| Сторінки (1/4): | « | 1 | » |
А вам знайоме відчуття,
Коли усе втрачає сенс?
Ти мов покинуте дитя,
Чекаєш ангела з небес..
Коли ще вчора я раділа
Сьогодня лиш ридаю..
Колись плекала неньку віру,
Тепер лише зітхаю.
Це відчуття чомусь я бережу,
Забуть не в силах!
Ношу в пронизаному серці
Тому що, все ще так люблю..!
Любов и ненависть сплелись,
Немов мотузки у клубок.
Їх чорна кішка закотила
Під ржавий жорсткий лист думок.
Не всилах я піднять його...
Хоч важить він всього нічого.
Треба лиш взять та розмотать...
А далі..? Що із того!?
Чому так боляче мені!?
Чому не вмію пробачати!?
Образу ношу на руках
Немов маляти..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892328
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2020
Він ніколи мене не образить.
Не знецінить надії мої.
Не продасть честь за брухт!
Він не зрадить!
Хто ти? любий мій Ніхто..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885104
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2020
Мій любий, милий, я живу тобою,
Ти знай, прошу, про це не забувай.
Настане час і ти жалітимеш до болю
Про те, що сліз моїх не помічав.
Ти сплутав Гідність з принципом бездарним,
Який стирає міри грань.
Усе, що зрощене довірою й любов'ю,
Він змусить скинуть в рів даремних сподівань.
Знецінить найцінніше, щоб став ти навколішки,
Бо він тепер твій Цар!
Не думай про турботи, це не твої заботи,
Про це подумає твій Володар!
Та інколи, коли він тихо спить,
Ти не буди його, а просто відійди.
Згадай, є в тебе дівчинка одна,
Кохана, справжня, і цілком твоя.
Це я.. Була й любила до нестями,
Продала душу за любов.
Згортала карточки кривавими руками,
Щоб збудувать цей замок знов і знов!
Мій любий, милий, я жила тобою..
Прошу, мене ти не шукай.
Ти приклади на серце руку
І знай.. я там.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885099
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2020
Хто ти такий?
Чому шматуєш моє серце,
Крадешся та вселяєш гнів!?
Не віриш в моє щастя...
Ну й не вір, не вір!
Заполоняєш душу, невгамовний,
Але я знаю твій секрет.
Ти ходиш біля віри та любові
І тихо та жаданно ждеш...
Очікуєш ти миті спалаху,
Коли надія втратить орієнтир.
Годований моїм ти найдорожчим...
Штовхнеш мене у вир!
Твої брати та сестри
Мене підхоплять в хитрий танок,
Та в просторі розчарувань
Кружлятимуть, ховаючи світанок..
Награвшися удосталь, Біль
Віддасть мене стійкій Образі,
Сестра Зневіра не спізниться
Пізнаючи свій точний час,
Брат Відчай ввічливо пропустить Безнадію,
Яка штовхне мою надію
На дно руїн моїх омріяних прикрас..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881153
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2020