| Сторінки (1/6): | « | 1 | » |
А може, я не жива, не дишу,
Захлинулась у крику сирен,
І тепер по землі не ходжу —
Під дощем лежу із ракет?
А може, постріл ворожий
Залишив воронку від хати,
І тепер немає вже, може,
Людини, що наче кохав ти?
Ти кажеш, винна, що влада,
А сам прославляєш убивць,
І коли мене будуть вбивати,
За свого "короля" помолись.
Коли знов онімію від болю,
Ні на мить не згадаю тебе:
Ти частина безглуздого бою,
Що тут неперервно іде.
Розкажи, що ми вас гукали,
Розкажи, як нас не бомблять,
Поки від ваших снарядів
Наші будинки горять.
Я знаю: ти жертва, я злодій,
Бо у мене у грудях болить,
Бо вашого "дядю Володю"
Не можу так само любить.
Невже ти тепер за насилля
І наші знецінив життя,
Не знаєш: жива я, чи ціла, —
Любов так твоя вигляда.
А може, я не жива, не дишу —
Людина, що наче кохав ти,
Може, я по землі не ходжу
І мертва лежу у підвалі?
І коли мене будуть вбивати,
Я зможу навряд донести:
Мене катувала не влада,
А чужою рукой саме ти.
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949442
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.06.2022
Я не забула: ти питала —
Здригався голос з глибини,
Коли усе в тобі волало:
«Не буде же цієй війни?!»
Хотілось міцно обійняти
І відвезти від всіх жахів,
Мою душу вщент крилатих
Роздирало сто птахів...
Вони несли мені не щастя
Та і гукали не весну —
Вони слідами на зап'ястях
Сповіщали про війну...
Прости, що я тоді мовчала,
Ховала погляд в небесах,
Хоча усе тоді кричало
В твоїх натомлених очах...
Та відчувати чорні хмари,
Знати долю наперед —
Це моя найтяжча кара,
Душі моєї очерет...
Могла би хоч усе змінити —
Мали б сенс далекі сни...
Дай Бог іще тебе зустріти
І бути поруч без війни!..
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948504
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2022
Не русофоб: я не питаю к вам страха —
Отвращение, ненависть, ну, и не более.
Пусть ко мне и подкралась агония,
Буду ждать молчаливо и вашего краха.
Меня от вас, признаться, знатно тошнит,
Как ваших (людей ли?) от алкоголя.
Пусть жизнь свалила виды все боли,
Надежда на суд над руиной парит.
Я вас не боюсь — ненавижу (не?) много,
А всё оттого, что я ненавижу войну
И всех, кто несёт её в нашу страну —
Однажды предстанут пред Богом.
Что расскажете вы? О ракетах на Пасху,
О сгоревших домах и о стонах детей,
О братских могилах, безумстве смертей?
Вы, одетые в чёрно-кровавую краску.
Не руссофоб: я не питаю к вам страха —
У нас и россия-то — с маленькой буквы.
Пусть мир наш горит, пусть он и рухнул,
Будем ждать терпеливо мы вашего краха.
P. S. Автор(ка) в курсе истинного значения данного определения. Но просто знайте, что ненависть эта пораждена не страхом.
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946167
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 27.04.2022
Эх! «Москва» утонула — ликует страна,
Ах, с горем этим не трудно смириться,
В черноте маскировок я выпью вина:
Мне жаль, что корабль, а не "столица".
Корабль военный своим направлением
Избрал Украину — уплыл на войну,
Но с Божьим, видно, соизволением
Терпел неудачу — пошёл он ко дну.
Посылы с билбордов, билетов и марок
Услышал Всевышний, ещё — экипаж,
И русский корабль пошёл уже (с матом) —
Жаль, что корабль — не город, но ваш.
Помни же, русский, что зло возвратимо,
И о чём ни твердила бы там вам молва,
Чтоб вы ни творили, мы будем всесильны
И однажды падёт и другая Москва.
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945020
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 14.04.2022
А розлука загорнута в дим,
Та війні не встати між нами,
Бо серцем я буду твоїм,
Я буду з тобою віршáми.
Я буду з тобой у піснях,
Які прошепочу між снами —
На різних планетах Творця
Прірви не буде між нами.
Я буду поруч — під ребрами,
Я стану твоєю шкірою,
Я почуттями відвертими
Стану твоєю сокирою.
Я причаюся у книзі,
Обіймаючи подумки дім,
Я буду з тобою у кризі
І серцем я стану твоїм.
Розлуки мене не лякають:
Розлуки між нами нема —
Почуття мої поруч літають
І кохання моє обійма!
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944857
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.04.2022
Моя країна буде завжди —
Не здолають нас кати,
Моїй країні зараз тяжко —
Мою країну б'ють "брати".
Моє вогнем палає небо,
Моя земля залита кров'ю —
Нам усім "братів" не треба,
Не потрібна ваша мова!
Цар жине своїх холопів —
Їх розділимо на нуль!
Скільки наших файних хлопів
Від ворожих гине куль...
Ви на наші землі стільки
Задивлялись поколінь,
Що насправді і не дивно —
Увірвались в день один...
Ні, не вдень, а серед ночі,
Поки діти мирно спали,
Ви нахабно — милий отче! —
Наносили нам удари...
Та не вдався план царька —
Україну взяти складно,
А тому орда тіка —
Надавали ми їм знатно!
Гей, москалику вонючий!
Геть із нашої землі!
За Маріуполь і за Бучу
Відповісиш ти на суді!
Так! Україна буде завжди!
Буде наш усюди гімн!
Наша мова є найкраща!
Ми повстанемо з руїн!
Спалим ваш ми "триколор":
Прапор наш — це поле й небо!
Як сміття вас — за кордон:
Нам "братів" таких не треба!
[i][/i]
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944856
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.04.2022