| Сторінки (1/6): | « | 1 | » |
Ми робили коропа на грилі.
Мед, горіхи, сіль – незвично, справді.
Ти так ніжно тер його й так сильно…
І сиділи голі: я і правда.
Я пила вино, а правда збоку
Танцювала аж до німоти.
Що вимовчуєш тверезо за півкроку?
То коли вже голим будеш ти?
Марина Забуранна
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000916
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2023
у твоїм мовчанні довголітнім
я з’явилась, наче на біду,
ну а стала найтеплішим літом,
й думала, нікуди не піду.
календар жував латаття днів,
плакав гірко, як мала дитина.
виростала злість чомусь в мені:
ти ж моя і не моя людина.
щось лишила серед твого серця
й зникла, наче папороті цвіт.
виливалась злість у двох озерцях:
то чому ж мовчав ти стільки літ?
Марина Забуранна
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000915
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2023
Скачуть жаринки. Їм би дістатись комина,
Їм би побачити хоч краєм ока того,
Хто розсипає дива по сірих околицях.
Скачуть жаринки. Струшують жар під ноги.
Лиш раз у житті їх такому вугільно-недовгому
Зустріти вдається отого чарівника,
Що більш не розкидають жар свій абияк під ноги,
Що будуть світитись і світлу не буде кінця.
Марина Забуранна
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000855
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2023
і скажеш тоді:
я не можу її розгадати.
бузкове суцвіття –
чотири тендітних пелюстки.
дивись на цю хустку –
таку вже квітчасту й строкату!
дивись на цю жінку:
вона в світі – ліки комусь. і
при тім вона ляже,
холодний немов подорожник,
на свіжі порізи,
злікує їх, як не було.
комусь вона – спокій,
комусь – вічна спрагла тривожність,
найбільше везіння
чи чорне гіркучеє зло.
і скажеш тоді:
я не можу її розгадати!
що станеться далі:
наніжить чи спалить мене?
і йдеш, мов сліпець,
і йдеш, щоб навік заблукати
в шуканні ото́го,
що серце поло́нить твоє.
Марина Забуранна
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000853
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2023
Напишу про любов, щоб не так нам боліла війна.
Щоб згадалося, як ми із вами, гітара, вечір…
Під горіхом старим наливали сухого вина.
І ховались в картаті хустини тоненькі плечі.
Як варили вареників на всю величезну сім’ю
Із картоплею, з вишнями любить лише Марина.
А ще батько ловив карасів у сільському ставку.
І співали пісень про любов, про життя, про родину…
Як ми жили і знали, що завтра у нас – буде!
І сміялись, що аж за селом нам сміялась луна!
Скільки щастя, бо ж точно коханий на зустріч прийде!
Я пишу про любов, щоб не так нам боліла війна.
Марина ЗАБУРАННА
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000666
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2023
Посади мені сад.
В яблуневім веснянім розмаю
Я прийду наугад.
Я дорогу до тебе вгадаю.
Хай у тому саду
Розпускаються вишні й малини.
Я у ньому знайду
Щось знайоме і рідне, єдине.
Забрунькують слова.
В нас не вкраде ніхто ні хвилини.
Посади мені сад.
Як любов, він препишно розквітне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000665
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2023