| Сторінки (2/177): | « | 1 2 | » |
Хотілося - в майбутнє, за вітрилом!
Бажалося - вперед, назустріч снам!
Надати шанс слабким терплячим крилам
Забути назавжди останній злам.
Єдиним рухом, сильним чи безсилим,
Наперекір залізним стусанам
Перетворити на квітковий килим
Міський майдан, що посміхнувся б нам.
Ішов кудись, не дивлячись під ноги.
Перетинає радісну дорогу
Розстріляних надій сумна стерня.
Немов під впливом імпульсів магнітних,
До місць знайомих, милих, заповітних
Прийду, але це буду вже не я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011865
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2024
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
Я щиро вірю: ти такий один!
З тобою - хоч підкорювати гори,
Заміниш чай, вино та шоколад.
Із захватом порину в Apple Store -
І вже не кличте ви мене назад!
Ніколи ця любов не охолоне
До тебе, мій п"ятнадцятий Айфоне!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011654
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.04.2024
Мені сказали: "Годі сумувати!"
Але наснився старший брат журби -
Маршрут мого дитинства - номер п"ятий,
Кінцеве коло. Ввічливі дуби.
Вагон червоний, "Місячна соната"
І вечір пізній, майстер ворожби.
Запитую: "Хіба я винуватий?"
А відповідь: "Тримайся! Не зганьби!"
Колись було інакше. В темпі "скерцо"
Відтворювало ритм надії серце,
Навчила вальсу радісна зима.
Тепер мене, людину без обличчя,
Так невблаганно за собою кличе
Старий трамвай, якого вже нема.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011532
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.04.2024
Фарбує квітень зеленню паркани
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.
Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана
З реальністю зіллється залюбки!
Почути звук щасливої кантати,
А поряд подих теплий відчувати -
То не для всіх написаний статут.
Я - зламаний, але ще досі гордий!
Майбутньому - жоржинові акорди!
Минулому - каштановий салют!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011052
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.04.2024
Мелодію оновлену та чисту
Почав співати квітень запашний.
Портрет весни замріяно-барвистий
Залишиться без змін у час нічний.
Всіх радує смарагдове намисто,
Прийшов до влади настрій весняний.
Крокую крізь позеленіле місто,
Почувся десь позаду оклик: "Стій!"
Але цей голос - то лише примара,
Така тендітна, витончена кара!
Неначе перед прірвою стою.
Мені давно вже треба припинити,
Тримаючи в руках засохлі квіти,
Шукати душу, схожу на мою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010976
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.04.2024
МАГІСТРАЛ
Бездонна ніч своєю глибиною
Створила непохитний нотний стан.
А сивий сніг спостерігав за мною:
Чи впораюсь я з болем свіжих ран?
Мелодія, пригнічена журбою
Перетворилась раптом на туман.
Застиглою та змерзлою сльозою
Умився ранок, благородний пан.
Затерте гасло: "вірити і жити!"
Покрилося відтінками сурми.
Мінорний спомин, сумом оповитий
Блукає між байдужими людьми.
Та впали на крихкі яскраві квіти
Уламки почорнілої зими.
1
Бездонна ніч своєю глибиною
І чорно-синім кольором небес
Неначе пише: "Я тепер з тобою!
Забудь казки про принців та принцес!
Змирися вже з реальністю такою,
В якій лунає звук безжальних мес!"
А сніг, який ще вчора був водою,
Безрадісний танцює полонез.
Виходить, що ілюзій забагато
Було колись. Зазнав поразки план.
Зимова ніч, мов пострілом з гармати
Розвіяла порожній спів осан.
Відмовившись давно когось чекати,
Створила непохитний нотний стан.
2
Створила непохитний нотний стан
Рапсодія без доброї надії.
Настирливості неживих паван
Зневірившись, ніяк не протидію.
Несталий, ненадійний той талан,
Що розбиває вщент забуту мрію,
Під натиском гучних моїх доган,
Знесилений, мені опустить вії.
Я вже не той довірливий дивак,
Прикрасивший мажорною струною
Свій щирий спів. І всіх питав: "Ну як?"
Зніяковівши перед далиною,
Побачив сон. То був недобрий знак!
А сивий сніг спостерігав за мною.
3
А сивий сніг спостерігав за мною,
Дивився пильно крізь віконне скло,
Тримаючи холодною рукою
Вмираюче останнє те число.
Він тихо так кружляв над головою,
Понищив сподівання на тепло.
Вночі зникало разом із зимою
Моє минуле, все, що там було.
Заплакала на небі мила зірка,
Пригадуючи парк, весну, баян.
Земні статути мають запах сірки.
Здається, шлях пройшов, мов Магелан.
Посеред січня - болісно та гірко.
Чи впораюсь я з болем свіжих ран?
4
Чи впораюсь я з болем свіжих ран?
Великий сумнів. Вічне протиріччя.
Січневий день, жорстокий, злий тиран
Потужно бив у серце та обличчя.
Земля уранці схожа на екран.
На ньому - таємниці потойбіччя,
Такі чужі для скривджених землян,
Заручників безбарвного сторіччя.
Хтось ніби каже: "Навіть не проси!
Події йтимуть звичною ходою!"
Тверда константа в будь-які часи
Сокирою махає чи косою.
У темряві заглушить голоси
Мелодія, пригнічена журбою.
5
Мелодія, пригнічена журбою -
Це те, чим закінчилися пісні.
Вона усе заповнила собою:
Холодні ночі, білосніжні дні.
Палітрою барвистою, рясною
Дитинство посміхалося мені.
Колись хотів зустрітися з весною,
Вечірніх вікон бачити вогні.
Спізнілі сльози! Ви такі невчасні!
Свідомість покриває злий дурман,
Вбиваючи фантазії прекрасні.
Я - в чорному. Прийняв від долі сан.
Скарбниця почуттів моїх незгасних
Перетворилась раптом на туман.
6
Перетворилась раптом на туман
Крилата рима. Все тепер у прозі.
Під струмом обнадійливих оман
Сприймати цю реальність був невзмозі.
Не ніжний дотик - руйнівний стусан!
Не можу ще оговтатися й досі!
Мовчить зрадливо кам'яний паркан
Про те, що втратив я на тій дорозі.
Зима зламала мій слабкий камін!
Він зігрівав надією простою,
Одвічний ворог всіх болючих змін.
І зовсім не прозорою росою
Для мене став світанків тихий плин -
Застиглою та змерзлою сльозою.
7
Застиглою та змерзлою сльозою
Оплакувала ніч мої слова.
Свого мовчання чорною стіною
Навчила забувати про дива.
Лишивши все позаду, за горою
Я знову озирнувся. Раз чи два.
Не схожий був на сильного героя,
Який ще досі має всі права.
Страшна розлука - те, що я побачив.
Тут квіти не ростуть. Лише бур'ян.
Руїни. Ось така трагічна вдача!
Так висловився січень-інтриган.
І зорями ранковими ледаче
Умився ранок, благородний пан.
8
Умився ранок, благородний пан
Беззвучністю та залишками болю.
Розрада вмерла і свистить буран,
Як прийде вечір - зовсім збожеволю!
Днів мовчазних крокує караван...
Так холодно зажуреній тополі!
Хотілося знешкодити капкан,
Прибрати маски та не грати ролі.
Але життя диктує свій закон:
Голодному дає поради ситий,
Вигадуючи власний свій канон.
Самотністю та смутком оповите,
Малюнком відіб'ється крізь балкон
Затерте гасло: "Вірити і жити!"
9
Затерте гасло: "Вірити і жити"
Не гріє душу й серце вже давно.
Хоча колись красою оксамиту
Всю дійсність маскувало під кіно.
Мій погляд був відвертим та відкритим,
День весняний, мов запашне вино.
Але сховалось щастя за гранітом,
На ньому - тільки фраза "не дано".
Не виправити вади тьмяним словом!
Самотнє "я" не буде добрим "ми"
Під сніжним недолюбленим покровом.
Просив людину рідну: "Обійми!"
Життя не стало різнокольоровим -
Покрилося відтінками сурми.
10
Покрилося відтінками сурми
Холодне небо. А остання нота
Завершила прочитані томи,
І календар скінчився у суботу.
Так шила доля з чорної тасьми
Невідворотну та страшну скорботу.
В безмежності глибокої пітьми
Таємні відчинилися ворота.
Хоча б краплинку світла віднайти,
Щоб потім цілий світ собі створити,
Не відчувати більше гіркоти!
Ми сплачуємо пожиттєве мито,
Лишаючи відлуння самоти,
Мінорний спомин, сумом оповитий.
11
Мінорний спомин, сумом оповитий
Зробив з мого майбутнього архів.
Не дихають рядочки заповіту,
Коли немає тих, хто їх створив.
У срібнім персні - чорні фіаніти.
Це - пам'яті одвічної курсив.
Сонет журливий, мною пережитий -
Увесь доробок, надбаний актив.
Я пам'ятаю спалах той червоний,
Хоча й не зарікався від суми,
В якій були плітки та заборони.
Поламане крило під чобітьми.
А вірш палкий, що скоро охолоне
Блукає між байдужими людьми.
12
Блукає між байдужими людьми
Жалоби персональної соната.
Вже грудень. Він могутніми грудьми
Не захистив від чергової втрати.
Отруйна сила злої сулеми
Мене вбивала стрімко та завзято.
Від зламаних вітрил і до корми
Мій корабель став мовчки сумувати.
Відлуння тихе срібної струни
В душі моїй нема куди подіти.
Воно змогло дожити до весни.
Не відігрілись руки. Що робити?
Зимові сльози окропили сни
Та впали на крихкі яскраві квіти.
13
Та впали на крихкі яскраві квіти
Несказані слова. Важкий тягар.
Мене завжди жорстоко буде бити
Сімнадцятого року календар.
Як холодно! Нічого не змінити!
Похмурий бенефіс небесних хмар
Затьмарив світлі рятівні софіти,
Та не приносить звісточку поштар.
З'явився дивний підпис на картині:
"Якщо не поборов - тоді прийми!"
Горять останні залишки гордині.
Зловісним візерунком бахроми
Розкидані по всій моїй стежині
Уламки почорнілої зими.
14
Уламки почорнілої зими...
Вони - де тільки можна. Скрізь і всюди.
Тепер готовий я лягти кістьми
За те, чого ніколи вже не буде.
Наказ від сьогодення: "Плащ зніми!
Стезя минулого веде в нікуди!"
Та досі йду крізь білі килими...
Геть байдуже, що скажуть сірі люди.
Від січня аж до грудня - темний час,
Пронизаний оманливою грою
Про себе нагадає ще не раз.
Минуле світить зіркою ясною.
Мені сказала правду без прикрас
Бездонна ніч своєю глибиною.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010585
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2024
Останній сніг... Мінорно-білий лад...
Невже фінал зими? Не може бути!
Іду вперед. А поглядом - назад...
О, як красиво помирає лютий!
І знову йдуть в минуле холоди
Та з крапок роблять витончені коми.
До себе я звертаюся на "ти",
Хоча собі вже зовсім не знайомий.
Продовження історії рядків,
Написаних омріяним курсивом.
Останній сніг чомусь не захотів
Сказати наостанок щось важливе.
Усміхнена тендітна та проста,
Весна виходить на яскраву сцену.
Для когось чарівниця молода
Проллє промінчик теплий. Не для мене.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008273
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2024
Тимофій (4 місяці)
Ліза (7 місяців)
Марк (3 роки)
Злата (8 років)
Сергійко (10 років)
Тим злодіям, що смерті чорну хмару
Несуть сюди, міцне прокляття сію.
Від Бога та людей їм буде кара!
Повір нам, янголятку Тимофію!
Наш гнів, неначе блискавка без краю
Нехай всіх спалить зверху і донизу,
Хто нам про дружбу тут розповідає!
Вони заплатять! Вір нам, люба Лізо!
Наш хлопчику, який не встиг пожити
І не побачив мирне літо в парку!
За те, що гинуть українські діти
Ми помстимося! Чуєш, милий Марку?
Холодний темний вечір березневий
Веде зворотній відлік до розплати.
Орду ми знищимо із люттю лева!
А ти дивись з хмаринки, наша Злато!
В бою зійшлися темрява і світло.
Війна світів, а не локальна бійка.
Запам'ятай, брудне болотне бидло:
Прощення вам не буде за Сергійка!
Не думайте, що стане недотичним
До вас вогонь карального багаття.
Ординці! Будьте прокляті навічно!
Хай збудеться це праведне прокляття!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007625
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2024
Ви знаєте, а я - той самий хлопчик!
Змінився тільки фон буденних справ.
Життя брудними чоботами топче
Усе, що я так щиро цінував.
У радості я був. Був у скорботі.
Простого щастя вистраждана мить
Постійно відкладається на потім,
А зараз серце ниє та болить.
Прошу, не сумнівайтесь! Я - той самий!
Але мій човен більше не пливе.
Все гіршими та гіршими часами
Вбивається в душі усе живе.
Я бачив сни зі звуками мажору,
Пробудженням я навчений сповна!
В реальності, що схожа на потвору,
Три голови - самотність, біль, війна...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007529
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2024
Чекали ми весну. Прийшла війна.
Плювала снігом у сумні обличчя.
Я бачив відчай з власного вікна,
Це був наш спільний величезний відчай.
Холодний страх від голови до ніг.
Все поспіхом - машини та валізи.
Ховав старе життя байдужий сніг,
Повітря пахло смутком та залізом.
Мій Харків став сумнішим на мільйон.
Його завдання - стримувати лихо.
І став порожнім спальний мій район,
А я стояв. Нікуди не поїхав.
Куди мені? Вперед, назад чи в бік?
Бо доля - замінована стежина.
Хіба я знав, що двадцять другий рік
Забрав з собою левову частину
Мого натхнення та простих пісень,
Моїх надій на затишне майбутнє?
А чорно-білий той лютневий день
Про незворотність награвав на лютні.
Іде війна. А мій сусід помер.
Минуле кличу словом недолугим.
Дивлюсь вперед. Та на душі тепер
Відбиток пожиттєвий: "двадцять другий".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006901
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.02.2024
У кожного своя примхлива вдача.
Комусь - багато, а комусь - замало.
Був день ясний. Та раптом я побачив,
Як дівчину вродливу ґвалтували.
Почув жахливі крики. Краєм ока
Помітив ніж, приставлений до скроні.
Я висловив стурбованість глибоку
Та подихом зігрів свої долоні.
А ґвалтували просто під будинком.
До злодіїв я не підходив близько.
Сміливо демонструючи підтримку,
Прошепотів: "Будь сильною, дівчисько!"
Що з дівчиною нелюди зробили!
Хоч їй допомогти я був не в змозі,
Але сказав: "Ти впораєшся, мила!"
Стурбований я так, що плачу й досі!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006559
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2024
Оплакуючи те, чого немає,
Я ніби сам зникаю звідусіль.
Дорога за скасованим трамваєм -
Моя планида та незмінний стиль.
Пригадуючи все святе, що втратив,
Задав собі питання: "Чи було?"
Надія вже відправлена за ґрати,
Змінились тільки місяць, рік, число.
Сумуючи за милими часами,
Так скучивши за подихом весни,
Хотів би знати: що за небесами?
Коли пірнаю в чорно-білі сни,
Ще дихаю. Але давно відсутні
Теперішнє, минуле та майбутнє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006289
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2024
До вас війна ще не прийшла,
Байдужі покидьки та вбивці.
Ви стільки наробили зла,
Що сам диявол розгубився.
Який же ви "прастойнарод",
Коли вам в радість кожний злочин?
У смороді своїх "болот"
Вам наше небо коле очі!
У бумеранга свій закон...
Ви здивувалися, немиті,
Коли наш український дрон
Влетів раптово в "moscow-city"
"Простой народ нє віноват!" -
Почули зойки ми брехливі.
Та за безмежну кількість страт
Розплата буде справедлива!
Можливо, пожаліють вас
Якісь продажні наші гниди.
Та будете ви, прийде час,
Тонути у крові та гнити.
Ракети наші полетять
Та хоч би за каспійське море!
І мать-росія-пєрємать
Дізнається, як пахне горе.
Забігають туди-сюди
Ґвалтівники та людожери.
Вас буде нищити завжди
Лише одне ім'я Бандери.
Козацька молода весна
В нас поховає кожну зайду!
Ще не прийшла до вас війна.
Та прийде! Прийде! Зачекайте!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005841
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.02.2024
Горять усі мої архіви.
Їх знищує вогонь омани.
Життя таке несправедливе!
Чекання вранішньої зливи -
Чудові, нереальні плани...
Горять усі мої архіви.
Натурам підлим та зрадливим -
Зелене світло та пошана.
Життя таке несправедливе!
Дурниці зменшено-пестливі
Хіба загоять свіжу рану?
Горять усі мої архіви.
Комусь дарунок - зайве диво,
Комусь - ілюзії туману.
Життя таке несправедливе!
Творцем солодкого курсиву
Ніколи більше я не стану.
Горять усі мої архіви.
Життя таке несправедливе!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005411
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2024
Розфарбував світанок мій колючий
Якийсь незрозумілий темний щем.
Міцніє він щоразу, з кожним днем,
Нейтральне все стає таким болючим!
Долати важко непохитні кручі
З беззахисним букетом хризантем.
Між полум"ям стояв я та вогнем.
Праворуч - фюрер, а ліворуч - дуче.
Було погано, добре та ніяк...
Від долі я чекав на слово "так",
Натхненно купував осінні квіти.
Легка пелюстка... А на ній - сльоза...
Як боляче дивитись в небеса
І думати, і дихати, і жити!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005088
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2024
"...Волошки цвіт погас навіки
Й троянда більше не твоя.
А там, де серце ти поранив,
Навіки проклята земля."
Оксана Василець
Замовкли голоси. Фінал.
І номер відбули музики.
Ти зруйнував свій ідеал,
Волошки цвіт погас навіки.
Тепер тобі розчарування
Вповзає в душу, мов змія.
Було примарою кохання,
Й троянда більше не твоя.
Не помічав, бо не хотів...
Почуй самотності сопрано
Не там, де дзвін красивих слів,
А там, де серце ти поранив.
Забув, рахуючи розлуки,
Що справжнє бачиться здаля.
Безкрилому залишить руки
Навіки проклята земля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004514
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2024
Сокільники... Зґвалтована дорога!
Немає свіжих квітів навесні.
Життя - страшна війна. Гуде тривога.
Себе питаю: виживу чи ні?
Мій Лісопарк - розстріляне минуле!
У двері, що зачинені тепер,
Благав та стукав. Марно. Не почули.
Вдивлялися: живий я чи помер.
Мій Лісопарку! Я кричу щосили!
У синій килим пролісків твоїх
Стріляв не ворог. Розстріляли з тилу -
Я навіть озирнутися не встиг.
Мій літній шлях - спаплюжені надії.
Вечірній вогник так і не зігрів.
Кого мені назвати лиходієм?
Яка ціна усіх спізнілих слів?
Мені сказали: "Постулати - хибні!"
Роздарував я всі свої скарби.
Дарунки ці нікому не потрібні -
Їх не взяли й розтанули в юрбі.
Я знаю: як раніше, вже не буде...
Відпущений в самотність без застав.
Витримував я постріли у груди,
А пострілу у спину не чекав!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004161
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.01.2024
В якомусь місті мирно спить народ.
Тривога раптом... Що робити, люди?
Нічого! Бо сміливий "PATRIOT"
Оберігати сон та спокій буде.
Всі висновки - короткі та прості.
Ніч темна й тиха. Запитань немає.
Не спить міцний відважний "IRIS-T",
Коли "русня" ракети запускає.
І знов летять. Відомо, звідкіля.
Завдати шкоди - мінімальні шанси.
Під захистом і небо, і земля -
Пильнують вірні й віддані "NASAMSи".
По Харкову - ракети. Ніч глуха.
На захист міста дуже скоро стане
Сучасна ППО. Модель - "ТХ".
А повністю - "ТРИМАЙТЕСЬ, ХАРКІВ"ЯНИ!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003829
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2024
Квіти ніжності, сині гортензії,
Прикрашають казкове мовчання.
Є у Харкові Площа Поезії -
Площа мрії, розради, кохання.
З-за дерев із відтінками синіми
Посміхалося літо спекотне.
Я, натхненний осінніми римами,
Тут колись мандрував безтурботно.
Та не знав: жодну ноту не втримаю...
Душу сховану злива полоще.
Розписався холодною римою
Я на тихій згорьованій площі.
Все минуло. Зів'яли гортензії.
А водій у старому трамваї
Оголошує: "Площа Поезії!"
Далі їхати? Вийти? Не знаю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003390
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2024
Римуються почуття.
Відгукуються світанки.
Можливо, то був не я.
Повірити чи піти?
Постарівся та помер
Закоханий щирий Янко,
А замість палких троянд -
Високі стоять хрести.
Колись, може, все було:
Відверті, яскраві рими,
Напевно, і я там був
І щось комусь говорив.
Ніхто не помітив, як
Холодні та білі зими
Сплелися в один вінок
Без квітів, без снів, без слів.
Вінок цей - немов кришталь,
Неначе застиглі сльози,
Світлина колишніх мрій
Та загадка небуття.
Рятунок - зимовий сон.
Реальність - суцільна проза.
У ніжному тому сні
Римуються почуття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003206
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2024
Я написав до конкурсу квартон
І заварив собі ранкову каву.
Та змістом перейматись - не цікаво,
Бо я і так вже справжній еталон!
Я - майстер! Щоб мене не забували,
Я написав до конкурсу квартон.
Амбіцій в мене - майже на мільйон,
Про це я прочитаю вам зухвало.
Вигадую слова нові та дивні,
Впроваджую новаторський канон.
Я написав до конкурсу квартон,
Там хибний ритм, а рими - дієслівні.
Створіть мені зручний, спокійний фон!
Спаліть свої поеми та сонети!
Зустріньте геніального поета!
Я написав до конкурсу квартон.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003108
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.01.2024
Єдиний вихід - Перемога!
Це знає вільний наш народ.
Велика й праведна дорога -
Супроти всіх дрібних турбот.
Вже ясно: хто чужий, хто свій...
Єдиний вихід - Перемога!
Це світла й темряви двобій!
Ми щиро молимося Богу.
Я знаю: буде епілогом
Для ворогів грудневий сніг.
Єдиний вихід - Перемога,
А шлях до неї - це не гріх.
По полю, серед мирних трав
Біжить дитинка босонога.
Для тих, хто рабство не сприйняв
Єдиний вихід - Перемога!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003015
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2024
Можливо, краще і не знати,
Що нас зупинить у житті:
Яскраве влітку конфеті
Чи взимку білосніжна вата.
Коли стрімкий застигне час,
Можливо, краще і не знати.
Хто був у чому винуватий -
Роки й віки розсудять нас!
У розмаїтті наших днин
В минуле йдуть важливі дати.
Можливо, краще і не знати,
Що нам кричали навздогін.
Сторонніх звуків так багато!
Красивих слів та рим палких!
Чи є рятунок серед них -
Можливо, краще і не знати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003014
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2024
Труїв я тарганів, але не всіх.
Лише дорослих, жирних та зухвалих.
Комах огидних зустрічав навалу
Та розділяв на чистих та брудних.
Купивши пляшку сильної отрути,
Труїв я тарганів, але не всіх.
Я не чіпав маленьких та слабких,
Бо не хотів жорстоким катом бути.
Беззахисні, хай бігають тихенько!
На них підняти руку - справжній гріх!
Труїв я тарганів, але не всіх...
Та дуже швидко виросли маленькі.
Квартиру все ж таки продати встиг!
Новим господарям бажав удачі!
За гуманізм історія віддячить!
Труїв я тарганів, але не всіх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001656
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.12.2023
Я думав, біла... Абсолютно біла...
Без натяку на гаму кольорів...
Зима на дивний сон перетворила
Усе, про що я з нею говорив.
Колись цінив зимові подарунки -
Сніжинки, кучугури та зірки.
Як створювали чисті візерунки
Чи кольори, чи ноти, чи рядки.
Я про душі жаданий відпочинок
Прошу сьогодні зиму чарівну.
Щоб у кружлянні вранішніх сніжинок
Побачив Перемогу! Не війну!
І ось, у бірюзовому повітрі
Я бачу всі холодні кольори.
І ця зимова радісна палітра
Рятує від страждання і жури.
Тепер, як в іграшковому наборі
Сніжинки посміхаються мені
І сині, й кришталеві, і прозорі,
І ті, що не розтануть навесні.
Сьогодні чорний смуток лізе всюди,
Але недовгим буде час пітьми.
Я знаю: більше чорного не буде
В калейдоскопі світлої зими.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001655
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.12.2023
Ай, який я молодець!
У крамниці знижок
Я купив собі стілець,
А він - геть без ніжок!
Продавцю я пояснив,
Що мав на увазі:
Ніжки потім причеплю,
Зараз - не на часі.
Ось додому я приніс
Цю покупку цінну.
Ніжки будуть у стільця!
Будуть неодмінно!
Жінка бачить і пита:
"Що це за дурниця?
Ти навіщо це приніс?
Він на що згодиться?"
Я кажу: "Ти постривай!
Тексту забагато!
Він такий, який він є!
Треба поважати!
А мені не заважай,
Не нав'язуй думку!
Краще ручку вже приший
До своєї сумки!
Рік вже той стілець стоїть
В мене на терасі.
Ніжки ще не причепив -
Поки не на часі.
Щоб побачили, його
Виставив навмисно.
Та й на ньому написав:
"Я люблю Отчизну!"
Ми з безногим тим стільцем
Схожі - не те слово!
Він - точнісінько, як я!
Патріот без мови...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001506
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.12.2023
Мовонько рідна! Ти вмита сльозою
Кольору довгих, запеклих боїв.
Сповнена гордістю, сумом, красою,
Дихаєш тишею літніх гаїв.
Мовонько рідна! Окроплена кров'ю!
В полі за тебе стоїть батальйон.
Гостю казала завжди: "На здоров'я!",
Вбивці брудному - одвічний прокльон.
Мовонько рідна! Свята і кохана!
Чиста, як мрія дитячого сну.
Дай мені сили та вилікуй рани!
Спів твій здолає і смерть, і війну!
Знаю, що ворог здолати не зможе
Мову, що в серці сестри та вдови.
Рідна моя! Бережи тебе Боже!
Мово! Благаю! Ти тільки живи!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001407
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.12.2023
Забилося частіше серце...
На тлі помилувань і страт
До таємниці доторкнеться
Червоним спалахом гранат.
Та потім в нотах ностальгії
Зухвало спалить всі надії.
Він сліз моїх не визнає.
Лишився попіл. Це моє.
І я приймаю той дарунок,
Як згусток всіх моїх провин.
Їх так багато, я - один.
Я сам створив цей візерунок.
Я - співучасник, не глядач!
Червоний спалаху! Пробач!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001405
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.12.2023
Блідий туман не зможе загасити
Ліричну щирість вистражданих нот.
Я - Фридерік. Осінній композитор.
Пожовкле листя - творчий мій блокнот.
Мій сум тонкий, замріяний, ажурний...
І це - душа оголена! Не роль!
Торкаються душі мої ноктюрни,
Освідчився в коханні сі-бемоль.
Увесь я у палкому полонезі!
Я знаю, що не зміниться канон.
Цей світ жорстокий... Тези, антитези...
А прагматизм - сумнівний еталон.
Нехай, нехай крізь фантастичну призму
Дивлюся на реальності парад.
А серце прагне трохи романтизму,
Коли приходить сірий листопад.
Тече моя тендітна кантилена,
А темп життя вже зовсім не такий.
Запрошую журитися з Шопеном,
Бо це для вас я взяв акорд легкий.
Гучних, веселих звуків так багато!
Якщо почули - знайте: не моє!
Зі мною треба осінь зустрічати,
Пошиє настрій жовтень-кутюр'є.
Здається, навіть камінь м'якшим робить
Фантазія крихких музичних рим.
Того, у кого кожна нота - сповідь,
Не можна переплутати ні з ким!
І чорно-білих клавишів безгрішність
Нехай пливе в сторіччя. З року в рік.
Я знов благословив вразливу ніжність!
Осінній композитор. Фридерік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001337
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.12.2023
Тут зловили зовсім нещодавно
В нас коригувальницю одну.
Жіночка наводила ракети
Та чекала "русскую вєсну".
В неї чоловік, мала дитинка.
Треба пожаліти! Бо це жінка!
На росії п'яна свиноматка
Відправляє сина на війну.
Згодом дочекалася на звістку
Хоч сумну, та зовсім не страшну:
Похоронку - влітку, "Ладу" - взимку.
Треба пожаліти! Бо це жінка!
Ось дурепа молиться старанно
В МП-храмі, хоч і УПЦ.
А як вийде - з вуст її прокльони
Воїнам-героям. Як вам це?
Злість в очах, на голові хустинка.
Треба пожаліти! Бо це жінка!
Ще якась кугутка в передмісті
Ворогу позиції здала.
І тепер село перетворилось
На уламки шиферу та скла.
Слухайте! Це ж - наша! Українка!
Треба пожаліти! Бо це жінка!
Скільки треба ще пролити крові?
Скільки ще потрібно тут смертей,
Щоб нарешті внутрішню гидоту
Чітко відрізняти від людей?
Припиняйте цю балаканину!
Пожалійте жінку Україну!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001256
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.12.2023
Застиглі фарби у прозорій кулі...
У кожного відтінку - власний стиль.
У просторі висять часи минулі...
Годинник зупинився. Попри біль
Дорога довга врізалась у скелю.
Там жодна квітка ще не проросла.
Обійми брудно-жовтої пустелі -
Спекотний дух та запах карамелі...
Рожева хмара, зроблена зі скла -
Це тільки спогад бежевої стелі.
Хода секунд лишає тільки вирву,
Та майже непомітний кожний крок.
Прозорий подих - вивчений урок...
Застиглий промінь у застиглу прірву
Дивився, але кинутись не зміг,
Там дня і ночі вигаданий збіг
Всі почуття спалив та заморозив...
Немає свіжості потужних злив,
Бо до землі той дощ не долетів...
Застиглі краплі та безшумні грози...
Повітря нерухоме. Порожнеча.
А на долоні - жалюгідний скарб.
Благословляє синя ніч на втечу,
Туманність обнадійливо зітхає,
Чекає... І, знецінюючи речі,
Плекає рух різноманітних фарб.
Вогонь червоний. Темно-сині зорі.
Сумне обличчя. Загадковий птах...
А правда - в недописаних словах...
Тут що не колір - дивне відкриття...
Ця куля, різнобарвна та прозора -
Яскравий склеп застиглого життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001255
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.12.2023
Я - лише перехожий. Блукаю зажуреним містом.
Передзим"я виконує снігом написаний блюз.
Посипаючи землю і душу коричневим листям,
Тиха осінь плекає надію, що я озирнусь.
Я - ніхто. Я частина сумного міського пейзажу.
Розчинюся в дощі - не помітить високий ліхтар.
Сіру вулицю не зіпсую цим, але й не прикрашу,
Оселюсь в королівстві блідих та безбарвних
примар.
Свій розхристаний плащ застебнув. Але він не
зігріє.
Холоди листопаду пронизують вже до кісток.
Темно-сірі краплини дощу почали літургію,
Вчергове намагаюсь зробити невпевнений крок.
Я вдивлявся у темряву та не побачив нікого.
Чую оклик типовий від когось: "Долай віражі!"
Я заплутався в пошуках щирого слова живого,
Я втомився від пошуків марних живої душі.
Як же холодно! Боляче! Страшно від кожного
звуку!
Розгубився я на перехресті самотніх стежин.
Я крокую стезею, тримаючи осінь за руку,
А сторонній хтось скаже, що я на дорозі один.
Розчарований вечір мене повернути не зможе
У часи неповторних освідчень, палких мерехтінь.
Та хіба маю право на сум? Я - лише перехожий...
Але я не самотній. Зі мною - заплакана тінь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000268
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2023
"Махнуть рукою! Розіллять вино!
Хай крикне хтось - хай буде завірюха, -
Ах, як я хочу віднайти вікно
У сірім мурі одностайних рухів!.."
Олена Теліга
МАХНУТЬ РУКОЮ (глоса)
Мій кожний подих, осередок болю,
Для інших - надихаюче кіно.
Сьогодні, попри все, собі дозволю
Махнуть рукою! Розіллять вино!
Троянда у снігу не проросте!
Від марних слів я затуляю вуха.
Моє бажання - дивне та просте:
Хай крикне хтось! Хай буде завірюха!
Моя журба прицільно б'є та влучно.
Я бачив щастя? Ні, це не воно!
Кричу глухому світові я гучно:
"Ах, як я хочу віднайти вікно!"
І знову вірш відвертий та палкий
Застиг на тлі байдужої задухи.
Яскравий рух програв важливий бій
У сірім мурі одностайних рухів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000049
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2023
Ця осінь забере мене з собою,
Покриє душу саваном жури.
На схилі потойбічної гори
Через один - тривоги та відбої.
Пофарбувавши жовтим цілий світ,
Ця осінь забере мене з собою.
Вона іде величною ходою,
Чекає, як промовлю свій обіт.
Я жодне слово вже не омину,
Повінчаний із правдою твердою.
Ця осінь забере мене з собою,
Позбавивши надії на весну.
Багряним листям рану не загою!
А свій перелік безіменних втрат
Поповнить мною місяць листопад.
Ця осінь забере мене з собою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999820
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2023
І перший сніг... І перший сніг...
Останній подих листопаду.
Кінець осінньої тріади,
Початок білосніжних втіх.
Період загадкових книг,
Омріяного променаду.
І перший сніг... І перший сніг...
Останній подих листопаду.
Застиглі сльози. Змерзлий сміх...
Не замерзай, моя розрадо!
У серці, що не вбила зрада,
Ношу свій давній оберіг
І перший сніг... І перший сніг...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999570
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2023
Алея - жовта, а повітря - кавове.
Не чути вже пташиних серенад.
Натхненний дотик вересня ласкавого
Загублює скорботний листопад.
Дорога безпорадна та замислена
Нав"язує новий незграбний зміст.
Стежина вкрита ягодами кислими,
Малює сум безбарвний падолист.
А краплі з неба нотами жорстокими
Знецінюють ходу календарів.
Воронами та чорними сороками
Розноситься страшний, зловісний спів.
Безсила парасолька перед зливами,
Очікування променю - невлад.
І некролог для вересня щасливого
Карбує нещасливий листопад.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999380
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2023
Пишу листа у порожнечу
Не всупереч, а завдяки...
Та не помітив: ці рядки
Завмерли. В місті - пізній вечір.
Під наглядом чужих облич
Пишу листа у порожнечу.
Кладе мені крило на плечі
Глуха та невблаганна ніч.
Хоч знаю: словом аж ніяк
Не зупинити кровотечу, -
Пишу листа у порожнечу
І додаю питальний знак.
Все зрозумів. Збираю речі.
Хотів зробити відкриття...
А замість того все життя
Пишу листа у порожнечу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999199
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2023
Ця осінь на вулицях Харкова,
Зажурена та чарівна,
Сумує алейно та парково,
Її не змінила війна.
Оплакує мрію занедбану
Центральний Шевченківський Сад.
Крокує повільно та впевнено
Сумською сумний листопад.
Тепло від минулого спогадів -
Лише тимчасовий ефект.
Все зникло під натиском опадів,
Розплакався Правди Проспект.
Ця осінь, така спостережлива,
Шепоче, що я не один.
Плете вересневе мереживо
Та сипле під ноги бурштин.
Краплинки дощу, всі однакові,
В єдиний зливаються звук.
Зустрівся я з осінню в Харкові,
Мовчить перехрестя розлук.
Відлунням кантати скорботної
Стає кожне слово рядка.
Надії людини самотньої
Відспівує осінь міська.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998994
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2023
- Що зробиш тут? Людина я маленька!
Але, як патріот, пишу рядки.
Я закохався в Україну-неньку,
Найбільш - в її солоні огірки!
Люблю я ще з дитинства Україну,
Бо ми - хохли, сестра моя і брат.
Смакує з часником мені хлібина,
А з нею - сала величезний шмат.
Обожнюю горілку, борщ, пампушки!
(Я - поціновувач хохляцьких страв).
І ковбасу домашню, і галушки...
Щоправда, гімн ніколи не співав.
Я - патріот! І без літератури!
І до життя такого маю смак!
Люблю пісні сумненькі під бандуру,
Люблю швидкий та запальний гопак!
Вкраїна-ненька! Мила і кохана!
За тебе я і каменем жбурну!
Історія? Яка? Ми всі - слов'яни!
Та нам не треба гратись у війну!
Культура - примха темної безодні.
Пірнати глибше - це незручно! Зась!
Я - патріот землі своєї! Згодні?
- Ми нація! І в нас є мова!
-Ась?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998806
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2023
Немає більше й сліду від бравади,
З якою в душу стукала весна.
Я п"ю ґлінтвейн, що пахне листопадом,
Дивлюсь на осінь зі свого вікна.
Самотня осінь - спогадів створіння,
Надії цукор, а на рану - сіль.
Я п"ю гіркий ґлінтвейн, напій осінній,
Червоний, наче мій застиглий біль.
Цей келих - наче осені світлина,
Там все: пожовкле листя і дощі.
Сьогодні без жалю туди порину -
Вже все одно, що буде на душі.
Там серце намальоване червоним,
За ним сховався дуже гострий ніж.
Спаде на думку ще один синонім,
І вийде сотий чи двохсотий вірш.
Цікаво, що там далі, за журою?
Кохання чи самотність? Світ чи злість?
Про що ковток гарячого напою
Увечері сьогодні розповість?
Про листопад в улюбленому парку,
З яким пройти судилося мені.
Про тліючу в руці моїй цигарку,
Про те, що "так" я виправив на "ні".
Життя іде, неначе просто сниться.
Здавався сон реальністю. На мить.
Вино червоне, запашна кориця
Нагадує про все. Душа болить.
У час, коли все стало на заваді,
Та більше недоречний діалог,
Я тихо розчинявся в листопаді...
Та пив гіркий ґлінтвейн. Напій для двох.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998526
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2023
Верлібром він ніколи не писав.
Увесь він був в рядках твердої форми.
Він вуха затуляв від крику горну,
У септимах він бачив міць октав.
Вона любила тільки вільний стиль:
По склу металом, крилами по небу.
Метафори складні - лише про себе...
Проміння вільне світить звідусіль.
Він - Всесвіту відвертий антипод.
Неначе всі існуючі планети
Щоночі надиктовують сонети,
Але без тих омріяних пригод,
В які вона пірнала, королева
Боїв без правил, марень без межі.
Ніколи не палало у душі
Бліде блакитне, радісне рожеве.
Йому давався важко кожний крок.
Він вигадав собі свої кайдани.
Але як чув зворушливе сопрано,
Наївно прикрашав земний свій строк.
Вона зітхала. Тільки на словах
Союзником їй був прозорий вітер.
Жила собі та не любила квіти,
Не дочитала жодну з довгих саг.
У світі, де занадто все просте,
Вони не зустрічалися ніколи.
Та очі опускаючи додолу,
Шукали щось, знаходячи не те.
В оточенні ілюзій та химер
Вона не помічає жовту осінь,
Померла. Та про те не знає й досі.
А він живе. І думає, що вмер.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998210
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2023
Цей світ - парад людей чужих,
Незрозумілих та незнаних.
Я обирав собі коханих
З немодних фантастичних книг.
У злому полум'ї інтриг
Горять новели та романи.
Цей світ - парад людей чужих,
Незрозумілих та незнаних.
Я загубився і побіг
Свої зализувати рани.
Почув мелодію органу...
Та знов повірив не у тих -
Цей світ - парад людей чужих.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997976
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2023
(толерантний вірш з дієслівними римами)
Хлопчик неслухняний
Харків обстріляв.
Випустив ракету
І рахує ґав.
Як так можна, хлопче?
Ти ж бо чийсь синок!
Я тебе, хлопчисько,
Ставлю у куток.
Хлопчик неслухняний
Бучу розірвав.
Зґвалтував дівчисько,
Потім розстріляв.
Ой, ти, хлопче, хлопче!
Так не можна! Брись!
Ми ж з тобою - браття!
Краще помолись!
Хлопчик-розбишака
Унітази вкрав.
Золоті сережки
З мертвих познімав.
Ти навіщо, хлопче,
Граєш у війну?
Це ж так некрасиво,
Хлопче! Ну-ну-ну!
Хлопчик-забіяка
По кафе вгатив.
У полон потрапив,
Очі опустив.
- Ой, даремно, хлопче,
Ти прийшов сюди!
- Больше так нє буду!
- Ну то й добре! Йди!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997657
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2023
У світі є лише добро та зло.
Хоч вигадали тисячі відтінків,
Незлого зла ніколи не було...
Є тільки гарні та погані вчинки.
Завжди до сонця тягнеться стебло.
Але, як раптом з'явиться хмаринка -
Надія розіб'ється, наче скло.
Розчарування прийде дуже стрімко.
Хтось промовчить, потрапивши в полон
Фальшивих дозволів і заборон,
Ілюзіями власними прикутий.
Усю відносність знищує зима.
Є чорне й біле. Сірого нема.
За кого ти? Дивись, не переплутай!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997428
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2023
Замріяна, чиста, гірка та журлива!
Нас двох повінчали самі небеса!
Усе в тобі справжнє, і ти незрадлива!
Обличчя відверте, прозора сльоза.
Я - вірний тобі, незрівнянна дружино!
І ти покохала мене назавжди.
Ми стільки пройшли! Ти у мене єдина.
Здавалось, це я. А насправді - це ти.
Погрожує сумом непрохана хмара...
Зігріє нас вдома родинний камін.
Є прихисток для ідеальної пари...
Я тихо старію. В тобі - все без змін.
На сірій жорстокій життєвій дорозі
Не так, як хотілося. Все шкереберть.
Моя чарівниця, заплакана Осінь -
Дружина, коханка, натхнення і смерть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997219
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2023
Love is...
Мого дитинства світлого реліз
Прийшов за мною у нове сторіччя,
Щоб назавжди мене у мене вкрасти.
Цим написом хизується і досі
Небесний місяць, мовчазний маркіз,
Закоханий у зіроньку, що поряд
Яскраво світить. І лише для нього...
Love is...
Народить скрипка свій нічний каприс.
Я бачив! Чув! Та не скажу нікому,
Як дівчинка із хлопчиком на лавці
Сиділи й мовчки зустрічали ніч,
Дивились їхні очі у майбутнє.
Кохання неземного бенефіс
Для мене - вогник, а для всіх - картинка.
Love is...
А я шукав. Я щось таке шукав,
Те, що принаймні і не міг зустріти.
В моїх руках давно зав'яли квіти,
Волосся стало сивим. А роки
Ідуть, біжать безжалісно повз мене,
А я стою. Я осторонь стою.
Love is...
Цей жалюгідний мій каприз,
Ілюзія, з якою існувала
Реальністю зарізана душа.
І хтось такий смішний, бо вже не хлопчик...
І дівчинка ту лавку не знайшла...
"Дай руку!" - ця пародія на крик
Розтанула в страшній осінній зливі.
Love is...
І стрімко впало зверху вниз
Відлуння, схоже на важке каміння,
А літо разом із душею змерзло.
Не смійтеся, хлопчисько та дівчисько!
Ви - вічні, як і ваше те кохання,
В яке я вірив. Вірив все життя
І крихітку посмів собі забрати...
В такий жорстокий вираз "не судилось"
На небі поєдналися зірки.
Але не бійтесь! Це не вам! Мені
Холодний вітер спогади приніс...
Love is...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997019
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2023
Стали комом у горлі слова.
Сидимо за столом візаві.
Ми з тобою - вдівець та вдова,
Хоч обидва сьогодні живі.
Тиха осінь плете макраме,
Покриваючи смутком рудим.
Тиха осінь - це гра в буріме,
А самотність - її монорим.
Жовте листя наснилось мені...
Наче нотки з високих октав...
Ти топтала його уві сні,
Я - так ніжно його підбирав...
Стали комом у горлі слова
Від цієї ходи навпростець.
Ти - щаслива та вільна вдова.
Я - отруєний горем вдівець.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996279
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2023
А ти переможеш! Я знаю!
В жахітті розтрощених снів,
Мов птах білосніжний, Ізраїль
В облозі брудних дикунів.
Тобі дуже боляче, гірко...
Історія пише рядки.
Засяє Давидова зірка
Світліше за інші зірки.
Якщо треба тиснути - тисни!
А як тут по-іншому? Як?
Я вірю, що купол залізний
Доповнить залізний кулак.
Порада штампована - зайва,
Озвучена світом глухим.
Я впевнений: вистоїть Хайфа,
Відродиться Єрусалим.
Сміливо борись, світлий краю!
Щоб зла не було тут ноги!
Нехай же Господь захищає
Священні твої береги!
Країна маленька та чиста
Майбутнє своє поверне!
Вважайте мене сіоністом!
Вважайте євреєм мене!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995930
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2023
Тому, кому нема ще сорока,
Однолітку сказав би я багато!
А я мовчу. Бо краще - написати...
І до паперу тягнеться рука.
Та не потрібні ті чужі зізнання
Тому, кому нема ще сорока,
Коли в словах останнього рядка
Вмирає і надія, і кохання.
Психолог, теоретик та історик
Біжать туди, де музика легка.
Тому, кому нема ще сорока
Повільно страх малює риску "сорок".
Сумує осінь, тиха та гірка...
І сонце, у якого інші справи,
Всміхнеться. Тільки зовсім не яскраво
Тому, кому нема ще сорока.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995630
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2023
Сонечко, якому десять років
Згасло від удару "іскандера".
Сонечко й прокинутись не встигло.
Запізнився харківський світанок.
Замість світла - темрява болотна
Страчує беззахисне дитинство
На землі чужій та непокірній.
Сонечко, якому десять років
Вже не стане сильним та дорослим
І не буде гріти рідний Харків.
Та немов нічого не змінилось...
Тільки десь поламана надія
Вже не дихає під чорним небом.
Хлопчика, якому десять років,
Ви не забувайте, харків'яни!
Ви не забувайте, українці!
Хай панує в світі справедливість!
Тільки арифметики закони
Можуть зло навічно зупинити.
За хлопча, якому десять років
Треба вбити на брудних болотах
П'ять дворічних вилупків рашистських!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995549
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2023
Прозорий сум крізь невблаганні дні
Зненацька сивиною ліг на скроні.
Гілки багряні, жовті та червоні
Ховаються в яскравому вогні.
Знайти б чудову квітку на стерні
Усупереч природному канону!
Мелодію дощу на ксилофоні
Журлива осінь награє мені.
Сіренька хмарка в небі, наче хустка,
Покриє ніжну і тонку пелюстку,
Забувши знак таємної межі.
Лише з благословення жовтня-майстра
Народжена у день похмурий айстра -
Це усмішка самотньої душі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995479
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2023
Сиджу у кріслі. Зібрані валізи.
Куди мені? Питання всіх питань!
Гармонія сумного вокалізу -
Останній подих марних сподівань.
З надією пірнаючи в минуле,
Де восени не бачив сірих злив,
Я намагався так, щоб всі почули,
Наспівувати той простий мотив.
А в мене не виходило. Даремно
Ловив його відлуння в глибині
Теперішніх часів. Навколо - темно...
Та зрозумілий він лише мені.
Хіба про це можливо швидко, стисло,
Крізь погляди зухвалі, зверху вниз?
Осінній вечір. І порожнє крісло
Оплакує мінорний вокаліз.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995331
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2023
Сіре... Темно-сіре... Світло-сіре...
Дуже бідна гама почуттів.
Бенефіс застиглої зневіри -
Струм нікому не потрібних слів.
Хтось зрадливо зойкнув та зомлів...
Хтось зрадливий знав про все потворне -
Чорне, темно-чорне, світло-чорне,
Маючи на все таємний вплив.
Сірий колір. Хибний лейтмотив.
Зачепитись поглядом за ранок?
А у ньому темно, як вночі.
Там наївність будувала ґанок,
Затишок... Хоча б вже наостанок
В світі нереальних забаганок
Вижити, невірно живучи!
Рівно. Ідеально. Бездоганно.
Як завжди, співаючи осанну,
Ввічливо вклоняється юрба.
А з корінням вирвана верба
Бачить в струнах зламаної ліри
Сіре... Темно-сіре... Світло-сіре...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994971
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2023
За ним - його родина, рідна хата
І спогади - великі та малі.
Він буде у загарбника стріляти
Зі степу, з лісу, навіть з-під землі.
Окупували кляті московити
Дитинство, хати рідної поріг.
Залізо у повітрі. В"януть квіти.
Хіба на це дивитися він міг?
За всіх дітей, за нас, за Україну,
За все, що він у серці зберігав
Загарбнику встромити ніж у спину -
Найкраща справа серед добрих справ!
І він встромляв. І підривав вагони,
Стріляв, труїв непрохану орду.
Дотримуючись совісті законів,
Наблизив перемогу непросту.
Загарбники зловили партизана.
Він - руки вгору: "Все вам розповім!"
А подумки: "Родинонько кохана!
Дивись! Ніколи я не здамся їм!"
А руський ванька дивиться зухвало,
Готує для розправи пістолет.
"Ну всьо, хахол! Тєпєрь - піши пропало!"
Помічнику: "Закройтє кабінєт!"
"Фамілія!" - кричить. І вдарив сильно.
А партизан і каже від душі:
"Що ж! Прізвище моє - записуй: Вільний!
А Вітер - це ім"я моє. Пиши!"
Загарбника здолала лють тварини.
Стріляє в партизана руський кат.
А Вільний тільки подихом єдиним
Ворожу кулю розвернув назад.
У ваньки раптом підкосились ноги.
Даремно окупант сюди прийшов!
І рясно полилася на підлогу
Зіпсована брудна імперська кров.
А партизан сказав: "Ти, московите -
Підступна, підла, заздрісна змія!
Тебе тут розстріляє навіть вітер!
Тут партизани - всі! І навіть я!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994286
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2023
Шосте вересня. Костянтинівка.
Долі. Мрії. Бажання. Думки.
Чорний вибух. Дим. Будьте прокляті!
На віки!
Костянтинівка... Костянтинівка...
Мирний риночок у вихідний.
Буде ворогу віддзеркаленням
Буревій.
Хай прокляття моє пронизує
Все повітря, де є руський дух!
За одну нашу тугу буде їм
Сотня туг.
Бо народ з болот всім цим вибухам
Не забув прокричати "ура".
Там немає мирних. Ракету в них!
Вже пора!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993575
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.09.2023
Не зруйнував. Не зрадив. Не порушив.
Але жорстоко ставить до стіни
Самотність, що впивається у душу,
Самотність, що вгризається у сни.
Неначе сулема отруйним паром
Все нищить, замітаючи сліди.
Рішучий видих. Щастя - незабаром...
В останню мить все буде, як завжди.
Народжений бентежною струною,
Звук мав надію в світі протиріч
На співчуття від баби кам"яної,
На сльози перехожих без облич.
Все навкруги - помірно і не дуже...
Так захопила серце восени
Самотність. Та, що врізалась у душу.
Самотність. Та, що вгризлася у сни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993407
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2023
Мені у двері серпень подзвонив.
Цей звук - лише йому властива риса.
Я відчинив. Впізнав без зайвих слів.
Й побачив у руках його валізу.
У тій валізі - суміш літніх трав,
Там запах яблук, вечори спекотні.
Стояв навпроти мене і мовчав,
Бо бачив, як дивився я в безодню.
Відвертий серпню мій! Дозволь на "ти"!
Якщо прийшов до мене, любий друже,
То підкажи, де затишок знайти,
Та не вбивай давно вже вбиту душу!
Мені із тягарем безглуздих мрій -
Кружляти з жовтнем в дощовому вальсі.
Веселий танець літа вже не мій.
І серпень тихо вимовив: "Збирайся..."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992408
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2023
Натхненно чекаючи світлого літа
Удвох, саме так, як в часи стародавні,
Життя розпочавши, чому б не сидіти
На парковій лавці у травні?
Тримавшись за руки, плекати надію...
Коли ледь за двадцять - це дуже можливо!
Ось сонце за обрієм вже червоніє...
Якщо несподівана злива
Проллється над парком і подихом сильним
Повісить над серцем зневіру та морок -
В нас є парасолька. Одна. Наша спільна.
І мудрість. Бо нам вже під сорок.
Хоч барви тепер не такі вже й яскраві,
І кожного дня - все складніші завдання,
Сапфірові ночі, смарагдові трави
Зрадіють міцному коханню!
Єднання - це опір дощам безголосим.
Удвох, крізь неділі звичайні та вербні,
Приміряти старість... Повірити в осінь...
На парковій лавці. У серпні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992366
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2023
Всё станет ясно. Раньше или позже
Слетят все маски примитивной драмы.
Ведь каждый твой успех - он, словно дрожжи,
Подброшенные в выгребную яму.
Пытаться заменить костюм дешёвый
На дорогой - напрасная работа.
Увы и ах! Эссенцией грушёвой
Навряд ли вдруг запахнут нечистоты.
На зависть наплевав, капкан минуя,
На горло наступи глумливой фальши.
Коль бросил дрожжи в яму выгребную -
Прикрой свой нос и отойди подальше!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992223
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 25.08.2023
Софійка. Шість років. Чернігів.
Сьогодні з'явилась нова
Сторінка злочинної книги,
Яку написала москва.
Софійка. Чернігів. Шість років.
Ракетний удар. Тільки мить.
Вивчати багато уроків
Потрібно усім, хто мовчить.
"Вайна аднаво чілавєка"?
Та щоб вже язик ваш відсох!
І щоб в холоди та у спеку
Скорішим був ваш епілог!
А тих, хто так хоче "прощати"
І хрестить поганий свій рот,
Нехай прокляне рідна мати
І наш український народ.
Дитинка мала, яка просто
Збиралась піти в перший клас,
Нехай і про лють, і про помсту
Нагадує кожному з нас!
І після кривавої бійки
Чернігів, Ізюм чи Дніпро
Поставить залізом "СОФІЙКА" -
На пиці російській тавро.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991797
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2023
"Прошу тебе! Не помирай!" -
Слова відверті та безцінні,
Коли здається, що каміння
Востаннє вкрило небокрай.
Красива рятівна надіє,
Прошу тебе! Не помирай!
І не потрібен вогнеграй -
Маленький вогник теж зігріє.
Бажанням добрим та поганим
Давно покладений був край.
"Прошу тебе! Не помирай" -
Казав і я своїм коханим.
Хоч Там, хоч тут - суцільний рай
Мені пообіцяла осінь.
Можливо, хтось мене попросить:
"Прошу тебе! Не помирай!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991517
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2023
Зелений оксамит... Він міг би стати
Обкладинкою, сутністю та змістом
Настільки не спаплюженим та чистим,
Що налякав би злодія чи ката.
Нав"язливий, оманливий туман
Перемогла б нечувана прозорість,
Коханням міг завершитись роман.
Зелений оксамит... Життєва смуга
Пофарбувала лісові стежини:
Зненацька стала квіточка шипшини
Трояндою, яка не знає туги.
Здавалося, то звук нудних годин...
А то співало непомітне щастя,
Таке постійне, без болючих змін.
Та співи заглушив базарний побут.
Зав"яли чарівні серпневі квіти.
Хто ж знав тоді, що довго їм не жити?
А від пісень лишився тільки спогад.
Неначе став безбарвним цілий світ!
Слова перетворились на відлуння,
І чорним став зелений оксамит.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990954
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2023
Прагматики романтика ховали.
У тьмяній тиші мовчазної зали
Стояла грубо зроблена труна.
В труні лежало тіло чоловіка,
В якого не було, принаймні, віку...
Зима і літо, осінь і весна -
Однакового сірого відтінку.
Найкращий друг, заплакана вдова
Могли б сюди прийти, а їх немає!
Навіщо сподіватись на жнива,
Очікувати дивного врожаю,
Коли не сіяли? Не рік, не два!
Та не було від марень відпочинку!
Молитви заспівав байдужий хор
Без натяку на людяність та віру.
Привласнена остання нота ліри...
З байдужих вуст гуде не свій мінор.
Романтик вмер. І мрії теж забрав...
Рутину всіх своїх нехитрих справ
Фантазією так і не прикрасив.
Бо влітку не для нього цвів жасмин,
Не зігрівав увечері камін
На тій родинній затишній терасі.
Тут - всі сторонні, кам"яні. Чужі.
І навіть їх не так вже і багато.
Провина романтичної душі -
Вразливість. Отже, сам він винуватий.
Прагматики сказали: "Досить слів!
Жалоба, сльози - це лише отрута!
Він нам нічого і не залишив.
Лежить собі, увагою прикутий
До квітів весняних, осінніх злив...
Розходимось! Його не повернути!"
У цей момент підходить до труни
У чорній сукні жінка загадкова.
Їй не були цікаві ті розмови.
Вона кладе романтику букет
Червоних айстр. І більше - ані слова.
Мовчання, про яке писав поет.
Навколо - галаслива безтурботність,
Порожні погляди, пусті думки.
Для когось - шанс, для когось - незворотність.
Романтику вклонилась залюбки
Супутниця єдина крізь роки -
Таємна гостя на ім"я Самотність.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990662
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2023
Живу, неначе не живу...
А кожний видих - мов останній...
Тінь безпорадного кохання
Вже не призначить рандеву.
Дивлюсь на скошену траву,
Як на даремні сподівання.
Живу, неначе не живу...
А кожний видих - мов останній.
Побачив хмару грозову
І дощ... І сльози... І страждання.
Розбиті й немічні бажання -
На жаль, не сон... Я наяву
Живу, неначе не живу...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990343
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2023
За мотивами мультику "Сила кохання"
Я - твій промінчик, вірний оберіг,
Тебе, кохана квіточко, зігрію!
Врятую я твою крихку надію
В байдужості засніжених доріг.
Я згаснув! Так багато ще не встиг!
Але своїм теплом я втілив мрію
В твоє життя. Я добре розумію:
Ще буде безліч снігу та відлиг.
Але любов завжди перемагає!
Нічого чарівнішого немає
У світі, де лютує буревій.
Безсилі будуть і земля, і небо.
Живи і пам"ятай: заради тебе
Засяю так, неначе я живий...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989803
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2023
Мене немає в списках сьогодення.
Мої слова - розпливчасте відлуння
Минулих днів. Занедбані бажання
Перетікли у скривджений талан.
Пишу нікому не потрібну книгу,
Де кожне слово - відголосок туги.
Від"ємне все: натхнення і наснага.
Майбутнє - наче пастка чи капкан.
Збіговисько заїжджених картинок
Закрило мій жаданий теплий ранок,
Який і є - той справжній подарунок
У час безмежних темних вечорів.
Здавалося раніше: як все просто!
За словом - слово! Серце билось часто,
Але причини - суто особисті...
Недописав і недоговорив.
Мене немає серед вулиць людних,
Ні до багатих в гості, ні до бідних
Я не прийшов. Поклонів благородних
Нікому більше я не відіб"ю.
Хіба що допоможуть Сили Вищі...
Звільнився я з заплутаної хащі.
Мене немає на святковій площі.
Реальність власну вигадав. Свою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988341
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2023
Якщо нарешті вільним хочеш стати,
Щоб вільною була твоя земля,
Безжалісно, жорстоко та завзято
Бий москаля!
Ти не напав! Це він прийшов до тебе!
Ти бачив! Добре знаєш, звідкіля!
На бій благословило наше небо!
Бий москаля!
Сокирою рубай, стріляй "Вільхою",
Гати "Нептуном", "Хаймарсом" здаля!
Зроби вже з нього купу перегною!
Бий москаля!
За все, що клятий окупант накоїв,
За жінку, чоловіка, немовля
Без паузи, перерви, перебоїв
Бий москаля!
Нічого не питай та не з"ясовуй
І не тягнись до чорного рубля!
Він нищить нас! Тому обов"язково
Бий москаля!
Під звук козацьких переможних кроків
Хай оживають луки та поля!
Бо цій війні вже кілька сотень років...
ВБИЙ МОСКАЛЯ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987144
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2023
Палай! Палай! Та близько не сприймай
Мелодію старого клавесина.
На лагідному фоні - ніж у спину!
Врятує серце вигаданий рай.
Палай! Гори! Всі теплі кольори
Перетворились на холодні роси.
Беззбройний, щирий, радісний та босий,
Себе за цю відвертість не свари.
Гори! Біжи! Впишись у віражі!
А не вписався - і не намагайся!
Ти чуєш марш, але знайди у вальсі
Жаданий порятунок для душі!
Біжи! Стривай! А хочеш грати - грай!
Секрети переконливої ролі
Та залишки омріяної волі
В тобі мовчать. Як боляче! Нехай!
Стривай! Іди! Крізь білі холоди,
Крізь перепони, осуд, коливання.
Хоч зовні - сміх, всередині - страждання
Та різні, суперечливі світи...
Палай! Палай! Летять у небокрай
Історії твої зі штампом дати.
Усі слова, які не встиг сказати,
Почує той, хто треба. Так і знай!
Палай!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987006
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2023
Великий синій ліс
На заході від міста
Колись подарував
Надію променисту.
Запрошував на біс,
Дивився зверху вниз
На витівки дитинства.
Великий синій сон
Від березня до травня -
Історія проста,
Але вже дуже давня.
А зараз - не сезон!
Життя змінило тон,
Забувши жести плавні.
Великий синій сум -
Реальності завіса.
Обличчя та душі
Загострюються риси.
Повітря - наче глум,
Задушливий парфум
Нещирої актриси.
Великий синій птах
Образився на зміни,
Далеко полетів.
Немає горобини
На лісових стежках.
І зник надійний дах,
А під ногами - міни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986428
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.06.2023
5 червня 2023 року на фронті загинув мій знайомий, випускник нашого Харківського Університету Мистецтв, режисер, поет та викладач Микита Калембет (08.04.1993 - 05.06.2023). Цей вірш присвячую пам'яті Микити.
Потужна справедливості ракета
Нехай летить на клятих ворогів.
За режисера, воїна, поета,
За всіх, хто повернутися не зміг.
Країну захищав несамовито
Ти від брудної клятої орди.
Подяка та уклін тобі, Микито!
Про тебе пам'ятатиму завжди.
Лети, лети на бєлгород, ракето!
Лети на курськ, на брянськ та на москву!
Це буде за героя Калембета!
За доньку, за батьків та за вдову!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985345
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2023
Зірки не знають про війну.
А, може, знають та мовчать.
І загадкове мерехтіння
Зустріне літо і весну.
Крізь зими, крізь дощі осінні
Я вкотре відлік розпочну
І, простягнувши руки вгору,
Кричу: "Почуйте про війну!
Спиніть суцільного мінору
Цей вбивчий, божевільний струм!
На гнів змінивши тихий сум,
Карайте заздрісну потвору!
Вбивайте цю ворожу зграю,
Якій нема кінця та краю!"
Колись була блакить небесна,
Тепер - густа і тиха синь.
Зірки! Ваш вирок буде чесним:
За сірі та залізні весни,
Розстріляні та чорні зими,
За те, що замість сонця - тінь,
А замість слів - криваві рими -
Смерть кровожерливій тварині!
Зірки, що сяють в глибині
Над братом, матір"ю, вдовою,
Над жінкою і над сестрою,
Заради світлої весни
За праведну взялися зброю.
За жовте поле, білі крила,
За світло вільної дороги
Зірки, засяявши, створили
Сузір"я світле: "ПЕРЕМОГА"!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985229
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2023
Исполняются под балалайку двумя толстыми русскими бабами в кокошниках.
Провожала я Мирона
На священную войну.
Положила два тампона
И молитву за страну.
-Как ты думаешь, он сыт, Христофоровна?
-Он скорей всего убит, Никаноровна!
Играет балалайка.
Мой милёнок в злую стужу
Ехал защищать Донбасс.
Думала, дождуся мужа,
А вернулся унитаз.
-Что же это за добро, Христофоровна?
-Не ходить чтоб на ведро, Никаноровна!
Играет балалайка.
Набежали злые тучи
И пугают цельный день.
Рассказали нам про Бучу,
Бородянку и Ирпень.
-Как считаешь, нам всё врут, Христофоровна?
-Это фейки! Голливуд, Никаноровна!
Играет балалайка.
Я смеюся громко-звонко,
Праздник новый день принёс!
Получила похоронку,
Лишь один задам вопрос:
-Как окупится наш труд, Христофоровна?
-Белу ладушку дадут, Никаноровна!
Играет балалайка.
На девятое на мая
Посмотрели мы парад.
Мы молчим, но понимаем:
Жалковат и мелковат.
-Танк один - и тот пыхтит, Христофоровна!
-На "мосфильме" дефицит, Никаноровна!
Играет балалайка.
Ручки-ножки у Мирона
Превратились в перегной.
И теперь летают дроны
Над красавицей Москвой.
-Что же делать? Как нам быть, Христофоровна?
-Українську мову вчить, Ніканорівно!
Играет балалайка, поклон, слетают кокошники.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985028
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 02.06.2023
Мені заснути не дають
Чиїсь обличчя у тумані.
Веде крізь сни в часи жадані
Незрозуміла біла путь,
Де весни сліз гірких не ллють
На дні солодкої омани.
Мені заснути не дають
Чиїсь обличчя у тумані.
Минулих днів отруйна ртуть
Мене тримає у капкані.
Обличчя милі та кохані,
В яких життя мого вся суть,
Мені заснути не дають.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983856
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.05.2023
Неначе блискавка у квітні,
Розколе тишу тріолет.
Нове замінить на новітнє,
Неначе блискавка у квітні.
Коли бажання заповітні
Прикрасить римами поет, -
Неначе блискавка у квітні,
Розколе тишу тріолет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983763
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2023
Чому зима триває більше року?
Чому вже вдруге втрачена весна?
Ми поспіхом вивчаємо уроки,
Тому що в нас іде страшна війна.
Чому слова палкі та агресивні?
Чому тепер на скронях сивина?
Повірили у гасла примітивні -
І ось... Не забарилася війна!
Догралися із "братскою культурой"
Від пушкіна до ванькі ільїна.
В крові моя країна і тортурах,
Дивуємось: "Чому це в нас війна?"
Та годі! Досить ворогу поклонів!
Між нами - прірва. Всесвіт та стіна.
А праведними стали всі прокльони!
Такими їх зробила ця війна.
Зима кривава - то глибока рана,
Залізна заметіль - така страшна...
Чому свого не знати - це погано,
Хай відповіддю буде ця війна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983461
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2023
Дивуюсь... Невже це насправді?
Не в тихому, доброму сні?
Краплинки води на смарагді -
Наївні дощі весняні.
Повітря прозоро-зелене...
Нечутний, омріяний спів...
І в'яже мій квітень катрени,
Де рими до всіх почуттів.
Сприйму я смарагдові зміни,
Наважусь на ще один крок.
В майбутньому - запах жасмину,
В минуле запросить бузок.
Я знаю, що все це - насправді,
Довірюсь красі весняній.
Бо квітень - це місяць смарагдів,
Краплинок дощу та надій!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983310
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2023
Безсоння. Думки про минуле.
Що взяти з собою в дорогу?
Ми знову ці звуки почули -
Над містом лунає тривога.
Про сльози по рідному краю,
Про гордість і праведну силу
Сирена гуде. Докоряє!
Бо люди своє не цінили.
На мапах - криваві арени,
Війни переконливе слово.
Щоб більше не чути сирени,
Любіть Україну і мову!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983152
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2023
В забутих райдужних світах
Я бачу жовте і рожеве.
Там, де король та королева
І там, де щастя вічний птах.
Нехай сьогодні сум в рядках
Не схожий на струмки квітневі.
В забутих райдужних світах
Я бачу жовте і рожеве.
Де пахли квіти - там реп'ях,
І зажурилися дерева.
Мій погляд став важким, сталевим...
Душа розкриється у снах,
В забутих райдужних світах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983151
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2023
Я знов помилився. Відкрився не тим.
Зарано розправив я крила.
Подумав, там сяйво. А там - тільки дим
Багаття, де совість згоріла.
Я так помилявся! Не з тими я вів
Палку та відверту розмову.
У струмі нещирих, надуманих слів
За зерна сприймав я полову.
Не тим написав і довірив дарма
Свої почуття, таємниці.
Та раптом відчув: там не світ, а пітьма
І вчасно звільнився з темниці.
Повірити маскам комедій і драм
Я більше себе не примушу.
Так! Сам собі винен... Та ще один шрам
Прикрасив довірливу душу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983055
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2023
Мовчуни підступні!
Ви крізь сморід трупний
Нюхаєте квіти.
Як же легко жити!
Вам позаздрять трутні,
Мовчуни підступні!
Тихі русофіли!
Вас усіх - на вила!
"Русская культура" -
Інструмент тортури.
Геть! Ви зрозуміли,
Тихі русофіли?
Йолопи-святоші!
Зовсім ви не схожі
На святі ікони...
Ви б'єте поклони
Феесбешній воші,
Йолопи-святоші!
Зрадники трикляті!
У ворожій хаті
Ви, такі убогі,
Миєте підлогу.
Вирок буде з неба
Кожному, як треба!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983054
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2023
Проклинаю вас! Мрази! Сволочи!
Больше нет в этой теме табу!
Наша месть без раздумий, горечи
Ни одну не пропустит избу.
Проклинаю вас! Твари! Нелюди!
Я хочу, чтобы всех вас нашёл
Лом железный сзади. А спереди -
Заострённый осиновый кол.
Здесь не прятки вам! И не салочки!
Вам лежать не на койке, в тепле,
Не у Золкина, да вразвалочку,
А гниющими в нашей земле.
Если кто назовёт вас братьями -
В путешествие за кораблём!
Осыпаю и их проклятьями,
А солдат наш на фронте - огнём!
Занесёт свой меч правосудия
Украинская наша рука
Без прощения, словоблудия!
Будьте прокляты вы на века!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982965
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 12.05.2023
Співати й говорити краще хором!
Якщо не хочеш хором - мовчки стій!
Сиділи ми у камері брудній,
Наповненій отруйним газом - хлором.
За що нас засудили - невідомо,
Але якщо сказали - треба йти!
Ми між собою перейшли на "ти".
І всі тепер тут - друзі та знайомі.
Нас смерть тримала міцно в чорних лапах.
У камері - якесь німе кіно.
Все мовчки. Вже змирилися давно,
Що знищить нас задушливий той запах.
Забули чисте небо та свободу!
Ми - поза грою. Наше слово - "пас".
Покірно ми вдихаємо цей газ
Із комплексом "нещасного народу".
Але, на диво, камеру відкрили:
"Біжіть до сонця! Швидко! Навпростець!"
Тепер ми вже на волі, хай їй грець!
Вона така чужа й незрозуміла!
Ми вибігли з п'ятнадцяти бараків.
Один великий табір був у нас.
Але ж як дружно ми жили в той час,
В епоху страт, доносів, автозаків...
Свободу дати нам - ворожий намір!
І хто придумав розвалити все?
Від свіжого повітря нас трясе!
Ми зберегли в серцях любов до камер...
І хто тепер з нас красень? Хто потвора?
Йдемо. Позаду той страшний барак.
Весною пахне... З нами щось не так...
Будь ласка, дайте хоч краплинку хлору!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982861
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.05.2023
Я написав таємний звіт
Тому, з ким буде несамотньо.
Дорога на південний схід
Мене покликала сьогодні.
Понад дорогою - паркан
Старий бетонний. Темно-сірий.
За ним - завершений роман,
Життя без болю та зневіри.
А на дорозі я стою
І вже без мрії та натхнення.
Я мрію загубив свою
В нав'язливому сьогоденні.
Струмки оплаканих хвилин,
Гілок зимових, літніх ягід
Тепер далеко. Я - один,
Мій напрямок - північний захід.
Вогнем палають всі мости.
Хоча минулому кричу я:
"Прошу! Благаю! Відпусти!"
Але воно мене не чує.
Останній звук, останній цвях...
Мій голос в темряві розтане.
Я так любив той світлий шлях!
І так ненавидів паркани.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982860
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.05.2023
Неначе все - так само, як раніше...
Але чомусь хапається рука
За порожнечу. Березнева тиша -
Багатообіцяюча така.
Здавалося б: чого мені чекати?
Викреслюючи урочисті дати
Пожовклого свого календаря,
В якому днів святкових так багато,
Я бачу, що моя палка зоря
Згасає... Забирає в небуття
Мій погляд, що боровся так завзято
За віру, за майбутнє та життя...
А я не знаю: може, ця весна
Нічого вже по суті не змінила?
Як приховати зламані вітрила?
Мій корабель ковтає глибина,
В якій лише минуле та війна...
Мене несе незграбна течія...
Чужі - всі поряд, а свої - у Бога.
А там, де мала бути перемога -
Поразки теж немає. Нічия.
Душа самотня не знаходить місця.
Весна... І на землі торішнє листя
(Відлуння і скорботи, і тривоги),
Забуте й непотрібне, як сміття...
І дивляться на мене, ледь живого,
Не віра. Не майбутнє. Не життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982812
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2023
Сказав їм Воїн: "Слава Україні!"
І не тремтіли голос та рука.
Свинособаку, підлу ту тварину,
Так налякало слово козака!
Це не пейзаж, де сонечко та хмарка -
Світанки темні в страченій імлі.
Упала недопалена цигарка
На клаптик української землі.
Так твердо пролунала наша мова!
Здригнувся кожний покидьок з болот.
На ці останні Воїна два слова
"Героям Слава!" - відповів народ.
Герою наш! Відважний наш Козаче!
Ти символом нескореності став.
Болотний злидню! Знай! Я не пробачу!
Для вибачення - геть нема підстав!
У яму, де ти здохнеш, московите,
Недопалок свій кину без жалю.
Бо на моїй землі тобі не жити!
Запам"ятай мене! Я теж палю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982624
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2023
Відверті слова не повторюю двічі.
Я знов розгубився. Спливає мій січень.
Хіба забагато мені було треба?
Із сумом дивлюсь у заплакане небо.
Я слухав етюди світанків січневих
І бачив кришталь на високих деревах.
Зима написала для мене картину,
Там вогник минулого - вічна провина.
Запитує серце в зимового раю:
"Я досі існую чи вже помираю?"
Відлуння зими повторило вже двічі:
"Спливає твій січень... Спливає твій січень..."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982314
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2023
Послухай, враже! Твій огидний дотик
Відбитий міццю наших контратак.
Ти думав, Харків мій - слухняний котик?
Запам'ятай: мій Харків - це їжак,
Злопам'ятний та дуже небезпечний!
Серця здолати наші ти не зміг.
Всі балачки про дружбу - недоречні!
Тебе їжак не пустить на поріг.
Ти в нас стріляєш під покровом ночі.
І брешеш їжакові про любов.
Він виколов тобі нахабні очі,
Твою смердючу пику поколов.
Кохане місто! Рідне та чудове!
До нещодавна - сонячно-скляне,
Тепер від ран - фанерно-їжакове!
Ніколи ворог вже не перетне
Твої зелені вулиці та парки!
Розповіси онукам про війну!
А їжака, якого звати Харків,
Я з гордістю до серця пригорну!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982313
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2023
На білий сніг стікає з ліхтарів
Вечірній промінь тьмяно-бурштиновий.
Скрізь тихо. Ані звука, ані слова...
Я десь далеко чую дивний спів.
Одне життя, а в ньому - сто життів...
Незрозуміла, потойбічна мова...
Мене так зустрічає ніч зимова...
А я, почувши, очі опустив.
Бо чарівні скарби нічної скрині,
Минулого надії темно-сині,
Засяють знову, та лише на мить...
Мені чомусь і холодно, і гірко!
У небі сходить та єдина зірка,
Яка все бачить, знає... І мовчить...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982229
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.05.2023
Наприкінці двадцятого сторіччя,
Без дозволу прийшов у цей я світ.
Від сонця не ховав своє обличчя,
Але не знав, як стати під софіт.
Тоді мені дитинство наказало
Повірити мелодії душі.
Я йшов крізь простір чарівного залу,
В якому замість вікон - вітражі.
І всі яскраві, різнокольорові...
Малюючи картини на стіні,
В своїй таємній музиці-розмові
Хотіли щось розповісти мені.
А я ішов. Той простір променистий,
Неначе самоцвітів дивний збіг.
Чи то смарагди... Чи то аметисти...
Чи навіть віддзеркалення доріг,
Які опанувати я не зміг...
І вже навряд чи. Марно... Та ніколи!
Я загубив той слід останніх нот.
Тепер у слові кожному - крамола,
За сірою стіною - поворот...
І дуже довга, років на п'ятсот,
Широка путь самотньої гондоли...
Буденність вже створила легковажно
З важких годин сонату самоти.
Та з піснею минулого не страшно
Крізь пам'ять про фантазії вітражні
У засвіти спокійно відійти...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982228
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.05.2023
Баю-баюшки-баю,
Не воюй за честь свою.
Взгляд направь в благую высь,
Поклонись и помолись.
Баю-баюшки-баю,
Лучше сдай страну свою!
Верь, что братский наш волчок
Не укусит за бочок!
Спи, мой милый, засыпай!
Попадёшь в заветный рай.
Шум от всяких оборон
Сильно нарушает сон.
В рабство добрым будет путь...
Об оружии забудь!
Плавай с ночи до утра
В изобилии добра.
Засыпай, дружок, усни!
Нет ведь никакой русни!
Птички спят и рыбки спят,
О войне не говорят.
Не волнуйся ни о чём,
К нам никто не шёл с мечом!
Чтобы прекратить войну,
Ты врагу отдай жену.
Баю-баю-баю-бай.
Не грусти, не унывай!
Ведь спасенье - в доброте,
Все мы - братья во Христе!
Скушай щей и пирогов,
Не ищи везде врагов!
На ночь выпей свой кефир,
Жди, когда наступит мир.
Отступи и уступи.
Рассосётся всё. Ты спи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979923
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 11.04.2023
Господи! Избавь сердца от злости!
Вразуми, спаси и помоги!
Это - не захватчики, а гости!
Это - братья! Вовсе не враги!
Мы когда-то вместе мылись в бане,
Вместе мы ругали чью-то мать.
Господи! Ведь мы же все - славяне!
Разве можно братьям воевать?
Сатана навязывает смуту,
Правду заглушает звук ракет.
Ладно, в нас стреляют почему-то...
Но зачем же нам стрелять в ответ?
Ненависти сколько! Хватит злиться!
И не нужно нам сжигать мосты!
Как досадно, что на наших лицах
Нет теперь ни капли доброты!
Господи! Не дай уйти от правил
Всех любить. А жажда мести - сгинь!
Мы молились! Кто же нас избавил
От мозгов и совести? Аминь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979922
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 11.04.2023
Подаруй мені, Осінь, барвисту свою вишиванку!
З візерунком минулого... Там, де дитинство, ставок...
І алею зажурену, і спорожнілу альтанку,
І п'янкий запах листя, як символ осінніх думок.
Подаруй мені, Осінь, жовтневу сіреньку хмаринку,
Подаруй парасольку, щоб нею я душу прикрив.
Подаруй мені, Осінь, привабливу шийну хустинку,
На якій би завмер неповторний осінній мотив.
Я повірю у розповідь щиру твого листопаду!
Поясни мені, мила, чому в мене серце болить!
Запрошу я тебе, справедлива і мудра, до влади!
Подаруй мені, Осінь, краплинку добра... Хоч на мить!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979525
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2023
Усупереч життю навколо
Є слово. Вільне та просте.
Невпевнено співав я соло,
Та впевненість моя росте.
Не зрадивши переконанням,
Не приховавши побажання,
Розпалюватиму камін,
На кисень змінюючи тлін.
Закон всесвітнього тяжіння
Здолати хоче небеса.
У думки вільної - краса
Дорогоцінного каміння.
Нехай народиться сонет
Без сподівання на дует!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979524
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2023
Сподобатися всім - мета примарна,
Нікчемна та невдячна самоціль.
І як користуватися безкарно
Шкалою з рисками "погано", "гарно"
У світі, де відносний навіть біль?
Сподобатися всім? Не треба, друзі!
Життя - це чергування різних смуг.
В якийсь момент на першій-ліпшій смузі
Зненацька все віддасться по заслузі -
Почнеться інший, вже зворотній рух.
Тут - реверанси, а туди - поклони...
Не стане нам солодше в гіркоті.
Збираємо тепер свої загони!
Один закон - він замість ста законів:
Собою бути - в римах і в житті!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979295
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2023
Пройшовши крізь приниження і сум,
І погляди недобрі та зрадливі,
В кінці тунелю бачимо той струм,
В якому народитись може диво.
Іти вперед. Хто знає, як іти?
Піднявши голову, дивитись в очі?
Спалити всі існуючі мости,
Повірити в чиїсь слова пророчі?
Вперед! Незламна міць правдивих слів
Веде крізь суть оманливого диму
На острів недописаних віршів,
Щоб ми знайшли єдину, вірну риму.
Ця рима і глибока, і проста
Від заздрості врятує, дасть пораду.
Натхнення пише першого листа...
Вечірньої зорі палкі вуста
Цілують ніжно грона винограду...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979294
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2023
Журба... Не обіймай мене, не треба!
Взаємністю тобі не відплачу.
Блакиті пожаліла ти для неба,
Червоного у річці - досхочу.
Ти зроблена з повітря. Може, з глини.
І кольору ніякого в тобі.
Ти пригощаєш стравами з полину
Всіх поодинці і в рясній юрбі.
Але ніхто твою не хвалить страву.
І я не буду. Щось у ній не так.
Від неї відмовляюсь. Маю право
Не вішать свою душу на твій гак.
Не по дорозі, журбо, нам з тобою.
Та поки що йдемо. Журба з журбою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979218
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.04.2023
Промінням дивним світяться корони.
Безсила проти нього вся жура.
Рентгенівське воно? Інфрачервоне?
Ні! Це такі "промінчики добра".
Вони не знають, що літають бомби.
Вони не бачать, що іде війна.
Звертаються із пафосним апломбом
До крові, як до келиху вина.
"Проміння" світить і не знає втоми,
Потужне, як ворожий динаміт.
У декого тут квітнуть еустоми,
Хтось закохався у північний схід.
Рецепти "радості", "добра" шматочки,
Прозорі й ніжні, як вітринне скло.
І мерехтить "проміння" тихо, мовчки,
Щоб правди навіть близько не було.
Щоб не було і праведного гніву,
Паплюжить і героїв, і богів.
"Проміння" світить справа, світить зліва,
Щоб мирно всі зустріли ворогів.
Всіх обійняти, все позабувати!
Солоні сльози видати за піт.
Талантів "опромінених" - багато,
А совісті - великий дефіцит.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979217
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.04.2023
"Мені б побачити суботу!" -
Щоп"ятниці такі думки.
Ні, не війну! Не тінь скорботи -
Мені б побачити суботу!
Людина є. Та є істота,
В якої людське - навпаки.
"Мені б побачити суботу!" -
Щоп"ятниці такі думки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979037
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2023
Наче, сам собі могилу вирив
У відлунні нецікавих справ.
Без авторитетів, без кумирів
Дивний світ собі побудував.
Забуваю бити я поклони...
Може, справді я - такий дивак?..
Так! Позаду - заздрість та прокльони.
Але поглядом - вперед, до мрії!
Я так швидко знищив перепони,
Створені бездумно, казна-як
Мовчазним натхненням лиходіїв...
Де кумири? Де авторитети?
Назавжди пішли у небуття.
Справжні та нескорені поети -
Мов константа, а серця - без змін.
Без жалю, без сліз, без каяття
Зник шаблон, оспіваний кларнетом...
Пережив його старий камін.
Довга путь поета кличе далі.
Звуки персонального роялю
Об'єднались в гаму неповторну,
З переходом в музику мінорну
Візерунком у калейдоскопі!..
Тільки несподівана синкопа
Допоможе віднайти мене.
А зі мною - все, що є: сумне
І веселе. Вальсом та галопом.
Без дешевих од і без памфлетів...
Вічний спокій! Вічний буревій!
Я таким і буду - хоч убий!
Без кумирів, без авторитетів
Я живу. Та як я ще живий?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978887
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2023
...І буде осінь. А мене не буде.
Холодний вітер душу пригорне...
Червоне листя - ліки від застуди...
Настирливий той штамп "що скажуть люди?"
В заручниках не втримає мене!
Над сірим містом плаче сіра хмара...
Невже це так змінилася зима?
З'явилася лякаюча примара...
Та ні! Вона налякана й сама!
Будь ласка! Ще хвилинку монолога!
Мені здається, я ще не сказав
Убогій суті, що вона - убога!
Лишилося тепер замало прав
Сказати це. Ковток останній ґроґа -
Акорд фінальний вишуканих страв.
Осінній ліс ще буде пам'ятати
Мене, як персонажа тих казок,
Де слово б'є не гірше за гармати,
Його відлуння крізь дрібний пісок
Затьмарить ніжний погляд винуватий
І скаже: "Ніжних поглядів багато!"
А я, знов не почутий одинак,
Кричу щосили: "Ні! Не так! Не так!"
Проллється дощ. Це осені властиво.
Дощі я бачив різні. Що тепер?
Не закохавшись у невдалі зміни,
Я сам собі зізнався: це вже злива!
І вирок буде дуже справедливий:
"Обірванець. І вже не кавалер!"
Але на мене вже не тиснуть стіни.
Нехай мої загубляться сліди.
Я вірю: це не так вже і погано!
Я припинив сприймати, як оману
Таємні та омріяні світи
Без заздрості, без підлості, без бруду...
І буде осінь... А мене не буде...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978772
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2023