Рувану Талі

Сторінки (1/40):  « 1»

Молитва міжсезоння

Ненамолене  місто  зранку  воістину  чисте!
Дзеркала  калабань  для  припухлих  облич  розклало.  
Подивися,  як  дехто,  кому  необхідно  мало,
прикладається  пити  священного,  яко  вихрест.  

Він  не  знає  за  скільки  продав  би  себе,  як  мав  би.  
Він  не  має  себе  й  здивувався  б,  якщо  це  взнав  би.
Ненаміряне  небо,  в  нім  мрій  міріади,  мрево  -
все  це  так  міжсезонно  й  водночас  усе  ж  лютнево.

Озирнеться  на  вистріл,  що  кашель  зими  предсмертний,
стане  мовити  пацяр,  зіб'ється  на  "же  єси  на..."
(два  на  шиї  висять  для  безпеки:  срібло  й  осина)  
ці  машини  страшні  йому,  мов  вивергання  Етни.

Онде  ретро  кафе  точить  спогад  і  крутить  вуса:
вуйко  в  підраних  джинсах  колись  був  завидним  хлопом,  
та  покинувши  все  подався  у  світ  автостопом,
з  тих  часів  став  подібним  до  Леннона  і  Ісуса.  

Тож  змирися,  направду  для  нього  це  місто  встало.
Домолися  за  нього  від  "на  небесах"  і  нижче.
Калабані  зугарні  відсвічують  долі  днище  
і  готує  чоло  до  сівби  міжсезоння  рало.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906275
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.02.2021


Примітивне свідчення вічної любові

Дівчино,  так  буває  -
щастя  приходить  раптом.  
Ти  -  моє  друге  сонце.
Я  -  твоя  друга  мама.  
Просто  роби,  що  треба.  
Просто  тримайся  сенсів.
Слухайся  серця,  знаєш  
іншого  не  пораджу.  
В  цьому  чудному  світі
ми  -  дві  рибини  в  зграї.  
В  тебе  вогонь  як  фатум,
в  мене  -  тверда  земля.
Скільки  життя  не  лиґне
болю,  років,  помилок,  -
"ми"  невід'ємна  частка,  
навіть,  коли  мовчу.
Ти  дещо  буйна  в  грози.
Я  -  і  черства,  й  байдужа,
Але  хіба  ж  не  успіх  
знати  одну  із  нас!
Просто  люби  навіки!  
Просто  давай  їм  шанси!  
Витекло  вже,  що  зайве.  
Це  і  назвеш  життям.  


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906037
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2021


Життя за Оккама

Недовго,  й  зотліє  знов,  
пожухне,  як  пелюсток.  
Коли  ти  пером  споров
всю  голову  від  кісток
до  думки,  -  як  батерфляйс
випурхували  слова.  
У  декотрих  ти  зав'яз,  
а  інші  ділив  на  два.  
За  лезом  Оккама  знай,  
усе  тут  було  просте:  
і  спалений  в  попіл  рай,  
і  місце  під  друк  пусте,
і  ставлення  до  причин,  
і  наслідків  перший  збір.  
По  факту  -  усе  чин-чин.
По  вірі  -  всього  лиш  вір!
Недовго,  й  зійдуть  на  штрих  
диктанти  кардіограм.  
Відразою  до  відлиг
заниє  надбрівний  шрам,  
і  вимовиш  щось  про  лють
з  метеликом  на  губах.  
Послухай,  якщо  по  суті  -  
в  тобі  не  існує  страху!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905972
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2021


Мода на весну

І  вперіщить  дощ.  Проросте  трава  і  набрякнуть  сни.  
Раптом  вийде  кльош  з  моди,  а  дарма,  встигне  до  весни.
І  впаде  гніздо  пантрівних  лелек  й  електричний  стовп.  
І  підмочить  нас  і  віршів  врожай  черговий  потоп.

Тільки  будь  стійким  до  моїх  розмов,  до  моїх  очей!  
Час  стирає  нас  плямою  з  вікна,  не  їдка  ачей.
Я  люблю  тебе,  як  своє  ребро,  літаковий  хвіст.
Тільки,  ким  ти  є?  Тільки,  де  ти  є,  хто  мені  повість?

Літаковий  шлях  виріже  для  нас  піднебесся  клин.
Тільки  будь  швидким,  бо  розтане  дим,  мов  палю  полин,
проганяю  злих.  Тільки,  ти  який?  Тільки,  що  -  добро?  
Повернеться  знов  мода  на  каре,  прозу  і  таро.

Я  курила  б  в  ніч,  спершись  об  стіну  в  сукні  з  бахроми,  
тільки  вийми  хрип  зі  своїх  легень  і  в  мої  встроми.
Час  повісить  нас,  парасольний  гак,  в  пору  цю  ясну
зразу  при  дверях,  мов  пройшла  навік  мода  на  весну.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905883
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2021


А на заході електрички

Вже  повні  калюжі,  а  очі  такі  спустілі.  
Повіє  байдужістю  -  значить  пора  втікати.  
Мені  надто  тісно  у  цьому  дрібному  тілі.  
Мені  надто  пусто  довкола  сирої  хати.

Втомилась  чекати!  Втомилась  чекати!  Втомилась  чекати!

А  на  заході  -  електрички
ріжуть  світу  яремні  вени.  
Сонце  плюхнеться  в  тазік  річки,  
це  відомо  вже  достеменно.  
Я  би  в  нім  полоскала  ноги
і  стрясала  з  колін  потьоки.  
Вкрайте  кусник  мені  дороги!
Скиньте  цій  анемічній  вроки!  
Грубо-грубо  себе  заштопав
горизонтним  шнуром  посадок
аж  від  Львівщини  до  Європи,  
без  побічних  трагічних  гадок.
І  червлені  його  кінцівки
в  антилагідних  рукавицях
розмастять  дві  солені  цівки
по  сумних  досконало  лицях.

Час  небилиця!  Час  небилиця!  Час  небилиця!

Бо  його  не  було  й  не  бу́де  в  людських  долонях.  
Володіння  мої  розве́рзлися  снігом  талим.  
Повертаю  на  захід,  наче  вечірній  сонях,  
стиглу  голову,  -  стніть  її  так,  як  і  сонце  стяли.  


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905783
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2021


Трагедії сучасності

Відпустити  сльозу.  Крізь  порізи  стікати,  
як  березовий  сік  у  чужі  животи.  
Обдирати  лозу,  підліткові  плакати,  
що  не  кожен  -  то  рік,  що  не  пруття  -  то  ти.

І  не  мати  мети,  і  даремно  шукати
в  анонімних  листах.  Із  завданнями  йти
в  гаражі,  на  мости.  І  не  вміти  спитати  
про  відвагу  і  страх,  і  прощальні  пости

без  люблю,  
без  прости
...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905739
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2021


Вечори

Цей  кусень  вугля  -  син  пожеж,  
що  коло  нього  заночую.
Твої  слова,  твої  слова,  твої  слова,  -  я  їх  не  чую  -  
вже  кілька  днів,  як  вітер  стих.
А  що  мені  мій  слух  без  нього?
Холодний  блиск,  холодний  блиск,  холодний  блиск  вікна  німого
вступив  у  змову  із  вогнем
і  віддзеркалює  потрійно
камінний  жар,  камінний  жар,  камінний  жар,  і  мече  рвійно
на  стіни  тіні.  Й  наче  дим
стелюся  я.  Так  стелять  ложе.  
Моє  дитя,  моє  дитя,  моє  дитя  на  тебе  схоже.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905648
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.02.2021


Маки

І  ти  у  мені  не  зі́йдеш  ні  сонцем,  ні  талим  снігом,  
ні  змученим  і  прозрілим  підкорювачем  земель.  
Вже  кличуть  тебе  від  мене,  вже  чинять  для  тебе  війни.  
Ще  вкусиш  моєго  хліба,  а  далі  -  "іду  на  ви!".  

І  я  тобі  чищу  збрую  словами,  медами,  плоттю.  
Стоїш  в  ній,  що  воїн  світла  і  світло  в  тобі  тече.
Як  буде  за  страх  свій  стидно  -  зізнайся  і  я  почую
украдену  вітром  сповідь  крізь  відстань  в  найдовшу  смерть.

І  хай  пломеніють  маки  в  пшеницях,  в  очах,  на  небі!  
Хай  падають  сни  і  вежі,  столиці,  дощі,  світи!  -  
Я  тут,  я  співаю  шляху,  я  дуже  чекаю  заки
він  стріне  цю  хитру  пісню  і  виведе  навпростець.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905540
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2021


Мить

...наче  гострять  ножі,  
наче  тягнуть  по  шкірі  пальцем,  
наче  йдеш  і  раптово  хапають  твоє  зап'ястя,  
наче  косять  траву,  
наче  "Літо"  звучить  Вівальді,  
наче  ти  поза  часом,  а  світ  -  двадцять  п'ятий  кадр,  
наче  сонце  тече,  
наче  сліпить,  і  повно  сміху,  
наче  це  медокосе  дівча  тебе  кличе  мама,
наче  сіється  дощ,  
наче  місто  відкрило  душу,  
наче  крутять  улюблений  фільм,  який  увірве  гроза.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905316
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.02.2021


До прекрасного близько

     [i]    «Це  сталося  однієї  сльотавої  ночі  в  листопаді,  коли  я  побачив  що  моя  людина  завершена.»    [/i]

Мов  перед  Пасхою  стіни  -  забілимо
словом  слова:  мовчи!  
Хто  ми?  І  що  ми  тут  зрештою  ділимо?  -  
В  часі  новім  почин?  

Бога  сучасники,  часто  -  причасники
неусвідомлених  тайн.  
На  певен  лад  -  один  одного  власники,  
творимо,  як  Франкенштайн

майже  живих  і  близьких  до  прекрасного,
щоб  у  сльотаву  ніч
вгледіти:  ось,  заверши́ли  нещасного  
звіра,  людину?  -  Річ.  


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905270
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2021


SOS

І  так  зникає  -  дужкою  між  слів,  
Що  тятива  напнута,  пасмо  нерва.  
З  вогких  долонь  йде  лінія  долів,  
Поміж  дрібніших,  зжмаканих  як  мерва.

І  так  замовкне  -  записом  в  блокнот,  
Що  слід  пташиний,  постук  телеграфу.  
Три  крапки,  три  тире,  три  крапки  й  от
Коротке  свідчення  задавненого  страху.

І  так  забудуть  -  пунктом  в  списку  справ,
Що  зайвий  клопіт,  ґудзик  непришитий.
Й  вона  його,  і  він  її  обрав,
Та,  поміж  іншого,  забули  просто  жити.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905168
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2021


Марія

На  перехресті,  на  чотирьох  вітрах
стоїть  Марія,  
тримає  тижневий  налиплий  сніг  
і  повне  небо.  
Розкинула  руки  долонями  вверх:
дивись,  порожні!  
Так  каже  мені  кожен  раз  услід
зі  стислим  ротом.

Ти  брешеш!  -  кричу,  підвернувши  ногу,  -  
не  кожен  любий.
Я  бачила  тих,  що  самі  зостались,
їх  хто  покинув?
І  в  теплі  часи  я,  бувало,  йшла
повз  тебе  в  квітах,  
й  тоді,  як  тепер,  спотикались  люди
в  словах  і  вчинках.

Пригадую,  якось,  в  серпневий  день,  
висіла  спека,  
цвіли  гладіолуси,  багряніли
посеред  циній,  
біліли  лілеї  тобі  до  пари  
і  дужо  пахли,  
а  поміж  гвоздик  велюрово  ніжних
стриміли  мальви.  

І  ти  височіла  над  буйним  садом,  
що  раптом  виріс
у  центрі  асфальтово-сірого  міста
людей  побожних,  
які  ще  від  квітня  смиренно  й  радо  
несли  вазони,  
прикрасити  щоби  твоє  лице,  
чи  задобрити.  

Дві  дівчини,  нігті  -  терновий  кущ,
волосся  -  просо,
два  символи  східні  блищали  в  них  
попід  пупками
і  відблиски  їхні,  як  два  мечі,  
рубали  простір
від  рогу  до  рогу,  аж  в  склисту  ціль
моєго  ока,

спинились  на  злитках  чи  злата,  чи  
уявних  звершень,  
спиною  до  лона,  з  якого  сходить
нам  Сонце  Правди,
й  окреслились  (довго  вдивлялись  в  дві)  
три  рамки  в  фото.  
Не  втямлю,  -  тебе,  чи  себе  згубили
на  фоні  квітів?  

Здалося,  в  ту  мить  поспадали  стебла,  
як  шар  примарний,  
з  букетів,  з  волосся  й  мого  цвітного
комбінезону.  
І  я,  нахилившись,  підняла  кілька  -  
пучок  тендітний,  
та  так  спантеличився  шлях,  мов  рушив
у  інший  вимір.  

І  я  озиралася  по  слова,  
й  всипа́лась  цвітом,  
сьогодні  ж,  поглянь,  перемерзлі  отут
лежать  ромашки.  
Й  нападає  зверху  на  них  кількасот
людей  і  тижнів,  
та  скільки  дивлюся  в  твої  долоні,  -  
мовчиш,  Маріє.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905127
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.02.2021


Сарабанда

На  панно  соло́м'яна  троянда
загубила  з  часом  пів  листка.  
Наші  стрічі  -  пізня  сарабанда.  
Наша  спільність  дивна  і  хистка.

В  цім  житті  чи  я  тобі  дитина,  
чи  мені  ти  з  пальця  тепла  кров?
П'є  до  фусу  вистояні  вина
з  тіл  двійних  ярижниця  любов.

Яко  кішка  вірна  підвіконню,  
Чорні  смішки  вірні  зойкам  дам.  
Я  ховаю  у  вогку  долоню
пів  листка,  якого  не  віддам.

Тож  тепер  не  скінчена  картина  -  
най  прасують  стебла  по  росі!  
Я  одна  танцюю,  мов  дотинок,  
під  сюїти  Клода  Дебюссі.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904844
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.02.2021


Хилить до сну

Це  світло  ліхтаря  -  медова  ложка,  
що  вітру  язики  її  оближуть,  
а  темінь  доокола,  як  сторожка,  
чи  перші  сіни  в  непрогріту  хижу.  

[i]Хилить  до  сну.  [/i]

Ну  ж  бо!  Погаси  його,  як  зорю  відцвілу!
Кинь  долу!  Лицем  у  сніг!
Хай  летить  і  летить  -  пелюстки  гнилі,  
кольори  розмиті,  аромати  вбиті,  
іскри  слабкі  для  пожежі,  затінку  стерті  межі.  
Лижи  йому  потилицю,  а  не  вражене  око.  
бажаннями  невідгаданими  виколи,  хай  стече!  
Соненя  неопірене  всідається  на  плече
та  й  (ще  сторож  сторожу  несе,  рожу  мені  несе)  
щебече.  

Гей,  соненятку,  випало  чи  з  гнізда,  
що  тримаєшся  так  невпевнено?
Світло  повіє  -  вже  тремтиш.
А  мені  ж  твій  щебет  -  карамельний  хрускіт,
солодко  бо,  
не  проміняю  на  трошки,  на  ложку,  на  діжку  меду.  

[i]Майже  схилив.  [/i]

Чи  перші  сіни  в  незнайому  хижу,  
чи  подоріжжя  в  електричних  дротах,  
чи  вітром  по  мені  узята  нота,  -  
в  усьому  сон  і  я  його  наближу!  

[i]Розбиває  ліхтар.  [/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904598
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2021


Колапс

Тут  нема  ні  богів,  ні  демонів,  тут  тільки  сніги  й  сніги.  
Тут  всі  вади  гладко  зализані,  критик  не  підкопає.  
Тут  повзе  щось  холодне,  як  посмішка,  вздовж  моєї  ноги
й  так  засинає.  

Я  ступила  би  крок  на  волю,  я  ступила  б  їх  може  й  два,  
та  боюся  збудити  (хтозна,  чи  хижий)  білого  звіра.  
З  тої  зради  занудить  і  в  лоні  моїм  проросте  трава,  
Наче  офіра.  

Та  кому?  Адже  тут,  повторюся,  ні  демонів,  ні  богів,  
навіть  предки  все  глибше,  заки  стою  -  насипало  з  лікоть.  
Тут  відважні  мужі  і  жони  до  глухих  взивають  снігів:
Не  йдіть  навіки!

В  неба  сірі  повіки,  в  людей  -  нетерплячі  густі  слова.  
В  мене  плаче  в  руках  звіреня,  невиспане  під  коліном.  
Так  втече,  чи  стече,  й  знов  його  заколише  стара  вдова,  
Забута  тліном.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904382
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.02.2021


Восьмого дня

А  восьмого  дня  нарешті  не  витримав  і  віддав
цей  лютий  дражливий,  морозний  та  водолійний,  
немов  непогасний  вогонь,  котрий  Прометей  украв,  
тебе  цьому  світу,  на  час  припинивши  війни.

І  стало  надійно,  спокійно,  безпечно.  І  хтозна  як
було  б  їм  без  тебе,  -  цього  вже  не  хочуть  й  знати!  
Ти  лагідний  наче  вода,  бо  вирішив  так  зодіяк,
а  лютий  либонь  так  назвався  з  своєї  втрати.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904055
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.02.2021


Це ж бо уже й ох

Це  ж  бо  уже  й  ох!  
Синява  на  межі.  
Вийшли  сюди  вдвох,  
вигострили  ножі,  
чистили  від  іржі
обрій,  де  сів  Бог.  

Вітер  січний  з  гір  
вздовж  розітнув  чоло.  
Стало,  як  старовір,  
виструнчене  стебло,
свідчить:  оце  було  
Богу  наперекір!

Це  ж  бо  уже  й  дме!  
Курява  на  прогноз!
Змовилися,  бігме,
сіверко  і  мороз.  
Синява  від  погроз
й  Бога  на  мить  пройме.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903839
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2021


Пташка крук

Сумні  сади.  
В  цей  час  передвесняний
сполохані  серця  -  пташині  хмари
осядуть  на  антенах  і  дахах.  
Круки  крокують  в  бій  по  сірім  небі,  
сполохані  круки  плямлять  окіл.  
І  ти,  мов  пташка,  крук  хіба  ж  не  пташка?
Плямиш  крильми,  кружляєш  неспокійно,  
летиш  завійно  на  свою  війну,  
щоб  звідти  впасти.  
Серце  полохливе,  
не  сій  цієї  смути  над  чолом,  
чорнот  у  хмарах  досить!  Будь,  як  просвіт
в  сумних  садах  з  осілим  воронням.  
В  зачин  весни
нехай  вже  крикнуть:  досить!  
Хіба  ж  не  пташка  крук?  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903745
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2021


Неспинно в нікуди

Я  далі  йшов.  
Високих  трав  буяли  спини.  
Я  їх  ломив  і  я  не  бачив  в  тім  провини.  
Палав  терновий  кущ  і  не  згорав:
тебе  обрав!

Я  чув  вогонь,  
як  чують  грім  понад  собою,  
та  дорожив  своєю  звичною  ходою.  
Пощо  тобі  ступати  без  мети?  
Услід  веди!

І  я  повів.  
За  мною  йшли  поля  і  ріки.  
Питали:  доки?  Відповів,  що  це  навіки.
Вони  мене  лишили  на  краю,
та  не  стою.  

Іду  один.  
Відкинув  роздуми  і  втому.  
Я  маю  шлях  в  нікуди  і  не  маю  дому.
Я  знаю,  що  вогнем  промовив  дух:
життя  -  це  рух.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903623
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2021


Перекреслені

Станеш,  як  речення  вздовж  перекреслене,  між  людьми.  
Скажеш  до  Господа,  наче  до  автора:  де  це  ми?
Хтось  прочитає  і  зверху  посиплеться  сміх,  що  сніг.  
Ляжеш  на  білому  вбитою  думкою:  як  ти  міг!

Чемно,  чи  з  відчаю  в  жменю  збереш  з-під  ніг  крапку-злість.
Автор  продовжить  з  великої  букви  й  не  відповість.
Схочеш  йотованих  слізьми  позбутися,  кинеш:  я!
І  споглядатимеш,  як  переступлять  твоє  ім'я.

Скільки  їх,  Боже  ж  мій,  поспіхом  вписаних  в  чорновик!  
Світ  до  котрих,  як  до  сталого  вислову,  більше  звик?
Хто  це  чорнить  кого,  мов  розтікається  з  ручки  туш?
Стануть,  як  речення  на  перегорнутих,  й  ані  руш.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903567
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2021


Лютий

Коли  ти,  любий,  пішов  у  лютий,  
такий  відкритий  і  дещо  мстивий,  
я  дико  з  неба:  куди  ж  роззутий?!  -  
услід  кричала.  І:  будь  щасливий!  -  
благословила.  

Та  я  впізнала  тебе  за  вічність  
і  двадцять  років,  -  хіба  ж  не  дата!
А  ще  за  десять,  нехай  у  січні,
чиїйсь  дитині  ти  станеш  татом.  
Це  так  багато!  

І  будуть  очі  такі  ж  бездонні,  
такі  ж  вабливі,  занадто  ніжні
у  твого  сина,  чи  може  в  доні.  
І  ми  окремо,  як  два  наріжні.
І  сніжно-сніжно.  

У  мстивий  лютий  буває  й  досі  
в  міцних  обіймах  спаде  на  гадку:
по  небу  разом  ходили  босі,  
аж  раптом  втілилися  випа́дком
у  немовлятках.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903399
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2021


Дві риски рота

Нитками  шию  черленими  шерстяними
дві  риски  рота  твоєго,  скупі  на  ласку.  
Завмру  в  задумі,  замилувавшись  злими,  
аж  втраплю  в  пастку.

Довкола  в'язко,  любощі  -  темні  смоли,  
течуть  порізами,  стигнуть  мені  на  пальцях.  
Пронижу  голкою  шкіру.  Якби  ти  зволив,  -  
розтисла  б  п'яльця.

Та  ти  білієш  полотнами  мовчазними
й  нема  в  тобі  ані  рис  чітких,  ані  краю.
І  я,  що  нитка  черлена,  цілуюсь  з  ними
і  їх  терзаю.

До  ранку  близько  -  півневі  раз  запіти,  
а  я  сиджу,  не  насмілююся  пороти.
Безликий  красеню,  дай  же  тебе  узріти!  
Зізнайся,  хто  ти?  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903345
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2021


Срібний пес

Чи  се  не  славно?  -  Срібний  пес
стоїть  високими  ногами  
на  світлім  стилі  поетес,  
себто  між  нами.  

Я  знаю  лінію  хребта
і  тонкощі  його  натури,  
та  вас  турбує  думка  та
лише  де-юре.

Ви  -  наче  трунок  в  пелюстках.  
Вас  зберігати  б  у  флаконі,  
та  протече  в  слабких  руках,  
як  на  іконі.

Й  коли  б  мені  дістатись  слів,  
котрі  він  приступив  навіки,  
я  вилила  б  цей  срібноспів
у  ваші  ліки.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903231
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2021


Стоунгендж

Талі,  Талі,  дівчинко  без  медалі,
як  ти  пишеш  пальцем  медові  далі!
Як  покинеш  звичку  ось  так  писати?
Як  полишиш  груди  натхнення  ссати?

Завтра  прийде  тихо,  як  вбитий  клоун.
Завтра  висне  каменем.  Hanging  Stone.  
Завтра  сяде  зліва  і  схоче  спати.  
Талі,  Талі,  будеш  йому  читати?

Вірш  за  віршем  трохи  тебе  злікує.  
Мовиш:  вийди!  Слабнеш,  та  мовиш  всує.
Вчепиш  брошку,  голкою  аж  з-під  шкіри.  
Талі,  Талі,  глянь,  які  гарні  діри!  

Можна  стрічку  райдужну  в  них  всилити.
Можна  свічку  встромлювати  й  палити.  
Можна  навіть  вити  кружельця  диму.
Талі,  Талі,  дай  же  їм  свіжу  риму!

Чорнобривці  сходять  тобі  у  роті.  
Заки  полеш  -  згубишся  в  цій  роботі.  
Чорні  пальці,  але  медові  далі.  
Повертайся  видужалою,  Талі!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903055
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2021


В мене стало негусто друзів

Я  останнє  ягня  в  отарі  і  від  мене  чекали  шерсти.
Я  згубила  свою  сережку,  як  не  мічена,  то  нічийна.  
Ми  з  вівчаркою  йшли  у  парі  пів  життя  і  чотири  версти.  
Ставив  він  на  орла,  та  решку  я  впіймала  й  всміхнулась:  вий  на...

Тож  на  першім  узліссі  сльози  повтирала  собі  об  вовну,  
відсікла  його  погляд  вірний,  похрестила,  як  просить  звичай.  
Він  хазяйські  зачув  повози,  чи  осілості  тягу  кровну,  
аж  погас:  і  заклад  тут  спірний,  й  відступати  отак  не  личить.

Та  у  мене  на  кожнім  згині,  повороті,  чи  навіть  зламі
і  життя,  і  доріг,  і  долі  прокидається  певний  геній,  
що  боронить  лишатись  в  нині,  відсилати  листівки  мамі,  
і  нашіптує:  тільки  в  полі  буде  щастя  тобі  шаленій!  

В  мене  стало  негусто  друзів,  я  їх  пряла  собі  на  потім,  
зберігала  в  сухому  місці,  щоб  на  довше  лишались  гожі.  
Тож  не  було  в  моїй  заслузі,  що  собака  цей  з  прутом  в  роті,  
погубивши  найліпші  вівці  дарував  мені  буйні  рожі.  

Був  травневий  погідний  ранок,  загорялося  вище  й  вище,  
і  у  мене,  як  це  буває,  загорялося  у  очицях.
Я  йому  випікала  рану,  власне,  вірність  собаку  й  нищить,  -  
відтепер  нас  обох  єднає  тільки  злочину  таємниця.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903041
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2021


Блюз на вулиці

Надто  багато  років  ми  молилися  Господу.  
Це  здавалося  таким  важливим.  
Зазвичай  серце  при  цьому  направду  вискакувало  з  грудей.  
Це  був  вдячний  біль,
раз  по  раз,  
наче  блюз  на  вулиці.  
Якщо  рахувати  до  сьогодні,  це  надто  довго,  о  надто  довго!  
Зазвичай  ми  хотіли  повторити  це,  
цю  молитву  на  вулиці.  
Ми  шукали  її  поміж  капелюхів  і  капюшонів,  
наче  грали  в  певну  гру,  
грали  на  нервах  вітру  холодний  блюз.  
Як  довго,  як  неокрильно  довго  ми  шукали  Господа!
І  якщо  відштовхуватися  від  сьогодні,  
то  це  ще  не  кінець.  
Він  ховається  від  нас  під  чужим  одягом.  
І  скільки  б  не  хапали  за  рукав  когось,  
обернувши  -  там  завжди  спина.  
Чорна,  як  космічні  діри.  
Це  насторожує.  
Побачивши  таке  ми  знову  й  знову  хочемо  молитися,  
довго,  довго  молитися  своєму  Господу,  
раз  по  раз  ковтаючи  вдячний  біль.  
О  як  це  прекрасно,  як  прекрасно!  
Це  наче  блюз  на  вулиці.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902935
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2021


Розбиті маленькі серця дзенькочуть

Розбиті  маленькі  серця  дзенькочуть  вкупі.  
Купили  за  N  рупій.  
Повісять  на  верхній  одвірок,  щоб  били,  били,  
якщо  прочинили.
Дзвеніть  собі,  вчені  брахмани,  великі  гуру,  
вчиніть  партитуру!
Хоч  музика  ваших  сердець  не  здолала  смерті,  
та  будьте  відверті!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902880
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2021


Дівчата танцюють шимі

Дівчата  танцюють  шимі  у  бліндажі
під  реви  машин.  Приблуда,  як  ситий  шейх,
лежить  кароокий  в  поросі,  чи  іржі
жаских  ночей.  

Дівчата  брязкочуть  лезами  від  ножів,
пацьорки  й  спідниці  монетні  перевелись.
Хвилини  затишшя,  що  вишивка  по  межі
тепер  й  колись.  

Дівчата  окреслюють  музику,  як  завій,  
короткими  рухами  втягують  животи.  
Розмотують  в  серці  мрію,  у  думці  -  рій,  
в  руках  -  бинти.  

Дівчата  зрізають  коси  і  йдуть  у  бій.  
Приблуда  вслухається  в  рипи  чобіт  і  шин.  
Як  хочеш  сказати  хто  ти:  чужий,  чи  свій,  -  
мені  пиши!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902868
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.01.2021


Попри мене люди

Попри  мене  люди  стаються  тихими,
попри  мене  низько  літають  соколи,  
промовляють:  ось  щойно  втекли  від  лиха  ми,  
як  від  здобичі  з  помислами  високими.  

Я  до  них  прихиляюся  дещо  лагідно,  
дещо  боязко,  наче  до  річки  бистрої,
і  кажу:  не  рішити  цього  нам  змагами,
хай  залишиться  той,  хто  всього  лиш  вистоїть.  

Підуть  павзами  враз,  як  по  плесу  колами,  
дві  приречені  думки:  чиясь  й  неправильна.  
І  попробуй  згадай  ким  були  ще  вчора  ми,  
лежачи  на  серпневих  жарких  галявинах.  

Попри  те  на  лиці  намалюю  усмішку,
попри  що  не  знайдуться  в  словах  і  хитрощах.  
І  промовлять:  зібралися  мокрі  сумішки,  
хай  вони  з  мене  слізьми  нарешті  видощать!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902712
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.01.2021


Сніг на голову

І  сипле  сніг  на  голову  і  ніч,  
на  пелюстки  торішнього  бутона,  
на  в'язку  снів,  на  риску  білих  пліч,  
на  мерзлі  грона.  

І  сипле  слів  покришені  шматки,  
як  свіжий  хліб,  поет  на  годівницю,  
на  все  безлюддя  і  на  слух  в'язкий,  
на  ковзаницю.  

І  сипле  душі  щедро  з  рукава
романтик  Бог  на  сніговиті  доли,  
на  цвітники,  олімпи,  а  бува  -  
на  частоколи.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902681
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.01.2021


Євангеліста

Чому  у  стінах  твоєго  міста
так  рідко  просто,  так  часто  пізно?  
Удовам  терпне  в  душі  невіста,
холодний  камінь  сіріє  грізно.

І  наче  нарізно  тінь  та  тіло,  
аж  розминуться  на  перехрестях,  
та  одночасно  обом  боліло
його  падіння,  чи  то  безчестя.  

Бо,  ще  до  літа,  в  тісних  провулках
зірвуть  одежу  з  безбарвних  істин,  
відмиють  тло  де  (зіб'ють  до  цурки)  
цитує  райтер  євангеліста.  

І  стане  чисто,  мов  свіжа  власність,  
занадто  пусто,  без  риси  хисту.  
Барвистий  пазур  проткне  сучасність
аж  після  першого  падолисту.  

А  доти  -  ділять  в  баюр  люстерках
благословення  вдова  і  дівка,  
а  тінь  від  тіла  чекає  смерку,  
щоб  повернути  свою  домівку.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902603
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.01.2021


Пошук

У  пошуку  потрібних  слів
з'являлись  символи  і  рухи.  
Спліталося  волосся  в  довгі  коси  з  примхливим  вітром  
у  пошуку  міцних  зв'язків:  
по́дув,
пасмо,
по́дув  -  
тріада  нескінченності  над  тілом  і  стихією.  
Сюїта  вічності:
зрив,  
політ,  
падіння.  
Шепітні  далі.  
Й  далі,  
далі  ще  шепотіння.  
Крапка  тиші  над  пошуком  слів.  
Тшш!
Крапка  тиші  над  рухом.  
По́дув,
пасмо,
по́дув  -  
розплітаються  коси  тіла  й  стихії.  

[i]Художник  О.Углов[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902460
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.01.2021


Квіти з неї

Перли  в  її  волоссі...
Птиці  в  її  очах...
Карі  і  ледь  розкосі
сіють  страх.  

Дівчина,  з  цих  полотен  -  
вигадка,  таїна.  
Спроба  пізнати  всоте  -  
хто  вона?

Квіти  бо  з  неї  пнуться.  
Квіти  для  неї  тнуть.  
Фарби  не  озовуться,  -  
їх  зітруть.  

Лагідна,  чи  жорстока
порухи  затаїть,  
стане  супроти  ока
й  так  стоїть.  

Повний  півон  в  букети,
дику  галузку  руж.
Чисті  полотна...  Де  ти?  -  
Я  довкруж!

[i]Картини  Емі  Джадд[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902403
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.01.2021


Сад

Надірвали  вуха  моїм  садам
божевільні,  з  півночі  бо,  чужі  
вітровії  й  нищили  як  орда
зголодніла,  витягнувши  ножі.  
Я  ж,  як  дерево  зроджене  на  межі,  
йшла  б,  та  раптом  стерпла  моя  хода.  

Північ  Богу  кинута  не  плече,  
що  хламида  -  широко  тріпотить,  
рветься  долу,  вивернеться  умить,  
аж  у  Бога  з  лівого  запече.  
Сад  зачує  -  свистом  Господь  рече
до  тієї,  що  на  межі  стримить.  

Й  може  зломить  вздовж  її  по  хребту,  
може  вирве  з  коренем  й  кине  вбік.  
Сад,  що  древній  змучений  чоловік.
Я,  що  мітка,  нагадка  про  мету  -  
сад  заклявся:  здужаю  й  зацвіту!
Вітровії  нищили  його  вік.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902230
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2021


Поклик

Ти  в  мені,  як  зе́рнята  в  спілім  яблуці,  
калата́єш.  Виплюнуть  -  може  зродишся.  
По  губах,  по  пальцях  тече  солодкий  сік.  

Я  тебе  дарма  доглядала  пильно  так,  
так  кукі́бно  спушувала  і  зрошувала.  
Хто  б  тебе  ще  зважився  в  ґрунт  загріб?!  

Мало  місця  кореню,  в  серці  тіснява.  
Розкусити  прошу,  та  всі  цураються.  
Поможи,  о  Господи,  що  не  плодить,  того  зректись!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902178
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2021


Захід над морем

Далечіє  причал.  
Два  рум'янці  розділені  обрієм  -  
дві  зорі  багровіють  відбитком  одна  у  одній  
і  питають  в  начал,  
і  шукають,  чи  ще  хоробрі  є,  
що  наважаться  ринути  з  ними  в  світи  підводні.  
Море  жде  кораблів,  
море  ці  кораблі  народжує,  
у  потугах  штормів  відриває  з  чужого  лона.  
Вже  причал  оддалів,
пуповиною  лиш  супроводжує
пінна  хвиля,  мов  кров,  у  заграві  руда  й  солона.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901855
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.01.2021


На гілці крук

Прочахли  простори  зими
і  ми.  
Набрались  птиці  таїни
вгорі.  
Кого  шукаєш?  -  Взір  підводиш  до  верхів.  
На  гілці  крук  глядить  убік,  
в  людини  вік  встромляє  дзьоб,  
у  сіру  пасмугу  між  днем  і  днем,  як  в  сіре  небо.  
Почахли  трави.  Вдалині
погасли  таборів  огні.  
Перекажи  привіт  мені  хоч  сном,  хоч  снігом.  
Біліє  все  
і  білих  дум
лягає  паволока-слід  -  
це  я  зникаю  в  просторах  зими.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901661
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2021


Знаю дорогу до серця

знаю  дорогу  до  серця  пекла
встелену  чесними  помилками
щирими  помислами  й  зірками
квітами  з  голови
кожного  разу  мої  надії
падають  просто  у  серце  пекла
б'юся  за  право  січа  запекла
тихо  надіятись
різні  і  пізні  ми  в  кожнім  разі
на  розуміння  себе  й  від  себе
знаю  дорогу  що  йде  від  неба
в  світ  і  нижче

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901545
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2021


Принципи

І  вони  на  мені  напнули
білий  прапор,  як  білу  книгу,  
та  веліли,  аби  не  дули
злі  вітри  у  вітрила  бригу.  
Чи  жадали  цим  збити  з  плигу?  
Бо  і  добрі  тепер  не  дули.  

І  вони  мене  тут  прив'яжуть,  
як  записку  до  лапи  птиці,  
та  довкола  поставлять  стражу
і  розсиплють  мішки  пшениці.  
Тільки  вдосвіта  громовиці
щось  мені  про  свободу  скажуть.

І  вони  по  мені  заплачуть.  
Я  їх  бачу!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901230
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2021


Грубі сливи

Грубі  сливи  зриваються  долу.  
Сьогоні́ч  не  сплю.  
Загусло  в  очах,  сповільнилося  і  сталося  добре  мені.  
Не  в  етер,  -  в  повидло  
падаю.  
Падаю.  
Падаю.  
В  пітьму  падаю.  
А  на  ранок  уже  пліткуватимуть,  
як  чорні  сливи  і  я
застрягли  пітьмі  у  горлі.  
Виплюнь  же!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900789
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.01.2021