Ігор Крикотун

Сторінки (1/54):  « 1»

Танцюють блискавки не просторі безкраїм

Танцюють  блискавки  не  просторі  безкраїм,
Співає  пісню  забуття  шалений  вітер,
Старі  рівнини  –  під  дощами  потопають,
Всі  вічні  сенси  –  розпорошені  до  літер.
Не  вабить  далеч  і  не  кличе  в  світ  дорога,
Забута  осінь  –  золотава  і  багряна.
Немає  сили  і  терпіти  вже  незмога
Ці  небеса  сумні  –  розверзті,  наче  рана.
Далеке  плесо  й  дивні  співи  серед  літа
Істот  незнаємих  і  майже  безтілесних  –
Наразі  все  це  –  відраховано,  як  мито
За  сподівання  на  прийдешні  теплі  весни.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932493
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2021


В океані забутих облич

В  океані  забутих  облич,
Непроникнім  і  темнім  –  як  ніч,
Неполохано  й  мляво  пливуть
Дивні  сни  –  наче  риби  лускаті.
Серед  товщі  морської  води  –
Ті,  що,  раптом,  пішли  назавжди,
Епізоди,  що  втратили  суть,
Та  непевні  подоби  без  статі.
В  існуванні  –  немає  мети.
Що  загублено  –  вже  не  знайти.
Все,  що  трапилось,  все,  що  було  –
За  хвилину  –  ніяк  не  згадати.
На  безмежно  нелічену  мить  –
Наче  спів  позаземний  бринить,
Та,  як  завше,  змінилося  тло
І  дзвенять  неліковані  втрати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932492
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2021


Божевільні очі ночі

Божевільні  очі  ночі
Зазирнуть  у  вікна  дня.
В  них  нуртує  і  тріпоче
Позаземна  маячня.
Втаємничено  ширяє
Темна  тиша  –  а  за  мить
Вітер  листя  позриває
І  зірки  розворушить.
Небо,  повне  зорепадом,
Не  згасає  до  пуття  –
То  червоне  –  мов  принада,
То,  враз,  чорне  –  як  життя.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932074
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2021


Дахи – розсипались і впали

Дахи    –  розсипались  і  впали,
Пішли  у  чорний  ґрунт  доми  –
Як  від  жорстокої  навали
Чи  від  прадавньої  чуми.
Вали,  занедбані  й  забуті  –
Над  ними  ліс  і  пташий  спів  –
Немов  покинуті  у  скруті
Між  непролазних  чагарів.
Де  вже  вода  не  струменіє  –
На  дні  померлої  ріки  –
Лежать  несправджені  надії
І  непоховані  кістки.
Але  вжахатися  –  не  треба.
Десь  навкруги  –  веселий  сміх.
Нам  шлях  –  потрапити  на  небо,
Бо  ми  є  пил  старих  доріг.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932073
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2021


Ніч – тремтить від нетерпіння

Ніч    –  тремтить  від  нетерпіння,
Ніч  не  хоче  засинати.
І  години  –  як  лушпиння,
І  гілки  в  вікні  –  як    ґрати.
Опівнічні  паротяги
Десь  не  можуть  вгамуватись,
А  дощу  –  нема  відваги  –
Ні  скінчитись,  ні  початись.
Зупинившись  в  безнадії,
Вже  мовчить  роздратування.
Розпорошені  –  події  –
Як  надії  і  вагання.
Виникає  недоречно
За  фіранкою  світанок.
Він  постукав,  дуже  ґречно,
Вставши  променем  на  ґанок.
Пелюсток  вишневих  всюди
Розкуйовджене  лахміття.
А  на  вулиці  –  заблуди
Закликають  лихоліття.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878934
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2020


Горе всім, хто вагається

Горе  всім,  хто  вагається,
Нерішучим  і  кволим.
Тим,  хто  не  намагається
Вийти  за  видноколо.
Щастя  всім,  хто  наважився
Мандрувати  за  гори.
Хто  страхом  не  обтяжився
Й  кинув  тут  своє  горе.
Ну  а  тим,  що  лишилися,
Доля  –  скніти  до  скону.
Вони  добре  навчилися
Посилати  прокльони
Всім,  хто  не  повертається,
Всім,  хто  шлях  обирає…
Кісточки  їх  трапляються
Вздовж  дороги  до  раю.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878933
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2020


За чорними дзеркалами

За  чорними  дзеркалами  –
Безмовна  порожнеча,
Задушливі  ходи
В  планеті  без  поверхнь.
Під  темними  підвалами,
З  яких  не  буде  втечі  –
Померлої  води
Невпинна  коловерть.
Незнаними  провинами
Закреслені  рятунки
Недосягненних  віх
І  втрачених  чеснот.
Суглинками  і  глинами
Влаштовані  лаштунки,
Де  тупотіння  ніг
Невидимих  істот.
Світанок  десь  займається
За  всесвітом  забутим.
Повітря  вже  тремтить
Від  цокоту  цикад,
А  небо  –  обертається
За  паростками  рути,
Згортаючи  за  мить
Досвітній  зорепад.
Там  вітер  –  наче  спомини  –
Охоплює  й  проймає,
Змітаючи  сліди
Небачених  істот.
Здається,  що  потомлених
Цей  шлях  до  небокраю
Все  кличе  ним  піти
Вздовж  неба  й  світлих  вод.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878912
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2020


Шлях смерті

Шлях  смерті  проходить  долиною  мрій,
Де  місто  забуте  поховане  лісом.
Пробита  парсуна  з  поламаним  списом
Розкидані  там  серед  зілля  і  змій.
До  них  доторкнутись  –  і  стати  своїм,
І  вийти  за  межі  і  часу  і  плину,
Знайти  свої  спогади  поміж  полину
І  раптом  збагнути:  тепер  –  це  мій  дім.
Втішатиме  рій  невимовних  утіх
І  спалить  пекуча  отрута  пізнання
Того,  хто  навіки  зневажить  вагання
І  сприйме,  як  дар,  невідпущений  гріх.
А  далі  на  схід,  за  збіговиськом  пасм,
Заходиться  море  від  реву  і  крику.
Воно  не  вміщає  вже  знуджені  ріки,
Що  хочуть  впадати  в  нього  повсякчас.
Несприйняті  ріки,  що  рвуть  суходіл,
Лютують,  як  біди  у  рік  високосний.
Невпинний  потік  викорчовує  сосни,
Що,  втомлені  жити,  не  мають  вже  сил.
І  морю  і  рікам  й  мені  –  невтямки:
Навіщо  жага  і  навіщо  волання?
Встановлені  кимось  колись  риштовання
І  вигадав  хтось  недоречні  думки.
У  бога  –  нелічена  кількість  облич
Істот,  які  жили  і  житимуть  далі.
Колишеться  щось  в  неосяжнім  проваллі
І  дивиться  сонмом  очей  зусібіч.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878910
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2020


Я вмираю – поступово

Я  вмираю  –  поступово,
Як  крижина  –  мовчки  тану.
Забуваю  звичне  слово,
Не  знаходжу  звичні  рани.
По  частинах  відмираю  –
Замість  мозку  –  трохи  вати.
І  ніяк  я  не  згадаю  –  
Хто  я,  як  же  мене  звати?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878809
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2020


Коли за обрієм – життя

Коли  за  обрієм  –  життя,
А  небо  –  темне  і  непевне,
Вже  недоречні  каяття
І  марний  біль  –  молити  ревне.
Старий  мій  сад  –  принишк  в  пітьмі.
Минулого  –  уже  немає.
Він,  по  пронизливій  зимі,
Мене  ніяк  не  пригадає.
Якісь  примарні  голоси
Лунають  здалеку  химерно.
Як  не  благай,  як  не  проси  –
Уходить  в  землю  все,  як  зерна.
І  буде  ніч,  а  потім  –  день.
Хтось  сад  занедбаний  побачить,
Та,  серед  старих  черешéнь,
В  траві  стежину  не  зазначить.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878808
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2020


Про час

Про  час

Було:

Дощ  невгамовний  періщить  давно.
Нам  все  одно,  нам  все  одно.

Є:

Залишилось  мало  –
Все  інше  спливло.
Вже  раптом  не  стало
Того,  що  було.

Буде:

Жовтий  місяць  щириться,
А  все  ж  у  смерть  не  віриться.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878698
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2020


Десь землетруси

Десь  землетруси  і  війни  з  почварами  –
В  домі  опівночі  люстра  хитається.
Щось  насувається,  щось  затівається
І  із  пітьми  видивляється  фарами.
Як  не  молилися,  як  не  просили  ми  –
Марне  закляття  у  темряві  читані.
Вікна  розгублені,  двері  розхитані
Не  зачинити  руками  безсилими.
Вік  –  за  болотами,  вік  –  за  туманами.
Хто  його  відає  –  де  він  ховається,
Де  починається,  як  називається…
Ходить  вночі  він  шляхами  незнаними.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878696
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2020


Все зміниться незабаром

Все  зміниться  незабаром.
Прокотиться  повідь  яром.
Підмиє  гранітні  плити,
Як  біль  –  бажання  летіти.
Піде  із-під  ніг  підлога,
Відірветься  серце  –  до  бога.
Та  –  згасне  відлуння  реву
І  –  будуть  рости  дерева.



Так  впала  вежа,  що  колись
Проймала  наскрізь  вічну  вись.
Через  негадані  віки  –
Занесли  урвища  піски.
Забуті  згаяні  часи,
Шматки  розбитої  краси.
І  залишилися  в  руці  –
Лише  строкаті  камінці.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878577
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2020


Ти знаєш, що буде сніг

Ти  знаєш,  що  буде  сніг,
Що  прийде  зима  прелюта,
Що  листя  впаде  до  ніг,
Деревами  вже  забуте,
Що  вигорять  всі  зірки
У  небі  бездонно  чорнім,
Потонуть  материки,
Полишені  світлом  горнім.
А  попіл  барвистих  снів
Засипле  і  сніг,  і  втому.
Це  той,  хто  все  так  створив,
Запрошує  нас  додому.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878576
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2020


Те, що буде

Те,  що  буде  –  того  немає,
І  чи  буде  –  все  невідомо.
Дивна  стежка  в  світи  безкраї
Починається  десь  за  домом.
І  коли  почуваюсь  хворим  –  
Душу  марення  огортає:
Вдалині  –  чи-то  білі  гори  –
Чи-то  хмари  над  небокраєм.
Десь  за  ними  є  дикий  берег,
Там,  де  камінь  ламають  хвилі.
Розмінявши  свій  рев  на  шерех,
Вони  падають  ниць  в  несилі.
І  колись  таки  світ  за  очі
Я  піду,  щоб  не  озиратись.
І  занурюсь  в  бездонні  ночі.
І  дізнаюсь,  що  має  статись.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878467
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.06.2020


Вся географія змінилась

Вся  географія  змінилась  –  
Материки  десь  попливли,
Фігури  рухались  похило
І  до  зими  вже  справи  йшли.
Невідворотно,  незбагненно  –
День  понад  лісом  помирав,
А  шлях  проходив  так  буденно
Поміж  засмічених  канав.
Не  знаю  як,  не  знаю  звідки
Постав  час  добрий  і  лихий  –  
Я  потрапляю  знову  в  свідки
Подій,  надій  і  протидій.
Вже  розгортається  над  нами  –
Сапфірним  килимом  слідів  –
Ніч  дивна,  темна  до  нестями  –
Праматір  всіх  химерних  снів.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878466
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.06.2020


Негадані зміни

Негадані  зміни  ідуть  непоборно,
Нагостреним  лезом  постала  ця  мить:
Попереду  –  темрява  світиться  чорним,
Позаду  –  розлита  безмежна  блакить.
На  сонці  виблискують  золотом  бані,
В  долині  ще  мариться  місто  надій  –  
Та  світ,  той  що  був,  я  вже  бачу  востаннє  –  
Його  поглинає  страшний  буревій.
Із  хмар  долі  тягнуться  жадібні  вирви.
Пронизує  небо  небачений  рух.
А  тут,  на  краю  незбагненної  прірви,
Від  захвату  й  жаху  захоплює  дух.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878328
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.06.2020


Земля занурюється в води

Земля  занурюється  в  води  –  
Поза  вітри,  сніги,  негоди.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878327
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.06.2020


Ми маємо більше, ніж маємо мати

Ми  маємо  більше,  ніж  маємо  мати.
Ми  знаємо  менше,  ніж  варто  нам  знати.
Нам  світ  –  не  збагнути,  нам  час  –  не  впіймати
І  не  осягнути  –  як  все  це  сприймати?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878231
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.06.2020


Не все відкрите – є збагненним

Не  все  відкрите  –  є  збагненним,
Не  все  зазначене  –  є  дійсним.
Наш  світ  –  у  мареві  вогненнім  –
Немов  сплюндроване  обійстя.
Не  все  приховане  –  є  правда,
Не  всі  наркотики  –  снодійні.
Хто  відповів  би,  а  чи  знав  би,
Чи  все  на  світі  –  безнадійно.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878230
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.06.2020


Мої незнайдені Ґраалі

Мої  незнайдені  Ґраалі
Мене  ведуть  у  забуття,
А  нерозгадане  життя  –
Провадиться  все  далі  й  далі.
Здається  –  нескінченний  шлях,
Під  сонцем  –  жовтим  і  пекучим  –  
Веде  у  нетрі  і  на  кручі,
Йде  по  байраках  і  полях.
Видніє  далеч  звідусіль  –  
Чи  буде  там  перепочинок?
За  кожен  крок,  за  кожен  вчинок
Відплата  буде  –  кров  і  біль.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878112
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.05.2020


Блимає, блимає над небокраєм

Блимає,  блимає  над  небокраєм.
Звуки  всмоктало  в  палаючі  хмари.
Поміж  землею,  пеклом  і  раєм,
Ми,  помираючи,  з  вуст  –  ані  пари.
Вітер  закляк,  у  повітрі  –  ні  руху.
Світ  –  затаївся  –  як  перед  лихом.
Тільки  пітьма  нашорошила  вуха
Щоб  дослухатись  до  шепотів  тихих.
В  цьому  предвічному  чорному  лісі
Дихати  важко  –  тихо  і  темно.
Світлом  химерним  осяяні  висі.
Все  –  незбагненне.  Все  –  недаремно...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878110
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.05.2020


Сховались ластівки під стріху

Сховались  ластівки  під  стріху,
Розлився  смерк  гірким  вином  –  
Вже  впала  ніч,  і  стало  тихо.
Вже  вщухнув  вітер  за  вікном.
Весь  білий  світ  –  немов  зомлілий.
Урвався  темряві  терпець  –
Порозкривалися  могили:
Під  кожним  деревом  –  свій  мрець.
Чиїсь  давно  забуті  долі
Блукають  в  пошуках  життя.
Вони  –  без  радості  і  болі  –
Нас  кличуть  –  із  невороття...
Став  місяць  кволим  і  безсилим,
Йдуть  геть  всі  тіні  манівцем...
Колись  –  під  деревом  похилим  –
І  я  стоятиму  мерцем.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877851
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2020


Настане день

Настане  день,  коли  старі  дахи
Пливтимуть  посеред  садів  квітучих  –
А  я  –  котитимуся  з  кручі,
Не  вибираючи  шляхи.
І  відлетить  у  небеса
Усе  пригадане  й  забуте  –
І  недоречні  –  всі  спокути,
І  недосяжна  –  вся  краса.
Не  зазирнути  –  крадькома  –
В  дні  радощів  і  в  дні  скорботи,
Серед  тривог,  надій,  роботи  –
Що  там  –  чи  світло,  чи  пітьма?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877850
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2020


Наші душі

Наші  душі  –  то  хижі  птахи.
Їхні  пазурі  рвуть  нашу  плоть.
Їх  домівки  –  замшілі  дахи,
Що  створив  колись  сивий  Господь.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877716
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2020


Вже Химера померла

Вже  Химера  померла,
В  лабіринтах  –  луна,
Задивляються  жерла
В  мертве  віко  вікна.
Всі  дороги  –  незнані,
Всі  будинки  –  сумні,
Загубилися  грані
В  переплутанім  сні.
Всіх  неправих  –  і  правих  –
Дивне  світло  віта.
Вже  ворота  іржаві
Відчиняють  літа.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877715
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2020


Тиша падає – неначе перший сніг

Тиша  падає  –  неначе  перший  сніг.
Світ  охоплений  зненацька  німотою.
Що  з  ним  буде?  Що  з  тобою?  Що  зі  мною?
Хто  вже  завтра  переступить  цей  поріг?
Тиша  тане  під  колесами  машин  –
Мить  минає  –  недоречно  і  раптово.
Виринає  –  чи  то  клекіт,  чи  то  слово  –
Як  сліпий  левіафан  з  морських  глибин.
Голоси  птахів  прадавніх  в  нас  бринять,
Будять,  кличуть,  вимагають  більше  крові.
Вони  з  нами  –  в  кожнім  русі,  в  кожнім  слові  –
Не  баряться,  не  вагаються,  не  сплять.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877541
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.05.2020


Лютує вітер за вікном

Лютує  вітер  за  вікном  –
Гойдає  тіні  полохливі.
Земля,  завдячуючи  зливі,
Позбулась  хворощів  і  втом.
І  вабить  вулиць  філігрань  –
Заплутана,  мов  павутиння  –
У  цю  безмежну  ніч  осінню
Пірнути,  вирватись  за  грань.
На  чорний,  наче  смерть,  асфальт
Ніхто  в  цей  час  не  заблукає.
Обличчя  міста  прозирає  –
Тьмяне  –  немов  з  розмоклих  шпальт.
За  містом  –  сосни  вікові
В  задумі  кронами  хитають.
Не  відгукнуться,  не  спитають  –
Чи  вмерли  ми,  чи  ще  живі?
Зацьковані  лісовики
Вдивляються  в  вогні  химерні.
Їх  світ  –  ніщо  вже  не  поверне.
За  ними  –  правда  і  віки.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877540
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.05.2020


Таж я не знаю – що за рогом

Таж  я  не  знаю  –  що  за  рогом,
Що  за  межею  криги  і  сльоти.
Я  намагаюсь  –  до  знемоги  –
У  чорні  двері  увійти.
Приходить  ніч,  приходить  повідь  –
І  з  тріском  падає  старий  мій  дім.
Пливуть  уламки  –  наче  сповідь
Під  божу  пісню  –  грізний  грім.
Потік  змітає  перепони,
Я  виринаю  –  і  пірнаю  знов,
А  під  водою  –  чути  дзвони
Давно  затоплених  церков.
Важке  наслання  –  враз  зникає,
І  в  мить  цю  –  тиша  раптом  настає,
Та  вороття  уже  немає
В  минуле  зламане  моє.
Над  вічним  степом  –  блискавиці,
Химерний  ліс  чорніє  вдалині.
Всі  пожадання  –  надто  ниці,
Щоб  залишитись  по  мені.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877316
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2020


День розсипався на скалки

День  розсипався  на  скалки
І  згорів  у  небесах.
Відьми,  мавки  і  русалки
Десь  блукають  по  лісах.
Зацілують  спраглі  губи,
Залоскочуть  вщент  під  сміх.
Всі  їх  пестощі  –  то  згуби,
Та  принадний  надто  гріх.
Як  доступна  одаліска  –
Тягне  в  шалу  коловерть,
А  в  очах,  що  надто  близько  –
Чи  кохання,  а  чи  смерть.
Ваблять  очі  волошково
Ув  обійми  неземні  –
Тільки  пазурі  раптово
Відчуваєш  на  спині...
Коли  біль  і  трепет  плоті
Й  страх  вже  випиті  до  дна  –
Розлякав  всіх  мавок  потяг,
Що  промчав  з  Яготина.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877315
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2020


Коли ми місто залишали

Коли  ми  місто  залишали  –
Дзвенів  відлунням  кожен  крок.
Химерні  блискавки  злітали
Від  небокраю  до  зірок.
Вже  не  було  для  нас  притулку  –
Згасало  світло  крадькома,
Старі  квартали  і  завулки
Позаду  нас  –  ковтала  тьма.
Не  знать,  куди  ми  йшли  й  навіщо  –
Не  заховатись  від  біди.
Всі  небеса,  всі  сили  вищі
Нас  залишили  –  назавжди.
Цей  шлях  в  нікуди,  без  надії  –
За  всі  гріхи  судився  нам.
Ми  –  віддавались,  як  повії  –
Зневірі,  відчаю  й  страхам.
Лив  дощ  –  холодний,  мов  могила,
Додачею  до  інших  лих.
Якась  істота  тоскно  вила  –
Немов  оплакуючи  всіх.
Імла  підступно  огортала
Слизький,  непевний,  темний  схил.
В  проваллі  –  пекло  клекотало  –
Там  регіт  був  і  шурхіт  крил...
Та  хтось  протримався  до  ранку  –
Був  розшматований  туман.
Сліпуче  полум’я  світанку
Гойдав  зелений  океан.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877307
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2020


У мене попереду – вічність

У  мене  попереду  –  вічність,
У  тебе  попереду  –  день.
З-за  неба  встає  потойбічність
Рядками  прадавніх  пісень,
І  день  так  раптово  минає  –  
Відходить  нараз  в  небуття.
Він  сутінками  відміняє
Твоє  безпорадне  життя.
Чи  кров  небосхил  окропила,
Чи  стріли  вогненні  летять  –
Твої  то  веселкові  крила
Зірками  вгорі  мерехтять.
Венера  засяяла  ніжно,
Зійти  Оріону  –  вже  час  –
Ніч  вітряна,  мов  чорнокнижник,
Обплутує  чарами  нас.
Відходить  розгублена  звичність,
Оточує  тьма  зусібіч.
У  тебе  попереду  –  вічність,
У  мене  –  всього  лише  ніч.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877306
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2020


Давне місто

А  ти,  зґвалтована  пітьмою,
Лежиш  у  темряві  глевкій.
Повитий  тишею  сумною
Вертеп  задушливо-тісний.
Старі  осики  і  берези
Тебе  в  цій  пастці  стережуть.
Шофери  –  змучено  тверезі  –
Повз  ліс  авто  свої  женуть.
Той  ліс  ворожий  –  вже  поглинув
Твій  степ,  де  вітер  сновигав  –
Пустив  коріння  в  жовту  глину,
Віття  у  небо  увібгав.
Твоє  розірване  намисто
Ніяк  в  траві  не  віднайти.
Навічно  зникло  давне  місто,
Що  пам’ятаєш  тільки  ти.
Давно  розсипались  оселі  –
Буяє  папороті  цвіт.
Згадай  про  дні  свої  веселі  –
І  сну  важкого  зникне  гніт.
Почуй  –  тебе  хтось  тихо  кличе,
Порозривай  всі  корінці,
Торкнись  долонею  обличчя  –
Відчувши  глину  на  щоці,
Крізь  хащі  –  темні  і  недобрі  –
Злети  миттєво  –  над  усім,
Побач  –  за  лісом  –  є  ще  обрій,
І  степ,  і  місто,  і  твій  дім.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877151
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2020


Коли вже забракло сили

Коли  вже  забракло  сили,
Коли  вже  немає  вір,
Випурхує  із  могили
Холодний  нічний  нетопир,
Коли  всередині  –  морок,
І  присмак  біди  на  вустах,
І  –  наче  із  пляшки  корок  –
Злітає  під  стелю  страх,
Коли  так  сльотаво  і  сиро
І  дощ  всі  надії  змив  –
Встає  некерованим  звіром
Сліпий  і  скажений  гнів.
Відлунням  відповідає
Із  закутків  чорна  бридь
І  світло  в  очах  згасає
У  цю  опівнічну  мить.
Та,  наче  прадавня  пісня
Бринить  посеред  самоти:
До  тебе  був  посланий  вісник...
А  може  –  до  нього  –  ти.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877150
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2020


Там – за парканом темних снів

Там  –  за  парканом  темних  снів  –
Скажені  пси  на  ланцюгах,
Прикуті  міцно  до  стовпів.
На  іклах  –  кров,  і  лють  в  очах.
А  серед  дня  –  безмежжя  бань
І  надмір  клопотів  і  справ,
Примарна  тінь  старих  кохань,
Які  забув  і  поховав.
Накриє  крук  цей  день  крилом  –
Закриє  сонце  –  буде  дощ,
Який  назвуть  у  злобі  –  злом  –
За  те,  що  змив  бруківку  з  площ.
Благословенність  божевіль
Веде  крізь  зливу  навмання
І  без  зазначення  зусиль
Дає  приховані  знання.
Тож  врятуватися  –  не  варт
Коли  ламає  всі  мости
І  переповнює  азарт
На  грані  знайдення  мети.
Передчуття  –  неначе  біль  –
Скажені  пси  перегризуть
Іржаву  сталь  –  і  звідусіль
З  виттям  веселим  нападуть.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877039
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2020


Як грають скрипки – божевільні

Як  грають  скрипки  –  божевільні  –
Так  сяє  місяць  в  небесах.
Всі  почуття  мої  невільні  –
Як  темний  птах  лишає  страх.
Холодна  річка  протікає
Серед  насторчених  лісів,
Де  все  бринить  -  і  не  зникає  –
П’ятитисячолітній  спів.
Поміж  цим  пагорбом  і  небом
Нема  нічого  –  тільки  ніч.
Не  оминути  –  і  не  треба  –
Примар,  що  сунуть  зусібіч.
А  ніч  подовжується  в  часі  –
Хто  зна,  який  сьогодні  вік?
Мені,  як  кожному  невдасі,
Не  віднайти  потрібний  лік.
...Вже  ранок  йде,  а  темінь  тане
І  блякнуть  стомлені  зірки.
А  всі  примари  –  то  тумани
В  долині  тихої  ріки.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877038
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2020


Прибулець

Зазирає  у  двері  прибулець
З  ночі  –  першої  в  цьому  сторіччі.
Вже  –  майбутнє,  чи  все  ще  минуле?
В  тих  питаннях  –  самі  протиріччя.
За  грошима  ми  визнали  чари,
За  коханням  –  залишили  владу.
Навкруги  позбирались  примари.
Мої  сумніви  –  то  їх  принада.
В  ніч  цю  зимну  так  затишно  з  ними,
З  їхнім  марним,  оманливим  сяйвом.
Вони  стогонами  голосними
Перехожих  розлякують  зайвих.
Я  вдивляюсь,  прибульцю,  у  тебе  –
Твої  очі  –  як  ніч  –  непроникні.
Зачекалось  напевне  вже  небо  –
Трохи  ще  постоїш  ти  –  і  зникнеш.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876902
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2020


В осінньому лісі

В  осінньому  лісі  –  під  сонцем  останнім  –
Безжурно  блукає  замріяна  смерть,
І  листя,  вже  зморене  довгим  чеканням,
Від  дотику  вітру  –  летить  шкереберть.
Над  жовто-багряним  мереживом  тління
Панує  тут  шурхіт  –  легкий,  наче  спів.
Без  жалю,  без  сумнівів,  з  чистим  сумлінням
Життя  –  засинає  до  кращих  часів.
Надії,  страхи,  сподівання  –  забуто,
Усім  пориванням  –  покладено  край.
Вже  скоро  –  настане  розлючений  лютий  –
І  –  десь  там  за  ним  –  метушливий  розмай.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876901
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2020


Розлетілась порцеляна

Розлетілась  порцеляна  –
П‘єш  з  долоні  ти  отруту  –
Не  твереза  і  не  п‘яна,
Непотрібна  і  забута.
Наче  полум’я  на  вітрі  –
Ти  колишешся  й  тріпочеш.
Рукавом  зеленим  витри
Марне  виплакані  очі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876783
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.05.2020


Світло – сліпить

Світло  –  сліпить,
Ніч  –  шле  прозріння  –  
Тільки  на  мить  –  
Наче  видіння.
Темна  сосна  –
Дивна  є  вежа.
Світло  вікна  –
Давня  пожежа.
Серед  ланів  –
Темрява  встала.
Нинішніх  днів  –
Як  не  бувало.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876781
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.05.2020


Помирившись з померлими

Помирившись  з  померлими  –  вирушаю  в  дорогу,
Де  нічого  немає,  де  лиш  вітер  в  пітьмі.
Всі  нещастя,  всі  радощі  –  залишаю  за  рогом,
Сам  не  знаю  до  кого  –  промовляю:  -  прийми...
Білий  місяць  примарою  повисає  над  шляхом,
Наче  дар  йому  даний  -  насилать  забуття.
Я  –  прямую  за  тінню  безголосого  птаха,
А  з-за  пагорбів  чую  –  чи  то  плач,  чи  виття.
Всі  обтяжливі  спогади  більше  не  потурбують  –
Серед  білих  зірок  розчинились  вони.
Темні  вітри,  лютуючи,  мої  болі  лікують  –
Де  зникає  минуле  –  там  немає  вини.
Все  огорнуте  мрякою.  Шлях  веде  у  долину  –
Там  непевну  цю  стежку  рве  холодна  ріка,
Що  пливе  серед  мороку  крізь  північні  країни
З  незбагненної  далі  –  аж  від  льодовика.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876660
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2020


У цьому місті

У  цьому  місті,  що  спорожніло  –
Немає  горя,  немає  болі.
Нема  нічого  –  лиш  ми,  о  мила,
Нема  нікого  –  лиш  ми  з  тобою.
Твої  то  кроки  дзвенять  луною,
Моє  то  серце  –  мов  навіжене?
Зірок  холодних  торкнись  рукою  –
У  небі  –  Лебідь,  чи  Хрест  Південний.
Згасає  світло,  стоять  машини  –  
Порожніх  вулиць  безмовний  цвинтар.
Ввійди  у  тишу,  пірни  в  глибини  –
І  хміль  відчуєш  –  осінніх  вин  дар.
Ця  тиша  –  вітром  гілки  гойдає,
Пливе,  мов  хвиля,  і  щось  шепоче,
Наздоганяє,  і  огортає,
І  віддає  нас  під  владу  ночі.
Даремні  –  віра,  сліпа  відвага  –
Чекають  біди  і  руйнування,
І  нездійсненність,  і  вічна  спрага.
Лиш  мить  коротка  –  порятування.
Зітре  на  порох  міцні  споруди,
І  зникне  небо,  і  сонце  згасне  –
Все  незбагненно  піде  в  нікуди.
Хто  знає  –  пізно,  а  чи  завчасно?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876659
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2020


Ноче

Ноче,  моя  чорношкіра  коханко  -
Випий  отруту,  ляж  поруч  зі  мною.
Ми  –  цілий  всесвіт,  до  самого  ранку  –
Будемо  ятрити  віссю  земною.
Спалить  обох  нас  пекельне  кохання,
Біль  розіпне  –  неминуча  розлука.
Ближче  і  ближче  смертельне  світання  –
Не  відпускай  же,  тримай  мою  руку.
Все,  що  чекає  –  всі  біди  і  лиха,
Добре  обом  поіменно  відомі  –
Що  ж  ти  шепочеш,  тремтливо  і  тихо,
В  цьому,  у  тьмі  потонулому,  домі.
Це  –  лишень  буде,  забудь  же  про  втрати.
Місяць  і  зорі  на  дах  опустились.
Спи,  моя  ніч,  буду  я  вартувати,
Щоб  щось  недобре  тобі  не  наснилось.
Нині  всі  марення  наші  –  доречні,
В  них,  як  в  безодню,  душа  моя  лине.
В  час,  коли  сонце  зійде,  безперечно  –
Хтось  із  нас  двох  неодмінно  загине.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876518
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2020


Вакханки

Коли  повстали  ті  мерці,
Яких  ніхто  не  пам’ятає,
І  смерть  на  кожного  чекає,
Життя  тримаючи  в  руці  –
Не  залишається  надій
Хоч  у  шпарину  заховатись  –  
Ніхто  не  зможе  врятуватись,
Ніщо  не  змінить  хід  подій  .
Безсонне  місто  навкруги  –
Таке  химерне  і  байдуже.
Тож  –  чи  живі  ми,  чи  недужі  –
Те  все  не  матиме  ваги.
Десь  за  вікном  лютує  ніч,
Скажено  б’ється  в  стіни  з  лету,
Снує  підступливі  тенета
Світ,  сплетений  із  протиріч.
Тих,,  що  всередині,  за  склом  –  
Це  все  наразі  не  турбує.
Примарна  темрява  вартує,
Небес  торкаючись  чолом.
Немає  сил  ступити  крок
З  цієї  тиші  і  безпеки  –
Щоб  повернутись  в  день,  у  спеку  –
Страхи  замкнувши  на  замок.
А  тут  лишились  –  тільки  сни,
Які  вертаються  щоразу,
Мене  доводячи  до  сказу
Чуттям  переляку  й  вини.
...  І  знов  дорога  крізь  ліси.
Вже  –  рання  осінь,  вечір  ранній.
Спижеві  крони  –  наче  бані
Неоспіванної  краси.    
Було  тут  місто,  був  тут  міст  –
Тисячоліттями  пізніше,
А  зараз  –  тут  панує  тиша
І  опадає  жовтий  лист.
Лунає  тиша,  наче  рев.
Вона  є  пастка,  що  чатує
Мандрівника,  який  прямує
Між  зачарованих  дерев.
Щоб  власну  смерть  відволікти  –
Приносять  жертву  юні  жриці  –
Чарівні  –  і  безумнолиці  –
Мов  сплав  жорстокості  й  цноти.
Вже  той  невдаха  кров’ю  сплив  –
Несли  роздерте  тіло  яром...
Я  прокидався  від  кошмару  –
Над  містом  лився  щемний  спів.
Так  треба  –  спалимо  живцем
Зеленооких  цих  вакханок.
Зустріну  я  безжурний  ранок,
Йдучи  в  зажурі  манівцем.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876516
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2020


Відьомське кохання

Ти  котишся  лісом  в  ночі  непроглядній
Вогненною  кулею  попід  дерева,
Розшпурюєш    іскри  –  жорстокі  й  безладні  –
Спалахують  ворохи  листя  миттєво.
На  душі  заблудлі  ночами  полюєш  –
То  твій  ритуал  і  весела  розвага.
Під  місяцем  жовтим  ти  час  не  марнуєш,
І  кров’ю  гамуєш  цікавість  і  спрагу.
Несешся  мов  вітер  в  осінньому  лісі  –
Загинуть  тут  всі  –  винуваті  і  праві,
Тримаючи  жертву  на  довгому  списі  –
Даєш  причаститись  пожадливій  наві.
То  як  же  здобути  відьомське  кохання  –
Тебе  розшукати  у  кублах  і  норах?
Немає  ні  смутку  уже,  ні  вагання  –
Розвіяний  вітром  мій  страх  –  наче  порох.
Вже  холод  любові  охоплює  серце.
Кінець  настає  і  терпінню  й  покорі.
Відсвічують  очі  твої,  як  люстерця  –
Я  в  них  задивляюсь  і  бачу  там  зорі.
Їх  сяйво  здіймається  вище  і  вище  –
Прямую  за  мить  крізь  палаючу  браму.
У  лісі  –  замовклім,  немов  кладовище  -
Лягаємо  разом  у  темну  цю  яму.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876342
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2020


Кінець сторіччя

День  згасає.  Вітер  віє,
сніг  жбурляючи  в  обличчя.
Вже  ніщо  нас  не  зігріє  –
То  настав  кінець  сторіччя.
В  домі  вибито  всі  шибки.
За  вікном  –  пустеля  гола.
Світ,  учора  ставши  дибки,
Зараз  –  плентає  спрокволу.
Не  дамо  собі  ми  ради,
Що  було  –  нам  не  збагнути.
І  сумні  ми,  і  не  раді,
Бо  не  знать,  що  має  бути.
Сонце  в  мороці  втопилось.
Ми  заклякли  на  узбіччі,
Бо  не  кожному  судилось
Пережити  це  сторіччя.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876341
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2020


Цей світ – не мій

Цей  світ  –  не  мій,  немов  німий  –
він  слова  доброго  не  скаже.
Ну  що-ж  –  мовчи,  прехитрий  враже,
У  неспроможності  своїй.
Цей  вік  залізний  –  геть  чужий,
А  мій  –  із  пороху  і  глини,
І  я  шукаю  без  упину
Хоча  б  єдиний  слід  старий.
Та  давніх  стін  спливає  час
І  зріже  хтось  старезну  вишню,
Поза  зірками  десь  всевишній
На  шахівницю  ставить  нас.
Замкнулось  коло  –  треба  йти.
Що  буде?  –  хто  се  може  знати.
Тож  залишається  –  шукати
Те,  що  вовіки  не  знайти.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876326
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2020


Під корінцями

Під  корінцями,
за  небокраєм,
В  мороці  ночі,
в  холоді  вод  –
Є  інший  світ,
в  який  шляху  немає.
Там  –  доживає
Давній  народ.
Мариться  щось  нам,
майже  незрячим,
В  попелі  сивім,
В  шурхоті  тьми.
Марне,  слідів  їх  
ніхто  не  побачить.
Нам  не  збагнути,
що  ми  не  самі.
Зораний  степ
і  зоряне  небо  –
Все  переплуталось,
все  навпаки.
Ми  –  загубилися
(так  нам  і  треба)  –
На  півдорозі
у  правіки.
Тож  від  страждань
не  врятує  і  втеча  –
Світ  наш  став  меншим
за  шафу  і  стіл.
Всі  наші  біди  –
лише  порожнеча,
Що  відбирає
надлишок  сил.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876325
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2020


Я побачив примару

Я  побачив  примару,
В  файні  вдягнуту  шати.
Лиш  на  мить  –  незабаром
Вона  має  зникати.
Те,  що  ледь  майориться,
Вже  таке  призабуле  –
Лиш  ночами  насниться,
Як  земля  потонула.
Вже  життя  –  не  вернути,
Вже  минулого  –  більше.
Як  обридли  спокути  –
Скільки  марних  зусиль  ще?
Та  нехай!  Все  –  даремне!
Можна  –  тільки  радіти.
Довелось  в  дні  буремні
Небуремно  прожити.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876192
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2020


Темний князь

Встане  мій  темний  князь.
Буде  він  вищім,  ніж  ліс.
Здійметься  вітер  враз,
Гнучи  дерева,  як  хмиз.
Де  ж  ти,  володарю  тьми,
Був  стільки  марних  літ?
Ставши  серед  зими  –
Бачиш,  загинув  твій  світ.
Тільки  не  бачить  він,
Що  уже  ніч  –  не  та
І  що  йому  –  серед  змін  –
Речена  –  самота.
Очі  я  підійму,
Гляну  –  лише  на  мить  –
Як,  загорнувшись  в  пітьму,
Темний  мій  князь  стоїть.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876191
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2020


Нічні спогади

Наче  дзеркало  розбите  –
Світло  спогадів  нічних,
Сяйво,  в  темряві  розлите
Серед  обрисів  німих.
Давні  спогади  –  неначе
Краплі  літнього  дощу.
Все,  що  мав,  те  зараз  трачу,
Що  було  –  не  захищу.
Давню  спеку  біля  моря
Серед  вивітрених  скель,
Що  здійнялись  в  непокорі  –
Де  нема  людських  осель,
Там,  де  сонце  інше  сходить,
Де  незнані  –  всі  зірки,
Де  течуть  невпинно  води
Каламутної  ріки,
Де  нема  прокляття  часу,
Де  не  вбило  все  життя  –
Світ,  до  руйнування  ласий,
Проковтнув  без  вороття.
І  по  краплі  весь  стікає
Віск  розтоплених  днем  чар.
І  минулого  немає
В  місті  втоми,  злиднів,  чвар.
І  згасають  мерехтіння
Серед  мороку  ночей.
Від  небесного  склепіння
Світло  лине  до  очей.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876070
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2020


Пагорби

Пагорби,  вкриті  рудою  травою.
Низько  пливуть  небеса  каламутні.
Час  не  женеться  уже  за  тобою  –
Де  те  минуле  і  де  те  майбутнє?
Де  ті  міста,  ті  лани  і  ті  бійні?
Все  проминуло,  не  стало  і  сліду.
Морок  приймає  тебе  ув  обійми  –
Буде  коханкою  лячна  сновида.
Що  криють  обрії  –  те  не  пізнати.
Пагорби  таїн  не  в  змозі  відкрити.
Не  зупиняюсь  –  несила  чекати  –
Краще  мерщій  за  них  перевалити
В  білий  туман,  навмання  –  хай  що  буде...
Все,  що  було  –  те  далеко  позаду.
Тануть  надії,  зникають  облуди  –
Я  не  сумний  вже  тепер  і  не  радий.
Пагорби,  пагорби  вкриті  туманом.
Всюди  –  до  обрію  –  трави  зів’ялі.
Йду  –  Диким  Полем,  сплюндрованим  ланом?..
Не  відгадати,  що  тут  і  що  далі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876069
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2020


Холодна ніч

Холодна  ніч  –  немов  остання  –
Не  вщухне  вітер  ні  на  мить,
А  чорна  неба  оксамить
Не  зичить  дневі  починання.
Зоріє  небо  навісне
Очима  з  сполохами  криги.
Мене  –  закутого  в  вериги  –
Цей  погляд  зимний  геть  жене.
Лише  непевний  манівець
Веде  в  яри  і  нетрі  дикі.
Нічних  птахів  протяжні  крики
Надію  зводять  нанівець.
Обабіч  мене  лисі  гори,
Де  відьми  чинять  шабаші.
Зі  мною  поруч  –  ні  душі  –
Ніхто  цю  темряву  не  зборе.
Ця  дивна  ніч,  осіння  ніч
Тривоги  й  захвату  всесвітом,
Коли  вже  промайнуло  літо,
На  мене  дивиться  –  віч-в-віч.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875877
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2020


Не згадаємо

Не  згадаємо  –  що  ми  бачили,
Не  спитаємо  –  що  не  чули  ми.
Стали  кволими  і  ледачими  –
Не  веселі  і  не  розчулені.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875874
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2020