spoondEr

Сторінки (1/1):  « 1»

Самотність лиш одного слова…

Коли  твої  земельні  ноги  сягають  неба,
А  душа  незграбно  лине  до  землі,
Коли  плекаєш  в  собі  бажання  -  треба,  
А  потім  в  очах  пливе,немов  у  мглі.

Рука  на  пульсі,  бажання  повні  штáні,
Але  сказати  ти  не  можеш  ті  рокові  слова.
Мучиш  себе  як  Кафка  у  вигнанні,
Лиш  рот  відкрив  -  а  з  нього  тишина.

Не  можеш  ти  сказати  того  слова
Бо  болить  тебе  неприйняття  його,
І  потім  мимоволі  молиш  Бога  -
Навіщо  це  страшне  бажання  нам  дано.

Іскри  в  очицях  завдають  ще  більше  болю,  
Чужі  очі  вже  зовсім  не  чужі,
І  мрієш  ти  собі  сказать  доволі,  
Але  ти  ходиш  «бідний»  на  самотині!

Сидиш  і  плачеш  тут,  і  вже  без  сліз
Не  бачиш  ні  в  чому  проблеми.
«Я  ж  нічо...,  нічого  не  зробив»,  -
Поклав  свій  телефон  до  задньої  кишені.

Тишина.  Спокій.  Музика.  Слова.
Фото.  Очі.  Посмішка.  Вона.
Гнів.  Безладність.  Сльози.  Край.  
Біль.  Вогонь.  Любов.  Печаль.

Лиш  потім  з  часом  в  тебе  буде  думка  -  
Знайшовши  в  голові  в  себе  її,
В  тебе  буде  потреба  лиш  одного  поцілунка
І  слів:  «Так,  я  б  любив  уста  її  палкі...»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881309
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2020