| Сторінки (1/1): | « | 1 | » |
При світлі дня, у латах ночі,
ворон сизий все воркоче,
У полі млистім,
між степів-хаос крилами носив:
над квітучим садом
щастя-він розкидував нещастям,
серед скал могучих, дужих,
там де вітер волю бив,
він за вітром, наче сокіл,
страх і смуток розносив,
і все крилами із ночі по блакиті,
не чека, краяв марево червоне
і живі людські серця.
Він нагадував про зраду,
про весь біль і вороття,
про забуте давнє горе,
і слізьми залитий край.
Все що було наче в лісі-він
із дебрів виводив,
та з найглибших місць
душі-аж до серця приносив.
Ворон цей не бачив щастя-він
народжений з журби
І лиш совість-його мати,
а він сам-то серця грім.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928997
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2021