| Сторінки (3/213): | « | 1 2 3 | » |
Візьми мене з собою вдалечінь –
Давно мандруєш в мріях ти світами.
Забуду застороги ворожінь
І в караван полину за вітрами.
Лише з тобою спокій у душі,
Лише в дорозі щастя відчуваю.
Я згодна йти в краї мені чужі,
Плекаючи любов свою безкраю.
Давно забуті знаки заклинань
Начаклували лиш розчарування.
Я вірю у слова твоїх зізнань
І в силу мого вічного кохання!
1994
https://www.youtube.com/shorts/evKrTDoNci0
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009881
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2024
Моя душа навиворіт, нарозхрист.
І невимірна слізна глибина.
Кілок для себе ж мозок рвучко гострить,
Отруту ллє нескарана вина.
Минає поруч день і ніч – і пустка…
Реальності відлуння – наче вир.
Думок розбитих розлетілись друзки –
І не лікує часу еліксир.
Життєві хвилі люто розбиваю,
Щоб знищити страхи свої ущерть.
Я прагну жити, бо напевне знаю:
Страшніша смерті тільки сама смерть!
2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009880
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2024
Ген мурали, написані кулями,
Височать на Лиманському напрямку.
І розбитими плямами бурими
Зрять у простір покинуті засідки.
Час від часу кургани насипані
Вглибині ворушились під ордами.
І ковтала земля вражі цвинтарі,
І стогнала під лютими бомбами.
Бачиш: небо димами затягнуте –
З неоліту пожежі не бачені.
Території, кров’ю просякнуті, –
Це міста наші, поки ще втрачені.
Знову цвинтарю бути ворожому
Між курганами і териконами!
Бо козацькії душі – сторожею!
Бо козацькії лики – іконами!
https://www.youtube.com/watch?v=LOoM7dA4PY0
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006580
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2024
Зима тринадцятого року –
Фінал епохи тихих зим.
Усі наступні дії й кроки
Вели народ до різних змін.
Майдан палав у листопаді.
Тривожний грудень. Рік новий.
І втечу у продажній владі
Жертовний лютий окропив.
Відтятий Крим, Донбас розбитий
В нову епоху увійшли.
І ще наступні вісім зим ми
У невідомості жили.
Двадцятий рік був хворобливий,
Закрив кордон страшний ковід.
А в двадцять другому щосили
Напав на нас дурний сусід.
Два роки вже в моїй країні
Повномасштабна йде війна.
Нехай прийде до нас віднині
Із Перемогою весна!
2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006579
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2024
Той клятий бус повіз тебе на смерть.
Востаннє пурхнула під колесом пилюка.
Останній залп – і твій останній герць.
І в телефоні – назавжди розлука.
І впише вічність праведне ім’я.
І прийме небо безгріховну душу.
Та навесні на крилах журавля
На вільну землю повернутись мусиш!
https://www.youtube.com/shorts/jMwMnDtE3b8
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001421
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.12.2023
З новою вірою у світле майбуття
Нова епоха пише манускрипти.
І ні на крок не буде вороття
До днів страшних – замучених і вбитих.
Новою зіркою покаже небо шлях,
Щоб ми зустріли радісне прийдешнє.
І змінить усмішка жалобу на вустах,
І невмирущі в пам’яті воскреснуть.
Хай увійде добро у кожен дім.
І хай прибуде нездоланна сила.
Єдині ми у помислі своїм –
Щоб Перемога волю окрили́ла!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001349
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.12.2023
Тобі я вдячна за щасливий сон,
Принесену мені ранкову каву.
Минув давно цукерковий сезон.
І пристрастей хвилюючі заграви.
Не накриває виром почуттів
Такий близький і щирий поцілунок.
Давно вже випитий з буденних слів
Шалений і хмільний любовний трунок.
І скронь моїх шляхетна сивина
Тобі дозволить часом щось прощати.
Твого мовчання чиста глибина
Засвідчує, що вмієш ти кохати.
https://www.youtube.com/watch?v=I58Js3q52OE
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998266
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2023
Андрій обхопив руками зважнілу голову й занурився у думки. Пляшка віскі «Monkey shoulder» стояла невідкоркована. Напруга не давала поштовху до дій.
– Що мене бентежить? Як висловити те, що бентежить? – думав Андрій. – Почну розкладати думки. Перше, мене ніхто не розуміє. Друге, я не хочу, щоб мені лізли в душу. Ні, не так. Я заплутався. Усе спочатку.
У пам’яті спливали події останніх днів. Розмова про сім’ю, яку він так прагнув мати. Але не міг… Не міг чути про обов’язок!
У свідомість увірвався уривок розмови.
– Ти у чомусь змагаєшся зі мною? – допитувався Андрій. – Ти хочеш бути крутішою за мене?
– Ні, коханий, я просто хочу бути з тобою.
Андрій налив на дно скляного циліндру, узяв у хитку руку напій, але поставив його знову на стіл.
Не п’ється. Бентежать думки.
– Чим ця дівчина захопила мене? Що у ній особливого.
Усе ж змахнув келихом у повітрі. Не взяло! Погляд прикувався до пляшки. Брунатна рідина вабила, а латунні мавпочки на логотипі «Monkey shoulder» намагалися зрозуміти ситуацію. Змахнув келихом вдруге. Нарешті тепло пішло в свідомість, перекриваючи шляхи глузду. Андрій надто заповзято намагався розкласти усе на свої місця. Але часом перемагає непередбачуваність.
Її звали Вікторія – Перемога. І вона доволі часто клала його на обидві лопатки. Вона нерідко вигравала в суперечках з друзями і притягувала до себе погляди у юрбі. Жвава у гурті й сумна наодинці, іноді у рожевій короткій сукенці, іноді у лляному чоловічому костюмі, вона прискіпливо протирала дзеркала своєї «Mazda» і зовсім не звертала уваги на розкидані у власній квартирі речі. Така впевнена в правильності своїх дій і беззахисна перед обставинами, вона неначе смикала за невидимі ниточки, що з’єднували її з Андрієм, і змушувала його підкорятися її світу. А він сперечався і пручався з усієї сили, але так бажав кохати її усім серцем.
Історію їх стосунків почав саме він. Вікторія не одразу прийняла його залицяння, вагалася. Але турбота – ключ до серця. Допоміг, підвіз, вирішив. Сильна дівоча душа дозволила піклуватися про себе. Вдячність-насолода-закоханість – формула банальна, але дієва. Усе по-справжньому. Щиро.
Але була у Андрія …Ні, не таємниця, Вікторія про те знала. Була у Андрія сім’я. Не зареєстрована. Але з усіма складовими: дружина, діти будинок.
Андрій знову відчув потребу в алкогольній підтримці рудої мавпочки, він їй довіряв. Йому було так необхідно покластися на її плече.
Одного разу, правда, він уже довірився жінці… Алла була старша за нього. Попередні шлюби виснажили її матеріально й морально, лишивши їй борги, дітей та потребу записатися на ліфтинг обличчя. Але ж Андрій у нас турботливий хлопчина – допоміг, підвіз, вирішив. Він опікувався дітьми, добудовував обійстя, працював директором виробництва у фірмі Алли. Завзято виконував свій обов’язок чоловіка. Десять спільних років перетворили Аллу на красуню, оселю - на розкішний будинок, фірму – на розгалужений бізнес.
Та через десять років – наче грім: будинок і дорослі діти – власність Алли, посада та авто – власність фірми. А обов’язок Андрія – пам’ятати, ким він був до зустрічі з нею!
– Чому ти досі живеш у її будинку? – запитала Вікторія на початку їх стосунків.
– Мені так зручно, я так звик. Алла живе окремо. А що тут такого? Це лише будинок і все! – обурився Андрій. – Чому тебе це так бентежить?
– Тому що я не можу прийти до тебе…
Вікторія знову вклала Андрія на його ж татамі.
Тендітна й молода, але виважена й відважна, вона неначе мечем збивала будяки в його голові, розчищала хащі думок, прокладаючи шлях для їх спільного щасливого життя. А він вперто ліз у якісь джунглі, ховаючись від неї, від себе і від життя.
Руда мавпа вже стрибала по його плечах, грала в грудях. Нарешті Андрій сп’янів. А чого хоче п’яний чоловік? Звичайно, пригод. Він набрав номер Вікторії.
– Віко, це я. Треба поговорити. Я хочу побути наодинці. Я повинен зрозуміти, що хочу сім’ю.
– А що в цей час повинна робити я? – запитала дівчина.
– Дати мені ще один шанс.
– Шанс на що? На осмислення, чи потрібна тобі я? Якщо ти підеш, ти втратиш мене назавжди!
Не вийшло вдати із себе суперчоловіка, знову останнє слово було за Вікторією.
Другий дзвінок був до Алли.
– Алло, я хочу взяти свою частку з фірми.
– Твоя частка давно вкладена у виробництво, на якому ти маєш зарплатню. До речі, добре, що ти зателефонував. Підгони мені свою машину. У нас новий менеджер, йому потрібно мотатися містом. Ти ж пам’ятаєш, що авто належить фірмі?
Руді мавпи прожогом вистрибнули з голови, хміль осів у п’ятах.
Андрій попрямував до ванної. Холодний душ вигнав увесь жар, у думки і в душу повернувся той самий холод, що панував до зустрічі з «Monkey shoulder».
Коли збирався, прийшло повідомлення від Вікторії: «Я замовила для тебе подарунок, хоча до твого дня народження ще тиждень. Прийди в тату-салон на Садовій. Майстра та ескіз обрала я. Ти не повинен бачити, то сюрприз».
Андрій залишив машину на стоянці фірми, просив передати власниці ключі від машини й будинку. А потім попрямував у тату-салон.
Вечірнє небо збирало хмари, напирало передгроззям. Дихалося важко. Голова була напружена від віскі й думок, які розколювали навпіл череп. За рогом з’явилася маршрутка, що мала відвезти його в сусіднє село до мами. Андрій підняв заліплену плівкою руку зі свіжим татуюванням. Він ще не бачив, що там, він ще не прочитав напис: «Just be with me» – «Просто будь зі мною».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996150
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2023
Сива осене, вітрові вірна,
Ти печальна, хоча й золота.
Твоїм витівкам я не покірна!
Мене мучить твоя самота.
Ти зриваєш зажурене листя
І закручуєш швидко у вир.
Тра́ви вітром прудким розплелися,
Віддалися в осінній ясир.
Моя муза, на вітрі змарніла,
За наснагою вдаль вируша.
В пелюшках у зими сніжно-білих
Знов народиться світла душа.
https://www.youtube.com/watch?v=K45pDTpm4lY
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995970
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2023
Лагідним посвистом вітер окличе
Сонця останнє тепло.
І ритуал перевтілення звичний
Вчинить в природі зело.
Осінь в підробках своїх досконалих
Втаїть ознаки журби –
Поперетворює листя опале
На лицемірні скарби.
Встелиться смутком в’язким і похмурим
Неба висока блакить.
Закапотить по бруківці зажура –
Зникне все золото вмить!
https://www.youtube.com/watch?v=WUWKYMWw8gw
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995687
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2023
На запилених вулицях літо
Забиває останні голи.
Ще пасує м’ячем гордовито
У ворота насуплених злив.
На рудому осінньому полі
Хмари й вітер – центральні гравці.
Вже зажурені клени й тополі
Жовту картку тримають в руці.
З кутового настирливий вітер
Б’є у хмару строкатим м’ячем.
З поля йде переможене літо,
Умиваючись сірим дощем.
https://www.youtube.com/shorts/pSfMovW0HTo
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995073
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2023
Яблуневий замріяний сад
Гне додолу гілля обважніле.
Стиглі яблука низько висять,
Кожен плід – як міжзоряне тіло.
Нахиляюсь до зрілих плодів
І ловлю аромати дитинства.
Нюх, на диво, іще не згрубів,
Лиш думок розгубилось намисто.
Яблуневий туманний мій сон
Повертає у згадки сміливі,
Коли вірилось в світлий закон,
Що життя неодмінно щасливе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992931
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2023
До обрисів моїх ласкавих губ
Торкаються твої згрубілі пальці.
Уклало небо наш щасливий шлюб –
Війна нас роз’єднала якось вранці.
Без зброї руки пахнуть полином.
Ти у відпустці зовсім ненадовго.
Засмагле, сонцем зморене чоло
Не хоче згадувати про дорогу.
Ще тиждень відчуватиму тебе
І ніжно цілуватиму до ранку.
Я сподіватимусь, що все мине –
І будуть лише нашими світанки.
https://www.youtube.com/watch?v=lrBvjEk3z-k
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989447
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2023
[i] Д.[/i]
Останній мій до тебе гнівний лист –
Несамовита і лиха погроза.
Ще мить – і в небі зоряний статист
Засвідчить знову невгамовні сльози.
Ввижався десять років дивний сон,
В душі лишив розлюченість і пруги.
Я вірила в придуманий закон,
Що вже не зможу покохати вдруге.
Та почуття – як піч в зимовий день:
Без дров нових поволі загасає.
Якщо в юрбі зустріну я тебе,
Вдаватиму, що я тебе не знаю.
2002
https://www.youtube.com/watch?v=QB6KuDx3cWk
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988924
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2023
Утомлена буденністю новин,
На руки важко голову схилю.
Безвладна над могутністю хвилин,
Я волю дам зрадливому жалю.
Пошарпана життям мотузка днів
Тонка, як нитка, від напруги дій.
Я виринаю із мрійливих снів,
Ладнаю меч для здійснення надій.
Я вірю в те, що може владар час
Змінити хід ненависних думок.
Тоді відчує в серці кожен з нас
Любові чистої сміливий крок.
https://www.youtube.com/shorts/nFFqdZUhaHU
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987686
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.07.2023
Змиваєш з берців зашкарублий бруд,
Стираєш кров запеклу із шолома.
Ти відчуваєш спокій саме тут –
Нарешті засинаєш тихо вдома.
Стара підлога дошками скрипить,
Кіт навіть ходить біля тебе тихо.
Солодка, вже забута, щемна мить:
Ти спиш у хаті – і далеко лихо.
Неначе Образ – матері портрет
Над ліжком сни твої оберігає,
І не тривожать вибухи ракет,
Лиш за селом кричать качині зграї.
На скронях жилки набрякають уві сні,
І ходить тінь над віями незрима.
Ти не забув, що ти ще на війні,
І сонно кличеш друга-побратима.
https://www.youtube.com/watch?v=VIRFklFqPEw
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987406
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2023
Світ не без добрих людей,
Серце не без любові.
Щирість коханих очей,
Братство рідної мови.
Код українських сердець –
Наше козацьке минуле.
В слави прадавній вінець
Ворог випустив кулі.
Зродиться думка нова,
Зійде зернами честі –
І українська земля
З волею в серці воскресне!
https://www.youtube.com/watch?v=3oYucUVXC9U
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987405
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2023
Наші діти малюють війну
У садочках і школах вцілілих.
На зруйновану кожну стіну
Стелять райдугу фарб скам’янілих.
На малюнках – і квіти, й весна,
І небесно-сонячний прапор,
Паляниця в руках запашна,
І святі наші обриси мапи.
Україно! Майбутнє твоє –
У війні загартовані діти!
Хай у кожному серці зросте
Щира правда, незламна, як квіти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984900
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.06.2023
На грудях – маківка червона
Як слід від кулі, знак біди.
Набатом б’ють церковні дзвони,
Небесні кличучи суди.
«Ніколи знову!» - ми молились.
Хай згине зло минулих війн!
Ми щиро вірити хотіли
В широкі крила наших мрій…
Нова війна, нові могили…
Стіною ми проти чужих!
У серці – пам'ять про загиблих!
У зброї – захист для живих!
https://www.youtube.com/watch?v=tOjHebUsdpA
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982547
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2023
Вже рік не був на рідному порозі –
Вже цілий рік в далекій стороні.
У бліндажах, в окопах і в дорозі –
Він захищає землю на війні.
Там в кожній вирві смерть лиха чатує.
У лісосмугах – пастки й вороги.
Від куль і градів зарево вирує.
А вдома – запах вишні навкруги.
І ластівки устигли вже на хаті
Зліпити над віконечком гніздо.
До вуликів вже бджоли волохаті
Несуть на крилах зібраний пилок.
Лиш десять днів короткої відпустки…
Слізьми застигли згадані слова.
Він нахилявсь до кожної пелюстки
І кожну квітку вишні цілував.
https://www.youtube.com/watch?v=FxJ5jiIxVbg
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982131
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2023
Заходить сонце. Яскравіють зорі.
На варту в небо місяць вируша.
Шукають порятунку очі хворі,
І рветься в ніч із полум’я душа.
Холодний місяць студить в серці рану,
І сушить вітер в темряві сльозу.
Щоночі цей обряд безперестанний -
Гасити в серці почуттів грозу!
А зранку знову невимовний докір
Натягне душу в зрадницьку струну.
День вип’є хижо той вечірній спокій
І одягне кайданками вину.
https://www.youtube.com/watch?v=N99EnaoFwa0
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981838
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2023
Нова весна… Торішня була люта.
Лютіша за всі весни на землі.
Туга земля була в сніги закута,
А зверху – бомби, вибухи, вогні…
Нове життя… У мене. У сусідів.
Нова трава у стебла гонить сік.
В календарях чудесників друїдів
Чар-зілля рухає по колу рік.
Хай вкриють трави вирви і окопи,
Хай листя вип’є крові ручаї –
І всі прадавні, й свіжі гороскопи
Хай напророчать щастя цій весні!
https://www.youtube.com/shorts/YcC9mQRrQWg
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981299
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2023
Іде країною моєю люта жниця,
Хоч вже не раз проходила вона:
Морила голодом, вбиралась у вдовицю,
Тепер вдяглася в чорне, бо – війна!
Хлюпоче кров у неї під ногами,
Їй плач людський – неначе звук фанфар.
І долі жне кістлявими руками,
Й кладе снопи безбожно на вівтар.
Кому збираєш жертви, чорна жнице?
Хто твій володар? Служиш ти кому?
В полях стоїть некошена пшениця,
А ти пішла з серпами на війну!
Прийде кінець твоїх жахливих вчинків!
І вистоїть в боях моя земля!
Ти згинеш, жнице! А нові обжинки
Справлятимуть під мурами кремля!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981085
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.04.2023
Оксамитне ночі полотно
Простяглося аж до небокраю.
Дуже схоже на вівтар воно –
І під ним я щиро обіцяю:
Лиш його кохати цілий вік.
Я клянусь: любов моя – то сила!
Обійме мене той чоловік,
Що уперше називає «мила».
1994
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979330
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2023
Квітневий дощ такий ще не сміливий,
Ще з снігом ділить свій важкий політ.
Квітневий дощ поплаче полохливо -
І збудить землю від зимових снів.
Маленьких крапель життєдайна сила
Вливається у соки сонних трав.
Дерева гордо розправляють крила,
Шепочучи рядки старих октав.
І молоді завзяті стебелята
Вже пнуться, щоб дістати листям хмар.
Відходить в небуття зима заклята,
Бо дощ квітневий – то природи дар.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979144
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.04.2023
З небуття повертаюсь я важко,
Серце б’ється у грудях частіш,
Бо, немов перелякана пташка,
Я упала в долоні твої.
Ти зігрів мене подихом теплим
І розправив перо за пером.
На губах, від цілунків запеклих,
Переплуталась дійсність зі сном.
Я, окрилена, в небо злетіла.
І відчула я пристрасть і вись!
Я розправила зранені крила,
Щоби знову упасти колись.
2002 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978836
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2023
В село він в’їхав на баскім коні
І очі стрів – дві ягоди тернові.
Вона дістала кухоль на вікні
І подала напитись козакові.
Дві хвилі – для знайомства і розмов.
Дві миті – закохатися у вроду.
Та побратимів свист і стук підков
Покликали хлопчину до походу.
Ті дві тернини – в хлопцевій душі.
Ті дві хвилини – вирок для розлуки.
Сповзла хустина на однім плечі,
Як стан її тримали його руки.
Нехай ніколи сурмами війни
Не діляться навпіл щасливі ночі!
Нехай завжди чекають з далини
Закохані, ясні тернові очі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977961
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2023
З вікна автівки видно змучений пейзаж:
чорніють залишки недогорілих танків.
На Схід веде важкий кілометраж –
там від осель лиш димарі і ґанки.
Деокупована понищена земля –
це згарища щасливого життя і праці.
З червоними табличками поля,
Розтяжки й «пелюстки» у кожній балці.
Ровами скопані стежини лісосмуг,
там ворог нівечив дерева й наші долі.
І скільки зір біжить за виднокруг –
зерно обсипане в неораному полі.
До центру карти повертається авто.
Не крутять головами соняхи обдерті –
на варту їх не відряджав ніхто!
Вони стоять на противагу смерті!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977959
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2023
В думка́х – заблоковані коди.
У ду́шах – безмежний хао́с.
Заховані в серці клейноди
Чекають утішний прогноз.
Чекає побита свідомість
Гучни́х переможних новин –
І зможе буття невагомість
Ступити на вільну твердінь!
І зможуть нажахані долі
Прийняти чиєсь каяття.
Тоді мирним кроком пово́лі
До нас повернеться життя!
https://www.youtube.com/watch?v=ZBYg-oKW1jE&t=1s
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974970
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2023
Добігає кінця календар,
Вже новий на полиці чекає.
Час – нестримний правічний штукар:
Днів, даремно прожитих, немає.
Хтось пізнав щось незвичне, нове,
Хтось уперше у долю повірив,
Хтось для інших щоденно живе,
А хтось зуби нахабно ошкірив…
Кожна цифра на аркуші днів –
Неминучий, незвіданий ризик!
Той сміливець, хто вижить посмів
В сьогоденні жорстких метафізик!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969806
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.12.2022
Парасолею сірою хмар
Небо вкрило замріяний простір.
Із осінніх небесних примар
Дощ зіткав тихо смуткові постіль.
П’є невпинно вологу земля,
Не дає шансів кроку сухому.
Розганяється вітер здаля,
Щоб журбу замінити на втому.
Є у осені безліч причин
Над полями невтішно ридати.
Лише ліс безголосий скрипить
І покірно вкладається спати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961874
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2022
Із тобою в нас жодного фото,
Хоч немало удвох прожили.
Ми пройшли крізь вогонь і болото,
Крізь свої і чужі блокпости.
Ми ховали навмисно обличчя
Від ворожих і заздрих очей.
Витягала не раз з потойбіччя
Сила вірних і дружніх плечей.
Буде пам'ять дбайливо збирати
Твою усмішку й теплі слова.
Ти накрив тілом вражу гранату…
Та душа твоя завжди жива!
https://www.youtube.com/watch?v=tm8Es0u2Ozg
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960954
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2022
Битва за Харків – за силу й незламність ідей,
Битва за Суми – за наші священні кордони.
І за сміливий Чернігів – мільйони людей,
Що зупиняли серцями ворожі колони.
Бій за Херсон – за пролиті і сльози, і кров,
Що оросили поля кавунів і пшениці.
Куп’янськ, Бахмут та Ізюм відбудуються знов,
Будуть родити у полі нові паляниці.
Бій за Одесу – за місто морських кораблів,
За Миколаїв, Бердянськ – за порти їх і верфи.
В битві за Київ – молитви усіх матерів
В силу злилися, щоб ворога лютого стерти!
І закипить в чавунах в Маріуполі сталь,
І Криворіжжя скує і мечі, і гармати.
За Україну піднімем звитяжний грааль!
Вільне життя у державі почнем будувати!
https://www.youtube.com/watch?v=fP8Mvw9SSIY&t=15s
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959677
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2022
Я не знаю, як пахне десь степ
І як віє солоність від моря,
Бо живу у краях, де росте
Ліс сосновий, гойдаючи зорі.
Кожен стовбур прямує до хмар,
І ховає від хижого ока,
І вливає у душу той чар,
Що в гущавині ткався глибоко.
Стелить м'ятою стежку трава,
І вітається пагорб грибами.
Пахне ліс, наче казка жива,
Що написана в небі гілками.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957546
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2022
Всі символи змішались на Різдво,
У світі меж для радості немає.
В сучасний дім ідуть тепер удвох
Веселий Санта Клаус з Миколаєм.
Не спить родина кожна дотемна –
Відкриті для гостей і двері, й брами.
Від Чилі до Кореї вісь земна
Убрана кульками і сяє ліхтарями.
Печуть індиків, рибу, ковбасу...
І сотні мов несуть хвалу за свято.
Нехай же небо за оцю красу
Пошле добро і мир у кожну хату!
https://www.youtube.com/watch?v=dpaWEDOXgf0
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957545
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2022
В.П.
Злітаючи сміхом до стелі,
Ти мріяв, що станеш пілотом,
А в снах на швидкій каравелі
За вітром розтягував шкоти.
Ти думав, що лікарем станеш,
Зшиватимеш м'язи й скелети.
А потім в життя твоє танець
Шаленим улився квікстепом.
Схилявся в латинських мотивах,
Кружляв ти у віденськім вальсі,
Злітав у ритмічних поривах
І пристрасно рухавсь у сальсі.
Та сниться тобі після бою:
Ти знову на ріднім паркеті.
І ти уві сні свою зброю
Стискаєш в холоднім наметі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957256
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2022
Кілометри пройдених доріг,
Барелі згорілого бензину,
Біль від мозолі́в натертих ніг —
Все ятрить в душі за Україну.
Ти́сячі наплетених сіто́к,
Зібрана в причепи допомога,
І чекання бажаних звісто́к,
І мільйони сподівань на Бога,
І пропахлі згарищем міста,
Вщент зруйновані сільради і оселі...
Та єдина праведна мета —
Повернути мир на наші зе́млі!
https://www.youtube.com/watch?v=4_0Z1nUYG4E
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956889
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2022
Вклонюся українським я полям
За те, що у пожежах хліб родили.
Подякую я фермерським рукам,
Що в полі кожен колос захистили.
І слюсарю за те, що є вода,
Електрику, що є в домівках світло.
З'єднала нас війни гірка біда,
Просіяла через правдиве сито.
І воїнам уклін за наші сни,
І волонтерам, що ідуть на ризик.
Молюсь за всіх, хто у часи війни
Живе із серцем щирим, а не хижим!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955008
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2022
Ти вижив. Рука не вціліла.
Та хоч ти не весь, та зі мною.
Рубці твого мужнього тіла
Я вицілую — і загою.
Пройду крізь усі я лікарні,
Тримати я буду за руку,
За ту, що лишилась непарна.
Удвох проживем твої муки.
Я виплачу сльози потому,
Коли буде вже Перемога.
За те, що живий ти удома,
Я мовчки подякую Богу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954257
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2022
Між звуками повітряних тривог
Життя минає в стомленім чеканні.
Новини українських перемог
Пожадливо ковтаємо з екранів.
Стрічки гортаєм постів і світлин
І фронтові читаєм анекдоти.
Марнуєм сотні вкрадених годин
У сховищах, рахуючи прильоти.
Чекаємо на рідних звідусіль,
Збираємо підтримку й допомогу.
І віримо у неминущість слів:
“Кінець війні! Святкуймо Перемогу!”
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954256
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2022
Дитячі мрії всіх випускників
І щирі усмішки з'юрмилися на фото.
Світлини зниклих з пам'яті років
Дивилися на вчительку з комода.
Веселі хлопчики, бешкетники малі —
Такі дорослі, а усе ще діти.
Судилося цим дітям на війні
В боях запеклих ворога зустріти.
Вона живе, ця вчителька стара.
Альбомів купа у старій коробці.
Ще не прийшла увись її пора —
Несуть на небі варту її хлопці...
https://www.youtube.com/watch?v=g29nr9ZMoD8
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952804
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2022
Здіймався в небо білий літачок —
і босі діти бігли вслід ключами.
Тремтів від щастя кожен голосок.
“Візьми мене в політ!” — вони кричали.
Це спогад із дитячої пори —
Тоді ще не лякали камуфляжі,
Тоді ще знак російської орди
Не миготів на вражім фюзеляжі,
Звук літака не рушив сновидінь,
І спалахи ракет ще не будили.
Життя зі світла увійшло у тінь —
І мрій високих обгоріли крила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952272
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2022
Загравою світанок кличе день новий
І гонить морок гордо і неспинно.
Крізь мене сонце дивиться на світ живий
І робить старше на одну годину.
У час народження вклонюсь новому дню,
Нап’юсь терпкого чару сподівання,
Вогню прадавню силу в душу увіллю –
Відчую серцем магію світання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951852
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2022
Стікала кров’ю зранена нога.
І хлопчику було лише за двадцять.
Не плакав, не кричав. Одна сльоза
Скотилась тихо лікарю на пальці.
Старий хірург хлопчину оглядав,
Перевіряв розширені зіниці
І головою змучено хитав,
Вдягаючи медичні рукавиці.
– Ми не врятуєм ногу геть усю,
Частину доведеться відтинати.
Гранатою пошкодило ступню.
Готуйте пацієнтові палату!
Ще одного везуть. У ногу теж.
Та він не наш – російський полонений.
– Що, друже, дуже боляче? Авжеж!
Теж двадцять років? Окупант ти хрєнов!
– Ти на своїй гранаті підірвавсь? –
Допитувався лікар у хлопчини.
– Тут неглибоко. Теж оперувать
Потрібно ногу – лиш зашить судину.
Здолавши втому на своїм чолі,
Згадавши «клятву честі Гіппократа»,
Старий хірург задумливо, без слів
Пішов обох військових рятувати.
Зашив обох із вправністю шевця
І кляв війни міцні, страшні лещата.
І їм обом хірург пообіцяв,
Що на весіллі будуть танцювати…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951532
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2022
Писала я російською колись,
Бо мову цю у кожній школі вчили.
Цвєтаєвої віршами клялись,
Під Пушкіна ми розправляли крила.
Одного ранку та пройшла любов
До «языка», що знала досконало.
Омила кожне слово наша кров,
І правда в ньому назавжди сконала.
Я чую присмак сліз і гіркоти,
Погрози, підлість, лють, убивство, ґрати.
І на російську знавіснілу «ы»
Не хочу навіть рота відкривати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951531
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2022
Одружились у час війни
Між сирен і нестримних «градів».
І щасливі були вони,
І кохали так щиро, справді.
Ті жадані нічні дзвінки
Повні ніжності та чекання.
І були СМСок рядки
Про життя і вічне кохання.
Та зустрілись в кінці весни,
Як несли його побратими.
І звисаючий прапор з труни
Цілували бійці на колінах.
Він – герой навіки в серцях!
А вона залишилась вдовою…
І в душі її – чорний птах…
Двадцять років мали обоє…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950011
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2022
Десь далеко місто Маріуполь.
Я ніколи в ньому не була.
Там живуть чужі для мене люди
І звучать по-іншому слова.
Та болить за них, наче за рідних!
І любов до них, і співчуття!
Земляки мої, близькі мої, сусіди!
Стало пеклом мирне їх життя!
Як їх врятувати від неволі?
Як їх захистити від біди?
Побажаю я такої ж долі
Для катів з російської орди!
Хай сирени звук безперестанку
Будить їх щоночі й геть жене!
Хай у їхні вікна на світанку
Чорним димом й згарищем війне!
Чи жорстоко кари побажати?
Гріх – у помсту виливати лють?
То нехай російські окупанти
Радість в Маріуполь повернуть!
https://www.youtube.com/watch?v=XQEPc8MT7wg
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950010
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2022
Прокинувсь я від холоду в пітьмі.
Ще ніч. Матуся спить в старенькій шалі.
Не видно з вулиць світла на стіні,
Бо тут немає вікон – ми в підвалі.
Вже вісім діб тут вся моя сім’я.
І вісім діб я не читав нічого.
Тут темрява. Нема книжок. І я
Навчився подумки звертатися до Бога.
Помер наш кіт. Вже вісім днів нема.
Його вночі уламком розірвало.
Коли влупив по місту залпом «Град»,
В дворі на сніг сусідка наша впала.
Тулюсь до мами. Холодно мені.
Хотів, щоб мама розказала казку.
Вона втомилась, каже: на війні
Дорослими стають усі відразу.
Молюсь я, Боже, подумки тобі,
Щоб вижили усі, хто є в підвалі.
Ми вчора з дідом на отій стіні
Покійного кота намалювали.
Прости за все нас, Боже дорогий!
Повинен ти мені пообіцяти,
Що з України підуть вороги
І нас нарешті забере з підвалу тато.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947860
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2022
(гумореска)
Дожила бабуня Алла
До пенсійної пори –
І у пам’яті постали
Піонерські табори.
Пригадала, як щоранку:
«На зарядку – раз-два-три».
Як стрибали на світанку
В річку «щучкою» з гори.
Цілі ночі під гітару
Їх загін волав пісні.
І таємно написала
«Люблю Петьку» на стіні.
Але бабі у голівку
Хтось нечесний думку втер:
Буде баба знову дівка,
Як вернеться в СРСР.
На парад іде бабуся
Під червоні прапори –
Марить знову повернуться
В піонерські табори!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947546
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2022
Лютує ворог від безсилля:
Всі спроби марні нас зламати!
Ненависті до нього хвиля
Росте від хати і до хати!
Ми відчуваємо провину –
Не вберегли невинні душі.
За кожну смерть, за Україну
Потоки помсти неминущі!
Наш мирний рід, що з хліборобів
До сонця слав хвалу небесну,
У гніві за свою свободу
Новітнім воїнством воскресне!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947459
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.05.2022
Свою ідею має кожен з нас –
Ми вміємо хвалити і карати.
Та всіх розсудить непідкупний час:
Когось на п’єдестал, когось – за ґрати!
Проти його нестримної ходи
Не заперечить ні монарх, ні воїн.
Вінець для слави або для ганьби
Час обере для нинішніх героїв.
І будуть покоління крізь віки
Читати сповіді забутих очевидців.
І будуть тиснути народові гріхи
Розвінчаних диктаторів-убивців.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947458
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.05.2022
Чи є в російській слово «волонтер»?
Чи є слова «підтримка», «допомога»?
Чи в мові цій дух дружності помер?
Ненавистю там встелена дорога!
Чи є в російській слово «окупант»?
Чи як вони себе там називають?
Вигадувати фейки в них талант:
Катів «освободітель» величають.
Російські перекручені слова…
Спотворені, гнилі, пихаті душі…
Коли у мові правда не жива –
Її носій не прийде у грядуще!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947370
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2022
У шафі суконь стрій на вішаках.
Їх одягала – і була щаслива.
Тепер бензином броник мій пропах,
На берцях – пил дорожній і мастило.
Я волонтер. Під кулями у сніг,
У дощ, у спеку я на фронт кермую.
В наметах сплю. Щоб край мій переміг,
Частину серця у вантаж пакую.
За кожного я тихо помолюсь,
Потисну кожному, як побратимка, руку.
Закінчиться війна – я повернусь
І одягну свою найкращу сукню!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947369
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2022
Війна змінила всіх: комусь відвагу
І хист тримати зброю додала,
Ну а комусь – знущання, голод, спрагу
І сивину над зморшками чола.
А є такі, кого війна здолала:
Він не поліг – він в розпачі зів’яв,
Бо втрата рідних – то велика кара…
Не кожне серце – то залізний сплав!
А є іуди: сторгували душу
Вони катам за тридцять срібняків.
Я заповіді Господа порушу
І смерті попрошу для цих скотів!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947339
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2022
Хтось грубо наступив на наші мрії
І збурив в серці грізний резонанс.
Хтось уявив, що він для нас месія.
Чому цей хтось вирішує за нас?
У нас – свої окреслені кордони.
У нас свої є виміри свобод.
Комусь так муляли тризуб і всі закони?
Комусь поперек горла наш народ!
Нехай цей хтось, що прагне в світі влади,
Знайде-таки ту незабутню путь:
Диктатора, що так любив паради,
Перед кремлем востаннє пронесуть!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947336
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2022
Коли закінчиться війна,
Наповню келих я сповна
І вип’ю за відвагу тих,
Хто від російських рук поліг.
А потім ще раз підніму
За тих, хто вижив у війну,
Хто день і ніч ставав до бою,
Гатив по ворогу зі зброї.
За славних хлопців і дівчат,
За знаменитий наш десант,
За наших мужніх моряків,
Що нас боронять з кораблів.
За кожне змучене село,
Що гніт терпіло як могло,
За всіх жінок, дітей, дівчат,
Що кривдив тяжко окупант.
За волонтерів, лікарів,
За відьмаків і знахарів –
За всіх людей, що крок за кроком
Нам наближали Перемогу!
І ще наллю усім за те,
Що завтра день новий прийде!
І кожен з радістю зустріне
Величний розквіт України!
https://www.youtube.com/watch?v=tMIwu7hJOFw
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946344
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.04.2022
Заметілі коси білі
розпустили,
розпустили.
Крижані холодні крила
все накрили,
все накрили.
І під ковдрою дерева
сплять до ранку,
сплять до ранку.
Сонця промені рожеві
на світанку,
на світанку
Все осяють ніжним світлом,
сніг осушать,
сніг осушать.
І всміхнуться первоцвітом
наші душі,
наші душі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946341
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.04.2022
Зупинилась весна на порозі –
Не стрічали цьогоріч весну.
Вся брудна: замастилась в дорозі,
Як проходила через війну.
Без веснянок, без квітів, і щастя,
І без о́ранок в теплих полях,
Без пташиного в небі причастя –
Не пройшлася весна по дворах.
Вже верба у зеленім хітоні.
І бруньки квітень вишням надув.
Нахиляю обличчя в долоні
І здригаюсь: а березень був?
https://www.youtube.com/shorts/xlI4o0Xbz1Q
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944751
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.04.2022
У моєму дитинстві колись
Відзначали у травні дев’яте.
І стояв у селі обеліск
Та погруддя у бронзі солдата.
Довго плакали в той день жінки,
Поминаючи всіх односельців,
І на кожен надгробок вінки
Покладали зі щемом у серці.
Знала я всі могилки рідні́,
Всіх розстріляних, німцями вбитих…
Щиро вірила я, що війні
Вже ніколи не повторитись!
Хто б сказав тим стражденним жінкам,
Що такого ж кривавого ранку,
Як тоді, в сорокових роках,
Із росії ввійдуть до нас танки.
Не повірив би в бронзі солдат,
Не повірили б душі загиблих,
Що російський брудний окупант
Стане цілому світу огидний!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944627
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2022
Ріже лезом по серцю Ірпінь,
І голосить над вирвами Буча…
Наплювала у саму глибінь
Ядом й зброєю наволоч суча!
Маріуполя стогін і крик
Заглушили зиговані танки.
І гостомельські душі згори
Невідспівані плачуть до ранку.
Скільки міст і сілець навесні
Будуть сіяти сльози у полі.
Скільки наших людей на війні
Потерпають від страху і болю.
Зло вирує у баштах кремля –
Україна уся під прицілом.
Але батьківська наша земля
Не здригнеться душею і тілом!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944525
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2022
Дощами сліз омилася земля,
І попелом упав із неба смуток.
Поорані ракетами поля,
Засіяний в ріллю кривавий жмуток.
Прийшли в мою країну вороги:
Хто за ідею, ну, а хто за гроші.
У ґрунті нашому кати ці полягли!
А дехто і землі не вартий, Боже!
Зерно за плугом в ниву упаде.
Забув ти істину свого ж героя, враже:
Хто із мечем в краї мої прийде – *
Від Збройних сил в моїй землі поляже!
*Вислів із фільму С. Ейзенштейна «Олександр Невський»: «Хто з мечем до нас прийде, той від меча і загине».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944273
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2022
Вона чекала звістки із фронтів,
А він не міг дзвонити їй щоденно.
В підвалі між сусідів і котів,
Між вибухами йшло життя буденне.
Вона збирала речі і харчі,
Плела сітки для наших волонтерів.
А він стояв на варті уночі
І слухав звук чужих гелікоптерів.
Він вислав фотографію свою –
Вона екран так довго цілувала.
Він написав коротке: «Я люблю» –
І стиснув «Джавеліна» грізне жало…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944178
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.04.2022
Горді нащадки Аскольда, Ігоря й Мала –
Ви України моєї славетні сини.
В битвах відвага і сила щоразу зростала.
Землю мою вбережіть від жахіття війни!
Зрадницьки ворог напав на прадавні кордони,
Вічні фортеці не скоряться ницим катам!
Вільний народ не погодиться жити в полоні!
Проти навали російської дух наш повстав!
В сивих легендах герої живуть України,
Кобзи завзяті оспівують їх імена.
І перед подвигом станемо ми на коліна,
А перед зрадою виросте вперта стіна!
Почесть сміливим князям і військовим сучасним!
Слава навіки відважним борцям ЗСУ!
Сонце свободи над нами тепер не загасне!
Ми подолаєм назавжди криваву війну!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944177
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.04.2022
[b]Недовга зустріч[/b]
Пам’ятаєш той вечір?
Світло тінями грало.
Зустріч схожа на втечу,
Як і ця, нетривала.
Ти смієшся. Я мило
Сум в усмішці ховаю.
Ти такий некмітливий –
Поцілунку чекаю!
Після мандрів розлуки
Ті слова – як на пласі.
Всі обра́зи і муки
Потонули у часі.
Заметіль виє все ще,
Застилає розмову.
Одне одному серце
Не відкрили ми знову…
2021
https://www.youtube.com/watch?v=g0e-v7SwZh8
[b]Недолгая встреча[/b]
Помнишь зимний тот вечер,
Пламя яркого света?
Мимолётная встреча –
Вот такая, как эта.
Ты смеёшься. Я тоже
Грусть в улыбке скрываю.
Недогадливый всё же –
Поцелуй ожидаю!
После долгой разлуки
Все слова – словно бремя.
Те обиды и муки
Унесло с собой время.
За окном снова вьюга.
Блики томного света…
Снова мы друг от друга
Не дождались ответа…
1992
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943402
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2022
[b]Без кохання[/b]
Без кохання пустка огортала,
Забував поет свої слова.
І мовчазно сонце десь сідало,
Темряві лишаючи права.
Ніч слізьми наповнилась до краю,
І два серця танули в біді –
Розуміли, що вони втрачають
Перший раз кохання у житті.
[b]2021[/b]
[b]Без любви [/b]
Без любви пустынной жизнь казалась,
Забывал поэт свои слова,
И безмолвно солнце опускалось,
Уступая сумеркам права.
Ночь без чувств повеяла прохладой,
И два сердца испытали боль,
Понимая, что они теряют
В этой жизни первую любовь.
[b]1995[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943384
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2022
Древня держава моя – українська земля –
Бачила здавна набіги, навали і орди.
Знову покремсані горем квітучі поля,
Знову ступили на неї криваві заброди.
Воїни світла зійшлися на варту добра –
«руського міру» не стане в державі і сліду!
І кожен з нас, хто боявся слова «війна»,
Відсіч дає ворогам і запеклим сусідам.
Сонце моє українське, ти вільно світи!
Небо моє неозоре, засяй у блакиті!
Стигле колосся у полі, на щастя рости!
Люди моєї землі, ви найкращі у світі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942998
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2022
Я пацифіст, у якому прокинулась лють.
Я миротворець, в якому вже визріла помста.
Згадала свідомість козацьку приховану суть –
Хоче напитися гибеллю ворога вдосталь.
Армія сипле вогонь на ворожі війська,
Тероборона тримає міста і кордони.
Вірю я в те, що уже перемога близька!
І Україна народить нові легіони!
Вийде на світ із сердець той затаєний гнів,
Що толерантністю був до росії-сусіда.
І під напругою помислів наших і слів
Вщент розлетиться кремлівська хитка піраміда!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942997
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2022
«Добрий вечір! Ми з України!»
Із Полісся, зі Сходу, з Карпат…
Всі чекаємо добрі новини –
Що із нашого боку без втрат!
Ми благаєм сили небесні
Берегти ЗСУ у бою.
Хай козацькі душі воскреснуть
І боронять країну свою.
Хай для ворога наші кордони
Стануть колом вогне́нним святим.
І свободи людської закони
Не порушаться в світі ніким!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942907
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2022
Російський льотчику, ти на війні?
Війна – це коли воюєш,
А ти серед ночі в пітьмі
Мирні міста бомбардуєш!
У Саратові сплять сини?
Чекає, мабуть, дружина?
А наші малі бачать сни
В підвалах. Життя – як пружина!
Утратив ти доблесть і честь,
Вступивши на службу смерті.
І як літака твого жерсть,
Так ти запалаєш у пеклі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942906
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2022
Ти стверджуєш, росіє, що в тобі
Зійшлись ідеї рівності і братства?
Ти стрімко тонеш в світовій ганьбі,
Бо розплодила кривду і лукавство!
Ти мріяла про ще один Рейхстаг*?
Та сам Берлін розп’яв свого тирана!
росіє, твій алтайський саркофаг**
тобі навіки одягнув кайдани!
Ідеологія чужих латинських букв***,
Накреслених на заржаві́лих танках,
Тебе звела на грішну, хибну путь –
В чорно́земах ти згинеш до останку!
*Рейхстаг – будинок парламенту в Берліні, натяк на події 1945 р.
**алтайський саркофаг – бункер путіна на Алтаї
***латинські букви – позначки Z, V, O на російській військовій техніці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942816
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2022
А знаєте, як я боюсь?
Боюсь, що аж трусяться жижки.
Та я ні за що не схилюсь!
Лише потім поплачу трішки…
А знаєте, хочу в кіно,
А ще в зоопарк влітку в Київ!
Неначе хитке доміно,
Життя розвалилося мирне…
І звук літаків у імлі,
І смерті навкруг, що ти сієш,
Ніколи ніхто на Землі
Тобі не пробачить, росіє!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942814
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2022
Сирена ділить час на «до» і «після».
Відбій – тривога – згустки різних дій.
Оголене пече у нерва вістря.
Звучать мільйони сповнених надій.
Народжуються діти у підвалах.
Відходять за кордони поїзди.
Нічні питання: «Чи у вас літало?»
Змінилася свідомість назавжди!
Минулий день вливається в майбутній –
І меж доби ніхто не визнає.
Та дух козацький в кожному присутній.
Моя державо, ми у тебе є!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942766
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2022
Тепер росія для усіх ізгой -
Імперія брехлива, зла країна.
В моїй державі кожен з нас герой,
Твоя історія — тепер сама руїна!
Тебе жінки прокля́ли на віки́,
Ненавидять тебе старі і діти.
Твої голодні й босі вояки́
Здаються і біжать із поля битви.
Гордилась ти багатствами вельмож,
Та скоро станеш на всесвітню плаху,
Тому що кожен український бомж
Достойно скаже: “росіє, іди н#х#й!”
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941421
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2022
Світанок – захід – ніч – майбутній день …
З календаря листок новий злітає.
Життя лякає безліччю знамень,
А ми життю лиш дякуєм навзаєм.
Календарів обірвані томи
Встеляють шлях щоденний під ногами.
Необережно наступаєм ми
На дати, запорошені снігами.
Печалі мить ніхто не поверне,
Не проживе ще раз момент щасливий.
Для кожного є правило одне:
Годин в добі лише двадцять чотири!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939235
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2022
Навчають нас з дитинства у собі
Тримати почуттів палкі пожежі.
Зростаючи до певної межі,
Ущент згоряють мрій рожеві вежі.
Коли образять, стиснеш кулаки
І втопиш біль у келиху кагору.
Сховаєш в серці нелегкі думки -
І шлях життєвий починаєш знову.
Женеш все незнайоме і нове,
Боїшся, що усе навкруг не вічне!
Та лише той по-справжньому живе,
Хто відчуває вітер у обличчя!
https://www.youtube.com/watch?v=NQj0fxT6V2A
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938108
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.01.2022
Мого кохання вистачить на двох
У серці почуттів – велика сила.
Ти лиш піддайся, не боронься, щоб
Я нас палкіш удвічі полюбила.
Ти мовчазний і на слова скупий –
Зізнаннями мене тремтіть не змусиш.
Та відчуваю: погляд твій сумний
Пірнає у мою глибоку душу.
Ти з почуттями вийшов на борню,
Та я твою тортуру пересилю.
І знов кладеш ти голову свою
На пестощів моїх ласкаву хвилю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938055
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2022
Зустріну я тебе через віки,
Коли я перероджусь в піднебессі.
І доленосні [i]сяючі[/i] зірки
Твоє кохання знов мені накреслять.
Тебе впізнаю, хоч і будуть вже
У зустрічей нові місця і дати.
І знову десь під серцем запече –
Тебе в подружжя зможу я обрати.
Реінкарнація – теорія про те,
Що перевірити нікому не під силу.
Якщо б я не повірила у це,
То біль в душі ніколи б не згасила.
Картина Жозефіни Уолл "Поцілунок"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938053
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2022
Метелик лише день один живе
І тріпотить яскраво над полями.
Через добу востаннє промайне –
І попіл крил розвіється вітрами.
Світляк існує п’ять десятків днів,
Вночі його ліхтар природний сяє.
Хто в темряві дорогу загубив,
Той вогник бажаний під листям відшукає.
Між зір людині неземним пером
Написано немало пережити.
На жаль, метеликом комусь чи світляком
Судилося у розквіті згоріти…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937946
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2022
В Святвечір – в тарілі духмяна кутя
І сяє ялинка святково.
Щемливо запалює свічку рідня
Для тих, хто злетиться до столу.
Кружляє над полум’ям світла душа –
Своя у родинному колі,
Та тут, на землі, є для часу межа –
Вже кличе небесне роздолля.
Лунають бажання, надії слова –
На той рік зустріти це свято.
Заплаче опівночі воском свіча,
Щоб шлях до небес показати…
https://www.youtube.com/watch?v=Lct8o2yE_mY&t=5s
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935229
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.12.2021
Перед плітками всі ми безборонні:
Зламають долю й сильну, і крихку.
Мені покрутять пальцем біля скроні –
І не пробачать цю любов палку.
А я пройшла в житті за ці пів віку
Всього доволі… Різні – я і він.
Не пара ми з тим гарним чоловіком.
Я трохи старша. Ну, а він – без змін!
І знаю я: любить його – безодня.
Та кличе знову ночі оксамит…
Врятуй мене, о милосте Господня,
Від осуду і заздрощів людських!
На фото - Мадонна і Хесус Лус
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931909
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2021
Сумний у неба колір восени.
Відтінків мало: сіре і сталеве.
Буває, що хмаринні чавуни
Пливуть по ньому грізно, металево.
А часом зафарбується блакить
Пташиним щебетливим візерунком,
Та вітер злий між крилами дзвенить,
Збиваючи у зграї ті малюнки.
І хоч на сході сяйвом спалахне
За горизонтом вранішня заграва,
Та знову неба полотно сумне
З дощами заведе тривку забаву.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931532
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2021
Червона сукня на тонких плечах,
І полум’яна на губах помада,
І ще підбори на прудких ногах…
Іде вона – спокуса і принада!
І поглядом стрімким чоловіки
Її сліди замріяно голублять,
Вдихають терпкість дорогих духів –
І розум свій на мить від неї гублять.
Але вона шукає не пригод:
Червона сукня – атрибут змагання!
Серед усіх на світі нагород
Нема відзнаки в неї за кохання…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930771
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2021
Чому проймає сум в осінній день,
Коли ще так яскраво сонце світить?
Бо від пташиних щебетних пісень
Звільнились на деревах мокрі віти.
Вже за морями чути голоси –
Дзвенить щоосені у щасті вирій.
А ми шукаєм залишки краси
У листі, під ногами помарнілім.
Летить нечутно втомлений листок,
Туманна синь стає усе густіша…
Хоч би один пташиний голосок!
Але повсюди – незбагненна тиша…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930767
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2021
Собі дозволю думати про нього,
Хоч він не мій – чужий він чоловік.
І різні з ним простеляться дороги
Віднині, й завтра, й потім, і навік.
За нього я змагатися не буду
З тією, що знайома й не чужа.
Хай гоїть рани, зцілить хай застуду –
Нехай не рветься в здогадах душа!
А я для нього стану тимчасово
Вином, таким грайливим і хмільним.
Ні помсти я не хочу, ані змови!
Жіноча примха – просто бути з ним!
https://www.youtube.com/watch?v=QqhsVKK89ig
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929390
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2021
Хмари засмучені, ранні
Осінь пригнала руда.
З вишні листочок останній
В мокру траву опада.
Там завмирає нечутно –
Гасне відтінок тепла.
Зносить листок цей спокуту –
Сам відірвавсь від стебла.
Взимку засніжена тиша
Вкриє шатро золоте.
Лист цей останній… Та вишня
Знов навесні зацвіте!
https://www.youtube.com/watch?v=XoeIpqVx6ps
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929169
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2021
У давніх, дівочих, замріяних снах
Я бачила дивних героїв.
Вони існували у різних світах,
А долю єднали зі мною.
Мій перший коханий – це е́ллін рвучкий –
Підкорював світ Ойкумени.
Щоб свій поцілунок віддати палкий,
Лишав він сідло і стремена.
Як жриця, я вірно кохала його
Й ночей провела з ним чимало.
А вранці, ще поки на день не зійшло,
В країни чужі проводжала.
Мій другий коханий – володар фортець.
В далеких хрестових походах
Гострив він пощерблений битвами меч.
Для нього був бій – наче подих.
Він поглядом сильним долав ворогів,
Колов гострим списом драконів.
А зранку шаленим цілунком будив
Вуста мої ніжні, ще сонні.
Мій третій коханий – мовчазний норман,
Суворий, погордливий вікінг –
Рунічний на шиї носив талісман,
Холодні підкорював ріки.
З сокирою легко він справу ладнав
І пік дичину на багатті.
А поруч зі мною він тихо дрімав
Під дубом розлогим, крислатим.
І лицар, і вікінг, і е́ллін меткий
Свої віддали́ щастя й волю
Мені наяву, а чи, може, у сні...
Та кожен із них – моя доля!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929140
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2021
З болем пишеться вірш про війну,
Про Майдан і борців революцій,
Про ворожу незламну стіну
І законність усіх конституцій.
Змінять люди із часом думки,
Пафос лозунгів, зникнуть промови…
А читатимуть «вічні» книжки:
Вірші, прозу, а ще – колискові.
Про троянди, кохання, весну,
Про батьків і про долю лелечу…
Хтось згадає колись про війну?
Хтось … у спогадах давніх, старечих…
Про війну все ж залишиться вірш,
Як загинув солдат в Іловайську
І як мати останній свій гріш
Віддала волонтерам на каску,
Як, утративши ногу, боєць
Місяцями шукає роботу,
Від відмов натомившись вкінець,
Заливає у шинках скорботу.
Все важливе життя відбере
Із «державних» проблем – в «особисту».
І нове покоління зітре
«Call of Duty», назавжди завислу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928792
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2021
Зимовий ранок зібрав над містом усі хмари. У повітрі висіло передчуття снігопаду. Не легкого грайливого сніжку, а саме важкої тривалої завії. Оксана поспіхом складала валізу. Білизна, джинси, светри… У шафі було декілька суконь. Але вони так і залишаться на вішаках, бо в Італії вони будуть не потрібні. Їх просто не буде куди носити. Оксана їде працювати – доглядати стару сеньйору Реджину. Які там сукні? Їх просто не буде коли одягати. Щоб бігати біля немічної сеньйори, потрібні зручні спортивки і майка. Колись ще буде нагода вигуляти ті сукні.
Оксані пощастило: вона летить до Італії літаком, а не трясеться декілька діб автобусом. Син сеньйори сам шукав доглядальницю для мами, і Оксана підходила для таких обов’язків найкраще. Молода, жвава, добре готує. Декілька перемовин в онлайні – і ось українська молодиця збирається в теплі краї.
Василь мовчки спостерігав за метушнею дружини. П’ятирічна Даринка притулила голівку до тата. У руках була стиснута лялечка у білій сукні – мама з татом подарували. До горла підступило щось солоне й давке, але плакати Даринка не сміла, бо тато теж мовчав. Якщо тато нічого не каже, то й вона сидітиме тихо.
Не говорилось і не плакалось. Слова зависли в повітрі, ніяк не могли увімкнутися й розрадити напругу.
– Васю, – порушила тишу Оксана, – ти сам знаєш, що це єдиний вихід, щоб нарешті з’їхати з цього найманого житла.
Так, це була єдина можливість залишити ці набридлі вилиняні шпалери і старий диван, на якому товклися покоління за поколінням студенти, холостяки, що переїхали в місто, й молодята, яким все одно, на чому проводити шалені від почуттів ночі.
Оксана з Василем уже втретє змінили житло, відколи одружилися. Дарина теж народилась в одному з найманих барлогів. Її ліжечко довго стояло під стіною, заліпленою постером якоїсь дівочої групи у відвертому одязі. Попередні зйомники лишили на стіні плями від вина, а для перших вражень дитини від побаченого у цьому світі це було не надто корисно – краще вже стрункі дівчата з тугими тілами.
– Васю, ти просто мене чекай. Я повернусь до вас, я не покину вас. Дарусю, бережи тата.
– Ти там … себе теж бережи…
Літак приземлився опівдні. Як тепло в Мілані в січні. Не те, щоб спека, але по-весняному приємно. Оксану зустрів син сеньйори – Вітторіо, засмаглий і доглянутий. Повна голова темного цупкого волосся, лише декілька сивих волосин над лобом. Привабливе обличчя якось сяяло від здоров’я і догляду. Бліда й виснажена перельотом Оксана виглядала вицвілим капустяним метеликом з пониклими крильцями. Та Вітторіо, радо усміхнувшись, підбадьорив гастарбайтерку.
Сеньйорі Реджині було вісімдесят сім років. Вона мала вигляд ще міцної бабусі. Слава Богу, ходила без підгузків, хоча й з ціпком, але пересувалась доволі вправно. Вона мала добру пам'ять, але поганий зір, тому й постало питання про доглядальницю, бо підсліпкувата пані вже не могла сама гуляти містом.
Сеньйора Реджина померла через п’ять років. Оксана щиро жалкувала за доброю панею, але час узяв своє.
Літак приземлився у Києві осіннього полудня. Сонце ласкаво золотило злітні смуги. У сонячних промінцях обличчя десятирічної Даринки здавалось таким милим і неймовірно красивим.
– Яка ж ти доросла, доню!
– Я дуже скучила за тобою, мамо ... – і золоте неслухняне пасмо лоскотнуло Оксанину щоку.
– Чого ти жлобишся, Васю? Візьмемо чотирикімнатну квартиру. У всіх буде по кімнаті й ще одна зала для гостей. А потім Даруся заміж вийде, буде молодятам більше місця.
– У нас грошей на таку велику не вистачить. На ремонт ще ж треба.
– Нормально все! Я у кумів позичила, на усе вистачає.
– А віддавати їм чим будемо?
– Спокійно! Я ще зароблю! Я вже оформила документи – буду працювати в італійському ресторані помічником кухаря.
Вдруге Оксана відлітала до Мілана сама, Василь не проводжав її, а Даринку відіслав до бабусі.
Василь хвилювався перед відеозв’язком з Оксаною. Десять років не бачились. Іноді Оксана телефонувала, цікавилась, як донька, але до себе в Італію ніколи не кликала. Кар’єра від помічника кухаря до адміністратора ресторану потребувала багато часу і сил.
Василь потер долонею чоло, йому здалось, що лоб змокрів. Звук вхідного виклику змусив його ще й здригнутись.
Недовгі привітання зніяковілих людей зовсім не нагадували про те, що вони й досі одружені.
– Дарина виходить заміж. Весілля у липні. Прилітай.
Літак приземлився у Києві опівночі. Липнева спека нагадувала Італію. Василь заздалегідь приїхав в аеропорт, ще звечора. І хоч автобуси до аеропорту їздять цілодобово, не хотів, щоб ніч застала в дорозі. Оксана пройшла паспортний контроль і вийшла в зал очікування з валізою. Вона здавалась якоюсь засмаглою і привабливою, була яскравою і впевненою проти Василя. Коротке привітання – віддалилися за п'ятнадцять років. В автобусі їхали мовчки. Обоє розглядали краєвиди світанку – Василь через нервування, Оксана через спогади.
Дарина стояла на порозі. Сухо привіталась, не усміхнулась, не обійняла матір. Наречена, яка мала б бути радісною і щасливою, стояла похмура і задумана.
А ввечері нависла хмарою жіноча розмова нарешті прорвала.
– Доню, не дивись на мене як на ворога. Я ж для вас з татом заробляла!
– Для нас?! Ми хотіли жити з тобою! Ти заробляла для себе! Чому ти не залишилась тоді, коли квартиру купила, ще десять років тому. Для кого ти її купила? Для нас?
Чотирикімнатна відремонтована квартира стояла замкнена. Ніхто у ній не мешкав. Василь з Дариною давно жили у хаті його покійних батьків. Оксана просила здати квартиру в найм, але Василь не хотів цим займатись. Важко було навіть думати про ту злощасну квартиру. Телефоном з Оксаною домовились, що вона платитиме за житло. Інших грошей Василь від неї не хотів.
Коли Дарині виповнилось вісімнадцять, Оксана натякнула Василеві, що донька теж могла б почати працювати помічником кухаря чи офіціанткою. Та Василь обірвав розмову. Даруся саме вступила до економічного. Перший курс завжди важкий, тому тато наполягав, щоб дівчина не витрачала часу на пусті мрії.
На другому курсі зустрівся Олег – тепер чекають дня одруження. І бакалаврський диплом скоро, і сімейне щастя.
Після невдалих спроб завести розмову Оксана спробувала обійняти доньку, коли вони зустрілись зранку на кухні.
– Ти тинялась Італією п'ятнадцять років, а тепер хочеш показати, що ти моя мати?
Оксана зніяковіла:
– А що, у тебе вже є інша мама? Тато завів когось?
– Це ти завела! Собаку й коханця! А ми нікого не заводили! Ми просто жили вдвох й підтримували один одного як могли!
– Звідки ти знаєш … про коханця?
– Двадцять перше століття надворі! Твій Вітторіо – активний користувач соцмереж.
Дарина потайки від батька знайшла сторінку Вітторіо. На фото він був з мамою на пляжі. Він обіймав її, рука лежала на маминій сідниці. А внизу був напис: «La mia dolce Oksana» («Моя солодка Оксана»). Тоді від «солодкої» Дарину знудило. Нервовий спазм три дні тримав травну систему дитини в напрузі, аж поки вона не показала ненависне фото батькові.
– Ми перед самим відльотом порвали з Вітторіо. Не склалось. Він сказав, що від мене надто пахне кухнею…
На весіллі Оксана спостерігала, як тулилась Даруся до Олега, як Василь тер невимушені сльози, як запально танцювали куми в парі. Щоб не розревтися, пішла на кухню поглянути, чи впораються ресторанні куховарки…
За столом Олег нахилився до Даринки й прошепотів:
– Кохана, нам подарували достатньо грошей, щоб поїхати у весільну подорож. Твоя мама принесла найтовщий конверт. Там багато! Поїдемо на Середземне море до Італії, подивимось архітектуру, поїмо піцу…
– Ні! – несподівано викрикнула Дарина. – Я ненавиджу італійську кухню!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927558
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2021
Олеся жваво одягала кросівки й куртку.
– Я усе одно піду гуляти, – пробурчала в підлогу.
– Ні, на вулиці дощ. І домашня з фізики ще не зроблена, а скоро річна контрольна, – Людмила намагалась бути стриманою.
– Я однак піду! Ми з друзями домовились.
– Ні, зараз підемо доробимо фізику. А завтра п’ятниця, уроки лишиш на суботу й зможеш піти з друзями.
– Я піду зараз!
–- Не підеш! – викрикнула Людмила.
Олеся жбурнула капцем в Людмилу:
– Ти мені не мати!
Не мати! Так!
Ми зустрілися з тобою, доню, коли тобі було лише п’ять. Твій батько лишився удівцем, бо твою рідну маму знайшли у сусідньому селі мертвою з перевищеними проміле у крові. Вона нічого не зрозуміла, бо сталося це уві сні. У незнайомій хаті поруч з незнайомим чоловіком. Бог послав їй легку смерть як відплату за нелегке дитинство у родині тітки.
Тебе, доню, не брали на похорон, щоб не злякалася. Ти теж не розуміла, що сталося, хоча тобі чітко сказали: «Мами більше немає». Але ти її й так мало бачила. Тато забирав тебе із садочка, тато ходив на лікарняні, тато заплітав неслухняні кіски, тато… І коли з’явилась у твоєму житті я – ти зраділа, але забилась у куток і невиразно вимовила «ма…». Ти так і не наважилася тоді сказати «мама». Так кличеш мене й зараз – лише неповним словом «ма».
Тато твій – скромний люблячий чоловік. Ми почали зустрічатись через місяць після сорокаденного обіду по мамі. Бачились у спільних знайомих. Не могли надивитись і націлуватись. Жадно ковтали поцілунки і обіймались до забуття.
Одружилися за рік.
Ти зі зляканого мишеняти перетворилась на телятко, що шукало вим’я. Ти ходила за мною днями, щось розпитувала й постійно терлась об руку чи тулилася до ноги. А вночі просилася спати зі мною. Ми з татом ще не встигли накохатись, тому часто чекали, поки ти заснеш, і переносили тебе в дитяче ліжко, щоб звільнити собі місце для нашого раю.
А зранку знову тріпотіло в повітрі оте «ма». І сто запитань про життя заставали мене зненацька.
Олеся гупнула дверима, її швидкі кроки поцокотіли вниз по сходах.
Людмила кинулася до вікна. Побачила внизу темну куртку на широкому хлопчачому стані, що заховала в обіймах тендітні зігнуті плеченята її Олесі.
Злість, ненависть, сум, печаль… Що зараз повинне увійти у свідомість?
Прийшла розгубленість.
Чому мачуха в казках завжди погана? Чому це слово люди наділили негативом?
Доню, пригадай!
Тобі п’ять. Ти плачеш, бо боїшся грози. Я лягаю біля тебе. Ти тулишся обличчям мені у груди. Кажеш, що я приємно пахну. Я починаю казку про Попелюшку. Ще навіть бал не почався, а ти вже тихо сопеш в лагуні між подушками. Я обережно сповзаю з ліжка й іду до тата – продовжувати казку про те, що було між принцом і Попелюшкою після балу…
Тобі дев’ять. Закінчився четвертий клас. Ти переходиш до п’ятого. Випускний у четвертому – теж свято. Ти у пишній сукні, яку я взяла напрокат, і в новеньких білих босоніжках. Ти тримаєш за руку тата й мене, ти смієшся. Твій табель – найкращий у класі. А я – найщасливіша у світі «ма».
Тобі десять. Ти йдеш до мене у лікарню й несеш малюнок – щоб підтримати мене. У мене викидень. Уже третій. Я не зможу стати біологічною матір’ю нікому. Я завжди буду «ма»…
За вікном лікарні на проталинах жовтіє мати-й-мачуха. Вона зацвітає холодної весни, гнеться під вітром, хилить жовту голівку. І ніхто не помічає її величезної сили бути квіткою, бо усі вважають квітами весни горді тюльпани й пишний бузок.
Тобі, Олесю, чотирнадцять. Ти майже доросла. Ти вперше цілувалась під під’їздом. Я його бачила. Він гарненький. Але йому вже вісімнадцять. Ти розумієш? Він старший. Він повнолітній! А ти? А ти огризнулась мені, що то не моє діло. Ти вперше почала до мене підвищувати голос.
Тепер тобі сімнадцять. За рік ти теж станеш повнолітньою. Та я все ще відповідаю за тебе. І я так само ЛЮБЛЮ ТЕБЕ!
Ми зараз удвох, бо тато за кордоном. Тобі потрібно вчитися далі! У тебе скоро випускний.
Я живу в татовій квартирі з татовою дитиною. Я нічого не маю! Крім тебе, доню! Це не жертва, ні! Це моє щастя – бути «ма».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927455
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2021
Тріпоче птаха крильцями в сільці.
І виє звір, упійманий капканом.
Розмахує зухвало у руці
Наїзник над твариною арканом.
І зашморг, туго стягнутий в петлю,
Паралізує вмить маленьке тіло.
Ще рух один, ще погляд у пітьму –
І серце злякане за хвилю скам’яніло.
Та безвідмовний пристрій для ловців –
З наживкою смачною мишоловка.
Ти зазіхнеш на сир – він в кулаці…
І голос твій навіки в пастці змовкне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927441
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2021
Вдихаю терпкість скошених лугів,
Садів зелених в тихих плавнях Нілу,
А потім з бурштино́вих берегів
Солоність моря, взимку скрижанілу.
І димний, пряний, а́мбровий акорд
П’янить зі східним мускусним шаленством.
В полон бере холодний свіжий норд,
Дарує акватичних нот блаженство.
А найсмачніший – це букет троянд,
Заплетений у ладан і пачулі.
Я п’ю душею кожен аромат
І музику в парфумі кожнім чую.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927249
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2021
Я вдосвіта встаю. Іду босоніж садом,
Нечутно пригинаю я стишену траву.
З дерев кришталь роси спадає зорепадом.
Милуюсь сходом сонця, радію – і живу!
Смородин терпкі грона з кущів звисають низько.
І перший промінь грає на мокрих пелюстках.
Розгойдує росу із павутин колиска –
І райдуга краплиста вже сяє по світах.
Ранкову сонну млість замінює бадьорість,
Лягає на обличчя усміхнена краса,
Наповнює думки прониклива прозорість –
Змиває важкість з серця ця вранішня роса.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927159
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2021
Сучасний світ – шалений і стрімкий –
Летить за вітром, наче павутинка.
Тут може втриматись терплячий і чіпкий.
А як живе у світі цьому жінка?
Вдягає сукню, носик чепурить
І безліч днів снує незриму нитку,
Що з лабіринтів клубної пітьми
Врятує знов Тесея напідпитку.
Чекає Одіссея із морів,
Синдбадові залатує вітрила,
Мільйони літ, багато довгих днів
Гефестові розпалює горнило.
А ввечері казками полонить
Закохану свідомість Шахріяра.
В печерах, схованих вже тисячі століть,
Пасе Циклопу золоту отару.
Шукає Нео в матричних світах,
Об промінь гострить дивний меч Джедая.
І з втомленим цілунком на вустах
В обіймах ніжних тихо засинає.
Картина Жозефіни Уолл
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926615
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2021
[b]Я вічна зима[/b]
Так холодно в серці – я вічна зима
З красою холодних відтінків.
Я так захотіла, напевно, сама
Сховатися в мурах, в пристінках
Моєї роздертої вітром душі –
Її вже нічим не зігрієш,
Там спогади й долі сплелися чужі.
Можливо, ти з нею щось вдієш?
За що проклинає мене сірий дощ
І палить думки мої осінь?
Біжу до крижин, що зіпнулися сторч,
Й ховаюсь за мерзлу їх просинь.
Тобі лиш вдалося у душу мою
Прокласти кохання стежинки,
Бо ти поєднав теплу пристрасть свою
З красою холодних відтінків.
2023
https://www.youtube.com/watch?v=ECqx7ZyaD2s
[b]Я просто зима[/b]
Не осень в душе я, я просто зима
С красою холодных оттенков.
Во всём разобраться должна я сама –
Что кроется в душных застенках
Моей что-то ищущей в мире души,
Её уж ничем не разбудишь.
Но есть одно средство на свете… Скажи,
За что ты один меня любишь?
За что проклинает меня серый дождь,
Разлуками мстит злая осень?
Бегу от всего я, гонимая прочь,
И прячусь под зимнюю проседь.
Но что же влечёт неустанно тебя
К безмолвию душных застенков?
Наверное, то, что я просто зима
С красою холодных оттенков.
1994
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926387
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2021
У кожному із нас живе актор –
Виконувач в житті суспільних ролей.
Життя, наш театральний бутафор,
Вдягає нас щодня у стилі долі.
Костюми, маски, мед на язиці –
В залежності від певних ситуацій.
І грим великим шаром на лиці,
Щоб мліти від захопливих овацій.
Недовга роль, хоч в касі був аншлаг.
Нову виставу завтра ми зіграєм.
До дзеркала долаєм звичний шлях –
І душу білим гримом затираєм.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926249
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2021
Із яблуком у людства справа дивна:
В раю дозрілий соковитий плід
Для возвеличень створював причини –
Провинником був радостей і бід.
Спокусник змій в небесному Едемі
Новий наїдок з дре́ва пізнання́
Для Єви дав. Мудріших академій
Не знала Єва з сотворіння дня.
Адам вдавився райськими плодами,
Бо гріх їх їсти. Та окрім страждань,
Міцний кадик – це яблуко Адама –
Прикрасив всім чоловікам гортань.
В Олімпі яблуком прекрасних обирали
Жінок-богинь. Закоханий Паріс
Посіяв сварку в Трої між родами,
Бо Афродиті дивний плід приніс.
Англійський сер учений А́йзек Нью́тон
Закон тяжіння впевнено вивчав.
Замислившись над формулами руху,
Під яблунею тихо задрімав.
Туга́, розкішна, соковита сфера
У лоб поцілила. Він скрикнув: «Хай вам грець!»
Хоч, кажуть, то – легенда чи афера,
Та Нью́тон – фізики класичної творець!
Не так давно сучасний винахідник –
Відомий підприємець Стівен Джобс
(Завжди авантюрист був і дослідник) –
Згадав крутий Ньюто́нів суперлоб.
Назвав комп’ютер перший сортом яблук,
Намалював сріблястий Макінто́ш * –
І надкусив окраєць. Символ «Apple»
Над яблуками став великий бос.
Часи змінились. Ми пливем за світом,
Кладемо в кошик яблука на Спас
І віримо, що плід цей соковитий
До відкриттів нас приведе не раз!
Макінтош * – це лінія персональних комп'ютерів компанії Apple Inc. Таку назву лінія отримала завдяки сорту яблук.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922823
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2021
Я вчилась цілуватись у під’їзді.
Молодшим був за мене кавалер.
А я застигла на одному місці:
Інстинкт – для цього дійства режисер.
Сусід мій – кароокий ромський хлопець,
Ми від дощу сховались під навіс.
Спочатку думала: зітру його на попіл,
Коли мене до себе він притис.
Та всі думки розтанули дівочі –
Лягла на плечі скорена рука…
Я пам’ятаю й досі темні очі
Й вуста палкі того циганчука!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921885
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2021
Нарешті тест показує дві смужки –
В тобі нове прокинеться життя.
Дві паралелі стрімко й відчайдушно
Твоє наповнять сенсом майбуття.
І не важливо – дівчинка чи хлопчик:
Прийти у світ – робота кропітка.
Вітрилом серце від думок тріпоче –
Твоя у цій дитині ДНК.
Династії, і мови, і народи
Відходять з кожним роком в небуття.
Немає більшої у світі насолоди –
Щасливим бачити народжене дитя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921846
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2021
Чи можливо кохать чоловіка:
Не брутально-гарячого звіра
І не воїна – птаха-шуліку,
А ласкаво-чуттєвого квіра?
Голубливі тонкі його пальці
Не торкались жіночого тіла,
Не зливали Інь з Янем в екстазі,
А від плоті коханця п’яніли.
У обох тугі м’язи на шиї
Набрякали від пестощів диких
Й лоскотали по щелепах вії –
І щасливі здіймалися крики.
Як я заздрю йому, що дозволив
Доторкатись до себе вустами
І вбирав кожен поштовх і подих, –
Бо я хочу відчути те ж саме!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921773
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2021
Ти бажала у серці любові
І горнулась до сильних плечей,
Та ріднею були не по крові,
А за кількістю спільних речей.
Ти здійсняла усі забаганки
І писала сценарії дій,
Зустрічала з ним сонячні ранки
І чекала на втілення мрій.
Та зимової довгої ночі
Обірвалась чекання струна –
І чужі теплі, лагідні очі
Налились в твою душу до дна.
Ти втомилася жити за планом
І хмеліла від щастя щодня,
Ти нарешті почула «кохана» -
З серця зникла незламна броня.
Ти літала… Та раптом погрози
Повернули до спільних речей…
Там, де серце, - незборкані сльози.
Там, де крила, - нестримно пече!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921005
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2021