епіграми з рогами

Сторінки (2/152):  « 1 2 »

ЩЕ РАЗ ПРО ОЛЮ ПОЛЯКОВУ (та про шило в її дупі )



Вона  мільйонам  українців  розказала,
Як  їй  нелегко  з  чоловіком  жити  стало.
Бо  він  старенький  і  його  на  сон  клонило
Тоді,  як  Олю  турбувало  в  дупі  шило.  
Це  ж  скільки  розуму  в  довбешці  треба  мати  
Щоб  ці  деталі  всій  країні  розказати?
В  поляків  на  таке  прислів’я  єсть  готове.
Вони  б  сказали:  «Цо  є  в  дупє  –  то  є  в  гловє».

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996790
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2023


ЗИМОВА НІЧ (переклад з російської тексту вірша Бориса Пастернака)




Мело,  мело  по  всій  землі  
Сніги  летіли.  
Свіча  горіла  на  столі,  
Свіча  горіла.      

Так  наче  літній  мошки  рій
Об  світло  бився,
В  вікно  лапатий  сніговій
Зайти  просився.  

Ліпила  віхола  на  склі
Кружки  та  стріли,  
Свіча  горіла  на  столі,  
Свіча  горіла.  

На  стелі  тіней  шал  і  біг,  
Немов  видіння,  
Схрестінняя  рук,  схрестіння  ніг  
І  доль  схрестіння.  

І  гулко  туфельки  нові  
Додолу  впали.  
На  плаття  сльози  воскові  
Щомить  збігали.  

Все  пропадало  у  пітьмі  
Сліпій  і  білій.  
Свіча  горіла  на  столі,  
Свіча  горіла.  

Десь  протяг  дув,  свічу  гасив,  
А  жар  спокуси  
Підняв,  як  ангел  двоє  крил  
І  скласти  мусив.  

Весь  місяць  з  неба  до  землі  
Сніги  летіли.  
Свіча  горіла  на  столі,  
Свіча  горіла.  

18.  10.  2023  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996418
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2023


ПРОВОДИ КОХАННЯ (переклад тексту пісні з російської)

Півгодини  разом,  зустріч  на  прощання,
Далі  злітна  смуга  і…  політ.
І  спішить  безжально  аеровокзальний,
На  стіні  годинник  угорі.

Ось  і  все,  що  було,
Ось  і  все,  що  було,
Знову  ми  чужі,  а  не  свої,
А  сьогодні  просто
Льотна  в  нас  погода
І  кохання  проводи  мої,
А  сьогодні  просто
Льотна  в  нас  погода
І  кохання  проводи  мої.

І  того,  що  було,  і  того,  що  було,
Нам  з  тобою  знову  не  зв’язать.
Певно  щось  важливе  ми  таки  забули
Зараз  одне  одному  сказать.

Ось  і  все,  що  було,
Ось  і  все,  що  було,
Знову  ми  чужі,  а  не  свої,
А  сьогодні  просто
Льотна  в  нас  погода
І  кохання  проводи  мої,
А  сьогодні  просто
Льотна  в  нас  погода
І  кохання  проводи  мої.

Вздовж  аеродрому,  вздовж  аеродрому
Лайнер,  розганяючись  пробіг,
І  лягла  на  небі  лиш  тоненька  смужка,
Чиста,  наче  пам’ять  по  тобі.

Ось  і  все,  що  було,
Ось  і  все,  що  було,
Знову  ми  чужі,  а  не  свої,
А  сьогодні  просто
Льотна  в  нас  погода
І  кохання  проводи  мої,
А  сьогодні  просто
Льотна  в  нас  погода
І  кохання  проводи  мої.

Пам’яті  Великого  Друга  України

Вахтанга  Кікабідзе,
10.  10.  2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996184
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2023


ОЛЕКСАНДРУ ЛИСЕНКУ (сумському меру-хабарнику, подорожня епіграма )



Сумують  Суми  не  через  сміття,  
Яке  вивозиться  із  міста  на  сміття.
Сумчани  іншому  сміттю  ніяк  не  раді,
Сумні  сьогодні  Суми,  бо  сміття
Ще  вчора  ними  керувало  у  міськраді.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995297
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2023


ПРО ПОРУЧИТЕЛІВ ЗА КОЛОМОЙСЬКОГО (епіграма дня)




Із  «Г+Г»  прийшли  до  суду  делегати
Свого  Патрона  на  поруки  щоб  узяти.
Реально  стрьомились  в  суді  і  сильно  пнулись,
Та  в  «Г+Г»  без  Пахана  однак  вернулись..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994903
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2023


ОСІННЄ СЕВАСТОПОЛЬСЬКЕ ТАНГО/2023 (епіграма дня)


Листья  падают  с  клёна,  
Значит  кончилось  лето,
В  Севастополе  сонном  
Опять  прилёт.
На  морские  погоны  
С  неба  падают  дроны
И  уходит  к  Кобзону
Черноморский  флот.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994764
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2023


РОСІЯ+ ПВННЧНА КОРЕЯ= ЛЮБОФФ (епіграма дня)



Х**ло  кремлівське.  як  були  на  те  причини
По  сам  вуха  покохало  Кім  Чен  Ина.
Кохання  акт  у  них  пройшов  в  Владивостоці.  
Сам  Кім  Чен  Ин  від  нього  був  в  приємнім  шоці.
Йому  страшенно  повезло  тієї  днини,  
В  коханні  випала  для  нього    роль  мужчини.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994530
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2023


ТРЕМТІТЬ, КАТИ ! (до московитів )

Ви  –  виродки,  все  ваше  поголів’я!  
Ви  чуєте?  Кажу  вам,  щоб  ви  знали.  
Вас,  як  худобу,  як  собак  на  нас  погнали,
Щоб  нас  ви  нищили  і  мучили  в  катівнях
Ваш  цар  бридкий  і  ваші  генерали.

Вам  не  ввижаються  загиблі  наші  діти?  
Вам  не  ввижаються    їх  мами  молоді?
Ті,  що  були  руками  вашими  убиті
І  не  схоронені,  а  похапцем  зариті  
В  ракетних  вирвах,  у  смітті  та  у  воді.
                     
Ви  кажете:  «Ми  вас  асвабаділі!»  
Нехай  же  й  вас  отак,  як  нас  «асвабадять»  
Хай  так  вас  будуть  рятувати  і  спасають,  
Близькі  та  рідні  вам  нечисті  темні  сили,  
Щоб    ви  у  смерті    стали  звільнення  прохать.

 На  вашій  дурманом  отруєній  землі  
Хай  вам  щоночі  наше  лихо  буде  снитись,  
Шкільних  віконниць  вибиті  зіниці
І  Букварець  на  переламанім  столі,  
А  в  полі  –  мінами  удобрена  пшениця.    

Не  люди  ви!    Ви  –  нелюди  з  рогами!
Вам  не  простять  Земля  і  Небеса,  
За  те,  що  сонячна  та  дівчинка-краса  
Востаннє  маму  обняла  руками
І  білим  янголом  злетіла  в  небеса.  

Не  простимо!  І    наші  внуки  не  простять.  
За  наше  горе  вічно  будете  прокляті  
І  ті,  що  нас  прийшли  завоювати,  
І  ті  ,  що  аж  від  щастя  верещать  
Як  їм  царя  дадуть  кудись  поцілувати.

Мерзотні  ви,  задурені  і  ниці,  
Вас  треба  бити,  рвати  і  душить,  
За  наш  загублений  дитячий  маків  цвіт  
Святим  огнем  вас,  упосліджених  палити  
І  від  людей  обгородить  на  сотні  літ.  


Ви  –  звірі!  Ні,  не  звірі,  ви  –  потвори!  
Бо  навіть  звірів  ображати  ми  не  станем,  
А  наше  горе  дуже  скоро  вашим  стане.
Його  родили  ви  –  воно  вас  і  поборе  
І    білий  світ  уже  без  вас  чистішим    стане.  

Тремтіть  кати!  Вже  наш  приходить  час!  
Нас  не  здолати  у  смертельній  цій  толоці,  
 Ісус  Христос  уже  давно  на  нашім  боці  
В    окопах  з  нами  й  Батько  наш  Тарас  
І  сили  множаться  у  нас  при  кожнім  кроці.    

Не  з  вами  Бог!  Вам  із  дияволом  лишатись.
До  Бога  ваші  молитви  не  мають  сили.  
Моліться  краще  вже  ви  вашому  Кірілу,  
Бо  не  злетить  той,  хто  народжений  валятись,  
А  в  хробака  не  відростуть  ніколи  крила.  
***
Тремтіть,  кати!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994360
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2023


БАЛАДА ПРО АКТИВИ МЕДВЕДЧУКА

(епічно-драматично-героїко-фантастично-                                                                                                документальний  віршований    звіт  про  чергову                                                                                              таємно  облаштовану  приватизацію  для  «своїх»  людей  )

Чиясь  легка  і  добре  навчена  рука
Активи  вкрала,  що  були  в  Медведчука.
Все  те,  що  бідний  Медведчук  собі  придбав,  
Недоїдав,  недопивав,  недосипав,    
       
Купив  безплатно  чи  задешево  украв,      
Чи  може  й    з  ґудзиками  в  когось  відірвав,  
Разом  з  коронками    дістав  з  чийогось  рота,  
Або  у  жменях  на  метро  возив  з  роботи.                        

Все,  що  було  іще  при  Кучмі  розпочато,  
А  потім  в  Ющенкових  бджіл  було  віджато,    
Все  те,  що  Саша-стоматолог  проморгав,  
І  те,  що  навіть  Порошенко  не  забрав,  

Все,  що  оформлено  було  й  пронумеровано  
Від  кума  Путіна    надійно    переховано,    
Що  невідоме  для  широкого  загалу,
Про  що  Оксана,  навіть  та,  не  уявляла:

Авто,  картини  і  земля  під  забудову,
Будівлі,  золото,  кришталь,  картини  знову,  
Басейни,  пуфики,  кулони,  горностаї,  
(Ще  й  колекційних  коньяків    ніде  немає).

І  навіть  те,  що  Медведчук  ніде  не  вкрав,  
А  в  мами  рідної  колись  конфіскував -                
Все  знову  вкрадено.  Яке  жахливе  звірство!!!  
Яке  нахабство!  Яке  стрьомне  бузуврство!

Невже  так  запросто  поцупити  можливо
Усі  в  людини    арештовані  активи?  
Активи  ж  дійсно  арештовані    були
Та  з  них  арешт  той  захотіли  –  і…  зняли.

І  зняв  арешт  не    там  якийсь  тупий    балбес,
А  наше  рідне  і  кохане    МВС.  
Добро  пішло  по  перевірених  руках,  
Комусь  авто,  комусь  земелька    в  Позняках,
 
Комусь  літак,  комусь  кришталь  та  килими,    
А  ще  й  Оксанині  рейтузи  для  зими,  
Концертні  плаття  довжиною  «об  підлогу»,  
І  ще  комусь  лиш  п’ять  квартир  і    більш  нічого.

Могутній  спадок  здерибанили  увесь,    
А  може  навіть  приховали  дещо…    десь,
Як  буде  треба  –  переділять  його  й  наново,  
Лохам  –  калюжі,  дорогу    земельку  –  панові.

Скажіть,  в  якій  іще,  крім  нашої,  локації
Була  б  можлива  ось  така  приватизація?  
Навряд  чи  за  її  таємні  результати
Європа  нас  планує  в  ясна  цілувати.                                                                                                                                            

А,  щоб  скінчити  даний  звіт  про  дерибан,                            
Я  ще  скажу  для  пересічних  громадян:
Нічого  з  панського  стола  не  перепало      вам,
Бо  там  усе  «подоїдав»  сам    тесть  Татарова.  


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994247
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2023


ПРО РЕЗУЛЬТАТИ ОБШУКУ У ШУФРИЧА (епіграма дня)



На  днях  у  Шуфрича  хатину  потрусили.
Цяцьок  російських  там  забрали  довгу  низку.
А  може  й  Нестора  рентгеном  просвітили,
Знайшовши  з’їдену  Сівковича  записку.  
По  результатах  того  обшуку  ми  мусим
Тепер  підвести  остаточну  риску:
Замало  Шуфрича  Бутусов  відбутусив
Тоді.  В  той  вечір.  Під  ногами  у  Огризка.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994062
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2023


́РФ+КНДР=ЛЮБОФФФФ (епіграма дня)




Той,  що  виносить  свої  поклади  з  сортира,
Зафундував  на  миску  рису  Кім  Чен  Ира.
І  повезли  в  Владивосток  цю  мишу  сіру,
Щоб  там  признатись  у  коханні  Кім  Чен  Иру.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993965
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2023


ПРО КОЛОМОЙСЬКОГО ЩЕ РАЗ (епіграма дня)



Він  заставу  до  суду  так  за  себе  й  не  вніс,
(Щоб  вціліли  накладені  гроші).
Гідно  бороду  срібну  він  під  варту  поніс,
(Щоб  зраділи  співкамерні  воші).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993898
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2023


ПРО КОЛОМОЙСЬКОГО (епіграма дня)



Він  ,  як  Хотабич,  з  чудесами  гроші  крав.
Крадіжки  розміру  сягали  велетенського.
Себе,  як  джина  він  із  пляшки  випускав
Та  випадково  разом  випустив  Зеленського.
І  шлях  в  Європу  він  обрав,  та  от  біда,
Не  встиг  завчасно  з  України  дати  тягу
Чомусь  «зависла»  його  срібна  борода,
І  шлях  в  Європу  може  ляже    крізь  тюрягу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993743
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2023


ПРО ЄРМАКА (епіграма дня)




Ви  на  сніданок  мали  каву  та  яйце?  
То  ж  Єрмаку  віднині  дякуйте  за  це,
Бо  якби  в  ОФІСІ  відсутній  був  Єрмак  –  
Ви  взагалі  би  не  поснідали  ніяк.  
Та  щоб  ви  знали,  що  таке  для  вас  Єрмак:
Це  хліб  із  маслом,  авокадо  і  форшмак,
Це  газ  по  трубах,  це  вам  пенсія  й  зарплата,  
Це  «Мерседес»,  що  є  в  бабусі  депутата,  
В  його  дружини  –  нерухомість  із  біде,  
А  в  тещі  –  в  Лондоні  квартира  і  т.д.
***  
Це  ще  й  вода,  що  в  туалеті  із  бачка  
На  унітаз  не  потече  без  Єрмака.  :)))

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993581
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.09.2023


ПРО ВІДКРИТІ ДЕЛАРАЦІЇ НАРОДНИХ СЛУГ І СЛУЖНИЦЬ (епіграма дня)




Вони  Закону  про  відкриті  декларації
Бояться  більше,  аніж  власної    кастрації,
Бо  за  зелені  папірці  в  тісних  конвертах
Давно  купили  їх…  у  Офіс  Президента.


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993459
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2023


ХМУРИТИСЬ НЕ ТРЕБА ЛАДО (переклад тексту пісні)

Хоч  я  пишу  здебільшого  епіграми,  але  на  цей  раз  дуже  захотілось  перекласти  українською  ось  такий  древній  радянський  хіт.  Шановні  читачі,  оцініть  мій  перклад,  дуже  прОшу.

Під  залізний  дзвін  кольчуги,
Під  залізний  дзвін  кольчуги  
На  війну  збирався  князь.  
Ярославні  в  час  розлуки,  
Ярославні  в  час  розлуки  
Він  сказав  у  котрий  раз  

Хмуритись  не  треба,  Ладо,  
Хмуритись  не  треба,  Ладо,  
Подивись  на  мене  радо,  
Ладо.    
Станеш  ти  колись    бабусею,  
А  для  мене  будеш  ти    Ладусею,  
А  для  мене  будеш  ти  Ладусею,  
Ладо.
   
Нам  століття  не  завада,  
Нам  століття  не  завада,  
Та  я  хочу  знов  і  знов,
Щоб  забутим  словом  Лада,  
Щоб  забутим  словом  Лада  
Кожен  звав  свою  любов.  

Хмуритись  не  треба,  Ладо,  
Хмуритись  не  треба,  Ладо,  
Подивись  на  мене  радо,  
Ладо.    
Станеш  ти  колись    бабусею,  
А  для  мене  будеш  ти    Ладусею,  
А  для  мене  будеш  ти  Ладусею,  
Ладо.

Хай  веселки  й  зорепади,  
Хай  веселки  й  зорепади  
Сяють  лиш  для  нас  обох.
Ми  зберемо  нашу  радість,  
Ми  зберемо  нашу  радість  
І  поділимо  на  двох.  

Хмуритись  не  треба,  Ладо,  
Хмуритись  не  треба,  Ладо,  
Подивись  на  мене  радо,  
Ладо.    
Станеш  ти  колись    бабусею,  
А  для  мене  будеш  ти  Ладусею,  
А  для  мене  будеш  ти    Ладусею,  
Ладо.  


 04.09.023  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993182
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2023


ПОДОРОЖНЯ РЄЗНІКОВУ (епіграма дня)



Ви  на  прощання  екс-Міністрові  Альоші
Вкладіть  у  жменю  які-небудь  гроші.
У  другу  руку  -  чи  яйце  чи  курку,
Та  й  одягніть  його  в  «зимову»  куртку.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993008
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2023


ПРО ХОРОБРУ ЗЕЛЕНУ ВЛАДУ (епіграма дня,




Радійте  добрі  люди  до  упаду  
За  доблесну  зелену  нашу  владу,  
Що  досягла  нарешті  статусу  геройського
І  не  боїться  більше  Коломойського.  
***
Щоправда  влада  ця  вся  оптом  і  поштучно
Боїться  поки-що  Татарова  і  Кучму..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992973
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2023


Епіграма дня ПРО ТАЛАНТИ ПОВОРОЗНЮКА


У  тюрязі  відсидів,  
Матюкався  в  Ютубі,  
Потім  став  Президентом  
У  футбольному  клубі…
Наукове  звання  
Вже  пора  йому  дати.  
Гей,  наук  доктора  
І  наук  кандидати!
Не  впадайте  від  нього  
В  прострацію,  
Напишіть  пацану  
Дисертацію!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992452
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2023


ПРИГОЖИН_ФСЬО!!!

Епіграма  дня.


Таки  х*ло  уханькало  Прігожина,  
А  з  ним  іще  кількох,  «каво  положено».
Для  «сохранєнія  державних  інтєрєсов»
Була  принесена  ще  в  жертву  й  стюардеса.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992156
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2023


НОВИНИ З ЛАВРИ (ПРО ПАШУ-МЕРСЕДЕСА)


Пильнує  Київ,  Рівне  і  Одеса,
Як  випихають  з  Лаври  Мерседеса.  
А  він  же  Лавру  любить  до  безтями,    
Вчепився  в  неї  пузом  і  зубами.
А  як  чіплятись  стане  вже  несила,
То  він  на  «Мерседеса»  й…  до  Кіріла.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991974
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2023


МИХАЇЛУ ДОБІНУ (а-ля Маяковський. )



Його  юрба  щоб  не  
                                                       забула,    не    затюкала,  
Та  з  її  пам’яті  не
                                                       вилетів  він  пробкою,
Дозвольте  в  Харкові
                                                     проспект  ГЕ.    Жукова
Перехрестити  на
                                                     проспект  МЕ.  Добкіна».

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991566
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.08.2023


ПРО В (є) РУ БРЕЖНЄВУ

За  порєбріком  втратила  В(є)ра  чергового  свого  кавалера.  
Та  й  згадала  тоді  ця  людина,  що  походить  вона  з  України.  

***
Дуже  хочеться  Брежнєву  В(є)ру  надіслати  назад  кавалеру.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990470
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2023


ОЛЕКСАНДРОВІ ПОНОМАРЬОВУ (українському співакові)



Він…  любить  тільки  тебе…,  
І  себе…,  і    його,
Коли  пісню  співає.
Ще…  любить  кума  свого,  
Та  дружину  його,  
І  усіх,  кого  знає.
Бо…  він  на  сцені-гігант,  
І  неначе  атлант
Небеса  підпирає.
Нам…  стане  
Страшно  на  мить,  
Раптом  весь  він  згорить,  
Адже  ж  серце  палає.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990009
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2023


ПРО СЕРГІЯ ПРИТУЛУ.

Він  у  "Вар'ятах",  він  і  в  "Ревізорі"!
Та  він  кругом  в  телевізійному  просторі!
Як  тільки  зранку  телевізор  ви  включили  -
А  там  уже  й  Притулу  притулили.
***
Коли  не  хочеш,  щоб  тебе  забули,
Ти  маєш  брати  приклад  із  Притули.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989533
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2023


ПРО АНАСТАСІЮ ВОЛОЧКОВУ

Її  давно  вже  треба  в  Думу  обирати.
Нехай  ще  й  там  поприсідає  на  шпагати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988898
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2023


ПРО НІКІТУ ДЖИГУРДУ

У  нього  грізні  голос,  вуса  й  борода.
А  сам  він  –  з*срата  московська  гопота.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988897
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2023


ПРО ЕКЗОТИКУ В КОХАННІ (та про оновлену жінку)



Чоловік  до  жінки  каже:  «Моя  люба  кішечко,
Нам  екзотики  в  коханні  не  хватає  трішечки.
Все  таке  набридле,    наче  та  стара  пластинка.
А  хотілось  би  побачить    оновлену  жінку.
У  якійсь  новій  одежі,  гарну  й  незрівнянну.
І  щоб  музика  звучала  нам  під  час  кохання.  
Ти  ж  іще  у  мене    навіть  досить  симпатична,  
Одягни,  сьогодні  на  ніч  щось  таке…    незвичне».
Потрясла  дружину  сильно  чоловіча  мова.
Вона  й  стала    готувати  для  себе  обнови.  
Розробила    план  детальний  і  старалась  дуже,  
Щоб  увечері  у  спальні  здивувати  мужа.
Нові    колготки  дістала,  зробила  примірку,
На  колготах  там,  де  треба,  вирізала  дірку.
А  ввечері,  поки  в  ванній  полоскався  любий,  
Узяла  й  нафарбувала  агресивно  губи.  
Протягла  в  колготи  нитку,      петель  наробила,  
З  холодильника  магніти    на  стегно  вчепила.
Нарядилась  у  колготи  з  вирізом    летальним,  
Пропливла,  як  каравела    з  кухні  до  вітальні.  
По  дорозі    зняла  тапки  та    до  дзеркала  пішла,
Одягла  песцеву  шапку,  в  руки  бубон  узяла,
Прикурила  сигарету,  встромила  до  рота.  
В  чоловікові    обулась    рибальські  чобОти….
Як  шамАн,  забила  в  бубон,  закричавши  дзвінко:  
«Подивись  іди,  мій  любий,    оновлену  жінку!»

Володимир    Сахнюк  
08.  07.  2023  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988274
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2023


ПРО ВЄРКУ СЕРДЮЧКУ


…Я  тіхо  шла..  пірожок  нашла…сєла-поєла  і  дальше  пошла…
…піду  я  у  садочок  наїмся  черв»ячків…
                                                                               Цитати  із  Вєрчиних  пісень



Ти  співаєш,  що  йшла  й  пиріжечок  знайшла.
(Мабуть  пильно  під  ноги  дивилась).
Ти  співаєш,  що  з’їла  та  й  далі  пішла,
Але  схоже  ти  все  ж…  отруїлась.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987689
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.07.2023


АЙСБЕРГ (пародия на текст песни)


Лай-ла-ла.  Ла-лай-ла-ла.  Лай-ла-ла.  Ла-лай-ла-ла.

Ледяной  горою  айсберг  протаранил  Пугачову,
Сдёрнув  острыми  краями  с  Примадонны  балахон.  
Отступил  на  пару  метров  и  затем    наехал  снова,  
И  унёс  на  дно  морское  навороченный…    айфон.    


Припев:      
Без  балахона  Алла  по  морю  побежала,  
И  громко  закричала,  мотая  головой:  
«Да  ёлки  ж  твои  палки,  куда  ты  делся,  Галкин???
Спаси  меня,  мой  милый,  спаси  меня,  родной!  
Спаси  меня,  любимый,  я  так  хочу…    домой!


 Я  забуду  эту  песню.  И  слова  и  даже  звуки.  
И  тепер    любое  море  обойду  я  стороной.  
Лучше  я  залезу  в  ванну  и  помою  ноги-руки,  
Лучше  я  полезу  в  ванну,  ну  а  к  морю  –  ни  ногой».  

Лай-ла-ла.  Ла-лай-ла-ла.  Лай-ла-ла.  Ла-лай-ла-ла.

Конец

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987068
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2023


ПАМ'ЯТІ ІВАНА ПЛЮЩА


Він  мав  селянську  неповторну  суть,
Його  цитати  вічно  житимуть  в  народі
Про  те,  як  «невпихуєме  упхнуть»,
Про  «мікроХВон,  що  в  задньому  проході.»

------------------------------------------------

Коли  ж  мовчав  ЙОГО  потужний  «мікроХВон»  -
Верховну  Раду  мимохіть  клонило  в  сон,
Як  озивався  ж  його  грізний  баритон  -
Всяк  просипався  і  «оп’ять  держав  хВасон»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986488
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2023


ПРО МАР'ЯНУ БЕЗУГЛУ


Спитати  хочеться  в  цієї  дами:
«З  якої  пані  вигрібної  ями?»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986114
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2023


ВІКТОРУ ПАВЛІКУ



У  коханні  заплутався    він,  
Ще  й  кількох  поміняв  дружин,  
Бо  з  дитинства  любив  він  екстрим,
Бо  хотів  Шикидим.

По  пісках  він  довгенько  ішов…
А  коли  Шикидиму    знайшов  -
Пропозицію  їй  він  зробив,  
(Адже  сильно  хотів).

Шикидим  йому  не  дала
А  ні  шансів,  а  ні  тепла,
А  дала  гарбуза  й  копняка.
(От  зараза  ж  така!)

Повернувся  Вітько  назад,
Саме  був  тоді  хіт-парад,
На  якому  він  нам  усім
Проспівав  «Шикидим»

 «Шикидимом»  він  всіх  задовбав,
І  на  ньому  й  «заслуженим»  він  став,
Бо  жував  його,  як  шаурму
Та  смоктав,  як  хурму.

А  спокою  й  тепер  же  нема!!!
Бо  чи  літо,    а  чи  зима,
На  концертах  він  згадує    знов  
Про  ту  давню  любов.

І  збігає  сльоза  на  грим,  
А  по  сцені  –  рожевий  дим.
І  висить,  як  міраж  перед  ним
Шикидим.

Може  хтось  побалакає  з  ним?
Хай  заб’є  він    ту    Шикидим
І  поїде  в  небачений  край,
Де  живе….  Гюльчетай.


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985758
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.06.2023


ВЛАДДИМІРУ СОЛОВЙОВУ / ОЛЬЗІ СКАбЄЄВІЙ / МАРГАРИТОЧЦІ СІМОНЬЯН,

ВЛАДІМІРУ  СОЛОВЙОВУ
Рятуй  нас  Боже  від  цієї  діареї!
Хай  він  замовкне...,  ну,  як  Ленін  в  мавзолеї.



ОЛЬЗІ  СКАБЄЄВІЙ
Такий  же  мають  аромат  її  новини,
Як  безкоштовний  туалет  на  Сахаліні.


МАРГАРИТОЧЦІ  СІМОНЬЯН
Воно,  як  пляшка,  щойно  випита,  пусте.
Помітні  тільки  ніс  та  декольте.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985286
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2023


ЮЛІЇ ТИМОШЕНКО


Як  перестала  вона  газом    торгувати  -
Тоді  вступила  у  народні  депутати.  
Вивчала  мову.  Навіть  з  галицьким  акцентом,  
Слова  найважчі  запиваючи  Абсентом.
З  тих  пір  вона  на  видноті  й  у  світлі  рампи.
(Порозмовляла    в  туалеті  навіть  з  Трампом).  
***  
А  як    здоров`я  в  неї  стане  вже  не  те    -
Її  повторно  відрихтують…    в  «Шаріте».

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984777
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2023


СВЯТОСЛАВУ ВАКАРЧУКУ


Співак.  Політик.  Кандидат  наук.
Це  все  була    одна  особа  –  Вакарчук.  
А  зараз  він  лише  співак  та  кандидат.  
Бо  дременув  уже  з  політики  назад.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984572
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2023


РУСЛАНІ ЛИЖИЧКО (до 50-ліття)


Вона  горить    у  дикім  танці  перед  нами.
Співати  вміє  серцем,    голосом,    ногами.  
А  як  всміхнеться  нам  зі  сцени,  чи  з  екрана  -
Наступить  радість  і  відступить  все  погане
Й  вода  цілюща  потече  тоді  із    кранаів,
Бо    неймовірна  енергетика  в  Руслани.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984279
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2023


СОФІЇ РОТАРУ

Коли  пісні  свої  співає  нам    Ротару,
То  на  душі  у  нас  лаванда  і    фанфари.
А  без  Ротару:
Голова  не  варить;
І  не  заводиться  двигун;  
Не  світять  фари;
На    землю      нетто    випадає  з  тари.
***
Та  скільки  ж  нам  таку    терпіти  кару?
А  дайте  ж    нам  послухати  Ротару!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983872
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.05.2023


ПОТАПУ І НАСТІ КАМЕНСЬИХ


Лише  пісні!  Не  цілувались.    
І  не  гризлись.
Так  жовтенятами    з  пісочниці  
Й  розлізлись.
І  раптом,…    трах!!!  
Вони  -    подружня    пара,
Він  –  лисий    бубон,  
А  вона  -    дзвінка    гітара.
Кохання,  Мендельсон,    
Вітання,    компліменти,
Бухло  в  фужерах,    
Подарунки  у  конвертах.
Медовий  місяць  (за  бугром)
І    знов  концерти…

Якщо  вони  уже
Такі  пройшли  етапи,
Вони    Каменські?  
Чи  вони  Потапи?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983193
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2023


УКРАЇНСЬКА ДЕМБЕЛЬСЬКА (співалась у радянській армії в 1979-1080 р. р. )

         Солдатом  я  був  півтора  роки.  Після  закінчення  вишу.  Так  трапилось,  що  в  нашій    роті  крім  мене  було  ще  штук  40  українців.  Та  ще  плюс  5  чи  6  україномовних  із  Кубані.  Хлопці  знали,  що  я  трохи  забавляюсь  віршами,  тому  й  попросили  скласти  текст  стройової  пісні  українською  мовою.  Я  це  зробив.    На  мотив  "Раз,  два,  три  калина..."  Роті  пісня  сподобалась.  ЇЇ  щодня  першою  співали  на  вечірній  прогулянці  перед  сном.  Старшина  був  українець  і  проти  пісні  не  заперечував.  Ротний  зі  взводними  теж  цей  спів  сприймали  позитивно.  Тільки  замполіт-кацап  зеленів  від  злості,  тупав  ногами  і  горлав:  "Прєкратіть!!!  Отставіть  ето  бєзобразіє!!!  Пріказиваю  ісполнять  "Дєнь  Побєди!!!".  Після  цього  частенько  цілий  взвод  замість  сну  ішов  на  кухню  чистити  картоплю.  Та  наступного  вечора  пісня  знову  звучала.  В  110  голосів.  Із  художнім    свистом.  Без  неї  рота  просто  не  могла  гуляти  строєм.Ось  цей  текст.


Ой  коли  ж  ми  наїмося  тюльки  з  головкАми,
Ой  коли  ж  ми  нап`ємося  пива  з  наливкАми.
Та  й  коли  ми  з  вами,  хлопці,  виспимось  до  втоми,
Та  й  коли  ж  ми  вернемося  з  армії  додому.  
                                   
                     Приспів:
Раз,  два,  три  калина,  виглядала  мати  сина,
Ще  й  ночами  не  спала.
Раз,  два,  три  калина,  як  була  в  мене  дівчина,
Та  й  до  другого  пішла.
                                                           
Надоїли  нам  підйоми  і  команда:  «Смірно!!!»
Скоро  знімемо  погони  й  заживемо  мирно.
Як  прийду  на  дембель  -    батько  кабана    заколе,
Прийде  родичів  багацько,  ще  й  дружбан  Микола.

                   Приспів:
Раз,  два,  три  калина,  виглядала  мати  сина,
Ще    й  ночами  не  спала.
Раз,  два,  три  калина,    як  була  в  мене  дівчина,
Та  й  до  другого  пішла.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982452
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2023


ДВА РЯДОЧКИ ГУМОРУ.

Ти  такий  засмаглий  в  новому  пальту,
Що  й  слова  застрягли  в  мене  у  роту.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980196
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.04.2023


ВОЖДІ ПО НУЖДІ (актуально перед Великоднем) .



На  Свято  в  церкви  люблять  входити  вожді  
На  всю  Всюнощну.  Вдома  їм  чогось  не  спиться.  
У  дорогий    парфюм  змочивши  лиця,  
Й  (пардон),  сходивши  попередньо  по  нужді.  
До  Храмів  котяться  в  броньованих  авто,  
Униз  позлазивши  із  крісел  та  біл-бордів.  
Пожертви  їхні  б’ють    тоді    рекорди  
Як  їхні    ставки    у  рулетці  чи  в  лото.  
Вожді  на  паперті  велично  подадуть  
Усім  ,  хто  ниций  і  «живущий  без    протекцій».  
Дадуть  вальяжно  наркоманам  для  ін’єкцій,
Безхатькам    єври  у  брудні  долоні  ткнуть.
Вони  й  Владиці  соберуть    на  «Мітсубіс..»,  
Щоб    їх  відмолював,  «згорающих  у  роботі»,
Бо  може  в  Піст  Отець  замало  кушав      плоті,
То  й  хай  по-людськи  на  шашлик  поїздить  в  ліс.
Свята  минуть.  Вожді  своє  візьмуть.  
Це  коли  треба-  вони  янголам  подібні.      
Як  коньяку    перед  каміном  вдома  вип’ють  -
Погаснуть  німби  в  них  і  крильця  відпадуть,  
***
Вожді  ховають  свою  віру  у  сейфах,  
Святкові  ігри  їх–  то    ширма  перед  нами,  
Кишені  підданих  у  дні  поміж  поміж  Святами  
Вони  витрушують  без  Бога  на  вустах.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979692
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2023


ПРОБАЧТЕ ПІХОТУ (перекклпд з російської тексту пісні Булата Окуджави)

Пробачте  піхоту,
Що  так  нерозумна  буває  вона,
Куди  ж    ми  відходим,
Коли  на  землі  шаленіє  весна?
І  кроком  непевним
По  сходах  нагору,  лишаючи  світ,
Лиш  білії  верби,
Як  білі  сестрички  нам  дивляться  вслід,
Лиш  білії  верби,
Як  білі  сестрички  нам  дивляться  вслід.


Не  вірте  погоді,
Як  хмари  дощами  на  землю  поллють,
Не  вірте  піхоті,
Що  браві  пісні  вам  співає  в  строю,
Не  вірте,  не  вірте,
Коли  закричать  по  садах  солов’ї:
У  смерті,  повірте
З  життям  не  забуті  рахунки    свої,
У  смерті,  повірте
З  життям  не  забуті  рахунки  свої.


Нас  доля  навчила:
Живи  по  тривозі,  живи,  як  ти  звик.
І  сліз  без  причини
Даремно  не  лий,  коли  ти  -  чоловік.
Ти  знову  в  поході
І  тільки  одне  відриває  від  сну:
Чого  ж  ми  відходим,
Тоді,  як  нарешті  зустріли  весну?
Куди    ж  ми  відходим,
Тоді,  як  нарешті  зустріли  весну?  
*********
Чого    ж  ми  відходим?......

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978148
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2023


МАШЕ РАСПУТИНОЙ ПОСВЯЩАЕТСЯ

Я  и  трезвая,    вроде    бухая,
Заплетается  чёто    язик.
Отпустите  меня  в  Гималаи
На  высокий    заснеженный  пик.
Там  разденусь  и  буду  нагая
Обитать  на  скалистом    плато
Отпустите  меня  в  Гималаи,
Чтобы  дуру  не  видел  никто.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977083
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2023


КІЛЬКА СВІЖИХ ЕПІГРАМ НА ПУБЛІЧНИХ ОСОБИН






Сірожа  Лещенко
Топив  за  правду  щохвилини  і  щосили,
Поки  його  на  залізницю  не  купили.

***

Мустафа  Наєм
Стояв,  мов  скеля  у  неправди  на  шляху.
Та  все  купляється.  Купили  й  Мустафу.

***
Наталія  Королевська
Вона  ніколи  вже  в  Луганськ  не  попаде.
Отож  нехай  тепер  у  Путіна  крадЕ.

***
Олена  Бондаренко  (ексдепутатка-регіоналка)
Для  неї  горлати  –  то  звична  робота,
Відкривши  навстіж  двометрового  рота.

***
Ілля  Кива
Як  ідіот,  він  успішно  відбувся.
І  вже  на  ходу  в  москалі  перевзувся.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977082
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2023


ПІСНЯ ПРО САЛО (актуальна в Великий Піст)

Даний  віршований  текст  зовсім  свіжий.  Написаний  уже  під  час  Великого  Посту.  Власне  це  українська  версія  старої,  як  світ,  латиноамериканської  пісні  про  кохання.  І  українська  назва  дуже  схожа  на  іспанський  оригінал.

БЕЗ  САЛА  МУЧУСЬ

Без  сала,    без  сала  мучусь,
І  дуже  не  скоро  ще  буду  колоть    кабана.
Без  сала,    без  сала  мучусь,
Тяжко  без  сала  і  тягнеться  довго  зима.

Та  прийде  весна  і  Великдень  настане,
І  сало  кохане  я  їстиму  знов.
Їстиму  сало  смачне  і  рум`яне,
Та  й    не  погасне  до  сала  любов.

А  без  сала,    без  сала  я  мучусь,
І  як  ти  закусиш  без  сала  коньяк  чи  вино?  
Без  сала,    без  сала  мучусь,    
Он  у  хліві    догризає  корито  воно.

Смажене  сало,  сире  і  печене
Їстиму  з  друзями,  їстиму  й  сам.  
Навіть  тоненьке  й  старе,  аж  зелене
Я  нізащо  не  віддам  москалям.

Бо  без  сала,  без  сала  я  мучусь,
Не  можу  без  сала,  оце  вам  і  пісня    уся.
Без  сала,  без  сала  мучусь.  
То  ж  після  Паски  піду  та  й  куплю…  порося.

25.02.2023.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976779
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2023


МОЛИТВА (переклад російського тексту пісні Булата Окуджави. ) .

Поки  земля  іще  крутиться
І  світло  міняє  пітьма,
Господи,  дай  же  Ти  кожному
Те,  чого  в  нього  нема.
Дай  Ти  розумному  голову,
А  боягузу  –  коней,
Дай  щасливому  грошей
Та  не  забудь  і  мене.

Поки  земля  іще  крутиться
Господи,  нас  не  карай
Тим,  хто  дірвався  до  влади,
Навладарюватися  дай.
Дай  відпочити  щедрому,  
Хай  його  втома  мине.
Каїну  дай  покаятись,
Та  не  забудь  і  мене.

Я  знаю,  Ти  все  умієш,
Я  вірую  в  мудрість  твою,  
Як  вірить  загиблий  воїн,
Що  він  проживає  в  раю.
Як  вірує  кожне  вухо
Тихим  речам  твоїм,
Як  віруємо  і  самі  ми,
Не  відаючи,  що  творим!

Господи,  Ти  ж  мій  Боже,
Зеленоокий  мій!
Поки  земля  іще  крутиться
І  їй  це  дивно  самій,
Поки  іще  вистачає
Часу  і  вітру  з  вогнем,
Дай  нам  всього  потроху
Та  не  забудь  і  мене.

28.02.023.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975931
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2023


ЛИСТЯ ЖОВТІ (вільний переклад тесту пісні з російського та польського варіантів)

Скільки  теплих  днів  прожито,
Скільки  теплих  днів  прожито
Не  дарма,  не  дарма.
Ще  було  недавно  літо,
Ще  було  недавно  літо
Та  й  нема,  та  й  нема.

Приспів:
Листя  жовте  знов  кружляє  понад  світом,
А  з  тим  листям  відлітає  наше  літо.
І  від  осені  сховатись  неможливо,
Подивіться  лиш,  яка  вона  красива.

Не  біда,  що  дуже  часто,
Не  біда,  що  дуже  часто
Йдуть  дощі,  йдуть  дощі.
Хай  вони  несуть  нам  щастя,
Хай  вони  несуть  нам  щастя
Для  душі,  для  душі.

Приспів:
Листя  жовте  знов  кружляє  понад  світом,
А  з  тим  листям  відлітає  наше  літо.
І  від  осені  сховатись  неможливо,
Подивіться  лиш,  яка  вона  красива.

Заглядає  у  віконце,
Заглядає  у  віконце
Та  краса,  та  краса.
Золоте  осіннє  сонце,
Золоте  осіннє  сонце
В  небесах,  в  небесах.

Приспів:
Листя  жовте  знов  кружляє  понад  світом,
А  з  тим  листям  відлітає  наше  літо.
І  від  осені  сховатись  неможливо,
Подивіться  лиш,  яка  вона  красива.
Соло:
І  від  осені  сховатись  неможливо,
Подивіться  лиш,  яка  вона  красива.
Яка  красива!!!

09.10.2021  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974328
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.02.2023


ТИ НА СВІТІ Є (Вільний перекладз російського тексту пісні поета Леоніда Дербеньова) .



Ти,  
Тепер  я  знаю  ти  на  світі  є  
І  кожної  хвилини  
Я  дихаю  тобою  і  живу  
Уві  сні,  і  наяву.  


Ні!  
Я  ні  про  що  у  тебе  не  прошу,  
Ні,  все,  чого  прошу  я,  
Тінню  на  твоїм  шляху  лягти,  
І  хоч  би  раз  удвох  пройти.  


Приспів:  
Пройти  без  зайвих  слів  чи  фраз,    
Пройти,  легкі  лишаючи  сліди,
Пройти  єдиний  раз  
По  тих  стежках,  що  ходиш  ти.    


Хай,    
Любов  коротка  наша  буде,  хай
І  вічною  розлука.  
Лиш  подих  твій  мені  відчути  дай  
І  не  забути  голос  твій.  



Ти,  
Тепер  я  знаю,  ти  на  світі  є  
І  все,  чого  я  хочу,  
Ти    сонечком  в  моє  заглянь  вікно,  
Ось  і  все,  що  хочу  я  .  


Приспів:  
Пройти  без  зайвих  слів  чи  фраз,    
Пройти,  легкі  лишаючи  сліди,
Пройти  єдиний    раз
По  тих  стежках,  що    ходиш  ти.    

Ти,  
Тепер  я  знаю  ти  на  світі  є  
І  кожної  хвилини  
Я  дихаю  тобою  і  живу  
І  уві  сні,  і  наяву.    




Це  була  найулюбленіша  пісня  моєї  покійної  дружини.  Тому  я  присвячую  цей  переклад  її  пам’яті.    
30.01.  2023  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973594
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2023


ПАМ'ЯТІ ДМИТРА ПАВЛИЧКА

Давно  забуті  ті,  що  ставши  цапки
Його  кляли  далекої  пори.
А  перед  Ним  схиляють  люди  шапки
За  те,  що  написав  "Два  кольори".

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972364
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2023


МЕМУАРИ ПРИ ВІДКЛЮЧЕНОМУ ОСВІТЛЕННІ (і без вод 3. Спогади про моїх двоюрідних братів та сестер.

Коли  темно  і  надворі,  і  в  кімнаті  та  ще  й  повністю  «лежить»  інтернет  –  отоді  я,  пересічний  та  соціально  мало  захищений  український  пенсіонер,  залягаю  на  диван  і  поринаю  в  спогади.  Ось  і  зараз  в  темноті  розкриваю    якусь  сторінку  з  минулого  власного  життя.      

3. Спогади  про  моїх  двоюрідних  братів  та  сестер.

Крім  мене  в  діда  з  бабою  були  й  інші  онуки.  Які  жили  окремо  з  своїми  батьками.  Разом  зі  мною  їх  народилося  і  виросло  одинадцять  штук.  Всі  вони  були  молодші  за  мене.  Двоє  з  них  жили  зовсім  поруч  у  селищі  Дубов’язівка,  четверо  в  Конотопі,  один  у  Луцьку,  а  ще  троє  аж  у  далекій  Молдавії.  Одного  разу  до  нас    у  село    одночасно  було  привезено  двоє  моїх  двоюрідних.  На  тиждень.  Сестру  з  Конотопа  та  брата  з  Дубов’язівки.  Я  тоді  вже  ходив  у  старший  клас,  а  вони    закінчили  молодшу  школу..  І  вже  на  другий  чи  третій  день  свого  перебування  в  селі  малі  гості  зробили  шкоду.  Гралися  на  городі  в  піжмурки  і  витолочили  дідову  вику.  Всі  чотири  сотки  між  яблунями.  Мабуть  вони  довго  там  одне  від  іншого  ховались.  Бо  вика  була  витоптана  вся,  майже  до  останнього  стебла.  Подібної    ж  сумної  долі  удостоїлась  і  добра  половина  грядочки  тютюну-самосаду,  який  дід  сам  дбайливо  саджав  і  доглядав.  А  заодно  ще  й  з  півдесятка  кущів  помідорів  було  благополучно  зламано.

Уздрівши  на  городі  цей  процес  (який  уже  відбувся),  дід  негайно  вжив  рішучих  заходів  виховання.  Лозиною.  По  жижках  та  по  задніх  місцях.  Мій  двоюрідний  Толька  дременув  крізь  хвіртку  на  вулицю.  А  двоюрідна  Свєтка  втекла  в  кущі  смородини  плакати.  Дід  Михайло  спересердя  кинув  додолу  лозину.  А  потім  дістав  з  поштової  скриньки  біля  воріт    свіжий  номер  «Сельской  жизни»  і  зі  словами:  «Ану  ж  почитаю,  шо  вони  тут  знов  набрехали  да  й  хай  трохи  нєрви  успокояться»,  сів  на  рундук.  Гукнувши  до  мене,  щоб  приніс  з  веранди  окуляри.  Я  у  веранді  якраз  вчив  білети  на  екзамен.  Свєтка  в  кущах  смородини  голосно  хлипала  і  ображалась  на  діда.
-Дєд  ти  плахой.  Ааааааааа!  Гегегеееее!  Я  тєбя  нє  люблю.  Я  вот  мамє  всьо  расскажу.    Как  ти  мєня  лазіной  біл.  Ааааааааааа.  Я  всьо  єй  расскажу.  Вот  увідіш.  Гегегееееее!
Глухуватий  дід  Михайло  гукнув  до  мене  в  веранду,  щоб  я  переказав  йому,  про  що  вона  там  балакала.
-Каже,  що  ви  поганий.  Що  мамі  своїй  на  вас  пожаліється.  Як  повернеться  додому.
-Иш  ти,  ковганка  мала.  Дак  я  й  мамі  лозиняки  дам  за  таке  воспитаніє  дочки.  Як  канхвету  дід  давав  Свєті,  дак  хорошим  був.  А  теперечки  отак.  А  Толік  де?
-Десь  на  вулицю  втік.
-Ну  ладно.    Хай  вони  ось  уже  скоро  в  баби  пообідають,  а  тоді  я  ще  захожусь  біля  них.    І  приговор  свій  їм  винесу,  шоб  на  будущеє  понімали.  Толька,  той  хоч  кролям  нарве,  як  його  попросиш.  А  ця  кукла  городська  і  г’ірочка  з  гудини  сама  не  вирве.  Бо  в  неї  платтє  чистоє.  Штоби  нє  запачкать,  значить.  А  як  по-пластунськи  у  вику  да  в  табак  лазить  –  дак  і  плаття  не  жалько.
Свєтка  в  кущах,  почувши  про  дідів  намір  відшмагати  лозиною  і  її  матір,  на  хвилину  замовкла.  А  потім  заревла  і  захлипала  з  подвоєною  силою.  Дідові  щоправда  вже  погрожувати  не  наважувалась.
Якраз  наступив  час  обіду.  Бабуся  притупала  з  кухні  у  веранду  і,  витираючи  руки  об  фартух,  крізь  відчинені  двері  покликала  всіх  нас  обідати.  Дід  Михайло  відмовився,  сказав,  що  поїсть  уже  після  нас.  Удвох  з  бабою.  А  поки-що  подивиться  ще  в  газеті,  яка  буде  погода  на  бліжайшиє  дні.
Обідали  майже  мовчки.  Бабі  про  шкоду  на  грядках  ще  ніхто  не  казав.  Вона  ревно  слідкувала,  щоб  онуки  з’їли  все,  що  було  нею  зварено,  спечено  і  насипано.  Та  нас  і  просити  було  зайве.  Борщ  із  курчам  пішов  на  ура.  Картопля-товканка,  засмажена  салом  теж  була  з’їдена  без  залишку.  А  на  вареники  з  вишнями  вже  й  місця  в  животі  не  вистачало.  Однак,  ми  всі  троє  покуштували  і  їх.  Бо  смачно  ж.
Бабуся  запропонувала  нам  взяти  стару  ковдру  та  миску  з  варениками  і  продовжити  пасивний  відпочинок  з  трапезою    надворі  під  грушею.  Та  коли  ми  з’явились  перед  дідом  з  виданими  нам  бабою  реквізитами,  він  вніс  радикальні  поправки  в  нашу  подальшу  життєдіяльність.
-Світлана  і  Анатолій,  ану  ж  ідіть  сюди.  Чого  стали?  Чули  що  дід  каже?
Свєтка  з  Толіком  боязко  і  трохи  боком  підійшли  до  діда.  Лозини  в  його  руках  не  було.  А  тільки-що  виготовлену  самокрутку  він  тимчасово  поклав  на  портсигар  біля  себе.  А  з  кишені  штанів  своєю  великою,  як  штикова  лопата,  рукою  дістав  гаманець  з  грошима.  А  з  гаманця  вийняв  п’ятак  і  простягнув  внуку  Толіку.
-На!  Це  тобі  на  автобус  до  Дубов’язівки.  Паняй  до  родітєлєй.
Потім  дід  хоч  і  негнучкими  пальцями,  а  всее  ж  досить  вправно  відрахував  тридцять  копійок  та  ще  три  копійки.  І  вклав  у  долоню  Свєтці.
-А  це  тобі,  баришня.  Три  гривеники  на  автобус  і  три  копійки  на  трамвай.  Крой  на  Конотоп.  Бо  мені  тут  таких  шкодливих    пасажирів,  я  ви,  не  нада.  А  я  ось  іще  батькам  вашим  загадаю,  хай    мені    самі  вику  косять.  
На  прохання  діда  я  провів  своїх  двоюрідних  до  автобусної    «ожидалки».  Брат  одразу  ж  сів  на  автобус  до  Дубов’язівки,  а  Світлана  зворотним  рейсом  через  20  хвилин  «покроїла»  на  Конотоп.
А  вику  дід  Михайло  сам  викосив.  Наклепавши  косу  «до  злості».  Правда  рівненьких  покосів  уже  в  нього  не  вийшло.  Бо  доводилось  крутитись  із  косою  в  різні  боки  назустріч  лежачим  стеблам.

P.S.
До  слова,  і  Толік,  і  Світлана  стали  цілком  достойними  людьми,  коли  виросли.  Толік  закінчив  школу,  потім  технікум,  а  після  армії  ще  й  заочно  здобув  вищу  освіту.  Працює  у  митній  службі.  Успішно,  бо  займє  там  далеко  не  рядову  посаду.  Вже  досяг  пенсійного  віку.  Можливо  вже  й  пішов  на  відпочинок.  А  Свєта  також  після  школи  закінчила  технікум.  А  потім  на  стаціонарі  Одеський  інститут  зв’язку.  Заміжня.  Живе  в  місті  Каневі  Черкаської  області.  Ос-ось  стане  пенсіонеркою.

21.11.2022  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970424
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2023


МЕМУАРИ ПРИ ВІДКЛЮЧЕНОМУ ОСВІТЛЕННІ (і без води) 2. Спогади про мене ще малого.


                 Коли  темно  і  надворі,  і  в  кімнаті  та  ще  й  повністю  «лежить»  інтернет  –  отоді  я,  пересічний  та  соціально  мало  захищений  український  пенсіонер,  залягаю  на  диван  і  поринаю  в  спогади.  Ось  і  зараз  в  темноті  розкриваю    якусь  сторінку  з  минулого  власного  життя.  

               Спогади  в  темноті  (і  в  очікуванні,  коли  ж  засвітиться  настільна  лампа)  приходять    до  мене  довільно,  без  всякої  хронології.  От  так  як  вони  являються,  так  я  їх  і  записую.
             А  пам’ятаю  я  чомусь  себе  мало  не  з  пелюшок.  От  пам’ятаю  і  все.  Чогось  засіла  назавжди  в  голові  та  мить,  коли  мати,  надівши  на  мене  ще  крихітного  теплі  яскраві  щойно  куплені  в  сільському  магазині  шкарпетки,  вдоволено  мовила:  «Бач  які  нозі  гарні.  Нозі-цяці.»
           А  ще  пам’ятаю,  як  зовсім  малим,  може  трирічним  допитливо  зайшов  у  відчинену  хвіртку  до  сусіда,  діда  Василя  Журі,  який  жив  через  невеличкий  вигін.  І  зробив  пару  кроків  у  двір.  Бо  цікаво  було.  Бо  ж  раніше  в  чужий  двір  самостійно  заходити  не  доводилось.  
         Тут  я  трохи  розповім  Вам  про  самого  Василя  Кузьмича  Журу.  Дід  Жура  жив  удвох  із  дружиною,  бабою  Галькою  Журихою..  Дітей  у  них  не  було.  Сам  господар  працював  у  колгоспі  їздовим.  Він  був  не  простий  їздовий,  а  специфічний.  Доставляв  парокінною  підводою  для  колгоспного  автотранспорту  куди  треба    бензин,  солярку  і  мастило.  На  його  возі  упоперек  у  задку  завжди  лежали  боком  три  залізні  діжки.  Одна  з  бензином,  друга  з  соляркою  і  третя  з  мастилом.  Дідів  одяг  і  він  сам  назавжди    теж  були  просочені  запахами  того  продукту,  який  він  возив  колгоспною  підводою.  Ба,  навіть  коли  Василь  Кузьмич  на  Паску  чи  там  на  Трійцю  чисто  одягнутий  і  чисто  поголений,  у  чистому  костюмі  та  в  хромових  чоботях  приходив  до  мого  діда  під  двір,  щоб  пограти  в  підкидного  дурня,  так  навіть  тоді  запах  бензину+дизелю+мастила  було  чути  навіть  у  нашому  дворі  біля  веранди.
             А  тепер  я  повернусь  до  моєї  пригоди.  Отож  я  зайшов  до  Журиного  двору  й  пішов  у  бік  дідової  хати  прямим  курсом.  Як  раптом  зустрічним  курсом  з  глибини  двору  на  мене  з  гавкотом,  тягнучи  за  собою  довгий  ланцюг,  побіг  дідів  дворовий    собака.  Я  почав  тікати  на  вулицю,  загубив  у  дворі  новенького  солом’яного  картузика,  проте  за  хвіртку  вискочив  успішно    і,  голосно  ревучи  побіг  додому.
           Вдома,  хлипаючи  сяк-так  розказав  своєму  діду  Михайлу  про  свою  біду.  Дід  мовчки  узяв  замашний  дрючок  у  руки  і  пішов  до  сусідського  собаки.  Потім  швидко  повернувся  з  дрючком  в  одній  руці  та  з  моїм  повністю  розірваним  собачими  зубами  солом’яним  картузиком  у  іншій.  Після  того  випадку  я  ще  протягом  кількох  років  самостійно  по  чужих  дворах  не  заглядав.  А  замість  розірваного  картуза  моя  мати  купила  мені  тюбетейку.
           Я  ріс  без  батька.  У  сім’ї  діда.  Діда,  як  я  вже  сказав,  звали  Михайлом.  А  моя  мати  була  його  старшою  дочкою.  А  всього  дітей  у  діда  з  бабусею  Марією  було  шестеро.  Усі  дочки.  З  моїм  батьком  моя  мати  розійшлась  зразу  після  мого  народження.  З  тих  пір  я  його  не  бачив.  І  він  мене.  Він  тільки  платив  аліменти.    Коли  я  підріс  і  став  ходити  в  школу,  то  на  літніх  канікулах  у  мене  з’явилась  стабільна  і  відповідальна  робота.  Я  пас  гусей.  Після  жнив  ганяв  їх  на  стерню.  А  в  іншу  теплу  пору  просто  випасав  на  траві.  
           Одного  разу  проґавив.  Жарко  було.  Поліз  у  ставок  купатись.  А  гуси  тим  часом  у  колгоспну  пшеницю.  А  тут  об’їжчик  нагодився.  Петро  Калита  його  звали.  Сердитий  та  непривітний  до  людей.  Жив  самотньо  в  центрі  села.  Заросле  бур’яном  подвір’я.  І  хата  така  сама  похмура,  як  і  її  господар.  Так  ось  цей  Калита  арештував  моїх  гусей  у  шкоді  і  погнав  їх  на  територію  колгоспу.  На  спеціальну  штрафплощадку.  Він  завжди  та  чинив,  спіймавши  людських  гусей  у  колгоспній  пшениці.  На  цей  раз  його  жертвою  став  я.
         Прибіг  я  додому  зарюмсаний.  Мати  якраз  прийшла  з  роботи  на  обід.  Розмазуючи  руками  сльози  по  обличчю  розказав  мамі  і  діду  про  біду,  яка  раптово  звалилася  на  мою  дитячу  голову.  Мати  спересердя  взяла  лозину  і  замахнулась  на  мене:
     -  Ах  ти  ж  роззява  така!  Ось  я  тобі  зараз  дам.
     -    Надеждо,  ану  не  бий  хлопця,  бо  я  й  тобі  лозини  дам.  Ну  ошибся  малий,  дак  шо  тепер.  Хто  нє  бил  молод  –  тот  нє  бил  глуп.
       Це  за  мене  неочікувано  рішуче    заступився  дід  Михайло.  Він  так  називав  мою  матір  лише  коли  був  на  неї  сердитий.  А  російську  мову  вживав,  бо  більше  тридцяти  років  пропрацював  на    КПВРЗ  (Конотопському  паровозоремонтному  заводі).  Тобто  в  російськомовному  середовищі.  Жив  у  селі  та  кожного  дня  подорожував  на  роботу  і  назад  робочим  поїздом.
             Прочитавши  моїй  матері  коротку  мораль  про  те,  що  Вовка  (тобто  я)  не  така  дитина,  яку  треба  обізатєльно  лозиною  воспитуавть,  дід  просто  на  майку  одягнув  улюбленого  літнього  жакета  з  білої  парусини.  На  голову  –бриля  з  натуральної  соломи.  Тоді  ці  головні  убори  ніяк  не  були  в  дефіциті  і  продавались  у  всіх  сільських  магазинах.  В  нагрудну  кишеню  жакета  дід  поклав  свого  величезного,  як  цибулина,  кишенькового  годинника.  А  в  кишеню  штанів  -гаманець  з  грішми.  А  потім  ще  взяв  у  руки  короткий  батіг  і  пішов  до  колгоспу.  Повернувся  назад  години  через  півтори.  І  пригнав  батогом  табунець  наших  гусей.    До  мене  не  балакав.  І  нічого  не  пояснював.      
           Я  вже  сам  підслухав,  як  дід  розповідав  бабі  про  те,  що  об’їждчик  виписав  йому  штраф  у  розмірі  2  руб.  72  ткоп.  Після  того,  як  ці  гроші  були  заплачені  в  колгоспну  бухгалтерію,  гусей  дідові  повернули  назад.  А  про  мою  провину  мені  потім  ніхто  в  нашій  сім’ї  більше  не  нагадував.  Ні  мати,  ні  бабуся,  ні  сам  дід  Михайло.  Мабуть  то  була  їхня  таємна  змова.

15.11.2022.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969672
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 30.12.2022


ПРО РЕЗУЛЬТАТИ ОСТАННЬОЇ НОРМАНДСЬКОЇ ЗУСТРІЧІ В ПАРИЖІ

За  столом  побалакали,
Посміялись    поплакали,  
Роздивились    Зеленського,  
Про  погоду  поцвенькали.
Почесали  за  вухами,
«Марсельєзу»    послухали.
Круасанів  поїли
(Коньячок  закусили),  
Як  скінчили  балачки-    
Посідали  у    тачки.
І  звершивши  обряд,
Поспішили    назад.
***
Ритуальний  обряд
Результатів  не  дав.
На  Нормандський    формат
Путін  «вето»  поклав.


Зима  2020  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969229
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.12.2022


ПРО ГАЗ, УНИТАЗ И ГАЗОПРОВОД В ОБХОД. (пьеса)

   Написано  пізньої  осені  2018-го,  коли  ця  тема  була  у  всіх  на  вустах.  Мерхель  з  Путіним  домовились  про  будівництво  газопроводу  по  дну  Балтійського  моря.  Трамп  заявив,  що  цього  не  допустить.  А  в  Керченсьій  протоці  росіяни  полонили  українсьі  військові  катери  та  бусир.  А  коли  повернули  кораблики  назад  -  там  уже  були  відсутні  унітази.  На  щастя  пральними  машинами  катери  укомплектовані  не  були.  Саме  про  це  п'єса.


Занавес.

На  сцене  действующие  лица:
Президент  США    Дональд  Трамп,
Президент  России  Владимир  Путин,
Канцлер  Германии  Ангела  Мерхель,
Президент  Украины  Владимир  Зеленский.

Акт  первуй  (он  же  последний)


Путин:  «А  у  нас  в  квартире  газ.  А  у  вас?»

Мерхель:  «Was?»

Зеленский:  «А  у  нас-  газопровод.  Вот!»

Путин:  «А  на  ваш  газопровод
Мне  чихать,  пойду  в  обход.»

Зеленский:  «Через  чей-то  огород???»

Путин:  «Через  море!    Ешкин  кот!»


Трамп:  «  What  !!!»

Мерхель:  "Вольдемар,  хочу  в  обход!»

Зеленский:  «Возле  моря  Трамп  вас  ждет,
Вашу  он  трубу  сметёт!
Перекусит,…  как  байдарку  кашалот!!!»

Путин:  «С  экипажем?  Или  без???»

Трамп:  «Yes!»

Путин:  «Да  авось  не  нападёт  кашалот,
Испугнётся  и  сбежит    рыба-кит."
(Обращается  к  Зеленскому):
"Мы  закроем  ваш  транзит,
Уничтожим  вам  доход!  Через  год.»

Трамп:  «  What  !!!»

Зеленский:  «Через  год,  но  не  сейчас.  Это  раз!!!
А  пока  в  Европу  газ  
Не  проходит  мимо  нас.»
Это    ж    класс???

Мерхель:  ««Was?»
 
Зеленский  -Путину:
«Крым  украли    вы  у  нас
И  зачем-то  унитаз!
И  напали  на  Донбасс!!!
Или  это…  не  про  вас???

Путин:  «Вы  про  что???  Какой  Донбасс???
Я  ж  сказал,  там  нету  нас!!!
Ни  сегодня,  ни  вчера  и  ни  сейчас  !
Ну…  мы    взяли    унитаз…
Наказать  же  нужно    вас?
Потому  что,  господа
Вы  поплыли  не  туда.
Потому  что  …  ваш  народ  
Не  по-нашему    живет.»

Трамп:  «Idiot  !!!»  

                       Послесловие
Как  не  пыжится  Путин  сейчас,
А  по  морю  не  движется  газ,
И,  короче,  не  быть  ему    в  «дамках»
Без  согласия  старого    Трампа.

Трамп:  «Yes  !!!»  

Занавес.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968659
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.12.2022


МЕМУАРИ ПРИ ВІДКЛЮЧЕНОМУ ОСВІТЛЕННІ (і без води)


1. Спогади  про  москвичів    та  про  московський  менталітет.  

Коли  темно  і  надворі,  і  в  кімнаті  та  ще  й  повністю  «лежить»  інтернет  –  отоді  я,  пересічний  та  соціально  мало  захищений  український  пенсіонер,  залягаю  на  диван  і  поринаю  в  спогади.  Ось  і  зараз  в  темноті  розкриваю    якусь  сторінку  з  минулого  власного  життя.      
А  поскільки  винні  в  моїх  і  ваших    нинішніх  незручностях  у  черговий  раз  росіяни,  то  я    й  пригадую    зараз,  як  у  віддаленому  вже  2012  році  мав  нагоду  особисто  за  росіянами  зблизька  спостерігати.  В  плацкартному  вагоні  потягу.  Я  в  ту  пору  останні  дев’ять    років  до  свого    виходу  на  пенсію  працював  конструктором-технологом  в  одній  київській  приватній  будівельній  компанії.    Головний  офіс  звичайно  ж  був  у  Києві,  а  всі  виробничі  потужності  і  моє  робоче  місце  знаходились  у  моєму  рідному  Конотопі.
Був  морозний  січневий  вечір.  Я  повертався      додому  з  одноденного  відрядження  в  Київ.  Мав  квиток  на  фірмовий  потяг  «Київ-Москва».    Потяг  відходив  з  колії  вокзалу  десь  о  20-й  вечора.  Коли  я  зайняв  своє  бокове  місце  в  вагоні,  до  відправлення  було  ще  хвилин  15.  Навпроти    мене    вже  сидів  молодий  хлопець  з  ввімкнутим    ноутбуком.  Як  потім  виявилось,  він  їхав  до  Бахмача.  А  чотиримісне  купе  справа  від  мене  поки  що  пустувало.  Проте  недовго.  Його  невдовзі  впевнено  зайняла  четвірка  росіян.  Судячи  з      аа-каючого  говору    це  були  москвичі.
На  нас  вони  ніякої  уваги,  наче  нас    і  не  було  поряд.  Галасливо  порозтикували  сумки  та  верхній  одяг,  куди  треба.    Усілися  попарно  на  лави.  Ділились  враженнями  й  критичними  зауваженнями    про  своє  перебування    «в  хааахляцкой  сталіце».    Раділи,  що  у  вагоні  чисто,  тепло  і  затишно.  Нагадали  самі  собі  і  певно  нам,  що  цей  потяг  московської  комплектації  і  що  вони  вже  знаходяться  на  російській  території.    Голосно    планували  також,  як  будуть  добиратись  до  власних  домівок  «с  кієвскаго  вааакзала».  Один  признався,  що  вже  скучив  «зааа    сваєй  Вєркой,  і  паааетому    пааа    прієзду  пааадаріт    єй  сєанс    хааарошего    сєкса».                                                                                                                  
Після  цих  кількох  їхніх    фраз,  як  я  й  передбачав,  вони    приступили  до  чисто  російського  ритуалу.  Ну,звісно  до  якого.  Росіяни  ж,  вони  і  в  Києві  росіяни.  
   -Сааагрєємся  давай  с  марозу,  что  лі?                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                        Сказано-зроблено.  Двоє  з  них  скочили  на  ноги  зі  своїх  сидінь,  підняли  кришку  лави    і  дістали  з  сумки  сіру  паралелепіпедоподібну  картонну  коробку.  Та  разом  з  нею    ще  й    пакет  з  чимось.  А  третій  з  їх  колективу,  що  сидів  навпроти    цих  двох,    невідомо  звідки  (чи  не  з  власного  рукава)  миттю  поставав  на  столик  необхідне  число  одноразових    стоп’ятидесятиграмових  стаканчиків.
На  сірій  картонній  коробці  був  намальований  червоний  перчик.  Коробку  блискавично  і  безжалісно  розпатрали.  В  ній  була  пляшка  «Української  горілки  з  перцем».  Судячи  з  презентабельної  упаковки  це  був  експортний  варіант  горілки.  А  в  пакеті    були  сякі-такі  продукти  для  закуски.      Уся  рідина  з  пляшки  миттю  була  розділена  в  стакани.
       -Ну  чьо?  За  вааазвращеніє  дааамой?      
-І  зааа  прааащаніє  с  Хааахляндієй,  да?
-Ааа  вот  за  прааащаніє  с    хахламі  давай  нє  чьокаясь!                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                            Після  цього  був  короткий  смішок  і  професійне  спустошення  стаканчиків.  Залпом.  Коротка  мовчанка.  Потім  вони  вголос  прочитали  назву  станції,  яку  ми  проїхали.    
         -Дааарніца!    Ето  чьо,  Кієв  уже  закончілся?    
           -Ну  да!  Рєку  Днєпр  праааєхалі.  Рєвє  та  й  стєгнє    Днєпр          широкій.  Так,  кажется,  у    Шевчєнкі  наааписано.                                                                                                                                                                                                            
В  цей  момент    один  з  їх    компанії,  який  досі  уважно  роздивлявся  на  спорожнілу    пляшку,  підніс    її  просто  до    очей  свого  сусіда,  що    біля  вікна,  і  звернувся  до  нього.    
-Смааатрі-ка,  чьо  здєсь  написано,  а  чьо  в  бутилкє!  Ти      читай!  Читай!  Абманулі  нас  хахли,  б*ть.      
–Да  ти  чьо?  В  самам  дєле?    А  давай  єщьо    і  втааарую  глянєм.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                  
Вони  підхопились,  підняли  сидіння  та  з  сумки  знову  дістали  таку  ж  саму  сіру  картонку  з  червоним  перчиком.      Так  само  безжалісно  розірвали  картон  і,  мало  не  стукаючись  лобами  почали  знову  читати  написи  на  пляшці.    
Двоє  інших  москвичів,  що  тихенько  про  щось  між  собою  говорили,  сполошились  і    спробували  заперечити.      
–Ну  куда  ви  уже  втарую?  Рано  пака!  Да  Маааскви    єщьо  єхать  да  єхать.  
-Рано  да  нє  будєт  поздно!  Ти  пааасматри    чьо  здєсь  пишут.  И  чьо  ми  пааа    факту  купілі.                                                            
Тепер  уже  всі  четверо,  тикаючи  одне  іншого    носами  і  вухами,  почали  досліджувати    етикетку  на  пляшці.    Пройшло  хвилин  три-чотири….  І  от  нарешті…  громкій  дружний  возглас  вазмущєнія.
-  Ну  подлиє  же    хахлиии!  Ну  нє  могут,  чтоб  нє  абмануть!  Сматрі  же,  вєдь  ясно  написано  «украінска  гарєлка  три  пєрцем»,  да???    А  пєрчік  в  бутилкє  всєго  адін  плаваєт!
Тепер  уже  ми  з  сусідом  по  боковому  сидінню  не  витримали  і  зайшлися  голосним  щирим  сміхом.  І…  нас  нарешті…    помітили.  Більше  того  до  нас  ще  й  заговорили.  З  вершин  своєї  величі.  Яке  «щастя»!
-Мужикі!  А  пааачєму  ми  хахочєм?  Ми  чьо-то  нє  так  сказалі  ілі  чьо?
Я  попросив  у  московських  сусідів  надірвану  картонну  упакову  від  горілки.  Мені  милостиво  подали  її  двома  пальцями.  Як  дохлу  мишу.  На  коробці  було  написано  по-  українськи    «Українська  горілка  з  перцем».  А  під  цим  написом    ще  й  продубльовано    те  ж  саме  англійською.  Ну,  щось  на  шталт  «Юкрейніан  горілка  виз  папрік».
Коли  я  переклав  москвичам  оце  все  зрозумілою  їм  російською  мовою,  реакція  на  мої  пояснення    в  них  не  забарилась.  Угадайте  яка  вона  була?    Ага,  саме    така  вона    й  була.  Традиційна,    як  для  росіян.  Тобто,  мені  та  моєму  сусідові,    який  з  Бахмача,  ці  московські  конкістадори  заявили    наступне.
-Ну  дааа!    Кааанєчно.    Пааа    хахляцкі  ані    напісалі.    Пааа  англіцкі  тоже  напісалі.    А  вот      п’чіловєчєскі  напісать    у  ніх  уже  і  ума  нє  хватіло.
?!?!?!?!
Оце    вам  від  мене    все  про  москвичів  та  про    їх  менталітет.  А  тепер  скажіть,  хто  з  нас  нацисти.  Ми  чи  вони?  І  кого  треба  денацифікувати?    Мабуть  їх.  А  ще  ізолювати.  В  резерваціях.  Аж  поки  вони  крім  себе  й  інші  нації  за  людей  вважати  стануть.  
Отож    я  про  росіян  ще  тоді  в  поїзді  остаточно  свою  думку    сформував.  Вони  можуть  прикидатись  нашими  братами  (як  раніше)  чи  «асвабаждітєлями»  (як  тепер).    А  по  суті  вони  і  є  нацисти.    Вже  давно  і  надовго.  
18.10.  2022.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967911
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2022


ВОЛОДИМИРУ ЗЕЛЕНСЬКОМУ (було написано в честь його возшествія на пост Пезидента)

Володя,  нами  керувать  не  буде  толку,
Пои  не  вивчиш  ти  переклад  слова  "йолка".
Також  про  заходи  безпеки  не  забудь!
Проходиш  двері  -  обережним  будь,
Щоб  в  тих  дверях  не  причавив  собі  чогось,
За  чим  би  потім  шкодувати  довелось.
І  будь  здоровим,  бо  хворіть  тобі  не  варто.
Стояв  щоб  твердо,  як  солдат  в  почесній  варті.
І  вивчи  мову.  Та  й...  тягни  свій  перший  строк.
І  ще.  Не  вдарся  головою  об  вінок.

липень  2019-го

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967409
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2022


ЄВГЕНУ БРАГАРУ, народному депутату і спеціалісту з газово-собачих питань

Це  той  «слуга»,  який  бабусі  дав  наказ:
«Продай  собаку  й  заплати  за  газ!»
Тепер  ховається  «слуга»    від  папараці.
А  раптом    битимуть.  По  пиці  чи  по  ср..ці.
Та  й  Тузик,  той,  що  стереже  у  бабці    хату,
Охоче  щось  та  відкусив  би  депутату.

04.04.2020  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966673
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2022


ДМИТРУ ГОРДОНУ (кілька запитань до журналіста)


Чи  не  важку  ти  одягнув    собі  корону
На  лису    голову,  на  «зачіску  Котовського»?
Чи  не  занадто  поклоняєшся  Кобзону?
Чи  безкоштовно    ти  кохаєш    Жиріновського?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966104
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2022


МАЛИНОВИЙ ДЗВІН (переклад з російського тексту. поета Анатолія Поперечного)



В  мареві  вранішніх  стін
Чути  малиновий  дзвін.
Вдосвіта  трави  не  сплять,  
А  в  травах  дзвіночки  дзвенять.
Ген  серед  темних  рівнин
Сиплеться  жар  горобин
І  в  сокровенній  глуші  
Щось  доторкнулось  душі..

Малиновий  дзвін  на  зорі  
Скажи  моїй  милій  землі,
Що  я  її  вічно  люблю  
Та  й  небо  за  неї  молю.

Віщий  малиновий  дзвін  
Від  материнських  світлин
Гонить  в  далекі  світи  
Спогад  старої  біди.
Стомлено  дихає  шлях
Там,  де  були  ми  в  полях.
І  повертається  дзвін  
В  сутінки  вранішніх  стін.

Малиновий  дзвін  на  зорі  
Скажи  моїй  милій  землі,
Що  я  її  вічно  люблю  
Та  й  небо  за  неї  молю.  

м.  Конотоп,  
весна  2021  року

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965536
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2022


СЕРГІЮ СИВОХО

Колись  Сивохо  в  КВНі  хуліганив,
Своїми  розмірами  сцену  закриваючи.
Він  і  тепер  прилаштувався  непогано,
Роки  свої  та  кілограми  не  ховаючи.
Знайшов  собі  й  роботу  задля  втіхи,
У  кріслі  сидячи  весільним  генералом.
Тепер  він  ЧЛЄН  журі  на  Лізі  Сміху,
Жартує  іноді,  хоча  й  не  завжди  вдало.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965148
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2022


ОЛІ ПОЛЯКОВІЙ (королеві ночі)

Ох,  ця  бентежна  королева  ночі!
Вона  уміє  завести,  кого  захоче.
Її  мораль  демократичні  має    межі;
Себе  -  багато,  але  мінімум  одежі.
А  все,  що  в  неї  з-під  одежі  виглядає,
Усім  охочим  роздивитись  дозволяє.
А  як  кокошника  на  Олю  натягти  -
На  сцену  й  "топлєс"  може  дівчинка  піти.

14.01.020  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964890
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2022


ТІНІ КАРОЛЬ

Талановитій  співачці,  красивій  ніжній  жінці

Коли  про  Тіну  
Згадують  мужчини,
Вони  пригадують    
Лише  одну    картину.
Пісні?    Та  ні!  
Чи  кліпи?  Ні,  не  те!
Мужчини  згадують…    
Глибокі    декольте.
А  як  же  неповторний  
Голос    Тіни?
Чому  ж  його  
Не  згадують  мужчини?
А  ще  ж  працює  
Роботяща    Тіна
Поважним    тренером    
На  Голосі  Країни!
А  ще  ж  чудова  й  
Незрівнянна    Тіна
У  шоу-бізнесі    
Шанована    людина!  
Мужчини  все  це    знають,    
А    проте
Чомусь  пригадують…    
Глибокі    декольте.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964254
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2022


ПРО ОЛЕКСАНДРА ГОГІЛАШВІЛІ (бикуватого замміністра)

Це  ж  перед  ким  він  так  вертів  своєю  ср*кою,
Що  моментально  став  заступником  Авакова?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963621
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2022


Я ОСІНЬ ЦЮ ЗАПРОШУЮ НА ЧАЙ (пародія на вірш авторки Галини Грициної)

Галина  Грицина  (оригінал  вірша,  фрагменти)

Я  осінь  цю  запрошую  на  чай
І  скатертину  білу  застеляю,
Її  солодким  медом    пригощаю:
У  нас  це  кожен  рік  так,  зазвичай.
Люблю  я  з  нею  тихо  гомоніти,
Про  сенс  життя,  погоду  та  роки,
**********************************
Я  їй  все  про  осінні  почуття,
Що  кожен  день  у  зиму  поспішає,
А  вона  тихо:"  Ти  -  люби  життя!"
І  терпкі  вина  в  келих  підливає.




епіграми  з  рогами  (пародія  на  вірш)

Дочаювались  так,  що  я  й  сп’янів,
Бо  закусі  ж  на  двох  було  замало.
Устав  на  ноги  й  стільчика  звалив
(Занадто  сильно  вже  мене  хитало).
Мабуть,  хоч  жовтими  листками  загризу
Ті  терпкі  вина,  що  мене  отак  сп’янили.
Та  й  до  зими  хоча  б  до  хати  доповзу,
Якби  лишень  сніги  мене  не  вкрили.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962997
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2022


ПАРОДІЯ НА ВІРШ (збірка "Очима трави", автор Анатолій Крат)

Є  такий  український  покт  Анатолій  Крат.  Живе  він  зараз  у  Чехії.  Недавно  я  почитав  збірку  його  віршів  "Очима  трави."  Враження  в  мене    сильні.  Ніякий  хелоуін  чи  фільми  жахів  тут  і  близько  не  стояли.  Розділові  знаки  теж  відсутні.  Наприклад:

очима  трави
осінньою  сльотою
забите  горло
не  можу
ворухнути  язиком

або:

ця  оболонь
немов  фатальна  риска
чумацький  шлях
обірвана  струна
в  моїх  очах
гойдається  колиска
а  на  повіки
наплива  труна

Намагався  зрозуміти,  що  ж  насправді  хотів  автор.  Так  і  не  зрозумів.  Але  прокоментувати  його  відважився.

поет  вечеряв
з  самогоном
а  не  з  віскі
і  шинку  свіжу  їв
із  кабана
і  спати  ліг  здається
у  колиску
коли  ж  проспався  а  на  ньому
вже  труна

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962807
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2022


ТО ОСІНЬ ВСЯ РУДА (пародія на вірш авторки Люди Галінської)

Люда  Галінська
То  осінь  вся  руда  (оригінал  вірша)

…То  осінь.  Вся  руда.
З  лапатим  ластовинням.
Уже  не  молода,
У  косах  з  павутинням.
.  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .
По  зАкутках  глухих,
По  витоптаних  стЕжках
.  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .
Красуня  ,  все  одно!
Хоча,  в  літах.    Даремно.
Вже  визріло  вино...
Вже  жовтень.Трохи  щемно...
02.  10.2021.

епіграми  з  рогами  (пародія  на  вірш)

Вже  жовтень.  Трохи  щемно.
Надворі  трохи  темно
І  борщ  уже  схолов.
Несеш  в  підвал  каструлю
Та  й  набиваєш  гулю.  
Вертаєшся  назад-  
О  Боже!  Листопад!!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962788
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2022


В МОЄМУ САДУ (пародія на вірш поета Олександра Сушка)

Олександр  Сушко
В  МОЄМУ  САДУ

В  неті  ностальгічний  хіт-парад,
Править  бал  барвиста    диво-осінь.
Ріже  слух  вишневий  листопад,
Ріже  око  поміжхмарна  просинь.
Вчора  ще  туманилось  тепло,
Нині    -  світ  у  сонному  мовчанні...
Буйнотрав'я,  наче  й  не  було,
Пахне  сад  розлукою-прощанням.
Ліриці  пасує  лиш  курсив,
Кожна  буква  -  віщий  знак  із  неба.
Мій  садок    у  крапельках  роси  -  
Це  пройшла  засмучена  Евтерпа.
А  Ерато  листя  для  вінка
Смиче  із  тремтливої  черешні.
Тихо  музи  в  гості  погукав,
А  вони:  -  Поете!  Ми  -  тутешні!
Впав  листок  в  периноньку  м'яку  -
Це  ясу  приносить  сад  Гекаті.
Музам  нині  зимно  у  садку,
До  весни  хай  гріються  у  хаті.


Епіграми  з  рогами
МУЗАМ  ОЛЕКСАНДРА  СУШКА

Музам  нині  зимно  надворі,  
Хай  собі  погріються  у  хаті.  
Я  ж  на  розкладачці  у  дворі  
Зможу  до  весни  прокантувати.  
Зиму  в  двір  на  зиму  не  пущу,  
То  ж  і  від  морозів  не  загину.  
Музам  наварю  баняк  борщу.  
Справжнього.  З  сметанов.    На  свинині.  

09.10.2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962334
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2022


КАТЕРИНІ ОСАДЧІЙ ТА ЮРІЮ ГОРБУНОВУ (зоряній парі)

КАТЕРИНІ  ОСАДЧІЙ  

Коли  потрапите  ви  з  нею  на  вечірку,
Вона  залізе  вам  і  в  шлунок,  і  в  печінку.
Також  без  мікроскопа  і  без  дронів
Обстежить  ваші  ерогенні  зони.
Ще  й  комплімента  прошепоче  вам  на  вушко,
До  вас  схилившись  суперовим  капелюшком.

ЮРІЮ  ГОРБУНОВУ

Телеведучий.  І  кіноартист
А  віднедавна  ще  й  завзятий  альпініст.
Бо  він  щодня  тепер  підкорює  вершину
З  тих  пір,  як  в  жони  взяв  Осадчу  Катерину.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962124
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2022


АРЕСТОВИЧУ (це моя власна думка про нього)



Оце  нахабне  напівсонне  попандопало
З  телеекранів  на  людей  тихенько  хрокало.
Тепер  це  дуже  популярне  попандопало
(Занадто  довго  воно  хрюкало  і  хрокало).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961637
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2022


ВОРОГОВІ (переклад вірша, написаного мовою агресора автором Дмитром Шишкіним. )



Мені  соромно  за  мої  матюки  та  лайку.  Та  без  цього    тут  ніяк  не  можна.


Жорстока  доля  й  помисли  нечисті,  
І  душі  орків  темні  та  брудні.  
Чимдуж  тікають  заср*ті  рашисти,  
Наклавши  купи  у  свої  штани.  

Воняючи  горілкою  і  щами,  
Повзли  вони  в  останній  свій  похід  
Від  страху  й  злості  ср*ки  в  них  тріщали,  
Хололи  яйця,  як  грудневий  лід.  

Даремний  труд  і  всі  потуги  їхні,  
А  план  війни  –  закінчена  х*рня.  
О!  Вже  й  виття  звучить  з  кремлівських  вікон;  
«Каво  угодно,  только  ж  нє  мєня!»  

Чатують  хлопці  з  «Стугною»  в  засаді.
І  сумніватися  немає  в  них  причин,  
Що  ми  землі  не  віддамо  вам,  бл*ді!  
Кінець  безславний  –  він  для  вас  один.

Згорить  дотла  чи  згине  ворог  на  х*р  
У  кожнім  нашім  місті  чи  в  селі,  
Все  проклинаючи  й  вс*раючись  від  жаху,  
Успішно  здохне  на  чужій  землі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961043
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2022


ПРО САТИРУ Й ЛІРИКУ (з погляду сатирика)

Може  я    невчасно?  Знову  заважаю  поетам-лірикам.  Бо  пишу  в  основному  сатиру.  А  за  вікном  осінь.  Благодатно-натхненна  пора  для  поезії.  Деякі  автори  прямо  так  і  кажуть  мені:  "Ось  не  плутайся  під  ногами  зі  своїми  епіграмами.  Бо  красива  осінь-  це  не  твоє.  Це  наше."
 Мушу  відповісти.  Маю  право.



Пейзажна  лірика  –  то  є  прекрасна  штука!
Ось  голубіє  неба  голубінь.
А  там  –  хитаються  в  карпатськім  лісі  буки,
Он  рветься  «бабиного  літа»  волосінь.
Натхненно  пишеться  про  вранішні  тумани,
Про  те,  як  хлюпається  в  озері  вода,
Про  білий  вальс  берізки  з  вітрюганом,
Що  презентує  його  осінь-тамада.
Куди  не  глянь  –  а  все  побачиш  диво,
Рахат-лукум  для  серця  й  для  душі…
А  ти  візьми  та  трепетно  й    красиво
Про  Януковича  що-небудь  напиши.
***
Інтимна  лірика  –  то  й  ще  миліша  штука.
Кохання.  Поєднання  рук,  злягання  душ,
Солодка  втіха  та  іще  солодші  муки,
А  врешті  зради  холоднючий  душ.
Смакує  всім  ця  поетична  страва
Й  лоскоче  крила    кожної    душі…
А    ти  так  само  трепетно  й  яскраво
Та  про  Азарова  що-небудь  напиши.
- - - - - - - - - -
Сатира  й  лірика  –  то,  певно,  різні  речі.
І  хай  усе  воно  лишається,  як  є.
І  те  і  це  –  поезія  ,  до  речі.
А  значить  -    кожному  й  писати  про  своє.


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960836
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2022


ФИЛИПП КИРКОРОВ (звёздные мемуары)

Не  читал  я  Софокла,
Я  Букварь  дочитал  с  трудом.
Домработница  Фёкла
Вместо  пса  охраняет  мне  дом.
Звёздной  жизни  остаток
Для  себя  самого  берегу.
Не  хочу  я  фанаток,  
Зайку  Аллу  забыть  не  могу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960217
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2022


МИХАИЛУ ДОБКИНУ (аля Маяковский)

ЕГО  ТОЛПА  ЧТОБ  НЕ  ЗАБЫЛА,  НЕ
ЗАТЮКАЛА,
ДА  С  НАШЕЙ  ПАМЯТИ  НЕ  ВЫЛЕТЕЛ
ОН  ПРОБКОЮ,
ТАБЛИЧКИ  В  ХАРЬКОВЕ  "ПРОСПЕКТ  
ГЭ  ЖУКОВА"
СМЕНИТЬ  НАМ  НАДО  НА  "ПРОСПЕКТ  
МЭ  ДОБКИНА"!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960124
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2022


МАКСИМУ ГАЛКИНУ

 телефонный  розговор  Максима  с  его  приятелем    об
обстоятельствах  возникновения  супружеского  союза  с  Пугачевой.    

Ковыляет  бабуля.  
Переходит  на  красный.
Я  ей:  «Эй  ты,  кастрюля!!  
Это  очень  опасно!!»
Перевел  на  зеленый.  
Получил  штуку  баксов.
Да…,  пришлось  согласиться,  
А  куда  мне  деваться,
-    -    -    -    -    -    -    -    -    -    -    -    -    -    
Если  прёт  она  буром.  
Так  и  стал    я  «Тимуром».

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959405
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.09.2022


АЛЛЕ ПУГАЧОВОЙ

фрагмент  телефонного  розговора  звезды  с  подругой  об
обстоятельствах  возникновения  супружеского  союза  с  М.  Галкиним.    

Он  сказал  мне  учтиво:
«Ну  куда  вы  на  красный?
Это  очень  опасно!  
Перейдем  на  зеленый.»
И    назвался  Максимом.  
Я  подумала:  «Школьник!»
Оказалось  –  мужчина!  
Настоящий  полковник!
-    -    -    -    -    -    -    -    -    -    -    -    -    -    -    
Так  мы  создали  пару,
 Прям  сюжет  по  Гайдару.    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959390
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.09.2022


АЛЮР НА ВЕЛЮР (згадуючи прийняття Закону про продаж землі) .


Земля-наше  найбільше  багатство!
Наше?????



Спішили  риссю  наші  слуги-депутати  
Із  переходом    то  на  крок,  то    на  алюр
Закон  про  землю  урочисто  запивати
У  фешенебельнім    генделику  «Велюр».

Начхати  їм    на    карантинний  стан,
Адже    господар    у  «Велюрі    –  свій  пацан.
Є  все,  що  треба  в  закладі  «Велюр».
(Нема  хіба  що  воскових  фігур).

Там  світить  люстра,  тихо  музика    «лабає»,
Стерильне  все    і  тарганів  немає.
Бо  сам  Господар  ресторану  має    звичку
Ловити  спритно  тарганів  у  рукавичках.

Як  упіймає  -  убиває  персонально,
Щоб  до  клієнтів    не  потрапили…  орально.
Для  VIP–персон    же  в  елітарному  «Велюрі»  
Усе  козирне,  від  борщу  й  до  хачапурі.

В  один  лиш  вечір  тут  реально    просадити
Земельки  нашої  гектарів    з  вісімсот.
А  потім…    ягідного  чаю  попросити
«Пачті  бєсплатна»,  (тобто    гривень    за    п’ятсот).  

А  вже,…    обпісявши  у  гардеробі    хутра    
Та…    зодягнувши  на  швейцара  абажур,  
З  офіціантами  здійснити    камасутру
І  в  тихій  радості  покинути  «Велюр».









адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958641
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2022


НІКОЛАЮ ТІЩЕНКО, (нардепу від монобільшості, а поза очі Колі-котлєті)

В  кулінарії  він  розумний,  що  аж  страшно,
А  от  в  Парламенті  -  як  в  кузні  Голофастов.
Тут    не  його  формат  і  не  його  фасон...
Мабуть,  політика  не  для  таких  персон,
В  яких  макітра  тарганів  лише  вміщає,
(А  може  там  ще  й  канареєчка  літає)
*******
Не  всіх  цилюрників,  отих,  що  з-за  канави
Впускати  варто  у  державні  справи..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958639
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2022


ПРО МОНОБІЛЬШІСТЬ У ВЕРХОВНІЙ РАДІ

Бармени,  манікюрниці
Та  й  просто    безробітні,
Прийшли  до  монобільшості,  
Щоб    вибитись  із  злиднів.      
Гребуть  тепер,  як  грейдери
Готівку  і  «бєзнал».  
В  кишені  пхають  грошики,  
В  горлянку  і  в  анал.  
***  
І  дуже  хочеться  сказати:  «Може  годі?  
Бо  вже  купюри  аж  в  самому  стравоході.»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957866
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2022


ПОЛОНЕЗ ОГІНСЬКОГО «ПРОЩАННЯ З БАТЬКІВЩИНОЮ»,

вільний  український  переклад  тексту
з  російського  та  білоруського  аналогів

Пісне,  лети  в  далекий  край,  
Ти  наче  птах  туди  злітай,  
Де  ще  стоїть  батьківський  рідний  дім,  
Там  жде  мене  єдина,  що  її  
На  все  життя  я  покохав,
А  ввечері  в  саду  із  дому  
Линуть  дивні  звуки  полонезу.

Мене  несе  мій  сон  в  далекий  берег,  
Де  кохання  нас  візьме  в  полон,
Де  тільки  сонце,  тільки  хвиля,  
Тільки  щастя  нас  торка  
І  ми  удвох,  лише  удвох…  
В  руці  рука…


Там  на  горі  -    величний  Храм,  
Туди  в  дитинстві  бігав  сам.  
Любив  дивитись  на  святих  
На    давніх  образах.  
І  ангели,  літали  наді  мною  
В  білосніжних  куполах.  
І  чулось  під  склепіннями  
Чаруюче  звучання
Благовісту…  


Боже,  врятуй  наш  край,  
Від  бід  і    незгод  сховай,
Не  дай  нам  забути,  не  дай,  
Куди  йдемо  
І  звідки  йшли.
І  від  ріки,  і  від  лугів,
І  від  землі,  і  від  плугів,
І  від  некошених  отав,
Від  соковитих  буйних    трав
Повинні  ми  до  коренів  своїх,
До  рідних  душ
Нарешті  пригорнутись…  


Пісне,  лети  в  далекий  край,  
Ти  наче  птах  туди  злітай,  
Де  ще  стоїть  батьківський  рідний  дім,  
Там  жде  мене    єдина,  шо  її
На  все  життя  я  покохав,    
А  ввечері  в  саду  із  дому  
Линуть  дивні  звуки  полонезу.







адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956899
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2022


МИХАЙЛОВІ ПОПЛАВСЬКОМУ (кропив'яна епіграма)

На  сцені  -  задник  з  кропивою  та  лататтячком.
А  ще  дівчата  у  зелених  платтячках.
Співучий  ректор  там  торкався  до  дівок
Та  й  нажалив  об  них  язик  і  передок.
Тепер  не  може  він  під  музику  живу
Для  нас  забацати  хіта  про  кропиву.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956377
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2022


ВІКТОРУ ЯНУКОВИЧУ

Стоять  об*срані  кургани  тьомниє,
Тумани  бєлиє  ховаються  в  кущах.
І  заміновані  поля  зєльониє,
І  рощі  шумниє  розтрощені  на  прах.
А  парєнь  той,  що  вишел  в  стєпь  широкую,
Сидить  в  Ростові  на  вологому  стільці.
Весь  у  неспокої  зубами  цокає
Та  дзюрить  в  памперси  й  ламаї  олівці.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956374
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2022


ПАМ'ЯТІ АНДРІЯ КУЗЬМНЕКА (КУЗЬМИ)

Така  вже  доля,    відійшов  від  нас    Кузьма,  
Пісні  лишились..,  на  погасли    разом  з  ним.  
Він  справжнім    був.  Не  падав  ниць  ні  перед  ким…
І  вже  не  скаже  ,  чи  дружив  він  з  усіма,
Хто  так  гордиться  нині    дружбою  із  ним.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955791
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2022


ОЛЬЗІ СУМСЬКІЙ



Все  в  ній  красиве  з  п’ят  до  голови.
А  особливо  -    лінія  брови.
Проте,  кого  б  вона  не  грала,  ми  з  екрану,
Щоразу  бачимо  ту  ж    саму  Роксолану.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955672
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2022


ПАРОДІЯ на вірш поета Оександра Сушка

Олександр  Сушко
ТЕЩИН  ПИРІЖОК

Мовить  жінка:  -  Йди  голитись!
Колють  вуса,  борода!
Ти,  неначе  йєті  з  лісу,
Мичка  дибиться  руда.
Шерсть  на  грудях  і  у  носі,
Пахви,  наче  буйний  ліс.
Все,  із  мене  вовни  досить!
Краще  б  ти  малим  обліз.
Що  за  мода  пелехата?
Ти  ж  -  поет,  а  не  дикун!
Вижену  в  підвал  із  хати
Як  не  вистрижеш  ковтун.
Я  дослухався  реляцій,
Тещин  пиріжок  погриз.
У  свічадо  -  глип  уранці...
А  макітра  вже  без  кіс!
Щезли  оселедець,  пейси,
В  мене  зляк,  анабіоз.
Вже  подумав  -  буде  меса,
Місяць  гикавка,  пронос.
Тарганів  труїв  на  тижні,
В  здобу  сипав  порошок.
Хоч  не  взяв  мене  Всевишній,
Та  отримано  урок.
Жартувати,  звісно,  можна  -
Так  діди  чинили  теж.
Та  якщо  глава  порожня,  
То  до  пекла  попадеш.


Епіграми  з  рогами
Пародія    на  вірш  «ТЕЩИН  ПИРІЖОК»  
Олександра  Сушка.

Ну,  якщо  глава  порожня,    
То  до  пекла  попадеш,  
А  у  пеклі  ще  раз  може    
Ти  селекцію  пройдеш.
Груди  вистриг?    І  на  спині?  
Ну  та  добре,  спина  хай.  
А  під  зоною  бікіні  
Що  не  стриг?  Так  вистригай!    
Бо  як  буде  під  бікіні  
Більше  вовни,  як    на    спині  –  
Повернеш  голоблі  в  рай.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954952
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2022


СОН З ЧЕТВЕРГА НА П’ЯТНИЦЮ (або гівно при владі, поема)

Епіграф  1-й:
…  Та  й  сон  же,  сон,  напричуд  дивний,
 Мені  приснився  -  
Найтверезіший  би  упився,  
………………………………………….
Щоб  позирнуть  на  ті  дива.  
Та  чорта  з  два!...
           Т.  Г.    Шевченко,  поема  «Сон»

Епіграф  2-й:
…І  сниться  мені,  наче  моя  корова  -  це  я,    а  я  –  це  моя  корова.  І  веде  вона  мене  по  морозу  до  колодязя  напувати.  Вода  холодна,  як  лід,    мені  холодно,  стою,  трясусь  і  реву.  А  корова  як  уперіщить  мене  ногою  по  ребрах:  «Чого  не  п’єш?  Вовки  б  тебе  з’їли.  Зараз  зажену  в  стійло,  будеш  там  без  води  і  без  їжі.  До  самої  весни»…

                                      Уривок  з  гуморески,  почутої  по  радіо  
                                               багато  років  тому  в  гумористичній  програмі  
                                               «Від  суботи  до  суботи».          

1. Чогось  у  ніч  із  четверга  
Погано  спалось.
Ото  й  привиділась  мені  
Сесійна    Зала.
Так  ніби  в  Залі  тій  
Живуть  народні  слуги,  
А  з  ними  разом  -
Охорона  і  обслуга.

   2.   Були  ті  слуги
Хто  в  костюмі,  хто  в  халаті.
Одні  поголені,  
А    многі  -  бородаті.
В  руках  тримали
Дорогі    айфони,
На  головах  у  всіх
Одягнуті  корони.

 3.      В  жінок  –  сережки,  
Бігуді  та  фени,
А  на  ногах  були  і  капці  
Й  лабутени.
Із  опонентами  
Вітались  вони    класно!
Взасос  із  ними  цілувались
Просто  в  ясна.

 4.      Та  й  разом  кушали  ікру,  
Ковтали    шпроти,  
Презентували
З  матюками  анекдоти.
Палили    мирно
Ліцензійні  сигарети,
Смоктали  коньячок  
У    VIP-  буфеті.  
 
   5.      На  бельетажі  
І  в  Президії  навпроти
На  мотузках  штани  висіли
І    колготи,
Сорочки,  ліфчики  -
І  все  це  від  кутюр.
 За  все  платилось
Кілограмами  купюр.


   6.    Народні    слуги,  
Що  молодші  та  сміліші
То  вже  й  кохалися
У  Президентськім  кріслі.
А  ті,  що  старші,  за  столом
У  покер  грали.
Мене  побачили
І  зразу    ж  запитали:

   7.      «  Ти  кто  такой?
Ти  без  корони,  без  значка!
По  ходу  може  в  тебе
Тут    своя  рука?
Ти  як,  земляче
К  нам  сюди  попал?
Охрану  што  лі
Біля  входу  об..скакал?»

           8.      «  Та  ні,    -    кажу,  -
 Я    ваш  Хазяїн!  Я  -    народ!»
               «Який  Хазяїн?
Шо  ти  париш,  ніщеброд?
Ти    наш  обдурений
Успішно  ЛОХторат.
І  не  бери  на  себе
Дуже  много,  брат!

 9.        Ми  тут  покуда  й
               Без  тєбя  не  пропадьом.
               А  будуть  вибори  –
Ми  свиснем,    позовьом.
Дамо  і  гречки,
І  відбірного  пшона,
І  трошки  грошей,
І  шматочок  кабана…

10.    Ну,  в  смислі,  м’яса
В  виді  палки  сервелату.
Ще  й  агітацію
Принесемо  у  хату,
Щоб  понімал,  за  кого
Голос    віддавать.
Кого  в  Парламент,
А  кого  к    є…….    мать.

     11.    А  зараз  нам  тут
       Не  до  тебе,  ти  прості.
       Давай    на  вихід.
       Гей,  охрана!    Пропусті!»
       Я  у  ві  сні  
       На  допомогу  кликав.
       Топтався  по  їх  
       Модних  черевиках,

12.    Хапав  барсетки,  
Видирав  із  рук  айфони,        
І  намагався  познімати  
З  них  корони.
А  як  дістати?
І  з  якої  сторони.
Ті  слуги  всі  були
Великі,  як  слони.

13.    Вони  ж  зі  мною,  
Як  з  м’ячем  гулялись,
Мене  по  колу  пасували  
Й  забавлялись.
Робили  селфі,
Жартома  по  ребрах  били,
Під  купол  кидали
І  знов  мене  ловили.

14.    Тоді  ж  відбувся
Міжфракційний  матч,
У  цьому  дійстві  
Я  їм  був  за  м’яч.
І  аж  тоді  для  мене  
Скінчився  футбол,  
Як  слуги  спікеру  
Забили  мною      гол.

15.    Я  переляканий
Прокинувся  від  сну.
Й  збагнув,  що  вже  я
І  до  ранку  не  засну,
Бо  в  голові  моїй  
Дзвонило,  як  набат,  
Що  я  «обдурений
Успішно  ЛОХторат».

16.    Жахала  думка:  
«Це  ж  ганьба  та  ще  й  дурня!
Коли  ,  як  м’яч,
Слуга  хазяїна  ганя».
Що  ж  ми  за  люди?  
І  який  нас  біс  навчив.
Собі  у  владу    
Обирати    ворогів?

 17.  Який  нас  розуму
Позбавив  ідіот?
І  хто  сказав,  що  дуже  
Мудрий  в  нас  народ?
На  цілу  голову
Був  хворий,  той    народ.
Коли  до  влади  
Обирав  таких  істот,  


18.    А  чим  ми    думали,
Коли    їх  обирали?
Та  мабуть    ср..к..  ми,  
Б    ж  мізки    не  вмикали.  
Бо  й  ти,  бо  й  ви,    
Дружини  ваші,  ще  й  коханки  -
Спішили  всі
Голосувати  зранку.

19.      Ну  як  же  ж!    Вихідний!  
Так  треба  ж  на  природу!
Шашлик,  горілка,  
Огірочки  із  городу.
Картішки,  бадмінтон,  
Пивасік,    кока-кола.
Гордились:  «Як  ми  їх
Зробили  по  приколу»!

20.    А  вийшло  інше  -  
Поробили    ми    собі.
Бо  «слуг»    «господарі»  
Катають  на  горбі.
Годують  вдосталь,  
Як  індиків  до  Різдва.  
І  їжі  в  слуг,  хоч  лопни,
І    питва.

 21.    А  слуги    ці,
Міністри  й  депутати
Собі  до  неба  підняли  
Свої    зарплати.
Один  слуга  уже  й
Бабусі  дав  наказ:
«Продай  собаку  
Й  заплати  за  газ!»

22.    Тепер  втікає,  той  слуга  
Від  папараці.
А  раптом  битимуть  
По  пиці.  Чи  по  ср..ці.
Та  й  Тузик  той,  що
Стереже  у  бабці  хату,
Охоче  щось  та  й
Відкусив    би  депутату.  

23.      А  ще    міністриха    
Вже  губи  розкачала,
Тридцять  шість  тисяч  
Їй  зарплати,  каже,    мало.
Так  в  гувернантки  
До  Зеленського    піди!
Чи  неодруженого
Папіка      знайди  .  

24.    А  цей  скупив  все,  що  було
В  аптечнім  складі,  
Скрутивши  дулю  
Похапцем  громаді.
І  вже  продав  товар  
За    дорого    в    Китай.
Собі  -  прибуток,  
А  громаді  –  дуля    хай.

25.      Тепер,  коли    нас  
Вірус  в  хати  заганяє,
Його  товар  назад  
З  Китаю  прилітає.
Так  може  ми  цього  
Потрібного    товару
Даруєм  нашому  герою  
Тисяч  пару?

26.      Хай  з  цим  товаром  він  
І  далі  процвітає,  
Чи  до  сніданку,  
Чи  й  до  сексу  одягає.
Скажу  й  для  тих,  
Хто  обирав  команду  Зе!
Продукти  є  й  на  смітниках,  
Як  повезе.

27.    Туди  й  ходіть
Чи  поодинці    чи  на  пару.
Там    буде  ваше  все,
Що  знайдете  на  шару!  
А  то  все  плачемо:  
«Ой!  Що  ж  це  буде  з  нами!»
Ковтаєм  соплі,  
Землю  росимо  сльозами.

 28.    Бо  вже  ж    нема  за  що
Купити  нам  продукти.
Хоч  макарончики  якісь  
Чи  може  фрукти.
А    ми  ж    хотіли,  
Щоб  була  в  нас  Ліга  Сміху!
Та  вже  чогось  від  того  сміху  
Нічим  дихать.

29.      Вже  з  тої  радості
В  штани  собі  наклали,  
Бо  таки  справжніх  козаків  
Між  нами  -  мало.
А  все  дрібненькі  лихварі  
Та  гречкосії,
Що  й  досі  владу  
Собі  вибрати  не  вміють.

30.    А  тільки  й  здатна  
Оця    публіка  дурна
Щораз  ліпити
Собі  ідолів  з  гівна.  
Як  тільки  вибори  -    
Так  знову  й  западло,  
Неначе  вибрать
Більше  нікого  було.

31.    І  вкотре  з  нас  уже  
Сміється  цілий  світ,
Що  живемо  ми,  як  скотина,  
Стільки  літ.
Який  безвізовий  режим?  
Яка  Європа?
Коли  немає  чим  
Прикрити  голу  ж..пу!

 32.    Десь  загубився  
Й  нашій  бідності  кінець.
Ну,  як  вам  казочка?
Хто  слухав  –  молодець!
Життя  нас  б’є  по  голові,
А  все  одно
Ми    обираємо  на  виборах  -    
Г  і  в  н  о.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954744
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2022


ЛЯФАМ ШЕРШЕ (адресовано чоловікам)



Вже  якщо    ляфам    шершЕ  -
То  хоча  би  на  "ПоршЕ".
«Лексус»,  «Ауді»,  «Тойота»
Теж    ляфамам    до    душЕ.
«Мерседеси»-  «Мітсубісі»
Незручні,  скажу  я  вам,
Їх  салони  не  розмістять
Всіх    бажаючих    ляфам,  
Що  в  дверцята  пнуться  буром,  
Демонструючи  фігури,  
Всі  принади  й  макіяж,  
(Вводячи  шофЕра    в  раж).
«Жигулі»    ляфам    минають,  
«Москвичів»-  не  визнають,  
В  «Запорожець»  не  сідають,  
Бо  коліна  ніде  впхнуть.
Правда    є  мадемуазелі,    
Що  не  проти  і  в  «Газелі»  
Позайматися    лямуром
Під  шампанське  з  перекуром.
(Як  «Тойоту»  не  знайдуть).
Може  в  вас    авто  немає?
То  й  шершЕ    не  варто    вам.
Вас  навряд  чи  покохає
Хоч    яка-небудь    ляфам.  
Бо  без  власного  авто  
Для  ляфамів    ви    -  ніхто.
********************
А  якщо  цілком    успішно
Ви  ляфам    спіймали  вже  -
То  поводьтесь  з  нею  ніжно,
Як  з  яйцем    від    ФабержЕ.
Стережіть  в  обидва  ока,
Одягніть  їй    паранжЕ,
Бо  втече  у  світ  широкий,
Вас  лишивши    в    нігліжЕ.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953889
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2022


ОБИЧНИЙ ДЕНЬ ПРЕЗИДЕНТА ЗЄЛЄНСЬКОГО. (ОКОНЧАНІЄ)

8. Кортеж  їде  в  ніч.  Понти  закончілісь.  Робочий  день  тоже.

Проходя  через  вєстібюль  і  уже  находясь  в  оцеплєнії  вірної  непробіваємої  охрани,  Зєлєнський  во  всєй  прєлєсті  побачив    п’яту  стадію  капустніка.  Якраз    на  путі  слєдованія,  повернувшись  до  Президента  тильной  стороною  туловіща,  один  із  топових  учасників  Вечірнього  настойчіво  намагався  одєть  на  атлєтічіськи  сложьонного    швейцара  жіночу  норкову  шубку  46-го  размєру.  По  ходу  ця  шубка  принадліжала  одній  із  подтанцьовщіць,  які  каждий  раз  тоже  були  задєйствувані  в  капустніках.  Для  естетіки,  для  красоти  і  другіх  целєй.
Зєлєнський  з  охраною  пронік  на  вулицю,  тіко  мільком  на  ходу  глянувши  на  бриту  голову  недавнього  партньора  по  шоу.  Який  продовжував  свої  попитки  з  мєховим  іздєлієм.  На  вулиці  Шостому  вже  подали  його  автоборт.  Позаді  джип  охрани  да  санітарка  з  діжурним  доктором.  Кортеж  був  неповним  і  передвигався  скритно.  На  Київ  уже  давно  опустилася  тьма.  Короткий  зімній  день  также  давно  і  нєзамєтно  кудися  пропав.
Всі  три  авто,  як  усігда,  синхронно  і  слажено  рушили.  Свєт  в  салоні  Гарант  погасив  і  погрузився  в  свої  приватні  мислі  і  воспомінанія.  Його  впічатлєнія  від  капустніка  були  двоякіє.  З  одного  боку  він  кагби  побував  у  свойому  нєдавньом  прошлому,  срєді  своїх.  І  в  то  же  врємня  його  нинішній  статус  Глава  Держави  в  побачене  сьогодні  вєчєром  нікак  не  вписувався.
Взять  да  закрить  подобниє  мєропріятія    силою  своєї  влади    Гарант  канєшна  же  зміг  би  очінь  легко.  Но  зачєм?  Хай  це  буде  Кварталу  позволєно  і  впрєдь.  А  от  присутствія  на  цих  капустніках  Президенту  навєрно  слідує  воздіржацця.
Шторки  на  окнах  водітєль,  як  усігда  по  путі  додому,  тоже  закрив.  В  салоні  була  мнягкая  бархатна  темнота.  Машину    тіко  слєгка  покачувало  на  Кличкових  колдобинах.  Нада  було  позвонить  Первій  Лєді  Єлєні.  Це  робилось  Їдучи  з  роботи  вже  традіціонно.  І  було  зразу  ж  здєлано  і  сьогодні.  Лєді  отвєтіла  бистро.  Розказала  коротко  новості  з  Крівого  Рігу.
А  вони  бли  слєдующі:
1. В  связі  з  недавнім  поширенням  державної  мови  на  сферу  обслуговування  мама  Рима  почала  активно  ізучать  українська  слова  і  даже  словосочітанія.  І  довольно  успішно.  Сьодня,  вернувшись  із  супермаркету,  радісно  сообщіла  нєвєстці,  шо  вже  і  здоровалася  і  прощалася  з  касіром  на  укрАїнськом.  З  консультантом  у  торговом  залє  правда  шо  общалася  по-руські.  Бо  там  же  нада  було  гаваріть  більше  і  бістрєє.
2. Папа  Саша  поки-шо  пєрєхадіть  на  укрАїнську  нє  намєрєн.  Бо,  за  його  словами,  в  Крівому  Рігу  руській  язик  ще  всі  пока  понімають.  І  всєгда  будуть  понімать.
3. Як  дєті?  Да  вопчім  нармальна.  
Нє-нє.  Стоп.  Всьо-таки  даже  в  сім’ї  Президента  є  своє  приватноє  і  сокровєнноє.  Таке,  про  шо  ніззя.  Дак  і  ми  не  будемо.  Хотя  можна  було  б  і  продолжать.  Про  то,  шо  доця  Зєлєнська  вже  взросленька  і  велика  умнічка.  А  Алєксандр-наслєднік  вмиг  став  авторітєтом  для  дворової  малолітньої  мафії,  після  того,  як  точним  двіженієм  ступні  правої  ноги  вибив  жувачку  з  рота  лідєра  здєшньої  підростаючої  братви.  І  другим  двіженяєм  цієї  ж  ноги  намертво  приліпив  цю  жувачку  до  лоба  супротивника.    Ну,  не  будемо  дальше.  Нашо  воно  вам.  Навєрно  пора  нам  уже  заканчівать  очєрєдной  Президентський  день.  Тім  боліє,  шо  він  і  сам  скоро  кончіцця.  Да  й  авто  вже  котиться  не  по  вибоїнам  на  тіріторії  Кличка  Віталіка,  а  по  рівній,  як  стіл  штрассі  внутрі  єлітної  жиліщної  зони.  Зараз  наш  Главний  Герой    уже  буде  вдома.  Отказавшись  од  ужина,  пройде  прямо  в  душ,  а  отсюда    в  спальню  і…  засне.
Хай  спить.  Аж  поки  звонок  рінгтона  його  не  розбудить.  І  не  сповістить  йому  про  начало  ще  одного  дня.  Обичного,  одного  із  многіх.  Яких  ще  так  багато  впєрєді.  
Це  потом,  колись  усім  стане  понятно,  ким  був  насправді  Зєлєнський  для  нас,  українців,  Мойсеєм  чи  Сусаніним.  Бо,  як  ізвєсно,  істіна  проступає  через  матерію  і  сознаніє    не  зразу.  А  постіпєнно.

Новітня  історія  нашої  нації    да  нашої  держави  проісходіт  і  пишецця  прямо  зараз.

А  нашому  расказу  фінал.
 Пока-пока.

31.01.  2022.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953543
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2022


ОБИЧНИЙ ДЕНЬ ПРЕЗИДЕНТА ЗЄЛЄНСЬКОГО. (ПРОДОЛЖЕНІЄ №6)

7. Капустнік.  По  традиційному  сценарію.    Як  колись.  А  впрочім,  дивітья  самі.

Капустнік  перебував    уже  на  третій  стадії  із  п’яти  традіціонно  раніше  запатєнтованих.  Єслі  пєрвая  стадія  –  це  осмотр  налічія  бухл..,  пардон  напітков,  содєржащіх  спірт,  паралельно  з  обнюхуванням  стоящіх  поряд  блюд,  потом  швиденьке  двухкратне  розливання  в  фужери  вже  згаданих  напітков  до  уровня  «ти  шо,  крайов  нє  віді-іш?»  і  так  само    ж  двухкратне  ковтання  налитого  з  послєдующим  максимально  мінімальним  закусюванням.    Друга  стадія  –  поздоровлення  в  адрес  віновніка  (ков),  задля  яких  даний  капустнік  запрограмували.  І  канєшна  при  етому  оп’ять  щедре  сьорбання  з  фужерів  з  зауваженнями  в  адрес  сусідів  по  столу:  «До  дна!!!».  І  далі  вже  боліє  нєторопліве  і  виборочне  поїдання  кухні  від  шефа  на  сьодняшній  вечір.
Дак  вот.  Президент-екс-кварталівець  зайшов  у  присутствіє  (в  ресторан  тобто)  в  началі  вже  третьої  стадії.  На  цей  раз  капустнік  був  адресований    обворожитєльній  і  надзвичайно  талантлівой,  а  притому  і  дуже  вже  опитной  учасниці  Квартального  движенія.  Імені  називать  не  будемо.  І  про  то,  яке  собитіє  вона  празднує  –  також  промолчім.  Нашо  воно  вам.  Це  ж  не  так  важливо.
Вопщем,  ішла  третя  стадія  застольного  вечора.  Многолюдний  колектив  Вечірнього  уже  потроху  диференціювався  на  боліє  малолюдні    колективи,  які  вполнє  автономно  продовжували  вечір  в  тєсном  кругу  і  в  задушевному  уміротворьонном  насроєнії.  Всі  пока  ще  себе  контролювали  на  всі  100  (чи  може  хоча  б  на  98  відсотків).  Вошедшего  Шостого  встрєтілі  достойно,  з  акуратно  відміряним  колічєством    аплодісмєнтов.
  Мігномінтально  був  накритий  стіл  для  Зеленського  з  його  давно  улюбленими    блюдами.    За  стіл  у  компанію  до  Президента    посадили  єстєственно  же    саму  віновніцу.  Персонально  прикомандірований  до  столу  офіціант  відкрив  «Шампанське»  і  незамітною  ходою  японського  ніндзі  відійшов  на  задній  план.  Екс-колєга    зразу  ж  загадочно  посміхнувшись,  за  краватку  притягла  Зеленськове  ліцо  до  себе,  предварітільно  виставивши  в  ісходноє  положеніє  свою  щоку  для  дружнього  поцілуя.
Чмокнувши  в  наставленну  щоку,  Чинний  відчув  на  смак  весь  хімічний  состав  багатослойного  вечірнього  макіяжу.  В  наступний  момент  він  страстно  приложився  губами  до  душистої  кисті  руки    главної  сьогоднішньої    вечірньої  героїні  і  сразу  же  носом  відчув  такий  привично  знакомий  по  совмєстним  постєльним  сценам  у  Кварталі  запах  її  парфюма.  Того  самого,  який  люто  ненавиділа  і  від  якого  приходила  бувало  в  состояніє  буйної  агресії  супруга  Зеленська  Єлєна.
Після  цих  льогкіх  фізичних  касаній  Шостий  сів  на  місце  і,  взявши  фужер  ,  проізньос  поздоровчий  спіч  на  честь  напротів  сідящеї  візаві,  після  чого  вони  разом  надпили  «полусладкоє»  .  
                 Сідящая  напротів  за  останні  півтора  года  майже  внєшнє  не  помінялась.  Всьо  такая  же  обалдєнно  прівлікатільна.  В  длінному  обтягівающому  платті  з  верхнім  декольте  і  нижнім  разрєзом,  доходящим  до  зони  бікіні.    Тільки  брови  у  неї  стали  азербайджанської  ширини  і  чьотко  геометрично  ограньонниє.  Не  чорні,  правда  шо,  а  нейтрально-сіро-бежеві.  Зеленський,  проголодавшись  на  Держаній  Службі,  активно  став  рубать  ножем  і  вилкою,  стоящіє  перед  ним  срєдізерноморські    делікатеси.  Не  забуваючи  нєпрінуждьонно  балакать  з  собєсєдніцей,  сьорбать  совмєстно  з  нею  «Шампанське»  і  паралельно  отвічать  взмахами  руки  з  вилкою  чи  з  фужером  на  привєтствія  колишніх  соквартальців.  Які  звучали  дедалі    во  времєні  вьо  настойчівєє  і  катігорічнєє  з-за  сусідніх  столів.
Капустнік  тим  врєміньом  постіпєнно  почав  входити  у  четверту  стадію.  Це,  коли  участніки  вже  починають  забувать  ціль  і  мету  свого  перебування  на  цьому  мєропріятії.    Інтенсивно  починають  пить  «на  брудершафт»  спочатку  з  сусідами  по  столу.  А  далі  …
Далі  настає  час  п’ятої  заключної  стадії.  З  минулого  кварталівського  досвіду    Діючий  Гарант  знав  її  главниє  характеристики.  Це  брудершафт  з  усіма  живими  і  неживими  предметами,  которі  знаходяцця  в  полі  зрєнія..  І  спроби  здійснення  камасутри  з  офіціантКами.  Також  одиночне  і  групове  справляння  малої  нужди  в  гардеробі.  Цілячись  у  хутрові,  кожані,  сінтіпоново-плащові    вироби,  які  там  висять  на  вішаках,  чекаючи  своїх  власників.  І  ще  дещо  таке,  про  яке  не  будемо  продолжать  разговор.  Бо  може  ці  рядки  читатимуть  люди  неповнолітнього    возрасту.
Саме  в  цей  момент  Зеленський  пойняв,  шо  йому  пора.  І  перебування  його  тут  стає  лишнім.  І  для  його,  і  для  других..  Ще  раз  поблагодарив  главную  блондинку  Квартала    (яка  була  почті  удівітільно  твереза)  і  по-англіцкі  вийшов.
Шо  було  далі,  і  як  Гаранту  удалось  удачно  покинуть  капустнік,  продолжим  у  наступному,  уже  послєдньому  раздєлі.  

Пока,  всєх  благ.
Сінтябрь-місяць  2021-го.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952832
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2022


ОБИЧНИЙ ДЕНЬ ПРЕЗИДЕНТА ЗЄЛЄНСЬКОГО. (ПРОДОЛЖЕНІЄ №5)

6. Безпонтова  тікучка.  Неожиданноє  запрошення  на  капустнік.

Після  обіду  була  тікучка.  Оп’ять  відєорозмова  со  Щмигальом.    Прем’єр  по  ходу  був  взвинчений  предідусчіми  своїми  справами,  но  в  розмові  з  Гарантом  держався  майже  ровно.  Тільки  антівірусна  маска  на  ніжнєй  часті  його  благородного  ліца  була  перекошена.  Потом  він  її  зняв,  бо  вспомнив  ,  що  у  власному  кабінеті  присутствує  в  одіночному  числі.  Про  що  балакали?  Да  про  всяке-разне.  В  основном  про  те,  як  збалансіровать  в  котрий  уже  раз  хотєлки  олігархів  з  можливостями  конституційної  да  виконавчої  влади.  Нічого  нового  не  придумали.  Одложили  на  потом.  На  свіжі  голови.
Після  Шмигаля  по  прозьбі  Шостого  до  нього  прислали  Єрмака.  Прийшлось  повисить  голос.  Бо  на  цей  раз  Адміністратор  Офіса    не  прєсьок  косяки  Разумкова.  Послідній  закон  номер  такий-то  Верховна  Рада  прийняла  і  подала  на  підпис  в  Офісу  вигляді  не  такому,  як  просила  Банкова.  Разумков  наполіг  на  ізмінєніях  в  проекті,  як  на  думку  Президента  нехороших.  Уперся  Разумков  і  рожки  наставив.  А  патамушо  Констітуція,  відітєлі.  І  ніззя.  Всьо.  Точка.  Прийняли  її  (Констітуцію)  ще  в  своє  врємня  при  Кучмі-Даніличу.  А  тепер  вона  часто  й  мішає  діло  дєлать.  Єрмак  агрєсівно  мовчав.  Тіко  в  кінці    Зеленськового  спічу  трохи  посокрушався,  шо  в  партію  «Слуг..»,    да  й  у  фракцію  моновелику  після  блістатільної  перемоги  ВладімірСанича  прийшлось  у  срочному  порядкє  набірать  усе,  шо  в  воді  плавало  і  до  нашого  берега  прибилося.  Бо  на  той  момент  і  партії  ще  не  було.  Одна  назва.  Із  телесеріалу.
Чинний  скривився.  Ну  нічого  не  возразив.  Бо  це  була  болєзнєнна  правда.  Узявши  з  Єрмака  обєщалку  впрєдь  буть  з  Разумковим  боліє  ізощрьонним,  об’явив  кінець  цієї  тєми.
Сікрітарша  доложила  далі,  шо  в  прійомной  настойчиво  і  тірпіліво    до  Кабінєту  рветься  нєкій  Сєргєй  Анатолічь  Сівоха.  Рішив  прийнять.  Все  ж  може  приятні  спогади.  Ліга  Сміху  і  всьо  такоє.  Но  Сівоха  оп’ять  просив  собі  ще  якоїсь  політичної  должності.    Зеленський  вислухав,  сохраняя  спокій,  і  терпляче  порадив  візітьору  сначала  отдохнуть,  успокоїцця  після  тьорок  з  ветеранамі  АТО  й  просто  подрімать  у  кріслі  в  жюрі  Ліги  Сміху.  Там  бізопасно.  Ніякої  біди.  А  про  себе,  глядячи  на  Сівоху  подумав,  шо    проблеми  і  в  жюрі  тоже  бувають.  Нє  ну  там,  крєсло  може    провалицця    під  колосальною  масою.  Чи  Полякова  нінароком  зглазить.  Чи  засне  десь  Сівоха  нєвовремня.  При  голосуванії.    Вголос  цього  не  сказав.    Сказав,  шо  сначала  Сєргєй  Анатольїчь  хай  побуде  в  жюрі,  а  далі  посмотрім.  І  все.  Сівоха  пішов  недовольно  блістя  окулярами.
В  мінуту  відпочинку  згадалися  репітіції  а  Кварталі.  Вони  проходили  якраз  у  надвечір’я.  Бо  до  обіду  всігда  був  Сон.  Кольоровий,  красівий,  щасливий,  громкий,  з  піснями,  репризами,  постєльними  сценами.  Все,  як  у  шоу  накануні  ввечері.  Далі  після  сну  всякі  діла  з  Єлєною,  завтрик  вдома.  Паралєльно  всякі  входящі-ісходящі  звонки  нужнім  людям  і  від  них.  Все  тоді  було  якось…  харашо  і  прівично.  По  накатаному.  А  січас…
Тут  думки  різко  сплутала  сікрітарша,  сказавши,  що  ВладімірСаничу  прийшло  запрошення  на  капустнік  від  його  екс-колєг  по  Кварталу.  Н-ну  шо  ж.  Може  принять?  Да  поприсутствовать?    Воно  ж  своє,  родноє.  Скіко  років  жизні  віддано.  Вирішив,  шо  проїде.  Не  на  весь  вечір,  канєшна.  Як-не-як  він  уже  не  в  Кварталі.  І  статус  нє  тот.
За  окном  перші  признаки  темноти.  На  начало  капустніка  не  попав.  Ще  возникли  деякі  дрібниці,  які  потребували  однако  і  його,  Чинного  Гаранта  контролю.  Роздратовано  подумав  шо  в  Офісі  всьо  ж  такі    не  так  комфортно,  як  у  Кварталі  чи  в  Лізі  Смєху.    Почіму?  А  патамуша  особливого  ентузіазізму  до  державних  справ  нема.  Ні  в  Акул,  тіпа  Єрмака,  ні  в  мєлкого  планктону.  Ну  да  ладно.    Пора    подавать  машину.  На  Капустнік.

Август-місяць    2021  року.
Возможно  я  скоро  продовжу.  Як  буде  врємя.  Бо  конєц  лєта  і  начало  осєні.    Дача.  Урожай,  знаєтєлі.  Так  шо  до  скорого.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952191
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2022


ОБИЧНИЙ ДЕНЬ ПРЕЗИДЕНТА ЗЄЛЄНСЬКОГО. (ПРОДОЛЖЕНІЄ №4)

4.  ВІЗІТ  МОЛДАВСЬКОЇ    КОЛЄГИ.    ЦЕРЕМОНІЯ      У    МАРІЇНСЬКОМУ  ДВОРЦЮ.


Мая  Санду  приїхала  скромно.  Автокортеж  з  двух  не  дуже  й  прідставітєльських  автомобілєй.  Плюс  поліцейський  супровід.  Ніжно  вислизнула  з  авто,  ступила  крок  вперед  і  подала  Господареві  сопрєдєльної  держави  маленьку  біленьку  долоньку  для  особистого  знакомства.    Була  вона  худенька,  мініатюрна,  одягнута  в  осіннє  пальтечко,  строгу  сукню  та  шарфик  кольорів  національного  прапора  Молдови.
Зєлєнський  рядом  з  молдовською  колегою  чувствовав  себе  крупним  чєловєчіським  екземпляром,  майже  гігантом.    І  йому  це  нравилось.    Картіну  щоправда  псував  срєднєстатістічєський  рост  вояків  Почесної  Варти.  Які  очінь  прістально  наблюдалі  за  Прєзідєнтами    зверху  вниз,  з  висоти  своїх  обізатільних  для  їхньої  служби  185-ти    сантіметров.
Впрочім,  ритуал  пройшов  харашо.  Караул  не  збився  жодного  разу.    Падєній  в  обморок  і  неконтроліруємих  дєйствій  у  солдат  не  случилось.    Ковьор  під  ногами  тоже  був  новий  і  удівітільно    чистий.  Во  всякому  случаї  візуально.  Далі  були  переговори,  обєщалки  про  дружбу  мєжду  странами  і  народами,  вічний  мир,  торговлю,  обмін  смаколиками  і  т.д.  і  т.п.    І  канєшно  состоявся    спільний  брифінг.  А    на  фініші  проізошов  ще  й  обід    з  бєзупрєчно  приготованих  молдованських  і  українських  блюд.  Стіл  для  пєрвих  осіб  був  накритий  согласно  всім  правилам  мєждународної  кулінарної  дипломатії.  
Обід  був  якраз  кстаті,  бо  робочий  день  вийшов  на  свій  екватор  і  Чинний  Шостий  уже    вєсьма  замєтно  проголодався.  Перебуваючи  з  Гостею  він  вів  себе  увєрінно  і  ввічливо  як  і  належить  Хазяїну.  Був  добрим,    щедрим  і  офігітєльно    сексуально-інтєрєсним.  Прямо  як    у  постєльних  сценах  з  Вєчєрнього  Кварталу.  Кароче  всьо  як  нада.  Мимоволі  вспомнив  свій  візит  до  Трампа  і  скривився.  Бо  тоді  рядом  з  Стариком  Дональдом    він  виглядєл  отнюдь  не  гігантом,  а  скорєє  7-мим  гномом  із  казочки  про  Попелюшку.  
Опщем,  результатами  зустрічі  можна  було  радовацця.  Нєкоторе  времня,  канєшно.  А  потом  усьо  ето  забуть.  Да  і  шо  буде  робить  Мая  Санду  після  прощання  з  ним  –  Зєлєнському  було  кагби    по  шарабану.  Чи  затримаєцця  в  українській  столиці  до  вечора,  чи,  заправившись  горючкою,  візьме  курс  на  свою  винно-персиково-кукурузяну  Молдову.  Поліцейський  супровід  до  кордону  Аваков  забезпечить.  Погранічники-таможня  пропустять  без  вопросов  і  вимогатєльства.    Бо  їх  тоже  ж  прідупрідили  і  ознакомили.  Опшем,  візіту  кінець.  А  державні  справи  ждуть.  І  робочий  день  Президента  ще  дальокий  від  завєршення.  Ібо  до  вечора  ще,  як  до  неба  рачки.

Май-місяць  2021-го
Продолжим  далі,  як  буде  возможность.  Пока-пока.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951918
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2022


ОЛЕгу ТАТАРОВУ (заступнику Єрмака)

Хто  більше  вкрав  –  той  дуже  цінний  працівник!
(При  нашій  владі  це  вже  тренд  і  навіть  шик).
Ось  і  цього…    в  сміттєвий  бак  не  люстрували,
Бо  саме  з  бака  його,  власне,  і  дістали.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951898
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2022


ФИЛИППУ КИРКОРОВУ (монолог героя-любовника)


…полетели  сквозь  окна,  опоясанные  дождём,  чтобы  ты  не  промокла,  я  буду  твоїм  плащем…

Цитата  из  песни  Ф.  Киркорова  


Не  читал    я  Софокла,  
Я  «Букварь»  дочитал  с  трудом,
Дождь  пошел?  Ты  промокла?
Я  открою,  входи    в  мой  дом.

Голова  перегрелась,  
Борода  заискрила    огнём  ,
Быстро  ночь  пролетела,  
Поднимайся,  пить  кофе  пойдем.

Одевай  свое  тело,  
Секс  окончен!  Вставай  и  не  ной!
Что!  Опять  захотелось?!
Слушай,  я  ведь  не  конь  заводной!

Я  ведь  все  же  Киркоров!  
Это  честь  –  кувыркаться  со  мной.
Детка,  в  ж#пу  твой  норов!  
Ну-ка  встала!    И…б-быстро  домой!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950318
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2022


РОБОЧИЙ ДЕНЬ ПРЕЗИДЕНТА ЗЄЛЄНСЬКОГО (ПРОДОЛЖЕНІЄ №3)


4. НАЧАЛО  РОБОЧОГО  ДНЯ  І  ПРОДОЛЖЕНІЄ  ПОНТІВ.        

Уважаїмиє  чітатєлі!  
Єслі  хто  не  читав  іще  предидущі  глави  цього  проїзвідєнія,  дак  желатільно  їх  зразу  почитать.  Шоб  ізначально  владєть  повною  інхвормейшин.  А  тоді  вже  й  приступить  до  прочтєнія  того,  що  содержіцця  нижче.  

А  я  тим  часом  продовжу.
Під  пильним  присмотром  вірної  охрани  Об’єкт  №1  шустро  покинув  борт  службового  бронірованного  «Мерседесу»  і  прошмигнув  у  добре  йому  знакомі  двері  Офісу.  Отнюдь  не  в  парадні,  а  в  скромні  обичні  двері  тильного  фасада  зданія.    Со  сторони  двору.
Шо    інтєрєсно,  іще  жодного  разу  приїзд  Главного  Менеджера  держави  на  роботу  не  застав  врасплох  тих  штатних  да  й  сверхштатних  сотрудніків,  які  наповнювали  Офіс  Президента.  Вони  якими-то  невідомими  органами  своїх  організмів    мигномєнтально  оприділяли,  шо  Глава  Держави  прибув  на  роботу.  І  зразу  ж  евакуїровалися  з  карідору  від  автоматів  з  кавою  до  своїх  кабінєтів.  Стукаючись  між  собою  плечима  й  лобами  да  розпльоскуючи  содіржимоє  бомажних  стаканчиків  собі  на  ноги.

А  потрапивши  в  кабінети,  з  розгону    падали  сідницями  в  офісні  крєсла.  І  зразу  ж  нєїстово  начінали  стучать  пальцями  по  клавіатурах.  Або  принімали  позу  скульптури    Мислітєля  і  гіпнотично  впирались  поглядом  у  екрани  компьютерів.  Таким  чином  зразу  же  создавалась  видимість,  шо  напряжьонна  робота  в  кабінетах  Офісу  не  прікращалася  даже  ноччю.

Зєлєнського,  як  завжди,  на  підході  до  кабінєта  стрітив  Єрмак.  Обмінялись  ріторічєськимии  діжурними  фразами.  Тіпа:  1.Рад  привєтствувать;  2.Как  дєла?;  3.Как  сємья?;  4.Родітєлі  что?;  5.  Как  сам?;    У  прийомному  покої  біля  Головного  Кабінєта  в  шерензі  покірно  стояли  сікрітарі-референти.  Трохи  осторонь  цвіла  і  пахла  дорогим  парфюмом  Юлька  Мендєль.    Президент    случайо  остановив  свій  погляд  на  її  нових  модно  здєланих  бровах  і  на  якусь  сікунду  про  себе  пожалкував,  шо  в  азербайджанській  армії  бойових  безпілотників  уполні  достаточно,  а  у  ЗСУ  їх  щітані  одиниці.  А  вголос  підчьоркнуто  ввічливо  привітавши  свій  бліжайший  офісний  планктон,  Шостий  попрямував  ніпосрєдствінно  в  Головний  Кабінєт.

Простуючи  до  свого  робочого  місця,  Зєлєнський  ще  кивнув  да  посміхнувся  офіс-сікрітарші,  яка    на  своєму  місці  в  углу  за    Г-образним  столом  тщетно  намагалася  упрятать  стройниє  ноги  під    міні-юпку.  

У  кабінеті,  расположившись  у  крєслє    Чинний  Гарант  побачив  декілька  нових  Законів,  прийнятих  Верховною  Радою  і  поданих  на  Підпис.  Підписав  ні  глядя.  А  шо  там  смотрєть,  якшо  їх  уже  бачив  Єрмак.  І  вони  вже  одобрєни  свише.  В  смислі  олігархами.  Інакше  вони  б  на  цьому  столі  не  лежали.  

Сказав  по  связі  сікрітарці,  шоб  прислала  Єрмака.  Той  зайшов  зразу  же.  Запросив  Єрмака  сісти  і  ще  раз,  дивлячись  йому  в  піріносіцу  нагадав  о  важності  достойної  зустрічі  Президентші  Маї  Санду.  Адміністратор    Чинного  завірив,  шо  всьо  буде  зроблено  тщатільно.  Не  хуже,  а  луччє  чим  це  бувало  при  Порошенкє.

Далі  була  відєосвязь  із  Шмигальом.  Сводка  по  заболіваємості  на  ковід  була  невтішна.  Від  неї  у  Зєлєнського  даже  занили  связки  на  нозі,  потягнуті  в  Буковелі.    Локдаун    унічтожав  усі  без  виключення  галузі  проізводства.  Майже  пошепки  Шмигаль  сообщив,  шо  і  пенсійний  фонд  виснажується.  Робоча  сила  масово  їде  за  бугри.  Людей  рабочого  возраста  все  менше.  А  пенсійного  возрасту  забагато.  Даже  нісмотря  на  то  шо  пінсіонєри  рано  чи  пізно  переходять  у  післяпенсійний  возраст.  Да  ще  й  ФОПИ  життя  не  дають.    Требують  для  себе  більшої  свободи  і  пріфєрєнцій.

Прем’єр  якийсь  момент  з  пісним  виразом  обличчя    дивився  з  екрану  мовчки  а  після  цього  розродився  довгою  проповіддю.  Ось  її  зміст:  «Вони  ж,  ФОПи  тобто,  сразу  же…  как  гриби  після  дощу.  Бабах  –  і  їхні  товари  да  услуги    заполнять    всю  страну.  Вопрєкі  всім  прийнятим  раніє  законам,  способствующім  розвитку  мєлкого  бізнесу  в  Україні.  Бо  наші  ці  ФОПи  дуже  живучі  і  енергічні.  Мигномєнтально  построять  на  заброшенних  землях    цілу  купу  солнячних  да  вітрянних  електростанцій.  Да  ще  й  по  всій  Україні  так  само  ж  мигновєнно  змонтірують    десятки  тисяч  установок,  способних  перероблять  результати  свинячої,  коров’ячо-козячої  да  гусячої  жизнєдеятєльності  в  отопітєльне  тепло.  Те,  шо  називається  БІОГАЗом.    Шо  создасть  масу  нових  істочників  електротеплоенергії.  І  одноврємєнно  создсть    конкуренцію  і  Ігорю  Вілєрічу  і  Рінат  Лєонідічу.  Да  й  найбагатшому  газовому  вєтірінару  Дмітрію  Фірташу  тоже.  А  таке  в  наших  існуючих  условіях    допускать  опасно.  Ну,  ви  ж  розумієте.    Олігархи  ж  такого  юмора  в  жизні  не  поймуть.  І  можуть  наложить  і  на  Прем’єра,  і  на  Президента    такі    свої  санкції,  від  яких  несложно  наложить  у  штани.  Пробачте,  Пане  Президент,  мене  за  відвертість,  я  від  Вас  нічого  не  скриваю…»    Шмигаль  винувато  замовк  і  машинально  лєжащою  на  столі  антівірусною  маскою  протер  сначала  вспотівші  очки  а  тоді  ще  й  лисину.

Чинний  Шостий  скривився.  Він  після  возвращенія  з  Буковелю  вже  вдруге    чи    й  утретє  слушав  од  Шмигаля  всьо  ето.  Раздражьонно  подумав,  тіпа  зачєм  піднімать  проблему,  коли  ми  обидва  не  в  силі  її  побороть.  А  вголос,  стараясь  буть  урівноваженим  сказав,  глядя  в  очки  на  екрані:  «ДєнісАнатольїч,  я  січас  нє  готов  до  аналіза  цієї  тєми.  Занят.  Стрічаю  мою  молдавську    Коллєгу.    Давай  потом.  А  пока….  Конєц  связі.  Работай.      До  скорого».

Наша  розповідь  канєшно  ще  не  закінчена.  Далі  буде.
Всіх  вам  благ.
Март-місяць  2021р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950316
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2022


ОБИЧНИЙ ДЕНЬ ПРЕЗИДЕНТА ЗЄЛЄНСЬКОГО. (ПРОДОЛЖЕНІЄ №2)

3.  КОРТЕЖ  ПРЯМУЄ  НА  БАНКОВУ.    УТРЄННІЄ  ПОНТИ  В  ДОРОЗІ.

Авто  мнягко  хиталося  на  штрассі  українського  качіства.  Стікляна  звіконіпроніцаїма  шторка  надійно  розділяла  пасажира  да  водія.  Зєлєнський  навмання  крутив  радіохвилі  на  потужному  авторадіо.  Зупинився  на  пісні  «Шоу  маст  гоу  он».    І  дослухав  до  кінця.  Співав  її  канєшна  же  безсмертний  Фредді  Меркурі.  Пісня  бодріла  і  наповнювала  енергією.  І  даже  кагби  поднімала  слухача  на  якусь  висоту  над  зємльой,  даючи  почуствовать  себе  крилатим.  І  Президент  рішив,  шо  ця  музика  вмісті  з  таким  ніпрєвзойдьонним    вокалом  задають  нєплохий  фон  для  начала  його  робочого  дня.

В’їхали  в  чєрту  города.  Сказать,  шо  улиці  були  стєрільно  чисті  було  б  перебільшенням.  Нєкоторі  мусорні  урни  уже  намагались  уміщать  в  собі  мусору  в  два  рази  більше  собственного  обйому.  Згадалась  недавня  розмова  з  Клічком,  коли  той  с  висоти  свого  зросту  обіщав,  шо  гігієна    і  чістота  в  Кієві  буде  соблюдацця  ніукоснітільно  під  його  лічним  контрольом.  І  Президент,  глядя  січас  на  результати  цього  контроля,  запланірував  напомніть  меру  про  його  обєщалкі  в  жьосткій  формі.  Бо  етот  Клічко  уже  зовсім  страх  потіряв.  Обрадувався  локдауну.  А  може  він  тіпа  переплутав  його  з  нокдауном.    І  сидить,  не  встаючи,  в  углу  ринга.  Ніякого  уваженія  до  громадян  столиці.  Ніякого.  Стидоба.  Пора  Клічка  піднімать  на  ноги  і  давать  йому  каманду:  «Бокс!»

Далі  на  улицях  все  більшало  людей  да  транспорта.  Понятно,  шо  кортежу  віздє  давали  зільоний  свєт.  Зустрічні  машини  зворачивали  в  сторону  і  замірали  на  времня  проїзду  Президента.  Пішеходи  тоже  старались  держацця  подалі  од  проєжжей  часті  дороги.  Даже  коти-безхатьки,  шо  кришували  тіріторію  біля  рибних  магазінов  да    аптєк,  побачивши  кортеж,  прижимались  боком  до  фундаментів  стоящіх  рядом    домів.  А  вже  після  проїзду  кортежа  вони  нєвозмутімо  і  важно  продовжували  йти  по  своїх  котячих  ділах.
Столиця  вже  давно  проснулася.  Вона  везла  людей  своїм  комунальним  і  частним  транспортом  туди,  куди  цим  людям  було  нада.  Вона  прожорліво  засмоктувала  насєлєніє  у  станції  метрополітену  через  одні  двері  і  одноврімєнно  випльовувала  толпу    на  вулицю  через  сусідні  двері.  Город  кормив  своїх  громадян  і  многочіслінних  пришельців  пиріжками  смаженими,  пиріжками  печеними,  піццою,  гамбургерами,  шаурмою,  плюшками,  ватрушками,  круасанами,  картопльою-фрі  да  і  прочім  фастхудом.  Напував  кавою,  разними  чаями,  Моршинською,  Кака-Колою,  капучінами-амєріканами-еспресами  да  енергетічіськими  напоями.  Ну,  і  безусловно  ж    пивом  самих  разнообразнійших  брендів.  Город  гостіпріїмно  держав  автомобілістів  у  пробках,  а  пішеходов  поливав  то  мокрим  сніжком  трошки  з  мокрим  дождіком,  то  наоборот  мокрим  дождічком  трішечки  з  мокрим  сніжком.

Президентський  автопоїзд  бистро  намотував  кілометри  на  зімнюю  різіну.  Робочий  день  насувався  безжально  і  неотвратімо.  Зєлєнсьий  згадав,  шо  сьогодні  до  нього  з  офіціальним  візітом  приїжджає  новоізбрана  Президент  Молдови  Мая  Санду.  Всі  ніобходімі  распоряженія  относітільно  прийому  Високой  Гості    у    Мар’їнському  Дворці    він  віддав    Єрмаку    ще  вчора.    І  особінно,  ісходя  з  предидущого  опиту  загострив  увагу  на  слідуючих  ключових  деталях:

Во-пєрвих  під  ногами  у    обох  Президентів  во  времня  їх  прохождєнія  перед  встрєчним  Почесним  Караулом    должен  лежать  новєйший  красний  ковьор.  А  не  вигорівша    зношена  тряпка,  бившая  новим  ковром  ще  при  Кучмі-Даніличу.  Да  ще  на  тому  бувшому  ковру  і  дірка  єсть,  ногами  протоптана,  якраз  в  тому  місці,  де  Президенти  зазвичай  синхронно  повертаюцця  наліво  і  кланяюцця    на  встрєчну  Почесну  Варту.  Шоб  її  попривєтствувать  надліжащим  чином.    Да  й  во-вторих,  шоб  солдати  Почесної    Варти  всі  були  в  бєлих  ременях  і  в  блістящих  хромових  сапогах.  А  не  в  кирзових  через  одного.  І,  наконєць  в-третіх,  треба  шоб  перед  виходом  на  службу  бойці  були  нагодовані  хоча  б  подвійною  порцією  перлової  каші.  А  то  знову,  як  уже    траплялося,  голодний  Караул  буде    шатацця  од  поривистого  вітру,  коли  буде  виконувать  команду  «Рівняйсь!»    Да  питацця  увідіть  грудь  четвертого  чіловєка,  щитая  себе  пєрвим.  І  всьо  ето  на  голодний  желудок,  не  поївши.    У  связі  з  цим  Зєлєнський  напрочь  запрітив  Голові  свого  Офісу  привлікать  до  цієї  роботи  свого  замістітіля  Татарова.  По  причинам  нам  усім  понятим.

Нада  буде  ще  раз  прідупрідить  Єрмака,  шоб  не  дай  Боже  не  проізошло  яких-то  зашкварів  во  времня  Прийома  Президентки  дружественної  нам  Молдови.  Встрєчу  і  Прийом  у  Мар’їнському  потрібно  проізвєсти  по  етікєту  і  по  регламенту.  В  мєру  строго  і  німножко  помпезно.    І  ніяких  ухіщрєній  а  также  даже  малєйших  попиток  подірібанить,    виділені  на  підготовку  да  проведення  Візіта  гроші  буть  не  должно.  Ось  саме  такі  думки  турбували  кмітливий  розум  нинішнього    Президента  держави  Україна  по  дорозі  в  Присутствіє.

А  кортеж  тим  часом  уже  проїхався  по  Банковій  і  у  полному  составі,  правда  шо  без  передньої  поліцейської  машини  ну  зате  з  останньою  (яка  була  скорою  помощщю),  заїхав  у  браму  Офіса  Президента.  Брама  перед  цим  була  в  нужний  мамент  автоматично  відкрита  і  потом  так  же  само  автоматично  і  безотлагатільно  зачинилася.  При  откритії  і  закритії  вона  іздавала  скриплячий  звук,  який  кстаті,  єслі  вніматільно  прислухаться,  дуже  напоминав  тембр    і  модуляції  голоса  Чинного  Шостого.

Продолженіє  буде  незабаром.  Ожидайтє.
Всіх  благ.
05.02.021-  09.02.021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949857
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2022


ЄВГЕНУ БРАГАРУ, народниому депутату і спеціалісту з газово-собачих питань


Це  той  «слуга»,  який  бабусі  дав  наказ:
«Продай  собаку  й  заплати  за  газ!»
Тепер  ховається  «слуга»    від  папараці.
А  раптом    битимуть.  По  пиці  чи  по  ср..ці.
Та  й  Тузик,  той,  що  стереже  у  бабці    хату,
Охоче  щось  та  відкусив  би  депутату.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949077
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2022


ОБИЧНИЙ ДЕНЬ ПРЕЗИДЕНТА ЗЄЛЄНСЬКОГО. (ПРОДОЛЖЕНІЄ №1)

2.  ЗАВТРИК    ОД    БАБИ    ЛЮБИ  З  БАРИШІВКИ.

Перед  самим  від’їздом  до  Крівого  Рігу  сімейний  шеф-повар  сім’ї  Зєлєнських  нємець  Фрідріх  приготовив  для  «майн  гер  Хозяїн»  дуже  смачну  і  невєроятно  жирненьку  утку  з  чорносливом.    Саме    цим  блюдом  «гер  Хозяїн»  успішно  снідав  послідніх  три  своїх  робочих  дні.  Розщитував  сьогодні    вже  цю  утку  доїсти.  Однак  у  їдальні  на  столі  нікакіх  остатків  смачної  утки  не  обнаружив.  Даже  й  обгризених  кісток  з  неї  там  не  було.

На  обєдінному  столі    був  розміщений  тіко  нарізаний  хліб  у  хлібниці  да    рядом  стояло  блюдце  з  бутірбротом  для  Президента.  Ну  й  ще  там  було  пусте  чималеньке  фархорове  блюдо,  біля  которого  справа  і  слєва  було  розложене  ніобходіме    по  етікету  столове  сірєбро.  Да  ще  салфетки.  Бутірброт  був  із  сиром  да  й  ще  з  чєм-то,  шо  візуально  угадать  нівозможно.  По  ходу  якась  сьєдобна  зелень.  А  біля  стола  стояв  дворєцький  і  рукою,  одітою  в  білокрохмальну  рукавичку,  благородно  наливав  для  ВладімірСанича  в  чашку  його  ранкову  каву.

А  каву  дворецький  готував  чудову.  Після  неї    оте  пійло,  шо  його  випльовують  всім  жаждущім    кавові  автомати  в  Офісі  на  Банковій,  Зєлєнський  і  в  рот  не  брав  і  даже  й  дивицця  на  його  не  мог.  Каву  на  роботі  йому  робила  прес-сікрітарка  Юлька  Мендєль.  Не  таку,  правда  шо  вкусну,  як  оцей  дворєцький,  но  нічьо,  їсти  можна.

Стоп.  До  Офісу  на  Банковій  нам  ще  не  пора,  поетому  давайте  мислєнно  вернемось  назад  у  приватну  столовую  Zelensky’s  family.    На  вопрос  Дєйствующого  Гаранта  Констітуції    про  то,  почіму  ніт  утки  на  столі,  вірний  дворєцький  увєрєнно,  хотя  з  льогкою  грустю  в  голосі  відповів,  шо  сьодня  утром  витягнута  з  холодільника  остальна  частина  утки  начала  іздавать  різкий  новий  і  досєлє  не  присущій  їй    аромат.  Який  ще  вчора  в  неї  був  відсутній.  І  він  (дворєцький)  взяв  на  себе  відповідальність  признать  шо  для  орального  прийому  в  людський  організм  продукт  тепер  напридатний.  І  після  цього  була  зроблена  утилізація  в  мусорне  відро.  

Упрєждая  вопрос  ВладімірСанича    про  запасноє  меню  сьогодняшнього  завтрику,  дворецький  так  само  благородно,  як  він  наливав  каву,  приніс  паруючу  сковороду.  І  лише  з  йому  прісущім  ізяществом  щедро  вивернув  з  неї  в  пусте  фархорове  блюдо  на  столі  добрячу  порцію  яїчніці-  глазунії.  Притрушеної  смаженою  на  олівковому  маслє  цибулькою.  А  потом  підкреслено  ввічливо  пояснив,  шо  для  блюда  він  іспользував  свіжайшие  домашні  яйця  від  БабиЛюби  з  Баришівки.  

Хто  така  БабаЛюба,  не  треба  було  пояснювати.  ЇЇ  лічность  була  відома  всім  послідующим  Президентам  України,  починаючи  з  Кучми-Данілича  і  по  теперішній  час.  Да  і    їхнім  дружинам,  да  дітям,  да  й  онукам  тоже.  Правда  шо  во  врєміна  Данілича  ця  куряча  торгова  марка  іміла  трошки  іншу  назву.  А  іменно  –  ТьотьЛюбазБаришовкі.  Але  з  часом  це  псевдо  на  одно  покоління  состарилося  і  потіряло  за  ненадібностю  свою  географічну  приставку.  Да  й  стало  вон  просто  БабаЛюбою.  І    здєлалося    сакральним  во  язицєх  вищого  ешелону  київської  влади.  Но  прі  етом  воно  залишалося  й  січас  таким  же  таїнственним  і  неприступним,  як  і  в  часи  України  з  Кучмою.  Бо  всім  українським  Президентам  цей  легендарний  бренд  поставляв  ,  не  безплатно  ж    канєшна,    найкращі  в  світі  (так  було  прийнято  вважати)    домашні  курячі  яйця.  І  даже  Порошенкіно  велике  сімейство  користувалось  даним  товаром  паполнойпраграммі.  Нісмотря  на  то,  що  найбагатший  курячий  олігарх  Кисюк  (чи  Кицюк)  був  закадичним  дружбаном  Президента  №5.  Сріді  найвищіх  можновладців  упорно  ходило  убідітєльне  твердження,  шо  БабаЛюбині  яйця  луччє  всякіх  талісманов  да  оберігов  защіщали  того,  хто  їх  їв,  від  усякої  біди  і  нещастя.  І  дуже  продлівали  срок  життя,  забезпечуючи  його  хароше  качіство.  Яйця  несли  пользу  не  тіко  тому,  хто  їх  потребляв,  а  й  і  його  нащадкам  аж  на  4-5  поколєній  вперед.  А  шоб  досягти  максімального  ефекту,  треба  було  кушать    цілющій  продут    хотя  би  5  років.  А  можна  й  10.  Це  ще  луччє.  Строки,  учтітє,  якраз  соразмєрниє  з  Президентськими  строками.  А  як  тіко  очерідний  Президент  передавав  повноваження  наступникові,  дак  Люба  зразу  ж  знімала  його  з  довольствія  і  ставила  на  пітаніє  нову  сім’ю.  

Продукту  від  БабиЛюби  для  всіх  Президентів  усігда  хватало,  нізавісімо    од  размєра  їхніх  сімей  да    од  обйомів  ісходяших  од  них  замовлень.  Як  це  в  неї  кажний  раз  виходило,  ніхто  об’яснить  не  мог  .А  те  шо  поставки  яєць  робилися  чьотко,  вам  подтвердять  не  тіко  Кучми,  но  і  Ющенки,  і  даже  возможно  шо  й  Януковичі.  Якшо  вам,  канєшна,  удасьця  вийти  з  ними  на  связь.    Других  заказчиків  на  свою  продукцію,  кроме  Гарантів  Конституції,  БабаЛюба  прінціпіально  не  признавала.  Зовсім  недавно  вона  біля    свого  двора  даже  всьопробіваємую  Іріну  ВєнідіктовуОкоГосударєво    розвернула  на  сто  восімдісят,  а  тоді  з  нечувано  агромадною  грубою  силою  запхнула  обратно  у  служебний  київський  джип.  І  грізно    скамандувала  водієві:  «Ану  паняй  обратно  на  Київ!  Яєчок  їй  свіженьких!  Иш  ти,  розмічталась  вона!  Шельма!»  Гєнпрокурорша  даже  опєшила  од  такого  чудовіщного  напору  наглості.  І  потягнула  на  себе  дверку  авто.Но  в  цю  мить  БабаЛюба  нагнулась  аж  у      машину,  переламавши  пополам  свій  висоий  зріст    і  вдруг  майже  прівєтліво  і  неголосно  продовжила:    «Ну  да  ладно…ізвіні….  ну…ти  не  обижайся…ну  ніззя  тобі  січас  ці  яйця.  Ось  як  станеш  Президентшою  –  тоді  пожалуста.  І  просить  мене  тоді  не  нада.  Я  сама  всьо  обеспечу».  Баба  розігнулась  і  знову  стала  вищою  за  джип.  І  закінчила:  «Ну,  їдь  з  богом.  Я  ж  тобі  по  харошому…  Азарова  дак  я  совковою  лопатою  отсюдова    прогнала».  І  легенько  да  дуже  акуратно  захлопнула  дверку  авто.  Саме  так,  як  і  положено  закривати  дверцята  на  іномарці  а  не  на  Жигульонку-копєйці.

Іріна  Валєнтінівна  от  первоначальної  обіди  зразу  хотіла  по  приїзді  в  Київ  відкрити  протів  обідчіці  кримінальне  провадження,  обвінів  її  в  участі  в  якомусь  із  ще  не  розкритому  Генеральною  Прокуратурою  тяжолому  злочині.  Но  взвєсівши  всі  за  і  протів  рішила,  шо  етого  всьо  же  не  стоїть  робить.  Почіму?  Да  потому  шо  вона,  Вінідіктова,  всього  лиш  ОкоГосударьово,  да  й  усе.  А  БабаЛюба  –Сімейний  Оберіг+Талісман  уже  аж  п’яти  українських  Президентів.    А  це  височайший  статус.  Поетому  Гєнпрокурорша  прийняла  рішення  розработку  БабиЛюби  не  начинать.  Пока.  А  отже  після  візіту  Вєнідіктової  до  Баришівки  в  житті  да  в  мєлкому  бізнесі  БабаЛюби  нічого  не  змінилося.  Яйця,  як  і  раніше  в  нєобходімій    кількості    безпріпьятствінно  поступали  в  Будинок  Зєлєнського.

Ось  такий  несподіваний    дополнітєльний  істочнік  харчування  з  Баришівки  шостому  Президенту  достався    кагби  в  спадок.  Він  і  не  возражав.  Да  й  Пєрва  Лєді  була  довольна.    Почіму  ніт!  Хай  будіт.  Ось  і  січас  з  охотою  поснідавши  яїчніцю+каву+бутірброт,  Шостий    у  спеціальній  гардеробній  кімнаті  вдягнувся  в  робочу  спецівку.  Тоїсть  в  строгий  чорний  костюм,  чорний  галстук  да  в  білу  сорочечку  з  єлі-єлі  замітним  глазу  смарагдовим  отлівом.  На  ноги  –  чорні  тухлі  на  супєртрендовій  білій  кросовочній  подошві.

Пора  в  Офіс.  Охрана  привично  стала  по  номерах.  Коли  Зєлєнський    вийшов  на  крильцьо,  його  чорноглянцеве  авто  вже  стояло  мастєрські  сорієнтіровано  ручкою  правої  задньої  двєрки  до  лівого  плеча  свого  Главного  Пасажира.  Охрана  бистро  і  прівично,  приміняя  ніжно-мнягкую  фізічєську  силу,  посадила  Охраняємий  Об’єкт  на  заднє  сидіння.  Десь  спереду  вже  заверещала  сирена  головної    в  кортежі  поліцейської  машини.  Одразу  ж  і  весь  кортеж  увєрєнно  рушив  уперед  і  всього  за  нєскоко    мігновєній    сінхронно  набрав  на  спідометрах    максимальну  швидкість,  дозволену  в  населеному  пункті.

Продолженіє  буде….  Обізатільно…  Всєх  благ!
30.01.21 –  05.02.021.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949075
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2022


ОБИЧНИЙ ДЕНЬ ПРЕЗИДЕНТА ЗЄЛЄНСЬКОГО. (НАЧАЛО)

 Пишу  не  дуже  літературною  українською.  Вірніше  печерним  суржиком.  Не  тому  що  рідної  мови  не  знаю.  Я  знаю  її  з  колиски.    А  тому  ,  шо  її  ще  зовсім  недавно  зовсім  не  знали    ті,  про  кого  пишу.    Ще  й  зараз  вона  для  них  іноземна.  На  базовому  рівні.  Отже,  прошу  Читача  вибачити,  набратися    терпіння  та  й  читати  так,  як  є.
                                             Автор.

1. ПРОБУЖДЄНІЄ

Звук  рінгтону  ворвався  в  спальню  різко,  з  розгону.  І  прозвучав  непрівично  голосно  і  даже  як-то  нєрвнопаралітічєскі.  Зєлєнський  з  несподіванки  дьорнувся  і  ще  пару  секунд  не  мог  понять,  шо  проісходіт.  А  тоді  всьо  же  в’їхав,  шо  це  ж  сработав  будільнік  на  смартфоні.  З  закритими  глазами  потянгувся  до  тумбочки  і  навпомацки  плавним  двіженієм  пальця  погасив  кажущійся  йому  в  цей  момент  нестерпно  протівним  звук  будільника.

Ще  минут  п’ять  лежав  недвижимо.  Хоч  понімав,  шо  вставать  же  треба.  Бо  неотложні  государственні  справи  без  нього  не  здєлаються.  Тєм  боліє,  шо  Первої    Лєді  рядом  з  ним  на  кроваті  не  було.  Вона  вже  три  дні,  як  поїхала  з  дєтьмі  в  Крівой  Ріг.  До  родітєлєй  мужа.  Вибрала  пєріод  продолжающегося  общєнаціонального  локдауну  і  воспользувалась  тим,  шо  дєті    січас  учацця  в  школі    онлайн.  З  собою  Єлєна  взяла  дітей,  сімейного  шеф-повара  нємца  Фрідріха  да  гувернантку  Ганну.  Ту  саму  Ганну,  яка  ізначально  в  Кабміні  Гончарука  була  Міністрихою  науки  і  освіти.  А  потом  розприндила  губи  через  маліньку  зарплату.  Дак  Зєлєнський,  коли  міняв  Міністрів-гончаруков  на  Міністрів-шмигалів,  предложив  бєдной  дєвочкє  місце  гувернантки  для  своїх  власних  нащадків.  І  дав  зарплату  в  два  рази  більшу  за  прєжнюю.  

Утро  наступало  нєзавісімо  од  людських  бажань.    Президент  №6      ще  минутку  полежав  а  потом  сполз  з  кроваті,  піднівся  на  ноги  да    позвонив  у  звоночок  дворєцькому.  Шоб  дать  отмашку  на  приготування  завтрика.    А  сам  попростував  у  їхній  з  Первою  Лєді  совмєстний  і  дуже  просторний  приватний  санвузол,    який  виходив  своїми  дверима  прямо  в  спальню.  У  санвузлі  кромє  простой  ванни  було  ще  й  джакузі.  А  біля  нього  душова  кабіна,  два  унітази,  одне  біде  і  ще  багато  дечого  для  комфорту  і  гігієни.  Впрочім,  не  будемо  далі  розказувать  широкому  загалу    інтимні  подробності,  приватного  апартамєнта    яким  пользуєцця  «пара  намбер  ван  ін  Юкрейн».  

Підійшовши  до  великого  зєркала,  яке  відображало  його  фігуру  з  голови  майже  по  колєні  та  ще  десь  півтора  метри  повітряного  простору  над  головою,  наш  герой  вирішив  сьогодні  самостійно  побрицця.  Бо  його  паріхмахєр  Лазарь  Аронович  уже  другий  тиждень  лежав  на  стаціонарі,  заражений  на  ковід    І  був  в  данноє  врємя  абсолютно  непридатний  до  виконання  своїх  хункцій  по  часті  паріхмахерського  ремесла  і  мистецтва.  А  той  хто  його  заміняв  позавчєра,    у  порівнянні  з  Лазароновічом,  як  спєц,    виглядєл    чудовіщно    жалюгідно.    І  був  зразу  же  отторгнутий    VIP-клієнтом.

Тягаючи  по  своєму  намиленому  державному  обличчю  безпечне  одноразове  лезо  »Жіллєт»,  Зєлєнський  раптом  згадав  сьогодняшній  нічний  входящій    звоночок  од  Коломойського  і  от  цього  воспоминанія  здригнувся,  мало  не  вразивши  лезом  нижню  губу.  Дзвінок  розбудив  його  посеред  ночі.  Як  всіда  увєрєнно  і  трохи  недбало  ІгорьВалєріч  повідомив,  шо  он  находіцца  в  казіно,  а  в  якому  –  не  сказав.  Вмєсто  цього  сказал,  шо  токошопроігралветомказіно  огромноеколиічествобабок.    І  через  це  категорично  хоче,  шоб  оті  кіломегавати  електроенергії,  які  він  (Коломойській)  купив  авансом  в  Енергоатома,    взять  да  і  продать  конєчному  потрєбітєлю  на  парудєсятковкапєєкдороже,  чєм  планировал  сначала    за  каждий    кіловат.  Штоби  полностью  вєрнуть  в  прєжний  размєр    фінансовиє  актіви.  Коториє  у  нєго  билі  до  сегодняшнєго  проіграша.
Розбуджений    цим  раптовим  тіліфонним  звонком,  та  ще  й,  як  помиями,  обіллятий  такою  радикальною  інформейшн,  The  President    спросоння  мало  вголос  не  послав    Валеріча  разом  з  його  актівами  до  його  ж  таки  прєдков  по  матєрінской  лінії.  Проте  вчасно  спомнив,  від  КОГО    ісходіт  цей  нічний  звонок,  і  дав  отвіт  достойно.  Так  достойно,  наскільки  це  можливо,  лежачи  в  опочивальні  без  верхнього  одягу.  Набрався  сил  і  рішітільно  сказонув,  шо,  мовляв,  ІгорьВалєріч,  просім  нє  бєспокоїцца,  єслі  Вам  єтонада  –  ми  всьо  порєшаємо.  Бо  вже  добре  затямив,  що  ІгорьВалєрічу    як  і  РінатЛєонідічу  треба  давать  відповідь  тільки  так.  Бо  другого  вони  НІПАНІМАЮТ.  Да  й  у  сам  Президент  Зєлєнський  так  само,  як  і    його  папєрєднікі,  мусив  був  ще  в  началі  свого  строку  дати  всі,  які  було  йому  положено  обєщалкі  олігархам.  В  обмін  на  їхні  хотєлкі.  Обєщалкі  він  давав  не    всім,  канешна.  Порошенкє  він  не  обіщав  нічого,  крім  своєї  агресії  і  насілія  а  также  слєдствія  з  послєдіющим  справедливим    судовим  приговором.

Час  летів.  Пора  було  снідать.  Дворєцький  уже  мабуть  поставив  ВладімірСаничу    завтрик  на  стіл.  А  тому,  старанно  витерши  чисто  виголене  обличчя  рушником  та  лосьйоном,  Зєлєнський  пішов  з  MASTER-спальні  до  своєї  величезної,  як  штрафна  футбольна  площядка,  їдальні.      

Продолженіє  слідує…  Ждітє…  Всєх  благ!

28.01.021-29.01.021  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948442
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2022


АНІЛОРАК


І  голос  гарний,  і  струнка    її  фігурка,  
Ще  й  одружила  на  собі  живого  турка.
І  все  ж…  чогось  їй  по  життю  не  вистачає,
Бо  й  на  далекому  Уралі  виступає.
***
Її  ще  й    Діксон  та  Ямал  давно  чекають,
(Кіркоров  з  Басковим  туди  не  досягають).  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947838
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2022


ТАЇСІЇ ПОВАЛІЙ

.

Я  просто  Тая,  просто  Тая,
Я  від  природи  така  є…
                                       Слова  із  пісні  Таїсії  Повалій.

Коли  була  вона,  як  всі  
І  звалась  просто  Тая,  
То    їздила  в  тролейбусі
(А  може  і  в  трамваї).
Тепер  трамвай  для  неї  -  стрес,
Заслуженій  актрисі
Вже  подають  лиш  «Мерседес»,
(А  може  «Міцубісі»).
Чогось    вона  в  Москву    втекла
І  в  нас  її  не  чути.
З  собою  лиш  кота  взяла,  
Папугу  та…    Ліхуту.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947822
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2022


ЛЕЗГИНКА В ПЕКЛІ (шакалам Кадирова)

Під  Гостомелем  біля  Києва  було  розгромлено  підрозділ  так  званих  “кадирівців”  -  елітного  чеченського  спецназу  Росгвардії  на  чолі  з  генералом  Магомадом  Тушаєвим.

Інформацію,  яку  поширили  в  суботу,  26  лютого,  в  соцмережах,  ТСН.ua  підтвердили  власні  поінформовані  джерела.  


Рамзан  Кадиров  у  припадку  сексуальнім
Царю  резинку  на  рейтузах  цілував
Та  ще  й  у  проміжках  між  ласк  палких,  оральних
Слова  приємні  він  Господарю  казав:  

«Лиши,  Володарю,  для  мене  Україну,  
Повір,  я  швидко  розплету  її  косу,  
Заб’ю  її,  як  птаха  чи  звірину  
І,  як  трофей,  тобі  до  трону  принесу.  

Тобі  не  варто  над  дрібницями  сидіти,  
Ти  краще  сили  на  Європу  розверни,  
А  Україну  розіпнуть  мої  джигіти,  
Адже  ти  знаєш,  які  доблесні  вони.    

Ми  пару  днів  там  постріляєм  без  спочинку  
І  Київ  –  наш,  не  треба  далі  й  воювать  
Ми  на  Майдані  затанцюємо  лезгинку  
І  станем  голови  невірним  відрізать.»    

А  не  збулось,  бо  Україну-матір  
Її  сини  на  посміх  не  дали  
Закрили  неньку  спинами  солдати,  
І  в  руки  міцно  зброю  узяли.  

У  славний  Київ  не  зайшли  шакали
Смердить  Гостомель  весь  від  їхніх  тельбухів,  
А  ті,  що  вижили  –  ті  мордами  орали  
Торішню  глицю  серед  київських  лісів.

Тепер  у  пеклі  танцюватимуть  лезгинку,  
Якщо  при  цьому  задні  лапи  зберегли,  
Бо  перед    ними  не  раби,  а  українці,  
Що  Батьківщину  на  поталу  не  дали.  

Ті,  що  прийшли  -  вже  не  топтатимуть  барвінку,
А    ті,  хто  прийдуть  убивати  нас  сюди,
У  пеклі  вічно  танцюватимуть    лезгинку,  
В  гарячім  пеклі,  на  жаркій  сковороді.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941471
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2022