Людмила Демчук

Сторінки (1/10):  « 1»

Наснилось. Двоє.

Йшли  двоє  десь  в  далекім  краї.
Та  ні,  летіли,  а  не  йшли.
Чи  часто  отаке  буває,  
щоб  двоє,  як  одно,  були.

Світили  зорі,  ніч  палала.
На  схід  ішли,  летіли  вдвох-
людська  осуда  здоганяла.
Та  так  любить  судив  їм  Бог.

Любить…  Не  мали  супокою…
Світили  щастям  тут  і  там,
ділились  радістю  з  юрбою
і  посміхались  ворогам.

І  кожен  п‘ятий  або  другий,  
хто  камінь  у  руці  тримав,
не  міг  стерпіть  таку  наругу
і  руку  тихо    опускав.

Летіли  двоє.  Ніч  сіріла
і  поливала  їх  дощем.
Та  не  могла  змочити  крила,
укриті  ніжності  плащем.

Летіли…  Сіяли  правічне:
Весняну  квіть,  цілющий  дзвін,
щось  праслов‘янське,  щось  античне.
Удвох  -  одно.  Вона  і  Він.

І  стало  терпко,аж  намліло.
І  думка  жаром  зайнялась:
О,  хоч  би  витримали  крила…
І  сон  урвався.  Я  прокинулась…  А  думка,сколихнута,  так  і  вилась  довкола  і  лізла,  лізла  непрохана:  «А  якщо  хтось  не  полетить?  Якщо  хтось  із  них  злякається?  Вона?  Він?  Злякається  отієї  палаючої  ночі,  що  своїм  жаром  спалює  минуле  і  освітлює  майбутнє…  отого  осуду  людського  і  каменюк  у  руках…  років,які  мрякливим  тягарем  змочують  навіть  найніжніші  крила…  Де  буде  тоді  їх  сяйво  і  радість?  Кого  з  них  тоді  не  буде?..»

А  десь  шуміла  й  вирувала  доля.
І  думка  ця  мене  тепер  тривоже.
Жить  в  нелюбові  воля  чи  неволя?
Тож  поможи  їм,  Боже!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949907
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2022


Вона?

Викинь  її  зі  свого  життя!
Пострілом  гучним,стогоном.
Їй  у  минуле  нема  вороття-
до  тебе  навік  прикована.

Її  емоції,як  вітражі-
так  хочеться  взяти..й  розбити.
Її  зізнання,як  міражі...
Тобі  з  міражами  жити?

Ти  знай,що  без  тебе  і  твого  тепла
вона  цвісти  не  зуміє.
Та  все  ще  бажає  тобі  добра
її  стриножена  мрія.

Ти  став  на  сторожі  її  самоти,
тепер  уже  так  і  буде.
За  зрілу  любов  ти  її  прости.
"Самотня"  підкажуть  люди.

Застиглим  словам  твоїх  крадених  фраз
у  неї  немає  довіри.
І  вперта  вона  (о,давай  без  образ)
в  твою  нелюбов  не  вірить.

А  доля  кидає  вам  до  ніг
послання  розмашисто,розчерком.
Любиш  її?  Спинити  би  зміг?
Та  швидше!  бо  серце  її  прочерком,прочерком,прочерком..........................

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949487
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.06.2022


Космос.

А  зорі  -  як  зорі.
А    небо  -  як  небо...
Комусь,мабуть,треба,
до  болю,  так  треба:
терпіти,чекати,
світити,згорати
і  всесвітом  стати.
Для  когось  всесвітом  стати...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949452
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.06.2022


Ещё раз о музе.

Ко  мне  не  приходит  муза.
Наверно,она  притомилась.
Легли  стихи  мои  грузом,
ей  тяжесть  такая  не  снилась.

И  радость  моя-ей  не  в  радость,
а  смех  мой  она  презирает.
И  мысли  мои  ей  в  тягость,
она  с  ними  в  прятки  играет.

На  чистый,затёртый  лист
ложатся  корявые  строчки.
О  муза,прочти,улыбнись:
в  них  гений  дошёл    до  точки.

"Два  балла  по  высшей  шкале.
Оценка  идёт  за  глупость.
Таких,как  ты  на  земле...
А  впрочем,прости  за  грубость.

Устала  листать  твою  боль  -  
залитый  слезами  пергамент.
Так  трудно  мне  стало  с  тобой.
Пришёл  расставанья  момент.

Не  будет  высоких  речей,
не  будет  пышных  поминок.
Сама,без  моих  мечей,
с  виршами  веди  поединок!"

И  молнией  вспыхнули  строчки,
осталась  слепая  зола...
Пора  бы  поставить  точку.
Но  нет,сижу  и  пишу  о  том,как  муза  ушла.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949451
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 02.06.2022


Сжигая дневник.

Так  очищает  огонь...
Лишь  догорает  листок,
следом  за  ним  -  другой
вырванный,  как  цветок.

Как  очищает  огонь?
Тихо  ветер  гудит.
Боль  мою  не  затронь
выращенную  в  груди.

Знай,  очищает  огонь.
Смело  пойду  вперёд.
Нет,  наберу  разгон
и  улечу.  Понесёт.

Да,  очищает  огонь.
Тает  айсберг  в  тепле.
Амурчик,  смешной  и  нагой,
сеет  любовь  по  земле.

Так  очищает  огонь.
Лишь  этот  сгорит  листок,
я  напишу  другой.
Здравствуй,  мой  новый  цветок!  (2008г.)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949309
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 31.05.2022


В дождь.

Этой  смутной,ненастной  порой,
когда  плачут  дождем  небеса,
я  б  хотела  быть  рядом  с  тобой,
чтобы  видеть  родные  глаза.

Я  о  цвете  тех  глаз  умолчу-
слишком  много  в  них  просто  тепла.
И  тихонько  задую  свечу-
светом  их  ночь  сгорела  дотла.

Вспыхнет  молния  где-то,вдали.
Ей  ответ    гром  готовит  теперь.
Так  и  мы  б  разговор  повели...
Только  тише  и  мягче,поверь.

...и  бежит  по  стеклу  боль  моя,
полный  грусти  шумит  ручей.
Я  б  хотела  сквозь  мили  дождя
дотянуться  к  руке  твоей.
(інколи  доля  таки  грається  з  нами:  вірш  написаний  в  2004р.  Чи  пороблено?  бо  дуже  актуально)))

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949210
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 30.05.2022


Королева.

Маю  серце  із  сталі,
а  долоні  -із  вітру.
Він  так  ніжно  гойдає...
Вітром  сльози  зітру.

У  корону  сплітаю
я  русяве  волосся.
Тихо  іній  спадає
на  русяве...жилося...

Очі  зблиснуть  грозою,
обпечуть  і...  погаснуть.
Я  сміюсь  над  любов'ю:
наді  мною  не  власна!

Шати  з  величі  сковані,
я  стою  біля  трону.
...губи  ним  не  ціловані...
Поправляю  корону.

Я  тепер-Королева!
До  лиця  мені  грізність.
Маю  серце  сталеве.
Там  колись...була...ніжність...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949172
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2022


Странная. (2008г)

Мне  нравиться  делать  глупости,                                                                                                                                                    
             искать  разноцветные  фантики,                                                                      
             помадой  на  зеркале-  тупости,                                                                                                                      
             вплетать  в  свои  косы  бантики.                                                                      
           
 Смотреть  как  тикают  часики,                                                                                  
             считать  на  пальцах  мгновения.                                                                        
             Украдкой  попрыгаю  в  "классики".                                                      
             Пирожные  -  без  сожаления.                                                                                                                                                                
           
 Об  пол  разноцветным  блюдцем.                                                  
             Полвечности  клеить  осколки.                                                                                              
             Заплакать  -  пускай  смеются.                                                                                                
             Мой  нежный  ёжик  в  иголках!                                                                          
           
 Котёнком  глупым  прикинуться:                                                                          
             погладь  -  но    не  против  шерсти.                                                                                        
             На  край  дивана  подвинуться                                                                                                        
             и  тапочки  принести.                                                                                                                              
           
 Всё  сердце  держать  в  ладони.                                                                                                  
             И,  если  сожмёшь  нечаянно,                                                                              
             взорвётся  и  не  застонет,                                                                                                                      
             а  лишь  улыбнётся  отчаянно.                                                                                                
           
 Мне  нравиться  делать  пакости:                                                                                                
             в  твой  чай    вместо  сахара  -  соли,                                                                      
             друзей  и  врагов  вместе,  в  гости.                                                                  
             Смеяться,  плача  от  боли.          

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949130
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 29.05.2022


Несудьба.

 Я  за  своей  судьбой  не  побегу.
 И  ноги  уж  не  те,  и  крылья  так  устали.
Вслед  молча  посмотрю,сама  себе  солгу,
что  в  сердце  нет  ни  боли  ,ни  печали.
Средь  суеты  толпы,  средь  гула  автострад
моя  судьба  мелькнёт  на  небосклоне
и...тихо  улетит.  И  кто-то  будет  рад,
поймав  мою  звезду  в  холодные  ладони.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949127
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 29.05.2022


Без тебе.

     "Ну  як  ти?  Живеш?"
Існую...
Пісні  лунають-не  чую,
трави  цвітуть-не  бачу.
Печалями  очі  плачуть.
         "Забудеш,пройде...Я  знаю."
Все  ж  погляд  тебе  шукає.
А  кожну,кожну  хвилину
думками  до  тебе  лину.
           "Давай  без  образ.Не  можу..."
Хіба  я  тебе  тривожу?
Злітає  надія  в  небо...
Не  можу...Не  ХОЧУ  без  тебе.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948765
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2022