| Сторінки (1/5): | « | 1 | » |
Одного разу Курка всиновила
Маленьке чорне дике Вороня.
У курнику всю ніч плескали крила,
Чутки дійшли аж до Кота й Коня.
Нарешті всі змірились з тим сусідством,
А пташеня росло собі, росло.
І з часом попрощалось з дитинством,
Пора настала «стати на крило».
Спитало Вороня у мами-Курки:
- «Чи зможу я колись літати, мам?»
- «Ти шо? Мене ти доведешь до дурки,
- Нікто в нас не літав, й тобі я теж не дам.
- Питай в кого бажаєшь, всі підтвердять,
Що в нас ніхто ніколи так не міг.
- Піди Кота, Коня спитай, їх думка тверда,
- Літати, тьфу, таке... Курям на сміх.»
Побачив Ворон: Кіт лежить у дворі,
Від нічого робить дратує пса.
Підходить та питає - «Пан суворий,
Скажіть, я зможу полетіти в небеса?».
- «Ти шо?» - Кіт аж підвівся різко,-
- «Мабудь ти, хлопче, дуже захворів...
- Хіба ти бачив, щоб у нас у місті
- Хтось з нас усіх хоч раз літати вмів?»
Сумний пішов Малюк тоді на поле,
Де дядько-Кінь жував собі траву.
Питає: «Дядько, ваша довга доля,
Скажіть - літати я колись змогу?»
Заржав Кінь та й говорить Вороневі:
- «Синок, наївний ти та дуже ще малий.
- Ніколи не вдавалось це Коневі,
- Не можу я, а ти тим більш не смій!»
Засмучений, пішов Хлопча додому,
І заблукав, а перед ним обрив.
Тоді він в відчаї промовив: «Будь по тому...»
Заплющив очі, вскинув крила й полетів!!!
***
Не вірь словам та різним забобонам,
Не слухай тих, хто звик лише страдати,
Повіришь сам, повірять і мільйони,
Як маєшь крила - зможешь і летати!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983148
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2023
Нове життя з‘являється раптово,
Як випадковість мрій та співпадінь.
Лунає ніжно долі колискова,
Сплітає павутиння сновидінь.
Життя людини - як цукерок скриня.
Спочатку повна. Відкривай - бери.
Поводимось із ними як ґадзиня,
На інших роздивляючись «з гори».
Візьмем цукерку, ні… якась несмачна,
Мабуть ця, інша, краще до смаку.
Та витрачаєм швидко, необачно
Багато ще! (здається юнаку).
Але ідуть роки, тече наш час невпинно.
Є спогади смачні, а є й гіркі на смак.
Здається в нас залишитись повинно
Солодощів багато, чи не так?
У скрині їх всього лишилось кілька.
Останніх, незабутніх та смачних.
І руки затремтіли, боже, скільки
Цукерок марно витратили цих?
Свідомо їж, повільно, з насолодой.
Заключні миті с радістю крокуй,
Свому життю і досі ти володар.
І хай вона остання - не жалкуй!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972422
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2023
Позови меня в сны свои,
В жизнь не стоит, в ней слишком сложно.
Сном меня и себя напои.
Я ведь знаю, что так возможно.
В этом сне на исходе дня,
Будет тихо и безмятежно.
Будет всё для тебя и меня,
Будут чувства и будет нежность.
Сон не станет тебе ярмом,
Не нарушит привычные будни.
Счастье можно иметь тайком
В снах нас точно не видят люди.
Я явлюсь тебе в этом сне,
И исполню твои желанья.
А в пришедшем на смену дне,
Стану просто воспоминаньем.
Позови меня, я прийду…
Может завтра, а может позже…
Жизнь не там, где всё на виду.
Мы во сне нашу тайну сложим…
(Сентябрь, 2022)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971639
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 22.01.2023
Пасмурно, сумрачно и неспешно
Туманом неведения покрыто.
На сердце волнительно теплая нежность,
А разум в сомненьях - нельзя, закрыто...
Звенящее утро, запутаны мысли...
Душевные нити запутанных грез...
Вопросы ушли, но ответы зависли...
Иллюзии это? А, может, всерьез?
Тревога, уныние, страх и сомнения,
Восторг, восхищение, радость и смех,
Сны долгие, редкие прикосновения...
И больно, и сладко - и счастье, и грех...
Неспешно... Банально... Глупей не бывает...
Страх камнем на сердце и тянет на дно.
Но душу заблудшую мысль согревает -
Нельзя избежать, если так суждено...
(Ноябрь, 2021)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971524
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 20.01.2023
Десь чари темного міста.
Фари машин - світло.
Сніг та пожовле листя.
Життя застигло.
В повітрі лють, хвилювання,
Розпач з тінню надії.
Непереможне кохання.
Найзаповітнійші мрії.
Десь гучно і сяє заграва,
Смерть там жнива збирає.
Вибухи зліва та справа.
Вмирають, вмирають, вмирають.
А в темному місті тихо
Чекають додому тата
Ти тільки живи, ти дихай…
Попереду так багато.
Всі спогади на долоні.
Вони як живі - торкнися.
Поранений чи у полоні.
Благаю - ти повернися.
В холодному місті темно.
Це місто дождеться, встоїть.
Кохання нам недаремно.
Воно всі рани загоїть…
(Київ, грудень 2022).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971461
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.01.2023