| Сторінки (1/3): | « | 1 | » |
Дозволь мені тебе не любити
Бо як же нестерпно кохатися в ліжку з іншими
Шукаючи сліпою рукою твій шрифт Брайля на дівочих ключицях, де тільки кирилиця
Заварювати свою самотність на дні прокуреного тамбура львівського вагону
І сподіватись не те, що вона вивітриться зранку на пероні Одеси з запахом дешевого кагору
Дозволь мені тебе не любити
Щоб кров курсуючи моїми венами,
не дізналася про холод металу,
бо нічого окрім вінчання
зі смертю у спадок від тебе мені не дісталося
І коли твої сни, жінко, транслюють хвилі чужих чоловічих радіостанцій
Дозволь мені в цей час не любити тебе,
щоб не довелось повсякденно ненавидіти
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932555
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2021
У дитячий колисці засинаю зі смертю,бо ти так і не стала ні жінкою мені, ані матір'ю
Загубивши адресу, мандрую паломником по Єрусалиму жіночого серця, де клешнями, як бур'яном вгризаюсь в артерію твоєї памяті
Хоч і спина моя тепер,як печерні малюнки
Що у нашу першу Варфаломіївську ніч ти написала їх моєю ж кров'ю
Коли в цей момент, я лиш єдиного просив Господи -дай ще сили рукам жінки цієї, яка по цеглині розбирає Бастилію моєї самотності
А зараз ти завойовуєш чоловіків, як нові континенти
Всяляєш у них зрадою свої колонії,
знищуєш білі церкви у стилі козацького Бароко, що під моїм серцем в цю ніч тобою ж збудовані.
Спалюєш на площі ікони в золотому обрамленні,щоб вони не засвідчили про моє кохання Богові
Розвіюєш прах мій перед брамою, щоб з іншими увійти в кам'яницю золотоверхого собору
І залишаючи на ранок в готельному номері мене, голого та холодного,
змінюєш постіль нашу для смерті,щоб та, як і ти, увірвалась до моїх покоїв
жінкою
непроханою , раптовою..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930364
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2021
Ти хочеш щоб я став другом твоїм?
І я таки ним проросту!.
На хрестику твоєму,на ключицях,червоними маками
У скронях пульсуючи венами, ниткою Аріадни ,що на Голгофі розпятий рукою твоєю, розпятий не цвяхом- лавандою.
Бо ти хочеш щоб, я став другом твоїм
А я між грудей твоїх ямкою розтелюсь
Щоб кораблем курсуючи невпинно по тілу, натрапити на сліди рук ще вчорашніх суперників .
Які порт у твоєму серці замінили Дніпропетровським водосховищем, сховавши в ньому свої іржаві кораблі під уламками спогадів
І якщо навіть Бог скаже лиш бути другом тобі і не більше
А на моїх вустах на це рішення не знайдеться ні крихт на столі, ані скрипкових ключів у кишені
Заховай себе в телефонних дзвінках
Зашифруй у абзацах свій СОНЦЕликий сміх
Передай це птахам,що без неба над ними –я і ти – всього лиш мішені...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929501
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2021