| Сторінки (3/268): | « | 1 2 3 | » |
Люблю чорноземи живильні та родючі — то моя земля.
Солоним потом сонце з дня у день нав'ючить — там моя земля.
Моя земля! Тож кров не раз ронив я у бою з гадю́ччам.
Ти, доле, шлях червоно-біло-чорним знов сургучиш? Як моя земля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008396
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2024
Заглянь мені в очі — побачиш мій біль.
Скуштуй мої сльози — пізнаєш мій смуток.
За руку візьми. Відчуваєш, тремтить?
Страху дрижаки не спинити...
Якби лиш могла відчинити у серце двері,
Побачив би ти, що у ньому палає вогонь.
На жаль, не кохання — ненависть яріє.
Якби не вона,
То без сил би упала в обійми землі.
Одначе живу, щоб побачити як бумеранг
Покосить усе на своєму шляху
І Карма — нарешті! — всім кривдникам
Всипле добряче солі та перцю.
Можливо, це ти Її посланець?
Бо, знаєш, давно
Справедливість виглядає моя Україна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008135
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2024
Дівчинка Оксанка в Ґуґлу запитала:
"Де купити щастя? Справжнє. Не з кришталю.
Щоби мама знов сміялася й раділа,
Щоби, як раніше, пурхала, мов бджілка."
Віднедавна мама плаче кожну нічку,
Тож тепер і у Оксанки настрої панічні,
Бо не знає Ґуґл, де продається щастя.
Схоже, не прогнати ці гіркі напасті.
В січні (після школи) йшло дівча додому,
Стріло бабцю — награвала щось на домрі.
Заборонено з чужими розмовляти,
І про те дівча давало щиру клятву.
Втім домристка грала звабно і чутливо...
"То це ти хотіла доленьку щасливу?" —
Музикантка раптом зиркнула з-під лоба.
І здалося, що бабуня ця — недобра!
Блискають допитливо зелені очі,
Не умовчиш, і Оксанка неохоче
Буркнула: "Відомо, де його придбати?
Тільки щоб недорого. Я ж небагата!"
"Не візьму грошей, не бійся. Це дарунок!"
"Йой!" — зраділа ж бо Оксанка, стала струнко.
Як же то здарують щастя? Їй цікаво.
Зазирнула в синю торбу із міткалю,
Що домристка прудко вийняла з кишені:
Набереться щастя хоч маленька жменя?
А на дні торбини — чорна насінина!
"Що у вас за жарти?! Я без щастя згину!" —
Крикнуло дівча. Заструменіли слізки:
Вмить заголосила юна скандалістка.
Музикантка легко перебрала струни:
Забриніла пісня, радість в серці врунить,
Сльози висохли, не плаче більш Оксанка —
Це подіяла магічна колисанка.
"Слухай, що скажу, — промовила домристка: —
Виплекати щастя — справа геть не бистра.
Ти спочатку сієш насінину мрії,
Поливаєш, пестиш — та поволі зріє...
І одного дня у тебе диво-квітка
Пелюстки свої розпростає привітно.
Тільки щоб це сталось, треба працювати.
До роботи маєш хоч би гран симпатій?
Бо якщо покинеш все на півдорозі, —
Краще розійтися нам в цей день морозний, —
Зразу все загине, ще й біду накличеш.
То береш насіння? Говори-но швидше!"
Трохи страшнувато. Втім, і щастя треба...
Як же розгадати цей складнющий ребус?
"Ти моя смілива!" — це згадався тато.
Ось і серденько шепоче: "Варто брати!"
"Так, візьму!" — Оксанка впевнено кивнула,
Хоч упевненості був кругленький нулик.
Лиш послухавши уважно настанови,
Пересвідчилась Оксанка, що готова
До великої мети: зростити Щастя.
І задумане їй неодмінно вдасться!
Як навчала бабця, все зробила точно:
Сіяла, поїла, ставила в куточок —
Найтепліший в домі, днину почекала
Та перенесла до сонячної зали.
Заглядала в горщик кожної секунди...
Та, на жаль, росточок не пробив ще ґрунту.
Спить собі у нірці. Весноньку чекає.
Господарочку не тішить урожаєм.
Бо не час. А тільки сонце усміхнулось,
Вмить рослина сон зимовий позабула.
Визирнула несміливо, роздивилась,
Листячко розправила — мов пружні крила, —
Потяглася ввись. Рослину вабить небо?
Це тому дарує квіти так непевно?
Три бутони лиш було, та не розквітли,
Марно розростаються крислаті віти.
Гнів, розчарування та гірка образа
У душі палахкотіли раз за разом —
І дівча не стало квітку поливати...
Хоч вона у тому геть не винувата.
Згодом все ж опам'яталася Оксана,
Та запізно: квітки спраглої вгасання
Не спинити. Нахилилась. Листя — долу.
Втримався лиш пуп'янок на вітті голім.
Бабця ж про таке її застерігала,
Тож не варто плакати й здіймати галас.
Тільки сльози вже самі собою линуть,
Бо згубила доленьку свою щасливу.
"Квіточко, пробач, що я геть ненадійна!
Ось би бути як із казки чародійка,
Лиш промовити одне магічне слово,
І була б ти знов зелена і здорова!
Тільки й можу, що водою напоїти,
Здарувати вибачення розмаїті."
Лиш дівча зробило, що пообіцяло,
Квітка миттю розгубила всю охлялість:
Листя забуяло, пуп'янок розкрився,
Пелюстки великі, кольором як слива...
Мама увірвалась як нежданий промінь:
"Ксеню, чуєш, тато скоро буде вдома!"
Є найбільше щастя — ніж родина разом?
Тільки як у світі згинуть негаразди,
Мир і злагода оселяться в країні...
Сійте, сійте, люди, щастячка насіння!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008086
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.03.2024
Дві самотини
стрілися поглядами.
Вродило диво.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007653
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2024
Пухнасті котики — от нетерплячі! —
Біжать у світ попереду листви.
Такі малесенькі, однак не лячно
Їм першими квітчати краєвид.
І вже бджола летить за медом прудко,
Лунає радісно-тягучий гул.
Спадає долу золотава пудра:
Гіллям стрибає промітний снігур.
Ось-ось завруняться тендітні віти...
Втім котики вербові у душі
Продовжать корогвою майоріти —
Сміливості й оновлення рушій.
грудень, 2023 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007650
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2024
Я за народженням — проста собі людина,
Але в життя ввійшов незвичний кавалер,
Додав у сіру повсякденність краплю дива:
Відтоді біг мого буття навік завмер.
Однак за вигоду доводиться платити:
Нестримна спрага вихолоджує нутро.
Аби не почуватися як в Антарктиді,
Повинна пити теплу чоловічу кров.
Одначе, остогидло паразитування,
І більш не тішать сила, вічність і краса.
Все кидала та обіцяла: "Це востаннє!"
В наступну ж мить я — проти волі! — йшла назад.
Та донеслася чутка про одну чаклунку.
Чи в Конотопі? А чи пóсеред Карпат?
Надія в мертвім серці забриніла лунко,
Тож я пішла крізь хуртовини й листопад...
Свій порятунок відшукала біля моря.
У білій мазанці. А побік — всохлий клен.
Чаклунка показала, як лозину морять.
І як звивають, щоби вийшов амулет.
Втім, річ, яку сплели мої незграбні пальці,
Стара закинула безжально у вогонь.
Кривавлять очі та шепочуть губи: "Зжалься!"
Вона лиш мовила байдуже: "Охолонь".
А потім ми чекали довго й нудно,
Зори́ли, як із берегом милується прибій...
Терпець урвався. По життю я — не марудна!
На стихлім попелищі у золі леткій
Я відшукала свій "кулон". Він став залізним!
І тої ж миті зникли чарівниця й дім,
Натомість в небі різко крикнув буревісник:
"Здійсниться бажане. Ти амулет надінь!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007530
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2024
— Чому ти викинув це яблуко?! — гримнув кухар на щупленького кухарчука. — Воно ж таке велике! Гарне! Поглянь, як виблискує у сонячному промінні його червона шкірочка! А який аромат! М-м-м!
Кухар підніс яблуко до свого великого носа та гучно втягнув повітря.
— Медово-солодкий. Саме так пахли яблука, які вирощував мій дідусь. Тому бери та ріж!
Кухар поставив яблуко у полумисок до інших фруктів.
— Але ж воно червиве, — тремтячим голосом промовив кухарчук. Невже він насмілився не визнати наказ шефа? Йой, що ж буде? Треба якось аргументувати... — Там, певно, хробаки!
— Хіба клієнтка, що замовила фруктовий салат, попередила, що вона веганка? — Ліва брова кухаря поповзла угору.
Офіціант так швидко захитав головою, що вона могла й відкрутитися. На щастя, він одразу спинився.
— Ріж! — звелів кухар.
Насуплені брови шефа свідчили про те, що непослуха чекає страшне покарання.
Тихо зітхнувши, кухарчук простягнув руку за злощасним яблуком.
Кухар нічого не сказав на цей вияв непокори, лиш сильніше насупив густі чорні брови. А зітхання маленького хробачка, який до цього моменту спокійно собі жив у великому гарному запашному яблуку, ніхто не почув.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007450
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 04.03.2024
Довго саван чорний хмари ткали в небі —
Янгол-охоронець розпускав його...
Та не спиниться земних подій перебіг:
На сади і хати падає вогонь.
Янголу на поміч полетів мій лебідь.
І сестри́ моєї. Брáтова лебідка...
Щоб трикляті хмари втримати щосил,
Лиш би злісна темінь вже навіки зблідла,
Лиш би дощ вогня́ний стріхи не зросив.
Ген, лазур небесна прозирає зрідка!
Вітре, добрий, сильний, віднеси-но попіл,
Що лани вкриває, у ворожий край.
Начарую замість згарищ барвний пóкій,
Літники посію та звелю: "Зростай!" —
Щоб життя і доли уквітчали поспіль.
Гаптувати треба полотно новеньке
І не рік, не п'ять — а кілька поколінь.
Матіоли, айстри, кохія, вербена,
Чорнобривці, сонях, м'ята, острогін —
Все на плахті долі поєднає Ненька.
* покій — у значенні "тихе, мирне життя"
* літник — у значенні "однорічна декоративна садова рослина"
* поспіль — у значенні "не минаючи жодного місця; суцільно"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007447
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.03.2024
А місто споглядає сотнями очей
І тисячами голосів говорить,
Ріка буття у ньому вихорцем тече...
"Не мрій! — навчає. — Праця у фаворі".
Та вкотре згадую себе малим дівчам,
Мені тоді було чи п'ять, чи вісім,
Коли Маленький принц на "кораблі" примчав:
А місце зустрічі — у букіністів.
Куди лишень не вів нас вигаданий шлях,
Які пригоди нас не обіймали...
Та винесло на мілину: там — ракушняк.
І раптом стало все як по цимбалах:
І те, що диво у житті забутий гість,
І що у снах я більше не літаю
Ні до зірок криштальних, ні в прадавній ліс...
Немов хлебнула трунку з молочаю.
"Мій друже, юний і величний, де ти є?
Мандруєш досі вигаданим світом?"
Мовчить. Лиш місяця сріблястий барельєф
Промовисто продовжує зоріти...
Покину все хоча б на декілька хвилин
Й піду шукати колію в дитинство.
З собою прихоплю ліловий гіацинт:
Прийти без подарунка — діло свинське.
Я згодом із собою приведу... дочку
Чи сина (хто під серцем — ще не знаю),
А поки їм "на вушко" ніжно шепочу
Про зоряні мережки небокраю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007344
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2024
очі її сумні
палко цілує ніч
тільки лиш їй одній
зорі дарує всі
та не лунає сміх
сльози бринять гіркі
серце горить в огні
інший панує в нім
вихором почуттів
душу він вводить в гріх
чом на звабливий спів
складно сказати НІ?
очі її сумні
палко цілує ніч
думи лише одні:
завтра відкине гніт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007342
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2024
Муж дивиться косо і ходить навшпиньки — в дружини ізнов неписун.
Та тільки не можна про те говорити: прикличе словами гюрзу.
Зів'ється нізвідки, шипітиме гучно... Ховалася десь поблизу?
Та хай вже сичить і жбурляє отруту, бо гірше, як пустить сльозу.
Одна лиш надія на спокій і тишу: кохана поплентає в зум!
Там друзі-колеги читатимуть вíрші... Чи треба казати віршí?
Укотре забув, бо не рими — ключиці емоцій жагливий рушій.
Колись встановив їй контакт з інтернетом, є дядько один, зветься — ШІ.
Примхлива поетка лиш мовила згірдно: "Не хочу я рими чужі,
Бо в них ні краплини душі!"
А трохи б узяла — уникли б плачý й метушні!
Муж зиркнув у зошит: яке там завдання у вирі натхнення зросло?
Каляки дитячі: мотузка?.. чи яб'ко?.. чи крихітний райдужний слон?..
І як не згадати сентенцію мудру, що мовив один гострослов:
"Поезія вас не згодує ніколи, таке то дурне ремесло!
Поети, облиште вже Муз у покої, з лопатою — гайда в село!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007246
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2024
Зустрілися два діди край села. Один питає:
— Знов шукаєш?
— Та шукаю, — відповідає інший.
— Це ж скільки разів за тиждень вона тихцем втікала?
— Хто ж рахує? Така норовлива, не дай Боже нікому.
— Поміч треба?
— Дякую, куме, бо я вже й недобачаю.
— Шо кажеш?
— Кажу, ходімо!!!
От і пішли. Повільно, без поспіху — вік все ж таки.
Назустріч їм хлопчик.
— Добридень, діду Петро! Добридень, діду Матвію! Знов шукаєте?
— А ти, може, бачив?
— Ага?
— Де?
— Та он же вона! — хлопчик махнув рукою, показуючи напрям.
— Де? Не бачу.
— Нема там її, — підтримує другий шукач.
— Є!
— Немає!!! — в один голос вигукують діди. Обидва підсліпувато мружать очі. — Ох і пече сонце сьогодні. Аж мариво утворилося.
— Може, туман? — задумливо мовить інший дід.
Хлопчик лиш зітхає.
— Он, бачите, коваль сидить на скрині? Оббив її залізом і чекає купця. А той все не приїздить. Певно, в шинок заїхав.
— Ага, той любить в шинку посидіти.
Хлопчик не звертає увагу на коментар і продовжує:
— Трохи далі коваля Мотря. Стоїть на брилі. Всім розказує, що наступного року приїдуть циркачі на ярмарок і самі будуть вмовляти з ними поїхати. А поки тренується.
— І нащо тренується? Мотря — дівка гарна, циркачі її й так заберуть.
— Правду кажеш, — підтакує другий дід, — треба Кирилові сказати, аби запер її у льоху, коли ті циркачі приїдуть.
Хлопчик вирішив не казати, що і сам хоче до циркачів напроситися, а то ще його батьку порадять заперти сина у льоху.
— А вже далі Степан пасе свого жеребця.
— Якого?
— Та рябого, — відповідає інший дід. — У Степана тільки один жеребець і є. Рябий.
— Нащо Степану інший? Він сам ще той жеребець.
— Є таке.
Обидва діди сміються. Сміх переходить в кашель. Стоять, відхекуються.
Якщо сказати про Максимка — сина Степана, — що там же грається в лови зі своїм собакою Бровком, то діди знов будуть сміятися й кашляти, і хлопчик вирішив перейти до головного:
— За ковалем, Мотрею, Степаном (Максимком і Бровком), у кущах якраз і засіла ваша коза, діду Матвію. Бачите?
— Ні. Але ти біжи, Васильку. Біжи та приводь до мене ту норовливу панянку. Як приведеш, я тобі цукерку дам. Біжи швидше, поки ця негідниця куди-інде не втекла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007245
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2024
Марічку вчила мати
Ось так дочку навчати:
"Тримай свої коралі
Від ворога подалі,
Тоді ніколи горю
Не втриматися поруч.
Твої "коралі щирі" —
Порука щастя й миру..."
Але крукам-нахабам
Її коралі — зваба.
Вхопили й тягнуть, кляті!
Впиралася затято,
Однак заслабла нитка:
Побігли світом швидко
Барильця червоненькі.
"Ой чуєш, чуєш, ненько!
Хвалилася разками —
Всі щезли". І на камінь
Сердега обернулась.
Світанок пише буллу
Чорнилом пурпуровим:
І рожевіє овид.
І рожевіють щічки...
Йой, ожила Марічка!!!
Та тільки от нещастя!
Круки устигли вкрасти
Коралові барильця:
Біда не забариться!
Та сонце у долоні
Несло ще не схололі
Заквітчані пацьорки.
А вітерець бадьорий
Прошепотів ледь чутно:
"Це твій новий здобуток.
Наділиш доню старшу —
Най буде щастя завше!"
* У народі коралі зі справжніх коралів називали «добре намисто», «мудре намисто», «щирі коралі».
** Барильця або циліндрики — форма намистинок для коралів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006333
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2024
1
Здавалося би, щастям багатій,
Дітей рости і просто вільно дихай...
І хоч неідеально все в бутті,
Та всі живі й над головою — стріха.
Однак недоля стала на постій,
За нею слідом приблукало лихо.
2
І неважливо ким раніше був:
Митець, чи писар, чи простий глашатай —
Твій шлях — віднині лати, аркебуз,
Офіри та жертовний вчинок ратний.
Утратив знов сусід здоровий глузд.
Он, чуєш, поруч вже гримлять гармати...
3
Однак не вічна ця студена ніч,
Бо наше сонце неодмінно зійде:
І згине ворог в пеклі вогнянíм,
І закінчаться всі лютневі іди.
Народ мій знов розквітне по весні —
В болоті ж назавжди сконає гідра!
__
ілюстрації @lovelana_._ (інстаграм)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004938
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2024
* русавка - одна з народних назв
водяного міфічного створіння,
згідно із записами Марко Вовчок
Незнано звідки заявилися вогня́ні люди.
Проте я не питаю звідкіля вони прийшли,
Скажіть натомість: "Порятунок для природи буде?" —
А то зелено-синім шатам скоро вже гаплик.
Самозаймання — емоційно-безконтрольний вилив,
Коли у серці пломенить несамовита лють,
Довкруж розкочує свої смертельні й дужі хвилі:
Нестриманці раптово смолоскипами стають.
Вони живі, однак вогонь цей випиває воду
З повітря. Тож, дрібні ставки давно уже сухі,
А небо більш не сіє хмари та дощі не родить.
Невже й Всесвітній океан відправлено в архів?!
Ні, він ще є! Я відчуваю в ньому дивну силу,
Що прикликає звабно, ніби зірковий магніт.
"Ставочку рідний, я б тебе ніколи не лишила!
Та жити хочу: торуватиму шляхи земні!
І хай ти всох, та знай, що непокірлива русавка
Про тебе спомин збереже аж до кінця життя!
Він буде завтра? Майбуття пряде старанно саван.
За оберіг із дна твого візьму камінчик я".
Крокую уперед, але назад ізнов дивлюся
З надією, що дім мій відродився із руїн.
На жаль, лише в уяві чую буркотливий плюскіт...
Кажу: "Достатньо! Спомином ти серце не труї!"
Та як забути свій куточок раю і свободи?
Куди не глянь, усюди лиш принишклість і печаль:
Ліси змарніли, ними більш ніхто не бродить;
Задуха; пелюстки із попелу на смак гірчать;
Із кольорів — лиш сіре, чорне і червоне;
Річки змовкають, замикаючи на ключ пісні...
Щаслива згадка хай собою всю мене огорне,
Аби напевне подолати відстані смутні.
А йти все важче. І останні сили тануть.
І меркне світло. Я до океану не дійду...
Намацала в кишені камінець — і стерлись грані
Реальності, бо звів хтось живодайний акведук:
Невидима енергія по ньому ллється швидко...
"Ставочку мій, і після згину ти мене зберіг!"
Так до мети й дійшла, чужою силою сповита,
І на порозі стрів мене просолений моріг.
"Ну, здрастуй, Океане! Ти нагониш, чи то приймеш
Ту бідолаху, що згубила свій прадавній дім?"
Злетіла хвиля в небо, голос дзенькнув, ніби дримба:
"Допоки міць не втратив, я обійми подарую всім".
P.s.
БЕЗПЕКА — це таке чудове і затишне слово!
Однак (за разом раз) приносять гості тужну вість:
Біда нові озера у свої тенета ловить.
Іще ніхто не прищемив їй задерикуватий ніс.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003677
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2024
це давня історія, всього й не згадати,
позаяк
словам я не сторож, а чулий поводатар.
отож,
була собі рослинка на ймення курай
чи то у відлюдній пустелі,
чи посеред широкого степу:
гарна, лапата, моцна.
вона ластилася до сонця,
поринала в його люблячі обійми;
живою кітвою трималася за землю,
черкала її живодайні настоянки,
тому щороку й родила плоди нівроку —
файні,
принадні,
смачнючі.
м-м-м!
єдина біда:
вподобала рослина пліткувати з вітром.
най би тільки своє переповідала,
так ні, вона слухала його оманливі байки
і всотувала,
слухала й всотувала,
слухала й...
облудні слова
прокралися аж в саму серцевину
і там обернулися ржею.
попервах, була ледь помітна плямка,
з нею можна було б якось жити,
ніхто ж не досконалий.
та згодом-перегодом іржа почала зростати,
вона все більшала й сильнішала,
розпускала свої отруйні мацаки,
аж поки цілком не полонила курай.
він забув усе гарне, що мав,
бо марив
лиш чужоземними дивовижами.
і від того його стебло при землі тоншало,
тоншало,
тоншало...
та й
пере-
-ло-
-ми-
-лося!
а вітру тільки того і треба!
давно вже чигав за пагорбом,
підхопив курай за чуба
і потарганив світ за очі —
якнайдалі
від рідняківського
корінняччя.
дехто розказував, що одного дня
чи за рік?
чи за десять?
помотлошений курай прокотився
своїм колишнім обійстям
і начебто побачив там іншого себе:
такого ж моцного
лапатого
гарного
як і колись.
ніхто не знає:
насправді там забуяла нова рослина
чи то лиш тіньова мара присіла на корінь,
що кам'яною скалкою увіп'явся в землю.
однак
бабуня раз у раз научали:
"а чи ти льон, а чи тополя,
не занехаюй своє коріння,
бо завсігди перекот'полю
перина з пуху здається рінню."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002713
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.01.2024
Привіт, Дракончику, я вірю: будеш добрим
і щирим другом весь наступний рік!
Ти нас підтримаєш, на захист станеш прудко,
бо ти — за правду й справедливість, як і ми!
Лиш тільки стяг твій заквітчає східний обрій —
від страху луснуть кляті упирі!
Тож ми вдихнем урешті-решт на повні груди
отой солодкий довгожданий мир!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002080
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.12.2023
За мною третій день вже ходить Правда,
Питається: "Чому мовчиш і досі
Та справі цій ти не дала ще раду?
Секрет у серці потаємки носиш?.."
Все розказати я сама воліла б,
Та тільки вже не раз вогняну квітку
Я віддавала іншим. Водевілем
Закінчувалась щира оповідка:
Гінця таврують, наче він — причина,
А справжній винуватець — чисто янгол.
Кажу собі невпинно я: "Мовчи-но!
Інакше прилетить плювків з десяток".
Ох, краще вже нічого і не знати!
Бо, схоже, я вчиню-таки цей злочин.
Чом воля — не міцні й надійні ґрати?
Чом на свободу лине Правда так охоче?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999919
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2023
Женихався вітер до зорі ясної,
Обіцяв кохати тисячі століть:
Вечорами й вранці вабив зірку грою
Трубадур-спокусник з грішної землі.
Навесні тихенько ніжить окарина,
Енно влітку флейта смалить жвавий біт,
Восени орган (по)грозами загримав,
А узимку плачуть скрипка й шість трембіт.
Раштра ріже душу, почуття — за ноти...
А холодна зірка знов ні пари з вуст!
Просто споглядає. Ні, вона не проти:
Спрагло жде кохання. Серце ж — ніби руст!..
Одягнути б серце в чудодійні шати,
Довгим поцілунком знищити б проклін,
І тоді зуміє зірка покохати...
Ярий вітре, дій! Облиш музичний флірт!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999731
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2023
Я світу напишу в листі,
Хоч не писав мені він зроду,
Звичайні істини, прості,
Велично-ніжної природи.
Я їх пізнала завдяки
Невидимим долоням Бога.
З любові до природи, земляки,
Прошу, мене судіть нестрого.
Оригінал:
This is my letter to the World
That never wrote to Me—
The simple News that Nature told—
With tender Majesty
Her Message is committed
To Hands I cannot see—
For love of Her—Sweet—countrymen—
Judge tenderly—of Me
Emily Elizabeth Dickinson
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999490
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2023
Ледь випурхнув у світ з розпуканої бруньки,
Почув, що кожна хвилька нас веде до смерті.
Нехай! Ми всі колись змішаємося з ґрунтом —
Та за своє життя чіплятимуся вперто!
Коза не з'їла. Вітер не зірвав із гілки.
Людина не зламала. Дерево не всохло...
Я ще живий! І тихо шурхатиму гімни
На честь фортуни за новенький день-епоху!
І ще один! І ще! Іще!.. Нехай тумани
Скували майбуття, однак щоденну радість
Усю вберу, бо сам собі за хіроманта:
У лініях своїх знайду чудні шаради...
Аж ось і осінь пофарбує наостанок.
Її дарунок бадьорить на схилі віку,
Мов каже: "Смутку піддаватися зарано!" —
І все довкола забуяє, наче літом!
Лимонно-жовта вохра, пристрасна цинобра
І де-не-де коштовний пурпур зелень гасять —
Аби зігрів людей вогнянобарвний образ,
Коли зима почепить льодяні прикраси.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999393
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2023
Коли говорять, що сонет є файним,
То я злітаю пташкою у вись.
За похвалу віддам останній фартинг:
Поезія — життя, а не каприз.
Та стріли критики — і гострі, й влучні —
Мене спускають з неба у пітьму.
Лиш чую, як сміється злісно лучник,
І глибше поринаю у намул.
Постійні злети і стрімкі падіння —
Сплітається мереживо буття.
Та власній справі залишуся вірним:
Хорею, геть! Не жди, що зраджу ямб.
З надією чекаю Музу в гості,
Аби відкрила до натхнення доступ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999317
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2023
Осене, будь мені другом,
Більше немає кого попросити.
Шанс не дають мені другий —
І відвертаються тої же миті.
Бо обіцяв, що востаннє
Спокій шукаю в огненній водиці,
Всупереч всяким старанням
Слово не втримав. І чухнула птиця...
Знов я самітник. Лиш пляшка
Голосом ніжним до мене говорить:
"Крапля натхнення — й буденність поблякла
Вмить забуяє, розтане все горе".
Знаю: слова ці — омана!
І заведуть у чорнішу лиш смугу.
Тільки ось
я
вже на грані...
Осене, ти хоч побудь мені другом!
______
вірш написався після перегляду фільму "Вуличний кіт на ім'я Боб"
Позаконкурсний вірш на марафон чудової @poetry_ua #винонадихає
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998772
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2023
Кава? Чай зелений? Чи вино?
Чим мені сьогодні малювати?
Осінь із лози сплела вінок,
Ягодами скрасила багато.
Кілька бубок синьобоких з'їм,
Зачерпну натхнення повну ложку!
Що б не шепотів нудний зоїл,
Вкотре зображатиму волошки:
Хай нагадують за кольором бузок,
Вірю, що вдарують сили й радість.
Мак додам, клемáтиси і флокс...
Квітковий узор як завжди манить.
Доки в пляшці є піно-нуар,
Я квітчатиму свої бажання:
Мрію стерти нещасливий карб,
Відімкнути смутності кайданні...
Чи обрати варто інший шлях?
Тільки місяць заквітує в повню,
Озирається нехай р$$сня:
Їй змалюю вогнянý бавовну!
_____
Винний гризайль - техніка малювання вином.
_____
* зоїл - несправедливий і прискіпливий критик
* карб - знак, тавро
Вірш на марафон чудової @poetry_ua #винонадихає
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998677
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2023
Медові персики в сонцéвому просеко!
Сливова кава і в'язкий тютюн в Мерло!
Кисленький рислінг вабив смутком терпко!
Але найбільш любив я Божоле Нуво!!!
Та раптом вінценосна слабість із (В)Уханя
Порядно зіпсувала "пляшкове вино".
І настрій зник, і більш ніхто не надихає:
Такої меланхолії не відчував давно.
Я жбаник "відкорковую" лиш від потреби,
Якщо би зміг, одну джерельну б воду пив!
Але нутро виводить буркотливі трелі,
Й нічого з тим не зробиш: по життю — упир!
На щастя, осінь заколише буревієм,
Тож кілька місяців я спатиму в льоху.
Насниться сон: вино у венах тихо зріє —
Бо стане фільтром сніжно-льодовий кожух...
І знову є медові персики в просеко,
П'янить сливова кава і тютюн в Мерло,
Духмяністю прозорий рислінг надить терпко!..
Я вкотре насолоджуюся Божоле Нуво!!!
Вірш на марафон чудової @poetry_ua #винонадихає
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998612
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2023
Надихнула осінь на експерименти —
Дивні та химерні. Втім, чому б і ні?
Сколихнулися бажання сокровенні,
Тож не говоріть, що правда не в вині:
З осінню на пару ми пили зажуру,
Спомини весняні солодили пунш:
І вона підбила зруйнувати мури
(Ті, що вколо серця) й змалювати куншт*.
Я ж пообіцяла! Відступати пізно!
"Сміло" віддала себе до рук майстрів.
І віднині вже життя не буде прісним,
Хоч від кольорів і пробирає дріж.
Я та Осінь — схожі, ніби дві близнючки:
Пурпур і багрянець, охряний меланж.
Та шепочуть, що занадто це бундючно
Для тієї пані, що давно в літах!
Втім, собі сказала, що не подивлюся
На чужі образи та чужі думки!
Осуд — просто вітер. Чи дощистий плюскіт.
Парасоль туманна душу захистить!
Час іде...
Буттю підходять крайні строки.
Листопадом осінь каже: "Прощавай!"
Як підтримку залишає спільні фото,
А також сердечний (із калини) чай.
_____
*Куншт - малюнок
Вірш на марафон чудової @poetry_ua #винонадихає (у Інстаграмі)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998496
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2023
Головний болю, головний болю,
Йди в російське болото чи поле,
Чи то краще — в путінську голівку
Жахни С-4 або ж іншу вибухівку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997056
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2023
Облиш мене! Облиш
саму в зажурі
і не приходь, коли
надворі журкіт.
Не хочу я розрад,
якщо це примус:
мені болить твій брак
емоцій — гину,
лиш в очі зазирну,
а в них байдужість...
Най краще клята нудь
ховає в тузі!
Облиш мене... або
лишись, як любиш.
І квітне хай любов,
ярить до "згуби"!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996918
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2023
А ти живи, як наче день останній,
Віддай борги, навчись прощати винних,
На завтра полиши свої картання,
Сьогодні хай веселка в думи лине.
Поглянь, яка краса навколо тебе,
Змахни пилюку, що її сповила.
Хай сум замовкне, під пташиний щебет
Душа розпростає потужні крила.
Радій дощу, коли на небі хмари,
Як сонце вийде — усміхайся щиро.
Життя ж бо не лишень суцільна кара,
Лиш фініш винесе смертельний вирок.
Хай день щасливий буде справжнім роком
І Доля втратить над тобою владу...
Якщо ж ти установиш тільки цоколь,
Будь певен, друзі завершать твій задум.
Десь тиха Смерть звіряє вже годинник,
Така сумна робота в тої пані,
Тож пригадай всі мрії (навіть дивні!)
І проживи цей день немов останній...
10.03.2023
___
картина:
Андрій Жуков "ХХІ століття"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996796
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2023
Приходь, ми відсвяткуємо життя!
Захочеш, ще й заб'ємо баранця,
Чийсь "блудний син" тебе зустріну радо,
Душі моєї бажана відрада.
І хай довкола все вже шкереберть,
Косу свою давно ступила Смерть,
Прийди хутчіш сюди, влаштуймо свято,
Про нього лиш не слід нікому знати.
Маленька радість тільки для нас двох
На зламі суперечливих епох.
В буремнім світі, що летить в провалля,
Щомиті косить людство Смерть безжальна.
Поцупим радости єдину мить,
Бо час невпинно в невідомість мчить.
Приходь! Життя ми будемо вітати,
Допоки ще горить вогонь ліхтарний.
09.03.2023
_______
картина:
Андрій Жуков "ХХІ століття"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996330
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2023
А ми усі давно вже мертві,
Не допоможуть жодні жертви,
Олтар — в руїнах, вітер стих,
Богів байдужість вбила всіх.
І скаже хтось:
"Стривай-но, люди ще живі!
Ще дихають. Іще вирує буревій,
Який здійнявся од їхніх долонь".
Та Смерть тримає тисячі опон:
Чекає, як остання лиш піщинка
Впаде додолу — щоби за учинки
Із нас спитати.
Час таки прийшов!
Додам в історію один штришок:
Для Смерті від початку усі мертві,
Лиш оболонки, що загрузли в нетрях
І копирсаються, бо все ж надія є.
Але надія поза вірою — пусте.
На жаль, байдужість вбила всіх Богів.
Олтар зруйновано. Ми тут самі...
08.03.2023
____
картина:
Андрій Жуков "ХХІ століття"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996327
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2023
Не маю відношення до конкурсу (просто дружня послуга організаторам).
Власне адреса каналу у телеграмі - https://t.me/ccaatt_ffooxx
______________________________
УСІ, ХТО ЧЕКАВ, — НАРЕШТІ ДОЧЕКАЛИСЯ! 💗💗💗
Прийом віршів на перший тур першого поетичного конкурсу від Котолисів — ВІДКРИТО! 🙀
✨✨✨
Участь безоплатна.
Картка для добровільних внесків у благодійно-призовий фонд конкурсу: 5375411500822866
✨✨✨
Основні умови туру:
написати один римований вірш і/або верлібр у жанрі фристайл, а іншими словами — просто красивий вірш будь-якої форми (для початку, щоб розігрітися. У подальших турах будуть різні жанри — у всій красі). Тема — гасло конкурсу, рядок із вірша Олени Галунець:
«Місія — в місиві днів зберегти мистецтво».
Постарайтеся розкрити якомога оригінальніше. 🙌
✨✨✨
Вірші надсилати в приватні повідомлення організаторок. 🐱🦊 Римовані — @catania13_11, верлібри — @e_foks.
✨✨✨
Роботи приймаються виключно українською мовою, без ненормативної лексики.
✨✨✨
Судді теж можуть брати участь у змаганні, тільки не в тій категорії, яку судять.
✨✨✨
Ліміт на обсяг — 1500 символів.
✨✨✨
ДЕДЛАЙН — 31 ЖОВТНЯ, 00:00
УВАГА! КОНКУРС АНОНІМНИЙ!
Можна надсилати тільки твори, що раніше не публікувались.
ДЕАНОН=ДИСКВАЛІФІКАЦІЯ!
✨✨✨
Після оцінки робіт суддями здеанонитися можна буде красиво, записавши декламацію на свій вірш (за бажанням) і отримати +1 бал!
✨✨✨
Детальніше про умови, суддів, призи конкурсу — тут (https://t.me/ccaatt_ffooxx/159).
✨✨✨
Чекаємо на ваші креативні, образні, яскраві роботи, які надовго залишатимуться в пам'яті 💫🔥
З ЛЮБОВ'Ю — ВАШІ КОТОЛИСИ!
КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ РОБІТ СУДДЯМИ
✅ техніка жанру+зміст: рими, ритм, римування — для римованих.
Для всіх — звукопис, мелодика, логіка, цілісність, образність, відповідність техніки змісту та стилю, багатство мови, грамотність (лексична, орфографічна, стилістична, граматична), пунктуаційне оформлення, новизна думки, цінність слова, наскільки кожне слово на своєму місці) — 8 балів
✅ Оригінальність розкриття теми (цікавість підходу до розкриття, органічність, наскрізність) — 4 бали
✅ Загальне враження (бажання повернутися до тексту ще раз) — 3 бали
Судді теж можуть брати участь у змаганні, але тільки не в тій категорії, яку судять.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996168
рубрика: Анонс, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2023
Намалюю мапу життьовý
Фотографіями у альбомі.
Що було та "не сталось" візьму,
А також палких емоцій гомін:
Щастя, віру, пристрасті, а ще надії —
Щоб усе згадати, коли постарíю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995556
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2023
а зло стоїть навпроти
сміється
каже: не здолаєш!
воно — гора
а я — лишень дрібненький камінець
воно — зчорніла хмара вогню та сірки
а я — солона крапля поту (чи сльоза?)
й розтану, випаруюсь, зникну
якщо продовжу боротьбу...
і страх
диявола прислужник
шепоче зліва:
треба відступати
не подолати тих
хто більше і сильніше
назад вертай
ти збережеш, якщо не гідність, то хоча б життя!
і зло, і страх, і вітер
сплелися в моцнім триголоссі:
вертай!
тікай!
біжи!
та їм піддатись не дозволить віра
що я — той самий камінець
який поцілить в Голіафа
липень 2023 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995426
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2023
Опинившись перед невідомістю
Перехрещених торованих доріг,
Глибоко вдихнувши стрáху домішки,
Спромоглася тільки на нервовий сміх.
Час біжить, і обирати треба.
Вправо? Вліво? Чи вперед стежина?
Щоби оминути шлях в Еребу,
Манівцем піду. Аж ось кущі ожини!
Через них продерлася насилу,
Вся в подряпинах, а одяг — в шмаття,
А надія, що гніздечко в серці звила,
Спонукає далі йти. Вона ж завзята!
Підкріпившись пригорщею ягід,
Найсолодших, найсмачніших в світі,
Ковиляю по ріллі. Я ж не летяга.
Бо тоді б домчала за чотири миті.
Я не маю крил. Тому іду, як можу,
До мети — шляхóм, який сама обрала.
Та від думки однієї кидає у дрожі,
Що попереду ще перехресть чимало.
лютий 2023 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995339
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2023
Вітрильник, мов білий лелека,
Крізь моря блакитний туман
Полинув у далі далекі,
Лишивши свій дім поміж хмар.
Хвилюється море, від вітру
Згинається щогла й скрипить...
Ой, леле! Він в щастя не вірить?
Бо щастя — лиш крихітна мить?
По долу — струмини лазурні,
Вгорі — промінці золоті:
Бунтарнику ж маряться бурі.
Шукає у них супокій?
20.09.2023 р.
_____________________
оригінал:
"Парус" (М.Ю. Лермонтов)
Белеет парус одинокий
В тумане моря голубом!..
Что ищет он в стране далекой?
Что кинул он в краю родном?..
Играют волны - ветер свищет,
И мачта гнется и скрипит...
Увы! он счастия не ищет
И не от счастия бежит!
Под ним струя светлей лазури,
Над ним луч солнца золотой...
А он, мятежный, просит бури,
Как будто в бурях есть покой.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994465
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2023
_1_
"Дідусю, ти вдосталь понюхав солі,
Тож більш океан не здається другом?
Скажи, чи обрав би цей шлях удруге,
Якби повернула в минуле доля?"
_2_
"Немов у дитинстві уява красно
Малює, як мчить каравелу вітер
Назустріч пригодам, новенький кітель
Мені до лиця, а в думках піастри,
Дублони, реали та злитки срібні...
У трюмі лиш крам. Та навколо — хвилі,
Задумливо-ніжні, дещо грайливі.
А серце шепоче: "Це те, що потрібно!"
Дельфіни наввипередки стрибають,
У небі завис буревісник. Вільний,
Незламний та сильний! Сім футів під кілем —
Ще юнгою я називав все це раєм!"
_1_
"То як нині мрії твої корабельні?
Їх шторми строщили цілком на дрібки?
Розкрали пірати? Ізжерла Харібда?
Або ж врятували вогники Ельма?"
_2_
"Тепер, коли кинув свій якір на суші,
Наївність зачахла, просолений досвід
У пам'яті скніє незваним гостем,
За хвильку у морі віддав би я душу!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994163
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2023
Вилікуй мене своїм мовчанням,
щоб ніколи більше не пускала
у політ до тебе слово-пташку.
Збайдужіло сіль насип на рани:
хай пече так сильно — щоб сльозило.
Врешті-решт, я відхворію. Згине
ця мана, що вабить, як літавку,
в полум'я пекельного служіння.
Бо ж лечу — хоч кожен раз і гину,
як проходиш повз, обравши інших.
Відпусти! Звільни! Даруй свободу!
Хочу йти вперед і не шукати
схвальний погляд (та його й немає!).
Я молю, прошу тебе, благаю:
вилікуй мене своїм мовчанням!..
10.09.2023 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993535
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.09.2023
Десь я не там звернула
І щось не те обрала,
Тому й набила ґулі,
Тому на серці рана.
Колись була щаслива,
Усміхнена й жадана;
А зараз поруч злива,
І світла ані грана.
Розвійтесь, врешті, хмари,
Ходи до мене, втіхо,
Дорогою між марень
У супроводі сміху...
08-09.09.2023 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993423
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2023
Маленькі кульбабки,
сонячні діти,
тягнуть до мене
проміння своє.
На серці
так тепло,
і я усміхаюсь
золотавим кульбабкам
в одвіт.
Час щосекунди
відлітає у вирій,
бо він не птах,
щоб чекати на осінь.
Маленькі кульбабки,
місяцеві онуки,
наділи
сріблясті кашкети.
Вітер дмухне лиш,
й летять на всі боки
сім'я́нки
із невагомим чубком.
Я теж відлечу,
та, можна,
не завтра?
Можна,
хоч раз ще зустріну
кульбабки нові?
весна 2023 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993022
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2023
А мрія рожевим фламінго ширяє в блакитному небі,
Прекрасна, жадана, одначе для мене така недосяжна.
Не маючи вдосталь уміння покинути прокляті нетрі,
Я знову з безсилля заплачу: безвихіддя путами в'яже...
Кажу собі: "Доля незмінна, людські не вартує потреби,
Тож мрія — лиш вугільний начерк, лиш обрис в небеснім трельяжі".
Та що як в осяйнім промінні задумливий вранішній легіт
Веселкою мрію позначить? І відстань між нами — лиш сажень?
От тільки ні ранок, ні вечір, ні полудень, ані опівніч —
Ніщо не здарує ту мрію: чекати їх — справа даремна.
Зефір, обійнявши за плечі, шепоче: "Можливості рівні,
Однак не сиди все ж без дії; бо в сидня всі мрії нікчемні.
Щомиті наповнюй свій глечик, щодня добудовуй птахівню..."
Лиш мовив — і далі повіяв, звелівши трудитися ремно.
серпень, 2023 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992853
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2023
Тон за тоном втрачаються кольори,
З ними крапля за краплею гине радість,
Ніби хтось невідомий (добрий чи злий?)
Обриває твої календарні листки.
Так і треба, чи він їх підступно крàде?
Доля мовчки снує собі полотно,
Уплітає у тебе збілілі пасма...
Й ти пірнаєш в печалі, на саме дно,
Де так легко забутися вічним сном.
Вже не вибратися із цієї пастки?
Але знаю, ти витримаєш удар,
Бо не згаснув душі яснобарвий пломінь,
Тож сьогодні ти знову сяйно-руда,
Правиш Всесвіту кольористі дива,
Розбавляючи смутності монохромні.
весна 2023 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992722
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2023
Весною написав один хлопчина
Про те, що закохався до нестями,
Що я йому в думки щомиті лину...
Тож мусить запитати мене прямо:
"Чи не віддам йому і руку, й серце?
Чи не зроблю найщасливішим в світі?"
Відмову він не прийме, в палімпсесті
Записано: ми будем разом жити.
Від слів таких й узимку квітнуть ружі,
Не те що почуття в душі самотній.
Одне було лиш трішечки сутужно:
Рушати треба в інший край Європи.
А я в житті ніде і не бувала:
Ні в горах, ні в лісах, ані на морі —
Та піднялася б на вершину валу,
Якщо туди покличе Сальваторе...
{І полишила птаха свою гілку,
Щоб полетіти в край любови й щастя,
В уяві їй кричали гості: "Гірко!",
Міцна рука їй не давала впасти.}
Усе складалося занадто добре,
Та сумніви не проросли у трави
Й тоді, коли мене в Тосканські гори
Повів коханий — споглядать заграву.
Однак все відбувалось не за планом,
Кудись брели і ніби щось шукали...
"Ще трохи, cara!" — запевняв коханий,
Але щоразу йшли все далі й далі...
"Ну годі! Все!!!"
"І справді, ось це місце!"
Лиш усміхнувся — я забула миттю
Усі претензії до італійця
Й пішла на сяйво — змерзлі губи гріти.
Він не зустрів мене напівдорозі
Та не зігрів, як завше, поцілунком:
Увагу прикувала не "штокроза",
Якийсь бур'ян його до себе трунив.
"Кохана, глянь-но! Дике орегано!
З ним пармезан відкриє смак найкраще.
А люди кажуть, що було би непогано
Якби траву зібрала жінка в хащах.
Зірвеш? Але тягни також і корінь,
Цікаво глянуть, як він виглядає".
["Яка дурня!"]
Однак це ж просить Сальваторе,
Тож, сміючись, кажу: "Авжеж, владарю!"
Тягнула я — земля траву тримала,
А чи трава трималася за землю.
Ніхто із нас не переміг. Формально.
Азарт спалив і етикет, і чемність:
Вже на колінах, обома руками
Тягну впертю́ху. І не поступлюся!
Сама завзята, воля мовби камінь,
Хоч плюнути на все — така спокуса.
"Нарешті є!" Я трусонула здобич,
Чекаючи на схвалення, а Сальваторе...
Сховався за кущем?! Його хоробрість
Потанула від крику мандрагори.
Здавалося, мої життєві сили
Живили децибели голосного штурму.
З послаблих пальців випало бадилля,
Однак не припинилися тортури,
І гучності крива здіймалась вгору,
Моя ж свідомість опадала в темінь.
Відчула раптом: хтось в обійми горне,
Настійливо шепоче... У знайомім тембрі
Зринає згадка (казка чи били́ця?):
"Того, хто репетує, колискова
Магічним словом змусить підкориться".
Бабусин спів я чую знову й знову,
За нею думка повторяє приспів
(Чи голос, бо себе ж ніяк не чутно):
"Ой, люлі-люлі, спи дитя капризне,
Спи-засинай — най згине каламута".
Раз позіхнула мандрагорка, й двічі,
Замружила маркітні оченята
І засопла́, забувши "привітальні" спічі.
Навушники не забарився "юда" зняти
І сплячу мандрагору зцупив метко,
Та й миті не минуло — кинув долу!
Все ж на долоні є смертельна мітка:
Солоні сльози їдко линуть в пори,
Печуть вогнем, їх кров несе у серце,
Там скам'яніють. Скам'яніє й тіло,
Бо мандрагорі невідоме милосердя.
Та й вримати її не кожному під силу.
Я заплатила голосами й співом,
Не чую більше, як танцюють звуки,
І на світанку вже не будить півень,
До мене розмовляють тільки руки.
Лиш зрідка уві сні блукаю лісом,
В якому заховала мандрагору:
Русалка там співає з василіском —
До нас втекла, як збагрянíло море...
p.s. але то вже інша історія
липень 2023 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992263
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2023
Коли ти був мальком у нульових,
Не знаючи, яка із тебе вийде риба,
Вважав найкращим свій нерестовик,
Аж поки коропа заморського не здибав.
І він розповідав байки цікаві
Про океани й річку, що тече в Парижі,
Ба навіть, міжпланетну плазму жваву...
І вже тобі нерестовик — лише калюжа.
І ти поплив бездумно в невідомість,
Гадав, що радо світ тебе зустріне,
Ще й виділить коралові хороми,
Розстелить килим прямо до вершини...
Та "пестощі", які собі науявляв ти,
Були насправді стусанами й сміхом,
Немає в світі безкоштовної халяви,
Безплатно в ньому тільки горе й лихо.
Лиш одиниці стануть не нулячими,
Проте ніхто не скаже, в чому був секрет.
А світ все зваблює чужою вдачею
Та спонукає на завідомо невдалий злет.
березень 2023 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992246
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2023
Справами добрими
Вишию долю я,
Щоби на обрії
Бачити голуба.
Думкою тихою
Злагоджу шлях тобі:
Вільно нам дихати —
Кращій із яхонтів.
В серці розквітне хай
Віра прийдешности:
Пазлами літери
Скупчать нам день простий,
Сповнений щастям і
Звичними дзиґами.
Радістю спаяні,
Волю ж ми втримали.
Чуєш, Вкраїно? Ти
Квітом ще вкриєшся.
Буде так, вір мені!
Нáпасть загибне ця...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992104
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2023
Здається, серпень взяв в оренду сонце
(чи у полон — не знаю всіх деталей)
й до білого розжарив бідолаху.
Або ж це люди прогнівили небо,
і промені палючі — покарання
Чи перевìрення на витривалість.
Якщо останнє, схоже, я програла.
Засмагою карбує сонце сильних,
тавром червоним позначає слабших
(на цім щаблì також пастиму задніх).
Палких цілунків сонця уникаю,
воно ж бо сталкерить завзято, й зараз
я відчуваю полум'яний подих.
Від нього в'яну, жовкну, засихаю...
Якби ж могла я відростити зябра
і щукою пірнути в прохолодну —
таку жадану й необхідну! — воду,
спасіння віднайшла б в її глибинах.
Та мрія розсипається на порох,
оскільки переслідувач вже поруч.
Мене він випиває до краплини:
і від його розпечених обіймів
гарячим щебенем спадаю долу
на репану не менш гарячу землю...
p. s.
Одне лиш добре в серпні:
опìсля — зразу осінь
тамує сонця злобу,
напоює дощами;
вона, як я, мінлива,
а ще так само любить
грушеві конфітури,
тож будемо на пàру
смаколики варити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992014
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2023
У ідеальному світі вона би сміялася дзвінко,
А ще би, напевно, притьмом пила молоко прямо з кринки,
Питання б усім роздавала про все, що навколо бачить,
І в маминих туфлях ходила, мов той гордовитий качур,
Руде кошеня підібрала, йому ж так самотньо одному,
І всіх би вона обіймала, бо всі нарешті вже вдома...
У ідеальному світі вона би жила та квітла,
Та світ неідеальний...
тож вона полетіла до світла.
4 квітня 2023 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991771
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2023
Чорний крук над замком
Пророкує нам біду.
Після зливи стало парко:
Я до лісу не піду,
Бо в тім чорнім-чорнім лісі
Лихо кублиться ізнов,
Чи валує сніжний ірбіс
Чи то ходить Індигор?
Звір, що у людській подобі,
Чи людина - у звірячій?
А той чорний крук сьогодні
Вже утретє кряче!
Раптом сонце помарніло,
Ніччю день змінився:
Може, викрав хто світило,
Може, з'їла мідяниця?
Ось і втілилось пророцтво,
Шепіт лине всюди:
Як удень зчорніють кросна
Небо вхопить юду,
А чи кров його зрадливу,
Кров все-таки рідна.
Час уже давненько плинув,
Та зрадіє відьма.
Хоч і в нетрях спопелили
За наказом предка,
А проклін не втратив силу,
Має дужу склепку!
Що ж, ходи-но, Індигоре!
Я давно чекаю!
Чи ти привид, чи ти голем,
"Ніч" ця стане краєм!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991241
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2023
...на монолог Русалки (від Юлії Кірюхіної) - частина _ 1 _
. _ 1 _
Ти знову тут?! Кажу ж, ми різних видів!
Я з тих, що не ведуться на гачок.
І не «родзинка» це, а хвіст, як в риби!
Ну як я з ним на сушу, дивачок?!
Ти дуже милий. Нам було цікаво.
Але ж із тебе так собі плавець,
Останній раз ти так жахливо плавав,
Що ледь не потопився на кінець.
І з рештою, що скаже твоя мати?!
А батько твій! Він же святий отець!
І нікому їх буде відспівати,
Як ми з тобою підем під вінець!
Тому греби й знайди собі дівчину.
І не питай, чи я тебе люблю!
Люблю… Але зі мною ти загинеш
І я той гріх вовік не відмолю!
_ 2 _
Кохання — не бур'ян,
Його не вирвеш з серця.
Наш дивний мезальянс
На перла обернеться.
Тож не проси "піти",
Не можу, та й не хочу:
Ти ніби той бурштин —
Заваблюєш щоночі.
Ми різні? Так і є!
Та це не перепона.
Я знаю, де живе
Чаклунка в Прикордонні.
Вона підкаже, як
Постати тобі в пару.
Затям, я — не хирляк
І не якийсь бездара,
Усе зроблю, щоб ми
Нарешті возз'єднались.
А поки — ось жасмин,
Хай віджене печалі.
Без мене не сумуй;
Не плач, достатньо солі;
Не запливай за буй —
Не спокушаймо долю.
Цілунок-талісман
Даруй мені в дорогу.
Свій не прогавлю шанс,
Як буде милість Бога.
_ 3 _
То тільки в мріях легко все і швидко,
Буття ж торує шлях кривий та довгий,
Випробуванням тим кінця не видно.
Чи вистачить на все терпіння й змоги?
Десь рік служити відьмі замість плати.
Ще сторгувався: вимагала більше.
Іще два роки, щоби розшукати
Для зілля компоненти — і найліпші!
І майже тиждень відьма готувала
Переворотне зілля — та щоднини
Той хлопець відправляв у дальні-далі
Свою любов у сонячнім промінні...
Зворотній шлях.
Знайомий край.
І море, —
Бурхливе, неспокійне, як і серце,
Яке заполонив підозри морок:
"Що як забула? І даремно все це?!"
І день минув. І ніч. І день наступний.
Чи лиш здалося, бо чекати важко?
Аж ось з'явилася морська пустунка,
І наче повернув хто в серці важіль:
Екватор. Штиль. Спокійно й легко стало.
У море рушив, там збивають хвилі.
Тож випив зілля — й миттю став русалом,
Більш не людина, та навік щасливий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991131
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2023
Прийшла до мене Муза й каже:
"Давай удвох в'язати вірш".
Для Музи я щось типу пажа,
Мої думки для неї — гріш,
Тож проти не кажу і слова.
І, тихо взявши олівець,
Я мовлю поглядом: "Готова!"
Сама ж бо думаю: "Капець!"
Чим саме будемо в'язати:
Чи спицями, а чи ж гачком?
Колись мене навчала мати.
Але не вірші. Та й давно!
За нитку взяли собі мову,
Уява нам — за інструмент.
А Місяць сяє вже на повну:
Він, певно, хоче в наш дует.
Нажаль, йому немає місця,
Лиш споглядати може він:
Запалює осяйні іскри,
Та не йому цей фордевінд...
Ми з Музою непереборні,
Щоразу нищимо все зло.
Як Муза до плеча пригорне,
Пишу наступну із еклог.
Склади вив'язую старанно:
Петлю ладнаю до петлі.
Та ось вже скоро буде ранок,
І зникне Муза. А мені
Дістанеться нова робота:
Звіряти рими, схему, ритм...
Якщо не буде все достоту,
Не зійде Муза знов з "гори".
І як же я тоді без неї?
Знайду хоча б одне слівце?
Я Музі вдячна за ідеї;
В момент підставлене плече,
Коли життя в'яжу переказ:
Тамую біль "в'язанням" тим.
Прилинь-но, Музо! Мов лелека,
Весну неси в зажурний дім.
19-21.03.2023 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990479
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2023
А він сказав, що ми не половинки
І що у тім ніхто із нас не винний,
Це пазл не склався, і колись усе мине...
Та досі серденько моє пече вогнем.
Я побажала щастя та наснаги,
Все віднайти, що здавна серце прагне,
Сама ж з надією дивилася услід,
Бо ще не вичерпала почуття ліміт.
Печаль і сльози у клепсидрі часу:
Вогонь кохання
поступово
згаснув...
Кохання будеш?
Люди скажуть: "Чом би й ні!"
Я теж не проти, та лишень не в однині.
10.03.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990433
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2023
Схоже, треба йти до окуліста.
Віднедавна бачу лиш недобре
І читаю лиш погану звістку,
Що червоним вранці пише обрій.
А дороговкази, що стрічаю,
Направляють до кута глухого.
Зазираю у душі свічадо:
Там вже мороку тужливий сховок.
Більш веселку не фарбує сонце,
Під рукою кольори похмурі.
Як же хочу перервати сон цей,
Де укотре грузну я в зажурі!
Та ж не може
бути
так
погано,
Як змальовують щоденно очі!
Людство ще не втратило пошани
До добра(?) Ним ділиться охоче(?)
Аби знов побачити це дійство:
Світ осяється добра розмаєм —
Треба розшукати "окуліста".
Підкажіть, як хтось адресу знає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990326
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2023
Кажеш, що втратив смак...
Смак і бажання жити;
Раптом настала зима
В розпал засмаглого літа.
Є-шки, глу/натрій, барвник —
В їжу їх пхають надміру.
От ти сьогодні й поник,
Втративши радість і віру.
Треба, щоб витримав піст:
Гречка, чи краще вівсянка?..
Тиждень чи три, і ти чистий лист.
Знову реальність осяйна!
Прісність отримає смак,
Бляклість здобуде колір:
Просто позбудься оман,
Щоби уздріти долю.
Більш не вертай назад,
Плюнь на все неприроднє,
Най не вщухає азарт.
Вперто тримайся. Згоден?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989673
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2023
Атланти сьогодні тримають небо,
тримають землю, тримають нас...
Такий віднедавна їм випав жереб:
стояти насмерть, щомиті, щораз.
Ще вчора жили ніби вільні птàхи,
літали небом, звивали гніздо...
А зараз несуть цю незмінну вахту
на Пасху, в жнива та, навіть, в Різдво.
Затямте: Атланти не схожі на Бога,
і сили тануть, бо ноша — важка,
щоб квітами їм не встеляти дорогу,
живим надайте підмогу сповнà:
молитвою, словом і ділом щедрим
наповнюйте швидше Атлантам колчан.
Лиш мить вони мають на куций передих,
бо далі тримати їм світ на плечах...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989215
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2023
Вона вже в Інстì називалася Іскра
Замісто буденно-банального Іра,
Бо науявляла: достатньо доросла
Аби врешті-решт фарбувати волосся.
І колір обрала: в сунично-рудому
Вона виглядатиме просто чудово,
А мишача сутність, яка їй обридла,
Яка до землі притискає, мов брила,
Розсиплеться в попіл, бо колір вогняний
Життя зсолодить, і все буде медвяно.
Батьки ж в один голос: "Зарано ці зміни!
Тобі чотирнадцять! Та ти ще дитина!"
Ой, плакала довго, ой, плакала гірко
Ця русоволоса іскорка-Ірка...
Скажіть мені, люди, та будьте-но щирі:
Чи ви зустрічали десь мрії "на виріст"?
Можливо, що є, та дівча не чекало,
Бо для фарбування існує аналог.
"Волосся лиш трішечки я затоную
Простою звичайною (з "Таврії") хною".
Змішала. Змастила. Зігріла. Й чекала.
Від страху тремтіла, бо ввечері галас
І батько, і мати здіймуть неодмінно.
Най буде — все ладна стерпіти за зміни!
Та галас здійняла сама — і раніше,
Бо в дзеркалі в тої русявої миші
Не квіти розквітли, а вруниться листя...
Порадив їй брат:
"Огірочком назвися!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988883
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2023
цікаво
звідки Казимир міг знати
мою найзаповітнішу мрію?
я і сама ніколи не уявляла
що забажаю аж таке
та лиш кинула оком на його строкатих чоловічків
і зрозуміла:
хочу
бачити
що у людей
на серці!
як щирість обіймає золотавими променями
а доброта виносить лагідними хвилями прибою
на Берег спокою та радости
заздрість зеленіє матово-тьмяним плющем
і ще щось шаріє рум'янцем
любов?
пристрасть?
злість?..
так багато відтінків червоного
змішуються, переплітаються, вводять в оману
а трохи лівіше підступна лопушина
поколює фіолетовими шпичаками
і страх укотре гіпнотизує розширеними зіницями
які поглинули райдужку інших відчуттів
але все ще є білі незвідані плями вагання...
як же я хочу бачити людей наскрізь!
оцінювати їхні слова
можливо, думки
а не дії:
постфактум дуже боляче осягати істину
та більш болючими бувають наслідки сліпоти
як завчасно пізнати істину?!
за допомогою філософського каменю
що перетворить здогад на знання?
індуські практики відкриють третє око?
науковці створять спеціальні лінзи (окуляри)
що рентгеном висвітлюватимуть людську ауру?..
та як завгодно,
аби лиш пізнати!
колись
можливо, колись
моя (чиясь) мрія справдиться
а поки доводиться покладатися на інтуїцію
та зеленіти від заздрості до Малевича
який бачив людей (світ) такими як вони є
___
Казимир Малевич, "Спортсмени", 1931 рік
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988403
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2023
Чийсь дід готував із кульбаби вино,
а моя бабця
із тих квіточок
варила варення.
А ще вона навесні варила варення
із пелюсток шипшини,
бо так і не змогла розшукати
живèць чайної троянди.
Та найбільше я любила її варення з гутулі.
Оте, надміру солодке,
з міцним ароматом,
тягучим,
немов цукровий сироп,
в якому ніжаться шматочки сонячного фрукту.
На жаль, в дитинстві мене цікавило лиш одне:
чи дозволять з'їсти ще хоч одну ложечку варення.
Ой, можна?
Ммммм, смакота!!!
Згадка про те варення переслідує мене у теперішньому:
у найнеочікуваніші моменти
тригери відкорковують пляшки спогадів,
у яких замість напою —
концентрований аромат улюбленого десерту.
Однак,
у мене не виходить відтворити давній шедевр,
а рецепт бабуся вже ніколи не надиктує.
Скільки гутулі? Цукру? Води?
Скільки міліметрів у гранях нарізаних кубиками фруктів?
Скільки томити на вогні?
А може, все це неважливо,
і причина моїх кулінарних невдач геть інша?
Була магазинна гутуля.
Базарна.
Випрошена у сусідки.
Навіть потайки зірвана у когось на іншому кінці міста,
бо здавалася схожою на ту, що колись я збирала у бабусі:
пухкенька, золотава і місцями поточена хробачком,
але чаруюче духмяна!
Все не те!
Мені б справжню бабусину гутулю!
Коли насмілилася попросила кілька плодів у нових власників садиби,
дізналася, що дерево всохло.
Бо старе.
Чи забракло догляду?
Думаю, занадто сумувало за попередньою господинею,
бо новій не було для кого готувати варення з його осінніх дарунків.
Тоді я й зрозуміла:
секретний інгредієнт — то любов.
Бабусина — до мене,
моя — до бабусі,
наша спільна — до життя і природи...
Колись
(сподіваюсь, що це "колись" настане)
я зготую найкраще в світі варення з гутулі для своєї онучки:
крихітне "деревце"
вже росте
під серцем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987180
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2023
А світ завжди мав би бути добрим
До квіточок, які ростуть у ньому,
І бавити їх щиро і невтомно,
А не страхати валуванням грому,
Вогнем не блискати на них зненацька,
Не посипати градом: бо тендітні
Ці квіточки. І то велика праця —
Зростити їх, та ще й на лютім вітрі.
Бо гинуть квіти, як не гріє сонце,
Нема веселки і немає щастя,
І сохнуть, наче ллється в душу оцет,
Байдужість укриває серце настом...
P.s.
Полийте квіточку в садку чужому
І ту, що пересаджена війною.
Проситиму усіх я знову й знову:
Полийте квітку ніжністю й любов'ю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984942
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.06.2023
Круки прилітали й казали тобі: "Стережися!",
Бо доля готує випробувань декілька тисяч,
А ти їм казала: "Такого не буде ніколи!"
І мрії свої відпускала у небо — на волю,
Щоб там політали із вітром. Бо всі застороги —
Це просто слова. Ти не віриш в сумні епілоги.
Круки прилітали ізнову пророчити лихо:
"Біда на порозі!" На відстані звичного вдиху!
А ти їм кивала. Сама ж бо складала валізу,
Щоб їхать на Бáлі. Це прояв твого нігілізму?
Як очі "закриєш", то зникне уся небезпека?
І ти закривала... Аж раптом розверзлося пекло!
Полізли чорти, щоб смертельним вогнем розтопити
Лютневий твій сон, розбуджену землю копита
Нещадно топтали... Та воїни стали стіною:
Пробуджено дух, що зашито у кожнім геномі.
Він був, є і буде. Хоч смерть його нищить байдýже,
Та він незнищенний.
"Ти віриш в це, правда, мій друже?!"
(надихнулася картиною "Страждання", Август Фрідріх Альбрехт Шенк)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979983
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2023
Не дивись на календар,
Не звіряй по ньому душу,
І байдýже, що зима,
Сам весну плекати мусиш.
Вже набралися бруньки
І за мить розквітнуть мрій,
Звичним помахом руки
Ти посій зернó надії.
Усміхнися до людей,
Хай оця банальна дія
(І вночі, не тільки вдень)
Завжди сонечком зігріє.
Розфарбуй словами світ
Він сьогодні щось похмурий:
І весни почнеться літ,
Лиш зруйнуй зимові мури!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979905
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.04.2023
Коли ми постаріємо з тобою
(Дай, Боже, щоби старість ця прийшла!),
Я хочу, аби в шепоті прибою
Лунали серенади. Ще й хвала
Бешкетнику малому, що єднає
І душі, й почуття. То ж його діло,
Що двоє незнайомців, тим розмаєм
Напоєні, стають єдиним цілим.
І плине в майбуття наш корабель,
Попереду і вирви, і строми́ни,
Не можна обминути їх, на жаль,
Бо курс уже накреслено пунктирний
На карті, що тримає міцно доля.
Та вірю, крізь негоду (шторм та зливи)
Здолаємо безмежно-люте море.
Екватор. Штиль. І сонечко мрійливе
Подеколи світитиме нам ладно.
Та хай не оминути долі злої,
Я вірю, хоч фінал наш непроглядний:
Ми (разом!) постаріємо з тобою...
12.02.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976982
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2023
Колись у боротьбі нам здобули свободу
(Оті права, які для нас вже звичне діло),
Щоб кожна жінка в світі крокувала гордо,
Аби жила лиш так, як мріяла й хотіла.
Не принижаймо ті досягнення словами
"Весна й краса", це тільки те, що ззовні.
Якби не боротьба, то що було би з нами?
Як і раніш ходили би безправні!
Вітаю всіх жінок із тим, що маємо права:
Якщо захочемо, то подаруємо свою красу,
А за бажанням зробим ще й інші якісь діла...
І саме в цьому свята жіночого суть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976310
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2023
Прощу собі, що не простила їм
Оту біду, яку вони нам принесли,
Численні смерті на землі моїй
І страх, що сіяли двоглаві злі орли.
А ще брехню, яка текла рікою
І плямувала наші славні імена.
Душа зненацька стала неживою,
Та знайте, це такóж нападника вина:
В мені спалив він здатність до прощення,
Ракети знищили "любов до ворогів",
А співчуття (його лишалась жменя)
Закатував. Тому що "міг"? Чи все ж "хотів"?
Прощу собі, що врешті не простила їм,
Та й не просив ніхто із них пробачення.
І як колись вони вітали радо Крим,
Так нині мріють нашу смерть побачити.
лютий, 2023 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976083
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2023
Вже споконвіку таке повелося:
Очікування — це лише можливість.
Та як у полі сієш тільки просо,
То не чекай, що будуть ще і гливи.
Лише бур'ян зростає сам собою.
Як мрієш про врожай багатий,
Зерно посій, що не зросте травою.
А ще добряче треба працювати
(Натхненно й тяжко) і вночі, і вдень.
Коли здається, часу плин спинився,
Згадай: годинник все ж вперед іде,
Отож, і в тебе виросте пшениця.
Збудуєш сам жаданий відлік часу
З сівби і до початку жнив: малий
Промíжок, звісно, буде тобі ласим,
Однак не хнюпся (долю цим не зли!),
Що довго треба на врожай чекати.
Ти не втрачай надії, і прийде пора,
Як переможеш долю у дебатах
І позбираєш бажаний врожай.
Він буде. Буде! Неодмінно буде!!!
Повільні жорна, та намелеш борошна,
Нехай із того дивуватимуться люди,
А ти радій, бо навкруги вже соняч(Ш)но!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975556
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2023
Скажи мені, Дастане, де Годинник?
Отой, в якім вирує магічний пісок.
Віддай кинджал, що нам дарує зміни.
Ти сам колись чинив лютіше зло,
Тоді як я живу за мурами святого Аламуту,
І анічого не зробила, щоб прикликати пуйла.
Я в тебе не прошу для ворога спокути,
Лиш хочу повернути час назад.
Ні, не тому, що мрію втрати всі забути.
Це неможливо. Не втамується в душі гроза.
Мені би долистати до моменту, як на болотáх
З'явилася москва.
Лиш назву чую, і вже до біса зла!
Її би стерла гумкою із карти.
Ножицями б вирізала, нех
В майбутньому про неї нам і звуку не почути,
А в краї тім плямує лиш суцільна білизнá.
Дастане, де Годинник?!
Тільки раз я хочу Долею побути!
_____
прим. героїні наснився сон, в якому вона зустрілася із героєм улюбленого фільму ("Принц Персії: Піски часу")
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974647
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2023
І знову огортає тебе смуток.
У сірих кольорах твоє життя.
Собі не в змозі радість повернути.
На груди давить кам'яна плита.
На вушко тихо прошепоче Лютий:
"Від мене не втечеш, моє дитя!
І покарання мною не відбути.
Навіки оселився поряд я!"
"Не буде так нізащо і ніколи!
(Це Березень обурився зненацька)
Я пролісками уквітчаю доли,
Заграю на сопілці жваво й хвацько
Та прокладу багато різних колій
В щасливі дні". Та тільки власна праця
Розстелить килим на шляху у долі,
Що прийде у палких обіймах сонця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974639
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2023
Рідна мово, мово наша рідна!
Ти була так близько, втім далеко,
Наче й поряд, та тебе не видно,
Чутно тільки як летить лелека.
Рідна, я в тобі знайду розраду,
Вкотре я поплачу на твоїм плечі.
Ох, яке ж це щастя, підібрати
До твоїх розкóшів чарівні ключі.
Мово наша рідна, рідна мово!
Обійми́ мене, словами приголуб,
Подаруй з лози пахуче гроно —
Оберіг від всіх небажаних розлук.
Мово, найрідніша та єдина,
Зáвжди квітни. І щомиті звеселяй
Кожну матір, доньку, батька, сина
Та чудовий український край.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974515
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.02.2023
Наїжачились дерева,
Бо прийшла жорстка зима:
Голочки і зліва, й справа -
Ілюстрація чудна.
Та в зими змінився настрій:
Обіймає всіх, голубить.
Відчинила дальній засік,
Де тримала хутро й шуби,
Застелила все, що можна,
За одну-єдину мить,
Посеред м'якого ложа
Уляглася й мирно спить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972252
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2023
Якщо це, правда, Купідони цілять у людей,
То звідки да́льші курбети і метаморфози?
Чому Любов зникає, куди Кохання йде,
Нам залишаючи одну життєву прозу?
Якщо це серце зрощує, плекає Почуття,
Тоді чому вітри насіяли зерно лише в одному?
Як серцю наказати, що подо́бати не хочу я!
І тут би крапку, та життя укотре малює кому.
Якщо ж Чуття - лишень реакція хімічна,
То що тоді каталізатор і де мені його знайти?
Щоби вогонь горів-палав, якщо й не вічно,
А хоч би як в Полярний день до темноти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971922
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.01.2023
А він сказав, що в мене є чотири дні,
Щоб вирішити, чи я його кохаю.
Але чи є те Почуття в мені
Ніяк-ніяк не розпізнаю.
У перший день постановила я, що - ні,
Тому нехай в аеропорті не чекає.
На другий день думки сумні
Почали сердце краять.
На третій день горять в душі моїй вогні,
Нашвидкуруч валізу вже збираю.
Рішила! Ми в однім човні
Оте життя здолаєм.
Нічого не сказавши подружці й рідні,
В аеропорт пішла та й виглядаю
Того, хто моє сонце у вікні.
Скажу йому. Хай знає!
А в мене було лиш чотири довгих дні,
Сказать, як сильно я його кохаю.
Та завдяки отій гидкій війні:
"Більше. Нас. Немає..."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970744
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.01.2023
Сірі вівці пасуться на небесних луках,
А як бацаються - то білий пух летить,
Його підхоплять вітру невидимі руки
Й нумо у хороводі веселому кружить.
Які ж бо танці без запальної музики?
Місцеві враз підхоплять настрій цей,
Не за нотами, але вони ж сумісники,
Зате все щиро, із відкритою душею.
Дерева у саду опанували скрипочки,
А старий горіх за домом - контрабас,
На гобоях гудять зажурні фіраночки,
Барабаном стукає зламаний каркас.
І у какофонії отих розрізнених звуків
Раптом почується класики шедевр...
А вівці далі бацаються посеред луків,
Вітер пух кружля на балетний манер.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970045
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.01.2023
Ти не винен, бідолахо Двадцять другий,
Що люди деякі втратили здоровий глузд,
А інших приспали диявольскі прислуги,
У пекло кинули крізь тисячі отруйних луз.
І не твоя вина, що Смерть гуляє по країні
Та забирає у нас кращих із найкращих.
Чуєш, що тобі кажу, ні краплі ти не винен,
Що зло роззявило свою неситу пащу.
Нема за що тобі нещасну душу краяти,
І ти б не зміг змінити хід кривавої війни.
То ж досить себе за нездійсненне лаяти,
Дозволь на відпочинок без нарікать піти.
Годинник каже: тобі вже час прощатись
І до перону мчить твій потяг у минуле.
Боюсь, заплачу, - не будем обійматись,
Ти по очах читай, що я в цю мить відчула.
Що ж, року Двадцять другий, прощавай!
І нам пробач, що ми на пам'ять залишили
Так мало сміху, радости, добра. Та знай,
Не через тебе це було, то люди нагрішили.
Але я сподіваюсь: твій юний змінник
Отримає усе недоодержане тобою,
Як тільки зацвіте перший підсніжник
Минуло-цьогорічною ранньою весною.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969730
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.12.2022
Життя не казка, тож хеппі-енду в ньому не чекай:
Не мрій про нього, в фіналі його не зустрінеш,
Пий без нарікань свій холодний несолодкий чай
І шляхом йди, в кінці якого неодмінно згинеш.
Ніхто не скаже, коротка а чи довга в тебе путь,
Та й на узбіччі не буде ні знаків, ні дороговказів,
Ти просто йди (живи!), але завжди людиной будь,
Не виправдовуйся тим, що таке зараз не на часі.
Сій добрі зерна і, як дозволить Бог, збереш врожай.
Та не жалкуй, коли іншим доведеться його збирати,
Сій добрі зерна - а потім люби їх, пести та плекай,
Щоби квітло добро і тоді, як навіки ти ляжеш спати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968995
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.12.2022
А зорі сьогодні дуже близько,
Здається, тільки руку простягни
Й торкнешся їх, сяяння іскристе
В душі запалить радости вогні.
Цієї ночі зорі неймовірно гарні,
Дивилася б й дивилася на них,
Але на співчуття чекати марно:
Віщують нам на ранок холоди.
Аж раптом промайнула небом
Зоря, що пожаліла нас, людей.
Я ледь успіла мовити про себе
Бажання - зорі, яка вже не зійде.
Хоча записані слова у книзі долі,
Що загадала - нікому не скажу,
Інакше не здійсниться те ніколи,
А я не хочу змарнувать зорю.
І мовчки я чекатиму на диво,
На подарунок від долі та зірок:
Сіяє сонце після страшної зливи,
Позаяк усьому є свій час і строк.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968712
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.12.2022
Я заздрю тим (до цього заздрості не знала),
Хто вміє стримувать самотності гірку сльозу,
Для кого не альфа і омега віршоване начало,
І хто не крізь алітерації вбачає світову красу.
Я заздрю тим, кого кохання не брало у полон,
У кого не імена (події!) тримає в пам'яті душа,
І хто прийняв вино отруйне із недозрілих грон,
Але не пив (навчила помилка, та не своя, чужа).
Я заздрю тим, хто сміло камні жбурля в зірки,
Не боючись, що цим спричинить каменепад,
І хто вважає за добро у землю насівать кістки
(Ні чорт, ні Бог не запросять дурня у свій сад).
На бридкі шедеври обертаюючи пусте буття,
Бездушні, як інклюзи у кайданах бурштину,
Люди по колу трощать і відбудовують життя...
Я заздрю їм. Хоч інколи і відчуваю за це вину.
___
Оригінал тут:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967133
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968307
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2022
Ви вимкнули нам світло. І що це вам дало?
Лиш показали світу, як виглядає справжнє зло.
Ви вимкнули нам світло - на це тільки і здатні.
Вже ви не кажете, що народи наші "братні"?
Ви вимкнули нам світло - і цьому радієте всі,
Бо не бачите: давно уже світло згасили в собі.
Ви вимкнули нам світло. Хіба ж ви не знали,
Що відьми завжди при свічках чаклували?
Ви вимкнули нам світло. Що будем робити?
Словом магічним крізь простір вас бити.
Ви вимкнули нам світло, та темрява не лякає,
Бо світло єднання дорогу нам освіщає.
Ви вимкнули нам світло. Ми йдемо вмикати.
А потім до вас - щоби навіки приспати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968113
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2022
Кохай, коли весела я й сумна,
Кохай у радості і безпросвітнім горі,
Кохай, коли квітує на дворі весна,
І в час, коли туманом огорнуло крони голі.
Кохай, коли співатиму пісні,
Кохай, як сльози литиму разом із небом,
Кохай, і ми з тобою горітимемо у вогні,
Й нічого іншого для щастя нам не треба.
Кохай мій кожен дотик і цілунок,
Мій подих, посмішку і сяйво у очах...
Кохай! Кохання - найцінніший твій дарунок! -
Я мрію завжди бачити у тисячах свічад!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967999
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2022
А нас вбивали, різали, залізом припікали "корінь",
Аби ніколи більше на наших землях нічого не росло,
А ми були - жили (чи животіли?) й тягнулись вгору,
Попри усі обмови, що шепотом насіювало зло.
А нам казали, що ми несправжні, що не існувало
Ні мови, ні пращурів, ані історії славетних сторінок.
Не тільки нас - самих себе брехнею переконали,
І ось в теперішнім разом вчимо минулого урок:
Що Україна - реальність, а не вигадка чи казка,
Що Україна - вічна, вона стояла і стоятиме віки.
Якби ж лишень ми вивчили урок цей вчасно,
Може б, не гинули сьогодні наші мужні чоловіки.
Тож маємо закарбувати в серці оце знання:
Хто ми і хто наш ворог, реальний і незримий.
І щоб ніколи знову в Україну не прийшла війна,
Шануймо нашу мову, історію та Батьківщину!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967944
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2022
Ізнов зима. Рухаємося по колу
Чи по спіралі підіймемся угору?
Залишимось такими як були
Чи тями хоч краплину здобули?
Змінили щось в собі, своїм житті
Чи й не шукали найкращого путі,
Бо за звичкою існувати легше,
Ніж вирватися із буденної верші?
Та, знаєте, якщо не йти вперед,
Як і не пробувать змінить себе,
То скоректує Доля нас сама,
І швидш за все, що жартома.
__
Прим.
Верша - сплетена з лози риболовна снасть, що має форму лійкоподібного кошика.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967698
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2022
Дуже багато вдячних слів,
Які відкриють глибину почуттів,
Котрі з'явились у нашіх серцях
У відповідь на подвиг бійця,
Юного і того, хто життя пізнав.
Земний уклін всім вам,
Солдати - оборонці України,
У сучасну і прийдешню днину!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967583
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2022
Світла знов нема,
Навкруги пітьма,
Свічка догоріла,
Ще й батарея сіла.
Що у тьмі робити?
Лишень полетіти
Думкою у завтра.
Мріяти всім варто.
Наші думки та мрії
В теплих обіймах дії
Позквітають рясно.
Мрійте! Усім ясно?
Я ж уявляти буду
Для України чудо,
Ще розуму краплину
Сусіду. Чи хай згине?
Нехай рішає Доля:
У чай насипать солі,
Засолодити цукром?
Знаю, вона - мудра.
Я ж тільки хочу
Цієї темної ночі,
Щоби раділи люди
(І згинуло чудо-юдо).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967288
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2022
Чорна вовна нічна довкола мене,
Буду її прясти. Що ж іще робити?
Гілочка інжиру мені за веретЕно,
Бо бабусине встигла загубити.
Нумо, пальчики, згадуйте науку,
Як треба сукати якнайтоншу нить.
Так, спочатку, все вам буде мука,
А за хвильку вас вже не спинить.
Буду прясти з вечора до ранку,
На веретІнце темряву збирати,
Щоб опівдні на сонячному ґанку
Найчорніше зло у клубки мотати.
Я із тої пряжі на станку старому
Ткатиму ночами магічне полотно.
І вплету до нього гуркоти від грому,
Сполохи заграв, що горять давно.
Ще вплету скорботу і страждання,
Біль душевний, також тілесний біль,
Страх, зневіру та марні сподівання.
Саван зачарований - ось моя ціль.
Це тобі дарунок, заздрісний сусіде,
Бо казала Доля: "Вичерпав свій час!"
Вона пообіцяла: кара доконче зійде
За усе, що скоїв ти супротив нас.
Лише закінчу ткати чорний саван,
Тебе накрию: тлінному - хай смерть.
А з тобою зникне і вигадана слава,
Ба навіть, і згадка зотліє ущент.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967010
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2022
Можливо, комусь буде цікаво. Натрапила на інформацію про поетичний конкурс та вирішила поділитися з вами.
_________
ПРАВИЛА КОНКУРСУ ПОЕЗІЇ 2022-2023
ДЛЯ АЛЬМАНАХА “Creative World”
Дорогі друзі!
Запрошуємо всіх до участі в Проекті “Creative World”, що представляє всі можливі творчі напрямки: поезію, прозу, декламацію віршів чи частин вистав, образотворче мистецтво, музику, прикладне мистецтво тощо.
Мета Проекту: об'єднання творчих людей світу, заради того, щоб утворити основу кращого майбутнього, допомагати одне-одному та разом змінювати світ на краще.
Саме творчим людям дуже тяжко переживати ці складні часи, оскільки мистецтво не на часі . Два роки коронавірусного блекауту позбавили нас можливості активного творчого життя: ходити в театр, на творчі зустрічі, виставки тощо. А зараз ще жахливіше - війна. Культура усунена на останнє місце. В такі часи люди творчих професій частіше за все сидять місяцями без роботи, не можуть себе забезпечити. Та не менш за це, всі вони знаходяться у важкій моральній депресії, бо крізь їх чутливе емоційне сприйняття проходить біль усього світу. Маємо пам’ятати про це, й не дати квітці творіння зів’янути без достатнього живлення. Ми хочемо, щоб нас почули, побачили і знали: всі ми разом, тримаємося, віримо, боремося й перемагаємо. Одні виборюють перемогу на полі бою, інші ведуть бій за серця та думки співгромадян та всього світу.
Закликаємо всіх творчих та небайдужих внести свій внесок в цю спільну справу та довести, що культура жива навіть в умовах війни чи будь-яких катаклізмів!
Заявімо всі разом про те, що мистецтво наразі особливо важливе і є спасінням людства від жорстокості і зневіри. Будуємо світ РАЗОМ.
Закликаємо до співпраці усіх творчих людей та усі творчі спілки!
Разом ми - сила!
Проект складається з творчих Конкурсів, по закінченню яких буде випускатися онлайн Альманах “Творчий світ”. Для кожного Конкурсу - одна пріоритетна категорія, по якій ми проводитимемо конкурсний відбір за допомогою аудиторії та професійного журі з цікавими призами.
Окрім того, шукаємо художників, композиторів/ музикантів та декламаторів, що бажають заявити про себе на велику аудиторію, допомогти у розвитку нашого проекту та мистецтва загалом. Роботи художників супроводжуватимуть віршовані думки наших учасників-поетів, а декламатори можуть зачитати роботи переможців під супровід сучасних музичних композицій.
В Альманасі ви зможете знайти посилання на аудіо файли для прослуховування або перегляду робіт переможців. Всі авторські роботи буде підписано відповідним чином.
Перший Конкурс Проекту - Поетичний.
Поети боротимуться за призи у вигляді відеороликів, озвучування та реклами їхньої творчості, а також за грошову винагороду, розмір якої буде оголошено по закінченню прийому робіт.
Тема - Україна, загальнолюдські цінності, те, що відбувається з вами чи світом навколо, наше місце в цьому світі.
Запрошуємо всіх небайдужих, у кого болить Душа, хто не може мовчати та виплескує свій біль, любов, надію у вірші, слова, ноти та картини. Всіх, хто мешкає в Україні та за її межами, у інших країнах світу, але співчуває, та хоче допомогти митцям України.
Експерти шорт-листа Поетичного Конкурсу:
Поет, перекладач (російська-англійська), філософ Інна Богачинська
Поет, перекладач (російська-українська), філософ Світлана-Майя Залізняк
Експерти:
поет, організатор конкурсів, філософ Олена Ришкова-Одеська, поет Олена Васильченко,
(список буде розширюватись)
Умови участі у Поетичному Конкурсі:
1) БЕЗКОШТОВНА - для тих, хто живе в Україні;
2) Донат від 5$ і більше..... (за бажанням та можливостями) - для тих, хто живе поза межами України (вимушений переселенець),
від 10$ і більше (за бажанням та можливостями) для громадян інших країн
Сплатити можливо тут: ::https://send.monobank.ua/jar/ABaQxJumqv?fbclid=IwAR1EXSBYW1c9dNZ4gymUAKZCL6XlPeO54-vNRWUAaPaF4vF8Ily_ujMvI-w
Чекаємо на ваші роботи (один-два вірші - українськоюросійськоюанглійською мовами) на нашу адресу: odessa.tvorcheskaya@gmail.com (або у месенджерах Зої Арової та Галини Верд). Також будь-ласка вкажіть своє ім’я та прізвище (псевдонім), місто та країну теперішнього проживання.
Термін подання творів - до 2 грудня 2022 року включно.
Онлайн-голосування у Фейсбук та Інстаграм - з 25 грудня 2022 року до 14 січня 2023 року.
Оголошення переможців - 15 січня 2023 року.
Призи переможцям конкурсу: відеокліпи та декламація віршів, реклама у Фейсбук, Інстаграм, Ютуб, грошові винагороди (розмір залежатиме від Призового Фонду - ваших донатів)
Онлайн-Альманах буде випущено та поширено серед всіх учасників протягом цього періоду - 15 січня - 15 лютого 2023 року.
Про можливість замовити паперовий варіант Альманаху ми Вам повідомимо.
Для тих, хто не хоче приймати участь у КОНКУРСІ, але хоче підтримати Україну та її поетів можливо :
перевести ДОНАТ на Монобанк за посиланням:https://send.monobank.ua/jar/ABaQxJumqv?fbclid=IwAR1EXSBYW1c9dNZ4gymUAKZCL6XlPeO54-vNRWUAaPaF4vF8Ily_ujMvI-w ,
розмістити вірші в Альманасі без участі у Конкурсі (за згодою приймальної комісії)
Для художників: обсяг робіт необмежений. Бажаємо бачити Ваше світосприйняття: з гумором чи з болем. Усе матиме своє місце і час у нашому спільному Проекті. Розмір робіт: масштаб 1х1 резолюція 300pxl/inch кольорова схема CMYK. Максимальний розмір листа - 25×25 см.
Для музикантів-композиторів: шукаємо можливі композиції та/або виконавців для музичного акомпанементу, бажано сучасної ліричної тематики без слів.
Важливо:
Ваші вірші будуть публікуватися анонімно під номерами у соцмережах Фейсбук та Інстаграм для оцінювання.
Автори, що приймають участь у Альманасі незалежно від того, беруть участь у Конкурсі або ні, мають проголосувати відповідно у соцмережі Фейсбук чи Інстаграм за 5-10 робіт, що сподобалися.
За голосування за свою роботу автор знімається з голосування та приймає участь поза конкурсом.
Якщо автор надав більше однієї роботи, за результатами онлайн-голосування одна з робіт, що набрала більше голосів, зараховується у конкурс, інша з меншими балами йде поза конкурсом, аби уникнути ситуації, коли одна людина займає два призові місця.
Ви маєте бути учасником групи Одеса Творча fb://group/400928366716548?ref=share та підписаним на ютуб-акаунти Зої Арової https://youtube.com/c/ZoyaArova та Галини Верд https://youtube.com/@GalinaVerd, якщо приймаєте участь у Фейсбук-відборі
Ви маєте бути підписаним на акаунти https://www.instagram.com/galina.verd_poetry_blog, https://www.instagram.com/galina.verd_for_kids, https://www.instagram.com/zoya.arova_poet_creator якщо ви приймаєте участь у Інстаграм-відборі.
Супер-переможцем буде обрано одного автора серед переможців в Інстаграмі та в ФБ Експертами шорт листа.
Ви можете запрошувати друзів до участі у конкурсі таабо голосуванні за вас у соцмережах, проте не можна вказувати безпосередньо на Вашу роботу, що приймає участь у конкурсі у власній стрічці новин чи коментарях до постів з конкурсним відбором. Порушники цього правила знімаються з голосування та приймають участь поза конкурсом.
Журі конкурсу залишає за собою право не приймати до альманаху та на етап голосування Конкурсу занадто слабкі роботи або запропонувати вам зробити зміни. Про це Вам буде повідомлено в особистому листі.
Для всіх благодійників з України та з-за кордону, митців, що зголосилися допомогти у створенні Альманаху (декламаторів, музикантів, художників) організатори будуть сприяти рекламуванню Вашої творчості та сподіваються на подальшу співпрацю.
Погодившись на участь у Альманасі, Ви приймаєте умови, за яких Ваша творчість може бути поширена онлайн чи в друкованому виданні відповідного Альманаху.
Організатори залишають за собою право вносити зміни в Умови Конкурсу впродовж всіх етапів від старту прийому робіт до випуску андьманаху.
Творчість - основа нового Світу, а творчі люди - ядро та двигун майбутнього.
Збудуємо майбутнє разом!!! Світ переможе Темряву!
З Любов'ю та повагою,
Організатори - керівники ТО “Творчий Світ”:
поет, композитор Зоя Арова,
поет, письменник Галина Верд
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966950
рубрика: Анонс, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2022
Витри сльози, Україно, не час розкисати,
Тобі ще треба ворогу клятому відсіч дати.
Сховай біль у шухляду, замкни її на ключ
Та могутню силу пращурів на зорі приклич.
Вдихни на повні груди морозного повітря
Та наточи гарненько шаблі своєї вістря,
Щоби не затупилася, допоки бій триває,
Хай ворог зарозумілий твою суть пізнає:
Ти - не слабка, а миролюбива і добра,
Та, за потреби, станеш надміру хоробра,
Від серпа та орала мозолі на твоїх руках,
Але серце пам'ятає Січі Запорозької шлях.
Хоч терпляча, та і тобі увірветься терпець,
Воїном стане кожен швець,
жнець,
митець...
Витри сльози, Вкраїно, поплачеш опІсля,
А сьогодні точи, точи шаблі своєї вістря...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966922
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2022
Один, два, три!
WоскОвія - гори!
Чотири, п'ять, шість!
Феєрверком - злість!
Сім, вісім, дев'ять!
Зникло дике плем'я!
Десять! Одинадцять!
Прокляла їх бабця!
Двадцять! З Новим Роком!
Нема їх більш під боком!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966898
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2022
Я віддам свою мрію
Комусь на зберігання,
Собі ж залишу надію,
Аби не гірчило чекання.
У дім візьму мрію чужу,
Її буду гріти й ростити,
У світ сильною відпущу,
Лишень забуяють квіти.
Настане скоро ця мить:
Птахами злетять наші мрії
У мирного неба блакить.
Країно, не втрачай надії!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966747
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2022
Одні руки, вправні і трудящі,
Знали кожну грудочку землі;
Інші - пожадливі та загребущі,
Полин ростили у дикім ковилі.
Одні серцЯ сповнені любові,
Добра, надії, мирних сподівань;
Інші - умІстище найгіршої юдолі,
Бо замість совісті - чорна діра.
Один - страдний, та непокірний,
Кував у муках свого тризуба;
Інший, що і без ярма невільний,
Щедро насипав сусідам згуби.
Голосу одного не чули в світі,
Знесилено він правду шепотів;
Від іншого, нещирого, ніде дітись.
Та коли вже зійде Божий гнів?!
Неодмінно зійде! За кожен гріх:
За нищення народів і чужої слави,
Що проливали кров задля утіх
Та злодіяння свої не визнавали.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966698
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2022
Я можу стріляти лиш Словом,
Однак воно потрапляє у ціль:
Слово летить убивчим громом.
Чуєш його, сіра хирлява "міль"?
За громом блискавка прийде,
Прошиє наскрізь зотліле єство:
І над твоїм попелищем "зійде
Сонце Вкраїнське" - на Різдво.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966599
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2022
Чуєш? Не стидайся страху,
Боятися - не сором і не гріх,
Бо встояти на краєчку даху
Не кожен із людей би зміг,
Коли ще й вітер віє -
В лице або під руку,
Страх дозріває-зріє,
Насіває душевні муки.
Та знаєш, страх - лиш прояв
Інстинкту самозбереження,
А ще це його могутня зброя.
Її виймає без попередження,
Щоб ми відступили,
Від зла відвели очі,
Згубили свою силу.
Цього. Від нас. Хоче.
Але на те ми і homo sapiens,
Щоби інстинктам казати "ні":
В яку б халепу ми не трапили,
Як діяти, рішати можемо самі:
Її на колінах зустріти,
А чи ж стояти гордо;
Тихо голову схилити,
Чи плюнути у морду.
Як волю до перемоги ти зберіг
І попри все не звернув зі шляху,
Кажу, боятися - зовсім не гріх.
Чуєш? Не стидайся страху...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966331
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2022
Заклинаю,
Засинай, завіє знавісніла!
Здобрішай, заморозку злий!
Зимо, зачекай:
ЗСУ здолає злодійкуватого звіра,
Землю засніжиш зорями згори!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966195
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2022
Прошу, мій ясноокий легеню,
Ще хвилину даруй свої промені,
Хоч ліпше, ще годину або дві.
Посмішкою теплою морок розвій,
Бо ж темрява анітрохи не гріє,
Та й страшнувато самій у пітьмі.
Але він каже, що повинен йти,
Та повернеться, як дійде мети.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966008
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2022
Ненависть до ворога зігріє нас взимку,
Без води, світла... якось дамо собі раду,
Але жодні терористичні акти і вчинки
Не змусять скоритись wосковськоwу гаду!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966007
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2022
Осені не дорікай, вона звичайна жінка,
З характером мінливим та складним:
Коли їй радісно, вона сміється дзвінко,
А у смутку - з дощами перемежує грім.
Полюбляє осінь прикрашать обійстя,
Екстер'єри змінює мало не щодень:
Розвішує золотаве і пурпурне листя,
Останню зелень зриваючи з вишень.
Раптом заллє округу туманом білим,
Бо ж розмаїття це їй стало не до душі,
Як у щасливе майбуття відновить віру,
Запросить сонце удвох писать вірші.
Але так складно відшукати нові рими,
А теми всі якісь безрадісні й похмурі.
І починає осінь із пересердя гримать.
На сонце. І воно йде, сумне й понуре,
Бо знає: зима не любить віршувати,
А у весни та літа - зовсім інші хобі.
Чи зможуть осінь і сонце поладнати
За чаєм і шматочком пахкої здоби?
Посміхнеться осінь? Запанує згода?
Образи сонце пробачить в одну мить?
І на тепло поверне знову нам погода?
Забудуть сварку, краще їм дружить!
Ніхто не зготував їм і простого чаю.
Не захотів ніхто мирити. Чи не зміг?
Осінь схаменеться, а сонце зустрічає
Зиму, та й намело вже снігу на поріг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965916
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2022
Загорнувшись у вогкі обійми туману,
Акварельними фарбами малює осінь:
Луки, небо, обійстя фарбує старанно,
Ит, вже сірою стала блакитна просинь.
Схоже, осінь працює згідно до плану:
Трохи згодом вся зелень щезне зовсім,
Оранжево-жовто-червоним листя стане,
Пара днів, і вітер їх складатиме у стоси.
Альбом свій осінь заповнює старанно,
Додасть у фіналі жменю дрімоти і млості.
Искра в її очах зажурених миттю розтане,
Лиш тільки листя закружляє на дорозі -
Одноколійці, що веде в зимову білу оману.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965448
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2022
Бурмоче вітер поміж крон
Про те, що звільнено Херсон.
Ой, ущипніть, чи то не сон?
Але подзвонить телефон:
"Здоров, країно! Це Херсон!
Сезон прогавили, пардон,
Та знов посяду я свій трон,
І буде кавунів вагон!"
Я попрямую на перон,
А звідти прямо у Херсон.
У стягах стіни та фронтон,
Як личить місту цей фасон:
І Синє, й Жовте без заборон.
Заграв у парку саксофон,
Й пташки співають в унісон,
Бо вільно дихає Херсон.
Оркам повернем Армагедон
У їх занедбаний притон,
Бо Україна - бастіон,
Не прибудова й не балкон.
А ЗСУ в нас - чемпіон,
Це правда, а не забобон.
Тому тікай, тікай, дракон,
Удома здійснюй моціон,
Не зазіхай наш пантеон:
Не тисяча нас - а мільйон.
Відьом наших прокльон
Для долі - то завжди закон,
Не врятує, навіть, схрон.
P.s.
Оркам нагадує Харон:
Український знов Херсон.
Дніпро - то, певно, Рубікон,
А там ще "трохи" - і кордон...
_____
Пантеон - тут у значенні "збірка, сукупність
гідних пам'яті творів мистецтва або літератури,
фактів історії, імен"
Харон - старець, що перевозить душі грішників
у потойбічний світ (римська міфологія)
Рубікон - річка (переходити Рубікон — робити
рішучий крок, приймати остаточне рішення)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965419
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2022
Хто пащу роззявить на землі сусіда,
Евакуатором вивозитиме його статки,
Рука караюча на того неодмінно зійде,
Саваном закутає, вкладе навіки спатки.
Од кари не спастися, від неї не втекти,
Находить відплата і в майбутнім житті.
Цабанити її не треба, кричати до хрипоти,
Ех, уже запізно, бо винен по кожній статті.
Убивці невинних не здобути прощення,
Коли убивати мирних свідомо прийшов,
Робив таке, від чого у жилах стигне кров.
А чи забув ти: людське життя - священне?
Їсти поїдом мала б совість знову і знов,
На жаль, від совісті не лишилося нічого.
А все було б інакше, якби слухав Бога.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965373
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2022
Мама сказала Катрусі, що цього року новорічної ялинки не буде. А яке свято без ялинки? Може, тоді і подарунків не буде? Певно, що ні, бо ж Дід Мороз нікого не знайде за старою адресою. Бо і будинку там немає. Єдиний вихід — написати листа і повідомити нову адресу. Тільки Катрусі усього шість рочків і писати вона не вміє. Минулого року лист Діду Морозу допомагав писати тато, але сьогодні Катрусин тато дуже-дуже далеко, у невідомій країні під назвою «полон». Мама не пояснила, де саме знаходиться ота країна, а глобусу, щоб подивитися, у Катрусі теж вже немає.
Але є добрі сусіди. А у них донька — Оля. Їй аж дванадцять років!
Оля спочатку пропонувала відправити листа Діду Морозу електронною поштою. Але то геть не за традицією. А потім погодилась придбати конверт, марку і написати потрібну адресу, на це пішли майже всі Катрусині заощадження. Катруся ж «написала» листа — намалювала своє бажання. Новорічну Переможну ялинку, прикрашену кульками двох кольорів — жовтими та блакитними. А ще на малюнку був тато. Саме він і має принести святкову ялинку у Катрусин новий дім. Ще було кілька слів звернення до Діда Мороза, які Оля написала, тримаючи Катрусину руку.
Оля пообіцяла, що вкине листа до поштової скриньки, як повертатиметься додому зі школи.
Катруся була щаслива. Дід Мороз скоро отримає її листа. І обов’язково виконає бажання, бо ж вона була дуже слухняною дівчинкою цього року, і майже не плакала за втраченими іграшками.
Ось тільки дівчатка не знали, що наразі неможливо відправити листа закордон. Тому поштарка принесла листа за адресою відправника і встромила у щілину дерев’яної хвіртки. І можливо, його б забрала мама, коли поверталася ввечері з роботи, але сталася неймовірна річ.
Причина була у допитливому сонячному промінчику, який теплими як для грудня долонями торкнувся написаних літер? Або у щирості бажання, закодованого у малюнку? Чи у вірі маленької дівчинки в дива? А може, у крихітній сльозинці, яка впала на одну з жовтих кульок Новорічної Переможної ялинки? Певно, причина — поєднання усіх причин.
Та головне, що Лист… ожив.
І заговорив до Горобчика, що весело цвірінькав на електричному дроті. Лист просив маленьку пташку доставити його Діду Морозу. Бо ж Катруся чекає на відповідь. Горобчик же знає Катрусю — це та дівчинка, яка вчора, і позавчора, і минуло тижня підгодовувала його пшоном, бо через морози вже ані травинки навкруги, ані мошок.
Горобчик спочатку відмовлявся, бо ж як він зможе долетіти у ту невідому Лапландію, де, за чутками, мешкає Дід Мороз. А потім погодився, бо дуже вже красномовним виявився Лист. Та й на добро завжди треба відповідати добром. Крім того, Горобчик у дитинстві полюбляв слухати героїчні історії про поштових голубів. Він навіть не мріяв, що сам колись стане поштовим птахом.
Взявши листа лапками, Горобчик полетів на зустріч холодному Північному вітру — дужому та невгамовному. Крильця були невеликими і слабими, тому пташці було важко рухатися проти вітру. Але й тут у нагоді стало пишномовство Листа. Горобчик незчувся, як Північний вітер угамував свій буйний норов. А може, просто влігся спати? Шкода, що так само не вдалося вмовити Мороз. Той ще упертюх!
Три дні і три ночі летів Горобчик. Аж поки сили зовсім не полишили його. Він не знав, де знаходиться, бо люди, які вдень проходили повз дерево, на якому він умостився, говорили не українською мовою. Якою саме, птах не знав. Лист, якщо і відав, не пояснив. Натомість, він вмовляв Білу сову, яка жила у дуплі у цьому самому дереві, попрацювати поштаркою замість Горобчика. І вмовив. Бо якимось дивним чином він знав усі слова зі словника.
Горобчику було сумно, що він не зміг особисто доставити Листа Діду Морозу. Але він зробив усе, що зміг. Це більше, ніж нічого. Це більше, ніж казати собі, що ти не зможеш.
Горобчик полетів додому. І хай він не знав, коли і як Лист потрапить до Діда Мороза, але був впевнений, що це обов’язково станеться. Бо ж Біла сова пообіцяла доставити його за місцем призначення. І вона це зробить, бо ж слово порушувати неможна. Дід Мороз виконає бажання Катрусі — бо він добрий, а дівчинка була слухняною і заслуговує на справжнє свято.
І Горобчик знав, що у Новорічну ніч заглядатиме у Катрусине віконце. І радітиме разом із дівчинкою. Бо він також доклав зусиль, аби все було добре.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965329
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2022
До зустрічі з тобою я й не жила,
Лише споглядала життя у вікно,
А коли розквітла кохання весна,
На стукіт саме відчинилось воно.
Я зрозуміла, що світ зовсім інший,
Не такий, який видно крізь шибу.
Бачу і відчуваю набагато більше,
Є смаку, дотику, аромату оздоба.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965179
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2022
А знаєш, Катю, ти б сама давно мала піти.
І не кажи, що пам'ятник. Бо ж я при тямі!
Але на світ ти споглядаєш зі своєї висоти
І бачиш, що коять твої нащадки одержимі.
Від сорому мала провалитися під землю,
У катакомби, які копали за твоїм наказом.
Чи просто впасти. І тим явити свою волю.
І всі питання щодо тебе знялися б разом.
Але стоїш. І дивишся. Мовчазна. Байдужа.
А під металом серце нетерпляче калатає,
Чекаючи, що у Одесу зайде армія ворожа,
Яка нам буде гірше від дикої вовчої зграї.
Тобі ж ця армія стане найкращою у світі,
Бо йде закінчити все те, що ти не зуміла.
Скажи, чи ж не тяжко стояти і кожної миті
Дивитися, як Україна зрощує свої крила?
Козацький дух живий! Не знищено і мови!
Хоч вбити їх ти намагалася не раз й не два
І без вагань ти проливала цілі ріки крові.
Є час покаятись, поки ще на плечах голова.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964781
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2022
Я почула чужу пораду - й злетіла.
Хоч боялась, але втримали крила.
Десь у небі згубила свою самоту
І вже далі разом із коханим я йду.
Усе спільне: надії, мрії, світанки.
Іще ніжимося на полуденнім ґанку.
Завжди коханий підставляє плече,
Або зціловує сльози солодкі з очей.
Оригінал тут:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964709
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964720
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2022