Polli Karma

Сторінки (1/22):  « 1»

Я жива

Я  жива...
Я  хочу  жити...
Хочу  мріяти,  любить.
Не  ламайте  мені  крила,
Бо  не  зможу  я  взлетіть!

Мене  небо  тягне  вгору,
Кличе  вдень,  вночі  гука.
Зорі  коси  розплітають,
Місяць  більше  не  співа.

Я  жива...
Мушу  летіти
Сестрам  коси  заплітать,
Місяць  там  мене  чекає,
Щоб  зі  мною  заспівать.

Не  журіть  мене,  благаю,
Що  з  гніздечка  полечу.
Кожен  крила  свої  має,
Свою  долю  і  мету.

16.09.2020  

(Дякую  за  редакцію  вірша  Олександру  Кармишеву  https://stihi.ru/avtor/karmyshev1989&s=0  ).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888935
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2020


Любов

Чи  є  ми  хтось  у  кожного?
А  чи  то  є  лиш  гра?
Щоби  ламати  сколами,
Щоби  палить  серця?

Чи  у  кожного  є  хтось,
Хто  серце  захистить?
Поступиться  собою,
Щоб  все  життя  любить?

14.09.2020

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888806
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2020


Домівка сонця

Сонячний  зайчик  солодко  спав  у  серці  Андрійка.  Час-від-часу  пухнастий  вухань  розтуляв  свої  очі,  виглядав  через  щілини  забитих  вікон  і,  не  бачачи  нічого  крім  сірого  туману  навколо,  знову  лягав  спати.  Зайчик  настовбурчив  промінчики-вуха,  солодко  потягнувся  і  заснув  солодким  сном,  згадуючи  про  ті  щасливі  часи,  коли  двері  і  вікна  його  домівки  були  розпахнуті  цілодобово  і  як  у  сні,  так  наяву,  маленький  ще  тоді  Андрійко  із  захопленням  пізнавав  світ.  От  тоді  зайчику  було  не  до  сну,  адже  він  тільки  і  встигав,  як  протягувати  гарячі  пухнасті  промінці-лапки  з  пухнастими  м'якими  подушечками  до  долонь  Андрійка,  коли  він  з  ніжністю  і  радістю  брав  до  рук  нову  іграшку  або  обіймав  маму.  Сонячний  зайчик  дуже  сумував  за  тим  часом,  але  скільки  він  не  стукав  у  двері  і  вікна,  ніхто  не  відгукувався.  От  він  спав  солодким  довгим  сном.  
Аж  раптом  зайчик  почув  ніжний  дівочий  голос,  який  сказав:  «Привіт».  Зайчик  тут  же  підскочив  і  почав  колотити  у  двері  і  вікна,  так  що  вся  домівка  ходором  ходила.  Але  Андрійко  мовчав  і  лише  намагався  стримати  пориви  зайця  вирватися  із  домівки  у  грудях.  Зайчик  крізь  туман  побачив  білі  локони  волосся,  щиру  посмішку  і  яскраву  синю  футболку.  Вухань  зрозумів,  що  це  його  шанс  на  свободу,  і  знову  почав  калалтати  з  усієї  сили,  але  Андрійко  схилив  голову  і  швидко  пішов  від  кисло-солодкого  квіткового  аромату  і  ніжних  іскорок  у  блакитних  очах.  На  мить  зайчику  здалося,  що  йому  у  відповідь  блиснуло  світло  із  серця-домівки  дівчини.  
Тепер  заєць  не  міг  спати.  Спершу  він  ходив  туди-сюди  по  кімнаті.  Потім  вперше  за  довгий  час  розпалив  вогнище  у  каміні  і  зготував  гаряче  какао.  П'янкий  шоколадний  аромат  і  тепло  від  тріскотливих  дрів  нагріло  усю  будівлю  і  за  стінами  почало  потрошку  розганяти  туман.  Здавалося,  що  він  навіть  трішки  побілів.
Зайчик  пив  какао  і  напружено  думав  про  побачене  так,  що  на  його  сонячній  мордочці  між  бровами  з'явилася  складка.  Так  пройшов  день,  потім  другий.  Заєць  усе  думав  і  думав  про  неї.  А  чи  не  здалося,  що  йому  блиснуло  світло  у  відповідь?  І  при  цій  думці  вухань  починав  шаленно  гепати  у  двері,  щоб  його  Андрійко  випустив,  але  марно  —  хлопець  усе  так  же  ігнорував  його  стукіт  і  продовжував  наганяти  туману,  щоби  не  так  сильно  було  чути  стукіт  зайця.  Але  вухань  вперто  підкидав  дрова  у  камін  і  його  домівка  усе  сильніше  нагрівалася,  моментами  вона  мабуть  починала  припікати  Андрійку,  бо  той  видихав  гаряче  повітря  і  потайки  прикладав  руку  до  серця,  ніби  перевіряючи,  чи  справді  там  стоїть  жар.
І  от,  одного  разу,  коли  Андрійко  ганяв  м'яча  на  футбольному  полі  туману  стало  менше  і  заєць  почав  прислухатися.  І  раптом  він  побачив  її.  Так,  це  була  вона,  та  дівчина  у  синій  футболці  і  потертих  джинсах.  Заєць  випустив  із  рук  чашку  какао  і  почав  відчайдушно  гатити  у  двері,  щоби  вона  його  почула.  І  здається  вона  побачила  парубука,  сором'язливо  махнувши  йому  рукою.
–  Так!  Так!  Вона  почула  мене!  Ура-а-а!  —  запригав  від  щастя  зайчик.  І  він  точно  помітив,  що  з  її  домівки  у  серці  також  заблистіло  світло.  Однак  тут  Андрійко  задивився  на  неї  і  тихо  прошептав:
–  Вероніка,  —  і  тут  же  м'яч  з  усієї  сили  вдарив  парубка  по  голові  так,  що  той  звалився  з  ніг.  Тут  же  туман  стрепенувся  і  потоки  холодної  води  ударили  об  стіни  будівлі.  Усі  навколо  почали  сміятися  і  Андрійко  щодуху  побіг  зі  стадіону.  Він  біг,  витираючи  сльози  від  болю  й  образи,  незважаючи  на  шалений  стукіт  зайчика  про  допомогу,  адже  будиночок  невблаганно  затоплювало  холодною  водою.  Раптом  потік  холодної  води  увірвався  через  двері  і  затопив  усе:  зашипіло  вогнище  у  каміні,  брязнула  чашка  з  какао,  зайчик  гепнувся  об  стіну  і  тихенько  впав,  підібгавши  під  себе  лапки.  Вода  зникла  так  же  швидко,  як  і  з'явилася.  Було  дуже  холодно  і  мокро,  тож  вухань  лише  скрутився  на  мокрій  ковдрі  та  заснув.  Він  не  знав,  що  робити,  адже  раніше  ніколи  ще  було  з  ним  такого.  
З  часом  зайчик  прокинувся  від  того,  що  почув  той  самий  квітковий  аромат.  Він  хотів  вискочити  через  виламані  двері,  але  тут  же  потік  холодної  води  знову  прибив  його  до  стіни.  І  знову  вода  так  же  різко  зникла,  як  і  з'явилася.  Однак  на  цей  раз  зайчик  уже  не  сумував.  Він  обтрусився,  вижав  свої  яскраві  вушка-промені  від  води  і  рішуче  вийшов  за  двері.  Там  були  сухі  дрова.  Тож  зайчик  очистив  камін  і,  поклавши  туди  невелику  купку  дрів,  розпалив  багаття.  Тут  же  вухань  висох  і  будиночок  також  налився  теплом.  Здавалося,  що  тепер  уся  домівка  світиться  і  яскраві  промені  непослушно  вириваються  із  дверей.  Це  світло  проникало  у  руки,  нагріваючи  холодні  пальці  Андрійка,  у  горло  так,  що  його  голос  м'якшав,  ув  очі  так,  що  вони  і  самі  починалися  світитися  зсередини.  
Тепер  Андрійка  було  не  впізнати.  У  школу  він  ішов  з  такою  радістю,  що  іноді  навіть  біг.  Кожного  разу,  коли  він  бачив  Вероніку,  заєць  пускав  свої  промені-лапи  у  його  руки,  горло,  очі,  обличчя,  ноги,  так,  що  хлопець  тепер  не  опускав  очей,  а  щиро  посміхався  дівчині  у  відповідь.  
Одного  разу  Андрійко  сидів  на  майданчику  і  спостерігав,  як  однокласники  грають  у  футбол.  Зайчик  спокійно  підкидав  дрів  у  камін  та  іноді  постукував  у  вікно,  коли  бачив,  що  на  небі  хлопця  відображається  образ  Вероніки.  Але  раптом  Андрійко  стрепенувся  і  хвиля  води,  мало  не  залила  домівку,  але  зайчик  устиг  зачинити  двері  і  вода  лише  стукнулася  об  них  і  відійшла.  
Біля  нього  сиділа  дівчина  з  білими  локонами  у  синій  футболці.  Вухань  щосили  почав  гамселити  лапками  у  вікна  і  двері  і  нарешті  це  спрацювало:  з  домівки-серця  дівчини  виглянула  зайчиха.  Вона  помахала  зайчику  і  тут  же  почала  стукати  у  відповідь.  
–  Хочеш  послухати  пісню?  —  простягнула  хлопцю  навушник  Вероніка.  
Андрійко  кивнув  і  засунув  його  у  вухо.  Зазвучала  ніжна  мелодія  піаніно.  Зайчик  нашорошив  вушка,  а  потім  розслаблено  сів  у  крісло  і  зафирчав  від  радості  і  задоволення.  
Однак  через  кілька  хвилин  він  підскочив  і  почав  тягнутися  променями  по  всьому  тілу  хлопця,  нагріваючи  його  світлом  від  макушки  до  ступнів  так,  що  холод  ні  на  секунду  не  міг  підступитися  до  нього.  І  це  допомогло:  зайчиха  Вероніки  так  же  простяглася  світлом  у  всьому  тілі  і  дівчина  поклала  свою  теплу  долоню  у  долоню  хлопця.  Домівка  зайчика  стрепенулася  і  тут  же  усе  залилося  білим  гарячим  світлом.  Раптом  зайчик  відчув,  що  стає  ширшим  і  ширшим.  Границі  його  обм'якли  і  він  став  великим  гарячим  сонцем.  Тепер  він  був  більший  за  домівку  і  міг  дотягнутися  до  неба  хлопця.  А  там  уже  не  було  ні  туману,  ні  хмар,  а  лише  блакитне  небо,  наповнене  світлом  і  теплом  любові.  
От  і  казочці  кінець,  а  хто  слухав  —  молодець!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887933
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2020


Тісно?

Нащо  темними  ночами
Ти  блукаєш  містом?
Подивись  у  синє  небо,
Хіба  тобі  тісно?

Розбіжись  у  терпке  море
І  зійди  грозою:
Душа  твоя  стане  степом,
А  моя  —  лозою.

26.08.2020

(Дякую  за  редакцію  вірша  Олександру  Кармишеву  https://stihi.ru/avtor/karmyshev1989&s=0  ).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887149
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2020


Краткий рассказ о рождении солнца

Не  нужная  тебе,  отвергнутая  миром,  покинутая  собою,  бреду  во  светлом  и  ясном  дне,  среди  солнечных  людей.  Радость  и  благоухание  цветов  раскрыли  во  мне  второе  дыхание  и  я  снова  смотрю  в  небо  с  полной  надежды  в  будущее  улыбкой,  я  стою  на  "сейчас"  и  больше  не  летаю,  больше  не  ищу  тебя...  никого  не  ищу,  себя  не  боюсь,  теперь  смогу  взлететь  над  солнечными  днями,  смогу  пробежать  грозу  и  окажусь  в  лучшем  из  лучших  вариантов  для  гармонии  мира.  Отныне  я  позволяю  любви  во  мне  цвести  безо  всякой  причины.

Никогда  не  признавайся  в  боли,  в  том,  что  больше  не  можешь  дышать  и  умираешь  от  страха  одиночества,  никогда  не  бейся  и  не  показывай  свою  слабость,  сделаешь  себе  хуже.  Вдохни,  раскрой  сердце  и  дыши  ним.  Тогда  ты  взлетишь  над  своей  слабостью  в  Космос,  а  там  уже  ни  злости,  ни  печали,  ни  тоски  -  ведь  когда  прикасаешься  к  звездам,  все  твои  мысли  шепчут  над  миром  и  ты  сам  растворяешься  в  пространстве  вероятностей,  там  где  нет  времени.

12.05.18

P.S.  Написан  под  псевдонимом  Георгия  Свободная

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887042
рубрика: Проза, Лирика любви
дата поступления 26.08.2020


Небо любові

Ну  от  і  все:
Любов  і  небо,
І  терпкі  смоли  почуттів...
Напевно  так  воно  і  треба
Знайти  себе  серед  морів?

Знайти  себе  з  тобою  поруч  
І  йти  до  гір  вершин  вогню,
Торкнутись  неба  головою...
А  раптом  я  тебе  спалю?

А  раптом  в  полум'ї  любові
Згорить  наш  шлях,  а  там  же  ми?
Не  бійся,  любий,  все  як  треба,
Бог  прокладе  для  нас  мости.

Ми  злетимо  у  синє  небо
На  білих  крилах  журавля  
Гроза  пройде  над  диким  степом,
Окрасить  барвами  моря.

В  широкотрав'я  зійдем  зранку,
Збудуємо  просторий  храм  —
Нехай  любов  у  нім  витає
Й  дає  життя  новим  світам.

(Дякую  за  редакцію  вірша  Олександру  Кармишеву  https://stihi.ru/avtor/karmyshev1989&s=0  ).

16.08.2020

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886101
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2020


Пусть

Я  запретить  другому  не  могу  —
Пусть  каждый  будет,  как  он  есть.
Останься  верен  сердцу  своему,
И  сил  проси,  чтоб  дотащить  свой  крест.

И  пусть  невесела  сейчас  игра,
Что  жизнь  мечты  ты  в  страхе  проживёшь.
Запомни,  друг,  что  жизнь  —  одна,
Не  бойся  жить,  начни  сначала.

У  співавторстві  з  Александром  Кармышевым    
https://stihi.ru/avtor/karmyshev1989&s=0

01.08.2020

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884718
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 02.08.2020


Blooming music

If  you  get  lost  don't  be  afraid  
That's  some  part  of  the  way  you've  chosen
Be  calm  of  doing  steps  by  steps
Your  Soul  writes  its  own  blooming  music.

23.07.2020

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883732
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 23.07.2020


Счастье

И  среди  тысячи    условий
Однажды  ты  поймёшь,  
Что  счастье  безусловно  -  
Все  остальное  ложь...

23.07.2020

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883718
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 23.07.2020


Буду жить

Представь,  что  он  сказал:  "Уйди!"
Ты  не  приехала  домой.
И  до  чего  смешная  ты,
Кто  сказал,  что  он  был  твой?

С  чего  поверила  словам  
О  вечной  и  большой  любви,
Когда  на  части  разрывал,
Тот  кто  о  чувствах  говорил?

Представь,  что  твои  сердце  и  душа
Выдержали  испытания.
Одна  теперь  ты,  как  всегда,
Без  оманы  слов  и  притязаний.  

Представь,  что  ты  смогла  жить
И  твоё  сердце  так  же  любит,  
Хотя  его  стучания  магнит
Давно  остыл  среди  пустынных  улиц.

И  сладкий  сахар  чувств
Разбавлен  острыми  словами  
И  с  каждым  днём  горчеет  мед,
За  которым  бежала  ты  годами.  

И  что  же  делать,  как  мне  быть?
Ведь  без  тебя  мне  мир  не  нужен.
Осталась...  долго  буду  жить,
Но  вот  зачем  мне  это,  не  пойму  я?

13.07.2020

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882738
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 13.07.2020


Начало

Сколько  грустных  глаз  за  тёмными  очками?
Какая  палитра  чувств  затоптана  ногами?
Сколько  боли  между  руками  и  мокрыми  глазами?
Какая  драма  между  пустыми  головами  и
открытыми  сердцами?
Сколько  пустоты,  там  где  не  наше,
И  сколько  боли  и  любви,  где  эго  наше  красит,
В  белые  и  чёрные  тона  
Невероятный  красно-розовый  закат  начала  века?..

11.07.2020

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882520
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 11.07.2020


Путник

Болят  не  пустые  обещания,  
А  надежды  возложеные  на  людей,  
Путь  отчаянного  одиночества  лучше
Чем  тысячи  нереализованных  идей,

Чем  тысячи  причин  почему  не  смог,
Почему  другие  помешали  тебе  жить?
Почему  остался  босиком  бродить
Одинокий  среди  холмов  пустынь?

И  не  грусти,  что  ты  один,
Хоть  среди  толпы  безумных  и  смешных,
Хоть  среди  острых  гор  вершин,
Люби  себя,  как  и  других,

Но  не  утопай  в  чувствах  любви,
Думай,  думай,  думай,  думай,
Излучая  солнце  изнутри...
06.07.2020

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881863
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 06.07.2020


Клич

Тож  не  знаючи  причин  тонеш,
Борешся  із  настроєм  бумбокс
І  здається  усе,  що  говориш,
Також  тоне  поміж  строк.

Настав  світанок  поміж  віків,
Гірка  кава  серед  розкиданих  листів
Давно  забутої  хмари  почуттів.
І  ти,  самотній  космо  поміж  світів,

Збираєш  себе  по  кусочках
Мрієш  роками  заїжджені  картини,
А  шлях  тебе  усе  б'є,  розбиває,
І  ти  чекаєш  зустрічі  хоча  б  на  хвилину.

Настав  світанок  поміж  віків,
Гірка  кава  серед  розкиданих  листів
Давно  забутої  хмари  почуттів.
І  ти,  самотній  космо  поміж  світів,

Що  меле  перемелене  зорями  борошно
Розсипає  над  містом  порохом,
А  воно  медовим  солодом  спить
Ховаючи  поміж  вулиць  зустрічі  мить.

02.07.2020

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881595
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2020


Вершник строк

Вона  росла  в  ромашкових  полях...
У  волоссі,  як  Молочний  шлях,
І  у  зірках-думках  утопила  страх  -  
Ступала  за  кроком  крок
І  раптом  серед  пустот
Її  Всесвіт  думок
Перечепився  через  вершника  строк.

Швидко  її  душа  і  слово
Знайшли  русло  до  нього  -  
Єдиного  неземного,
Веселого  і  говіркого,
Серцем  доброго,
Думами  закутого,
Серед  холодних  снігів  лютого.

З  крилами  багатогранними
На  коні  багряному
Крокує  сміливо  словами,
Вперед  марширує  віршами,
Розірвавши  пута  зубами,
Раптом  перечепився  думками
Через  поле  ромашок  з  зірками.

29.06.2020



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881576
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2020


Цунами

Красные  туфли  на  красной  подошве,  красная  шуба,  шитая  красной  нитью,  красные  ногти  крепко  держат  красную  сумку,  красная  помада  на  окровавленных  губах,  бежевый  тональник  на  красной  коже  и  неестественно  мокрых  глазах,  троеточие  в  мыслях  и  путаница  запуталась  в  идеально  ровных  волосах.  Бежать  навстречу  ветру,  взлететь  к  небесам,  там  где  свобода  Души,  там  где  спрятались  сады  чистоты  и  красоты,  там  где  любят  без  суеты,  там  где  нежно  глядят  волосы  и  руки  свободно  и  легко  подняты,  там  где  не  прикованы  эмоции  и  слова  к  золотому  мороку,  там  где  среди  корней  вековых  дубов,  среди  пустынных  холмов  спряталась  бережно,  девочка  без  оков,  смелая  девочка  без  берегов,  дикая  горная  река  с  поднебесными  цунами,  больше  никто  не  войдёт  в  русло  ее  пламени...

29.06.2020

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881566
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.07.2020


Сломлен человек

Изогнута  спина,
Сломлен  человек,  
Мысли  в  никуда,  
Силы  больше  нет.

Глазки  под  замок,
Утеряна  любовь,
Мысли  молотком
Бьют  под  потолок.

Слезы  градом  льют  
Не  остановить,  
Что  еще  больнее,  
Чем  искренне  любить?

Ведь  когда  ты  любишь,
То  открыт  твой  щит,  
Будь  благоразумной
И  прикрой  магнит.

Накрой  свою  наивность
И  эмоций  рой,
Все  должно  дышать,
Под  плотной  простыней.

Как  же  стать  сильнее?  -
Спросят  у  меня  -  
Любя  открыйвайтесь
Не  закрыв  себя.

16.05.2020

(Благодарю  за  редактирование  стиха  Александра  Кармышева)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881565
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.07.2020


На краю

Вещи?  Мне  нужно  их  немного,
Как  немного  нежности,  любви.
Зачем  судить  себя  так  строго,
Сжигая  все  живое  изнутри?

Зачем  все  эти  па  и  дифирамбы?
Хочешь  жизнь  особую  прожить?
Хочешь,  чтобы  было  как  в  рекламе:
Много  слов,  но  сколько  смысла  в  них?

Зачем  травить  себя  обманом,
Изворачивая  душу  в  тонку  нить?
Не  так  уж  просто  быть  собою,  
Когда  сильнее  ты  хорошим  хочешь  быть.

06.05.2020

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881564
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.07.2020


Любовь на двоих

Твой  любимый  человек  
Имеет  право  жить
Так  же,  как  и  ты,  
Кричать  и  истерить.
Заблуждаться,  беспокоиться  
И  ныть...
Быть    неуравновешенным
И  что-то  вдруг  забыть.

Мы  не  идеальные  
Так  устроен  мир.
Но  любовь  ведь  главное  
В  жизни  для  двоих.

07.03.2020

(Сотворчество  с  Александром  Кармышевым)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881562
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.07.2020


Поддержи

Поддержи  -  не  удержи,
Полюбив,  не  привяжись,
Отступив,  не  упади,
И  дальше  лети  ввысь.

Обними,  не  откажи,
Поцелуй,  не  задержи,
Упустив  миг,  отступи,
Но  не  долго  жди.

Мечтая,  не  укради,
Создавай  свои  миры,
Найдя,  легко  не  уходи,
А  есть  силы,  поддержи...  

17.05.2020

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881558
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.07.2020


Важные вопросы

Каков  он,  мир  без  нашего  пламени?
Каковы  они,  люди  без  нашего  знамени?
Каковы  они,  важные  вопросы  
Без  нашего  любознательного  носа?
Какова  она,  страна
С  покорным  молчанием  большинства?

04.06.2020

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881557
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.07.2020


Волна воспоминаний

Беги  муравей,  
День  твой  короткий,
Пока  взойдёт  и  сядет  солнце...

13.06.2020

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881537
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.07.2020


Феникс

Не  дарил  он  ей  камней  и  сердце,
А  лишь  фразу:  "я  любил".
Так  бывает,  что  в  разлуке  помер
И  уже  себя  не  воскресил...

09.04.2020

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881533
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.07.2020