Оксана Рудич

Сторінки (1/3):  « 1»

серце




Напиши  мені  кілька  рядків
прямо  на  жовтому  місяці
(бо  листя  кленове  давно  перейшло  в  іржу,
а  вітер  слова  Твої  десь  розгубив  дорогою).
Ці  ночі  січневі  такі  кришталево-прозорі,
що  я  роздивлюся  усе  до  найменшої  літери:
і  порух  нервовий  зважнілих  Твоїх  повік
над  теплою  хмаркою  подиху,  
й  метелики  пальців  –  середнього  і  вказівного    –
на  чорному  тлі  тактичних  Твоїх  рукавиць
(такі  мерехкі    й  органічні,    
неначе  й  не  знали  ніколи  ні  струн,  ані  клавішів).
І  ясно  відчую  пульсацію  серця.  
Воно
здатне  зрушить  арктичні  льоди,
здатне  зливу  пройти  поміж  краплями,
здатне  вірити  так,  що  вода  на  вино,  
а  сміття  на  бурштин  перетвориться,
здатне  Юду  пробачити,  перш  ніж  убити  –  
таке  бо  затяте  і  любляче…  
2023р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971796
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2023


Така країна

Моя  країна  -  Україна:
«край»,  «рак»,  "раї",  «ура»  і  «рана»,
а  ще  «курна»,  а  ще  «руїна»
і  все,  на  що  ще  літер  стане.

Не  голуб  –  горлиця  узимку
на  крижаному  підвіконні:
немає  хліба,  є  лиш  рими
в  моїй  простягнутій  долоні.
2005р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904105
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.02.2021


Легенда

Чи  є  де  кінець  оцим  рікам  кривавим?
Із  чим  же  межують  оці  океани  сліз?
З  летаргійним  сном  ідіотів,  
що  пентхаузів  вікна  скляні  
вважають  надійною  твердю?
З  фригідністю  фюрерів,  здатних
годувати  ідею  
десятками  тисяч  чужих  дітей?
Чи  усю  цю  солону    вологу
всотає  грузька  біомаса,
короткозоро  мружачись  
у  світлі  блакитних  екранів?
Вона  здатна  відчути  лиш  вістря  пружин,  
перевертаючись  на  диванах…
Дійсну  ціну  кожній  краплині
цієї  пекучої  речовини
знають  лиш  ті,  що  на  греблі  хвилі
поміж  небом  та  пеклом
довірливо  дивляться  в  очі
Збирачеві  Достиглих  Душ.
Їм  не  до  дискусій:  «Чи  все  те  дарма?
Чого  нам  чекати  -    війни  чи  миру?»
Бо    до  Волі  битих  шляхів  нема,
є  звивисті  стежки  межи  болю  й  віри,

на  яких  не  народжується  історія,  
а  вже  оживає  легенда.
2014р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904104
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.02.2021