальное лишь труха
забота власть имущих
слышишь!
ты пялишься на сцену как дурак
как будто в зеркале заметил отраженье
движение рукой,
и слева к правой строне движенье
Все злей перо, и терпеливее бумага
Но так же молчалив наш Вавилон
"Рабы" - убогое клише
зовете вы себя иначе,
значит
как-будто время можно обмануть
подменой слов, и только?
прежние вы все, как и века назад
Но если кто-то скажет это прямо
На этой сцене, скажем
и в стихах
Я представляю, это будет драма
и боль от гнева в рабских головах
Но полно, хватит верить в сказки
ведь самая большая - впереди
нет занавеса здесь
нет красной краски
наверно к лучшему подобный антураж
дешевых снов какой-то пьяной музы
Исчезли тени, мраком задохнувшись,
погасла рампа, их не оживив
как пиериды след
в разрушенном театре
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609362
рубрика: Поезія, Поэма
дата поступления 26.09.2015
Обычно ночами приходит он и молчит
Чай остывает пока сидим за столом
Потертые джинсы и задумчивый вид
Сначала гитара, ну а рассвет - потом
Сначала аккорды для тех, кто не спит в ночи
Не важно какая группа на рукаве
Скажет - двери другие, но те же ключи,
Попробуй открыть, и может найдешь ответ.
Уж лучше граффити на стенах, чем ржавый крест,
И память на грифах и в текстах, когда умрем
Ведь пофиг из дальних ты или близких мест
От себя не уйти - останешься говнарем
И не важно какое время - неси свой флаг
Струной и словами - любой пошатнется строй.
Обычно ночами приходит он - не во снах
Курит в затяжку, и ходит по кухне Цой
*вдохновили тексты Вадима Фомина
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605847
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 11.09.2015
песня для группы "Выше Моего Страха"
добавлен третий куплет и немного изменены припевы(2019)
в контакте статус у тебя
опять "свободна" как всегда
недавно я хотел понять
куда ведут твои слова
припев:
джинсы рваные, рюкзак
дома кола с виски
тебя ждет, а я пока
где-то там зависну
кто-то в омут просто так
кто-то - с головую
ну а я всего лишь рад
что ты была со мною
смотри на лето за окном
марихуанну выдыхай
из джинсов - шорты, а потом
попробуй поискать свой рай
припев:
на гитаре тертый риф
крыша под ногами
пусть жалеют дома те
кто сейчас не с нами
кто-то в омут просто так
кто-то - с головую
ну а я немного рад
что ты не со мною
когда нет денег - автостоп
лишь даль и синий старый бэг
а если любишь - задержись
чтоб жизнь не перешла на бег
припев:
шорты рваные, чехол
и гитара - пара
кола с виски на столе
и другая тара
кто-то в омут просто так
кто-то - с головую
ну а я хотел бы что б
ты была со мною
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605593
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.09.2015
1
На кухне кофе, или чай
Часы остановили лето
И без привета, без ответа
Ты только бросишь - "Не скучай!"
Опять мы в этих городах
Где вывески одни и те же
А мысли - реже, реже, реже
И параллели на стекле
припев:
Все отметки на судьбах
Мы рисуем сами
Мы встречались и раньше
Параллельными снами
Ты и я, вроде, вместе
И при этом отдельно
К сожаленью с тобою
Мы всегда параллельны
(Стали мы параллельны*)
2
Перечеркнув типичный день
Две линии свести не в силах
Ах, как же ты была красива
В бокале белого вина
На вписке нечего терять
Банальна истина без боли
И если мало алкоголя
Помой стакан - налей опять
припев
3
На кухне пиво и трава
В часах садится батарейка
И сигареты за копейки
Лишь снятся детям и бомжам
Ты только бросишь - "Не скучай!"
И улетишь искать ответы
А параллельные приветы
Пойдут по разным адресам
припев
*возможно чередование, либо вместе и то и то
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501263
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 26.05.2014
по деревне злые вести
ветер гонит над рекой
а в потертом редколесье
чей-то труп лежит нагой
бегают колодцев дети
с красным сумраком в глазах
руки их быстрее плети
пища - только смерть и страх
там помоями облита
тощих иродов кляня
суета к кресту прибита
в форме вечного огня
вот старик слепой, качаясь
забивает ржавый крест
голова его - терновый,
черных воронов насест
окна там забиты илом
шепот странный, крик совы
а собаки делят душу
и остатки головы
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501031
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 24.05.2014
Когда я умру - по углам заржавеет рассвет
И сердце в палатах стерильных застынет недвижно
Когда я умру, металлический зная ответ
На сотни вопросов - откроются двери на крышу
Там четверо всадников желтые кости трясут
Играя на души давно умерщвленных набатом
И очередь длинная ропщет на купленный суд
Смерть в берцах кругами там ходит и кроет всех матом
На ужин несут им Любовь вместе с ядом Надежды
Я сжег, чтоб не видеть припев, свои яблоки глаз
А черные нимфы, посыпавши пеплом одежды,
В слух детям читают трактат про могильный экстаз
Когда я умру не рассыпятся тысячи окон,
Но плаха желаний окрасится кровью сполна
Бегут, нерожденные, прямо на солнечный кокон
Но падают в холод и ночь, без конца и без дна
Когда я умру твои слезы заменят на вишни
И гордо украсят торты, приглашая на пир
Тогда даже ветер страданий моих не отыщет
Когда я умру...
неизменным
останется
мир
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499939
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 19.05.2014
свет ослепляет, скрывает изъяны
я исчезаю, в нем растворяюсь
грязные стены, дело за малым
цепи порвать, но к койке привязан
это так мило когда твой диагноз
не приспособлен, не обезглавлен.
"петь ненужно" - с улыбкой читает
доктор и в шприц мою душу вливает
штаммом заражен - глупые мысли
мы исправим, все это исправим...
пусти меня решетка окна
будет не больно без потолка
пусти меня решетка окна
плывут по небу цветные облака
пусти меня
отпусти меня
"будет не больно" шепчет сестричка
дура, да ты же из прошлой жизни
перед глазами плывет Ева Браун
вместо спасения просит спички
дело за малым - сделать прививки
ты будешь гладким и идеальным
думать не надо, доктор не хочет
видеть в глазах свободные мысли
пусти меня решетка окна
будет не больно без потолка
пусти меня решетка окна
плывут по небу цветные облака
пусти меня
отпусти меня
будет не больно, правда
будут глаза-решетки
нету окна напротив
не... и не нужно больше
иди покупай рекламы
иди потребляй "не больно"
какие могут быть раны
все одинаково вольны!
какие могут быть мысли
все нам с экранов лают
какие.. и к черту смысл
за тебя все решают!
пусти меня решетка окна
будет не больно без потолка
пусти меня решетка окна
плывут по венам цветные облака
пусти меня
отпусти меня
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457279
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 29.10.2013
листьями сброшены,
мысленно скошены
осени красками,
детскими сказками.
"искренне Ваши мы"
в письмах писавшие.
небом подернуты
лужи за городом,
нам отражавшие
ржавчиной ставшее,
в горле застрявшее,
но не сломавшее
...
часто грустящее,
реже - манящее
дальше, в иной туман.
даже в такой обман
кое-кто вверится.
и забывается -
все, что не сбудется,
не распрощается
письмами вечными
в адрес изменчивый.
с детскими сказками
осени красками
памяти искрами
"снова Ваш,
...искренно"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457211
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 28.10.2013