| Сторінки (5/499): | « | 1 2 3 4 5 | » |
ВЕСНА Й СУМНІ ПТАШИНІ СПІВИ
Птахи співають, як в раю́,
І лине спів той стоголоссям,
Та йде весна в мої́м краю́,
Трива війна проклята й досі.
Той спів пташиний не стиха́,
У ньому – смуток і тривога,
Бо в нас годинонька лиха́
Й не йде до нас ще ПЕРЕМОГА.
В пташинім співі чуєм гнів,
Усе у нім передається,
Нема у ньому тільки слів,
А нам все болю додається.
Птахи співають про усе,
Про те, що нам болить нестерпно.
То що ж весна нам принесе́?
Чи те, що є в нас – невичерпно?
Птахи співають в унісон
Про всю журбу, і біль, і сльо́зи,
Трива роки́ тривожний сон,
І про війни страшнії гро́зи.
Птахи співають, бо весна,
Яка могилами рясніє,
Герой в землі́ замість зерна́,
Наві́ки кожен з них німіє.
03.04.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010481
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2024
ЧОМУ Й ЗА ЩО?
Чому́ такий жорстокий, Боже, світ?
Чому́ війна прийшла у нашу хату?
Прийшла війна й трива вже 10 літ,
Й ми чинемо супротив супостату.
Чому́ війна сягнула, Боже, нас?
За що нам ції муки і страждання?
Чому́ настав для нас цей чорний час?
Надія лиш на тебе в нас остання.
Чому́ ти, Боже, все це допустив?
У чо́му наша, Господи, провина?
Які гріхи ти нам ще не простив?
За що страждає ненька-Україна?
Чому́ до нас прийшла страшна біда?
За що ми, Боже, в кро́ві потопаєм?
А кров тече рікою, мов вода,
І порятунку щиро ми благаєм.
Чому́ ляга у землю неньки цвіт,
І для сусідів ми щитом зробились?
Чому́ лиш співчуває нам весь світ
Й ні разу в вічі нам не подивились?
Чому́ й за що, Всевишній, в нас війна
Й з лиця землі ординець нас стирає?
Чому́ панує, Боже, сатана
І Україна, Господи, страждає?
21.03.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010477
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2024
ДЯКУЮ, БОЖЕ, ЗА ВСЕ
Я дякую, Боже, за ніч, що минула,
За те, що сигналів тривоги не чула,
За те, що я бачила, Боже, світанок
Й зустріла в домівці я ще один ранок.
За те, що в вікні я побачила небо,
За те, що ховатись ніку́ди не треба,
За те, що радію життю щохвилини,
І рідная мова із вуст моїх лине.
За те, що на МИР я плекаю надію,
Й тебе я, Всевишній, у серці лелію,
Й Пречиста мене під Покровом тримає,
І Янгол свої́ми крильми́ обіймає.
Я дякую Боже, що молю моли́тви,
Щоб всі повертались живими із битви,
Щоб щезли ординці із нашої неньки,
І більш не вмивалася кров’ю рідненька.
Я дякую, Боже, за хліб наш насущний,
За те, що вкраїнці – народ відчайдушний,
За те, що ординців, як нечисть, всі гонять
І мужньо наш край від потвор цих боронять.
Я дякую, Боже, за тво́ю опіку,
І ласки твої́, що їх маю без ліку,
Я дякую, Боже, за все, що я маю,
Й надію на тебе усю покладаю.
09.12.2022 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010301
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2024
ПОДЯКА ЗА ТИШУ НІЧНУ
Я дякую, Боже, за ніч, що минула,
За тишу нічну, що не бу́ло біди́,
Що вибухів, Боже, вночі я не чула,
І ворог свої́ не зали́шив сліди.
Я дякую, Боже, за тихий світанок,
І сонячний промінь торкнувся мене.
Зустріла я ще один, Господи, ранок.
Хай ворог ніко́ли нічи́м не сягне́.
Я дякую, Боже, за тишу ранкову,
Незвичну таку, як у мирні часи,
І маю я змогу піднятися знову
Й побачить сріблясті краплини роси́.
Я дякую, Боже, за сонце на небі,
За те, що я чую пташині пісні́,
До тебе звернутися можу в потребі,
І вибухів я не почула вві сні.
Я дякую, Боже, що я у домівці,
І я не ховалась в страху́ в укритті,
Не втратила я ні краплиноньки крівці,
Бо це так важливо тепер у житті.
Я дякую, Боже, за тво́ю опіку,
За те, що, Всевишній, в житті бережеш,
За всі твої́ ласки, яких є без ліку,
Й по стежці життя ти за руку ведеш.
03.04.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010236
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.04.2024
НЕДОЛЯ У ОБІЙМИ ЩОБ НЕ БРАЛА
А я бажаю гарного всім дня,
Щоб тиша панувала в нас усюди,
Щоб згинула проклята вся руsня,
Аби в споко́ї жи́ли наші люди.
Щоб у́смішка селилась на вустах,
І радість щоб взяла́ усіх в обі́йми,
Щоб міни не лежали на стежках,
Нехай Госпо́дь моли́тви наші при́йме.
Щоб ворог щез, щоб згинув, як роса,
І світ аби розплющив сво́ї очі,
Від горя не сивіла щоб коса,
Й думки́ не йшли, неначе поторочі.
Аби Господь захисників беріг,
Щоб змовкли всі ворожі канонади,
Щоб ворог вже нічо́го більш не зміг,
І від свої́х аби не знали зради.
Аби чудова звістка надійшла
І доля Україні усміхнулась,
Аби лиха година відійшла,
І совість у всіх зрадників проснулась.
Погожа днина втішною була́,
І ненька у вогні щоб не палала,
Щоб Україна сльо́зи не лила́,
Недоля у обі́йми щоб не брала.
02.04.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010165
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2024
ЯК МОЛИТИ, ЯК БЛАГАТИ?
То як ще Господа благати,
Щоб відвернув від нас біду?
Аби вберіг від супостата
Й ворожу зупинив ходу?
То як ще Господа молити,
Аби життя наше беріг?
Благаєм, молим, хочем жити,
Та ворог сів на наш поріг.
То як ще Господа просити,
Аби потвор від нас відвів?
В молитві ру́ки як зводити,
Щоб ми не клали більш голів?
То як ще Господу вклонитись?
Які моли́тви ще змоли́ть,
Аби нам кров’ю більш не митись,
Аби усі могли ми жить?
То як ще Господу зізнатись,
Що ми не хочемо війни́?
Як вижити і як триматись,
І як позбутись сатани?
То як ще Господу сказати,
Що Україна – не мішень?
І нас потрібно рятувати,
Бо нас все меншає щодень.
29.12.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009693
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2024
ДУМКИ, БЛАГАННЯ, БІЛЬ І СЛЬОЗИ
Сиджу вечорами, та й думку дума́ю,
Коли ж ПЕРЕМОГА? Коли?.. Я не знаю…
Коли вже потвори з Вкраїни піду́ть
І місце з бетоном для себе знайдуть.
А думка злітає, снує́ться, кружляє,
Надію на МИР в Україні плекає,
Щоб ворог вступився з святої землі́,
Щоб щезла наза́вжди орда-моsk@лі.
Я дякую, Боже, що маю домівку,
І можу на ліжку тулити голівку,
Та ворог домівки руйнує щодня…
Хай щезня з святої землиці руsня!
Шматується серце від то́го, що бачу,
І рана ятри́ться, і часто я плачу,
Та й ру́ки складаю до Бога в мольбі…
Роками вкраїнці у смутку й журбі.
Щоденно потвора наш нарід вбиває,
І кров, як водиця, на землю стікає,
Кінця цьо́му пеклу і близько нема…
За що ж вони, Боже, так з нами всіма?
Сную́ться думки́, наче та павутина,
Болить мене тяжко мій нарід й Вкраїна,
Болить мене, Боже, й нестерпно пече,
Підстав же, Всевишній, нам сво́є плече.
Та й зглянься, Всевишній Владико, над нами,
Закрий нас благаю, свої́ми щитами –
Нам хочеться жити, не хочем вмирать.
Якими словами про це ще благать?
26.03.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009529
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2024
ЧЕРЕЗ ТРИДЦЯТЬ СІМ ДОВГИХ РОКІВ
Роки́ минають, все збігає час,
З собою миті він не забирає,
А щось карбує в пам’яті для нас,
Й по крихті, наче в скриню, все збирає.
Доводиться у скриню заглядать,
І, мов альбом, у пам’яті гортати,
Та час зумів усе закарбувать,
Щоб ми могли в минуле повертати.
Минуло тридцять сім… не днів… ночей,
Не тижнів, і не мі́сяців, а й ро́ків,
І не одну вже зіграно з роле́й,
І скільки від життя взяли́ уроків.
Шкільне життя… У пам’яті воно,
Всіх о́брази, неначе на долоні,
Здається, що й не бу́ло це давно,
Та всі роки́, несли́сь, неначе коні.
Дівчат у класі мало в нас було́,
Розпорошило нас життя по світу,
Вже й сивина нам спала на чоло,
Та вже й роки́ від нас питають звіту.
Роки́ минули й ми почулись знов,
Побачились й душа затріпотіла,
Щоб ми зустрілись – час на це прийшов,
Світлану однокласницю зустріла.
Роки́ збігали, не́слись в далечінь,
Шкільне життя лишалося позаду,
Та зустріч повернула нас в глибінь,
Відчулись звуки то́го водоспаду.
У спогадах пройшлись ми по роках,
Згадали всіх, хто в пам’ять вкарбувався,
В розмові подолали весь той шлях,
І слід від тих рокі́в у нас зостався.
У спогадах вертали в ті роки́,
Душевні струни дивно забриніли,
І сльо́зи по щоках, мов потічки…
Ми щебетали… довго гомоніли.
Немов кровинку рідну віднайшла,
Багато що ділили ми із нею.
Через роки́ Світлану я знайшла,
Й роки́ не стали поміж нас межею.
24.03.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009480
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2024
ДО ПЕРЕМОГИ СЛОВОМ
Дорога поетична родино,
Клятий ворог таланту не вб’є,
На талант ані бомби не скине,
Хоч ударів він нам завдає.
Наше слово потвору лякає,
Воно гостре, неначе кинджал,
То й з болота свого́ вилізає,
А кинджалів таких – арсенал.
Наше слово, мов куля для вбивці,
Що влучає прямісінько в ціль,
Ним стріляти взяли́ся сміливці,
Бо із ним не закрилась артіль.
Наше слово, немов канонади,
Що звучать, без упину звучать,
Не звертає воно на завади,
А й бере́ться в потвору влучать.
Наше слово летить й не вертає,
Ворог добре його відчува,
ППО проти нього немає –
І таке, як ми бачим, нема.
Дорога поетична родино,
Об’єднаймось на фронті свої́м,
І прямуймо у бій воєдино,
ПЕРЕМОГУ кувать поможім!
21.03.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
[youtube][youtube][/youtube][/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009110
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2024
НІЧНА АТАКА НА СТОЛИЦЮ
Глибока ніч, та ворог наш не спить,
Ракети на столицю випускає,
То ж не дає спокійно нечисть жить
І ні на мить про нас не забуває.
Летять бляшанки вражі з болотів,
Летять потвори й курсу не міняють.
Аби Госпо́дь від нас їх всіх відвів,
Хай над болотом спалахом засяють.
Нема споко́ю в Києві, нема,
По серцю України гаратають.
За що вони так з нами усіма?
Нехай усі потвори поздихають!
Вночі нас ворог сильно обстріляв,
Завдав ударів, виникли пожежі,
Де тільки міг – усюди він сягав,
Давно вже перейшов кордони й ме́жі.
Ворожий мотлох нісся звідусіль,
Захисники зробили, що зуміли,
Та ми відчули знову страх і біль,
Людські́ домівки знову в нас горіли.
В страху́ усі пробу́ли цілу ніч,
Сигнал тривоги сповіщав про лихо,
І ні на мить ми не зімкнули віч,
Молили аби знову стало тихо.
21.03.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009088
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2024
МИ НЕ ПІДНІМЕМ БІЛИЙ СТЯГ
Війна провадиться роки,
У власній крові потопаєм,
У МИР торуємо стежки́,
Та білий стяг не піднімаєм.
За що ж тоді загинув цвіт?
За що продовжують вмирати?
Хай очі вже розплющить світ
І перестане нас повчати.
Ми не піднімем білий стяг,
Бо стяг Вкраїни - синьо-жовтий,
Ми всі прямуєм до звитяг,
Хоч шлях важкий і дуже довгий.
Не програє́мо ми війну
Й здаватись наміру не маєм,
І чуть не хочем сатану,
Бо перед Богом приклякаєм.
Хай білий стяг підніме той,
Хто йде на нас роки війною,
В нас не один поліг герой,
Який на захист став до бо́ю.
То ж очі хай розплющить світ
І правди папа не забуде!
Вбивають нас вже десять літ,
То ж синьо-жовтий всюди буде!
20.03.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів ,2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009025
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2024
БІЛА ШМАТА
Біла шмата майоріть не буде -
Нарід наш її не підійме́,
Десять ро́ків гинуть наші люди,
Ру́ки у молитві лиш здійме́.
Білу шмату ворог хай підні́ме,
Адже він війну цю розпочав,
Й сво́ї шмати хай усі в нас зні́ме.
Нас вбивати ірод зажадав.
Біла шмата саме для ординців,
Білу шмату їм і піднімать,
Бо вони вбивають українців,
Їм пора цю шмату вже піднять.
Білу шмату сильний не підніме,
І війною сильний не піде́.
Стяг державний сильний в себе зді́йме,
Й гідно у історію ввійде́.
Білу шмату хай не пропонують,
Краще шмату знімуть хай з очей,
Нас вони хай краще не плюндрують,
Бо не бачать багатьох речей.
Біла шмата не для мо́го люду,
Силу сво́ю він вже показав,
І відбутись ПЕРЕМОЗІ й суду,
Чо́го папа і не припускав.
20.03.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009019
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2024
КРИЧІТЬ ПРО СУМЩИНУ, КРИЧІТЬ
Кричіть про Сумщину, кричіть,
Кричіть про те, що ворог діє,
Про це повинен знати світ,
Бо прикордоння попеліє.
Про це повинен знати світ,
Там ворог нищить все, що бачить,
Благаю, світу розкажіть,
А люд наш то́го не пробачить.
Ридає спалена земля,
Те прикордоння все голо́сить,
Болять знущання моsk@ля,
Рятунку край благає-про́сить.
Скрізь попелище й – ні душі́,
З домівок – згарища й руїни,
А все колись було́ в красі,
Там чулись співи солов'їні.
Тепер там стогін, біль, і кров,
Тепер там чути канонаду,
Упир все знищувать прийшов,
Виходить, наче на леваду.
Кричіть про Сумщину, кричіть,
Можливо нас хоч хтось почує,
Кричіть, благаю, не мовчіть,
Бо це так дорого кошту́є.
19.03.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008927
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2024
СТРАЖДАЛЬНЕ ПРИКОРДОННЯ
Стирає ворог наше прикордоння,
Стира його всього́ з лиця́ землі́,
І це – не сон, не марення з спросоння…
Й душі́ живої ні в однім селі.
Стирає ворог Сумщину страждальну,
Чернігівщину також вщент стира,
І ро́бить це потвора так безжально…
Така смертельна у ординців гра.
Десятки сіл там ворогом вже стерто,
Стирає й прикордонні він міста,
Це чи́нить завзято і уперто…
Зрівняти із землею все – мета.
Б’ємо́ на сполох ми щосили в дзвони –
Не чують нас… не чують нас, на жаль,
Благаєм допомоги й оборони,
Бо нищить все той виродок-моsk@ль.
Не чують нас… Ми сам на сам з бідою,
До се́рця рветься ірод звідусіль,
Вмиваємось гіркою ми сльозою,
В нас – згарища і кров’яна купі́ль.
Хоч ти почуй нас, Господи, благаю,
Прикрить нам прикордоння поможи!
Безсилі ми без тебе – добре знаю…
Врятуй нас й Україну збережи!
18.03.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008832
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2024
КОЛИ І ХТО ВІЙНУ ПРИСПИТЬ?
Це – плач і біль, це – крик душі́,
Ридання, смуток і розпука,
Не рута-м‘ята й спориші –
Довічна в багатьох розлука.
Суцільне з крові вишиття,
Журба і горе, серце в шмаття,
У цвіту забрані життя,
Палає все… Це – не багаття.
В повітрі запах від війни,
Й стає щоразу все їдкішим.
Це все – діяння сатани,
А їх нутро – все більш гнилішим.
Від цьо́го рана і рубці,
Від цьо́го шрами, щем, зневіра,
Любов і втома на лиці,
І грають сурми, а не ліра.
Рікою сльо́зи по щоках,
Роки́ у них ми потопаєм,
Жахіття це в житті… не в снах…
Його закінчення чекаєм.
Щоразу більше нас болить,
Стають щораз гіркіші сльо́зи.
То хто і що війну приспить?
Коли закінчаться загрози?
19.01.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008711
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2024
ЗНОВУ В НАС ЗВУЧИТЬ ТРИВОГА
Знову в нас звучить тривога –
Рветься ворог у наш дім,
Мчить до нашого порога –
Нас вбивати хоче в нім.
Знову в нас звучить тривога,
Знов звучить гучний сигнал,
Ми не просимо нічо́го –
Лиш би ворог вже сконав!
Знову в нас звучить тривога –
Є загроза від орди,
Мати Божа, твоя змога –
Не пусти потвор сюди!
Знову в нас звучить тривога,
І спокою знов нема.
В болота́ орді доро́га,
Хай в страху́ нас не трима.
Знову в нас звучить тривога,
Знов затія ворогів,
Знову в нас пересторога…
Хоч би Го́сподь їх відвів!
Знову в нас звучить тривога,
Бо летить ворожа ціль,
Хай мине пересторога,
Й не спричинить горе й біль.
Знову в нас звучить тривога.
Що очікувати нам?
Та чи буде нам підмога?
Та чи ми далі сам на сам?
03.02.2024р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008705
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2024
САДИ ВИШНЕВІ ВЖЕ НЕ ТІ
Сади вишневі вже не ті,
Які оспівував Шевченко.
Слова звучали там прості:
Такі, що тішили серденько.
Сади вишневі вже не ті,
Й хрущів гудіння менше чуєм.
І верболози не густі,
Й таких малюнків не малюєм.
Сади вишневі вже не ті,
І вітер гне не так тополю.
Були і є часи важкі.
Вірші були про важку долю.
Сади вишневі вже не ті,
Панів і панщини немає.
Плуги і сохи вже не ті,
І соловей не так співає.
Сади вишневі вже не ті,
Не відправляють на заслання.
Дніпровські кручі не круті,
Та є й тепер поневіряння.
Сади вишневі вже не ті,
І не збирають вечорниці.
Бердо й куделя не в куті,
Й вода не та вже у криниці.
Сади вишневі вже не ті,
В снопи не треба шкандибати,
Де колоски є золоті ,
Івана сина годувати.
Сади вишневі вже не ті,
У в’язці дрова вже не носять.
Але молитви все ж ще ті:
Здоров’я й долю в Бога просять.
10.03.2019 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008476
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2024
ДОБРОВОЛЬЦЮ
Я, добровольцю, дякую тобі
За героїзм і мужність, і відвагу.
Чи задавав питання ти собі
Чому́ Вкраїні дав ти перевагу?
Я, добровольцю, дякую за все,
Що робиш ти для неньки-України.
Багато літ війна всім біль несе,
А біля тебе рвуться вражі міни.
Я, добровольцю, дякую за те,
Що ходжу по землі під тихим небом.
Давно у мене правило святе:
В молитві слово мовити за тебе.
Я, добровольцю, дякую тобі
І кланяюсь тобі за все доземно,
Щоб ти не був ніко́ли у журбі,
Що робиш ти, щоб не було́ даремно.
Я, добровольцю, дякую тобі,
Що взявся Україну зхищати,
Живемо ми в страшній такій добі,
Й не знаємо, що в мить любу чекати.
Я, добровольцю, дякую за все,
За все, що взявся ти для нас робити,
Хай ПЕРЕМОГУ все це принесе́,
А я продовжу Господа молити.
15.03.2020 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008446
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2024
ТИ НЕ ЗРІКСЯ В ЗАСЛАННІ ВКРАЇНИ
Ти не зрікся в засланні Вкраїни,
Не цурався ти рідної мови,
Зігрівали батьківськії стіни.
Був закутий в страшнії окови.
Ти не зрікся в засланні Вкраїни,
Ти не кляв свою тяжкую долю.
Але бачив, як люд простий гине,
І пізнав ти кріпацьку неволю.
Ти не зрікся в засланні Вкраїни,
Не паплюжив її ані словом,
Ти за неньку молив на колінах,
Хоч закутий важким був оковом.
Ти не зрікся в засланні Вкраїни,
Був душею і серцем ти з нею.
Серце стискалось, в піт не раз кине
І босоніж ходив ти землею.
Ти не зрікся в засланні Вкраїни
І про неї ти думав багато.
Та й від думки аж кров в жилах стине…
Не боявся ні пана, ні ката.
Ти не зрікся в засланні Вкраїни
Треба приклад усім з тебе брати.
Та Господь нас в біді не покине,
І нам віри не можна втрачати.
16.03.2019 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008382
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2024
КРІПАЦЬКА НЕВОЛЯ І ДОЛЯ ТЯЖКАЯ
Кріпацька неволя і доля тяжкая,
І тю́рми, й засла́ння, і каторга знов.
Шевченку Вкраїна все бу́ла святая,
Й не гасла ніко́ли до неї любов.
Знущання, побої, важкая робота,
І каторга, й біль, і окови важкі.
Не сон повноцінний, а й тільки дрімота,
Життя у засла́ннях й катюги лихі.
Нелегко жило́сь кріпакам у неволі,
На долю жалітись лиш Богу могли.
І босі ходили, в лахміттях і голі,
Не всі дочекатися волі змогли.
А справити одіж не бу́ло в них змоги –
Це розкіш була́ для народу тоді.
Улітку ходили вони босоногі –
Серця́ у панів, наче кремінь, тверді.
Кріпацьку неволю, і біль, і знущання
Шевченко на со́бі відчув за життя,
Бо біль, що у серці – це в ві́ршах зізнання.
Вкраїна для нього була́ все свята.
Не зрікся він неньки, закутий в кайданах,
Любив Україну і в серці беріг,
Любив, не боявся на службі у пана,
І шлях на спочинок додому проліг.
09.03.2019 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008339
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2024
З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ, КОБЗАРЮ
З Днем народження, Кобзарю,
України син й пророк.
Я і впевнена, і знаю-
Дав ти приклад і урок.
З Днем народження, Кобзарю ,
Ти для нас усіх взірець.
Ти в очах наших, Кобзарю ,
Мови рідної знавець.
З Днем народження, Кобзарю,
Кожен вірш, немов дитя,
І у свої́м, й в чужому кра́ю
Нелегки́м було́ життя.
З Днем народження, Кобзарю,
Оспівав ти все в вірша́х,
Батько сло́ва ти, Кобзарю,
Був роки ти кріпаках.
З Днем народження, Кобзарю,
Доля бу́ла нелегка́.
Ти з гори в Черкаськім краю
Поглядаєш звисока.
09.03.2019 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008279
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2024
КОБЗАР ДАВНО ПРОРОКУВАВ
Кобзар давно пророкував
І долю нашу передбачив,
Давним-давно все відчував
Ще в ті роки, коли кріпачив.
Що буде з нами – він відчув,
Що Україну пошматують.
Навіть коли в засла́нні був,
Він розумів – народ не чують.
Кобзар в вірша́х все описав,
Він, наче бачив сьогодення.
Свою́ країну цінував,
Бо Україна в неї ймення.
Він знав черстві серця панів.
Для них простолюд – лиш рабсила.
Він бачив їхню лють і гнів,
Його недоля не зломила.
Важкую долю пережив:
Служив в дячка, служив у пана,
Та Україну він любив,
Й за Україну в серці рана.
Хоч у засла́ннях він бував,
Та України він не зрікся,
Про Україну він писав,
Важкою долею обпікся.
Кобзар хотів, щоб лад той впав,
Аби вдихнули люди волю,
Аби панич не панував,
Й молив для люду кращу долю.
Минуло безліч вже років,
Епоха панська вже минула,
Та в нас тепер лютує гнів,
Бо влада все перевернула.
09.03.2019 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008255
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2024
БАТЬКУ СЛОВА, СИНУ ВКРАЇНИ
Наш батьку слова, вірний сину Вкраїни,
Поглянь із гори ти на наші руїни.
Ти глянь – Україну гнітять і шматують,
Та наших людей, ой, не чули й не чують.
Наш батьку слова, та й кріпацький ти сину,
Ти завжди любив нашу рідну Вкраїну.
Ти був у Сибіру, у засланні ти був засланні,
Не зрікся ти мови і в миті останні.
Наш батьку слова, наш Кобзарю великий,
Ти чуєш з гори неньки нашої крики.
Ти бачив злиденне життя в Україні,
Й тепер знову роблять із неї руїни.
Наш батьку слова, борцю наш за волю,
Важкую ти мав у житті своїм долю,
Закутий ти був у Сибіру в кайдани.
Та знав ще тоді ти, що наш нарід повстане.
Наш батьку слова, рідний брате Шевченку,
Душею любив нашу рідную неньку,
Не цурався ти мови, не зрікся Вкраїни,
Й наш нарід і нині за неї теж гине.
Наш батьку слова, наш великий Кобзарю,
Художнику славний, великий пісняру,
Ти оспівав всі Дніпровськії кручі,
І чуєш завжди, як реве наш ревучий.
Наш батьку слова, наш любий Тарасе,
Народу Вкраїни ти – гордість й окраса,
Борець дуже щирий за волю народу,
І бачиш з гори ти Дніпровую воду.
Наш батьку слова, український ти сину,
Любив Україну, як рідну дитину.
А вітер степами все вісті принсить,
Про біль України постійно голосить.
Наш батьку слова, велич-гордість Вкраїни,
Без думки про неньку не жив ти ні днини.
З гори тепер бачиш – Дніпро котить хвилі,
А твори глибокі, душевні і милі.
Наш батьку слова, наш Тарасе Шевченку,
Спасибі за те, що любив рідну неньку,
Переймався ти болем неньки-Вкраїни,
Й любов та до неї повік не загине.
10.03.2019 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008172
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2024
ШЕВЧЕНКУ, КОБЗАРЮ, РІДНИЙ НАШ БРАТЕ
Шевченку, Кобзарю, рідний наш брате,
Як Україну нам врятувати?
Як зупинити безвладдя прокляте
Й не дать рідну землю їм шматувати?
Шевченку, Кобзарю, наш ти пророче,
Враг Україну знищити хоче.
Дроби́ть, шматувать на маленькі шматочки.
Гинуть за неньку доні й синочки.
Шевченку, Кобзарю, вкраїнський ти сину,
До тебе на гору наш біль та́кож лине.
Гаптується кров’ю ненька- Вкраїна:
В землю поклали не одного вже сина.
Шевченку, Кобзарю, сину Вкраїни,
Навкруги попелище, суцільні руїни.
Плач роздається, стогін народу,
Ти бачив усе, мов дивився у воду.
Шевченку,Кобзарю, рідний Тарасе,
Земля наша рідна під ворогом плаче.
Кров проливають невиннії люди.
Допоки тривати це все в нас ще буде?
11.03.2019 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008054
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.03.2024
ВЕЛИКИЙ ГЕНІЙ НЕНЬКИ-УКРАЇНИ
Великий геній неньки-України
Спить вічним сном на кручі над Дніпром,
А «ЗАПОВІТ» роки світами лине.
Який писав ще гусячим пером.
Цей вірний син славетної Вкраїни,
Як матір в серці все життя носив,
Його думки́ летіли, мов пір’їни,
І з ними він по світу колесив.
Любив над все він мову солов’їну,
В Сибіру навіть нею він писав,
Як тільки міг, він линув в Україну
Й любов до неї все життя плекав.
Ніхто не змусив неньку розлюбити,
Бо мовою і нею за́вжди жив,
Прийшлося потом й кров’ю окропити,
І все, що міг, для неї він робив.
Немов дітей, народжував він думи,
Які цвіли, як квіти у саду́,
Та ноти в них жалю́ і болю, й суму…
Життя таке писалось на роду́.
Був кріпаком й Вкраїні він не зрадив,
Терпів знущання й мови не зрікавсь,
Буть сильним духом – прикладом він радив,
На кращу долю за́вжди сподівавсь.
10.03.2021 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008051
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.03.2024
ПОДАРУЙТЕ
Подаруйте жінці свято,
Нехай квітне, як весна,
Бо жінок довкіль багато,
Та кохана лиш одна.
Подаруйте, хай буяє
Ця краса серед краси,
Вона ж вірно вас кохає –
Отже – й щастя їй даси.
Подаруйте жінці радість,
Хай її не покида,
Бо вона – це ваша святість,
Й все додому вигляда.
Подаруйте жінці втіху,
Не скупіться й на таке,
І не буде в вас оргіху,
Хоч створіння не слабке.
Подаруйте жінці мрію
І окрилюйте її,
Не забудьте дать надію
Й пам’ятать слова́ свої́.
Подаруйте жінці квіти,
Не скупіться на слова́
Дайте привід їй радіти,
Покажіть, що є дива́.
Подаруйте жінці казку
І кохайте все життя,
А життя дає підказку,
Та й лелійте, як дитя.
08.03.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007860
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2024
БАТЬКО ІСТИНИ І ПРАВДИ
Батьком істини, правди і сили
Наш Шевченко завжди́ виступав.
Катували його і гнобили,
Та він віри ніяк не втрачав.
Батьком духу і сильної волі –
Наш Шевченко таким саме є.
Прагнув за́вжди він кращої долі,
Так і люд наш не спить – повстає.
Батьком сильних борців всіх за волю
Наш Шевченко для всіх нас постав.
І про злидні, кріпацтво й недолю
Він у творах свої́х оспівав.
Батьком віри й любові до кра́ю
Наш Шевченко себе проявив.
Ані хвильки він часу не гаяв –
Все для нас він писав і творив.
Батьком слова й взірцем в сво́їй вірі
Наш Шевченко був, є і буде́.
Молитви його й наші щирі…
До нас кращая доля прийде́
14.03.2019 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007819
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2024
НА ГОРІ ЧЕРНЕЧІЙ
На Чернечій горі спочиваєш,
На схилі крутім над Дніпром,
І звідти на все поглядаєш,
Там вічним ти спиш уже сном.
Колискові лиш вітер співає,
І чуєш ти стогін Дніпра,
Тополя тобі промовляє,
Голо́сить Чернеча гора.
Та й до тебе доносяться звуки,
Ридання святої землі́.
Терп́ить вже роки́ вона му́ки,
Криваві її мозолі.
Все ти бачиш, Великий Кобзарю,
Не можеш біду відвену́ть…
Вже долею кращою марю,
Та нарід не хочуть почуть.
І надія єдина на Бога,
Що не́люд колись схамене.
Біда щоб минула й тривога…
Й лихая година мине.
10.03.2021 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007773
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2024
СКАЖИ, ЩО ЗМОЖЕШ
Співай пісні, як сльо́зи на очах,
Танцюй тоді, коли душа в осколках,
Не покажи ні біль свій, ані страх
Навіть тоді, коли у серці голки.
Слабкою залишайся сам на сам,
Не смій ніко́ли плакати на людях,
І волі не давай свої́м сльозам,
Хоч серце вже шматується у грудях.
Скажи, що можеш, якщо сил нема,
Скажи, що будеш та усе здолаєш,
Буть доброю не зможеш з усіма,
Зумієш те, чого́ і не чекаєш.
Не бійся собі ставити мету,
Не бійся ти до неї прямувати,
Сягай щоразу но́ву висоту,
Бо поглядами будуть прикипати.
Скажи, що зможеш навіть і тоді,
Коли і двері всі тобі закриті.
Це вилами писав хтось по воді,
Що всі шляхи до жінки є розмиті.
Будь сильною і слабкість відкида,
Сміливою, хоч йдеш ти поміж міни,
Бо жінка й на руїнах із піска,
Зведе́ міцні й надійні дуже сті́ни.
26.02.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006872
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2024
Я – ЖІНКА
Я – жінка, я – жінка, я – жінка,
Я – жінка, та ще й українка,
Я – жінка, красива на вроду,
Я – пісня кохання дзвінка.
Я – жінка, я – жінка, я – жінка,
Найвища усьому оцінка,
Лебідкою я виглядаю,
І стан, мов билина тонка.
Я – жінка, я – жінка, я – жінка,
Щодня я – новая сторінка,
Щодня я – якась таємниця,
Для когось – загадка життя.
Я – жінка, я – жінка, я – жінка,
Думками, неначе пір’їнка,
У мріях у вись я злітаю,
Неначе весна гомінка.
Я – жінка, я – жінка, я – жінка,
І очі, мов квіти барвінка,
І серце, мов птаха тріпоче,
А слово – хмаринка легка.
Я – жінка, я – жінка, я – жінка,
Неначе заквітчана гілка,
Неначе перлина у морі –
Коштовність єдина така.
02.04.2021 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006750
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2024
ДВА РОКИ ТОМУ… ВИБУХИ Й СВІТАНОК
Два ро́ки то́му в вибухах світанок,
Хоч загало́м війна вже десять літ,
Є незабутнім той лютневий ранок,
Та очі не відкрив і досі світ.
По всій країні вибухи лунали,
Ракети, бомби, вражі літаки,
Сміття убивче орки направляли,
Біда прийшла з р@cshиsтської руки́.
Здригатись стала наша вся землиця,
Рікою потекла кров по землі́
В диму́ й вогні впинилася світлиця,
Вбивати стали кляті моsk@лі.
Летів ворожий мотлох в Україну,
Не знали куди бігти й що робить,
А ворог в нас почав робить руїну,
Й зробилась рана, яка всіх болить.
Четверта сорок… Вибухи, атаки,
По всій країні стала литись кров,
Повномасштабно вдерся посіпака,
Зі смертю в Україну він прийшов.
Уся Вкраїна в вибухах скупалась,
Сирени, вирви, за́брані життя,
І кожному ця мить закарбувалась,
Й ніко́ли це не пі́де в забуття.
24.02.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006692
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2024
КАЖУ, СТВЕРДЖУЮ, МОВЛЮ
Так ось що хочу я сказати:
«Вкраїну-ненечку любіть,
Не смійте мову плюндрувати,
Немов святиню, бережіть.
А ще хотілося додати,
Щоб не віддали ворогам,
Не сміли зрадити, продати,
Бо Україна – рідний храм.
Та ще й хотілось сповістити,
Що місце ворогу не в нас.
Навчіться землю цю любити,
Її оспівувать щораз.
І дуже ще мені хотілось…
Мені хотілось вас проси́ть,
Щоб зло ніде́ не причаїлось
Й не сміло ненечку коси́ть.
До всьо́го мовить ще хотіла,
Що Україна у біді,
Вона мене не відболіла,
Й роки́ її ще молоді.
Так ось що стверджувати буду
І про́шу все це пам’ятать:
Не дам я лить на неньку бруду,
Їй буду кри́ла розправлять!»
23.02.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006603
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2024
ЗЕМНИЙ РАЙ
Госпо́дь нам всім подарував
Благословенну Україну,
А до дарунка ще й додав
Нам мелодійну солов’їну.
Нам дарував земний наш рай,
Усе у ньому серцю миле,
Чудовий наш вкраїнський край
І українське слово щире.
Степи і гори, і поля́,
Широкі луки і діброви,
Озе́ра, рі́ки і моря́ –
Співать про це й вести́ розмови.
І серцем все оце любить,
Усе примножувать, леліять,
Цим раєм за́вжди дорожить
Й зерно добірне в землю сіять.
Усе оспівувать в піснях,
І словом все закарбувати.
Про нас дізналися в світах,
Вкраїна має розквітати!
Всевишнім дана ця земля,
За це ми дякуєм щомиті.
На ній не буде моsk@ля –
Його діяннями ми ситі!
22.02.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006563
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2024
ЛИНЕ ІЗ СЕРЦЯ І МОВЛЯТЬ ВУСТА
Шануймо, плекаймо – за неї вмирають,
За неї ідуть з ворогами на прю,
За неї героїв ординці вбивають,
За неї рідненьку ми з вами в строю́.
Борімось за неї, не даймо убити,
Не даймо її ворогам придушить,
Бо мова вкраїнська завжди́ має жити,
Й не сміймо ворожим сміттям засмітить.
Її солов’їну у серці леліймо,
Неначе святиню її бережім,
Душевним теплом калино́ву зігріймо,
Як маму і тата, у серці носім.
Не даймо над нею потворам знущатись,
Це – нації код, це – любов і життя,
Не сміймо її ми ніза́що цуратись,
Це – роду коріння й душі вишиття.
Її калинову, як скарб зберігаймо,
Скарбницю замкнім на надійні замки́,
У спадок нащадкам її передаймо,
Немов вишиванку свою́ й рушники.
Хай в світі звучить мелодійна усюди,
Хай піснею лине, хай птахом зліта,
Вкраїнська – найкраща і жить вона буде,
Бо лине із серця і мовлять вуста.
21.02.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006441
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.02.2024
ЦІНУЙМО МОВУ
Цінуймо мову, рідну бережім,
Не дозволяймо з неї ми знущатись,
І правнукам про неї розкажім,
Навчімось калиновою пишатись.
Цінуймо мову, незбагненний скарб,
Це скарб, який дарований Всевишнім,
В нім розмаїття всіх відтінків фарб,
Найкраща квітка у букеті пишнім.
Цінуймо мову, мову-оберіг,
Це дуже сильна і потужна зброя,
Із нею в незалежність шлях проліг,
У нас із нею віра й правда сво́я.
Цінуймо мову, зброю з-поміж зброй,
Вона, мов шабля, що свистить в повітрі,
Поліг за неї не один герой,
Вона колюча на своє́му вістрі.
Цінуймо мову, не ганьбім її,
Бо наша мова дійсно солов’їна,
І нею нам співають солов’ї,
Без неї не жила́ би Україна.
Цінуймо мову, нашу складову́ –
Без неї нашій нації не бути,
Цінуймо нашу мовоньку живу,
І їй не даймо вічним сном заснути.
21.02.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006434
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.02.2024
МАЙДАН ВІДБУВСЯ – ПАМ’ЯТЬ НЕ ЗГАСАЄ
Майдан відбувся, десять літ минуло,
Та досі його рани нас болять,
У пам’яті нічо́го не заснуло,
Про це ми будем за́вжди пам’ятать.
Майдан відбувся, та болить і досі
Й не зможе він ніко́ли відболіть,
Відлуння йде й по нині в стоголоссі,
І йтиме упродовж віків-століть.
Майдан відбувся… Дим, вогонь і жертви,
Небесна сотня, що тоді лягла…
Їм довело́сь загинути, померти –
Ворожа куля вцілила, знайшла.
Майдан відбувся – пам’ять не вмирає,
Лягли герої перші вже на нім,
І десять літ уже війна триває
У мо́їм кра́ї ріднім і святім.
Майдан відбувся, вмився він у крові,
Дух непокори всіх туди привів,
І до Вкраїни прояв був любові,
Неначе рій, майдан тоді гудів.
Майдан відбувся – пам’ять не згасає,
В серцях герої, що на нім лягли,
Майдан палав й любов у нас палає,
Й жалобу вже роки́, як одягли.
Майдан відбувся, горем оповитий,
Небесна сотня… Пам’ять… Десять літ…
А кожен з них мав і по нині жити,
Про нас уже тоді дізнався світ.
18.02.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006253
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.02.2024
НЕМОВ ВВІ СНІ
Немов вві сні, була́ в твоїх обіймах,
Немов вві сні, тремтіла в тую мить,
Здавалось, що і шаль тут вітер зді́йме,
І мрія з нею в височінь злетить.
Немов вві сні, та це була́ реальність,
Неначе в казці, але ж наяву,
Неначе підбирала я тональність,
Що ро́сами спадала на траву.
Немов вві сні, у танці ми кружляли,
І музика, й запалені свічки́,
Бажання по очах яко́сь читали,
Й думки́ текли, неначе потічки́.
Немов вві сні, у пристрасті тону́ли,
І кожен дотик подих тамував,
Незвичне щось обоє ми відчули,
Ще мить якась – й ти ніжно цілував.
Немов вві сні… Повірить не хотілось,
Що це насправді зовсім і не сон,
Щоб це тривало вічно… так хотілось.
Магічне щось узя́ло нас в полон.
Немов вві сні, з тобою опинились,
Думки́ й бажання всі переплели́сь,
Закохано у вічі ми дивились…
Невже бажання й мрії всі збули́сь?
18.02.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006155
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2024
БУЛО Б ТОБІ СЬОГОДНІ П’ЯТДЕСЯТ
(Світлій пам’яті полеглого героя-односельчанина Ярослава Бучка)
Було́ б тобі сьогодні п’ятдесят,
Та назавжди́ лиш сорок дев’ять бу́де,
Ти жити мав, а не в землі лежать,
Ти жити мав і мав бувати всюди.
Було́ б тобі сьогодні п’ятдесят,
Та ти зібрав ворожії набої,
Тебе з могили нам вже не піднять…
Пізнали смак біди́ й сльози́ гіркої.
Було́ б тобі сьогодні п’ятдесят,
Але свічу́ ординці загасили,
Життя в ту мить прийшлось тобі віддать,
Тобі потвори віку вкоротили.
Було́ б тобі сьогодні п’ятдесят,
Та ти поліг Героєм за Вкраїну,
Вже явори́ тепер тобі шумлять,
Й не чуєш більше мову солов’їну.
Було́ б тобі сьогодні п’ятдесят,
Але ж ніко́ли їх уже не бу́де,
Не будеш землю збіжжям засівать,
Лишень сліди твої́ зоста́лись всюди.
Було́ б тобі сьогодні п’ятдесят,
Та сорок дев’ять в пам’ять вкарбувались,
І многа літа вже не заспівать –
Життєві стру́ни тво́ї обірвались.
16.02.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005985
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.02.2024
МАГІЯ НОЧІ І СЛОВА ЗІЗНАННЯ
Так ніжно пестив вітер мо́ї коси,
По них рукою зле́гка ти провів,
На нас з небес спадали срібні ро́си,
Ти мо́є серце полонить зумів.
Нашіптували зо́рі про кохання,
Ти ніжно обіймав мене за стан,
Заглянув в вічі – прочитав бажання…
Став огортать невидимий волан.
В твої́х обіймах, наче квітка, любий,
Душевні стру́ни трепетом взяли́сь,
П’янкий нектар збирали мо́ї гу́би,
У поцілунку пристраснім злили́сь.
У серце став кохання засівати,
Добірні зе́рна рясно проросли,
Зуміли ми так щиро покохати
І в рай кохання назавжди́ ввійшли.
За нас раділи в небі всі стожари,
І вітер про кохання нам співав,
Та й вітер вийшов порадіть з-за хмари,
А ти мене до себе пригортав.
На ста́ві в танці пара лебедина,
Слова зізнання в тую мить сказав:
Почула я: «Богине, ти єдина
І я тебе всім серцем покохав».
15.02.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005942
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.02.2024
ЗНОВУ БЛЯШАНКИ ЛЕТЯТЬ
Знову бляшанки летять,
Знову летять ті убивці,
Хай над болотом згорять,
Згорять хай до тла ті паршивці.
Знову бляшанки летять,
Знову летять до нас з вами,
Будемо їх зустрічать,
Нищить не будуть в нас храми.
Знову бляшанки летять,
Вирвалась нечисть з болота,
Будуть потвори здихать,
Здохне уся та сволота.
Знову бляшанки летять,
Вже України сягнули,
В намірі все спопелять,
Що їх чека – не збагнули.
Знову бляшанки летять,
Линуть вони понад нами,
В небі над нами кишать,
Ми у сльозах з молитва́ми.
Знову бляшанки летять,
Думка убити вирує.
Зі́йде на нас благодать,
Го́сподь молитви почує.
04.02.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005858
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.02.2024
ЗАКОХАНІ СЕРЦЯ
Закохані серця́ в обіймах щастя,
Й кохання, що народжене у них,
І п'ють його, немов Святе Причастя,
Що подане із рук усіх святих.
Закохані серця́ в обіймах долі,
Прихильністю колись торкнулась їх,
З Господньої вони кохають волі,
То ж у кохання шлях сердець проліг.
Закохані серця́ у нас з тобою,
Вони коханням кожну мить живуть,
Вмиваються коханням, мов росою,
Й коханням ніжно й мило так цвітуть.
Закоханні серця́... яке блаженство,
Великий рай прекрасних почуттів,
Це хміль, дурман й думок усіх шаленство,
І наших струн душевний переспів.
Закохані серця́ - це насолода,
Живильне кришталеве джерельце,
Дарунок долі, Божа нагорода…
Напевно заслужили в Бога це.
Закохані серця́ – бажань сплетіння,
І мрії, й неймовірні відчуття,
Це двох зіро́к і сяйво й мерехтіння,
Народжених кохати все життя.
14.02.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005801
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2024
ЧИ ЦЕ НЕ В НАС?
Чи це не в нас щомиті гинуть люди?
Чи це не в нас? Не в нас ідуть бої́?
Чи це не в нас земля родюча всюди?
Чи це не в нас найкращії плаї́?
Чи це не в нас із ворогом воюють?
Чи це не в нас лягає неньки цвіт?
Чи це не в нас у ду́ші наші плю́ють?
Чи це не в нас війна вже десять літ?
Чи це не в нас є звуки канонади?
Чи це не в нас здригається земля?
Чи це не в нас є присмак болю й зради?
Чи це не в нас сліди скрізь моsk@ля?
Чи це не в нас лягають у могили?
Чи це не в нас все знищує моsk@ль?
Чи це не в нас беру́ться звідкись сили?
Чи це не в нас все знищують, на жаль?
Чи це не в нас актор взяв в ру́ки зброю?
Чи це не в нас зі сцени – та й на фронт?
Чи це не в нас жінки́ ідуть до бо́ю?
Чи це не в нас кровавий горизонт?
Чи це не в нас в підвалах вчаться діти?
Чи це не в нас вмирають малюки?
Чи це не в нас до сонця пнуться квіти?
Чи це не в нас співають залюбки?
Чи це не в нас злітає птахом слово?
Чи це не в нас танцюється гопак?
Чи це не в нас найкраща в світі мова?
Чи це не в нас вбиває нас чужак?
Чи це не в нас жили́ колись у МИРІ?
Чи це не в нас не прагнули війни́?
Чи це не в нас привітні люди й щирі?
Чи це не в нас були́ спокійні сни?
Чи це не в нас найкращий в світі славень?
Чи це не в нас найкращий герб і стяг?
Чи це не в нас народ державу славить?
Чи це не в нас прямують до звитяг?
12.02.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005628
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2024
ЧОМУ ГАНБЛЯТЬ ПОЛОТНИЩЕ СВОБОДИ?
Чому ганбля́ть полотнище свободи?
Невже він став ганчіркою для вас?
Та схаменися, любий мій народе!
Чому́ ганьбиш країну і всіх нас?
Дозволив хто цій жирній свиноматці
Напнути стяг на це гниле єство?
Тепер висить він на ганебній латці…
То хто ж це сіяв, що таке жниво́?
Невже культура зовсім в нас щезає?
Чому́ в потвори глум є над святим?
В державі хто усе це дозволяє?
Чому́ ганьбить потвора нас і цим?
Дозволив хто огидній цій паску́ді
Вкраїнський стяг на світ увесь ганьби́ть?
А далі що із стягом нашим буде?
Невже цю па́скудь ненька не болить?
А за таке пробачення не буде!
Але ж чому́? Чому́ народ мовчить?
Відкрийте вічі! Схаменіться люди!
Чому́ це дозволяєте роби́ть?
Чому́ ганьблять полотнище свободи?
Паплюжать стяг так само, як орда.
Звідкіль ти взявся в Україні зброде?
І з-за таких в нас горе і біда.
10.02.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005489
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.02.2024
ОДЕСА Й ДІЯННЯ САТАНИ
Одеса-перлина в біді,
Бо ворог по ній гарата́є,
Горить і на суші й воді,
Горить чорноморська, палає.
Все знищує вбивця, усе,
Щоразу атаки, прильоти,
Землею і морем трясе,
Діяння такі у сволоти.
Палають будинки й порти,
І люди все гинуть і гинуть,
Воюють убивці-чорти,
Й як ро́си на сонці, не згинуть.
Й сховатися ніде від них,
Усюди убивці сягають,
Завдали і бід нам, і лих,
Й потвори ніяк не здихають.
Ординець там знищує все,
Загроза на кожному кроці,
Скрізь смерть із собою несе,
Та Го́сподь на нашому боці.
Палає Одеса, горить,
Руйнації, згарища всюди,
За неї душа в нас болить,
Бо гинуть невиннії люди.
25.01.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005317
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.02.2024
Я ЗАГРАЮ ПРО ВКРАЇНУ
( На мелодію у.н.п. "Я ЛЮБИЛА - ТИ ВІДБИЛА" )
Я візьму́ свою́ гармошку,
На позиції візьму́,
Там заграю та й не трошки
Про Вкраїну моsk@лю.
Я заграю про Вкраїну,
Про вкраїнський наш народ,
І про мову солов’їну,
Яку знищить хоче зброд.
Я заграю про Вкраїну,
Про великую любов,
Про зруйнованії сті́ни
Й про пролиту нашу кров.
Я заграю про Вкраїну
І про земленьку святу́,
Про Вкраїноньку нетлінну
І пшеницю золоту.
Я заграю про Вкраїну
І про герб наш, і про стяг,
Про соборну неподільну,
У яку ввірвався враг.
Я заграю про Вкраїну,
Щоб моsk@ль це все почув,
Та не станем на коліна,
Щоб потвора це збагнув.
Я заграю про Вкраїну
Й затанцюємо гопак,
А ще й змелем, наче в жорні,
Всіх ординців-посіпак.
07.02.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005210
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2024
У ВИБУХАХ «КУПАЛИСЬ»
Гаратали по столиці
Ці́лу ніч потвори
І без голки вишивали
У небі узори.
Ті узори нас не тішать,
Від них не радієм,
Від тих вибухів й узорів
Тремтимо, сиві́єм.
Ні кінця нема, ні краю,
Ма́буть, і не буде,
Та найгірше, що від цьо́го
У нас гинуть люди.
Полювали цілу нічку
На серце Вкраїни,
Наробили біди́-ли́ха,
Зробили руїни.
Ми не спали, ми молились,
Господа благали,
Чи залишимось живими –
Ми ніхто не знали.
Й знову вибухи лунають
В серці України,
Молим Бога вберегти нас,
Вберегти все цінне.
Ну а цінним для усіх нас
Є життя, звичайно,
Аби пекло це скінчи́лось
Чимскоріш, негайно.
Сильні вибухи усюди
І вночі, і вранці,
Ніяк Київ не полишать
Вбивці-голодранці.
І тривоги, і атаки,
І ракети, й дрони,
Гинуть люди, бо потворам
Нема заборони.
І сховатись толком ні́де…
Дві стіни́ і ванна…
Нас вбиває, спопеляє
Нечисть невблаганна.
На якусь секунду тиша,
І знову тривога…
Аби терням затягнулась
Ворогу доро́га.
29.12.2023
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005203
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2024
А ЗА ВІКНОМ ЛАПАТИЙ СИПЛЕ СНІГ
А за вікном лапатий сипле сніг,
Але й не дивно, бо ще тільки лютий,
Він ковдрою лягає на поріг.
В природі са́ме так і має бути.
В повітрі неймовірний цей танок,
Кружляє в танці білий сніг лапатий,
Він завітав у парк та ще й в садок.
Зимова казка, повернулось свято.
Його пора. То ж хай летить, летить,
Нехай лягає, наче скатертина,
Зуміє все собою він накрить,
Засипана ним змієчка-стежина.
Не видно у садочку вже її,
Не видно чи повилась попід тином,
Вдяга у шати знову всі гаї́,
Чаклує так… Яким це робить чином?
Хурделить за вікном… Й не дивина,
І повне право має це робити,
Така чаклуня біла лиш одна,
Ніщо́ її не може замінити.
Вкриває землю знову білий сніг,
В повітрі є сніжинок реверанси,
Вклонилися і впали нам до ніг,
А вітер їм співа свої́ романси.
05.02.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005056
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2024
БІДА І СЛІЗОНЬКИ ГІРКІ
Потвори знову нас атакували,
Влучання є в будинки житлові,
Страху́ і горя люди знов зазнали…
Чи лідери це бачать світові́?
Ніхто убивць чому́сь не зупиняє,
Минула ніч, що принесла́ біду,
Нас ворог атакує, убиває,
І все, як на долоні, на виду.
Найдовша ніч… Вона для нас плачевна,
Столиця знов палала у вогні,
Про спокій думка вже давно непевна,
Щоразу вісті чуємо сумні.
Вогонь, будинки, страх і потерпілі,
Ні кра́ю, ні кінця цьому́ нема,
Летять, влучають в нас ворожі цілі,
Бідою ворог більше обійма́.
Від ворога нам ні́куди сховатись,
Бо ця потвора всюди дістає,
На чудо перестали сподіватись,
А кожна мить зневіру додає.
На Бога залишається надія,
Молитва й сподівання лиш такі,
Бо в ворога надовго ця затія,
А в нас біда і слізоньки гіркі.
22.12.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004802
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2024
СТРІТЕНСЬКА СВІЧКА
Хай Стрітенська свічка засві́тить нам МИРОМ,
Наза́вжди заслі́пить прокля́ту війну,
Моли́тви всі молять за це дуже щиро,
Бо миру відчули давно ми ціну.
Хай Стрітенська свічка палає усюди,
Її не зага́сять ворожі слова́,
За МИР В УКРАЇНІ скрізь моляться люди,
Спільнота підня́лась уже світова.
Хай Стрітенська свічка війну відганяє,
Хай розум осві́тить усім ворогам,
Хай вража нога у наш край не ступає,
У ру́ки Господні Вкраїну віддам.
Хай Стрітенська свічка горить ясним світлом,
Це світло усім хай надію подасть,
А намір ворожий роздує хай вітром,
І знищить Вкраїну Всевишній не дасть.
Хай Стрітенська свічка прине́се нам втіху,
Хай радість осяє Вкраїну і нас,
Щоб ворог не взяв Україну в потіху,
Молю́сь за це, люди, й моли́ть прошу вас.
Хай Стрітенська свічка моли́тви підхопить,
Й сплете́ їх в єдиний вінок молитов,
Вкраїну ніко́ли хай враг не захо́пить,
До неньки-Вкраїни живе в нас любов.
15.02.2022 р.
© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004753
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2024
ПОДИВИСЯ У ВІЧІ ВІЙНИ
Подивися у вічі війни́,
Не ховайся в свої́х кулуарах,
Подивися зі зброєю сни
Там, де небо не в зорях-стожарах.
Подивися у вічі війни́,
Героїзм свій показуй на фронті,
Йди в обі́йми хоч раз сатани,
Що чека тебе на горизонті.
Подивися у вічі війни́,
Покажи всю безстрашність в окопі,
І розмову, і одіж зміни,
Не відсиджуйся десь у Європі.
Подивися у вічі війни́,
Там і каші з’їси фронтової.
Ти ж не знаєш свободи ціни́,
Не збираєш ворожі набої.
Подивися у вічі війни́
І собою закрий Україну,
Пізнай те, що всі гідні сини,
Та й у серце впусти солов’їну.
Подивися у вічі війни́,
Може бесіду й мислення зміниш.
Хай в душі́ не ростуть бур’яни…
Може гідно героїв оціниш.
02.02.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004740
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2024
НА БОЛОТА́Х БАВОВНА КВІТНЕ
На болота́х бавовна квітне,
Радієм з цього ми усі,
Бажання наше заповітне –
Щоб квітло все в усій красі.
На болота́х бавовна квітне,,
Нам тішить око її цвіт,
Ми й слово скажемо привітне,
За цим слідкує увесь світ.
На болота́х бавовна квітне,
Вона, неначе благодать,
Це явище усім помітне.
Болото треба привітать.
На болота́х бавовна квітне,
Яскраво так палахкотить,
Ну а болото ж те «тендітне»,
Для них зворушлива ця мить.
На болота́х бавовна квітне,
Немов ліхтарики горить,
Болото немічне, самітне,
Але ж бавовна там зори́ть.
На болота́х бавовна квітне,
Вона – прекрасний самоцвіт,
Насіння в неї перелітне
Й туди тягнув його магніт.
На болота́х бавовна квітне,
Радієм з цьо́го ми усі,
За нею інша ще розквітне
Для всіх в небаченій красі.
02.01.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004522
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2024
Я ДЯКУЮ ВСЕВИШНЬОМУ ЗА НІЧ
Я дякую Всевишньому за ніч,
За ніч, яка минула без тривоги,
Що Ангел все торкався мо́їх пліч
І ворог не чіпав мої́ пороги.
Я дякую Всевишньому за ніч,
За ніч, яка минула без атаки,
Не кожен розуміє про що річ
І як ті ночі нам даються взна́ки.
Я дякую Всевишньому за ніч,
За ніч, коли від стра́ху не тремтіла,
Бляшанки не летіли зі всібіч,
І в тиші тій заснути я зуміла.
Я дякую Всевишньому за ніч,
За ніч, де жодних вибухів не чула,
З тривогою не бу́ла віч-на віч,
Й страху́ цієї ночі не відчула.
Я дякую Всевишньому за ніч,
За ніч, в якій до тиші прислухалась,
Де з ворогом не бу́ла пліч-о-пліч,
Й від вибухів щоразу не здригалась.
Я дякую Всевишньому за ніч,
За ніч, яка у спо́кої минула,
Й надалі щоб не знати тих злоріч,
З якими нечисть та до нас прибула.
29.01.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004521
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2024
КРУТИ ПОВЕРНУЛИСЬ
Як збіг той час, як в нас відбу́лись Крути,
Як полягли невинні у бою́,
Хоч час минув, та цьо́го не забути,
Й пролиту кров у нашому краю́.
Загинули від вражої навали,
Лягла в бою́ вкраїнська наша юнь,
І білий сніг там кров’ю гаптували…
Ми не забули хвилю тих відлунь.
Кроваві Крути в рідній Україні,
На Богом даній цій святій землі́,
Лягли герої, мов живії тіні,
І замість поту крівця на чолі.
Розстріляні, убиті за Вкраїну,
За рідну землю ліг в бою́ тім цвіт,
За ненечку єдину і нетлінну,
Закі́нчилось в ту мить життя й розкві́т.
Загинули під Крутами невинні,
Загинули від рук більшовиків,
Про них ми пам’ятаємо і нині…
А смерть свою́ з них кожен там зустрів.
На жаль, в нас повторились другі Крути,
Масштабніші, жорстокіші вони,
Чому́ й за що це знову мало бути?
Чому́ такі діяння сатани?
Як і тоді, на захист неньки стали,
Як і тоді, палав свободи дух,
Лягають в землю… і тоді лягали,
Бо дух свободи в жодного не вщух.
Як і тоді, лягає в землю молодь
За Україну, волю і народ.
Не дай Госпо́дь, щоб повторився, голод…
Аби не допустив цьо́го Госпо́дь!
29.01.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004407
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2024
СВІТАНОК НАД КРУТАМИ
Над Крутами світанок червонів,
Палало небо і бої точились…
Четверта ранку, постріл прогримів.
І перша кров на землю вже поли́лась.
Над Крутами світанок розпочавсь
Із пострілів і вражої навали,
Він кров’ю убієнних омивавсь,
Бо землю захищати поспішали.
Над Крутами світанок запалав,
Раптово і зненацька розгорівся,
Несамовито вбивця заволав,
Один за одним постріл розлетівся.
Над Крутами світанок пломенів,
Він розгорався все дедалі більше,
І розписом весь сніг зачервонів,
Була́ напруга, все ставало гірше.
Над Крутами світанок багрянів,
Лягала молодь, кулями прошита,
Ніхто із них вмирати не хотів,
Та ворогом під Крутами там вбита.
Над Крутами світанок кров’янів,
Не маєм права ми його забути!
А білий сніг, мов маками, зацвів,
Такі страшні тобі відбу́лись Крути.
04.02.2022 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004399
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2024
ПАМ’ЯТІ ПАВЛА ЧУБИНСЬКОГО
Чубинський, батьку вічних слів,
Ти був етнографом, поетом,
Словами ти торкнутись вмів,
Немов невидимим предметом.
Вкраїна у душі жила,
Ти вірним був, землі цій, сином,
Із серця, наче з джерела,
Думки плели́сь, мов хміль над тином.
Ти славень нам подарував,
Хоч ти й не знав, або й не снилось,
Та віру в нього ти вплітав –
Це долею тобі судилось.
Твоє́ ім’я́ звучить тоді,
Коли про славень йде розмова.
Воно завжди́ на висоті,
Вкраїни рідної основа.
Звучить твій славень вже роки́,
Як Символ Віри пам’ятають,
Його рядки, як рушники,
Серця́ і ду́ші всіх торкають.
За славень дякуєм тобі,
Слова́ в нім писані душею,
Звучать і в радості й в журбі,
Й горять вони в душі зорею.
26.01.2021 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004284
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.01.2024
СИНЬО-ЖОВТИЙ
СИНЬО-ЖОВТИЙ – дух свободи,
СИНЬО-ЖОВТИЙ дух – це наш,
СИНЬО-ЖОВТИЙ, мій народе,
Він в вінку душевних чаш.
СИНЬО-ЖОВТИЙ затверди́ли,
Він є нашим навіки́,
Нашу мрію з ним здійсни́ли
До незламної ріки́.
СИНЬО-ЖОВТИЙ – наш єдиний
І найкращий в світі стяг,
Скрізь про нього слово лине,
Він у кожній із звитяг.
СИНЬО-ЖОВТИЙ… Він – нетлінний,
В ньому наша сила й міць,
В нашій неньці він незмінний,
Й не замінять силоміць.
СИНЬО-ЖОВТИЙ – незрівнянний,
В світі рівного нема,
Він у нас є нездоланний,
То ж є нашим недарма.
СИНЬО-ЖОВТИЙ … Хліб і небо
В нім з’єднались навіки́,
І нам іншого не треба,
З ним дороги всі й стежки́.
СИНЬО-ЖОВТИЙ серцю милий,
В нім незламність і любов,
Був і є він повносилий,
Хоч неле́гкий шлях пройшов.
СИНЬО-ЖОВТИЙ - невмирущий,
ПЕРЕМОЗІ шлях із ним,
Дорогий, як хліб насущний,
І для нас він є святим.
28.01.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004280
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.01.2024
ХТО ЗУПИНИТЬ ВІЙНУ?
Хто зупи́нить війну в Україні,
Ту війну, що не нашою є?
Аби мові звучать солов’їній,
Яку ворог ніза́що не вб’є.
Хто зупи́нить убивць-терористів,
Які в нашу домівку прийшли?
Щоб не чуть від ракет страшні свисти,
Що у простір вкраїнський ввійшли.
Хто зупи́нить війну цю жорстоку
Чи пове́рне її в оркостан?
Бо ми платимо ці́ну високу.
Чи безсмертний ординський тиран?
Хто зупи́нить війну? Хто це зробить?
Хто зуміє приспати потвор?
Щоб смердючий зотлів уже чобіт,
Аби нас залишив цей терор.
Хто зупи́нить війну? Я питаю!
Розтопіться серця́ крижані!
Я і Бога і людство благаю…
Хто ж поставить кінець цій війні?
Хто зупи́нить війну чимскоріше?
Хто Вкраїну і нас збереже?
Бо щоразу жахіття все гірше…
Зупиніть цю війну в нас уже!
29.12.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004195
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.01.2024
ХАЙ БУДЕ ТЕПЛОЮ ЗИМА
Хай буде теплою зима,
Нехай у душах не хурделить,
Нехай закінчиться війна,
Нам МИР Госпо́дь нехай простелить.
Хай буде теплою зима –
Ми дуже цьо́го потребуєм,
Бо ми з героями всіма,
Нам ПЕРЕМОГУ всі гаптуєм.
Хай буде теплою зима –
Тепло́ героям нашим треба,
Хай щезне ворог, як чума,
Ми ру́ки зводимо до неба.
Хай буде теплою зима,
Хай холод й в думці не вирує,
І з зрадників зійде́ пітьма́…
Нехай Всевишній нас почує.
Хай буде теплою зима –
В окопах холод дошкуляє,
Бо ж обігріву там нема,
Молитва наша зігріває.
Хай буде теплою зима,
Захисникам хай бу́де те́пло,
Нехай не грає нам сурма́,
Нехай у нас минеться пекло.
26.01.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004134
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.01.2024
ЗВАННЯ І ТВОРЧИЙ ДІАМАНТ
(Володимиру Бабієнку з нагоди присвоєння звання «Народний художник України»)
Мої вітання щирі, любий друже,
Заслужено отримав ти звання,
Радію я за тебе дуже-дуже,
Бо по житті не йдеш ти навмання.
Звання високе за невтомну працю,
Не всім щастить отримати його,
Це – мов коштовність, на палітрі-таці,
Господаря чекала там свого́.
НАРОДНИЙ вже художник України,
ЗАСЛУЖЕНИМ недавно ще лиш був,
Талант – це те, що є, й воно нетлінне,
То ж праця і талант висот сягнув.
Тобі писалась доля не тобою,
Красу творити суджено тобі,
Сплели́сь твої́ таланти між собою,
То ж успіхів в подальшій цій сівбі.
Ти йшов до цьо́го, друже мій, роками,
Здійсни́лась мрія, гідний ти її,
Йшов без упину творчими стежками,
Мінялась часом швидкість течії́.
Але вона з дороги не збивала,
Твій чо́вен плив між рідних берегів,
На тебе нагорода ця чекала,
Її здобути чесно ти зумів.
Звання високе, гідна нагорода,
Шедеври помага Госпо́дь твори́ть,
Рукою з пензлем він твоє́ю во́дить,
Талант не тліє, він і не горить.
Ти Господом цілований, мій друже,
В тобі́ з’єднались розум і талант,
Твої́ поло́тна – рідкісне галуззя,
А ти в мистецтві – творчий діамант.
Той діамант, в якого безліч граней,
І кожна з них, мов сто́рони життя,
Свої́м талантом ти давно став знаний,
Твої́ творіння – серця вишиття.
25.01.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004112
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.01.2024
НЕМА СПОКОЮ
Нема споко́ю, Господи, нема,
Нас клятий ворог знову атакує,
Це гірше, ніж смертельная чума,
Бо захисту від ворога бракує.
Нема споко́ю знову цілу ніч,
Атака за атакою ворожа,
Летять на нас бляшанки зі всібіч…
За що ж бо нам така вже кара Божа?
В нас вибухи лунають раз-у-раз,
Й нема куди від ворога сховатись,
Бо далі сатана віддав наказ,
Й доводиться у го́рі нам купатись.
Лишається столиця, як мішень,
І саме на мішені, мов десятка,
За це не бу́де ворогу проще́нь –
Велика надто вже від кро́ві латка.
Потвора не вгамується ніяк,
З боло́та все бляшанки запускає,
Робити це, напрочуд, він мастак…
Ні кра́ю, ні кінця біді немає.
Нема споко́ю, зовсім бо нема,
Атаки, небезпека, руйнування.
В страху́ нас ворог вже давно трима…
Щоб вижити – єдинеє бажання.
25.11.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003875
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2024
ЧУЄ ГРІШНУ
Вберіг Госпо́дь життя, вберіг домівку,
В молитві ру́ки зво́дила в сльозах,
Не допустив той мотлох-вибухівку,
Хоч поряд бу́ло гучно… просто жах.
Я про життя в молитві все благала,
Тремтіла, наче листя на вітру,
Та чи почує Го́сподь – я не знала…
А з пам’яті жахіття не зітру.
Не хочеться так рано помирати
Від вражої ординської руки́,
Лишається лиш Господа благати,
Щоб не спинив життєвої ріки́.
Жахливий ранок у сльозах й тремтінні,
В молитві та уявленні про все,
Коли навко́ло все в палахкотінні,
Й будинком від тих вибухів трясе.
Спокійно жити не дає потвора,
І серце України – в нього ціль.
Настала дійсність ось така сувора,
Не закриває ворог цю артіль.
Від вибухів повітря аж дзвеніло,
Здригалась наша матінка-земля,
Та я жива й помешкання вціліло,
Напевно Бог щитами затуля.
Вберіг Госпо́дь життя, вберіг Всевишній,
Я дякую, я дякую за це!
Почув мої́ молитви, чує грішну…
Зберіг моє́ життєве деревце.
23.01.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003830
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2024
МИ ЗА СОБОРНІСТЬ ГОЛОВИ КЛАДЕМО
Ми за соборність го́лови кладемо,
За неї йдемо з ворогом на прю,
Тепер з дороги ми вже не зійде́мо,
Не буде моsk@ля в мої́м краю́.
Соборність ми відстоюємо кров'ю,
Ціну високу платимо в боях,
І гинемо до неньки із любов'ю,
І кров'ю ми гаптуємо весь шлях.
Соборність, незалежність, Україна,
І воля, й суверенність, і... війна,
І стяг, і гімн, і мова солов'їна,
Незламна і нескорена вона.
В цей день у січні нарід наш роками
Живий ланцюг з любов'ю все плете,
Та ворог не вплететься поміж нами,
Не буде зазіхати на святе.
Нескореність, незламність, правда й воля,
За все іде роками боротьба,
Нам писана така не нами доля,
Та з українця не скують раба.
Ми вільні у суверенній Україні,
Й соборність, звісно, не дамо врагу,
Усі чесноти неньки й нас – нетлінні,
Тому до волі маємо жагу.
22.01.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003795
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2024
НЕ ВГАМУЮТЬСЯ ПОТВОРИ
Не вгамуються потвори,
Злітають бляшанки,
Щоб від них скоріш лишився
Попіл та останки.
Відверни від нас бляшанки
У гниле болото,
Засвіти їм феєрверки
Яскраві, як злото.
Відверни потвор, Всевишній,
Від рідного краю,
На колінах у молитві
Я тебе благаю.
Приземли їх на болоті,
Зроби для них свято,
Не дай лету тій сволоті,
Бо ми ж не у НАТО.
Нас у НАТО ще не взяли,
Й не в Євросоюзі,
Щоб потвори відчували –
Дай їм по заслузі.
Приземли ординський мотлох
Гучно і яскраво,
Ми усі заоплодуєм
Й вигукнемо: «Браво!».
Відверни бляшанки вражі,
Молю тебе, Боже,
Та й зроби їм на болоті
Всім довічне ложе.
Поможи, молю тя, Боже,
МіГи приземлити,
На болоті їхнє ложе –
Там їм і зігнити.
20.01.2024
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003618
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.01.2024
ЯК МОЖНА ЖИТИ ТАМ…
Як можна жити там, де не живеться?
Як можна жити там, де сну нема?
Де серце від розпуки в шмаття рветься,
Де все чуже і плачеться ридма.
Як можна жити там, де ми чужинці,
Де мова солов’їна не звучить,
Де не живуть етнічні українці,
Та й де струмок не так, як в нас дзюрчить?
Як жити можна там, де все не наше?
Куди не глянь – усе воно чуже…
А чи душа, це бачачи, не каже:
«Додому повертайся ти уже…»?
Як можна жити там, де все немиле
Й немов у чаші, все в душі́ кипить?
Для цьо́го звідки й де беру́ться сили?
А чи душа від цьо́го не болить?
Як можна жити там, де в піднебесся
Вкраїнська пісня птахом не зліта?
Де вишиванки й скрині не знайдеться,
Й верба над ставом коси не спліта.
Як можна жити там, де серце плаче,
А спогад повертає в рідний край,
Де голос тихий… іноді – тремтячий,
А поряд не співає водограй?
Як можна жити там, де на покоси,
Не падає сріблястая роса?
Душа від цьо́го і болить й голо́сить,
І рано так сивіє вже коса.
Як можна жити там, де біля хати
І мальви, й чорнобривці не ростуть?
І ні́кому про все це розказати,
А час біжить й роки́ кудись пливуть.
20.01.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003598
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.01.2024
НЕХАЙ У НАС ПАНУЄ ТИША
Нехай у нас панує тиша,
Хай ворог в засвіти піде́,
Хай нас наза́вжди він залишить
І там хай втіху віднайде́.
Хай зазвучать у нас сигнали
Про ПЕРЕМОГУ нашу й МИР,
Щоб ми почули всі фанфари,
Щоб в вічність вже пішов упир.
Нехай яскраві феєрверки
Розсіють в небі упирі,
Впаду́ть палаючі «цукерки»
Й зберу́ть їх кляті моsk@лі.
Хай за́вжди в нас панує спокій,
Аби не бу́ло в нас війни́,
Бої́ закі́нчились жорстокі
Й сліду́ не було сатани.
Нехай у нас не гинуть діти,
Хай не лягає неньки цвіт,
Аби нам з горя не чорніти
І пробудивсь нарешті світ.
Хай щезне вся ворожа сила
З святої нашої землі́,
Щоб нас Пречиста захистила
Й тримав нас Ангел на крилі.
18.01.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003455
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2024
А ЧАСОМ ЗАЙВІ ВСІ СЛОВА
А часом зайві всі слова́,
Вони не є душі бальзамом,
А часом творять і дива́,
І є, неначе цінним крамом.
Буває навіть і без слів
Живе прекрасне розуміння.
Роби́ть не кожен це умів –
Для цьо́го знадобиться вміння.
Буває слово й, як бальзам,
Але бува, немов отрута,
І по собі́ лишає шрам,
А іноді – неначе пута.
А часом хочемо почуть,
Аби слова́ розбили тишу,
Турботу в тих словах відчуть…
Або ж мовчанням їх напи́шу.
В мовчанні можемо знайти
Все те, що мріяли почути,
Та, щоб межі́ не перейти –
Про це й без слів треба збагнути.
То ж часом зайві всі слова́,
Бувають часом, як полова,
Без них і з ними щось бува,
Та розуміння – це основа.
17.01.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003369
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.01.2024
Я В УКРАЇНУ ПОВЕРНУСЬ
Я в Україну поверну́сь,
На рідну землю я прилину,
Землі святій ще раз вклоню́сь,
Обійму край воріт калину.
На рідну землю я ступлю́,
Пройдуся отчим я подвір’ям,
Зерно посію у ріллю
Вкраїнським тихим надвечір’ям.
ПРИСПІВ
Святая земле, Україно,
Прости мене, що я в світах,
Моя величная країно,
Ти в мене за́вжди на вустах.
Тебе в думках своїх лелію,
Наві́ки в серці збережу,
До тебе я не зачерствію,
Про це й онукам я ка́жу.
Зайду в стари́й батькі́вський сад,
Скуштую яблука і сливи,
Побачу знову зорепад
Й безкраї золотії ниви.
Старенька хата… отчий дім,
Барвінок, мальви й рута-м’ята…
Свій перший крок зробив я в нім,
Та вже немає мами й тата.
ПРИСПІВ
Я в Україну повернусь –
В дитинстві з нею я звінчався,
Землі губами доторкну́сь,
Бо серцем в неї закохався.
Хоч доля кинула в світи,
Та в мо́їм серці Україна,
Я не спалив туди мости́,
Бо там лунає солов’їна.
ПРИСПІВ
30.06.2021 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003281
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2024
БОЛИТЬ ДУША В КРАПЛИНІ СЛОВА
Болить душа в краплині сло́ва,
Болить душа в усіх думках,
Болить нестерпно вся розмова,
Болить душа в житті, не в снах.
Болить душа, немає ліків,
Цей біль нічим не приглуши́ть,
Немов картина, що без бліків,
Яка нестерпно так болить.
Болить душа, нема розради,
У кожнім звуці відчуття,
Не допоможуть їй поради…
Думки́ й якесь пережиття.
Болить душа нестерпним болем,
Зі всіх боків вона болить,
Неначе йде тернистим полем,
Й ніяк на інше не зміни́ть.
Болить душа, біль не вщухає…
Та навіть в подиху болить,
Той біль її не полишає,
І з ним немає сили жить.
Болить душа, вогнем палає,
І цей вогонь не загаси́ть,
Він душу нищить, спопеляє…
Вона страждає і болить
Болить душа в краплині сло́ва,
Болить й полегшення нема,
Напевно вже на все готова,
Бо біль все більше обійма.
16.01.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003278
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2024
ДИВОЦВІТ ПУСТОЦВІТОМ НЕ СТАНЕ
Україна – священна земля,
Богом дані вкраїнські простори,
Нам не треба на ній моsk@ля.
Нас почуй, невблаганная доле!
Україні не треба моsk@ль,
Вона квітом буяла без нього,
Та прийшов цей потвора, на жаль,
Що нічо́го не має святого.
В Україну прийшов сатана,
Він у нашу домівку ввірвався,
Через нього ця клята війна,
І до бруду у ній він удався.
Україна – це хлібні поля,
Усі надра її багатющі,
Чорноземи, багатства, моря́,
Пісня й мова її невмирущі.
Україна – єдина земля,
За яку у могили лягають,
Це – не власність убивці з кремля,
То й за неї в нас кров проливають.
Україна – це той дивоцвіт,
Який барвами грає і в пеклі,
Не постане на нім пустоцвіт,
То ж за нього бої йдуть запеклі.
15.01.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003173
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.01.2024
ЩОБ НЕ БУЛО ПІЗНО
ПРОСНИСЯ, СВІТЕ
Проснися, світе, бо мене болить,
Мене болить страждальна Україна,
Не хочемо ми крівцю сво́ю лить,
Не хочемо ми жити на руїнах.
Проснися, світе, бо в нас ллється кров,
Нас клятії ординці убивають,
В домівку нашу нелюд цей прийшов,
Й від неї нас, вкраїнців, визволяють.
Проснися, світе, годі уже спать,
Бо ми, як щит, між ворогом і вами,
Візьмися нам уже допомагать,
Допомагать не тільки лиш словами.
Проснися, світе, бо у пеклі ми,
У пеклі наша ненька Україна,
На світло вийди, світе, із пітьми́,
Допоки пред тобою не руїна.
Проснися, світе, бо нас нищить враг,
Він все і всіх з лиця землі́ стирає,
Звучить наш гімн і майорить наш стяг,
І солов’їну люд оберігає.
Проснися, світе, очі вже відкрий
І глянь на нас відкритими очима,
Про співчуття нам воду ти не лий,
Обличчям повернись, а не плечима.
10.01.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
ID: 1002741
***
Проснися, світе, бо нас всіх болить,
Болить страждальна наша Україна.
Скажи нам, світе, як тебе просить,
Чи ти не бачиш яка в нас руїна?
Проснися, світе, бо в нас ллється кров
І гинуть наші безневинні діти.
Рашист з війною у наш дім прийшов
І нищить все, і не дає нам жити.
Проснися, світе, годі уже спать.
Чого мовчиш? На що скажи чекаєш?
Візьмися нам уже допомагать.
Хіба можливостей таких не маєш?
Проснися, світе, бо нас нищить враг,
Він все з лиця землі стирає.
Для нього наша мова, гімн, наш стяг
Якусь звірину лють лиш викликає.
Проснися, світе, очі відкривай,
Бо Україна сам на сам із ворогами.
Від нас своє лице не відвертай,
Бо ми – той щит між ворогом і вами.
11.01.2024 р.
©Стефанія Терпеливець,2024
НЕ ЗАПІЗНИСЬ
Світе, світе, пробудись,
Пробудись, рідненький,
На нас прошу́ подивись –
Нищать нашу неньку.
На нас про́шу подивись,
Глянь на наші рани,
Врешті-решт вже пробудись –
Нас беру́ть в кайда́ни.
Врешті-решт вже пробудись,
Ми – Європа, світе,
По Вкраїні ти пройдись,
У нас гинуть діти.
По Вкраїні ти пройдись,
Ми ж не так далеко,
На благання відізвись –
В нас суцільне пекло.
По Вкраїні ти пройдись,
Черствість хай пом’яне,
Хоч на хвильку стрепенись,
Духу хай не бракне.
Хоч на хвильку стрепенись,
Буть черстви́м не личить,
Пробудись вже, пробудись,
Бо орда нас нищить.
Пробудись вже, пробудись,
Поки в тебе тихо,
Правді в вічі подивись,
Щоб не кралось лихо.
Правді в вічі подивись –
Ворог на порозі,
Та дивись – не запізнись,
Щоб не буть в облозі.
12.01.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
ID: 1002889
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002909
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.01.2024
НЕ ЗАПІЗНИСЬ
Світе, світе, пробудись,
Пробудись, рідненький,
На нас про́шу подивись –
Нищать нашу неньку.
На нас про́шу подивись,
Глянь на наші рани,
Врешті-решт вже пробудись –
Нас беру́ть в кайда́ни.
Врешті-решт вже пробудись,
Ми – Європа, світе,
По Вкраїні ти пройдись,
У нас гинуть діти.
По Вкраїні ти пройдись,
Ми ж не так далеко,
На благання відізвись –
В нас суцільне пекло.
По Вкраїні ти пройдись,
Черствість хай пом’яне,
Хоч на хвильку стрепенись,
Духу хай не бракне.
Хоч на хвильку стрепенись,
Буть черстви́м не личить,
Пробудись вже, пробудись,
Бо орда нас нищить.
Пробудись вже, пробудись,
Поки в тебе тихо,
Правді в вічі подивись,
Щоб не кралось лихо.
Правді в вічі подивись –
Ворог на порозі,
Та дивись – не запізнись,
Щоб не буть в облозі.
12.01.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002889
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.01.2024
Я НІКО́МУ ТЕБЕ НЕ ВІДДАМ
Я ніко́му тебе не віддам,
Не віддам я тебе, Україно,
Ти – святиня моя́, ти – мій храм,
Я за тебе молю́сь на колінах.
Я ніко́му тебе не віддам,
Ти – єдина для мене колиска,
Та й за тебе вже платять життям,
ПЕРЕМОГА твоя́, ма́буть, близько.
ПРИСПІВ
Не віддам, не віддам Україну,
Не віддам я цю землю святу,
Рідну мову її солов’їну –
Я духовно із нею росту.
Не віддам, не віддам свою неньку,
Не віддам, не віддам ворогам,
Берегтиму її дорогеньку,
Дорожу цим величним ім’ям.
Я ніко́му тебе не віддам,
Тво́ї надра цілющі й багаті,
Не топтати тебе ворогам,
Та шматують тебе ті прокля́ті.
Я ніко́му тебе не віддам,
Ти – найкраща у світі перлина,
Не віддам я тебе тим катам,
В тебе – я, ти не є сиротина.
ПРИСПІВ
Я ніко́му тебе не віддам,
Ти моя́, ти моя́, Україно!
На тобі́ не один уже шрам,
І розвалені, ненечко, сті́ни.
Я ніко́му тебе не віддам,
Берегтиму тебе, як зіницю,
Хай не мріють, що ві́зьмуть, мов крам
І в багно перетворять світлицю.
10.01.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002755
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.01.2024
ПРОСНИСЯ, СВІТЕ
Проснися, світе, бо мене болить,
Мене болить страждальна Україна,
Не хочемо ми крівцю сво́ю лить,
Не хочемо ми жити на руїнах.
Проснися, світе, бо в нас ллється кров,
Нас клятії ординці убивають,
В домівку нашу нелюд цей прийшов,
Й від неї нас, вкраїнців, визволяють.
Проснися, світе, годі уже спать,
Бо ми, як щит, між ворогом і вами,
Візьмися нам уже допомагать,
Допомагать не тільки лиш словами.
Проснися, світе, бо у пеклі ми,
У пеклі наша ненька Україна,
На світло вийди, світе, із пітьми́,
Допоки пред тобою не руїна.
Проснися, світе, бо нас нищить враг,
Він все і всіх з лиця землі́ стирає,
Звучить наш гімн і майорить наш стяг,
І солов’їну люд оберігає.
Проснися, світе, очі вже відкрий
І глянь на нас відкритими очима,
Про співчуття нам воду ти не лий,
Обличчям повернись, а не плечима.
10.01.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002741
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.01.2024
ЗАГАСЛА ЗІРКА
( Світлій пам’яті Віталія Білоножка )
Пішов з життя… раптово так пішов,
Загасла зірка ця на небосхилі,
Любов свою́ до пісні він знайшов,
І спогади для нас лишились милі.
Загасла зірка сцени назавжди́
І не засві́тить більше вже ніко́ли,
Від неї залиши́лися сліди,
І пройдено своє́ життєве поле.
Це втрата для естради… ще й яка,
Свої́м крилом підтримував культуру,
Не стало ще одного співака,
Йому не подадуть вже партитуру.
Безмежно Україну так любив,
Плекав у серці мову калинову,
Вкраїною і піснею він жив
І вів про них постійно він розмову.
Душею кожну пісню все співав,
Душевні стру́ни всі із ним співали,
І нашу ПЕРЕМОГУ виглядав…
Що рано так під́е – ми не чекали.
Співатиме тепер на Небесах,
Співатиме у Ангельському хорі,
Закі́нчився його життєвий шлях,
Загасла зірка вже на видноколі.
09.01.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002695
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2024
БЛАГОСЛОВИ, ВСЕВИШНІЙ, ВОЛОНТЕРА
Благослови, Всевишній, волонтера,
Який на фронт щоразу вируша,
Візьми під захист, Господи, шофе́ра,
Бо в них велика й світлая душа.
Опікуйся ти ними всю доро́гу,
Живими їх додому повертай,
Жени потвор від нашого порогу,
В дорозі їм прошу́ допомагай.
Їм вказуй шлях, Всевишній, я благаю,
Від ворога щитами закривай.
За них слова́ молитви промовляю,
На кожнім кроці їх оберігай.
Життям свої́м щоразу ризикують,
Бо місія тепер у них така,
Так ПЕРЕМОГУ з ЗСУ гаптують,
Їм помага Господняя рука.
Щоразу їдуть мінними полями.
Захисникам везуть усе від нас,
Бо ті на полі бо́ю з моsk@лями,
Що пекло нам влаштовують весь час.
Хай Ангели літають понад ними,
Пречиста хай бере́ їх під Покров,
Додому хай вертаються живими,
А з дому поведи їх, Боже, знов.
21.12.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002633
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2024
НЕНАЧЕ ХРАМ
Душа людини, наче храм,
В якої є свої́ канони,
Своє́ життя вирує там,
Свої́ там пишуться закони.
Цей храм споруджуєм самі,
У нього все щось додаємо,
Аби не був він у пітьмі́ –
Йому бруднитись не даємо.
І свій же храм ми залюбки,
Немов світлицю прибираєм,
У ньому світло завдяки,
Що від гріхів все очищаєм.
Не допусти́ть у нім пітьму́,
Йому не дати зачерствіти,
І не піддать його ярму,
Бо в ньому може спопеліти.
В своє́му храмі знаєм все,
Воно знайоме нам до болю,
Життя у нього все несе,
За це корити любим долю.
Але в чужий нам не ввійти –
Там двері й вікна всі з замка́ми,
А ключ не всім дано́ знайти,
Не відчини́ть тієї брами.
То ж свій нам храм оберігать,
Про нього за́вжди піклуватись,
Для світла двері відчинять,
Його любов’ю все торкатись.
18.11.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002601
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2024
В ЙОРДАНСЬКИХ ВОДАХ
Хай в Йорданських водах ворог потопає,
А Вкраїна-ненька хай перемагає.
Хай усі потвори, як в безодню кануть,
Й пред судом Господнім хай усі постануть.
Хай не буде смутку більше в нас ніко́ли,
Хай не гинуть наші герої-соко́ли.
Хай нам додається здоров’я і сили,
Щоб не виростали в нас щодня могили.
Хай Йорданські во́ди негаразди змиють,
А ординці кляті хай у гній зігниють,
Аби ми не знали через них розпуки,
Щоб не знали горя й вічної розлуки.
Хай Йорданські во́ди й весь непотріб змиють
І до ПЕРЕМОГИ нам шляхи відкриють.
Хай ніщо не стане цьо́му на заваді,
Щоби Україна не була́ у зраді.
Хай Йорданські во́ди скріплять дух і волю,
Аби в нас не бу́ло ні від чо́го болю,
Аби ми сміялись, аби ми раділи,
Літаки ворожі вовік не гуділи.
Хай в Йорданських водах згинуть воріженьки,
Щезне все вороже з України-неньки.
Вислухай нас, Боже, ми тебе благаєм,
Те, що нам поможеш, надію плекаєм.
06.01.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002483
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.01.2024
ВОДИЦЕ ЙОРДАНСЬКА
Води́це Йорданська, зціли від недуги,
Води́це Йорданська, зціли назавжди́,
З тобою минають метілі і ху́ги,
Лиш ти є цілюща з всієї води́.
Води́це Йорданська, зціли, я благаю,
У ду́шу і тіло здоров’я додай,
Тебе я у дзба́нок щора́з набираю,
Та й в о́діж здоров’я нас всіх повдяга́й.
Води́це Йорданська холодна-холодна,
Ти чиста, прозора, ти всюди така,
Сьогодні ти знову для всіх – живоро́дна,
Такою сьогодні є кожна ріка́.
Води́це Йорданська, ще й змий негаразди,
Щоб всі ми здорові й щасливі були.
У річку пірнають і молодь, і ґа́зди,
А діти в здоров’ї щоб за́вжди росли.
Води́це Йорданська, очисти наза́вжди
Від ли́ха і бід і гріхи позмивай.
І світло пізна́ти з тобою всяк мав би.
В цілющих краплинах усіх нас скупай.
19.01.2021 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002464
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2024
ЯКІ ПІДІБРАТИ СЛОВА?
Які слова́ я маю підібрати,
Щоб описати ворога єство?
Чи є такі і де їх відшукати?
Зробили нам потвори «торжество».
Людьми потвор цих точно не назвати,
Бо в них нема… нема людськи́х чеснот.
Таке творити й болю завдавати…
На це не позичати їм щедрот.
Людина точно то́го не чинила б,
Бо в тих потвор ні душ, ані сердець.
Людей на добре думка осінила б…
А нелюд цей стира все нанівець.
Лиш сатана таке чинити може,
Й сховатись ні́де – всюди дістає,
Існує ж бо сміття таке вороже,
Що так чинити не перестає.
І ні на мить нема від них спочинку,
Тривога і напруга повсякчас,
Не можна з ними стать до поєдинку,
Бо звідусіль біда йде повсякчас.
І як би я слова́ не підбирала,
То жодним не опи́шу цих потвор,
Неначе зе́рна, їх перебирала,
Та всі не ті, щоб висвітлить терор.
02.01.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002140
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.01.2024
ГАЛЕРЕЯ, ВІЙНА І МИТЕЦЬ
В нас звуки канонади, у нас гримлять гармати,
Й під звуки канонади в нас творяться дива́,
Бо ворог не куняє і нам не можна спати,
Сівба повинна бути і мають буть жнива.
Під звуки канонади відкрилась галерея,
В якій життя вирує, в якій незламний дух,
Вона, неначе квітка, неначе орхідея,
В ній все переплело́ся, у ній постійний рух.
Під звуки канонади митці в нас не дрімають,
Вони картини пишуть, у них мистецький фронт,
І нашу ПЕРЕМОГУ цим фронтом наближають,
То ж наша ПЕРЕМОГА відкриє горизонт.
Ті звуки канонади ще більше надихають
Й щоразу закликають боротися з врагом,
Поло́тна, наче квіти, під пензлем оживають,
Кує́ться ПЕРЕМОГА із фронтом цим гуртом.
Картинна галерея, неначе та перлина,
Немов ковток повітря в такий буремний час,
Неначе промовляє тут кожная картина,
І каже, що Вкраїна, немов іконостас.
Ті звуки канонади замовкнуть, точно знаю,
Культура і мистецтво в нас будуть вічно жить,
Картинній галереї розширення бажаю,
Бо хоч гримлять гармати – мистецтво в нас не спить.
01.01.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002111
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.01.2024
НЕХАЙ ЗАСІЄ
Нехай Госпо́дь засіє всіх добром,
По всій країні хай засіє миром,
Родина хай збере́ться за столом,
Здоров’ям хай засіється всім щиро!
І радістю засіється хай скрізь,
Все всіяне хай стане буйноцвітом,
Гірких щоби ніхто не мав більш сліз,
Їх, мов полову, видує хай вітер.
Нехай засіє світлії думки́,
Тепла у ду́ші кожному насіє,
До щастя хай відімкне всі замки́,
Зерня́т добра́ ніко́ли не малі́є.
Довіру хай посіє поміж нас,
Хай між людьми посіє розуміння,
Бо черствість домінує повсякчас…
Нехай засіє чистеє сумління.
Хай людяністю всипле, як піском,
І мудрістю хай густо всім засіє,
Хай все візьме́ться дивоколоско́м,
Серця́ холодні хай любов зігріє.
То ж щедрою хай буде та сівба,
І густо хай усе це проростає,
Багатими щоб були ті жнива́,
Хай без упину чесністю всіває.
14.01.2022 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002079
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.12.2023
ВИПРОВАДИНИ Й БАЖАННЯ
Добіг кінця…Ой ні, ще добігає,
Ще мить якась і пі́де він від нас,
Всі брами за собою закриває.
Та що чекає у Нові́м на нас?
Чекає що… От цьо́го ми не знаєм,
Не знаєм, що прийдешній принесе́,
Та ПЕРЕМОГУ в Господа благаєм,
А з нею наше ве́рнеться хай все.
Не знаємо ніхто Господніх планів,
Але благаєм Господа про МИР,
Щоб нам не додавалось більше ранів,
Наз́авжди щоб вступився вже упир.
Аби добіг – ще трішки залиши́лось,
Нехай з собою забере́ весь біль,
І пекло щоб від нас уже вступилось,
Хай ворог закрива свою́ артіль.
Нехай Старий з собою забирає
Всі наші бі́ди, горе і війну,
Ну а Нови́й нехай не пропускає
Війну жорстоку й вбивцю-сатану.
Нехай вже йде – він скупаний у кро́ві,
Останній подих, але й той в сльозах,
Його випроводжаєм у розмові
І за Нови́й бере́ одразу страх.
Нехай вже йде й з собою забирає
Усіх потвор із нашої землі́,
Хай їм усім бетон позаливає,
Нехай не линуть в засвіт журавлі.
Із фронту хай Нови́й всіх повертає,
Здоровими й живими хай верну́ть,
Хай нарід наш вже кров не проливає,
Хай ки́лим ПЕРЕМОГИ нам зітчу́ть.
31.12.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002053
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.12.2023
СПУСТИЛИСЬ ЯНГОЛИ ІЗ НЕБА
Спустились Я́нголи із Неба,
Настало Боже торжество,
Ісусик кличе всіх до себе –
Прийшло величнеє Різдво.
Дитя в яскені й Божа Мати,
Яскрава зірка угорі,
Цю радість треба сповіщати -
Різдво Ісуса на порі.
Прийшов Спаситель, народився,
І світло, й втіху нам приніс,
Від цього Ірод зажурився,
Цю звістку Янгол всім розніс.
Спасіння радість охопи́ла,
І задзвонив Різдвяний дзвін,
Молитву Діва всю змолила,
Христу віддаймо й ми поклін.
Радіймо всі, велике свято,
Ісус Христос посеред нас!
Рожденного пора вітати,
Настав уже для цього час!
11.11.2021 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001960
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.12.2023
ПОДЯКА ЗА НІЧ БЕЗ ТРИВОГИ
Я дякую, Боже, за ніч і світання,
За те, що поміг ти здійсни́ти бажання –
У тиші проснулась, не бу́ло тривоги,
Хай ворог забуде до нас всі дороги.
Я дякую, Боже, за нічку прожиту
Й сльозу від страху́ уночі не пролиту,
Що я не тремтіла, як лист тополиний,
Я дякую щиро, мій Боже, єдиний.
Я дякую, Боже, за ніч і світанок,
За те, що зустріла без вибухів ранок,
За те, що вороже сміття не летіло,
Кров в жила не стила і серце не мліло.
Я дякую, Боже, за ніченьку тиху,
Що ти не дозволив в домівку йти ли́ху,
Що мотлоху ти не дозволив летіти
І ще одну нічку дозволив прожити.
Я дякую, Боже, за ніч і світанок,
За те, що зустріла в домівці я ранок,
Ще й день поможи без тривоги прожити,
І в тиші до ніченьки, Боже прожити.
Я дякую, Боже, за нічку спокійну,
Я руки до тебе знов, Господи, здійму,
Я буду молитись й в молитві благати,
Аби допоміг ти ординців здолати.
30.12.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001932
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.12.2023
МАСОВАНА АТАКА
Масована атака терористів,
Будинки житлові в нас у вогні,
Потвори ці страшніші від фашистів,
Богами себе чують у війні.
Масована атака по Вкраїні,
Поранені і забрані життя,
І згарища усюди, і руїни…
Це все зробило іродське сміття.
І Київ, і Одеса, й Запоріжжя,
Долина, і Дрогобич, й красень Львів,
І Харків, що у ворога – підніжжя,
Та ще й Дніпро, який вогнем зацвів.
Під вибухами й Сміла опинилась,
Руйнації страшні там відбулись,
Невинна кров на землю там поли́лась…
Ось на таке потвори спромоглись.
І Конотоп палає смолоскипом:
Будинки на прицілі житлові.
Ми з болем в серці, у сльозах, зі скрипом…
Біду нам творять кляті моsk@лі.
А скільки сіл, і селищ, і містечок,
Куди летів той мотлох від орди,
Невже це сліз і горя не вершечок?
Невже не крапка болю і бід́и?
Невже хода ворожа буде вічна?
Невже ніщо потвор цих не простить?
В нас доленька, як бачимо, трагічна,
Немає й гадки ворог відступить.
Міста у нас палають, гинуть люди,
Летять на нас ракети з болотів,
Біду нам чинить мотлох цей усюди,
Нас знищити потвора захотів.
З лиця землі́ стирає нас ординець,
Змітає все потвора на шляху,
Для нього лютий ворог – українець.
Цей не́люд потопає у гріху.
Та гріх його ні трішки не лякає,
Радіє супостат усім смертям,
Ніхто й ніщо його не зупиняє…
Й чим далі, тим страшніше жити нам.
29.12.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001893
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.12.2023
НІЧ БЕЗ ТРИВОГИ
Я дякую, Боже, за ніч без тривоги,
Щоб ворог наза́вжди зійшов із дороги,
З дороги, яка їх веде в Україну,
Молю тя, Ісусе, Пречистої сину.
В молитві щоразу звертаюсь до Бога,
Щоб в тишу нічну не вривалась тривога,
Вона не порушила сон до світанку,
То ж бу́ло спокійно у нас аж до ранку.
Звучання сирени усіх нас лякає,
Бо ворог в ту мить і не спить, й не дрімає,
А ру́ки потвор на тих кнопках, де пуски.
Таке воно бидло ординське те руцьке.
Нерідко звучать в нас сирени тривожні,
Бо ду́ші в потвор з оркостану порожні,
Й не просто лякають, а й діють паршивці,
То ж мають таку насолоду убивці.
Та дякую Богу, що ніч була тиха,
За те, що минула вона в нас без лиха,
За те, що в страху́ і в сльозах не тремтіла,
Й від вибухів я не здригалась, не мліла.
Дай, Боже, щоб тиша в нас за́вжди звучала,
Щоб гниль з оркостану життя в нас не брала,
Щоб вся Україна в сльозах не тонула,
Й ця віха війни в нас назавжди минула.
28.12.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001784
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.12.2023
ЗІЙШЛИСЬ НА ТОРЖЕСТВО
Ось знову вже люди зійшлися
Святвечір зустріти й Різдво,
Час зірці на небі з’яви́ться,
Душею відчуть торжество.
Свічу́ на столі запалити
І сіна додать під обру́с,
Гуртом всім молитву змоли́ти –
В стає́нці прийде в світ Ісус.
Пречистая Діва наро́дить
Спасителя в ніч на Різдво,
Та й Йосиф до я́сел підходить
Марію вітать й Божество́.
Анге́ли на лірах заграють,
Прикля́кнуть малі пастушки́,
Царі в Вифлеєм поспішають,
Доро́гу освітять зірки́.
Дарунки несу́ть немовляті,
Цю вість рознесу́ть по світах:
Родивсь не у царській палаті,
Та ймення Його на вустах.
Рожде́нного всі прославляймо,
Святкуймо Святе торжество,
Колядку ми тут заспіваймо
Про Божого Сина й Різдво.
10.11.2021 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001733
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.12.2023
ЧЕСТЬ І ПОКЛІН МИ ВІДДАЙМО
Родивсь Ісус у яскині,
Не в царських палатах,
То ж радіймо усі нині
І вбогі, й багаті.
Зірка ясна засвітила
Над світом яскраво,
Діва сина народила
Нам усім на славу.
І сповила Божа Мати
Його пеленою,
Всім цю радість сповіщаймо
Навіть колядою.
Йосиф Діві помагає
Дитя колихати,
Тріє царі не́сли да́ри
Ісуса вітати.
А пасту́шки на колінах,
Поряд приклякають,
Щирим словом і любов’ю
Ісуса вітають.
Колядуймо, прославляймо
Божеє дитятко.
Честь і поклін ми віддаймо
Цьо́му Янголятку.
06.01.2019 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001732
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.12.2023
РІЗДВЯНІ СВЯТА
Різдвяні свя́та знов до нас надходять,
Із радістю стрічаємо ми їх,
У кожну хату коляду заводять
І білий ки́лим стелить нам до ніг.
І коляда, й вертеп, й Різдвяні свя́та,
Різдвяна зірка світить нам усім.
В стаєнці із Ісусом Божа Мати,
А ми в дарунок віру принесім.
Ісус малий на сіні спочиває,
Анге́ли звістку всюди рознесли́.
Старенький Йософ поряд приклякає
І тріє ца́рі привітать прийшли.
Ось радісна нови́на в опівно́чі,
Із Вифлеєму звістка нам прийшла,
І радістю вже світяться в всіх очі,
Й ще більше віри всім нам додала́.
25.12.2019 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001679
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.12.2023
ХУРТОВИНА НА РІЗДВО
Хуртовини, заметілі,
Сиплють сніги білі-білі.
Наче провалилось небо
І Різдво таке, як треба.
Закрутило вітром всюди,
У снігу хати і люди.
Ще й мороз нам дошкуляє,
З нами Христа прославляє.
Хоч морозяні ці свя́та,
Та кутя була багата.
Колядують – хто як вміє
І в ці дні весь світ радіє.
Бо Різдво лиш раз у році
У виши́ваній сорочці
Завітало в кожну хату,
Щоби честь Христу віддати.
Навіть сніг і хуртовина
Звеселяли Діви Сина.
Сніг скрипів в нас під ногами,
Обдаровував дарами.
То ж радіймо, колядуймо,
Силу Божу завжди чуймо.
Хай Христос нам помагає
І в опіці всіх тримає.
Хай поможе МИР здобути,
Про страшну війну забути.
Щоб в Різдво в прийдешнім році
Був лиш МИР на кожнім кроці!
20.01.2017 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001632
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.12.2023
РІЗДВО
Над Вифлеємом зірка засвітила,
Чудову звістку всім нам принесла́ –
Пречиста Діва сина народила
І в яслах його сіном притрясла́.
Ця звістка швидко всюди розлітатись
Про це маленьке Боже немовля,
Спішили всі Марію привітати
Й несли́ дарунки всі туди здаля.
Раділи цьо́му люди в цілім світі,
Та тільки Ірод звістці рад не був.
Раділи від душі дорослі й діти...
Слова СПАСИТЕЛЬ Ірод щоб не чув.
Він наказав знайти мале дитятко,
Передивитись геть усіх дітей.
І вбити наказав він Янголятко,
Та щоб не чув він радісних вістей.
Але Господь не так розпорядився:
Він оберіг від Ірода Христа.
Засвяткував народ, завеселився,
І йшла ця звістка в се́ла і міста́.
Старенький Йосиф поруч приклякає
І радості його немає меж,
А ясна зірка світу сповіщає,
То ж поклонімся ми із вами теж.
Та й пастушки не відійшли ніку́ди,
А й з немовлям Марії помогли.
Радіймо теж і веселімся, люди,
Бо честь і поклін їм ми віддали́.
Ми всі радіймо, разом веселімся,
Вітаймо всіх з Христовим ми Різдвом.
Всі щиро за́вжди Господу молімся,
Хай слава йде і містом і селом.
05.01.2013
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001623
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.12.2023
ПРИЗЕМЛИ ВОРОЖИЙ МІГ
Приземли ворожий МіГ,
Боже, на болоті,
Щоб нічо́го він не зміг,
Відсіч дай сволоті.
Феєрверки хай ясні́
Світяться від нього,
Будуть хай вони рясні,
Зо́ряна доро́га.
Хай тріщить-палає він
Там, над болотами,
Хай гучний від нього дзвін
Йде між моsk@лями.
Дозаправка, що здійснив,
Хай йому поможе,
Щоб політ він заверши́в
В боло́тяне ложе.
Рясно й гучно буде в них
Від бляшанки-кварти,
То ж аби наза́вжди стих
Й закінчи́лись старти.
Приземли ворожий Міг
І зігрій болото,
Щоб рясним вогнем поліг,
Та й безповоротно.
15.11.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001360
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.12.2023
СУЦІЛЬНІ ПИТАННЯ
Чи Україна вже не Україна?
Чи націю вкраїнцями не звуть?
Чи мова в нас уже не солов’їна?
Чи в Україні українці не живуть?
Чи в нас нема вкраїнської культури?
Чи пісня українська не звучить?
Чи хто ми є – у світі вже забули?
Чи неньку перестали ми любить?
Чи слово українське в нас не лине?
Чи вишиванки в нас уже катма́?
Чи нарід за Вкраїну в нас не гине?
Чи сво́го вже нічо́го в нас нема?
Чи в нас нема соборної держави?
Чи символи державні вже не ті?
Чи ми не кажем: «УКРАЇНІ СЛАВА!»?
Чи хліб і зе́млі в нас не золоті?
Чи звичаїв своїх ми відцурались?
Чи ми зреклись вкраїнського всього́?
Чи ми чужим на вірність присягались?
Чого́ так з нами? Поясніть. Чого́?
Чи наша вже земля не українська?
Чи символів вкраїнських в нас нема?
Чи може Україна вже жидівська?
За що вони так з нами усіма?
Чи в нас нема обрядів споконвічних?
Чи нехтуєм традиціями ми?
За що над нами глум оцей публічний?
Чи перестали бути ми людьми?
Чому́? Скажіть! Чому́ це допустили?
Чому́ нас топчуть із усіх боків?
Чи не вкраїнці на землі́ цій жи́ли
Впродовж усіх століть, усіх віків?
16.12.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001204
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.12.2023
ВАГА СЛОВА
Боїться ворог мо́го сло́ва,
Бо в ньому бачить зброю… меч,
Воно, як бачим – не полова,
Й для них – це ро́зпал ворожнеч.
Вагу велику значить має,
І сила схована у нім,
Тому́ і ворога лякає.
Воно, як блискавка, як грім.
А кожне слово- влучний постріл,
Який лякає ворогів,
І мережа́ – для бо́ю простір.
Фейсбук нам це не раз довів.
Як бачимо – це поле бо́ю,
Та тільки там не ллється кров,
Не чути вибухів з стрільбою,
Зате вбива моя́ любов.
Моя́ любов до України,
До слова й рідної землі́,
А сильне слово – важче міни,
Але злітає на крилі.
Тому́ для ворога вагоме,
Від нього має ворог страх,
То й блокування це відоме,
Цінують слово у світах.
Та ворогам несе загрозу,
Бо в ньому правдонька свята,
Я додаю щоразу дозу,
І сію так, немов жита́.
04.05.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001110
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.12.2023
ПЕРЕЙМЕНУВАЛИ?
Чи УКРАЇНУ перейменували,
Що нам менору вже подарували?
То ж на МАЙДАНІ вже горить яскраво,
Але не пише: «УКРАЇНІ СЛАВА!».
І в Чернівцях, й в Одесі ясно сві́тить…
На що жидюра в Україні мітить?
Скажіть мені навіщо це й для чо́го?
Чи стало їм вже мало кра́ю сво́го?
За що таке знущання вже над нами?
За що цей глум і ці бруднії плями?
Невже керовник вже не пам’ятає,
Яку країну світу представляє?
За що цей глум над нами, українці?
Невже не ситі горя ми по вінці?
Невже вбивають назву УКРАЇНА
І через це руйнують наші сті́ни?
Чому́? Скажіть! Чи щось не розумію?
Навіщо влаштували цю затію?
Чи нас уже продали з потрохами
Й тепер нас іменують всіх жидами?
Я – УКРАЇНКА й тризуб хочу бачить!
Невже заплющать очі й це пробачать?
Проснись, народе, рідної ВКРАЇНИ –
Забрати хочуть те, що в нас є цінне!
Так ось чому́ кричав: «Ми їх зробили!»…
Жиди Вкраїну вже заполонили,
І ба́йдуже їм наше, УКРАЇНСЬКЕ,
То й пхають нам огидне те чужинське.
В народу наче очі у тумані –
Палахкотить менора на майдані,
Якщо вона вже в серці УКРАЇНИ
Замість хреста й червоної калини.
15.12.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000910
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2023
БУДЕ
Все буде Україна,
Все будуть патріоти,
Яких в рази є більше,
Аніж потвор-сволоти.
Все буде Україна,
Яка розквітне квітом,
Поля заколося́ться
Пшеницею і житом.
Все буде Україна
Квітуча й неповторна,
Бо все, що має ненька –
Краса нерукотворна.
Все буде Україна,
Святині всюди будуть,
Та й імена героїв
Вкраїнці не забудуть.
Все буде Україна
Вмиватися росою,
І цвіт найкращий неньки
Не буде йти до бо́ю.
Все буде Україна
З полотнищем свободи,
Все буде солов’їна,
Бо в нас свої́ є коди.
06.12.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000338
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2023
ХАЙ МИКОЛАЙ ВДАРУЄ ПОРЯТУНОК
Хай Миколай до кожного прийде́
І принесе́ в дарунок ПЕРЕМОГУ,
Хай МИР, що в нас забрали, поверне́,
Й віддасть орді усю нашу тривогу.
Нехай прине́се втіху для всіх нас,
Хай радістю він кожного наділить,
Хай в цюю мить війни добігне час,
І від недуги кожного хай зцілить.
Нехай орді до нас закриє шлях,
Наза́вжди щоб вони про нас забули,
Щоб всюди майорів вкраїнський стяг,
І солов’їну щоб усюди чули.
Щоб Миколай усюди завітав,
І залишав для всіх в дарунок тишу,
Ще й кожному щоб захист залишав,
Війну нехай наві́ки заколише.
Нехай зайде й до наших ворогів,
Хай пелену з очей їх познімає,
Щоб ми не знали пут і ланцюгів,
Нехай від цьо́го нас оберігає.
Відвідає нехай захисників,
Їм Божий захист лишить у дарунок,
Прине́се те, що кожен з нас хотів,
І від орди вдарує порятунок.
05.12.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000245
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2023
НЕ ПЛАЧ
Не плач, кохана, серце не шматуй,
Бо кожен день нам зустріч наближає,
На відстані, благаю, ти відчуй,
Що моє серце лиш тебе кохає.
Не плач, кохана, я наза́вжди твій,
У мо́їм серці тільки ти єдина,
Кохання наше в серденьку лелій,
До тебе лиш протоптана стежина.
Не плач, кохана, люба, не тужи –
З тобою за́вжди серцем і душею,
Себе, моя рідненька, бережи,
Для мене стала ясною зорею,
Не плач, кохана, скоро час мине
І на крилі кохання я прилину,
Кохання наше, наче неземне,
І вірність збережемо лебедину.
Не плач, кохана, все прекрасно в нас,
Живу я, моя люба, лиш тобою,
Пройде, збіжить цей невблаганний час,
Лиш не вмивайся, милая сльозою.
Не плач, кохана, слізоньки не лий,
На відстані ще більш зумів кохати,
Моє кохання, мов Причастя пий,
Щоб кожну мить тобі лиш дарувати.
26.11.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000126
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2023
РОСТУТЬ МОГИЛИ
РОСТУТЬ МОГИЛИ
Ростуть могили, наче ті гриби,
Всі при́брані красивими вінками.
Коли кінець воєнної доби́?
Коли батьки обіймуться з синами?
Ростуть могили кожен Божий день,
Ростуть, ростуть…ростуть вони усюди.
Церковні дзвони защораз – дзень та й дзень…
Й від втрати знов голосять наші люди.
Ростуть могили…Боже, який жах!
Щодня везуть героя в домовині.
За це у нас в серцях і біль, і страх…
Війна триває, Господи, й по нині.
Ростуть могили, гине неньки цвіт,
Запеклії бої щодня ведуться.
З чола героїв кров стіка – не піт,
Герої наші там на мінах рвуться.
Ростуть могли й краю їм нема
У них лягають і батьки і діти…
О Боже, щоб це все недарма!
Щоб не росли могили – тільки квіти!
15.06.2019 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2019
***
Ростуть могили, наче ті гриби,
Ростуть вони по нашій Україні.
Куди не глянь – стоять нові хрести,
Лежать герої наші в домовині.
Хороним кожен день їх більше ста
І невідомо скільки ще їх буде,
Плюндруючи нам села і міста
Війна – зміюка хазяйнує всюди.
Щодня на фронті гинуть в нас сини,
Щодня везуть когось з війни додому,
Щодня могили і нові хрести,
Голосять люди і церковні дзвони знову.
Ростуть могили і кінця нема.
Кінця, якого хочуть всі в країні.
О, Боже, щоб це було недарма!
Дай силу й Перемогу Україні!
Зроби, щоб не було вже більш могил,
Щоб повернулися усі з війни до хати,
Щоб цю війну народ наш зупинив,
Щоби живих синів обняла кожна мати.
20.11.2023 р.
©Стефанія Терпеливець, 2023
***
КВІТНИК, ЯКИЙ БОЛИТЬ
Ростуть могили, краю їм нема,
Садити їх нам ворог помагає,
А не росли б, якби не ця війна,
Щодня наш цвіт в могили ті лягає.
Ростуть могили, дуже прикро нам…
Щоб Бог поміг війну цю зупинити,
Щоб шлях в могили не лягав синам,
Аби наш цвіт щодня не хоронити.
Ростуть могили, квітнуть, як квітник,
Їх скроплюють сльозами, як водою,
Не догляда за ними садівник,
І кожна пахне горем і бідою.
Ростуть могили, ліку їм нема,
Ростуть щодня, стає їх більше й більше,
Могили свіжі, но́ві імена,
А нам від цього защораз прикріше.
Ростуть могили, всюди ж бо ростуть,
Та ми хотіли квітники садити,
Щодня із фронту ко́гось – та й везуть,
Бо він поліг, а мав ще жити й жити.
Ростуть могили, цвіт лягає в них,
Домівкою стають вони героям,
І жоден з них пожити ще не встиг,
Їх кожен день наповнювався боєм.
28.11.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
ID: 999761
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999764
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2023
КВІТНИК, ЯКИЙ БОЛИТЬ
(Відповідь на коментар Стафанії Терпеливець до вірша «РОСТУТЬ МОГИЛИ»)
Ростуть могили, краю їм нема,
Садити їх нам ворог помагає,
А не росли б, якби не ця війна,
Щодня наш цвіт в могили ті лягає.
Ростуть могили, дуже прикро нам…
Щоб Бог поміг війну цю зупинити,
Щоб шлях в могили не лягав синам,
Аби наш цвіт щодня не хоронити.
Ростуть могили, квітнуть, як квітник,
Їх скроплюють сльозами, як водою,
Не догляда за ними садівник,
І кожна пахне горем і бідою.
Ростуть могили, ліку їм нема,
Ростуть щодня, стає їх більше й більше,
Могили свіжі, но́ві імена,
А нам від цього защораз прикріше.
Ростуть могили, всюди ж бо ростуть,
Та ми хотіли квітники садити,
Щодня із фронту ко́гось – та й везуть,
Бо він поліг, а мав ще жити й жити.
Ростуть могили, цвіт лягає в них,
Домівкою стають вони героям,
І жоден з них пожити ще не встиг,
Їх кожен день наповнювався боєм.
28.11.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999761
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2023