Tikhonovitch Nadine

Сторінки (1/6):  « 1»

Чужими руками

А  може,  я  не  жива,  не  дишу,
Захлинулась  у  крику  сирен,
І  тепер  по  землі  не  ходжу  —
Під  дощем  лежу  із  ракет?

А  може,  постріл  ворожий
Залишив  воронку  від  хати,
І  тепер  немає  вже,  може,
Людини,  що  наче  кохав  ти?

Ти  кажеш,  винна,  що  влада,
А  сам  прославляєш  убивць,
І  коли  мене  будуть  вбивати,
За  свого  "короля"  помолись.

Коли  знов  онімію  від  болю,
Ні  на  мить  не  згадаю  тебе:
Ти  частина  безглуздого  бою,
Що  тут  неперервно  іде.

Розкажи,  що  ми  вас  гукали,  
Розкажи,  як  нас  не  бомблять,
Поки  від  ваших  снарядів  
Наші  будинки  горять.  

Я  знаю:  ти  жертва,  я  злодій,  
Бо  у  мене  у  грудях  болить,
Бо  вашого  "дядю  Володю"
Не  можу  так  само  любить.

Невже  ти  тепер  за  насилля
І  наші  знецінив  життя,  
Не  знаєш:  жива  я,  чи  ціла,  —
Любов  так  твоя  вигляда.  

А  може,  я  не  жива,  не  дишу  —
Людина,  що  наче  кохав  ти,  
Може,  я  по  землі  не  ходжу
І  мертва  лежу  у  підвалі?  

І  коли  мене  будуть  вбивати,
Я  зможу  навряд  донести:
Мене  катувала  не  влада,  
А  чужою  рукой  саме  ти.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949442
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.06.2022


Кара

Я  не  забула:  ти  питала  —
Здригався  голос  з  глибини,
Коли  усе  в  тобі  волало:
«Не  буде  же  цієй  війни?!»

Хотілось  міцно  обійняти
І  відвезти  від  всіх  жахів,
Мою  душу  вщент  крилатих
Роздирало  сто  птахів...  

Вони  несли  мені  не  щастя
Та  і  гукали  не  весну  —
Вони  слідами  на  зап'ястях
Сповіщали  про  війну...  

Прости,  що  я  тоді  мовчала,  
Ховала  погляд  в  небесах,  
Хоча  усе  тоді  кричало  
В  твоїх  натомлених  очах...  

Та  відчувати  чорні  хмари,  
Знати  долю  наперед  —
Це  моя  найтяжча  кара,  
Душі  моєї  очерет...  

Могла  би  хоч  усе  змінити  —
Мали  б  сенс  далекі  сни...  
Дай  Бог  іще  тебе  зустріти
І  бути  поруч  без  війни!..



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948504
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2022


Не руссофоб?

Не  русофоб:  я  не  питаю  к  вам  страха  —
Отвращение,  ненависть,  ну,  и  не  более.  
Пусть  ко  мне  и  подкралась  агония,  
Буду  ждать  молчаливо  и  вашего  краха.  

Меня  от  вас,  признаться,  знатно  тошнит,
Как  ваших  (людей  ли?)  от  алкоголя.  
Пусть  жизнь  свалила  виды  все  боли,
Надежда  на  суд  над  руиной  парит.  

Я  вас  не  боюсь  —  ненавижу  (не?)  много,
А  всё  оттого,  что  я  ненавижу  войну
И  всех,  кто  несёт  её  в  нашу  страну  —
Однажды  предстанут  пред  Богом.

Что  расскажете  вы?  О  ракетах  на  Пасху,
О  сгоревших  домах  и  о  стонах  детей,
О  братских  могилах,  безумстве  смертей?  
Вы,  одетые  в  чёрно-кровавую  краску.  

Не  руссофоб:  я  не  питаю  к  вам  страха  —
У  нас  и  россия-то  —  с  маленькой  буквы.  
Пусть  мир  наш  горит,  пусть  он  и  рухнул,  
Будем  ждать  терпеливо  мы  вашего  краха.  



P.  S.  Автор(ка)  в  курсе  истинного  значения  данного  определения.  Но  просто  знайте,  что  ненависть  эта  пораждена  не  страхом.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946167
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 27.04.2022


"Москва" утонула…

Эх!  «Москва»  утонула  —  ликует  страна,  
Ах,  с  горем  этим  не  трудно  смириться,
В  черноте  маскировок  я  выпью  вина:
Мне  жаль,  что  корабль,  а  не  "столица".

Корабль  военный  своим  направлением
Избрал  Украину  —  уплыл  на  войну,
Но  с  Божьим,  видно,  соизволением
Терпел  неудачу  —  пошёл  он  ко  дну.

Посылы  с  билбордов,  билетов  и  марок
Услышал  Всевышний,  ещё  —  экипаж,  
И  русский  корабль  пошёл  уже  (с  матом)  —
Жаль,  что  корабль  —  не  город,  но  ваш.  

Помни  же,  русский,  что  зло  возвратимо,  
И  о  чём  ни  твердила  бы  там  вам  молва,  
Чтоб  вы  ни  творили,  мы  будем  всесильны  
И  однажды  падёт  и  другая  Москва.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945020
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 14.04.2022


Розлуки між нами нема

А  розлука  загорнута  в  дим,
Та  війні  не  встати  між  нами,
Бо  серцем  я  буду  твоїм,
Я  буду  з  тобою  віршáми.  

Я  буду  з  тобой  у  піснях,  
Які  прошепочу  між  снами  —
На  різних  планетах  Творця  
Прірви  не  буде  між  нами.  

Я  буду  поруч  —  під  ребрами,  
Я  стану  твоєю  шкірою,  
Я  почуттями  відвертими  
Стану  твоєю  сокирою.

Я  причаюся  у  книзі,  
Обіймаючи  подумки  дім,  
Я  буду  з  тобою  у  кризі
І  серцем  я  стану  твоїм.

Розлуки  мене  не  лякають:  
Розлуки  між  нами  нема  —
Почуття  мої  поруч  літають
І  кохання  моє  обійма!  


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944857
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.04.2022


Україна буде завжди!

Моя  країна  буде  завжди  —
Не  здолають  нас  кати,
Моїй  країні  зараз  тяжко  —
Мою  країну  б'ють  "брати".

Моє  вогнем  палає  небо,
Моя  земля  залита  кров'ю  —
Нам  усім  "братів"  не  треба,
Не  потрібна  ваша  мова!  

Цар  жине  своїх  холопів  —
Їх  розділимо  на  нуль!  
Скільки  наших  файних  хлопів
Від  ворожих  гине  куль...

Ви  на  наші  землі  стільки
Задивлялись  поколінь,
Що  насправді  і  не  дивно  —
Увірвались  в  день  один...

Ні,  не  вдень,  а  серед  ночі,
Поки  діти  мирно  спали,
Ви  нахабно  —  милий  отче!  —
Наносили  нам  удари...

Та  не  вдався  план  царька  —
Україну  взяти  складно,
А  тому  орда  тіка  —
Надавали  ми  їм  знатно!

Гей,  москалику  вонючий!  
Геть  із  нашої  землі!  
За  Маріуполь  і  за  Бучу
Відповісиш  ти  на  суді!  

Так!  Україна  буде  завжди!
Буде  наш  усюди  гімн!
Наша  мова  є  найкраща!  
Ми  повстанемо  з  руїн!  

Спалим  ваш  ми  "триколор":
Прапор  наш  —  це  поле  й  небо!  
Як  сміття  вас  —  за  кордон:
Нам  "братів"  таких  не  треба!  
[i][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944856
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.04.2022