oreol

Шок

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=gHH3xOm3XHo[/youtube]
https://www.youtube.com/watch?v=gHH3xOm3XHo
Світ  чекає  справжній  шок,
Нам  до  шоку  лише  крок.
Гриф  секретності  лиш  зняти
І  прийдеться  всіх  за  грати.
Тих,  хто  нами  керував,
Тих,  хто  все  тут  розвалив,
До  війни  хто  нас  привів.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=MV5C-m8MkMs[/youtube]
https://www.youtube.com/watch?v=MV5C-m8MkMs
На  гачку  вони  весіли,
Що  з  країною  зробили.
Компромат  на  них  тримали,
Ними  сірі  керували.
Інтереси  країни  так  захищали,
Інфраструктуру  до  рук  прибирали,
Потім  її  в  війні  й  зруйнували.
Кому  скажіть  ви  присягали?
За  содіянне  ви  звітували?
Відповідали?
Поки  закони  не  відмінити,
Доти  рабами  прийдеться  вам  жити.
Гілки  системи  себе  не  обмежать,
Правили,  правлять  ,  тому  недосяжні.
Судді  всі  їхні,  судді  продажні.
Як  президентів  та  суд  не  міняй
Система  працює,  ти  просто  це  знай.
Мітлою  систему  ти  просто  змети,
Нові  закони  ти  просто  прийми.
Цих  всіх  бандитів  від  влади  звільни.
Нами  не  слід  їм  керувати,
Пряма  лиш  дорога  злочинцям  за  грати.
Пільги  давно  в  них  пора  всі  забрати,
Недоторканність  слід  скасувати,
За  свої  дії  кожен  рік  звітувати
Та  за  содіянне  відповідати.
Корупційні  схеми,  одні  корупціонери  -  мілліардери.
Шок  чекає  країни  і  не  лише  Україну.
Резиденти  на  крючках.
Копромати  в  папочках.
Позлітають  всі  пагони
В  кого  морди  ще  червоні.
Стид  і  срам  так  керувати,
Стид  і  срам  таке  творити.
Хочуть  ще  й  в  достатку  жити.
Мілліарди  "заробили",  а  податки  заплатили?
Кажуть,  що  вони  зуміли
Й  ви  могли,  просто  лямку  цю  тягли,
Ось  тому  всі  так  й  жили.
Клани  тут  і  клани  там.
Сходняки  завжди  збирали,  всі  питання  там  й  рішали.
Як  завжди  не  доділили  ,  кров  людську,  чужу  пролили.
Шок.
С  кожним  роком  в  Ад  це  крок.
Не  засвоїли  урок,
Нас  чекає  новий  шок.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967404
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2022

Світи!

Протянув  свої  долоньки
Через  зимнєє  віконце.
-Де  ти  зараз,  моє  Сонце?
Чую:
-  Я-працюю.
Все  по  колу,  день  у  день.
Там  де  ти  завжди  ж  лиш  день.
Щира  посмішка  в  очах,
Промінці  в  твоїх  руках.
Чую,  чую:
-  Я-працюю.
Посміхаюсь,  у  віконці  знову  темно,
Вірш  писав  я  ж  не  даремно.
Своє  Сонце  посміхнув,
Промінці  його  відчув.
Чую,  чую:
-  Я-працюю.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967358
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2022

Люблю тебе, чудо мале.

Ми  дуже  різні,
З  різних  світів.
Між  ними  тонесенька  нить,
Чарівна  в  якій  кожна    мить.

Тебе  не  можливо,  Зоря,  не  любити.  Тебе  не  потрібно  навіть  хотіти.
Ти  в  іншій  системі,  в  іншому  часі.
Це  не  пояснити,  не  зупити.
Різні,  різні      в  різнім  часі  і  не  можна  це  з'єднати.

Ані  дати,  ані  взяти,
Сильно  ,  сильно  відчувати,
Нездійсненне  наближати,
Простір  темний  розривати.

Промінцем  вночі  я  сяю  -  тобі    руку  простягаю,
Дотягнись  тебе  благаю.
Ти  ж  пульсаром  знов  моргаєш.
Хоч  мене  вночі  й  чекаєш,  ще  мала  -  не  вибухаєш.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967353
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2022

Веселих свят, Україно * дитячі думки*

-Бенгальські  вогні  не  пали,  не  кури.
-А-ну  світло  вимкни.
-А  як  же      раз,  два,  три  -  ялинка  гори!


[b]P.S.  Свята  відмінили,  дітям  не  кажіть,військова  таємниця,  ви  ж  як  завжди  подарунки  купили.[/b]

[b]Подлецам[/b]
Пора  валить.
Дошли  до  конца.
Мои  поздравление.  Достали  ваши  планы  истребления.
И  я,  и  я,  того  же  мнения.

[b]Прогноз  на  майбутнє,  Слава  Україні!  Здійсніть  свої  мрії.[/b]

Два  кг  крупи,  бутилка  олії  всі  ваші  мрії?
Ваша  ціна?
Були  і  нема.
200  грн  на  чай,
До  влади  прийдуть  за  них  шкуру  й  здеруть.
Гуляй,  гуляй,
Кого  хоч  вибирай.
Вай,  вай,  не  мішай.
Ай,  йа,  яй.
Потім  жебраком  гуляй.
Наша  пісня  стара  нова.
Заспіваєм  її  знову.
Всіх  розганяй,
Автономно  жити  починай.
Трутнів  не  годуй.
Вибори  скасуй.
Їх  чекає  ...
Слава  Богу.
Будьте  живі  та  здорові
І  за  нами  перемога.
Перемоги  не  чекай,
Жить  по  правді  починай.
[b]
Роздуми  на  тему  "  Чорні  клоуни  навколо,  чи  порочне  це  є  коло?"[/b]

Клоунів  ніхто  не  бачить,  
Чорна  ніч,  все  замело,
Чорні  в  чорному  регочуть
Та  сміятись  й  далі  хочуть.
Їх  ніхто  не  добачає,
Все  їм  з  рук  завжди  злітає.
Може  це  мені  здається.
Клоун  тут  і  клоун  там.
Юмор  злий  давно  вже  став,
Після  них  -  чомусь  аврал.
І  в  пагонах  й  без  пагонів,
Чорні,  чорні,  лиш  носи  чомусь  червоні.
Пішохідний  перехід,
Йде  людина,  по  дорозі  пре  машина,
Хто  кого  на  нім  зіб'є?
Пішохід  гальма  знайде?
Він  проходить  метрів  п'ять,
Там  даї  стоїть  на  площі,
Чемно  з  ними  привітався,
Запитав  і  сподівався,  що  порядок  наведуть,
Животи  у  них  ого,  морди  добрі  наростили,
Та  від  жиру  округліли,
Першокласнії  бійці,  просто  хлопці  молодці.
Що  тобі  вони  сказали,
Темно,  світла  ж  скрізь  нема,
То  уважніше  ходіть
І  машини  пропустіть,
Перехід  не  перехід,
Правила  нові  вже  нині
Для  корів,  цапів  ,  волів,
Люди  їдуть  на  машині
Перехід,  ти  чому  туди  забрів
Я  ж  його  не  підсвітив,
Я  своє  вже  заробив.
Тут  стою,  робота  йде,
А  війна  то  все  пусте
Інші  хай  за  нас  воюють
Ми  на  площі  стоїмо,
На  мобілі  в  нас  кіно.
І  куди  не  глянь  те  саме,
На  кордоні  те  ж  мордаті,
Те  ж  усі  вони  солдати,
Їх  від  нас  же  стережуть,
Нам  наручки  ж  дають.
Клоунада  тут  і  там.
Марення,  мені  здається.
А  навколо  бугаї,
Служби  різні  і  ДайІ
Наче  всі  знов  на  постах,
З  ким  війну  вони  ведуть?
Чи  порядок  буде  тут?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967183
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2022

Зимова акція. Сніг на землі світить вночі. Ми молодці. Сніжинки в кожного в руці?

[b]Всеукраїнська  акція  "Дні  сталої  енергії"[/b]

ЇЇ  майже  нема  ні  вдень,  ні  вночі,
Ми  ж  люди  щурі.
Малюнок  змалюєм,
Майстер  клас  проведемо,

Отак  і  живемо,  тепло  бережемо,
Темні  підвали,  холодні  дома,
З  нами  ж  війна.
Електоенергію  їм  збережи.

Ви  козли.  Ви  її  ж  самі  й  відключили.  Кого  скажіть  цим  одурили?
Світло  лише  багачам!
Акціїї  супер,  акції  клас!!
Щурі  все    для  вас!

Вишлемо  в  зимку  вам  смс
-  Лопатку  беріть,  лом  і  до  діла,
Щоб  завтра  у  вас  голова  не  боліла.
Під  домом  копайте  ямку  киркою  так,  це  зимою.

Захочете  ж  какать,
Все  вже  й  готово,
Нічого  плакать.
Команди  щурам  у  нас  вміло  дають,

Ще  тут  чогось  голоднії  ждуть?
Більшість  ракет,  що  з  Росіїї  злітають
В  цілі  ніколи  не  попадають.
Решту  збило  ж  ПВО.

Світло  де?  Хто  Пуйло?
Ніхто  у  цілі  не  влучав,
Хто  мілліарди  просто  вкрав?
Які  скажіть  перевантаження.

Ви  рахувати  розучились?
Усі  щурі  в  нори  забились?
Населення  зменшилось,  
Завод  не  працює.

Вулиці  темнії,  все  це  враховано?
Ще  не  спростовано?
Світло  в  щурів  щоденно  крадемо
І  за  кордон  його  продаємо.

То  ,  хто  в  колонії  керує?
Хто  і  за  що  скажіть  воює?
В  одних  горить  і  добре  їм.
З  екрану  взимку  у  футболках.

Футбол,  чемпіонат.
Ви  економте,  воду,  світло.
А  їх  нема-  ха-ха.
Зате  акція  у  нас,  супер  -  клас!

Керує  цим  всім  ...
Щурі  не  чують  і  не  бачать.
Лопатки  в  руки  і  надвір.
Ямки  дружньо  вириваєм,  

Тіло  цим  ми  нагріваєм,  виживаєм.
Вказівки  нові  знов  пришлють.
Отак  в  колонії  й  живуть.
Вам  смс  ще  не  прислали?

Ви  не  щурі,
Ви  не  в  підвалі.
У  вас  будинок  депутата
І  відповідная  зарплата.

Все  для  народу,  для  щурів.
-Ей  ти,  куди  й  чому  забрів?
-Скільки  світла  зекономив?
Ручки  знову  потираєм  й  дружно  ручками  махаєм.

Тут  про  кохання  усі  пишуть.
Це  й  зрозуміло  -  світла  ж  нема.
Надворі  мороз  і  зима.
Потрібно  ж  зігрватись,  щурам  слід  закохатись.

Все  стабільно,  все  зростає.
Зберігаємо,  краснієм
І  щоденно  ми  радієм.
Завтра  буде  новий  день,  заспіваймо  ще  пісень.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967177
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2022

Перший день зими.

[b]Страшновато.  І  Європі  і  нам.  Трилліон  чужий  вже  ділимо,  б'юджет  і  далі  пилимо.  Заборгованість  зростає,  певно  й  виходу  немає.[/b]

Доброго  вечора!
Ми  з  України.
Ми  ваша  мрія  -
Ще  одна  лохотерапія.

Бачив  квартал  і  серіал.
Навіть  поржав,
Поки  квартал  всіх  не  обкрав.
Ті  самі  схеми  та  лохотрон

І  він  на  троні,
Мерсі  вам,  пардон.
Овшори,  суцільна  брехня,
Зневір'я  ,  жахлива  війна.

На  відбудову  прорахував,
Навіть  трільони  цифру  назвав.
Щоб  мов  вода  пройшов  крізь  пісок,
Якийсь  невдалий  був  цей  мазок.

Сотні  тисяч  хтось  озвучив
Тих,  кого  уже  нема,  війна.
Права  ці  цифри  називати  В  НАТО  ж  нема.
Своїх  не  рахуєм?  Ми  не  бідуєм?

Ще  перемоги  не  досягли,
А  про  трильони  мову  вели.
Не  поспішаєм?  Чи  ручки  вливаєм?
Рано  чи  пізно  ми  ж  правду  взнаєм.

""Мрія"  -  чия?
Опозиція  ?  А  що  ви  зміните?
Нові  схеми  обкрадання  знову  втілите?
Колоди  тасуються,  царі  продають.

Скажіть,  а  без  вас  нам  ніяк  ?
Всім  при  владі  потрібен  новий  ман'як.
А  не  простіше  без  неї  жити.
Мілліард  "золотий"  більш  не  кормити.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967134
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2022

Діти мої, частинки душі.

Рими  -  життя  то  світлини,
Реалізовані,  не  сфокусовані,
Не  акцентовані  миті  буття.
Поступи,  кроки  душі  -  вірші.

Рими  мов  діти,
Вам  не  можливо  вже  не  радіти.
Поряд  зі  мною  вони.
Різні  і  схожі  ,  рідні,  мої,

Прояв  крупинок  моєї  душі.
Дітки,  щасливії  дітки  мої.
Ось  написав,  щось  ожило,
Тут  зазвучало,  там  пролунало.

Тихо  присіло,  
Серце  заділо.
Дитя  пригорнулось,
Мені  посміхнулось.
Обійми  розкрило  й  до  мене  біжить.

Дітки  мої  як  вас  не  любить.
Суму  і  радості  кожна  є  мить.
Вас  зустрічаю,  з    вами  сумую,
Вічно  у  кожній  римі  живу  я.


[b]Світлина  ніжно  посміхнулась,  в  мені  минуле  колихнулось[/b]

Світлини  вміють  говорити,
Тебе  не  можна  не  любити.
Багато  хочеш  так  сказати,
Але  продовжуєш  мовчати.

Ти,  ти,  ти,  світлино  -  оживи.
Вуста  медові,  читаю  все  я  по  губам.
Тебе  ти  ж  знаєш  не  віддам.
Не  наближаю,  віддаляю,  та  вже  ж  тебе  одну  кохаю.

Світлини  вміють  говорити,
Тебе  не  можна  не  любити.
Кохаєш-знаю,  хотіла  ж,
Я  ж  не  вибачаю,  ми  не  поп'ємо  більше  чаю,  хоч  за  тобою  теж  скучаю.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967128
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2022

Страна, которую мы не представляем.

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=qGuycZiQ2D8[/youtube]
Прогресс  нуль,  прибыль  вниз  -  катаклизм,
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=UCx_rW2AaTs[/youtube]
Не  гони  волну  -  продолжаем  войну.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=U6WZ9Ge6sG8[/youtube]
Ежедневные  колебания  -  к  худшему  привыкание.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967044
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2022

Наближається зима. У ра? Молитва в усі віка - творила чудеса.

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=hPZ8MOAiYaQ[/youtube]

Все  до  кращого.
Ми  ростем  день  за  днем.
"Ворогів"  Бог  посилає,
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=-87IBG4kPAQ[/youtube]
Нас  згортовує,  єднає,
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=hH-MPcpYV3M[/youtube]
Просвітління  наближає.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967005
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2022

Пройдусь по лужам, это ж не лед, вода все смоет, осень пройдет.

На  улице  сыро,
Серо  й  уныло.
Никто  не  включит  фонари,
Люди  вокруг  с  ума  ведь  сошли.

Давно  нам  отключили  свет,
Война  для  всех.
Мы  верим  в  то,  что  говорят,
Дощи  из  снегом  моросят.

Наверно  зонт  вновь  не  возьму,
Тебя  с  собой  не  позову.
В  эти  сырости  краткие  дни
Мы  почему  то  снова  одни.

Можно  все  это  зонтом  ведь  решить.
Могло  бы  все  быть,
Дождь  все  сильней,
Капают  капли  на  синюю  ель.

Были  б  снежинки  и  пела  б  душа,
Ты  бы  со  мною  рядом  прошла,
Может  прохладу  из  жизни  возьму
И  во  дворе  в  эту  темную  ночь  брошу  по  дальше  с  глаз  моих  прочь.

С  неба  снег  белый,  пушистый  пойдет,
На  щечку  снежинка  тебе  упадет.
Ель  заискрится,  все  озарится,
Может  в  тебя  мне  сейчас  и  влюбится.

Я  не  волшебник,  просто  учусь.
 С  неба  по  прежнему    падает  грусть.
Лишь  огонек  в  груди  разогрею,
Все  я  смогу,  все  я  сумею.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966978
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2022

Комусь чогось не вистачає, заїдала-вже немає

На  Росію  розгнівились,
З  клавішою  "Ы"  ми  розлучились.
Буква  "S"  мене  пита:
-В  чому  тут  моя  вина.
"І"  в  куточку  обізвалось:
-Я  ж  між  вами  поміщалась.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966943
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2022

Світло ночі.

Можна  мить  щастя  оживити,
Життя  в  ній  заново  прожити.
Хтось  скаже  диво,
А  для  нас  усе  -  можливо.
День  і  ніч.
Жаринки  у  печі,
Твої  пальці  у  руці.
Зорі  в  небі  ясно  сяють,
Твої  очі  надихають.
Один  день  як  все  життя
Ти  сіяла  мов  зоря.
Надімною  світ  безмежний,
Молодий,  необережний
Відсторонився  від  буття,
Одна  мить  і  небуття.
Все  з  небес  спостерігаю,
Нашу  близькість  відчуваю.
Кадри  мов  би  із  кіно.
Не  світіння  на  екрані,
Почуття  живі,  жадані,
Все  реально  -  парк,  фонтан.
Музикант  достав  баян.
Він  акорди  підбирає,
Музика  сердець  вже  грає.
Зупинився  часу  плин
Ніби  наш  небесний  млин.
Хоч  з  тобою  ми  розстались
Наші  образи  зостались.
Ми  нестямно  цілувались,
Фонтан  воду  підіймав,
Свіжість  подиху  давав.
Смакували  ми  уста
Та  тулилися  тіла.
Ми  п'яніли,  ми  літали
І  ще  дужче  прижимали,
Вічність  ми  не  відчували,
Осязали,  промокали,
Фонтан  щастя  наповняли,
Спонтанно  в  воду  знов  пірнали,
Недосяжних  глибин  досягали,
В  проміннях  сонця  засіяли.
Гуляючи  сплітались,  кохались,  забувались.
В  метро  зупинились,
Серця  ще  дужче  навік  притулились.
Одна  мить  ми  зупинились,
Не  розпустились.
Зламався  часу  механізм.
Стрілки  годинника  пішли.
Останні  поцілунки,
Мов  яблуко  чаклунки.
Обійми  на  прощання.
А  в  серці  на  завджи    кохання.
Одна  була  лиш  мить,
А  серденько  горить.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966830
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2022

Акровірш.

[color="#ff2f00"]Н[/color]омер  твой  записал,
[color="#ff2f00"]А[/color]  также  добавил  контакт,
[color="#ff2f00"]Т[/color]вой  голос  услышу  горячий,
[color="#ff2f00"]А[/color]  может  и  песню  спою,
[color="#ff2f00"]Ш[/color]торки  в  окне  отворю,
[color="#ff2f00"]К[/color]лючик  тебе  подарю,
[color="#ff2f00"]А[/color]  может  достану  й  звезду.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966799
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2022

Наташці, присвята.

Дівчина  ,  що  співає,
Чому  ти  знов  в  печалі.
Ти  є  в  душі  весела,
Стоїш  струнка  мов  скеля,
Твої  чарівні  очі  сіяють  серед  ночі.
Дівчино,  заспівай,
Пісню  душі  зіграй.
Хай  музика  лунає
І  серце  оживає
Та  радісно  співає,
Все  вище  піднімає,
Всі  ноти  відчуває,
Щоб  тіло  закружляло,
Щоб  радісно  було,
Даруй  нам  всім  тепло.
Душі  струну  відчуй,
Та  риму  підпери,
Співай  мені  завжди.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966798
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2022

Марення про досвітні огні, переможні , урочі, може розсіють темряву ночі.

Ви  дозволите  одне  одного  вбити?
Ненавість  настільки  взаємна,
Що  напевно  пишу  це  даремно.
Важко  дуже  всім  і  дорослим  і  малим,
Та  найтяжче  там  в  бою,
В  холднім  окопі,  по  коліна  в  болоті.
Що  ж  верхи  їх  вимагають
І  за  що  всі  погибають?
Ми  на  сході  вимагаєм
Владу  мирно  всю  змінити
Потім  згодні  мир  з  цим  бидлом
Мир  на  віки  заключити.
Що  ж  зворотня  сторона,
Що  русня  з  нас  вимага?
Владу  хочуть  теж  змінити,
Потім  згодні  мирно  жити.
В  чім  скажіть  ця  суперечка?
Хто  із  них  не  заробив?
Хто  кого  тут  обдурив.
Рішення  ж  бо  очевидне.
І  в  Росії  й  в  Україні
Влада  у  руках  народу.
Референдум  ці  питання
Врегулює  всі  на  раз.
То  чому  ж  команда  фас?
Кому  владу  делегуєм?
Власний  глузд  давно  ж  не  чуєм.
Є  закономірні  речі.
Всі  бої  ці  зупинити,
Цю  війну  заборонити.
Є  єдина  Україна,
Це  питання  риторичне.
Владу  в  ній  хай  обирають,
Мирно  референдумом  рішають,
Всі  за  цим  спостерігають,
Уточняють,  визнають,
Мирно  тут  нехай  живуть.
А  в  Росії  теж  народ,
Вибір  їх  ми  визнаєм
І  без  них  ми  проживем.
Хто  кричав  тут  за  Росію,
Ми  скажіть  когось  тримаєм.
Влада  наша  не  пускає
Та  кордони  закриває.
Референдум  врегулює,
Хто  за  мир,  той  все  врахує.
Може  досить  убивати.
Може  хватить  всіх  лякати.
Перестануть  лиш  стріляти,
Очевидним  інше  стане,
Паразитів  менше  стане.
Не  дозволять  відключати,
Не  дозволять  убивати,
Заборонять  продавати,
Ціни  підло  підіймати
І  на  всьому  заробляти.
Все  по  іншому  буде.
Україна  оживе.
Більш  кредитів  не  візьме.
Все,  що  тут  -  то  є  народне.
Всі  скажіть  зі  мною  згодні.
Проти  є.
Корабель  отих  вже  жде.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966690
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2022

Яблуко душі

Котилося  яблучко
Та  по  тарілочці.
Тарілочка  та  на  блюдечці.
Блюдечко  теє  безкрає,
Голубі  ховає  далі,
Душі  грішні  очищає!
Небо  наше  укриває.
Голубі  у  неба  очі,
Закриваються  щоночі,
В  день  же  сльози  кришталеві
Ощищають  душі  з  неба.
-Ти,  чому  душа  сховалась?
Певно  злих  людей  злякалась.
Чиста,  чиста,  білосніжна,
Мов  сніжинка  така  ніжна.
Ти  не  бійся,  не  робщи,
Крильця  в  серці  відрости
І  на  небо  знов  лети.
Свою  пару  там  знайди.
З  милим  голубом  літай,
Сльози  ти  не  проливай.

Душу  нам  на  ключ  закрили,
В  голуб'ятні  поселили.
Тіла  душі  полонили,
Сонце  нижче  опустили.
Розіп'яли  та  сховали,
Темні  дні  нажаль  настали.
Тучки  небо  все  скували,
Не  сіяють  нам  стожари.
Душі  наші  мов  в  тюрмі,
Затаїлись  в  тишині.
Світить  їм  лише  свіча,
Світло  є,  тепла  нема.
Непроглядна  всюди  тьма,
Полонила  нас  тюрма.
Світло  знань  нас  наповняє,
Та  в  душі  тепла  немає.
Неба  їм  не  вистачає,
Воно  душі  всі  єднає.
Простір  душ  -  то  дух  Святий,
Не  доступний,  не  живий.
Він  для  нас  усіх  один,
Тіла  грішнії  вкриває
Та  гріхи  нам  відпускає,
Ноги  наші  омиває,
До  небес  нас  піднімає,
Там  наш  подих  зупиняє.
Хвильки  в  небі  пропливають,
Душі  наші  колихають.
Ця  чарівна  колискова
Свіжа,  тепла  і  волога.
Так,  воістину  жива.
Під  ногами  в  нас  калюжа  -
В  небі  РАЙ  дуга  ж  була.
В  ній  ховається  душа?
Волі  просить  чи  мовчить?
Знову  дощик  моросить.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966669
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2022

Душа звіра

https://dostfilms.co/publ/dramy/dusha-zverja-2021/14-1-0-18594

Чи  є  щось  вічне?
День  розмотує  ниті  життя,
Ніч  їх  знову  обрива.
Ореолом  небо  сяє,
Дух  небесний  в  нас  вселяє.
Ми  для  Всесвіту  живемо
Та  по  східцях  в  НеБО  йдемо.
Благо  світу  ти  неси.
Звір  -  то  ти,
В  серці  душа.
Вічності  в  тобі  нема,
Віри  світла  і  добра.
В  серці  чорная  дира.
Значить  все  було  дарма.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966611
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2022

Передайте суть облака рідною мовою.

 Слово  хмара  має  наступні  синоніми:  чого  маса,  безліч,  море,  хмари,  піристі  баранці,  пилу  клуби,  хвилі,  звої,  чорні  п.  лихо,  нещастя,  

Вам  не  здається  це  дивним?
 Туча(рус.)  -  хмара(укр.)
А  перекладіть  "облако".  Відповідь  -  хмара  мене  не  влаштує,  сіро,  похмуро,  брехливо.  Не  те,чому  ж  правду  ховають,  слова  підміняють?  Сутність  цих  слів  від  нас  всіх  ховають.  Х  -Мара  ---->Мара---->Марія  ---->  Єва
мало  хто  помічає  та  є  звязок  неодмінно,  Слався  Маріє,  Аве  Марія
Марю-  мрію,  щось  в  цьому  є.  А  твори  почитайте  -  краса.  "Плывут  облака"  за  ними  душа.  Вітер  в  небі  їх  ганяє,  вітер  душі  всі  єднає,  наближає,  очищає,  так  на  хмарці  їх  ладнає.  Від  хмарки  чомусь  прохолода  в  душі,  в  Оболонці  Неба-  світло  душі.
https://prnt.sc/0BTlyoDABcue

https://ru.bookmate.com/books/gEhT8fuj
http://knigibesplatno4you.ru/kniga/90841
http://knigibesplatno4you.ru/kniga/142361
https://itexts.net/avtor-nikolay-andreev/332666-devochka-oblako-nikolay-andreev.html
https://itexts.net/avtor-evgeniya-trofimova/153101-fantazii-naoblake-evgeniya-trofimova.html
https://itexts.net/avtor-andrey-smetanin/196880-ya-sizhu-na-oblake-andrey-smetanin.html

Як  красиво  звучить  -  "Облака".
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=CdA7CmPGFRc[/youtube]

У  романтичній  повісті  К.С.Аксакова  "Облако"  створений  образ  дівчини-облака,  до  якої  упродовж  усього  свого  земного  життя  прагне  душею  головний  герой  твору.  Дівчина-Марія  (хмара-облако)  -  гостя  "з  іншого,  дивовижного  світу"  [10].  Вона  зрідка  відвідує  землю,  але  не  може  залишитися  серед  людей  назавжди.  Герой  сумує  про  неї  і  у  кінці  повісті  помирає,  а  по  небу  віддаляються  дві  хмари.  Такий  фінал  відповідає  слов'янським  уявленням  про  хмару,  що  переносить  людську  душу  у  блаженний  світ.  Крім  того,  хмари  здавалися  древній  людині  покривами  або  одягом,  в  який  виряджається  небо.  В.И.Даль  фіксує  наступне  стійке  вираження:  "Небеса  "облаками"  одягаються,  веселкою  опоясуються"  Крім  того,  хмара  може  символізувати  деяку  межу,  видиму  людиною  межу  того  світу,  в  якому  він  живе  :  "Господи!  милість  Твоя  до  небес,  істина  Твоя  до  "облаков""!  (Псалом  35:  6)тобто  витікаючі  від  Бога  милість  і  істина.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966608
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2022

А де буквицю Х заховали?

Х  МАРА  !

http://sum.in.ua/s/mara

Богиню  Мару  уявляли  або  старою  бабою,  або  жінкою,  одягненою  в  чорне,  або  гарною  дівчиною  в  білому  одязі,  та  завжди  обов'язково  з  довгим  волоссям.  На  жаль,  важко  сказати  точно,  якою  була  Мара  згідно  з  уявленнями  наших  предків.  


Символом  Мари  був  знак  води  —  дві  хвилясті  лінії.  Адже  вона  була  втіленням  "мертвої  води",  що  загоює  рани.  
Згідно  з  давньоукраїнськими  повір'ями,  Мара  щороку  намагалася  наздогнати  вагітну  Коляду  (богиню  неба),  щоби  не  дати  народитися  її  синові  —  новому  Сонцю-Божичу.  Адже  Мара  хотіла,  щоб  на  Землі  запанувала  вічна  ніч.  Однак,  удаючись  до  власних  хитрощів  або  завдяки  покровительству  інших  богів,  Коляді  завжди  вдавалося  уникати  небезпеки  з  боку  Мари.
Мареною  називали  також  дерево  або  опудало,  яке  використовували  в  Купальську  ніч.  Його  прикрашали  намистом,  вінками,  стрічками.  Неподалік  від  нього  ставили  опудало  Купала.  Коли  дівчата  були  зайняті  співом  купальських  пісень  та  стрибками  через  вогнище,  хлопці  непомітно  підкрадалися,  забирали  Марену  та  топили  її  або  розривали.  Шматки  розірваного  опудала  дівчата  інколи  розкидали  по  городах  —  вважалося,  що  це  сприяло  врожаю.  
Мара  породила  численних  злих  духів  і  божеств.  Зокрема,  від  Змія  вона  народила  тринадцять  дочок,  які  були  уособленням  хвороб  та  розійшлися  по  всьому  світу.

Вогневиця:  викликала  в  людей  високу  температуру,  тиф  та  ін.  Зображали  її  у  вигляді  кістлявої  жінки,  великі  злі  очі  якої  палали  вогнем.

Глуханя:  через  неї  люди  ставали  глухими.

Коркуша:  викликала  в  людей  коросту,  віспу,  чиряки  та  струпи.  Уявляли  її  страшною  бабою,  вкритою  струпами  та  виразками.

Лякливиця:  викликала  переляк,  фобії.

Лінь:  думаю,  коментарі  зайві  :)

Лідниця:  заражала  людей  нежиттю,  відморожувала  кінцівки.  Зображали  її  жінкою,  вкритою  льодом.  Навіть  замість  очей  вона  мала  дві  крижини.

Ломота:  викликала  в  людей  хвороби  кінцівок,  кісток,  суглобів.  Уявлялася  жінкою  з  вивернутими  руками  й  ногами,  з  головою,  потворно  повернутою  назад.

Кікімора:  богиня  сновидінь.  Уявляли  її  блідою  дівчиною.  Вона  жила  у  людських  оселях  у  комині  або  запічку.

Жовтяниця:  заражала  людей  жовчною  хворобою.  Її  уявляли  висохлою  жінкою  з  жовтим  обличчям  і  очима.

Гризачка:  викликала  в  людей  хвороби  серця.  Зображали  її  хробакоподібним  створінням,  у  якого  над  синьюю  верхньою  губою  звисали  гострі  зуби.

Очниця:  через  неї  люди  ставали  сліпими,  викликала  в  них  хвороби  очей.  Зображали  її  потворою  з  гнилими  очима.

Трясовиця:  викликала  в  людей  гарячку  та  смерть.

Черевуха:  заражала  людей  хворобами  шлунку  та  інших  внутрішніх  органів.


Як  на  мене  все  очевидно.  Цікаво,  який  чорт  всіх  одурачив  і  назвав  це  ось  так  -  "У  перекладі  з  санскриту  "мара"  означає  "смерть",  "руйнація".  
Біле  чомусь  завжди  роблять  чорним.  Поклади  на  видному  місці  і  людям  не  видно,  їм  все  розтлумачать  дорослі  мужі  -  операція  "ы"  -  і  про  хмари    і  про  Соне  і  про  змія  ))).  Предки  знали,шанували,  з  уст  в  уста  передавали.  Грамотні  прийшли  писаки,  стало  все  усім  до  ср...ки.  А  де  ж  буквиця  А?  Ніхто  й  не  зна.  Буквиці  всі  розгубили,  золоте  руно  не  сяє.  Все  спить,  дрімає.  Мара  кажуть  силу  має,  все  живе  її  ж  чекає.
https://ukrtvory.in.ua/bilobog-i-chornobog/
https://ukrtvory.in.ua/kolyada-i-mara/

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966533
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2022

Мовний конфуз (18+)

Всі  за  волю,
То  давайте  вивчимо  польськую  мову.
-Шо  то  є  Вільна?
-То  є  Доступна.
Панове,  щось  швидко  вона  стала  розпутна.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966529
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2022

Дыши глубже. Кому то доброе утро, кому то приятного сна. Выдох-Солнце, вдох-Луна.

На  вдохе
-А-а-а
Выдох
-О-о-о
Тебе  и  мне
Так  хорошо!
На  вдохе
-Да.
А  выдох
-О
Тепло-0.
Вдох
-Холод
Выдох
-Жар.
В  теле.
-пОЖар.
Исходит  пар.
-Аааа
-Ооо
Тепло.
Прохлада
-А-а-а
Выдох
-О-о-ооо
Настроение.
-Во!
Нам  тепло!
Замечательно!
На  вдохе  -  прохлада,
Выдох  -  тепло!
-А.
-О.
Кльово!
На  вдохе  -  прохлада,
Выдох  -  тепло!
Телу  -  легко!
жАр  -  теплО.
Я  ОщущАю,  мне  -  хОрОшО.
снОвА  летАю  -  на  душе  мне  светлО.
На  вдохе  -  прохлада,
Выдох  -  тепло!
Будет  у  вас  ЗАМЕЧАТЕЛЬНО  все.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966405
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2022

Є два вовки ( добро та зло) , яких годуєте з них ви? Голод лікує, розум почує.

Людомавпа  лютує,
Хвора  тварина  все  лиш  руйнує,
Голос  утроби  вона  тільки  чує.
Власна  думка  у  вас  є?

Мавпи  вторять:
-Все  моє!
Сидимо,  лижемо,
Життя  і  вибір  віддаєм.

Можливо  будемо  щасливі,
Можливо,  все  можливо.
Хтось  спіткнеться,  а  не  я.
Когось  обмануть,  обберуть.

Нехай  всі  просто  пропадуть.
Хтось,  когось  і  на  авось.
Мене  вдача  просто  жде.
Мене,  мене,  моє,  моє.

Хі-хі,  хе-хе.
Кожна  сама,  сама.
Достойна,  буде  мати  все.
Нас  майбутнє  підожде.

Ви  у  нас  під  кабуком.
Все  потом.
Ми  в  псіхушці,  ваші  няні  і  подружки.
Заслужив  уже  подушку?

Що  сьогодні  ти  зробив?
Добрий  слід  ти  залишив?
Потім,  потім,  ще  не  час,
Те  життя  чекає  нас.

Це  хронічна  є  хвороба.
Захворів  -  ти  заслужив.
Ти  служив,  а  сам  не  жив.
Ти  хворобу  годував  та  майбутнє  обкрадав.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966402
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2022

Дисгармония.

пРавая-лЕвая  сторо-на
Это  Солнце  и  Лу-на.
Утро,  Вечер  ,  целый  д-ень
Разделяет  это  л  Ень.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=XppEfNG1Z1Q[/youtube]
Хоч  верь,  а  хоч  проверь.
Ты  систему  отключи
Это  вещие  ключи.
Раз,  два,  три.

Мы  бУратины,
В  каждом  с  нас  часть  ДРЕВесины.
И  застряли  мы  в  РУтине.
Обжигают  нас  как  глину.

Продлеваем,  обнуляем.
Мы  монетки  закопаем?
Развиты  на  сколько  мы?
Лево-право  отКЛЮЧИ  и  взгяни  со  стороны.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966365
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2022

Ви ще люди?

Обращаюсь  ко  всем  людям:  будьте  людьми,  а  не  скотами,  будьте  благородными,  а  не  подлыми  и  низкими;  вас  родили  не  для  того,  чтобы  какой  то  ...  грохнул  вас,  и  не  для  того,  что  бы  вы  были  подонком  и  убивали  других.  Цените  жизнь  как  свою  так  и  других,  она  всё  таки  пока  единственная  известна  во  всей  Вселенной!!!!!!

Як  мимо  слів  таких  пройти?
Як  можна  їх  вам  не  почути?
Життю  бути  чи  не  бути?
Хочете  знову    брехню  чути?

Хтось  скаже  нащо  цей  відос?
Звичайно  й  погляду  не  вартий.
Страшна  війна,  не  є  це  жарти.
Думка  в  народу  склалась  одна.
Потрібно  знищити  русню.
Праві  чи  ні,  як  подивитись.
А  може  ближче  придивитись.
Війна  всі  вирішить  питання?
Чи  в  ній  можлива  перемога.
Менше  емоцій  й  сподівань.
Може  достатньо  вже  страждань.
Щоб  з  цим  покінчити  назавжди  брехню
Потрібно  все  ж  розвіять.
Не  рахувати  втрати  їх.
Бо  скільки  сліз  і  скільки  бід
У  кожного  в  країні.
Якщо  в  усе  це  не  вникати.
Лише  вбивати  і  вбивати.
Ми  ворогів  з  землі  зітрем.
Та  що  залишиться  від  нас.
Руїни,  рани,  війна  лише  на  Україні.
Вони  із  США  воюють.
Уважно  слухайте  слова.
Вони  панали  на  С  Ш  А.
Вони  америку  бояться,  а  ми  ніхто.
Безглуздні  речі.
Люди  в  пір'я  вбрались,
У  ради  й  в  думи  ж  бо  пробрались,  квитки  в  майбутнє  закупили,
Народам  вирили  могили.
Хто  депутат  той  ма  мандат,клеймо  від  Сатни.

А  президенти  з  них  зніма  штани.
Хто  ж  ми?
хто  вище  забереться    деградантом  знов  вбереться,
Лиш  подивіться  на  це  фе  і  побачите  усе,
Їх  мову  просто  лиш  послухай,
Вона  поріже  ваші  вуха.
Чим  в  и  щ  е  в  владу  забереться
Тим  скаженішим  нам  здається.
Над  нами  зверху  божевільня,
Безконрольнеє  насилля,
Про  корупцію  й  мовчу,
Всі,  хто  внизу  уже  в  Аду.
Зверху  прикази  роздають,
Психічно  хворі  пацієнти
Врачам  рецепти  видають.
Ці  Путіноїди  недоторканні
Вони  з  Луни,  культ  сатани.
А  ми?  Ми  те  ж  у  божевільні?
Ми  пацієнти?
Над  нами  ці  експерименти.

Машина  психушки  з  екрану  знов  давить.
Факти  тасують,  книжки  написали,
Під  старину  знов  закосили.
Підняли  мерців  з  могили.
В  реальних  лідерів  вселили.
Духи  по  світу  вже  мандрують,
Знову  війну  тут  пропагують.
Потрібно  знищить.
Потрібно  захватити,  звільнити  і  т.  д.
Маразм  це  все.
Культ  психушки.
Петрушки,  Мішки,  Попердушки.
Їх  всіх  в  одну  всадити  б  в  пушку,
Ото  б  була  супер  хлопушка,
Зраділа  б  їй  кожна  хохлушка.
На  очі  й  руки  подивіться.
Вампіри,  наркомани.
Хто  вибрав,  хто  їм  владу  дав?
Собі  ,  хто  вирок  підписав?
КГБ  зеками  керує,
Навіть  сліпий  все  це  відчує.
Як  можна  на  це  все  дивитись.
Вампіри  із  псіхушки
Керують,  управляють,
Життя  всіх  вас  лишають.
"Недоторканні".
Для  них  ми  бункер  будували.
Для  них  учені,  ці  нікчеми,
Бо  інших  слів  не  підібрати,
Створили  зброю,  що  вбиває,
Що  мілліарди  вмить  зникають.
Це  світлий  розум?
Це  наука?
В  ослів  і  то  повяли  б  вуха.
Будьте  людьми!
Скиньте  владу  Сатани.
Яке  гімно  летить  з  Росії,
Дуже  "умні"  там  бо  свині.
В  думі  кров  людську  там  п'ють?
Козли  "капусту"  розсерають
Та  населення  вбивають.
Не  ВВ  один  такий,  Дума  повна  вся  гімна,
Через  них  оця  війна.
Перебзділи,  вік  пенсійний  підняли,
Обкурились,  нализались,  на  весь  світ  же  обісрались.
Хоч  один  з  них  атакує?
Виродки  сидять  в  Кремлі,
Служать  гідно  Сатані.
Ритуали  там  проводять,
Орків  із  народу  плодять.
Духи  мертвих  визивають
В  тіла  смертних  знов  вселяють.
Сатана  тут  править  бал.
Іншого  ж  життя  не  буде.
Схаменіться  !  Ви  ще  люди?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966359
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2022

Мышеловка. Мы в масовке.

Love  is  all  you    need!
Ты  весь  внутри?
Полон  любви?
Ты  ищешь,  слушаешь  кого  то.
Жизнь  превращаешь  в  пустоту.
Чем  и  зачем  спроси  живу?
В  себе  открыл  внутри  звезду?
В  ночи  со  звездами  поешь
Аль  миру  красоту  несешь?
Жизнь  есть  ложь?
Ползешь?
Улитка?  Домик  на  спине?
Сытый  хомяк?  Противно  мне.
Жир.  Слизь.  Ты  просто  скис?
Ведь  ты  создатель,  излучатель,
Осеменитель  ,  накопитель.
Ты  не  ворчун  и  не  крикун.
Не  исполнитель,  не  мучитель.
Своей  потери  просто  зритель.
Внутри  ж  красив  и  властелин.
Ты  самый  лучший  из  мужчин.
Дар  обрети  и  ощути.
Все  лучшее  в  тебе,  внутри.
Все  то  чего  совсем  не  ждешь.
Ведь  ты  действительно  хорош!
Открой  и  сразу  все  поймешь.
Ведь  все  вокруг  для  нас  кино.
Ты  маникен,  ты  не  включен.
Внутри  ты  ключик  проверни.
И  обрети.  Люби.  Свети.
Частичка  Бога  есть  ,  пойми.
Лучину  в  серце  запали.
Не  бойся.  Это  ты,  пойми.
Любовь  она.
Ты  вновь  в  темнице.
Ночь  вокруг.
 Проснись  скорей  мой  милый  друг.
В  тебе  есть  множество  открытий.
Пока  ты  спишь  двери  закрыты.
Кинолента  на  стене
Твой  зор  влечет  даже  во  сне.
Ты  кто?  Ты  где?
Поел?  Поспал?
Ой,  как  устал.
Ты  жив?  Вокруг  война?  Кино?
Вся  жизнь  игра?
Ты  бот?
Игрок?
Аль  ощутил  судьбы  ты  рок?
Сценарий  жизни  кто  писал?
Тебе  по  проще  роль  в  ней  дал?
За  что  так  уцепился  ты?
За  сладкий  миг?
Аль  скис  и  сник.
Тебя  пороть  кнутом  сейчас  я  буду,
Плохой  актер,  тебя  забудут.
Массовка.
Такая  жизни  всей  концовка?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966274
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2022

Ох

Ти  і  я,  які  приємні  відчуття.
Із  небуття  у  небуття,
Чудесні,  світлі  почуття  без  вороття.
Вихор  томних  бажань,  потаємних  сподівань.

Все  в  моїх  руках,
Хоч  ти  й  на  каблуках.
Обійми,  щебіт,  крик.
До  цього  я  вже  звик.

Є  щось  оригінальне  ?
Не  здійснені  бажання?
Словами  управляю,  руками  я  ладнаю.
Подихом  чаклую,  всім  серцем  лиш  люблю  я.

Тебе  мов  тую  глину  до  мікросвіту  вимну,
В  долонях  макросвіт  вночі  промовить  нам  привіт.
У  моря  глибину  з  тобою  там  пірну,
На  самім  дні  зігрію  я  Луну.

Який  легкий,  приємний  бриз,
Вночі  в  зеро  нам  випав  приз.
Хвилі  піняться,  щось  зміниться,
Пісок  Сонце  нагріває,

Ручка  пальчики  ласкає,
Ефір  ароматом  наповняє,
Подих  губи  наближає,
Касаються  вуста,  вода,  вода,  вода.

О,  да-а.
Ти  є,  тебе  нема,  а-а-а.
Я  лиш  контрастний  душ,
Єднання  наших  душ.
Приємні  відчуття,  з  тобою  зараз  я.

Серце  частіше  б'ється,
Ще  мить  і  все  почнеться,
Приємні  відчуття,
Я  близько,  ти  -  моя.

В  майбутнє  день  за  днем
Рука  в  руці  ідем.
Ми  близькість  знов  вдихаєм,
Мов  зорі  в  небі  сяєм.

По  тілу  йдуть  потоки,
У  самого  істоку
Так,  в  тебе  я  пірнаю,
Все  глибше  проникаю.

Бажання  поглинає,
Енергія  нестримна,
Ще  мить  і  все  зірветься,
Серце  у  такт  вже  б'ється.

Нестимні  всюди  хвилі
І  звук  оргазмів  лине,
Рука  це  відчуває
І  мить  цю  наближає.

Сонце  море  кохає.
Це  всесвіт  відчуває.
Приливи,  теплі  хвилі,
Небо  ближче  й  ближче,  а  я  все  нижче  й  нижче.

Вода  скрізь  проникає,
Обличчя  заливає.
Вогонь  нас  зігріває,
Кохання  нас  єднає.

Море  Сонце  притягає.
Закат.
Вони  так  близько.
А  Сонечко  все  нижче.

Ти  ближче,  ближче,
Сонце  нижче,  нижче.
Воно  в  море  проникає
Й  там  сіяє,  ох,  сіяє.

І  зникає.
Нічка  цей  процес  ховає.
Зоря  ж  кохання  сяє,  сяє.
Всесвіт  розтворяє,  наднова  вибухає.

Море  ,  небо  в  ейфорії,  наші  всі  палають  мрії.
Небо  безкрає,  
Море  Сонце  кохає.
Ранок  настає.
Море  Сонце  жде.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966213
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2022

Схаменіться!

Не  наказ  це  й  не  призив,
Щоб  лиш  кожен  завжди  жив,
Так,  життям,  щоб  дорожив
І  своє  й  чуже  цінив.

Гори  трупів  і  кургани.
Що  до  всього,  вас  ж  не  стане.
Війна  просто  все  руйняє
Як  страшна  зима  лютує.

Війна  має  причини,  не  має  ж  кінця.
В  серцях  лід  і  ворожда,
Бій  до  останнього  бійця.
Чужі  ж  ручки  потирають

І  війну  цю  направляють.
Вороги  вогню  радіють.
Холод  всюди  наступа.
Людяність  повідмерзала.

https://www.youtube.com/watch?v=o3PZNSdAnUY

Все  пропало?
Ми  програли?
Перемогу  здобували,  одне  одного  вбивали.
Ой,  страшні  часи  настали.

Сірі  в  вуха  нам  шепочуть,
Темні  сили  управляють,
На  жахіття  надихають.
Люди  добрі  схаменіться.

За  столом  ви  розберіться.
Не  в  верху,  там  всі  чужі.
На  межі,  ви  -  не  такі.
Вас  насильно  в  це  втягнули.

Чорту  всі  ви  присягнули?
Бога  голос  ви  всі  чули?
Душа  миру  завжди  прагне.
Сірі  світло  відчувають,  час  останній  доживають,  ось  тому  вони  й  вбивають.

ЇХ  давно  вже  не  бояться.
ЇХні  гроші  -  то  папір.
Ви  загроза  статку  їх,
Сірі  підло  поступають.

Брешуть  й  мов  собаки  лають,
На  війну  всіх  посилають,
На  крові  знов  заробляють,
Свою  владу  укріпляють.

На  наших  кістках,  на  нашій  крові
Будують  колонії  нові  собі.
Схаменіться!
Праві  й  не  праві  скоріш  примиріться.

Не  поступайтесь,  не  піддавайтесь.
Зупиніться  й  придивіться,
Як  вороги  будуть  злитись,  біситись,  казитись.
З  вами,  із  силою  люду  їм  прийдеться  змиритись.

Кожен  день  -  нові  накази.
Вогонь  з  неба  ясне  Сонечко  хова,
Наступає  тінь  і  тьма.
Плани  на  наступні  роки  затвердили.

На  папері  мілліони  живих  вбили.
Ріки  крові  ухвалили,  жертву  сірим  богам  і  їх  паханам.
Не  жінки  їх  народили,
Змії  зверху  кубло  звили.

Наші  нами,  їхні  ними
Ой,  давно  вже  не  керують.
Мов  ту  рибку  нас  піймали
Та  за  зябра  міцно  взяли.

Озернись,  з  крючка  зірвись.
Сіті  ночі  розірви,  зорю  в  серці  запали.
Мирно  в  море  запливи
Хмари  чорні  розжени.

В  серці  камінь  не  тримай.
Кай,  ти  все  живе  кохай.
Так,  живи  і  процвітай.
Завтра  буде,  твердо  знай.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966113
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2022

Пада, пада з неба сніг. Радує зима нас всіх.

Диво  дивне  на  дворі
Позлітались  снігурі
А  синички  мов  сестрички
Щось  шукають  біля  дички.

На  порозі  білі  коні,
Три  схилилися  в  поклоні.
Поряд  віхора  гуляє
Та  сніжиночки  кружляє.

Як  красиво,  справжнє  диво.
Коні  сніг  ногами  топчуть,
Сніг  сіяє  й  розтає
Щось  чарівне  в  цьому  є.

Казка  ніби  ожила,
В  гості  зранку  завітала
І  мене  причаклувала.
Снився  мені  стан  дівочий

На  протязі  тієї  ночі,
Все  в  кімнаті  розцвіло.
І  фіалки  на  вікні
І  різдзвяник  на  стіні.

Лілії  стріли  пустили,
Цьому  диву  всі  зраділи.
Очки  зранку  я  вмиваю
Й  радо  гостей  зустрічаю.

Сніжинки  в  ладонях,
Санчати  і  коні.
З  вітром  теж  товаришую,
Його  голос  всюди  чую.

ДиВовижний,  ясний  день.
Пада  з  Неба  радість  людям.
Хто  в  відерце,  хто  в  корзину
Білий  пух  зібрав,  поки  ніс  він  весь  сіяв.

Лиш  ступив  через  поріг,
Мертвою  водою  став.
Намочив  поріг  і  стік.
Хто  умився  снігом  зранку,

Той  як  зірка  засіяв,
Красенем  ладним  став
І  ладу  в  домі  зустрічав.
Сніг  навколо  все  сіяв,  щасливі  миті  озаряв.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966111
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2022

Свеча

-Не  туши  свечу.
-Прошу!
В  молитве  рядом  быть  хочу.
Сквозь  слезы  губы  ощущать
И  нежно,  страстно  целовать...
Я  на  икону  вновь  смотрю.
Иконы  плачут,  понимают,  блаженство  боли  принимают.
Живые  слезы  проливают.  Оживают.
Из  вечности  их  виден  след,
Их  окружает  полусвет.
В  лучах  божественных  сверкают,
Глаза  все  видят,  понимают.
Иконы  плачу  в  том  углу,
Где  встретил  й  принял  ты  судьбу.

Недопитое  вино.
Бокал  был  пуст,  бокал  вновь  полон.
Раскрытое  окно.
В  комнате  темно.
Вдали  заметен  полусвет,
Отблеск  зеркал.
Они  живые.
Отражения  оживают.
Где  то  в  доме  вновь  блуждают.
Мою  сущность  поглощают,
Что  то  там  вновь  проявляют.
Меня  манят,  допивают
Из  бокала,  излучают  отражения,
Снова  вижу  я  видения.

-Не  туши  свечу.
-Прошу!
Тихо  рядом  я  стою.
Запах  вечности  вдыхаю.
Свет  любви  вновь  излучаю.
Это  тоненькая  нить
И  она  в  ночи  горит.
-Не  туши  свечу.
-Прошу!
Пусть  она  вся  догорит.
В  Моем  сердце  есть  магнит.
Притяжение  орбит.
Свет  добра  ты  ощущай,
В  вечности  звездой  сияй.

-Не  туши  свечу.
-Прошу!
Тенью  стала  в  ясный  день.
Без  тебя  не  мил  мне  день.
Без  тебя  тут  ночь  вокруг.
Я  скучаю  милый  друг.

-Не  туши  свечу.
-Прошу!
Белый  цвет  -  есть  чистота,
Это  ты,  твои  глаза,
Что  на  небо  вознеслись
Манят  снова  меня  в  высь.

-Не  туши  свечу.
-Прошу!
Темный  цвет,  он  есть  смирение.
В  ночь  души  проникновение.
Наполняют  мир  ведения.
Ты  мое  есть  откровение,
Светоч  жизни,  луч  надежды
-  Не  туши  мою  свечу.
-  В  вечности  тебе  свечу.
-  Путь  небесный  освещаю.
-  Я  люблю.  Как  воск  я  таю.

Свет,  тебя  я  отпускаю,
Путь  тебе  я  освещаю,
Своим  сердцем  согреваю.
Я  внимаю,  ощущаю.
-Миг  любви  я  продолжаю.
-Не  туши  свечу.
-Прошу!
Ощущаю.  Еще  таю.
Миг  блаженства  приближаю.
Двери  в  вечность  открываю.
Счастье  есть,  я  ощущаю.
Мир  добром  переполняю.
Я  люблю!  Я  вечность.  Таю.
Об  об  одном  тебя  прошу.
-  Не  туши  эту  свечу.
-Ярко,  ярко  я  свечу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966036
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2022

Пам'ятаю і кохаю, сльози знову проливаю.

Сльози  щастя  на  очах
Що  чекає  потім?
Прах.
Твоє  серденько  тобі  я  відкрила,
З  болем  сліз  не  відпустила.
Як  же  я  тебе  любила.
Бога  про  одне  молила.
Врятувати  не  змогла.
Рана  слід  в  душі  лишила.
Як  же  я  тебе  любила.
Через  біль  це  зрозуміла.
Помарніла.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=H5PdjPF4l6A[/youtube]
Туга  груди  защемила.
Лиш  з  тобою  поряд  й  жила.
Сум  вогонь  не  погасив,
Ти  любов  завжди  дарив.
Серцем  ти  мене  лиш  грів.
Ти  був  кращим,
Ти  зумів,  я  тебе  недолюбила
При  житті  недоцінила,
Просто  жити  ми  спішили.
Слід  від  часу  відставати,
Миті  щастя  цінувати.
Лиш  й  лишилось  пам'ятати
Й  ці  слова  тут  записати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965991
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2022

Ми вистоємо.

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=axgDw2GSvoQ[/youtube]

Під  чиї  вказівки  це  Козло-бидло  з  Росіїї  так  катастрофічно  діє  ?
Промисловість  й  енергосистему  з  землею  рівняє.
Яке  бидло  дохід  з  цього  має?
Про  невавість  до  Раші  мова  навіть  не  йде,
Путін  в  гроб  її  веде.
Казочку  про  Сусаніна  Путіна  нам  знов  вторили,
Які  козли  та  скільки  на  цьому  заробили?
Ми  вистоємо.
Віримо,  знаємо.
Та  кращих  в  бою  щоденно  втрачаємо.
Хто  так  гарно  говорить  з  екрану,
Що  зробив  крім  брехні  та  дурману.
Енергосистему  він  захистив?
В  Євпропі  електрику  нашу  за  безцінь  пропив?
Свій  народ  від  цього  хаосу  він  захистив?
Планово  відключаємо?  Одних  і  тих  самих,
Богом  обіжених,  незахищених.
Запобіжні  системи  потім  спрацюють?
У  кого?  Кому  цю  систему  ви  продали?
За  копійки  її  прихватили,  на  ураїнцях  ви  заробили.
Приватну  власність  Ахметова  будемо  оберігати?
І  далі  народ  свій  у  тьмі  обкрадати?
Проросійські  енергосистеми
Не  доречні  теми.
Як  стати  бомжами  у  власній  країні,
Це  реальність,  ми  тіні.
Нову  ми  створим  енергосистему,
Знову  її  комусь  через  рік  віддамо,
Колись  після  нас  це  знімуть  в  кіно.
В  овшори  дохід    приховаєм,
Майбутнє  держави  в  гріб  закопаєм.
З  екрану  чудово  ми  виглядаєм.
Ми  діємо,  ми  знаємю,  вас  ми  щоденно  лякаємо.
Ваші  елекртоприбори  горять,
Запобіжні  системи  у  вас  не  стоять?
В  вас  світа  нема  ні  вдень  ні  вночі,
А  що  нашим  хлопцям  на  передовій?
Чому  ж  можновладці  в  футболках  з  екрану
В  світлі  й  теплі  продовжують  драму.
Цей  серіал  на  крові!
У  нього  ще  є  глядачі?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965927
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2022

Перший сніг.

Випав  вчора  перший  сніг,
Синички  в  гості  завітали,
Прохолодно  їм  вже  стало.
Михайло  в  зиму  двері  відкрив,

Білим  рядном  ніжно  землю  він  вкрив.
Світла  стало  більше  всім
І  дорослим  і  малим.
Нумо  в  сніжки  дружно  грать,  досить  всім  вже  воювать.

Переможуть  в  цьому  всі,
Порадіймо  ж  ми  зимі.
Хай  ракети  заморозять,
Схилять  руські  прапори.

Досить  бід,достатньо  сліз,
Дід  Мороз  подарків  віз
ЗСУ  уже  привіз.
Колір  білий  -  колір  миру.

Не  воюй  і  будь  щасливий.
Всі  війська  ти  розверни,
Крис  в  пагонах  ти  знайди,
З  України  ти  тікай,  крис  в  пагонах  доганяй.

[b]Митниця[/b]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ail_p5G-I-4[/youtube]
Перший  сніг  розтане,
На  митниці  менше  фур  знов  стане.
Всі  ж  знаємо  крадуть,
Товар  і  там,  товар  і  тут.

Овшорні  зони  всім  відомі,
Все  відмивають  за  кордоном.
Бюджет  державний  розкрадають,
Наживу  в  цьому  завжди  мають.

Скажіть,  а  з  ким  вони  воюють?
Кого  й  чому  отак  грабують?
Дітей  в  Сибір  наших  везуть,
Що  ж  діється  на  заході,  ось  тут?

Для  чоловіків  границю  закрили,
Їх  і  діток  в  Європу  робити  та  вчитись  не  відпустили.
Заложниками  в  країні  тримаєм,
А  самі  в  цей  час  народ  обкрадаєм?

Для  "бізнесменів"  границі  відкриті,
Ці  всі  злодюги  законом  привиті?
Народне  вивозим  добро,
Комусь  це  уют  і  тепло.

Комусь  це  достаток.
Чиїсь  інтереси.
Це  все  не  для  преси.
Вона  ж  вся  "своя"  як  і  вся  наша  земля.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965912
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2022

Бокал, сигара, мы не пара. (Укр. вірш з рос . назвою, алегоричний)

Тобі  це  заважає?
Буває,буває.
Лід  в  віскі  тає,
Тає,  йому  не  мішає.

Не  змішали,  розтали.
Талий  лід.
На  воді  слід?
Димка  в  тумані.

Я  на  Багамі.
Не  заважаю,  загораю.
Казіно,  біле  вино.
Недопитий  бокал.

Уютний  причал.
Катер  на  воді.
Налий  бокал  сама  собі.
На  самоті.

Хвиля  борт  омиває,
Море  сонце  ласкає.
Вино  тає  на  губах,
Море  колише,  ніжна  тиша.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=1Ke33_1de_Y[/youtube]
[b]Ото  воно  так[/b]

Жінка  завжди  хоче  несумісні  речі:
Розумного  і  багатого,
Молодого  і  щедрого,
Вірного  й  красивого,
Вродливого  й  слухняного
Та  ще  й  гарного  при  гарного.
Куме,  та  були  б  в  мене  ті  гроші,
Які  жінка  просить,
Навіщо  мені  ця  стара  баба,
Чорти  б  її  взяли,
Вони  б  й  воспитали.
Була  б  чарка  та  сметана.
Чарку  траматиму  в  руці,
Варенички  в  сметані,
Пошуршу  лиш  гаманцями,
Кралі  самі  набіжать
Будуть  мовчки  танцювать.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965862
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2022

Новое создание, созидание, страдание. + ХОХЛЯНДІЯ + Усміхнись та вмочи вус.

Все  как  будто  бы  во  сне,
Мы  на  обратной  стороне.
Эхо  слышно  где  то  там,
Но  не  нам.

Все  как  будто  на  яву,
Снова  я  в  твоем  плену.
Пью  напиток  с  уст  Небес,
Я  распят,  прибит  на  крест.

Подо  мной  Земля  сияет,
Голубой  алмаз  сверкает.
Ты  стрелу  в  лук  зарядила  и  не  целясь  отпустила,
Кровь    в  мишени  заискрилась  и  струя  огня  пролилась.

Жар  любви  пронзил  меня,
Ниже  й  ниже  попадаешь.
А  Луна  все  ощущает
И  картинки  оживляет.

Месяц  в  Небе  экспонат,
Нарисован  он  Всевышним.
Библия  астрономии,
Мир  живой  гармонии.

Мы  как  будто  в  первый  раз.
Два  космичных  корабля,  ты  и  я.
Стыковка,  швартовка,  свободный  полет,
Остальное    не  в  счет.

Земля  -  Луна,
Обратная  сторона.
Место  слияния,
Потеря  сознания.

ХОХЛЯНДІЯ  (  від  нім.  hoch  +  land  –  високі  землі)  –  країна  в  центрі  Європи,  яка  займає    вигідне  геополітичне  положення.  Завоювати  Х.  намагалися  багато,  але  це  нікому  не  вдавалося.  На  противагу  Низинним  землям,  Нідерландам  –  державі,  розташованому  нижче  рівня  моря,  Х.  перебуває  в  найвищій  точці  Європи  -  на  високогірному  плато.  Тому  жителі  Х.  –  хохли  -  звикли  дивитися  на  сусідів  зверху  вниз.  Багато  століть  вони  навколишніх  попросту  не  бачили  –  доріг  і  біноклів  тоді  ще  не  винайшли.  Тому  прадавні  хохли  вважали,  що  живуть  на  кулі,  що  спочиває  на  плоскій  черепасі,  що  плаває  в  океані  горілки.  Горілка  -  різновид  самогонного  алкогольного  напою,  при  підпалюванні  горить  рівним  синім  полум'ям.  Плаваючи  в  такому  океані,  черепаха  неабияк  окостиніла.  
Хохли  славляться  гостинністю  й  хлібосільством.  В  усьому  світі  цінуються  місцеві  борщ,  сало,  сир  Hochland  і  горілку.  Деякі  етнографи  стверджують,  що  своєю  назвою  Х.  зобов'язана  саме  цьому  напою  (  від  англ.  hooch  –  самогон  +  land  –  країна).  Національний  убір  хохла  містить  у  собі  кулясті  штани  (шаровари),  сорочку-косоворотку,  вуса  для  мочання  в  горілку  світового  океану,  чуб  (укр.  хохол)  і  черепахову  трубку.
Російські  географи,  заповнюючи  білі  плями  на  картах,  писали  на  місці  Хохляндского  плато:  «Окраїна  миру»,  так  ці  гори  й  стали  називати  -  Україна  -  тобто,  що  перебуває  «У  краю»  світу.  А  ті  роси,  яких  хохли  вважали  миршавцями,  просто  жили  в  глухій  провінції  у  моря  й  були    худосочні  від  постійних  недопоставок  ковбаси  й  отруєння  парами  океану  горілки  (русск.  -  море  горілки).
Тоді  ж  склалася  улюблена  приказка  хохлів  «Гори  воно  все  синім  полум'ям»  -  єдине,  що  залишилося  в  народній  пам'яті  від  тих  подій.  Вона  характеризує  відношення  перших  жителів  Х.  до  людей  іншої  віри,  яким  пропонувалося  в  погоні  за  хохлами  втопити  в  океані  горілки.  
Кацап  -  позначення,  яке  громадяни  Хохланда  використовують  для  позначення  жителів  сусідньої  держави  з  імперськими  замашками.  Відбулося  від  виразу  "  як  цап",  що  в  перекладі  на  велику  й  могутню  сусідську  мову  означає  "  як  козел"
https://ru-ace.livejournal.com/266587.html  -  оригінал  тексту  про  Хохляндію,  це  не  моя  видумка)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965860
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2022

Птахоферма.

Курка  курчатам  складає  вірші?
Куркам  потрібні  вночі  і  вогні  ?
Ціп-ціп-ціп.
Ко-ко-ко.
Ось  пшеничка,  ось  пшоно.
Ой,  куди  ти  побрело?
Я  картинку  віддалив  -
Там  не  має  перспектив.
Птахоферма  "Ко-ко-ко",
Що  було  -  те  загуло.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965758
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2022

Немножко о любви.

Не  отрекаются  любя,
Костер  из  звезд  был  для  тебя.
Ночь    непроглядною  была
Пока  не  встретил  я  тебя.

Не  отрекаются  любя,
Моя  вечерняя  звезда,
Сиянье  света  в  небе  темном,
Чего  ж  на  сердце  снова  томно?

Не  отрекаются  любя,
Ведь  в  отражении  Небес
Твой  яркий  образ  не  исчез.
В  тебе  в  ночи  я  вновь  Воскрес.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965757
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2022

Скольские вопросы.

Если  союзник  -  твой  враг,
Какой  поднимешь  ты  флаг?
Если  правит  шпион,
К  кому  пойдешь  на  поклон?
Если  выхода  нет,
Значит  тушить  уже  свет?
Всего  три  вопроса  задал,
Как  много  всем  этим  сказал.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965676
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2022

Дилема.

Жизнь  одна.
Круглая  Земля.
В  игре  в  кошки-мышки,  что  делать  мышке?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965675
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2022

Приєднуємось. Народна казка, народ складає, люд розважає. Діток у ліжечко нею вкладає.

Хтось  посміхнеться,  хтось  проспіває.  Свій  ритм  у  ній  кожен  впізнає.  Він  й  продовжує  ....

В  чаті  віршики  складаєм,  давайте  й  тут  в  ігру  Ми  зіграєм!

Я  починаю,  вас  чекаю,  три  крапками  свій  текст  я  залишаю,  продовження  вашого  в  сюжеті  чекаю,  майбутнє  героїв  вам  довіряю!  В  коментарях  продовжіть  текст  казки.  Казка  -творчість  то  народна,  громада  наша  певно  гідна  із  правилами  гри  знайома,  після  ...  ваший  тест,  а  потім  знову  крапочки...  Й  вночі  засяють  зірочки.  Буде  три  сюжетні  лінії,  ви  вибираєте  ,  яка  вам  ближча  і  творите  майбуднє.  Дякую!


Було  це  в  сиву  давнину.
Страшилку  дітки  вам  скажу.
Дерева  небо  підпирали,
Мавпи  в  містах  лиш  осідали,
А  люди  дикими  були,
В  резерваціях  жили.
Країна  мавп  держва  звалась
Тварина  кожна  їх  боялась.
Жили  були  в  однім  бору  батьки,  
Було  у  них  аж  три  сини  :  Микола,  Сава  і  Іван
Мов  ті  гриби  вони  росли.
Кому  не  скажу  -  всі  не  вірять.
Пригода  ось,  яка  була:
В  Купалів  день  молодь  гуляла,  через  костри  дружньо  стрибали,  Іванів  у  ставки  жбурляли  та  до  дівчаток  залицялись.  Микола,  старший  був  з  братів,  з  мавкою  в  гори  чомусь  він  побрів.
Дівчина  шептала  на  вушко  йому,  таку  ось  брехню:
-Ти  красень,  Миколо  ,  тебе  лиш  кохаю,  в  вічність  тебе  назавжди  забираю,  а  твоє  серце  велетнем  стане.
 Лиш  тільки  слова  з  її  уст  прозвучали,  гори  в  ту  мить  мов  двері  розкрились,  вершини  всіх  гір  Миколі  вконились.  Велетень  гори  переставляє.  Там  із  коштовностей  замки  будує,  чарівні  фортеці  в  горах    майструє....
   Саву  русалка  до  себе  зманила  та  капітана  із  нього  зробила.....
Самий  молодший,  самий  спритніший  Іванко  лишився,  все  це  проспав,  не  похмилився.  Очі  відкрив,  зорі  сіяють,  в  лісах  пісні  лунають.  Дорога  до  склону  далека  була......

В  кожного  хлопця  доля  своя,  а  зараз  люлі,  спатки  пора....

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965568
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2022

Хворі здорових стабільно лікують.

Царі  міняються,
Віра  в  доброго  царя,
До  влади  приходить  нова  сім'я.
Стабільність  одна  в  нас  на  віка  -  КОРУПЦІЯ,  система  така.
Мілліони  бідніють  -  процвітає  сім'я,  радіє  цьому  вся  рідня.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965565
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2022

Три постулата (ступени) новой веры, глубинное стихотворение.

[color="#002fff"]Исход[/color]
[color="#00ff04"]Игнор[/color]
[color="#0040ff"]Результат[/color]






Исход  -  полное  доверие,
Игнор  -  [color="#ff0004"]лучшее  решение[/color],
Результат  -  будет,  прочь  сомнения.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965450
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2022

Мої літа- моє багатство!

Літа  мов  мить,
Життя  мов  день.
Це  навіть  важко  осягнуть,
Літа  ідуть,  ідуть,  ідуть.
Всього  багато  слід  зробити,
Дорогу  в  вічність  заробити.
Сходинками  душу  підняти,
Духовність  в  собі  накопляти.
Миті  кожні  цінувати,  пісні  чарівні  проспівати.
Куди  ця  стрілочка  спішить,
Чому  мов  думка  знов  летить.
Хто  хоче  біг  цей  зупинить,
Гармонії  не  розуміє,  просто  тліє.
Один,  два,  чотири,  вісім,  сім,  пять
І  перехід  у  інший  світ,
Мить  не  буття  нема  і  є,  є  і  нема,
Вічна  душа.
Уже  минуло  скільки  літ,
Світлини  бачили  наш  слід.
Долоні  наші  в  мить  цю  злились,
Три,  шість,  девять  -  ми  в  єднанні  опинились.
Спонтанно,  жаданно,  віками  чеканно.
Усе  неначе  вчора  вібувалось,
Мов  Сонечко  для  нас  зійшло.
Пішчинки  часу  вітер  ніс,
А  ми  стояли  ,  ми  дивились,
В  обіймах  почуттів  ми  злились.
Пісок  із  неба  вилітав,
А  час  чомусь  минав,  минав.
Ми  біг  його  не  помічали,
Щасливі  в  вічності  стояли.
На  сьоме  небо  піднялись,
Немов  учора,  в  твої  я  очі  так  дививсь,
Безкрайність  неба  відчував,
Таємні  зорі  відкривав,
Вогонь  із  вічності  ласкав.
Дні  та  літа  так  пролітали,
Про  плин  часу  забували.
Піщинки  сипались,  пісочниця  росла,
Пісок  цей  вітер  ніс  кудись,
В  собі  ж  колишнім  я  лишивсь.
Себе  тоді  не  відчував,  не  бачив,
Все  в  собі  тримав.
А  розум  в  Космосі  блукав,
Світи  чарівні  відкривав,
Душі  цей  простір  відкривав,
Тебе  в  глибини  я  впускав,
В  частинах  єдність  відчував.
Дорогу  в  небо  прокладав,
Маршрут  сердець  вночі  складав.
Літа  мов  коні  пробігали
Та  ясне  Сонце  доганяли.
Час  життя  від  сотні  літ  зорі  рахують,
Ми  молоді,  вони  нас  чуюють.
Та  у  житті  в  сліпу  ж  мандруєм,
Ми  голос  Вічності  не  чуєм.
Не  всім  літа  Бог  дарував,
Не  кожен  час  цей  цінував.
У  миті  вічність  є  завжди  !
За  стрілкою  лиш  не  спіши.
Назад  коней  не  повернути,
В  цю  мить  щасливими  слід  бути!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965323
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2022

Дар

Текст  в  попередньому  вірші



[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=t5jTTyJjDNI[/youtube]

Чи  знаєш  ти  як  тебе  кинули?
Непогано,  якщо  знати
Кому  владу  в  нас  давати.
Хто  щоденно  обкрадає,
Хто  дохід  в  війні  в  цій  має.
Скрябін    правду  говорив,
За  що  й  голову  зложив.
Нас  кинули!
Нас  обікрали!
До  того  ще  й  в  війну  загнали,
Це  щоб  ми  всі  бідували.
Ми  могли  б  чудово  жити
Та  сучасність  цю  творити,
А  не  вічно  їм  служити.
Інородці  нами  правлять,
Убивають  нас  та  травлять.
Стада  орків  випасають
Та  снаряди  скрізь  літають.
Хто  дозволив  зброю  здати,
Хто  дозволив  підписати
Будапештський  меморандум.
Хто  за  все  це  відповів.
Президент  в  тюрмі  сидів?
Чому  бідних  лише  садять,  
Все  народне  тут  було.
І  земля  і  її  надра.
То  чому  твориться  зло?
Чому  в  нори  нас  загнали.
Навіть  світло  й  те  украли.
Чому  кров  рікою  ллєтся?
Чому  так  нам  всім  живеться
На  землі  обітованній,
Україні  рідній  данній.
Хто  у  цей  наш  Божий  ДАР
Свої  лапи  нагло  впхав.
Кому  платимо  за  все,
Що  по  праву  наше  є.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=dC4nJWp-BdA[/youtube]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965215
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2022

Бесценный ДАР.

Как  прекрасен    этот  мир
Он  един  и  не  един
В  нем  слагаем,  умножаем
Клетки  делятся  в  нем  сами
Преумножение  -  вот  результат  деления
Этот  мир  в  повторении  неповторим
Копии  в  чем  то  ведь  иные
И  такие  й  не  такие
Ты  на  деток  посмотри
В  них  и  ты,  в  них  и  они
Все  исходит  изнутри
Притяжение  легко
Путь  энергии  направлен
По  изгибах  входит  он
Мир  прекрасен  лишь  узри
Что  в  дали  есть  и  внутри
Лишь  вбери,  бери,  расти
Щедр  создатель
Каждый  з  нас  есть  излучатель
Все,  что  мы  ведь  принимаем
Преумножив  излучаем
Мы  в  ефире,  ты  и  я
Вся  вселенная  семья
Мы  одно  ,  мы  проводник
Замыкатель,  приниматель
Накопитель,  излучатель
Каждый  Бог,  каждый  -  Создатель
Почему  ж  мы  разрушаем
Злую  силу  излучаем
По  чему  в  грехе  живем?
Грех  святое  забывать
Грех  живое  истреблять
Грех  предназначения  не  знать
Делать  так,  чтобы  страдать
Дух  нам  всем  пора  понять
Ореолом  обладать
И  сиять,  сверкать
Радость  света  излучать
Сотворять,  делиться,
Добру  плодится
Роем  гнездится
Мед  природы  накоплять
Мир  хранить,  преумножать
Парами  всегда  летать
В  дивах  жить
А  не  лежать
Счастьем  радостно  дышать
Твердость  истины  познать
Труд  ценить  и  просто  быть
Всем  себя  всегда  дарить.

Кем  ты  был  и  кем  ты  стал  ?
Что  сейчас  ты  осознал?
Понимаю  -  ты  устал,
Суть  хоть  буквиц  ты  познал?
Это  дар,  бесценный  дар.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965214
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2022

Випадкова зустріч.

[color="#000dff"]Л[/color]етить,  мов  птаха  руки  розкриває,
[color="#000dff"]Я[/color]к  родичка  завжди  мене  зустріне,
[color="#000dff"]Ш[/color]тильом  морським  мене  обійме.
[color="#000dff"]Е[/color]нергетика  шалена,
[color="#000dff"]Н[/color]еповторні  відчуття,
[color="#000dff"]К[/color]расуня  знову  розцвіла.
[color="#000dff"]О[/color]чки  кішки,  різні,  різні.

[color="#000dff"]Н[/color]аче  ніч  і  день  в  ній  поєднались,
[color="#000dff"]А[/color]  може  ми  зближались.
[color="#000dff"]С[/color]тояли,  про  минуле  говорили
[color="#000dff"]Т[/color]а  в  полум'ї  зігріли
[color="#000dff"]Я[/color]сні,  ясні  почуття,  ніжні,  ніжні  відчуття.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965176
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2022

цього не може бути

Від  пут  звільнився  ?
Просвітився?
Чи  в  матриці  перебуваєш,
Диктат  постійний  відчуваєш.

Поняття  нам  всім  підмінили,
Значення  символів  нові  внушили.
У  всього  є  дві  сторони,
А  ти  свою  сам  обери.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=XysdLTBCihY[/youtube]
Обіцянкам  чужим  більше  не  вір,
Не  довіряй,  а  перевір.
Білі  кролики  стибають,
Аліс  у  норки  завлікають.

Ілюзії  свої  ти  доганяй,
За  кроликом  ,  за  шляпками  ганяй.
Не  забувай!  Світ  ілюзія  -  їх  не  піймаєш.
В  погоні  за  кроликом  час  лиш  втрачаєш,

Нічого  з  дитинства  не  вибираєш.
На  осліп  в  обмежений  простір  зайшов,
Вихід  із  нього  ти  ж  не  знайшов?
Тебе  підмінили,  з  тебе  щось  інше  з  дитинства  зробили.

Сцени  тут,  сцени  там.
Закладено,  зашифоровано,
Тебе  зачаравано.
В  духовне  життя  місток  ти  знайди.

Місток    в  реальність  свою  проклади.
Майбутнє  твоє  лиш  в  тобі,
Відкинь  привороти  чужі.
Відкрий  духовність  ти  душі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965058
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2022

Макулатура, макулатура, безцінність за гроші спустили бацили, скрізь бацили.

Поети  теж  є  технарі,
Критикують  нас  усі.
Чекають  віршів  на  заказ,
Дають  нам  всім  команду  фас.

Всі  пишуть,  строчать,
Слова  мов  кулі  порахуй,
Безцінні  рими,
Вартість  -  нуль.

Над  цим  хоч  раз  ти  поміркуй,
Свій  труд  -  цінуй,
Не  розпиляйся
І  самородком  залишайся.

Давно  незнайки  вже  керують,
Та  на  халяву  всі  полюють.
Досуг,  уют  ти  їм  влаштуй,
В  усьому  їм  ще  й  догоди.

Про  своє  рабство  -  промовчи.
На  їх  заказ  ти  напиши.
Себе  вони  лиш  подають,
Як  розібратись  в  цьому  ж  -  жуть.

Кандидати,  доктори,  на  полицях  -  цілі  томи.
Одне  й  те  саме  написали,  забуті  теми  обсосали.
Тони  паперу  заморали,
В  макулатуру  все  це  здали.

Давній  пил  розвіємо  -
Ми  забагато  пишемо.
Мов  миші  сир  ми  кришимо.
Хтось  посмакує,  щось  відчує.

Хтось  вистрилить,  когось  уб'є.
Хто  відповість  за  це?
Тони  макулатури,
Тони  критики  й  цензури,

А  був  один  прекрасний  ліс,
До  і  вище  неба  ріс.
Око  наше  милував  
Та  легені  наповняв.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965030
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2022

Заблоковано

Любих  друзів  заблокую,
Більше  їх  я  не  почую.
Щиро  в  душу  вміють  срати,
Нема  за  ким  там  і  скучати.
-Привіт.
-Пока.
І  всі  діла.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964955
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2022

Словоблуд

Упала  на  лапу
Коза  разок
Идиот  то  иди
И  сени  неси
Урон  в  нору
Вор  у  ров
Довод

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964953
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2022

Може бажання, може кохання та знов снишся мені зрання.

Оченята  розкриваю,
Тебе  поряд  відчуваю.
Дійсно,  це  мені  здається
Та  серденько  дужче  б'ється.

В  сон  до  мене  ти  приходиш,
Взором  пристально  обходиш.
Знову  ласку  відчуваю,
Ніжний  сон  переживаю.

Образи  чіткі,  яскраві.
Знов  запитую:
-Як  справи?
Ти  ж  оголена  стоїш,
Мене  знову  в  сні  дразниш.

Очки  віями  ласкають,
Губки  звуть  і  призивають.
-Любий,  краще  не  питай.
-Поряд  я,  відчуй  це  й  знай.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964848
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2022

ІРІ

Я  ІРА  -  АРІЯ,
А  мала  лама.
Нерівно  он  в  Ірен.
Й  Ірі  Ірій.
Я  Арія  -  Іра  Я.


Отримане  в  дитинстві  ім’я  в  чомусь  зумовлює  наш  життєвий  шлях.  Арія  —  одне  з  імен,  які  неодмінно  залишають  слід  на  долю  власника  завдяки  незвичному  звучанню  і  закладенним  в  ньому  якостям.  
Однозначної  версії  походження  імені  Арія    немає:  воно  зустрічається  в  декількох  європейських  мовах  в  різних  варіаціях.  У  перекладі  з  італійського  aria  означає  «повітря»  або  «мелодія»,  з  албанського  —  «золотий».  У  скандинавських  країнах  зустрічається  ім’я  Arja  —  у  деяких  джерелах  його  чомусь  вважають  похідним  від  Georgina.  У  нашій  мові  це  слово  відоме  як  загальне  ім’я,  що  означає  самостійний  музикальний  твір,  найчастіше  —  оперну  форму.

Можлива  ще  одне  трактування:  Арія  —  це  жіноча  форма  імені  Арій,  походить  від  грецького  бога  війни  Ареса.
Незалежно  існує  подібне  ім’я  іранського  походження,  причому  в  Ірані  так  називають  виключно  хлопчиків,  а  в  Індії  —  і  дівчаток  теж.  У  цій  версії  Арія  означає  «благородна».
Ірій,  Вирій  —  назва  раю  в  слов'янській  міфології.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964845
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2022

Розврат й гроші тягнуть в Ад.

Вір,  не  вір
Хочеш  вушка  закривай,
Хочеш  ніжки  розставляй.
Є  різні  пріоритети,  бери  й  обирай.

Гроші  манять  та  уют  -
Для  душі  -  пекельний  труд,
Працьовита  є  душа,  
Лінь  й  спокуса  її  пута,  потребує  кнут  вона.

Попка  кругла,  груди  повні,
Стегна  в  вас  дуже  моторні.
Вір,  не  вір,
Душа  страдає,  біль  пекельний  відчуває.

Гроші  манять,  засліпляють,
Та  без  них  не  обійтись.
Світло  в  непроглядній  тьмі,
Гроші  сяють  мов  вогні.

Ми  щодня  їх  заробляєм,
А  спускати  просто  в  кайф,
Раз  по  бутікам  пройтись,
Цілий  місяць  знов  трудись.

Гроші  й  легкими  бувають,
Скромниць  завжди  й  спокушають.
Мов  вечірніїї  вогні,
Лиш  почни,  ти  вже  їх,  вони  твої.

Шелестять  в  твоїй  руці.
А  душа,  її  ж  не  видно.
Хто  її  з  нас  помічає,
Хто  про  неї  вчасно  дбає?

Може  є  ?  А  вже  й  немає.
І  таке  частіш  буває.
Ціна  в  кожного  своя.
Продаються  всі  і  вся.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964771
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2022

Розлука.

Спілкувались  дві  душі,
Зустрічалися  вночі.
Комусь  вигідно  було,
Він  дивився  це  кіно.

Світло  вимкнути  рішив,
Свічку  взяв  і  потушив.
Налякалося  курча,
Заховалась  і  душа.

Темна  нічка,
Зорі  чую,
Більш  нічому  не  дивуюсь.
Щось  розбилось,  в  стогу  сіна  загубилось.

Дві  самотності  зустрілись.
Вічність  це  також  є  біль,
Все  відчуй  й  не  буде  мрій.
Потім  вмить  ми  й  віддалились.

На  замки  мов  би  закрились.
Курчатко  в  куточок  забилось
До  курочки  під  пір'ячком  притулилось.
Все  проходить,  все  минає.

Погляд  серце  зупиняє.
Половинка  лиш  душі,
От  й  пишу  я  ці  вірші.
Все  чомусь  на  половину.

Одна  світла,  інша  темна.
Вічні  душі  -  давні,  давні.
Сиві,  сиві,  білі,  білі.
Без  кохання,  то  є  тіні.

Шанс  останній  їм  дають,
А  вони  чомусь  щось  ждуть.
Просо  з  мисочки  клюють.
Їх  розлука  не  лякає,  все  проходить,  все  минає.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964764
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2022

Борщик. Дам вам цілий горщик.

З  неба  капа  дощик,
Приготую  борщик.
В  миску  ложечку  сметани  він  смачнішим  діткам  стане.
Почаклую,  в  казані  вам  приготую.

Дощова  водиця,  будем  веселиться.
Ой  смащнющий  борщик,
За  вікном  під  дощик.
Добавочки    попросим,  сусідів  припросим.

Текла  сметанка  по  губам.
Ам-ам-  ам,  насипте  й  нам.
Бурячок  смачений,  апетит  шалений.
Посмакуємо  борщу  під  дощем  ми  до  схочу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964665
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2022

Про мух.

Єдиної  реальності  не  було  та  й  не  буде
В  кожній  голові  -  мухи  свої.
Суб'єкти,  Суб'єкти,  Суб'єкти.
Порозуміння  -  нуль,  далі  газуй.

Паралельні  світи  ти  створив  -  в  них  й  живи.
Реальності  накладають,
В  соти  розум  наш  вкладають,
Мед  із  нього  добувають,  з  нас  енергію  сосуть,  трутні  мед  людський  вже  п'ють.

Мухи,  мухи  в  голові.
Розум  ж  в  просторі  літає
Та  бар'єри  оминає,  весь  ефір  він  наповняє.
Хвилі,  хвилі,  тут  і  там.

Краще  випити  сто  грам,
Бо  чужі,  чужі  думки  осідають  в  голові.
Дивні  та  страшні  картини
Хижі  мухи  там  малюють.

Нас  кусають,  скрізь  літають
І  реальність  підміняють.
Все  з  екрану  в  голові.
Мухобійка  вже  в  руці.

Ми  по  лобу  нею  б'єм,  мов  горілки  чару  п'єм.
Первачком  себе  втішаєм,  муху  ж  цим  ми  не  злякаєм.
Ми  ж  війну  цю  починаєм.
Мухи    в  голові  плодяться.

Їх  личинки  -  веселяться.
Змій  зелений  у  тумані.
Що  твориться  люди  з  нами?
Хоч  й  маленький  паразит  та  й  не  знаю,  що  робить!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964664
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2022

На добраніч.

Невже  це  все  мені  не  снилось  ?
І  літо  знову  вже  скінчилось.
Все  мов  у  казці.
Все  мов  сон.

Щось  розбилось.
Щось  змінилось.
Моє  рідненьке  заблудилось.
А  на  душі  самотньо  стало.

І  не  співає  соловей.
Тиша  зустрічає.
Тиша  проводжає.
Абонент  десь  пропадає.

Криві  дзеркала  полонили.
Не  ті  мотиви.
Палітру  дощ  давно  розмив.
Сон  долає,  засинаю.

В  снах  зустрічаю,пригортаю,  тепло  твоє  в  них  відчуваю.
Там  блукаю,  ще  шукаю,  забуваюсь.
Сон  про  щось  мені  шепоче.
Доброї  ночі,  сумні  увісні  у  тебе  очі,  нічого  більше  я  не  хочу  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964629
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2022

Пізня осінь.

Старі  пеньки  їсти  не  просять.
На  дворі  вже  піздня  осінь.
Почемучки  замовчали.
Таємниці  всі  пізнали.

Хто  кому  скажи  підходить?
Хто  кому  потрібний  тут?
Рюкзачок  збери  в  дорогу
Й  в  добру  путь.

На  посашок  сьорбни  разок.
На  пеньочку  посиди.
З  Богом,  йди.
Не  твоє  все,  відпусти.

Не  підходим,  не  потрібні,  не  такі.
Старі,  старі.
Ось  й  попались,
Ви  в  минуле  перебрались.

Вас  туди  ми  поселили,
В  будні  двері  зачинили.
Дорогенький  не  сумуй,
На  собі  це  все  відчуй.

Ми  без  тебе  проживемо,
Що  ти  міг,  ти  вже  зробив.
Просто  в  сторону  зійди,
Тінь  з  собою  забери.

Є  корисні  справи  в  нас,
Перспективи  бачим  ми,
Ми  кар'єрні  вже  сини,
На  воді  твої  сліди.

Все  минуле  ми  забули,
А  тебе  навіть  не  чули.
Нас  цікавить  новий  день.
Вже  не  дерево  ти,  пень.

Зрозумій,  усе  проходить.
Нові  деревця  тут  ростуть,
Зруби  довго  не  живуть,
Лиш  грибами  обростуть.

Ти  пеньок  і  я  -  пеньок.
Усвідомити  це  -  жах.
Ліс  ще  молодим  пиляють,
Своє  коріння  забувають  і  слідів  не  залишають.

Таке  майбутнє  всіх  чекає.
Деревце  росте,  буяє,
Про  це  не  думає,  не  знає.
Його  листя  опадає.

Зима  снігом  всіх  вкриває.
Всіх,  всіх  це  чекає.
Обнімає  усіх  нас.
На  все  свій  час.

Щось  відходить,  відмирає.
Хтось  приходить,  проростає  чи  бур'яном  все  заростає,  й  так  буває.
В  пічці  дрова  всі  згодились.
Від  дерев  пеньки  лишились.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964572
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2022

Давно, вже мене ніщо не дивує.

Так  багато  обіцяли,
Присягали,  присягали.
Лиш  потоки  та  війна,  конкуренції  ж  нема.
Підступ,  зрада,  тому  й  така  Верховна  Рада.

Партократія  керує,
Кримінал  лиш  збагатили.
Від  Європи  ми  відстали,
Обіцяли,  обіцяли,  а  в  ЄС  нас  так  й  не  взяли.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=vaaAaN-ckQE[/youtube]
Все  державне  розікрали,
Приватизацією  це  називали.
Система  державної  зради
І  далі    нам  дає  поради.

Закони  з  зони  прийняли,
А  ти  виконуй  і  служи.
Сусіди  наші  теж  терпіли
Та  все  ж  в  ЄС  всі  розцвіли.

Корупціонерів  посадили,
Економічно  піднялись.
Зарплати  гідні  платять  там.
Ціни  помірні,  кредити  доступні.

Мізерні  проценти  для  процвітання,
Моє  їм  вітання.
Прозоре  там  й  оподаткування.
Ніхто  підприємства  в  Європі  не  крав.

Землю  ніхто  не  розкрадав.
Розумні  уми  з  країни  ж  пішли.
З  чим  залишилися  ми.
Що  нас  чекає  ?

Хто  правду  знає  ?
Мовчить.  Боїться  собі  навридить.
Патріотизм.  Надія  на  Бога  та  допомогу.
ЇЇ  слава  Богу  надають  та  після  війни

В  ЄС  повірте  нас  не  ждуть.
Все  чуже  давно  в  країні.
Розпродано,  прихвачено.
Вивозять  хліб,  буштин,  ресурси.

Потихеньку  ж  всіх  нас  травлять.
Чим  годують,  що  купуєм  ?
Вас  в  цім  світі  щось  дивує  ?
Країна  в  світле      майбутнє  прямує.

[b]Як  нове  не  рекламуй,  буде  гірше  чуй,  не  чуй[/b]

Відео  ще  раз  передививсь  ?
Може  чомусь  ти  з  нього  навчивсь.
Вірності,  любові  ?  Відданості,  самопожертві?
Показали  лише  тих,  що  вже  втекли.
Як  бандіти  прийшли  голими
Й  з  мілліардами  втекли.
Ельдорадо  тут  створили,
На  газу  як  заробили.
Як  цукерки  продавали,
Солодко  як  купували.
Нових  бариг  до  влади  ведуть,
Наче  їх  в  цій  країні  ще  ждуть.
Стара  система  до  ручки  веде,
Нові  ідеї  життя  принесе  ?
Не  вірю  я  давно  не  вірю.
В  усьому  цьому  безнадія.
Що  реклають,  то  лай  но
Завжди  так  є,  завжди  було.
Нове  ще  більше  прогнило.
Про  себе  тільки  в  них  турбота.
Вся  ця  система  є  брехня.
Зруйнуй  її,  гірше  не  буде.
Навіщо  сотні  цих  бандитів
У  владу  вибирати.
Простіше  всіх  же  розігнати.
Закони  ж  гіршими  стають.
Під  себе  пишуть  всю  цю  муть.
Беззаконня  захищають,  законість
Криміналу  не  тільки  внушають,
Закони  збагачення  просто  приймають.
Себе  від  народу  завжди  ж  захищають.
Бандіти  повинні  при  владі  сидіти  !
Куди  не  глянь  усі  ж  бандити.
Нові,  старі  без  різниці.
Краще  стало  ?
Завтра  буде?
Телевізор  не  дивіться.
Що  б  там  вам  не  обіцяли
Нові,  старі  генерали
Гірше  буде  як  зажди
Знай  в  колонії  є  ти.
Цю  систему  не  зламати.
Просто  слід  всіх  розігнати.
На  одного  з  сошкою
Було  троє  з  ложкою.
Зараз  й  сошка  не  потрібна.
Всі  ресурси  продають.
Ще  чогось  наівні  ждуть?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964509
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2022

Ми маленькі патріоти

Ми  рухливі  та  завзяті
Любимо  пощебетати.
Перейдемо  в  п'ятий  клас,
Школа  радо  прийме  нас.

Зараз  в  зумі  ми  вчимось,
Що  хотілось  -  не  збулось.
Любим  в  тісному  кругу
Ми  перерву  ту  дзвінку.

Подурачитись,  стрибати,
По  перилах  вниз  з'їзжати,
На  майданчику  гуляти,
Гол  в  ворота  забивати.

Покричати,  посваритись.
Потім  знову  помиритись.
Батькам  допомагати,
По  дванадцять  заробляти.

Ми  маленькі  патріоти,
Ми  до  миру  прагнемо.
Ми  конфлікт  владнаємо,
Перемогу  відсвяткуєм,

Україну  відбудуєм.
У  Москві  ми  потанцюєм.
Йде  війна,  а  ми  жартуєм.
Діти  світу  миру  прагнуть.

В  школу  без  тривог  ходити.
В  ігри  гратись,  не  хворіти.
Із  сусідами  дружити.
Переможемо  ми  всі,  дружно  скажем  -  ні  війні!

Склали  учні  четвертого  класу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964506
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2022

Колискова.

Пастушок  Місяць  гойдає,
Діток  в  ліжечко  вкладає.
Лю-лі,  лю-лі  промовляє.
Очки  милі  закриває.

Ба-ю  ба-й  сопілка  грає.
Гой-да,  гой-да  -  він  гойдає.
Підіймає,  опускає.
Ніжно-ніжно  забавляє.

Місяць  з  зорями  гуляє,
Пастушок  їх  випасає.
Тиша  в  небі  настає,
Він    сопілку  достає.

Ба-ю  ба-й  сопілка  грає.
Гой-да,  гой-да  -  він  гойдає.
Підіймає,  опускає.
Ніжно-ніжно  забавляє.

Гра-ю,  гра-ю  ще  лунає
Та  сопілка  замовкає.
Ба-ю,  ба-ю,  ся-ю,  ся-ю.
Зна-ю,  зна-ю  йому  ехо  повторяє.

Ба-ю  ба-й  сопілка  грає.
Гой-да,  гой-да  -  він  гойдає.
Підіймає,  опускає.
Ніжно-ніжно  забавляє.

Зорі  світять,  зорі  сяють,
Місяць  ніжками  гойдаю.
В  ніжнім  сні  я  виростаю,  засипаю-засипаю.
Ба-ю,  ба-ю.

Ба-ю  ба-й  сопілка  грає.
Гой-да,  гой-да  -  він  гойдає.
Підіймає,  опускає.
Ніжно-ніжно  забавляє.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964427
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2022

Сокровенне.

Видиме  є  тимчасовим.
Вічне  те,  що  поза  ним
Познайомлю  тебе  з  ним.
В  вічність  прагнемо  душою,
Справи  йдуть  в  слід  за  тобою.
Тінь  душі  залишиться    в  любові
Засіяє  лиш  в  труді.
Праця  душ  то  є  смиріння,
Топка  безмежного  добра,
Праця  наша  -  то  дрова.
Ми  поліна,  ми  те  полум'я  в  печі,
Світла  тепла  ми  промінці.
За  смирінням  йде  терпіння.
Від  терпіння  досвід  розширяє  простір.
В  просторі  надія  сяє.
Все  базується  на  вірі,  здійснюєм  так  наші  мрії.
Задум  Бога  постигаєм,  ой,  як  мало  ми  ще  знаєм.
І  чим  більше  віддаєм  -  тим  багатшими  стаєм.
Коли  близьке  ми  щось  втрачаєм,
То  сильнішими  стаємо,  мудрість  з  болем  нам  дається.
Так,  віками  все  ведеться.
Побудь  поряд  ти  зі  мною.
Бодрствуй  тілом  і  душою.
Тебе  я  радо  зустрічаю,
Промінням  Сонця  обіймаю.
Видиме  є  тимчасовим.
Вічне  те,  що  поза  ним
Познайомлю  вас  я  з  ним.
Одне  одному  служіть,  щиро,  віддано  любіть.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964426
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2022

Курочка ряба .

Наче  добре  все  це  сталось,
Ніби  мирно    розлучились?
В  танці  вітру  ми  кружились.
Все  було  ніби  в  кіно.
А  хіба  хоть  щось  було?
Справжнє,  те  справжнє  тобі  описати?
Ти  ж  так  хотіла  нестримно  кохати.
Навіщо  в  цей  омут  пірнати.
Краще    мимо  пройти,  по  райдузі  в  небі  тебе  обійти
Там  Ключ  в  інші  двері  знайти,  туди  і  ввійти.
Завжди  ключі  від  щастя  є,
Знай  ким  ти  в  цім  світі  є.
Невідомість    сильно    манить,  голову  мою  дурматить.
Хочеться  завжди  по  краю  йти.
Ризик  й  драйв  знов  відчувати,  в  світ  таємний  проникати.
В  полум'ї  біль  доставляти,    маразму  буднів  більш  не  знати.
Тупо,  тебе  -  ту,  любити.
Примхам  чужим  час  присв'ятити.
Досить    вчити  як  й  де  жити,
Що,    з  ким  і  як  робити.
Кому  серце  ще  розбити,
Кому  душу  отравити
Чи  дурманом  опоїти.
Палець  середній  тобі  покажу.
Так,  ним  дорогу  тобі  укажу.
Досить  кутів  і  тупіків.
Курка  собі  ціну  набиває.
Золоті  яйця  вона  вже  шукає.
Від  задоволення  кайфує
Як  вашу  біль  вона  лиш  відчує.
Півник  цих  курочок  завжди  скубе.
Знайте,  красуні  місце  своє.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964346
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2022

Обійми з щастям.

Щастя  л'ється  через  край,
Ти  долоні  підставляй.
Щиро  Сонце  зустрічай,
Завтра  буде,  точно  знай.

Вгору  ручки  підійми
І  на  зустрічки  простягни.
Я  думками  поряд  знай,
Щиро  й  страстно  обіймай.

Нам  чомусь  не  вистачає  
Того  ,  що  поряд  з  нами  є.
Що  віддаєш  -  те  й  повернеться.
Щастя  віддай,  воно  -  вернеться.

Тобі  так  ніжно  посміхнеться
Лиш  час  мов  річенька  біжить.
Його  не  можна  зупинить
Безцінна  нам  кохання  мить.

І  як  же  хочеться  всім  жить.
Близьких  кохати  ,  з  ними  радіти
Їм  помагати,  серце  віддати.
Нехай  ні  в  кого  не  болить.

Щастя  птицею  летить.
Віддавай,  бокали  повні  наливай.
Смакуй,  долоні  повні  підіймай
Цю  мить  щасливу  роздавай.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964345
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2022

Криничка душі

Вірші  свої,  чужі  вірші...
Чомусь  я  знову  в  тишині.
Казала  так,  насправді  ж  ні.
Вушко  ловить  голос  твій.
Такий  близький,  рідний,  мій.
Так,  мене  він  окриляє!
Слух  ласкає,  обіцяє,  наповняє.
В  нім  всі  буквиці  живі,
Кожне  слово  наче  вірш.
В  кожній  буквиці  узор,
Відчуваю  твій  я  стон.
Бачу  кожнеє  бажання,  оживає  і  мовчання.
Губами  буквиці  виводим,
Не  осягнувши  долі  творим.
Так,  близько...  близько  проникаєм.
Сильно...сильно  ми  кохаєм.
Образ  новий  ми  створили.
Все  в  собі  преобразили.
Слова  з  любов'ю  промовляєм,
В  паузах  тілом  розцвітаєм  .
Одне  одного  ласкаєм,  на  вершину  підіймаєм.
Глазомір  свій  розвиваєм,
Кут  наклону  підбираєм.
Каліграфія  кохання.
З  сутінок  і  аж  до  рання.
Так,  зовуть  це  все  коханням.
В  мовах  всіх  є  таємниця.
На  губах  воно  іскриця.
В  ріднім  серці  засіяє,
Хто  кохав  усе  це  знає.
Хто  палав,  той  надихає.
В  мові  кожній  таємниця.
Слід  від  блуду  залишився.
Мови  вивчивши  -  прозрієм,
Рідне  слово  зрозумієм.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964253
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2022

Мы невидимки и на щеке у нас слезинки.

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=mpUSQGUaQPI[/youtube]
Руками  небо  не  обнять
Вдвоем  нам  вместе  не  летать
Умом  мне  это  не  принять
Глаза  открою  -  ты  со  мною.
Ты  вечно  жив  среди  планет
Чего  же  рядом  тебя  нет
Слепящий  свет  и  силуэт
Но  не  напишут  твой  портрет
На  звездном  небе  ты  блуждаешь
С  высот  ты  путь  мне  освещаешь
В  мой  сон  украдкой  вновь  приходишь
С  ума  и  днем  и  ночью  сводишь
Меня  с  собою  не  зовешь
Лишь  обещаешь,  что  придешь
Я  ж  снова  жду  блаженства  ночь.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964252
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2022

Зачем мне эта награда - я же умираю (акростих)

[b][color="#ff0000"]Л[/color][/b]учших  травят,  изгоняют,  забывают.
[b][color="#ff0000"]Е[/color][/b]сли  мяч  золотой  награда  твоя,
[b][color="#ff0000"]В[/color][/b]орота  уже  не  приступны  твои,
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=S-zK2IxLcoA[/youtube]
[b][color="#ff0000"]Я[/color][/b]шин,  каждый  мяч  -  лови.
[b][color="#ff0000"]Ш[/color][/b]танга  одна  лишь  подруга  твоя
[b][color="#ff0000"]И[/color][/b]  один  ты  навсегда,  крайний  везде  и  всегда.
[b][color="#ff0000"]Н[/color][/b]аша  легенда,  лучший  на  поле,  наш  навсегда,  это  судьба,  ты  и  игра.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964148
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2022

Страшная Новогодняя сказка на новый лад (колыбельная, 16минус60плюс)

https://fishki.net/4203619-v-tartarary-jeto-chto-znachit-frazeologizm-provalitysja-v-tartarary.html

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=IJcuI8HovWs[/youtube]

Стра...,  стра...,  страшилка
Для  де....,  детей.
Расскал  ее  дятел  стуча  клювом  в  ель.
Хоч  верь,  хоч  не  верь.
Не  все  ,  что  русское  -  то  зло.
Сказке  в  этом  повезло.
Есть  дивные  вещи
В  них  лишь  поверь
В  сказку  всегда  открыта  нам  дверь.
Осень  трудяга  -  вся  наша  Земля.
На  ступе  летит  там  Баба-Яга.
Ветер  бродяга  ее  есть  слуга.
Он  обувает  леса  и  поля,
Листвой  утепляет  родные  края.
Ей  проложили  звездный  маршрут,
Бабку  же  в  сказках  в  гости  не  ждут.
Черные  в  бабки  этой  цвета,
Сильно  седая  ее  голова.
Не  заплетает  больше  косу.
Вьется  волос  ее  на  ветру.
Проседь  седая  на  голове,
Улыбка  живая  заметна  везде.
Что  б  не  боялись  старухи  с  косой,
В  ступе  летит  эта  бабка  с  метлой.
Тучки  метлой  она  раздвигает,
Звезды  на  небе  рукой  зажигает.
Родючей  земли  в  убранстве  она.
Милая  бабка  к  нам  всем  добра.
В  теплых  всех  красках  сверкает  земля.
К  земле  припадает  осенний  вновь  лист.
Становится  хмурым  ,  молчит  уже  лес.
Страж  он  здоровья  и  поля  чудес.
Великаны  большие  нам  машут  рукой,
Приказ  отдают,  тут  тихо  постой.
Все  ты  успел,  там  вечный  покой.
Звери  лесные  в  тех  чащах  живут.
Одних  приласкают,  кого  то  й  сожрут.
Островки  дикой  природы  
Ох,  дивный  маршрут.
Красавицы  ели  в  сказку  зовут.
Воздух  здесь  чистый,
Чуть  серебристый.
Тропы  невиданных  всюду  зверей.
Гриб-боровик  огромный  растет.
Белка  орешки  на  дубе  грызет.
Ель  голубая  в  гости  нас  ждет.
Бабка  в  избе  давно  прибралась.
Молодой  месяц  она  заждалась.
Стол  накрывает,  лес  украшает,
Новое  лето  в  гости  зовет.
В  это  время  за  окном  бело  стало,
Заблестело,  волк  от  зайца  убегал.
Зайчик  наш  огромным  стал,  сильно  волка  напугал.
С  неба  ж  падают  снежинки
И  искрится  все  вблизи.
В  танце  так  они  кружляли.
Ветер  стих,  они  й  упали,
Деревья  сказочными  стали.
Под  звездным  небом  засверкали.
Новое  лето  в  гости  идет,
Счастье  и  радость  ребятам  несет.
Звери  людей  зовут  в  хоровод.
Солнышко  в  санчатах  Николай  нам  везет,
Игрушки  и  сладости  он  раздает.
Снега  горочка,  сне...  сне..,
Снегурочка  растет  и  растет.
Кто  посмелее  зовите,  бежите,
На  танец  ее  вы  скорей  пригласите.
В  хоровод  идите  с  ней.
Там  радость,  веселье,  счастья  ручей.
Снег  и  лед  в  том  танце  танут,
Воздух  чистая  глазурь,
Смех  рекою  счастья  льется,
Что  желают-  оживает.
Верь,  не  верь,  а  так  бывает.

Снег  гоу...,  снего...
Снеговик  молодой  -  новый  год,
Идет  он,  идет.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964142
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2022

Лебеді у всій красі, мов сніжинки у руці.

Красень  лебідь  на  воді
Зранку  в  всій  своїй  красі.
Крила  в  небо  підіймає,
Ритуал  свій  починає.

Мов  долоньки  він  стулив,
В  Бога  миру  попросив.
Щоб  теплом  його  зігрів,
Щоб  сім'ю  він  захистив.

А  круги  навколо  нього
По  воді  ідуть,  ідуть  -
То  молитвинне  є  коло,
В  ньому  рибки  воду  п'ють.

Оченятами  на  небо
Теж  уставились  вони.
Трошки  Сонця,  трошки  неба.
Їм  не  страшні  холоди.

В  очереті  його  люба  на  воді  мов  не  жива,
Поряд  молодь  лебена  рясно-рясно  розцвіла.
Не  такі  вони  красиві...
Біло-сірі,  сіро-білі,  мало  ще  в  них  білизни.

Аж    три  літа  не  хватає  їм  до  справжньої  краси,
Бездоганності  в  природі
Білосніжної  пори,  ось  такі  вони  малі  .
Лебідь  крутить  головою

З  боку  в  бік  немов  весною.
В    позах  танцю  завмирає,
Свою  любу  виглядає.
Вчить  малих  лебеденят

На  весні  як  соблазнять,
Кола  життя  як  наповнять,
Пару  як  їм  підбирать,
Як  з  води  до  зір  сягать.

Так  красиво,  справжнє  диво!
Бездоганно  білий  птах.
Відчуває  він  крилом  Сонечка  тепло  й  добро,
Відганяє  злих  людей  від  малих  своїх  дітей.

Заворожує,  кружляє,  спокій  в  нас  завжди  вселяє.
http://pernatidruzi.org.ua/lebid_shypun_cygnus_olor.html
Диво  дивне,  чудо  птах,
Радує  в  цю  мить  всіх  нас.
Стою  зараз  над  водою  та  любуюся  тобою.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964053
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2022

Яка краса - жива душа.

Мов  личинки  ми  живемо.
Повзаємо  ,  жремо,  жремо.
Ми  жирочком    обростаєм.
PuPa(лялечка)  нашу  ми  ховаєм,


Одягаєм,  прикрашаєм.
Безхребетними  ми  стали,
В  стадії  одній  застряли.
PuPa,  попа  як  приємно,

А  навколо  темно,  темно.
Ви  й  до  PuPa  не  дійшли  ?
Larva(личинка  (гусениця)),  larva  -  ви.
Ще  ви  просто  не  наїлись,

До  уюту  не  привчились.
Ще  зелений  капітал
У  кармани  вам  не  впав.
Зелененьке  манить  вас  -

Фас,  фас,  фас.
Клас,  клас,  клас!
Хочеться  вам  ще  і  ще,
Хай  зелене  скрізь  росте!

Грошові  деревця  манять.
Золотце  вам  світить  в  очі.
Кажите  -  ще  хочу,  хочу.
Зранку  це  і  аж  до  ночі.

Ви  сліпці  і  ви  охочі.
Метаморфози  недоступні.
Як  змій  ви    мудрими  всі  стали,  зуби  просто  заховали.
Шкірки  лиш  перевдягаєм.

Що  холодні  давно  знаєм.
Так  життя  ми  продовжаєм.
Вічність  також  ми  купляєм
Вами  завжди  управляєм.

Лебедь  й  той  немов  зайчисько.
Гадке  каченя  на  ставку  мальок  ганя.
Тільки  сніг  з  неба  впаде  -
Лебідь  білим  враз  стає.

Він  не  знає  ,  хто  стріляє,
Тіло  він  своє  ховає.
Цим  себе    й  оберігає,
А  природа  все  це  знає.

Larva  править  і  стріляє,
Аватари  посилає,  роботів  вже  виробляє,
Все  в  природі  цій  міняє
І  себе  лиш  прославляє.

Яйця  й  ті  не  відкладає.
Все  клонує,  все  мутує.
Та  в  тіла  лиш  проникає  -
Молодіє,  оживає.

Вражаючі  кольори,  візерунки    на  спині.
Це  доступно  ще  тобі?
Можеш  в  небі  ти  літати  ?
Радувати,  не  стріляти.

В  різнобарвні  кольори  небо  голубе  зміни.
Ти  порхай,  літай,  літай.
Мир  ти  мирові  неси
Та  красу  земну  ціни.
[youtube]https://youtu.be/eemxRq0Dt9g[/youtube]

Ей  жуки  ви,  хижаки.
Тлю  навколо  просто  жри.
Будь  мов  сонечко  красивим
І  лети,  лети,  мир  і  радість  нам  неси.

Дитинства  сміх  нехай  лунає.
Ми  всі  діти,  ми  це  ж  знаєм.
Просто  ум  це  відхилив
Ти  як  робот  знов  зажив.

Ти  зажера  і  хижак.
Для  природи  ти  чужак.
Я  секрет  тобі  відкрив.
Ти  найгірша  із  бацил.

[img]https://a.warbletoncouncil.org/science/ciclo-de-vida-de-la-mariposa-fases-y-caractersticas-con-imgenes.webp[/img]

https://uk.warbletoncouncil.org/ciclo-vida-mariposa-11751

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964043
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2022

Життя кращим стає , щось чудове в цьому є.

Відкривайся,  пробуй,  знай  -
Тебе  любить  небокрай!
З  кожним  днем  життя  все  краще.
Все  чудово,  точно  знай.
Небу  й  долі  довіряй.
Направляй  та  довіряй
Свій  сценарій  проявляй
Дивосвіт  думки  всі  чує
Що  задумав,  те  й  прямує
Щастя  руки  простягає
Тобі  завжди  довіряє
Проявляє  у  житті  мислеобрази  твої.
Кохання  то  воля
Завжди  будь  самим  собою,
Не  готуйся  ти  до  бою.
Всіх  дивуй,  не  будь  як  всі
З  автоматом  у  руці.
Коло  ти  не  замикай,
Горизонти  розширяй.
Близькі  круг  твій  замикають
І  тебе  не  відпускають.
Ти  ж  кохання  відпусти,  лети.
Кохання  то  не  почуття.
Це  й  не  емоція  твоя.
Кохання  -  крила  є  твої,
Щоб  відірватись  від  землі  !

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964020
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2022

"Падалист" гра в останнє бандурист.

Пада,  пада,  падалист...
Струни  життя  обрива  бандурист.
Лист  осінній  у  руці-
Листопад  у  всій  красі.

В  Переливах  кольорів
Тепло  осінніх  вечорів.
Лист  рожевий  посивів  -
Скінчився  вже  сезон  дощів.

Сонце  нижче  опустилось,
Щоб  весна  нам  знову  снилась.
Серпик  Місяця  вузенький
Заколисує  нас  ненька.

Морозець  щічки  щіпає  -
Нічка  день  перемагає.
Темно  й  холодно  навколо,
Непроглядно  посіріло.

В  білий  день  вже  звечоріло.
День  по  троху  відступає,
Нічка  зореньки  ховає.
Чорний  колір  все  вбирає.

Холодає,  холодає.
Все  в  природі  засипає.
Пада,  пада,  падалист.
Рів  сирен,  снарядів  свист.

Ой,  невже  це  все  не  снилось.
Боже,  все  ж  в  житті  творилось.
Хочеться,  щоб  це  змінилось
Й  літко  поряд  опинилось.

Сонечко  над  головою
І  ти  поряд  ,  ти  зі  мною.
Пада,  пада,  падалист...
Струни  рве  цей  бандурист.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963979
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2022

Чорний юмор

[b]Херсон[/b]
Херсон  без  бою  мери  здали.
За  їх  гріхи  наші  хлопці  й  полягли.
Будуть  нових  назначати,
Дайте  всім  їй  по  лопаті.

[i]Крим[/i]
Крим  без  бою  віддали.
Влади  всі  тоді  хотіли.
Єдність  в  країни  упустили,  сипаратизмом  отравили.
Крим  звичайно  відвоюєм,  новий  Рай  ми  там  збудуєм.

[b]13  тисяч  всім  українцям[/b]
ОНН  нам  всім  допомагає.
В  зимку  тепло  нам  обіцяє.
Гроші  на  словах  дають.
З  рук  не  спукають,  обіцяють,  туман  нам  в  очі  всім  пускають.

[b]100  тисяч  пам'ятник[/b]
Щоб  заробити  на  плиту.
Два  роки  -  не  їж,  не  пий,  роби.
На  могилу  зароби.
Хилий  пам'ятник  поставлять  і  посмертно  так  прославлять.

[b]Не  весело[/b]
Тяжко  жити,  скрізь  обман
Цей  петрушка  мов  циган
На  життя  ти  заробляй
Поховать  не  зможуть  знай
Бізнес  цей  вже  не  кровавий
Просто  бізнес  на  крові
Років  сорок  пропрацюй
Головою  не  міркуй
Просто  зелень  одну  жуй.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963886
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2022

Мехті Волас. Переклад з імпровізацією та декламацією.

[b]Чудо  мельниця  [/b]

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963792

Там  за  лісом,  під  рікою,
Чудо-мельниця    стояла.
Стариків  й  старух  чекала,  молодила,  
Наповняла  і  гріхи  їм  відпускала
(  бабка  всім  цим  поділилась,  щоб  і  я  омолодилась).

Мельник  мудрий    в  жернова
Закладав  їх  ,  закладав,  навіть  вік  їх  не  питав,
Чарівні  слова  він  знав
Жернова  ті  запускав.

А  навпроти  з  жерновів  у  білому  немов  в    муці,  
Парами,  рука  в  руці  румяні  лади  з  парубками  ,
Щоки  кров  із  молоком,    посмішка  в  них  на  вустах
Радували  око  й  нас  у  червоних  сапогах.

Захотілось  і  мені,  а  чому  б  скажіть  і  ні
Знову    Стати  молодою,
Свого  милого  кохати.
Чарувати,  тілом  юним  спокушати.

Мельник  в  руки  зошит  взяв,
Все  у  мене  розпитав  та  по  пунктах  записав.
Хтів  піти  уже  з  лужайки.
Та  свій  погляд  знов  підняв  та  востаннє  запитав.

-Запускати  ?  Починати?
Тут  чомусь  я  й  запитала
-  Що  з  гріхом  моїм    там  стане?
-  Мельник  вимовив  слова:  «Як  грішила,
-  Так  і  будеш,  свідки  в  цьому  зорі  й  люди.»

Тут  я  впала  на  коліна
Вгору  ручки  підняла  та  просити  почала  
Милий  ,  любий  не  губи
Чотири  гріхи  ти  відпусти  і  туди  їх  не  пиши,
Хоча  б  три,  тебе  прошу,  що  попросиш  те  й  зроблю.»
-  Ні!  –  він  відповів,  –  це  зробити  я  не  можу
-  Бог  простить  і  ти  прости,  хоч  один  лиш  убери,
Головний,  самий  страшний.  Зачеркни  його  й  забудь.
На  це  мельник  відповів,
-  Ні,  не  можу,  жернова  не  дозволяють,  вони  істину  всю  знають.

Гріх    один  лиш  уберу,
Жернова  не  запущу,  правду  в  них  лише  вкладаю
Ти  тоді  не  встанеш  зранку
Молодою  та  живою.  Будеш  мертвою  й  старою!

Я  свій  вузлик  підняла
І  до  дому  з  ним  пішла.
Не  жалілась,  не  кляла,
Молодою  я  не  стала  ,  це  мене  не  хвилювало.

Гріх  солодкий  та  жаданий,  
Та  відрижка  ох  гірка,  більш  не  схочеш  й  юнака.
Гіркий  привкус  мов  задишка.
Молодою  в  гріб,  цвях  й  кришка.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963818
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2022

У МММ не було проблем, піраміди різні суть одна - кабала.

Скажи  мені,  куди  ж  ти  йдеш  ?
Куди  народи  заведеш?
Одні  й  ті  ж  речі  знову  й  знову  :
Конфлікти,  війни,  порядку  нема.

Прірва  ,  безодня  давно  між  людьми.
Не  навпіл,  пірамідально  поділені  вони.
Прірва  в  доходах,  в  рівні  життя.
Банкіри  підступно  конфлікти  рішають,  вигоду  власну  в  усьому  лиш  мають.

Розуму  людства  давно  вже  не  чують.
Практичні  питання  війну  провокують.
Гублять  людей,  загрози  постійно  людству  віщують.
Постійно  в  боргу,кредит  на  кредиті,  бариги  завжди  ж  одягнені  й  ситі.

Наслідки  будуть  повсюду  й  у  всіх.
Бідні  заплатять  за  все  і  за  всіх!
Заумні  поняття,  афери  та  ігри,
Карточні  доміки,  штормить  давно.

Мильні  надуті  давно  вже  шари.
Бульбашки,  бульбашки
Милять  мозги,  попки  змастили,
Зняли    штани.

Ой,  не  час,  соромно  й  глянуть.
Вигляд  не  той,  не  там  зараз  ми.
Гроші  друкуй  і  купуй,  поміркуй.
Все  продається  навколо  і  всі.

Всі  тобі  винні,  а  може  й  не  всі.
На  всіх  заробляй,  грай,  грай.
Впевненості  не  буде,  всіх  обіграй.
З  них  свій  процент  в  усьому  ти  май.

Не  граєш  ти,  грають  тобою.
Розумні  люди  внизу  піраміди,
Тому  у  нас  й  біди.
Штучні  проблеми,  вічні  тирани,  війни  та  рани.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963811
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2022

Соня

Я  ще  дівчинка  маленька,
В  третій  клас  лише  хожу.
Так,  хороша  учениця
І  дванадцять  зароблю.

Люблю  мамі  помагати,
Готувати,  прибирати,
Танцювати  теж  люблю.
Через  кляту  цю  війну  в  інтернеті  знов  сижу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963723
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2022

Дозволь на танець запросити , в осіннім вальсі закружити.

Чомусь  забилось  дужче  серце.
Чомусь  заграли  скрипалі
Й  летять  у  вирій  журавлі,
А  я  все  ближче  до  землі.

Метелики  в  мені  порхають,
Коханням  жили  наповняють.
Нас  осінь  листям  обнімає,
Вітає,  зближає,  ласкаво  руку  підіймає.

Нас  манить,  вабить  і  зове,
Тепло  останнє  віддає.
Мов  лань  ти  поряд  враз  з'явилась,
Всім  тілом  страстно  притулилась.

Мені  на  вушко  ти  шепочеш.
Все  ближче  й  ближче  бути  хочеш.
Тепло  від  тебе  мов  від  пічки,
А  руки  ніби  в  рукавичках.

Мов  крила,  пух  з  яких  зліта,
Така  вродлива  й  молода.
І  цей  спонтанний  поцілунок,
Осінній  бриз  нам  в  подарунок.

Поглянь  в  саду  не  мов    ялинка.
Прибралась  Яблуня,
Яблука  на  ній  блищать,
Мов  іграшки  і  зірочки  горять.

Солодким  соком  вже  налились.
Твоїї  мрії  всі  здійснились.
Ти  теж  в  соку,  вся  розцвіла,
Співає  тіло  і  душа.

Вітер  лист  кружляє  вниз.
А  ми  у  танці,  мов  сплились!
І  наша  осінь    чує  нас,
Самий  прекрасний  зараз  час.

Теплі  деньки    ще  нам  дарує.
Вона  чаклує,  ой,  чаклує,
Душевні  рани  всі  лікує.
Твої  уста  ніжно  смакує.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963718
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2022

Свічка горить, цініть цю мить.

Скажи,  чому  в  полоні  я  ?
Ти  пахнеш  ніби  немовля.
Дверцята  в  небо  відкриваю
Ти  ключ  яскравий,  що  від  Раю.
Чому  скажи  тебе  благаю  ?
Чому  всім  тілом  відчуваю
Чому  в  тобі  я  так  сіяю
Безмежність  в  близості  чому?
Заряд  небесний  розряжаю,
Лави  вулкану  зупиняю
Коли  я  очі  закриваю
То  бачу  очі,  очі  з  Раю
Якраві,  світлі,  голубі
Планети  живі  кольори
Твій  погляд  іскрами  по  тілу
Мурашки  ж  по  спині  біжать
І  де  надія  й  безнадія
Мені  тоді  не  розібрать
Одне  лиш  можу  відчувать
Жаль  серце  більше  не  палає
Мов  та  свіча,  лиш  догорає
Інший  вимір,  інший  час
Поєднає  знову  нас
Тут  нажаль  нема  вже  нас
Все  чомусь  уже  палає
Назад,  на  Землю  не  пускають
Все  прекрасне,  все  минає
Все  звучись  один  лиш  раз
Ой  колись  звучало  ж  мило,
Так  чарівно  та  грайливо
Райдуга  єднала  нас
Був  найкращий  тоді  час
Мила,  ще  раз  посміхнись
Богу  щиро  помолись
Свіча    горить.
Цінна  нам  й  остання  мить.
Так,  догорає.
Димку  вгору  підіймає.
Нас  з  тобою  знов  єднає.
Розуміє,  відчуває.
Кохання  в  вічність  відпускає.
Потріскує,  горить.
Блаженства  мить.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963615
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2022

Зачерпни світло в ладоні, хай сіяють щастям долоні.

Ти  хочеш  щастя  ще  ковток  ?
То  відчувай  це  поміж  строк.
Холодний  чорний,  теплий  білий.
Відтінки  полум'я  такі
В  кострі  шалених  почуттів.
Холодна  вічність,  темна,  чорна.
Її  найбільше  в  світі  цім
Нема  в  ній  теплих  кольорів.
А  біле  світло  всім  привітне
Таке  приємне,  ніжне,  світле.
Тебе  ласкає  дивовижно
Тіло  в  полум'ї  горить
В  нім  цінуєм  кожну  мить.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963612
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2022

Витки життя, буття.

Сірі  гуси  відлетіли
Лебеді  осиротіли
Качок  диких  повбивали
Людям  м’яса  завжди  мало

Білий  лебідь  на  воді
Мов  сніжинка  у  руці
Білі  лебеді  пливуть
Оживляють  каламуть

Свої  шийки  поховали
В  пух  від  нас  свій  зір  сховали
Та  завмерли  на  воді
Наче  зовсім  неживі

Мороз  знов  війною  йде
Він  морозить  все  живе
Вітер  верби  нагинає
Крушить,  рве  та  обриває

По  живому  ранить  знову
Не  дає  він  їм  покою
Верби  зараз  чарівні
Лиш  одні  вони  живі

Стогнуть,  гнуться  та  зелені
Не  зрівняти  їх  із  кленом
Лист  на  ньому  облетів
Він  давно  осиротів

Мороз  природу  захопив  в  палітру  дивних  кольорів
Вони  не  плачуть  ,  не  ридають,  хоча  як  ми  вони  страдають
Світлом  Сонця  лиш  сіяють  та  життя  благословляють
Радують  в  останнє  нас,  на  все  свій  час.

Яка  рясна  зараз  калина
Сіяє  й  гронами  рябіна
Який  смачний  же  виноград
Грони  Сонця  на  лозі

Осінь  в  всій  свої  красі
Все  живе  знов  відмирає
Та  на  Сонці  ще  сіяє
Тепло  Сонця  нам  дарує

Осінь  красками  малює
А  мороз  вночі  лютує
Біль  природи  верба  чує
Єхом  нам  вона  кричить,  боляче,  тому  й  репить.

Тріск,  дитя  відняли
В  верби  вітки  обірвали
Зеленіє  всім  на  зло
І  воді  дає  тепло

Ліс  чарівний,  дивовижний
Мовчазний  і  не  капризний
Сонця  й  світла  в  нім  багато
А  під  деревом  оп'ята  

Нумо  їх  мерщій  збирати
Білочці  допомагати
Білка  хвостик  розпустила
По  гілках  біжить  красиво

Мов  пушинка  там  літає
Та  в  дупло  гриби  складає
Під  ногами  тріск  гілок
А  поляну  вкрито  листям

Різнобарвним  мов  намистом
Вітер  деревця  гойдає
Вся  природа  засипає
Холод  й  стружу  відчуває

Тепло  в  землю  віддає
Що  живе,  те  проросте
Що  відмерло  все  віддасть
І  востаннє  бачить  нас.

Все  в  природі  щире,  світле
Віддає  своє  тепло
Щоб  життя  завжди  було
Щоб  настала  знов  весна  і  природа  ожила


[b]Фільм  принцеса  ,  2019  Індія  ,  повчальна  драма  для  просвітлення.  [/b]

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=kr5dLYvJ0vo&t=19s[/youtube]
Голос  розуму  вже  стих
Ви  не  чуєте  живих
Мертві  зрадили  живим
Мертві  смерті  теж  бояться
Ось  тому  тут  й  копошаться
Україна  є  єдина
Україна  це  земля
Вона  матінка  моя
Ми  її  не  продамо
Так,  в  бою  відстоїмо
Розум  нечисть  переможе
Єдність  все  перемагає
А  любов  всіх  нас  єднає
Війна  миром  закінчиться
Життя  вільне  відродиться
В  полум'ї  свободи  
Ясне  світло  в  небі  ярко  запалає
Божа  іскра  людству  ясно  засіяє
Нечисть  мой  той  пил  вітром  в  мить  всю  здує
Хто  серцем  живий  голос  мій  почує.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963537
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2022

Ти є !

Я  знаю  ти  на  світі  є
В  тобі  є  те,  що  так  близьке
Воно  завжди  мене  зове
В  тобі  є  те,  що  нас  єднає

До  мене  мовчки  промовляє
Мов  те  дитя,  що  тупає
І  все  ,  що  мовлю  слухає
Я  знаю  ти  є  на  Землі

І  не  даремні  муки  ці
Спяніння,  спіпота
Ти  є  ріка,  жива  вода
Так  легко  поряд,  разом  бути

Голос  небесний  поряд  чути
Руками  стан  твій  обіймати
Торкатись  страсті,  відчувати
І  почуття  більш  не  ховати

Спонтанна  близкість,  смак  шалений
Жага  того,  що  не  сдійсненне
Ти  гармонійна  половина
І  почуттів  моїх  причина


Гаряча  зіронька  нічна
В  Галактиці  астральних  тіл
Ти  подих  мій,  тепло  душі
Тобі  гадаю  по  руці

Твою  я  долю  відчуваю
В  твоє  я  тіло  поникаю
Цінність  життя  я  пізнаю
Творю,  кричу  і  проникаю,  миті  блаженства  наближаю.

В  цю  мить    ти  є  
В  цю  мить    ти  поряд
Звела    лиш  нас  з  тобою  доля
Та  ти  в  цю  мить  лише  моя,  а  мить  це  все  моє  життя.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963506
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2022

Теория нейро-любви это уже не стихи

Кто  важен  для  тебя  ?
Скажи  мне,  ты  аль  я  ?
Кому  и  кто  тут  нужен  ?
Ты  сильно  не  загружен?

Такие  вот  вопросы
Солдаты  папиросы
Когда  я  вновь  курю
Веду  я  вновь  войну

Солдаты  смерти  рядом
Вдыхаю  запах  боя
Огонь  внутри  сражений
И  горечь  поражений

Кто  важен  мне  скажи
Оковы  ж  для  души
Связь  близости  реальна
Везде  нейронов  сети

Мысль  в  поле  над  тобой
Поток  везде  живой
Твои  й  мои  нейтроны
Сплелись  давно  в  узоры

Кто  важен  для  кого
Скажи,  а  не  скрепи
Частицы  ведь  реальны
Вокруг  простор  эфира

Эфиром  они  дышат
И  нас  с  тобою  слышат
Четыре  в  них  дыхания
Свободных  изначально

Ведь  все  материально
Органика  вокруг,  не  замкнут  жизни  круг
А  обрывая  связи,  эфир  перекрываем
Дыханье  закрываем  и  рвется  жизни  нить

Нейроны  отмирая  нас  сильно  ослабляют
Кому  же  мы  любя  дыханье  отдаем
И  кем  скажи  живем
Ведь  жажда  сушит  тело

Вода  же  заливает
Есть  жажда  у  мужчины
И  ты  ее  причина
Есть  слезы  у  тебя

Ведь  ты  его  вода
Слияние  утоляет
Любовь  -  связи  рождает
Нейронов  сеть  растет

Любовь  этим  живет
Дыхание  свободно
Легко  и  невесомо
Тела  тогда  в  эфире

Мы  нова  в  эйфории
Когда  мы  рвем  внезапно
Нейроны  раздуваем  и  в  прах  их  превращаем
Кого  то  убиваем

Его  или  себя
Скажи  кто  з  нас  кому  тут  нужен  ?
Игра  или  любовь  ?
Нейроны  ведь  не  кровь

Не  видно  как  текут
А  боль  она  легка?
Разум  связи  эти
Как  нитки  напрягает

Программы  исполняет
Поток  вокруг  живой
Мы  чувствуем  с  тобой
Все  очень  органично  и  сильно  гармонично

Кто  важен  для  тебя
Восход  или  закат
Плотность  увеличив
Мы  ниже  лишь  падем

Любовь  все  отпускает
Себя  освобождает
Себя  мы  отдаем
И  в  ком  то  вновь  живем.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963504
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2022

Миті ті я пам'ятаю

Щось  сказати  тобі  хочу
Опущу  ж  до  долу    очі
Знову  чемно  промовчу
Вже  давно  вночі  не  сплю

Тебе  завжди  виглядаю
Миті  ті  я  пам'ятаю
Так,  хотіла  все  забути
Хочу  ж  знову  тебе  чути

Нотки,  звуки  дивовижні
Слова  ті,  що  з  глибини
Розуміли  лише  ми
В  них  пливла  немов  лебідка

Очі  радістю  сіяли
За  тобою  споглядали
З  Сонцем  зранку  я  крокую
Ніжністю  тебе  чарую

Привороти  тут  і  там
Та  на  серці  в  мене  шрам
Так,  стрілу  я  в  нім  відчула
І  кохання  спалахнуло.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963447
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2022

Політ через десятки літ.

Хочеться  порхнути  в  вись
На  повні  груди  знов  вдихнути
Дитиною  себе  відчути
За  Богом  кроки  повторяти

Мріяти,  літати
По  хмарках  пригати
Ховатись,  із  Сонечком  на  небі  гратись
Посміхатись,  посміхатись,  радіти  сонячному  дню

Красі  природи  дивовижній
На  гори  стрімко  підійматись
І  на  санчатах  там  кататись
Пірнати  з  неба  в  океан

Затримати  дихання  там
С  русалкою  навперегонки
По  хвилях  знову  вгору-  вниз,  як  в  дитинстві,  як  колись
По  берегу  пройти  морському

По  пірсу  в  небо  ,  що  веде
З  тою  близькою,  дорогою,
Що  там  на  березі  нас  жде.
Обняти  небом,  в  вихрі,  в  танці.

Зацілувати  її  очі
Ті  синьоокі,  ті  глибокі
На  руки  взяти  й  колисати
Пушинками  у  небі  стали  й  знов  літати.






[b]Броди.[/b]
[b]Вічний  пошук  живої  ріки,
місце  ж  під  Сонцем  лиш  можна  знайти.[/b]

А  тобі,  яка  різниця
Чуже  життя  то  є  дрібниця
Двічі  в  річку  не  зайти
Брід  у  ній  теж  не  знайти

Все  роками  було  змито
Вікна  цвяхами  забито
Скло  давно  уже  розбито
Павутиною  закрито

А  тобі,  яка  різниця
Птахи  в  вічність  відлетіли
Рідні  стіні  помарніли
А  будівлі  сірі,  сірі

Так  робити  не  годиться
Вже  запізно  чомусь  вчиться
Та  наука  ця  щодня  спонукає  до  життя
Бог  уроки  нам  дає

Що  закладено  -  буде
Доля  все  це  пережити
Вгору,  вниз  -  твій  вибір  й  крок
Може  крайній  цей  урок

А  тобі.  яка  різниця
Що  чуже  -  те  таємниця
Це  тобі  не  зрозуміти
Граблі  в  кошного  свої

Хрест  по  мірі  нам  дають
І  живі  його  несуть
Там  дороги  не  помітні
І  для  кожного  привітні

Так,  лукаві  та  тернові
Рукавички  там  їжові
Вітер  вербу  знов  гойдає
Та  мовчить  зозуля  в  гаю

Листя  літ  вже  облетіло
Щось  ось  там  нам  прошептіло
Годі  ,  досить  оглядатись
Що  було,  те  й  мало  статись

Посміхаюсь  в  невідомість
Відпускаю  я  свідомість
Вітер  вічності  вдихаю
Двері  в  небо  відкриваю

Знов  і  знов  це  відчуваю
Я  кохаю,  я  літаю
Зорі  в  небі  знову  сяють
Життя  й  долю  очищають.




[b]Вершина[/b]

Ти  на  ній?
Досягаєм  ми  вершин?
І  да  і  ні.
Ми  на  ній,  недосяжній.  чарівній?
Подих  зупиняє  серце?
Ой,  питань  є  так  багато,
Краще  ж  солодко  поспати.
Все  нажаль  не  розказати.
А  вершина  манить,  зве.
Є  в  ній  щось  лише  моє.
Вись  над  нею,  знизу  прірва.
А  який  чудовий  вид,  цей  прекрасний  краєвид.
Мов  жіночий  стан  гарячий.
Лишнє  змито,  впало  вниз,
А  над  нами  неба  бриз.
Ця  вершина  недосяжна
Лише  очі  закриваю
Внить  на  неї  я  сягаю.
Пропи  вгору,  тропи  вниз.
В  кожній  щілі  є  сюрприз.
А  печери  в  цій  горі
Не  глибокі,  лиш  круті
Манять,  кличуть  ехом  нас
Ваблять  світлом  дивовижним
Мов  фігури  камяні  оживають  при  мені
А  вершина  вище,  вище
Гору  тілом  прижимаю
Всі  уступи  відчуваю
В  камінь  серцем  проникаю
Розумію,  камянію,  в  цьому  стані  я  німію
Я  вдихаю  благодать,  мить  і  камінь  стон  подасть
Мить  і  знову  млію,  камінію
Стали  ноги  непідйомні
Стало  небо  так  близьке
Мить  і  голову  вниз
Це  мені  лише  здалось
Небо  хмарку  опустило
Мене  в  вись  воно  манило
Мить  і  я  на  цій  вершині
Так,це  щастя  є  хвилини.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963359
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2022

Доброго ранку, рідна.

Ти  дерево  в  моїм  саду.
Тебе  давним  давно  люблю.
Ти  цвіт  розмаю,  голос  з  Раю.
Тебе  кохаю,  обожнюю,  вдихаю.
Пробач,  що  мало  це  кажу.
Просто  люблю.
Ти  десь  далеко,  не  зі  мною.
Мої  ж  думки  завжди  з  тобою.
Садок  наш  щиро  доглядаю.
Тебе  серед  дерев  шукаю.
Вдихаю,  вдихаю,  відчуваю.
А  там  дивлюсь  серед  трави
Красива  квітка  розцвіла.
До  сонця  шийку  простягла.
Красива  квітка,  дивовижна
Тебе  нагадує  мені
Жива  красуня  у  вікні.
Ти  квітка,  дерево,  стежина.
Ти  не  жоржина  й  не  малина,  
Мого  серця  ти  дружина.
Цвітеш  у  мене  на  вікні,
Вбираєш  всі  мої  вірші.
Запах  кави,  смак  бажання,
Моє  ти  ранком  привітання.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963358
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2022

Тиша

Хтось  її  дуже  чекає
Там  де  шум,  він  в  ліс  тікає
Там  де  гомін  -  час  летить
Так  чарівна  тиші  мить.

Надихає,  заряджає
В  серце  спокій  нам  несе
Тиша  завжди  радо  жде
Нас  чекає  знов  ночами

Виглядає  у  вікні
З  нею  ми  на  самоті
Дві  душі,  між  ними  тиша
Душа  каже,  тихо  пишу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963289
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2022

Осінь -зима. Ти є і нема. Слова мов лист падали вниз. н

Ти  хочеш  ще  ?
Благаєш,  просиш?
Чи  мовчки  одинокість  носиш  ?
Нові  світлини  твої  в  інстаграм
Кричать  сиреною  вночі.
Горять  в  кострі  мої  вірші.
Як  ярко  зорі  нам  сіяли.
Чому  сліпими  поряд  стали  ?
Шукаєм  те,  чого  нема,  дарма.
Все  цінне  є  лише  в  тобі,
Пізнаєш  це  на  самоті.
Важливо  те,  що  кажуть  люди  ?
А  люди  брешуть  же  щоденно.
Двуликі  маски  тут  і  там.
У  кожного  душевний  шрам.
Одне  ми  одного  блокуєм.
Давним  давно  уже  не  чуєм.
Навіщо  ?  Можна  й  так  прожить.
Чому  цю  рану  роздирати,  заживляти,  лікувати,  смакувати,  лезом  знову  розсікти,мстити,  глибше  уколоти,  в  крові  текти,  спасти.
Простіше  кажеш  ти  втікати.  Себе  одну  лиш  цінувати.  Нову  дорогу  відшукати.
Від  себе  точно  не  втечеш.
Небо  в  сумку  не  візьмеш.
Себе  лиш  можна  заховати.
Вночі  темнішою  ставати.
Бродити  тінню  на  стіні.
Чому  б  і  ні  ?
Ми  ж  на  війні.
Обіцяла  щастя  в  домі.
Так  -  на  все  відповідала.
Ніч  в  тій  димці  лиш  ростала.
Клятви  знову  не  держала.
Всі  пусті  завжди  слова.
І  тому  ти  знов  сама.
Що  було,  не  цінувала.
Все  минуло,  ти  проспала.
Світить  в  небі  лиш  Луна.
Серед  зір  вона  одна.
Світить  ,  манить  та  не  гріє.
Серце  б'ється,  не  радіє.
Ніч  холодна,  темна  ніч,
Вій  сирен,  забиті  вікна.
Тьма  навколо  та  мороз,
Неутішний  знов  прогноз.
Виє,  виє  ця  сирена,
Пада,  пада  лист  із  клена.
Все  ж  було  таке  зелене.
Швидко,  швидко  мов  живі
Кіноплівки  в  голові
Перемотую  життя
Й  відпускаю  в  небуття.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963288
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2022

́Матрица. Обнуление.

[b]Охота  розпочалась.[/b]

[color="#0080ff"]Люди  за  те,  щоб  кров  пролилась
Тому  ця  війна  й  почалась
Миру  хотіли  вони  ?
Не  допустили  війни?

Чую  здаля  "  Я  не  хотів,  не  починав  "
"Від  ворогів  свій  край  захищав"
Так  да  не  так
Люди  за  те,  щоб  кров  пролилась

Кров  Богородиці  не  зупинила
Марія  ж  сина  богу  народила
Дива  творити  всіх  нас  вчила.
Катари  вірили    їй

Віра  в  прекрасне  смерть  принесла
Катарів  кров  лилась  рікою
Ніхто  із  них  не  прийняв  бою  людського
Не  Хижаки,  Боги  вони

Тому  в  різні  і  полягли.
Сезон  охоти  знов  почався.
Ти  те  ж  патронів  накупив.
Дозвіл  відстрілу  получив.

Качки,  вони  ж  про  це  не  знали.
В  очереті    крякали  ,  у  ставку  пірнали
Рибку  добували,  ряску  об'їдали
Трошки  зажиріли,  людей  спокусили.

Качка  крякче    "не  стріляй"
"Мирно  ти  як  я  літай"
"В  цій  рясці  їжу  шукай,
А  мене  ти  не  чіпай"

"Я  з    яєчка  появилась,
Тут  росла,  в  ставку  купалась
Коршунів  завжди  боялсь,
В  очереті  я  ховалась."

"Восени  я  підросла,  незабаром  же  зима.
То  з  якого  диву  ти  дріб  ввігнав  в  моїх  батьків?"
Мову  птахів    не  почув?
Нащо  слухати  мерців,  ти  ж  найкращий  із  савців.

Люди  за  те,  щоб  кров  пролилась
Ось  охота  й  почалась.
Ми  нелюди,    Хижаки.
Нас  на  мясо  підсадили.

Нам  вже  вирили  могили.
Самі  по  собі  стріляєм.
Ми  планету  цю  звільняєм.
Дихати  Земля  ж  бо  хоче.

Ми  в  асвальт  її  скували.
Ми  легені  всі  зрубали.
Лісу  майже  вже  нема,
Всіх  чекає  нас  зима.

Нам  дороги  подавай.
Механізми  дивовижні.
Зброю  нову,  балістичну,
Повністю  автоматичну.

Роботи  будуть  стріляти.
Хто  жирненький  -  тих  й  вбивати.
Фабрика  вже  на  Землі.
Мавполюди  деградують  тварин  мови  вже  не  чують.




[/color]






[b]    Выхода  нет  -  туши  свет.[/b]



[color="#ff6a00"]Только  капитуляция  -  патовая  ситуация.
Трагедия  снова  необходима.
Система  управления  сильно  прогнила.
Это  мы    слышим  с  экрана.

Страх  поселить  в  сердцах,  что  б  ощутили  крах.
Никаких  толерантных  решений.
Начало  истреблений.
Новый  виток  безысходной  войны.

В  мышеловке  мы.
Дверцу  закрыли.
Выход  один  -  победи  или  умри.
Никто  вину  не  признает.

Войска  идут  только  в  перед.
О  ядерном  ударе  предостерегают.
Реально  к  защите  ничего  ж  не  предпринимают.
Ядерный  бункер  для  приближенных.

Остальным  оставаться  на  прежних  местах,
Не  паниковать,  радиацией  без  противогаз  дышать.
Радиацию  кушать,  ею  дышать.
Дозу  поменьше  стараться  поймать.

О  людях  заботятся,  их  берегут.
Как  стадо  зверей  в  эту  бойню  ведут.
Все  безопасно,  мы  победим.
Наш  ведь  народ  не  истребим.

Новости  слушай,  сытно  покушай.
Звуки  сирены  в  твоей  ведь  крови.
Уверенно  в  будущие  просто  гляди.
Капитуляция  чья  то  там  впереди.

Как  анекдот,  человечеству  строят  ведь  эшафот.
Программа  защиты  ведь  нулевая.
Обнуление  везде,  быть  победе  на  войне.
Толерантность,  примирение  -  нет,  их  ждет  лишь  истребление.

Новости  этим  полны,  виск  сирен,
Взрывы,  огонь,  смрад,  стон.
Крик,  боль  ,  вечный  покой.
Сценарий  одобрен,  мир  на  игле.

Что  тут  еще  не  понятно  тебе.
Веришь  уже  в  то,  что  внушили.
Знай  -  тебя  уже  победили.
Красную  таблетку  прими,  другими  глазами  на  мир  посмотри.[/color]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963174
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2022

Вічності мить на виділеному, на виділеному, на виділеному, на виділеному

То  є  так
[b][color="#ff0000"]Кохання  сма[/color]к[/b]
То  є  так
[b][color="#ff0000"]Серце  в  рука[/color][/b]х

Вічність  буття
Вічне  життя
Зараз    є  ти
Зараз  вічне  в  тобі

Нескінченність  в  собі  пронеси
Вічністю  [b]зараз[/b]  живи
Глибина  життя
Ти  частинка  буття

Ти  потік,  ти  ріка
Увага  в  тобі,  цінність  в  душі.
Ти  -  в  тишині.
Вітер    чуєш  ?

Шепіт  листви  ?
То  є  ти
Одночасно  ти  скрізь
Ти  Небо  й  Земля  ,  ти  води  [color="#002fff"][b]жива  душа[/b]  [/color]

Ти  є  все  ,  ти  -  буття  та  зв'язок
В  вічність  роби  по  сходах  ти  крок
Щастя  в  тобі  -  Це  відчувай  в  потоці  життя,
Простір    щастям,  добром  наповняй.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963127
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2022

Все как на экране. Матрешки. Петрушки. Золотые дружки. Беспредел. Передел.

Как  достало    это  все.
Говорят  все  хорошо.
Разве  так  прекрасно  жили  ?
Просто  лучше  чем  сейчас.
Ежедневно  ж  вижу  фарс.
Будто  все  тут  на  заказ.
Со  бэд  ин  зис  каунтри  -  друзья  говорят.
Как  тут  прекрасно  им  не  понять.
Все  для  людей,  что  повыше  сидят.
Новая  власть  долги  новой  оставит.
Войну  и  разруху  нам  предоставит.
Все  будет  !  -  девиз  с  прежних  веков.
Трудиться  на  них  всегда  будь  готов.
Заложником  будь  в  этой  страшной  войне,
Что  не  случится  ужасно  ж  вдвойне.
Войной  прикрывают  ведь  передел.
Везде  ведь  творится  сейчас  беспредел.
А  ты  ,  что  родной,  жить  тут  хотел?
Все  тут  давно  ведь  решено
Разве  не  видел  ты  это  в  кино  ?




[b]А  у  нас  все  хорошо,  до  ума  уже  дошло[/b]

Муравейник  горит.
Муравей  наш  не  спешит.  
Снаряд  еще  раз  не  попадет.
Муравейник  мы    отстроим.
Мы  мурашки  ,    много  строим.
Муравейник  вновь  дымит.
Муравей  наш  не  спешит.
Муравей  всегда  в  труде.
Иначе  быть  вокруг  беде.
Мурашки  всегда  копошатся.
Им  не    понять,  что  война.
Их  судьба  предрешена.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963093
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2022

Курчатко. Тигриця. Львиця. Україна 2022.

Папина  дочка,  чому  ж  без  сорочки?
Татко  півником  клює  ?
Певно  гонор  в  нього  є.
Мов  ту  курку  нагинає.

Дочка  все  це  відчуває.
Татко  вчить  як  в  світі  жить.
Що,  коли  і  як  робить.
Доля  в  півника  така.

Ти  ж  є  курочка  мала.
Ти  ціпля,  ще  підрости.
Таткові  яйце  знеси.
Не  простеньке,  золотеньке.

Бив  тебе  він,  бив  і  вчив.
Що,  коли  ,  як  ,  з  ким.
Буде  добра  відбивна,
Курка-фрі  завжди  ж  смачна.

Татко  знає.
Татко  вчить  як  курці  жить.
Мов  той  півник  все  скубе,
Кур  в  сараї  стреже.

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=fmEO0HX-2wY&t=58s[/youtube]

[b]Тигриця.

Маленька  тигриця.
Їй  вісімнадцять.
З  виду  не  скажеш
Та  сильна  вона.
Вона  Українка.
Дитя  України.
Вона  героїня,
Хоча  ще  й  мала.
В  той  час  коли  однолітки
В  тилу  й  за  кордоном.
Коли  всі  батьки  дітей  бережуть.
Коли  від  війни  всі  інші  тікають
Вона  сирота  сміливо  йде  в  бій.
Тигриця  вона  в  стаї  вовків
Таких  як  вона  маленьких  бійців.
Сказала  вона  вся  русня  -  то  мій  ворог
Поки  війна  буду  битися  я.
І  волонтером  і  медсестрою.
Пішли  всі  вовки  за  нею  одною.
Закрили  її  своєю  спиною.
Вона  В  Україні,  бо  йде  тут  війна.
Накращий  боєць  України  вона.
Не  встигла  вона  побачити  світ
Путін  козел  прислав  їй  привіт
Ворог  в  дім  рідний  прийшов,  
Не  злякалось  маля,  під  руссю  щодня  горить  вже  земля.
За  собою  всіх  до  бою  своїм  зовом  підняла.
На  зміну  загаблим    батькам  мстить  у  бою  вона  ворогам.[/b]


   Левиці.

Львиці  нині  за  кордоном
Своїх  левів  стережуть
Україна  ми  с  тобою
Звідти  зовсім  геть  не  грізно,  а  в  платочок  лиш  ревуть.

Хитрі  звірі,  не  сміливі.
Бо  в  достатку  там  живуть.
Так,  сумують  та  до  бою
Своїх  левів  не  ведуть.

Просто  мирно  пиво  п'ють.
Перемоги  над  ордою  в  затінку  вони  там  ждуть.
Хто  для  чого  народився
Той  для  того  і  згодився

Між  чужих  лев  заблукав
Тож  гієн  тут  розвелось
Через  левів  й  почалось
Вони  дивляться  з  даля  як  горить  їхня  земля.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962987
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2022

Не заздріть нам

Не  зазріть  нам
Ви  нам  служіть
Нашою  владою  ви  дорожіть
Любіть  на  колінах  стояти
Пісок  під  ногами  лизати
Ми  змогли,  ми  потрудились
Щоб  до  долу  ви  склонилиь
Ви  ж  чомусь  та  не  змогли
По  цих  сходах  вгору  йти
Зрозумійте  це  спадковість
Це  не  є  все  випадковість
Ми  це  сильно  захотіли
Та  по  плану  все  зробили
Кастова  уже  реальність
Це  все  є,  це  не  банальність
Вас  бананами  годуєм
Що  говорим  те  не  чуєм
То  для  вас  все  промовляєм
Ці  промови  ми  завчаєм
Вас  кодуєм,  направляєм
Та  дохід  з  усього  маєм
Людство  впало  на  коліна
Лиже  ***  господина
Хто  повище  той  керує
Хто  внизу  в  Аду  це  чує
Ми  ж  накази  творимо,  ой  як  важко  ж  робимо.
Все  взяли  ми  із  кіно
Що  нам  в  голови  вложити
Животи  -  наші  могили.
Ви  не  заздріть  ви  трудіться
Нашим  діткам  ви  вклоніться
Вони  дійсно  всі  розумні
Вони  вчились  в  іноземців,  мова  їх  ,їхня    й  вимова
Ви  переклад  слухайте  та  за  вухом  чухайте.
Закордонні  замки  мають
І  над  вами  управляють
Це  не  заздрість  це  реальність
Золоте  маля  з'явилось
І  в  тельця  перетворилось
Тато  дав  же  капітал,
Той  ,  що  в  вас  він  же  й  украв
Він  законності  придав
Дав  синочку  море  прав
В  вас  права  давно  забрав
В  рабські  пута  закував
Так  вони  не  металеві
Та  вони  є  всі  дієві
Норми,  постанови
А  ви  просто  вівці  ,  барани  й  корови.
Вас  годуємо  з  екрану
Світ  навколо  -  то  омана
Цінності  які  внушили  ?
Так  все  це  ви  заслужили,
Ваші  діти,  щоб  так  жили
Нашим  виродкам  служили
Від  народження  раби
Я  служу  і  ти  служи
Ми  бумашки  вам  дамо
Це  реальність  не  кіно.
Ми  змогли,  ви  упустили
Шанс  дано  вам  скажем  раз
Тепер  Ми  говорим  Фас
Ми  цим  світом  управляєм
Тих,  хто  проти  ми  вбиваєм
Все  законно,  ти  читай
Постанови  ти  вивчай
Ось  тобі  тримай,  на  чай.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962983
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2022

Дрова. Майно. Прапори. Кінець війни. В вогні гори.

Ми  -  дрова.
Тому  й  палає  все  навколо.
Гартуються  в  печах  війни
Наші  сини  і  ми.

Лунає  наша  пісня  дзвінко.
Ми  -  дрова  та  наша  мова  -  калинова.
Нам  доля  випала  така
Навколо  нас  завжди  війна.

Козацькі  стяги  майорять.
Ворожі  танки  знов  горять.
Ми  -  дрова.
Та  наша  піч  -  сама  чудова.

До  тла  тут  кості  обуглились.
Усі  кати  тут  опинились
Останки  в  попіл  тут  згодились
На  добриво  перетворились.

Мечі  й  ракети  затупились
Ворожі  вої  в  кучу  збились.
Шлях  їх  спинивсь,  в  землі  святій  навік  лишивсь.
Москаль  також  тут  заблудивсь.

Блуд  кацапів  з  ума  звів.
Дурман  брехні  привів  в  могилу.
Моксаль  не  скаже  більше    сину
-  Дивись  із  гордістю  й  учись.

Позор  та  срам.
Очі  бестижі.
Війна,  що  вам  вона  дала?
Майна?  Свого  у  вас  нема?

Ми-  дрова,
Ракетні  залпи  над  Москвою.
Як  всі  піднімуться  до  бою.
Горіти  ворогам  тоді,  в  пекельній  цій  печі.

Горіти  знов  Москві.
Це  ж  війна  -  недоторканних  в  ній  нема.
Великими  себе  назвали,    ваші  міста  ще  не  палали  ?
Ми  -  дрова  ,  гори,  палай  ворожий  край!

Безумству  пекло  лиш  грозить.
Та  це  його  вже  не  страшить.
Приказ,  присяга,  де  ж  честь,  відвага?
Пали,  цей  світ  вже  не  змінить,  нехай  горить!?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962906
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2022

Про бабине літо віршик пишу, Літо, тебе я дуже люблю. (18+)

Зачерпну  руками  небо
Та  ефір  творця  вкладу
В  кожну  астральну  клітину  свою.
Тілом  зорі  я  вдихаю,
Серце  світлом  наповняю
Тебе,  Радість  відчуваю.
Наше  море  розливаю,
Ріки  щастя  знову  в  нім.
В  морі  нашому  шальнім.
В  серці  знову  кров  бурлить
І  потоки  в  кожну  мить
В  ниті  Всесвіту  пускаю.
Їх  любов'ю  наповняю.
Все  найкраще  пропускаю.
Срібні  ниті  Аріадни  благодаттю  озаряю.
Ниті  срібні  в  Небі  Світлім
Людям  навіть  непомітні.
Мов  маленький  павучок
Візерунок  з  Божих  строк  я  на  Небі  вишиваю,
Свою  долю  проявляю,
Свою  милу  відчуваю,
Мить  блаженства  наближаю,
В  танці  буквиці  пишу,
В  небі  бачу  цю  красу.
Небо!  Небо!  Ти  прекрасне.
Світле,  світле.  Ясне,  ясне  .
Чисте,  чисте  та  дзеркальне,
Наше  тіло  ти  астральне.
Мчиш  в  просторі  мов  ріка,
Ти  природа  є  моя.
Ти  безмежне,  неосяжне,  
Ти  живе  і  недосяжне.
Людям  ти  життя  даєш.
А  в  кінці  нас  забереш.
Хай  не  в  землю  закопають,
А  на  Небо  вознесуть.
Рідні  й  близькі  нас  там  ждуть.
В  ясних  зорях  там  живуть.
Тепло  душі  промінням  дарять.
Нам  дорогу  освітили.
Вони  щиро  нас  любили.
Нами  й  з  нами  вони  й  жили.
Небо  нам  життя  дає.
Воно  любить  все  живе.
Павутинки  запускаю.
Миті  літа  повторяю.
Образи  кохання  в  них.
Я  ж-  маленький  чарівник.
Бо  коханням  я  проник.
В  небі  пошепки  чаклую.
Свою  милу  зачарую.
Ще  не  Літо  знаю  точно.
Та  воно  знов  повернеться,
Коли  мила  озернеться.
Знову  буде  Радість  в  серці.
Літо,  Сонце,  море,  пляж.
Мирне  небо  й  все  для  нас.
Нам  багато  і  не  треба.
Мир  і  радість  на  душі.
Ось  про  це  мої  вірші.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962892
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2022

З Днем Покрови , Днем Захистника України!

Захистників  України  з  святом  вітаю!
Здоров'я  міцного  й  миру  бажаю!
Ангел  хай  вірний  вас  береже,
Ви  є  найкращі,  знайте  лиш  це.

Щоденно  за  вас  молимось  Богу.
Ви  наша  надія,  опора  і  сила.
Ви  щит  України,  ви  гордість  батьків.
Ви  сьогоденність  та  наше  майбутнє.

Ми  завжди  думками  і  сердцем  теж  з  вами.
Ми  вдячні  за  те,  що  ви  є  !
Життя  й  Ураїна  понад  усе.
Ви  мироборці,  ви  -  миротворці,  захистники,
Найкращі  Ви  України  сини!

Ви  меч,  що  гадів  цих  карає.
Ви  міць,  що  землю  цю  тримає.
Вітаємо  ми  щиро  з  Днем  Покрови.
Нехай  вона  Вас  береже,  рідний  дім  завжди  живими  жде.

Одним  віршем  все  не  сказати,
Біль  та  любов  не  передати.
Верніться  з  бою  всі  живі
Наші  кохані  трударі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962801
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2022

Золота осінь, дай нам тепла, мирного неба, божої ласки, кохання та благословіння й терпіння.

В  вітра  тихо  запитаю
-  Де  та  дівка,  що  кохаю  ?
Тихо,  тихо  прошепчу
-  Ти  прекрасна  як  в  РАЮ  !
Осінь  впевнено  крокує
Мов  художник  скрізь  малює
Краски  в  неї  дивовижні
І  барвисті  й  золоті
Все  прикрасила
Зігріла,  листям  землю  ніжно  вкрила
Від  морозів  захистила
Все  живе  вона  любила
Як  же  мило  все  навколо
Осінь,  в  тебе  запитаю
-  Де  дівчисько  те  вродливе,
Що  для  мене  так  красиве?
З  ним  я  вітром  гомоню
Мов  комарик  я  кружляю
Її  знову  виглядаю.
Тихо,  тихо  знову  стало
Моє  серце  заскучало
Подумки  її  ж  я  зву
Теплим  вітром  я  зігрію
Вітром  коси    розплету,
Ніжно  я  її  люблю.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962787
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2022

Щоб пам'ятали, що саме ви їх щиро кохали. (13+)

Ми  діти  Сонця,  ми  -  світлячки!
Ой,  як  багато  можемо  ми.
Бога  в  усьому  лиш  помічай.
Бога  частинку  в  собі  відчувай.

Ти  є  промінчик,  тепло,  що  несе.
Ти  є  тепло,  що  зігріє  усе.
Ти  є  Блаженство,  Боже  тепло.
Просто  щоденно  твори  лиш  Добро!

Роби  як  найкраще,  душу  вкладай.
Потенціалом  своїм  поділись.
Щиро  щоденно  Богу  молись.
Полотно  Бога  нам  непомітне.

Грані  блаженства  нам  лиш  досяжні.
Лиш  не  лукав,  Бога  у  кожному  ти  помічай.
Ти  не  соромся,  не  будь  як  усі.
Ми  не  в  ставку,  не  карасі.

Ми  є  найкращі  на  нашій  Землі.
Божі  ми  діти,  радіємо  Світлу.
Чисту  любов  ми  відчуваєм
Та  благодаті  теплом  ми  сіяєм.

Так  Тримати  !  -  Бог  нам  велів.
Бачити  краще  в  кожному  вчив.
Божу  іскру  відчути  в  усьому.
Боже  творіння  бачити  в  нас.

Таїнтво  Боже  -  щиро  кохай.
Богу  в  усьому  ти  довіряй.
Ви  були  темрявою,  станьте  ж  ви  світлом,
Щоб  все  навколо  сіяло  привітно.

Будьте  сюрпризом  для  кожного  ви.
Радість,  блаженство  в  цей  світ  привнеси.
Щиро  й  достойно  в  світі  живи.
Свіченьку  Бога  в  душі  засвіти.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962684
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2022

В чому наше багатство?

Диво  творять  диваки.
Так,  звичайно,  я  та  ти.
Я  ж  тебе  не  відпускаю,
А  з  любов'ю  пригортаю.

Міцно,  міцно  обнімаю.
Все  про  тебе  добре  знаю.
Так,  тебе  благословляю.
Кожен  день  тобі  дарую.

На  ніч  ніжно  знов  цілую.
Диво  творять  диваки.
Так,  звичайно,  творим  ми.
Ми  рятуєм  і  руйнуєм.

Одне  одного  ми  чуєм.
І  людей  ми  теж  змінили.
Прийняли  й  благословили.
Просто  й  щиро  полюбили.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PsodG6YOLxM[/youtube]

Ми  життя  не  відбираєм.
Миру  світові  бажаєм.
Робим  те,  що  до  вподоби.
Дбаємо  про  все  живе.

Думки  світлі  і  слова.
Щастя  в  домі  посели.
Доглядаємо  і  дбаєм.
Та  ніколи  не  скучаєм.

Світ  для  нас  такий  чудовий.
Там  де  ми  хмар  не  буває.
Хмарка  коником  стрибає.
Сірі  коні  в  небі  білім.

Мимо  в  небі  пробігають.
До  нас  Сонечко  все  ближче.
Ось  такі  ми  диваки.
Віримо  ми  в  неможливе.

Робим  те,  що  до  снаги.
Безкоштовно  радість  творим
Та  душевні  рани  гоїм.
Місце  зустрічі  Земля.

Так,  планета  ця  моя.
І  її  комарик  я.
Світ  прекрасний,  все  навколо
Неможливе  в  світ  впусти

Зранку  ти  себе  зміни.
Все  можливе  ти  зроби
І  комусь  допоможи.
З  гумором  ти  подружи.

Добро  в  світ  цей  привнеси
І  систему  в  нім  зміни.
Сад  кохання  посади,
Поливай  і  доглядай.

Буде  рясний  урожай.
Лиш  прекрасне  помічай.
Диво  в  світ  цей  ти  впускай.
Рай  всім  світом  наближай.

Щоб  щоденно  був  тут  Рай.
Досконалість  відчувай.
Витворяй,  дивуй,  живи
Щиро,  щиро  всіх  люби.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962680
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2022

Но мир нужен не всем.

Сотни  лет  народ  истребляют
Сотни  лет  правду  скрывают
Тайные  знания  во  зло  применяют
Власть  золотого  тельца  продолжают

Планы  коварные  в  жизнь  воплощают
Целенаправленно  зло  применяют
Войнами  мирных  людей  истребляют
То,  что  творят  они  ведь  не  знают

Неучи  нами  руководят
Инвалидность  давно  они  подтвердили
Каждый  начальник  в  стране  инвалид
Группу  купили  й  лечат  всех  нас

Все,  что  творится  давно  уже  фарс
Даже  кто  лечит  -  давно  ведь  калечит
Неучи  ими  руководят,  по  протоколу  уколы  дают
Вы  пациенты,  вы  не  живые

Дети,  объекты  ?  Они  ведь  родные,  ангелочки  живые.
Войну  с  Украиной    Россия  ведет
Это  к  чему  нас  всех  приведет?
Всем  все  равно,  все  верят  в  победу

Верят  в  развал  ,  России  раскол
Кто  же  начал  это  срам  и  позор  ?
Кто  ему  это  все  разрешил?
Кто  как  баран  это  в  жизнь  воплотил?

Вас  истребляют  по  плану  поймите.
Те,  кто  над  вами  кому  то  ведь  служат
Если  приказы  Иуд  исполнять
Можно  народы  ведь  истреблять.

Они  будут  молчать.
Брат  брата  стрелять.
Приказ  Существа  из  огня  исполнять.
Вас  не  касается  ?  Вы  в  стороне  ?  Быть  и  дальше  этой  войне.

Будем  героев  мы  прославлять.
Инфраструктуру  разрушим,
Города  в  пыль  сотрем,
Будем  жить  -  потом.

Мир  нужен  не  всем.
Войной  можно  проблемы  иные  решить.
Все  может  быть  ?  Но  может  й  не  быть.
Чужими  руками  народ  истребить?

Вы  верите  в  то  о  чем  говорите?
Разуму  двери  в  себе  отворите.
Мирно  конфликты  решите.
Мир  народы  спасет.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Kt5ldIraNzU[/youtube]

Жар  пусть  своими  руками
Они  разгребают.
Пусть  сами  за  грехи  они  й  отвечают.
Сколько  можно  веками  границы  делить?

Земля  не  твоя,  не  моя,  не  их  и  не  наша.
Мы  частичка  ее,  я  -  микроб,  ты  -  микроб.
Это  пойми.  Ничтожества  мы.
Невежды,  оружие  кто  тут  создал  ?

Друг  друга  убить  кто  приказал?
С  монумента  на  землю  ногами  спуститесь.
Звездам  й  планете  вы  поклонитесь.
К  Миру  нутром  всем  своим  потянитесь.  Просветитесь.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962640
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2022

Осенний штрих.

Меня  так  манит  обраӡ  твой,
Так  почему  ж  ты  не  со  мной?
Люблю  ресницы  й  нежный  стан
И  не  ищу  в  тебе  изъян.

Тобой  дышу  и  днем  й  в  ночи,
Звезда  внутри  и  это  ты.
Звезды  на  небе  далеки  ,  где  ты  ?
Напоминают    о  тебе,
О  том  как  томно  говорила,

Как  сердце  от  любви  щемило.
Влечет  меня  образ  родной.
Скажи  чего  ж  ты  не  со  мной?
Любил  ли  кто  тебя  как  я  ,
Молчал  ли  он  тебя  любя?

Скучал,  искал,  ночами  звал  ?
Манил  его  образ  родной  ?
Меня  влечет  вновь  голос  твой.
Звучит  во  мне  твой  отзвук  звонкий.

Как  будто  ветер  по  листве
Смычком  по  сердцу  он  ведет,
А  кровь  во  мне  бурлит,  во  мне  огня  поток.
Тот  звук  з  прекрасного  далека,  а  ты  по  прежнему  жестока  ).

Моя  вода  ты  из  истока
Меня  не  манишь  больше  взглядом,
Шторм  утих,  осенний  стих,
Последний  штрих.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962606
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2022

Новини краще не дивитись, краще Богу помолитись.

Новини  краще  не  дивитись,  краще  нам  Богу  молитись,  вовки  в  шкури  людей  оділись,  божевільними  зробились

А  вам  по  собі  від  цього  божевілля  людського?
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=kwHbma_h-T8[/youtube]
За  маріонеток  нас  всі  ж  вважають
Ракети  у  небі  літають
Мирнії  цілі  шукають.
Нові  закони  козли  приймають
За  гроші  нас  продають
За  гроші  нас  же  й  купляють
80  29  за  безпеку  плати
Два  народи  стравили
І  на  цьому  уже  заробили
Божевілля  страшне
Ракетами  по  містах  стріляють
Дебільні  закони  в  цей  час  же  й  приймають
Війною  все  прикривають,  в  злидні  народ  свій  вганяють.
Питання  в  них  одне
Скільки  коштує  це  ?
Вам  по  собі  від  цього  ?
Нормальним  це  не  зрозуміти
Щоб  жити  потрібно  платити.
Людина  повинна  Україну  захищати
Платити,  робити,  цю  владу  кормити
Після  повернення  за  гроші  мзду  теж  ввели
Як  не  крути  за  рабство  плати.
Корупція  небаченна  в  країні.
Хто  процвітає  на  війні  нині?
Як  таке  можна  було  допустити
Вовків  в  хлів  запустити
Що  за  маразм  в  країні
Дибілізм  при  владі  нині  ?
Списки  тут,  списки  там.
Вагони  двохсотих.
Відповідають  лише  потерпілі.
Що  сталося  з  людьми  нині.
Є  гроші  поїдеш,  є  гроші  повернешся
До  влади  в  країні  після  війни  дорвешся
В  кого  грошей  нема,  дорога  пряма  -  війна
Це  не  страшилки  чи  агітація,    не  провокація,  це  реальність
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=JxixocArS8Q[/youtube]
Глянь,  що  було
Теж  воювали
Ті,  хто  вижили  знов  бідували
Хто  переміг  став  ніким
І  годував  старих  пердунів
Тилові  криси  зажрались
В  ряди  влади  забрались
Керують  нами  й  ними  вони,
А  мілліони  -  раби.
Козел  дав  приказ  -  ракета  летить.
Козел  підписав  указ  -  за  вас  як  вам  жити  рішив.
Козли  чи  мавпи  правлять  людьми?
Слуги  й  угодники  скоріш  Сатани.
Хоч  би  не  показували  правду
Хоч  би  чогось  боялись
Козли  ж  до  корита  давно  вже  дорвались.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962550
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2022